Рекреаційні ресурси Харківської області, їх географічна характеристика та раціональне використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

ПОКОЛОДНА МАРІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 504.062.2 (477.54)

РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЇХ ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ

11.00.11 - Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Сімферополь - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор технічних наук, професор

Черваньов Ігор Григорович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри географічного моніторингу і охорони природи

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор

Нікітіна Марина Геннадіївна, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат географічних наук, доцент

Бейдик Олександр Олексійович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра країнознавства і туризму

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, геолого-географічний факультет, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “15” травня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.03 при Таврійському національному університеті

ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, вул. Ялтинська, 4, м. Сімферополь, АР Крим, ауд. 427, корпус А.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (вул. Ялтинська, 4, м. Сімферополь, АР Крим)

Автореферат розісланий “11” квітня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доктор географічних наук,

професор Позаченюк К.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За порівняльно короткий час свого існування рекреаційною географією накопичено багатий досвід наукових і практичних розробок. Проте деякі питання залишаються дискусійними і недостатньо дослідженими. Тому предметна область рекреаційної географії потребує свого розширення, бо виникають нові актуальні напрямки, які потребують подальшого дослідження, наукового обґрунтування, практичного вирішення і розвитку. Особливо важливими вони стають в сучасних умовах трансформаційних процесів соціально-еколого-економічного розвитку України і необхідності пошуку нових напрямків розвитку господарства. Одним з них виступає туризм, який наша держава декларує на законодавчому і концептуальному рівнях як пріоритетний напрямок розвитку національної економіки. Це також впливає і на розвиток окремих регіонів, в тому числі і Харківщини.

Актуальність рекреаційної проблематики в Харківському регіоні обумовлена недостатністю досліджень такого спрямування, бо більшість вітчизняних робіт з рекреаційної тематики традиційно присвячувалися унікальним, з рекреаційної точки зору, об'єктам відпочинку і туризму. Офіційно в Україні прийнято лише два види ресурсів, що мають вважатися як складові рекреаційних ресурсів: туристські і природно-лікувальні ресурси. Згідно з Земельним Кодексом України, для цілей рекреації виділяють землі курортного, оздоровчого і туристсько - рекреаційного призначення, хоча, на наш погляд, таке визначення не є достатнім. Таку думку поділяють і фахівці-юристи.

Отже, існує нагальна проблема наукового обґрунтування, вивчення і раціоналізації використання рекреаційних ресурсів регіону для цілей розвитку рекреаційної індустрії, стосовно до переорієнтації господарського комплексу на збалансований розвиток нових напрямків господарювання, притаманних постіндустріальному суспільству, з огляду на нові законодавчо-правові засади ринкової економіки. Все вищезазначене зумовило вибір теми і спрямування дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає вимогам Указу Президента України від 10 серпня 1999 року “Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року”, Регіональній комплексній програмі соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року. (Ухвалене рішенням VII сесії Харківської обласної Ради XXIII скликання від 20 серпня 1999 р.). Матеріали дослідження використано при виконанні проектів фонду “IREX” (САRN 99-WEB-UK-6), “Фонду сприяння демократії” Посольства США в Україні (SUP30001GR122). Окремі положення дослідження увійшли до науково-дослідної роботи по темі “Розробка проекту утримання та реконструкції парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Краснокутський” (№ 116).

Мета дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розширення теоретико - методологічних основ ресурсно-рекреаційної проблематики для вивчення, комплексної характеристики, оцінювання рекреаційних ресурсів Харківської області та обґрунтування шляхів їх раціонального використання.

Задачі дослідження:

систематизувати та поглибити теоретичні уявлення та методи рекреалогії, зокрема в сфері поєднання географічних та соціологічних досліджень;

здійснити комплексну характеристику природних, природно-антропогенних, історико-культурних та інфраструктурних ресурсів;

визначити рівень ресурсно-рекреаційного актуалу території;

визначити природно-рекреаційний потенціал регіональних рекреаційних систем (РРС) Харківської області;

провести паспортизацію РРС Харківської області;

оцінити рекреаційні ресурси РРС Харківської області з урахуванням екологічного стану навколишнього природного середовища;

запропонувати заходи щодо раціонального використання рекреаційних ресурсів Харківської області.

Об'єктом дослідження є регіональні рекреаційні системи Харківської області. Предметом дослідження - рекреаційні ресурси, їх географічна характеристика та раціональне використання.

Методологічною основою дослідження є діалектичне розуміння постійного розвитку, співіснування і конкуренції поміж природними і суспільними явищами, що в контексті тематики дослідження переломлюється в площину всебічного пізнання рекреаційних ресурсів відповідно до сучасних соціально-економічних потреб суспільства та удосконалення концепції територіальних рекреаційних систем і визначення ресурсно-рекреаційного потенціалу території стосовно до умов зміни балансу виробничих сил і сучасної спрямованості природокористування.

Різноманітні аспекти зазначеної проблематики висвітлено у роботах Л.О. Багрової, М.В. Багрова, О.О. Бейдика, В.О. Бокова, Ю.О. Вєденіна, С.А. Генсірука,

Ф.Д. Заставного, М.Г. Ігнатенка, М.П. Крачила, М.С. Мироненка, О.О. Мінца, Л.І. Мухіної, М.С. Нудельмана, В.С. Преображенського, М.Ф. Реймерса, І.Д. Родічкіна, В.П. Руденка, І.Т. Твердохлєбова, О.Г. Топчієва, В.П. Чижової, О.І. Шаблія,

П.Г. Шищенка, В.М. Шумського та ін.

В роботі використано комплекс методів, що звичайно складають кістяк конструктивно-географічного дослідження. Для накопичення фактичного матеріалу обрано краєзнавчий підхід і метод польових досліджень, емпірична обробка інформації включала картографічний, статистичний, порівняльно-географічний, соціологічний, оціночний, оптимізаційний методи.

У роботі використано матеріали Харківського обласного управління статистики, управління фізичної культури, спорту і туризму Харківської облдержадміністрації, лісогосподарського об'єднання “Харківліс”, Харківського гідрометеорологічного центру, інших установ та організацій, пов'язаних з використанням природних ресурсів, а також матеріали періодичних видань, науково-практичних конференцій, монографічні та картографічні джерела, що надає доказовості і достовірності науковим розробкам та практичним рекомендаціям.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у:

систематизації, узагальненні та поглибленні наукових уявлень про рекреаційні ресурси, їх склад та структуру;

застосуванні поняття регіональної рекреаційної системи як опорної ланки ресурсно-рекреаційного каркасу території, з метою подальшої раціоналізації рекреаційної галузі;

обґрунтуванні поняття рекреаційно-ресурсного актуалу та його запровадження для оцінювання території;

поглибленні і розширенні ресурсно-рекреаційної оцінки з урахуванням екологічного стану навколишнього природного середовища.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дослідження для виконання Програми розвитку туризму в Харківській області на 2002-2010 (Затверджена рішенням IX сесії Харківської обласної Ради ХХІV від 24 вересня 2002 року). Результати наукового дослідження використовуються автором у навчальному процесі Харківської державної академії культури при викладанні спецкурсу “Системи технологій туристичної діяльності”, та в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна при викладанні спецкурсів “Регіони України” та “Географія Харківської області”. Окремі положення дисертаційного дослідження втілено у практику роботи деяких туристичних організацій Харківської області.

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА

Збір, обробка, систематизація матеріалів та проведення характеристики рекреаційних ресурсів, зокрема шляхом картографування й просторово-статистичного аналізу географічних полів природних, природно-антропогенних, історико-культурних та інфраструктурних рекреаційних ресурсів, що суттєво відрізняється від звичайного обмеження лише характеристикою природно -ресурсного потенціалу та історико-культурних обєктів.

Визначення рівнів ресурсно-рекреаційного актуалу території.

Проведення соціологічного дослідження рекреаційних переваг жителів Харківської області.

Аналіз сприятливості клімату області для цілей рекреації, відпочинку і туризму.

Підрахунок природно-рекреаційного потенціалу територій РРС.

Складання паспортів РРС Харківської області.

Розробка пропозицій щодо раціоналізації регіонального ресурсокористування. Ресурсно-рекреаційна оцінка РРС Харківської області.

Обґрунтованість і вірогідність наукових результатів дослідження визначаються застосуванням усталених положень рекреаційної географії й рекреалогії, застосуванням традиційних географічних методів аналізу та залученням соціологічних досліджень, використанням надійної інформації, несуперечливістю отриманих регіональних результатів щодо існуючих методологічних підходів до організації рекреаційної індустрії, що розроблені у відомих в Україні школах рекреаційної географії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та публікувались у матеріалах міжнародних, всеукраїнських, міських наукових та науково-практичних конференцій та семінарів: “Екологія Харківщини: стан, проблеми, перспективи” (Харків, 2000); “Географічна наука і освіта в Україні” (Київ, 2000); “Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи” (Київ, 2000); “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених Харківщини” (Харків, 2001); “Екологічна та техногенна безпека” (Харків, 2002); “Тобі Харківщино - пошук молодих” (Харків, 2002); 3-тя Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція “Сучасні проблеми науки та освіти” (Ужгород 2002); “Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх вирішення” (Полтава, 2002); Конференція молодих вчених Харківщини (Харків, 2002); “География и окружающая среда” (Белгород, 2002); Другий Всеукраїнський семінар “Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика” (Тернопіль, 2002).

Публікації. За темою дисертації надруковано 4 статті у наукових журналах та 9 робіт у матеріалах і тезах наукових і науково-практичних конференцій та семінарів загальним обсягом 2,3 д.а., із них статті без співавторів, в яких висвітлені зміст і основні положення дисертаційної роботи, становлять 2,0 д.а. У двох статтях із співавторами положення дисертаційної роботи відображені у характеристиці рекреаційного потенціалу водних об'єктів м. Харкова, обробці та аналізі результатів соціологічного дослідження рекреаційних переваг жителів Харківської області.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (187 позицій) і 6 додатків (окремий том - 246 с.). Дисертація викладена на 214 сторінках комп'ютерного тексту, з яких 136 становлять основний текст. Робота також включає 34 таблиці, 26 рисунків, в тому числі 15 картосхем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Рекреаційні ресурси як об'єкт наукового дослідження

У дисертації досліджено поняття рекреаційних ресурсів. Щодо нього, автор дійшов наступних висновків:

1. Рекреаційні ресурси - це категорія еколого-економіко-історична, бо в залежності від зміни певних історичних умов відбувається поява нових видів рекреаційної діяльності, що в свою чергу призводить до змін уявлень як про необхідний обсяг використовуваних ресурсів, так і про їх якісний склад.

2. Обсяг і зміст поняття рекреаційних ресурсів залежить від рівня організації рекреаційної діяльності і від того, здійснюється вона в межах одного підприємства відпочинку, рекреаційного району чи рекреаційної галузі в цілому.

3. Визначення складу рекреаційних ресурсів ускладнюється різноякісністю і різним генезисом ресурсів в залежності від місця, часу й суспільних відносин.

Для порівняння сутності рекреаційних ресурсів були розроблені матриці ознак, складу і класифікацій рекреаційних ресурсів, завдяки яким намічені декілька способів їх визначення: лише як окремі елементи природного середовища; певні даності (природні, господарські, історичні); певні елементи (природні, природно-технічні, соціально-економічні); геосистеми і їх елементи; комплекси і їх елементи (природні, природно-технічні, соціально-економічні); як складові загальних ресурсів (природних, культурних, соціально-економічних); об'єкти і явища (природні, соціально-економічні, культурно-історичні та антропогенної діяльності); засоби задоволення рекреаційних потреб.

Аналіз матриць свідчить про відсутність єдиної загальновизнаної класифікації рекреаційних ресурсів і тяжіння до генетичного й ситуаційного підходу. У дисертації використано генетичний підхід і пропонується досліджувати їх за чотирма типами: природні, природно-антропогенні, історико-культурні та інфраструктурні (рис. 1). У загальну структуру рекреаційних ресурсів включено екологічний блок, що викликано сучасним станом навколишнього природного середовища та потребами споживачів рекреаційних послуг, які останнім часом при виборі місць відпочинку все частіше приділяють увагу екологічному стану навколишнього природного середовища в обраному регіоні відпочинку.

Аналіз і опрацювання літературних джерел дало змогу визначити основні методологічні та методичні засади подальшого дослідження.

Методологія і методика дослідження

Загальнонауковий методологічний принцип сучасної рекреалогії - системно-структурний і функціональний аналіз - вимагає чіткого визначення ключових понять сучасної рекреаційної географії.

Обєктами в рекреаційній географії виступають: специфічні комплекси, які складаються з певного набору взаємопов'язаних елементів оточуючого середовища (ТРС, ТРК, СКС); окремі елементи (процеси і явища) і властивості оточуючого середовища різного генезису (природні, природно-антропогенні, соціально-економічні, історико-культурні), які можуть виступати в якості умов і ресурсів рекреаційної діяльності і бути як лімітуючими так і реалізуючими її; власне рекреанти, рекреаційні потоки, їх характеристики. Існує закономірна підпорядкованість рекреаційних обєктів, яка може бути визначена через поєднання певних якостей, притаманних обєктам різного ієрархічного рівня.

Суб'єкти рекреаційної географії різними авторами визначаються або тотожно до об'єктів, або як окремі підсистеми й елементи чи окремі групи рекреантів. Невизначеність та різноплановість підходу щодо суб'єктів рекреації призводить до недостатньої конкретності оцінок рекреаційних можливостей території. Автор виходив з того, що один і той же рекреаційний об'єкт набуває різної оцінки в залежності від визначення суб'єкту рекреаційної діяльності.

Предметом рекреаційної географії виступають взаємозв'язки між об'єктами і суб'єктами рекреації.

Обєктивно існує закономірна підпорядкованість рекреаційних cубєктів. У той же час, через різноманітність поєднань якостей субєктів інколи не спостерігається їхньої однозначної підпорядкованості в таксономічних одиницях.

Встановлено певну невизначеність щодо ознак, за якими характеризуються обєкти і субєкти. Усе це дозволило авторові пересвідчитись у тому, що будь-яка типологія, відображаючи обєктивно наявні риси субєкт-обєктних стосунків, у той же час не є і не може бути абсолютною і закінченою. Процеси освоєння нових районів і зміни в староосвоєних районах, а також деякі плинні фактори - геополітична обстановка, мода, конюнктура, соціально-культурні зміни - ведуть до перебудови рекреаційних мереж, надаючи рекреаційному процесові перманентного характеру. На нього впливає також зміна соціально-економічного укладу країни й запровадження множинності форм власності на землю й ресурси, що відбувається в Україні. Новими можливостями, що мають визначальне значення, є такі: право тимчасового використання для рекреаційних потреб земельних угідь, що належать іншим власникам (право сервітуту), що надає рекреаційному процесові відповідної гнучкості; можливість створення альтернативних, щодо існуючих державних, рекреаційних засобів, що надає змоги виведення їх з “тіньового” бізнесу; потенціал розвитку нетрадиційної рекреації; поєднання рекреаційного використання території з іншими продуктивними та непродуктивними способами природокористування, що може в ряді випадків сприяти збільшенню ПРП.

Одним з основних завдань сучасної рекреаційної географії є обґрунтування і реалізація рекреаційного районування з метою визначення рекреаційних функцій території для координації розвитку відповідних галузей економіки і оптимального використання рекреаційних ресурсів.

Вивчено декілька трактувань сутності рекреаційного району, котрі зведено до трьох основних класів: територія, придатна для організації відпочинку і туризму за умов наявності на ній рекреаційних ресурсів природного й антропогенного походження (районування умов і ресурсів рекреації); територія зі спеціалізацією на рекреаційному обслуговуванні (районування окремих спеціалізованих мереж рекреаційного обслуговування і інтегральне економіко-географічне рекреаційне районування); як соціально-географічний обєкт, виділення якого спирається на позаекономічні підходи, здебільшого соціологічні й соціально-екологічні.

Автором було запропоновано власну схему туристсько-рекреаційного районування території України (2001), з урахуванням: 1) ступеня розвитку рекреаційної галузі в районі; 2) характеру туристської спеціалізації; 3) рівня туристсько-рекреаційного освоєння території; 4) спільності перспективного розвитку району; 5) комбінації туристських ресурсів; 6) інтенсивності туристських потоків. В результаті було виділено шість туристсько-рекреаційних районів (Карпатський, Полісько-Подільський, Придніпровський, Донецько-Слобожанський, Причорноморський, Кримський), межі яких проходять кордонами адміністративних областей і об'єднують усі адміністративно-територіальні суб'єкти України. Такий підхід автор вважає виправданим, оскільки регулювання розвитку рекреаційного процесу, його фінансування та координація в сучасних умовах України ведеться на загальнодержавному рівні в розрізі адміністративного поділу. Зростає значення регіональної політики як важливого важеля державного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів, у тому числі регіональної політики розвитку рекреації.

Головним фактором формування і розвитку рекреаційних регіонів є яскраво виражена “ресурсна орієнтація”, котра призводить до зонально-кущової (кластерної) форми територіальної організації. Через це, рекреаційні регіони не “покривають” територію цілком, тобто не відповідають класичній вимозі повноти районування, так як їх численні ділянки малоцінні для організації відпочинку і туризму, а кожний якісно своєрідний ланцюг технологічного процесу (сукупність зв'язків, які виникають між відпочиваючими і іншими підсистемами) потребують для рекреації спеціальних територій. На наш погляд, при такій постановці питання, доцільно застосувати поняття регіональної рекреаційної системи (РРС) і розглядати її як об'єкт даного дослідження. Крім того, суттєвість такого вибору обґрунтовується співвідношенням рангів ТРС і стадій проектування.

РРС принципово зберігає властивості, притаманні ТРС, але має певні відмінності і переваги в порівнянні з нею. РРС - триланкова система, оскільки належить до природно-соціально-економічних систем (Багров М.В. 2002). В таких економіко-географічних системах присутній жорстокий каркас, який певним чином фіксує і спрямовує рекреаційні потоки. Щодо РРС - це природні рекреаційні ресурси, особливо берегові смуги і рельєф, та інфраструктурні ресурси - транспортні магістралі та засоби розміщення рекреантів.

Чітко простежується наскрізний характер РРС (наявність входу і виходу) та їх функціонування на стику виділених груп рекреаційних ресурсів.

На методичному рівні реалізовано спробу охопити усі етапи вивчення території з рекреаційною метою розпочинаючи від спеціалізованої географічної характеристики й закінчуючи пропозиціями до проектування РРС. Виділені наступні етапи дослідження:

І етап. Аналіз передумов розвитку рекреаційної сфери в регіоні. Аналіз процесу рекреаційного освоєння території. Аналіз рекреаційних ресурсів регіону: визначення обсягу, структури та якості природних, природно-антропогенних, історико-культурних та інфраструктурних ресурсів. Визначення рекреаційних навантажень на природні і природно - антропогенні ресурси. Оцінка екологічного стану НПС. Вивчення рекреаційних переваг населення.

ІІ етап. Визначення і оцінка базового рівня розвитку рекреації. Визначення рівнів рекреаційного освоєння території регіону (визначення ресурсно-рекреаційного актуалу території). Виділення і характеристика РРС, їх ресурсно-рекреаційна паспортизація. Ресурсно-рекреаційна оцінка РРС.

Ш етап. Вироблення конструктивних рішень, щодо сталого розвитку рекреаційної сфери в регіоні.

Узагальнено основні методичні підходи по виявленню якісних і кількісних характеристик рекреаційних ресурсів. Методика дослідження ґрунтується на результатах фундаментальних і прикладних наукових розробок, що мають концептуальне значення для вирішення поставлених у дисертації завдань. Методологічною основою є різнобічне пізнання рекреаційного природокористування, концепція про природно-рекреаційний потенціал і територіальні рекреаційні системи.

Цілісному характеру об'єкта дослідження в сфері методики відповідає комплексний системний підхід, який логічно об'єднує численні окремі методи і прийоми як польових так і камеральних досліджень. Польові методи включають безпосереднє визначення рекреаційної ємності рекреаційних лісів області, об'єктів природно-заповідного фонду та пляжів, а також врахування рекреаційних переваг мешканців Харківської області (зокрема шляхом соціологічного обстеження). В якості камеральних методів були використані: картографічний, просторово-порівняльний, статистичний, графічний, екстраполяційний, оціночний, спрямовані на вивчення РРС.

Розвинуто поняття ресурсно-рекреаційного актуалу. Під ресурсно-рекреаційним актуалом території розуміється реальний досягнутий рівень можливого, в конкретний момент використання рекреаційних ресурсів, без проведення будь-яких додаткових заходів. Для визначення ресурсно-рекреаційного актуалу території був застосований метод кластерного аналізу, що включає процес класифікації множини об'єктів на підмножини близьких між собою об'єктів. Математична процедура багатовимірного аналізу надає можливість на основі багатьох показників, що характеризують ряд об'єктів, групувати їх у класи (кластери). В даній моделі всі територіальні одиниці представляються як точки в багатовимірному декартовому просторі, координати яких визначаються значенням вихідних показників. При численності n територіальних одиниць для кожної з них (I=1,2,3,...n) набір з m показників виражається у вигляді m-вимірного вектора-рядка х' = [x1,x2,x3,…,xm], а для всього комплексу територіальних одиниць (246 квадратів 12 х 12 км) у вигляді матриці. В якості показників виступали ресурси природного, природно-антропогенного, історико-культурного та інфраструктурного блоків: 1) площа лісів, га; 2) кількість мінеральних джерел; 3) площа акваторій, га; 4) площа актуальних смуг, га; 5) кількість музеїв; 6) кількість архітектурних пам'ятників; 7) кількість археологічних пам'ятників; 8) кількість біографо-соціальних об'єктів; 9) довжина автомобільних шляхів; 10) довжина залізничних шляхів; 11) транспортна доступність території; 12) тривалість сприятливого періоду для літніх і зимових видів відпочинку і туризму, дні; 13) загальна кількість місць в засобах розміщення.

Поняття “природно-ресурсний потенціал” розглядається найчастіше понад усе як сукупна продуктивність природних ресурсів території. При цьому, в одних випадках дане поняття розглядається як сукупність всіх передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території, в інших - як максимальна продуктивна спроможність рекреаційних ресурсів, яка виражається через їх пропускну спроможність. Автор вважає, що при вивченні ПРП необхідно здебільшого розглядати його природничі критерії, а саме враховувати продуктивну спроможність рекреаційних ресурсів витримувати і відновлювати певні рекреаційні навантаження з урахуванням екологічних критеріїв.

Та чи інша територія має певну пропускну спроможність, яка відповідає можливостям її окремих рекреаційних ресурсів. Визначивши площу, обсяг, а також період експлуатації кожного з ресурсів підраховується сумарний природно-рекреаційний потенціал території. Розрахунки рекреаційних навантажень на об'єкти ПЗФ, лісові і пляжні території проводилися за окремими методиками.

Під оцінюванням рекреаційних ресурсів автором розуміється процедура визначення якостей рекреаційного обєкту певного ієрархічного рангу та типу спеціалізації, відповідному способу його використання для задоволення потреб суспільства, галузі, закладу або рекреанта - тобто субєкту рекреації певного ієрархічного рівня. Відповідно до цього визначення в суб'єкт-об'єктних стосунках при оцінюванні виникає множина відношень:

Кількість таких відношень теоретично становить добуток n*m, де n - множина рангів суб'єктів, m - множина рангів об'єктів. Але практично реалізуються лише певні з таких відношень, що залежить від кожної окремо взятої ситуації.

Завданням оцінки є виявлення ресурсно-рекреаційного рейтингу РРС Харківської області з метою визначення придатності наявних рекреаційних ресурсів і їх територіальних сполучень для подальшого використання і освоєння. Об'єктом оцінки виступають рекреаційні ресурси РРС Харківської області, суб'єктом, з позиції якого ведеться оцінка - рекреаційна галузь. Для проведення ресурсно-рекреаційної оцінки були обрані 58 показників, які об'єднувалися в 17 підблоків та 5 основних блоків.

Розробка шкали оцінок зводиться до вибору числа оціночних щаблів, установленню інтервалів між ними і розбивки за цими інтервалам шкали вимірювань. Відповідно до існуючих рекомендацій, для оцінки окремих показників використано 3 і 4-х бальні шкали. При розробці інтегральних шкал (блоки, підблоки, оцінка ресурсно-рекреаційного рейтингу) використано складання балів, бо такий спосіб переважно використовується при оцінках, коли кожен об'єкт оцінюється за рядом ознак, а потім вводиться загальний бал для визначення придатності даного об'єкта обраній меті. При визначенні інтервалів оціночних шкал в кожному конкретному випадку використовувалися залежності як лінійні, так і нелінійні (екологічний стан навколишнього природного середовища, залісеність території), а також рівні і нерівні інтервали.

Поєднання цих взаємодоповнюючих методичних підходів надає змогу отримати як якісні, так і кількісні характеристики об'єкта дослідження.

Рекреаційні ресурси Харківської області

У регіональній частині проведено ретроспективний аналіз розвитку рекреаційного освоєння території Харківської області. Виділено сім історичних періодів розвитку рекреаційної діяльності. На основі просторово-часових зрізів простежено територіальну неоднорідність формування РРС. Проаналізовані і оцінені окремі види рекреаційних ресурсів Харківської області у поєднанні з оцінками екологічного стану навколишнього природного середовища. Для об'єктів ПЗФ, пляжних ресурсів і лісових ресурсів підраховані гранично допустимі і оптимальні рекреаційні навантаження. Аналіз кліматичних ресурсів ґрунтується на визначенні тривалості сприятливих періодів для зимового і літнього видів відпочинку і туризму.

За результатами визначення рівнів ресурсно-рекреаційного актуалу вся територія області поділена на 9 оціночних категорій, які об'єднані в 3 групи: з низьким, середнім і високим ресурсно-рекреаційним актуалом. (рис. 2). Ділянки територій, які мають високий ресурсно-рекреаційний актуал, виділено у вісім РРС: Балаклійська, Зміївська, Ізюмська, Краснокутська, Печенізька, Харківська, Червонооскільська, Чугуївська. Проведено соціологічне дослідження рекреаційних переваг жителів Харківської області, завдяки якому виявлено: найбільш відвідувані і найбільш популярні місця відпочинку на Харківщині, певні відомості щодо організаційних переваг в галузі відпочинку, часової і транспортної доступності, ступеню благоустрою рекреаційних територій, розподілу часу рекреації в межах річного циклу. Всі отримані дані детально проаналізовані і представлені в графічному і картографічному вигляді, що дозволило уточнити межі виділених РРС.

За аналогією з дослідженнями О.О.Бейдика (2001) розроблені і заповнені ресурсно-рекреаційні паспорти РРС, які вміщують найбільш суттєві якісні та кількісні характеристики щодо їх рекреаційних ресурсів (всього 16 позицій). Ресурсно-рекреаційний паспорт - посвідчення певного просторового об`єкту, що розкриває наявність, структуру, спеціалізацію і рівень використання рекреаційних ресурсів в його межах; якісна та кількісна характеристика ресурсно-рекреаційного потенціалу та актуалу певної території.

В результаті оцінювання всі РРС розподілилися на три категорії: 1) з високим (Печенізька), 2) середнім (Зміївська, Харківська, Червонооскільська, Чугуївська) і 3) низьким (Балаклійська, Ізюмська та Краснокутська) ресурсно-рекреаційним рейтингом. Викладене положення підтверджується результатами визначення рівня ресурсно-рекреаційного актуалу території регіону. Проведений покомпонентний аналіз ресурсно-рекреаційної оцінки РРС є підґрунтям для подальшої розробки плану оптимізації та профілювання РРС.

Оптимізація регіональної рекреаційної системи Харківської області

Оптимізація РРС Харківської області була спрямована на збільшення рекреаційного ефекту при збереженні необхідної якості рекреаційних ресурсів. В умовах швидкого розвитку приватного бізнесу оптимізація виглядає як забезпечення підприємцеві прибутку від рекреаційного бізнесу, за умови задоволення потреб рекреантів та дотримання екологічних (у широкому смислі) обмежень, аби не були підірвані основи існування рекреаційних ресурсів.

Розробка оптимізаційних заходів здійснена на комплексній основі і включає їх різні типи: організаційні, економічні, природоохоронні, що в результаті сприятиме сталому розвитку рекреаційної галузі в регіоні. Розроблені та описані три кільцеві туристські маршрути: Краснокутський, Печенізько-Чугуївський та Ізюмсько-Святогірський. На першому часовому етапі вони об'єднають найбільш цікаві в пізнавальному і найбільш комфортні, з точки зору оздоровчого рекреаційного циклу, об'єкти. Створення маршрутів дозволяє: зберегти в належному стані рекреаційні ресурси, регулювати рекреаційні навантаження, а також забезпечити найбільший прибуток від функціонування рекреаційних підприємств різних типів, шляхом найбільш повного використання всього спектру наявних рекреаційних ресурсів. З цією метою по ходу маршрутів пропонується створення, так званих, туристських кампусів, які являють собою локальні рекреаційні центри з певним набором інфраструктурних елементів. Обґрунтовані переваги такої нової форми організації рекреаційного процесу. Намічені місця та часові аспекти створення туристських кампусів на території області.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз і опрацювання літературних джерел дало змогу визначити основні методологічні засади дослідження. Загальнонауковий методологічний принцип сучасної рекреалогії - системно-структурний і функціональний аналіз - вимагає чіткого визначення ключових понять сучасної рекреаційної географії. У методологічній частині роботи викладено розуміння автором об'єкту, суб'єкту і предмета регіональної рекреаційної діяльності.

Обґрунтовано необхідність запровадження регіональної рекреаційної системи (РРС) як певного територіального осередку розвитку рекреації, що відповідає сучасним потребам і можливостям організації рекреаційного господарства регіону, і править за об'єкт дослідження.

У дисертації визначено суб'єкти рекреаційної географії на регіональному рівні. Вони розглядаються на трьох ієрархічних рівнях: рекреаційна галузь; рекреаційне підприємство; рекреант.

У якості предмету рекреаційної географії найчастіше виступають рекреаційні ресурси та рекреаційні території. Предметом дисертаційного дослідження виступають рекреаційні ресурси Харківської області, їх географічна характеристика та раціональне використання.

Територія розглядається як інтегральний носій обєктно-субєктних властивостей рекреаційної діяльності та їхніх специфічних відношень, тобто, як носій предмету рекреаційної географії.

2. Удосконалено структуру рекреаційних ресурсів. Запропонована відповідна структурно-логічна схема. Розширено уявлення про необхідність включення до структури рекреаційних ресурсів екологічного блоку, який розглядається як один з впливових факторів розвитку рекреаційної галузі на сучасному етапі, з урахуванням вимог сталого розвитку.

3. Узагальнені основні методичні підходи щодо визначення якісних і кількісних характеристик рекреаційних ресурсів. Показано необхідність поєднання визначення природно-ресурсного потенціалу території та оцінки рекреаційних ресурсів з обов'язковим урахуванням результатів соціологічних методів дослідження. Такий підхід дав змогу іншим способом, ніж загальновідомі, опрацювати наявний фактичний матеріал щодо ресурсів і можливостей розвитку регіональної рекреаційної діяльності.

4. У регіональній частині дисертації на основі запропонованого методичного підходу здійснено комплексну характеристику рекреаційних ресурсів:

4.1. Визначено рівні ресурсно-рекреаційного актуалу території області.

4.2. Визначено сумарний природно-рекреаційний потенціал природних і природно-антропогенних рекреаційних ресурсів РРС;

4.3. Проведено соціологічне дослідження рекреаційних переваг жителів Харківської області, завдяки якому виявлено: найбільш відвідувані і найбільш популярні місця відпочинку на Харківщині, певні відомості щодо організаційних переваг в галузі відпочинку, часової і транспортної доступності, ступеню благоустрою рекреаційних територій, розподілу часу рекреації в межах річного циклу.

4.4. Розроблені і заповнені ресурсно-рекреаційні паспорти РРС Харківської області.

4.5. Для виявлення якісних параметрів рекреаційних ресурсів РРС проведено ресурсно-рекреаційну оцінку до якої, окрім якісних і кількісних показників ресурсних підблоків, включено екологічний блок;

4.6. Оптимізація РРС Харківської області була спрямована на збільшення рекреаційного ефекту при збереженні необхідної якості рекреаційних ресурсів і включає різні типи оптимізаційних заходів: організаційні, економічні, природоохоронні, що в результаті повинно сприяти сталому розвитку рекреаційної галузі в регіоні;

4.7. Запропонована концептуальна модель туристського кампусу. Намічені місця та послідовність створення туристських кампусів на території Харківської області;

4.8. Розроблені, описані й картографовані три кільцеві туристські маршрути: Краснокутський, Печенізько-Чугуївський та Ізюмсько-Святогірський.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Поколодная М.М., Телюра Н.А. Рекреационный потенциал и экологическое состояние Харьковских рек // Сборник научных трудов. Вестник Харьковского национального университета № 455. Геология - география - экология, 1999. - 196 с. - С. 156-158.

2. Поколодна М.М. Теоретичні аспекти розвитку екологічного туризму. //Географічна освіта і наука в Україні: Збірник наукових праць // Гол. ред. Я.Б. Олійник. - К.: Фітософіоцентр, 2000. - 100 с. - С. 38.

3. Поколодна М.М. Пропозиції до туристсько-рекреаційного районування України // Вісник Харківського університету № 506. Серія: “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”. Частина 2, 2001. - 362 с. - С. 215-217.

4. Поколодна М.М. Теоретичні аспекти розвитку екологічного туризму // Збірник наукових праць. Вісник Харківського національного університету № 521. Геологія - географія - екологія, 2001. - 279 с. - С. 192-194.

5. Поколодна М.М., Долуда В.О. Методика та результати проведення соціо-геоекологічного дослідження рекреаційних територій Харківської області // Вісник Харківського національного університету № 551. Серія: “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”. Частина ІІ, 2002. - 296 с. - С. 203-208.

6. Поколодна М.М. Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду Харківської області // Збірник наукових праць Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна присвячено актуальним проблемам неоекології № 3. Людина і довкілля. Проблеми неоекології, 2002. - 95 с. - С. 75-80.

7. Поколодна М.М. Пропозиції щодо створення на території Харківської області закладів охорони здоров'я нового (перінатального) типу // Екологія Харківщини: стан, проблеми, перспективи. Науковий збірник. Тези доповідей науково-практичної конференції. / Харків, Харківська обласна державна адміністрація, Український науково-дослідний інститут екологічних проблем, Харківське підприємство науково-технічної та економічної інформації, 2000. - 243 с. - С. 142-143.

8. Поколодна М.М. Екологічний туризм як засіб позашкільної природоохоронної освіти та виховання молоді // Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. - 248 с. - С. 227-230.

9. Поколодна М.М. Регіональні особливості використання рекреаційних лісів // Вісник Харківського інституту соціального прогресу. Сер.: Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес. - 2002. - Вип.1 (2). - 400с. - С. 63-70.

10. Поколодна М.М. Проблеми визначення складових рекреаційних ресурсів та їх класифікації в рекреаційній географії // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 3- ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 1 - 9 травня 2002р., м. Ужгород. / Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Ужгородський національний університет. - 2002. - 290с. - С. 20.

11. Поколодна М.М. Рекреаційні лісові ресурси // Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції “Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх вирішення”. Дев'яті Каришинські читання / м. Полтава, Полтавський державний педагогічний університет тім. В.Г. Короленка, 2002. - 300 с. - С. 78-79.

12. Поколодная М.Н. Оценка климатических условий Харьковской области для целей рекреации // География и окружающая среда: Материалы Международной конференции молодых географов. - Белгород : Изд-во Бел.ГУ, 2002. - 125 с. - С. 9-11.

13. Поколодна М. Прикладні аспекти регіонального географічного краєзнавства в рекреаційній географії // Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика. Матеріали Другого Всеукраїнського семінару, присвяченого 125-річчю з дня народження фундатора української національної географії Степана Львовича Рудницького та 10-річчю заснування кафедри географії України Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (11-12 грудня 2002 р.) - Тернопіль. - 2002. - Частина 2. - 262 с. - С. 51-55.

рекреаційні ресурси область харківський

АНОТАЦІЇ

Поколодна М.М. Рекреаційні ресурси Харківської області, їх географічна характеристика та раціональне використання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. - Спеціалізована вчена рада Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2003.

Узагальнені основні підходи щодо визначення якісних і кількісних характеристик рекреаційних ресурсів, удосконалено їх структуру. Обґрунтовано необхідність запровадження регіональної рекреаційної системи (РРС), як певного територіального осередку розвитку рекреації на регіональному рівні. Здійснено комплексну характеристику і оцінку рекреаційних ресурсів Харківської області. Запропоновані напрямки оптимізації використання рекреаційних ресурсів РРС.

Ключові слова: рекреаційні ресурси, природно-рекреаційний потенціал, ресурсно-рекреаційний актуал, регіональна рекреаційна система, ресурсно-рекреаційний паспорт.

Поколодная М.Н. Рекреационные ресурсы Харьковской области, их географическая характеристика и рациональное использование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11. 00. 11 - Конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Специализированный ученый совет Таврического национального университета им. В.И. Вернадского, Симферополь, 2003.

В диссертационной работе на основе наукометорического анализа публикаций исследовано понятие и сущность рекреационных ресурсов. Установлено, что: 1) Рекреационные ресурсы - категория историческая, в зависимости от изменений определенных исторических условий происходит появление новых видов рекреационной деятельности, что в свою очередь ведет к изменению представлений как о необходимом объеме используемых ресурсов, так и о их составе; 2) Понятие рекреационных ресурсов зависит от уровня организации рекреационной деятельности, т. е. от того осуществляется ли она на уровне одного рекреационного предприятия, рекреационного района или отрасли в целом; 3) Определение рекреационных ресурсов усложнено из-за их разнокачественности и разного происхождения. Установлено отсутствие единой общепринятой классификации и состава рекреационных ресурсов. В связи с чем, автором, предлагается классификация рекреационных ресурсов, основанная на генетическом подходе, которая включает 5 основных блоков: природные, природно-антропогенные, историко-культурные и инфраструктурные рекреационные ресурсы. Кроме того, в общую структуру предлагается ввести экологический блок, что обусловлено современным состоянием окружающей природной среды и требованиями потребителей рекреационных услуг, которые при выборе мест отдыха все чаще обращают внимание именно на экологическую обстановку в избранном рекреационном регионе.

Для комплексного исследования и характеристики рекреационных ресурсов Харьковской области предпринята попытка на методическом уровне охватить все этапы исследованний территории в рекреационных целях, начиная от специализированной географической характеристики и заканчивая предложениями по оптимизации рекреационного процесса в регионе.

Так, одним из факторов формирования и развития рекреационных регионов является выраженная “ресурсная ориентация”, которая приводит к “зонально-кустовой” (кластерной) форме территориальной организации рекреационной деятельности. Поэтому, рекреационные регионы не покрывают территорию целиком, так как их многочисленные участки малопригодные для организации рекреационного процесса. Учитывая, что общенаучный методический принцип современной рекреалогии - системно-структурный подход, в диссертации предлагается введение понятия региональной рекреационной системы (РРС). На территории Харьковской области выделено 8 РРС, которые являются объектом диссертационного исследования, а предметом выступают их рекреационные ресурсы.

В региональной части работы проведен ретроспективный анализ рекреационного освоения территории области. Проведено определение уровней ресурсно-рекреационного актуала территории. Под ресурсно-рекреационным актуалом понимают реальный достигнутый уровень возможного в конкретный момент использования рекреационных ресурсов, без проведения каких-либо дополнительных мероприятий. Проведено определение природно-рекреационного потенциала (ПРП) природных и природно-антропогенных рекреационных ресурсов РРС. Под ПРП понимается суммарная продуктивная возможность рекреационных ресурсов возобновлять и выдерживать определенные рекреационные нагрузки с учетом экологических ограничений (нормативов). Разработаны и заполнены ресурсно-рекреационные паспорта РРС, которые включают наиболее важные количественные и качественные характеристики их рекреационных ресурсов. Произведена ресурсно-рекреационная оценка РРС, в которой, помимо традиционных количественных и качественных характеристик рекреационных ресурсов, оценено и общее экологическое состояние территорий РРС. Проведенный покомпонентный анализ ресурсно-рекреационной оценки, с учетом других результатов полученных в ходе исследования (результаты определения рекреационных предпочтений жителей Харьковской области), послужили основой для разработки отдельных оптимизационных мероприятий в РРС. В частности, предложено создание на территории области 3 кольцевых туристских маршрутов. На первом временном этапе они объединят наиболее интересные в познавательном, и наиболее комфортные с точки зрения оздоровительного рекреационного цикла, объекты. Создание маршрутов позволяет: сохранить в надлежащем состоянии рекреационные ресурсы, регулировать рекреационные нагрузки, а также обеспечить наибольший доход от функционирования рекреационных предприятий разных типов, путем наиболее полного использования всего спектра рекреационных ресурсов. Для этой цели по ходу маршрутов предлагается создание, так называемых, туристских кампусов.

Ключевые слова: рекреационные ресурсы, природно-рекреационный потенциал, ресурсно-рекреационный актуал, региональная рекреационная система, ресурсно-рекреационный паспорт.

Pokolodna M.M. Recreational resources of the Kharkiv region, their geographic description and conservation. - Typescript.

Thesis for a Ph.D. (Kandidat) Degree in Geography according to the speciality 11.00.11 - constructive geography and natural resources conservation. - Specialized Academic Council of Tavriysky National University named after V.I. Vernadsky, the city of Simferopol, 2003.

Basic approaches to determination of qualitative and quantitative characteristics of recreational resources have been generalized and their structure improved. The necessity to introduce a regional recreational system (RRS) as a certain territorial center point for regional recreation development has been validated. Complex description and evaluation of the Kharkiv region recreational resources have been made. Guidelines for optimization of the RRS recreational resources have been suggested.

Key words: recreational resources, natural recreational potential, resources recreational actual, regional recreational system, resources recreational passport.

Размещено на Allbest.ru

...