Еколого-економічні основи формування та реалізації регіональної політики сталого розвитку
Дослідження еколого-економічних основ формування політики сталого розвитку. Перспективи регіонів в умовах перехідної економіки. Формування регіональної політики, механізми регулювання сталого розвитку регіонів. Застосуванні цільових комплексних програм.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.06.2014 |
| Размер файла | 185,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4. Визначення рейтингу регіонів. В результаті ранжирування кожному регіону присвоюється певний ранг на основі алгоритму, згідно якого регіон з самим високим рівнем інтегрального індексу регіонального розвитку отримує перший ранг - перше місце у рейтингу регіонів, а регіон з самим низьким рівнем інтегрального індексу - ранг, що співпадає з загальною кількістю регіонів у виборці (у даному випадку 25), тобто останнє місце у рейтингу регіонів.
Розрахунок інтегрального індексу певної сфери регіонального розвитку (соціальної, економічної, екологічної) при складному зведені j-тих ознак на основі ранжирування регіонів за рівнем розвитку здійснюється за формулою
, (5)
де: IRij - інтегральний індекс регіонального розвитку;
Rij - рейтинг регіону за j-тою ознакою;
n - кількість ознак, за якими оцінюється рівень розвитку регіону.
5. Розрахунок інтегрального індексу сталого розвитку. Для визначення рівня сталого розвитку необхідна комплексна оцінка стану регіону. При розрахунку індексу сталого розвитку необхідним є вибір методики зведення часткових індексів до загальної бази, тобто вибір методу “згортання” часткових оцінок в інтегральну, комплексну оцінку сталого розвитку. Комплексна оцінка сталого розвитку передбачає розрахунок інтегрального індексу сталого розвитку регіону:
, (6)
де: - інтегральний індекс сталого розвитку;
- рейтинг і-того регіону за соціальним рівнем розвитку;
- рейтинг і-того регіону за економічним рівнем розвитку;
- рейтинг і-того регіону за екологічним рівнем розвитку.
6. Групування регіонів за рівнем розвитку.
На цьому етапі необхідно визначити які регіони відносяться до лідируючих, середньорозвинутих чи проблемних (число відокремлених груп - 3). Для групування визначається розмір інтервалу за формулою:
, (7)
де: r - розмір інтервалу;
- максимальне значення інтегрального індексу сталого розвитку серед регіонів;
- мінімальне значення інтегрального індексу сталого розвитку серед регіонів;
g - число відокремлених груп (g=3).
Індикатор, який визначає межу значення інтегрального індексу сталого розвитку відповідно, при порівнянні інтегральних індексів сталого розвитку регіонів, з якою групуватимуть лідируючі регіони, визначається за формулою:
(8)
Якщо , то регіон віднесемо до категорії лідируючих.
Для розрахунку індикатора проблемних регіонів скористаємося формулою:
(9)
Якщо , то регіон віднесемо до категорії проблемних. Відстань між визначає групу середньорозвинутих регіонів. Для групування середньорозвинутих регіонів за видами: регіон, рівень розвитку якого вище середнього, середньорозвинутий регіон, та регіон, рівень розвитку якого нижче середнього, скористаємось по аналогії формулами 8, 9.
7. Оцінка динаміки розвитку регіону.
За допомогою інтегрального індексу сталого розвитку регіону можливо оцінити рівень регіонального розвитку. Проте, розвиток сам по собі є динамічним процесом. Тому для підвищення ефективності формування та реалізації регіональної політики сталого розвитку необхідно оцінити динаміку процесів, що відбуваються у регіоні. Зокрема, оцінка середньорічного темпу зростання часткового показника здійснюється за допомогою обчислення середньогеометричної ланцюгових темпів зростання.
, (10)
де: - середньорічний темп зростання часткового показника;
n - кількість темпів зростання за однаковий інтервал часу.
Комплексна оцінка темпів зростання регіону здійснюється шляхом розрахунку інтегрального темпового індексу зростання за відповідний період за формулою:
, 11)
де: - інтегральний темповий індекс зростання і-того регіону за період t;
- первинний (частковий) темповий індекс регіонального розвитку
за j-тим показником (ознакою) у і-тому регіоні;
і- номер регіону;
j - номер показника;
n - кількість показників (ознак).
Швидкість зростання регіону визначається за формулою:
(12) або (13)
Запропонована методика рейтингової оцінки рівнів розвитку регіонів дозволить виявити причини і визначити рівень проблемності розвитку. Згідно обраної методики проведено розрахунки (табл. 1). На основі індексного методу здійснена рейтингова оцінка розвитку регіонів в Україні (рис. 3).
Регіони з низьким рівнем розвитку віднесемо до категорії проблемних. Проблемні регіони - це такі просторово-територіальні утворення, в яких з соціальних, економічних, екологічних та інших причин припиняють діяти стимули саморозвитку і немає надії розраховувати на саморозв'язання кризової ситуації. У таких регіонах невідповідність між існуючим і бажаним станом соціально-економічної та екологічної сфер регіону загрожує сталості його розвитку, в результаті чого порушена рівновага системи, яка не може бути досягнута без мобілізації внутрішніх можливостей, а в деяких випадках - і зовнішніх втручань.
Таблиця 1. Оцінка рівня сталого розвитку регіонів України
Рис. 3.17 Рейтинг регіонів за рівнем сталого розвитку
Причиною проблемності регіонального розвитку є порушення відтворювальних процесів, тому автором досліджено закономірності регіональних відтворювальних процесів і розроблено механізм управління ними. Запропоновано схему відтворювального циклу регіонального відтворювального процесу з метою забезпечення сталості розвитку регіону.
Оскільки гармонізація і взаємодія процесів соціально-економічного, демографічного та екологічного відтворення, що відбувається в регіоні, в значній мірі залежить від ефективності районування, тому в роботі розглянуто районоформуючі фактори і запропоновано власний підхід до районування, який дозволить створити належні умови сталості розвитку регіонів.
Враховуючи різні критерії віднесення регіону до категорії проблемних та особливості формування в них регіональної політики сталого розвитку, розроблено класифікацію видів проблемних регіонів (рис. 4) та запропоновано заходи, що сприятимуть переходу їх на умови сталості розвитку.
Рис. 3.2. Класифікація проблемних регіонів
Розділ 4. Особливості вибору стратегії сталого розвитку регіону в умовах перехідної економіки. Стратегія сталого розвитку регіону повинна будуватися з врахуванням стратегічних цільових орієнтирів розвитку держави. Згідно розробленої автором стратегічної моделі сталого розвитку, країни з перехідною економікою повинні керуватися стратегією соціоекологічного розвитку економіки.
Соціоекологоорієнтована стратегія економічного розвитку держави - це сукупність заходів управлінського, регулятивного, організаційно-правового та економічного характеру, які сприяють формуванню та задоволенню соціальних і екологічних потреб, і відображають життєві інтереси людини та суспільства при умові нанесення мінімальної шкоди навколишньому середовищу. Тобто ця стратегія передбачає формування економічного механізму вирішення соціальних та екологічних завдань розвитку. Завданнями соціального розвитку в державі є оптимізація відтворення соціального буття, забезпечення реалізації соціального потенціалу особистості, соціальної безпеки та захисту. Соціальна політика держави знаходить свій вияв у регулюванні процесів, спрямованих на створення та збереження соціальних цінностей. Вона пов'язана із процесами розподілу та перерозподілу наявних ресурсів суспільства і з метою підтримки установ оборони, безпеки, охорони здоров'я, освіти, культури передбачає продуману політику на ринку праці, соціальну підтримку вразливих категорій населення тощо.
Відмінності в стані соціально-економічного та екологічного розвитку різних регіонів України визначають необхідність специфічного підходу до розробки та реалізації стратегії сталого соціально-екологічного розвитку економіки для кожного регіону України відповідно до загальнодержавної стратегії розвитку. В роботі наголошено на доцільність розробки критеріїв вибору тієї чи іншої стратегії у відповідності до цих особливостей. Зокрема конкретизовано зміст понять “критерій вибору”, “стратегія розвитку регіонів”. Критерій вибору стратегії сталого розвитку регіону - це ознака, на основі якої дається оцінка і робиться порівняння стратегічних альтернатив сталого розвитку регіону. У якості критерію вибору стратегії сталого розвитку доцільно було б обрати етап життєвого циклу регіону та рівень його розвитку, а також рівень ризику реалізації цільових орієнтирів. Види стратегій згідно вищеобраних критеріїв систематизовано у вигляді таблиці (табл. 2).
Таблиця 2. Вибір стратегії сталого розвитку регіону (згідно із стадією життєвого циклу регіону і рівнем його розвитку)
|
Стадія життєвого циклу |
Вид стратегії |
Рівень розвитку регіону |
|
|
Зростання |
Стратегія переходу на засади сталого розвитку регіону |
Низький рівень розвитку (депресивний стан) |
|
|
Стратегія диверсифікації структури зайнятості |
Середній рівень розвитку |
||
|
Стратегія підвищення рівня відкритості економіки регіону |
Рівень вище середнього, високий |
||
|
Стабілізація |
Стратегія вертикальної та горизонтальної інтеграції |
Високий рівень розвитку |
|
|
Стратегія нарощення виробничого потенціалу |
|||
|
Спад |
Стратегія відсікання зайвого |
Середній рівень розвитку |
|
|
Стратегія реструктуризації |
Рівень нижче середнього |
||
|
Криза |
Стратегія підтримки розвитку регіону і відновлення його сталості |
Низький рівень розвитку |
|
|
Депресія |
|||
|
Стратегія банкрутства |
Для того, щоб вибір стратегії сталого розвитку згідно з обраним критерієм, був ефективним та науково обґрунтованим, розроблено систему індикаторів сталості розвитку регіону та оцінки стану навколишнього середовища, відповідно з результатами якої доцільно було б обрати ту чи іншу стратегію. Індикатори сталості розвитку - це ключові, цифрові показники еволюції соціального, економічного та екологічного розвитку регіону, що відображають його тенденції і визначають вплив різних чинників на сталість розвитку регіону. Вони змінюються залежно від соціально-економічного та екологічного стану суспільства та пріоритетів його розвитку. Індикатори сталості розвитку відіграють значну роль при виборі і формуванні стратегії розвитку та оцінці результатів її реалізації. Оскільки рівень розвитку регіону є визначальним критерієм вибору стратегії, то за допомогою запропонованої автором методики діагностування стану розвитку регіону, можна ранжирувати регіони за рівнем розвинутості, а також виявляти сильні та слабкі сторони функціонування регіону, з врахуванням яких можна відповідно корегувати підходи до формування та реалізації стратегії.
Основою стратегії сталого розвитку регіону, зокрема в питаннях екологічної безпеки, на думку автора, є система природоохоронних і природозберігаючих заходів превентивного характеру, реалізація яких вимагає оцінки наслідків тих чи інших антропогенних впливів, тобто можливих збитків. Оцінка передбачуваних збитків свідчить про ризики, що супроводжують техногенну діяльність. З метою обґрунтування вибору стратегії за критерієм рівня ризику, розглянуто види ризиків для регіону в умовах перехідної економіки. Оцінку ризику здійснюють для подальшого управління ним.
Автором запропоновано компенсаційно-відтворювальний алгоритм управління ризиком у регіоні, при цьому детально розглянуто основні етапи управління ризиком, це: формування переліку небезпек; аналіз і оцінки можливих наслідків інцидентів; оцінки ймовірностей екологічно-небезпечних подій; оцінки ризику; ухвалення рішення про компенсацію можливих наслідків і відтворення утрачених властивостей екосистем та здоров'я населення.
В результаті проведеного автором порівняльного аналізу відомих у світовій практиці процедур, за допомогою яких оцінюються можливі наслідки діяльності господарюючих суб'єктів (оцінка технологій, екологічна експертиза, аналіз ризику), представляється правомірним вважати їх системними процедурами або методами обґрунтування й ухвалення рішень - аналізу, оцінки і порівняння багатьох варіантів з позиції їхньої потенційної небезпеки, чи, навпаки, безпеки для людини і екосистеми в цілому. На основі аналізу еколого-економічної сутності ризику автором розглянуто підходи до оцінки і аналізу ризиків у системі екологічної безпеки. У роботі досліджені різні підходи до вибору сфер аналізу ризику в залежності від стратегічних цільових орієнтирів розвитку регіону.
Автором запропоновано методичний підхід до кількісної оцінки ризику від можливої реалізації екологічної небезпеки, на основі результатів якої можна визначити всі існуючі види ризику (для населення і навколишнього середовища, що виникають внаслідок шкідливих викидів підприємств, при нормальному режимі роботи і виникненні аварійних ситуацій), а також зробити системний аналіз стратегії управління екологічною безпекою регіону.
Використання процедур аналізу і управління ризиком у процесі прийняття рішень щодо конкретних проектів чи комплексного регіонального аналізу дозволяє: визначати пріоритетні напрямки стратегій розвитку регіону, ефективно вкладати кошти в ті проекти, що дозволяють оптимізувати рівень безпеки регіону; враховувати комплексно всі існуючі в регіоні види ризику для населення і навколишнього середовища, які виникають внаслідок викидів підприємств при нормальному режимі роботи і виникненні аварійних ситуацій; систематично аналізувати стратегію управління станом навколишнього середовища і здоров'я населення з врахуванням інженерно-технічних, соціальних, економічних, екологічних, організаційних і законодавчих аспектів.
Автором розроблено структурно-логічну схему управління екологічною безпекою в регіоні, що дозволяє здійснювати активну політику в сфері безпеки і зниження ризику. В основу даної схеми пропонується закласти економічний механізм управління безпекою регіону, що включає інструмент обов'язкового страхування небезпечних об'єктів. Основні методи зазначеного механізму (методи і засоби якісно-кількісної оцінки ризиків господарської діяльності) дозволять, залежно від розглянутого сценарію розвитку аварійної ситуації, враховувати величину і характер небезпечних викидів, напрямок їхнього перенесення, відстань до небезпечного об'єкта, метеорологічні умови, рельєф місцевості, розташування населених пунктів, щільність населення й інші фактори. За характером розподілу ризику можна бачити можливі наслідки аварії, очікуваний збиток, намічати необхідні заходи щодо захисту населення і навколишнього природного середовища в регіоні, розраховувати щорічні платежі в страховий фонд надзвичайної ситуації за ризик.
Розділ 5. Організаційно-економічний механізм регулювання сталого розвитку регіону. Проблеми структурної перебудови національної економіки та регіонів викликають підвищений інтерес науковців, практиків та працівників урядових структур. Однак на сьогодні не склалось чіткого методологічного підходу до розгляду структурних змін в економіці перехідного періоду, особливостей та механізмів структурних трансформацій господарства регіонів на засадах сталого розвитку. Водночас сучасні економічні процеси обумовлюють необхідність комплексного дослідження структурних змін економіки регіону з врахуванням особливостей сталості розвитку для подальшого визначення загальних і специфічних тенденцій розвитку економіки держави.
З метою побудови ефективної моделі структурних реформувань господарств регіонів України розглянуто світовий досвід апробації методів структурного регулювання економіки держави та його регіональні аспекти: в країнах з розвинутою ринковою економікою, нових індустріальних країнах і в тих, які здійснюють постсоціалістичну трансформацію суспільно-економічного ладу.
Приступаючи до оптимізації структури економіки в Україні необхідно використати світовий досвід вирішення цієї проблеми. Разом з тим треба взяти до уваги те, що лише конкретний, індивідуальний підхід, максимальне врахування особливостей розвитку країни можуть забезпечити успіх обраної моделі реструктуризації економіки. Автором досліджено підходи вітчизняних науковців і практиків до перспектив структурних зрушень в економіці України: ліберальна модель економіки; модель державного управління економікою; модель розвитку, що ґрунтується на підтримці національних макротехнологічних пріоритетів. Дається оцінка їх недоліків і прорахунків. Обрано пріоритети структурної перебудови економік регіонів та етапи перетворень в Україні (підготовчий, стабілізації, росту) на основі запропонованих автором принципів розміщення факторів виробництва (цілеспрямованості, науковості, ієрархічності, системності, гнучкості, цілісності).
Реструктуризація господарств регіонів потребує значних капітальних вкладень. Проблеми активізації структурних перетворень та розвитку господарств регіонів України доводиться вирішувати в умовах економічної кризи. У зв'язку з цим сформовано механізм активізації інвестиційних процесів у регіонах. Мова йде про створення умов для самофінансування регіонів і розробки механізмів акумулювання та раціонального використання коштів. Розглянуто джерела формування інвестиційних ресурсів, пріоритетні напрямки вкладання коштів для ефективних структурних перетворень та механізми цих перетворень: реформування податкової системи; фінансово-кредитні механізми; механізм мобілізації залучених коштів і інвестиційних ресурсів; механізм правового регулювання та державних гарантій мобілізації інвестиційних ресурсів.
Структурну трансформацію господарств регіонів України з метою досягнення сталості їх розвитку доводиться здійснювати в умовах економічної та екологічної кризи. Це визначає її специфіку. Вирішення нині економічних і соціальних проблем в областях України, здійснюється не тільки без врахування екологічної місткості території, але й за рахунок надексплуатації природних ресурсів. Це обумовило розробку організаційно-економічного механізму екологічної безпеки регіону.
Для формування ефективного механізму екобезпеки автором систематизовано інструменти екополітики, враховуючи їх синергічний ефект, у відповідності до законів і закономірностей функціонування національної економіки в умовах сталості. Інструменти екополітики при цьому розділені на дві групи: економічні та організаційні. Детально розглянуті причини неефективності використання існуючих інструментів регіональної екополітики та визначено шляхи виходу із ситуації, що склалася, запропоновано нові інструменти. Застосування економічних інструментів екополітики (превентивного, індикативного, відтворювального (компенсаційного) характерів) дозволить регулювати інтереси суб'єктів господарювання, мотивуючи їх до раціонального використання та збереження природних ресурсів, адміністративних (адміністративно-правових, адміністративно-інформаційних, адміністративно-запобігаючих) - інституційно регулювати господарюючі суб'єкти для досягнення збалансованості розвитку економіки шляхом удосконалення законодавчо-правової бази, формування розвинутої інформаційної системи та забезпечення нагляду за екобезпекою їх функціонування. Розроблено методичні підходи та практичні пропозиції щодо модернізації існуючих інструментів економічного механізму екологічної безпеки (збори за забруднення, екологічні фонди, штрафні санкції, екологічні податки), одночасно з обґрунтуванням нових більш ефективних підойм раціоналізації природокористування у перехідному періоді (різні види податкових пільг, пільгового кредитування, дотаційне ціноутворення, пільговий режим прискореної амортизації, ресурсозберігаючого й очисного устаткування, екологічне страхування) та відповідно адміністративних - удосконалення існуючих (екологічна експертиза, екологічний контроль, екологічний моніторинг), нових (формування системи екологічної сертифікації і маркування, укладення договорів на використання природних ресурсів, видача дозволів на природокористування, екологічна паспортизація підприємств, створення екологічних інформаційних регіональних центрів, введення екологічного аудиту тощо). Передбачено зміни у законодавчій та нормативній базі згідно з нововведеннями та ліквідацією виявлених недоліків.
Розділ 6. Цільові комплексні програми як інструмент реалізації регіональної політики сталого розвитку. Розв'язання завдань сталого розвитку вимагає вдосконалення механізму реалізації регіональної політики. Регіональні програми сталого розвитку стануть дієвим засобом реалізації регіональної політики еколого-економічного та соціального розвитку, пріоритетними напрямками якого є збалансований розвиток економіки і соціально-екологічне відродження територій.
У роботі намічено напрями підвищення ефективності використання програмно-цільового методу з метою досягнення сталості розвитку; досліджено підходи до планування, з метою оцінки і вибору їх для подальшого застосування при формуванні регіональних програм сталого розвитку. Одним із основних і найбільш прийнятних підходів визнані стратегічне і індикативне планування, які задовольняють усі вимоги програмно-цільового підходу до вирішення регіональних проблем.
Регіональні програми повинні поєднувати в собі інструменти впровадження загальнонаціональної стратегії сталого розвитку держави і бути засобом вирішення регіональних проблем.
Розробка регіональних програм сталого розвитку регіону передбачає вибір для регіонів необхідних орієнтирів розвитку, які дозволять їм визначити домінуючі тенденції, орієнтовні кількісні параметри соціально-економічного і екологічного розвитку, своє місце в міжрегіональному поділі праці, намітити і відкоригувати в прогнозованій динаміці загальнодержавного і регіональних ринків власні регулюючі впливи на економічні та соціальні процеси.
Регіональна програма сталого розвитку - це організаційно-прикладний, інформаційно-аналітичний, адресний плановий документ, який визначає комплекс науково-обґрунтованих та всебічно узгоджених за ресурсами, виконавцями, термінами виконання заходів, спрямованих на досягнення обраної програмної мети для забезпечення сталого розвитку регіону.
В основі методологічного забезпечення формування регіональних програм лежать концептуальні засади та їх структурна побудова. Процес формування та реалізації цільових комплексних програм сталого розвитку регіону на думку автора включає такі етапи (рис. 6).
Рис. 6. Етапи формування та реалізації цільових комплексних програм сталого розвитку регіону
В умовах обмежених інвестиційних ресурсів основними моментами програмно-цільового управління є оцінка пріоритетності цілей, вибір альтернативних заходів щодо реалізації цілей регіональних програм сталого розвитку, оцінка ресурсного забезпечення реалізації заходів.
Пріоритетність цілей у структурно-цільовій моделі оцінюється експертним шляхом за відомими методиками. Однак остаточні пріоритети з врахуванням недоліків експертизи пропонується визначати за допомогою вкладених сфер. Цей підхід дозволяє враховувати і різну пріоритетність критеріїв оцінки. У дисертації поставлене і вирішене важливе завдання оцінки повноти досягнення цілей регіональної програми сталого розвитку. Обґрунтовано спосіб визначення пріоритетності цілей і заходів з врахуванням повноти досягнення цілей регіональної програми сталого розвитку.
Досліджена проблема вибору заходів за допомогою різних оптимізаційних моделей. Проведений автором аналіз існуючих оптимізаційних моделей дозволяє зробити висновок, що їх спільним недоліком є неврахування структуризації заходів на дереві цілей. Отже, такі моделі неможливо застосовувати до регіональної програми сталого розвитку, яка орієнтована на досягнення багатьох цілей одночасно. Для вирішення поставленої проблеми запропонована у роботі економіко-математична модель з векторними критеріями оптимальності, яка дозволяє здійснювати пошук ефективного набору заходів з рівномірним задоволенням всіх цілей, з врахуванням їх пріоритетності в межах виділених інвестицій. Автором розроблена модель, яка розв'язує зворотну задачу - пошуку ефективного набору заходів з заданим рівнем досягнення цілей програми, при умові мінімізації сумарного обсягу інвестицій. Представлені вище пряма і зворотна задачі формування набору заходів регіональної програми сталого розвитку відносяться до класу задач дискретного математичного програмування з булевими змінними. Для розв'язання такого роду задач автор пропонує скористатися методом випадкового пошуку, випадкового керованого пошуку.
Дослідження методів аналізу витрат на реалізацію заходів у відповідності до одержаного результату дозволило виявити найбільш придатний метод співставлення витрат на реалізацію функцій (з бальними оцінками значимості функцій). Однак при аналізі комплексу заходів необхідно порівнювати не бальні оцінки значимості функцій, а оцінки досягнутого результату згідно цілей програм.
Для оцінки ресурсного забезпечення програми зроблено аналіз витрат на реалізацію заходів у відповідності до одержаного результату. Аналіз проведено на основі ФВА. Аналіз, на думку автора, необхідно здійснювати на всіх рівнях дерева цілей. Запропоновано проводити аналіз одночасно за трьома ознаками: оцінка досягнутих результатів за цілями програми, витрат на їх здійснення і повноти досягнення цілей за допомогою матриці, що дозволяє провести групування цілей структурної моделі (дерева цілей). Виділено три варіанти заходів, що входять у програму: одиничні, множинні незв'язані, множинні зв'язані. Це обумовлює певні особливості здійснення експертизи заходів на етапі ФВА заходів.
Визначено джерела фінансування програми та методи активізації інвестицій у регіональні програми сталого розвитку та раціональності їх використання.
Розроблено організаційну структуру управління сталим розвитком регіону (рис.7).
Рис.7. Організаційна структура управління реалізацією регіональної програми сталого розвитку
Конкретизовано функції підрозділів, які беруть участь у розробці та реалізації програми. Наголошено на необхідності формування механізму несення відповідальності та внесення змін в законодавчі і нормативні акти щодо відповідних нововведень. Даються рекомендації для забезпечення узгодження дій всіх організацій, що беруть участь у здійсненні програми. Здійснене обґрунтування необхідності організації співробітництва регіону, який реалізує програми, з окремими територіями України, іншими державами.
Важливе значення для реалізації регіональних програм сталого розвитку має контроль. Він є інструментом забезпечення ефективності досягнення намічених цілей. Недоліками контролю за реалізацією існуючих програм регіонального розвитку є його фрагментарність, дискретність, несвоєчасність, відсутність у ньому об'єктивних параметрів і критеріїв ефективності. У зв'язку з цим розроблено алгоритм організації контролю за реалізацією регіональної програми сталого розвитку. Розкрито характеристики системи контролю за реалізацією заходів регіональної програми сталого розвитку, визначено її цілі та завдання. Запропонована структурна схема організації контролю на основі системи стандартів, а також виявлення слабких сигналів та своєчасного реагування на них. Слабкий сигнал повинен розглядатися перш за все як сигнал небезпеки для життя людей, для економіки регіону, для навколишнього середовища, а потім вже як сигнал нових можливостей. У зв'язку з цим при відпрацюванні заходів програм необхідно враховувати слабкі сигнали і своєчасно реагувати на них.
В якості одного із основних інструментів контролю за реалізацією програми необхідно розглядати нормування (стандартизацію) якісних вимог до сталості розвитку регіону. Новий набір стандартизованих критеріїв може стати операційним індикатором для вибору локальних підпрограм, характеру завдань, які необхідно вирішити, складу виконавців, окремих програмних заходів. Система стандартів-критеріїв може стати дієвим генератором відповідної програмної діяльності. Паралельно доцільно створити також систему організаційно-правових, економічних і соціально-психологічних стимулів та санкцій щодо дотримання встановлених вимог.
У роботі наголошується на розробці системи науково-обґрунтованих характеристик критеріїв і показників реалізації програми. Існуюча система показників, що наведена у “Методичних рекомендаціях з розробки програм соціально-економічного розвитку регіону”, не дозволяє комплексно оцінити сталість розвитку регіональної системи, оскільки вона не включає екологічних критеріїв розвитку регіону. Контроль зводиться до перевірки організації роботи, дотримання часових, ресурсних, правових меж, збору інформації, внесення оперативних змін “пожежних заходів” у хід реалізації програми. Такі перевірки інколи здійснюються, проте їх результати ще ні разу не стали приводом для коректування або “відміни” програм, і тим більше приводом для притягнення до відповідальності тих, хто погано організував виконання програм, використовував виділені кошти не за цільовим призначенням і т.д. Іншими словами, існуюча система контролю спрямована лише на відстеження реальних витрат фінансових ресурсів на затверджені програмні заходи. Проконтролювати доцільність затвердження організацією виконання регіональної програми сталого розвитку можливо лише в тому випадку, якщо конкретно визначений очікуваний результат (тобто відомі критерії сталості розвитку регіону, досягнення яких є умовою реалізації цілей програми) і правильно розрахована ціна його досягнення (тобто запропонований механізм реалізації цілей, який передбачає раціональне використання ресурсів). Тому автором внесені відповідні корективи в існуючий методичний підхід до оцінки стану розвитку регіону, які дають змогу комплексно оцінювати сталість розвитку регіональної системи.
На основі результатів контролю здійснюється оцінка ефективності реалізації регіональних програм сталого розвитку. У роботі розглянуті підходи до оцінки ефективності реалізації соціальної та економічної підпрограм регіональної програми сталого розвитку. Запропонована методика оцінки ефективності екологічної підпрограми, яка передбачає визначення економічної ефективності витрат на здійснення заходів з охорони навколишнього середовища. Для оцінки їх ефективності пропонується використовувати критерії абсолютної і порівняльної ефективності капітальних вкладень у природоохоронні заходи. Для порівняння варіантів заходів рекомендується скористатися різними методами, які дозволяють розрахувати критерії порівняльної економічної ефективності заходів і оцінити згідно з цими критеріями ефективність реалізації регіональної програми сталого розвитку.
ВИСНОВКИ
Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є формування теоретико-методологічних та методичних засад регіональної політики сталого розвитку. На основі проведених у дисертаційній роботі досліджень можна сформулювати ряд принципових висновків і пропозицій щодо напрямів, методів і механізмів розв'язання проблем сталого розвитку держави та її регіонів:
1. Подолання негативних екологічних наслідків соціально-економічного розвитку суспільства можливе при переході його на умови сталого розвитку. Це твердження є результатом узагальненого автором світового та вітчизняного досвіду теоретичних досліджень суспільного розвитку, в результаті чого запропонована класифікація наукових підходів до теорії суспільного розвитку. В дисертаційній роботі розроблено понятійно-термінологічний апарат, що характеризує процеси сталого розвитку суспільства, країни, регіону.
2. Природа і суспільство тісно взаємодіють, взаємозумовлюють одне одного. Це в свою чергу висуває на перший план проблеми екологічної безпеки людини і забезпечення екологічної рівноваги у природі. Суперечності взаємодії суспільства і природи складаються у комплекс численних протиріч, які виникають в процесі освоєння конкретно-історичним суспільством навколишнього середовища. Розвиток цивілізації супроводжується зміною пріоритетів екологічної безпеки. З огляду на вищесказане побудована ієрархічна модель сталого розвитку, згідно з якою можна охарактеризувати ставлення людини до навколишньої дійсності, її роль у соціоприродній системі на різних щаблях природно-історичного розвитку. В дисертації розглянуті причинно-наслідкові зв'язки переходу суспільства від однієї сходинки до іншої. В основу схеми зв'язків покладено принцип формування та задоволення екологічних потреб суспільства, пов'язаних з використанням, збереженням і відтворенням всіх сфер природного середовища. З врахуванням сучасного екологічного стану розглянуто екологічні небезпеки в Україні, заходи щодо їх запобігання та ліквідації. Розроблена класифікація видів екологічних небезпек. Запропоновано і обґрунтовано організаційно - економічний механізм екологічної безпеки регіону, який передбачає удосконалення існуючих та впровадження нових організаційних і економічних інструментів екологічної політики регіону.
3. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі аналізу, оцінки та управління екологічним ризиком реалізації заходів регіональної політики сталого розвитку, що виявляється у запропонованій автором методиці оцінки ризику від можливої екологічної небезпеки. За допомогою цієї методики можна визначити всі існуючі види ризику для населення і навколишнього середовища, що виникають внаслідок шкідливих викидів підприємств при нормальному режимі роботи і аварійних ситуаціях. Вона дозволяє зробити системний аналіз стратегії управління екологічної безпекою регіону і може використовуватися Міністерством екології та природних ресурсів України при формуванні регіональної екологічної політики держави.
4. Запропоновано компенсаційно-відтворювальний алгоритм управління ризиком в регіоні та розроблено структурно-логічну схему управління екологічною безпекою, яка дозволяє здійснювати активну політику в сфері безпеки і зниження ризику в регіоні.
5. Перехід до сталого розвитку потребує формування нових підходів до вироблення стратегії держави та її регіонів. Зважаючи на те, що кожна країна має певні особливості розвитку та стартові умови для здійснення трансформаційних перетворень, автором запропоновано теоретичний підхід до вибору стратегії сталого розвитку. Цей підхід передбачає врахування диференціації країн за рівнем розвитку. Значна увага приділяється особливостям вибору та визначенню стратегічних орієнтирів для країн з перехідною економікою. У відповідності до загальнодержавної стратегії розвитку повинні будуватися стратегії сталого розвитку регіонів. Відмінності в стані соціально-економічного та екологічного розвитку різних регіонів України визначають необхідність специфічного підходу до розробки та реалізації стратегії сталого соціально-екологічного розвитку економіки для кожного регіону України. В дисертаційній роботі автором обґрунтовано особливості вибору стратегії сталого розвитку регіону з врахуванням таких критеріїв: рівень розвитку, стадія життєвого циклу регіону, рівень ризику реалізації цілей розвитку. Ці розробки можуть бути використані обласними адміністраціями, агенціями регіонального розвитку України при опрацюванні моделей розвитку регіонів і формуванні стратегічних планів.
6. Формування та реалізація регіональної політики сталого розвитку є важливою умовою досягнення стратегічних цілей держави та основним інструментом переходу до сталого розвитку на регіональному рівні. На думку автора за допомогою впровадження дієвої регіональної політики сталого розвитку вдасться здійснити трансформаційні зміни в економіці, подолати кризу, суттєво поліпшити умови життя населення і розпочати перехід від практики розрізненого подолання окремих кризових явищ до системного вирішення завдань сталого розвитку. У дисертації наведене теоретичне узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду формування регіональної політики: розкриті особливості формування регіональної політики різних країн світу; етапи еволюції регіональної політики в Україні, наукові підходи до її обґрунтування; вивчені наукові школи, що займалися формуванням її теоретичних та методичних основ. З врахуванням цього, автором запропоновані нові теоретико-методологічні підходи до формування та реалізації регіональної політики: підхід до формування з позиції сталого розвитку, розроблена класифікація видів регіональної політики, сформульовано принципи функціонування регіональної політики сталого розвитку, згідно яких побудовано організаційний механізм її формування та реалізації, намічено функції та цільові орієнтири політики.
7. Складні умови господарювання в Україні є причиною існування проблеми соціально-економічного вирівнювання регіонального розвитку, яка вимагає механізмів її вирішення. Для виявлення регіональних відмінностей у соціальному, економічному та екологічному розвитку регіонів з метою оцінки їх стану та розробки на основі одержаних результатів регіональної політики сталого розвитку, автором розроблена методика оцінки рівня сталого розвитку регіону, проведено розрахунки, виявлено проблемні регіони. Ця методика може використовуватись при проведенні оцінки соціально-екологічного та економічного рівня розвитку регіону Міністерством статистики України. У дисертаційній роботі запропоновано концептуальну модель регіональної політики проблемних регіонів, яка передбачає забезпечення однакових життєвих стандартів для всіх громадян держави, не залежно від місця проживання. Міністерствами економіки та європейської інтеграції України, фінансів України доцільно запровадити в практику запропоновані в дисертації механізми державної підтримки та розвитку проблемних регіонів.
8. В дисертації здійснене теоретичне узагальнення існуючого зарубіжного та вітчизняного досвіду структурних перетворень економік країн та їх регіонів. Автором розроблені методологічні підходи до формування механізмів структурної трансформації економік регіонів України, які включають: реформування відносин власності, роздержавлення і приватизації в регіоні; структурну перебудову галузей на основі використання відносних і конкурентних переваг економіки регіону, формування “точок росту”; ведення господарювання в регіоні з врахуванням екологічної місткості території та збереження екобалансу; формування раціональної структури зайнятості; вдосконалення товарної структури експорту та імпорту в регіоні тощо.
9. Ключовими напрямками політики регіонального розвитку на шляху прискорення темпів економічного зростання є активізація інвестиційних процесів в регіонах. На думку автора, саме достатня кількість інвестиційних ресурсів дасть можливість здійснити структурні перетворення економік регіонів. В роботі розроблені механізми акумулювання коштів в регіонах та обґрунтовані шляхи їх раціонального використання, які доцільно взяти до уваги головним управлінням фінансів обласних державних адміністрацій та Міністерству фінансів України.
10. З метою прискорення трансформаційних перетворень в економіці регіонів в Україні автор пропонує здійснити адміністративну реформу, яка б стала дієвим каталізатором підвищення ефективності управління процесами соціально-економічного та екологічного розвитку регіонів, зробила б їх більш динамічними і мобільними. В роботі обрано пріоритети структурних реформувань з метою досягнення сталого розвитку та намічено етапи перебудови економіки регіонів відповідно до запропонованих автором принципів розміщення факторів виробництва.
11. Регіональні програми сталого розвитку на думку автора є дієвим засобом реалізації регіональної політики, спрямованим на збалансування розвитку соціальної, економічної та екологічної сфер регіону. В дисертаційній роботі автором розроблено новий методологічний підхід до формування та реалізації регіональних програм сталого розвитку, згідно з яким: пропонується визначати пріоритети цілей програм за допомогою методу вкладених сфер; поставлена і вирішена задача оцінки повноти досягнення цілей регіональної програми сталого розвитку; досліджено проблеми вибору заходів реалізації програм за допомогою оптимізаційних моделей.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Монографії:
1. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. - Луцьк: Вид-во “Надстир'я”, 2001.- 528 с.
2. Герасимчук З.В. Особливості формування стратегії сталого розвитку для країн з перехідною економікою // Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. - К.: КНЕУ, 2001. - С.72-94.
3. Кравців В.С., Герасимчук З.В. Соціально-економічна передумови формування регіональної екологічної політики // Регіональна політика: методологія, методи, практика. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001. - С.84-94. Особистий внесок автора: дослідження регіональних особливостей еколого-економічної ситуації в Україні з метою формування регіональної екологічної політики.
Навчальні посібники, брошури:
1. З.В. Герасимчук, Я.О. Мольчак Основні аспекти екологічної освіти працівників народногосподарського комплексу: Навч. пос. - Луцьк: ЛДТУ, 2000. - 88с. Особистий внесок автора: розроблені концептуальна модель екологічної освіти працівників народногосподарського комплексу, програми з окремих дисциплін.
2. Герасимчук З.В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навч. пос. - Луцьк: Надстир'я, 2000. - 364с. Особистий внесок автора: запропоновано підходи до еколого-економічної оцінки використання водних ресурсів та напрямків підвищення його ефективності.
3. Герасимчук З.В., Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Навч. пос. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 320 с. Особистий внесок автора: досліджено міжнародний аспект формування системи екологічної безпеки, підходи до еколого-економічного моделювання природокористування, особливості формування стратегії сталого розвитку для країн з перехідною економікою, напрямки екологізації внутрішньої і зовнішньої політики України.
4. Кравців В.С., Герасимчук З.В., Мігас Р.В. Екологічна політика у Волинській області: стан, проблеми, перспективи: Наукове видання. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 68 с. Особистий внесок автора: запропоновано концептуальний підхід до формування регіональної екологічної політики, розкрито особливості її формування у Волинській області.
Статті у фахових виданнях:
1. Герасимчук З.В. Регіональна економічна політика України // Науковий вісник ВДУ. Економічні науки. - 1999. - № 12. - С. 214-224.
2. Герасимчук З.В. До питання про регіонально-економічну політику // Економіст. -1999. - № 11. - С. 37-41.
3. Герасимчук З.В. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку // Економіка України. - 2000. - № 11. - С.63-69.
4. Герасимчук З.В. Сталий розвиток держави: теоретичний аспект // Регіональна економіка. - 2000. - №3. - С.112-118.
5. Герасимчук З.В. Зарубіжний досвід теоретичних досліджень проблем суспільного розвитку // Вісник Київського Національного торговельно-економічного університету. - 2000. - №5. - С.27-41.
6. Герасимчук З.В. Сталий розвиток України: умови та перспективи // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 2000. - Ч.І, №4 (26). - С.87-95.
7. Герасимчук З.В. Стратегічні орієнтири сталого розвитку країн з перехідною економікою // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - 2000. - Ч.ІІ, № 6. - С.10-12.
8. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Світ у пошуках концепції сталого розвитку // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. - Вип. 15. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2000. - С.20-27. Особистий внесок автора: досліджено передумови формування концепції сталого суспільного розвитку.
9. Герасимчук З.В. Класифікація видів регіональної політики // Науковий вісник ВДУ. Економічні науки. - 2000. - №13. - С.
10. Герасимчук З.В. Досвід ринкової трансформації у напрямку сталого розвитку країн з перехідною економікою // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів Європейської інтеграції. - Львів-Луцьк: Ред. вид. Відділ “Вежа”.- 2000. - Вип. XV. - С. 427-432.
11. Герасимчук З.В. Стан та перспективи розвитку виробничого потенціалу Волинської області // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності. - Щорічник наукових праць. - Львів: ІРД НАН України. - 2000. - Вип. XIX. - С.106-119.
12. Герасимчук З.В. Організаційно-економічне забезпечення системи екологічної безпеки регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наукових праць. - Вип. 78. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - С. 26-36.
13. Герасимчук З.В. Історичні та соціально-економічні передумови формування регіональної політики сталого розвитку в Україні // Міжнародна економіка. - Зб. наукових праць. - Вип. 29. - Київ: Інститут Світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2001. - С.81-95.
14. Герасимчук З.В. Екологічні ризики в системі фінансово-кредитних операцій // Науковий вісник ВДУ. Економічні науки. - 2001.- № 3. - С.204-210.
15. Герасимчук З.В. Цільові орієнтири регіональної політики сталого розвитку в Україні та етапи її реалізації // Вчені записки: Науковий збірник. - Вип. 3.- К.: КНЕУ. - 2001. - С.234-243.
16. Герасимчук З.В. Проблеми реалізації політики сталого розвитку депресивних регіонів // Вісник Київського національного торгово-економічного університету. - 2001. - № 2. - С.10-16.
17. Герасимчук З.В. Проблеми використання природно-ресурсного потенціалу Волинської області // Науковий вісник ВДУ. Географічні науки. - 2001. - № 2. - С.36-39.
18. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Моделювання аналітичного дослідження рівня розвитку регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наукових праць. - Вип. 61. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2000. - С. 30-38. Особистий внесок автора: пропозиції до формування методики оцінки рівня розвитку регіону, підхід до розрахунку часткового інтегрального індексу розвитку регіону.
19. Герасимчук З.В. Теоретичні основи регіональної політики сталого розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми і перспективи розвитку. - Щорічник наукових праць. - Львів: ІРД НАН України. - 2000. - С.57-66.
20. Герасимчук З.В. Концептуальні основи сталого розвитку проблемних регіонів // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Сер. ринкова трансформація економіки. - Вип. VI. - Луцьк: ЛДТУ. - 2000. -№ 1. - С.48-53.
21. Герасимчук З.В. Класифікація соціально-проблемних регіонів та напрямків формування у них політики сталого розвитку // Регіональна економіка. - 2001. - № 2. - С.77-85.
22. Герасимчук З.В. Теоретичні аспекти структурної трансформації господарств регіону в умовах сталого розвитку // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Сер. логістика. - Львів: НУ “Львівська політехніка”. - 2001. - № 424. - С.18-28.
23. Герасимчук З.В. Зміст та завдання формування системи екологічної безпеки // Науковий вісник Чернівецького університету. Сер. економіка. - Вип. 109-110. - Чернівці: ЧНУ. - 2001. - С.126-132.
24. Герасимчук З.В. Шляхи формування організаційно-економічного механізму екологічної безпеки господарства регіону // Стратегія економічного розвитку України. Наук. зб. - Вип. 6. - К.: КНЕУ. - 2001. - С.240-258.
25. Герасимчук З.В. Екологізація внутрішньої і зовнішньої соціально-економічної політики на шляху до сталого розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраць. Вип. ХХІХ. - Львів-Луцьк: ІРД НАН України. - 2001. - Т.2. - С.381-391.
26. Герасимчук З.В. Еколого-економічна сутність ризиків, їх аналіз та управління // Регіональні перспективи. - 2001. - № 4. - С.9-13.
27. Побурко О.Я., Карпов В.І., Герасимчук З.В., Баторевич Т.Б. Основи сталого розвитку Волинської області у 2000 році. Інтегральні оцінки // Регіональна економіка. Додаток “Регіони України. Економіко-статистичні порівняння”. - 2001. - № 5. - 116с. Особистий внесок автора: розроблена методика оцінки рівня розвитку виробничого потенціалу, динаміки розвитку регіону.
28. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Методика розрахунку індикатора соціально-економічного розвитку регіону // Регіональна економіка. Додаток “Регіони України. Економіко-статистичні порівняння”. Стратегічна оцінка соціально-економічних процесів в адміністративних регіонах України (з досвіду територіальних управлінь статистики). - 2001. - № 3-4. - С.86-92. Особистий внесок автора: пропозиції до формування методики оцінки рівня розвитку регіону, підхід до розрахунку часткового інтегрального індексу розвитку регіону.
29. Герасимчук З.В., Божидарнік Т.В. Оцінка стану та особливостей розвитку виробничого потенціалу Волинської області // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Сер. економічні науки. - К.:КНУ. - 2000. - № 55. - С. Особистий внесок автора: здійснена оцінка стану та з'ясовані особливості розвитку виробничого потенціалу Волинської області.
30. Герасимчук З.В. Екологічна безпека як фактор сталості розвитку держави // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку (щорічник наукових праць).- Львів: ІРД НАН України. - 2001. - Вип. ХХІІІ. - С.428-439.
31. Герасимчук З.В. Екологічний ризик: зміст, методи оцінки та управління // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Сер. географія. - 2001. -№ 1. - С. 93-101.
32. Герасимчук З.В. Проблеми фінансового забезпечення структурних перетворень у регіонах і шляхи їх вирішення // Вісник КНТЕУ. - 2001. -№ 5. - С.30-36.
33. Герасимчук З.В. Стан, перспективи реалізації політики сталого розвитку слаборозвинутих регіонів // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Сер. економіка. - Донецьк: Дон НТУ. - 2001. Вип. 34 - С.172-179.
34. Герасимчук З.В. Структурна трансформація господарства - важливий напрямок забезпечення сталого розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону (щорічник наукових праць).- Львів: ІРД НАН України. - 2001. - Вип. ХХХІ - С.104-123.
Статті у інших виданнях:
1. Герасимчук З.В. Вплив організаційно-правових форм господарювання і галузевих особливостей на організацію фінансів // Формування економічних відносин в умовах ринку Зб. наукових праць. - Тернопіль: Економічна думка. - 1998. - С.222-226.
...Подобные документы
Наукове обгрунтування головних засад регіональної і структурної політики України, налагодження межрегіональних економічних зв'язків. Існуючий адміністративний поділ України, модель оптимального функціонування регіональної економіки, шляхи трансформації.
реферат [24,5 K], добавлен 02.06.2009Сутність, цілі та завдання регіональної економічної політика, а також терміни і поняття. Концепція державної регіональної економічної політики в Україні та її реалізація. Актуальні проблеми регіональної політики України, а також їх розв’язання.
реферат [38,8 K], добавлен 09.11.2008Сутність, значення та мета економічного районування та державної регіональної політики. Характеристика та склад Подільського економічного району. Основні соціально-економічні показники розвитку Подільського економічного району та шляхи його розвитку.
курсовая работа [63,3 K], добавлен 17.02.2011Основні ідеї та недоліки теорії меж зростання населення земної кулі. Зміст геоекологічної концепції ландшафтного розмаїття та сталого розвитку людини. Сутність, предмет та об'єкти дослідження соціально-економічної географії як навчальної дисципліни.
реферат [55,4 K], добавлен 23.11.2010Місце і роль Вінницької області в розвитку економіки країни. Характеристика природно-ресурсного потенціалу. Динаміка чисельності, склад і структура населення регіону. Баланс галузевого виробництва. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
контрольная работа [1,0 M], добавлен 28.03.2012Геологічні особливості формування гірських систем Азії, загальна характеристика та закономірності поширення. Льодовики найбільших гірських систем: Гімалаї, Памір, Кавказ, Тянь-Шань, Тибет. Головні екологічні проблеми даних регіонів, перспективи розвитку.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 14.11.2013Економічна природа зовнішньоекономічних зв’язків регіону, їх роль і значення в економіці регіону. Система регулювання зв’язків на основі розвитку відповідних цільових програм у сполученні з митним регулюванням, прийоми типологізації регіонів України.
автореферат [168,4 K], добавлен 13.04.2009Потенціал розвитку аграрного сектору регіонів України, чисельність населення та пропорції розподілу робочої сили. Завдання реформування регіонального розвитку держави. Визначення та оцінка ефективності розміщення в регіоні промислового підприємства.
контрольная работа [1,8 M], добавлен 04.10.2015Методологічні основи демографії як науки. Дослідження народжуваності, смертності, шлюбного стану, національного та вікового складу, міграційного руху населення регіону. Заходи вдосконалення регіональної демографічної політики Запорізької області.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 25.06.2011Аналізування сучасного стану заповідників України. Історія формування заповідності в Асканії-Нова. Характеристика природно-заповідного фонду України, його проблеми, перспективи та тенденції розвитку. Сучасний стан та перспективи розвитку туризму.
курсовая работа [685,4 K], добавлен 25.06.2014Структура міжгалузевих комплексів регіонів. Різні форми просторових формувань. Поняття про виробничу інфраструктуру регіонів та її регулювання. Енергетична інфраструктура: транспортний та інвестиційно-будівельний комплекс. Результати дослідження.
реферат [36,4 K], добавлен 09.11.2008Історичні аспекти формування самої багатої країни світу Швейцарії, її економічного, політичного та соціального розвитку. Економіко-географічні передумови розвитку Австрії, формування сфери туристичних послуг та сільськогосподарського виробництва.
реферат [31,9 K], добавлен 27.11.2010Сутність економічного району та об'єктивний характер його формування. Принципи і критерії виділення великих економічних районів. Ієрархія економічних районів та їх основні типи. Основні районоутворюючі фактори. Мережа економічних регіонів України.
презентация [630,1 K], добавлен 21.04.2013Дослідження економічної й соціальної географії. Медико-географічні та соціально-економічні аспекти вивчення життєдіяльності населення. Оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів на основі критеріїв якості життєдіяльності населення.
курсовая работа [202,0 K], добавлен 04.08.2016Формування територіальної організації господарства: передумови, фактори та особливості. Міське розселення: загальні тенденції в світі. Величина міста – головна його проблема. Методи регулювання розселення. Проблеми та перспективи українських міст.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 26.04.2011Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії. Сучасна галузева структура країни. Участь Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках, проблеми та перспективи розвитку продуктивних сил.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 29.04.2013Дослідження рекреаційних ресурсів та особливостей Чилі та її регіонів. Аналіз соціально-економічних умов розвитку рекреації. Геодемографічна характеристика країни. Опис ландшафтних, біокліматичних. гідромінеральних та біокультурних рекреаційних ресурсів.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 14.07.2016Аналіз економічного розвитку Великобританії в умовах формування світового господарства. Галузева структура економіки: аграрний сектор, промисловість та будівництво, сфера послуг. Іноземні інвестиції; конкурентноспроможність і міжнародне співробітництво.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 14.08.2016Роль, значення, передумови розвитку та галузева структура господарчого комплексу Житомирської області. Участь області у внутрішньодержавному поділі праці та економічних зв’язках. Проблеми та перспективи розвитку господарського комплексу області.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 17.10.2010Поняття, види та використання рекреаційних ресурсів. Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурси. Географічні передумови формування природно-рекреаційного потенціалу Рівненського Полісся. Перспективи розвитку рекреації в межах регіону.
дипломная работа [215,3 K], добавлен 19.09.2012
