Розвиток суспільної географії в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток суспільної географії в Україні

Важливі аспекти економіко-географічних описів території України містилися в античній географії. Твори Геродота, Страбона, К.Птолемея та інших античних географів донесли до нас відомості про історію освоєння басейну Чорного моря. Там позначено великі річки, лимани, затоки, охарактеризовано місцеві племена й народи, названо тогочасні античні міста й поселення, інші географічні об'єкти. економіка географічний україна

До нас дійшли «Географія» Страбона, «Географічне керівництво» К.Птолемея та ін..

Відвідавши Скіфію у V ст. до н.е., Геродот описав її населення, зокрема кіммерійців і скіфів (праця «Скіфія»).Кіммерійці, як вважають учені, опинилися на території теперішньої України близько 1500 р. до н.е. в межиріччі Дону й Дністра й населяли його аж до VII ст. до н.е. Вони були першими на Україні скотарями. Скіфи з'явилися на початку VII ст. до н.е. у степах північного Причорномор'я і прожили там приблизно до ІІІ ст. н.е. Поряд із природою цього краю Геродот описував рільницьку культуру скіфів, які вирощували й використовували волокнисті технічні культури (льон, коноплі). Давньогрецький географ та історик Страбон у праці «Географія» вмащує цікаві відомості щодо господарства, побуту і культури сарматів, які населяли степи Північного та Східного Причорномор'я від ІІ ст. до н.е. до ІІ ст. н.е. Значну увагу приділено розселенню племен на Кримському півострові та в пониззі Дніпра, подано відомості за історії античних міст Північного та східного Причорномор'я.

Економіко-географічні аспекти розвитку південної частини України містили описи давньогрецького мандрівника Гіпократа(460-377 рр. до н.е.).

Економіко-географічні дослідження України трапляються в працях літописів Київської Русі, яка була першою східноєвропейською державою й прабатьківщиною України. В кількох наукових працях є економіко-географічні відомості про Козацьку християнську республіку.

Спеціальне географічне, в тому числі економіко-географічне, дослідження України міститься в праці француза Г.Л. де Боплана(1600-1673) «Опис України»(1650), де складено Українську географічну карту, 12 карт окремих частин України, а також зазначено деякі аспекти господарської діяльності населення.

Вирізняють два головних напрями української економічної і соціальної географії - антропогеографічний та економічний. Антропогеографія досліджувала географію людини відносно всіх географічних явищ (поверхні Землі, вод, атмосфери, рослинного й тваринного світу). Вона вивчала просторові відносини держав і народів, їхні зв'язки з природним середовищем (праці Д.П.Журавського, В.Г.Григоровича-Барського, П.П.Чубинського, В.М.Кубійовича, С.Л.Рудницького, О.Т.Діброви).

Д.П. Журавський (1810---1856) -- економіст, статистик і економгеограф -- автор статистичного опису Київської губернії, дослідник природи, населення й господарства окремих регіонів України. Він склав економіко-географічну характеристику Києва (географія, планування, соціальний склад населення, промисловість, транспорт, торгівля).

У працях українського мандрівника В.Г.Григоровича-Барського (1701--1747), який мандрував 24 роки, містяться відомості з історії, господарства, культури низки країн Західної Європи та Близького Сходу.

Українське географічне народознавство започаткував український етнограф, географ і фольклорист П.П.Чубинський (1839--1884). Народившись на Київщині, він закінчив Петербурзький університет. У 34-річному віці за видатні наукові досягнення був нагороджений золотою й двома срібними медалями Російського географічного товариства, а через два роки -г- золотою медаллю Міжнародної виставки в Парижі. Під час заслання до Архангельської губернії провадив економіко-географічне й етнографічне дослідження Півночі Росії. У 1869--1870 рр. очолював етнографічно - статистичні експедиції по Україні, Білорусії та Молдавії. Результати досліджень опубліковано у 7-томних «Працях етнографічно - статистичної експедиції в Західно-Руський край». П.П.Чубинський - автор українського національного гімну «Ще не вмерла Україна» (1862). Він був одним із засновників Західного відділу імператорського товариства, яке вважається попередником Українського географічного товариства (1873).

С.Л.Рудницький (1877--1937) -- український географ, доктор філософії, фундатор української географії. Він був учнем М.Грушевського, здобув вищу освіту в університетах Львова, Відня та Берліна. Є.Л.Рудницький розробляв теоретичні засади географії як науки і вважав її загальною просторовою наукою про Землю, що цілком належить до системи природничих наук. Загальну географію він поділяв на чотири дисципліни -- математичну, фізичну, біологічну географію та антропогеографію. У складі антропогеографії розрізняв географію людини (населення), географію культури (історичну, або культурну), економічну географію (авїскладі -- географію виробництва, промисловості, сільського господарства, комунікації) і політичну. Важливою подією була публікація двотомної праці «Коротка географія України» (1910 і 1914), в якій започатковано географічне українознавство (дано характеристики окремик регіонів, земель, історико-географічних провінцій. В одному з розділів книги «Антропогеографія України» заклав підвалини антропогеографії. Дав поштовх розвиткові політичної географії України, зокрема окреслив геополітичну концепцію України (принцип соборності, національної території, політико-географічне положення та ін.).

С.Л.Рудницький заснував Український науково-дослідний інститут географи та картографії (1927) й визначив такі його завдання:

1) розвиток новітньої географі яка містить комплекс і математико-географічних, природно- й антропогеографічних дисциплін;

2) планомірне географічне вивчення всіх українських земель;

3) підготовка висококваліфікованих географів-науковців;

4) усебічне поширення географічних знань серед населення;

5) широке використання при дослідженнях карт;

6) організація періодичного видання;

7) організація підготовки й видання монографій;

8) здійснення науково-популярних географічних видань.

В.М.Кубійович (1900--1985) -- український географ, демограф, картограф. Досліджував проблеми антропогеографії Українських Карпат, географії України, демографічні процеси в Україні, та в окремих її регіонах (Галичина, Карпати, Волинь, Полісся). ^Був організатором і головним редактором «Енциклопедії українознавству у двох томах, англомовних видань «Україна: коротка енциклопедія» у двох томах (Торонто, 1963--1970)1 і «Енциклопедія України» в п'ята томах: перші два томи вийшли в. 1984 та 1988 рр. (Торонто-Буффало-Лондон).

К.Г.Воблий (1876--1947) український економіст, географ, академік, засновник кафедри економічної географії Київського університету (тепер Національного університету ім. Тараса Шевченка), її перший завідувач. Досліджував проблеми економічної географії промисловості Польщі та України, міграції населення, внутрішньої й зовнішньої торгівлі, розвитку продуктивних сил, зокрема цукрової промисловості, а також економічної географії України. Значну увагу приділяв вивченню великого Дніпра. Розробив наукову схему економічного районування України, визначивши Південно-Східний, Південний, Північно-Східний, Центральний і Західний райони. При цьому враховувались економічні, природні та історичні фактори. Створив цінну книгу з організації, техніки й методики наукової роботи «Організація наукового працівника» (1943).

У 1919 р. опублікував підручник , «Економічна географія України», який витримав 6 видань. У 1928--1930 рр. перебував на посаді віце-президента Академії наук України. З його ініціативи в Інституті економіки в 1939 р. створено сектор економічної географії/основним завданням працівників якого було створення наукової економічної географії України.

О.Т. Діброва (1904---1973) - видатний український економгеограф. Закінчив економічний і педагогічний факультети Київського кооперативного інституту, аспірантуру при Харківському науково-дослідному інституті географії та картографії. Підготував перший стабільний підручник для середньої школи «Географія Української РСР», що витримав 12 видань і перекладений російською, польською, китайською, угорською та румунською мовами. Його наукові праці присвячені економіко-географічному дослідженню Київської, Житомирської, Чернігівської областей. Він розробив схему економічних районів України, яка широко враховувала природно-історичні особливості.

В процесі розвитку економічної й соціальної географи України склалися такі провідні наукові центри: Київський, Львівський, Одеський, Харківський, Сімферопольський, Чернівецький, Дніпропетровський. Вони різняться спеціалізацією й науковим потенціалом. Найпотужнішим серед них є Київський, де економіко-географічні дослідження проводяться в Інституті географії НАН України, Раді з вивченні продуктивних сил України, Інституті економіки НАН України, а також на кафедрах економічної та соціальної географи Національного університету ім. Тараса Шевченка, Українського педагогічного університету ім. М. Драгоманова, Київського торговельно-економічного університету, Київського державного економічного університету.

Діють окремі спеціалізовані кафедри вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів у Донецьку, Луганську, Луцьку, Тернополі та в інших містах.

Сучасна економічна і соціальна географія відбиває ситуацію, типову для країн із перехідною економікою. Для неї характерні риси науки, типові для країн із завершальною фазою індустріально-аграрного етапу, які відстали в технолого-економічному розвитку від країн, котрі вступили в постіндустріальний період. Крім того, периферійна роль науки у структурі колишнього СРСР призвела до того, що спектр напрямів української географії сьогодні набагато вужчий, ніж англо-американської чи російської. Іноді просто немає предмета дослідження, узвичаєного в інших країнах. Чільне місце посідають дослідження, спрямовані на природокористування, а не на адаптацію господарства до-навколишнього середовища. Географія в Україні сконцентрувала дослідження на виробництві та природокористуванні, ігноруючи при цьому умови добробуту людей і соціальної справедливості. Пояснюється це кризою економіки України.

До найважливіших напрямів наукового пошуку в економічній і соціальній географії України належать:

1) розширення предмета економічної й соціальної географії та зміна и статусу в системі наук; посилення соціологізації, гуманізації, математизації, екологізації, філософізації та радикалізації, розширення культурної й теоретичної революції та місця в культурологічному просторі. Економічна й соціальна географія України збагачуватиметься ідеями інших наук, а її досягнення широко використовуватимуться в регіональній економіці, регіоналістиці, екологістиці, урбаністці;

2) підвищення ролі територіальних технологічних аспектів різних галузей господарства, систем розселення, районного планування;

3) участь у дослідженнях змін політичних, економічних, екологічних, демо- і етнологічних умов світового розвитку й пошуки шляхів збереження стабільності та безпеки України; оцінка впливу нового геополітичного й геостратегічного положення України на соціально-економічний розвиток держави;

4) виявлення регіональних ресурсів економіко-географічного розвитку України, участь у розробці регіональних програм соціально-економічного, , розвитку;, .-розробка концептуальних засад сталого розвитку і трансформації регіональної структури економики;

5) створення геоінформаційної системи щодо територіальної організації суспільства й розширення ролі ринку пропозицій географічних «ноу-хау»;

6) посилення інтеграції економічної і соціальної географії з іншими галузями географії з метою формування загально-географічних уявлень;

7) глобалізація й регіоналізація економічної і соціальної географії України у зв'язку з розвитком ринкових відносин і входженням України до світового співтовариства і світового наукового простору.

Можна очікувати, що найближчим часом завдяки зняттю ідеологічних бар'ерів, розвиткові ринкових відносин і входженню України у ситовий економічний і геополітичний простір українські географи чимраз активніше братимуть участь у розробці проблем, які хвилюють усе світове співтовариство, співпрацюватимуть зі своїми закордонними колегами. Все це сприятиме зближенню світової географічної думки, допоможе ефективно використовувати потенціал української географії в інтересах світового співтовариства.

Размещено на Allbest.ru