Електоральна географія Криму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний університет ім. І.І. Мечнікова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

11.00.02. Економічна та соціальна географія

Електоральна географія Криму

Хан Євген Анатолійович

Одеса, 1999

Дисертацією є рукопис

Работа виконана в Сімферопольскому державному університеті ім. М.В. Фрунзе Міністерства освіти України

Науковий керівник к.г.н., професор Багров М.В. зав. каф. економічної та соціальної географии, проректор Сімферопольского державного університету

Офіціні опоненти:

д.г.н., професор, гол.наук. співробітник Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Дергачов Володимир Олександрович,

к.е.н., доц. Одеського экономічного університету, Ковалевський Віктор Володимирович

Провідна установа Інститут географії НАН України, м.Київ

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Жанталай П.І.

Анотація

Хан Є.А. Електоральна географія Криму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата географічних наук за фахом 11.00.02. - економічна і соціальна географія. - Спеціалізовна вчена рада Одеського державного університету, Одеса, 1999 р.

У роботі розвивається новий для української науки напрямок -- електоральна географія. У дослідженні розглянуті методичні підходи і досягнення західних, радянських, російських і українських вчених. Побудована модель електоральної географії України, у якій подані як традиційні, так і нові наукові напрямки. Розроблено методику регіонального електорально-географічного аналізу, апробована на прикладі Автономної Республіки Крим. За підсумками дослідження побудована електорально-географічна модель регіону, що описує механізм його політичної організації. Результати проведеного дослідження знайшли рактичне застосування в діяльності державних органів влади.

Ключові слова: електоральна географія, Крим, математичні методи в географії, моделювання.

Аннотация

Хан Е.А. Электоральная география Крыма. - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02. - экономическая и социальная география. - Специализированный ученый совет Одесского государственного университета, Одесса, 1999 г.

В работе развивается новое для украинской науки направление -- электоральная география. Заложены теоретические основы электоральной географии Украины (разработана многомерная модель науки), представлены оригинальные методические решения (разработана методика регионального электорально-географического анализа), проведено практическое исследование (анализ выборов в Автономной Республике Крым).

Обосновывается, что электоральная география включает четыре научных направления: география голосования, избирательная геометрия, электоральная демогеография, география мотивов голосования и политических представлений избирателей. Модели науки строятся по субъектно-объектному (структурная модель науки) и субъектному принципам (функциональная модель). Также доказывается, что формирование электорального поведения избирателей идет по линии: "идеальные представления - мотивы голосования - итоги выборов", где идеальные представления изучаются электоральной демогеографией, мотивы голосования -- географией мотивов голосования, результаты выборов -- географией голосования. Так как электоральная география является пограничной наукой, она расположена в пространстве, образованном двумя осями: географической и политической. Построенные модели (модель электоральной географии и модель формирования электорального поведения) являются соответствующими проекциями выборного материала. А значит в ходе работы исследователем построена многомерная модель электоральной географии Украины, которая закладывает базис для проведения комплексных электорально-географические исследования.

В соответствии с теоретическими положениями разработана методика регионального электорально-географического анализа, предполагающая политико-географическую адаптацию существующих в социально-экономической географии подходов к организации территории, определение различий методологии изучения голосования по многомандатному и мажоритарным избирательным округам, отработку подходов к анализу электоральной динамики регионов, построение электорально-географической модели территории.

Используются методы первичной статобработки, корреляционный анализ, метод главных компонент, кластер-анализ, графический и картографический методы. В работе впервые обоснована возможность использования метода главных компонент, как метода выделения основных мотивов голосования, а также развиты положения других исследователей о возможности использования корреляционного анализа как метода изучения представлений избирателей о субъектах предвыборной борьбы.

В основе методики лежит принцип отдельного рассмотрения и сопоставления двух научных направлений электоральной географии -- географии голосования и географии мотивов голосования. Методика состоит из трех этапов: политико-электоральная характеристика, географическая характеристика, картографическое моделирование. На первом этапе исследования описывается политическая ситуация, моделируются представления избирателей о политических субъектах, определяются вектора межтурового и межвыборного перемещения электората, рассчитываются основные мотивы голосования избирателей. На втором этапе изучается территориальная структура явления (графический, картографический методы), а затем строится типология городов, районов по совокупности результатов выборов, мотивов голосования в них (кластер-анализ). На третьем этапе результаты типологий кладутся на карту, осмысление которой производится в рамках электорально-географической модели "город-село", определяющей территориальные различия результатов голосования, и модели "центр-периферия", определяющей территориальные различия мотивов голосования.

Электорально-географическая модель "центр-периферия", постулирующая, что одни электоральные характеристики уменьшаются от центра к периферии, а другие растут, рассматривается как образец зонального географического распределения, а ее построение -- как альтернатива районированию. Главным азональным фактором является фактор политического регионализма. Центральные и полупериферийные города и районы образуют политически строго организованное пространство, а остальная территория -- слабо организованное.

В соответствии с предложенной методикой исследования проведен анализ выборов в Автономной Республике Крым. Практически подтверждена обоснованность всех заявленных теоретических и методических положений. Определен механизм политической организации территории региона -- от "революционных" городов к "консервативным" районам (мотив противостояния). Построена электорально-географическая модель полуострова, локализующая на карте политические центры, регионы политической полупериферии и периферии, регионы внутреннего политического регионализма. Выявлена устойчивость политико-территориальной структуры Крыма, преемственность происходящих в системе изменений, обусловленная консервативностью идеальных представлений.

Результаты проведенного исследования нашли практическое применение в деятельности государственных органов власти.

Ключевые слова: электоральная география, Крым, математические методы в географии, моделирование.

Annotation

Khan E.A. An Electoral Geography of the Crimea. - A Manuscript.

A Dissertation Submitted in Candidacy for the Degree of Candidate of Geographical Sciences in Speciality of Economic and Social Geography 11.02.02. - The Specialized Academic Council of the Odessa State University, 1999.

This work develops a new trend in the Ukrainian science, namely, an electoral geography. Methods of approach and achievements of the western, Soviet, Russian and Ukrainian scholars have been considered, and a model of an electoral geography of the Ukraine, which represented both traditional and new scientific trends, has been created. An original methodics of the electoral geographical analysis has been elaborated. This particular approach was applied towards the pattern of the Autonomous Republic of the Crimea. As a result of the investigation, an electoral geographical model of the region has been constructed. It depicted the mechanism of political organization of the region. Results of the research have found their practical implementation in the activity of the state authorities.

Key words: electoral geography, the Crimea, mathematical methods of approach in geography, modeling.

1. Загальна характеристика роботи

електоральний географія україна

У дисертаційній роботі розглядаються теоретичні положення і методологічні підходи у світовій та вітчизняній електоральній географії, існуючі методи і методики досліджень, аналізуються досягнення західних, російських та українських політичних географів у вивченні електоральної географії пострадянських держав.

На основі обробленого матеріалу у дисертації будуються моделі електоральної географії України, які дозволяють систематизувати вже напрацьований вітчизняними вченими електорально-географічний матеріал, виділити перспективні напрямки розвитку науки, і які є теоретичною основою для створення методики дослідження. Визначення автором нових наукових напрямків у складі електоральної географії сприяє ефективному вивченню електорального простору пострадянських держав.

Розроблена методика електорально-географічного аналізу забезпечує практичне застосування теоретичних положень роботи. Розвиваються вже існуючі підходи до нетрадиційного використання відомих методів та виробляються нові. Підсумком досліджень є електорально-географічна модель території, яка описує електоральні взаємодії регіонів і дозволяє прогнозувати їх динаміку.

Апробування методики проведено на прикладі виборів в Автономній Республіці Крим. Протягом проведеного дослідження були підтверджені і розвинуті теоретичні положення дисертації, виділено основні риси електоральної географії півострова, вивчено динаміку регіональних взаємодій, побудовано електорально-географічну модель території.

Актуальність теми дослідження

На Заході, де інститут виборів існує вже багато десятиліть, електоральна географія є одним з найпопулярніших і динамічних наукових напрямків. В Україні, де перші демократичні вибори відбулися тільки у 1989 р., електоральна географія є новою і маловідомою.

Тим часом, у країні вже пройшли вибори двох Президентів, наприкінці цього року мають бути треті, обрано три склади Верховної Ради. Але ж цей електоральний матеріал практично не оброблено географами. Існуючий у суспільстві інтерес щодо виборчої проблематики переважно реалізується у вигляді довідково-інформаційних видань і прикладних розробок. Деякі інші роботи мають однобічну ідеологічну спрямованість, використовуються як засіб пропаганди.

Запропонована до розгляду дисертаційна робота є першопрохідною в електоральній географії України, у якій узагальнюються існуючі теоретичні і методологічні дослідницькі підходи, методичні і практичні досягнення світової та вітчизняної електоральної географії. На основі проведеного аналізу здійснена спроба побудувати модель електоральної географії пострадянських держав, у якій автором виділяється декілька нових наукових напрямків. Практичне застосування збудованої моделі забезпечується методичними розробками.

Об'єктом прикладного дослідження, який підтверджує високу практичну значність розробленої методики, обрано Крим -- регіон, електоральний досвід якого є найбільшим в Україні. Крім того, демографічні характеристики півострова відрізняються від інших регіонів держави, а етнополітичне становище найбільш складне. Все це і свідчить, що Крим є складним об'єктом вивчення. І тому методичні положення електорально-географічного аналізу, які пройшли апробацію на прикладі Криму, можуть бути з успіхом застосовані і в інших регіонах України.

Мета і задачі дослідження

Метою роботи є розробка теоретичних і методичних основ проведення регіонального прикладного електорально-географічного дослідження.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні задачі:

вивчення основних теоретичних і методологічних підходів у зарубіжній і вітчизняній електоральній географії, еволюції науки в СРСР і в пострадянських державах;

аналіз методів, які застосовано у світовій електоральній географії та можливості їх використання при дослідженні виборів у пострадянських державах;

визначення основних характеристик електорально-географічного простору пострадянських держав і факторів, які їх формують;

побудова моделі електоральної географії України, визначення основних наукових напрямків і механізму їх взаємодії;

розроблення методики регіонального електорально-географічного аналізу, яка передбачає політико-географічну адаптацію існуючих у соціально-економічній географії підходів до організації території, визначення відмінності методологічних підходів у вивченні голосування за багатомандатними і мажоритарними виборчими округами, обробку підходів до вивчення електоральної динаміки регіонів, проведення електорально-географічного моделювання території, як альтернативи електорально-географічному районуванню;

електорально-географічний аналіз виборів в Автономній Республіці Крим, визначення основних характеристик електоральної географії регіону, побудова електорально-географічної моделі півострова.

Наукова новизна

Наукова новизна дослідження визначається піонерським характером цієї роботи в Україні. В ній вперше проведено теоретичний аналіз існуючих у світовій електоральній географії напрямків і методичних підходів, історії і тенденцій розвитку електоральної географії на пострадянському просторі, розроблені вітчизняні моделі науки. У роботі подана власна методика електорально-географічного аналізу, якій припускає нетрадиційне використання відомих методів дослідження і посилення ролі окремих наукових напрямків електоральної географії. Робота є першим регіональним електорально-географічним дослідженням в Україні.

Предметом захисту є розроблені моделі електоральної географії України, методика електорально-географічного аналізу підсумків "загального" голосування та висновки, які зроблено на основі вивчення електоральної географії Автономної Республіки Крим.

Методологічна основа дослідження

Методологічну основу роботи склали дослідження провідних вчених у соціально-економічній сфері (Берлянт О.М., Грицай О.В., Дергачов В.О., Лейзерович В.Е., Родоман Б.Б., Пістун М.Д., Руденко Л.Г., Топчиєв О.Г., Шаблій О.І. та ін.) та політичної географії (Аксьонов К.Е., Витковський О.В., Колосов В.О., Лаврухін В.В., Перепечко О.С., Смирнягін Л.В. та ін.), електорально-географічні дослідження в Росії (Голосов Г.В., Колосов В.О., Левчик Д.О., Марченко Г.В. , Петров М.В., Собянин О.О., Туровський Р.Ф., Черкашин О.К., Чугров С. та ін.), розробки українських вчених (Багров М.В., Войтенко В.П., Кремінь В.Г., Погребинський М., Попович В.В., Томенко М. та ін.), а також роботи західних авторів, присвячені вивченню електоральної географії пострадянських держав (Bremmer I., Holdar S., Kuzio T., Shaw D., Solchanyk R., Wilson A. та ін.).

Дослідження названих авторів лягли в основу проведених у роботі теоретичних і методичних вишукувань. В розвиток їх досягнень у дисертації була збудована багатомірна модель електоральної географії України, розроблена методика електорально-географічного аналізу окремого регіону, проведено прикладне електорально-географічне дослідження.

Практичне значення

Запропонована методика дослідження і теоретичні положення роботи можуть бути застосовані для дослідження електоральної географії інших регіонів України, яка і буде сприяти розвитку цієї науки в Україні. Побудова електорально-географічних моделей різноманітних регіонів України буде сприяти і прийняттю оптимальних рішень державними органами влади. Як свідчать висновки, за підсумками проведених кримських виборів дослідження вже активно використовуються в діяльності органів державного управління Автономної Республіки Крим.

Апробація і впровадження результатів роботи

Отримані результати дослідження та основні положення роботи доповідалися на щорічних наукових кафедральних викладацьких конференціях, науково-практичних семінарах та експрес-конференціях Кримського центру гуманітарних досліджень та під час щорічних Кримських читань ім. Н.Я. Данилевського. Рекомендації автора практично використовувалися в роботі Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, як аналітичні матеріали використовувалися центральними органами влади України. В даний час автором ведеться дослідницька робота щодо підготовки майбутніх виборів Президента України. Результати дослідження друкувалися у наукових і суспільно-політичних часописах.

Структура роботи

Робота складається з вступу (6 стор.), трьох розділів (103 стор.), висновків (9 стор.) та переліку використаних джерел (15 стор., 182 найменувань). Загальний обсяг дисертаційної роботи - 135 стор., в. т.ч. 16 малюнків (9,5 стор.) та 13 таблиць (14,5 стор.)

2. Зміст роботи

Розділ 1. Теоретичні принципи і методологічні підходи в електоральній географії

У першому розділі дисертаційної роботи розглянуто теоретичні і методичні досягнення західної, російської та української електоральної географії. За роботами вітчизняних і зарубіжних авторів виділено основні характеристики електорально-географічного простору Росії та України. Вивчено підходи до побудови моделів електоральної географії в західних країнах, у Радянському Союзі та пострадянських державах. За проведеним аналізом побудовано моделі електоральної географії України.

Основні висновки:

Розвиток електоральної географії в тій або іншій державі визначається значенням у ньому інституту виборів. В західних країнах, де інститут виборів існує вже багато столітть, предметом вивчення електоральної географії є вся політична система держави, складовими частинами якої є вибори, інститути влади і діюча політика. У пострадянських державах, де інститут демократичних виборів існує тільки десять років, вивчається політико-географами тільки одна з складових частин політичної системи - безпосередньо виборчий блок. Відповідно до виробленої концепції, він складається з підблоків: голосування, електорат, нарізка виборчих округів.

Широке розуміння предмету електоральної географії на Заході зумовлює висока різноманітність підходів, концепцій, шкіл у науці. Існуючі дослідження можна умовно розподілити на електорально-соціологічні та електорально-психологічні, виділити європейську і американську дослідницькі школи.

Електоральна географія в СРСР вивчала електоральну географію західних країн і тому предметом її вивчення також була уся політична система суспільства. Відрізняла радянську політико-географічну школу від західної ідеологічна спрямованість тези: "територіальне розташування політичних сил відповідає географічним відмінностям виробничих сил і виробничих стосунків".

Становлення інституту демократичних виборів у Радянському Союзі та пострадянських державах визначили звертання політико-географів до аналізу вітчизняного електорального матеріалу. Розпад СРСР обумовив розвиток на пострадянському просторі національних електорально-географічних шкіл. Економічна криза перетворила колись високоорганізаційне суспільство в соціально "розмите". В результаті електоральна географія виявилася в більшісті пострадянських держав "новою" наукою, перейшла на вивчення тільки виборчого блоку дослідження, була змушена знаходити нові підходи до виявлення залежності підсумків голосування від умов життєздатності населення.

За аналізом досягнень найбільш розвинутих пострадянських політико-географічних шкіл - російської та української - було видно, що для Росії характерна широтна політико-географічна зональність, а для України -- меридіональна. Азональні електорально-географічні зміни в обох країнах приблизно однакові і йдуть за лініями "місто - село", "центр - периферія", "столиця - провінція", "території з переваженням домінуючого в державі етносу - території із значною участю інших етносів".

Визначення залежності підсумків політичного волевиявлення від умов життєдіяльності населення найбільш ефективне на таких напрямках: порівняння підсумків голосування з соціально-економічними показниками, "індикаторами значності" окремих теорій, які пояснюють підсумки виборів з типами соціально-економічної стратегії, проведеної у регіонах і територіальній диференціації суспільної думки (за допомогою кореляційного аналізу і порівняльно-географічного методу), визначення абстрактних чинників (або шляхом логічних умозаключень, або за допомогою методів багатомірного статаналізу), проведення регіональних досліджень, у яких піддаються ідентифікації більшість залежностей, які не фіксуються на державному рівні.

При побудові моделей електоральної географії на Заході застосовуються суб'єктний та суб'єктно-об'єктний підходи. У межах суб'єктного підходу в моделюванні передбачається, що блоками моделі є наукові напрямки і зв'язок між ними, а в межах суб'єктного-об'єктного -- що блоками моделі є одночасно і об'єкти дослідження, і наукові напрямки, які їх вивчають.

Виходячи з того, що предметом вивчення електоральної географії в Україні є тільки вибори, і застосовуючи суб'єктний і суб'єктно-об'єктний підходи до моделювання, нами побудовано дві моделі електоральної географії України. Відповідно положень, що захищаються в роботі, голосування вивчає географія голосування, нарізку виборчих округів -- виборча геометрія території, а електорат -- географія мотивів голосування та уявлень виборців, електоральна демографія. Такі напрямки електоральної географії, як географія мотивів голосування і політичних уявлень виборців, електоральна демографія, виділяються нами вперше.

Дослідження, в якому в єдину струнку систему знань "зіллються" описані географічні напрямки, буде комплексним електоральним-географічним дослідженням. Проведене моделювання дозволяє аргументовано систематизувати весь напрацьований електоральний-географічний матеріал, дає можливість визначити перспективи розвитку науки.

Розділ 2. Методи і методіка електорально-географічних досліджень

В другому розділі дисертаційної роботи проаналізовані методи, які застосовуються в електоральній географії, обгрунтовано причини вибору методів для проведеного нами дослідження. Розвинуті положення окремих авторів по використанню методів в електоральній географії, запропоновані нові підходи. Визначені відмінності голосування в мажоритарних і багатомандатних округах, значення їх аналізу для науки. Відповідно до теоретичної концепції розроблено методику електорально-географічного аналізу "загального" голосування. Розглянуто підходи західної і радянської географії щодо проведення електорально-географічного районування. Обгрунтовується неможливість використання цих підходів для аналізу виборів у пострадянських державах, а тому пропонується альтернативна концепція електорально-географічного моделювання.

Основними характеристиками запропонованої до розгляду методики електорально-географічного аналізу є такі.

Проаналізовано вибори по багатомандатному виборчому округу, щодо глави держави, на референдумах (т.зв., "загальне" голосування). У цьому випадку дослідник має справу із континуальним (безупинним) розподілом. Головною метою аналізу "загального" голосування є побудова моделі механізму протікання електоральних взаємодій регіонів, яка дозволяє використовувати цю модель для прогнозування динаміки електорально-географічного простору.

Джерелом дослідження є підсумки виборів.

Основні використовувані методи:

методи первинної статобробки (використовуються для одержання додаткової інформації із зведених відомостей підсумків виборів, для обчислення середніх характеристик і розмірів розмаху варіації ознак);

кореляційний аналіз (застосовується для виявлення взаємозв'язків між різноманітними показниками, визначення уявлень виборців щодо суб'єктів передвиборчої боротьби, вивчення динаміки цих уявлень);

метод головних компонентів (розглядається як метод визначення основних мотивів голосування, застосовується для того, щоб аналізувати територіальну структуру уявлень виборців, її динаміки);

кластер-аналіз (використовується, щоб побудувати типології теріторіальних одиниць по сукупності результатів і мотивів голосування в них);

графічний метод (застосовується для наочного подання даних математичних розрахунків);

картографічний метод (використовується для вивчення просторових характеристик явища, побудови електорально-географічних моделей).

У роботі вперше обгрунтована можливість використання методу головних компонентів, як методу визначення основних мотивів голосування, а також розвинуті положення інших дослідників щодо можливості використання кореляційного аналізу як методу вивчення уявлень виборців про суб'єкти передвиборної боротьби.

В основі методики електорально-географічного аналізу лежить принцип окремого розгляду і зіставлення двох наукових напрямків електоральної географії - географії голосування і географії мотивів голосування.

Методика складається із трьох основних етапів: політико-електоральна характеристика, географічна характеристика підсумків виборів і мотивів голосування виборців, картографічне моделювання.

На першому етапі дослідження дається політико-електоральна характеристика території. Описується політична ситуація в регіоні (країні), за допомогою кореляційного аналізу моделюються уявлення виборців щодо політичних суб'єктів, визначаються вектори міжтурового і міжвиборчого переміщення електорату, методом головних компонентів розраховуються основні мотиви голосування виборців.

На другому етапі дослідження дається географічний опис підсумків та мотивів голосування. Географія голосування вивчається шляхом побудови картосхем територіального розподілу різноманітних електоральних показників (підсумків голосування, явки виборців і ін.). Це здійснюється для вивчення предмета дослідження. Потім підсумки голосування опрацьовуються методом кластер-аналізу, який призводить до побудови типології регіонів по подібності їх політичного волевиявлення. Аналогічно будується аналіз у рамках географії мотивів голосування. Результати обробки даних методом головних компонентів спочатку описуються за допомогою графічного методу, а потім за допомогою кластер-аналізу будується типологія регіонів по подібності мотивів голосування в них. Потім проводиться зіставлення результатів типологій, побудованих по подібності результатів голосування і по подібності мотивів голосування. У випадку розбіжності виділених кластерів зіставляються підсумки виборів і розміри факторних ваг у конкретних регіонах. Якщо значення мотивів голосування логічно пояснюються результатами виборів у регіонах, то дослідження можна продовжувати, якщо ні - необхідно повернутися до першого етапу дослідження і переглянути свої погляди на інтепретацію математично отриманих результатів.

На останньому третьому етапі проводиться картографічне електоральне-географічне моделювання. Для цього результати проведених раніше типологій накладаються на карту, осмислення якої здійснюється в рамках електорально-географічної моделі "місто-село", яка визначає територіальні розходження підсумків голосування, і моделі "центр-периферія", яка визначає територіальні розходження мотивів голосування.

Електоральна-географічна модель "центр-периферія", яка має постулат, що одні електоральні характеристики зменшуються від центру до периферії, а інші ростуть, розглядається нами, як зразок зонального географічного розподілу, а її побудова - як альтернатива районуванню. Серед азональних чинників, які серйозно спотворюють рівномірний малюнок зонального розподілу, головним є чинник політичного регіоналізму. Центральні і напівпереферійні міста і райони створють політично строго організований простір, політична периферія і території з переваженням політичного регіоналізму -- слабко організований.

Розділ 3. Електорально-географічний аналіз виборів в Автономній Республіці Крим

У третьому розділі дисертаційної роботи проведено географічний аналіз виборів в Автономній Республіці Крим. На прикладі конкретних процедур голосування доведено ефективність методики дослідження, практично підтверджені теоретичні положення дисертації, виділені основні характеристики електоральної географії регіону. Розглянуто вибори Президента України в Криму у 1994 р., вибори депутатів Верховної Ради України по багатомандатному виборчому округу в 1998 р., і в сукупності всі вибори, що відбувалися в 1994 р. у Криму (Президента України, Президента Криму, Верховної Ради Криму).

Основними висновками, проведеного у третьому розділі дослідження, є такі.

Крим має найбільший електоральний досвід в Україні, підсумки голосування на його території завжди різко відмінні від підсумків виборів в інших регіонах держави. Для регіону характерний "нетрадиційний" для України склад населення, високий політичний регіоналізм самосвідомості населення.

Формування електоральної поведінки виборців здійснюється за лінією "ідеальні уявлення-мотиви голосування-підсумки виборів". Ідеальні уявлення, знаходячись у взаємодії з існуючою розстановкою політичних сил, формують мотиви голосування виборців. Останні, змінюючись під впливом реальної політичної ситуації трансформуються у підсумки виборів. Географічний чинник відіграє найбільшу роль на рівні ідеальних уявлень, і його значення падає у напрямку до підсумків голосування. Політичний чинник робить найбільший вплив на підсумки голосування і найменший - на ідеальні уявлення.

Дана емпірична модель добре "вписується" у теоретично розроблену модель електоральної географії. Ідеальні уявлення вивчаються електоральною демографією, мотиви голосування, які виділяються методом головних компонентів, -- географією мотивів голосування, а підсумки виборів -- географією голосування. Вивчення географії кожного рівня цієї системи, зіставлення отриманих результатів дають широкі можливості для упорядкування комплексного електорально-географічного опису регіону.

У зв'язку з тим, що електоральна географія - це прикордонна наука, а тому розташована у просторі, створеному двома вісями: географічною і суспільною, важаємо, що побудовані моделі (модель електоральної географії і модель формування електоральної поведінки) є проекціями даних осей, а отже, нами побудовано багатомірна модель електоральної географії України.

Політико-територіальна структура півострова характеризується просторово-часовою усталеністю. Ця усталеність обумовлена високою консервативністю ідеальних уявлень, які формуються у конкретних умовах життєдіяльності людей, їх місцеперебування.

Основними мотивами голосування на території Криму є мотив протистояння і регіональний. Мотив протистояння -- це мотив голосування "за" кандидатів, які протистоять один одному -- "консерваторів" і "революціонерів" (із першими зв'язувалися надії на зберігання існуючої ситуації та еволюційний розвиток подій; а з другими асоціювалися радикальні зміни в економічній, політичній та соціальній ситуації в Криму, Україні). Регіональний мотив -- це мотив волевиявлення в окремих регіонах, голосування, яке відрізняється від середньої картини по Криму, з загальнокримських тенденцій зміни. Поведінка “політично самобутніх” регіонів в одних випадках пояснюється певністю політичних установ їх виборців, в інших, навпаки, їх непевністю. Також політичне волевиявлення виборців визначалося російським національним, комуністичним, загальноукраїнським та різноманітними політико-організаційними мотивами.

Основним електорально-географічним водорозділом Криму є лінія "місто-село". Визначним у структуруванні політичних переваг виборців за лінією "місто-село" є мотив протистояння, котрий як у 1994 р., так і в 1998 р., визначав електоральну поведінку більшої половини кримських виборців.

Лінія "місто-село" носить значною мірою абстрактний характер, виконує роль своєрідного соціального роздільника. Виходячи тільки з неї, можна побудувати типологію регіонів Криму за параметрами їх політичної культури. За більш прискіпливим розглядом лінії "місто - село" у реальному (фізичному, а не ознаковому) просторі, вона одержує яскраві географічні риси. Так, на заході півострова переважає міське населення, на сході -- приблизно порівну сільське і міське, на півночі -- сільське. Відповідно розходження у політичній культурі міського і сільського електорату визначає дія в Криму такіх водорозділів, як "північ-південь", і "захід-схід".

Соціально-економічна орієнтація сільської місцевості навколо міст визначає і її політичну орієнтацію. Локалізація районів з визначеними політичними характеристиками навколо міст помітна вже за географічним аналізом підсумків виборів, але чіткі обриси модель "центр-периферія" одержує при аналізі мотивів голосування. Це пов'язано з тим, що умови життєдіяльності людей багато в чому визначають їхнє волевиявлення. Оскільки простір соціально-економічних зв'язків континуальний, тож і мотиви голосування мають більш згладжений територіальний розподіл, ніж структура підсумків виборів, малюють більш об'єктивну картину поширення суспільної думки.

Як показав географічний аналіз виборів у 1994 р., за умовами домінування міської політичної культури, яка характеризувалася підвищеною "революційністю", дифузія підтримки революційних політичних сил надійшла із заходу півострова (а на сході -- від Керчі і Феодосії) на навколишні території. Міста були політичними центрами, навколо них формувалася напівпереферія і потім політична периферія.

Чинник політичного регіоналізму визначав волевиявлення приблизно чверті виборців і грав велику роль у формуванні територіальної структури голосування. Разом з політичною периферією "особливі" території (що не підпадають ні під один з виділених типів) відносяться до числа політично слабко організованих. У зв'язку з тим, що на півострові велике число периферійних і "особливих" регіонів, ми говоримо про нього, як про слабко організований електоральний простір.

Вносить "збурення" у рівномірно географічний розподіл і зростання значення політико-організуючих чинників у визначенні результатів голосування. Слабко обумовлені "ідеальними уявленнями" політико-організаційні мотиви голосування, "випадають" з побудованої електорально-географічної моделі.

Побудована електорально-географічна модель Криму вірогідно описує електоральні взаємодії регіонів, які відбуваються на території півострова, а тому дозволяє прогнозувати регіональну динаміку електоральних процесів. Усталеність електоральної поведінки регіонів у 1994-98 р. свідчить про високий потенціал моделі. В той же час, слабка політична організація електорально-географічного простору півострова надає високого значення випадковому чиннику при прогнозуванні, зменшує можливості його практичного застосування.

Так як географія голосування і географія мотивів голосування і політичних уявлень виборців Криму вже вивчені у даній роботі, найбільш перспективним науковим напрямком подальших електорально-географічних досліджень півострова є електоральна демографія. За підсумками проведеного дослідження, у рамках даного наукового напрямку матиме високу ефективність застосування соціологічного інструментарія.

Положеннями дисертаційної роботи, що захищаються є:

На зіткненні теорії і практики дослідження побудовано багатомірну модель електоральної географії. Розроблено методику електорально-географічного аналізу території. Обгрунтовано можливість використання методу головних компонентів в електоральній географії як засобу виділення основних мотивів голосування. Виділено основні електорально-географічні характеристики Криму. Побудовано електорально-географічну модель півострова. Вся робота в цілому дає теоретичну, методичну і практичну базу для проведення електорально-географічного дослідження в будь-якому регіоні України. Робота має дієве практичне значення.

Роботи, що публікувалися по темі дисертаційної роботи

1. Хан Є.А. Електорально-географічний аналіз президентських виборів в Україні // Український географічний журнал. -- 1999. -- № 1. -- С. 59-62.

2. Хан Е.А. География выборов Верховного Совета Крыма в 1994 г. // Культура народов Причерноморья. -- 1997. -- № 2. -- С. 75-82.

3. Хан Е.А. Электоральная география Крыма (по результатам выборов в 1994 г.) // Ученые записки Симферопольского государственного университета. -- 1997. -- № 3(42). -- С. 83-95.

4. Хан Е.А. Электоральная география Украины: моделирование предмета и структуры науки // Ученые записки Симферопольского государственного университета. -- 1998. -- № 6 (45). -- с. 47-53.

5. Хан Е.А. Крым как объект изучения политической географии // Материалы Вторых крымских чтений им. Н.Я. Данилевского. -- Симферополь, 1995. -- с. 63-65.

6. Хан Е.А., Медведев Е.П. Партия экономического возрождения Крыма (1993-1996 гг.) // Материалы научно-практической конференции "Проблемы политической истории Крыма: итоги и перспективы". -- Симферополь, 1996. -- С. 135-137.

Размещено на Allbest.ru