Еколого-ландшафтознавчий аналіз Українських Карпат

Висотні місцевості: 1. Випукле пенепленізоване альпійсько-субальпійське середньогір'я з елементами високогір'я складене конгломератами, масивними пісковиками, товсторитмічним флішем (кристалічними сланцями і кварцитами у Рахівсько-Чивчинському районі) з високогірними луками, пустищами, гірсько-сосновим і зелено-вільховим криволіссям на гірсько-лучно-буроземних і гірсько-торфяно-буроземних грунтах. 2. Різко ввігнуте давньольодовиково-ерозійне субальпійське середньогір'я з елементами високогір'я складене конгломератами, масивними пісковиками (кристалічними сланцями і кварцитами у Рахівсько-Чивчинському районі) з гірсько-сосновим і зелено-вільховим криволіссям, вторинними луками і пустищами на гірсько-торфяно-буроземних і гірсько-лучно-буроземних грунтах. 3. Пологосхиле давньольодовиково-акумулятивне лісисте середньогір'я складене суглинисто-валунною безкарбонатною мореною з ялицево-смерековими лісами на бурих гірсько-лісових середньопотужних середньоскелетних грунтах. 4. Крутосхиле ерозійно-денудаційне лісисте середньогір'я складене масивними пісковиками і пісковиковим флішем з смерековими, буково-ялицево-смерековими, смереково-ялицево-буковими і буковими лісами на бурих гірсько-лісових слабопотужних сильноскелетних грунтах. 5. Крутосхиле ерозійно-денудаційне лісисте й вторинно лучне низькогір'я складене глинисто-пісковиковим флішем, аргілітами і алевролітами з прошарками пісковиків (базальтами, андезитами, туфами в районі Вулканічного хребта) з дубовими, буковими, дубово-буковими, смереково-ялицево-буковими і буково-ялицево-смерековими лісами на бурих гірсько-лісових середньопотужних середньоскелетних грунтах.

6. Пологосхиле ерозійно-денудаційне лісисте й вторинно лучне низькогір'я складене пісковиково-глинистим флішем, аргілітами і алевролітами з прошарками пісковиків з буково-ялицево-смерековими, смереково-ялицево-буковими, буковими, дубово-буковими, дубовими і грабово-дубовими лісами на бурих гірсько-лісових потужних слабоскелетних грунтах. 7. Слабоспадисті поверхні високих (VI, VII) терас складені галечниковим суглинисто-піщаним алювієм з буковими і дубово-буковими лісами на буроземно-підзолистих грунтах. 8. Слабоcпадисті поверхні середніх (IV, V) терас складені супіщано-галечниковим суглинистим алювієм з буковими, буково-дубовими і грабово-дубовими лісами на буроземно-підзолистих грунтах. 9. Терасовані днища річкових долин (заплава, I - III тераси) складені супіщаним і піщаним галечниковим алювієм з смереково-буково-вільховими лісами і лучною рослинністю на дернових і лучних грунтах. 10. Спадисті поверхні педіментів складені елювіально-делювіальними суглинками з ялицево-смереково-буковими лісами на дерново-підзолистих і бурих гірсько-лісових грунтах (зайняті переважно орними землями). 11. Високі хвилясті межиріччя складені елювіально-делювіальними суглинками з смереково-ялицево-буковими лісами на дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних грунтах (зайняті орними землями і лісами). 12. Горбисто-грядові ерозійно-зсувні межиріччя складені елювіально-делювіальними суглинками з ялицево-дубово-буковими лісами на дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних грунтах (зайняті садами, луками і орними землями). 13. Горбисто-улоговинні ерозійно-зсувні межиріччя складені елювіально-делювіальними суглинками з ялицево-дубово-буковими лісами на дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних грунтах (зайняті садами, луками і орними землями). 14. Широкогрядові межиріччя складені лесовидними суглинками елювіально-делювіального типу з буковими, дубово-буковими і грабово-буковими лісами на сірих опідзолених грунтах і опідзолених чорноземах (зайняті переважно орними землями). 15. Алювіально-зандрові рівнини складені пісками з сосново-дубовими і сосновими лісами на дерново-підзолистих грунтах (зайняті переважно орними землями). 16. Рівні заболочені днища древніх річкових долин складені алювіальними галечниками, суглинками та глинами з болотистими окультуреними луками на дерново-підзолистих сильноглейових грунтах (зайняті сінокосами). 17. Слабохвилясті поверхні високих (VI, VII) терас складені галечниковим алювієм, що перекритий суглинками з буково-дубовими лісами на дерново-підзолистих глейових і буроземно-підзолистих грунтах (зайняті переважно орними землями). 18. Слабоспадисті поверхні середніх (IV,V) терас складені галечниковим алювієм, що перекритий суглинками, з буково-дубовими лісами на дерново-підзолистих глейових грунтах (зайняті переважно орними землями). 19. Рівні, широкі, місцями заболочені поверхні низьких (І - ІІІ) терас складені галечниково-супіщано-суглинистим алювієм і лесоподібними суглинками з дубово-буковими і грабово-дубовими лісами та луками на дерново-підзолистих глейових, дернових, лучних і болотних грунтах (зайняті переважно орними землями).

20. Рівні, вузькі терасовані (заплава, І - ІІІ тераси) днища річкових долин, складені галечниками, супісками і суглинками з лучно-болотною рослинністю на лучних і болотних грунтах (осушені, зайняті переважно пасовищами і сінокосами). 21. Заплави і русла рік складені галечниками, пісками і супісками з лучною і чагарниковою рослинністю на дернових нерозвинутих грунтах.

Зокрема, нами проаналізовано особливості поширення цілого спектра сучасних негативних фізико-географічних явищ - геодинамічних (тектонічні підняття і опускання, землетруси), геоморфологічних (зсуви, осипища, селі, ерозія, карст і ін.), гідрометеорологічних (сильні морози, вітри, рясні дощі, паводки, грози, туман, інтенсивні снігопади, снігові лавини тощо), вітровалобуреломних та інших, встановлено їх зв'язок з ландшафтами та регіональними ландшафтними одиницями.

Виконані польові ландшафтознавчі дослідження, укладена сучасна ландшафтна карта дали змогу встановити нові закономірності регіональної ландшафтної диференціації, які знайшли відображення на схемі фізико-географічного районування регіону. Вони пов'язані з виділенням нових регіональних ландшафтних одиниць, таких як ландшафтні округи (зокрема, Гірськокарпатський, Передкарпатський і Закарпатський) та ландшафтні підрайони, а також з уточненням меж цілого ряду районів і областей. Всього в регіоні виявлено 3 ландшафтних округи, 11 областей, 22 райони і 166 підрайонів. Найбільшою складністю структури характеризуються Середньогірно-скибова (4 райони і 40 підрайонів) і Передгірно-височинна (3 підобласті і 35 підрайонів) ландшафтні області. Це пояснюється особливостями їх історії формування та розвитку, специфікою геологічної будови Скибового покриву і Передкарпатського прогину, до яких вони приурочені.

Ландшафтний підрайон з точки зору екології людини відзначається єдністю і специфікою екологічних умов і природних ресурсів, характеризується певним типом господарювання і, відповідно, своєрідністю екологічної ситуації. Тому у цьому дослідженні він розглядається як важлива операційна одиниця еколого-ландшафтознавчого аналізу.

Суттєву роль у формуванні ландшафтної екоситуації в гірських країнах відіграють водні об'єкти та басейнові системи. Зокрема, для Українських Карпат ми виділили три типи таких систем: гірськокарпатські (розміщені повністю в горах), передкарпатські (поширені у передгір'ях) і транскарпатські (охоплюють гірські та передгірські ландшафтні області). Для кожної з них характерні своєрідні ландшафтно-екологічні умови і свій спектр екологічних проблем, зумовлених дією текучих вод в умовах достатнього і надмірного зволоження.

Аналіз антропогенних навантажень на ландшафтні комплекси

За характером дії антропогенного фактора в Українських Карпатах слід розрізняти навантаження площинного характеру, пов'язані з такими видами господарської діяльності як лісівництво, відгінно-посовищне

А. Гірськокарпатський округ. І. Високогірно-полонинська область (Чорногорська)*.

1.1 Негровецько-Буштульський район (Привододільних, або Внутрішніх Горган). Підрайони: 1 - Кам'янський, 2 - Пишконянський, 3 - Канчівський, 4 - Стримбівський, 5 - Буштульський.

1.2 Свидовецько-Чорногорський район. Підрайони: 6 - Братківський, 7 - Свидовецький, 8 - Чорногорський. 1.3 Гринявський район. Підрайони: 9 - Скупівський, 10 - Максимецький. ІІ. Область високогірно-полонинського ядра (Рахівсько-Чивчинська). Рахівсько-Чивчинський район. Підрайони: 1 - Косівсько-Полянський, 2 - Івано-Мармароський, 3 - Чивчинський. ІІІ. Середньогірно-полонинська область (Полонинська). 3.1 Район Полонинського хребта. Підрайони: 1 - Стужицький, 2 - Рунський, 3 - Ганьківецький, 4 - Боржавський, 5 - Бовцарсько-Верхський, 6 - Краснянський. 3.2 Стіг-Плайський район. Підрайони: 7 - Апецьківський, 8 - Стізький. 3.3 Пневсько-Яровицький район. Підрайони: 9 - Пневський, 10 - Яровицький. IV. Середньогірно-скибова область (Зовнішніх Карпат). 4.1 Район Верхньодністерських Бескид. Підрайони: 1 - Розлуцький, 2 - Волошинівський, 3 - Топільницький.

4.2 Район Сколевських Бескид. Підрайони: 4 - Високоверхський, 5 - Креміннянський, 6 - Грабовецький, 7 - Магуро-Бескидський, 8 - Менчуло-Бескидський, 9 - Рибницький, 10 - Парашківський, 11 - Зелем'янський, 12 - Чорносихлеський, 13 - Хомський, 14 - Підгородцівський, 15 - Сукільський, 16 - Лужківський, 17 - Липинський, 18 - Лисинський. 4.3 Горганський район (Скибових, або Зовнішніх Горган). Підрайони: 19 - Яйко-Ілемський, 20 - Гроф'янський, 21 - Таупширський, 22 - Аршицький, 23 - Сивулянський, 24 - Добошанський, 25 - Хом'яцький, 26 - Магуро-Горганський, 27 - Хординський, 28 - Нягринський, 29 - Сихлеський, 30 - Матаховський, 31 - Чортківський, 32 - Гриньківський, 33 - Станимирський, 34 - Синецький. IV.4. Район середньогірних Покутсько-Буковинських Карпат. Підрайони: 35 - Габарянський, 36 - Синицинський, 37 - Шпетківський, 38 - Писанокамінський, 39 - Шурдинський, 40 - Чимернівський. V. Низькогірно-вулканічна область (Вулканічних Карпат). Район Вулканічного хребта Підрайони: 1 - Вігорлатський, 2 - Маковицький, 3 - Великодільський, 4 - Великошолеський, 5 - Шаянський. VI. Міжгірно-верховинська область (Вододільно-верховинська).

VI.1. Міжгірський район (Воловецько-Міжгірська верховина). Підрайони: 1 - Тарницький, 2 - Буківсько-Полонинський, 3 - Ворітський, 4 - Міжгірський, 5 - Колочавський, 6 - Руськомокринський. VI.2. Опір-Сянський район (Стрийсько-Сянська верховина) Підрайони: 7 - Сянський, 8 - Верецький, 9 - Гнильський, 10 - Турківський, 11 - Яблунівський, 12 - Довжківський, 13 - Тростянський, 14 - Чорноріпенський.

VI.3. Міжгірно-улоговинний район (Улоговинний). Підрайони: 15 - Свічо-Тереблянський, 16 - Лімницько-Тересвянський, 17 - Верхньобистрицький, 18 - Ясінянський, 19 - Плоскінський, 20 - Довжинецький, 21 - Яблуницький, 22 - Ворохта-Ільцівський. VI.4. Путильський район (Ворохта-Путильське низькогір'я). Підрайони: 23 - Верховинський, 24 - Путильський. VII. Низькогірно-стрімчакова область (Міжгірських улоговин і Стрімчакових гряд). VII.1. Тур'янський район. Підрайони: 1 - Перечинський, 2 - Тур'я-Реметівський, 3 - Свалявський, 4 - Липецько-Полянський. VII.2. Угольський район. Підрайони: 5 - Драгівський, 6 - Широко-Лужанський, 7 - Калинівський, 8 - Великобичківський. VIII. Низькогірно-скибова область (Крайового низькогір'я). VIII.1. Район бескидського крайового низькогір'я. Підрайони: 1 - Добромильський, 2 - Воле-Блажівський, 3 - Східницький, 4 - Синьовиднівський, 5 - Труханівський, 6 - Поляницький, 7 - Кальнівський, 8 - Вигодський. VIII.2. Район горганського крайового низькогір'я. Підрайони: 9 - Грабівський, 10 - Суходільський, 11 - Ледовський, 12 - Туровський, 13 - Битківський, 14 - Любіжнянський, 15 - Рокитянський. VIII.3. Район низькогірних Покутсько-Буковинських Карпат. Підрайони: 16 - Карматурський, 17 - Річківський, 18 - Роженський, 19 - Виженський, 20 - Банилівський. IX. Горбогірно-улоговинна область (Солотвинської, або Верхньотисенської улоговини). Солотвинський (Верхньотисенський) район. Підрайони: 1 - Хустський, 2 - Тячівський, 3 - Солотвинський. Б. Передкарпатський округ. Х. Передгірно-височинна область (Передкарпаття). Х.1. Підобласть прибескидського передгір'я (Західне Передкарпаття). Підрайони: 1 - Яворівський, 2 - Сянсько-Дністерський, 3 - Стривігор-Білозірський, 4 - Дрогобицький, 5 - Стрийський, 6 - Моршинський, 7 - Болехівський. Х.2. Підобласть пригорганського передгір'я (Середнє Передкарпаття). Підрайони: 8 - Присвічанський, 9 - Долинський, 10 - Ясеновецький, 11 - Калуський, 12 - Рожнятівський, 13 - Войнилівський, 14 - Прилуквинський, 15 - Росильнянський, 16 - Майданський, 17 - Бистрицький, 18 - Горохолинський, 19 - Гвіздський, 20 - Середньомайданський, 21 - Лоївський, 22 - Слобода-Рунгурський, 23 - Печеніжинський, 24 - Кричківський, 25 - Делятинський. Х.3. Підобласть покутсько-буковинського передгір'я (Східне Передкарпаття). Підрайони: 26 - Ковалівський, 27 - Химчинський, 28 - Кобаківський, 29 - Брусницький, 30 - Багнівський, 31 - Міжсіретський, 32 - Красноїльський, 33 - Чернівецький, 34 - Герцаївський, 35 - Тарашанський. В. Закарпатський округ. ХІ. Передгірно-низовинна область (Закарпатської рівнини). (Райони Притисенської (Чоп-Мукачівської) низовини, Іршавської улоговини і вулканічних острівних горбогір'їв). Підрайони: 1 - Собранецький, 2 - Ужгородський, 3 - Чоп-Мукачівський, 4 - Підвиноградівський, 5 - Королевський, 6 - Іршавський, 7 - Косинівський, 8 - Берегівський, 9 - Шаланківський, 10 - Виноградівський, 11 - Юлівцівський.

* Назви регіональних ландшафтних одиниць у дужках за П.М. Цисем (1968).

Тваринництво в горах і рільництво в передгір'ях, та локального, приурочені до місць розробки мінеральних ресурсів, промислових об'єктів, населених пунктів і транспортних шляхів.

Під час аналізу площинних впливів у масштабах регіону нами враховувались такі характеристики як структура землекористування в ландшафтних районах і підрайонах, ступінь їх лісистості, розораності, меліорованості, густоти заселення тощо. Проведені дослідження свідчать про тісний зв'язок інтенсивності і масштабів тих чи інших площинних антропогенних впливів з регіональними територіальними одиницями різних рангів - ландшафтними округами, областями, підобластями, районами (табл.1), підрайонами та певними видами ландшафтів.

Загальною закономірністю для Українських Карпат є зростання інтенсивності площинних навантажень від середньогірних до низькогірних і передгірних ландшафтних підрайонів. Показник їх лісистості поступово зменшується від 87 % у високогірних і середньогірних областях до 23 % у Передгірно-височинній і 8 % у Передгірно-низовинній.

Розподіл локальних джерел антропогенного впливу, якими в регіоні є промислові об'єкти, пункти видобутку і первинної переробки мінеральних ресурсів (нафти, газу, сірки, калійної солі та інших), транспортні шляхи (автодороги, залізниці, трубопроводи) і населені пункти має свою специфіку. Найбільша концентрація локальних джерел господарського впливу спостерігається в Передгірно-височинній області в зоні її контакту її з Крайовим низькогір'ям. Тут здійснюється інтенсивний видобуток нафти і газу, розміщено близько 20 населених пунктів чисельністю понад 5 тис. чол., в тому числі такі промислові центри як Стрий, Дрогобич, Стебник, Долина і Надвірна. Значно менше джерел такого типу у низькогірних областях, ще менше у середньогірних - ними тут є населені пункти в долинах рік і транскарпатські транспортні магістралі.

Значні відмінності антропогенних навантажень спостерігаються і між типологічними ландшафтними комплексами. Найінтенсивніші вони у висотній місцевості терасованих днищ річкових долин, а найслабші у крутосхилому лісистому середньогір'ї.

Ландшафтно-екологічна ситуація в Українських Карпатах

Під час дослідження ландшафтно-екологічної ситуації в регіоні нами враховувалась ціла система екологічних чинників: природних (екологічні властивості клімату, рельєфу, гірських порід, вод, грунтів і рослинності, які в сукупності утворюють природний екологічний потенціал ландшафту); природно-антропогенних (трансформованість вертикальної структури ландшафтних комплексів, зумовлена площинними антропогенними навантаженнями та спричинені ним ж негативні стихійні процеси - ерозія, зсуви, осипища, обвали, техногенний карст, паводки, вітровали, буреломи тощо) і антропогенних (джерела техногенного забруднення - промислові об'єкти, транспортні шляхи, населені пункти, зони антропогенно зумовлених геохімічних аномалій та ін.).

Внаслідок інтегративної ландшафтно-екологічної оцінки, здійсненої нами шляхом екологічної класифікації ландшафтів, було виділено кілька груп ландшафтних комплексів за сприятливістю екологічних умов для життєдіяльності людини: майже незмінені зі сприятливими екоумовами; слабо змінені з помірно сприятливими екоумовами; середньо змінені із задовільними екоумовами; сильно змінені з погіршеними екоумовами; дуже сильно змінені з напруженими екоумовами.

Майже незмінені ландшафтні комплекси зі сприятливими екоумовами збереглись в регіоні фрагментарно і приурочені до висотних місцевостей пенепленізованого альпійсько-субальпійського середньогір'я з елементами високогір'я в Горганському та Негровецько-Буштульському районах. Слабо зміненими з помірно сприятливими екоумовами є покриті лісом низькогірні та середньогірні ландшафтні місцевості. Середньо змінені низько- і середньогірні ландшафтні комплекси із задовільними екоумовами характеризуються домінуванням вторинно лучних антропогенних модифікацій, поширенням ерозійних, зсувних і селевих процесів, передгірні - значною (до 30 %) часткою орних і заселених територій при переважанні ландшафтів, покритих лісом. Сильно змінені ланд-шафтні комплекси з погіршеними екоумовами відзначаються домінуванням вторинно-лісових антропогенних модифікацій у поєднанні із селитьбою в гірських ландшафтних місцевостях, високою (понад 50%) часткою орних земель та населених пунктів у передгірських. Тут поширені ерозійні та зсувні процеси, підвищені рівні геохімічного забруднення. Дуже сильно змінені ландшафти з напруженими екоумовами характерні лише для передгір'їв. До них належать ландшафтні місцевості низьких, середніх і високих терас, алювіально-зандрових рівнин, широкогрядових і горбисто-грядових межиріч в яких домінують орні землі, висока густота заселення і забудови, інтенсивного розвитку набули ерозійні та зсувні процеси, характерні високі рівні геохімічного забруднення.

Важливим напрямом аналізу ландшафтно-екологічної ситуації в Українських Карпатах є з'ясування її специфіки по регіональних ландшафтних одиницях, перш за все найнижчого таксономічного рівня. Зокрема, при дослідженні екологічних умов ландшафтних підрайонів, поряд із врахуванням екологічного стану ландшафтів, до уваги брався ступінь їх антропогенної зміненості і рівень техногенного геохімічного забруднення.

Проведена нами на основі методу бальних шкал оцінка антропогенної модифікованості ландшафтних підрайонів досліджуваного регіону свідчить, що в стані найбільшої трансформованості перебувають передгірські ландшафтні підрайони - для них характерна середня (від 201 до 300 ум. балів) і сильна (від 301 до 400 ум. балів) модифікація (при максимально можливих її значеннях 500 ум. балів). Водночас більшість гірськокарпатських підрайонів мають слабку (до 100 ум. балів) модифікованість.

Аналіз техногенного геохімічного забруднення регіону проводився нами в двох аспектах - визначення щільності викидів у атмосферу від стаціонарних джерел на одиницю площі ландшафтного підрайону та на 1 км 2 в п'ятикілометровій зоні від джерела (брали до уваги також і рівні радіаційного забруднення території цезієм-137 і стронцієм-90). В результаті було встановлено, що внаслідок накладання різних за характером зон геохімічного забруднення, в Українських Карпатах сформувалась велика кількість (близько 60) техногенних геохімічних аномалій.

Найбільш екологічно небезпечні аномалії характерні для передгірських ландшафтних підрайонів, що виникли в околицях таких міст як Калуш, Дрогобич, Івано-Франківськ, Чернівці, Жидачів, Долина, Богородчани, Надвірна і Ужгород. В атмосферне повітря цих аномалій щороку надходить понад тисячу тонн шкідливих речовин при щільності викидів від 5 до 55 т/км 2. Є підстави вважати ландшафтно-екологічну ситуацію в межах цих аномалій катастрофічною. На жаль, в таких умовах проживає близько 900 тис. чол, що становить 25 % населення Українських Карпат.

Аналіз екологічних умов ландшафтів та ландшафтних підрайонів дав можливість здійснити еколого-ландшафтознавче районування досліджуваного регіону, внаслідок чого нами було виділено 5 екообластей і 17 екорайонів, які характеризуються специфічністю екологічних умов. При цьому, загальною закономірністю диференціації екоситуації в регіоні є її погіршення від середньогірних екорайонів, де екологічні умови помірно сприятливі і задовільні, до низькогірних (тут вони переважно задовільні, а місцями погіршені) і далі до передгірських, в яких екоумови напружені, а в межах цілого ряду геохімічних аномалій - катастрофічні.

Порівняльний аналіз екологічних умов та здоров'я населення Українських Карпат свідчить про пряму його залежність від рівня

Техногенні геохімічні аномалії: 1-6 - урбаністично-промислові з обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферу (тис. т): 1 - 1001 і більше; 2 - 501-1000; 3 - 101-500; 4 - 51-100; 5 - 11-50; 6 - 10 і менше; 7 - газоконденсатно-видобувні; 8 - радіаційного забруднення цезієм-137 (понад 1 кі/кв.км); 9 - інші гірничо-видобувні (окремі кар'єри, що розробляються); 10 - транспортні.

Еколандшафтні територіальні одиниці. І. Середньогірно-полонинська екообласть. Екорайони: 1 - Чорногорський, 2 - Полонинський, 3 - Рахівсько-Чивчинський.

ІІ. Середньогірно-скибова екообласть. Екорайони: 4 - Бескидсько-Горганський.

ІІІ. Екообласть верховинських і скибових низькогір'їв. Екорайони: 5 - Покутсько-Буковинський, 6 - Бескидсько-Горганського крайового низькогір'я, 7 - Улоговинний, 8 - Стрийсько-Сянський, 9 - Путильський, 10 - Міжгірський. IV. Екообласть вулканічних низькогір'їв і міжгірських улоговин. Екорайони: 11 - Вулканічного хребта, 12 - Низькогірно-стрімчаковий, 13 - Солотвинський. V. Передгірно-низовинна екообласть. Екорайони: 14 - Чоп-Іршавський. VI. Передгірно-височинна екообласть. Екорайони: 15 - Покутсько-Буковинського передгір'я, 16 - Прибескидський, 17 - Пригорганський. Межі регіональних еколандшафтних одиниць: 18 - екообластей, 19 - екорайонів.

забруднення довкілля. Зокрема, в останні роки зафіксовано чітку тенденцію зростання числа захворювань органів дихання (до 29531 на 100 тис. чол. населення при середньообласному показнику 16807) в Калуському і Коломийському районах Івано-Франківської області, де відсоток нестандартних проб повітря найвищий в регіоні і досягає 18 %. Встановлено також, що стан води більшості рік Передкарпатського та Закарпатського ландшафтних округів є незадовільним за цілою низкою показників, що створює реальну загрозу для населення. Така екологічна ситуація не може не викликати занепокоєння і потребує невідкладних заходів з її поліпшення.

Ландшафтознавчі основи раціонального природокористування і поліпшення екологічної ситуації в регіоні

Перспективи поліпшення екоситуації в Українських Карпатах слід пов'язувати, перш за все, з реалізацією ландшафтознавчих принципів раціонального природокористування таких як: територіальної диференціації, комплексності, субординації, типології, комбінування та інших.

Головними напрямами раціонального природокористування і поліпшення стану ландшафтів Українських Карпат, на нашу думку, є: економне, технічно досконале і науково обгрунтоване використання природних ресурсів; запровадження оптимального режиму господарської організації території на основі ландшафтознавчого підходу; здійснення системи меліоративних заходів; забезпечення охорони ландшафтних комплексів; організація ландшафтно-екологічного контролю навколишнього природного середовища.

Першочерговим завданням у досліджуваному регіоні є раціоналізація використання мінеральних, лісових, водних, земельних та інших ресурсів шляхом запровадження сучасних технологій їх видобутку, первинної переробки і комплексного використання. Це має забезпечити в кінцевому результаті зменшення рівнів забруднення ландшафтів.

Другим, не менш важливим завданням є оптимальна, науково обгрунтована організація території (земле- і лісовпорядкування, територіальне планування на рівні сільських, селищних та інших Рад) на основі детальних еколого-ландшафтознавчих досліджень, що сприятиме послабленню негативної дії стихійних процесів.

Система меліоративних заходів у досліджуваному регіоні має бути спрямована на рекультивацію техногенно порушених ландшафтів, боротьбу з водною ерозією, селями та іншими негативними явищами. Вони повинні здійснюватись на основі всебічного врахування властивостей ландшафтних комплексів.

Потребує вдосконалення і стратегія розвитку заповідної справи в регіоні з тим, щоб забезпечити збереження цінних, унікальних і типових ландшафтних комплексів, а також концепція організації моніторингу довкілля на основі врахування ландшафтної організації території і сучасної ландшафтно-екологічної ситуації.

Важливим напрямком поліпшення екоситуації в Українських Карпатах слід вважати розробку і реалізацію цілеспрямованої системи заходів направлених на зменшення техногенного геохімічного навантаження і сприяння самоочищенню ландшафтів від хімічного забруднення шкідливими речовинами та уникнення і послаблення негативного впливу стихійних фізико-географічних процесів.

Суттєве поліпшення екологічних умов ландшафтних комплексів пов'язане з раціональним веденням лісового господарства, підвищенням загальної лісистості території, поліпшенням видового і вікового складу та санітарного стану лісів, вдосконаленням технології заготівлі, транспортування та первинної переробки деревини, своєчасним лісовідновленням.

Сільськогосподарське виробництво, представлене в горах пасовищним тваринництвом, має бути спрямоване на поліпшення стану пасовищ і сінокосів, підвищення їх продуктивності, регулювання системи випасу на полонинах тощо. У предгір'ях, де практикується рільництво, необхідно впроваджувати систему науково обгрунтованих заходів, направлених на боротьбу з ерозією грунтів; підвищення їх продуктивності шляхом регулювання водного режиму, поліпшення фізико-хімічних властивостей, раціонального внесення мінеральних і органічних добрив; оптимальне застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин; збільшення площ сільськогосподарських угідь шляхом культуротехнічних робіт; усунення переущільнення грунтів; зменшення їх забрудненості тощо.

Розвиток промисловості і транспорту в регіоні слід супроводжувати рекультивацією порушених земель, боротьбою з негативними стихійними процесами, заходами з попередження забруднення ландшафтних комплексів шкідливими хімічними речовинами тощо.

Подальший розвиток перспективного рекреаційного комплексу потребує: поліпшення санітарного та естетичного стану рекреаційних територій і об'єктів; регулювання рекреаційного навантаження на ландшафтні комплекси; застосування спеціальних заходів, спрямованих на боротьбу з негативними рельєфотворчими процесами; охорони від забруднення і виснаження лікувальних мінеральних вод; збереження цінних і унікальних ландшафтів у цілому.

Оскільки специфіка ландшафтної організації території, природокористування та прояву екологічних проблем в Українських Карпатах чітко виражена по регіональних еколандшафтних одиницях, для кожної з них нами також розроблено систему заходів з раціонального природокористування і поліпшення екологічної ситуації.

Висновки

1. Ландшафтознавче вивчення Українських Карпат, яке триває майже півстоліття, завжди було пов'язано з практикою господарювання. Застосування в останнє десятиліття ландшафтозначого підходу до вирішення екологічних проблем регіону спричинило розгортання еколого-ландшафтознавчих досліджень. Вони стосуються переважно аналізу окремих аспектів екологічної ситуації в тих чи інших частинах Українських Карпат, що звичайно недостатньо для всебічної оцінки екологічних умов у регіоні в цілому. Це зумовлює необхідність комплексного аналізу усієї сукупності екологічних чинників і проведення синтетичного інтегративного оцінювання екологічної ситуації на основі ландшафтознавчого підходу.

2. Об'єктом еколого-ландшафтознавчого аналізу є типологічні ландшафтні комплекси та регіональні ландшафтні одиниці різного рангу, екосуб'єктом - людина з її екологічними потреби, предметом - системні взаємодії людини та ландшафтів, що відображаються в сучасному їх стані, таких його екологічних аспектах, якими є екоумови, екоситуації, екостан. Мета аналізу полягає в оцінці стану ландшафтних комплексів як середовища людини, в обгрунтуванні шляхів поліпшення екологічних умов і ситуацій.

3. Еколого-ландшафтознавчий аналіз розглядаємо як цілісний дослідницький процес, що здійснюється за певною програмою, основними складовими якої є: пізнання просторово-часової ландшафтної організації досліджуваної території; вивчення впливу антропогенного фактора на ландшафтні комплекси; дослідження впливу екологічних умов ландшафтів на людину; обгрунтування шляхів раціонального природокористування і поліпшення стану навколишнього природного середовища.

У методичному плані аналіз грунтується на сукупності методів і методичних прийомів: дистанційного (аеро- і космічного) знімання; еколого-ландшафтознавчого картографування та районування; стаціонарних досліджень на базі методів екології, геофізики та геохімії ландшафтів; геоінформатики та інших.

Для оцінки ландшафтно-екологічної ситуації в гірських країнах доцільно брати до уваги систему екологічних характеристик, які відображають, по-перше, ступінь антропогенної модифікованості ландшафтів, по-друге, характер та рівні їх техногенного забруднення, по-третє, особливості поширення сучасних негативних стихійних явищ. Серед методичних підходів екологічного оцінювання ландшафтних комплексів на особливу увагу заслуговують бальна оцінка та оціночні класифікації.

4. Просторово-часова ландшафтна організація Українських Карпат, яка є результатом тривалого геологічного розвитку гірської країни, дуже складна. Це знайшло відображення у характері ландшафтної структури території (зокрема у специфіці поєднань морфогенетичних ландшафтних висотних місцевостей), особливостях сучасних природних процесів та в системі регіональних фізико-географічних одиниць, представлених ландшафтними округами, областями, підобластями, районами та підрайонами.

5. Специфіка природних умов, багатство й різноманітність ресурсного потенціалу ландшафтів зумовили протягом історичного часу інтенсивні антропогенні навантаження у вигляді площинних (лісівництво, луківництво, відгінно-пасовищне тваринництво, рільництво тощо) і локальних (промислові об'єкти, населені пункти, транспортні шляхи і т.п.) впливів, що в сукупності і визначають сучасну екологічну ситуацію в регіоні.

6. Аналіз екоситуації гірських регіонів доцільно здійснювати як за типологічними ландшафтними комплексами, так і за регіональними ландшафтними одиницями. За ступенем сприятливості екологічних умов ландшафтів для життєдіяльності людини в Українських Карпатах виділено кілька екологічних груп ландшафтних комплексів: зі сприятливими, помірно сприятливими, задовільними, погіршеними і напруженими екоумовами.

Екологічна ситуація в кожному ландшафтному підрайоні характеризується специфічністю і неповторністю, однак загальною закономірністю є ускладнення її від середньогірних районів, де умови можна вважати помірно сприятливими і задовільними, до передгірних - де вони напружені, а місцями й катастрофічні, що знайшло відображення у схемі еколого-ландшафтознавчого районування регіону.

7. Складна ландшафтно-екологічна ситуація в Українських Карпатах вимагає невідкладних заходів, спрямованих на її поліпшення. Актуальним у зв'язку з цим є дотримання ландшафтознавчих засад раціонального природокористування, здійснення оптимальної організації території, зменшення техногенного геохімічного навантаження на ландшафти, уникнення та послаблення негативних наслідків стихійних явищ, розвиток заповідної справи та організація ефективної системи ландшафтно-екологічного моніторингу.

Перспективи вирішення проблеми поліпшення ландшафтно-екологічної ситуації в досліджуваному регіоні вимагають більш поглибленої, цілеспрямованої розробки таких прикладних питань гірського ландшафтознавства, як стійкість ландшафтних комплексів до господарських впливів, нормування антропогенних навантажень на них та обгрунтування надійних коротко- і довготермінових прогнозів.

Основні публікації за темою дисертації

Монографії, брошури

Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження. - Львів, 1999. - 286 с.

Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу. - Львів: Літопис, 1997. - 229 с.

Ландшафтний моніторинг. - К., 1993.- 152 с. (у співавт. з Мілле-

ром Г. П.).

Ландшафтне (фізико-географічне) районування Карпатського регіону України // Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. - К.: Манускрипт, 1996. - С. 110-122 (у співавт. з Черняковим С.В.).

Статті

Природні передумови організації екологічного моніторингу Українських Карпат // Геоекологія України. - К.: Наук. думка, 1993. - С. 29-31 (у співавт. з Міллером Г.П., Федірком О.М.).

Літогенні закономірності в ландшафтах Горган та перспективи рекреації // Геоекологія України. - К.: Наук. думка, 1993. - С.99-103 (у співавт. з Міллером Г.П., Шубером П.М., Лаврук Т.М.).

Досвід кількісної оцінки антропогенно змінених ландшафтних комплексів Українських Карпат // Географічні проблеми західного регіону України: Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 1994. - Вип.19. - С.108- 109.

Ландшафтна обумовленість розміщення населення Українських Карпат (на прикладі Івано-Франківської області) // Проблеми географії України: Матер. наук. конф. - Львів, 1994. - С. 70 (у співавт. з Лаврук М.М.).

Ландшафти Гуцульщини та їх екологічні проблеми // Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні: Матер. наук. конф. Першого світового конгресу гуцулів. - Івано-Франківськ, 1993. - С. 168-169 (у співавт. з Лаврук М.М.).

До організації ландшафтно-екологічного моніторингу в зоні АЕС // Питання соціоекології: Матер. Всеукр. конф. -Львів, 1996. - Т.2. - С. 64-66 (у співавт. з Шушняком В.М., Шубером П.М.).

Роль комплексних географічних стаціонарів в організації регіонального ландшафтного моніторингу і збереження біорізноманіття // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат: Матер. міжнар. науково-практичної конф. - Рахів, 1997. - С. 298-300.

Monitoring i ocena geokomplesyw Karpat Ukraicskich // Partnerstwo w ochronie њrodowiska: Mater. konf.- Wroclaw, 1996. - S.12 (у співавт. з Влах М.Р).

Monitoring zanieczyszczenia akwalnych komplesуw Кarpackiego regionu Ukrainy // Dynamika zmian њrodowiska geograficznego pod wplywem antropopresji: Mater. konf. - Krakуw, 1996. - S. 96-97 (у співавт. з Шубером П.М.).

The Landcape monitoring of the Ukrainian Carpathians (the Tisa river basin) // Proceedings of the second international regional conference on environmental and economical development. - Nyiregyhбza, 1997. - S. 86-88.

Ландшафтні комплекси як середовище людини // Людина в ландшафті ХХІ століття: гуманізація географії. - К., 1998. - С.171-173.

Проблеми регіональних еколого-ландшафтознавчих досліджень (теоретико-методологічний аспект) // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: Зб. наук. праць. - Луцьк: Надстир'я. - 1998. - С. 62-63.

Anthropogenic modification on the Ukrainian Carpathians Zanscape // Zandscape tranfsarmation in Europe: practical and theoretical aspects. - Warsaw, 1998. - S. 208-214 (у співавт. з Петліном В.М., Шубером П.М., Байцаром А.Л., Біланюком В.І., Війтишин Г.Б.).

Екологічна оцінка ландшафтів Українських Карпат: досвід, проблеми, перспективи // Вісник Львів. ун-ту. Сер.географ. - 1999. - Вип. 21.- C.79-84.

Природні умови і ресурси Гуцульщини // Історія Гуцульщини. Т.4. - Львів: Логос, 1999. - С.78-88 (у співавт. з Лаврук М.М., Ковальчуком І.П.).

Екологічні проблеми Гуцульщини // Історія Гуцульщини. Т.4. - Львів: Логос, 1999. - С.89-91 (у співавт. з Лаврук М.М., Ковальчуком І.П.).

Завдання і зміст еколого-ландшафтознавчого аналізу // Вісник Київ. ун-ту. Сер. географ. - 1999. - Вип. 45.- С.31-32.

Ланшафтно - географічні закономірності територіальної диференціації населення Українських Карпат// Географія і сучасність: Зб. наук. праць. - К., 1999.- С.102-107.

Екологічний стан ландшафтних районів Івано-Франківської області // Укр. геогр. журнал. - 1999. - №2.- С.31-39.

Ландшафтознавчо-географічний аналіз екологічної ситуації у регіоні (на прикладі Українських Карпат) // Ланштафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: Зб. наук. праць.- К.,1999.- С.270-275.

Особливості територіальної диференціації землекористування в Українських Карпатах // Вісник Львів. ун-ту. Сер. географ.- 1999.- Вип.25.- С.71-73.

Ландшафтна обумовленість негативних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви): Матер. міжнар. конф.- Рахів, 1999.- С.227-230.

Особливості поширення шкідливих рельєфотворчих процесів в Українських Карпатах // Геоморфологія в Україні: новітні напрямки і завдання. - К., 1999.- С.151-154.

Ландшафтно-екологічна оцінка негативних рельєфотворчих процесів в Українських Карпатах // Вісник Львів. ун-ту. Сер. географ.- Вип. 26. - 1999. - С. 33-36.

Ландшафтні системи і антропогенний фактор // Ландшафтознавство: теорія і практика: Зб. наук. праць. - Львів, 2000. - С.90-94 (у співавт. з Міллером Г.П., Петліном В.М.).

Ландшафтний аналіз екологічних проблем // Ландшафтознавство: теорія і практика: Зб. наук. праць. - Львів, 2000. - С.155-165.

Особливості сучасного екологічного стану геокомплексів Українських Карпат // Вісник Львів. ун-ту.-Серія геораф. - 2000. - Вип.28.- С.49-58.

Ландшафто-географічні основи оптимізації природокористування в Українських Карпатах // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. праць. В 3-х т.- Київ, Луцьк, 2000, - Т.3.- С.47-51.

Размещено на Allbest.ru