Проблеми соціально-економічної географії північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

«Проблеми соціально-економічної географії північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань)»

Дубовіч Іон

Львів - 2000

Вступ

Актуальність теми. Дослідження зарубіжних країн та їх регіонів завжди було і залишається однією із центральних проблем економічної та соціальної географії. Для України, яка стала незалежною державою (1991 р.), вивчення західних країн, особливо сусідніх, та окремих їх районів набирає дедалі більшого значення ще й тому, що вона поступово інтегрується у європейський простір. Важливою передусім є проблема вибору оптимальних шляхів і напрямків політичної та економічної інтеграції в Європу. Згідно з демократичними принципами функціонування регіонів пов'язане із впровадженням місцевого самоврядування та зростанням їх ролі у вирішенні питань свого подальшого соціального та економічного розвитку.

На сучасному етапі державні кордони поступово втрачають свою бар'єрну функцію, особливо внаслідок створення євро регіонів та вільних економічних зон (ВЕЗ). Це сприяє процесам реструктуризації і дерегулюваня господарства, посилює зовнішній обмін товарів і капіталів, стимулює зростання чисельності зайнятих, що зумовлює підвищенні рівня життя населення тощо. Тому надзвичайно важливим і актуальним є комплексне вивчення суспільно-географічних, історико-географічних, геополітичних та інших особливостей прикордонних регіонів.

Нині знання про зарубіжні регіони, в тому числі сусідніх країн, дуже неповні. Незначна зовнішня міжрегіональна співпраця серйозно перешкоджає в розширенні й зміцненні міжнародних зв'язків України. Тому дедалі більшого значення і актуальності набуває виявлення об'єктивної інформації про процеси, що відбуваються у зарубіжних регіонах, зокрема сусідніх країн.

Виходячи з таких суспільних передумов, об'єктом нашого дослідження був обраний північно-східний регіон Румунії (ПСРР), до складу якого входять повіти Сучава і Ботошань, що межують з Чернівецькою областю України. Цей румунський регіон відзначається, насамперед, історико-географічними та геополітичними особливостями, що важливе для вивчення українсько-румунських відносин, зокрема регіонально-прикордонних.

Названі обставини визначають актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках наукової теми кафедри економічної та соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка «Економіко-, соціально- та еколого-географічні проблеми західноукраїнського прикордоння».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному суспільно-географічному вивченні ПСРР для виявлення перспективних проблем його розвитку і накреслення шляхів їх розв'язання.

З огляду на цю мету у роботі розв'язуються такі основні завдання:

- аналіз теоретичних і методичних основ дослідження суспільно-географічних проблем прикордонного регіону;

- дослідження передумов формування соціально-економгеографічної специфіки ПСРР;

- вивчення історико-географічних особливостей регіону;

- з'ясування проблем територіальної організації господарства ПСРР;

- здійснення інтегральної суспільно-географічної регіоналізації;

- дослідження зовнішніх зв'язків регіону і прикордонного співробітництва.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є зарубіжний прикордонний регіон (повіти Сучава і Ботошань у Румунії), який стає важливим регіоном українсько-румунського співробітництва і регіональної міждержавної інтеграції.

Предметом дослідження є географічні фактори, компонентно-функціональна структура та особливості територіальної організації названого прикордонного району.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертації є концептуальні положення провідних українських, румунських та інших вчених, що вивчали територіальну організацію зарубіжних прикордонних регіонів.

При дослідженні використовувались такі методи: польовий, літературний, системного аналізу і синтезу, статистичний, порівняльно-географічний, математичного моделювання, картографічний, а також соціологічне опитування. Джерельною базою дослідження слугували статистичні, картографічні і літературні матеріали, зібрані автором в установах (статистичних, економічних, екологічних, туристичних, архітектурних тощо) Сучавського та Ботошаньського повітів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в:

- обгрунтуванні «транскордонної географії» як нового науково-дослідницького напрямку в соціально-економічній географії;

- розширенні і поглибленні підходів до делімітації геопросторових рівнів прикордонних територій, зокрема у визначенні ролі орографічних меж;

- з'ясуванні різних видів прикордонних українсько-румунських стосунків;

- виявленні територіально-господарських проблем румунських прикордонних повітів Сучави і Ботошань;

- рекомендаціях щодо розвитку активних економічних, соціальних і культурних відносин не тільки на міждержавному, але й на регіональному транскордонному рівнях.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження прикордонних регіонів на різних рівнях (мікро-, мезо-, макро-) полягає у систематизації інформації для зовнішньо-міжрегіонального співробітництва, що може бути основою для подальшого соціально-економічного, політичного та культурного гармонійного розвитку як Румунії, так і України. Матеріали комплексної науково-інформаційної системи, у тому числі картографічні, можуть служити для обґрунтування розвитку повітів досліджуваної території, транскордонної території, євро регіонів. Рекомендації можуть бути використані для ефективного соціально-економічного розвитку, підвищення рівня життя населення як досліджуваного регіону, так і його сусідів. Крім того, матеріали і висновки стануть важливою основою для організації краєзнавчої роботи у школах прикордонної зони Румунії, України, Молдови та ін.

Особистий внесок дисертанта. Поглиблені теоретичні та методичні основи дослідження прикордонних територій, аналіз їх геопросторових рівнів та організації. Автором вперше здійснено комплексний соціально-економгеографічний аналіз північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань), розроблено нову категорію СЕГ - «транскордонна географія».

Апробація результатів дисертації. Основні положення виконаного дослідження доповідались на наукових конференціях викладацького складу кафедри економічної та соціальної географії Лвівського національного університету імені Івана Франка (1997 р., 1998 р., 1999 р., 2000 р.); на міжнародній науковій конференції «Історія релігій в Україні» (Львів, 1998 р.); на міжнародній науковій конференції «Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність» (Новоград-Волинський, 1998 р.).

1. Теоретичні і методичні основи дослідження суспільно-географічних проблем прикордонного регіону

Зазначено, що в умовах активного входження України в європейську систему одним із основних завдань соціально-економічної географії є теоретичне вивчення і практичне обґрунтування прикордонних територій України із країнами-сусідами. Оскільки наприкінці ХХ ст. у світовому господарстві та в його геопросторовій організації відбулися суттєві зміни, які дають підстави говорити про становлення нових типів соціально-економічних зв'язків, нового міжнародно-економічного порядку, перед географами (особливо соціально-економічної галузі) стоїть важливе завдання - дослідити геополітичні та господарські проблеми, що виникли у різних галузях людської діяльності і на різних територіальних рівнях.

Розбудова незалежної України спричинила ряд дискусій в середовищі політичних сил деяких сусідніх країн щодо етнічних земель. Це пояснюється тим, що державні кордони не завжди збігаються з межами етнічних земель. Тобто частина українських етнічних земель знаходиться у сусідніх країнах, а частина етнічних земель країн-сусідів - в Україні. Ці землі мають свою історію, особливості розвитку матеріальної і духовної культури, національні традиції тощо.

Треба зазначити, що історико-географічні процеси людського розвитку на прикордонних територіях дуже складні. З найдавніших часів до сьогодення ці землі заселяли різні народи, відбувалося постійне переміщення і перемішування населення (особливо між сусідніми країнами).

Ці та інші міжнаціональні проблеми, а також потреби співробітництва між сусідніми державами (у різних сферах людської діяльності і на різних рівнях - районних, обласних чи загальнодержавних) свідчать про те, що суттєву увагу слід звертати на вивчення саме прикордонних територій. Щоб дослідити ці території, які мають багато спільних рис не лише у природно-географічній, а й у історико-географічній, культурно-етнічній, геополітичній та інших сферах, пропонується ввести у суспільно-географічний цикл наук такий науковий напрямок досліджень як «транскордонна географія» або «географія транскордонних територій». На її теоретичній і методичній базі досліджувались би прилеглі до кордону території (транскордонні території) і зв'язки між ними.

У транскордонній географії можна виділити такі поняття і відповідні підгалузі: «прикордонну географію», або «географію прикордонних територій» (вивчала би прикордонні території держави, з якої здійснюється дослідження) та «зарубіжну прикордонну географію», або «географію зарубіжних прикордонних територій» (яка б вивчала зарубіжні прикордонні території).

У дисертації визначено предмет пропонованого нового напрямку таким чином: транскордонна географія - це суспільно-географічний науковий напрямок, який комплексно досліджує соціально-економгеографічні, історико-географічні та геополітичні особливості контактних між сусідніми державами регіонів з науковою, практичною, дидактичною і виховною метою. Цей науковий напрямок повинен вивчати соціально-економгеографічні та геополітичні особливості прикордонних регіонів з позицій взаємних інтересів країн-сусідів.

Оскільки адміністративний поділ України (області) відрізняється від такого поділу більшості сусідніх країн (воєводства, повіти тощо), то у геопросторовому відношенні виникає питання «зовнішньої» межі транскордонної території. Для вирішення цієї проблеми бажано, щоб досліджувані прикордонні території були однозначними (геопросторово співмірними). Наприклад, нелогічно досліджувати транскордонний регіон між Україною та Молдовою, беручи за об'єкт дослідження прикордонні області України (Одеська, Вінницька), а зі сторони Молдови прикордонні райони (Сорока, Китушань, Рибниця та ін.). Тому слід розглядати районні прикордонні території як зі сторони України, так і зі сторони Молдови.

Треба зазначити, що проф. О.І. Шаблій (1997) запропонував делімітацію прикордонних регіонів за геопросторовими рівнями: перший рівень - обласний, другий рівень - районний, третій рівень - сільрад або міськрад. Цей підхід дає можливість докладніше розглядати соціально-економгеографічні та геополітичні особливості прикордонних регіонів України на будь-яких рівнях.

Оскільки природно-географічні особливості прикордонних територій, насамперед розташування форм рельєфу (гірських хребтів, височин, низовин тощо) є їх суттєвою рисою, то їх можна окреслити не тільки з допомогою способу державно-політичної делімітації, а й орографічної та інших природно-географічних визначень. Особливості такого відмежування викликані рисами рельєфу, і пов'язаним з цим заселенням територій на різних гіпсометричних рівнях, а також відмінностями соціально-економічного розвитку.

У дослідженні геопросторової організації транскордонної території існують ще такі підходи: історико-географічний, етнічний, адміністративно-політичний, соціально-економічний та формально-просторовий.

Щоб зміцнити міжнародні зв'язки України та розв'язати ряд міждержавних проблем сучасності, слід активніше співпрацювати, насамперед, у науково-дослідницькій сфері. У вищих навчальних закладах України та її сусідів, де готують майбутніх дипломатів, політологів, економ-географів, необхідно вивчати спеціальні предмети, такі як українознавство, росієзнавство, румунознавство, полоністику, угрознавство та інші не тільки у загальному, але й з урахуванням регіональних рівнів, зокрема прикордонного.

2. Соціально-економгеографічна специфіка північно-східного регіону Румунії

Висвітлюється геополітичне положення, природно-географічні особливості і ресурси, демографічна та соціальна структура ПСРР.

Акцентовано увагу на те, що політико-географічне положення ПСРР можна вважати вигідним. Це пов'язане з межуванням регіону з дружніми країнами - Україною і Молдовою, що дає можливість активно використовувати їх соціально-економічний потенціал на міждержавній та міжрегіональній транскордонній основі в інтересах повітів і самих цих країн.

ПСРР знаходиться у двох природно-географічних зонах: лісостеповій, яка займає його східну частину, і лісовій, розміщеній на заході. Західна частина району зайнята Карпатською гірською системою (Східні Карпати Румунії). Регіон, порівняно, багатий на природні ресурси - сільськогосподарські (чорноземні, сірі опідзолені та інші ґрунти у низовинній частині); викопні (торф, марганцеві і мідні руди, сірчані поклади, калійні і кухонні солі, будівельні мінеральні матеріали та ін.); лісові та рекреаційні тощо. В цілому у ПСРР сформувався аграрно-лісово-рекреаційний тип ПРП. Природно-географічні особливості і ресурси регіону сприятливі для розвитку економічно ефективних відповідним чином спеціалізованих галузей, особливо сільськогосподарської, лісової, будівельно-промислової та рекреації.

До природно-географічних проблем регіону можна віднести: недостатню кількість опадів для сільського господарства у південно-східній частині, де необхідне зрошування; зсуви земель, особливо у гірських і передгірських районах. Намагання подолати економічну відсталість регіону за рахунок посиленої, інколи хижацької експлуатації природних ресурсів призвело до погіршення стану довкілля, його збіднення. В основному це пов'язане з неощадливим використанням мінеральнних, лісових, грунтових та інших ресурсів.

У другому розділі також наголошується на тому, що демографічна ситуація регіону характеризується дещо гіршими показниками, ніж загально-румунська як з погляду відтворення населення, так і в контексті соціально-економічного рівня розвитку. Про це свідчить недостатнє зростання кількості населення даного регіону: за період 1912-1997 рр. - на 37,0%, що значно нижче від загального росту в країні (47,4%). Коефіцієнт смертності дітей до одного року у регіоні вищий від пересічного у державі (у повіті Сучава 23,0‰, у повіті Ботошань 31,9‰, а у Румунії 21,2‰, у 1997 р.). Це пояснюється насамперед обмеженою кількістю лікарів (у повіті Сучава один лікар на 919 осіб, у повіті Ботошань один лікар на 860 осіб, а у Румунії один лікар на 565 осіб).

Рівень освіченості у ПСРР гірший від загально-румунського, особливо мала частка людей з вищою освітою (Сучава 3,3%, Ботошань 2,5%, Румунія 5,1%). Порівнюючи заробітну плату досліджуваних повітів із середньою у Румунії, зауважуємо значні контрасти (у повіті Сучава 192 тис. леїв, що дорівнює 91 $ США, у повіті Ботошань 166 тис. - 79 $ США, у Румунії 211 тис. - 100 $ CША, дані за 1995 р.). Тобто за багатьма основними демографічними та соціально-економічними показниками регіон відстає від загальнодержавного рівня.

У національному складі повітів ПСРР цілком переважають румуни (97,8%, 1992 р.). На другому місці за чисельністю населення є українці, частка яких становить 0,9% (Сучава - 1,4%, Ботошань - 0,1%). Найбільше українців ПСРР проживає у сільських населених пунктах (68%). Компактніше вони мешкають у трьох сільських поселеннях прикордоння з Україною (Улма - 1130 осіб, Ізвореле-Сучевей - 987, Килифіндешті - 917).

Щодо кількості українського населення, яке проживає на території повітів Сучава і Ботошань, то точних відомостей немає. Різні джерела наводять показник 30, 50 чи навіть 100 тис. осіб. За останнім переписом 1992 р. у районі налічується 10193 українці (Сучава - 9549, Ботошань - 644). За кількістю українців повіт Сучава посідає друге місце в країні після повіту Марамуреш, де проживає 36685 осіб, або 55,8% цієї національної меншини Румунії.

Вагомий внесок у дослідження українців ПСРР зробили українські вчені С. Рудницький, В. Кубійович, А. Жуковський, Д. Квітовський, Т. Бриндзан, Ф.Д. Заставний та ін. Колишня політика режиму диктатора Н. Чаушеску негативно вплинула на багатьох українців не тільки ПСРР, а й всієї Румунії. В умовах примусу вони часто не визнавали себе українцями, боялись розмовляти рідною мовою. Це стимулювало денаціоналізацію українців.

Останнім часом (зокрема після 1995 р.) вагомий внесок у реукраїнізацію території зробило посольство України в Румунії. Важливу роль у національно-духовній стійкості української етнічної меншини відіграє інтелігенція. Однак, у Румунії відсоток української інтелігенції дуже низький і велика її частина денаціоналізована. Без відповідної підтримки, національно-духовного виховання наступне друге-третє покоління українців може повністю зрумунізуватись.

Досліджуваний регіон недостатньо урбанізований: лише 37,6% населення проживає у містах і містечках (повіт Ботошань - 40,3%, Сучава - 35,9%), в той час як у Румунії в цілому 54,4%. Розвиток економічного співробітництва сприятиме подальшій урбанізації і субурбанізації повітів і їх окремих частин.

3. Історико-географічні особливості розвитку регіону

Аналізується часова поетапність заселення, розселення і господарства регіону з найдавніших часів до сьогодення. Розкрито особливості початкового заселення цієї території з урахуванням думок румунських та українських вчених.

Більшість румунських істориків (І. Ністор, Т. Билан, Н. Йорга, Евдоксій і Константин Гурмузакі та ін.) заперечують українське заселення території між Карпатами і Дністром, починаючи від антів, далі - тиверців і у Княжу добу. Вони твердять, що українці прийшли на цю територію щойно після зайняття регіону Австрією - в 1774 р.

З українського боку над проблемами молдовського періоду в історії цих районів докладніше працювали А. Жуковський, В. Залозецький, Є. Козак, М. Кордуба, І. Мартинович, І. Негостинський, О. Павлик та інші. Вони доказують, що перші румуни прийшли на територію Буковини, Молдови після 1352 р., де вони застали місцеве українське населення.

Аналізуючи ПСРР та сусідні регіони, зауважуємо, що з найдавніших часів до сьогодення цю територію заселяли різні племена і народи, в тому числі українці і румуни. Вона перебувала під окупацією різних держав. Зрозуміло, що історико-географічні процеси у цьому регіоні надзвичайно складні і неоднозначні.

Український географ Володимир Кубійович провів румунсько-українську межу, беручи до уваги етнічний склад населення України та Румунії цього району у передвоєнний період. Згідно з В. Кубійовичем, приблизно однакова площа румунських етнічних земель знаходиться на території держави Україна, як і українських - у Румунії.

У третьому розділі визначені типи суспільних систем (античний, феодальний, капіталістичний, комуністичний і сучасний перехідний) на території ПСРР. Ці типи відрізняються як структурою, так і територіальними формами організації людської діяльності. Особлива увага акцентована на сучасний перехідний етап, який для прикордонних повітів Сучава і Ботошань виявився дуже складним.

4. Проблеми територіальної організації господарства

В результаті особливостей історичного розвитку у регіоні сформувався аграрно-індустріальний тип господарства. Основна частина працездатного населення зайнята у матеріальному виробництві. У 1996 р. тут було зосереджено 78,9% усіх зайнятих (пов. Сучава - 79,0%, пов. Ботошань - 78,7%). Ці показники свідчать про те, що відповідна частка зайнятого населення у сфері послуг невелика, а отже і недостатня. Мала частка населення, зайнятого у сфері послуг, свідчить про деяку соціально-економічну відсталість регіону.

ПСРР - давня землеробська територія. ЇЇ можна вважати однією з найсприятливіших для розвитку АПК Румунії, особливо для виробництва зернових і технічних культур, картоплі та м'ясо- і молоко переробки. На східній та центральній частинах ПСРР (з високим природним потенціалом і великою розораністю) диференціація виробничих типів сільськогосподарських підприємств більша, ніж у гірських районах. Тут склався високо інтенсивний тип підприємств - скотарсько-рослинницький, де молочно-м'ясне і м'ясо-молочне тваринництво є основою формування відповідних АПК. У передгірських районах формується інтенсивний тип підприємств м'ясо-молочного і м'ясного скотарства. Гірські райони характеризуються екстенсивним виробничим молочно-м'ясо-шерстним типом, який спирається переважно на використання природних кормових угідь.

Лісовиробничий комплекс регіону спеціалізується на виготовленні меблів, меблевих заготовок, деревостружкових плит, пиломатеріалів, а також продукції лісохімії. За обсягом продукції деревини (11,4% всерумунської продукції) повіт Сучава займає перше місце серед румунських повітів. Лісопромислові центри регіону - м. Сучава (виробництво меблів, целюлози і паперу), Ватра-Дорней, Гура-Гуморулуй, Кимпулунг-Молдовенеск, Ридивці, Сірет (лісопильна промисловість), Филтічень (лісопильна, меблева), Ботошань (меблева, виробництво паперу і картону).

ПСРР відіграє надзвичайно важливу роль у рекреаційному комплексі Румунії. Тут знаходяться пам'ятки культури та мистецтва (наприклад, монастир Воронець, відомий як «восьме диво світу»), а також інші атрактивні об'єкти - пам'ятки дерев'яної культової (в тому числі української) архітектури, історичні пам'ятки та музеї. Пізнавальним туризмом відзначається передусім повіт Ботошань. У перспективі розвиватимуться санаторно-курортне лікування (кліматичне і бальнеологічне), зимові види рекреації у румунських Карпатах.

Будівельно-індустріальний комплекс прогресивно розвивався до 90-х років, що призвело до зміни обличчя багатьох міських, частково сільських поселень. Після грудневої революції (1989 р.) цей процес зупинився. Спостерігається глибока стагнація виробництва будівельних матеріалів. Кількість зайнятих у комплексі зменшилась приблизно в три рази.

Підприємства інших сфер господарства (машинобудівного комплексу та ін.) відіграють у регіоні другорядне значення (м. Ботошань із сільськогосподарським машинобудуванням та електротехнічною індустрією; м. Сучава з машинобудуванням для легкої й харчової промисловості, верстатобудуванням тощо). Серед інших центрів виділяється м. Дорогой (енергетичне машинобудування). Проте тепер вони працюють не на повну потужність, деякі закриваються.

Спад виробництва регіону пов'язаний з багатьма факторами, які мають переважно інерційний характер (раніше порушувався принцип комплексного розвитку господарства, що призвело до диспропорції між соціальною і виробничою сферами, між потребами господарства і населення та ємкістю інфраструктури, між видобувною і обробною промисловістю, між аграрним сектором і галузями, які переробляють сільськогосподарську сировину тощо). Причина спаду виробництва також пов'язана із складними соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються у Румунії у теперішній час. Територіально-виробничий комплекс ПСРР має різні форми геопросторової організації господарства: пункти, центри, райони, повіти. Неоднакові їх виробничий профіль та рівень розвитку. Первинними формами є пункти, центри, вузли. За масштабами, галузевою структурою, виконуваними функціями, рівнем геопросторової концентрації можна виділити види центрів і пунктів: зокрема за величиною - великі (повітові центри), середні (районні центри) та дрібні (комуни). За господарським профілем виділяються комплексні і спеціалізовані форми. Серед перших найчастіше зустрічаються промислові центри (Сучава, Ботошань, Дорогой, Ватра-Дорней, та ін.), серед - других спеціалізовані центри і пункти: лісопромислові (Гура-Гуморулуй, Ридивці та ін.), санаторно-курортні (Ватра-Дорней, Солка, Филтічень), рекреаційно-пізнавальні (Воронець, Путна, Сучевіца, Молдовіца, Гумор, Драгомірна та багато ін.) тощо. Господарськими ядрами територіально-виробничого комплексу ПСРР є повітові центри - Сучава і Ботошань. Але зв'язки між ними ще незначні.

Спостерігаються суттєві відміни у компонентній структурі господарства повітів. Так, повіт Сучава займає провідне місце у деревопереробній сфері, у виробництві картоплі та молока. Повіт Ботошань визначається виробництвом продукції молока - третє місце у Румунії. Особливе місце він займає у розведенні каракулевих порід овець. Ці відміни між повітами збережуться і у майбутні роки.

5. Проблеми інтегральної суспільно-географічної регіоналізації

З'ясовано, що адміністративно-територіальний устрій, який був сформований у комуністичний період і мав насамперед політичний характер, істотно впливає на сучасну територіальну організацію суспільства. Формування повітів визначалося, по-перше, географічним положенням, для якого характерні соціально-економічні, демографічні та культурні особливості, по-друге, партійно-політичними чинниками.

Соціально-економгеографічне положення будь-якої частини території Румунії у її загальнодержавному масштабі пов'язане передусім з її близькістю до певного визначного міста. Таких міських поселень у Румунії нараховується 40 і окремо столиця держави (Бухарест). Кожен із повітів Румунії у середньому займає 5914 квадратних кілометрів. На території повіту пересічно проживає 500 тис. жителів (крім міста Бухарест, де мешкає більше 2 млн. осіб на 1821 км2). Адміністративно-територіальний устрій такого типу (невеликі за площею та кількістю жителів одиниці) мав насамперед політичну спрямованість - командно-адміністративний контроль за населенням і розвитком соціальної та економічної сфер.

Таким чином, у внутрішньо-регіональній адміністративно-функціональній, а отже, і суспільно-територіальній ієрархії виділяються наступні рівні: 1) повітовий, 2) районний, 3) кущовий і 4) "точковий". На чолі першого стоять повітові центри, другого - міські районні поселення (до яких тяжіють частини повітів), третього - комунні (які виконують адміністративно-територіальні функції), а четвертого - села (хутори). Адміністративно-територіальний контроль за розвитком і функціонуванням кожного рівня проводиться Прімиріями (169 комунних та міських рад) та Префектурами (дві повітові ради). Сформована при комуністичному режимі структура адміністративно-територіального устрою залишилася без змін по сьогоднішній день. Утримання адміністративного апарату потребує великих коштів, які могли б бути використані на соціально-економічний розвиток регіону.

Оскільки соціально-економічні ядра румунського суспільства сформувалися у передгірській і рівнинній зонах, то сучасні повітові структури можна було б укрупнити навколо найбільших з них і створити так звані області або макрорегіони. Суть такого поділу полягає у створенні відносно потужних, комплексних соціально-економічних адміністративно-територіальних одиниць з потенціалом для зовнішньо-міжрегіонального співробітництва та його включення у євро регіони, а також для скорочення повітового чиновництва. Досліджуваний регіон увійшов би у Яську область Румунії.

6. Зовнішні зв'язки регіону і прикордонне співробітництво

Висвітлюються його участь у зовнішніх відносинах зокрема з Україною та Молдовою. Особлива увага звернена на українсько-румунське співробітництво.

Інтенсифікація українсько-румунських контактів як пріоритетних почалася недавно - з 2 червня 1997 р., коли новий румунський уряд підписав Договір з Урядом України про подальший розвиток міждержавних відносин. Було підписано також ряд документів не тільки на загальнодержавному, а й на регіональних рівнях щодо співробітництва в усіх галузях людської діяльності. Хоч між Чернівецькою Облдержадміністрацією та Префектурами Сучавського та Ботошаньського повітів підписано Протоколи про співробітництво ще в 1995 р., але активна співпраця між регіонами почалася лише з 1997 р. (після підписання Додатку до протоколу на 1995-1998 рр.).

Однак, можливості співпраці між румунськими повітами (Сучава і Ботошань) та Чернівецькою областю використовуються неповно з обох сторін. Однією з причин є недостатня вивченість та обізнаність з транскордонною територією. Тому, міжнаціональне українсько-румунське співробітництво потребує ґрунтовного науково-географічного дослідження, оцінення ретроспективних і перспективних процесів розвитку прикордонних територій тощо. Наше дисертаційне дослідження є певним внеском у цю справу.

Оскільки ПСРР має дуже вигідне геоекономічне положення, достатню кількість і густоту населення та значний природно-ресурсний потенціал, то це складає оптимальну основу функціонування господарського комплексу, розвитку сфери послуг - освіти, науки, культури та охорони здоров'я. А геополітичне становище, культурні традиції повітів Сучава і Ботошань створюють можливості стати їм впливовим європейським регіоном, виконувати суттєву роль у міждержавній співпраці. Шляхи цієї співпраці на початковому етапі це: визначення стратегій розвитку та способів співробітництва між регіонами в усіх галузях людської діяльності; залучення іноземного капіталу, створення євро регіонів та ВЕЗ тощо.

Великі перспективи відкриваються від включення повітів Сучава та Ботошань у євро регіони. Повіт Ботошань разом з Чернівецькою областю входять до «Карпатського Єврорегіону» та єврорегіону «Верхній Прут». На даний момент повіт Сучава не входить до жодного єврорегіону. Це стримує як процеси його соціально-економічного розвитку, так розвиток регіону в цілому.

Висновки

На базі комплексного соціально-економгеографчного аналізу ПСРР можна зробити такі висновки:

1. Запропонований новий науковий напрямок досліджень у суспільно-географічному циклі наук - «транскордонна географія» яка дає науково-методичний апарат для ґрунтовного аналізу соціально-економгеографічних та геополітичних особливостей прилеглих до кордону територій (транскордонні території) на будь-яких рівнях (обласних, регіональних, сільрад або міськрад) і в різних природно-географічних умовах (гірських, височинних, низовинних тощо).

2. Історико-географічні процеси людського розвитку на досліджуваній прикордонній території дуже складні. З найдавніших часів до сьогодення ці землі заселяли різні народи (зокрема українці і румуни). Оскільки межі етнічних земель тут не збігаються з державним кордоном (частина українських етнічних земель знаходиться у Румунії, а частина румунських етнічних земель - в Україні), то часто в середовищі політичних сил та науковців виникають дискусії щодо державної належності етнічних земель. Державні кордони Румунії і України мають бути непорушними.

3. Політичні процеси в комуністичній Румунії негативно вплинули на українство ПСРР. Це призвело до румунізації частини українців, зокрема інтелігенції. Згідно з переписом населення 1992 р. у ПСРР частка українського населення становить 0,9% (Ботошань - 0,1%, Сучава - 1,4%), хоч це не відповідає дійсному стану речей.

4. Сучасний етап переходу до ринкової економіки виявився для повітів Сучава і Ботошань дуже складним. У зв'язку з розпуском колгоспів, закриттям багатьох підприємств прогресує безробіття. Порівняно до середньо румунської частки безробітних (8,2% працездатного населення) цей показник у регіоні набагато вищий - 12,8% (Сучава - 10,6%, Ботошань - 16,1%, дані за 1996 р). Спад виробництва регіону пов'язаний як з соціально-економічними та екологічними процесами післявоєнного періоду (диктатура Чаушеску і командно-адміністративне управління), так із складною соціально-економічною та політичною ситуацією, що створилася у Румунії в 90-х роках.

5. У компонентно-функціональній структурі регіону сформувалося декілька міжгалузевих комплексів. Головні з них агропромисловий, лісовиробничий, будівельно-індустріальний та рекреаційний. Незначне місце мають комплекси виробничої і соціальної інфраструктури. У перспективі важливого значення набере комплекс ринкової і прикордонної, в тому числі транспортно-торговельної інфраструктури.

6. Система територіально-адміністративного устрою Румунії (дрібність адміністративних одиниць, величезна кількість чиновництва) створилася при диктаторській системі управління і є тепер анахронізмом (2 Префектури, 169 Прімирій - міських і сільських рад). Цю систему слід спростити, об'єднавши повіти ПСРР з деякими іншими повітами у Яську область.

7. Міждержавні та регіональні українсько-румунські угоди створюють правову базу розбудови дружніх і взаємовигідних партнерських відносин у всіх ділянках людської діяльності. Несприятливою умовою для розвитку зовнішніх зв'язків ПСРР є глибока системна соціально-економічна криза. Головним засобом виходу із цього стану повинно бути взаємовигідне транскордонне співробітництво. Проте транскордонні зв'язки досліджуваної території виражені лише на повітових рівнях. В той же час районні та комунні прикордонні рівні ще слабо залучені до такого співробітництва.

Згідно з комплексним соціально-економгеографічним дослідженням ПСРР розроблено наступні рекомендації:

1. Стратегічна мета подальшого розвитку повітів Сучава та Ботошань має бути спрямована на транскордонне співробітництво, створення єврорегіонів та ВЕЗ, що найближчим часом може покращати економічну та соціальну ситуацію повітів.

2. Пріоритетними у транскордонній українсько-румунській співпраці мають бути насамперед такі перспективні форми співробітництва: розвиток транскордонної торгівлі, створення спільних підприємств, спільної ринкової інфраструктури, обмін виробничим досвідом та ін. Важливим при цьому залишається захист прав етноменшин.

3. Особливого значення у міжнаціональних відносинах треба надавати культурному, науковому та гуманітарному співробітництву. Всебічне заохочення українсько-румунських зв'язків з огляду на усвідомлення культурної спорідненості двох народів і збереження кращих традицій у їх багатовікових взаєминах допоможе зменшити міжнародні «розриви» та ще існуюче відчуження у регіоні.

4. Нині ставити питання «територіальних претензій» нереально, оскільки це суперечить загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, а також призводять до міжнаціональних конфліктів. Необхідно створювати оптимальні міжнародні умови у межах прикордонних територій і у всіх сферах людської діяльності, слід культивувати атмосферу довіри на мікро-, мезо- і макро- рівнях, формувати євро регіони та ВЕЗ.

5. Для оптимального і водночас об'єктивного історико-, політико- та соціально-економгеографічного дослідження транскордонних територій, необхідно залучати одночасно спеціалістів двох суміжних країн.

північний східний прикордонний румунія

Література

1. Історико-географічні особливості північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань) // Вісник Львів. ун-ту. Серія географічна. Вип. 22, 1998. - С. 146-150.

2. Наукові основи соціально-економічної географії прикордонного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань) / /Вісник Львів. ун-ту. Серія географічна. Вип. 24, 1999. - С. 23-28.

3. Суспільно-географічні особливості північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань) // Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Вип. 2. Київ, 1999. - C. 191-196.

4. Міжрегіональне співробітництво між Чернівецькою областю і повітами Сучава і Ботошань (Румунія) // Регіональна економіка, № 4. Інститут регіональних досліджень НАН України, 1997. - С. 130-134.

5. Географічні особливості населення і розселення північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань) // Економіко-, соціально- і еколого-географічні проблеми західноукраїнського прикордоння / За ред. О.І. Шаблія. - Львів: Ред. вид. відділ Львів. ун-ту, 1997. - С. 94-100.

6. Релігійна ситуація українського населення Румунії // Матеріали VIII-ого міжнародного круглого столу «Історія релігій в Україні». - Львів, 1998. - С. 90-91.

7. Ситуація українського етнічного населення на території Південної Буковини (повіт Сучава - Румунія) // Матер. міжнар. наук. конф. Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність. - Житомир, 1998. - С. 181-183.

8. Суспільно-географічне дослідження транскордонних територій // Матеріали першого міжнародного семінару з теорії і практики регіонального географічного краєзнавства. - Тернопіль, 1999 р. - С. 163-165.

9. Транскордонна географія - наука соціально-економічної та політичної географії // Краєзнавство. Географія. Туризм, № 19. - Київ, 1999. - С. 2.

10. Україна і Румунія: сучасні проблеми геополітичного та соціально-економічного співробітництва // Краєзнавство. Географія. Туризм, № 32. - Київ, 1999. - С. 5.

Размещено на Allbest.ru