Географо-екологічні аспекти функціонування сільськогосподарського виробництва обласного регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

ГЕОГРАФО-ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ОБЛАСНОГО РЕГІОНУ

Спеціальність: Економічна та соціальна географія

Заячук Мирослав Дмитрович

Львів, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми полягає в тому, що порівняно з іншими ланками господарського комплексу регіону агропромисловий комплекс (АПК) характеризується найбільш масштабним залученням природних ресурсів, більшою різноманітністю і складністю проблем природокористування. Це пояснюється не тільки потужним економічним потенціалом комплексу, але й наявністю у його складі підприємств багатьох галузей господарства. Для кожної з них властиві специфічні риси впливу природних чинників і разом з тим зворотної дії на природне середовище, що ускладнює проблеми взаємозв'язку процесів природокористування.

Сучасна екологічна ситуація у сільському господарстві будь-якого регіону України є результатом тривалого впливу людини на родючість землі, інтенсифікації виробництва, його орієнтації на максимальний економічний ефект без належного врахування негативних змін, що відбуваються в природному середовищі. Існуюча система ведення сільського господарства, що базується на надмірному використанні агроресурсного потенціалу, пріоритеті економічних переваг призвела до значного зниження продуктивності земельних ресурсів, зменшення врожайності багатьох культур і як наслідок - недобору важливих видів продукції, інтенсивного розповсюдження негативних екологічних явищ.

Вплив сільського господарства на екологічну ситуацію має істотні територіальні відмінності, зумовлені природними, соціально-економічними особливостями територій, і саме на рівні адміністративної області досить чітко простежуються зв'язки між цими чинниками та їх сукупний вплив на екологічну ситуацію. Це доволі яскраво простежується на території Чернівецької області.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є поглиблення розробок теоретичних і методичних питань географо-екологічних аспектів функціонування сільськогосподарського виробництва в умовах становлення ринкових відносин. Виходячи з мети дослідження, були поставлені такі задачі:

- поглибити теоретичні основи вивчення географо-екологічних аспектів функціонування сільськогосподарського виробництва на основі аналізу існуючих концептуальних підходів до розуміння сутності об'єкту та його структури;

- виявити та оцінити роль і вплив природних, соціально-економічних та екологічних чинників на формування і розвиток агроекологічного потенціалу (АЕП) на прикладі території Чернівецької області;

- дослідити сучасну географо-екологічну ситуацію на території Чернівецької області у зв'язку із розвитком і функціонуванням виробництв рослинництва і тваринництва;

- розкрити особливості сучасної галузево-територіальної структури сільського господарства;визначити загальні риси, рівень і продуктивність розвитку і функціонування різних типів господарств;

- обґрунтувати головні напрями вдосконалення структури агроекологічного потенціалу досліджуваної території в сучасних умовах та його розвитку на перспективу.

Об'єктом дослідження виступають агроекологічний потенціал території Чернівецької області та сучасна геоекологічна ситуація, спричинена функціонуванням тут сільськогосподарського виробництва.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні проблеми формування агроекологічного потенціалу території та сучасної географо-екологічної ситуації, пов'язаної із функціонуванням різних типів господарств в умовах становлення ринкових відносин.

Методологічною основою дослідження прийняті діалектико-матеріалістичні та системно-структурні підходи до вивчення природних соціально-економічних систем, сучасні теорії суспільної географії, концептуальні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених, що вивчали дане питання, Конституція України, державні акти прийняті Верховною Радою України у процесі формування ринкових відносин. Теоретично-методологічну основу дослідження становлять наукові розробки Е.Б. Алаєва, Г.В. Балабанова, П.П. Борщевського, М.А. Голубця, М.І. Долішнього, Я.І. Жупанського, Ф.Д. Заставного, О.В. Заставецької, Р.А. Івануха, С.І. Іщука, М.М. Книш, Н.І. Коновалової, І.Ю. Левицького, В.Я. Мессель-Веселяка, В.П. Нагірної, Л.Я. Новаковського, С.М. Писаренко, М.Д. Пістуна, І.М. Пушкара, В.П. Руденка, Л.Г. Руденка, П.Т. Саблука, П.О. Сухого, О.Г. Топчієва, А.М. Третяка, М.В. Фащевського, О.І. Шаблія, Р.А. Язиніної та інших вчених про закономірності розвитку і територіальну організацію галузей господарства, виробничо-територіальних комплексів і систем.

Для досягнення поставленої в роботі мети використовувалися системний підхід, а також такі методи дослідження: статистичний, порівняльно-географічний, картографічний, типологічний, польових географічних досліджень, математичного моделювання, літературний.

Дисертація виконана на підставі аналізу статистичних матеріалів, зібраних автором у Чернівецькому обласному управлінні державної статистики, управліннях сільського господарства і продовольства обласної держадміністрації, меліорації і водного господарства та станції хімізації, опрацьованих фондових матеріалів кафедри географії і картографії України Чернівецького державного університету. Наукова новизна роботи. Дослідження особливостей сільськогосподарського природокористування загалом та за основними типами господарств дало змогу виявити значні територіальні відмінності впливу галузей рослинництва і тваринництва на екологічну ситуацію. У зв'язку з цим:

1) поглиблено теоретичні і методичні основи аналізу сільськогосподарського виробництва території;

2) розкрито екологічні аспекти його функціонування з урахуванням нових економічних відносин, сучасної структури землеволодіння і територіальної організації, досліджено особливості формування продовольчого ринку якісною продукцією;

3) виконано районування території Чернівецької області за ступенем сільськогосподарської перетворень по всіх типах господарств;

4) розроблено науково-практичні рекомендації щодо поліпшення екологічної ситуації в сільському господарстві за умов становлення ринкових відносин в АПК, раціоналізації застосування мінеральних та органічних добрив, використання земельних ресурсів регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертації науково-методичні підходи до вивчення АЕП та оцінки сучасної географо-екологічної ситуації, пов'язані із функціонуванням сільського господарства, можуть бути використані для дослідження в інших областях України.

Результати дослідження стали складовою частиною звітів з науково-дослідних тем кафедри географії і картографії України №50-82 "Географічні особливості використання і відтворення природних ресурсів регіону Прикарпаття" (номер державної реєстрації 019 U 028037), №48-86 "Еколого-економічна та картографічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України на базі інформаційних систем" (номер державної реєстрації 0197 U 144413).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі для географічних і біологічних спеціальностей ЧДУ в курсах "Економічна і соціальна географія України", "Географія Карпато-Подільського регіону", "Тематична картографія". Окремі висновки та положення дисертації використовуються у передпланових розробках управління сільського господарства і продовольства Чернівецької облдержадміністрації.

Особистий внесок здобувача полягає у зборі, опрацюванні матеріалів, складанні таблиць, карт для розкриття питань використання земельних ресурсів Чернівецької області, визначенні основних напрямів сільськогосподарського природокористування в умовах становлення ринкових відносин, обчисленні коефіцієнта глибини сільськогосподарської перетворення території. Зазначено основні чинники впливу на формування виробничої спеціалізації сільськогосподарських підприємств (Заячук М.Д., Сухий П.О. Сільськогосподарська спеціалізація території та чинники її формування // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра. Зб. наук. пр. - Луцьк: Надстир'я, 1998. - С. 138-139). Досліджено питання використання та забезпечення трудоресурсним потенціалом і матеріально-технічними засобами фермерських господарств (Заячук М.Д., Сухий П.О. Сучасна матеріально-технічна база сільськогосподарського виробництва // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія №1, 1999. - С. 113-117). Розглянуто екологічні передумови в розвитку сільськогосподарського виробництва (Заячук М.Д., Сухий П.О. Екологічні передумови розвитку сільськогосподарського виробництва Чернівецької області // Міжнародна наукова конференція "Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці": Матеріали конференції (Тернопіль, 6-7 жовтня 1999 р.). - Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 1999. - С. 70-71). Розраховано коефіцієнт антропогенної та сільськогосподарської перетворень території, виділені райони максимального та мінімального його впливу (Заячук М.Д., Сухий П.О., Греков С.А. Екологічний аспект використання земельних ресурсів Чернівецької області // Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України: Тези доповідей ІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 162-164).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні, методичні та практичні результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на Міжнародній науковій конференції "Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці" (Тернопіль, 1999 р.), Другій всеукраїнській науково-методичній конференції "Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України" (Чернівці, 2000 р.), VІІІ з'їзді Українського географічного товариства (Луцьк, 2000 р.), наукових семінарах кафедри географії і картографії України (1997-2000 рр.). Обґрунтованість висновків та результатів дослідження досягнута значним обсягом первинного матеріалу, застосуванням сучасних методик збору, аналізу та опрацювання цих даних. Дослідження охоплює всі типи господарств у межах сільських Рад.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 6 наукових статтях, 2 тезах доповідей на наукових конференціях. Усього автором опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,1 друкованих аркушів.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота виконана на 197 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (144 найменування), 7 додатків. Основний матеріал викладений на 137 сторінках, а також у 24 таблицях та 17 картосхемах.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладено обґрунтування теми дисертаційної роботи, її актуальність, наукову і практичну спрямованість.

1. Географічні та екологічні аспекти функціонування сільськогосподарського виробництва як предмет географічного дослідження. В сучасній системі взаємодії "суспільство - природа" аграрний сектор є елементом соціально-економічної сфери, найближчим до природи і найтісніше пов'язаний з нею. Перебуваючи у значній залежності від природних умов, сільське господарство водночас має великий вплив на природу і, як наслідок, зазнає впливу зміненого середовища.

Вивчення сільськогосподарського виробництва до недавнього часу не створювало для дослідників істотних проблем. Науково-технічний прогрес, набутий досвід сільськогосподарського виробництва створюють можливості зменшення негативного впливу деяких природних чинників на розміщення і характер сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, антропогенний вплив на навколишнє середовище в ряді випадків породжує негативну дію останніх. Ступінь такого впливу багато в чому залежить від рівня і культури виробництва, його організаційної структури. В наш час у сільському господарстві варто звернути особливу увагу на різке підвищення частки приватних господарств населення у виробництві продукції. В цих господарствах практично відсутні складні технічні засоби. Разом з тим, в них висока інтенсифікація праці, яка часто-густо приводить до виснаження природної складової агроекологічного потенціалу. Тому за сучасних умов важливість детального врахування особливостей агроекологічного потенціалу неможливо переоцінити.

Однією з суттєвих проблем дослідження є поглиблене вивчення сільськогосподарського природокористування та екологічного аспектів розвитку комплексів. Питання використання природних ресурсів завжди були в основі досліджень АПК і їх територіальної організації.

Але при вивченні цих питань досить часто фактично недооцінювалась роль природних чинників. У той же час, переоцінювалась стійкість природних екосистем, можливостей концентрації і техногенної стимуляції сільськогосподарського виробництва при економічно недосконалих технологіях, а також роль переробної ланки АПК у розміщенні цього виробництва.

Методичні проблеми географо-екологічного дослідження регіональних АПК здебільшого пов'язані зі складністю цих комплексів, які виступають великими міжгалузевими виробничими утвореннями та істотно впливають на розвиток соціальної сфери, формування екологічної ситуації, створення необхідних умов життєдіяльності населення. Такі проблеми особливо актуальні в наш час.

Регіональні АПК належать до числа найбільш перспективних об'єктів дослідження проблем природокористування. Зокрема, з'являється можливість детально розкрити взаємозв'язки еколого-економічної ситуації в АПК із схожими ситуаціями в інших ланках господарського комплексу певного регіону і розробити скоординовані напрями їх вирішення. Аналіз сільського господарства з точки зору впливу на навколишнє середовище передбачає врахування природних, економічних, соціальних, науково-технічних, організаційних чинників, які визначають його сучасний стан, характер сільськогосподарського природокористування і перспективи сільського господарства в тісному взаємозв'язку з природою.

В умовах становлення ринкових відносин господарювання поряд із формуванням нових форм (різних укладів) у сільськогосподарському виробництві порушилась існуюча система організації господарства.

Зародження багатоукладності декілька років тому і поступовий її розвиток призвели до відкритого протистояння між господарствами колективного сектору, приватними фермерами та особистими підсобними господарствами населення.

Аргументи в цій протидії діаметрально протилежні.

При розробці концепції географо-екологічного дослідження сільськогосподарського виробництва необхідно звертати увагу на:

1) особливості розвитку сільського господарства як своєрідної галузі матеріального виробництва з притаманною їй біологічною формою виробництва і відповідно специфічним впливом на навколишнє середовище;

2) посилення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва шляхом збільшення техногенного навантаження на природу за рахунок застосування техніки, хімізації, біологізації виробництва і т. д.;

3) детермінованість територіальних відмінностей в рівнях та ефективності сільськогосподарського виробництва і відповідно в ступені його впливу на навколишнє середовище;

4) вплив особливостей розселення населення, зокрема наявності крупних систем розселення і концентрації промислового виробництва на характер сільськогосподарського природокористування;

5) здатність природи до самоочищення і можливість регулювання антропогенного навантаження на природне середовище, зменшення його несприятливого впливу в процесі сільськогосподарського виробництва;

6) складність запровадження в практику організаційних заходів, зокрема природоохоронних, в умовах переходу господарств до ринкових відносин.

2. Агроекологічний потенціал Чернівецької області. Агроекологічний потенціал (АЕП) - сукупна продуктивність агроресурсів, які використовуються, або можуть бути використані людиною на даному етапі розвитку суспільства у сільськогосподарському виробництві при умові не порушення цілісності природної системи. Іншими словами, це потенціал, що характеризує фізичний стан та енергетичну забезпеченість географічних ландшафтів, які визначають їхню здатність виконувати суспільні потреби через сільськогосподарське природокористування. Необхідно зауважити, що обсяги АЕП завжди менші ніж обсяги природно-ресурсного потенціалу.

Складовими та формуючими частинами АЕП є природно-ресурсна та соціально-економічна бази, які й створюють екологічну складову потенціалу.

Територія Чернівецької області розташована на межі різнотипних природних, історико-географічних, етнографічних і виробничо-господарських комплексів і систем якраз у зонах найактивнішої їхньої взаємодії і зв'язків.

Серед природних чинників, що впливають на функціонування сільськогосподарського виробництва та створення екологічної складової агроекологічного потенціалу на особливу увагу заслуговують: різноманітність геологічної будови, рельєф території, зсувів небезпечність, кількість сумарної сонячної радіації, пересічні річні температури, суми активних температур, тривалість без морозного періоду, вегетаційного періоду, строки настання перших приморозків і заморозків, кількість опадів, бездощових днів у теплий період року, повторюваність суховіїв, посух, днів із градобиттям, водні ресурси, ґрунтовий покрив, родючість та кислотність ґрунтів, ступінь еродованості ґрунтів, рослинний покрив, тваринний світ (особливо тварини-шкідники), агроландшафти. Серед соціально-економічних чинників варто виділити агрогеографічне положення, історико-географічні особливості розвитку території, чисельність населення, його національний склад, зайнятість у сільськогосподарському виробництві, матеріально-технічну базу, транспортну доступність території та умови реалізації продукції, інфраструктурну забезпеченість і рівень господарського освоєння території, потреби в продуктах харчування, розмір ринку товарів, конкурентоспроможність продукції та рентабельність її виробництва, рівень доходів населення, суб'єктивні смаки покупців, психологію придбання товарів. Сукупність впливу природних і соціально-економічних чинників безпосередньо формує виробничо-територіальні типи сільськогосподарських підприємств, які безпосередньо відображають спеціалізацію виробництва, а отже - і напрям використання природних умов і ресурсів.

Вплив сільського господарства на довкілля можна об'єднати в такі групи: внесення в природу чужорідних їй речовин (хімічних добрив), перетворення і перерозподіл речовин (розорювання), перетворень природи (співвідношення площ з високим і низьким антропогенним навантаженням).

Враховуючи домінуючий вплив сільськогосподарського природокористування, різноманітну структуру землекористування і спеціалізацію сільського господарства, доцільним є визначення кількісних характеристик, притаманних цьому виду природокористування, та його частки у загальній перетворення території Чернівецької області.

Найбільшим ступенем антропогенної перетворень характеризуються території Кіцманського, Заставнівського, Новоселицького та Кельменецького районів, які інтенсивно використовуються в сільському господарстві та є густозаселеними.

Тут коефіцієнти антропогенної перетворення коливаються від 6,1 до 8 балів. До цієї ж групи належить і територія м. Чернівців з найбільшою антропогенною перетвореннями (Кап = 8,0 балів), яка характеризується переважанням поселенського та промислового природокористування. До групи сильно перетворених належать Хотинський (5,6), Сокирянський (5,8), Герцаївський (5,87) райони. Найменш змінені - передгірні та гірські частини Сторожинецького (4,39), Вижницького (3,94) та Путильського (3,09) адміністративних районів, що пояснюється наявністю тут значних площ заповідних територій, масивів лісів, а також мало або ж цілком не придатних для сільськогосподарського виробництва та будівництва земель.

Значні відмінності у величині коефіцієнта антропогенної перетворення в регіонах з різними природно-кліматичними умовами і ресурсами та антропогенним впливом дозволяють виділити в Чернівецькій області: слабо перетворені регіони (Кап < 4,0), які займають 22%, середні перетворені (Кап = 4,1 - 5,0) - 23,6%, перетворені (Кап = 5,1 - 6,0) - 22,7% та дуже сильно перетворені (Кап > 6,0) 31,1% площі території області.

Частка сільськогосподарського природокористування в антропогенній перетвореності найвища у Новоселицькому районі (90,2%), висока у Кіцманському, Заставнівському, Хотинському, Кельменецькому, Сокирянському, Герцаївському та Глибоцькому районах (70-90%).

На 60% сільськогосподарським природокористуванням перетворено території Сторожинецького і Вижницького районів і близько 50% Путильського району.

3. Вплив сільськогосподарського виробництва на геоекологічну ситуацію в обласному регіоні. Найбільш загальні географо-екологічні проблеми інтегрального агропромислового природокористування зумовлені необхідністю раціонального поєднання його спеціалізованих видів на всіх територіальних рівнях, і потребують координації розвитку з іншими ланками господарського комплексу регіону. Більшість з таких проблем пов'язана, зокрема, з недоліками в територіальній концентрації сільськогосподарських ланок спеціалізованих АПК, відсутністю науково-обґрунтованих концепцій в територіальному поєднанні цих ланок. Не повністю використовуються також виробничо-економічні резерви раціонального поєднання дрібних, середніх та великих підприємств однієї або різної спеціалізації на порівняно невеликих територіях, у тому числі в межах одного пункту локалізації. З можливостями вдосконалення природокористування на основі спільної експлуатації виробничої та екологічної інфраструктури, розвитку кооперування і комбінування виробництва з економічним використанням тепло- й електроенергії, води тощо.

Досліджуючи природокористування паралельно з розвитком агропромислової інтеграції і формуванням різноманітних типів рослинницьких АПК, необхідно враховувати, що жодна з галузей народного господарства не перебуває в такому тісному взаємозв'язку і єдності з природним середовищем, як землеробство - основа комплексу.

Цим і пояснюється специфічність вияву і розв'язання проблем природокористування в рослинницько-промислових комплексах. Підвищення рівня інтенсифікації землеробства призводить до збільшення антропогенних навантажень на природне середовище, часто погіршує його екологічний стан.

Сукупний вплив тваринництва на навколишнє середовище простежується через побічні продукти тваринництва: гній, гноївку, соки пресованих силосних культур, залишки мінеральних кормових добавок тощо.

Використовуючи існуючу методику визначення ступеня антропогенної перетворень, обчислено коефіцієнт глибини сільськогосподарської перетворень. Найбільший цей коефіцієнт властивий для рівнинних районів області - Новоселицького (4,79), Кіцманського (4,77), Сокирянського (4,6) та Хотинського (4,5), що пояснюється високою часткою орних земель у структурі сільськогосподарських угідь. У передгірних районах цей показник зменшується до 4,1-4,4. Найменшого впливу навколишнє середовище зазнає від сільськогосподарського природокористування в Путильському (гірському) районі, де в структурі сільськогосподарських угідь переважають пасовища і луки. Тут коефіцієнт сільськогосподарської перетворення становить 1,9. Виконані розрахунки в розрізі одиниць адміністративно-територіального поділу, дали можливість виділити групи територій за рівнем сільськогосподарського перетворення й об'єднати їх у певні регіони, яких у Чернівецькій області виділяється 6, а саме:

1. Карпатський - з найменшою сільськогосподарською перетворень;

2. Передкарпатський - слабо перетворений;

3. Присіретський - перетворений;

4. Центральний - середньо-перетворений;

5. Прут-Дністровський - сильно перетворений;

6. Східний - максимально перетворений.

Сучасний етап в розвитку сільського господарства вимагає науково-обґрунтованої екологізації, переведення його на інтенсивно-екологічний тип, для якого характерні певні закономірності, а саме:

- агроекосистема постійно розвивається і удосконалюється, за рахунок чого досягається підвищення її економічної ефективності;

- процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва нерозривно пов'язаний з екологічними межами, вихід за які завдає шкоди його основним засобам;

- інтенсифікація сільського господарства безпосередньо впливає на соціальну сторону суспільного відтворення і зумовлює необхідність розвитку спеціальної соціальної діяльності.

Процес розвитку і вдосконалення агроекосистеми визначається такими особливостями:

- у сферу сільськогосподарського виробництва залучені спеціальні засоби праці. В основі процесу його відтворення знаходяться живі організми - рослини, тварини, ґрунт, насичений в орному горизонті активними мікроорганізмами та іншими живими істотами, які його населяють. Тому використання біокліматичного потенціалу шляхом інтенсифікації повинно здійснюватися на науково обґрунтованій основі;

- підвищення біопотенціалу сільськогосподарських рослин і тварин відбувається внаслідок постійної селекції;

- постійно зростає антропогенне навантаження на агроекосистему в результаті підвищення рівнів механізації, наслідком чого є зростання розораності сільськогосподарських угідь;

- зменшується кількість сільськогосподарських культур у сівозміні з урахуванням їх продуктивності і можливостей вирощування у певних ґрунтово-кліматичних умовах з метою максимального підвищення економічної ефективності;

- розширюється використання земель, у тому числі менш придатних для сільськогосподарського виробництва;

- відтворення родючості ґрунтів забезпечується за рахунок внесення органічних і мінеральних добрив, боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин.

Зазначені особливості виникли у сільському господарстві в результаті його постійної інтенсифікації. Наявні екологічні проблеми свідчать про те, що посилюючи інтенсифікацію виробництва, необхідно врахувати біологічні можливості живих організмів і суперечливий характер інтенсифікації, оскільки в багатьох випадках її чинники, крім позитивного ефекту, викликають негативні явища.

ВИСНОВОК

У дисертації теоретично узагальнено і дано нове трактування проблеми сільськогосподарського природокористування, що дозволило зробити такі висновки:

1. Інтенсифікація в землеробстві повинна бути багатофакторною, а раціональне використання агроресурсного потенціалу неможливе без урахування екологічних чинників;

2. Розробка і впровадження нової агроекосистеми з планомірним переходом від рівнинно-прямолінійної до контурно-меліоративної, в якій за рахунок регулювання поверхневого стоку в існуючих агроландшафтах, особливо в передгір'ї Чернівецької області, необхідно домогтися мінімального змиву ґрунту з одиниці площі на угіддях із крутизною схилів від 2,5° до 7°, що має досягатися не тільки освоєнням ефективних сівозмін, але й виділенням технологічних груп ґрунтів для широкого застосування на них протиерозійних і меліоративних заходів;

3. Удосконалити виробництво рослинних культур можна за рахунок використання високоякісного насіння, скорочення обсягів польових робіт завдяки використанню сучасних хімічних речовин і машин, оптимальних доз високоякісних добрив, спеціальних машин для висівання насіння, захисту і збирання урожаю;

4. Сучасна технологія повинна бути поєднана з професійним управлінням господарством, урахуванням оптимальних, рекомендованих сільськогосподарським календарем для Чернівецької області термінів польових робіт для кожної культури;

5. Майбутні масштаби та види виробництва у секторі тваринництва мають бути визначені ринковими важелями, які головним чином діють завдяки рівням особистого прибутку, ринковому попиту на продукцію;

6. Головними труднощами в розвитку тваринницького сектору виступають низька прибутковість, нестача та незбалансованість якості кормів, препаратів ветеринарії, малопродуктивний генетичний потенціал тварин і відсутність сучасного обладнання;

7. Одним із важливих аспектів формування стабільної геоекологічної ситуації в Чернівецькій області та функціонування ефективного сільськогосподарського виробництва є баланс використання мінеральних та органічних добрив. За сучасних умов в області вноситься в 3-5 разів менше мінеральних добрив, а забезпеченість органічними добривами складає в господарствах суспільного сектору 14%, в приватних - 46,5% до потреби;

8. Основними напрямами розвитку виробництва та переробки рослинницької продукції для Заставнівського, Кіцманського та Новоселицького районів Чернівецької області є вдосконалення територіальної організації аграрних і агропромислових систем у приміській зоні, а на периферії в буряківництві, зерновому господарстві та овочівництві, оптимізація внутрішньо-системних зв'язків в буряково-промисловому, овочево-промисловому та картопле-спиртовому комплексах й оптимізація розмірів постачальників і споживачів рослинницької продукції, зв'язків між ними, їх збалансованості, наближення переробних підприємств до сировинних баз;

9. Для Хотинського, Кельменецького, Сокирянського, Глибоцького та Сторожинецького районів варто вдосконалити аграрні та агропромислові системи по виробництву і переробці картоплі, овочів і фруктів, деяких видів зернових культур, необхідні вдале поєднання й функціонування господарств різноманітної спеціалізації на одній території, а також розробка заходів, спрямованих на послаблення інтенсивності взаємодії сільськогосподарської діяльності з навколишнім середовищем;

10. Для Вижницького та Путильського районів необхідне вдосконалення аграрних систем з переробки картоплі, підвищення ефективності використання природної кормової бази, більш досконалої організації мережі заготівельних пунктів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Заячук М.Д. До питання про динаміку сільськогосподарського виробництва на території Чернівецької області // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 19. Географія. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 164-171.

2. Заячук М.Д. Основні напрями розвитку і трансформації фермерських господарств в умовах ринкових відносин // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - Тернопіль, 1998. - №2. - С. 117-120.

3. Заячук М.Д. Сільськогосподарське природокористування в регіоні // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 31. Географія. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 78-83.

4. Заячук М.Д., Сухий П.О. Сільськогосподарська спеціалізація території та чинники її формування // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра. Зб. наук. праць. - Луцьк: Надстир'я, 1998. - С. 138-139.

5. Заячук М.Д. Деякі сучасні аспекти планування та використання трудових ресурсів фермерських господарств // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Зб. наукових праць. - Тернопіль: Економічна думка, 1998. - С. 250-251.

6. Заячук М.Д., Сухий П.О. Сучасна матеріально-технічна база сільськогосподарського виробництва // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - Тернопіль, 1999. - №1. - С. 113-117. економіка географія сільськогосподарський

7. Заячук М.Д., Сухий П.О. Екологічні передумови розвитку сільськогосподарського виробництва Чернівецької області // Міжнародна наукова конференція "Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці": Матеріали конференції (Тернопіль, 6-7 жовтня 1999 р.). - Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 1999. - С. 70-71.

8. Заячук М.Д., Сухий П.О., Греков С.А. Екологічний аспект використання земельних ресурсів Чернівецької області // Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України: Тези доповідей ІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 162-164.

Размещено на Allbest.ru