Економіко-географічне положення Луганщіни

Размещено на http://www.allbest.ru

ПЛАН

Вступ

Загальна характеристика

Чисельність населення

Фізико-географічна характеристика

Природа

Характеристика господарського комплексу Луганщіни

Середовище Луганської області

Водні ресурси Луганської області та екологія

Екоситуація атмосферного повітря Луганщіни

Відходи

Радіоекологічна ситуація

Екологія та здоров'е населення

Література

Вступ

Луганська область належить до найбільш промислово розвинутих в Україні регіонів. І за територією, і за чисельністю населення, і за обсягом використовуємих природних ресурсів, перш за все видобувних, і за обсягами промислового виробництва Луганщина впевнено займає провідні місця в державі. Висока ступінь урбанізації, високорозгалужена промисловість та розташування обумовлюють для області наявність ряду екологічних проблем, які суттєво впливають на якість життя населення та умови господарювання.

Фактор екологічного стану території є досить важливим для економічного розвитку регіону та формування соціально-економічних умов проживання населення. Екологічний стан території є значним чинником при рішенні питань про інвестування коштів в економіку регіону. Даний фактор тісно пов'язаний з економічною діяльністю на території регіону, зокрема з використанням природних ресурсів, і може виступати в якості регулятора розвитку території.

Результуюча порівняльна оцінка екологічного стану та рівня життєдіяльності території області проводиться за складовими адміністративно-територіального розподілу області за такими основними та допоміжними показниками:

1. Антропогенний тиск на компоненти довкілля:

щільність населення;

забори та використання свіжої води;

кількість та структура водовідведення;

забруднення поверхневих вод стічними водами;

забруднення атмосферного повітря стаціонарними та пересувними джерелами викидів;

утворення та розміщення відходів.

2. Екологічний стан довкілля (домінуючий показник):

забрудненість атмосферного повітря;

екологічний та гігієнічний стан поверхневих вод та їх ресурсної придатності до встановлених видів водокористування;

радіаційний стан;

еродованість грунтів;

порушення компонентів довкілля (зсуви, карст, просадні грунти);

екологічні наслідки закриття шахт.

3. Якість продуктів харчування та питної води:

забрудненість питної води хімічними та біологічними речовинами;

забрудненість продуктів харчування хімічними та біологічними речовинами.

4. Стан здоров'я населення:

захворюваність загальна;

смертність загальна

Слід визначити, що вибір допоміжних показників враховує екологічну вивченість території та її специфіку.

Загальна характеристика

Дата утворення	Луганська область утворена 3 червня 1938 року
Площа, км2	26,7 тис. кв. км.
Кількість адміністративних районів	18
Кількість міст	37
з них: обласного підпорядкування (значення)	14
Кількість селищ	109
Кількість сіл	783
Щільність населення, тис/км2	0,087 осіб на 1 км2

Чисельність населення

В області проживає 2 млн. 409 тис. жителів. Особливістю області є те, що тут значно переважає міське населення, частка якого складає 86% відповідно сільського - 14%.

Назва міста	Кількість наявного населення, тис. чол.	Площа, км2	Щільність наявного населення, тис. чол./ км2
	Всього	у тому числі
		міське	сільське
Всього по Луганській області	2309,020	1999,255	309,765	26676	0,087

Луганська область відноситься до густонаселених. Для неї характерна висока щільність населення, особливо у містах. Так у м. Сватове щільність населення становить 72595,51 осіб/км2, є міста з щільністю більше 10 тис. осіб/км2 - Щастя, Лутугине. Найбільша густота населення спостерігається в Алчевській міськраді - 2420 осіб/км2 та Сєверодонецькій - 2072,84 особи/км2, найменша - в Ровеньківській - 246,24 осіб/км2. В районах цей показник значно нижчий. Особливо низька щільність у Свердловському та Троїцькому районах (відповідно 12,57 та 15,47 осіб/км2), найвища у Перевальському - 107,37 осіб/км2.

У Луганській області проживає більш 120 національностей і народностей. Українців -58%. Також проживає значна частка росіян - 39%. З інших національностей найчисленнішими є білоруси (0,8%), вірмени, татари (по 0,3%), молдавани, азербайджанці, євреї, цигани, поляки, грузини, болгари, німці (по 0,1%) та інші (1,1%).

Фізико-географічна характеристика

Луганська область - одна з 25 територіальних соціально-економічних систем України. Луганська область (1938-1958 рр. і 1970-1990 рр. - Ворошиловградська) створена 3 червня 1938 року. Розташована в східній частині України в басейні середньої течії Сіверського Донця. Площа території складає 26,7 тис. км2 (4,4 % території держави). Простягається з півдня на північ більш як на 250 км і з заходу на схід - на 190 км. За своїми розмірами території Луганщина посідає 10 місце серед областей України.

Область має на півночі, сході й півдні сухопутний державний кордон довжиною 776 км. Тут вона межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Російської Федерації. З південно-західного боку її землі прилягають до Донецької, а з північного заходу -Харківської областей України. Адміністративні кордони області проходять переважно по рівнинних територіях і не мають природних меж, окрім окремих невеликих ділянок по річках Деркул і Сіверський Донець. Область поділяється на 18 районів, 37 міст (з них 14 міст обласного значення), 109 селищ міського типу, 782 сільських населених пункти. Обласний центр - м. Луганськ з населенням 499 тис. жителів. Найбільші міста: Луганськ, Красний Луч, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Алчевськ, Краснодон, Свердловськ, Стаханов.

В ландшафтному відношенні територія області належить до лісостепової та степової зон Лівобережної частини України. Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Донця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка - Могила Мечетна - 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки. В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Донця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 -- 18 км) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець. Велика частка річок відноситься до басейну цієї річки.

Клімат помірно-континентальний з відчутними засухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня ?7 °C. В формуванні клімату приймають участь декілька типів повітряних мас, але домінують континентальні - 70 % (з них: помірні - 54 %; арктичні - 6 %; тропічні - 13 %). Результатом цього є переважання вітрів переважно східних і південно-східних. Вітровий режим залежить від сезонного розподілу атмосферного тиску та взаємодії баричних систем. Швидкість вітру за середнім показником коливається від 3,1 м/с до 5,0 м/с. На протязі року більш ніж на 70 % спостерігаються слабкі та помірні вітри зі швидкістю 0-5 м/с.

Максимальна середньорічна кількість опадів (550 мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна - сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо жарке, друга половина його - помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.

Луганська область у басейні Сіверського Донця є найбільш навантаженою територією. Однак, водозабезпеченість басейну ресурсами в 3 рази нижче від середньої по Україні, а без урахування транзитного стоку - майже у 8 разів.

Найбільші осередки забруднення підземних вод в Луганській області розташовані в районі підприємств Лисичансько-Рубіжанського виробничого регіону, м. Луганська та м. Щастя.

Природа

Територія області представляє собою переважно хвилясту рівнину на лівобережній частині долини Сіверського Донця. На півдні розташований Донецький кряж.

В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Донця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16-18 км) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни.

Найбільш характерною рисою Донецького кряжа є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. Найвища точка - Могила Мечетна - 367 м. В долині рік Міуса й Нагольної висота Донецького кряжа знижується і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. Північні схили кряжа поступово знижуються в напрямі до Сіверського Донця, утворюючи стрімкий правий берег ріки.

Луганщина вважається найменш забезпеченим водними ресурсами регіоном України. В області - 123 річки, 6 із яких мають довжину більше 100 км. Головна річка - Сіверський Донець, довжина її в межах області - 265 км. Її праві притоки - річки Казенний Торець, Бахмутка, Велика Біленька, Мала Біленька. Інші з річок, що протікають по області - Айдар (264 км), Лугань (198 км). Усі річки є типово рівнинними водотоками, протікають у широких терасованих долинах. В цілому режим річок характеризується нерівномірним розподілом стоку впродовж року - короткочасним весняним паводком і тривалим низьким рівнем в літньо-осінній період.

Також є 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 72 водосховища та 360 ставків. Річки, озера, водосховища і ставки використовуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення.

Луганська область знаходиться в степовій зоні. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки цілинної степової рослинності. Тут поширені різнотравно-типчаково-ковильні степи. Зростає більше тисячі видів різноманітних рослин.

Клімат помірно-континентальний з відчутними засухами. Середня температура найхолоднішого січня становить -7°С, найтеплішого місяця червня - +21°С. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, заморозками, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна - сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо спекотне, друга його половина помітно суха. Осінь сонячна, тепла, суха. Максимальна середньорічна кількість опадів (550 мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив.

Ґрунти родючі, головним чином чорноземи. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти.

Лісів мало (біля 7% території області). Вони розміщені вздовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи - дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах.

Фауна області представлена головним чином степовими і деякими лісовими тваринами, одначе, дика фауна бідна. На території області зустрічається один вид круглоротих, 43 види риб, 9 видів земноводних, 12 видів плазунів, 246 видів птахів та 63 види ссавців. Із хижаків зустрічаються: вовк, лисиця, єнотоподібний собака, ласка та ін. Серед гризунів найбільше поширені: заєць, байбак, хом'як, тушканчик, кріт тощо. Із пернатих хижаків водяться кобчики, яструби, орли-могильники.

Ліс рясно заселений корисними й співучими птахами: жайворонками, перепелами, солов'ями, дятлами, стрижами, ластівками і багатьма іншими. 

В ріках, озерах і ставках багато різноманітної риби.

Луганська область має широкий комплекс видів мінеральної сировини. 630 родовищ корисних копалин налічується на території області, з них експлуатуються 217 об'єктів.

Характеристика господарського комплексу Луганщіни

Господарський комплекс області є основним суб'єктом антропогенного тиску на навколишнє природне середовище. На Луганщині сформовано потужний господарський комплекс із спеціалізацією на вуглевидобувному, металургійному, машинобудівному та хімічному виробництвах, багатогалузеве сільське господарство і невиробнича сфера, сучасний транспортний комплекс. Значні господарські відмінності, складна система розселення обумовили формування на території області двох економічних підрайонів - Південного та Північного.

Південна Луганщина включає Перевальський, Попаснянський, Слов'яносербський, Лутугинський, Антрацитівський, Краснодонський, Свердловський райони та усі міськради області. Підрайон займає 37% загальної площі області, там мешкають 83% загальної кількості населення, в тому числі 93% міського і 27% сільського населення. Це один з найбільш густозаселених регіонів України.

Північна Луганщина включає адміністративні райони: Троїцький, Білокуракінський, Новопсковський, Марківський, Міловський, Біловодський, Старобільский, Сватівський, Новоайдарський, Станично-Луганський. Вона займає 63% території області, але тут проживають тільки 17% населення, в тому числі 7% міського та 73% сільського населення області. Цей підрайон має значно меншу щільність населення і відрізняється високим ступенем сільськогосподарською освоєння.

Мінерально-сировинна база області більш ніж на 50% складається з паливно-енергетичної сировини (кам'яне вугілля, вільний газ, газ-метан вугільних родовищ, конденсат), видобуток яких приводить до різноманітних екологічних негараздів на прилеглих територіях. Решта корисних копалин - в основному мінеральна сировина для виробництва будівельних матеріалів. На території області з наявних 509 родовищ корисних копалин експлуатується 170. З 314 родовищ кам'яного вугілля експлуатується 97, ще 43 нерентабельні шахти закрито.

Луганщина - один з найбільш несприятливих за екологічних умов регіонів України. На території області розташовано біля 1500 підприємств та установ вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної, нафтохімічної енергетичної промисловостей. Хоча їх частка у загальній кількості підприємств, що мають вплив на повітряний басейн порівняно незначна (11%), ними викидається близько 80% обсягу забруднюючих речовин.

Діючі та закриті шахти негативно впливають на довкілля, перш за все поверхні та підземні води через попадання в них великої кількості забруднених високо мінералізованих шахтних вод, на грунти через забруднення відходами вуглевидобування та збагачення, на атмосферне повітря через викиди великої кількості пилу з териконів та продуктів горіння шахтних порід.

Висока питома вага промисловості в господарчому комплексі області, недостатнє оснащення підприємств пило-, газоуловлювальними приладами, призвело до зниження у повітряному басейні вмісту кисню та зростанню кількості токсичних речовин, особливо в районі Лисичанського, Рубіжанського, Алчевського, Стаханівського, Краснолучсько-Антрацитівського, Свердловсько-Ровенківського економічних вузлів, де повітря перенасичене сірчанокислими газами, окисом вуглецю, фенолом, аміаком, коксовим газом. В атмосферу викидається щорічно біля 700 тис. т. забруднюючих речовин трьохсот найменувань, більш 75% їх не очищені.

На території області відомо 1 нафтове, 5 газових і 9 газоконденсатних родовищ. В промисловій розробці перебувають 1 газове і 8 газоконденсатних родовищ. Основні родовища природного газу: Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське, Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське. Також експлуатуються два підземних сховища газу - Вергунське та Краснопопівське. Проводяться пошукові роботи на газ на Кримській, Метелкінській, Смолянинівській, Ямпільській, Східно-Капітанівській, Боровській площах, Сентянівській та Марковсько-Кружилівській зонах. В наявності є благородні, рідкісні та кольорові метали.

Основні забруднювачі повітря на Луганщині - Алчевський металургійний комбінат, Рубіжанське ВАТ «Краситель», ВАТ «Лисичанська сода», Сєверодонецьке ДПП «Об'єднання Азот», Стаханівський завод техвуглецю, Алчевський та Стаханівський коксохімічні заводи. Отруйні гази з них йдуть просто у повітря. Більшість підприємств не має санітарно-захисних зон (тобто люди не відселені з місць, де порушена екологія; виняток - Алчевський меткомбінат та Рубіжанський «Краситель»). В останні роки підвищення викидів в атмосферу сталося в містах: Краснодон, Алчевськ, Лисичанськ, Первомайськ. Істотне зниження обсягу викидів зафіксовано в містах: Луганськ, Брянка , Кіровськ, Красний Луч.

На порівняно невеликій території Лисичансько-Рубіжанського регіону зосереджені великі промислові підприємства хімії, нафтохімії, приладобудування, обчислювальної техніки, вугільної та скляної промисловості, будіндустрії. Рубіжне, Сєверодонецьк, Лисичанськ входять до реєстру міст України з найбільшим рівнем забруднення атмосфери, перевищуючим санітарні норми в 3-50 разів.

Основною корисною копалиною області є кам'яне вугілля, загальні балансові запаси якого складають 14,541 млрд. тонн. Супутніми корисними копалинами кам'яного вугілля є метан (запаси якого становлять 76,2 млрд. м3) та германій (12,8 тис. тонн). Для вугільних регіонів області є проблемним зменшення забруднення атмосферного повітря продуктами вітрової та водної ерозії породи пилом й продуктами горіння гірничої маси - окисом вуглецю, сірчистого ангідриду, двоокису азоту, сірководню. Проводяться роботи по оцінці накопичення вуглеводневих газів в межах полів, діючих шахт та прилеглих до них площ з метою залучення метану у промислове використання.

Нарівні з промисловістю повітря отруює автотранспорт. Проблема забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту та впливу його фізичних факторів найбільш гостро проявляється у великих транспортних вузлах - індустріально розвинутих містах області через несприятливу територіально-планувальну структуру міст. Внаслідок сформованого у минулі роки оточення промислових підприємств житловими масивами та проходження транзитного транспорту через міста, значно збільшена їх загазованість.

Обсяг викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин автотранспортними засобами Луганської області становить 20% від загальної кількості викидів по області. У 14 регіонах області викид шкідливих речовин від автотранспорту переважив над викидами від стаціонарних джерел, зокрема, у містах: Сєверодонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Антрациту, у районах Старобільському, Сватівському Станично-Луганському. В Луганську викид шкідливих речовин від автотранспорту становить 44,3%.

Для будівельної індустрії області підготовлено 123 родовища нерудної сировини, які враховані у Державному балансі запасів, в тому числі: 41 будівельного каміння, 33 цегельно-черепичної сировини, 19 карбонатної сировини, 1 керамічної сировини, 1 гіпсу. Є також 1 родовище крейди, що використовується для виробництва соди, його запас - 19,2 млн. тонн. Також поширені будівельні матеріали: щебінь, пісок, глина, вапно, гіпс, камінь, вапняк, піщаник. Ведуться роботи по виявленню власної сировинної бази фосфатної сировини. В результаті пошуків на території області виділені ряд перспективних ділянок фосфоритів.

В нинішній час в Нагольному рудному районі Донбасу встановлена промислова рудоносність на золото-срібні руди (Бобриковське, Гостро-Бугірське, Журавське та інші родовища) та літій. Бобриківське родовище окислених руд поліметалів (до глибини 50 м) практично підготовлене для відпрацювання відкритим способом.

Мінеральні води розвідані на 8 ділянках. Затверджені балансові запаси мінеральних вод складають 2,4 тис. м3. за добу. У вигляді окремих свердловин та джерел на території Луганщини виявлена значна кількість перспективних ділянок мінеральних вод.

Для бальнеологічних та лікувальних цілей видобуваються хлоридно-натрієві мінеральні води, які широко розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60-90 км, північна межа якої проходить по лінії Троїцьке - Новопсків - Біловодськ, а південна - Лисичанськ - Луганськ.

Усі родовища мінеральних вод знаходяться в експлуатації, але на сьогодні ступінь їх використання порівняно з розвіданими запасами становить біля 1%. На даний час введено в експлуатацію 6 ділянок, з яких видобувається 238 м3 на добу.

Середовище Луганської області

Стан природного середовища Луганської області визначається специфічними факторами, як то посушливий клімат та маловодність території з одного боку, інтенсивна урбанізація території та висока ступінь концентрації промисловості й розвитку сільського господарства - з іншого.

До основних екологічних проблем області, які потребують першочергового вирішення, відносяться:

Поліпшення екологічного стану басейну річки Сіверський Донець.

Захист від забруднення водозаборів централізованого постачання питних підземних вод.

Проблема раціонального використання, екологічно безпечного зберігання та спеціального складування відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення, як постійно діючих факторів негативного впливу на стан атмосферного повітря населених місць.

Негативний вплив автотранспорту.

Радіаційно-екологічні проблеми.

Скорочення чисельності основних видів мисливської фауни.

Лісовідновлення в лісовому фонді області.

Знищення та пошкодження заповідних об'єктів в зв'язку з реформуванням аграрного сектору, появою нових землекористувачів та власників землі.

Стан використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 1917,8 тис.га при території 2668,3 тис. га. В сільськогосподарських угіддях переважає рілля. Воно займає 1329,0 тис. га або близько 70% від площі усіх сільськогосподарських угідь. В області порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Сільськогосподарська зораність земель перевищує екологічно допустиму.

Водні ресурси Луганської області та екологія

Водні ресурси є дефіцитними для південно-східної частини України. В середній за водністю рік за обсягами місцевого стоку, сформованого на території області, Луганська область характеризується надзвичайно низькою, менше 1 тис. м3, водозабезпеченістю на 1 людину. За обсягами сумарного стоку водозабезпеченість області характеризується як дуже низька. З поверхневих вод найбільша кількість використовується забраних з р. Сіверський Донець та з р.Біла.

Найбільший обсяг свіжої води забирають на території міськрад - Луганської, Лисичанської, Первомайської, Алчевської. За загальним обсягом забраної свіжої води тільки Перевальський район може зрівнятися з деякими місьрадами.

Найменшу кількість води з міськрад забрано підприємствами Стаханова.

З підприємств-водокористувачів, що забрали найбільшу кількість води, треба відмітити Лисичанське управління ЗФС ОКП «Луганськводоканал», Луганську ТЕС, Северодонецьке ДВП «Об'єднання Азот».

За загальною кількістю використаної води на душу населення перше місце займають Рубіжанська, Алчевська та Лисичанська міськради (більше 200 м3 води на душу населення), далі йдуть Сєвєродонецька, Луганська міськради та Слов'яносербський район з кількістю близько 105 м3 на особу за рік.

Найменша кількість води з організованих джерел водопостачання на душу населення витрачається в Білокуракінському, Старобільському, Міловському, Новоайдарському та Антрацитівському районах.

Найбільший обсяг зворотних вод відводиться підприємствами м. Луганська та Луганської міськради - 61,9 млн. м3, міськради Красного Луча - 44,6 млн. м3, міськрад Ровеньок та Свєрдловська (відповідно 41,7 та 38,2 млн. м3).

З водокористувачів найбільші обсяги стічних вод відведено Сєвєродонецьким ДВП «Об'єднання Азот»- 21,4 млн. м3 і комунальним підприємством «Міськводоканал» м. Луганська - 21,1 млн. м3. Далі йдуть ВУКГ м. Алчевськ із скидом в 16,9 млн. м3 та ВАТ “Краситель” з міста Рубіжне - 12,3 млн. м3.

З усього обсягу зворотних вод, які скидаються до поверхневих водних об'єктів, більше 39 млн. м3 є неочищеними, а близько 241 млн. м3 - недостатньо очищеними, що приводить до значного забруднення поверхневих вод області.

Найбільший антропогенний вплив за показником УПС здійснюють підприємства металургії, комунального господарства, хімічної та видобувної промисловості, розташовані в основному в південній частині області на правобережжі р. Сіверський Донець. З адміністративно-територіальних одиниць найбільший внесок в забруднення поверхневих вод дає м. Алчевськ за рахунок скидів Алчевського металургійного комбінату, для розбавлення яких необхідно за рік більше 93 км3 чистої води. Стоки Алчевського металургійного комбінату забруднюють поверхневі води басейну р. Довга. Значні скиди забруднюючих речовин в р. Сіверський Донець дає ВАТ «Краситель» (м. Рубіжне), з УПС=44,5 км3 чистої води.

Найбільш концентровані зворотні води скидають підприємства міськрад Алчевська, Рубіжного, Брянки, Свердловська та Перевальського району. Показник узагальненої кратності розбавлення зворотних вод по даним адміністративним одиницям перевищує 100.

Серед окремих підприємств-водокористувачів найбільш концентровані зворотні води скидали в р. Довга Алчевський металургійний комбінат (КРЗС=4251), в р.Сіверський Донець - Рубіжанський ВАТ «Краситель» (КРЗС=3618), в р.Ломоватка - шахта «Ломоватська» с.Ломоватка м.Брянка (3008), в р.Довжик - шахта iм.Свердлова м.Свердловськ (КРЗС=3002), в р. Лугань - ДП ВО «Верстатобудiвний з-д» м.Луганськ ((КРЗС=2451), в р. Камишуваха - ТОВ ВП шахта Карат м.Брянка (КРЗС=999), в р. Талова - ВП шахта Довжанська-Капiтальна м.Свердловськ (КРЗС=986), в р. Вільхова - ЗАТ «Луганський трубний з-д» (КРЗС=972), в р.Біла - шахта Романовська м.Перевальськ (КРЗС=649), в р. Лозова - Перевальське ВУ ОКП Луганськводоканал (КРЗС=590).

В цілому по області узагальнена концентрація забруднюючих речовин в сумарному скиді оцінюється значенням КЗРС=350, а забрудненість зворотних вод 10 підприємств перевищує середньообласну. Взагалі по області сумарно 51 підприємство-водокористувач скидає більше 124 млн. м3 забруднених зворотних вод з узагальненою концентрацією забруднюючих речовин, що перевищує 100.

Найбільш концентровані скиди потрапляють в річки Довга (КРЗС=4903), Ломоватка (КРЗС=3008), Талова (КРЗС=825), Должик (КРЗС=697), Камишуваха (КРЗС=549), Сіверський Донець (КРЗС=417) та Біла (приток р. Лугань, КРЗС=243).

Ці результати показують, що результативність водоохоронних заходів на малих річках, де розташовані водокористувачі з невеликими обсягами водокористування, нижче, ніж у значних водокористувачів, розташованих на великих та середніх річках.

Найбільш значимою шкідливою речовиною, що забруднює поверхневі води, є сірководень, що скидається на території Алчевської та Рубіжанської міськрад. Далі за впливом слід визначити вісмут, який попадає з шахтними водами на території Свердловської та Брянської міськрад, анілін, що скидається підприємствами Рубіжанської міськради, азот нітритний, сурма та ін.

Високим ступенем забруднення, що обмежує або виключає можливість господарсько-питного використання, характеризуються поверхневі води таких притоків р. Сіверський Донець, як річки Красна, Айдар, верхня течія р. Деркул, нижняя течія р. Борова та надзвичайно високим - р. Євсуг. Інші водні об'єкти з точки зору господарсько-питного водокористування характеризуються як помірно забруднені.

Як джерела господарсько-питного водокористування водні об'єкти області характеризуються гігієнічним індексом забруднення Кз в інтервалі 1-3. До категорії припустимого рівня забруднення (Кз=0) належать тільки поверхневі води р. Біла.

Забрудненість поверхневих вод р. Сіверський Донець характеризується помірним та високим ступенем забруднення (Кз=1,2). На вході в область та на виході, на кордоні з Російською Федерацією, поверхневі води помірно забруднені, а вздовж річки вони змінюють якість з помірного ступеня забрудненості до крупних населених пунктів на високий ступінь забруднення після цих населених пунктів, за винятком смт. Слов'яносербськ, після якого якість оцінюється надзвичайно високим ступенем забруднення, що характеризує їх повну непридатність до господарсько-питного водокористування.

Річка Лугань характеризується в верхній течії як помірно забруднена, а після впадіння р. Велика Камишуваха та надзвичайно забрудненої р. Лозова до впадіння в р. Сіверський Донець - як високо та надзвичайно високо забруднена.

З забруднюючих речовин, що контролюються, основними забруднювачами, що спричиняють високий та надзвичайно високий рівень забруднення з точки зору господарсько-питного водокористування є органічні речовини за БСК20 та феноли.

Суттєве значення має оцінка поверхневих водних об'єктів для культурно-побутового водокористування. Як об'єкти культурно-побутового, в першу чергу рекреаційного, водокористування майже усі річки області придатні до використання.

Тільки окремі ділянки р. Сіверський Донець, частина р. Лугань з притоками Н.Камишуваха, Лозова та р. Євсуг оцінюються як високо та надзвичайно високо забруднені та не придатні до культурно-побутового водокористування. Основна причиною поганого гигієнічного стану є забрудненість органічними речовинами за БСК20 та подекуди фенолами.

Підземні води області є основним джерелом господарсько-питного централізованого водопостачання населення та підприємств Луганської області. Питні водоносні горизонти області не захищені від потрапляння забруднень з поверхні землі і мають тісний взаємозв'язок із грунтовими і річковими водами. Високий ступінь техногенного навантаження негативно впливає на якісний склад підземних вод. В районі розташування проммайданчиків та накопичувачів стічних вод ВАТ «Лисичанська сода», ВАТ «Краситель», СДВП «Об*єднання Азот», Казенний хімічний завод «Зоря» сформований осередок забруднення підземних вод мінеральними солями, сполуками азоту та специфічними компонентами, такими як феноли, площею 40 км2. Найбільш забрудненими на даний час є підземні водозабори, що розташовані в басейні р. Лугані. Прогнозується забруднення підземних вод, в тому числі питних, в зонах поруч з закритими за «мокрою консервацією» шахтами.

Незбалансованість земельних угідь та значна освоєність території у сукупності з рельєфом і кліматом створюють сприятливі умови для розвитку ерозійних процесів. В області поширені процеси площинного розмиву (водна ерозія). Загальна еродованість в Луганській області надзвичайно велика: від 30 - 50% від загальної площі в північній частині до 50 - 60% на Донецькому кряжі. Вітрова ерозія - перевівання пісків, здування та перенесення грунтових частинок - спостерігається в долині Сіверського Дінця та на півдні області. Матеріали свідчать, що орні землі значно погіршили свої якості. Тривале використання грунтів у сільськогосподарських цілях без належних агротехнічних заходів привело до їх фізико-хімічної деградації. Так, вміст гумусу в 1996 році зменшився до 4,2% проти 5,5% у 1882 році.

Внаслідок ерозії середньобагаторічні втрати родючого шару грунтів з сільськогосподарських угідь, розташованих на схилах, становлять від 6,2 до 9,8 т/га за рік. Найбільш еродовані землі у Біловодському (79,5%) і Лутугінському (83,8%) районах. В цих районах найбільш високий відсоток розораності схилів (більше 1° - 81,7% і 84,6% відповідно, а більше 2° - 54,9% і 52,5%).

В межах Луганської області розвинені екзогенні екологічні процеси, такі як зсуви, карст, підтоплення та осідання денної поверхні над гірничими виробками Зсуви розвинені на лівобережжі р. Сіверський Донець, в межах південного схилу Воронезької антеклізи. Загальна кількість зсувів на території області перевищує 1100, потужність зсувних накопичень до 15 м, площі більшості не досягають 60 тис.м2. В зоні діяльності гірничодобувних підприємств почали з'являтися зсуви в глинистих породах тріасу, в роздрібнуватих крейдо-мергелистих відкладах верхньої крейди, в корі вивітрювання (світланівські верстви) кам'яновугільних відкладів.

Це техногенні зсуви, походження яких пов'язано з підняттям рівнів підземних вод після закриття шахт та появою води на схилах у місцях діяльності людини: кар'єрах, автошляхах, лініях залізниць, містах.

Карстові процеси крейдо-мергелевих відкладів проявляються в утворенні в товщі цих порід поширених тріщин та порожнин, які створюють тріщинно-карстову зону потужністю до 80 м (заплави та піщані тераси). В межах депресійних зон водозаборів почалася деформація денної поверхні внаслідок утворення суфозійнокарстових вирв та западин. Активізація карстового процесу розглядається як регіональна, що визначає перехід природно-історичної форми карстування в техногенно-активізаційну. Порівняно з природним фоном техногенний вплив викликає збільшення швидкості карстування в 5 разів. Техногенна активізація карстового процесу на площі Рубіжано-Сєверодонецької агломерації може створити загрозу для фундаментів будинків і споруд на території промислових площ хімічних заводів «Краситель», «Зоря», «Азот», «Склопластик».

Видобування вугілля на території Донбасу виконується з повним обрушенням покрівлі вуглевміщуючих порід, що призводить до розпушування гірських порід та збільшення їхнього об'єму. Верхні горизонти гірничого масиву, не маючи опори в обрушеній частині його над очисними виробками, зазнають прогинання, яке супроводжується появою серії тріщин. Вище цієї зони тріщинуватості просідання гірських порід відбувається без розриву суцільності, рідше - провалля. Глибина деформацій - до 5-7 м. Загальна площа підробленого простору на території Луганської області досягає 2,2 тис.км2. Вийнята на денну поверхню порода накопичується у териконах, яких існує зараз більше 500. Загальна площа териконів сягає 60 тис.га, об'єм більше 350 млн м3 породи, що свідчить про значний вплив техногенного втручання на геологічне середовище території.

Суттєвий збиток господарству завдає процес підтоплення, який є одним з найбільш шкідливих і небезпечних. Він не тільки ускладнює життєдіяльність людей, але й загрожує їх життю. При підтопленні погіршуються санітарно-гігієнічні умови проживання населення, псується житло, інженерні комунікації. В умовах підтоплення істотно зменшується врожайність сільськогосподарських культур. Підтоплення на території області має широке розповсюдження, яке пов'язане як з природно високим стоянням рівня грунтових вод, так і з техногенними факторами.

З техногенних факторів до основних причин, що викликають підтоплення, відносяться обводнюючі меліорації (міжгосподарські зрошувальні системи, ставки відстійники, водоймища, канали). Підтоплення виникає в межах інтенсивно забудованих територій внаслідок витоків з водоносних комунікацій. Техногенні фактории значно більше впливають на режим підземних вод у порівнянні з природними, особливістю їх є локальність прояву на ділянках щільної міської забудови, де спостерігається постійне підвищення рівнів підземних вод, не відмічається циклічність в їх зміні, як у природних умовах.

Всього в області зареєстровано близько 100 підтоплених населених пунктів із загальною площею підтоплення близько 7530 га. Особливо схильні до підтоплення с. Воєводівка (854 га), м. Луганськ (477 га), с. Стрільцівка (250 га), с. Колмиківка (150 га), м. Брянка (137 га), м. Первомайськ (109 га), с. Боровське (100 га). Найбільш підтопленими за кількістю населених пунктів є райони: Слов'яносербський - 15, Попаснянський - 13, Старобільський - 8, Сватівський та Станично-Луганський - 7. В решті районів підтоплені від 1 до 6 населених пунктів.

Загрозу підтоплення викликають закриті способом «мокрої консервації» об'єкти вуглевидобувної галузі. При такому способі закриття процес їх затоплення продовжується довгі роки. В перші 4-5 років після закриття вода виходить на поверхню у заплавах річок: шахта «Лютікова» - заплава річки Білої, Брянківська группа шахт - заплава річки Лозова, Комишуваха, Лугань, шахта ім. Тюленіна - заплава річки Вел. Кам'яна та ін.

На вододілах підйом рівня води складає 20-50 м. Підвищення рівня шахтних вод практично ліквідувало витрати річкового стоку на полях усіх закритих шахт, почали набувати розвитку процеси інтенсивного підтоплення території (міста Брянка, Стаханів, Первомайськ, Краснодон, селища Мало-Миколаївка, Юрьївка, Шовковий протік та ін.). Кількість об'єктів підтоплення зростає з кожним роком. При цьому процеси підтоплення почали розвиток у двох напрямках:

підтоплення заплавних земель на територіях, підроблених гірничими роботами у містах плавного просідання земної кори (шахти Брянківської групи, «Ленінка», «Центральна-Ірміно», «Штерівська», ім.Тюленіна та ін.), що приводить до знищення русел річками та забруднення площі просідання;

поява водопроявів на більш високих відмітках за рахунок гідростатичного тиску у містах старих гірничих робіт та тектонічних порушень (шахта «Лютікова», «Центральна Ірміно», «Штерівська» т.ін.).

За даними ДВАТ «Луганськдіпрошахт» і ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» площа зон ймовірного підтоплення складає 796 -1016 га, 50% припадає на Стаханівський регіон. На всіх цих площах розташовані населені пункти - Брянка, Стаханів, Первомайськ, Юріївка, Голубівка, Миколаївка та ін.

Екоситуація атмосферного повітря Луганщіни

На території області викиди в атмосферу надходили з 24,7 тисяч джерел стаціонарних викидів 887 промислових підприємств. Від них в атмосферу надійшло 479,2 тис. тонн шкідливих речовин, з яких 394,5 тис. тонн перебували у газоподібному та рідкому агрегатному стані, переважно оксидів вуглецю, сірчаного ангідриду та метану. В складі викинутих твердих речовин (84,6 тис. тонн) переважали пил неорганічних речовин із вмістом двоокису кремнію та негашеного вапна.

У розрахунку на квадратний кілометр території області річні обсяги викидів від підприємств склали 18 тонн, на душу населення - 192,4 кг.

Суб'єктами державного екологічного моніторингу області проводиться регулярний контроль забрудненості атмосферного повітря тільки на території деяких населених пунктів, де сконцентровані найбільші промислові підприємства або транспортні потоки.

Основними забруднювачами атмосферного повітря області є підприємства, підпорядковані Мінпаливенерго та Мінпромполітики, а також акціонерні товариства відкритого типу, створені на базі державних підприємств.

Визначальний вплив на стан повітряного басейну області мають об'єкти, зосереджені в містах Алчевську, Луганську, Красному Лучі, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Стаханові, близько 79 % загального обсягу шкідливих речовин, що пов'язано передусім з розміщенням в цих регіонах промислових об'єктів таких екологонебезпечних видів економічної діяльності, як металургія, вуглевидобування, виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та електроенергії.

Аналіз забрудненості атмосферного повітря в населених пунктах області засновується на використанні комплексного показника -індексу забрудненості повітря ІЗА5.

За значенням показника ІЗА5, що перевищує 10.1, найгірша якість атмосферного повітря зафіксована в м. Стаханові, основним забруднювачем повітря в якому є пил, окис вуглецю, сажа та двоокис азоту. На другій позиції за забрудненістю повітря за ІЗА5 знаходяться такі міста, як Сєвєродонецьк, Луганськ, Лисичанськ та Рубіжне, узагальнений показник забрудненості повітря яких знаходиться в інтервалі 8,25 - 9,31. Основними забруднюючими речовинами в цих містах є формальдегід, окис та двоокис азоту, пил.

Краще становище із забрудненням повітря в м. Свердловську. Тут головними забруднювачами повітря є пил та оксид азоту. Наступну групу складають міста Перевальськ, Алчевськ, Кіровськ, Краснодон та Щастя з близьким індексом забруднення ІЗА5 від 4,0 до 5,0. Забруднення повітря цих населених пунктів переважно відбувається за рахунок пилу, сажі та двоокису азоту.

В окремих регіонах надходження шкідливих речовин значно перевищують середні по області. Так, у м. Алчевську щільність викидів перевищує середньообласну у 105,4 рази, у м. Краснодон - у 54, 9 рази, у м. Луганськ - у 26,9 рази, у містах Лисичанськ та Стаханов відповідно у 21, 4 та 12,7 рази.

Сумарно, від джерел викидів в містах Алчевськ, Краснодон, Луганськ надійшло в повітря близько 61%

Через низький рівень впровадження нових сучасних технологій та модернізації очисного обладнання особливо гострою залишається проблема уловлювання та утилізації шкідливих речовин. Внаслідок недостатнього забезпечення підприємств очисними потужностями без очищення впродовж року в повітря потрапило 377,4 тис. тонн небезпечних речовин, тобто майже 80% від сумарних обсягів надходжень шкідливих речовин в атмосферу.

Значним забруднювачем повітряного басейну Луганської області залишається транспортна галузь, зокрема пересувні її засоби (автомобілі, тепловози). За даними статистичних спостережень одним з основних джерел забруднення атмосферного повітря є відпрацьовані гази автотранспорту, річні викиди якого становили 100,9 тис. тонн (17,4% від загальної кількості).

Проблема забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту та впливу його фізичних факторів найбільш гостро проявляється в великих транспортних вузлах - індустріально розвинутих містах області через несприятливу територіально-планувальну структуру міст внаслідок сформованого у минулі роки оточення промислових підприємств житловими масивами та проходження транзитного транспорту через міста, що значно збільшує їх загазованість.

Відходи

Висока концентрація промислового, сільськогосподарського виробництв, транспортної інфраструктури в поєднанні з достатньо значною компактністю проживання населення постійно створює додаткове навантаження на біосферу області, незважаючи на тенденцію скорочення загальних обсягів виробництва.

Одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля є токсичні відходи. Інтенсивна виробнича діяльність промислових підприємств сприяє утворенню та накопиченню значних об'ємів техногенних відходів, що негативно впливає на екологічний стан території та є реальною небезпекою для населення і навколишнього природного середовища, є на сьогодні складною проблемою, яка потребує нагального розв'язання.

Протягом року на підприємствах області було утворено 5701,0 тис. тонн токсичних відходів. Основна частина утворених відходів (5277,4 тис. тонн або 97% від загального обсягу) належить до IV класу небезпеки. Відходи І класу небезпеки склали 0,5 тис.тонн, II - 292.9 тис.тонн, III- 130,3 тис.тонн. Понад 90% відходів утворилось внаслідок виробничої діяльності підприємств, підпорядкованих Мінпромполітики (3767,7 тис. тонн) та Мінпаливенерго (1490,8 тис. тонн). Із загальної кількості утворених токсичних відходів 48,6% розміщено у місцях організованого складування, з яких 13% - у сховищах, що експлуатуються з порушенням вимог екологічної безпеки, або не відповідають діючим санітарно-технічним нормам експлуатації.

Антропогенне навантаження на довкілля внаслідок розміщення токсичних промислових відходів у сховищах організованого складування та на територіях підприємств в окремих регіонах області перевищує загальнообласний рівень (4488,1 т), а саме у містах: Алчевську - у 255 рази, Лисичанську - у 59 разів, Луганську -у 35 разів, Стаханові - у 17 разів, Антрациті та Брянці - у 8 разів, Первомайську - у 7 разів.

До найменш забруднених відходами належать м. Ровеньки та сільськогосподарські райони, насамперед, Антрацитівський, Білокуракинський, де у розрахунку на 1 км2 території припадає менше 100 тонн токсичних промислових відходів та Троїцький (2 тони), Краснодонський (3 тони), Кремінський (6 тонн).

Щороку з порушенням санітарних норм і правил токсичні промислові відходи розміщуються безпосередньо в довкіллі. Протягом року підприємствами області в місця неорганізованого складування було відправлено 7,7 тис.тонн токсичних промислових відходів, а всього за період з 1995 р. - 2270,1 тис. тонн. Такі стихійні звалища є дуже небезпечними для навколишнього природного середовища, оскільки токсичні компоненти не тільки забруднюють грунт та повітря, але мігрують в підземні і поверхневі води, розносяться вітром.

Із загальної річної кількості утворених відходів 2484,4 тис.тонн (43,6%) розміщено у місцях організованого складування, з яких 54% - у сховищах, що експлуатуються з порушенням вимог екологічної безпеки або не відповідають діючим нормативам. Серед місць знешкодження та захоронення господарсько-побутових і промислових відходів III-ІV класів небезпеки 94,7% місць захоронення не відповідають санітарним вимогам.

В сховищах організованого складування та на території підприємств області накопичилось сумарно 61,5 млн тонн токсичних відходів, з яких 1,7 млн тонн належать до І-ІІІ класів небезпеки. Серед наявних токсичних відходів І класу небезпеки 36,8 тис.шт. відпрацьованих ртутних ламп, з яких 42% (15,4 тис.шт.) зберігається на території м. Луганська.

Серед небезпечних відходів, що утворилися протягом року, велика кількість важких металів, марганцю та його сполук, непридатних для використання пестицидів та отрутохімікатів, відпрацьованих формувальних сумішей, емульсій, мастильних та охолоджувальних рідин, осмолів, кислот, нафтошламів, відходів гальванічних виробництв тощо.

Виходячи з того, що в процесі промислового виробництва утворюються відходи різних класів небезпеки, для порівняльного аналізу та рангування адміністративних одиниць за обсягами утворення відходів та їх накопичення використовувався комплексний показник загального утворення відходів (Пзув) всіх класів небезпеки. Найвища щільність утворення відходів зафіксована на території Рубіжанської, Алчевської, Краснодонської та Сєвєродонецької міськрад.

В адміністративному плані найбільшу кількість відходів було утворено на підприємствах міст Алчевськ (58%), Рубіжне (7%), Стаханов (5%), Луганськ (2%), Лисичанськ, Первомайськ, Красний Луч, Краснодон (по 1%). Основними причинами зростання обсягів утворення відходів можна вважати зріст виробництва в металургійній та гірничо-видобувній галузях.

Проблема утилізації, видалення відходів побутового походження є особливо гострою, незважаючи на заходи, які постійно впроваджуються в містах і селищах області. В області налічується 87 полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), які знаходяться на балансі сільських рад і потребують крім земельного відводу значних зусиль з приведення у відповідність до діючих екологічних та санітарних норм експлуатації. Проте стан більшості полігонів ТПВ не відповідає санітарним та екологічним нормам:

винос межі земельних ділянок в натуру та огорожа не виконуються;

не забезпечено збір фільтрату;

відсутня технічна документація;

відсутні дизбар'єри;

не додержується санітарно-захисна зона.

У м. Луганськ з населенням 499 тис. щорічно утворюється до 110 тис. тонн побутових відходів . Полігон ТПВ у м. Олександрівську перевантажено.

Практично кожне місто області має полігон твердих побутових відходів. У залежності від того, як вони облаштовані, спостерігається різний рівень впливу на довкілля. У Луганській області основна кількість полігонів не обладнана спорудженнями для відводу фільтрату й зливних вод з території. В результаті цього, фільтрат і забруднені атмосферні осадки фільтруються у підземні водоносні горизонти й по балках та ярах відводяться в ріки басейну Сіверського Донця.

Також джерелом забруднення токсичними компонентами повітря, ґрунту, поверхневих та підземних вод й дуже небезпечні для здоров'я людей і навколишнього природного середовища є численні стихійні звалища.

Отже, на сьогодні потребують вирішення наступні питання:

Вирішення питань утилізації, зберігання або видалення, гальвановідходів, непридатних для використання ХЗЗР із забезпеченням зменшення їх негативного впливу на довкілля за рахунок дотримання екологічних та санітарно-гігієнічних норм.

Відсутність централізованих пунктів збору, утилізації, знешкодження та захоронення відходів. Відходи накопичуються на територіях промислових підприємств, що призводить до забруднення навколишнього середовища, у першу чергу, ґрунтів та підземних вод.

Проблема використання багатотоннажних відходів вугільної галузі поки що також не знаходить вирішення. Найбільш оптимальним вирішенням, враховуючи об'єми накопичених відходів, є розміщення даних відходів у відпрацьованому просторі шахт.

Не знаходить вирішення проблема створення в області полігону токсичних промислових відходів. Необхідно відмітити, що геологічні умови для розташування полігону промвідходів надто обмежені, тому що в північній її частині знаходяться незахищені підземні водоносні горизонти, а значна площа південної та південно-західної частини відпрацьована гірничими виробками вугільних шахт.

З великого обсягу утворених та накопичених відходів використовується відносно незначна їх кількість, пов'язана з отриманням в результаті простіших технологічних операцій переділу металів або горючих матеріалів. Використання відходів як сировини для виробництва будівельних матеріалів в області відносно незначне як в зв'язку з малими обсягами будівництва, так і в зв'язку з відсутністю економічного стимулювання рециклінгу відходів.

Безпосередньо в долині р. Сів. Донець, де знаходиться основне родовище підземних вод, розміщені накопичувачі хімічних підприємств, таких як ВАТ «Лисичанська сода», ВАТ «Краситель», СДВП «Об'єднання Азот», Казенний хімічний завод «Зоря». За даними моніторингу ці відходи забруднюють підземні води в Лисичансько-Рубіжанському регіоні, що може вплинути на якість вод р. Сіверський Донець - важливого джерела питного водопостачання Луганської та Донецької областей.

Аналогічна ситуація можлива в інших регіонах області, перш за все на півдні.

Зберігається велика кількість місць видалення крупнотонажних відходів - шахтних відвалів, в більшості не діючих. Негативний внесок в екологічний стан вносять також шламонакопичувачі для відходів збагачування вугілля.

Серед токсичних відходів надзвичайно небезпечними є непридатні для використання та заборонені для застосування хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР).

Але й вони в останні роки все частіше втрачають власника відходів, особливо після реформування сільськогосподарських підприємств. Передача та продаж таких небезпечних об'єктів, якими є склади з отрутохімікатами, здійснюється без належного контролю з боку керівних та природоохоронних органів.

...