Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут географії

На правах рукопису

УДК 911.2: 502.3(597)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ МУСОННО-ВОЛОГИХ ТРОПІЧНИХ ЛАНДШАФТІВ В'ЄТНАМУ ТА ШЛЯХИ ІХ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ

11.00.01 - фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів

Фам Хоанг Хай

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії НЦЕНіТ В'єтнаму та Інституті географії НАН України

Науковий консультант: член-кореспондент НАНУ, доктор географічних наук, професор, Маринич Олександр Мефодійович, Інститут географії НАНУ, радник дирекції.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор, Боков Володимир Олександрович, Сімферопольський державний університет, завідувач кафедри.

член-кореспондент НАНУ, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, Гожик Петро Федосійович, директор Інституту геологічних наук НАНУ.

доктор географічних наук, професор, Гуцуляк Василь Миколайович, Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, завідувач кафедри.

Провідна установа: Київський університет, ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться "22" вересня 1999 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.02 в Інституті географії НАН України за адресою: 252034, м. Київ - 34, вул. Володимирська, 44.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України.

Автореферат розіслано "16 " серпня 1999 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат географічних наук, старший науковий співробітник В.І. Передерій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У дисертаційній роботі подано результати багаторічного (1976-1998 рр.) комплексного дослідження природи В'єтнаму, які базуються на основі ландшафтознавства. Автором на основі методології і методики вивчення ландшафтів обґрунтовано теоретичні, методичні, прикладні положення про дослідження мусонно-вологих тропічних ландшафтів та їхньої оцінки з метою раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища.

Актуальність теми дослідження. У нинішніх умовах розвитку народного господарства В'єтнаму виникає необхідність розробляти і впроваджувати прийнятні наукові підходи у комплексному використанні природних ресурсів і охороні навколишнього середовища. У країні з кожним днем зростає актуальність проблеми взаємовідносин суспільства і природи, тісно пов'язаної з проблемами суспільства щодо використання природних ресурсів. Широкомасштабна виробничо-господарська діяльність населення має безпосередній сильний вплив на природу і часто призводить до погіршення стану навколишнього середовища, появи різноступеневих екологічних проблем і криз у кожному окремому регіоні. Для раціонального використання природних умов і ресурсів на благо суспільства, усунення багатьох негативних впливів на природу, подолання екологічної кризи, охорони і поліпшення навколишнього середовища необхідні наукові обґрунтування вирішення проблем, поданих як основні цілі, завдання і зміст даної дисертаційної роботи.

Однією із важливих наукових основ у реалізації поставлених вище завдань є загально-географічний підхід, який охоплює різномасштабні ландшафтознавчі дослідження країни, всебічне вивчення й оцінку потенціалу природних ресурсів, розроблення рекомендацій щодо раціонального природокористування.

Дослідження і використання мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму - надто важлива і велика робота, спрямована на вирішення проблеми регіонального природокористування, необхідна для здійснення народногосподарських завдань країни. Успішне вирішення проблеми раціонального використання природних умов і ресурсів В'єтнаму для підвищення ефективності різних видів природокористування перебуває у прямій залежності від ступеня вивченості природи, особливостей і стану окремих природних і природно-антропогенних ландшафтів.

Актуальність цих досліджень підвищується також і тим, що донині ландшафти В'єтнаму і його природа в цілому недостатньо вивчені. Протягом останніх десятиріч на території країни у зв'язку з різко зростаючими вимогами розвитку економіки, занадто інтенсифікувалися процеси експлуатації природних ресурсів, які часом перевищують межі можливостей їх використання, що призводить до збіднення природи, виникнення та посилення екологічної кризи в регіонах.

Для повного вирішення поставлених проблем, на нашу думку, необхідно на сучасній науковій основі провести всебічне дослідження природних умов і ресурсів, а саме: ретельно вивчити ландшафти зон, підзон, областей і регіонів, правильно оцінити сучасний стан і ступінь їх придатності для різноманітних видів природокористування.

Вивчення природних і природно-антропогенних ландшафтів тісно пов'язане з виконанням Держпрограми: "Стратегія соціально-економічного розвитку В'єтнаму на основі раціонального використання природних умов і ресурсів, охорони навколишнього середовища у період з 1995-2000 р. і до 2010 р.". Результати ландшафтознавчих досліджень сприяли науковому обґрунтуванню виконання даної Держпрограми.

Основні цілі і завдання роботи

Найбільш результативним науковим підходом до вирішення проблеми раціонального природокористування є ландшафтознавчий аналіз з комплексною оцінкою ландшафтів, виявленням функціональних, структурних і динамічних властивостей ландшафтів для різних цілей. Тому основна мета дисертаційної роботи полягає у визначенні і конструктивному застосуванні принципів і методів ландшафтознавчого аналізу для вивчення території В'єтнаму, в уточненні і вдосконаленні методичних прийомів комплексної оцінки ландшафтних комплексів (ЛК), визначенні ступеня їхньої "сприятливості" для різних видів природокористування, у пропозиції вироблених рекомендацій з раціонального використання природних умов і ресурсів, у знаходженні шляхів і напрямків охорони навколишнього природного середовища материкової частини країни.

У роботі розв'язуються такі конкретні завдання:

1. Визначити і творчо застосувати у дослідженні ландшафтів В'єтнаму теоретичні і методичні прийоми ландшафтознавчого аналізу, визначити найактуальніші принципи і методи такого дослідження, а також виявити специфіку дослідження ландшафтів в умовах мусонно-вологих тропіків.

2. Розробити систему класифікації мусонно-вологих тропічних ландшафтів, на основі якої створити середньомасштабну карту ландшафтів В'єтнаму і карту фізико-географічного районування; провести аналіз ландшафтів для визначення ступеня різноманітності і організованості сучасних ландшафтів.

3. На основі виявлення характерних властивостей ландшафтів В'єтнаму визначити особливості його окремих ландшафтних регіонів, провести комплексну оцінку ЛК у районах, виявити ступінь їхньої придатності для основних видів природокористування: сільського господарства, лісового господарства, промисловості і рекреації.

4. Розробити рекомендації щодо раціонального природокористування, визначити і запропонувати заходи з охорони і поліпшення навколишнього природного середовища, застосувати способи, методи і наукові підходи у вирішенні екологічних проблем на території В'єтнаму.

Наукова новизна роботи

У процесі багаторічних досліджень мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму і виконання даної роботи дисертантом отримано такі нові результати:

- визначено і реалізовано теоретичні і методичні положення ландшафтознавчого аналізу, принципи і методи ландшафтознавчого дослідження в цілому і особливості їхнього застосування в дослідженні ландшафтів В'єтнаму; визначено специфічні методичні прийоми прикладного аналізу й оцінки мусонно-вологих тропічних ландшафтів; розкрито стан, особливості та закономірності будови мусонно-вологих тропічних ландшафтів у просторі і часі, виявлено специфіку природокористування у В'єтнамі;

- розроблено на основі ландшафтно-генетичного принципу нову систему класифікації ландшафтів В'єтнаму, встановлено різні класифікаційні ранги і таксономічні одиниці з визначенням ступеня організованості і стійкості ЛК під впливом багатьох факторів;

- вперше для території В'єтнаму дисертантом складено карту ландшафтів в масштабі 1:1 000 000 і на її основі - карту фізико-географічного районування (в масштабі 1:1 000 000), виявлено ландшафтну структуру, стан ландшафтів регіону, котрі слугують за основу для проведення комплексної оцінки ЛК з метою розвитку сільського і лісового господарства, промисловості і рекреації;

- розроблено методику комплексної оцінки ландшафтів В'єтнаму з метою раціонального природокористування з виявленням ступеня "сприятливості" ландшафтів і ландшафтних районів для основних видів природокористування;

- обґрунтовані практичні рекомендації з раціонального використання природних умов і ресурсів, заходів щодо охорони і поліпшення навколишнього природного середовища на території В'єтнаму;

- запропоновано шляхи і напрямки можливого застосування розроблених теоретичних і методичних аспектів ландшафтознавчого аналізу, класифікації і картографування ландшафтів, основних принципів, методів і методичних прийомів оцінки ЛК для географічного дослідження інших мусонно-тропічних регіонів, зокрема для великої території Індокитайського півострова.

Фактичні матеріали і джерела

Положення, що захищаються, базуються на дослідженнях автора, на вивченні і використанні численних вітчизняних і зарубіжних літературних і картографічних джерел. В основу роботи покладено матеріали, зібрані автором за 24 роки різних польових експедиційних досліджень на території окремих регіонів В'єтнаму: Східного Намбо, області Центрального піднесеного плано Тайнгуєн, провінції Ламдонг, Тхань-хоа, Хоабінь, прибережної зони, району басейну річки Да, провінцій Куангбінь, Хатинь та інших. У роботі також використано дані і результати досліджень, виконаних в'єтнамськими фахівцями при здійсненні різних державних програм і наукових тем (48-03, 28-01, 48С, КТ 02, КТ 03, КНСМ 07 тощо), у яких автор дисертації брав безпосередню участь.

Теоретичною і методичною основами вивчення і оцінки ландшафтів стали численні праці ландшафтознавців: Д.Л. Арманда (1975), В.O. Бокова (1977), M.А. Гвоздецького (1980), К.І. Геренчука (1969), А.O. Григор'єва (1957), М.Д. Гродзинського (1993), К. M. Д'яконова (1965, 1976, 1980), А.Г. Ісаченка (1978, 1992), С.В. Калесника (1970, 1984), Є.Б. Лопатіної (1968), К.К. Маркова (1960), O.М. Маринича (1976, 1982, 1988), Г.П. Міллера (1974, 1983), Ф.M. Мількова (1970, 1981, 1984), Л.І. Мухіної (1969, 1973), В. O. Ніколаєва (1973, 1979, 1982), Е. Нефа (1974), В.М. Пащенкa (1990, 1993), В.С. Преображенського і Т.Д. Александрової (1972, 1988), M.А. Солнцева (1958, 1960), В.Б. Сочави (1978), Г.І. Швебса (1983, 1988), П.Г. Шищенкa (1983, 1985, 1988) та ін.

У роботі було використано численні результати галузевих досліджень, виконаних в'єтнамськими та іншими авторами на території В'єтнаму. Серед них роботи з дослідження геології В'єтнаму та Індокитаю: І. Фромаже (1937, 1944), Нгуєн Ван Тьєн (1969), А.Є. Довжикова (1971), Чан Ван Чи (1975), Нгуєн Суан Бао (1984); геоморфології: Ле Дик Ан (1972, 1984), Нгуєн Кан, Нгуєн Тхе Тхон (1976); дослідження клімату: Г.В. Іванова (1963), Нгуєн Сієн (1968), Фам Нгок Тоан, Фан Тат Дак (1969), Нгуєн Дик Нги, Нгуєн Чонг Х'єу (1989), Нгуєн Хань Ван (1994); гідрології: Хоанг Нієм (1982), Фам Куанг Хань (1985); з вивчення грунтів: Є.М. Кастаньйола (1942), І. Генрі (1952), В.М. Фрідланда (1973), Нгуєн Ві, Чан Хай (1976); біології: М. Шмідта (1962), Зионг Хиу Тхой (1969), Тхай Ван Чинг (1970), Фан Ке Лок (1985, 1991);а також роботи з фізико-географічного дослідження: Т.M. Щеглової (1956), Ву Ти Лап (1966, 1969, 1978, 1984), Ле Ба Тхао (1964, 1969, 1976), Чан Куанг Нгай (1970), Фам Куанг Ань (1985), Нгуєн Ба Лінь (1984, 1988), Нгуєн Тхионг Хунг (1990), Нгуєн Ван Шон (1987) Фам Хоанг Хай та ін. (1987, 1991), Нгуєн Нгок Хань (1988), Нгуєн Као Хуан (1992) та інших.

При складанні карти ландшафтів і карти фізико-географічного районування використано галузеві карти: геологічну, геоморфологічну, кліматичну, карту ґрунтів і рослинності, виконані в'єтнамськими вченими, а також топографічні карти, аеро- і космічні знімки.

Практичне значення і реалізація результатів досліджень

Ландшафтознавчі дослідження, оцінка ландшафтів і наступний аналіз їхніх, особливостей залежно від низки природних факторів у різних зонах В'єтнаму, дають змогу запропонувати конкретні заходи щодо використання природних ресурсів, захисту і поліпшення тропічних лісових і ґрунтових ресурсів у процесі розвитку виробництва і перетворення життєвих умов суспільства.

На основі результатів дослідження ландшафтів, проведення фізико-географічного районування виявлено основні види природокористування: сільське господарство, лісове господарство, промисловість і рекреація на території В'єтнаму.

Результати ландшафтознавчого аналізу, оцінки природних умов і ресурсів використовувалися при розробці рекомендацій щодо регіонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища на території В'єтнаму та окремих його регіонів. Вони можуть бути використані при проведенні практичних робіт для різних регіонів Індокитайського півострова, можуть слугувати науковою основою для вивчення мусонних тропічних ландшафтів інших територій.

Серія складених автором карт не тільки успішно застосовувалася для різних дослідницьких і виробничих робіт, а й використовується як навчальний посібник для студентів географічних спеціальностей республіки.

Апробація роботи

Основні положення дисертації і результати досліджень доповідалися і обговорювалися на 1-й і 2-й наукових конференціях молодих учених з географії, присвячених вивченню природи В'єтнаму (Ханой, 1982, 1984 рр.); на Республіканській науковій конференції, присвяченій дню утворення Географічного Товариства В'єтнаму (Ханой, 1988); на науковій конференції "Теорія і проблеми комплексної оцінки ландшафтів з метою раціонального природокористування", присвяченій 5-й річниці утворення Центру географії і природних ресурсів (нині - Інститут географії) при НЦНІ СРВ (Ханой, 1989); на науковій конференції з регіональних проблем використання природних ресурсів і охорони природного середовища районів Хоабінь (1989), Тханьхоа (1991), Куангбінь (1992).

Результати ландшафтознавчого дослідження, особливо оцінки ЛК для розвитку сільського і лісового господарства доповідалися і багаторазово обговорювалися на наукових конференціях міністерств сільського і лісового господарства В'єтнаму та в окремих провінціях країни. Основні результати досліджень ландшафтів В'єтнаму викладені автором у монографічній книзі в'єтнамською мовою, опублікованій у співавторстві з Нгуєн Тхионг Хунг, Нгуєн Нкок Хань, "Ландшафтознавчі основи раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища території В'єтнаму" (1997), та в 19 наукових статтях, опублікованих у В'єтнамі і в Україні.

Обсяг і структура роботи

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, у яких висвітлено результати дослідження, основних висновків і списку використаної літератури (281 назва). Робота викладена на 286 сторінках машинопису, містить 11 рисунків, 2 схеми і 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ландшафтний тропічний мусонний в'єтнам

У вступі обґрунтовується актуальність теми, викладаються мета і завдання дисертаційної роботи.

Розділ 1. Теоретичні і методичні основи ландшафтознавчого аналізу з метою раціонального природокористування.

Проблема природокористування у глобальному і регіональному масштабах, зокрема для території В'єтнаму стає дедалі важливішою і актуальнішою. Це пов'язано, з одного боку, з безперервним зростанням потреб людини і суспільства у природних ресурсах (вони відносно обмежені), з іншого - з вирішенням невідкладних завдань поліпшення навколишнього середовища, усунення у ньому наслідків несприятливих природних і антропогенних процесів, подолання загрози екологічної кризи.

Науковий підхід до проблеми раціонального природокористування полягає, насамперед, у з'ясуванні взаємозв'язку, взаємодії природи, суспільства, пов'язаної з ними системи заходів щодо вивчення, використання, перетворення і охорони природного середовища і його природних ресурсів. Проблема природокористування у кожному конкретному регіоні, як показує практика, успішно вирішується за допомогою різних прикладних досліджень, а також з використанням системного географічного підходу, комплексного вивчення ландшафтних об'єктів та їх компонентів, територіально-виробничих комплексів (ТВК) і системи розселення, які перебувають у тісному взаємозв'язку.

Природокористування найтісніше пов'язане як з проблемами регіонального вивчення природи в цілому, так і з виявленням властивостей окремих ЛК, тобто регіональний просторовий аспект природокористування у широкому сенсі відображає географічні закономірності, пов'язані із зональним, азональним, секторним і районним територіальним поділом будь-якої місцевості.

Таким чином, до комплексного географічного дослідження при вирішенні проблеми регіонального природокористування входить також зміст ландшафтознавчого аналізу, котрий не тільки розкриває сутність і особливості природи, а й антропогенних змін і навантажень на територію при ії господарському використанні (схема 1). Варто відзначити, що природокористування з точки зору регіонального географічного аспекту має базуватися на комплексному вивченні ландшафтів, ландшафтознавчому аналізі, комплексній оцінці ЛК, виявленні ступеня їх "придатності" з прикладною метою. У першому розділі даної роботи розглянуто основні принципи і методи аналізу ЛК, визначені дисертантом як найбільш актуальні, розкрито специфіку вивчення ландшафтів і використання природи в умовах мусонно-вологих тропіків В'єтнаму. Розглянуто різні наукові підходи у ландшафтознавстві в цілому і зокрема, у ландшафтознавчому дослідженні для вирішення конкретних завдань природокористування у регіоні.

Одним із основних принципів ландшафтознавчого аналізу є ландшафтно-генетичний, на основі якого з'ясовується походження ландшафтоутворюючих компонентів і елементів, самих ландшафтних комплексів, а також їх взаємопов'язані особливості, які взаємодіють між собою. Виявлення ґенези природних компонентів і ЛК як у ландшафтознавчому аналізі, так і у класифікації ландшафтів має важливе значення, оскільки при цьому не тільки з'ясовуються генетичні властивості ландшафтів, їх взаємозв'язок із зональною і висотною диференціацією, визначаються структура і функції ландшафтів, а й передбачаються перспективи раціонального природокористування в регіоні.

Використання ландшафтно-динамічного принципу в дослідженні ландшафтів кожного регіону дає змогу розкрити особливості їхньої зміни під впливом різних природних і антропогенних процесів. Використання цього принципу в ході ландшафтознавчого аналізу території В'єтнаму виявило не тільки особливості зміненості ландшафтної структури у просторі і часі, а й визначило стан новоутворених функцій сучасних ландшафтів досліджуваного регіону. Сучасний ландшафт - складна природна система, котра має свої особливі структурні і функціональні властивості, які надто відрізняються від його первісного утворення. Майже на всій території країни у процесі перетворення і розвитку кожен ландшафт піддається або поступовій, або різкій зміні своїх особливостей під дією природних і антропогенних процесів. Змінюється стан мусонно-вологих тропічних ландшафтів протягом сезонів року. "Рівні антропогенного перетворення ландшафтів залежать від історично змінних соціально-економічних факторів. Поява ландшафту, відмінного від природних ландшафтів у їхній новоутвореній структурі і нових виконуваних ними функціях, пов'язана з докорінною перебудовою його структурно-функціональних зв'язків" (Шищенко, 1983). Тому дуже важливо на сучасному етапі при вирішенні проблеми природокористування у регіональних умовах В'єтнаму враховувати особливі змінні риси.

Структурно-ландшафтний принцип є важливим також для ландшафтознавчого аналізу і складання класифікації ландшафтів. Використання цього принципу дає змогу розкрити структуру ландшафтів, визначити закономірності їх просторового розподілу по території, їх ієрархічної будови (що є характерною особливістю організації ЛК). У даній дисертаційній роботі з'ясовано, що структура мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму має тісний зв'язок з функціями окремих компонентів, елементів і самих природних комплексів, з їх динамікою, а також процесами антропогенних впливів людини на ландшафт. Таким чином, при використанні структурно-ландшафтного принципу дисертантом було не тільки визначено структуру самих ландшафтів, а й виявлено особливості їх функцій і динаміки, а також відповідні види природокористування на території, яка вивчалася.

Найважливішим серед принципів ландшафтознавчого аналізу і класифікації ландшафтів є ландшафтно-функціональний, за допомогою якого визначаються функціональні і генетичні зв'язки між природними компонентами, природна і соціальна функції ландшафтів. Цей принцип має тісний зв'язок з ландшафтогенезом, процесами утворення і розвитку ЛК, розкриттям просторової і вертикальної структури ландшафтів. У даній роботі розглядається також функціональна роль природних компонентів і факторів в утворенні і розвитку сучасного стану природи регіону. Особливо важливою є роль сонячної радіації, атмосферної циркуляції, клімату, теплового режиму і режиму зволоження території у формуванні зонального і провінційного характеру ландшафтних структур, у вертикальній поясності ландшафтів, а також роль літооснови, рельєфу, ґрунтів, біоти і господарської діяльності у формуванні сучасних ландшафтів.

У дисертації на фоні традиційно застосовуваних різних методів дослідження ландшафтів у цілому розкрито характерні методичні прийоми, використані при вивченні мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму. Різноманітність методів визначається складністю окремих ландшафтів, їх природною і антропогенною зміною у просторі і часі.

Для виявлення конкретних властивостей ландшафтів В'єтнаму, особливостей ґенези, структури, динаміки і процесів, які відбуваються в ландшафтах, стану, взаємозв'язків і взаємодії між компонентами і ландшафтними комплексами, а також для з'ясування закономірностей міграції хімічних елементів і речовин в ландшафтах дисертант застосував ландшафтознавчі геофізичні і геохімічні методи. Паралельно з цими методами в аналізі ландшафтів В'єтнаму були широко використані традиційні та специфічні методи: польовий експедиційний, стаціонарний, порівняльно-пояснювальний, метод дешифрування аеро- і космічних знімків - для виявлення властивостей ландшафтів регіону; ландшафтознавчо-типологічний, сполученого аналізу природних компонентів - для виявлення і створення карти ландшафтів і карти фізико-географічного районування. При аналізі й оцінці ступеня "придатності" ландшафтів для різних видів природокористування використано методи комплексного аналізу особливостей ландшафтних одиниць, бальної оцінки, добору оціночних властивостей і показників, складання таблиць узагальненої і часткової оцінки їх для розвитку сільського і лісового господарства, промисловості і рекреації на території В'єтнаму. Застосування цих методів при ландшафтознавчому дослідженні В'єтнаму дало змогу не тільки виявити сутність ландшафтів, їх особливості і властивості у структурному, функціональному і динамічному порядках, а й визначити потенціал та перспективи використання природних ресурсів країни.

На основі застосування принципів і методів ландшафтознавчого аналізу, результатів і досвіду ландшафтознавчого дослідження В'єтнаму (Ву Ти Лап (1975), Ле Ба Тхао (1976), Фам Куанг Ань (1985), Нгуєн Ба Лінь (1985), Данг Нгок Нам (1986), Нгуєн Тхионг Хунг (1990)) та на основі своїх власних результатів і досвіду вивчення природи країни, автором було виявлено складність і різноманітність мусонно-вологих тропічних ландшафтів, тісно пов'язаних з особливим географічним положенням території, з різноманітністю господарського використання і характерними особливостями природних процесів і явищ у тропіках. У роботі викладено особливості ґенези, процесів утворення і розвитку ЛК, структурних, функціональних і динамічних властивостей мусонно-вологих тропічних ландшафтів, зональних і азональних закономірностей, висотної поясності розподілу їх на території В'єтнаму. При цьому визначено властивості мусонно-вологих тропічних ландшафтів, які відрізняють їх від ландшафтів інших регіонів земної кулі, їх складну роль і особливості ландшафтоутворюючих компонентів і факторів. Тому при проведенні аналізу ландшафтів В'єтнаму необхідно дотримуватися певної впорядкованості ходу досліджень: від визначення їхньої ґенези, структури, динаміки до з'ясування природної і соціальної функцій ландшафтів. Таким чином, всебічне врахування особливостей ландшафтів В'єтнаму дає змогу віднайти правильні способи, методи і застосувати певні заходи при їх використанні для різних виробничих цілей: розвитку сільського і лісового господарства, промисловості і рекреації на території країни, а також при вирішенні екологічних проблем в цілому і проблем охорони і поліпшення навколишнього середовища.

Розділ 2. Ландшафти мусонно-вологих тропіків В'єтнаму

Ландшафти як об'єкти дослідження є цілісними, генетично обумовленими, динамічними, просторово-часовими природними системами. Вивчення ЛК як об'єктів природокористування - необхідна наукова основа територіальної організації раціонального використання і охорони природи. При вивченні мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму у цьому розділі розглянуто історію формування сучасних ЛК, особливості фізико-географічних процесів; проведено структурний, функціональний і динамічний аналіз ландшафтів; розроблено систему класифікації і на її основі створено карту ландшафтів країни, а також визначено основні види антропогенного впливу і зміни ландшафтних комплексів.

Територія В'єтнаму ще недостатньо вивчена відносно ландшафтних територіальних комплексів, а також у плані дослідження і використання природних умов і ресурсів регіону. Історію вивчення природного середовища, а саме: дослідження і описання ЛК В'єтнаму, можна поділити на три основних етапи: від кінця XIX століття до 1954 р., з 1955 до 1975 рр. і після 1975 р., котрі тісно переплетені з довгою історією і різними рівнями землекористування на території країни. Донині опубліковані численні роботи авторів з вивчення окремих компонентів, факторів і ЛК В'єтнаму. Серед них роботи таких учених як: І. Дюпон (1913), Ч. Яков (1922), X. Гауссен (1931), І. Фромаже (1937, 1944), П. Картон і X. Брутон (1949), Е.М. Кастаньйол (1942), І. Генрі (1952), X. Лекомт (1952), Е. Форб і Донг Фук Хо (1930), П. Гуру (1936), А. Консіні (1937) - на першому етапі; С.Д. Газенко (1962), Г.В. Іванов (1963), І. Глазек (1966), А.Е., Довжиков (1971), Нгуєн Ван Тьєн (1969), Ле Дик Ан (1972), Фам Нгок Тоан і Фам Тат Дак (1969), Нгуєн Сієн (1968), В.М. Фрідланд (1973), Чан Хай і Фам Жа Ту (1961), М. Шмідт (1962), Т.Н. Щеглова (1956), Зионг Хиу Тхой (1969), Тхай Ван Чинг (1970), Ву Ти Лап (1966, 1969), Ле Ба Тхао (1964, 1969), Нгуєн Дик Чинь (1970), Чан Куанг Нгай (1970), Во Кі (1971), Май Дінь Ієн (1973), колектив авторів АН СРСР (1972) та ін. - на другому етапі. Значний розвиток у галузі вивчення природи, зокрема і ЛК В'єтнаму відбувався на третьому етапі. Вперше було проведено вивчення ландшафтів регіонів, а результати дослідження знайшли всебічне застосування при вирішенні різних прикладних завдань. Усі ці дослідження були висвітлені в роботах: Ле Ба Тхао (1976), Ву Ти Лап (1978, 1984), Чан Дінь Зан (1988), Фам куанг Ань (1985), Нгуєн Ба Лінь (1984, 1988), Нгуєн Тхионг Хунг (1990), Фам Хоанг Хай (1991). Нгуєн Ван Шон (1987), Нгуєн Као Хуан (1992) і багато інших. Проте, ці роботи не охоплювали всієї території В'єтнаму, не завжди висвітлювали складні взаємозв'язки між її окремими компонентами. Для повнішого розкриття сутності природи В'єтнаму, раціонального використання природних умов і ресурсів необхідне комплексне і системно-узагальнене вивчення ландшафтів регіонів, котре є предметом і головним змістом даної дисертаційної роботи.

Розроблена автором система класифікації мусонно-вологих тропічних ландшафтів заснована на теоретичних і методологічних положеннях радянських вчених і вчених інших країн, на досвіді ландшафтознавчих досліджень В'єтнаму в'єтнамських географів-ландшафтознавців, а також на власних результатах автора, отриманих у польових експедиціях за період з 1984 до 1998 рр.

З урахуванням особливостей ландшафтної структури досліджуваної території нами прийнято систему класифікації мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму у такій ієрархії таксонів: система - підсистема - клас - підклас - тип - підтип і вид ландшафтів. При цьому було розроблено такі основні принципи класифікації ландшафтів для території мусонно-вологих тропіків В'єтнаму:

1. Система класифікації повинна відображати діалектичний взаємозв'язок і розвиток (єдність і боротьбу суперечностей) між просторовими закономірностями природи, які є головними причинами і умовами формування ландшафтів різних рангів.

2. Система має охоплювати кілька рангів, щоб можна було проводити ландшафтознавче районування у різних масштабах для гірських і рівнинних територій; водночас необхідно обрати головні - обов'язкові ранги, які відображають висотну однорідність ЛК регіону, а також точні критерії для складання повної системи класифікації.

3. Система виражається у матричній формі, котра відображає упорядкованість виділів зверху до низу і характер взаємозв'язку в ній між окремими класифікаційними рангами.

Система класифікації мусонно-вологих тропічних ландшафтів відображена на карті В'єтнаму в масштабі 1:1 000 000, створеній автором на основі використання матеріалів польових досліджень, різних галузевих карт в масштабі 1:1 000 000, 1:500 000, 1:100 000, результатів дешифрування аеро- і космічних фотознімків у масштабах 1:500 000, 1:1 000 000, а також літературних і статистичних даних. Легенда карти ландшафтів складена у вигляді матриці і відбиває класифікаційне ранжування ландшафтних одиниць. Складена легенда до карти ландшафтів В'єтнаму в масштабі 1:1 000 000 багатоступенева, у ній представлена основна типологічна ієрархія ландшафтів, відображено повний зміст класифікації і закономірності співпідпорядкованості всіх ландшафтів; а сама карта подає всебічне уявлення про особливості природи в цілому, а також про властивості окремих ландшафтних одиниць і їхній взаємозв'язок у межах кожного класифікаційного рангу і між різними рангами ландшафтів на території В'єтнаму.

У системі класифікації мусонно-вологих тропічних ландшафтів і на складеній нами карті мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму відображено складну і різноманітну структуру ЛК. Просторова диференціація ландшафтів В'єтнаму характеризується певною закономірністю розподілу окремих одиниць, особливістю зміни напрямку їх у довжину з північного заходу на південний схід, а також висотними поясами в горах, диференціацією ландшафтів у горбкувато-підвищених і рівнинних районах.

За вищу класифікаційну одиницю прийнято систему ландшафтів, об'єднаних на основі загальної природної закономірності, яка виявляється в основних кліматичних показниках, у характері і особливостях кожної природної зони. На всій території В'єтнаму, з огляду на його внутрітропічне геопросторове положення, розмаїття його природних умов, що визначає зональний характер природи, простежується єдина система - система мусонно-вологих тропічних ландшафтів. У системі ландшафтів В'єтнаму виразно відбивається зональна закономірність території і, відповідно, властивий тропікам зональний характер окремих ЛК. У межах системи за основними кліматичними показниками, які визначаються атмосферною диференціацією, мусонною циркуляцією повітря, тепло-вологим режимом, закономірністю існування і розвитку рослинних угрупувань, на території В'єтнаму виділено 3 підсистеми ландшафтів: 1) підсистема ландшафтів з вологою і холодною зимою - на півночі В'єтнаму (область Донгбак і Північне Чунгбо); 2) підсистема з відносно холодною зимою і коротким сухим періодом (область Тайбак і Північний Чионгшон) і підсистема без зими, з довгим сухим періодом (на півдні В'єтнаму).

Наступним рангом класифікації було прийнято клас ландшафтів. Його виділено у межах кожної підсистеми за зональними закономірностями території, якісними показниками речовинного балансу, за ступенем міграції елементів, інтенсивності біологічного кругообігу, який відображає зв'язки з макроформою рельєфу, кліматичними особливостями у межах зони і вертикальних поясів регіону. За цими ознаками у межах кожної підсистеми можна виділити 4 класи ландшафтів: 1) гірський, 2) височин і плато, 3) горбистий і 4) рівнинний.

Типи і підтипи ландшафтів - виділяють за біокліматичними особливостями території, особливостями балансу тепла і вологи, які визначаються умовами формування і розвитку біоти, характером адаптації рослинних угрупувань у регіоні; за особливостями вертикальної диференціації цих угрупувань у межах гірських, підвищених горбистих і рівнинних районів. На території В'єтнаму, залежно від розмаїття біокліматичних умов, формуються 4 типи ландшафтів, котрі значно відрізняються одні від одного за видовим складом рослинності, інтенсивністю росту біомаси, природними процесами, за властивостями біотичного кругообігу, це: 1) вічнозелений, мусонно-вологий тропічний тип, розташований на великій території Донгбак, Тайбак, Чунгбо, Східного Намбо і Східного Чионгшону (у межах цього типу виділяють 9 підтипів ландшафтів): 2) напівлистопадний, тропічний лісовий тип, поширений острівними ділянками на заході Тайбак, у районах Мионгсен, Іасуп, Шонгба і частково у Східному Намбо (3 підтипи): 3) тип лісових, вічнозелених, тропічних дощових ландшафтів, розташований у Центральному Чунгбо (Куангчі) і 4) тип листопадних, сухих лісових ландшафтів у районі Тхуанхай.

Найнижчим рангом класифікації мусонно-вологих тропічних ландшафтів, відображених на карті ландшафтів В'єтнаму в масштабі 1:1 000 000, є види, котрі являють собою класифікаційні виділи індивідуальних ландшафтів, найбільш близьких за ґенезою і структурою, наділених більш близькою, однаковою формою мікрорельєфу, однорідною геологічною будовою, певними рослинними угрупуваннями, типами ґрунтів, а також комплексом і інтенсивністю сучасних природних процесів. При виявленні видів ландшафтів В'єтнаму нами були використані критерії, які відображають сучасний стан рослинного покриву з урахуванням господарської діяльності людини у кожному регіоні: слабкий вплив людини на ландшафти (первинні ліси), середній (вторинні ліси), сильний (чагарникові), дуже сильний або повністю змінений (культурні насадження), а також особливості основних типів ґрунтів, розташованих в окремих висотних поясах. За цими критеріями виявлено 287 видів ландшафтів.

На складеній нами карті ландшафтів В'єтнаму показано розмаїття ландшафтів, яке відображає складну структуру, проте відносно закономірне і контрастне розміщення в окремих регіонах країни. Серед видів мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму рівнинні, що займають приблизно 20% загальної площі країни, охоплюють 73 види (25% загальної кількості видів) і сконцентровані на двох широких дельтових рівнинах річок Хонг і Киулонг. Значна площа рівнинних видів ландшафтів зайнята культурними рослинами, менша у приморських смугах і затоплених місцях - зайнята трав'янисто-чагарниковими угрупуваннями. Тут дуже розвинені процеси акумуляції речовин на відносно високих терасах, слабка ерозія, денудація ґрунтів, а на низинних, постійно затоплених місцях - процес оглеювання, торфування алювіальних ґрунтів. Територія рівнин В'єтнаму давно використовується населенням під сільськогосподарське землеробство. Необхідними заходами для забезпечення високих врожаїв вирощуваних тут культур є правильна агротехніка, раціональне використання земель, захист і поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунтів регіону, їх меліорація.

Горбисті ландшафти складають всього 36 видів (близько 12% загальної кількості видів ландшафтів країни). Завдяки сприятливим кліматичним умовам і високій родючості поширених тут фералітних сірих ґрунтів на давньому алювії з різним літоскладом, територія пагорбів ефективно використовується у сільському господарстві. Проте, через горбистий рельєф з великими схилами і відносно великою глибиною розчленованості тут дуже розвинені різноманітні несприятливі для сільського господарства процеси: ерозія, денудація ґрунтів, площинний змив, збіднення і деградування ґрунтів. Для збереження і відновлення екологічної рівноваги регіону, його господарського потенціалу нині проводиться велика робота з відновлення лісів у безлісих районах, а також необхідні заходи щодо поліпшення і захисту ґрунтів і всієї території регіону (у процесі його використання) від різноманітних несприятливих природних процесів і явищ.

Підвищені ландшафти мають найменшу кількість видів в порівняні з іншими ландшафтами В'єтнаму - ЗО видів (10%). Проте площа,яку займають ці види ландшафтів, набагато більша, ніж у гористих ландшафтів. Тут поширені родючі ґрунти на продуктах вивітрювання базальтів, збагачені поживними речовинами, котрі завдяки сприятливим кліматичним умовам, придатні для вирощування різних і цінних технічних культур: кави, чаю, каучуку і т.п.

У процесі використання даних ландшафтів також необхідно вживати відповідних заходів проти ерозії, денудації ґрунтів, проводити зрошення земель у сухий період року.

Найбільшу площу і найбільшу кількість видів ландшафтів (148 видів, або 51%) складають гірські ландшафти. Нині у багатьох гірських районах поширені відносно багаті тропічні ліси, тому їх ландшафти мають великий потенціал для розвитку лісового господарства. У безлісих районах необхідно проводити велику роботу щодо відновлення та насадження лісів. Невелика частина площі гірських ландшафтів використовується населенням для вирощування культур. При цьому необхідно вживати заходів проти ерозії, денудації ґрунтів, проводити меліоративні роботи у сільськогосподарських районах.

Вивчення динаміки і стійкості мусонно-вологих тропічних ландшафтів В'єтнаму, особливостей сучасного стану є важливим змістом ландшафтознавчого дослідження регіону. Сутність його полягає у комплексному аналізі характеру і тенденцій зміни сучасних природних комплексів, який дає змогу ефективно вирішувати багато проблем раціонального природокористування, територіальної організації з метою розвитку народного господарства, а також проблеми меліорації, перетворення і охорони навколишнього природного середовища.

Мусонно-вологі тропічні ландшафти В'єтнаму в цілому мають відносно високий ступінь зміненості, відображеної у великих інтервалах їхнього коливання, у ритміці розвитку ЛК. Динамічна зміна ландшафтів В'єтнаму відбувається під закономірним впливом на територію країни мусонів, котрі визначають диференціацію ЛК, властивості й особливості їхньої сезонної ритміки і волого-дощових і сухо-малодощових сезонів року, які різко відрізняються один від одного. На інтенсивність динаміки і напрямку зміни природних комплексів значний вплив мають різні екзогенні і ендогенні процеси, і Східне море, яке омиває територію країни вздовж багатьох кілометрів, а також орографія і напрямок простягання головних гірських хребтів Хоанглієншон, Чионгшон та ін. Проте, одним із найважливіших факторів зміни динаміки ландшафтів В'єтнаму є господарська діяльність людини, спрямована на освоєння та використання ЛК для різноманітних виробничих цілей: сільського і лісового господарства, промисловості і рекреації. Під впливом господарської діяльності людини концентрується енергія ландшафту, а процеси перетворення речовин відбуваються у новому, необхідному людині, напрямку. Подібний, керований людиною процес відбувається, як правило, набагато швидше ніж у звичайному природному їх стані, знаходить яскраве відображення у сільськогосподарських, міських і промислових ландшафтах і виділяється технолого-технічним і динамічним характером.

Не можна не сказати також про вплив на зміну властивостей ландшафтів В'єтнаму довгої та жорстокої війни, яка тривала майже 30 років (з 1946 по 1975 рр.) на території країни. Особливо за період з 1954 по 1975 рр., коли американськими військами над територією В'єтнаму було викинуто понад 72 млн. літрів токсичних хімічних речовин, 13 млн. тонн бомб, ракет та інших боєприпасів, побудовано багато різних військових споруд, внаслідок чого було знищено більше мільйона га багатих тропічних лісів, 135 тисяч га плантацій каучуку, кави та інших технічних культур, забруднено на великій території ґрунти, води в річках, озерах і прибережних зонах Східного моря.

Можна сказати, що наслідки війни були дуже значні не тільки щодо змін навколишнього середовища, структурних і функціональних особливостей природних ландшафтів, але війна сильно вплинула також на умови життя та господарської діяльності населення В'єтнаму. У багатьох місцях Південного В'єтнаму ці наслідки відчуваються і до тепер. У цих районах досі не може відновитися ліс, неможливо нормально вирощувати сільськогосподарські культури, люди продовжують хворіти на різні небезпечні хвороби. Для усунення цих наслідків безумовно знадобиться ще багато часу.

Стійкість ландшафтів В'єтнаму найбільш яскраво відображається в лісових ландшафтах, де спостерігається єдність багатоярусних лісових біоценозів з великим ступенем їхнього біотичного розмаїття. Такі властивості лісів ЛК зменшують вплив поверхової циркуляції повітря, перешкоджають сильному надземному вітру, тайфунам, поверхневим водяним потокам, суховіям та іншим природним процесам і явищам. Зрештою у ландшафтах формується постійна сфера екостанів і, тим самим, їх стійкий характер на території регіону. Менш стійкий характер - в антропогенних модифікаціях ландшафтів В'єтнаму: сільськогосподарських, промислових і меліоративних районах, де здатність ландшафтів перешкоджати різним природним процесам і явищам дуже низька. Саме таке різноступеневе порушення екологічної рівноваги, природного стану ЛК країни під впливом господарського впливу призводить, як правило, до зменшення стійкості ЛК і тим самим, до погіршення стану навколишнього природного середовища.

У цілому можна сказати, що ландшафти В'єтнаму мають нестійкий характер через сильний і різноманітний вплив природних і антропогенних процесів. Особливості динаміки і ступінь стійкості ландшафтів водночас є причиною і наслідком взаємопов'язаних процесів обміну і перетворення енергії і речовин у їхніх окремих структурних частинах. Виявлення взаємозв'язку і взаємодії процесів, або визначення особливостей динаміки і ступеня стійкості ЛК є необхідною передумовою для аналізу тенденцій зміни природи, ефективного вирішення проблем раціонального використання природних умов і ресурсів, а також охорони навколишнього середовища на території В'єтнаму.

Розділ 3. Фізико-географічне районування В'єтнаму

Фізико-географічне районування і характеристика ландшафтних комплексів районів - одне з найголовніших завдань географічної науки, закономірне завершення ландшафтознавчого дослідження будь-якого регіону. Сутність цієї роботи полягає у виявленні об'єктивно існуючих у регіоні ЛК, картографуванні, дослідженні їх речовинного складу, структури, історії формування і процесів динаміки.

Фізико-географічне районування території В'єтнаму являє собою концентрований підсумок ландшафтних досліджень, який фіксує якісні особливості природних умов і природних ресурсів у виявлених районах країни. Воно, з одного боку, поглиблює загальні знання про структуру і функціональне призначення ландшафтів у тропічних умовах, а з іншого - має прикладний характер, який використовується при оцінці ЛК і їх ресурсів з метою раціонального природокористування. Успішне природокористування, як показує практика, багато в чому залежить від правильного вибору і використання принципів і методів фізико-географічного районування, від точного поділу території таксономічних рангів і визначення конкретних ландшафтних комплексів.

При проведенні районування нами було використано теоретичні і методичні принципи, методи і досвід, запропоновані у роботах А.Г. Ісаченко (1965, 1984), M.А. Гвоздецького (1979), Ф.M. Мількова (1967), M.І. Михайлова (1985), В.І. Прокаєва (1983), А.Е. Федіної (1978, 1981), К.І. Геренчука (1984), O.М. Маринича і колективу авторів Інституту географії НАН України, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (1968, 1982, 1988), П.Г. Шищенка (1983, 1988), Ву Ти Лапа (1969, 1976), Чан Куанг Нгая та ін. (1970), Ле Ба Тхао (1976) та ін. Із використаних принципів при районуванні території В'єтнаму виділяються такі основні: ландшафтно-генетичний, комплексного аналізу і синтезу, відносної однорідності, територіальної цілісності і співпідпорядкованості.

Для виявлення властивостей і особливостей ландшафтних комплексів різних рангів широко застосовано такі методи районування: метод польової зйомки ландшафтів, метод аналізу аерокосмічних знімків, метод аналізу, зіставлення і порівняння карт районування компонентів ландшафтів, метод польових досліджень, метод аналізу факторів, які переважають, та окремих складових компонентів природи. Для території В'єтнаму нами прийнято систему таксономічних одиниць у такому порядку: зона - підзона - область - район.

Ландшафтна зона визначається загальними показниками балансу тепла і вологи, які виявляються у закономірному гідротермічному режимі великої території, а конкретно в термічному, водному режимі, в особливостях ґрунтів і рослинних формацій, в процесі формування. Підзона також виділяється за кліматичними критеріями (за балансом тепла і вологи), проте конкретніше на детальнішій регіональній диференціації температурного режиму у річному циклі. Територія В'єтнаму, яка перебуває у зоні мусонно-вологих тропічних лісів, поділяється на 2 підзони: північну, переважно вічнозелених лісів (до 16° п.ш.), яка має незвичну для тропіків холодну зиму, і південну, переважно напівлистопадних лісів (південніше 16° п.ш.), в якій не буває зими і протягом цілого року тримається температура вища 20° С. Область охоплює території, які мають генетичні однорідні ландшафти з відносно однаковими структурно-функціональними і динамічними особливостями, а також однаковими за структурою рельєфу, ступенем однорідності кліматичних, поверхнево-водних, ґрунтових умов і рослинних угрупувань. Найнижчим рангом районування є ландшафтний район. Ця частина області виявляється за відносною однорідністю морфолітооснови, за біокліматичними умовами і за набором існуючих ландшафтів. Тобто кожний район складається з ландшафтів, аналогічних за генетичним походженням, пов'язаних схожою історією розвитку і характеризується відносно однорідним літофундаментом, структурою рельєфу і своїми кліматичними, водними, ґрунтовими умовами і певними видами рослинності.

Схема фізико-географічного районування території В'єтнаму складена нами на основі карти ландшафтів з урахуванням результатів дешифрування аеро- і космічних знімків, а також аналізу окремих галузевих карт країни.

Уся територія В'єтнаму, розташована у зоні мусонно-вологих тропічних лісів, характеризується схожими показниками радіаційного балансу від 2514 до 3143 МДж/м² на рік; індексом сухості від 0,8 до 1,1, коефіцієнтом зволоження понад 1,5. Це повністю відповідає критеріям радіаційних і гідротермічних умов тропіків одного зонального виділу. Тому у нашому фізико-географічному районуванні територія В'єтнаму цілком віднесена до однієї зони.

У межах зони і двох підзон на території В'єтнаму виділено 8 областей і 58 ландшафтних районів. Розглянемо особливості кожної з цих областей і деяких основних, найбільш характерних ландшафтних районів.

Низькогірська область Донгбак (І) розташована на північному сході В'єтнаму, являє собою продовження на південь Південно-китайської гірської країни (гори Хоанам) і характеризується, головним чином, низькогірськими і середньогірськими видами ландшафтів.

В області випадає велика кількість вологи (сума річних опадів у області коливається у межах 2000-2200 мм/рік, що робить температуру повітря нижчою, ніж у інших областях (середня місячна температура приблизно 20 - 22⁰С). Тут формується відносно довгий, вологий і холодний період, який значно впливає на властивості і закономірності диференціації ЛК. На території області ландшафти мають порівняно однорідну просторову структуру. Для області характерні гірські і горбкувато-підвищені ландшафти з численними їх видами: низькогірські з вторинними вічнозеленими тропічними лісами і трав'янисто-чагарниковими угрупуваннями; середньогірські з вторинно-лісовим і трав'янисто-чагарниковим покривом, а також горбкувато-підвищені і рівнинні ландшафти з невеликою кількістю видів.

Область Донгбак багата на різні лісові, ґрунтові, водні ресурси і на види корисних копалин, котрі використовуються для будівництва, паперової промисловості, чорної і кольорової металургії та інших галузей промислового виробництва. В області налічується 12 ландшафтних районів.

Район низькогірських ландшафтів Біньлієу (3) - великий в області, має однорідну ландшафтну структуру, до якої входять головним чином види низькогірських і в невеликій кількості середньогірських і горбистих ландшафтів, які характеризуються вторинно-лісовим, трав'янисто-чагарниковим покривом, а також культурними рослинами. У цьому районі при використанні його для сільського і лісового господарства необхідно провести відновлення лісів, поліпшення ґрунтів і необхідні заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Підвищений горбистий район Путхака (10) також займає велику площу в області і охоплює різноманітні види ландшафтів, зокрема лісових чагарникових на середньовисотних підвищеннях і низьких пагорбах. Район має великий потенціал для розвитку лісового господарства і виконує охоронну роль джерельних вод для системи річок.

Область дельтової рівнини Бакбо (II) розташована на сході, у найнижчій частині Бакбо, має форму трикутника з вершиною в районі Доанхунг, нижня частина якого - берегова лінія Східного моря. Ландшафти, які формуються на платформі Бакбо з глибоким заляганням кристалічного фундаменту, вкриті різноманітними давніми і сучасними алювіальними відкладами, мають дельтовий, рівнинний характер. Взаємозв'язки відносно однакового гідротермічного режиму, рівнинного рельєфу, більш-менш однорідного складу ґрунтового і рослинного покриву утворюють в області однорідний характер просторової диференціації ландшафтів.