Характеристика Донецького економічного району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія залізничного транспорту

Кафедра "Менеджмент на транспорті"

Курсова робота

З дисципліни "Регіональна економіка"

На тему: "Характеристика Донецького економічного району"

Студентка Сурко Я.А.

Перевірила: Доц. Дикань В.В.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці

1.1 Економіко-географічне положення

1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка

1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість

Розділ 2. Характеристика господарства регіону

2.1 Промисловість

2.2 Сільське господарство

2.3 Сфера обслуговування населення

Розділ 3. Характеристика залізниці району обслуговування

3.1 Густота залізничної мережі

3.2 Характеристика перевізної роботи дороги

3.3 Структура і напрями основних вантажопотоків

3.4 Взаємодія залізниці з іншими видами транспорту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Донецький регіон має економічні зв'язки з усіма областями України, країнами СНД, далекого зарубіжжя. Він вивозить кам'яне вугілля, кокс, чорні метали, вогнетривкі глини, продукцію машинобудування, міндобрива, соду, нафтопродукти, будівельні матеріали, кухонну сіль. Ввозить газ, нафту, лісоматеріали, кольорові метали, деяке промислове устаткування, продукцію легкої і харчової промисловості.

Район має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, зв'язку.

Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці

1.1 Економіко-географічне положення

Донецький район поділяється на дві області - Донецька та Луганська. Район розташований на південному сході України. Більше половини його кордону припадає на Росію. На півночі район межує з Бєлгородською і Воронезькою областями, а на сході - з Ростовською областю Російської Федерації. На заході район межує з високо індустріальними областями України:

Харківською, Дніпропетровською і Запорізькою. На півдні омивається водами Азовського моря. В межах Донецького району розміщений Український Донбас - один з найрозвиненіших у країні територіально-виробничих комплексів з переважною спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов'язаними з ними галузями обробної промисловості, значними природними ресурсами та потужним виробничим потенціалом, густою мережею транспортних магістралей.

1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка

Рельєф регіону складний. Рельєф і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного промислового і сільськогосподарського освоєння його території, хоча і мають деякі особливості по її обмеженню. Характерними для району є степові розчленовані ландшафти, що відрізняються помірно-континентальним недостатньо зволоженим кліматом. В районі присутні сильно розчленовані височини, а також низовини та річкові долини. Перепад висот складає понад 300 м. У ландшафт регіону вносять різнобарв'я багато чисельні могили. Серед них є і найвища точка Донбасу - могила Мечетна (369 м. над рівнем моря), яка знаходиться на Донецькому кряжі. Він простягається з північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної артерії району - Сіверському Дінцю. Для нього характерна градова будова, крейдяні скелі. Приазовська височина займає південну частину Донбасу і сильно порізана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку приазовську низовину - рівний розораний степ, який круто обривається до Азовського моря. При-донецька рівнина, по якій проходить долина Сіверського Дінця, простягалася у межах району на 255 км, маючи ширину від 4 до 24 км. Вона має асиметричну будову, викликану крутим скелястим правим схилом та пологим лівим берегом. При-донецьке плато знаходиться на півночі району і є рівнинним Старобільським степом. Рівнинний слабо розчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини. У рельєфі Донбасу присутній значний антропогенний вплив, зумовлений наявністю більш як 3 тис. териконів та відвалів від розробки корисних копалин.

Донбас відноситься до недостатньо вологої теплої агрокліматичної зони. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Максимальна зволоженість району спостерігається на Донецькому кряжі, мінімальна - в Старобільському степу та на узбережжі Азовського мотзя Середня температура найтеплішого місця (липень) становить 21-23° С, а самого холодного (січень) - -5 -8° С. Середньорічна температура знаходиться в межах 7-8° С. Сума активних температур 3300-3800°С. Без морозний період триває 150-175 днів. Для району характерне досить різке весняне підвищення середньомісячних температур, що викликає часті повені на Сіверському Дінцю і його притоках. Кількість опадів в Донбасі випадає нерівномірно. Для них характерний літній максимум і зимовий мінімум. На Донецькому кряжі випадає 500-550 мм опадів на рік, а в Старобільському степу і на узбережжі Азовського моря - 300 мм, а іноді і 250 мм.

Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу сприяли формуванню специфічного ґрунтового покриву району. Більшу його частину займають середньо гумусні чорноземи. Зустрічаються також дерново-глеєві, алювіальні, солонцюваті і супіщані ґрунти. Переважна більшість ґрунтів Донбасу мають високу родючість, але використовуються нераціонально, оскільки значна їх кількість зайнята відвалами від видобуток корисних копалин. Ґрунти району потребують зволоження. Нераціональне проведення меліоративних робіт і хімізації в минулому призвели до ерозії та засоленості ґрунтів. Донбас знаходиться в межах причорноморської і геоботанічної провінції. Лісами покрито всього 6,5% території району, які розташовані в основному в байраках та на державній полезахисній смузі вздовж Сіверського Дінця. Майже всі лісові насадження району штучного походження. Природна степова рослинність збережена лише на західних схилах Донецького кряжу.

Тваринний світ Донецького району належить до українського степового зоогеографічного. Фауна його бідна. Тут налічується до 50 видів ссавців, 287 видів птахів, 42 види риб, 10 видів плазунів. Серед ссавців найпоширеніші гризуни.

З хижих тварин - тхір, лисиця, вовк, трапляються куниця, борсук, ласка. Азовське море належить до найбагатших на рибу морів. Тут водилася червона риба-білуга, севрюга, осетер. Були поширені судак, лящ, короп, вобла. тарань, камбала, бички та інші. Однак за останні десятиріччя Азовське море перетворилося в зону екологічного лиха, що зумовлено скиданням у його басейн забруднених стічних вод і відвалів Маріупольського металургійного комбінату.

Водними ресурсами Донбас забезпечений недостатньо. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець, яка на протязі 370 км протікає його територією. Довжина другої за значенням для району річки Кальміусу - понад 200 км. Річки регіону сполучені каналом 3 Дніпром і Доном. Вони мають переважно снігове (70%) і дощове (20%) живлення. Влітку багато річок пересихає і водопостачання на 70% здійснюється за рахунок використання водосховищ, яких в районі більше 80.

Донбас має 1309 ставків і водоймищ загальною площею водного дзеркала 10,7 тис. га. В районі є багато родовищ мінеральних і столових вод. В цілому перед Донбасом стоїть гостра проблема покращення водопостачання. Дефіцит його щорічно становить біля 4 млрд. куб. м.

Таким чином, рельєф, ґрунтово-кліматичні умови і водні ресурси в цілому сприятливі для розвитку промислового виробництва, транспорту, ведення сільського господарства, спеціалізація якого характерна для рівних посушливих територій. В рослинництві переважає вирощування озимих і ярих зернових, кормових трав, соняшнику. На поливних землях розвинене овочівництво, виноградарство і садівництво. Найбільш сприятливими ґрунтово-кліматичні умови для ведення сільського господарства є в північно-західній і південно-західній частинах району, де знаходяться найбільш родючі чорноземи, а найменш сприятливі - на схилах Донецького кряжу і Приазовської височини та на посушливому північному сході регіону.

У регіоні переважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик, або тирса, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Тепер в наслідок господарської діяльності природна рослинність, зазнала великих змін. Значна частина території розорена і зайнята культурною рослинністю. Великі площі займають населені пункти, шляхи сполучення, гірничі виробки тощо.

1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість

Чисельність населення регіону 7770,8 тис. чол., що становить 8,8% загальної чисельності населення України. Щільність населення району є найбільшою по Україні і перевищує загальнодержавний показник майже в 1,8 рази. У Донецькій області щільність населення 191 чол/кв. км, а у Луганській - 101 чол/кв. км. Дана ситуація викликана тим, що Донецька область має чотири міста, чисельність яких перевищує 300 тис. чол., та місто мільйонер Донецьк, а Луганська область - лише одне. Майже в 2 рази в Донецькій області більше міст з населенням понад 100 тис. чол. Щільність населення району зростає з півночі до центру, а потім знижується в південному напрямку. Найщільнішим населення району є в Донецько-макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Лисичансько-Сєвєродонецький та в деяких інших міських агломераціях, а найменша - в степових сільських районах півночі і південного заходу регіону. Щільність населення Донецького району нині знижується за рахунок значного зменшення кількості населення в міських поселеннях.

Основні соціально-економічні показники Донецького економічного району та його областей

Показники	Україна	Донецький район	Донецька	Луганська
Чисельність наявного населення, тис. чол.	50499,8	7770,8	5064,4	2706,4
Щільність населення, чол. кв. км.	83	146	191	101
Питома вага міського населення, %	67,6	88,9	90,2	86,4

У регіоні розміщено 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині) та 242 селища міського типу, з них на Донеччині - 133.

Найбільші міста регіону - Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Краматорськ, Константинівка, Бахмут, Слов'янськ, Торез (Донецька область); Луганськ, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Стаханов, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит, Красний Луч, Краснодон, Ровеньки (Луганська область).

Природний рух населення Донбасу з надлишком увібрав в себе загальнодержавні тенденції його розвитку. З 1995 року розпочалося абсолютне скорочення чисельності населення регіону, яке за три роки зменшилося майже на 500 тис. чол., або 6%. Причиною даного явища стало скорочення народжуваності та зростання смертності. Перевищення її над народжуваністю І викликає дію соціально-економічних чинників: падіння життєвого рівня населення, підвищення частки людей похилого віку.

Кількість зайнятого населення Донбасу становить 44,2% від загальної чисельності, що майже співпадає із загальнодержавним рівнем, але в Донецькій області даний показник на 4,4 процентних пункти більший, ніж в Луганській. Частка трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, в загальній чисельності населення району перевищує 1,7 процентних пункти відповідний показник в Україні.

З середини 90-х років починає скорочуватися чисельність трудових ресурсів і зайнятого населення Донбасу. Кількість трудових ресурсів в 1997 р. становила 97,2% від рівня 1990 р., що є вищим ніж в середньому по Україні на 0,6 процентних пункти, тоді як чисельність зайнятих в усіх сферах економіки складала 80,1%, менше на 1,7 процентних пункти, ніж в цілому в країні, через вищі темпи зростання безробіття ніж в середньому в державі. Кращими дані показники є в Луганській області.

Динаміка чисельності трудових ресурсів Донецького економічного району в середньорічному вимірі (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. чол.

Регіони	Роки	Відхилення показників
	1990	1995	1996	1997	1991-1997	1997 в % до 1990
Україна	29688,2	29129,0	28942,6	88688,2	-1020,0	96,6
Донецький район	4617,1	4590,4	4541,3	4487,1	-130	97,2
Донецька	3022,4	3002,8	2977,6	3940,4	82,0	97,3
Луганська	1594,7	1587,6	1563,7	1546,7	-48,0	97,0

У 1997 р. чисельність безробітних становила 81,9 тис. чол. Порівняно з минулим роком вона зросла майже в два рази.

Розділ 2. Характеристика господарства регіону

2.1 Промисловість

Рудні корисні копалини Донбасу представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівське родовище), вони нині не розробляються. Не здійснюється видобуток і малопотужних залізних руд місцевого значення.

З рудних корисних копалин бурі залізняки виявлено в басейнах річок Кальміус і Торець (Донецька обл.) та Айдар і Деркул (Луганська обл.), промислового значення вони не мають.

Донбас має потужні поклади нерудних корисних копалин, які представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструкційних матеріалів. Основний потенціал їх розвіданих родовищ та видобуток зосереджено в Донецькій області. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном, видобуток якого складає біля 50% від загальнодержавного рівня.

Хімічною сировиною району є родовища крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. У районі є родовища високоякісної крейди для содового виробництва на заводі "Донсода". Крейду видобувають у кар'єрах Райгородки, біля Слов'янська, Краматорська, Бахмута та інших місцях.

Поклади кам'яної солі залягають у Бахмутському, Слов'янському родовищах. Це основні райони видобутку солі в Україні. Родовища кам'яної солі знаходяться поблизу Артемівська і Слов'янська, вони забезпечують понад 70% її видобутку в країнах СНД.

Значні поклади цементного мергелю є поблизу Амвросіївки. Це родовище - одне з найбільших у світі. Мергель залягає тут шарами потужністю 50-70 м. У районі значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків.

Основне багатство надр Донецького економічного району - кам'яне вугілля. Основні запаси - у районах Старого Донбасу (так звана "Гірничопромислова зона"). Пласти кам'яного вугілля малопотужні їх товщина 40-70 см. Рідше трапляються півтора - та двометрові пласти. Налічується до 400 вугільних пластів, які залягають похило і навіть вертикально. Поклади вугілля поширені в таких районах:

- Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському(Донецька обл.); Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і Довжано-Ровеньківському (Луганська обл.)

Поряд з вугіллям у районі виявлено родовища природного газу.

Споживання палива в Донбасі склало: вугілля та вугільних брикетів 40,0% від загальнодержавного рівня, автомобільного бензину - 11,0, дизельного палива - 10,2, топкового мазуту - 21,0, газу природного - 22,4, дров для опалення - 4,4%. Споживання всіх видів палива в Донецькій області більше ніж у Луганській, від двох разів по дизельному паливу до п'яти разів по кам'яному вугіллю. економічний соціальний руда газ

Скорочення видобутку кам'яного вугілля призвело до зменшення виробництва електроенергії, так як основою електроенергетики району є потужні ДРЕС, які в переважній більшості працюють на кам'яному вугіллі. Виробництво електроенергії в регіоні є недостатнє для забезпечення внутрішньо регіональних потреб. Найбільше виробництво електроенергії Донбасу припадає на Вуглегірську, Старобешівську, Курахівську, Зуївську, Слов'янську (Донецька обл.). Луганську, Лисичанську (Луганська обл.) ДРЕС. Як виробництво, так і споживання електроенергії в Донецькій області більше, ніж в Луганській. Недостача електроенергії власного виробництва в Донбасі покривається за рахунок її надходження з Придніпров'я (Запорізької АЕС) та частково з Росії, оскільки Донбас зв'язаний з Єдиною енергетичною системою Росії. Вони, а також ТЕЦ належать до одного з найбільших у країні виробничих енергетичних об'єднань "Донбасенерго".

На місцевому коксівному вугіллі та девізній залізній руді працює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську.

Заводи кольорової металургії: Костянтинівський "Укрцинк", Микитівський ртутний комбінат, Артемівський завод обробки кольорових металів, Свердловський завод алюмінієвих сплавів, Торезький завод твердих сплавів, "Донецьквторкольормет".

Найбільші підприємства гірничо-хімічного комплексу: у Горлівці ("Стирол"), Слов'янську ("Хімпром"), Донецьку (завод хімреактивів), Костянтинівці (хімічний), Рубіжному ("Краситель"), Сєвєродонецьку ("Азот", "Склопластик"), Лисичанську ("Донсода").

В Донбасі є один з найбільших в Європі нафтопереробних заводів - Лисичанський (потужністю понад 50 млн. т переробки нафти на рік), але нині він завантажений на 5-10%, працюючи в переважній більшості на давальницькій сировині. Тому значна кількість нафтопродуктів надходить в район з інших регіонів України, Росії, Білорусі, Литви. Таким чином, наявні місцеві ресурси не в змозі повністю забезпечити потреби регіону в паливно-енергетичній сировині.

Промисловість будівельних матеріалів (віконного скла, цементу, цегли, керамічної плитки, залізобетонних конструкцій, шиферу) розвинена завдяки місцевій сировинній базі та великій потребі у продукції галузей важкої промисловості і житлового будівництва.

Основні центри: Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит.

Найбільші підприємства легкої промисловості розміщені у промислових центрах: Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Луганський тонкосуконний комбінат, Луганське взуттєве виробниче об'єднання, трикотажні й швейні підприємства Горлівки, Шахтарська, Бахмута.

Серед галузей харчової промисловості є м'ясна, молочна, олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп'яна та інші. Основними підприємствами соляної промисловості є ВО "Артемсіль", "Словсіль".

У регіоні сформувалися великі багатогалузеві промислові вузли:

у Донецькій області:

Донецько-макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна і металообробна галузі промисловості);

Горлівсько-Єнакіївський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна та електроенергетична галузі);

Краматорсько-слов'янський (машинобудівна, металургійна, хімічна, соляна, електроенергетична, промисловість будівельних матеріалів, скляна);

Торезо-Сніжнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівельна індустрія);

у Луганській області:

Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);

Стаханово-Алчевський (машинобудівна, вугільна, металургійна);

Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна, галузі);

Жраснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);

Свердловсько-Ровеньківський (вугільна);

2.2 Сільське господарство

Тут виробляють продукцію 447 колгоспів, 303 радгоспи, 24 птахофабрики, 5 овочевих фабрик, 35 комбікормових заводів, 917 кормоцехів.

У користуванні сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому числі орних - 3144 тис. га, сіножатей та пасовищ - 697 тис. га; посівні площі становлять 2886 тис. га (0,35 га на одного жителя регіону), в тому числі 293,4 тис га зрошуваних земель.

Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових культур, які займають 50,4% всіх посівних площ (ячмінь, озима пшениця, кукурудза);технічні - 10,6% (соняшник); овочево-баштанні культури і картопля - 5,0%; кормові культури - 34,0. (озима і яра пшениця, кукурудза та зерно) і технічних (соняшник) культур, а також овочівництві виноградарстві і садівництві, особливо навколо великих міст.

Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом. Переважає молочне і молочно-м'ясне скотарство. Розвинене свинарство і птахівництво (переважно у промислових зонах), а також вівчарство (на півночі і півдні регіону). Тваринництво дає дві третини валової сільськогосподарської продукції району.

У Донецькому економічному районі склались два підрайони спеціалізації сільського господарства: північна зона (Старобільська с/г зона Луганської та північні райони Донецької областей) з розвиненим зерновим господарством, значними посівами соняшника, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і птахівництвом та центрально-південна (Гірничопромислова зона і Приазов'я), для якої характерна приміська спеціалізація: виробництво свіжого молока та овочів для населення промислових центрів, а також посіви зернових і соняшника, розвинене виробництво яєць і бройлерів на птахофабриках.

Донбас характеризується високою часткою с/г угідь. Вони становлять 75,5% від території району, - це на 3,3 процентних пункти більше, ніж в середньому по країні.

Питома вага сільського господарства регіону у валовій доданій вартості (ВДВ) цієї галузі в Україні одна з найнижчих серед економічних районів і становить 7,5%. Динаміка валового сільськогосподарського виробництва Донбасу показує, що кризові явища охопили дану галузь більше, ніж в Україні в цілому. Це видно в табл.

Валова продукція сільського господарства Донецького економічного району (в порівняних цінах, млн. грн.)

Регіони	1990	1991	1995	1996	1997	1997 у % до 1990
Україна	48629,4	42210,3	31634,0	28642,7	28111,9	57,8
Донецький район	3999,6	3545,5	2514,0	2089,2	2175,5	54,4
Донецька	2396,1	2134,4	1580,5	1292,7	1335,7	56,5
Луганська	1603,5	1411,1	933,5	769,5	839,8	52,4

2.3 Сфера обслуговування населення

Основні об'єкти туризму Донецької області:

1. Пам'ятники на могилах радянських воїнів, які загинули 1943 під час форсування Сіверського Дінця;

2. Місце народження льотчика-космонавта СРСР двічі Героя Радянського Союзу Л.Д. Кизима; погруддя героя;

3. Місце народження льотчика двічі Героя Радянського Союзу М.І. Семейка;

4. Краєзнавчий музей, художній музей;

5. Пам'ятники: В.І. Леніну; радянському державному і партійному діячеві В.Я. Чубарю;

6. Піонерська печера - місце, пов'язане з діяльністю в період Великої Вітчизняної війни піонерської підпільної організації. Пам'ятник піонеру-підпільнику Василю Носакову;

7. Меморіал на честь радянських воїнів-визволителів;

8. Історико-краєзнавчий музей;

9. Пам'ятка історії - шахта "Кочегарка";

10. Пам'ятник Вічної Слави воїнам і жертвам німецько-фашистського терору;

11. Музей бойової слави

В Донецькій області - 10 вузів: університет (на економічному факультеті працює кафедра економічної географії) та інститути: політехнічний, медичний, музично-педагогічний, торгівельний - в Донецьку, металургійний - у Маріуполі, індустріальний - у Краматорську, інженерно-будівельний - в Макіївці, педагогічний іноземних мов - у Горлівці та педагогічний - у Слов'янську; 83 середніх спеціально навчальних заклади, 157 професійно технічних училищ.

Діють 5 театрів, телецентр, обласна філармонія, цирк.

В області - 26 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, 52 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку.

Основні центри: Маріуполь, Слов'янськ, Слов'яногірськ.

Численні об'єкти туризму. Діють Донецька обласна Рада по туризму та екскурсіях, 11 бюро подорожей та екскурсій (Артемівськ, Горлівка, Донецьк, Єнакієве, Маріуполь, Краматорськ, Красноармійськ, Макіївка, Торез), туристські готелі "Турист" у Донецьку і Маріуполі, туристська база "Слов'яногірська" (м. Слов'яногірськ).

Основні об'єкти туризму Луганської області:

1. Краєзнавчий музей;

2. Пам'ятник керівникові антифеодального повстання К.О. Булавіну;

3. Пам'ятник радянським воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної Війни;

4. Пам'ятник Героям громадянської війни;

5. Пам'ятник архітектури - садиба, 18 ст.;

6. Історико-художній музей;

7. Пам'ятники: героям Великої Вітчизняної війни;

8. Музеї: краєзнавчий; художній ім. Артема; К.Є. Ворошилова; В.І. Даля;

9. Обеліск радянським воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни;

11. Музей бойової слави шахтарів на р. Міус;

12. Пам'ятка природи Королівські скелі - скельні утворення висотою до 100 м.;

13. Пам'ятник Борцям Революції;

14. Місце народження двічі ГРС гвардії майора М.І. Горюшкіна; погруддя героя.

Також діє Обл. ЛР по туризму та екскурсіях, туристські готелі, заповідні місця і пам'ятки природи, інститути, вузи та багато іншого.

Розділ 3. Характеристика залізниці району обслуговування

3.1 Густота залізничної мережі

Район має густу мережу залізниць. Довжина магістральних залізниць - 2847 км, густота - 53,2 км на 1000 км ². На 1000 км ² території країни припадає 38 км залізничних колій загального користування і 46 км колій підприємств і організацій. Особливо багато залізничних колій підприємств і організацій у Донбасі і Придніпров'ї. Причина цього явища криється в значних обсягах обробки вантажів на металургійних підприємствах, заводах інших галузей промисловості.

Донецька залізниця має найбільш розвинуту індустріальну частину району - Донецьку і Луганську області. Найбільші залізничні вузли: Ясинувата, Красний Лиман, Дебальцеве, Микитівка, Іловайськ, Волноваха, Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівка, Сімейкине.

Основний каркас залізничної мережі уявляє собою густі грати сильно завантажених широких і меридіанних ліній, маючих багаточисленні примикання під'їзних шляхів промислових підприємств - вугільних шахт, теплових електростанцій, металургійних комбінатів, хімічних і машинобудівельних заводів, підприємств будівельної індустрії. На під'їзних шляхах здійснюється більш 4/5 всього навантаження дороги.

3.2 Характеристика перевізної роботи дороги

Основний вид транспорту району - залізничний. Він перевозить понад 95% загального відправлення вантажів. Величезний промисловий потенціал району визначає високу вантажонапруженість основних напрямків дороги, перевищуючи середньо мережну в 3-4 рази.

В структурі відправлення вантажів 53% приходиться на долю кам'яного вугілля, половина якого перевозиться в межах дороги на електростанції і коксохімічні заводи Донбасу. Донецька залізниця - великий відправник і одержувач будівельних матеріалів і вапняку для металургійної промисловості. Вона одержує залізну руду в основному з Криворіжжя, а також з рудників Курської магнітної аномалії. Основними вантажами, що перевозяться є вугілля, залізна руда, сира нафта, будівельні матеріали, мінеральні добрива, с/г продукція, вироби металургії та машинобудування. За перевезенням нафти і нафтопродуктів залізничний транспорт перевищує трубопровідний.

За загальним обсягом перевезень Донецький район займає перше місце в Україні. Характерною є перевага обсягу вивозу над ввозом. Серед внутрішньодержавних залізниць найбільше значення мають лінії Донбас-Кривий Ріг.

Найбільші обсяги перевезень вантажів характерні для Донецької, Дніпропетровської і Луганської областей, найменші - для Чернігівської, Чернівецької та Тернопільської.

Донецька дорога виконує великий об'єм пасажирських транзитних перевезень, їдучих на Кавказ, Поволжя, частково в Крим і назад. Найбільша кількість пасажирських поїздів пропускається по магістралі Лозова - Слов'янськ - Іловайськ - Марцево - Ростов-на-Дону. Власні залізничні пасажирські перевозки значно невеликі.

3.3 Структура і напрями основних вантажопотоків

Ще однією особливістю цього району являється висока насиченість залізничними лініями, як правило, двупутними, електричними виходами до Центру, Поволжя, Північного Кавказу. Найбільш згружені і технічно оснащені широтний напрям Ольхова - Горлівка Красноармійськ - Чапліно, зв'язуючи Донбас з Кривим-Рогом, центральними і західними районами України, і меридіанне Харків-Красний-Лиман - Горлівка - Іловайськ - Марцево з виходом до Ростов-на-Дону, у Поволжя і на Північний Кавказ, а також на центральні і західні райони країни. Ці дві важливі магістралі виконують майже половину зовнішніх і транзитних перевезень дороги. В районі їх тяжіння знаходяться великі промислові центри - Донецьк, Горлівка, Макіївка, Краматорськ, Єнакієве.

Зважаючи загальний об'єм перевезень дороги, абсолютні розміри транзиту через Донбас значні. До числа основних транзитних вантажів відносяться чорні метали, машини і промислове обладнання, нафтопродукти, хліб, ліс.

Важливе значення мають також дві перетинаючи лінії: Іловайськ-Сватове і Несветай - Старобельськ з виходом до центральних районів. Тут розташовані такі великі промислові центри східної частини Донбасу, як Луганськ, Комунарськ, Лисичанськ, Сєверодонецьк.

Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є ті, які з'єднують Україну з її найближчими сусідами. Це насамперед Донбас - Харків - Курськ - Москва, Донбас - Валуйки - Єлець - Москва, Донбас - Міллерово - Рязань - Москва, Одеса - Київ - Москва. Через Україну проходить магістраль, що зв'язує столицю Росії з Північним Кавказом і країнами Закавказзя (Москва - Курськ - Харків - Ростов-на-Дону), а також залізниця Донбас-Поволжя, що зв'язує Україну зі східними районами Росії.

3.4 Взаємодія залізниці з іншими видами транспорту

В тісній взаємодії з залізничним транспортом у Донецькому районі працюють морський (Азовське море) і річковий (р. Дніпро) транспорт. Основні ріки району - Дніпро і Північний Донець. Південна частина району виходить до порту Азовського моря - Маріуполя і Бердянська, а також частково до Чорного моря через Кримський півострів. Але їх роль в транспортному обслуговуванні районі невелика. Район має розвинену мережу магістральних газопроводів.

Тут немає великих суднохідних річок. Важливе значення має і трубопровідний транспорт. Він забезпечує район нафтою, нафтопродуктами, газом, що надходять з інших регіонів, переважно з-за кордону. Транзитом через Донецький район проходять газопровід "Союз" й аміакопровод Тольятті - Одеса. Із Ставрополя й Шебелинки в район надходить газ. На цій сировині працює промисловість Донбасу. По території району проходять великі нафто - і продуктопроводи. На станції Трудова здійснюється налив цистерн з продуктопровід Грозний - Армавір - Трудова. Природний газ транспортують по газопроводу Шебелинка - Ізюм, Слов'янськ. Великі аеропорти в Донецьку, Луганську, Маріуполі.

Висновки

Донецький економічний район і надалі залишається провідним районом видобутку кам'яного вугілля в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Великі перспективи розвитку легкої промисловості при використанні жіночої сили. Надалі слід поглиблювати спеціалізацію сільського господарства на виробництв молока, свіжих овочів, баштанних культур. Гострою є проблема відпливу робочої сили з сільського господарства у промисловість гірничопромислової зони.

Проблема полягає у зниженні частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки.

Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, проблема стікання бактеріальне забруднення вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.

Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металомістке машинобудування, недостатня частка праце місткого, особливо електронного, верстатобудування, приладобудування.

Таким чином. Донецький економічний район має дуже напружену екологічну ситуацію, поліпшення якої може настати після введення в державі екологічного податку, який існує в багатьох країнах світу.

Список використаної літератури

1. За редакцією професора Є.П. Качана, "Розміщення продуктивних сил України" К., 1998: "Вища школа".

2. За редакцією В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова, К. 1998:"Знання". Розміщення продуктивних сил", Підручник.

3. Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський, Л.С. Антоньєва, І.М. Шедрова, М.П. Нісітюк, Д.В. Клиновий, "Продуктивні сили економічних районів України" К., 2000 р.

4. Енциклопедія Географії України.

5. Під редакцією канд. географ, наук Н.Н. Казанского "География путей сообщения" М. 1987: "Транспорт".

6. Під редакцією канд. географ, наук Н.Н. Казанського "Економическая география транспорта" М. 1991: "Транспорт ".

Размещено на Allbest.ru

...