Фізико-географічна характеристика Кримського півострова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Географічний факультет

Кафедра географії

Курсова робота

на тему:

«Фізико-географічна характеристика Кримського півострова»

Виконав: Студент 31 групи

Сидун В.М.

Перевірив: доц., к.г.н.

Павловська Т.С.

ЛУЦЬК 2010

Зміст

Вступ

Розділ І. Історія природознавчих досліджень Кримського півострова

Розділ ІІ. Загальна фізико-географічна характеристика Кримського півострова

2.1 Тектонічна структура Кримського півострова

2.2 Рельєф Кримського півострова

2.3 Геологічна структура Кримського півострова

2.4 Клімат Кримського півострова

2.5 Поверхневі води Кримського півострова

2.6 Підземні води Кримського півострова

2.7 Ґрунти Кримського півострова

2.8 Флора і фауна Кримського півострова

Розділ ІІІ. Проблеми і перспективи природокористування

Висновки

Список використаної літератури

кримський півострів природознавчий рельєф

Вступ

Актуальність теми: Кримський півострів є дуже цікавим для дослідження і опису. Він знаходиться на півдні України, у межах АР Крим та Севастополя. Глибоко вдається в Чорне море, зі сходу омивається Азовським морем. Своєю формою Крим нагадує викривлений ромб, а людям з уявленням - птаха, яка як би пікірує із півночі на південь, врізуючись у води Чорного моря. Можна уявити і лебедя, голова і відносно коротка шия якого (Керченський півострів) направлені на схід. Майже «острівне» географічне положення між двома морями - Чорним і Азовським - посилює ізольованість півострова, що особливо помітно відображається на його рослинному і тваринному світі: тут багато рідкісних видів, які зустрічаються в Криму.

Мета роботи: дослідити і описати основні фізико-географічні особливості Кримського півострова.

Завдання:

1. Охарактеризувати і визначити основні особливості географічного положення Кримського півострова.

2. Розкрити основні риси рельєфу, описати геолого-тектонічну будову Кримського півострова.

3. Охарактеризувати особливості кліматичних умов у Кримському півострові.

4. Дати характеристику підземним і поверхневим водам Кримського півострова.

5. Охарактеризувати Ґрунти Кримського півострова.

6. Описати основних представників флори і фауни Кримського півострова.

Об'єктом дослідження є Кримський півострів.

Предметом дослідження є просторові особливості природних умов Кримського півострова, проблеми використання та охорони природних ресурсів.

Методологічна база: спеціалізовані навчальні посібники, літературний арсенал джерел з даної проблеми а також основні положення теорії фізичної географії та наукові засади її аналітичних синтетичних та методичних дисциплін(гідрологія, геологія геоморфологія метеорологія фізична географія країни).

Теоретичне значення роботи: полягає в узагальненні й систематизації інформації фізико-географічного змісту щодо Кримського півострова.

Практичне значення. Матеріали роботи можуть використовуватися у навчальній діяльності учнів та студентів, а також для різних галузей господарства досліджуваного регіону.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, чотирьох додатків.

Розділ І. Історія природознавчих досліджень Кримського півострова

Кожна територія - чи це великий регіон чи невелика місцевість - має свій образ, своє обличчя, неповторні риси, які виникають в уяві уже при одній тільки її назві. Образ місця - це і щось об'єктивне, і в той же час суб'єктивне. Який же він, образ Криму? Дуже різний. Але є щось спільне в усіх представленнях про півострів - дивовижні та вражаючі, відчуття від дотику до його історії, давній, красі і лікувальній силі природи, відчуття його «схожості» на велику кількість куточків нашої планети.

Але не тільки одні емоції визивають уявлення про Крим. Він завжди давав творчу енергію людям най різноманітних професій - художникам, поетам, лікарям, інженерам, космонавтам, вченим і навіть політикам і військовим. На його прикладі можна впевнитися в нерозривному зв'язку різноманітної творчої діяльності і художнього сприйняття навколишнього середовища.

Сучасний образ Криму - не просто дзеркальне відображення реальної дійсності: недорозвинута економіка, політична нестабільність, порушене природне середовище. Це і невідмінно досвід минулих подій і поколінь. І чим повніші наші знання про Крим, тим яскравіше вимальовується його образ, оптимістично сприймається його доля, майбутнє, а відповідно, інше життя у всіх її проявах.

Перші згадки про Крим можна знайти ще в роботах античних авторів. В своїх невеликих описах вони підкреслювали перед усім те, що їх захоплювало і відрізняло Крим від звичного світу Центрального Середземномор'я, - віддаленість, суворість, кочівний образ проживання народів: «невідомі землі», «півострівний світ», «варварське» кочівне населення степів Причорномор'я, піратські заняття гірських жителів - таврів…

Фрагментальні, дуже бідні дані про півострів обмежувалися міфами і легендами, в них змішувались уява і реальність. Особливо цікаві давньогрецькі міфи.

Міфи про легендарних жителях півночі гіперборелях, щорічно надсилаючих жертви Апполону Гіперборейському на острові Делос, за думками вчених, голосять про реальний торговий шлях, по якому возили товари із Скіфії.

В давньогрецьких міфах не мало уваги приділено Тавриді і морю, що її омиває - Понту Евтсінському.

Давні греки в глиб гір не проникали, їх повідомлення про життя таврів були дуже скупі.

Так створювався дуже різний, іноді спірний образ території Кримського півострова в давні часи.

В середні віки населення Криму стало осілим, росте його чисельність, розширяються контакти з межуючи ми територіями. Крим того часу - це вогнище напруженості: півострів перетворився на відправну точку набігів на країни Східної Європи - Молдову, Польщу, Литву, Росію. Війни набувають хронічного характеру, неодноразово відбуваються масове виселення людей на чужину, і край стає безлюдний, закинутим, сухим, безводним…

Зовсім іншим побачили Крим польський дипломат і письменник Мартин Броневський, турецький мандрівник Евлія Челебі та інші мандрівники, назвавши його цвітучим садом, де плаци тонуть в зелені, повсюди журчать фонтани, ростуть: інжир, гранати, оливки, виноград, міста прекрашені мечетами і мінеретами, караван-сараями і банями, активно ведеться торгівля в портових містах…

Довго ще Крим залишався загадкою, скупими були відомості про його природу. Його «відкриття», вивчення та опис почалися в кінці ХVІІІ ст. Першу повну книгу про природу Криму написав один із дослідників Тавриди Карл Іванович Габліц.

При відвіданні Криму вченими-натуралістами, навіть на фоні спаду економіки краю, їх вражала різноманітність природніх багатств крихітної території. В кінці ХІХ ст. - початку ХХ ст. почалось різностороннє вивчення півострова геологами, географами, грунтознавцями, ботаніками, зологами та іншими спеціалістами. Він перетворюється в полігон для різноманітних досліджень та наукових відкриттів.

Можна годитись, що з Кримом тісно пов'язані імена видатних вчених: геохіміка, мінералога, творця вчення про біосферу та ноосферу В.І. Вернадського, ґрунтознавців В. В. Докучаєва, Н. Н.Клепініна, географа і геолога В.А. Обручева, гідрогеолога Н.А. Головкінського, гідробіолога С.А. Зерова, ботаніків Е.В. Вульфа, Г.І. Танфільєва, інженера, історика і археолога А.Л. Бертьє - Делагарда, основоположника Карадагської наукової станції Т.І. В'яземського, лікаря-кліматолога В.Н. Дмітрєєва, геофізика В.В. Шулейкіна, біолога І.І. Пузанова та багатьох інших. Тут проходила діяльність відомого просвітителя, громадського і культурного діяча Ізмаїла Гасприсинського.

В Крим направляються художники, поети, письменники, артисти. Росте інтелектуальний потенціал півострова, і це придає образ Криму особливо цінних рис.

ХХ століття - нова епоха, інші цінності. І знову, пробуючи створити портрет півострова, стикаємось з його дивовижною багатоликістю. Як в калейдоскопі, змінюється картини Криму:

- військового;

- трудового;

- рекреаційного;

- інтелектуального.

Ймовірно, через те, що у всі часи так притягувало людей в Крим він і став яблуком розбрату в політичних суперечках останніх років. Помітно знизився його рейтинг як курортної зони, знову загострюються соціальні конфлікти.

Розділ ІІ. Загальна фізико-географічна характеристика Кримського півострова.

2.1 Тектонічна структура Кримського півострова

Створення складчастих структур Кримських гір супроводжувалось проявленням вулканізму. Проте, що в далекому Юрському періоді діючим вулканом був гірський масив Карагдаг, свідчать залишки лавових і туфових покривів вулканів, які збереглися.

Проникнення магми по глибоких розломах призвело також до утворенню інтрузивних гірських масивів.

Сформовані в альпійську епоху складчастості геологічні структури гірського Криму внаслідок були розбиті на великі блоки тектонічними розломами.

Такі уявлення про велику роль у геологічній будові Кримського півострова розломно-блокових рухів довгий час були пануючими в науці. Їх відстоювали відомі дослідники Криму геологи А.А. Борисяк, М.В Муратов, А.С. Моісеєв та ін. Але в останні роки у зв'язку із новими ідеями розвитку земної кори, стали переглядатись загально прийняті традиційні погляди, в тому числі і геологічна будова Кримського півострова.

Базуючись на фактах, отриманих при використанні геофізичних методів дослідження, ряд вчених рахують, що у формуванні півострова найбільшу роль відіграли вертикальні переміщення гірських блоків, і горизонтальні рухи плит.

2.2 Рельєф Кримського півострова

Справжнім втіленням результатів довгих геологічних процесів є рельєф півострова: в межах Скіфської платформи і Індоло-Кубанського передгірського прогину сформувались акумулятивні і пластові рівнини, в південній, крайовій частині платформи - куестові гряди, а в геосинклінальному поясі - складчасто-глибові низькогір'я і середньогір'я. (Додаток 2) Вершини Кримських гір вирівняні, схожі на поверхнію стола. Інша їхня назва - яйли, тобто літні пасовища. Із заходу на схід розміщені такі яйли:

- Байдарська;

- Ай-Петринська;

- Ялтинська;

- Нікітинська;

- Гурзуфська;

- Бабуган - найвища, з вершиною Роман-Кош(1545м);

- Чатирдагська;

- Демерджі;

- Довгоруківська;

- Караби-яйла - найбільша за площею (113км2).

В Кримському передгір'ї представлений класичний куестовий рельєф.

Ці великі форми рельєфу, утворюють ніби «фон» поверхні півострова, піддаються діям зовнішніх, екзогенних процесів. Утворюючи ними мезо- і мікро форми рельєфу дивуючи різноманітні.

В результаті ерозійних процесів розмиваються гірські породи, «перепилюються» гряди. Так утворились живописні ущелини у верхніх майже всіх кримських рік. У східній частині Південного берега Криму можна спостерігати розгалужену систему балок и ярів. Вивітрювання формує вражаючі форми гір: «бджолині соти» на обривчастих схилах.

Не слід забувати про те, що і людина вносить помітний вклад у рельєфоутворення. Посеред штучних, або антропогенних, форм рельєфу можна назвати: скіфські кургани, тераси на схилах, кар'єри, котловини ставків і водосховищ, вирівняні площі під будівництво, катакомби, тунелі, безпорядкові нагромадження промислових відвалів і будівельного сміття.

2.3 Геологія Кримського півострова

Кримський півострів ділиться на дві великі частини - рівнинний і гірський Крим.

Рівнинний Крим займає більшу частину півострова - північну і центральну. Незмінні рівнини (з висотами 0,5 - 30 м) - Присивашська, Індольська, Альмінська (Євпаторійська). Трохи більш значну площу займають підвищені рівнини - Тарханкутська, Центрально-Кримська, Керченська. В цілому рельєф півострова сприятливим для сільськогосподарського освоєння земель, прокладання доріг, будівництва.

Гірський Крим на півдні півострова представлений кількома грядами, простягнутими паралельно берегу Чорного моря з південного заходу на північний схід. (Додаток 1).

Через дугоподібне положення гірських гряд майже паралельно один одному і підвищення їх в південному напрямку вони схожі на ступені п'єдесталу пам'ятника. Але на місті самого «пам'ятника» знаходиться… западина Чорного моря.

За своїми розмірами і складності орографії (розміщення гірських хребтів) гори Криму поступаються багатьом гірським системам. (ДОДАТОК 2).

Основні риси рельєфу зв'язані з геологічною будовою півострова. Вона досить вкладна: на великій території є і платформенні, і геосинклінальні структури.

Рівнинний Крим - це платформенна структура - Скіфська платформа. Скіфська платформа також має фундамент із зім'ятих в складки палеозойських кристалічних порід. Він залягає на глибині 2,5-6км. З верху кристалічні породи , як би чохлом, перекриті сильною товщею осадових порід - глини, пісковики, суглинки. Вони залягають майже горизонтально і допомагають формуванню рівнинного рельєфу.

Таким чином Скіфська платформа - це давно сформована, жорстка, відносно стійка тектонічна структура. В наш час Скіфська платформа відчуває диференційовані тектонічні рухи: опускається Присивашшя. Швидкість опускання в районі Джанкою - 1,6 мм/р, в Чорноморському - 1,0 мм/р, в Євпаторії - 0,7 мм/р. Тарханкутська рівнина піднімається.

Між Скіфською платформою на півночі і Кримськими і Кавказькими горами на півдні сформувався Індоло-Кубанський крайовий прогин. Він починається від річки Індол в східній частині Криму, протягуючись через Керченський півострів до річки Кубань на північному Кавказі.

Особлива геологічна будова Керченського півострова робить його не схожим на сусідні рівнини і гори Криму. Тут на місці стику платформенної і складчастої структури накопичуються потужні товщі щільних глин, сформувались мініатюрні кільцеподібні складки, розвинутий грязевий вулканізм. На Керченському півострові знаходиться близько 100 грязевих вулканів, з яких періодично відбуваються виверження холодної рідкої грязі, газу, води і уламків порід.

Гірський Крим це велика складчаста геосинклінальна структура. У вузькій і глибокій геосинкліналі накопичувалась потужна товща порід, яка була зім'ята в складки в Юрський геологічний період Мезозойської ери, а пізніше при піднята. На відміну від платформи тут немає «шару» горизонтально залягаючих осадових порід.

Геологами установлено, що гірський Крим був на багато більший за площею, але в результаті тектонічних рухів частина його опустилася під води Чорного моря. Зараз збереглася лише його північна частина.

Ще одна цікава риса геологічної будови Кримських гір: вони складені гірськими породами, як би добре виділяючи два «поверхи»: нижній поверх представлений темно-сірими аргілітами, алевролітами, пісковиками, а верхній - світлими вапняками і конгломератами. Верхні поверх гір вінчають яйли.

2.4 Клімат Кримського півострова

Уявлення про клімат будь-якої місцевості можна отримати за період 30-40 років, о скільки за цей час тут відбуваються всі можливі комбінації погодних умов: дуже холодні або теплі зими, жаркі або прохолодні літа, дощові або посушливі сезони, засухи і роки, коли атмосферних опадів випадає в півтора-два рази більше норми.

На формування клімату впливає багато факторів.

Першим фактором є сонячна енергія. Відомо, що Сонце посилає до Землі дуже великий потік променів у формі електромагнітних хвиль - кожну хвилину до верхньої частини земної атмосфери поступає сонячна енергія, яка складаєблизько 8,36 Дж/м2.

В Криму кут падіння сонячних променів на земну поверхню опівдні літом становить 60-68*, зимою - зменшується до 22-30*. Тому літом сонячної енергії надходить приблизно в 10 разів більше, ніж зимою.

Кількість сонячної енергії, що надходить, коливається в залежності від хмарності. При суцільному хмарності до земної поверхні проходить лише розсіяна в космічному просторі сонячна радіація.

В Криму найбільша кількість енергії сонячної радіації надходить на прибережні території в рівнинній частині, що зв'язано з малою хмарністю над цими районами, а найменше - на гірські області, де кількість хмар в атмосфері збільшується.

Енергія сонячної радіації, що потрапила на земну поверхню, частково поглинається, а частково відбивається. Так, ліс поглинає 85-90% отриманої енергії, поле зрілої пшениці - 70-75%, переоране поле з чорноземом - 90%, піщаний пляж - 40-45%. Більше всього радіації (до 95%) поглинає водна поверхня, а менше всього (до 5%) - свіжий сніг. Природно , що чим більше енергії поглинається поверхнею, тим вона сильніше нагрівається.

Частина випромінювання земної поверхні виходить у космічний простір, але велика частина затримується атмосферою і повертається назад. Це відбувається через підвищений вміст в атмосфері вуглекислого газу, який діє подібно склу в парнику: він легко пропускає сонячні промені на поверхність Землі, але утримує її тепло. Це призводить до нагрівання атмосфери, відоме як парниковий ефект.

Другий важливий фактор клімату - атмосферна циркуляція, тобто сукупність процесів переносу повітряних мас, які зв'язані з розподіленням атмосферного тиску. Саме атмосферна циркуляція обумовлює зміну погодних умов.

Зимою над центральними частинами України та іншими регіонами на широті 50* досить часто встановлюється гребінь високого тиску, з'єднюючи Азорський і Азіатський максимуми (область високого атмосферного тиску). При цьому Крим знаходиться в області дії північно-східних вітрів - зазвичай постійний на протязі кількох днів, що приносять холодне повітря. Він поширюється на всю територію рівнинного Криму, на передгірські райони.

Рідше зимою півострів захоплюється повітряними потоками південно-західного напрямку, що приносять тепло (зазвичай +10… +15*С) та інтенсивні опади. Це повітря приходить із Середземномор'я. Найбільша кількість опадів випадає в південно-західній частині Кримських гір. Ось чому в районі від Ласпи до Алупки на південному березі Криму і на західних яйлах зимові опади перевищують літні. Таке співвідношення літніх і зимових опадів характерне для середземноморського типу клімату.

Літом на півострів впливають в основному місцеві повітряні маси, які формуються в умовах високої інтенсивності сонячної радіації через малу хмарність. Тому переважає суха, малохмарна жарка погода. Часом в Крим прориваються атлантичні циклонні потоки, направлені із заходу і північного-заходу. В цьому випадку вітряними є північно-західні схили Кримських гір, а південний берег потрапляє у вітрову тінь, і кількість опадів тут зменшується.

І зимою, і літом у вітряній тіні опиняється південно-західна частина гірського Криму. Ось чому як зимою, так і літом випадає мала кількість опадів.

За сукупністю метеорологічних елементів в Криму можна виділити три основних типи клімату:

- степовий помірно-континентальний із жарким сухим літом і прохолодною вологою зимою;

- гірничо-лісовий слабо-континентальний з теплим, відносно вологим літом і прохолодно вологою зимою;

- південно бережний субсередземноморський слабо континентальний з жарким сухим літом і відносно теплою, вологою зимою.

Між цими типами клімату багато проміжних варіантів. Наприклад, в Передгір'ї клімат переходить від степового до гірничо-лісового - це можна назвати передгірним лісостепом.

В рівнинному Криму клімат степовий, помірно-континентальний, сухою прохолодною зимою (середня температура січні від -3 до 0*С) і жарке літо (середня температура липня від +21 до + 23*С). Кількість опадів - 350-450 мм/рік, при чому більша їх частина випадає літом у вигляді зливів. (Додаток 3)

В передгірській частині кількість опадів зростає до 500-600 мм/рік, літні температури знижуються.

В горах відбувається зниження літніх і зимовий температур, збільшується кількість атмосферних опадів. На кожні 100м висоти температура знижується в середньому на 0,5-0,6*С, кількість опадів зростає на 50-70 мм/рік. Тому на яйлах середньомісячні зимові температури становлять до -4… -5*С, а кількість опадів - 1000-1500 мм/рік.

Правда, кількість опадів залежить від багатьох інших факторів: орієнтації хребтів, експозиції схилів, впливу сусідніх хребтів. Ось чому розподіл опадів дуже строкатий.

Найбільший інтерес в кліматичному відношенні представляє Південний берег. Це єдине в Україні місце з субсередземноморським, іншими словами - майже з середземноморським кліматом. Зима тут м'яка, з позитивними температурами.

Клімат можна характеризувати як окремими метеопоказниками, так і збігами погоди. В кожному місяці формується свій набір погод: жаркий суховійний, теплий, похмурий, дощовий, морозний і т.д. Найбільшою кількістю морозних погод відрізняється Караби-яйла, яка знаходиться на висоті біля одного км. над рівнем моря.

В Криму нараховується декілька сотень різновидів місцевих кліматів.

Клімат в долині Салгиру, скажемо, відрізняється від клімату на кувестових грядах більш високою денною температурою і більш низькою нічною. Тут часто дмуть долинні вітри, які приносять прохолодне повітря з гір.

Специфічний клімат формується в Байдарській долині. Ця частина долини річки Чорної є котловиноподібною, тому при безвітряній погоді в ній накопичується холодне повітря, яке стікає зі схилів навколишніх гір. В результаті в долині абсолютний мінімум температури повітря нижче в порівнянні з навколишніми районами.

Своєрідний місцевий клімат сформувався в Баракольській котловині, яка розміщена у східній частині Кримських гір біля села Наніково і за 4 км. на північ від Коктебелю.

Місцеві клімати формуються також завдяки фенам, бризам, гірсько-долинними вітрам.

Особливо яскраво в Криму проявляється вплив бризів. Вони бувають в літній час і пов'язані з нерівномірним нагріванням суходолу і моря: вдень вітер дме з моря на суходіл, а вночі - навпаки. Бризи можна розглядати як мікроаналоги азіатських мусонів, але там взаємодіють материк і океан, а зміна напрямку вітру відбувається літом і зимою.

Завдяки бризам на узбережжі пом'якшується літня *полуденна* і після полуденна спека.

Ще більш детальні кліматичні розбіжності обумовлені рослинним покривом, наявністю невеликих форм рельєфу, будівель, доріг, інших природніх і штучних об'єктів. Мікрокліматичні розбіжності залежать і від характеру ґрунту: на піщаних ґрунтах прогрів більш значний через низьку теплопровідність.

Клімат оцінюють для різних цілей: для курортної діяльності, для організації сільського господарства, для комунальних потреб, для будівництва і т.д.

Найбільш придатними умовами літнього відпочинку - це температура +20… + 24*С, відносно вологості повітря 40-60% і слабкий вітер. Такі погодні умови називають комфортними. Вказана схожість метеорологічних елементів складає в червні - серпні в 25 - 35% випадків. При температурах +16… +20*С і +24… +30*С говорять про субкомфортні умови. При температурі вище +30*С настає жорсткий дискомфорт.

Сільськогосподарською діяльністю в Криму займаються в рівнинній степовій частині, в передгір'ї і на південнобережжі. Кліматичні розбіжності зумовлюють спеціалізацію сільського господарства. В степовій частині клімат дозволяє вирощувати зернові, ефіромасляні, плодові культури. Через сухість клімату потребується виведення засухостійких сортів.

Використання вод для зрошування підземних вод і вод Північно-Кримського каналу в рівнинному Криму вирощувались засухостійкі сорти пшениці і ячменю. Ширше ніж зараз було поширене пасовищне тваринництво.

Великий вплив на життєдіяльність людини проявляють екстремальні погодно-кліматичні явища: засухи, сильні втри, які приводять при сухому оголеному ґрунті до пилових бур, заморозки.

Для квітня-травня характерні заморозки, тобто такі ситуації, коли середньодобова температура вище 0*С, але вночі або зранку вона досягає від'ємних значень. Особливо часто заморозки бувають в знижених елементах рельєфу: замкнутих долинах, котловинах. Для їх зупинення можна використовувати димлення - дим діє подібно покривалу, затримуючи тепло земної поверхні.

Погода і клімат завжди цікавили людей, але регулярні спостереження стали вестись з початку ХІХ ст.. Перша Кримська метеорологічна станція була заснована у 1821 р. в Сімферополі Ф. К. Мільгаузеном.

2.5 Поверхневі води

Майже всі кримські ріки відносяться до типу «малих» - вони короткі і маловодні. Найголовніша річка півострова - Салгир - має довжину 204 км.

Інші ріки північного схилу Кримських гір ще коротші: Чорна - 35 км; Бельбек - 55; Кача - 64; Альма - 79; Індол - 22 км.

Ріки південного схилу взагалі мініатюрні: Хаста-Баш у Місхорі - 3,7 км; Учансу і Дере койка в Ялті - 7 та 9,6 км; Авунда в Гурзуфі - 7,6км. Не набагато довші Улу-Узень Алуштенський (12км) Демерджі (13км) в Алушті, а також Улу-Узень Східний (12км.), Ускут, Шелен, Ворон, Таракташ (22км.) в Судакові.

Характер Кримських рік своєрідний. І раніше, і тепер люди, які приїжджають в Крим із біль північних областей європейської частини, із Сибіру, серйозно їх не сприймають, рахують маленькими джерелами. І бувають вражені, коли спостерігають різкий підйом рівня води в річках. В такі часи бурхливі потоки заливають сади, виноградники, підтоплюють будівлі, зносять мости, розмивають дороги. Навіть короткотривалі паводки при носять великі збитки. Особливо часто це відбувається там, де долини рік перегороджені якими-небудь спорудами. Паводки пов'язані зі зливовим характером дощів.

Різко змінюється рівень кримських рік і по сезонах року: літом багато з них пересихають, стік залишається тільки в пухких річкових відкладах. Пояснюється це змішаним характером живлення рік. Сніговий покрив нестійкий, водоносність джерел залежить від атмосферних опадів, яких мало.

Тільки 19 джерел мають середній дебіт більше 100 л/с. Найбільші з них живлять кримські ріки. Це Карасу-Баші, Скельський на річці Чорна, Аян в басейні Салгиру, Панія у Великому каньйоні.

Не так давно кримські вчені встановили, що немало важливу роль в забезпеченні водою грають карстові порожнини гірського Криму. Кількість утворюваної там за рахунок конденсації вологи становить 7-14% річного стоку.

Загальна водність кримських гір незначна. Як правило, в верхів'ях це справжні - гірські ріки: багатоводні, швидкі, чисті, важко прохідні, з перекатами і водоспадами. Зате до низу їх водність різко зменшується через значне випаровування і переходу в підземні шари - ріки майже зникають. Найвищий не тільки в Криму, в Україні, але і в Європі - водоспад Учансу - 98м!

В Кримському заповіднику у верхів'ї річки Улу-Узень Алуштинський знаходиться водоспад Головкінського, названий в честь відомого дослідника водних ресурсів гірського Криму Н.А. Головкінського (1834-1897рр.).

На схід від Алушти біля села Генеральське на річці Улу-Узень розміщений один із найгарніших водоспадів Криму Джур-Джур. Його висота - 17 м, витрата води - 236 л/с.

Озера Криму утворились при відділенні піщаними косами морських заток - лиманів. Вони всі розміщені на узбережжі, мілководді, з солоною водою. Відома Перекопська група озер (Старе, Киятське, Кирлеутське, Червоне), Тарханкутська (Байкальське, Джарилгач, Донузлав), Євпаторійська (Мойнаки, Сасик-Сиваш, Сакське), Керченська (Акташське, Чокракське, Тобечіньке).

В річних долинах і котловинах в різні роки були споруджені стави і водосховища, які стали невід'ємною частиною кримського пейзажу. Вода зібрана і накопичена в них використовується для питних цілей, для зрошування, для риборозведення.

2.6 Підземні води

Основна їх маса формується в гірському Криму, де випадає найбільша кількість атмосферних опадів. Вони швидко проникають по тріщинах і численних карстових лійках в товщу вапняків, вбираючись в них, як в губку, розчиняючи їх і створюючи карстові печери, підземні озера і ріки. Саме в гірській частині півострова формується підземний стік, і ця найважливіша екологічна функція підтримується людиною - тут заборонена вирубка лісів, введений обмежуючий режим на будівництво і випас худоби, значні площі займають заповідники і заказники.

Досягнувши щільних водотривких глинистих порід, частина води виходить на поверхню у вигляді джерел, даючи початок багатьом річкам, друга частина проникає далі на північ в території рівнинного Криму, утворюючи великі артезіанські басейни.

Прісні води артезіанських басейнів зазвичай використовуються населенням як питні.

Недостача водних ресурсів для обробки сільськогосподарських культур, для забезпечення нормального функціонування населених пунктів і розвитку курортів обумовив необхідність отримання її із-за меж півострова, і на початку 60-х р. ХХ ст. вода прийшла із Дніпра по Північно-Кримському каналу. Як наслідок були введені нові його черги, які як крона дерева покривали територію рівнинного Криму. На півдні дніпровська вода доходить до передгір'я, на заході - до Тарханкутського півострова, на сході - до Керчі.

Дніпровською водою зрошується біля 400 тис. га сільськогосподарських земель. Ефективність зрошування досить велика - урожайність багатьох культур збільшилась в декілька раз, в степовій частині Криму стали вирощувати рис, в Присивашші появилися виноградники.

2.7 Ґрунти Кримського півострова

Класик науки про ґрунти В.В. Докучаєв назвав їх дзеркалом ландшафту, і це не випадково. Ґрунт - складається з тонких гірських порід чи осадків з невеликою кількістю органічних речовин. Ґрунт знаходиться у фокусі ландшафту, в тому місці, де гірські породи, повітря, рослинність, тваринний світ і вода торкаються і активно взаємодіють. Не вище - в атмосфері, не нижче - у шарах гірських порід - нема такого набору процесів і природних тіл.

Ґрунт відрізняється від повітря, води, рослинності і інших компонентів географічного ландшафту не тільки зовнішнім виглядом і речовинним складом, але і динамічними характеристиками. Наприклад, склад повітря в ландшафті змінюється іноді буквально за хвилину, зміна води в річці також відбувається дуже швидко. Рослинність змінюється в наслідок природніх процесів за десятки сотні років, хоча через деякі стихійні явища - пожари, виверження вулканів і т.д. - її знищення відбувається за години і хвилини.

По ґрунтах часто судять про характер ландшафту в доісторичні часи, якщо використання землі призвело до знищення рослинного покриву.

Як і всі геокомпоненти, ґрунти Криму дуже різноманітні, що пояснюється різновидом природніх явищ. Відчуваючи вплив інших компонентів ландшафту, ґрунт сам впливає на них. В цій взаємодії не можна виділити головні або другорядні компоненти - всі вони однаково важливі.

В Криму нараховується більше 400 видів ґрунтів, а різновидів - декілька тисяч. Розібратися в цьому різноманітті можна, якщо виділити головні фактори їх формування .

Загальний просторовий фон створюється біокліматичними умовами: умовами зволоження, температурним режимом, інтенсивністю біологічного кругообігу. Відповідно цим факторам з півночі півострова до гірського Криму - від засушливих умов до умов достатнього зволоження - відбувається зміна темно-каштанових ґрунтів південними чорноземами, а згодом - передгірними. В гірському Криму поширені бурі гірсько-лісові ґрунти. На південному макросхилі гір, а також в південно-західній частині Передгір'я переважають коричневі ґрунти.

Ці типи ґрунтів можна назвати зональними. Вони займають великі території, витягнуті смугами відповідно до гідро-кліматичної і ландшафтної зональності.

Темно-каштанові ґрунти, що формуються в умовах засушливого клімату, характеризуються темно-сірим з бурим відтінком забарвленням гумусового горизонту, глибисто-пилувато-порошковою структурою. Вміст гумусу в цих ґрунтах невеликий - 2-3 %, що пов'язано з малим різноманіттям рослинності, низькою біомасою, слабким розвитком мікробіологічних процесів, процесів перегнивання.

Чорноземи південні, розміщені південніше в більш зволожених ландшафтах, характеризуються темним відтінком гумусового шару, вмістом гумусу до 4,5%, великою потужністю гумусового горизонту - до одного метра. В природніх умовах структура цих ґрунтів грудчасто-зерниста, при орці - стає глибисто-пилувато-порошкова. Сільськогосподарське використання південних чорноземів, супроводжується оркою, зрошенням та іншими активними формами діяльності, що призводить до погіршення їх властивостей. Так кількість гумусу за останні десятиліття знизилась до 2,5%, порушилась структура ґрунтів, на деяких ділянках відбувається від солонцювання.

До південних чорноземів близькими за властивостями чорноземи передгірські, розміщенні в передгір'ї. Але для них характерні деякий більш високий вміст гумусу і більша потужність гумусового горизонту.

В гірському Криму під буковими, дубовими, грабовими та іншими лісами знаходиться бурий гірсько-лісовий ґрунт, що має світло-жовтий і бурий відтінки гумусового горизонту. Вони формувалися при достатньому зволоженні і довгим тепловим періодом, що забезпечує активний розпад первинних мінералів, поглинення, виніс із профілю легко рухливих продуктів, в тому числі карбонатів. Вміст гумусу коливається в більших межах в залежності від типу лісів і ґрунтоутворюючих порід: під буковими лісами - до - 6 - 9 %, під розрідженими дубовими - 2 - 4 %.

Вузьку приморську смугу на південному березі займають коричневі ґрунти. Вони мають коричневий колір гумусового горизонту, порівняно велику потужність.

Зональна частина ґрунтового покриву ускладнюється іншими факторами. В Присивашші при близькому заляганні ґрунтових вод формуються солончаки. Частини солі в розчиненому вигляді піднімаються з водою на поверхню, де вода випаровується, а сіль залишається, утворюючи білу кору. Такі процеси нерідко відбуваються і при зрошенні, якщо кількість води перевищує норму.

По долинах рік сформувалися лучно-чорноземні і лучно-каштанові ґрунти. Ці ділянки нерідко заливались паводковими водами, що зумовило активізацію росту біомаси, мікробіологічних процесів. Для лучних грунтів характерні значний гумусовий горизонт, висока врожайність. Солонці, солончаки і лучні ґрунти можна назвати інтразольними.

Специфічні ґрунти сформувалися на яйлах. Тут вологий і прохолодний клімат, відповідний ландшафтам букових лісів в горах Західної Європи. Однак значна частина атмосферних опадів через карстові тріщини ідуть в товщі вапняків і не використовуються рослинами. Тому реальне зволоження тут набагато нижче. Ця обставина, а також карбонатна основа сприяє формуванні степової та лісостепової рослинності, для якої характерні гірські лучні і лучно-степові чорноземовидні ґрунти. Вони містять великий вміст гумусу - до 10 - 15%.

Найбільш родючі чорноземи передгірські ущелинні, які поширені переважно в зниженнях між Внутрішньою і Зовнішньою куестовими грядами. Вони придатні для вирощування всіх основних сільськогосподарських культур: винограду, озимої пшениці, ячменю, кукурудзи. Трохи поступається їм чорноземи південні на лесоподібних породах, які займають значні території рівнинного Криму.

Для вирощування винограду найбільш придатні коричневі ґрунти.

Порівняно гарними якостями володіють темно-каштанові і бурі гірсько-лісові ґрунти.

Значно гіршою якістю характеризуються солонцюваті і змиті ґрунти. Найменш родючими є солонці і солончаки. Вони не придатні для вирощування сільськогосподарських культур. Малородючі ґрунти потрібно використовувати для вирощування ефіро-маслових культур, під пасовище. Частину малородючих земель необхідно вивести з обігу для ренатуралізації ділянок з метою утворення там лісо-кущових общин для підтримання екологічного балансу, створення мисливських угідь.

В Криму використання ґрунту нараховує декілька тисячоліть. Аж до другої половини ХІХ ст. провідними видами господарства були пасовищне скотарство, землеробство, лісозаготівля. Ці види дяльності відносно слабо впливали на стан ґрунтового покриву.

2.8 Флора і фауна Кримського півострова

Рослинний світ Криму - це відображення древніх, іноді таємничих і до кінця не розвіданих шляхів появи на півострові видів рослин, їх пристосування до місцевих різноманітних природних умов. Багато дослідників природи Криму з захватом писали про незайманість флори і фауни півострова, шукали причини цієї незайманості і знаходили їх в історії розвитку і особливостях географічного положення.

З однієї сторони, півострів був ніби мостом, поєднання різної флори Середземномор'я, Малої Азії, Кавказу, Східноєвропейської рівнини. Між їх рослинними общинами проходили міграції видів, коли на перехресті доріг стикалися їх ареали. Завдяки цьому Крим, особливо його гірська частина, вражає багатством флори і різноманітністю рослинних угруповань. Тому зовсім поруч одне до одного ростуть сосна звичайна і вічнозелений суничник мілко плідний, папороті і астрагали, тис ягідний і береза повисла.

З іншого боку, тут у важкодоступних місцях гір можна спостерігати рослинний покрив який давно зниклим на Піренейському, Апеннінському і Балканському півостровах, де на протязі тисячоліть рослинність піддавалась активному освоєнню з боку людини. В гірському ж Криму вона порівняно гарно збереглась завдяки н е дуже активному освоєнні природи півострова в минулому.

В даний час природна флора Криму нараховує 2775 декоративних видів рослин. А якщо до них добавити культивовані рослини, то цифра зросте до 3500 видів. Це близько 60% флори України! Основна їх кількість зосереджена в гірській частині - по істині ботанічному музею!

Багатство флори говорить про різноманітність екологічних ніш півострова.

Біорізноманітність Кримського півострова - це одне з його багатств, яким можна гордитися і який необхідно берегти. Крим - єдиний в Україні і один із восьми європейських регіонів, признаних Міжнародним Союзом охорони природи (МСОП) світовими центрами різноманіття рослин.

З висоти 350-400 м починається лісовий пояс. Його утворюють рослинні угруповання дуба пухового і дуба скелястого. Ліси низькорослі, поросі. В дубняках багато кизилу, бересклету, грабини, бирючини та інших кущів. На висоті 700-800 м дубові ліси замінюються буковими і грабовими. Це справжній високо стовбуровий ліс, густий, затінений і таємничий. В роки Великої Вітчизняної війни він слугував прикриттям для партизанів.

Лісовий пояс простягається вгору до обривів гірських масивів, а на самих вершинах гір ні. Чому?

Загадка, яка не одне десятиліття хвилювала цікавих людей: чому вирівняні яйлинські поверхні гір зайняті поясом гірської луко-степовою рослинністю? Але ж на Кавказі чи в Карпатах ліси піднімаються значно вище. Що заставляє потужні дерева буків ніби ховатися у зниженнях, в карстових лійках? Швидше за все, це наслідок збігу багатьох факторів, як природних, так і антропогенних. Штучні лісонасадження на деяких яйлах привели до їх значного облисіння.

На південному макросхилі Кримських гір сформувались трохи інші висотні пояси рослинності.

Піднімаючись в гори з півдня, від берега моря, можна побачити, що приморський пояс представлений низько стовбуровими дубово-можжевельниковими лісами, які раніше були поширені більш широко. Їх склад: дуб пуховий, фісташка, сосна судацька і навіть вічнозелені листяні види - суничник мілко плідний, ладанник та яглиця.

Площа лісів південного побережжя при його освоєнню значно скоротилася - вони поступилися місцем кущовим заростям, так званими шиб ляками. Частина лісів взяті під охорону.

Рослинний покрив південного берега з висотою змінюється. Схили гір до 1000-1100 м. покривають соснові і дубові ліси. Сосна кримська, або сосна Паласа утворює величезні лісові масиви над Алупкою і Ялтою. Від своєї північної родички - сосни звичайної - наша сосна відрізняється сірим кольором стовбуру, більшою стійкістю до посух та пожеж. Вона швидше росте та має багато спільного із сосною калабрійською яка росте в Італії.

На висотах 1100-1300 м. простягається пояс із бука та сосни звичайної. Тут є дуже старі 200-250 - річні насадження, які представляють велику наукову цінність, далі ідуть яйлинські гірські лукостепи.

Різноманітність видів рослин і утворених ними угруповань придає особливого колориту гірським масивам і робить їх гарнішими у всі пори року та в будяку погоду. Ліси та гори півострова приманюють до себе сотні і тисячі мандрівників.

Але не тільки своєю красою та різноманітністю славляться кримські ліси. Як елемент екосистеми півострова вони виконують важливі для нього функції - зберігають та регулюють поверхневий водний стік, захищають ґрунтовий покрив на схилах від змивання та ерозії, формують чисте повітряне середовище, що особливо цінне для кліматичних курортів.

Якщо різноманітність рослинного світу Криму кидаються в очі всюди, де б ми не знаходились, то тварини непомітні, сховані від постороніх очей. Тим яскравіше враження, коли з'являється нагода познайомитись з фауною півострова в музейних виставках або в навколишньому середовищі. Невеликий розмір півострова, його ізоляція від материка обумовили деяку бідність кримської фауни.

Деякі види є ендеміками, інші зустрічаються на дуже обмежених територіях. Є тварини релікти - свідки давніх епох.

В лісах гірського Криму проживають кримський благородний олень, косуля, лань, дикий кабан, лисиці, куниця кам'яна і борсук.

Птахи гірських лісів: сойки, дятли, дрозди, сови, в невеликих кількостях вальдшнепи, а також чорноголовий гриф та білоголовий сип. Більше всього птахів в прикордонних місцях проживання, тобто на кордоні лісу та степу, в долинах рік.

В степах півострова живуть гризуни (суслики, хом'яки, поліпки, тушканчики), якими ласують лисиці, ховрахи, ласки. Широко поширений заєць русак.

Світ птахів в рівнинному Криму представлений жайворонками, куріпками, перепілками. Багато з них використовують поля, сади та виноградники як свої кормові угіддя. Великих птахів (стрепет, дрохва, журавель-красавка) майже не залишилось, так як через розорювання земель порушені місця їх гніздування, та і хімізація сільського господарства приводить до масової загибелі тварин.

Серед плазунів багато ящірок - прудка, скельна, різнокольорова кримська і безнога ящірка жовтопуз. Останню часто приймають за змію та вбивають. Між іншим це древній вид без сумнівів, корисна тварина як і інші ящірки.

В Криму є тільки один вид отруйної змії - степова гадюка, всі інші - безпечні і ніколи не нападають на людей (звичайний та водяний вужі, жовтобрюхий та леопардовий полозень, медянка).

Із комах цікаві жуки олень, носоріг, жужелиці, вусачі і цикади. Шкідниками лісів, садів і городів є непарний шовкопряд, щитовки, колорадський жук, та багато інших.

Багато різних видів тварин проживають в прісних водоймах півострова, хоч вони малі і не дуже помітні в житті людини. Це представники ракоподібних: прісноводний краб, циклопи, дафнії, річні раки. Багато з них є кормом для риб: карпів, карасів, йоржів та інших. Аборигени гірських річок - джерельна форель, голавль, кримський вусач.

Тваринний світ не завжди був таким, як в даний час. Про це свідчать матеріали розкопок, знайдені скам'янілості. Відомо , що декілька мільйонів років назад, коли клімат був вологішим та теплішим, в Криму проживали жирафи, антилопи, безрогі носороги. Після їх вимирання півострів заселили верблюди, південні слони, печерні ведмеді. В епохи четвертинних похолодань в Криму були поширені заєць біляк, росомаха, рись, північний олень, біла і тундрова куропатка та ін.

З часом тваринний світ Криму ставав біднішим, і якщо раніше це було пов'язано з природними факторами, то пізніше - з діяльністю людини.

Розділ ІІІ. Проблеми і перспективи природокористування

Збереження природи в її початковому вигляді неможливе. Більше того сучасна людина не може співіснувати в умовах не зміненої природи. На протязі 5000 років людина створювала міста. Але міста також виконують економічні і соціальні функції, дуже важливі для людини.

В Криму лісові ландшафти гір утворюють майже суцільний масив, що благополучно впливає на збереження біорізноманіття. але масив гірського кримського лісу розділений автомобільними дорогами, лініями електропередач, трубопроводами, канали, які утворюють перешкоди для багатьох видів тварин. Із-за цього скрізь потрібно утворювати дороги, що давали б змогу тваринам мігрувати через ці перешкоди.

Важливу екологічну проблему пов'язане із забрудненням. В рівнинній степовій частині Криму найбільше забруднення пов'язане з використанням хімікатів і мінеральних добрив у сільському господарстві. В останні роки через фінансові проблеми внесення в ґрунт мінеральних добрив і хімікатів зменшилося. В той же час погіршився контроль за їх переміщенням.

Велика екологічна проблема - забруднення повітряного середовища міст, пов'язано головним чином з автомобілями. Автомобіль - найбільш розповсюджений вид наземного транспорту, в якому як паливо використовуються продукти переробки нафти, газу. При роботі двигуна автомобіля згоряє більша кількість кисню і викидається більша кількість вуглекислого газу. При стиранні шин в атмосферу потрапляє резиновий пил. Крім того забруднення навколишнього середовища відбувається при митті автомобілів: в грунт і у поверхневі води потрапляє вироблене масло.

Для Криму як рекреаційного району більшу загрозу представляє забруднення прибережних вод Чорного і Азовського морів стічними водами населених пунктів і сільськогосподарських полів. Комунально-побутовий стік погано очищується. Будівництво Північно-Кримського каналу призвело до потрапляння великої кількості води з інших регіонів. Якість води після очистки все одно не достатня, оскільки канал очищує лише біль півтора десятків видів забруднюючих речовин. Оскільки басейн Дніпра охоплює найбільші промислові райони України, частину території Білорусії і Росії, то можна сказати , що у воді мститься багато забруднювачів.

Складні екологічні проблеми в Криму пов'язана із широким розвитком несприятливих процесів. Порівняння Криму з іншими регіонами України лише підкреслює велику ймовірність ризику, якщо ці процеси будуть ігноруватися.

За даними рівень забруднення повітря Криму значно нижчий, ніж в Донбасі, але при цьому вище ніж в інших регіонах України.

Водні ресурси Криму також сильно забруднені.

Крим є лідером з забрудненості ґрунтів пестицидами - 16,9 кг/га (це в 2,5 - 4 рази більше ніж в інших регіонах)

На Кримському півострові знаходяться такі охоронні природні об'єкти:

- Кримський природний заповідник;

- Ялтинський природний заповідник;

- Природній заповідник Мис Мар'ян;

- Карадагський природний заповідник;

- Казантипський природний заповідник;

- Опукській природний заповідник.

Так природні об'єкти, що знаходяться під охороною займають лише 5 % від загальної території Кримського півострова. (ДОДАТОК 4)

Висновки

У ході написання курсової роботи ми детально вивчили фізико-географічне положення Кримського півострова, геологічну будову, кліматичні особливості, водні ресурси та ґрунти Кримського півострова.

1. Кримський півострів - це південна територія, яка простяглася між 44 і 66* пн. ш. Крим знаходиться в межах великого материка Євразія і практично на рівній віддалі від Північного полюса і екватора - широта 45* перетинає півострів поблизу міста Джанкой.

2. Основними тектонічними структурами дослідження є Скіфська плита, складчаста структура Кримських гір. Рельєф півострова представлений рівнинними та гірською частинами.

3. Кримський півострів майже весь знаходиться в помірному поясі, крім південного берегу - в субсередземноморському слабо континентальному.

4. Поверхневі води півострова представлені великою кількістю річок, прісними і солоними озерами, однак вони не повноводні, часто пересихають.

5. Ґрунти Криму мають в основному невелику потужність що пов'язано з однієї сторони з переважанням розчленованого рельєфу, а з іншої - з домінуванням на іншій частині півострова засушливого клімату, недостатнім розвитком біомаси рослин, слабкими процесами хімічного і біологічного вивітрювання. Домінантними типами ґрунтів є бурі-підзолисті, гірсьоко-лучні-торфові.

6. Флора Кримського півострова дуже різноманітна, мальовничі схили гірської частини та дивовижні вражаючі своєю рослинністю рівнини. Інше питання - це фауна півострова, колись вона була багатою але з діяльністю людини велика кількість тварин почала зникати з обличчя Кримського півострова. Стоїть дуже гостра проблема збереження флори і фауни півострова.

Список використаної літератури

1. Багрова Л.А., Боков В.А., Багров Н.В. География Крыма. - Симферополь, 2001.

2. Амельченко М.Р., Багров Н.В., Кудрявцев В.Б. Экономика и внешние экономические связи Украины. - Симферополь, 1995.

3. Биологические и ландшафтное разнообразие Крыма: проблемы и перспективы. - Симферополь, 1999.

4. География Крыма: Учеб. Пособие для 9 кл./ Под ред. П.Д. Подгородецкого, В.Б. Кудряцева. - Симферополь: Крымучпедгиз, 1995.

5. Драган Н.А. Почвы Крыма. - Симферополь: СГУ, 1983.

6. Дублянский В.Н., Дублянская Г.Н. Карстовая республика: карст Крыма и его проблемы. - Симферополь, 1996.

7. Ена В.Г. Заповедные ландшафты Крыма. - Симферополь: Таврия, 1983.

8. Климат и опасные гидрометеорологические явления Крыма. - Л.: Гидрометиоздат, 1982.

9. Кости Ю.В., Дулицкий А.И. Птицы и звери Крыма. - Симферополь: Таврия, 1978.

10. Крым: книга рекордов. - Симферополь: Сонат, 1999.

11. Крым. Поэтический атлас: Спав. туриста и краеведа / Сост. А.Н. Рудяков, В.П. Казарин. - Симферополь: Таврия, 1989.

12. Крым: Что? Где? Когда?: Путеводитель-справ. - Симферополь: Реноме, 1998.

13. Лебединский В.И. Геологические экскурсии по Крыму. - Симферополь: Таврия, 1988.

14. Марков Е. Очерки Крыма: картины крымской жизни, истории и природа. - Симферополь: Таврия, 1995.

15. Осадчая Н.Д. География Крыма. Рабочая тетрадь (8 - 9 кл.). - Симферополь: КИТ, 2000.

16. Подгородецкий П.Д. Крым: природа: Справ. - Симферополь: Таврия, 1988.

17. Природа Карадага. - К.:Наук. Думка, 1989.

18. Редкие растения и животные Крыма. - Симферополь: Таврия, 1988.

19. Рубцов Н.И. Растительный мир Крыма. - Симферополь: Таврия, 1978.

20. Челеби Э. Кнтга путишествий. - Симферополь: Таврия, 1996.

Размещено на Allbest.ru

...