Перспективи розвитку лісового ресурсного потенціалу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія і специфіка розвитку лісового господарства

Розділ 2. Сучасний стан лісової промисловості України

2.1 Лісовий фонд України

2.2 Використання лісових ресурсів

2.3 Проблеми галуз

Розділ 3. Перспективи розвитку лісового ресурсного потенціалу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



Анотація

Тимар Г.В. Курсова робота за напрямком підготовки 6.010401 - географія. ДВНЗ “Ужгородський національний університет”, Ужгород, 2013.

У роботі досліджено лісові ресурси України. Розглянуто історію і специфіку розвитку лісової промисловості, її сучасний стан. У ході роботи ми розглянули основні проблеми, які наявні у лісовій промисловості, та запропонували шляхи їх вирішення.

У процесі дослідження з'ясовано, що Україна не достатньо забезпечена лісовими ресурсами. З кожним роком кількість лісових ресурсів зменшується. Це відбувається завдяки впливу господарської діяльності людини.

Ключові слова: лісові ресурси, лісогосподарський комплекс, лісовий фонд, лісопродукція, деревина.

Annotation

Tymar G.V. Cours de travail dans le sens de la formation 6.010401 - gйographie. SHEE "Universitй Uzhgorod nationale", Uzhgorod, 2013.

Dans ce travail, les ressources forestiиres de l'Ukraine. L'histoire et les spйcificitйs de l'industrie du bois, son statut actuel. Le travail que nous avons examinй les principaux problиmes qui apparaissent dans l'industrie forestiиre, et les solutions proposйes.

L'йtude a rйvйlй que l'Ukraine n'est pas assez sйcurisй ressources forestiиres. Chaque annйe, le nombre des ressources forestiиres est rйduite. Cela est dы а l'impact des activitйs humaines.

Mots-clйs: les ressources forestiиres, les forкts du domaine forestier complexe, les produits forestiers, bois.



ВСТУП

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України. Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу по обсягам виробництва складає - 2,8%, по чисельності працюючих - 4,6%, по вартості основних виробничих фондів - близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв'язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом - 8,6 млн. га. Нерівномірність розміщення лісових ресурсів є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі - впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів.

На території України переважають цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук, явір, ясень. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості. Охорона та використання лісових ресурсів в Україні регулюється лісовим законодавством.

На найближчу перспективу (10 - 15 років) можливо значно розширити площу лісів, використавши, еродовані або низькопродуктивні землі. З загальної площі таких земель можливо було б використати біля 4 млн га. Заселення цих земель забезпечило б підвищену врожайність сільськогосподарських культур, захист ґрунту, водних басейнів та доріг, покращення екологічної ситуації.

Важливим напрямком збереженням лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння та інше.

[Джерело 4, с.41-47]

Актуальність теми полягає в тому, що лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України.

Об'єктом дослідження цієї роботи є лісові ресурси України та шляхи їх покращення.

Предметом дослідження є характеристика лісових ресурсів, дослідження впливу на них господарської діяльності людини.

Метою даної роботи є визначення та узагальнення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.

Основними завданнями поставленої роботи є дослідження сучасного стану лісового господарства та визначення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.



РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ І СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Організоване ведення лісового господарства на заході України сягає 13 ст. Відомо, що завдяки зусиллям Данила Галицького (1215 - 1264 рр.) вперше у світовій практиці на території теперішніх Біловезької та Уманської пущ був створений заповідник.

Промислові галузі лісового комплексу сформувались на території України в 19 ст. У цей час пошматована територія України й її економічний потенціал були підпорядковані інтересам іноземних держав.

Ліси Західної України поділялись на державні, приватні та общинні. При цьому на території Галичини, Буковини та Закарпаття державні ліси становили 30%, приватні - 62%., общинні - 8%. Ліси цього регіону на той час характеризувались досить високою продуктивністю. Щорічний приріст деревини становив 6150 мі. Однак слабо розвинена мережа шляхів сполучання не давала змогу здійснювати рівномірну експлуатацію лісів. Тому в першу чергу вирубували найбільш продуктивні насадження в басейнах рік, доставляючи деревину в місце призначення головним чином водними шляхами.

У другій половині 19 ст. в Галичині та Буковині почалося будівництво залізниць з широкими та вузькими коліями. З 1885 по 1898р. експорт лісоматеріалів із Галичини та Буковини збільшився в 13 разів.

[Джерело 11, с.39]

У кінці 19 ст. на території Галичини та Буковини спостерігається інтенсивний розвиток міст, транспорту і промисловості. Особливо високими темпами розвивається деревообробна промисловість. У 1877 р. на території Галичини діяло 556 лісопильних заводів. У Буковині переробка деревини була зосереджена в Чернівцях і Сторожинецькому окрузі. В Закарпатті лісопиляння розвивається в містах Буштино та Сігет. Розвиток лісопиляння зумовив надмірну експлуатацію лісів, скорочення лісистості території.

Так за останні 30 років 19 ст. площа лісів у Галичині скоротилася на 100 тис. га. Особливо відчутно скоротилась площа лісів у Буковині.

У повоєнні роки лісова та деревообробна промисловість розвивались повільно, оскільки ми не були конкурентоспроможними на світовому ринку, мали відсталу техніку та технологію.

Організоване ведення лісового господарства на територій Східної України сягає Київської русі. Ще в 11 - 12 ст. здійснювалася охорона лісів.

Історія розвитку галузей лісового комплексу Східної України тісно пов'язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом трьох століть. До 17 ст. у Східній Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України завдало будівництво заводів.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистості території Східної України. Тільки за період з 1819 по 1913 рік лісистість території Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської - з 21 до 14%, Київської - з 20 до 17%.

Перед Першою світовою війною ліси Східної України перебували головним чином у приватній власності. При цьому слід зазначити, що частка державних лісів поступово зменшувалась.

Важливе місце в економіці лісового комплексу посідає лісогосподарське виробництво, основне завдання якого - це вирощування продуктивних стиглих насаджень, захист і охорона лісів. Кінцевим результатом лісогосподарського виробництва є вирощений стиглий ліс і сукупність матеріальних благ, які отримують народне господарство та населення в процесі вирощування лісу (гриби, ягоди, плоди, лікарські рослини, продукція бджільництва та мисливства, матеріальні і соціальні блага від використання захисних рекреаційних й інших корисних функцій лісу).

Лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу. Вирощування стиглих березових, грабових, осикових насаджень триває 40-50 років, соснових , ялинових і ялицевих - 70-90 років, дубових і букових - 100-120 років.

Процес лісовирощування відбувається головним чином під впливом природних факторів (родючість ґрунтів, клімат та ін. ). Їх вплив на лісовирощування значно більший,ніж в сільському господарстві, тому їх необхідно особливо поглиблено вивчати. Помилки на початку виробничого циклу мають довгострокові негативні економічні і екологічні наслідки, їх необхідно виявляти й усувати в перші роки лісовирощування.

[Джерело 3, с.42]

Процес виробництва в лісовому господарстві вимагає накопичення значних запасів деревини. Деревні запаси не можна обновити за короткий строк. Втрати деревного запасу безповоротні. У зв'язку з цим, функція охорони та захисту лісів у лісогосподарському виробництві є надзвичайно важливою.

Лісогосподарське виробництво слабо механізоване. Воно зосереджене на великій території, знаходиться просто неба і перебуває під впливом природних факторів (дощ, сніг). Ці особливості лісогосподарського виробництва створюють труднощі в організації виробництва та праці, стримують формування кваліфікованих кадрів.

Специфічним є лісозаготівельне виробництво, яке забезпечує заготівлю та транспортування лісоматеріалів на кінцеві пункти. Виробничий процес лісозаготівель характеризується відносно короткою тривалістю виробничого циклу і постійно переміщається по території лісового фонду . На нього істотно впливають природні фактори - клімат, рельєф та ін.

На відміну від лісогосподарського та лісозаготівельного комплексів, виробництва деревообробної та целюлозно-паперової промисловості зосереджені в цехах, в яких створені сприятливі умови для праці і відпочинку. Природні фактори істотно не впливають на технологічні процеси й організацію цих виробництв. Однак доцільно зауважити, що багато виробництв деревообробних підприємств пов'язані з використанням шкідливих для здоровя людей хімічних речовин, забруднюють навколишнє середовище.

використання лісові ресурси господарство



РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу та покрашення, за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічної обстановки.

За попередніми даними, в 1998р., у зв'язку з скороченням обсягів виробництва лісової промисловості, у зв'язку з скороченням поставок деревини з інших регіонів і розривом господарських зв'язків, Україна недоодержала (в круглому обчисленні) близько 6 млн. мі лісової сировини та біля 22% виробленої з неї продукції. В цілому в 1997 р. обсяги продукції лісової промисловості скоротились на 7,6 млн. грн. Такі втрати були спричинені, в першу чергу , неефективністю та неінтенсивністю використання деревинних ресурсів, яких і без того не вистачає. В Україні інтенсивність використання лісових ресурсів є найнижчою серед країн Європи.

[Джерело 3, с.43]

Значні обсяги деревини Україна не добирає у лісах неспеціалізованих фондотримачів, а також у захисних смугах полів, річок і водоймищ.

Однією з причин уповільнення темпів розвитку раціональних технологій і удосконалення галузевої структури випуску продукції лісової промисловості була порочна орієнтація на поставки деревини і продукції, яка виготовлена на її основі, з інших регіонів. Тому в нас не досягло належного розвитку виробництво плит, картону і прогресивної тари. Склалася парадоксальна ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості задовольняються тільки на 1/3, тоді як деревні відходи використовуються тут на 50-60%, а використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

З переходом до ринкових відносин і завоюванням Україною незалежності підвищення ступеня задоволення її потреб у лісопродукції за рахунок місцевих ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки для збереження існуючого рівня виробництва необхідно щорічно закуповувати деревину та її продукти на суму до 4 млрд. дол. США.

При сучасній структурі споживання лісопродукції, яка склалася, потреба в ній у 2005р. зросла на 15%, а власні ресурси сиророслого лісу на цей час розширяться тільки на 1,5%, тобто розрив між лісосировинними ресурсами місцевого виробництва і потребою в них стане ще більшим. Дослідження структури потреб у деревині для виробництва основних видів продукції показали, що у перспективі потреба у пиломатеріалах помітно знизиться, а у прогресивних видах лісопродукції (деревних плитах, пресованих виробах, картоні, папері та ін.) - збільшиться у кілька разів. Розвиток цих виробництв які використовують вторинні ресурси (деревні відходи , макулатуру, кострицю та інше), забезпечить підвищення повноти та ефективності використання біомаси дерева, а також одержання замінників суцільної деревини.

[Джерело 10, с.378]

Баланси виробництва підприємств лісової промисловості та споживання лісоматеріалів та лісопродукції в Україні свідчать, що їх поставки з інших республік скоротилися на 38%. Причому характерним є скорочення ввезення лісоматеріалів у непереробленому вигляді : ділової деревини - більш як у 2 рази, пиломатеріалів - на 33%, паливних дров - у 6 разів, інших пиломатеріалів - на 1/3. Ввезення клеєної фанери знизилося в 3 рази, тоді як деревостружкових плит - виросло у 4 рази, деревоволокнистих плит - в 6, картону - в 4,5 і паперу - в 2 рази. Збільшення ввезення продукції глибокої хіміко-механічної переробки деревини особливо виявилося в останні роки і є прогресивним явищем у торгівельно-економічних відносинах між країнами колишнього союзу. Але в умовах економічної незалежності України такий обсяг її поставок має і негативні наслідки - у зв'язку з нестабільною, завдяки нестабільності національної валюти, ціновою політикою.

Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісової промисловості, а саме в лісовій, деревообробній та целюлозно-паперовій, можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використання замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації експлуатації лісів та інших лісових ресурсів.

Сьогодні, коли Україна переживає не легкі часи, коли економіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузях народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісової промисловості та лісового комплексу в цілому хоче бажати кращого. Нестабільність української економіки та національної валюти, нестача обігових коштів фінансових активів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості та народного господарства в цілому не доводиться.

[Джерело 9, с.15]



1.1 Лісовий фонд України

Лісовий фонд - це територія лісів і земель, покритих лісом, які призначенні для потреб лісового господарства. Лісовий фонд відділений від земель іншого призначення відповідно до чинного законодавства.

До земель лісового фонду належать лісові (призначені для вирощування лісу) та нелісові (рілля, сінокоси, води тощо)

Загальна площа лісового фонду становить 9942 га, лісова - 9152 га, покрита лісом - 8620 га. Частка приміських лісів становить 21,8%. Ліси розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, в Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських горах - 32%, на поліссі - 26,1%. В Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%, а в Степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать - Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

[Джерело 1, с.452]

У складі лісового фонду України переважають ліси першої групи загальна площа яких становить 5072 тис га (51%). Ліси першої групи мають велике економічне та соціальне значення. Цінність їх визначається в першу чергу захисними, рекреаційними, охоронними та іншими численними корисними функціями, які вони виконують. У складі лісів першої групи водоохоронні ліси становлять 314,5 га . 3 них заборонні смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис. га, заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб,- 45,7 тис. га.

[Джерело 2, с.75]

Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис. га. 3 них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного значення - 229,9 тис. га, особливо цінні лісові масиви - 20,5 тис. га, державні захисні лісові смуги - 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові - 405,2 тис. га. Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га.

3 них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис. га, санітарної охорони джерел водопостачання - 40,2 тис. га, санітарної охорони курортів - 116,2 тис. га, міські - 13,9 тис. га.

Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис. га, з них заповідників - 135,3 тис. га, національних і природних пам'яток - 57,4 тис. га, заповідних лісових ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення - 9,5 тис. га. У складі лісового фонду України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис. га. Загальна площа колгоспних лісів становить 1884 тис. га. Як правило, вони представлені малопродуктивними насадженнями з малою часткою стиглих деревостанів.

Забезпеченість лісом населення України -0,17 га на людину - одна із найнижчих в Європі. В Югославії вона сягає 0,46 га, у Болгарії - 0,42 га, в Румунії - 0,29 га, в Польщі - 0,24 га. Забезпеченість деревиною становить 25,4 мі на одного жителя України.

Загальний запас деревини в лісах України становить 1319,9 млн. мі.

Лісистість території України (частка покритої лісом площі) становить 14,5 %. За окремими регіонами держави лісистість така: Карпати - 34%, Крим - 32%,Полісся - 29%, Лісостеп - 2%, Степ - 3 %.

[Джерело 12, с.15, 30]

У державних лісах України переважають молодняки (44 %) Інші вікові групи становлять: середньовікові - 39%; пристигаючі - 10; стиглі й перестійні - 7 %.

[Джерело 12, с.15, 30]

У складі лісового фонду переважають хвойні породи, покрита лісом площа яких становить 2916,6 тис. га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис. га, м'яко листяні породи - 624,0 тис. га, чагарники - 11,6 тис. га, інші деревні породи - 21 тис. га. Найбільшу частку покритої лісом площі займають сосна (34,7 %) і дуб (26,3 %).

Серед інших деревних порід ялина - 9,9 %, бук - 9,3%, вільха - 4,2%, береза - 5,4%, граб - 3,7%, ясен - 1,4%; ялиця - 1,4%, осика - 1,2%, інші породи - 2,0 %. Наведені цифри свідчать, що лісовий фонд України представлений в основному цінними твердолистяними та хвойними породами.

Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України становить 153 мі, в стиглих і перестійних лісах - 252 мі. Середньорічний приріст деревини на 1 га покритої лісом площі становить 4,0 мі.

Найбільш продуктивні - це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 мі/га). У цілому продуктивність лісів України відповідає середньому європейському рівню.

У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис. га (5,8 %). Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних - 52 р., м'яко листяних - 33р.

Ліси України - це "зелене золото" молодої держави. Вони є джерелом цінної промислової сировини, продуктів харчування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середовища. Для примноження цього національного багатства необхідно істотно підвищити продуктивність лісів, поліпшити їх охорону та захист. Питання підвищення ефективності відтворення лісів необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з організцією раціонального використання всіх компонентів лісу.

[Джерело 2, с.78]

2.2 Використання лісових ресурсів

Лісові ресурси - це сукупність матеріальних благ лісу, які можна використати без шкоди навколишньому середовищу і з найбільшою народногосподарською ефективністю. Всю різноманітність компонентів лісових ресурсів, залежно від їх призначення й особливостей використання, можна об'єднати в такі групи: сировинні ресурси деревного походження (деревина, деревна зелень, кора), ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові та технічні ресурси недеревної рослинності тощо), ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги диких тварин тощо); багатосторонні корисні функції лісу та його позитивний вплив на навколишнє середовище.

Всі групи компонентів лісових ресурсів мають важливе економічне і соціальне значення. Їх доцільно використовувати в народному господарстві в напрямах, які дають змогу досягти високих кінцевих результатів.

Користування лісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом - це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень. Головне користування лісом необхідно здійснювати в межах розрахункової лісосіки. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (стаття 43) передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо об'єми головного користування перевершують розрахункову лісосіку.

Головне користування лісом здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Деревина, яка заготовлюється в процесі головних рубок, використовується найбільш повно. На більшості комплексних лісових підприємств України відходи лісозаготівельного виробництва застосовують для виготовлення продукції (технологічної тріски, вітамінного борошна, товарів народного споживання тощо), як паливо і для екологічних потреб (укріплення схилів, збагачення лісових ґрунтів тощо). Значно гірше використовується деревина, яка заготовлюється в процесі проміжного користування лісом. Низький рівень використання деревини від рубок проміжного користування лісом пов'язаний з невисокою якістю сировини, з якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо).

[Джерело 4, с.41-44]

Деревну зелень хвойних порід використовують для виготовлення вітамінного борошна, хвойного екстракту, хвойної пасти та іншої продукції. В окремих областях України,в яких невелика частка хвойних лісів, деревна зелень не використовується. У цілому в Україні застосовують тільки 30% потенційних ресурсів деревної зелені. Найбільш високий рівень використання деревної зелені досягнуто у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровській, Житомирській, Київській, Рівненській, Хмельницькій і Сумській областях.

Стан відтворення та використання лісосировинного потенціалу лісів характеризує об'єм головного та проміжного користування лісом, який припадає на 1 га лісової площі. Найбільш високий рівень інтенсивності головного та проміжного користування лісом досягнутий в Чернівецькій, Вінницькій, Івано-Франківській та Хмельницькій областях України.

Важливе економічне і соціальне значення мають ресурси недеревної рослинності та лісової фауни, з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти. Необхідно відзначити, що в Україні є значні резерви збільшення заготівлі недеревної рослинності (головним чином за рахунок плантаційного відтворення). Наукові дослідження та досвід передових підприємств свідчать, що плантаційне відтворення ягід, плодів та грибів є важливим фактором підвищення ефективності використання недеревної рослинності.

Аналізуючи відтворення та використання ресурсів мисливської лісової фауни і мисливських угідь на території лісового фонду України бачимо, що їхній потенціал використовується погано, зокрема кормові ресурси мисливських угідь.

[Джерело 4, с.45-47]

2.3 Проблеми галузі

Недостатня лісистість території України, незначні запаси стиглого га перестійного лісу, невисока продуктивність середньовікових і пристигаючих лісів створюють труднощі щодо забезпечення лісопромислового комплексу місцевою сировиною, а народного господарства і населення - кінцевою продукцією з деревини. Ці труднощі ускладнюються тим, що скорочується постачання деревини з Росії. Для успішного вирішення цього завдання необхідно розробити національну довгострокову програму підвищення ефективності відтворення лісових ресурсів і раціонального їх використання. Доцільно в короткий строк досягти зменшення залежності підприємств лісопромислового комплексу від імпорту деревини. Для остаточного вирішення цієї проблеми необхідний тривалий період. Разом з тим є можливість частково вирішити її у більш короткий строк. У першу чергу, це більш ефективне використання ресурсів деревини та її замінників, які є на численних підприємствах і в організаціях.

[Джерело 9, с.37-40]

Необхідно істотно змінити на краще сучасну неефективну структуру споживання деревини, яка формувалася впродовж довгих років функціонування бюрократично-командної системи господарювання. Доцільно прискорити розвиток галузей промисловості, які ефективно переробляють деревину (перш за все целюлозно-паперову). Сировиною для розвитку целюлозно-паперової промисловості є не тільки деревина, але і макулатура, вторинні сировинні ресурси сільського та комунального господарств (солома, очерет, деревина, яка заготовляється в процесі догляду за парками, садами та поодинокими деревами тощо).

Неефективно (переважно як дрова) використовується деревина, яка заготовляється в процесі рубок догляду за полосами вздовж залізничних і автомобільних доріг і це в умовах гострого дефіциту на деревину, коли її можна використати як повноцінну сировину для виготовлення целюлози, картону ДСП, ДВП та іншої ефективної в споживанні продукції.

Другий напрям вирішення проблеми - це істотне поліпшення відтворення лісосировинних ресурсів. Перспективними є плантаційне лісорозведення (особливо на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях) вирощування насаджень із швидкорослих деревних порід, введення в лісові культури модрини японської та інших продуктивних деревних порід з метою їх вирубки в процесі проміжного користування лісом.

Необхідно підвищити ефективність відтворення захисних полос уздовж транспортних шляхів не тільки для посилення їх захисних функцій, але й отримання повноцінної кондиційної деревини, забезпечити заліснення всіх малопридатних для сільськогосподарського виробництва земель. Підвищення лісистості території України до 20 % дасть змогу в перспективі забезпечити лісопромисловий комплекс місцевими сировинними ресурсами, поліпшити кліматичні умови і їх позитивний вплив на продуктивність сільського господарства, а також збільшити рекреаційний потенціал лісів і його позитивний плив на здоров'я населення.

[Джерело 7, с.56-60]

Екологічна криза, дефіцитність лісосировинних ресурсів України завжди спонукали її фахівців до пошуку внутрішніх сировинних резервів для підвищення рівня самозабезпечення потреб країни за рахунок місцевих ресурсів, поліпшення показників навколишнього середовища.

Перевантаженість лісового відомства виробничими функціями, відсутність належних машин, механізмів і технологічних ліній (а останнім часом - і робочої сили) призвели не тільки до погіршання стану лісового фонду і, як наслідок, до зменшення продуктивності лісових земель, але й до його самовідсторонення від виконання надзвичайно важливої державної функції: відповідальності за піднесення рівня або повне забезпечення потреб держави в послугах лісу, в лісосировинних (і в першу чергу - деревних) ресурсах власного виробництва.

В Україні на базі практично постійного лісофонду відведено в захисні насадження і виключено з експлуатації майже половину деревостанів.

Негативні тенденції склалися і в промисловій переробці деревини. Аналіз матеріаломісткості продукції цієї підгалузі лісового комплексу показав, що із загального обсягу перероблюваної деревної продукції на продукції використовується 42%, а решта йде на паливно-енергетичні потреби або у відходи. Структура використовування деревних ресурсів і випуску продукції на деревній основі взагалі є незадовільною. В Україні з кубометра заготовленої деревини, а також у розрахунку на душу населення виробляється менше деревостружкових (у 2 рази) і деревоволокнистих (у 6) плит, фанери (у 8), целюлози (в 10), паперу і картону (майже в 20 раз), ніж у Фінляндії, Франції, Швеції, Італії та Німеччині.

[Джерело 8, с.27-34]

Також - одна з основних проблем українського лісового комплексу є те що, ліс офіційно не визнається нерухомим майном, він вилучений із фінансового і товарного обігу.

Основний лісовий закон України - Лісовий кодекс - не визнає і не визначає ліс, як об'єкт економіко-правових стосунків, не передбачає просторової обмеженості такого об'єкта.

Не сприяє покращанню ситуації в лісовому господарстві система фінансування та методологія формування державного лісового доходу, за якими лісовирощування виявляється збитковим внаслідок переливу рентних коштів у інші галузі, що є споживачами деревини.

Це зумовлено саме невизнанням лісових угідь нерухомим майном та вилученням даних природних об'єктів з цивільного та товарного обігу.

Виникає такий економічний казус, що ліс як угіддя офіційно не визнається носієм вартості. Після вирубки (знищення або порушення цілісності лісового угіддя) заготовлена деревина набуває вартості, стає товаром. Наслідком такої “ державної економічної політики ” є бажання всіх суб'єктів вирубувати ліс, надаючи йому ” товарного вигляду ”, а не займатись лісовирощуванням.

[Джерело 9, с.41]



РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Прогноз розвитку лісопромислового комплексу України за матеріалами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України ґрунтується на таких основних передумовах:

- виконання завдань Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів України на період до 2015 року з урахуванням певного її корегування;

- використання існуючого промислового потенціалу - виробничих потужностей, наявної сировини, трудових ресурсів;

- реструктуризація виробництва, нарощування випуску продукції, яка користується попитом і повніше забезпечує потреби народного господарства і населення;

- завоювання ринку шляхом виробництва конкурентоздатної продукції високої якості, а також імпортозамінної;

- нарощування експортного потенціалу галузі.

Пріоритетним напрямом розвитку лісопромислового комплексу є зростання виробництва деревних плит, целюлозно-паперової та іншої продукції, що користується попитом, задовольняє потреби і вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку. В ці галузі спрямовуватимуться в першу чергу і капітальні вкладення.

Основою технічної політики в перспективі буде здійснення реконструкції, модернізації, розширення перспективних та будівництво нових підприємств відповідно з вимогами структурної перебудови лісопромислового комплексу; застосування на їх базі нових технологій, насамперед з метою ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, скорочення трудових витрат та підвищення якості і конкурентоздатності виробів. Забезпечення лісопромислового комплексу сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сировинної проблеми в перспективі можна віднести:

- поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

- залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

- удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозберігаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпечити зниження витрат деревини;

- розширення сфери застосування ефективних замінників лісоматеріалів;

- збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісокористування, створення високопродуктивних плантаційних лісонасаджень.

В целюлозно-паперовій промисловості забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься також за рахунок збільшення заготівлі макулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур.

Досягнення поставленої мети можна забезпечити шляхом вирішення таких завдань:

- дослідити світовий досвід та виконати порівняльний аналіз становища у лісових галузях України і країн світу;

- оцінити стан, динаміку тенденції та перспективи розвитку лісопромислового комплексу;

- визначити пріоритети лісопромислового комплексу з урахуванням загальних тенденцій промислового виробництва після періоду кризи;

- обґрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

- запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки лісопромислового комплексу.

Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення, бо проблему задоволення попиту держави і окремих громадян на деревину та продукцію на дервній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом.

Аналіз стану економіки лісового комплексу, а також тенденцій і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити за двома основними складовими - сировинною базою та промисловим виробництвом. Даний методичний підхід є необхідним у зв'язку з традиційними особливостями організації лісогосподарського і лісопромислового виробництву минулому, коли були гарантовані поставки лісоматеріалів з Росії та інших регіонів, а власним лісам відводилася природозахисна роль і ресурси використовувалися не на інтенсивній основі. Промислова переробка деревини, структура випуску продукції в цілому не були орієнтовані на конкурентні умови ринкового господарювання, на формування ефективного виробництва з урахуванням діяння ринкових законів (вартості, попиту, конкуренції).

З економічної та соціальної точок зору ліс та його ресурси є продуктом і предметом праці, а з економічної - засобом виробництва компонентів середовища і регенеруючого впливу на навколишнє середовище, тобто ліс є товаром, має вартість, належить до відновлювальних природних ресурсів, а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та невиснажливості.

При аналізі стану сировинної бази лісового комплексу та ефективності її використання слід також врахувати, що в Україні 51 % лісів законодавче виділено до категорії захисних, в яких користування деревиною обмежене або ж повністю заборонене (наприклад, в Інших країнах площа захисних лісів не перевищує 14 %). Крім того, продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на 30-50 % нижчою, ніж у нормальних деревостанах; використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 мі/га (у Чехії - 4, Угорщині - 4,5, Австрії - 4,3, Німеччині - 4, Польщі - 3,1), тобто у середньому приріст з одиниці площі у нас використовується на 16 %, а в сусідніх країнах - на 75- 100 %; більш як 1/4 площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою, ніж у лісів державного підпорядкування.

В Україні не дістали розвитку плантаційне лісовирощування та цільове користування лісом для плитного та целюлозно-паперового виробництв.

На особливу увагу в цьому аналізі заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель, які мають тенденцію до зниження. Це пояснюється стабілізацією обсягів садіння лісу, лісозаготівель та інших робіт, що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності.

До основних пріоритетів розвитку галузей належать:

- підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

- досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресурсів;

- розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;

- підвищення продуктивності функціонуючих деревостанів;

- реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продукції.

Реалізація завдань структурної перебудови економіки лісових галузей можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відображала такі нові сучасні напрями:

- орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток прогресивних видів продукції;

- відтворення лісових ресурсів на багатоцільовій, розширеній основі;

- переорієнтацію капітальних вкладень і структури джерел інвестування на впровадження госпрозрахунку і формування джерел власних ресурсів для лісогосподарського виробництва;

- розширення лісосировинної бази, в основному, шляхом інтенсифікації лісогосподарського виробництва;

- докорінну зміну структури споживання сировини шляхом залучення до виробництва макулатури, соломи, вторинних волокнистих матеріалів, деревних відходів, а також докорінну зміну структури випуску продукції на деревній основі. Основні завдання програми: закріплення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності продукції галузей.

Реалізація основних пріоритетів розвитку лісових галузей можлива при орієнтації на такі принципи господарювання:

- підвищення рівня задоволення попиту на деревину і продукцію на деревній основі за рахунок власного виробництва (опора на власні ресурси);

- розвиток виробництва прогресивних видів продукції (замінників цільової деревини);

- розширене відтворення лісосировинних ресурсів;

- інтенсифікацію користування лісосировинними ресурсами;

- повну та ефективну переробку сировини;

- пом'якшення негативних зрушень у виробництві сировини, кінцевої продукції та їх споживанні;

- докорінне реформування господарського (економічного) механізму лісового комплексу для забезпечення госпрозрахунковості його господарської діяльності;

- посилення регулюючої ролі держави у реалізації структурних змін.

Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень пропонується використати, крім загальноприйнятих критеріїв (ефективності та оптимальності), ряд специфічних - таких, як:

- оптимальність лісистості території;

- оптимальність забезпечення регенерації лісом компонентів навколишнього середовища;

- рівень задоволення попиту «а лісоматеріали за рахунок власного виробництва;

- частка обсягу деревини (у готовій продукції) в загальному обсягу її переробки;

- випуск прогресивних видів продукції із знеособленого 1 мі заготовленої деревини;

- структура споживання сировини;

- структура випуску продукції.

Реалізацію пріоритетів розвитку лісових галузей і досягнення запропонованих критеріїв можна забезпечити за рахунок таких факторів: користування деревними ресурсами лісу повинне переорієнтуватися на інтенсивну основу; промислова переробка деревних ресурсів має здійснюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економіки, що, дозволить перейти до етапу нарощування обсягів виробництва.

Наведені економічні терміни і поняття спираються як на світовий досвід, так і на власну економічну специфіку, історичні, національні та культурні традиції, кон'юнктуру ринку і діяння його законів, існуючу структуру виробництва, потенціальні можливості.

[Джерело 5, с.18-20]

Варто зазначити, що науково визначені та обґрунтовані концептуальні основи трансформування лісового комплексу і напрями підвищення ефективності його функціонування повинні охоплювати основні цілі структурної політики держави, етапи і пріоритети перебудови лісових галузей з урахуванням достатності джерел фінансування з боку як держави, так і окремих господарюючих суб'єктів.

Очікувані показники економічного зростання базуються на аналізі виробничо-ресурсного потенціалу лісових галузей, оцінці можливостей та стану реалізації заходів щодо здійснення структурної перебудови і впровадження сучасних технологій та устаткування, динаміці розвитку конкурентоспроможних виробництв і видів продукції. Звичайно, досягнення зазначених прогнозних обсягів стане можливим за умови вирішення проблем фінансової стабілізації, відновлення інвестиційного процесу, реформування економічного механізму лісового комплексу. Прогнозні очікування значною мірою пов'язуються з реалізацією заходів державної Програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р., в якій передбачено структурні зміни у споживанні сировини та випуску продукції за рахунок пріоритетного розвитку целюлозно-паперового і плитного виробництв.

Важливим заходом структурної переорієнтації є розширення сітки спільних підприємств з випуску товарів народного споживання підвищеного попиту, головний напрям діяльності яких - поглиблена переробка деревини з орієнтацією на створення конкурентоспроможних видів продукції.

Введення у дію потужностей з виробництва нового конструкційного матеріалу - деревних плит середньої щільності (типу МДФ) - в Макіївці Донецької області дозволить збільшити випуск меблів на якісно новому рівні за європейськими стандартами, виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій, які матимуть необмежений попит на внутрішньому і зовнішньому ринках.

У целюлозно-паперовій промисловості досягнення прогнозних показників орієнтоване на розширення ринку збуту продукції на основі заходів щодо оновлення асортименту на базі прогресивних технологій (хоча вже сьогодні окремі види галузевої продукції відповідають міжнародному рівню якості - електроізоляційний картон, фільтрувальні папір і картон, синтетичний і конденсаторний папір). Також слід відзначити, що частка експортних поставок целюлозно-паперової продукції до країн далекого зарубіжжя збільшилася.



ВИСНОВКИ

Стан справ, в якому сьогодні знаходиться лісовий комплекс, можна назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні зіткнувся з рядом таких проблем - екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками, недостача інвестиційних ресурсів, застарілість техніки тощо.

Розвиток ринкових умов господарювання поставив перед працівниками лісу складні завдання в зв'язку з приватизацією державного майна і можливою зміною форм організації виробництва в комплексних лісогосподарських підприємствах.

Основними напрямками розв'язання проблем розвитку лісового комплексу (лісогосподарського і лісопромислового виробництв) є: вдосконалення форм управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних ресурсів (власних і завізних); інтенсифікація відтворення лісів і користування лісом.

При ситуації, що складається в нашій державі (корпоратизації лісопромислових підприємств і державної власності на ліси), визначальним стає вибір форм організації виробництва в комплексних підприємствах, і в тому числі - забезпечення реалізації основних принципів відтворення лісів, користування лісом, ефективної переробки лісосировинних ресурсів.

Сьогодні лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом управляють ті самі відомства з виконанням тих самих функцій, що й раніше.

Звичайно, за час своєї діяльності існуючі форми управління мали певні здобутки, але їх структура громіздка, їх функції не сприяють розвиткові самостійності підприємств входять у суперечність з економічними методами управління виробничими процесами, а зовнішньоекономічна діяльність орієнтується на експорт продукції, головним чином сировинного напрямку.

З огляду на стан навколишнього середовища, лісового фонду і користування ним, на необхідність комплексної переробки лісосировинних ресурсів, вітчизняний і зарубіжний досвід, на особливості економіки лісового комплексу в умовах становлення ринкової моделі господарювання, у правління лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом в Україні доцільно організувати з урахуванням чіткого поділу функцій між структурними формуваннями: Міністерством лісів України, Міністерством промисловості України, Міністерством охорони навколишнього середовища України.

Реалізація запропонованої моделі управління лісовим комплексом можлива за умови розробки концепції господарювання в галузі та пакета нормативних матеріалів, відповідного доопрацювання Лісового Кодексу, а також становлення основних інститутів ринку, які в цілому повинні забезпечити ведення робіт по відтворенню лісів, користуванню лісосировинними ресурсами та їх промисловій переробці на науковій основі. Трансформування існуючої системи може бути і частковим - у порядку експерименту у певних природно-економічних зонах.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Шаблій О. Економічна географія // Львів. Світ. 1994. - 608 с.

Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу// Київ. Знання. 1992. -287 с.

Маценко Г.Все про ліс. Які вони дерева України. // Магістраль. - 1997. -253с.

Рущак М. Ліси України : управління, експлуатація, відтворення. // Економіка України. 1995. - 358 с.

Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу : пріоритети, структура, ефективність. //Економіка України.1999. -420 с.

Голуб О. Реструктуризувати лісовий фонд України. //Економіка України.1998. - 393 с.

Бобко А. За деревиною лісу не бачать. // Віче 1999. - 242 с.

Я. Дяченко. Організація управління лісовим комплексом // Економіка України .1996. - 325 с.

О. Голуб. Про ліс та його вартість. // Віче 1997.- 235 с.

Статистичний щорічник України. 1996 рік. Міністерство статистики України. - 618 с.

Генсірук І. Історія лісництва в Україні // Львів. Світ. 1990. - 319 с.

12. Навчальний атлас України .// Київ, НВП « Картографія», 1997.

Размещено на Allbest.ru

...