Антропогенний вплив на річки України

Встановлено, що надходження води у плавні залежить передусім від мінливості внутрішньорічних коливань витрат, яка істотно зменшилася внаслідок зарегулювання. Витрати води у плавневих водотоках залежать насамперед від похилів водної поверхні, які раніше визначалися природним режимом річки, а тепер скидами Дністровської ГЕС.

Розроблені методи розрахунку кількості води, що заходить у плавневий масив, показали, що ця частка щонайбільше становить 10% загального стоку річки. Один із цих методів, що спирається на дані про рівні води на посту Незавертайлівка, дозволив визначити умови, які спостерігалися навесні 1987 р., коли на річці сталася екологічна криза. Встановлено, що сумарна витрата води, яка надходила у центральну, найціннішу ділянку плавнів, була меншою за 2 м3/с, що менше за 1% стоку річки.

Другий шлях надходження води у плавні полягає у переливі води через прируслові вали. Це відбувається при витратах понад 800-850 м3/с. Більше значення відповідає гостровершинному гідрографу, менше - пологому. Зарегулювання стоку проявилося і в цьому разі - повторюваність таких витрат значно зменшилася.

За результатами польових досліджень визначено вплив плавневого масиву на якісні характеристики води. З урахуванням того, що частка стоку річки, яка проходить через плавні, є невеликою, зроблено висновок про відсутність їх істотного впливу на якісні характеристики води поблизу Біляєвської водопровідної станції, котра забезпечує водою м.Одесу.

Поліпшення екологічної ситуації на гирловій ділянці, що істотно погіршилася наприкінці періоду створення Дністровського водосховища, є можливим у результаті здійснення екологічно обґрунтованих попусків. Їх параметри, а саме - терміни здійснення і скидні витрати, визначаються природними особливостями Дністра та господарським використанням річки.

Найбільший природоохоронний, а також господарський ефект може бути досягнутий при здійсненні скидів у другій половині квітня - на початку травня, в результаті чого створюються оптимальні умови для нересту риби. З рахуванням часу добігання води від водосховища (5-6 діб) попуск має починатися 15-20 квітня і тривати щонайменше до 9-10 травня. Уточнення термінів здійснюється залежно від температури води, яка істотно впливає на умови нересту.

Витрати води з Дністровського водосховища в період попуску повинні забезпечувати мінімальні глибини, при яких можливий нерест (0,7 м). Такі глибини спостерігаються при витратах води на гирловій ділянці 450 м3/с. Наявність бічного припливу дає змогу зменшити скидні витрати з Дністровського водосховища до 420-430 м3/с.

За умов достатньої водності бажано, аби скидні витрати на ГЕС сягали 500-550 м3/с, оскільки при цьому істотно збільшується водообмін у плавнях, а також життєвий простір для гідробіонтів. З іншого боку, доцільними є витрати менші за 1000 м3/с, при яких весь плавневий масив, включаючи прируслові вали, затоплюється. Окрім цього, дуже великі витрати води небажані і для господарської сфери. Обов'язковою вимогою до попусків є їх неперервність, відсутність істотних коливань середньодобових витрат (рис.13).

Ще одне питання, пов'язане зі здійснюваними попусками, - їхня повторюваність. За результатами відповідних досліджень, в яких використано матеріали орнітологіч-них спостережень (їх виконавець - І.В.Щоголєв), показано, що на стан екосистеми плавнів впливає мину-лорічна водність Дністра. У такий спосіб встановлено доцільність щорічного проведення попусків.

Сформульовані вимоги знайшли практичне впровадження в експлуатаційному режимі Дністровської ГЕС.

П'ятий розділ “Антропогенний вплив на стік наносів і руслові процеси” містить результати досліджень впливу господарської діяльності на стік наносів і руслові процеси.

У першій частині розділу основну увагу приділено оцінюванню стоку завислих наносів рівнинних річок. Встановлена тенденція до зменшення середньорічних витрат наносів та каламутності води більшості річок. Це спричинено передусім перехопленням наносів у розташованих вище ставках і водосховищах. Єдиний регіон, де стік наносів зростає, - Українські Карпати.

Опрацювання даних зі стоку наносів дало змогу виявити пункти, спостереження на яких відображають лише місцеві умови. Здійснено аналіз відповідності каламутності природним умовам - похилу місцевості, лісистості тощо. Розроблено пропозиції щодо деякого скорочення пунктів спостережень (приблизно на 10%) на постах, які знаходяться під значним впливом розташованих вище водосховищ.

За даними про середню багаторічну каламутність води збудовано нову карту. За цією картою найбільша каламутність води (до 1000 г/м3 і більше) спостерігається в річках Гірського Криму, а також у Карпатах (200-500 г/м3), Донецькому Кряжі. Найменша (10-20 г/м3) вона на Поліссі (рис.14).

Спираючись на результати досліджень І.К.Нікітіна (1980) та В.О.Базилевича (1986, 1988), розроблено схему умов транспортування наносів в залежності від їх крупності, а також гідравлічних умов. Показано, що в більшості випадків (передусім у малих річках півдня) переважають процеси замулення над розмивом. У свою чергу, це спричиняє деградацію річок.

У другій частині розділу розглянуто закономірності транспортування наносів гірських річок. Показано, що важливим чинником впливу на стійкість русел і транспортування наносів є існування самовідмостки, крупність якої у 2-2,5 раза більша за крупність підстелюючого шару. Ця обставина визначає те, що за однакових умов витрата наносів шару самовідмост-ки і підстелюючого шару різниться на два порядки.

Встановлено доцільність окремого розрахунку стоку шару самовідмостки і підстелюючого шару. У цьому разі необхідно враховувати також внутрішньорічний розподіл стоку - виділяти паводки, при проходженні яких швидкість течії перевищує нерозмиваючу для шару самовідмостки. Спочатку розраховується стік наносів цього шару, а далі (коли вона буде змита) - підстелюючого.

На передгірських ділянках річок співвідношення між стоком завислих і тягнених наносів становить приблизно 3:1. Отримані дані можуть бути використані при розрахунках занесення і замулення протипаводкових водосховищ, які передбачається спорудити для запобігання паводків.

Визначено, що на багатьох річках Карпат за останні 40-50 років відбулося зниження рівня води (і відповідно русла) на 1 м і більше. Одним із чинників цього є масовий забір руслового алювію, передусім шару самовідмостки, яка у природних умовах захищає русла річок від розмиву.

Шостий розділ “Антропогенний вплив на температуру води, льодовий режим і гідрохімічні характеристики річок” присвячено оцінюванню антропогенного впливу на термічний і льодовий режими річок, а також на їхні гідрохімічні характеристики.

Порівняння даних про температуру води у 1950-1980 рр. і 1981-2000 рр. показало, що у другому випадку вона стала у весняний період вищою. У північній частині України температура води у квітні за останні 50 років підвищилася на 1 0С. Перехід температури навесні через 0,2 і 10 0С відбувається тепер на 5-10 діб раніше, ніж кілька десятиріч тому.

Окрім загальних змін, спричинених впливом клімату, на багатьох річках існують місцеві особливості, зумовлені впливом господарської діяльності. До їх числа належать передусім скиди підігрітої води, а також зарегулювання стоку. Відповідні розрахунки показали, що в сучасних умовах одним із найважливіших чинників впливу на термічний режим річок є комунальне господарство. Температура каналізаційних вод (як тих, що пройшли очищення, так і без нього) істотно вища температури води у річках. Зокрема, у зимові місяці різниця становить 13-15 0С. Скид тепла у річки країни (близько 200-220*1015 Дж) співвідносний з тепловим стоком найбільших річок (за винятком Дніпра).

Зміни термічного режиму позначилися і на льодовому режимі річок. В останні два десятиріччя, порівняно з попереднім періодом, середня товщина льоду зменшилася приблизно вдвічі. Протягом 1981-2000 рр. зменшилася і максимальна товщина льоду.

Зазначені зміни стосуються льодового покриву всіх досліджених річок незалежно від існування місцевих чинників господарського впливу. Це свідчить про переважаючу роль кліматичних змін, зокрема підвищення температури повітря протягом зими, а також у березні. Ще один чинник - збільшення витрат води протягом зимової межені.

Істотні зміни відбулися і в термінах льодових явищ - передусім у весняний період. В останні два десятиріччя закінчення льодових явищ спостерігається на одну-дві декади раніше.

Зміни у часі настання льодових явищ позначилися на їх тривалості. Найбільші зміни відбулися з тривалістю льодоставу, яка зменшилася на одну-дві декади. Дещо меншими є зміни тривалості льодових явищ.

Іншим чинником впливу на льодові явища є господарська діяльність, зокрема скиди стічних вод і зарегулювання стоку. Так, зарегулювання стоку сприяло тому, що середня товщина льоду поблизу м. Києва у кілька разів менша, ніж на сусідніх річках.

Спираючись на дані спостережень на гідрометеорологічній мережі, а також на дані про особливості господарського використання річок, побудовано нову карту мінералізації води, згідно з якою відбулося її істотне підвищення за останні 50 років. На цій карті простежуються межі, існування яких спричинено антропогенним впливом.

Протягом 1990-х років якісний стан води у річках дещо покращився, чому сприяла їх підвищена водність, а також зменшення скидів і площинного змиву. Зокрема, відбулося зменшення концентрацій сполук азоту, що, вірогідно, спричинено істотним зменшенням внесення мінеральних добрив та об'єму стічних вод від тваринницьких комплексів. Водночас концентрації нафто-продуктів у багатьох випадках стали більшими, ніж на початку 1990-х років.

Сьомий розділ “Конструктивно-географічні дослідження очікуваного та ймовірного впливу на річки” містить результати прикладних досліджень впливу на річки споруджуваних об'єктів господарського комплексу. Подано також рекомендації нормативно-правового і конструктивно-географічного змісту, спрямовані на вирішення проблем водокористування та поліпшення стану водних ресурсів.

Значну увагу приділено очікуваному впливу на річки споруджуваних Дністровської і Ташлицької ГАЕС, а також четвертого блоку Рівненської та другого блоку Хмельницької АЕС.

Показано, що завершення будівництва Дністровської ГАЕС не погіршить гідроекологічну ситуацію на Дністрі. Більше того, добудова ГАЕС сприятиме наближенню температури води у річці до природної.

Складнішим є питання добудови Ташлицької ГАЕС, для пуску якої необхідно істотно (щонайменше на 7 м) підняти рівень води в Олександрівському водосховищі. Цей підйом не суперечить нормативно-правовим вимогам щодо надмірного зарегулювання стоку (зокрема ст. 82 Водного кодексу України). Середній річний стік Південного Бугу 95%-ї забезпеченості є більшим, ніж сумарний об'єм створених у басейні річки ставів і водосховищ. Особливо це стосується фактичних, а не проектних характеристик. Водночас у проблемі екологічних наслідків добудови ГАЕС залишається відкритим питання радіаційної безпеки.

Добудова нових блоків на РАЕС і ХАЕС потребує визначення умов водозабезпечення у найбільш посушливі роки і сезони, а також річкового стоку нижче водозаборів. Критичний аналіз існуючих методів розрахунку внутрішньорічного розподілу показав, що для умов України, де річки мають комплексне використання, ці методи можуть бути уточнені. Показано, що метод реальних років для таких важливих об'єктів, як АЕС, є неприйнятним. Про це свідчать виникнення фізично неможливих дефіцитів витрат води по довжині річки.

Дослідження, виконані на прикладі р.Стир, дали змогу уточнити метод компонування, що використовується для розрахунків внутрішньорічного розподілу стоку. Зокрема, запропоновано окремо здійснювати розрахунки стоку протягом водогосподарських років, лімітуючих періоду та сезону. За умов існування довготривалих спостережень (понад 50 років) у маловодній групі із забезпеченістю понад 66% доцільно виділяти дві підгрупи, які мають дещо інший розподіл стоку. Якщо на річці кілька постів, доцільно виконувати розрахунки щонайменше для двох - верхнього і нижнього. Відсутність односпрямованих змін стоку в окремо взятих створах є підставою для усередненого розподілу. Критерієм правильності розрахунків є відсутність фізично неможливих дефіцитів води у розрахункових створах по довжині річки.

Виконані дослідження показали, що добудова нових блоків на АЕС істотно не вплине на стік річок Стир і Горинь, які використовуватимуться для водопостачання. Водність цих річок є достатньою для функціонування АЕС та інших розташованих на річках водоспоживачів. Певною мірою це пов'язано зі зменшенням господарської діяльності, а також вирівнюванням внутрішньорічного розподілу стоку.

Наприкінці розділу оцінено ймовірне забруднення річок в результаті аварії на ділянках перетину річок магістральними нафтопроводами. Відповідні дослідження, виконані вперше в Україні, стосуються всіх основних підводних переходів: через Дніпродзержинське водосховище (вище м.Комсомольськ), Сіверський Донець (нижче м.Лисичанськ), Південний Буг (вище м.Миколаїв). Крім того, дослідження проведено на річках Дніпро, Сож і Прип'ять у межах Білорусі, звідкіль нафтове забруднення може досягти території України.

Найбільший обсяг робіт виконано на Дніпродзержинському водосховищі, де гідравлічні умови найскладніші. Встановлено, що характеристики течії у поверхневому шарі води у створі переходу залежать передусім від скидів Кременчуцької ГЕС. Швидкість поверхневого шару води тут змінюється від 0 до 1 м/с (і навіть більше). Відповідні дослідження дали змогу визначити, якою може виявитися ділянка забруднення при різних скидних витратах Кременчуцької ГЕС. Зокрема, встановлено, що за 12 годин після аварії при відсутності вітру забрудненою може виявитися ділянка довжиною 20 км.

Ефективним засобом зменшення ймовірного нафтового забруднення акваторії є істотне зменшення скидних витрат на розташованій вище ГЕС. При цьому досягається ще один ефект - вихід води із заток, тяжіння течії до середньої частини акваторії.

У загальному випадку мінімізація наслідків аварії потребує визначення рубежів, на яких здійснюються контрзаходи з їх реалізації. Віддаленість рубежів від підводних переходів, а також зміст заходів залежать від місцевих особливостей, зокрема наявності господарських об'єктів.

У розділі обґрунтовано деякі рекомендації нормативно-правового та конструктивного змісту, спрямовані на покращання гідроекологічної ситуації на річках. Зокрема, зроблено висновок про доцільність підвищеної уваги до проблем підтоплення, запобігання аварійним ситуаціям, забезпечення надійності водопровідно-каналізаційних систем та очисних споруд. Існуючі нормативно-правові документи щодо використання водних ресурсів та охорони довкілля доцільно доповнити статтею про відповідальність не тільки за порушення стану річок, а й за самий стан. Останнє, у свою чергу, підніме статус моніторингу, зробить його більш інформативним щодо оцінювання впливу антропогенного чинника на довкілля.

ВИСНОВКИ

антропогенний вплив річка гідрологічний

1. Наслідком значного, багатостороннього і довготривалого антропоген-ного впливу на річки України є те, що вони зазнали істотних змін. Це стосується переважної більшості річок, які набули антропогенно зміненого стану.

Зазначена ситуація свідчить про необхідність розробки такого підходу до вивчення річок, який являв би собою комплексні дослідження стану річок разом із чинниками, що впливають на них. Цей підхід може бути названий конструктивно-географічним аналізом стану річок або конструктивно-гідрологічним аналізом. Ним є комплексні дослідження стану річок разом із чинниками, що впливають на них, спрямовані на розробку заходів поліпшення гідроекологічної ситуації, раціональне використання водних ресурсів та оптимізацію роботи водогосподарського комплексу.

Розроблено класифікацію чинників антропогенного впливу на річки та інші водні об'єкти, в основу якої покладено такі критерії, як вид, інтенсивність, масштабність, тривалість впливу тощо. Оцінено здатність водних об'єктів реагувати на антропогенний вплив.

2. Зміст нового конструктивно-географічного напряму - антропогенної гідрології, стрижнем якої є водогосподарська гідрологія, полягає передусім у комплексних дослідженнях впливу окремих галузей господарського комплексу на річки, елементи їх гідрологічного режиму, якісні характеристики води, гідроекологічну ситуацію. Сюди входить також розробка практичних рекомендацій, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків господарської діяльності, та прогнозування її впливу на річки.

3. На території України в останні десятиріччя сталися зміни багатьох метеорологічних величин, які істотно вплинули на гідрологічний режим і стан річок. Середньорічна температура повітря підвищилася на 0,7-0,9 0С за 100 років, що більше, ніж для усієї земної кулі. Найзначнішим (приблизно на 2 0С за 100 років) є підвищення температури у перші місяці року. Найстрімкішим є підвищення температури повітря в останні 20-30 років. Улітку зміни порівняно невеликі. Існує тенденція до вирівнювання температури повітря протягом року і нівелювання температурних відмінностей між окремими регіонами. Відмінності між літом і зимою, а також між північною і південною частинами України стають меншими. Кількість опадів на території Білорусі, де формується частина стоку Дніпра, в розрахунку на 100 років зменшилася приблизно на 10-15%, а на півдні України на стільки ж збільшилася. Упродовж останніх десятиріч проявляється тенденція до зниження висоти снігового покриву, збільшення вологості повітря, зменшення швидкості вітру та випаровування з водної поверхні.

4. Зміни клімату істотно вплинули на гідрологічний режим і гідроекологічний стан річок. Природний стік найбільших річок має тенденцію до збільшення. Зокрема, стік Дніпра поблизу Києва має тенденцію до зростання приблизно на 10% у розрахунку на 100 років. Основним чинником збільшення водності річок є зміни складових водного балансу, зокрема зменшення випаровування з поверхні водозбору. На півдні країни додаткову роль відіграє збільшення кількості опадів.

Існує тенденція до збільшення середньорічних витрат води великої забезпеченості, що сприяє зменшенню напруги у водозабезпеченні країни.

Водність Дніпра, яка б спостерігалась у природних умовах, є такою: Київ - 1390 м3/с, Лоцмано-Кам'янка - 1670, гирло - 1700 м3/с (53,6 км3/рік). Природна водність Дністра на посту Заліщики становить 229 м3/с, Бендер - 316, Південного Бугу-Олександрівка - 95,8, Сіверського Дінця-Лисичанськ - 117 м3/с. Отримані дані можуть бути основою для здійснення перспективного водогосподарського використання зазначених річок.

Наслідком змін клімату є тенденція до вирівнювання внутрішньорічного розподілу стоку: максимальні витрати весняного водопілля зменшуються, водночас збільшуються витрати зимової та літньої межені. Спостерігається також тенденція до більш раннього настання водопілля. У цілому ці зміни є сприятливими, оскільки при цьому зменшуються збитки від затоплення території, полегшується водозабезпеченість країни у меженні періоди року.

5. Господарська діяльність істотно вплинула на водність найбільших річок України, зокрема Дніпра і Сіверського Дінця. Безповоротний забір з Дніпра, а також втрати, пов'язані з випаровуванням з поверхні ставів і водосховищ, спричинили те, що в сучасних умовах водність річки у гирлі є меншою, ніж поблизу м.Києва. Зокрема, у 1997-2001 рр. вона становила: Київ - 1610 м3/с, Каховська ГЕС - 1500 м3/с. Зменшення стоку Дніпра у гирлі в результаті господарської діяльності за останні десятиріччя в середньому становить 13 км3 (24% норми), Сіверського Дінця-Лисичанськ - 0,9-1,0 км3 (близько 26%). Урахування існуючих тенденцій водоспоживання показує, що найближчими роками безповоротний забір з річок зменшиться або залишиться на тому ж рівні, що й тепер.

6. На території України одним із найважливіших чинників впливу на річки є зарегулювання стоку. На прикладі Дністровського водосховища показано наслідки зарегулювання, що сталися на ділянці довжиною 800 км - від зони виклинювання водосховища до гирла річки.

У перші роки існування Дністровського водосховища його водний баланс розраховувався з великою похибкою, що полягала у завищених значеннях бічного припливу. Деталізація методики розрахунку водного балансу показала існування відповідності прибуткової і витратної складових.

Характерною особливістю Дністровського водосховища, яка відрізняє його від інших великих водосховищ України, є швидкі і значні зміни рівня води у верхньому б'єфі, що визначаються насамперед значною глибиною водосховища, а також паводковим режимом Дністра. Розроблено нову методику розрахунку змін рівня води залежно від характеристик припливу та скидних витрат, яка може бути використана в оперативній роботі Дністровського гідровузла.

Дністровський гідровузол спричинив істотні зміни внутрішньорічного розподілу стоку, рівнів і витрат, каламутності й температури води у нижньому б'єфі. Внаслідок скидання води з глибин, розташованих нижче шару термострибка, її температура у нижньому б'єфі влітку знизилася. Зокрема, поблизу м. Могилів-Подільський зниження температури води у травні-липні становить 6 0С, що погіршило рекреаційні умови, позначилося на біологічних ресурсах.

Виявлено значну уразливість до антропогенного втручання гирлової ділянки Дністра. Вона зумовлена тим, що водообмін у плавнях істотно залежить від мінливості витрат і рівнів води. Вирівнювання стоку в результаті його зарегулювання призвело до значного зменшення об'єму води, яка надходить у плавні.

Розрахунки кількості води, яка надходить у плавневий масив, здійснені на основі розроблених автором методів, показали, що ця частка є меншою за 10% річного стоку річки. За цих умов плавневий масив неспроможний відігравати помітну роль у поліпшенні якості води. Запропонований метод оцінювання кількості води у плавнях Дністра дає можливість розрахунків водообміну.

7. Покращання екологічної ситуації на Дністрі може бути здійснено шляхом виконання науково обґрунтованих екологічних попусків з Дністровського водосховища. Їх параметри визначаються гідрологічними, екологічними особливостями річки та її господарським використанням. Мінімальні витрати води, які необхідно скидати з водосховища, становлять 420-430 м3/с. Водночас бажано, аби вони були більшими за 500 м3/с і меншими за 1000 м3/с. Обов'язковою вимогою до екологічних попусків є їхня неперервність. Термін проведення попусків у загальному випадку такий: з 15-20 квітня по 9-10 травня. Важливим є щорічне їхнє проведення, інакше екосистема гирлової ділянки Дністра перебуватиме у пригніченому стані, зменшаться її рибні ресурси.

8. Стік наносів у річках України істотно залежить від антропогенного впливу, передусім від зарегулювання стоку. На більшості річок, за винятком розташованих у Карпатах, спостерігається тенденція до зменшення стоку завислих наносів. Це пояснюється насамперед акумуляцією наносів у розташованих вище по течії ставах і водосховищах. Урахування господарської діяльності дало змогу збудувати нову, уточнену карту каламутності води. Найбільша каламутність води (понад 1000 г/м3) спостерігається в гірських річках Криму, найменша (10-20 г/м3) - у річках Полісся.

Спільний розгляд процесів осаджування наносів та їх розмиву в руслах рівнинних річок дозволив обґрунтувати нову схему транспортування наносів, виділити в ній кілька зон з істотно різними умовами. При порівняно невеликих швидкостях течії, що переважають у більшості малих рівнинних річок, основним є процес акумуляції наносів, який зумовлює деградацію річок.

9. При здійсненні розрахунків тягнених наносів гірських річок мають враховуватися режимні характеристики стоку води та факт існування самовідмостки. Доцільність цього полягає в тому, що стік наносів підстелюючого шару на два порядки більший за стік наносів шару самовідмостки. Значні обсяги видобування руслового алювію з річок Карпат (передусім шару самовідмостки) призводять до інтенсифікації розмиву русел, зниження висотного положення водної поверхні. За піввіковий період зниження висотного положення русел багатьох річок Карпат сягає 1 м і більше.

10. Кліматичні зміни, а також господарська діяльність спричинили те, що термічний режим річок в останні десятиріччя істотно змінився. Зокрема, відбулося практично повсюдне підвищення температури води у весняний період. Температура води у березні-квітні в останні два десятиріччя, порівняно з попереднім періодом, підвищилася на 0,4-0,5 0С. Перехід температури навесні через 0,2 і 10,0 0С наблизився до початку року на 5-10 діб.

З-поміж господарських чинників впливу на температуру води найважливішою є роль скидів промислових і комунальних підприємств. Скид тепла у річки є співвідносним з тепловим стоком найбільших річок (за винятком Дніпра). Наслідком скидів тепла є підвищення температури води у деяких річках на 3-5 0С. Ще один важливий чинник впливу на термічний режим річок - зарегулювання стоку, яке зумовило зміщення найвищої та найнижчої температури на пізніші терміни.

11. Підвищення температури повітря у холодну пору року істотно вплинуло на льодовий режим річок. Товщина льоду протягом 1981-2000 рр., порівняно з попереднім періодом, зменшилася приблизно вдвічі. Істотно зменшилася і його максимальна товщина. Тепер вона спостерігається на одну-дві декади раніше, ніж у попередній період.

Значними є зміни термінів льодових явищ. Тривалість періоду з льодовими явищами, особливо з льодоставом, зменшилася. Зокрема, тривалість льодоставу зменшилася на одну-дві декади. Ці зміни спричинені більш раннім настанням льодових явищ у весняний період.

12. Діяльність людини істотно вплинула на гідрохімічні характеристики річок, насамперед розташованих у промислово розвинутих регіонах. Нова карта мінералізації води, побудована за даними спостережень в останні роки, свідчить про її істотне підвищення практично на всій території країни порівняно із серединою ХХ ст. Мінералізація води Сіверського Дінця (Лисичанськ) за цей період збільшилася вдвічі, Дніпра у гирлі - на третину.

Протягом 1990-х років якісні характеристики води в річках дещо поліпшилися, що спричинено підвищеною водністю річок, а також змінами у господарській сфері. Зокрема, зменшилися концентрації сполук азоту, що, вірогідно, пов'язано з істотним зменшенням внесення мінеральних добрив.

13. На території України виділено 13 районів з істотно різним використанням річок. Розроблено шкалу оцінки антропогенного впливу на річки, відповідно до якої оцінено їх стан. У цілому дуже значними є зміни стану річок півдня та сходу країни. Водночас річки з дуже зміненим станом зустрічаються і в інших регіонах, що пояснюється особливостями впливу на них антропогенного чинника.

14. Добудова найважливіших енергетичних об'єктів, що споруджуються в Україні (АЕС і ГАЕС), істотно не вплине на стік річок і гідроекологічну ситуацію. Так, добудова Дністровської ГАЕС сприятиме наближенню температури води у Дністрі до природної.

Закінчення будівництва Ташлицької ГАЕС поблизу р.Південний Буг не суперечить нормативно-правовим засадам регулювання стоку. Водночас має бути вирішено питання радіаційного впливу, оскільки верховою водоймою ГАЕС має слугувати водойма-охолоджувач Південно-Української АЕС.

Введення в дію нових енергоблоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС істотно не вплине на стік річок Стир і Горинь. Вимоги щодо мінімальних (санітарних) витрат у зазначених річках нижче АЕС будуть гарантовані. Певною мірою це пояснюється вирівнюванням внутрішньорічного розподілу стоку в результаті кліматичних змін, а також зменшенням водоспоживання.

Водогосподарські розрахунки щодо умов водозабезпечення АЕС мають спиратися на обґрунтовані методи (зокрема компонування), уточнені та адаптовані до умов України.

15. Потенційно небезпечними об'єктами впливу на річки України є магістральні нафтопроводи. Забруднення річок, яке може статися, істотно залежить від місцевих чинників, зокрема, розташування і специфіки господарських об'єктів. У тому разі, коли підводний перехід знаходиться у нижньому б'єфі водосховищ, поширення нафтової плями можна зменшити шляхом зменшення скидних витрат. За будь-яких обставин нижче місця переходу заздалегідь мають бути визначені рубежі, на яких повинні здійснюватися відповідні контрзаходи.

16. Отримані дані про зміни клімату на території України, а також аналіз розвитку господарської сфери свідчать про необхідність підвищеної уваги до проблем підтоплення, запобігання аварійним ситуаціям, забезпечення надійності водопровідно-каналізаційних систем та очисних споруд.

Покращання стану річок може бути досягнуто в результаті подальшої розробки нормативно-правових документів щодо їх використання. Відповідні документи доцільно доповнити статтею про відповідальність не тільки за порушення стану річок, а й за самий стан. Прийняття цього положення підніме статус моніторингу і відповідно сприятиме його розвитку, в тому числі збільшенню пов'язаності з господарською сферою.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Малі річки України / За редакцією А.В.Яцика. - К.: Урожай, 1991. - 296 с.; с.131-138: Твердий стік (автор - В.І.Вишневський).

2. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. - К.: Віпол, 2000. - 376 с.

3. Вишневський В.І., Косовець О.О. Гідрологічні характеристики річок України. - К.: Ніка-Центр, 2003. - 324 с.

Статті

4. Вишневский В.И., Иоссе Л.Л. Водоем-охладитель Криворожской ГРЭС // Мелиорация и водн. хоз-во. - 1989. - Вып.71. - С.49-53.

5. Тимченко В.М., Вишневский В.И. Физическое моделирование динамики водных масс Днестровского лимана // Гидробиол. ж. - 1989. - Т.25. - № 3. - С.64-68.

6. Вишневский В.И. Влияние регулирования стока на экологическую обстановку в устьях рек // Материалы совещания “Экология и гидравлика будущего”. - Ч. 1. - М., 1990. - С.60-63.

7. Вишневский В.И. Моделирование течений Днестровского лимана // Тр. УкрНИГМИ. - 1990. - Вып. 235. - С.68-75.

8. Вишневский В.И. Гидрография устьевого участка Днестра // Тр. УкрНИГМИ. - 1991. - Вып. 240. - С.80-97.

9. Вишневский В.И. Гидрологический режим Днестровского водохранилища // Мелиорация и водн. хоз-во. - 1991. - Вып. 74. - С.44-49.

10. Вишневский В.И. О водном балансе Днестровского водохранилища // Мелиорация и водное хозяйство. - 1991. - № 11. - С.20-22.

11. Вишневский В.И. Трансформация попусков в нижнем бьефе Днестровской ГЭС // Гидротехническое строительство. - 1991. - № 11. - С.37-39.

12. Вишневский В.И. Гидрохимическая характеристика нижнего течения Днестра // Гидробиол. ж. - 1992. - Т.28. - №5. - С.82-87.

13. Вишневский В.И., Кулачинская Л.Н. Твердый сток малых рек Украины // Мелиорация и водн. хоз-во. - 1992. - Вып.76. - С.78-88.

14. Вишневский В.И. Экологический попуск и его реализация на Днестре // Гидротехническое строительство. - 1993. - № 3. - С.49-52.

15. Вишневский В.И. Об изменениях в твердом стоке Днестра и заилении Дубоссарского водохранилища // Мелиорация и водн. хоз-во. - 1993. - Вып.78. - С.36-41.

16. Вишневский В.И. О максимальных уровнях на р.Десне, определяющих затопление ее поймы // Тр. УкрНИГМИ. - 1993. - Вып.245. - С.64-72.

17. Вишневский В.И. О критерии сохранения речных русел от деградации // Тр. УкрНИГМИ. - 1993. - Вып.245. - С.73-80.

18. Вишневский В.И. О природоохранном режиме эксплуатации Днестровского водохранилища // Водные ресурсы. - 1993. - № 5. - С.641-649.

19. Вишневский В.И. О заилении озер плавневого массива Днестра // Метеорология, климатология и гидрология. - 1993. - Вып.29. - С.3-10.

20. Вишневський В.І. Про стан малих річок України // Меліорація і водне госп-во. - 1994. - Вип.80. - С.47-58.

21. Вишневский В.И., Казимир И.И. Гидрохимические характеристики низовьев крупных рек Украины // Гидрохимические материалы. - 1994. - Т.113. - С.31-43.

22. Вишневський В.І. Антропогенні зміни річкового стоку Дністра // Меліорація і водне госп-во. - 1994. - Вип. 81. - С.55-63.

23. Вишневський В.І., Падун М.М. Гідроекологічні проблеми України // Вісник Київського університету. Серія: Географія. - 1994. - Вип.40. - С.14-22.

24. Вишневский В.И. Пиковый режим работы ГЭС как фактор формирования обратного течения в боковом притоке // Гидротехническое строительство. - 1994. - № 9. - С.22-26.

25. Вишневский В.И. О количестве воды, проходящей через плавневый массив // Гидробиол. ж. - 1995. - Т.31. - № 4. - С.104-110.

26. Вишневський В.І. Про екологічні попуски на Дністрі // Метеорологія, кліматологія і гідрологія. - 1995. - Вип.30. - С.3-11.

27. Бабич М.Я., Вишневський В.І. Водогосподарське використання великих річок України // Меліорація і водне госп-во. - 1996. - Вип.82. - С.65-76.

28. Вишневський В.І. Про зміни клімату і стоку річок в Україні // Меліорація і водне госп-во. - 1996. - Вип.83. - С.72-81.

29. Вишневський В.І. Природні та антропогенні фактори впливу на водні ресурси України // Водне госп-во України. - 1997. - № 1. - С.25-28.

30. Вишневський В.І. Мережа спостережень - основа функціонування галузі // Наук. праці УкрНДГМІ. - 1998. - Вип. 246. - С.5-20 (співавтор - Токар Н.Ф.).

31. Базилевич В.А., Вишневский В.И. Расчет стока наносов горных рек // Наук. праці УкрНДГМІ. - 1998. - Вип.246. - С.76-85.

32. Вишневський В.І. Трансформація стоку Дніпра на ділянці біля м.Києва // Меліорація і водне госп-во. - 1998. - Вип.85. - С.66-76.

33. Вишневський В.І. Максимальні витрати води на річках Українських Карпат // Наук. праці УкрНДГМІ. - 1999. - Вип.247. - С.102-113.

34. Вишневський В.І., Щоголєв І.В. Про повторюваність екологічних попусків на Дністрі // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2000. - Т.1. - С.177-179.

35. Вишневський В.І. Про вплив добудови другого блоку Хмельницької АЕС на стік р.Горині // Водне госп-во України. - 2000. - № 5-6. - С.50-52.

36. Вишневський В.І. Транспортування і осаджування завислих наносів у рівнинних річках // Наук. праці УкрНДГМІ. - 2000. - Вип.248. - С.91-99.

37. Вишневський В.І. Про раціоналізацію спостережень за стоком річкових наносів // Наук. праці УкрНДГМІ. - 2000. - Вип.248. - С.123-137.

38. Вишневський В.І. Вплив антропогенного фактора на стік найбільших річок України // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2001. - Т.2. - С.230-238.

39. Вишневський В.І. Зміни клімату та річкового стоку на території України та Білорусі // Наук. праці УкрНДГМІ. - 2001. - Вип.249. - С.89-105.

40. Вишневський В.І. Про водогосподарський напрям у гідрології // Наук. праці УкрНДГМІ. - 2001. - Вип.249. - С.121-137.

41. Вишневський В.І. Природні та антропогенні чинники затоплення території у басейні Прип'яті // Український геогр. ж. - 2002. - № 1. - С.45-50.

42. Вишневський В.І. Про вплив четвертого блоку Рівненської АЕС на стік р.Стирі // Меліорація і водне госп-во. - 2002. - Вип. 88. - С.143-153.

43. Вишневський В.І. Структурний поділ сучасної гідрології // Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища-2002. - Ч.2. - С.65-69.

44. Вишневський В.І. Районування території України за особливостями використання річок // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2003. - Т.5. - С.42-49.

45. Voitsekhovich O.V., Kanivets V.V., Vishnevskiy V.I. Pripyat rivers sediments and their influence on Chernobyl radionyclide transport // Proceedings of the international Symposium “East-West, North-South Encounter on the State-of-the-art in River Engineering Methods and Design Philosophies”. - St. Petersburg, 1994. - V.2. - Р.325-336.

46. Vishnevskiy V.I., Khristiouk B. Application of cluster analysis for division into districts of the territory with flood's characteristics // Schriftenreihe zur Wasserwirtschaft. Technische Universitat Graz. - 1996. - V.19/2. - P.C147-С151.

47. Vishnevskiy V.I. Forecasting of reservoir's sedimentation on the Tysa river // Schriftenreihe zur Wasserwirtschaft. Technische Universitat Graz. - 1996. - V.19/2. - P. D113-D115.

48. Voitsekhovich O.V., Kanivets V.V., Vishnevskiy V.I. Sediment associated transport of Chernobyl radionuclides in the Pripyat River, Ukraine // Study of erosion, river bed deformation and sediment transport in river basins as related to natural and man-made changes. IHP-V. Technical Documents in Hydrology. - № 10. UNESCO. - Paris, 1997. - P.155-164.

49. Vishnevskiy V.I. Calculation of flood's characteristics of the Ukrainian part of the Carpathian mountains // XIX-th conference of the Danube Countries. - Osijec, Croatia. - 1998. - P.441-446.

50. Vishnevskiy V.I. Modern changes of channel processes on the Ukrainian part of the Carpathian mountains // XIX-th conference of the Danube Countries. - Osijec, Croatia. - 1998. - P.647-648.

51. Aliev К.А., Vishnevskiy V.I. The modern tendencies of climate, water runoff and water use in Ukraine // Second International conference on climate and water. - Espoo, 1998. - Vol.3. - P.1566-1574.

52. Vishnevskiy V.I. Long-term changes of the water runoff and climatic conditions on the territory of Ukraine and Byelarus' // Third international conference on water resources and environment research. 22-25 July 2002. - Dresden. - 2002. - V.3. - P.193-196.

Тези доповідей

53. Базилевич В.А., Вишневский В.И. О расходе взвешенных наносов в малых равнинных реках // Динамика и термика рек, водохранилищ, внутренних и окраинных морей. Тезисы докладов. - Т.1. - М.: ИВП, 1994. - С.189-191.

54. Вишневський В.І. Зміст водогосподарської гідрології // Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища. Тези доповідей. - Одеса: ОДЕКУ, 2002. - С.168-169.

55. Вишневський В.І. Конструктивно-гідрологічний аналіз стану річок України // Географічна освіта і наука в Україні. Тези доповідей II Міжнар. наук.-практ. конференції (Київ, 26-27 березня 2003 р.). - К.: ВГЛ “Обрії”, 2003. - С.105-106.

Размещено на Allbest.ru