Природо-географічна характеристика світового океану

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Тихий океан

Світовий океан обіймає Землю неразделимими водами і є за своєю природою єдиної стихією, яка набуває різні властивості зі зміною широт. У берегів Гренландії і Антарктиди, в ревучих вітрами сорокових широтах цілий рік вирують шторми. У тропіків немилосердно пече сонце, дмухають пасати і лише інколи проносяться руйнівні урагани. Однак величезний Світовий океан розділений що й материками деякі океани, кожен із яких має особливі природні риси.

Тихий океан - найбільший площею, найглибший і древній з океанів. Головні її особливості - великі глибини, часті руху земної кори, безліч вулканів дно якої, величезний запас тепла у його водах, виняткова розмаїтість органічного світу.

Тихий океан, ще її називають Великий, займає 1/3 поверхні планети і майже 1/2 площі Світового океану. Розташований по обидва боки від екватора і 1800 меридіана. Цей океан поділяє і водночас з'єднує берега п'яти континентів. Тихий океан особливо широкий у екватора, на поверхні він є теплий.

На сході океану берегову лінію розчленована слабко, виділяється кілька півостровів і заток. На заході берега сильно порізані. Тут багато морів. У тому числі є шельфовие, розташовані на материковій обмілини, з глибинами трохи більше 100 м. Деякі моря лежать у зоні взаємодії літосферних плит. Вони глибокі й відділені від океану острівними дугами.

Багато народів, які населяють тихоокеанські береги, і острова, з давнини робили плавання по океану, освоювали її багатство. Початок проникнення європейців в Тихий океан збіглося з епохою Великих географічних відкриттів. Кораблі Ф. Магеллана кілька місяців плавання перетнули величезне водне простір зі Сходу захід. Увесь цей час море було навдивовижу спокійним, що дозволило Магеллану вказувати назву Тихим океаном.

Багато даних про природі океану отримали під час плавань Дж. Кука. Вагомий внесок у дослідження океану та островів у ньому внесли російські експедиції під керівництвом І.Ф. Крузенштерна, М.П. Лазарєва, У.М. Головнина, Ю.Ф. Лисянського. У тому ж ХІХ ст. комплексні дослідження З.П. Макаровим на судні «Витязь». Регулярні наукові рейси з 1949 р. робили радянські експедиційні суду. Вивченням моря займається спеціальна міжнародна організація.

Рельєф дна океану складний. Материкова обмілина (шельф) добре розвинена тільки в берегів Азії, і Австралії. Материкові схили круті, часто ступінчасті. Великі підняття і хребти поділяють ложе океану на улоговини. Поблизу Америки розміщено Східно-Тихоокеанське підняття, яке входить до системи серединно-океанічних хребтів. На дні океану розміщено понад десять тис. окремих підводних гір, переважно вулканічного походження.

Літосферна плита, де лежить Тихий океан, у своїх межах взаємодіє зі іншими плитами. Краї Тихоокеанської плити занурюються у тісне простір жолобів, які кільцем оточують океан. Ці руху породжують землетруси та виверження вулканів. Тут лежить знамените «Вогняне кільце» планети та глибока западина - Марианська (11022 м).

Клімат океану різноманітний. Тихий океан розташоване у всіх кліматичних поясах, крім північного полярного. Над його величезними просторами повітря насичене вологою. У сфері екватора випадає до 2000 мм опадів. Від холодного Льодовитого океану Тихий захищений суходолом і підводними хребтами, тому північна частину його тепліше південної.

Тихий океан - самий неспокійний і грізний серед океанів планети. У центральних частинах його дмухають пасати. У західної - розвинені мусони. Взимку з материка приходить холодний і сухий мусон, який надає істотне вплив геть клімат океану; частина морів береться кригою. Нерідко над західною частиною океану проносяться спустошливі тропічні урагани - тайфуни «тайфун» означає «сильний вітер»). У поміркованих широтах всю холодну половину року вирують шторми. Тут переважає західний перенесення повітря. Найвищі хвилі заввишки до 30 м відзначені північ від і півдні моря. Урагани піднімають у ньому цілі водяні гори.

Властивості водних мас визначаються особливостями клімату. Через великої протяжності океану із півночі на південь середньорічна температура води лежить на поверхні змінюється від -1 до +29 °З. У цілому нині опади в океані переважають над випаром, тому солоність поверхневих вод у ньому трохи нижче, ніж у сусідніх океанах.

Течення в Тихому океані узгоджуються із загальною схемою в Світовому океані, яка вам вже відома. Оскільки Тихий океан сильно витягнуть із Заходу Схід, у ньому переважають широтні потоки вод. І на північної, й у південній частині океану утворюються кільцеподібні руху поверхневих вод.

Органічний світ моря відрізняється незвичайним багатством і розмаїттям видів рослин та тварин. У ньому живе половина всієї маси живих організмів Світового океану. Пояснюють цю особливість океану його розмірами, розмаїттям природних умов і віком. Особливо багата життя тропічних і екваторіальних широтах у коралових рифів. У північної частини океану багато лососевих риб. На південному сході океану біля берегів Південної Америки утворюються величезні скупчення риби. Водні маси тут дуже родючі, у яких розвивається багато рослинного й тваринного планктону, яким харчуються анчоуси (сельдеобразні риби довжиною до 16 див), ставриди, масляні, скумбрії інші види риб. Багато риби поїдають тут птахи: баклани, пелікани, пінгвіни.

У океані живуть кити, морські котики, морські бобри (цілостоногі живуть самі в Тихому океані). Багато і безхребетних тварин - корали, морські їжаки, молюски (восьминоги, кальмари). Тут живе найбільший молюск -тридакна, вагою до 250 кг.

Кожен із поясів моря має свої особливості. Північний субполярний пояс займає невелику частину Берингової і Охотського морів. Температура водних мас тут низька (до -1°З). У цих морях відбувається активне перемішування вод, і тому вони багаті на рибу (минтай, камбала, оселедець). В Охотському морі багато лососевих риб і крабів.

Великі території охоплює північний помірний пояс. Він піддається сильному впливу західних вітрів, тут часті шторми. На заході цього пояса лежить Японське море - одне з багатих різноманітними видами організмів.

У екваторіальному поясі межах течій, де посилюється підйом глибинних вод до зростає їх біологічна продуктивність, живе багато риб (акули, тунці, вітрильники та інших.).

У південному тропічному поясі моря біля берегів Австралії перебуває унікальна природна комплекс Великого Барьерного рифу. Це найбільший Землі «гірський хребет», створений живими організмами. За розмірами він можна з Уральским хребтом. Під захистом островів і рифів в теплих водах розвиваються колонії коралів як кущів і дерев, колон, замків, букетів квітів, грибів; корали ясно-зелені, жовті, червоні, блакитні, лілові. Але тут живе безліч молюсків, іглокожих, ракоподібних, різних риб.

На берегах і островах моря розміщено понад 50 відсотків прибережних країн, у яких живе близько половини людства.

Використання природних багатств океану почався ще давнини. Тут виникло кілька центрів мореплавання - у Китаї, в Океанії, і Південній Америці, на Алеутських островах.

Тихий океан відіграє у багатьох народів. Половина світового улову риби посідає цей океан. Крім риби частина улову становлять різні молюски, краби, креветки, криль. У Японії на морському дні вирощують водорості, молюсків. У деяких країни з морської води витягають сіль та інші хімічні речовини, опрісняють її. На шельфі ведуть розробки розсипів металів. У берегів Каліфорнії і навіть Австралії видобувають нафту. На дні океану виявлено железомарганцеві руди.

Через найбільший океан нашої планети проходять важливі транспортні шляху, протяжність цих трас дуже великий. Добре розвинене судноплавство, переважно вздовж узбереж материків.

Господарська діяльність людини у Тихому океані призвела до забруднення його вод, до виснаження деяких видів біологічними ресурсами. Так, до кінця XVIII в. були винищені ссавці - морські корови (вид ластоногих), відкриті однією з учасників експедиції У. Беринга. На межі винищення на початку ХХІ в. перебували котики, зменшилася чисельність китів. Нині їх промисел обмежений. Велику небезпека в океані представляє забруднення вод нафтою, деякими важкими металами і відходами атомної промисловості. Шкідливі речовини розносяться течіями з усього океану. Навіть в берегів Антарктиди у складі морських організмів виявлено ці речовини.

2. Індійський океан

Природа Індійського океану має багато спільних із природою моря, що багато подібності в органічному світі двох океанів.

Індійський океан відрізняється своєрідним становищем планети: більшість його лежать у Південній півкулі. На півночі він обмежений Євразією і немає зв'язки України із Північним Ледовитим океаном.

Береги океану порізані слабко. Островів порівняно мало. Великі острова розташовані тільки кордоні океану. У океані є вулканічні і коралові острова

З дослідження океану. Береги Індійського океану - одне із районів древніх цивілізацій. Деякі учені гадають, що мореплавання почалося на Індійському океані. Першими засобами подолання водних просторів були бамбукові плоти, які досі використав Індокитаї. У Індії було створено кораблі катамаранного типу. Зображення таких кораблів викарбувані на стінах древніх храмів. Древнеіндійські мореплавці у ті давні часи плавали на Мадагаскар, до Східної Африку, а можливо, й у Америку. Опис маршрутів плавань по океану першими склали араби. Дані про Індійському океані почали накопичуватися від часу плавання Васко так Гами (1497-1499). Наприкінці XVIII в. перші проміри глибин того океану провів англійський мореплавець Дж. Кук.

Комплексне вивчення океану почався наприкінці ХІХ ст. Найбільші дослідження проведено англійської експедицією на судні «челенджер». Проте незалежності до середини ХХ в. Індійський океан було старанно вивчене слабко. Нині десятки експедицій на науково-дослідних судах багатьох країн вивчають природу океану, виявляють її багатство.

Будова рельєфу дна складне. Серединно-океанічні хребти ділять ложе океану втричі частини. У західній частині протягнувся хребет, що з'єднується південніше Африки зі Серединно-Атлантичним хребтом. Для центру хребта характерні глибинні розлами, області землетрусів і вулканізму дно якої океану. Розломи земної кори тривають у Червоному морі та виходять суходіл.

Клімат того океану формується під впливом його географічне розташування. Особливість клімату - сезонні вітри мусони у північній частині частини океану, розташовану в субекваторіальному поясі і схильна до значному впливу суші. Мусони надають дуже впливає на погодні умови у північній частині частини океану.

На півдні океан відчуває охолодне вплив Антарктиди; лежать найбільш суворі райони океану.

З особливостями клімату пов'язані властивості водних мас. Північна частина океану добре прогрівається, позбавлена припливу холодних вод і тому найтепліша. Температура води тут вище (до +30°З), ніж тієї ж широтах за іншими океанах. На південь температура вод знижується. Солоність вод океану лежить на поверхні загалом вище, ніж середня солоність Світового океану, а Червоному море вона особливо висока (до 42‰).

У північній частині океану освіту течій впливає сезонна зміна вітрів. Мусони змінюють собі напрямок руху вод, викликають їх вертикальне перемішування, перебудовують систему течій. На півдні течії є складовою загальної схеми течій Світового океану.

Органічний світ Індійського океану подібний з рослинним і тваринним світом західній частині моря. Тропічні водні маси багаті планктоном, у якому що багато одноклітинних водоростей. Через них поверхневий пласт вод сильно каламутніє, змінює забарвлення. Серед планктону багато світних вночі організмів. Разнообразни види риб: сардинела, скумбрія, акули. У південній частині океану - белокровні риби, наприклад крижана, та інших. Особливо багаті життям шельфові райони і мілководдя у коралових рифів. Заросли водоростей утворюють підводні луки. У теплих водах Індійського океану живуть гігантські морські черепахи, морські змії, з молюсків багато каракатиць і кальмарів, а біля Антарктиди - китів і тюленів.

Індійський океан лежить у кількох природних поясах. У тропічному поясі під впливом оточуючої суші утворюються комплекси з різними властивостями водних мас.

У західній частині цього пояса опадів випадає мало, велике випаровування, з суші води майже надходять.

Водні маси тут мають підвищену солоність. Северо-східна частина пояса, навпаки, отримує багато осадів та прісної води з річок, стікаючих з Гімалаїв.

Тут створюється комплекс із дуже опресненними поверхневими водами.

Природні багатства Індійського океану загалом вивчені і освоєно ще досить. Шельф океану багатий на корисні копалини. У товщах осадових порід дно якої Перської затоки величезні поклади нафти і газу.

Видобуток і перевезення нафти створюють небезпека забруднення вод. У країнах, розташованих біля північно-західних узбереж океану, де його майже немає прісної води, ведеться опріснення солоних вод. Розвинений і вилов риби.

Через Індійський океан проходять численні судноплавні траси. Як багато морських доріг у північній частині океану, де досі використовують невеликі вітрильні суду.

Напрям їх руху пов'язані з мусонами.

3. Атлантичний океан

З усіх океанів Атлантичний займає найважливішу у житті людства. Склалося це історично.

Як багато і Тихий океан, Атлантичний витягнуть від субарктичних широт до Антарктиди, але поступається йому за ширині. Найбільшою ширини Атлантика сягає в поміркованих широтах і звужується до екватору.

Берегова лінія океану сильно розчленована у Північному півкулі, а Південному порізана слабко. Більшість островів лежить біля материків.

З часів Атлантичний океан став освоюватися людиною. На його берегах у різні епохи виникли центри мореплавання у Стародавній Греції, Карфагені, Скандинавії. Його води омивали легендарну Атлантиду, про географічному становищі якої у океані досі сперечаються вчені.

З епохи Великих географічних відкриттів Атлантичний океан стало головним водним шляхом Землі.

Комплексні дослідження природи Атлантики почалися аж наприкінці в XIX ст. Англійська експедиція на судні «челенджер» справила проміри глибин, зібрала матеріал про властивості водних мас, про органічному світі океану. Як багато даних про природу океану отримали під час проведення Міжнародного геофізичного року (1957-1958). І на наші дні експедиційна ескадра із них науки багатьох країн надалі веде дослідження водних мас, рельєфу дна. Океанологи вивчають взаємодія океану з атмосферою, досліджують природу Гольфстріму та інших течій.

Відповідно до теорії літосферних плит Атлантичний океан порівняно молодий. Рельєф його дна негаразд складний, як і Тихому океані. Через всю Атлантику майже з меридіану протягнувся гігантський хребет. У першому місці, він входить у поверхню - це острів Ісландія. Хребет ділить ложе океану на дві майже однакові частини. До берегів Європи й Америки прилягають великі шельфи.

Клімат в Атлантичному океані різноманітний, оскільки він переважають у всіх кліматичних поясах. Найбільш широка частина океану лежить над екваторіальних, як Тихий океан, а тропічних та помірних широтах. У цих широтах, як і та контроль Тихим океаном, дмухають пасати й західні вітри поміркованих широт. Взимку у поміркованих широтах часто розігруються шторми, під Одесою півкулі вони вирують в усі сезони року.

Особливість клімату віддзеркалюється в властивості водних мас. Температура поверхневих вод тут у середньому значно нижчі від, ніж у Тихому і Індійському океанах. Пояснюється це охлаждающим впливом вод і льодів, винесених з Північного Льодовитого океану та з Антарктики, і навіть інтенсивним перемішуванням водних мас. Помітні різницю між температурою води та повітря на ряді районів Атлантики викликає освіту сильних туманів.

Солоність водних мас у деяких районах океану перевищує середню, оскільки значної частини испарившейся вологи через відносної вузькості океану переноситься вітрами на сусідні матери. Течення в Атлантиці, на відміну Тихого і Індійського океанів, спрямовані за широті, а майже вздовж меридіанів. Спричинено це - велика витягнутість океану із півночі на південь і обриси берегової лінії. Течення в Атлантиці активніше, ніж у сусідніх океанах, переносять водні маси, і з ними тепла і холод лише з широт до інших. Течення впливають і льодові умови. Особливість океану - численні айсберги і плавучий морської лід. Води біля Гренландії - одне із найбільш надзвичайно мальовничих районів Атлантики. Потужні крижані «мови» виходять із глибин острова до океану і нависають її холодними блакитно-зеленими водами високими обривами прозорого льоду. Часом вони з гуркотом відламуються великими брилами падають в воду. Течення виносять айсберги у відкритий океан до 40° з.ш. Ці райони Атлантики небезпечні для судноплавства. За рухом айсбергів стежить спеціальна патрульна повітряна служба, знімки надходять, і з штучних супутників Землі. Цю інформацію передається кораблям всіх країн.

Органічний світ Атлантики біднішими видами, ніж світ моря. Пояснюється це відносної молодістю в Атлантичному океані і сильним похолоданням його клімату під час останньої зледеніння. При невеличкому числі видів кількість риб та інших морських тварин за цьому океані значно. Шельфів і підняттів дна тут більше, ніж у Тихому океані. Тому багато зручних місць для нересту донних і придонних риб, зокрема промислових: тріски, оселедця, скумбрії, морського окуня, мойви. У полярних водах живуть кити і тюлені. Як і Тихому океані, в Атлантичному є все природні пояса. Усередині них виділяються природні комплекси морів, заток (Середземне, Північне, Балтійське та інші моря). За природою вони відрізняються комплексів на відкритій частині океану.

У північному субтропічному поясі перебуває унікальний за своїй - природі Саргасове море - море без берегів. Його кордону утворюють течії. Води цього моря мають високу солоність (до 37‰) і температуру. На яскраво-синьої поверхні океану зелено-бурими плямами виступають невеликі пучки саргассових водоростей. Води моря бідні планктоном. Дуже рідкісні тут і птиці. Океанологи називають такі райони «блакитний океанічній пустелею».

По обидві сторони океану лежать розвиненні держави господарських цілях країни. Через Атлантику проходять найважливіші морські шляху. З здавна Атлантичний океан місце інтенсивного риболовецького і звіробійного промислу. Китобійний промисел в Біскайській затоці вівся ще IX-XII ст.

Природні умови Атлантики сприятливі у розвиток життя, тому із усіх океанів він є продуктивний. Більшість улову риби і видобуток інших морських продуктів посідає північну частина океану. Проте посилений промисел останнім часом призвів до зменшення біологічних багатств.

Шельфи в Атлантичному океані багаті родовищами нафти й інших копалин. Тисячі свердловин пробурені на шельфі Мексиканської затоки й у Північному морі. У зв'язку з зростанням міст, розвитком над судноплавством під багатьох морях у самому океані останнім часом спостерігається погіршення природних умов. Забруднені води, повітря, погіршилися умови на відпочинок на берегах океану та його морів. Наприклад, Північне море покрито багатокілометровими нафтовими плямами. У берегів Північної Америки нафтова плівка має ширину на сотні кілометрів. Середземне море належить до забрудненим Землі. Атлантика не спроможна самотужки очищуватися від відходів. Боротьба забрудненням того океану є міжнародним справою. Вже укладені договори, які забороняють скидання в океан небезпечних відходів.

4. Північний Льодовитий океан

Цей океан відрізняється суворістю клімату, безліччю льодів і щодо малими глибинами. Життя у ньому залежить від обміну водою й теплому з іншими океанами.

Північний Льодовитий океан - найменший із океанів Землі. Він самий мілководний. Океан розташований у центрі Арктики, що займає все простір навколо Північного полюси, у тому числі океан, прилеглі частини материків, острови Фіджі і архіпелаги.

Значна частина площі океану становлять моря, що їх окраїнні і лише одна внутрішнє. У океані багато островів, розташованих неподалік материків.

Історія дослідження океану. Дослідження Льодовитого океану - це історія героїчних подвигів багатьох поколінь мореплавців, мандрівників та закордонних вчених деяких країн. У давні часи на вутлих дерев'яних кочах і турах пускалися російські люди - помори в подорожі. Зимували на Груманте (Шпіцбергені), плавали до гирла Обі. Ними промисел риби, полювали на морського звіра і добре знали умови плавання в полярних водах.

Використовуючи інформацію про плаваннях російських, англійці і голландців вдавалася до спроб відшукати найкоротші шляху з Європи у країни Сходу (Китаю і Індію). У результаті плавання Виллема Баренца наприкінці XVI в. було створено карта західній частині океану.

Початок планомірному вивченню берегів океану поклала Велика Північна експедиція (1733-1743). Її учасники зробили науковий подвиг - минулися, і поклали карті берега від гирла Печори до Берингової протоки.

Перші відомості про природу приполярних ділянок океану було зібрано наприкінці ХІХ в. під час дрейфу «Фрама» Ф. Нансена і плавання до полюса на початку ХХІ в. Р. Сєдова на шхуні «Св. Фока».

Можливість проходу через океан за навігацію було доведено в 1932 р. експедицією криголама «Сибиряков». Учасники цієї експедиції під керівництвом Про. Ю. Шмідта проводили проміри глибин, вимірювали товщину льоду, вели контролю над погодою.

У нашій країні було розроблено нові методи дослідження того океану. У 1937 р. на дрейфуючій крижині була перша полярна станція «Північний полюс» (>СП-1). Чотири полярника на чолі з І.Д. Папаниним провели героїчний дрейф на крижині від Північного полюси до Гренландского моря.

Для дослідження океану тепер за змінюють літаки, які сідають на крижини та друзі проводять одноразові спостереження. Знімки з космосу дають інформацію щодо змін у стані атмосфери над океаном, про переміщення льодів.

У всіх цих досліджень нагромаджено великий матеріал про природу Північного Льодовитого океану: про кліматі, органічному світі; уточнено будова рельєфу дна, вивчені придонні течії.

Багато таємниць природи Льодовитого океану вже відомі, але що ще попереду відкрити майбутніх поколінь, зокрема, то, можливо, і комусь із вас.

Рельєф дна має складне будова. Центральна частина океану пересічена гірськими хребтами і глибокими розломами. Між хребтами лежать глибоководні западини і улоговини. Характерна риса океану - великий шельф, що становить більш як третина площі дна океану.

Кліматичні особливості визначаються полярним становищем океану. Над ним переважають арктичні повітряні маси. Влітку часті тумани. Повітряні маси Арктики значно тепліше повітряних мас, цих над Антарктикою. Причина цього - запас тепла водами Льодовитого океану, який постійно поповнюється теплом вод Атлантики й у меншою мірою моря. Отже, хоч як дивно, Північний Льодовитий океан не відповідає, а істотно зігріває великі простору суші Північного півкулі, особливо у зимові місяці.

Під впливом західних і південно-західних вітрів з Північної Атлантики в Льодовитий океан входить потужний потік теплих вод Північно-Атлантичного течії. Уздовж берегів Євразії води рухаються із Заходу Схід. Через весь океан від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух вод у напрямі - зі Сходу захід.

Найбільш риса природи того океану наявність льодів. Їх освіту пов'язані з низькою температурою і щодо низькою солоністю поверхневих водних мас, які опріснені велику кількість річкових вод, стікаючих з материків. береговий органічний океанічний

Винесення льоду до інших океани утруднений. Тож тут переважає багаторічний лід завтовшки 2-4 метрів і більше. Вітри й низхідні течії викликають рух і стиснення льодів, освіту торосів.

Основний масив організмів у океані утворюють водорості, здатні жити у холодної води та навіть у льодах. Органічний світ багатий лише у приатлантичному районі та па шельфі біля усть річок. Тут утворюється планктон, дно якої ростуть водорості, живуть риби (тріску, навага, палтус). У океані живуть кити, тюлені, моржі. Живуть в Арктиці білі ведмеді, морські птахи, провідні колоніальний спосіб життя котрі живуть на берегах. Усі населення гігантських «пташиних базарів» харчується в океані.

У Льодовитому океані виділяють два природних пояса. Кордон полярного (арктичного) пояса Півдні приблизно збігаються з краєм континентального шельфу. Ця найбільш глибоководна сувора частина океану покрита дрейфуючими крижинами. Влітку крижини покриваються шаром талої води. Цей пояс малопридатна не для життя організмів.

Частина океану, прилегла суші, належить до субполярному (субарктичному) поясу. У це моря Льодовитого океану. Природа не так сувора. Влітку біля берегів вода вільна від льоду, сильно опреснена ріками. Проникающие сюди теплі води з Атлантики створюють умови у розвиток планктону, яким харчуються риби.

Види господарської діяльності океані. Північний Льодовитий океан має виключно важливого значення для країн, берега яких омивають його води. Сувора природа океану утрудняє у ньому пошуки з корисними копалинами. Але вже розвідані родовища нафти і газу на шельфі Карського і Баренцове морів, біля берегів Аляски та Канади.

Біологічні багатства океану невеликі. У приатлантичному районі рибалять і видобувають водорості, полюють на тюленів. Видобуток китів в океані суворо лімітована.

Освоєння Північного морського шляху почалося лише у 30-х рр. ХХ в. Північний морський шлях (скорочено СМП) - це головне судноплавна магістраль в Арктиці, яка значно скорочує відстані між європейськими і далекосхідними портами. СМП грає величезну роль освоєнні Сибіру. Цим шляхом у Сибір везуть обладнання та продовольство, вивозять ліс і руду. Навігація триває від 2 до запланованих 4 місяців, але в окремі ділянки з допомогою криголамів його тривалість більше. Задля більшої роботи СМП нашій країні створено спеціальні служби: полярна авіація, ціла мережу метеорологічних станцій узбережжя і дрейфуючих льодинах.

Північний Льодовитий океан вивчають люди, які називають виразним словом «полярники». Належність до полярникам визначається як професією, а й географічної сферою діяльності. Попри те що людина озброєний потужної технікою, працювати у Льодовитому океані важко знайти й небезпечно. Полярникам притаманні як відвага і мужність, витривалість і працелюбність, а й високу майстерність.

Размещено на Allbest.ru