Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика легкої промисловості України

1.1 Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості

1.2 Загальний огляд легкої промисловості України

1.3 Техніко-економічні показники легкої промисловості

1.4 Проблеми розвитку та сучасний стан легкої промисловості України

Розділ 2. Планування економічних показників діяльності підприємства

2.1 Загальні економічні показники

2.2 Розрахунок складу, чисельності та заробітку персоналу

2.3 Розрахунки собівартості продукції

2.4 Розрахунок ефективності виробництва продукції та використання

Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності виробництва

3.1 Розрахунок проектних показників виробництва

3.2 Порівняння показників виробництва

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність роботи полягає в тому, що на сучасному етапі у зв'язку з переходом до ринкової економіки роль галузевих економічних розробок зберігається, оскільки регулювання розвитку й розміщення підприємств має велике значення і в умовах ринкової економіки. Формування споживчого ринку в Україні вимагає випуску висококонкурентної продукції, яка повною мірою відповідатиме платоспроможному попиту населення. Надзвичайно актуальним у виробництві товарів легкої промисловості є підвищення ефективності виробництва.

Чільне місце посідають також техніко-економічні обгрунтування розвитку й розміщення окремих об'єктів господарства (як нових, так і старих, які необхідно реконструювати). На сьогодні легка промисловість в Україні має занадто малі шанси стати лідером в виробництві текстильної продукції.

Об'єктом планування виступає процес формування та підвищення економічної ефективності виробництва товарів народного споживання, а саме, легкої промисловості.

Предметом підвищення є показники діяльності підприємств легкої промисловості, які отримано у процесі вимірювання та управління ефективністю виробництва товарів легкої промисловості.

Мета і задачі дослідження. Метою є ознайомлення з особливостями розміщення легкої промисловості України, розвитком основних її галузей, вивченням проблем і перспектив розвитку галузі, планування економічних показників діяльності підприємства та заходів по підвищенню ефективності виробництва.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і розв'язувалися наступні задачі:

- визначити фактори впливу на ефективність виробництва;

- оцінити стан та тенденції виробництва товарів легкої промисловості в Україні, виявити проблеми та засоби їх вирішення;

- здійснити аналіз розміщення підприємств легкої промисловості, та факторів, шо на це впливають;

- проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності підприємств легкої промисловості.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи досліджень: статистичний та теоретичний аналіз наукових джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Розділ 1

Загальна характеристика легка промисловості України

1.1 Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості

легка промисловість україна

До складу комплексу виробництв промислових товарів народного споживання входять легка, поліграфічна, медична і фарфоро-фаянсова промисловість, виробництво товарів культурно-побутового і господарського призначення. Від виробничої діяльності підприємств цього комплексу залежать умови життя і стан здоров'я населення, задоволення його попиту на предмети споживання. Рівень розвитку й організації комплексу є одним з показників народного добробуту і важливою передумовою гармонійного розвитку людини. Основою об'єднання в комплекс зазначених виробництв є те. шо продукція усіх їх розрахована на єдиного споживача -- населення [17].

До однієї з провідних галузей комплексу належить легка промисловість. Галузь функціонує на основі різнобічних зв'язків з різними галузями народного господарства. Вона є значним споживачем сільськогосподарської та хімічної сировини, продукції машинобудування й металообробки і водночас -- постачальником різних товарів. Вона істотно впливає на розвиток ринкових відносин у нашій державі [6].

Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Вона забезпечує чималу кількість робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2,4% виробничих фондів [9].

Галузь має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов'язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни. Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій.

На сьогодні, в Україні діють 22 підприємства легкої промисловості, які знаходяться, здебільшого, у Київській області, також є осередки у Дніпропетровській, Чернігівськії, Чернівецькій, Львівській, Сумській, Луганській областіх (додаток Б).

- Київська область: Ферзь, ПП Руно, ТОВ СВ-Принт, СПД (Lexon) , ПП Панасюк,ПП "Укрконтракт О" - ARTTEMA, ТМ Долесвіт, Дирекція "Дім побуту та торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", ПП Гармонія-текстиль, ТОВ Аля, ТОВ АЛЬТІКА СПЕКТР, ПП АЛЬТАІР, VM Margo, Sonel.

- Дніпропетровська область: ЧП Мега, Укрснабсоюз, ПП ТПП .

- Чернігівська область: ЧП «Спецодяг».

- Сумська область: Фабрика Ліні, ПП

- Чернівецька область: Торговий дім «Slanovskiy», Люкс текстиль.

- Львівська область: Контур-ЕКС, ТОВ.

- Луганська область: Домаший повар [19].

1.2 Загальний огляд легкої промисловості України

Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Основною галуззю комплексу легкої промисловості є текстильна, сировиною для якої є рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон та ін.) волокна. Залежно від сировини у текстильній промисловості виділяють лляну, шовкову, вовняну, бавовняну, а також трикотажну (виробництво полотна і в'язаних виробів з натуральних і хімічних волокон та хімічних комплексних ниток) підгалузі. Шкіряно-взуттєва та хутрова галузі легкої індустрії використовують як сировину природні шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіру та хутра. Природна сировина для легкої промисловості проходить первинну обробку, що здійснюється на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняно-очисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво і обробку. Після першої отримують прядиво, яке утворене однією або декількома нитками. З прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення тканин. Продуктивність цього сучасного виробництва у 8-10 разів більша, ніж ткацького [11].

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні, камвольно-суконний -- у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславської (Київська обл.) суконних фабрик.

У віддаленій перспективі реконструкцію підприємств здійснюватимуть з метою перетворення їх в монтажні виробництва. З метою вдосконалення розміщення галузі слід передбачити будівництво нових підприємств легкої промисловості там, де коефіцієнт концентрації виробництва становить менше 0,5 - Харківській, Волинській, Рівненській областях, в Криму [10].

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон [8].

Вовняна промисловість -- одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості. Вона виробляє 8,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну [15].

Лляна промисловість України розвивається на власній сировині. Вона випускає 11,3 % тканин країни на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові -- канатний завод. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина -- експортується.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20,5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську -- меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення. Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Частину продукції експортують.

Трикотажна промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції. Вона має значну власну сировинну базу. Однак обсяги виробництва продукції цієї галузі скоротилися більш ніж у 50 разів [13].

Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину.

Хутрова промисловість - галузь легкої промиловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хут-ряні і зубні внроби. Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них [16].

Розвиток і функціонування усіх виробничо-територіальннх ланок лег-кої промисловості здійснюється у результаті взаємодії різних соціально-економічних і природних чинників. До них належать: концентрація населення (споживачів) і трудових ресурсів у межах відповідних територій, масштаби і структура споживання готової продукції, науково-технічний прогресс, наявність сировинних ресурсів і раціональність їх ввозу з інших регіонів і країн.

Легка промисловість має особливості, які треба враховувати під час розв'язання питання її розвитку і розміщення.

По-перше, у зв'язку з специфікою технологічних операцій у складі працівників легкої промисловості переважають жінки. У цілому в галузі частка жіночої праці становить понад 85%. Ця особливість дає можливість створити нові робочі місця, зокрема для жінок, краще використовувати трудові ресурси районів.

По-друге, функціонування значної частини підприємств легкої промисловості залежить від поставок сировини із-за меж України. Майже 70% сировини, шо переробляє тепер галузь -- привозна, близько 45% її надходить з республік колишнього СРСР і 25% -- по імпорту з інших країн. Завозяться в Україну бавовна, вовна, тканини, хімічні нитки і волокна, каучук, барвники та інша продукція хімічного синтезу [17].

1.3 Техніко-економічні показники роботи легкої промисловості України в 2010 р.

У легкій промисловості, як і в інших галузях економіки України, впродовж 2010 р. на фоні попереднього року спостерігалися позитивні тенденції розвитку, зокрема, стабілізація її роботи, нарощування обсягів виробництва продукції, поступове надолуження минулорічного спаду, зумовленого кризовими явищами в економіці та поглибленням системних проблем галузі.

За даними Держкомстату України, індекс обсягів виробництва продукції легкої промисловості за січень 2010 р. до відповідного періоду минулого року становив 107,8%, в тому числі у підгалузях: в текстильному виробництві - 114,1%, виробництві одягу, хутра та виробів з нього - 104,3, а у виробництві шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - 106,4% .

За січень-вересень 2011 р. порівняно з відповідним періодом 2010 р. виробництво зросло на 9,3%. На підприємствах з текстильного виробництва відбулося зростання на 11,2%; виробництва одягу, хутра та виробів з хутра - на 8,0%, з виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - на 9,4%. За січень-серпень 2011 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 61,7% (торік - 52,7%) [5].

Обсяг реалізованої продукції легкої промисловості за 11 місяців 2010 р., порівняно з аналогічним періодом 2009 р., збільшився на 13,9% і становив 5,9 млрд.грн, з них найбільша частка (44,1%) - це текстильні товари, 27,1 - готовий одяг та вироби з хутра, 28,8% - вироби зі шкіри та взуття. За експертною оцінкою, загалом за рік реалізовано продукції галузі на суму 6,5 млрд.грн. Нарощування виробництва сприяло збільшенню платежів до Державного бюджету. За даними ДПА, легка промисловість за 2010 р. Забезпечила 231,1 млн.грн. бюджетних надходжень або 117,6% до 2009 р. У структурі бюджетних платежів 57,2% - це кошти, що надійшли від сплати податку на додану вартість (115,1% до 2009 р.), решта 42,8% - кошти від податку на прибуток підприємств галузі, що збільшилися на 20,6%, порівняно з попереднім роком.

Протягом року більшість підприємств галузі (57,6%) працювали прибутково. За січень-листопад минулого року фінансовий результат (сальдо) від звичайної діяльності до оподаткування становив 67,3 млн.грн. Зокрема, 53,9% підприємств з текстильного виробництва; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра отримали прибуток у розмірі 214,2 млн.грн., а 73,7% підприємств з виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - відповідно 71 млн.грн. За 9 місяців поточного року інвестиції в основний капітал підприємств легкої промисловості збільшилися на 30,2%, порівняно з аналогічним періодом попереднього року і становили 273,7 млн.грн., причому найбільше коштів (65% від обсягу) було вкладено у текстильне виробництво. У розрізі основних видів діяльності легкої промисловості в минулому році з найвищими позитивними темпами працювала текстильна промисловість [5].

За 2010 р. індекс обсягів виробництва до 2009 р. становив 114,1%. Покращення показників роботи текстильної галузі пов'язано зі стабілізацією роботи підприємств з виробництва тканин. У натуральному вираженні за цей період вироблено 5 тис.т пряжі бавовняної та 87,8 млн.м2 тканин, що відповідно становило 74,5 та 101,6% до 2009 р. Збільшилося виробництво трикотажних виробів, зокрема: панчішно-шкарпеткових на 17,7% (вироблено 68 млн.пар), трикотажу спіднього - на 33,3 (19 млн.шт.), а верхнього - на 10 (3,1 млн.шт.), светрів, джемперів, пуловерів - на 5,9% (близько 1,3 млн.шт.). Найменший приріст виробництва (4,3%) за січень-грудень у швейній промисловості. Обсяг виробництва готового одягу з текстилю зріс на 4,3%, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, а виробництво хутра та виробів з хутра, за цей період скоротилося на 4,9%. На швейних підприємствах за 2010 р., порівняно з попереднім роком, скоротилися обсяги виробництва суконь - на 5,3% (виготовлено близько 1,1 млн.шт.), костюмів чоловічих на 20,1 (449 тис.шт.), а пальт, напівпальт, шуб з натурального хутра - на 16,7% (4,3 тис.шт.), що пов'язано із насиченням данного сегмента ринку імпортною продукцією, обсяги ввезення якої з року в рік зростає. Водночас, збільшилося виробництво пальт, плащів, курток чоловічих на 3,6% (виготовлено 380 тис.шт.), а жіночих - на 0,1% (1,7 млн.шт.) та решти груп товарів - спідниць, брюк, бриджів. Асортиментний ряд випуску товарів легкої промисловості залежить від багатьох суб'єктивних чинників, зокрема: модних тенденцій, сезонності, особливостей кліматичних умов, смаків, уподобань та попиту споживачів тощо. За 2010 р. у виробництві шкіри, виробів зі шкіри та решти матеріалів загалом позитивний результат (106,4% до 2009 р.). Хоча шкіряна підгалузь скоротила обсяги виробництва продукції на 5,4%, порівняно з попереднім роком. Взуттєва підгалузь спрацювала з індексом виробництва 119,3%. Обсяги виробництва взуття зросли і у натуральному вираженні на 21,4%. (вироблено 24 млн.пар за рік).

Нерівні умови конкуренції для українських підприємств на внутрішньому ринку створюють дешеві товари турецько-китайського виробництва сумнівної якості, а також товари, які ввозяться в Україну із заниженням їхньої митної вартості для ухилення від повної сплати податків, контрабандно, товари «секондхенд», «тіньового» виробництва, які майже витіснили з ринку України вітчизняні товари легкої промисловості. Частка української продукції на внутрішньому ринку, за експертною оцінкою, становить лише 20 %. У минулому році підприємства легкої промисловості відновили нарощування експортного потенціалу. Обсяг експорту за 11 місяців 2010 р. збільшився на 5,1% і становив близько 1 млрд. дол. США. За січень-листопад поточного року проти аналогічного періоду 2009 р. збільшився експорт текстильних матеріалів - на 5,9%, нетканих матеріалів - на 5, одягу трикотажного - на 18,3%, спецтканин та трикотажних полотен - в 1,6 разу, решти готових текстильних виробів - на 15,8%, взуття - на 22%, виробів зі шкіри - в 1,6 разу. Через надмірну експортоорієнтованість швейної та трикотажної підгалузей асортимент та обсяги їх виробництва залежать від наявності іноземних замовлень на виготовлення продукції. Останнім часом відстежується негативна тенденція перенесення таких замовлень з України до країн Південно-Східної Азії. Так, за даними статистики, експорт текстильного одягу з України (що майже на 90 % виготовлено за давальницькою схемою) в 2009 р. до 2008 р. скоротився на 24,6%, а за 11 місяців 2010 р. до відповідного періоду 2009 р. - на 1,5%. Водночас в Китаї, Індії, Туреччині.

Так, обсяги імпорту товарів легкої промисловості більш, ніж удвічі перевищують їх експорт, і продовжують збільшуватися. За 11 місяців 2010 р. Протии аналогічного періоду 2009 р. імпорт зріс на 43,6% (2,4 млрд.дол.), що становило 4,4% у структурі товарного імпорту України. Причому імпорт зріс за всіма позиціями товарів галузі, зокрема, обсяги ввезення товарів текстильної групи збільшилися на 38,2%, взуття - в 1,7 разу, а виробів із шкіри - в 1,4 разу. До того ж, імпорт продукції легкої промисловості у кількісному вираженні продовжує перевищувати внутрішнє її виробництво по тканинах - у 5,5, панчішношкарпеткових виробах та взуттю - у 6, светрах - в 9 раз [19].

Моніторинг динаміки рівня середньої митної вартості окремих видів імпортованих товарів легкої промисловості за останні кілька років свідчить про те, що вона залишається низькою і не відповідає реальній вартості аналогічних товарів українського виробництва. Згідно із митною статистикою, за 9 місяців 2010 р. в Україну ввезено светри по 2,4 дол. за виріб, костюми чоловічі й жіночі - відповідно по 3,7 і 3,2 дол. за виріб, сорочки чоловічі - 2 дол. за виріб, взуття - 3,3 дол. за пару. Таким чином, втрати Державного бюджету від заниження митної вартості тільки за цих товарних групах, за експертною оцінкою, становили близько 5 млрд. грн.

Соціальні показники роботи галузі.

У легкій промисловості України зайнято 3,4 % промислового персоналу. Кількість працівників галузі з року в рік зменшується. Так, з початку 2010 р. чисельність працюючих у легкій промисловості скоротилася на 3% і становила у листопаді 95,5 тис. осіб, в тому числі у текстильній промисловості, виробництві готового одягу та хутра - 75,8 тис.осіб, а у виробництві шкіри і взуття - 19,7 тис.осіб.

Плинність кадрів пов'язана в основному із низьким рівнем заробітної плати у галузі, що залишається майже вдвічі нижчим від середнього рівня оплати праці у промисловості. Зокрема, середньомісячна зарплата у розрахунку на одного штатного працівника у текстильній промисловості, виробництві готового одягу та хутра за січень-листопад 2010 р. становила 1306 грн., а у виробництві шкіри і взуття - 1380 грн., що відповідно на 32,3 і 22,5% більше, ніж за відповідний період 2009 р. (довідково: у промисловості - 2543 грн. або 124,6% до 2009 р.) [14] .

Спостерігалося у роботі галузі скорочення на 19,6% з початку 2010 р. заборгованості з виплати заробітної плати на підприємствах недержавної форми власності, яка становила на 1 грудня 2010 р. 12,3 млн.грн. або 1,7% від загальної суми заборгованості по промисловості. При цьому, сума невиплаченої заробітної плати на економічно активних підприємствах легкої промисловості становить 2,8 млн.грн. (22,9% від загальної суми заборгованості по галузі), а найбільша частка (73%) невиплат припадає на підприємства - банкрути з текстильного виробництва, виробництва готового одягу, виробів з хутра і досягла 9 млн.грн.

Зведені техніко економічні показники діяльності підприємств легкої промисловості представлені у таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Техніко економічні показники діяльності підприємств легкої промисловості

Назва показника	2008	2009	2010
Обсяги реалізованої промислової продукції
текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра, млн. грн.	5655,7	5297,3	6039,1
виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, млн. грн.	2545,8	2214,6	2490,6
Виробництво основних видів продукції
Пряжа бавовняна, тис.т	109	86,8	88,2
Тканини, млн.м2	12,4	9,2	11,5
Килими та вироби килимові, млн.м2	7,1	4,7	5,9
Матеріали неткані і вироби з матеріалів нетканих, тис.т	16,6	14,5	16,2
Вата бавовняна, віскозна та з інших текстильних матеріалів, вироби з вати, тис.т	18,8	17,6	17,3
Полотна трикотажні машинного чи ручного в'язання, тис.т	3,0	2,8	3,9
Індекси промислової продукції
Текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра	88,2	72,0	109,5
Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів	95,8	84,1	106,6
Індекси цін виробників промислової продукції
Текстильна промисловість та пошиття одягу	113,0	117,8	110,2
Виробництво шкіри та шкіряного взуття	106,5	113,0	113,6
Чисельність працюючих у легкій промисловості
Текстильна промисловість та пошиття одягу, тис. чол	156,3	119, 7	75,8
Виробництво шкіри та шкіряного взуття, тис. чол	34,8	26,8	19,7
Рівень заробітної плати, у розрахунку на одного штатного працівника
Текстильна промисловість та пошиття одягу, грн	1121	1131	1306
Виробництво шкіри та шкіряного взуття, грн.	1135	1194	1380

1.4 Проблеми розвитку легкої промисловості України

Легка промисловість України - це одна з найбільш соціально значущих галузей промисловості, яка може надати велику кількість робочих місць для населення. Легка промисловість України могла б вирішити проблему зайнятості населення, проте чітко простежується тенденція спаду кількості осіб, працюючих в даній сфері. Якщо на початку ХХ ст. зайнятість становила 750 тис. осіб, то в 2009 році цей показник скоротився майже у 8 разів. Це пояснюється загальним кризовим становище галузі. Дешеві низькоякісні імпортні товари, низька конкурентоздатність, проблеми кредитування галузі, скорочення споживчого попиту, система оподаткування - все це призвело до занепаду галузі в Україні, а як наслідок і до скорочення зайнятості в легкій промисловості України.

Ситуація на внутрішньому ринку країни має низку проблем. Його практично заполонила продукція нелегального виробництва, яка ввезена без сплати мита, зборів, або ще гірше - контрабанда з країн з дешевою робочою силою та знецінені товари, що були у вжитку.

Якщо у 1990 році частка обсягу реалізованої продукції легкої промисловості складала 10%, то у 2009, вона вже склала 0,9%., у 2011-0,7%. За офіційними даними, імпорт продукції легкої промисловості становить 5 %. Проте більше 80 % продукції галузі потрапляють до України нелегально. Статистика показує, що річний оборот ринку одягу становить 500 млн дол. США (неофіційні дані обчислюються в 10 млрд. дол. США).

В основному, ринок легкої промисловості України насичений продукцією підприємств Туреччини - 32 %, Китаю - 15 %, країни Балтії, Чехії, Польщі - 15 %, Росії, Білорусі - 9 %, вітчизняними товарами - 13 % та ін.

Досить негативним залишається і той факт, що легка промисловість в Україні є малоприбутковою для пересічних працівників даної галузі. Тут середня місячна зарплата в 2 рази менша, ніж показник заробітної плати загалом по підприємствам промисловості.

У зв'язку із прорахунками у плануванні розвитку легкої промисловості, а також загальною кризовою ситуацією в економіці виникли значні проблеми у комплексі. Зосередження на території країни великих промислових підприємств, особливо бавовняної промисловості, призвели як до проблем постачання сировини, що ввозиться з-за кордону, так і до надмірної концентрації жіночої робочої сили у деяких містах. Водночас для інших видів сировини є недостатні потужності для переробки.

Загальною проблемою, як і в інших галузях промисловості України, є відстала технологія виробництва і низька якість продукції. Вирішення її може відбуватися шляхом реконструкції і модернізації, створення спільних з іншими країнами підприємств, розміщення ринків постачання сировини тощо. Підприємства не можуть ефективно працювати через брак інвестицій і відповідного високотехнологічного обладнання. Легка промисловість потребує великої підтримки з боку держави у вигляді відповідних державних програм.

За 2010 рік обсяги імпорту товарів легкої промисловості в порівнянні з 2009 роком збільшилися на 46,0 відсотка і в 2,4 рази перевищили обсяги їх експорту.

Через загальну непрозорість ринку, неврегульованість імпорту, обсяги якого щорічно збільшуються (додаток А), та нерівні умови конкуренції товари легкої промисловості імпортуються в Україну в таких обсягах, що це спричиняє серйозну шкоду для вітчизняних підприємств легкої промисловості, обсяги виробництва продукції яких зменшуються, а деякі з них вимушені припиняти свою виробничу діяльність. Великою загрозою для вітчизняної легкої промисловості є контрабандне ввезення в Україну товарів. За даними окремих експертів контрабандна продукція займає біля 70 % ринку [5].

Проте, не дивлячись на ряд проблем, які склалися в розвитку легкої промисловості України, все ж таки її варто розглядати як перспективну галузь. За оцінками експертів ринок одягу та взуття входить в 20 найрозвинутіших ринків України, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40 % свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах Зх. Європи. За прогнозами Міністерства промислової політики України об'єм виробництва продукції легкої промисловості в 2011 році збільшиться на 61,5 % або на 2 млрд. грн. у порівнянні з 2007 роком.

Отже, сучасний стан легкої промисловості України можна охарактеризувати як незадовільний і нестабільний. Кризове становище в галузі обчислюється не двома роками, а з ХХ ст. Проте, не дивлячись на ряд проблем, які склалися в розвитку легкої промисловості України, все ж таки її варто розглядати як перспективну галузь. За оцінками експертів ринок одягу та взуття входить в 20 найрозвинутіших ринків України, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40 % свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах Західної Європи. За прогнозами Міністерства промислової політики України об'єм виробництва продукції легкої промисловості в 2011 році збільшиться на 61,5 % або на 2 млрд. грн. у порівнянні з 2007 роком.

Внутрішній ринок заполонили іноземні товари, які є нижчими за якістю і дешевшими, а тому витісняють вітчизняну продукцію з українського ринку.

За 2010 рік обсяги імпорту евищили обсяги експорту на 1 502 360 тис. дол. США (2,4 рази); обсяги імпорту в порівнянні з 2009 роком збільшилися на 809 490 тис. дол. США (46,0 %),обсяги експорту збільшилися на 48 059 тис. дол. США (4,7 %) [5].

Розділ 2

Планування економічних показників діяльності підприємства

2.1 Загальні економічні показники

Для ефективної роботи підприємства важливо визначити загальні економічні показники роботи цеху, склад, чисельність та заробіток працюючого персоналу. Прибуток залежить від собівартості продукції, її ціни, обсягу виробництва за рік, тому їх розраховуємо та аналізуємо. Важливо визначити рентабельність продукції та ефективність прибутку, адже від цих показників залежить ефективність виробництва продукції та використання основних фондів.

Таблиця 2.1

Загальні економічні показники роботи підприємства

№ з/п	Показники	Символ	Абсолютні значення
1	Обсяг виробництва продукції за рік, тис.шт	Вр	2279,17
2	Кількість виробничих агрегатів, од.	n	140
3	Паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т	По	2,8
4	Режим роботи підприємства змін за добу днів на тиждень тривалість зміни, год	Nзм Дт Тзм	3 6 8
5	Перерви в роботі головних агрегатів за рік, год. технологічно-неминучі перерви планово запобіжні ремонти	Ттнп Тпзр	250 250
6	Вартість головного технологічного устаткування, тис. грн. одного агрегату всіх агрегатів	ОФод ОФ	5980 837200
7	Трудомісткість 1 т, люд.-годин	tм	0,1
8	Вартість всіх інших груп основних фондів, тис. грн.	ОФінш	428000
9	Загальна вартість всіх груп основних виробничих фондів, тис. грн.	ОФзаг	1265200

Розрахунок потужності на початок року, середньорічної потужності та обсягів виробництва на рік виконується на основі бази даних додатків А і Б:

Під виробничою потужністю розуміється максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі і асортименті, передбачених планом при повному використанні виробничого обладнання готівкового і площ з урахуванням застосування прогресивних технологій, організації виробництва та праці.

Розрахунок виробничої потужності проводиться з метою узгодження планованого обсягу випуску продукції з виробничими можливостями підприємства.

Для розрахунку виробничої потужності підприємства необхідно мати наступні дані: корисний фонд робочого часу одиниці обладнання; кількість одиниць обладнання; продуктивність обладнання; трудомісткість виробничої програми; досягнутий коефіцієнт виконання норм виробітку.

Згідно до методичних рекомендацій до виконання курсової роботи, для виконання розрахунку використовуємо додатки А і Б, які представлені у Таблиці 2.2 та Таблиці 2.3 12, с. 24-25.

Таблиця 2.2

Вихідні дані для обчислення потужності на початок року

№ варіанту	Кількість виробничих агрегатів, од.	Паспортна годинна потужність одного агрегату, шт.	Режим роботи цеху	Перерви в роботі головних агрегатів за рік, год
			змін за добу	днів на тиждень	тривалість зміни, год	технологічно-немінучі перерви	планово-запобіжні ремонти
5	140	2,8	3	6	8	250	250

Таблиця 2.3

Вихідні дані для обчислення середньорічної потужності

Потужність	Коефіцієнт використання потужності	Термін вводу (виводу) потужності (№ місяця в році)
М1 тис.т	М2 тис.т.	М3 тис.т.	М4 тис.т.	Квп	Т1	Т2	Т3	Т4
600	500	400	300	0,7	4	7	(7)	9

а) потужності на початок року, Мп.р. :

Розраховуємо потужності на початок року, для подальшого розрахування середньорічної потужності.

,тис шт. (2.1)

Мпр = 140 * 2,8 * ((3 * 6 * 8 * 52) - (250 + 250)) / 1000 = 2739,3 тис шт.

де n-кількість виробничих агрегатів, од.

По-паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т

Nзм - змін за добу,

Дт - днів на тиждень,

Тзм - тривалість зміни, год

Кт - кількість тижнів на рік;

Ттнп - технологічно-неминучі перерви, год,

Тпзр-планово-запобіжні ремонти, год.

б) середньорічна потужність підприємства, Мср:

Оскільки введення та вибуття потужностей робиться не одномоментно, а відбувається протягом усього планованого періоду, то виникає необхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності. Вона визначається по формулі:

, (2.2.)

Мср = 2739,3+ (600*(12 - 4) / 12) + (500*(12-7) / 12) - (400*(12-7)/12)+ (300 * *(12 - 9) / 12) = 2739,3 + 400 + 208,33 - 166,67 + 75 = 3255,96 тис.шт.

де Мп.р. - потужність на початок року, тис.т;

n, m - час роботи/нероботи відповідно введеної/виведеної потужності за рік, місяців (n=12-Tвв; m=12-Tвив, де Твв, Твив - місяць у якому вводиться/виводиться потужність);

в) річний обсяг виробництва, Вр:

Річний обсяг виробництва - це кількість виготовленої продукції підприємством за рік. Це добуток середньорічної потужності підприємства і коефіцієнту використання потужності:

,

Вр = 3255,96 * 0,7 = 2279,17 тис.т (2.3)

де Квп - коефіцієнт використання потужності.

Оскільки виробнича потужність подає собою максимально можливий обсяг випуску продукції при кращих умовах виробництва, то коефіцієнт її використання не може бути більше одиниці. Недодержання цієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємства занижена і вимагається уточнювати розрахунки.

2.2 Розрахунок складу, чисельності та заробітку персоналу

Розрахунки чисельності робітників, ефективного робочого часу на одного робітника, заробітної плати (ЗП) основних робочих по відрядно-преміальній системі та фонду ЗП виконуються за вихідними даними, наведеними у методичних рекомендацій до виконання курсової роботи у додатках В і Д, які представлені у таблиці 2.4 та таблиці 2.5 12, с. 26-27.

Таблиця 2.4

Вихідні дані для розрахунку чисельності, заробітної плати основних робочих

Трива-лість відпустки, днів	Повна трудо-місткість виробничої програми, люд.-год/рік	Норма виробітку, т/год	Коефіцієнт виконання норм виробітку	Тарифна ставка 1 розряду, грн./год	Розряд	Тарифний коефіцієнт
26	2150000	1,258	1,10	Мін. Зп.	7	1,892

Таблиця 2.5

Вихідні дані для розрахунку фонду заробітної плати

№ варіанту

Наявна чисельність, люд.

Середня заробітна плата за місяць, грн.

Допоміжні та чергові робітники

Молодший обслуго-вуючий персонал

Спеціа-лісти та керівники

Службовці

Допоміжні та чергові робітники

Молодший обслуговуючий персонал

Спеціалісти та керівники

Службовці

на зміну

на добу

на зміну

на добу

на зміну

на добу

на зміну

на добу

5

45

16

112

112

69

69

1120

600

2000

700

Необхідно визначити ефективний час роботи одного робітника за формулою:

(2.4)

Теф = (366 - 52 - 10 - 26) * 8 = 2224 год.

де Теф - ефективний час роботи одного робітника, год.;

Дк - календарний період, днів;

Дсв, Двих - кількість часу, який припадає на святкові та вихідні дні, днів;

Дв - тривалість відпустки, днів, 26дн.;

Тзм - тривалість зміни, год.

Визначення загальної чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування, належності до будь-якої галузі народного господарства. За обсягами розрахунки чисельності будуть різними для підприємств масового і серійного виробництва порівняно з підприємствами одиничного та дослідного виробництва.

(2.5)

Чф = 2150000 / (2224 * 1,1) = 878,84 = 879 осіб

де ЧФ - чисельність робітників, що необхідна для забезпечення виконання виробничої програми, осіб;

Тм - повна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин 2150000;

Квн - коефіцієнт виконання норми виробітку.

У відповідності зі СТ.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану роботу або зроблені послуги.

Мінімальна заробітна плата -- законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (стаття 95 Кодексу законів про працю України; стаття 3 Закону України "Про оплату праці") [2].

Згідно Закон України “Про Державний бюджет України на 2012 рік"
(стаття 13):

Мінімальна заробітна плата в Україні 2012 року

Період	Сума, грн.
з 01.04.2012 по 30.06.2012	1094,00
з 01.07.2012 по 30.09.2012	1102,00
з 01.10.2012 по 30.11.2012	1118,00
з 01.12.2012	1134,00

Таким чином, заробітну плату на місяць допоміжних робітників, молодшого спеціаліста та службовців збільшуємо до середньої заробітної плати цих категорій робітників по Україні.

Відрахування єдиного соціального внеску приймаємо 38% від фонду заробітної плати.

Відрядна форма оплати праці має такі основні системи оплати праці, як пряма відрядна, відрядно-преміальна і відрядно-прогресивна.

Для розрахунку заробітної плати робітника необхідно знайти тарифну ставку робітника першого розряду. Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державного мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану робітником норму праці. Тарифні ставки інших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.

,

Звід.пр = 11,19 / 1,963 * 364 * (1 + 32 / 100) = 2738,96 грн. (2.6)

де Звід.пр. - заробітна плата робітника, яка розрахована за відрядно-преміальною системою, грн.;

Тст - погодинна тарифна ставка, грн./год;

Тст = 1094/ 185 * 1,892 = 11,19

де 1094 - мінімальна ЗП

185 - середня кількість годин роботи за місяць.

Нвир. - годинна норма виробітку, шт/год; 1,963

В _ кількість продукції, виробленої робітником за певний період, шт;

В=1,963 * 2224 / 12 = 293 шт. на міс.

Відсоток премії 32%.

Додаткова заробітна плата ставитиме 10% від основної.

ЗПдод = 2738,96 * 0,1 = 273,90 грн.

Фонд заробітної плати (ФЗПф) за категоріями працівників обчислюється в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Склад, чисельність та заробіток персоналу підприємства

Групи та професії працівників	Наявна чисельність, люд.	Усереднений заробіток, грн.	Річний фонд зарплати, грн. (3 х 5)
	На зміну	На добу	За місяць	За рік
1	2	3	4	5	6
1.Робітники 1.1. Головні робітники	293	879	2738,96	32868	28890972
1.2. Допоміжні та чергові робітники	45	135	1120	13440	1814400
1.3. Молодший обслуговуючий персонал Разом	16 354	48 1062	600 -	7200 -	345600 31050972
2. Спеціалісти та керівники	112	112	2000	24000	2688000
3. Службовці	69	69	700	8400	579600
УСЬОГО	535	1605	-	-	34318572

2.3 Розрахунки собівартості продукції

Розрахунки собівартості 1т і всієї продукції виконуються у табл. 2.11. на основі інформації, що міститься у додатках Е, Ж, К, Л, методичних рекомендацій до виконання курсової роботи, які представлені у Таблицях 2.7, 2.8, 2.9, 2.10 12, с. 28-31.

Таблиця 2.7

Вихідні дані для розрахунку матеріальних витрат

Сировина	Основні матеріали	Допоміжні матеріали	Паливо
Норма витрат, т/т	Ціна однієї тони, грн.	Норма витрат, т/т	Ціна однієї тони, грн.	Норма витрат, т/т	Ціна однієї тони, грн.	Норма витрат, т/т	Ціна однієї тони, грн.
3	289	0,5	850	0,09	1310	0,2	800

Таблиця 2.8

Вихідні дані для розрахунку матеріальних витрат

Електроенергія	Пара	Вода
Норма витрат, кВт·год/т	Тариф за 1 Квт, грн.	Норма витрат, Гкал/т	Ціна за 1 Гкал, грн.	Норма витрат, м3/т	Ціна, грн./м3
23	0,25	5	1,4	8	0,7

Таблиця 2.9

Вихідні дані для розрахунку річної суми умовно-постійних витрат, тис. грн.

Витрати на підготовку і освоєння виробництва, тис.грн.	Витрати на утримання і експлуатацію устаткування, тис.грн.	Знос пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати, тис.грн.	Цехові витрати тис.грн.	Загально-господарчі витрати, тис.грн.
480000	21000	486000	50000	120000

Таблиця 2.10

Вихідні дані для розрахунку амортизаційних відрахувань

Вартість одиниці головного устаткуван ня, тис. грн.	Вартість інших груп основних фондів, тис. грн	Ліквідаційна вартість одиниці головного устаткуван ня, тис. грн	Ліквідаційна вартість інших груп основних фондів, тис. грн	Нормативний строк служби основних фондів, років
5980	428000	970	19800	10

Калькулювання собівартості - це визначення розміру витрат у грошовій формі на виконання одиниці певного виду послуги по окремих видах витрат. За допомогою калькулювання визначається собівартість одиниці послуги, собівартість послуги по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

Калькуляція собівартості являє собою визначення витрат за статтями собівартості, об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється.

Найменування продукції - (згідно з асортименту що виробляє підприємство)

Асортимент - склад і співвідношення окремих видів продукції підприємства, галузі виробництва або групи товарів. Асортимент продукції характеризує її склад щодо сортності та якості.

Обсяг виробництва за рік (фактичний)

Змінні витрати змінюються пропорційно до обсягів виробництва, залишаючись постійними в собівартості одиниці продукції. До складу змінних витрат відносяться прямі матеріальні затрати (сировина, матеріали, пальне, електроенергія на технологічні цілі), основна та додаткова оплата праці з нарахуваннями працівників виробничого персоналу, витрати на реалізацію, якщо вони визначаються обсягами продажів.

Загальна сума постійних витрат безпосередньо не залежить від зміни обсягу виробництва.

Статті "Сировина" і "Основні матеріали" містять витрати на сировину, основні, допоміжні матеріали, закупівельні вироби та напівфабрикати - витрати, які обчислють на одиницю продукції на підставі витратних норм і цін.

Статті "Електроенергія", "Паливо", "Пара" включають витрати на енергію, яка була використана в технологічному процесі для виготовлення продукції.

Стаття "Основна заробітна плата виробничих робітників" містить витрати на оплату праці робітників, зайнятих виготовленням основної продукції.

Додаткова зарплата обчислюється у відсотках від суми основної, а відрахування до фондів - у відсотках від суми основної та додаткової зарплати.

Стаття "Утримання та експлуатація устаткування" є комплексною та охоплює: амортизаційні відрахування стосовно машин та устаткування, витрати на електроенергію, стиснуте повітря, пальне, ремонт, оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини.

Стаття "Загальногосподарські витрати" включає витрати на управління, виробниче й господарське обслуговування в межах цеху.

На кожну гривню витрат планується прибутковість згідно номеру першої літери абетки прізвища. Приймаємо 32%. Згідно до методичних рекомендацій до виконання курсової роботи 12.

На підставі наведеної в таблицях 2.1; 2.2; і 2.3. інформації виконуються аналітичні розрахунки головних показників фактичної роботи цеху:

а) сума змінних витрат у собівартості продукції

Змінні витрати - це ті види витрат, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням.

Таблиця 2.11.

Калькуляційна одиниця - 1 шт.

№ з/п	Калькуляційні статті	Ціна за одиницю ресурсів, грн.	Витрати
			На одиницю продукції	На річний обсяг виробництва
			у нату-ральному вимірю-ванні	сума, грн.	у нату-ральному вимірю-ванні	сума, тис. грн.
1	2	3	4	5	6	7
	Сировина	289	3	867	6837,51	1976040,39
	Основні матеріали	850	0,5	425	1139,59	968651,5
	Допоміжні матеріали	1310	0,09	117,9	205,13	268720,3
	Напівфабрикат та комплектуючи	-	-	-	-	-
	Зворотні відходи (відраховуються)	-	-	-	-	-
	Разом за відрахуванням відходів (статті 1ч5)	-	-	1410	-	3213412,19
	Паливо	800	0,2	160	455,83	364664
	Електроенергія	0,25	23	5,75	52420,91	13105,23
	Пара	1,4	5	7	11395,85	15954,19
	Вода	0,7	8	5,6	18233,36	12763,35
	Стисле повітря	-	-	-	-
	Разом (статті 6ч10)	-	-	178,35	-	406489,97
	Основна заробітна плата виробничих робітників	-	-	15,06	-	34318,57
	Відрахування із заробітної плати до фондів	-	-	7,46	-	16991,81
	Витрати на розвиток виробництва	-	-	210,6	-	480000
15.	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (без амортизації)	-	-	9,21	-	21000
16.	Амортизація виробничого устаткув	-	-	48,68	-	110960
17.	Знос пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати	-	-	213, 24	-	486000
18.	Цехові витрати	-	-	21,94	-	50000
	Разом цехова собівартість	-	-	2114,54	0	4819396,13
19.	Загальногосподарські витрати	-	-	52,65	-	120000
20.	Попутна продукція (відраховується)	-	-	-	-	-
	Усього: виробнича собівартість			2167,19	0	4939394,43
21.	Довідково: ціна за одиницю продукції (визначається за методом “середні витрати + прибуток)”	-	-	2860,69	-	-

До змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату роботи працівникам, зайнятим у виробництві продукції з відрахуваннями на с...