Розвиток методологічних основ суспільної географії в Україні у ХХ столітті

Звільнення в 1990-х рр. методології суспільної географії від впливу «діалектичного матеріалізму» й одночасна можливість долучитися до надбань зарубіжної географічної думки сприяли швидкому інтенсивному розвитку науки, що позначилося зміною концептуальних підходів до розуміння самої сутності науки та потребами її гуманізації, сприяли визначенню нових завдань і пріоритетів її розвитку, ґрунтовним теоретико-методологічними дослідженнями та оформленням соціально-економічної географії в сучасну суспільно-географічну науку. Методологічні основи сучасної суспільної географії протягом 1990-х рр. та на початку ХХІ ст. були розроблені М. Паламарчуком, Г. Балабановим, А. Голиковим, І. Горленко, Я. Жупанським, С. Іщуком, А. Степаненком, Я. Олійником, О. Паламарчуком, М. Пістуном, О. Топчієвим, О. Шаблієм, М. Багровим, А. Доценком, В. Джаманом, В. Руденком, М. Фащевським, О. Заставецькою, В. Нагірною, Л. Нємець, К. Нємцем, М. Дністрянським, Л. Шевчук, К. Мезенцевим та іншими вченими.

В сучасних умовах українська суспільна географія набирає нової концептуальної форми свого розвитку. Окреслюючи перспективи у розвитку методологічних основ суспільної географії в Україні першочерговим нам бачиться потреба остаточного подолання наукової кризи шляхом конструктивного синтезу географічних досліджень. У зв'язку з тим, що наявний поділ географічних наук, який склався не стільки за предметами дослідження, скільки з історичних причин, стає все більш неприйнятним. Сьогодні головне завдання географічної науки - це формування принципів узагальнюючої методології та теорії, котрі відповідатимуть статусу єдиної географії. Подібна методологічна трансформація обґрунтована сучасними тенденціями ускладнення системних зв'язків суспільних процесів з одного боку та неможливістю пізнання окремо взятих процесів у системі «природа - населення - господарство» як відособлених елементів з іншого. Саме така методологічна єдність географії забезпечить її повернення до великомасштабного мислення, до узагальнюючої теорії, до поєднання окремих наукових галузей в єдине ціле. В результаті синтезу географічної науки має відбутися взаємозбагачення на методологічному рівні шляхом формування системної цілісності пізнавального процесу. Виходячи з цього сучасну географію можна визначити як науку про складні системні взаємопов'язані територіальні об'єкти природи, населення і господарства; тоді предметом географічної науки будуть закономірності розвитку і організації системи «природа - населення - господарство». Методологічні основи сучасної української суспільної географії в умовах трансформаційних процесів географічної науки потребуватимуть свого уточнення і розширення визначення її об'єкта та предмета досліджень.

Отже, сьогодення розвитку географічної науки потребує інтеграції її складових у першу чергу на рівні теоретичного осмислення результатів дослідження, адже надійна методологія - необхідний каркас, що підтримає єдність будь-якої науки.

ВИСНОВКИ

В результаті досліджень історії розвитку методологічних основ української суспільної географії протягом ХХ століття нами виконані всі поставлені завдання, що дозволило зробити певні висновки:

1. Вивчення особливостей розвитку поглядів на об'єкт та предмет суспільної географії, еволюції думок вчених стосовно її місця в системі наук та внутрішньої диференціації, у межах єдиного дослідження дає можливість виявити напрямки у розвитку науки, здійснити періодизацію становлення суспільно-географічної науки, дослідити структурні особливості розвитку методології суспільної географії в межах виділених етапів та напрямків за допомогою вивчення теоретичного доробку наукових шкіл чи окремих вчених.

2. Визначено, що історія суспільної географії - це наукознавча географічна галузь, яка вивчає особливості формування та закономірності розвитку суспільно-географічних ідей з метою неупередженої реконструкції перетворення наукового знання у часовому, просторовому та галузевому відношеннях. Тобто історія географії - це наука, яка вивчає еволюцію наукових ідей, діяльність наукових географічних шкіл або ж окремих учених з метою відтворення повної картини історії розвитку наукової думки, а також виявлення засад і закономірностей її розвитку.

3. Обґрунтовано методичну основу вивчення історії розвитку методологічних основ суспільної географії, яку складає саме джерелознавчий метод та відповідно методика виявлення, дослідження та використання суспільно-географічних джерел, що зводиться до джерелознавчої критики (аналітичної та синтетичної). Дослідження закономірностей поступу теоретико-методологічних основ вітчизняної суспільної географії також реалізовано в методиці вивчення наукових шкіл (напрямків) у суспільній географії, яка базується на використанні спеціальної оціночної таблиці та методиці пізнання ролі вченого у розвитку методології науки.

4. Доведено, що фундаментальною складовою історії географії як науки в процесі пізнання розвитку методологічних основ суспільної географії є географічне джерелознавство - спеціальна галузь географічних знань, яка вивчає походження географічних джерел, теорію і методику їх використання, структуру й функціонування джерельної бази географічної науки.

5. Досліджено, що розвиток методологічних основ української суспільної географії ХХ ст. позначився впливом ряду зовнішніх та внутрішніх факторів. Теоретичну основу для розвитку суспільно-географічної думки в Україні та розробки методологічних основ науки склали напрацювання провідних зарубіжних наукових шкіл, а також розвиток вітчизняних етнографії та статистики. Методологічні основи української національної географії вперше були розроблені С.Рудницьким в 1905р. у праці «Нинішня географія». Протягом 1920-х рр. минулого століття під впливом ідей Української національної революції та національного відродження періоду т.з. «українізації» відбулося становлення української наукової школи суспільної географії в межах окремих напрямків. Під впливом радянської тоталітарної системи теоретико-методологічні дослідження у 1930-х рр. були практично зведені нанівець, а більшість тогочасних українських вчених зазнали репресій. Протягом другої половини ХХ століття українська суспільна географія розвивалася у межах радянської районно-комплексної науки, а в 1990-х рр. відбулось становлення сучасної української суспільної географії.

6. В процесі дослідження розвитку методологічних основ української суспільної географії протягом ХХ ст. виділено наступні етапи: перший - 1905 - 1918 рр.; другий - 1918 - 1921 рр.; третій - 1921 - 1934 рр.; четвертий - 1935 - 1991 рр.; п'ятий - 1991р. - до наших днів.

7. В результаті аналізу розвитку методологічних основ суспільної географії в Україні виявлено територіальні аспекти в її функціонуванні протягом ХХ століття. Провідним науковим центром є м.Київ, де функціонує найбільша кількість наукових установ та сформувалося ряд наукових суспільно-географічних шкіл. Другу групу складають Львівський та Харківський центри, в яких працювали відомі економіко-географи, що створили власні наукові школи та розробили засадничі основи суспільної географії. Третя група включає Чернівецький, Одеський та Сімферопольський центри, що мають значні теоретико-методологічні напрацювання у сфері суспільно-географічної науки. Перспективними, окрім вищеназваних, у контексті подальшого розвитку теоретико-методологічних засад є наукові центри, віднесені до четвертої групи (Тернопіль, Луцьк, Вінниця, Луганськ, Кривий Ріг), розвивати такі дослідження повинні й центри п'ятої групи (Мелітопольський, Полтавський, Ніжинський, Дніпропетровський, Сумський, Херсонський, Ужгородський, Кам'янець-Подільський, Уманський, Кіровоградський). Що ж стосується центрів шостої групи (Донецьк, Запоріжжя, Житомир, Рівне, Чернігів, Миколаїв, Хмельницький, Черкаси, Івано-Франківськ), то суспільно-географічні дослідження тут мають бути започатковані в першу чергу на базі університетів, де університетська географія перебуває на стадії свого формування.

8. Дослідження історичних особливостей розвитку суспільно-географічної науки в Україні дозволило виокремити напрямки у розвитку методології науки та дослідити внесок окремих персоналій у формуванні методологічних основ суспільно-географічної науки: етногеографічний (В. Антонович, Ф. Вовк, В. Гнатюк, М. Драгоманов, М. Сумцов, П. Чубинський, І. Франко); комерційно-географічний (А. Архипович, В. Бажаєв, Б. Кістяківський); галузево-статистичний (К. Воблий, С. Остапенко, Я. Пілецький, О. Сухов, І. Фещенко-Чопівський); антропогеографічний (В. Геринович, М. Дольницький, М. Кордуба, В. Кубійович, В. Огоновський, С. Рудницький, О. Степанів); краєзнавчий (М. Андрусяк, В. Геринович, К. Дубняк, М. Кордуба, Ф. Матвієнко-Гарнага); український районний (К. Дубняк, І. Зільберман, Ф. Матвієнко-Гарнага, В. Садовський, А. Синявський, П. Фомін, М. Шраг, Р. Яновський); радянський районно-комплексний (Д. Богорад, О. Ващенко, П. Волобой, М. Волобуєв-Артемов, Л. Градов, О. Діброва, Я. Жупанський, Ф. Заставний, М. Ігнатенко, Л. Корецький, І. Кугукало, І. Мукомель, М. Паламарчук, М. Пістун, Ю. Пітюренко, В. Поповкін, І. Твердохлєбов, О. Топчієв, М. Фащевський, О. Шаблій та інші); сучасний суспільно-географічний (М. Багров, Г. Балабанов, А. Голіков, І. Горленко, В. Джаман, М. Дністрянський, А. Доценко, Я. Жупанський, О. Заставецька, С. Іщук, О. Любіцева, К. Мезенцев, В. Нагірна, Л. Нємець, К. Нємець, Я. Олійник, М. Паламарчук, М. Пістун, В. Руденко, І. Смирнов, А. Степаненко, О. Топчієв, М. Фащевський, О. Шаблій, Л. Шевчук, Б. Яценко та інші).

географія історичний комерційний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Шевчук С.М. Розвиток методології суспільної географії в Україні у першій половині ХХ століття // Економічна та соціальна географія. - К., 2005. - Вип. 56. - С.27 - 37.

2. Шевчук С.М. Федір Матвієнко-Гарнага - видатний український економіко-географ і економіст // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль, 2006. - Вип. 13. - С.30 - 33.

3. Шевчук С.М. Суспільно-географічні дослідження Полтавщини у першій чверті ХХ століття // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль, 2007. - Вип. 15. - С.45 - 50.

4. Шевчук С.М. Методи дослідження у методології української суспільної географії // Географія і сучасність. - 2007. - Вип. 17. - С.10 - 20.

5. Шевчук С.М. Методологічні основи суспільно-географічного джерелознавства // Економічна та соціальна географія. - К., 2007. - Вип. 57. - С.45 - 52.

Публікації в інших виданнях, тези наукових доповідей

6. Шевчук С.М. До методологічних проблем суспільно-географічного джерелознавства // Молоді науковці - географічній науці: Наукова конференція. Київ, 27-28 жовтня 2006 р. - К.: ВГЛ «Обрії», 2006. - С. 232 - 233.

7. Шевчук С.М. Методологія історико-наукових досліджень у викладі академіка В.І. Вернадського // Україна: ноосферно-біосферний потенціал освіти і духовності регіону: ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція. Кременчук, 19-21 квітня 2007 р. - Кременчук, 2007. - С. 190 - 194.

8. Шевчук С.М. Професор Кость Дубняк: внесок у розвиток досліджень продуктивних сил України (на прикладі Полтавщини) // Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: ІV Всеукраїнська наукова конференція. Київ, 16-17 травня 2007 р. - К.: ВГЛ «Обрії», 2007. - С. 44 - 45.

9. Шевчук С.М. Краєзнавчий напрямок у розвитку методологічних основ української економічної географії в 20-х рр. ХХ століття // Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення: Зб. наук. праць. - Херсон, 2007. - С. 333 - 337.

10. Шевчук С.М. Внесок професора Антіна Синявського у становлення методологічних основ модерної суспільної географії // Молоді науковці - географічній науці: Наукова конференція. Київ, 24-25 жовтня 2007 р. - К.: ВГЛ «Обрії», 2007. - С. 184 - 186.

11. Шевчук С.М. Антропогеографічний напрямок в історії становлення методології української суспільної географії // Історія української географії та картографії. Частина І: ІІІ Міжнародна наукова конференція, присвячена 130-літньому ювілею академіка Степана Рудницького. Тернопіль, 6-7 грудня 2007 р.- Тернопіль, 2007. - С. 118 - 122.

12. Шевчук С.М. Професор Валентин Садовський - основоположник районного напрямку в методології української суспільної географії // Географія в інформаційному суспільстві: Зб. наук. праць. У 4-х тт. - К.: ВГЛ Обрії, 2008. - Т. ІІ. - С. 148 - 150.

13. Шевчук С.М. Фактори розвитку методологічних основ української суспільної географії на сучасному етапі // Географія та екологія: наука і освіта: ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція. Умань, 17-18 квітня 2008 р. - Умань, 2008. - С. 237 - 239.

Размещено на Allbest.ru