Економіко-географічна характеристика Японії
Географічне розташування Японії. Сучасний державний устрій, адміністративний поділ країни. Природно-ресурсний потенціал, склад населення. Стан господарства, трудові ресурси. Формування великих міжгалузевих комплексів-комбінатів. Економічний розвиток.
Рубрика | География и экономическая география |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.09.2013 |
Размер файла | 12,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат
Економіко-географічна характеристика Японії
Площа - 372 тис. км2.
Населення ~ 125 млн чоловік.
Столиця - Токіо.
Японія - економічно найрозвинутіша країна Азії. Наявність значного економічного потенціалу, високі темпи економічного зростання, вигідне геополітичне положення в північно-західній частині Тихого океану дають підставу вважати цю країну одним із найважливіших центрів світового господарства. Японія має потужну промисловість з найновішими технологіями, значні валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції в системі міжнародних економічних відносин. У другій половині XX ст. вона пройшла період небаченого в її історії економічного піднесення і вступила в етап постіндустріального розвитку. Країна розташована на невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. Це морська країна, для якої Тихий океан - найбільш універсальна та зручна дорога у всі кінці світу.
Японія - конституційна монархія. Сучасний державний устрій визначається конституцією 1947 року, основні положення якої відкривають широкі можливості демократії в країні. В адміністративному відношенні Японія поділяється на 43 префектури (кен), три столичних округи - Токіо (столиця Японії), Осака та Кіото (стародавня столиця країни) і губернаторство Хоккайдо.
Природно-ресурсний потенціал. Острови Японського архіпелагу, геологічною основою яких є підводні гірські хребти, простягаються дугами вздовж східного узбережжя Азії. Основна дуга складається з чотирьох островів: Хонсю, Кюсю, Сікоку та Хоккайдо. Територія островів знаходиться в активному сейсмічному районі, де насті землетруси. 3/4 території островів займають гори та місцевості з дуже пересіченим рельєфом. На островах - понад 200 вулканів, серед них - 40 діючих, в тому числі і Фудзі, що є символом країни. Господарська діяльність зосереджена на порівняно невеликих за площами рівнинах, серед яких значні на о.Хонсю - Канто (на ній розташована столична агломерація), Кінкі (розміщуються Осака, Кіото), Нобі (розташована агломерація Нагоя), Етіго; на о.Кюсю - Тікуго (міста, Фукуока і Кітакюсю); на Хоккайдо - Ісікарі.
У надрах Японських островів трапляються хімічні елементи майже всієї таблиці Менделєєва, але родовищ промислового значення вкрай мало. Достатньо для внутрішніх потреб видобувається тільки вапняків і сірки, дуже мало - вугілля, свинцево-цинкової і мідної руди, золота.
Вся територія країни перебуває в зоні активної діяльності мусонів. Літній мусон супроводжується опадами на східних схилах гір, а зимовий несе холодні повітряні маси з Сибіру і спричиняє сильні снігопади на Хоккайдо і на узбережжі Японського моря. Навесні і восени в Японію приходять тропічні циклони. Весною вони приносять теплі дощі, а з серпня по жовтень - тропічні урагани (тайфуни). Дощі живлять численні річки, що мають значний енергетичний потенціал, воду їх використовують для зрошення.
Японія - зелена країна, її гори на півдні вкриті субтропічними, в центральній частині - мішаними, на півночі - хвойними лісами. Проте більшість лісів країни - штучні насадження, а ландшафти дуже змінені діяльністю людини (мол. 105).
Населення. Територія Японських островів - одна з найбільш густозаселених у світі. Переважна більшість населення країни розміщується на вузьких смугах прибережних рівнин. Системи розселення в зонах Токіо - Йокогама, Осака - Кобе - Кіото, Нагоя, північної частини Кюсю (Кітакюсю - Фу-куока) являють собою великі багатомільйонні агломерації (мал. 106). Вздовж головної транспортної осі країни, що з'єднує ці агломерації, виникло одне із найпотужніших у світі зосереджень промисловості та інших видів економічної діяльності, за яким закріпилася назва «Тихоокеанський промисловий пояс Японії». У східній частині цього поясу від Токіо - Йокогама до Осака - Кобе склався другий у світі а кількістю населення мегалополіс -Токайдо (понад 65 млн чоловік).
Господарство. Сучасна Японія має динамічні продуктивні сили, в яких нестача природних ресурсів компенсується високим рівнем кваліфікації і культури праці робочої сили, активним і гнучким використанням капіталу та сучасних методів організації виробництва, високим рівнем розвитку науки і техніки. Держава і підприємці проводять активну діяльність на світовому ринку. І Економіка Японії після Другої світової війни пройшла два етапи розвитку. В ІО-60-ті роки склалися чи не найсприятливіші умови розвитку за всю історію Японії. Інтенсивно використовувалася висококваліфікована і водночас ще дешева робоча сила, активно впроваджувалися найновіші досягнення світового науково-технічного прогресу, відбулися реорганізація капіталу, аграрні реформи на селі. Скористалась Японія і заощадженням на воєнних витратах, що вивільнили додаткові кошти, сприятливою кон'юнктурою на світових ринках дешевої сировини.
У 70-80-ті роки сприятливі чинники попередніх десятиліть вичерпали себе. Тільки кваліфікована робоча сила (але тепер уже одна з найдорожчих у світі) як і раніше відіграє важливу роль. Японія від практики залучення іноземних технологій перейшла до інтенсивного розвитку власних наукових досліджень.
Нині країна має трудові ресурси з високим рівнем професійної підготовки, культури праці та професійної мобільності. Рівень продуктивності праці - один з найвищих у світі. Господарство має сучасну технічну оснащеність, використовує сучасне Устаткування і сучасні технології виробництва. Проблема нестачі місцевих Природних ресурсів розв'язується шляхом впровадження енерго - та ресурсозберігаючих технологій у поєднанні з гнучкою політикою на зарубіжних ринках сировини. Як основні внутрішні ресурси розвитку використовуються ті можливості, які надає науково-технічний прогрес. Зовнішні ресурси розвитку утворюються за рахунок реалізації на світових ринках високоякісної і конкурентоспроможної продукції наукоємних галузей господарства, науково-технічної інформації та експорту капіталу. Промисловість. Становим хребтом японської промисловості стали потужні корпорації, які входять до великих фінансово-монополістичних груп: Фуйо, Міцубісі, Сумітомо, Міцуї, Дайіті тощо. Основні виробництва зосереджені в руках окремих великих концернів. Але водночас важливу роль відіграє діяльність і численних малих та середніх підприємств.
Японська промисловість активно пов'язана зі світовими ринками. З одного боку, для її потреб довозиться 79 % необхідного вугілля, 99 % нафти, 98 % залізної руди, 70 % лісу, 100 % фосфатів, бокситів, бавовни, вовни тощо. З другого боку, на експорт іде половина вироблених автомобілів, майже 90 % годинників, 95 % відеомагнітофонів, 75 % копіювальних машин, понад 50 % телевізорів та калькуляторів, понад 40 % верстатів тощо.
В Японії висока територіальна концентрація виробництва. В межах «Тихоокеанського промислового поясу", територія якого становить тільки 1/4 частину площі країни, виробляється 4/5 промислової продукції Японії. Зона мегалополісів, особливо агломерації Кейхін (Токіо - Йокогама), Хансін (Осака, Кобе, Кіото), Тюкьо (Нагоя) є зосередженням наукоємних виробництв.
Важливою рисою географії важкої промисловості стало формування великих міжгалузевих комплексів-комбінатів. Найпотужніші об'єкти виникли по сусідству з трьома головними агломераціями. Наприклад, в агломерації Кейхін - це комбінати в Йокогама, Кавасакі, Гоі, Касіма; в Хансін - комбінати в Хіробата, Сакаї, Анегасакі; біля Нагої - комбінати в Йоккаіті. Ланцюжок комбінатів виник на узбережжі Внутрішнього Японського моря: Мідзусіма, Івакуні, Токуяма, Оіта тощо.
Японія - лідер світової чорної металургії (98 млн тонн сталі в 1994 році). Тут діють майже два десятки металургійних заводії? повного циклу, найбільші - у Кавасакі, Тіба, Токай, Хіробата, Фукуяма, Кітакюсю. В хімічній промисловості основу галузі становлять 16 нафтохімічних комплекси?; найбільші - у Касіма, Гоі, Йоккаіті, Мідзусіма, Сакаї. За розмірами енергоспоживання, Японія четверта в світі (понад 500 млн тонн у вугільному еквіваленті), хоч на 90 % залежить від імпорту енергоносіїв, у тому числі нафти імпортується 240 млн тонн, вугілля довозиться понад 110 млн тонн.
У світовому виробництві машин і устаткування частка Японії становить понад 10 %. Машинобудівні фірми освоїли всю номенклатуру продукції галузі. Провідні машинобудівні концерни є основою експортної бази Японії, адже за межі Японії вивозиться 1/4 продукції машинобудування. Провідними галузями японського машинобудування є електромашинобудування (І/З продукції галузі), де половину продукції дає радіоелектроніка; транспортне машинобудування, в якому провідне місце посідає автомобілебудування (10,5 млн автомобілів у 1994 році) та суднобудування; загальне машинобудування з великими фірмами, що виробляють промислове устаткування і верстати.
В Японії створений потужний науково-виробничий комплекс. Це дає змогу розглядати виробництво наукоємної та технічно складної продукції як основний напрям спеціалізації країни в міжнародному поділі праці. Науково-виробничий комплекс має високий рівень територіальної концентрації. Так, на агломерацію Токіо - Йокогама припадає 60 % наукових розробок і близько 40 % продукції галузей високої технології. Важливу роль відіграють також Осака, Кіото і Нагоя. Перспективним напрямом покращення територіальної організації цього комплексу є створення системи технополісів - науково-промислових зон, оснащених сучасною інфраструкту рою і науково-дослідними підприємствами. Створене перше «наукове місто» - Цукуба, створюється ще 19.
В агропромисловому комплексі Японії зайнято майже 1/4 економічно активного населення, з них тільки 5,8 % - у сільському, лісовому господарстві та рибальстві АПК країни забезпечує близько 56 % потреб у продовольстві (від рослинництва та тваринництва), але якщо до цього додати продукцію морських промислів (а морепродукти - винятково важливий компонент японської національної кухні), то рівень самозабезпечення країни продовольством можна оцінити в 70 %.
Земель, придатних для землеробства, в Японії вкрай мало. В 1994 році оброблялось 5,1 млн гектарів, на яких працювало 3,7 млн чоловік, зайнятих в сільському господарстві. Середні розміри фермерського господарства - трохи більше одного гектара. За останні десятиліття відбулася серйозна перебудова виробничої структури агробізнесу. Виділяються три галузі спеціалізації: рисосіяння (країна дає 15 млн тонн рису), плодоовочівництво, тваринництво (виробляється 3,5 млн тонн м'яса). Потреби в продукції інших галузей країна забезпечує за рахунок імпорту. Довозиться 9/10 пшениці (близько 5,8 млн тонн), вся кукурудза (20 млн тонн), 92 % бобів і сої (5 млн тонн), 80 % цукру, близько 1/3 жирів та 1/5 м'яса.
В Японії склалися яскраво виявлені зони приміської і зональної спеціалізації сільського господарства. Важливою зоною приміської спеціалізації (м'ясо, молоко, овочі, фрукти, квіти) є територія мегалополісу Токайдо від долини Канто до долини Кінкі. Інші спеціалізовані зони - «рисовий пояс» Японії - на північному сході та узбережжі Японського моря; північний схід Хоккайдо, що спеціалізується на молочному тваринництві та буряківництві; центральний високогірний район, який перейшов від шовківництва до вирощування овочів і фруктів. Південні зони субтропічного землеробства склалися на тихоокеанських узбережжях Сікоку і Кюсю. Транспорт Японії виконує великий обсяг роботи як у внутрішніх, так і міжнародних перевезеннях. Практично всі внутрішні перевезення забезпечуються трьома видами транспорту: автомобільним, залізничним та морським каботажним; зовнішні вантажні - винятково морським, а пасажирські - повітряним.
Особливість формування та використання транспортної мережі на Японських островах - труднощі в її будівництві: дорого коштує земля, потрібно будувати велику кількість тунелів (довжина окремих перевищує 10 км), мостів, у тому числі багатокілометрових мостів між островами, підводних тунелів (найбільший між Хон-сю і Хоккайдо - 53 км) та ін. Але незважаючи на труднощі, мережа залізниць з швидкостями руху 200-250 км/год та швидкісних шосейних доріг поступово зв'язала всі основні економічні центри країни.
На зовнішні перевезення морського транспорту припадає понад 0,5 млрд тонн вантажів (імпорт - 9/10). Найбільші порти: в затоці Ісе - Кобе, Осака та Сакаї; в Токійській затоці - Йокогама, Тіба, Кавасакі, Токіо; інші важливі - Нагоя, Сімідзу, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі тощо.
Зовнішньоекономічні зв'язки. На Японію припадає понад 6 % імпорту та понад 9 % експорту, 15 % прямих зарубіжних інвестицій світу. Найважливішою тенденцією зовнішньоекономічної діяльності країни є перехід її від опори переважно на зовнішню торгівлю до опори переважно на інвестиційну діяльність.
Країна в основному довозить сировину, напівфабрикати, деякі види хімікатів та промислового устаткування з усіх кінців світу, а вивозить промислові товари, науково-технічну інформацію та капітал.
На світовому ринку науково-технічних знань Японія, яка раніше залежала від залучення зарубіжних технологій, нині сама стала значним постачальником наукових розробок, особливо в галузях електроніки, автомобіле - і суднобудування, хімії, матеріалознавства, біотехнологій тощо. На світовому ринку інвестицій японські корпорації активно займаються створенням спільних підприємств, їх скуповуванням в економічно розвинутих країнах.
Територіальні відмінності. В економіці Японії надзвичайно розвинуті внутрішні господарські зв'язки: основні виробничі потужності країни розташовані досить компактно, а їх взаємозв'язки забезпечуються розвинутою мережею комунікацій. Разом з тим, в країні спостерігаються значні відмінності в територіальній структурі господарства (мал. 108).
Ядрами територіальної структури господарства є сталі регіональні територіально-господарські системи, що сформувалися на базі провідних групових систем розселення: Токіо, Осака, Нагоя, Фукуока, Хіросіма, Саппоро, Сендай. Токіо й Осака виконують економічні та політичні функції в масштабах держави. Сфери впливу інших центрів здебільшого збігаються з межами своїх економічних районів.
У країні склалася така схема районування. У центральній частині о. Хонсю знаходяться Столичний район (рівнина Канто та прилеглі гірські райони), Кінкі (ядро - агломерація Осака-Кобе-Кіото), Токай (найбільший центр Нагоя) та Хокуріку (узбережжя Японського моря). На південному заході - Тюгоку (південний захід о. Хонсю), Сікоку та Кюсю. На північному сході - Тохоку (північний схід о. Хонсю) та Хоккайдо.
економічний географічний японія
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Геополітичне положення та природно–ресурсний потенціал Польщі. Адміністративний поділ. Динаміка населення та трудові ресурси. Етнічний склад та особливості розселення. Структура економіки, промисловості, сільського господарства та сфери послуг в країні.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 17.05.2015Географічне положення країни та її державний устрій. Адміністративно-територіальний поділ і характеристика одиниць. Структура населення. Оцінка природних ресурсів, розвиток і перспективи розвитку сільського господарства та промисловості. Історичні факти.
реферат [320,2 K], добавлен 19.10.2017Фізико-географічне розташування, адміністративний і політичний устрій та історія створення Польщі. Орографія території та природні ресурси, склад і чисельність населення країни. Територіальна структура господарства та розвиток зовнішніх зв'язків держави.
реферат [38,4 K], добавлен 25.10.2010Державний устрій, адміністративний поділ та збройні сили Румунії. Опис географічного положення, рельєфу, ґрунтів, клімату та природних ресурсів. Демографічна ситуація та населення країни. Огляд особливостей розвитку економіки та сільського господарства.
презентация [3,3 M], добавлен 04.12.2013Географічне положення Мексики, чисельність населення і його національний склад, віросповідання. Державний устрій, мова, герб та прапор. Клімат, внутрішні води, ґрунти, особливості рельєфу. Розвиток енергетичної галузі та сільського господарства країни.
презентация [572,8 K], добавлен 13.11.2013Характеристика географічного положення, чисельності населення, кліматичних особливостей Італії. Адміністративний поділ і державний устрій країни. Коротка історична довідка. Етапи розвиту і сучасний стан промисловості, транспорту, сільського господарства.
презентация [1,3 M], добавлен 30.10.2013Географічне розташування, склад населення Канади, символіка і форма правління. Стан розвитку галузей промисловості, головні економічні райони. Високий рівень механізації і спеціалізації канадського сільського господарства. Транспортна система країни.
реферат [29,7 K], добавлен 30.03.2011Географічне розташування Португалії. Клімат, сировинні ресурси, міста, структура транспортних сполучень. Етапи розвитку нації, державності. Державний устрій, територіальний поділ, політична система. Соціально-економічний розвиток, демографічний потенціал.
реферат [40,1 K], добавлен 24.04.2012Економіко-географічне та політичне положення держави. Адміністративний поділ Польщі. Клімат, рельєф, ріки, озера, рослинний та тваринний світ країни. Державний устрій, населення, господарство, промисловість, транспортна система Польщі. Пам'ятки культури.
презентация [36,3 M], добавлен 25.01.2011Комплексна країнознавча характеристика Румунії. Природні умови, ресурси та населення. Територіальна структура господарства. Сільське господарство, транспорт та зовнішні зв’язки Румунії. Сумарний природно-ресурсний потенціал. Кліматичні та ґрунтові умови.
реферат [32,2 K], добавлен 25.10.2010Політична карта Східної Азії і географічне положення Японії: склад території і її розташування на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, населення, клімат, рослинний світ. Економіка країни: співпраця уряду і промисловців, розвиток культури бізнесу.
презентация [6,0 M], добавлен 14.04.2012Політичні партії країни, адміністративно-територіальний поділ та суспільно-політичний устрій, географічне розташування. Економічна характеристика Франції як високорозвиненої постіндустріальної країни, її промисловість, енергетика, сільське господарство.
реферат [36,4 K], добавлен 11.10.2010Територія та географічне положення Канади, особливості кліматичних умов. Історичний розвиток країни, національний склад населення. Стан розвитку культури, промисловості, господарства та транспортного комплексу Канади. Історія заселення материка Америка.
реферат [47,0 K], добавлен 13.01.2011Опис географічного розташування Японії, її корінне населення, грошова одиниця. Зовнішня політика цієї країни, участь у Першій світовій та Другій світовій війнах. Чинники і передумови розвитку промисловості, успіхи економіки та господарство Японії.
презентация [2,7 M], добавлен 25.04.2011Короткі історичні відомості розвитку Чілі як демократичної держави. Характеристика населення та демографічної ситуації в країні. Природні умови та природно-ресурсний потенціал Чілі. Структура промисловості та забруднення навколишнього середовища країни.
реферат [26,4 K], добавлен 13.08.2010Загальні відомості про країну, її економіко-географічне положення, природні умови та ресурси. Населення та трудові ресурси Сінгапуру, спеціалізація господарства та територіальна структура, екологія. Напрямки формування міжнародних відносин даної держави.
презентация [3,3 M], добавлен 13.05.2014Австралія. Площа. Населення. Державний устрій. Адміністративний поділ. Глава держави. Господарська оцінка природних умов та ресурсів. Клімат. Фауна. Річки і озера. Населення. Загальна характеристика господарства. Сільське господарство. Промисловість.
реферат [21,2 K], добавлен 17.07.2008Головні економіко-географічні особливості, природні ресурси та характеристика населення, промисловість, сільське господарство, транспорт, господарський профіль та зовнішньо-економічні зв’язки Росії, Казахстану, Японії, Китаю, Туреччини та Індії.
шпаргалка [25,3 K], добавлен 04.02.2009Географічне положення Іспанії, клімат, корисні копалини. Особливості економіки країни, ведучі галузі промисловості. Розвиток туризму. Населення, державний устрій та адміністративний розподіл Іспанії. Зовнішня політика країни. Культурний розвиток.
доклад [27,3 K], добавлен 23.04.2009Політична структура Румунії, політико-географічне та геополітичне положення. Державні кордони, структура населення країни. Сучасне економічне положення, державний лад, політико-географічний устрій держави. Політико-географічне районування країни.
контрольная работа [28,8 K], добавлен 17.12.2012