Реґіональний сільськогосподарський меліоративний комплекс та його територіальна організація

У вступі обґрунтовано тему дисертаційної роботи, її актуальність, наукову і практичну спрямованість.

1. Теоретичні та методичні основи вивчення сільськогосподарського меліоративного комплексу. Інтенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва при недоліках існуючої системи землеробства зумовив зростаючий антропогенний вплив на земельні ресурси, що призвело до зниження продуктивності ґрунтів і в багатьох районах до їх деградації. В таких умовах питання раціонального використання земельних ресурсів набувають важливого як природоохоронного, так і соціально-економічного значення.

Серед багатьох напрямків оптимізації природокористування важливим є дослідження та вдосконалення с.-г. МК - якісно своєрідного комплексу, який включає техніко-соціально-економічний і природно-територіальний аспекти. С.-г. МК - це закономірне поєднання меліоративних заходів, процесів та споруд на певній території, які забезпечують екологічну стійкість та економічну ефективність використання сільськогосподарських угідь.

С.-г. МК охоплює сільськогосподарські угіддя території, регулює всі відношення природокористування у їх межах і сприяє досягненню збалансованості й ефективності у взаємодії людини і природи. Такий інтегральний підхід базується на розумінні земельних ресурсів як вичерпних, проте здатних відновлюватися під дією природних процесів та антропогенного меліоративного впливу.

Відповідно до особливостей природних і соціально-економічних умов виділено такі територіальні типи с.-г. МК: загальнодержавний, зональний, реґіональний, локальний. Загальнодержавний с.-г. МК найбільш складний за структурою та територіальною організацією. До його складу входять всі елементи функціональної та територіальної структури, органи управління процесом оптимізації землекористування. Зональні с.-г. МК формуються на основі специфіки природних та соціально-економічних чинників природно-економічних зон, які впливають на структуру комплексу. На Україні склалося три меліоративні зони: Мішанолісова, Лісостепова і Степова. Реґіональні с.-г. МК формуються під впливом соціально-економічних та природних чинників у межах адміністративних областей. Специфікою реґіонального с.-г. МК є те, що він може бути розміщений у кількох природно-географічних областях і навіть зонах, але має єдину організаційно-управлінську структуру. У межах обласних с.-г. МК складаються властиві їх умовам компонентна, функціональна і територіальна структури, які окремими своїми елементами поєднуються з відповідними структурами вищих таксономічних рівнів. Локальні с.-г. МК формуються в межах адміністративних районів.

За функціональним призначенням виділено такі типи с.-г. МК: водорегулювальний, земленалагоджувальний, хімікорегулювальний та кліматорегулювальний, які у свою чергу включають підтипи (зрошувальний, осушувальний, обводнювальний, двостороннього регулювання водного режиму і т.д.).

С.-г. МК є складним утворенням, яке включає водночас господарські, соціальні і природні елементи, що перебувають у різносторонній взаємодії. Тому важливим методичним завданням є проведення системно-структурного аналізу комплексу. Центральне місце в системно-структурному дослідженні займають компонентний, функціональний, територіальний і організаційно-управлінський аспекти, а також вивчення територіальної організації шляхом аналізу структури й синтезу відповідно компонентних, функціональних, територіальних і організаційно-управлінських елементів.

Компонентна структура с.-г. МК - це його склад, сукупність функціональних сфер (сільськогосподарської меліорації, виробництва засобів меліорування, виробничої та соціальної інфраструктур) та їх компонентів (типів, підтипів, видів меліорації; підприємств по виробництву меліорантів; установ та організацій, які здійснюють обслуговування комплексу), що беруть участь у процесах комплексоутворення.

Функціональна структура - це сукупність зв'язків між компонентами цілого, внутрішні функції меліорацій. Важливими елементами функціональної структури є меліоративні цикли, які виявляються на основі дослідження функцій окремих меліоративних заходів і різноманітних зв'язків (виробничо-технологічних, природно-господарських) між складовими комплексу. Функціональна структура є інтегральною категорією, що розкриває спосіб дії компонентів об'єкта, спрямований на його збереження і вдосконалення.

Територіальна структура - це співвідношення і взаємне розміщення різних форм територіального зосередження меліоративної діяльності - елементів територіальної структури (зон, районів, підрайонів тощо).

Організаційно-управлінська структура с.-г. МК - це ієрархічно впорядкована система органів управління, що організовує здійснення сільськогосподарських меліорацій та контроль за функціонуванням меліоративних об'єктів певної території. Вона територіально реалізує механізм прийняття рішень, від яких залежить стратегія і тактика меліоративної діяльності людини, досягнення певного економічного та екологічного ефекту.

Із дослідженням структури с.-г. МК пов'язане вивчення його територіальної організації. Територіальна організація - інтегральна категорія, що характеризує розміщення компонентів комплексу, внутрішні та зовнішні зв'язки МК, а також систему управління. Основними формами територіальної організації реґіонального с.-г. МК є меліоративний район та підрайон. Меліоративний район - територіально цілісна частина реґіону в межах якої функціонує с.-г. МК району, а меліоративний підрайон - частина території меліоративного району, де поширений с.-г. МК підрайону.

Виходячи з логіки суспільно-географічного дослідження с.-г. МК, процес наукового пошуку складався із кількох етапів. На першому етапі формувалася теоретична база дослідження, виділявся с.-г. МК з господарського комплексу реґіону. На другому етапі проводився аналіз чинників формування і функціонування МК. Третій етап носив аналітичний характер і присвячений системно-структурному вивченню складових с.-г. МК. На заключному етапі досліджувалася територіальна організація комплексу і розроблялися напрямки її удосконалення.

В основу методології дослідження покладено збільшення ефективності виробництва за умови вдосконалення структури та територіальної організації с.-г. МК. Основними показниками, на основі яких проводиться дослідження територіальної організації комплексу, обрано показники меліоративної невлаштованості земель, частки меліорованих сільськогосподарських угідь певним видом меліорації тощо.

2. Об'єктивні умови формування та структура сільськогосподарського меліоративного комплексу Тернопільської області. Основними чинниками формування, розвитку і функціонування с.-г. МК є природно-ресурсний потенціал як умова інтенсивності землеробства і резерв нарощування виробництва продукції, а також соціально-економічні умови і ресурси.

Природними передумовами формування с.-г. МК є характер рельєфу, особливості клімату, розподіл внутрішніх вод та ґрунтів на території області.

Основними соціально-економічними чинниками, які стимулюють проведення сільськогосподарської меліорації, формують структуру та територіальну організацію комплексу, регулюють його розвиток відповідно до суспільних потреб та можливостей народного господарства, є: рівень інтенсивності й процес інтенсифікації сільського господарства; високий рівень концентрації і спеціалізації у землекористуванні; наявність та рівень використання трудових ресурсів; рівень розвитку та характер розміщення виробництва засобів меліорування; рівень розвитку транспорту і транспортно-географічне положення; впровадження нового господарського механізму (реґіонального госпрозрахунку, ринкових відносин та нових форм власності); потреба держави в певних видах, асортименті та обсязі сільськогосподарської продукції.

Сукупність впливу природно-ресурсних та соціально-економічних чинників безпосередньо позначається на агроландшафтній структурі території Тернопільської області. Станом на 1.01.1998 року сільськогосподарська освоєність території області складає 77,5%, а розораність сільськогосподарських угідь - 82,9%. Ці показники є одними з найвищих в Україні. Незважаючи на це, спостерігається тенденція до їх подальшого зростання.

Високий рівень сільськогосподарського використання земельних угідь, висока територіальна концентрація сільськогосподарського виробництва в умовах нераціонального господарювання зумовили виникнення гострих екологічних проблем та економічних втрат.

Щорічні втрати гумусу у ґрунтах Тернопільської області сягають 1,9 млн. тонн. Питома вага еродованих ґрунтів у загальній площі сільськогосподарських угідь області складає 39%. Площа кислих ґрунтів, що використовувалися в сільському господарстві області станом на початок 1997 року, становила 485 тис. га. Близько 160 тис. га сільськогосподарських угідь - перезволожені та заболочені. На 26 тис. га виявлене радіоактивне забруднення.

Аналіз передумов розвитку с.-г. МК області показує що: Тернопільщина володіє меліоративно невлаштованим земельним фондом, який потребує покращення меліоративними заходами; у соціально-економічному плані стоїть проблема підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь; для здійснення різних видів меліорації є достатня кількість трудових ресурсів високої кваліфікації; існує розгалужена мережа органів управління окремими елементами с.-г. МК. Розвиток с.-г. МК гальмує відсутність комплексних територіальних органів управління, наукового обґрунтування функціонування комплексу та фінансування меліоративних заходів.

На території Тернопільської області формується реґіональний с.-г. МК, який у компонентній структурі сфери сільськогосподарської меліорації поєднує водний, земельний, рослинний та хімічний типи меліорації.

Провідним підтипом водної меліорації на Тернопільщині є осушення. Станом на 1.01.1998 року осушувані землі складали 16,3% загальної площі сільськогосподарських угідь і давали п'яту частину продукції землеробства. У структурі угідь, що піддаються осушенню, провідне місце займає рілля (82,6%).

Найвагомішою складовою с.-г. МК Тернопільської області є хімічна меліорація (удобрювальний та кислоторегулювальний підтипи). Удобрювальний підтип представлений внесенням азотних, фосфорних, калійних та органічних добрив. У 1997 році в області мінеральні добрива були внесені на 86% сільськогосподарських угідь, органічні - на 88%. Кислоторегулювальна хімічна меліорація представлена вапнуванням ґрунтів. У 1997 році його здійснювали лише в чотирьох адміністративних районах. У середньому по області вапнування охопило 0,02% сільськогосподарських угідь.

Земельна меліорація на території Тернопільської області представлена ґрунтозахисним та культуртехнічним підтипами. Ґрунтозахисні заходи станом на 1.01.1998 року були здійснені на 90,3%, культуртехнічні - на 18,3% сільськогосподарських угідь.

Підтипами фітомеліорації у межах області є лісомеліорація та меліоративне луківництво. На початок 1998 року лісовими насадженнями були захищені 38,2% угідь, частка залужених земель складала 6,5%.

Основним призначенням діяльності с.-г. МК, яке розкривається аналізом функціональної структури (ФС), є досягнення позитивного економічного ефекту й екологічної стабільності території шляхом реалізації функції покращення окремих режимів і властивостей агроландшафту.

С.-г. МК як складне утворення здійснює різнобічну дію на окремі режими і властивості агроландшафту. За функціональним призначенням сільськогосподарські меліоративні заходи об'єднуються у функціональні блоки. У Тернопільській області виділено земленалагоджувальний, водорегулювальний, хімікорегулювальний та кліматорегулювальний блоки.

Одним із кількісних показників, що відображає масштаби реалізації функції меліорації на території, є частка меліорованих сільськогосподарських угідь (відношення площі меліорованих земель до загальної площі сільськогосподарських угідь). Найбільшого поширення на території області набули види ґрунтозахисної земельної меліорації (89,4% угідь) та хімічної удобрювальної меліорації (88,3%). Високим показником відзначається також і лісомеліорація (38%). Середньообласний показник частки осушуваних сільськогосподарських угідь складає 16,3%.

Аналіз комплексу за показником коефіцієнта меліорованості сільськогосподарських угідь дає змогу визначити частку типу меліорації у с.-г. МК. В середньому по області частка типів меліорацій у с.-г. МК складає: хімічної - 65,9%, земельної - 22,7%, рослинної - 8,4%, водної - 3,0%. Така послідовність типів меліорації із незначними змінами співвідношення відсотків простежується в усіх адміністративних районах, проте в межах окремого типу меліорації по районах спостерігаються значні відмінності. Ці відмінності виявлені шляхом обчислень індексів меліорованості, які вказують на відносний рівень розвитку певного типу меліорації в адміністративних районах. сільськогосподарський меліоративний економічний

На основі аналізу індексів усіх типів меліорації виділено функціональні типи с.-г. МК, які для кожного району є індивідуальними.

На основі вивчення функцій складових компонентів сфер с.-г. МК і різноманітних зв'язків між ними, виділяються меліоративні цикли - важливі елементи ФС. Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл виділив М.М. Колосовський. Розвиток концепції с.-г. МК (у рамках якого знаходиться і гідромеліорація) дає можливість виділення інтегрального меліоративного циклу, який включає весь комплекс меліоративної діяльності (рис. 1). Під меліоративним циклом слід розуміти сукупність перетворень агроландшафту на всіх етапах використання його людиною (включаючи його дослідження, підготовку до експлуатації, використання, відновлення втрачених властивостей). У межах Тернопільської області в рамках інтегрального меліоративного циклу виявлені водно-меліоративний, хіміко-меліоративний, земельно-меліоративний та рослинно-меліоративний цикли. Кожен із перерахованих циклів характеризує процес і вказує на результат певного типу сільськогосподарської меліорації. Таким чином, ФС відображає характер взаємозв'язку між окремими ланками відтворювального циклу с.-г. МК.

Компонентна структура с.-г. МК, "сфокусована" в територіальному аспекті, реалізується в його територіальній структурі (ТС), особливості якої значною мірою визначають ефективність організації і функціонування комплексу. ТС с.-г. МК означає "прикріплення" сумарної функції комплексу до території. Вона є формою зосередження об'єктів господарської діяльності з характерним, географічно обумовленим поєднанням меліоративних заходів, які склалися в процесі територіального поділу праці і комплексоутворення.

Основна таксономічна одиниця с.-г. МК - зональний МК, основу виділення якого складають особливості певної природної зони і тип виробничої спеціалізації сільськогосподарської ланки АПК. У зв'язку зі значною неоднорідністю природно-географічних і соціально-економічних умов, що виражаються в географічній обумовленості виробничої спеціалізації, зональний с.-г. МК складається з таких елементів територіальної структури: районів, підрайонів, ареалів виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств, окремих сільськогосподарських підприємств, виробничих підрозділів сільськогосподарських підприємств. С.-г. МК району - це сукупність меліоративних споруд, процесів і заходів на частині території зонального с.-г. МК із відносно однорідними природно-географічними умовами і стійкими виробничо-територіальними типами господарств, спеціалізованих галузей сільськогосподарського виробництва. С.-г. МК підрайону - територія із однорідними природно-географічними умовами та виробничими підтипами сільськогосподарських підприємств у межах району.

Організаційно-управлінська структура (ОУС) с.-г. МК області є багатоцентровою та розгалуженою. Здійснення різних типів і навіть підтипів сільськогосподарської меліорації координується різними управліннями, що негативно впливає на ефективність меліоративних заходів. Так, на обласному рівні здійснення водної меліорації координується Управлінням меліорації і водного господарства, земельної - Управлінням земельних ресурсів та Управлінням АПК, хімічної - Управлінням АПК, рослинної - Управлінням АПК та Управлінням лісового господарства.

В умовах переходу до ринкових відносин, приватизації земельних ресурсів, відсутності державного фінансування на меліоративний моніторинг, проектні розробки та реалізацію меліорації існуюча система ОУС не здатна повноцінно виконувати свої функції.

3. Територіальна організація сільськогосподарського меліоративного комплексу Тернопільської області і шляхи її вдосконалення. Дослідження територіальної організації с.-г. МК Тернопільської області проведене на основі аналізу просторових відмінностей у меліоруванні. За вихідні одиниці, що лягли в основу дослідження територіальної організації, взято показники частки меліорованих сільськогосподарських угідь різними видами меліорації в межах окремого адміністративного району. Такі показники дали можливість відобразити структуру та масштаби меліорування, здійснити порівняльний аналіз меліорації території. Недоліками показників меліорованості сільськогосподарських угідь є їх відносність: вони не відображають інтенсивності меліорації; масштаби проведення меліорацій із року в рік змінюються; меліоративні заходи у зв'язку із економічними труднощами та відсутністю глибокого наукового обґрунтування меліорування повністю не охоплюють меліоративно невлаштовані угіддя. Проте здійснення меліорації в сучасних умовах є пропорційним до потреби, таким, що відображає територіальні відмінності с.-г. МК області.