Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

МЕТОДОЛОГІЯ ІНДИКАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО РАЙОНУ

МАТВІЄНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 338:911.3(477)

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної

географії географічного факультету Київського національного

університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Пістун Микола Данилович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Дудник Іван Миколайович,

Полтавський інститут бізнесу Міжнародного

науково-технічного університету,

проректор з наукової роботи.

кандидат географічних наук, доцент

Панасенко Тамара Володимирівна,

Вінницький державний педагогічний університет

ім. Михайла Коцюбинського,

доцент кафедри економічної і соціальної географії.

Провідна установа - Інститут географії НАН України,

відділ суспільно-географічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться “27“ жовтня 2003 року о 1600 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90,

географічний факультет, ауд. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “25” вересня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор географічних наук, професор Іщук С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період поступового переходу економіки України до інноваційної моделі розвитку зростає актуальність проблем регіонального управління суспільним життям. Важкий шлях реформ за останні 12 років довів, що важливою причиною соціально-економічної кризи в країні, яка зумовила суттєву диференціацію рівнів регіонального розвитку, стала недооцінка ролі державного регулювання, як найбільш потужного важеля впливу на весь хід економічних перетворень в Україні. Необхідним етапом регіонального управління є планування. Сьогодні вже достеменно відомо, що альтернативи плануванню немає. Нові ринкові умови вимагають переходу планування від директивно-наказових форм до прогнозів, передбачень, пропозицій, застережень, що входять до складу так званого індикативного (рекомендованого) планування, механізм якого і повинен бути покладений в основу регіональної економічної політики.

Необхідно зауважити, що питання територіального планування завжди займали чільне місце в працях відомих суспільних географів та економістів - М.В.Бахраха, С.Т.Васькова, М.І.Долішнього, Ф.Д.Заставного, В.М.Лаженцева, В.Н.Малеса, І.Р.Михасюка, Б.Я.Панасюка, В.І.Пили, М.Д.Пістуна, В.А.Поповкіна, Д.М.Стеченка, І.С.Харитончика, Б.С.Хорєва, А.І.Чистобаєва, М.Д.Шаригіна, Р.І.Шніпера, Б.М.Штульберга та ін.

Усвідомлення неефективності в сучасних умовах галузевої системи управління об'єктивно викликає необхідність посилення територіальних підходів в управлінні соціально-економічними процесами. Особливо актуальним на сучасному етапі є дослідження базової ланки управління регіональним розвитком - сільського адміністративного району (САР), на рівні якого закладаються підвалини стійкості соціально-економічної стабільності розвитку всієї країни. Актуальність суспільно-географічних досліджень локального рівня зростає також у зв'язку з посиленням реальної самостійності регіонів та місцевих органів влади.

Усвідомили значимість локального рівня в системі державотворення і насамперед у подоланні кризових явищ в економіці та дослідили ряд аспектів його суспільно-географічних проблем відомі суспільні географи - Пістун М.Д., Мохначук С.С., Дудник І.М., Панасенко Т.В., Мезенцев К.В.

Зроблено спробу поставити проблему вивчення локального рівня на чільне місце на міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів” (Тернопіль, 1997 р.), де обговорювалися питання теорії, методології та практики соціально-економічного розвитку, екології, зайнятості та ринків праці, раціонального використання природних ресурсів, управління адміністративним районом тощо.

Реалізація Указу Президента України “Про концепцію державної регіональної політики” обумовлює актуальність всебічного дослідження методології індикативного планування на локальному рівні з метою максимально повного використання внутрішнього потенціалу та специфіки території, що й визначило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов'язана з науково-дослідними роботами, що проводяться на кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (теми: “Суспільно-географічні основи регіональної політики в Україні“ № 0198U008160, “Суспільно-географічні аспекти регіонального природокористування” (№ 0101U001568).

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження обрано типовий сільський адміністративний район, який найповніше відображає локальний рівень управління, забезпечує конкретну реалізацію державних, обласних та власних рішень на підзвітній території. Як базовий обрано Богуславський район Київської області, який є типовим сільським адміністративним районом лісостепової природно-господарської зони України.

Предметом дисертаційної роботи виступають методологічні основи індикативного планування об'єкту дослідження.

Мета і завдання роботи. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні ролі індикативного планування у регіональному розвитку сільського адміністративного району як однієї з найважливіших передумов оптимізації управління та узагальненні його методології для сільського адміністративного району лісостепового типу в ринкових умовах.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та вирішення таких основних завдань:

розкрити суть індикативного планування як механізму реалізації соціально-економічної політики держави;

обґрунтувати функціональну структуру сільського адміністративного району як об'єкту індикативного планування;

виявити та розкрити лімітуючі чинники індикативного планування сільського адміністративного району лісостепового типу;

узагальнити методологію індикативного планування функціональних підсистем сільського адміністративного району лісостепового типу;

оцінити індикативний план соціально-економічного розвитку сільського адміністративного району на основі виявлення його суспільно-географічного потенціалу;

розробити пропозиції щодо поліпшення індикативного планування сільського адміністративного району лісостепового типу.

Методологія, методи, використані матеріали. Основним методологічним підходом у роботі є системно-структурний, який визначив застосування конкретних методів дослідження, зокрема літературного, порівняльного, експедиційного, соціологічного, математичного (математична статистика, математичне програмування), математико-картографічного (метод побудови статистичних поверхонь) та математико-конструктивного (розрахунку потенціалів та концентрації явищ) моделювання.

При написанні роботи використовувались звітні статистичні матеріали Богуславського статистичного управління та районної державної адміністрації про соціально-економічний розвиток району та м. Богуслава, результати експедиційних досліджень населених пунктів, сільськогосподарських та промислових підприємств Богуславського району здійснені автором.

Наукова новизна проведеного дослідження визначається:

обґрунтуванням ролі індикативного планування як найважливішої передумови оптимізації державного управління регіональним розвитком за ринкових умов;

узагальненням теоретико-методологічних положень індикативного планування соціально-економічного розвитку сільського адміністративного району лісостепового типу;

виявленням та оцінкою лімітуючих чинників індикативного планування сільського адміністративного району лісостепового типу;

узагальненням методології індикативного планування функціональних підсистем сільського адміністративного району лісостепового типу;

практичним застосуванням розроблених пропозицій для поліпшення індикативного плану соціально-економічного та екологічного розвитку Богуславського району Київської області.

Практичне значення результатів дослідження. Теоретико-методологічні узагальнення проведеного дослідження можуть використовуватись при розробці індикативних планів соціально-економічного розвитку сільських адміністративних районів лісостепового типу України, а результати конкретних розрахунків - у практиці управління соціально-економічним розвитком Богуславського району Київської області.

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при проведенні лекційних та практичних занять з курсу “Географія послуг”, а також можуть бути використані в курсах “Теоретичні основи управління розвитком регіону”, “Управління розвитком регіону”, “Бізнеспланування підприємства” та “Регіональна економіка”.

Особистий внесок здобувача. Сукупність отриманих наукових результатів є авторським узагальненням методології індикативного планування регіонального розвитку сільського адміністративного району лісостепового типу України. На основі вивчення і узагальнення розробок вітчизняних та зарубіжних вчених запропоновано авторське бачення системи методів та методику індикативного планування функціональних підсистем сільського адміністративного району лісостепового типу. Зроблено спробу оцінити індикативний план соціально-економічного розвитку Богуславського району Київської області як типового лісостепового та розробити пропозиції щодо його поліпшення.

Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, а одержані науково-практичні результати, що викладені в дисертації, належать автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні та методичні положення дисертаційної роботи обговорювались на: науковій конференції молодих вчених та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвяченій 125-річчю від дня заснування Українського Географічного Товариства “Географія України: стан і перспективи” (Київ, 1998 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (Київ, 2000 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в 10 наукових працях загальним обсягом 3,36 д.а., у тому числі 6 наукових статтях у фахових виданнях обсягом 2,79 д.а., 4 матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях обсягом 0,57 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 176 сторінок комп'ютерного тексту. Основна частина дисертації містить 4 таблиці та 18 рисунків. Додатки складають 20 картосхем, 16 рисунків та 13 таблиць. Список використаних джерел налічує 223 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

індикативний планування регіональний сільський

У першому розділі роботи - “Методолого-методична концепція індикативного планування сільського адміністративного району (САР)” обґрунтовано суть індикативного планування як механізму регулювання соціально-економічної та екологічної політики держави, досліджено сільський адміністративний район (САР) як об'єкт індикативного планування, виявлено систему чинників індикативного планування САР, функціональні підсистеми управління, обґрунтовано методи та методику його дослідження.

Проблема регіонального управління суспільним життям сьогодні набула особливої актуальності. У програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність”, розробленій відповідно до Конституції України та положень Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки” з метою ефективного використання потенціалу регіонів передбачається, починаючи з 2003 року запровадження стратегічного планування регіонального розвитку на державному і місцевому рівні. Регіональна політика України повинна бути більш дієвою та ефективною, що потребує покладення в її основу механізму індикативного планування. Метою індикативного планування є розробка, обґрунтування і вжиття заходів щодо державного регулювання соціально-економічного розвитку країни. На відміну від директивного, індикативний план є орієнтуючим і цілеспрямовуючим, а на відміну від прогнозу він містить конкретні рекомендації щодо окреслення строків, ресурсів та способів реалізації визначеного.

Слід відзначити, що в галузі індикативного планування дуже мало теоретичних розробок та повна відсутність досвіду в українських умовах. Таким чином у вирішенні завдань про індикативне планування потрібно творчо використовувати й багату практику держав розвиненої ринкової економіки, де індикативне планування довело свою високу ефективність як один із засобів державного регулювання.

Оскільки успіх реформування економіки України значною мірою залежать від науково обґрунтованого індикативного планування людської діяльності на всіх рівнях управління з урахуванням особливостей кожного, то для максимальної мобілізації внутрішніх ресурсів території, регіональних зв'язків, необхідна розробка та реалізація регіональної політики на локальному рівні. Недарма цивілізовані країни розглядають розвиток та добробут сільських регіонів як умову процвітання нації в цілому.

Теоретичні та методичні основи прогнозного дослідження САР обґрунтовано І.М. Дудником та К.В. Мезенцевим.

Під індикативним плануванням САР слід розуміти обґрунтування заходів з раціонального використання потенціалу території з метою забезпечення оптимальної спеціалізації людської діяльності, підвищення продуктивності праці, рівня та якості життя населення.

САР як елемент територіального устрою держави (що формується на основі адміністративної єдності) за будовою і функціональною суттю належить до категорії складних суспільно-географічних комплексів, особливості якого обумовлюють специфіку його індикативного планування. СГК САР як системі відкритого типу притаманні внутрішні (системоутворюючі) та зовнішні зв'язки, взаємодія яких впливає на його територіальну цілісність. Дослідження САР для цілей управління та планування повинне обов'язково передбачати аналіз основних аспектів функціональної (компонентної, територіальної, організаційно-управлінської) структури.

На основі принципової схеми розробленої М.Д.Пістуном для уніфікації розробки прогнозно-індикативних планів, пропонуємо наступну схему управління розвитком суспільно-географічного комплексу САР.

Здійснювати управління розвитком суспільно-географічного комплексу САР доцільно за наступними підсистемами: 1)потенціал суспільно-географічного положення; 2)природноресурсний потенціал; 3)працересурсний потенціал та розселення населення; 4)соціальний потенціал; 5)виробничий потенціал; 6)еколого-географічна ситуація; 7)фінансовий потенціал.

Індикативне планування САР зумовлюється об'єктивними економічними, природними, соціальними, матеріальними та іншими умовами конкретної місцевості. Тому надзвичайно важливим є виділення та систематизація найвпливовіших конкретних чинників прогнозно-індикативного планування. До них, на основі результатів застосування факторного аналізу, можна віднести наступні: соціальний, земельний, працересурсний, транспортний, рівень розвитку промисловості та еколого-географічний чинники.

Методика суспільно-географічного вивчення індикативного планування регіонального розвитку САР передбачає виділення декількох послідовних взаємопов'язаних етапів: 1)теоретико-методологічного (включає розробку концепції розвитку поглядів на суть індикативного планування - важливої складової державного управління регіонального розвитку та обґрунтування САР як об'єкта індикативного планування); 2)аналітико-синтетичного (включає оцінку впливу лімітуючих чинників індикативного планування регіонального розвитку САР та узагальнення методики індикативного планування функціональних підсистем САР; даний етап передбачає також структурний аналіз суспільно-географічного потенціалу конкретного САР лісостепового типу, оцінку наявного індикативного плану та виявлення його проблемних питань); 3)практичного (прикладного) (передбачає розробку конкретних пропозицій та рекомендацій з удосконалення індикативного плану САР лісостепового типу).

У другому розділі роботи - “Оцінка лімітуючих чинників індикативного планування САР лісостепового типу України” виявлено та проаналізовано систему чинників індикативного планування САР лісостепового типу України.

На індикативне планування САР лісостепового типу впливають природно-географічні, суспільно-географічні, економічні та еколого-географічний чинники. Проте лімітуючий вплив має наступна система чинників: соціальний, земельний, працересурсний, транспортний, рівень розвитку промисловості та еколого-географічний. З метою виявлення сили впливу та ролі лімітуючих чинників, що зумовлюють базовий характер у функціонуванні і розвитку САР лісостепового типу України на прикладі Богуславського району Київської області, який є типовим лісостеповим районом, був виконаний факторний аналіз. У результаті виявлено, що населення та соціальна сфера мають визначальне значення у розвитку САР лісостепового типу. Тому особлива увага з боку органів управління САР повинна бути приділена саме вирішенню проблем врегулювання соціальної сфери, ринку праці, земельних відносин.

Досліджувана територія охоплює значну частину України. Тут сформувалися високопродуктивні типи земель, сприятливі для вирощування ряду сільськогосподарських культур. Досліджувана територія характеризується потужним розвитком соціального комплексу, найбільшою густотою сільського населення, добре забезпечена трудовими ресурсами, у тому числі й висококваліфікованими, має значну густоту транспортної сітки та найвищу в Україні концентрацію промислових підприємств з переробки сільськогосподарської сировини. У господарському комплексі лісостепової зони домінуючою є агровиробнича функція. Спеціалізацію лісостепового АПТК визначають бурякоцукровий, зернопродуктовий, м'ясо- і молокопромисловий та плодоовочеконсервний спеціалізовані комплекси. Досліджувана територія характеризується напруженою екологічною ситуацією, а особливої гостроти й актуальності набуває охорона земельних ресурсів - головного багатства лісостепової зони.

У третьому розділі роботи - “Методологія індикативного планування функціональних підсистем сільського адміністративного району лісостепового типу” узагальнено методологію індикативного планування суспільно-географічного положення, природно-ресурсного та працересурсного потенціалів, розселення населення, соціального, виробничого та фінансового потенціалів, еколого-географічної ситуації САР лісостепового типу.

Вивчення САР для цілей індикативного планування передбачає дослідження та комплексну оцінку суспільно-географічного положення (СГП), особливості якого визначають географічну специфіку кожного САР і є вагомим чинником впливу на його соціально-економічний розвиток. Основними аспектами цієї оцінки є положення території району: 1)щодо фізико-географічних районів; 2)щодо інших адміністративних районів області; 3)по відношенню до обласного центру; 4)щодо транспортних магістралей; 5)відносно значних промислових центрів; 6)по відношенню до зон спеціалізації сільського господарства; 7)по відношенню до ринків збуту продукції.

Оскільки сільське господарство виступає найважливішою галуззю матеріального виробництва САР, велике значення має оцінка впливу СГП на його розвиток. Ефективність вирішення більшості виробничих проблем САР залежить в першу чергу від СГП сільськогосподарського підприємства (будь-якої форми власності) по відношенню до районного центру, сусідніх міст та промислових центрів. Для характеристики СГП господарства по відношенню до всіх населених пунктів І.І.Вільцином розроблено наступний коефіцієнт:

де - коефіцієнт, який характеризує місцеположення j-го господарства; - кількість населення в і-му населеному пункті; - відстань від і-го населеного пункту до j-го господарства; - показник ступеня; n - кількість населених пунктів у досліджуваному регіоні.

Велике методологічне значення має спроба Я.І.Жупанського та В.Й.Лажніка за допомогою потенціалів положення кількісно оцінити інтегральне СГП.

Природно-ресурсний потенціал є вагомою складовою інтегрального потенціалу території САР. Сьогодні вже загальновизнано, що виробничі відносини, які виникають з приводу використання та відтворення природних факторів суспільного виробництва відбиває вартісна оцінка ПРП. Виміряти загальну споживчу вартість природних ресурсів можливо за допомогою показника вартості валової продукції. Оцінка за валовою продукцією дає змогу визначити цінність природних ресурсів як засобу виробництва з точки зору виходу продукції з одиниці площі, а також характеризує загальну продуктивність ресурсів при сучасному та перспективному рівнях спеціалізації, концентрації та інтенсифікації виробництва. В ринкових умовах важливого значення також набули такі показники, як диференціальна рента та валова додана вартість.

Індикативне планування використання ПРП САР потребує насамперед його комплексного суспільно-географічного вивчення, яке можна реалізувати через наступну систему методів: економічну оцінку використання ПРП, його системно-структурний аналіз, оцінку рівня забруднення навколишнього середовища, оцінку охорони і відтворення ПРП, картографічне моделювання, типізацію ПРП, дослідження природно-ресурсних комплексів, природно-ресурсне районування і прогнозування розвитку ПРП регіону.

За В.П. Руденком інтегральний ПРП САР можна обчислити як результат сумування економічної оцінки потенціалів окремих видів природних багатств району. Даний методичний підхід відповідає сучасному стану наукової розробленості досліджуваного питання, адже ні одна із запропонованих на сьогодні моделей оптимізації освоєння територіальних поєднань природних ресурсів чисельно не реалізована в реальних умовах природокористування.

Компонентна структура, територіальна різноманітність, забезпечення населення ПРП та територіальна диференціація питомих показників продуктивності ПРП України в розрізі адміністративних областей та районів розрахована В.П. Руденком.

На локальному рівні реально та ефективно можна вирішувати практичні питання регулювання зайнятості та безробіття. При розробці індикативних планів працересурсного потенціалу в САР необхідно детально проаналізувати розвиток демографічних процесів, забезпеченість трудовими ресурсами та їх використання, рівень безробіття, якісні показники людських ресурсів. Першим етапом планування є оцінка загального стану локального ринку праці, яка передбачає аналіз наступних показників: 1)загальної чисельності зайнятого населення в економіці досліджуваного САР; 2)частки зайнятих від загальної чисельності трудових ресурсів САР (рівень зайнятості); 3)чисельності незайнятого населення, яке зареєстроване службою зайнятості САР; 4)чисельності безробітних на початок року; 5)рівня структури та динаміки безробіття в САР; 6)числа вакансій на одного безробітного, частки безробітних від числа вакансій (коефіцієнт максимально можливого працевлаштування безробітних). Другий етап передбачає проведення аналізу місткості ринку праці, яка в кожний конкретний момент визначається попитом на робочі місця і пропозицією праці та виявлення чисельності незайнятого населення, у тому числі безробітних. Результатом аналізу попиту та пропозиції повинна бути розроблена типологія сіл за характером попиту та пропозиції і проведене їх картографування. Зіставлення розроблених типологій попиту і пропозиції праці дозволить виявити міру співвідношення між ними і встановити тип кон'юнктури ринку праці - рівноважна, праценадлишкова, працедефіцитна.

Основним інструментом планування трудових ресурсів є балансові розрахунки. Баланс трудових ресурсів у комплексі з нормативним методом повинен стати основним методологічним підходом до планування головної продуктивної сили - ресурсів живої праці.

Метою процесу удосконалення планування сільського розселення є забезпечення сільському населенню приблизно однакових умов для проживання, праці, відпочинку та оздоровлення незалежно від форм його розселення і умов розміщення поселень. Відродження й зміцнення поселенського потенціалу САР набуває особливої актуальності в умовах економічної нестабільності, погіршення ситуації з продуктовим постачанням міського населення, вкладання засобів в організацію та розвиток підсобних фермерських господарств, дрібних товарних виробництв. Система розселення сільського населення не є законсервованим елементом територіальної організації суспільства - вона знаходиться в постійному розвитку. Відміни в останньому значною мірою визначають роль сільських поселень в системі територіального поділу суспільної праці. Важливим етапом для індикативного планування системи розселення САР є виявлення функціональних типів сільських поселень.

Зробити кількісно-якісний аналіз та дати оцінку поселенській мережі або розселенню вцілому можна застосовуючи наступні методи дослідження: системно-структурний аналіз, соціологічний, статистичний, картографічний, метод групування та типізації, кореляційний та метод потенціалів.

За А.І. Доценком ступінь заселеності і насиченості території населеними пунктами характеризує наступний показник:

де k - коефіцієнт концентрації; Р - кількість поселень; S - площа; n - число поселень.

На основі комплексної оцінки території розраховується її демографічна ємність (місткість) за наявності територій, придатних для житлового будівництва, поверхневих та підземних вод, а також рекреаційних територій. Демографічна ємність не є нормативним показником, а певним планувальним порогом, за межами якого порушується відповідна рівновага всіх природних, господарських та соціальних умов.

Зосередження в САР основної частини установ обслуговування, значні повноваження місцевих органів влади, запровадження ринкових умов - важливі передумови індикативного планування соціального потенціалу на рівні САР. Індикативне планування сфери обслуговування має здійснюватися в три етапи. Перший етап дослідження передбачає складання повного переліку всіх наявних об'єктів обслуговування розміщених на території району та з'ясування їх відомчої підпорядкованості, контингенту споживачів та характеру послуг. Другий етап дослідження спрямовується на виявлення досягнутого рівня обслуговування по кожній галузі, який трактується як співвідношення досягнутого рівня до нормативного, визначеного державними документами. Головним тут є нормативний метод. Важливе значення для успішного індикативного планування сфери обслуговування САР має третій етап - синтезування планів всіх підприємств і організацій з питань обслуговування населення, узгодження основних напрямків розвитку цієї галузі господарства в районі з її розвитком в межах області та оцінку раціональності її територіальної структури. Наступним кроком даного етапу є виявлення ієрархічної структури центрів обслуговування.

За І.М. Дудником виявити внутрірайонні відміни у рівні розвитку торгового обслуговування кущових систем можна використавши формулу:

де: Іt - індекс рівня торгового обслуговування і-ї кущової системи; Ті - показник розвитку торгівлі в і-й кущовій системі (наприклад, товарооборот на 1 жителя); ТR - відповідний показник в цілому по району.

Аналогічним чином можна розрахувати індекс рівня розвитку зв'язку, закладів освіти та медичного обслуговування.

Виробничий потенціал СГК САР представлений переважно галузями агропромислового комплексу. Він визначає характер функціонування всієї суспільно-географічної системи району і є базою однієї з найголовніших функцій САР лісостепового типу - агропромислової діяльності. На наш погляд, однією з важливих проблем тривалого спаду агропромислового виробництва в нашій державі є поступове “розмивання” ринковими чинниками традиційних виробничо-територіальних типів господарств, що з точки зору суспільної географії є нераціональним.

Планування розвитку агропромислового комплексу (АПК) САР лісостепового типу має дотримуватись зональної спеціалізації сільськогосподарського виробництва і здійснюватися в три етапи. Перший етап - планування сировинної сфери АПК САР. Він повинен передбачати оцінку, рівень відповідності та напрями розвитку АПК агроресурсному потенціалу території. Головними параметрами оцінки сировинної сфери є традиційні економічні показники, які широко розкриті в навчальних посібниках, а також показники з оцінки сировинних зон, зокрема радіусів доставки сировини. Другий етап - планування переробної сфери АПК САР. Для аналізу розвитку переробних підприємств використовують наступні показники: вартість валової і реалізованої продукції, основні виробничі фонди (їх зношеність), чисельність промислово-виробничого персоналу, виробнича потужність і обсяги заготівель, обсяг і асортимент продукції, що виробляється тощо. Отримати оптимальний варіант для забезпечення пропорційності і збалансованості в розвитку сільського господарства та переробної промисловості можна за допомогою лінійного програмування, зокрема симплексного методу, використаного в дисертаційному дослідженні Н.І.Мезенцевою. Планування найбільш раціональних перевезень сільськогосподарської продукції до переробних підприємств можна здійснити за допомогою методу транспортної задачі. Під час планування сільськогосподарського виробництва користуються балансовим методом. Третій етап - планування інфраструктурного забезпечення АПК САР. Для його планування насамперед важливо встановити наявність сполучної ланки між виробництвом та роздрібною торгівлею - підприємств оптової торгівлі. Важливо також простежити систему транспортування продукції сільського господарства і промислової переробки та її реалізації в межах району торговими підприємствами роздрібної торгівлі.

Основна частина промисловості САР представлена підприємствами місцевої промисловості, діяльність яких сьогодні потребує удосконалення. Їх розвиток повинен бути направлений на переважне зростання промислового виробництва товарів широкого вжитку на основі використання місцевої сировини та відходів виробництва. САР лісостепового типу мають цілком сформовані передумови для створення і ефективного функціонування малих виробництв. Вихідними матеріалами для планування розвитку місцевої промисловості САР є дані окремих підприємств. На їх основі розробляють пропозиції щодо основних напрямків розвитку промисловості. Важливими показниками розвитку промисловості є також традиційні економічні показники.

Індикативний план потребує обов'язкової узгодженості розвитку виробництва, розміщених на території САР підприємств різного відомчого підпорядкування з наявністю ресурсів для досягнення комплексності у розвитку господарства, включаючи виробничу та соціально-побутову інфраструктуру. Виявлені диспропорції можливо усунути в процесі розробки плану.

Актуальним завданням для індикативного планування еколого-географічної ситуації в САР виступає визначення напряму розвитку території таким чином, щоб рівні антропогенного навантаження відповідали природній стійкості ландшафтів. В умовах децентралізації управління, розширення повноважень господарюючих суб'єктів і місцевих органів влади особливого значення набуває територіальне регулювання природокористування та техногенно-екологічної безпеки з урахуванням суміжних наслідків.

Реалізувати основні принципи територіального індикативного планування еколого-географічної ситуації САР можна за допомогою нормативного, математико-статистичного, балансового та картографічного методів.

Оцінку еколого-господарського стану території САР можна здійснити за розробленою методикою Б.І. Кочурова, Ю.Г. Іванова. Вона включає як визначення усіх видів та ступенів антропогенного навантаження на територію, так і природну захищеність території, одночасне врахування яких дозволяє згрупувати господарства за ступенем екологічної збалансованості, що в результаті дає можливість оцінити екологічну ситуацію з точки зору умов життя і праці населення САР.

Фінансовий потенціал місцевих органів влади є інструментом забезпечення частини функцій, які виконує держава. Головним інститутом в системі фінансів місцевих органів влади є місцевий бюджет. Коло об'єктів, що фінансуються місцевими органами влади, за останні роки значно розширилось. Вони домінують на ринку соціальних послуг і визначають соціальний мікроклімат у суспільстві. Внаслідок відставання процесів формування фінансів місцевих органів влади України від темпів розширення їх завдань і обов'язків, значних масштабів набув прихований дефіцит місцевих бюджетів. Суттєвим недоліком у формуванні доходної бази місцевих органів влади є вкрай низька частка закріплених доходів. Формування видатків місцевих бюджетів повинно широко диференціюватись за нормативами бюджетної забезпеченості, які мають коригуватися для кожного САР через врахування місцевих умов.

Рівень фінансової автономії місцевих органів влади може бути визначений також системою кількісних показників: питома вага видатків на реалізацію власних повноважень, обов'язкових видатків, видатків для забезпечення делегованих повноважень, власних та переданих (закріплених) доходів, доходів від місцевих податків і зборів, а також ступінь залежності від окремих доходних джерел та коефіцієнт податкоспроможності окремої адміністративно-територіальної одиниці чи територіальної громади.

У четвертому розділі роботи “Оцінка індикативного плану соціально-економічного розвитку Богуславського району Київської області” обґрунтовано бізнес-план розвитку території як складову індикативного плану та оцінено основні показники конкретного індикативного плану Богуславського району.

Цілі та завдання індикативного планування соціально-економічного розвитку САР є орієнтиром для розробки суб'єктами підприємницької діяльності власних прогнозів та бізнес-планів. Головною метою останніх є створення такої моделі підприємства, яка функціонуючи, була б корисною конкретному виробництву, галузі та суспільству в цілому. Тобто, бізнес-план може стати інструментом планування раціонального розвитку не лише конкретного підприємства, а також території САР в цілому.

Після детального аналізу суспільно-географічного потенціалу Богуславського району, як типового лісостепового, методом кластерного аналізу нами проведена диференціація сільських рад за рівнем їх соціально-економічного розвитку. В результаті виділилися три групи: з високим, середнім та низьким соціально-економічним розвитком.

Детальна характеристика структурного аналізу суспільно-географічного потенціалу досліджуваного району дала можливість виявити наступні проблеми та особливості його розвитку:

суспільно-географічного положення - вигідність та нераціональність використання його транзитності;

природно-ресурсного потенціалу - висока частка у компонентній структурі природно-ресурсного потенціалу земельних (65%), лісових (16%), водних (8%) та природно-рекреційних ресурсів (7%), формування високопродуктивних сільськогосподарських типів земель, суттєва територіальна диференціація у вартості ріллі з найнижчими показниками у центрально-східній частині району, нераціональність структури землекористування та використання біоресурсів;

працересурсного потенціалу: процес депопуляції населення (природний приріст населення складає -7,8‰), переважання у статево-віковій структурі людей передпенсійного та пенсійного віку (37,5%), диспропорції у структурі зайнятості населення (32% зайнято в сільському господарстві, 10% - в промисловості), зниження зайнятості (в 2001 році на 9,7% менше 1998 року) та збільшення масштабів безробіття (в 2001 році на 8,5% більше 2000 року), суттєва частка у структурі незайнятих осіб жінок (51,6 %) та молоді (33%), невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня незайнятих громадян вимогам працедавців;

розселення населення: диспропорції щільності населення, ієрархія поселень, що включає кущові (сформувалися навколо Богуслава, Медвина, Іванівки, Побережки тощо), елементарні (первинні) системи розселення (сформувалися навколо Мисайлівки, Хохітви, Москаленків тощо) та рядові поселення;

соціального потенціалу: погіршення рівня медичного обслуговування (зменшення кількості медичного персоналу та лікарняних ліжок (у 2001 році проти 1998 року відповідно на 12,6 % та 10%), територіальна диференціація у відвідуванні дитячих садків та кваліфікації їх працівників, розвитку закладів шкільної освіти (найнижчий - у населених пунктах розміщених навколо райцентру та південно-східній частині району) та культури, житлово-комунальному обслуговуванні, торгівельною площею (найнижчий - у населених пунктах розміщених навколо райцентру та найбільш віддалених від нього), телефонізації, розвитку рекреаційної бази (найвища - у північно-західній частині району);

екологічного: радіоактивна забрудненість навколишнього природного середовища (найвища - у південній частині району), забрудненість водних об'єктів, проблемність господарсько-питного водопостачання, зниження біоресурсів;

- виробничого потенціалу: збереження спеціалізації АПК лісостепового типу (рис. 2), територіальна диференціація у рівні забезпеченості основними фондами сільськогосподарського призначення (найнижчий у центрально-східній частині району, диспропорції у структурі посівних площ та поголів'я худоби САР (у 32% господарств ВТТ є зернове господарство і молочно-м'ясне скотарство), суттєве зниження товарності допоміжних галузей господарств (рибництва, птахівництва, садівництва, овочівництва та плодівництва), суттєве зниження продуктивності тваринництва в цілому по району (виробництво м'яса скоротилося у 2001 році порівняно з 1996 роком на 57%, молока - на 45%, яєць - на 89%) та значний спад у виробництві тваринницької продукції у північній його частині, територіальна диференціація рівнів рентабельності господарств з найнижчими показниками у східній частині, зниження локалізації виробництва цукрового буряка та високий показник реалізації продукції рослинництва за бартерними угодами, низький рівень матеріально-технічної бази господарств, незамкненість на території району сировинних зон (так, у 2001 році господарствами району здано ЗАТ “Богуславський маслозавод” 44% сировини, а ЗАТ “Галактон” м. Київ - 56%, що призвело до неповного використання виробничих потужностей першого), переважання в промисловому виробництві підприємств недержавного сектору, зокрема акціонерних товариств, а також збільшення надходжень до бюджету району від підприємств малого бізнесу (21,5%);

фінансового потенціалу: вагомість частки у податкових надходженнях до районного бюджету від зборів за спеціальне використання природних ресурсів (13,6%) та плати за землю (13,4%), переважання використання коштів у структурі видатків бюджету району на задоволення соціальних потреб населення (освіту - 30%, соціальний захист - 23%, охорону здоров'я - 19,4%) дотаційність району за всіма напрямками фінансування (36% від загальної суми доходів бюджету), відсутність іноземних інвестицій.

Основою індикативного планування Богуславського району Київської області є ретроспективний аналіз економічного і соціального становища району, що розкриває тенденції територіального розвитку на коротко- (поточне планування) та середньотермінову (середньострокове планування) перспективу. На базі цих розробок і розрахунків формують перспективні цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку САР. Після детального ознайомлення з документом “Основні параметри соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку Богуславського району на період до 2005 року”, розробленим для середньострокового планування САР, відзначимо поступову стабілізацію його соціально-економічного розвитку. Головним недоліком цього документу є недостатність використання прогнозних тенденцій процесів соціально-економічного розвитку, а також відсутність наукової обґрунтованості показників плану та комплексного підходу до соціально-економічного розвитку району. Наприклад, основною метою розвитку агропромислового комплексу району на період до 2005 року є досягнення сталого зростання сільськогосподарського виробництва, надійного забезпечення населення м. Богуслава та району продуктами харчування, а підприємств - сільськогосподарською сировиною. Передбачається, що у 2005 році, виробництво цукрових буряків у сільськогосподарських підприємствах складатиме 53,2 тис. т., зернових культур - 50,1 тис. т., що на 20,8% більше 1999 року. У 2005 році показник реалізації худоби та птиці у живій вазі зросте порівняно з 1999 роком у всіх категоріях господарств на 19,6% і досягне 4,6 тис. тонн., виробництво молока - 25 тис. тонн, а виробництво яєць зросте у сільськогосподарських підприємствах проти 1999 року на 18,6% і сягне 0,07 млн. шт. Якщо з певним зростанням виробництва продукції рослинництва ще можна погодитись, адже за 2001-2002 роки в окремих галузях АПК дійсно спостерігалася певна стабілізація розвитку, то передбачення стабільного росту виробництва продукції тваринництва, на нашу думку, носить декларативний характер, зокрема, відсутні пояснення за рахунок чого передбачається збільшення щорічного виробництва молока у всіх категоріях виробництв. За 1986-2006 роки методом згладжування та аналітичного вирівнювання нами було проаналізовано виробництво сільськогосподарськими підприємствами району одного з товарних продуктів тваринництва - молока. Графіки прогнозу засвідчили постійний спад виробництва в цій галузі.

На нашу думку, стабілізації виробництва та відродження потребують також такі допоміжні галузі як птахівництво, рибництво, плодоягідництво, овочівництво (останнє повинне розвиватись на базі створення спеціалізованих овочевих підприємств усіх форм власності та широкого впровадження механізму оренди землі). Враховуючи незавантаженість виробничих потужностей консервного заводу, а також кон'юнктуру ринку та необхідність вирішення білкової проблеми, потрібно більшу увагу звернути на вирощування зернобобових культур, у першу чергу - гороху, розміри посівних площ якого сільськогосподарськими підприємствами району в 2001 році порівняно з 1996 роком скоротилися на 64,3%, а з 2000 роком - на 25,9%.

На основі проведеного аналітико-синтетичного дослідження визначені основні напрямки вдосконалення індикативного планування соціально-економічного розвитку Богуславського САР: розробка і впровадження загальноприйнятої та науково-обгрунтованої методики індикативного планування соціально-економічного розвитку САР; запровадження використання геоінформаційних технологій, як суттєвого елементу в управлінні територіальним розвитком та невід'ємної складової територіального соціально-економічного моніторингу; повне кадастрування всіх видів природних ресурсів, детальна паспортизація всіх населених пунктів САР, виробничих підприємств та соціальних закладів; розширення мережі сучасної ринкової інфраструктури: комерційних банків, товарних бірж, оптово-продовольчих ринків тощо; створення агроторговельних домів (АТД) для виконання торговельно-посередницьких, організаційно-виробничих, інформаційно-координаційних, аналітично-консультаційних та інших функцій; здійснення фінансової забезпеченості та контролю за виконанням існуючих цільових комплексних програм соціально-економічного розвитку САР та надання більшої уваги розробці нових - для вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку окремих його частин.

ВИСНОВКИ

Теоретико-методологічно доведено необхідність розвитку індикативного планування в Україні, з одного боку внаслідок упровадження ринкового регулювання економіки зросла актуальність проблеми регіонального управління суспільним життям, а з іншого - особливого значення набувають науково обґрунтовані методи управління, оскільки запобігають виникненню стихійних нерегульованих процесів та різкій диференціації у соціально-економічному розвитку території.

САР як елемент територіального устрою держави (що формується на основі адміністративної єдності) за будовою і функціональною суттю належить до категорії складних суспільно-географічних комплексів, особливості якого обумовлюють специфіку його індикативного планування. Дослідження САР для цілей управління та планування повинне обов'язково передбачати аналіз основних аспектів функціональної (компонентної, територіальної, організаційно-управлінської) структури.

Під індикативним плануванням САР слід розуміти обґрунтування заходів з раціонального використання потенціалу території з метою забезпечення оптимальної спеціалізації людської діяльності, підвищення продуктивності праці й рівня та якості життя населення.

На основі виявлення та дослідження лімітуючих чинників впливу на індикативне планування (соціального, земельного, працересурсного, транспортного, рівня розвитку промисловості та еколого-географічного) обґрунтовано, що САР лісостепового типу мають не тільки досить сприятливі умови для життя і господарської діяльності людей, а й володіють високим потенціалом для підвищення рівня соціально-економічного розвитку.

Розробляти прогнозно-індикативні плани САР доцільно за основними функціональними підсистемами: 1)потенціал суспільно-географічного положення; 2)природноресурсний потенціал; 3)працересурсний потенціал та розселення населення; 4)соціальний потенціал; 5)виробничий потенціал; 6)еколого-географічна ситуація; 7)фінансовий потенціал.

На основі узагальненої в роботі методології індикативного планування функціональних підсистем сільського адміністративного району лісостепового типу та детального структурного аналізу суспільно-географічного потенціалу, зроблено спробу оцінки конкретного середньострокового індикативного плану соціально-економічного розвитку типового САР лісостепового типу - Богуславського (Київської області). Головними недоліками даного документу відзначимо недостатність використання прогнозних тенденцій процесів соціально-економічного розвитку, а також відсутність наукової обґрунтованості показників плану та комплексного підходу до соціально-економічного розвитку району.

Обґрунтовано бізнес-план як інструмент індикативного планування раціонального розвитку не лише конкретного підприємства, а також території в цілому.

Визначено і обґрунтовано основні напрямки вдосконалення індикативного планування соціально-економічного розвитку Богуславського САР як типового лісостепового.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Матвієнко Н.М. Розвиток поглядів на суть регіонального планування сільських адміністративних районів // Вісн. Київ. ун-ту. Географія. - К.: РВЦ “Київський університет”. - 1999. - Вип. 44. - С. 50-54.

2. Матвієнко Н.М. Основи методики оцінки потенціалу суспільно-географічного положення сільського адміністративного району // Економічна та соціальна географія: Міжвід. наук. зб. - К.: Знання. - 1999. - Вип. 48. - С. 89-94.

3. Матвієнко Н.М. Основи методики індикативного планування агропромислової діяльності сільського адміністративного району лісостепового типу // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. - К.: Знання. - 2000. - Вип. 49. - С.43-50.

4. Матвієнко Н.М. До питань методики індикативного планування фінансових ресурсів сільського адміністративного району лісостепового типу // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. - К.: Ніка-Центр. - 2001. - Вип. 50. - С. 168-173.

5. Матвієнко Н.М. До питань методики індикативного планування природно-ресурсного потенціалу сільського адміністративного району лісостепового типу // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. - К.: Вид-во геогр. літ-ри “Обрії”. - 2001. - Вип. 51. - С. 128-136.

6. Матвієнко Н.М. До питань методики індикативного планування еколого-географічної ситуації сільського адміністративного району лісостепового типу // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. - К.: Вид-во геогр. літ-ри “Обрії”. - 2002. - Вип. 53. - С. 166-173.

7. Матвієнко Н.М. Значення соціально-географічних умов у формуванні агропромислового комплексу сільського адміністративного району лісостепового типу // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (Київ, 21-22 березня 2000 року). - К.: Знання, 2000. - С. 94-96.

8. Матвієнко Н.М. Методика оцінки лімітуючих чинників в індикативному плануванні людської діяльності сільського адміністративного району лісостепового типу // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 17-18 травня 1999 року). - К.: Ніка-Центр, 2001. - Ч. 4. - С. 45-48.

9. Матвієнко Н.М. Основи методики індикативного планування фінансів місцевих органів влади сільського адміністративного району // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 15-16 травня 2001 року). - К.: Ніка-Центр, 2001. - С. 61-62.

10. Матвієнко Н.М. Індикативне планування сільських адміністративних районів як складова регіональної політики // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 27-28 березня 2003 року). - К.: Вид-во геогр. літ-ри “Обрії”. - 2003. - С.160-161.

АНОТАЦІЯ

Матвієнко Н.М. Методологія індикативного планування регіонального розвитку сільського адміністративного району. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню методології індикативного планування регіонального розвитку сільського адміністративного району.

Теоретико-методологічно на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду доведено необхідність розвитку індикативного планування в Україні як механізму реалізації соціально-економічної та екологічної політики держави. Визначено, що для максимальної мобілізації внутрішніх ресурсів, регіональних зв'язків, необхідна розробка та реалізація регіональної політики на локальному рівні. Досліджено сільський адміністративний район (САР) як об'єкт індикативного планування, обґрунтовано його функціональну структуру та визначено і розкрито сутність терміну “індикативне планування САР”. На основі вивчення та систематизації лімітуючих чинників впливу на індикативне планування обґрунтовано, що САР лісостепового типу володіють високим потенціалом для підвищення соціально-економічного розвитку. Запропоновано здійснювати управління розвитком суспільно-географічного комплексу САР лісостепового типу за функціональними підсистемами та узагальнено методологію їх індикативного планування. Обґрунтовано бізнес-план розвитку території САР як важливу складову його індикативного плану. Виявлено на основі детальної характеристики структурного аналізу суспільно-географічного потенціалу Богуславського району Київської області головні недоліки його середньострокового плану та визначено основні напрямки вдосконалення.

...