Економіко-географічні засади збалансованого розвитку України

Результати досліджень свідчать про несприятливі передумови переходу України до збалансованого розвитку. Однак, незважаючи на всю складність ситуації, в якій сьогодні знаходиться наша країна, вона має потенціал ресурсів, мобілізація якого може забезпечити зміну ситуації на краще.

Серед внутрішніх ресурсів забезпечення ЗР України ми вважаємо за доцільне виділити наступні основні компоненти: населення; територія; природно-ресурсний потенціал; географічне положення; соціально-економічний потенціал; науково-технічний потенціал; культурно-історичний потенціал.

Кожен із зазначених компонентів має своє значення як можлива складова, використання якої дасть змогу забезпечити перехід країни до моделі збалансованого розвитку. Оцінка співвідношення кожного з них є завданням досить складним. Однак, на нашу думку, найбільш важливими є перші два із перерахованих компонентів.

На сьогоднішній день саме народ України є головним чинником, який повинен забезпечити перехід країни до збалансованого розвитку. Цьому заважають несприятлива демографічна структура населення та зменшення його чисельності, високі показники захворюваності, значний механічний відтік населення за кордон, низький життєвий рівень, погане соціальне забезпечення, втрата соціальних орієнтирів та необхідність перекваліфікації, пошуку місця працевлаштування і зміни професії для багатьох громадян України.

Зазначені аспекти мають стати предметом спеціальних досліджень в рамках суспільно-географічного вивчення проблематики ЗР. Високий рівень освіченості громадян України - фактор, який є досить важливим для забезпечення переходу країни до збалансованого розвитку. Цей фактор поки що не втрачено, однак і не оцінено належним чином. Він дає змогу здійснювати швидко і в короткі терміни кардинальні структурні зміни в економіці країни, здійснювати інноваційні технологічні перетворення, не залучаючи значної кількості іноземних спеціалістів. Саме завдяки високому освітньому рівню та наявності значної кількості фахівців з високим рівнем кваліфікації (в т.ч. - у таких галузях, як інформаційні технології, високотехнологічні галузі промислового виробництва тощо) Україна може розраховувати на те, щоб зайняти місце серед провідних економічно розвинутих країн світу (реальність цього залежить від того, наскільки держава та її інститути зможуть реалізувати зазначений потенціал).

Наступним ресурсом, котрий виступає як одна із основ забезпечення збалансованого розвитку країни, є її територія. Збереження недоторканості і територіальної цілісності, суверенітету українського народу на власній території є одним з обов'язкових чинників забезпечення збалансованого розвитку країни. В нинішніх умовах це завдання ускладнюється внаслідок посилення дії зовнішніх чинників, котрі визначають розвиток економічних процесів, хід соціального розвитку , уніфікують і взаємопов'язують розвиток окремих країн як складових єдиної світової спільноти. Однак, доти, доки всі провідні країни світу будуть визначати домінанту власних національних інтересів над загальнолюдськими і, відповідно, будувати на цій основі свою політику, зазначене завдання буде в числі пріоритетних серед завдань досягнення ЗР.

Природно-ресурсний потенціал території нашої країни також є чинником, що може бути використаний для переходу до збалансованого розвитку. Однак в контексті забезпечення цього, при загальному значному обсязі і різноманітті компонентної структури ПРП нашої країни має низку особливостей, що не сприяють забезпеченню збалансованого розвитку на його основі. Серед них:

1. Загальний дефіцит окремих компонентів природних ресурсів - паливно-енергетичних, водних, лісових тощо.

2. “Незбалансований” характер ПРП України, зокрема: - дефіцит у складі потенціалу паливно-енергетичних ресурсів достатніх за обсягами і придатних до експлуатації ресурсів нафти та газу, що гальмує розвиток економіки країни загалом, і є фактором, що зумовлює появу проблем соціального та екологічного порядку; - можливості використання потужного потенціалу земельних ресурсів для потреб сільськогосподарського виробництва звужуються внаслідок проблем із забезпеченням водними ресурсами; - дефіцит водних ресурсів створює проблеми для комплексного міжгалузевого освоєння території України і її природно-ресурсного потенціалу.

3. Значний ступінь антропогенної освоєності ПРП країни загалом та виснаження і деградації внаслідок цього його окремих компонентів. Це, зокрема, стосується земельних ресурсів, що зазнали надмірного антропогенного, насамперед, сільськогосподарського освоєння; лісових ресурсів, потенціал яких за історично тривалий час освоєння був суттєво звужений; потенціалу паливно-енергетичних ресурсів, в складі якого найбільш придатні до освоєння родовища нафти та газу були використані протягом другої половини ХХ століття.

4. Деградація і погіршення якості окремих компонентів природно-ресурсного потенціалу внаслідок нераціонального використання, освоєння не за найбільш придатними напрямками. Йдеться, насамперед, про потенціал рекреаційних, лісових ресурсів.

5. Зменшення потенційних можливостей використання практично всіх компонентів природно-ресурсного потенціалу значних за площею регіонів України, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Виходячи з цього, слід зазначити, що Україна має незначні природні ресурси забезпечення збалансованого розвитку. Це зумовлює необхідність особливо виважених підходів до освоєння і господарського використання ПРП країни. Як основні ресурси забезпечення ЗР слід назвати земельні та рекреаційні, окремі види корисних копалин.

Географічне положення України є окремим важливим ресурсом забезпечення потреб збалансованого розвитку країни. Ми розглядаємо його в числі ресурсів внутрішнього порядку, однак, воно може бути віднесене і до зовнішніх ресурсів, оскільки його особливості та значення в геополітичному та геоекономічному плані залежать і від зовнішніх чинників і від внутрішніх економічних, соціальних та екологічних параметрів, які має та може набути Україна.

Географічне положення України в контексті збалансованого розвитку країни не можна оцінювати однозначно. На сьогоднішній день Україна лише незначною мірою використовує своє досить вигідне географічне положення, гігантський транзитний потенціал. Слід відзначити певне зменшення його значення внаслідок тривалих кризових процесів в економіці країни, невизначеності стратегії зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної орієнтації та інтеграції України. Однак, в разі ефективного використання, географічне положення може сприяти переходу України до ЗР.

Соціально-економічний потенціал є наступним чинником збалансованого розвитку країни. Незважаючи на нинішній кризовий стан багатьох галузей економіки України, значний рівень зношеності основних виробничих засобів, в країні є низка виробництв, котрі можуть бути конкурентоспроможними на міжнародних ринках.

З соціально-економічним тісно пов'язаний науково-технічний потенціал, яким до цього часу продовжує володіти Україна. До нього входять наробки в багатьох галузях наукового знання, отримані протягом багатьох десятиліть.

Ще одним з ресурсів ЗР країни є культурно-історичний потенціал, накопичений протягом розвитку українського народу. Йдеться і про досвід природокористування, насамперед, досвід землеробства, історично вироблені традиції щодо бережного ставлення до природи, використання і збереження її ресурсів.

Значною мірою саме відмовою від урахування цього досвіду пояснюються суттєві екологічні проблеми в межах території України, що виникли і загострились протягом минулого століття. Тому в числі завдань переходу країни до збалансованого розвитку, є відновлення історично сформованих в Україні традицій і досвіду природокористування, адаптованих до вимог сьогодення.

В цілому загальний обсяг внутрішніх ресурсів збалансованого розвитку країни є не зовсім достатнім для його забезпечення, що зумовлює потребу мобілізації і залучення додатково зовнішніх ресурсів.

Зовнішні ресурси збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку України можна згрупувати у три основні блоки, а саме:

1. Природно-ресурсний потенціал планети.

2. Соціально-економічний потенціал суспільства.

3. Культурно-історичний потенціал суспільства.

Кожен з них має своє значення і досягнення збалансованого розвитку нашої країни можливе тільки за умови повноцінного використання їх усіх та за умови збереження їх потенціалу у загальнопланетарному масштабі.

Доцільно виділити ще одну категорію ресурсів, що мають місцем свого походження територію України, однак залишили її межі і зараз знаходяться за кордоном. Частина з цих ресурсів може бути повернута в Україну.

В складі зовнішніх ресурсів у блоці природно-ресурсний потенціал слід виділити такі важливі складові, як:

1. Рівновага природних процесів, рівновага процесів масоенергопереносу планетарного масштабу.

2. Стійкість біосфери, природних комплексів планети та її окремих регіонів.

3. Наявність основних життєво необхідних ресурсів існування природи та суспільства на планеті (основні компоненти атмосферного повітря, водні, температурні, ресурси сонячного світла, ресурси території, ресурси біорізномаїття і генетичного потенціалу живої природи, ресурси флори і фауни тощо).

4. Основні життєво необхідні ресурси, дефіцит яких відчувається в межах України (окремі компоненти атмосферного повітря, водні, лісові тощо).

5. Природні ресурси, необхідні для забезпечення економічного розвитку України (паливно-енергетичні, ресурси окремих видів корисних копалин, інших видів природної сировини тощо).

6. Природні ресурси, необхідні для задоволення культурно-соціальних потреб і запитів населення України (окремі види ресурсів - сировини для легкої і харчової промисловості, виробництва творів мистецтва тощо).

7. Природні ресурси, необхідні для задоволення рекреаційних і туристичних потреб населення України (природно-рекреаційні ресурси загальнопланетарного використання, на користування якими існує попит в Україні).

Другий блок зовнішніх ресурсів збалансованого розвитку України - ресурси, що формують соціально-економічний потенціал сучасного суспільства. Серед них можна відзначити накопичений виробничий, технічний потенціал, технологічний, науковий потенціал і досягнення суспільства, потенціал трудових ресурсів тощо.

З числа цих ресурсів для забезпечення ЗР Україна має активно залучати капітал іноземних інвесторів, спрямовуючи іноземні інвестиції для технологічного інноваційного оновлення національної економіки.

Важливе значення має використання в Україні зовнішнього інтелектуального потенціалу, впровадження у практику наукових розробок. З часом, враховуючи специфіку демографічних процесів в Україні, для нашої країни може набути принципового значення організація оптимального режиму імміграційних та еміграційних процесів в рамках забезпечення потреб внутрішнього розвитку, захисту внутрішнього ринку праці й інтеграції до світової системи обміну трудовими ресурсами. Забезпечення потреб збалансованого розвитку України потребує і залучення культурно-історичного потенціалу, накопиченого людством, використання досвіду і досягнень, накопичених народами і цивілізаціями планети.

Наступна група ресурсів - ресурси, створені в Україні, що знаходяться за її межами. З них, враховуючи напрям нашого дослідження, виділимо тільки такі як капітали, переведені з України, що з різних причин опинились за кордоном, та трудові ресурси.

Висновки

1. Вивчення і узагальнення сучасних теоретико-методологічних праць з проблематики збалансованого розвитку дозволяє зазначити недостатню розробленість концепції ЗР загалом та її понятійно-термінологічного апарату - зокрема. Автором запропоновано визначення терміну “збалансований розвиток” (sustainable development) як: “збалансований економічний, соціальний та екологічний розвиток на основі сталого (в розумінні невиснажливого, довготривалого, підтримуваного) використання ресурсів планети Земля”.

2. Попри всю різноманітність поглядів на конкретні шляхи розвитку суспільства і його життєдіяльності в природі, слід визнати обов'язковість і неминучість зміни нинішнього напрямку руху цивілізації. Докорінна відмінність переходу до моделі збалансованого розвитку від попередніх етапів розвитку людства полягає в тому, що його забезпечення потребує не тільки збереження існуючого природного потенціалу, але й ренатуралізації природи при продовженні якісного поступального розвитку суспільства. Обґрунтування та практична реалізація заходів щодо переходу до ЗР потребують багаторівневих (від глобального - до локального рівня) комплексних міждисциплінарних досліджень.

3. Збалансованість розвитку суспільства і рівновагу його взаємовідносин з природою визначають такі чинники як: масштаби використання людством природних ресурсів для забезпечення потреб населення і господарства, характер і напрямки практичного використання природно-ресурсного потенціалу, рівень природоємності виробництва і зумовлений ними ступінь антропогенного впливу на навколишнє природне середовище; особливості динаміки демографічних процесів; забезпеченість народонаселення основними природними ресурсами, життєво необхідними компонентами та якісними умовами навколишнього природного середовища; вибір та узгодження довготривалих цілей суспільного розвитку; узгодження національних інтересів окремих країн у сфері взаємовідносин з природою на основі розуміння спільної відповідальності людства за стан і якість природи Землі, збереження життя на планеті.

4. Розроблена в роботі методика багаторівневого економіко-географічного дослідження проблем переходу до ЗР окремої країни, є основою для розробки економіко-географічних засад збалансованого розвитку України. (Можна зазначити можливість її використання і для виконання аналогічних розробок щодо інших країн). При розробці даної методики ми виходили з того, що географія є стрижнем, котрий інтегрує весь комплекс досліджень з проблематики ЗР. В структурі географічних досліджень проблем переходу суспільства до збалансованого розвитку, відповідно, мають бути представлені всі напрямки і галузі географічного знання. Економіко-географічні дослідження проблем переходу до ЗР мають у своїй основі вивчення територіальної концентрації і функціонування виробництва, розміщення населення та їх впливу на стан і якість компонентів навколишнього природного середовища на всіх рівнях.

5. Серед рівнів забезпечення ЗР об'єктивно виділяється регіональний, який є ланкою, котра поєднує загальнодержавний і локальний рівні. Забезпечення ЗР держави має своєю основою забезпечення збалансованого розвитку її регіонів. Водночас, збалансований розвиток на локальному рівні досягається, насамперед, в системі забезпечення ЗР регіонів. Відповідно концепція, стратегія і тактика забезпечення збалансованого розвитку держави також мають в основі своєї побудови регіональний рівень. В сучасних умовах глобалізації уряди держав мають зменшені можливості щодо забезпечення управління процесами економічного розвитку власних країн. Відтак, ще більш важливими стають аспекти, пов'язані з можливостями держави керувати процесами регіонального розвитку (чи коригувати зазначені процеси). Саме на регіональному рівні можна найбільш точно визначити і відкоригувати межі (просторові, часові), масштаби та напрямки суспільно-природної взаємодії на території держави, виходячи з особливостей розвитку її природної і соціальної компонент.

6. Однією з обов'язкових передумов досягнення збалансованого розвитку є забезпечення екологічної безпеки. В дисертації розроблено методику економіко-географічного вивчення стану екологічної безпеки, зокрема систему показників, які характеризують її окремі економіко-географічні аспекти; розроблено інтегральний показник стану екологічної безпеки. Проведене дослідження дозволило здійснити порівняльний аналіз і типізацію регіонів України у відповідності з економіко-географічними характеристиками стану екологічної безпеки у межах їх територій. Отримані результати дали змогу оцінити сучасний стан екологічної безпеки в країні, виявити основні внутрішні та зовнішні проблеми забезпечення екологічної безпеки в країні та в межах її окремих регіонів. Так, з'ясовано, що порівняно кращою ситуація із забезпеченням екологічної безпеки є в західних регіонах України (Закарпатська, Хмельницька, Волинська, Івано-Франківська, Тернопільська області), на північному сході країни (Сумська, Чернігівська області). Найнижчим рівень екологічної безпеки є в Донецькій, Київській, Дніпропетровській областях. Для кожного з регіонів України (АР Крим та адміністративних областей) на основі цього розроблено конкретні завдання щодо поліпшення стану екологічної безпеки. Визначено, що поліпшення стану екологічної безпеки в регіонах України є основою для його покращення в межах країни в цілому. В той же час стратегія забезпечення прийнятного стану екологічної безпеки має розроблятися на державному рівні.

7. Застосування інтегрального показника ЗР дозволило порівняти рівні збалансованості розвитку України та інших країн, регіонів, територій і світу загалом. Результати досліджень дали змогу встановити позиції, які посідає Україна у світі за економіко-географічними характеристиками рівня збалансованості розвитку (131 місце серед 143 країн і територій), виявити і проаналізувати фактори, що зумовлюють сучасні проблеми переходу країни до ЗР (зокрема - низький загальний рівень забезпеченості населення і території країни основними компонентами ресурсів навколишнього природного середовища, низькі рівні інвестицій, капіталовкладень (інвестицій в основний капітал); несприятливу демографічну ситуацію в країні, високі рівні природоємності виробництва тощо).

8. Дослідження за аналогічною методикою, проведені на рівні регіонів України, дали можливість з'ясувати і проаналізувати територіальні відмінності у рівні збалансованості розвитку в країні, встановити причини, які порушують збалансованість розвитку її регіонів. Серед групи областей з низьким рівнем збалансованості розвитку слід відзначити Дніпропетровську, Донецьку та Луганську. Зазначені області сьогодні потребують особливо значних структурних змін у виробництві, особливої уваги вимагає соціальна сфера і питання адаптації до нових економічних умов населення регіону, його перекваліфікації та працевлаштування. До регіонів з низьким рівнем збалансованості розвитку також належать Кіровоградська і Вінницька області.

9. В дисертації досліджено потенціал внутрішніх і зовнішніх ресурсів ЗР України. Зокрема, серед внутрішніх ресурсів забезпечення збалансованого розвитку України ми вважаємо за доцільне виділити наступні основні компоненти: населення; територія; природно-ресурсний потенціал; географічне положення; соціально-економічний потенціал; науково-технічний потенціал; культурно-історичний потенціал.

10. Стратегія збалансованого розвитку та заходи щодо її реалізації в Україні мають розглядатись як органічна складова частина загальної стратегії переходу людства до ЗР. Зокрема, потрібно забезпечити обов'язкове узгодження основних принципів стратегії збалансованого розвитку України з принципами ЗР, закріпленими в документах Ріо-де-Жанейро, Йоганнесбургу, принципами забезпечення просторового збалансованого розвитку Європейського Континенту, розробленими та ухваленими Радою Європи.

11. Ступінь вірогідності здійснення переходу України до ЗР безпосередньо залежить від повноти реалізації сучасного потенціалу розвитку країни та його основних складових. Специфіка України полягає в тому, що вона, внаслідок дії різних факторів, не змогла в минулому і не організувала на сьогодні процес ефективного використання і еквівалентного обміну на міжнародній арені ресурсів розвитку, що й призвело до відставання економічного і соціального розвитку, спричинило загострення екологічної ситуації в межах її території. Тому в числі головних умов переходу країни до ЗР є оптимізація використання і мобілізація ресурсів, які має країна в своєму розпорядженні, організація еквівалентного обміну ресурсами на міжнародному рівні, залучення для потреб власного розвитку ресурсів, що в даний час знаходяться поза межами України.

12. Одним із головних принципів реалізації стратегії переходу України до ЗР є багаторівневість - розроблення її як єдиної системи взаємопов'язаних та одночасних дій і заходів на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях.

13. Розпочати практичний перехід до ЗР Україна зможе за умови забезпечення стабілізації загальної макроекономічної ситуації та досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності національної економіки у світовому економічному просторі. Даний висновок не слід розглядати як данину економікоцентричним підходам до розвитку, які нехтують іншими його аспектами. Це, скоріше, є визнанням досить жорстких реалій сьогодення, за яких більш розвинута економіка країни є фактором, котрий надає переваг в забезпеченні відносно сприятливішої екологічної ситуації в межах її території. Це перешкоджає переходу до ЗР суспільства на глобальному рівні. Однак, слід визнати пріоритетність економічних аспектів переходу нашої країни до збалансованого розвитку.

14. Однією із умов переходу України до ЗР є докорінна структурна перебудова національної економіки, здійснення у ній принципових інноваційних та галузевих змін. Сучасна глобальна конкуренція на світових ринках товарів і послуг ускладнює завдання розвитку конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринках виробництва, особливо у найбільш сучасних та високотехнологічних його галузях. Виходячи з цього, в Україні мають бути реально оцінені шанси розвитку нових високотехнологічних виробництв, визначений перелік пріоритетних вузьких, або навіть надвузьких напрямків спеціалізації виробництва, які доцільно розвивати випереджаючими темпами, сприяти їх розвитку всіма засобами, котрі є у розпорядженні держави та які не будуть суперечити нормам діючих міжнародних угод, учасницею яких є, або збирається стати наша країна. Доцільно при цьому використати досвід інших країн. Йдеться про необхідність досягнення провідних конкурентних позицій України на основі переходу від галузевої до внутрішньогалузевої спеціалізації її виробництва на міжнародному рівні. На державному рівні має підтримуватися і функціонування галузей, що мають стратегічне значення для національної економіки. Окрім того, мають бути забезпечені особливо виваженні підходи до реструктуризації підприємств даних галузей, в т.ч. - щодо зміни форм власності на них, принципів та умов їх приватизації. У державі має бути стимульований і розвиток найбільш передових наукоємних виробництв - так званих “полюсів зростання” в певних галузях чи регіонах (шляхом державних інвестицій, надання даним підприємствам “податкових канікул” та пільг щодо користування певними видами ресурсів.).

15. Внутрішньогалузева спеціалізація України потребує досягнення більш тісного рівня її загальної інтеграції в світову економіку, налагодження виробничих коопераційних зв'язків українських підприємств з іноземними партнерами, їх спільної участі у виконанні міжнародних проектів. В якості перспективних напрямків, на які слід звернути особливу увагу, слід, зокрема, вказати на можливості участі України в реалізації міжнародних аерокосмічних проектів.

16. Структурна перебудова національної економіки повинна базуватися на оптимізації використання існуючого в країні природно-ресурсного, соціально-економічного, культурно-історичного потенціалів, оптимізації напрямків і масштабів природокористування в межах країни та в її окремих регіонах. При виборі пріоритетних напрямків природокористування в окремих регіонах перевага повинна надаватись тим із них, що забезпечують найбільш збалансований результат використання ресурсів, котрий виявляється у оптимальному співвідношенні досягнутих економічних і соціальних результатів при мінімально можливому рівні збитків, завданих природі. При цьому першочергового розвитку заслуговують найменш екологічношкідливі нересурсоємні галузі, зокрема розвиток туризму, використання можливостей рекреаційного потенціалу країни, реалізація і отримання економічних дивідендів від збереження і використання культурно-історичного потенціалу країни.

17. В числі основних напрямків досягнення ЗР України, - вдосконалення територіальної організації суспільства та його взаємодії з природою. На основі досягнення збалансованого і узгодженого розвитку окремих регіонів України потрібно усунути існуючі диспропорції в рівнях соціально-економічного розвитку території країни загалом, забезпечити її комплексний інтегральний розвиток.

18. Серед основних проблем розвитку регіонів України, які потрібно вирішити для переходу країни до ЗР слід назвати:

- забезпечення узгодженого соціально-економічного розвитку регіонів та узгодженого міжрегіонального використання і обміну природними ресурсами країни як основи оптимізації територіальної організації суспільства та його взаємодії з природою в межах території України;

- вирівнювання загального рівня соціально-економічного розвитку регіонів, яке має здійснюватись на основі врахування природних, природно-ресурсних, історичних особливостей кожного з них;

- стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації в найбільш проблемних регіонах. Йдеться, зокрема, про необхідність реструктуризації промисловості в Донбасі і Промисловому Придніпров`ї - регіонах з найбільшим рівнем антропогенного навантаження на територію. Для цього необхідно забезпечити, щоб структура територіального розподілу капіталовкладень в економіку корелювала з структурою територіального розподілу рівнів антропогенного навантаження в державі, оскільки регіони з його найбільшими значеннями першочергово потребують реструктуризації, галузевих змін і технологічного переоснащення виробництва;

- забезпечення належного рівня екологічної безпеки в регіонах як основи її забезпечення в країні загалом;

- вирівнювання показників інвестиційної привабливості окремих регіонів, пріоритетне спрямування інвестицій в інноваційні проекти. Створення умов для залучення іноземних інвестицій потребує забезпечення стабільного нормативно-правового поля та загальної економічної і політичної стабільності у державі. Залучення іноземних інвестицій в Україну також вимагає особливо виважених підходів до регулювання порядку користування найголовнішим стратегічним природним багатством України - її земельними ресурсами;

- надання регіонам більших повноважень у сфері розробки і реалізації програм соціально-економічного розвитку при одночасному додержанні принципу узгодження розвитку регіонів як елементів реалізації стратегії збалансованого розвитку країни в цілому. Виконання зазначеного завдання потребує вдосконалення багатьох аспектів взаємовідносин центра і регіонів, зокрема, - податкових, бюджетних тощо;

- розширення прав регіонів щодо здійснення самостійної зовнішньоекономічної діяльності;

- розвиток співробітництва прикордонних регіонів з регіонами країн - сусідів, реалізацію спільних економічних, природоохоронних, соціальних проектів, вирішення існуючих проблем, які заважають розвитку прикордонних регіонів України та повномасштабній реалізації загальнонаціональних інтересів в їх межах;

- створення і забезпечення ефективної діяльності системи моніторингу процесів економічного, соціального та екологічного розвитку регіонів та країни в цілому.

19. Особливої уваги заслуговує питання щодо механізму реалізації стратегії збалансованого розвитку України. Його слід розглядати виходячи, перш за все, з особливостей ситуації, в якій знаходиться країна як частина світової спільноти. Саме недостатнє врахування та ігнорування фактору залежності процесів розвитку на рівні України у всіх їх аспектах від розвитку цих же процесів на глобальному рівні значною мірою зменшує ступінь ймовірності їх реалізації. Оскільки в нинішньому стані Україна не належить до числа країн - економічних чи політичних лідерів, не має значних розмірів території (за світовими масштабами) і надпотужного і збалансованого природно-ресурсного потенціалу, то ступінь її залежності від впливу зовнішніх чинників є дуже високим. Однак, цей фактор не знаходить належного врахування при розробці перспективних програм розвитку країни та при розробці стратегії і тактики їх практичного впровадження. Це зумовлює необхідність зміни підходів до їх розробки та політики реалізації. Вищезазначене є особливо актуальним для розробки концепції, стратегії та політики ЗР України.

20. Модель реалізації стратегії забезпечення збалансованого розвитку країни повинна включати чотири взаємопов'язані блоки заходів. Два з них належать до наддержавного рівня, а два - до внутрішньодержавного. На кожному з цих рівнів повинно діяти два блоки механізмів забезпечення реалізації стратегії ЗР країни. Один блок - адаптивного характеру, дія якого має бути спрямована на мінімізацію негативних зовнішніх факторів, що діють на наддержавному та внутрішньодержавному рівні, інший блок - активного, конструктивного характеру, спрямований на реалізацію заходів, котрі забезпечать створення нових ресурсів і умов забезпечення збалансованого розвитку країни, посилення її конкурентних позицій на міжнародній арені, зростання економічного потенціалу, соціального розвитку, поліпшення екологічної ситуації в межах її території.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Voloshin V., Lisovsky S., Gukalova I., Reshetnik V. Ecological-economic Problems of Land Use in the Ukraine // Land-Use Changes and their environmental Impact in rural Areas in Europe. Man and Biosphere series, volume 24. - Paris - London: UNESCO, 1999. - P. 221- 234. (Особистий внесок автора: виявлено і проаналізовано основні еколого-економічні проблеми розвитку економіки України та особливості антропогенного впливу на довкілля, в тому числі: на земельні та водні ресурси, на стан повітряного басейну країни, 1,6 друк. арк.).

2. Руденко Л.Г., Лісовський С.А. Природно-ресурсний потенціал економічного зростання в Україні // Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. - К.: Либідь, 2002. - С. 57-74. (Особистий внесок автора: здійснено порівняння рівнів забезпеченості населення та території регіонів України окремими компонентами ресурсів навколишнього природного середовища з середнім по країні та аналогічні порівняння рівнів забезпеченості України з окремими країнами світу, Європою, світом загалом, 0,6 друк. арк.).

Брошури:

1. Лісовський С.А. Динаміка еколого-економічних параметрів економіки України в період її реформування. - Житомир, 1997. - 40 с.

2. Лісовський С.А. Еколого-економічні проблеми періоду трансформації економіки України та можливі шляхи їх подолання // Житомир: Соляріс, 1998. - 24 с.

Статті у наукових публікаціях:

1. Voloshin V., Lisovsky S., Terlo V., Telitsky S., Gavrilenko V., Dubin V. Land use structure in the Ukrainian Territory // Comparisons of Landscape Pattern Dynamics in European Rural Areas. - Paris: MAB UNESCO, 1992. - P. 30-33. (Особистий внесок автора: здійснено порівняння структури земельного фонду та його розподілу за окремими категоріями земель у розрізі природно-господарських регіонів України, 0,2 друк. арк.).

2. Тьорло В.О., Лісовський С.А. Україна. Сільськогосподарські угіддя та розораність земель. Карта // Україна. Природне середовище і людина. Серія карт. - К.: АН України, Інститут географії, Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, 1993. - С. 23. (Особистий внесок автора: визначено частку техногеннозмінених земель в Україні загалом, АР Крим та адміністративних областях країни, 0,2 друк. арк.).

3. Voloshyn V.V., Gukalova I.V., Lisovsky S.A., Mischenko N.V. Ecological-economic features of agricultural land use in the Donetsko-Prydniprovsky region of the Ukraine // Analysis of Landscape Dynamics - Driving Factors Related to Different Scales. - Leipzig : Deutsches MAB Nationalkomitee, 1994. - P. 98-110. (Особистий внесок автора: досліджено особливості впливу промисловості на розвиток процесу землекористування в Донецько-Придніпровському регіоні України, 0,25 друк. арк.).

4. Voloshyn V., Gukalova I., Lisovsky S. Socio-ecological presuppositions of establishment of system monitoring Donetsko-Prydniprovsky region of Ukraine // Environmental Systems Monitoring: Basic Problems. - Kyiv: UNESCO ROSTE, 1995. - P. 226-237. (Особистий внесок автора: опрацьовані передумови організації системного моніторингу впливу промисловості на стан навколишнього природного середовища в Донецько-Придніпровському регіоні, 0,25 друк. арк.).

5. Байтала В.Д., Тьорло В.О., Лісовський С.А. Дослідження проблем землекористування України // Український географічний журнал. - 1996. - №2. - С. 54-57. (Особистий внесок автора: проаналізовано досвід дослідження проблем, пов'язаних з впливом промисловості на землекористування в Україні, 0,1 друк. арк.).

6. Лісовська О.Л., Лісовський С.А. Деякі еколого-економічні особливості України в контексті проблем глобального переходу до моделі сталого розвитку // Екологічне виховання учнів і студентів засобами мови та літератури. - Житомир, 1998. - С.16-32. (Особистий внесок автора: опрацьовані екологічні аспекти впливу економіки на навколишнє природне середовище, досліджені передумови переходу окремих країн та їх груп до моделі сталого розвитку, в т. ч. - передумови переходу до сталого розвитку України, 0,8 друк. арк.).

7. Лісовський С.А. Економіко-географічні і екологічні підходи до визначення передумов переходу до сталого розвитку // Український географічний журнал. - 2000. - №1. - С. 30-35.

8. Лісовський С.А. Економіко-географічні аспекти дослідження екологічної безпеки України в умовах глобалізації // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. пр. - Київ - Луцьк: ВДУ “Вежа”. - 2000. - Т. 1. - С. 191-194.

9. Руденко Л.Г., Лісовський С.А. Природно-ресурсний потенціал економічного зростання // Вісник Національної Академії Наук України. - 2001. - №4. - С. 20-32. (Особистий внесок автора: здійснено порівняння рівнів забезпеченості населення та території регіонів України окремими компонентами ресурсів навколишнього природного середовища з середнім по країні та аналогічного порівняння України з окремими країнами світу, Європою, світом загалом, 0,6 друк. арк.).

10. Волошин В.В., Байтала В.Д., Григорович М.В., Гукалова І.В., Дубін В.Г., Лісовський С.А. Дослідження проблем навколишнього середовища і розвитку України кінця ХХI століття // Український географічний журнал. - 2001. - №3. - С. 98-109. (Особистий внесок автора: проаналізовані основні еколого-економічні проблеми розвитку національної економіки, зокрема, - промисловості та особливості антропогенного впливу на навколишнє природне середовище України, 0,3 друк. арк.)

11. Лісовський С.А. Проблеми європейської інтеграції України в контексті забезпечення її сталого розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. - Львів -Луцьк: ВДУ “Вежа”. - 2001. - Вип. ХХIХ, т. 2. - С. 392-397.

12. Лісовський С.А. Типізація регіонів України за економіко-географічними характеристиками стану екологічної безпеки // Український географічний журнал. - 2001. - №4. - С.11-17.

13. Лісовський С.А., Гукалова І.В. та інші виконавці розділу. Екологічна безпека (розділ) // Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році. - К.: Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001. - С. 104-116. (Особистий внесок автора: досліджені окремі територіальні особливості стану екологічної безпеки в Україні у 2000 році, 0,3 друк. арк.).

14. Лісовський С.А. Екологічні аспекти міжнародної інтеграції України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. - 2001. - Вип. 30, ч. І . - С. 75-80.

15. Лісовський С.А. Українська складова природно-ресурсного потенціалу Європи в контексті забезпечення сталого розвитку // Геоінформаційне картографування сьогодні: Наук. зб. - К.: Академперіодика. - 2002. - С. 69-71.

16. Лісовський С.А. Проблеми сталого розвитку. До десятиріччя самміту “Планета Земля” // Український географічний журнал. - 2002. - №3. - С. 3-10.

17. Лісовський С.А. Економіко-географічні дослідження регіональних проблем екологічної безпеки України // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. пр. - К.: ВГЛ “Обрії”. - 2002. - С. 80-82.

18. Лісовський С.А., Гукалова І.В., Касьянова Н.О., Шипович В.Є. Дослідження стану екологічної безпеки України // Географія і сучасність. - К.: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - 2002. - Вип. 7. - С.167-176. (Особистий внесок автора: досліджені окремі територіальні особливості стану екологічної безпеки в Україні, 0,25 друк. арк.).

19. Лісовський С.А. Екологічні і соціально-економічні особливості розвитку міста Києва на фоні інших столичних міст Європи і світу // Географія і сучасність. - К.: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - 2002. - Вип. 8. - С. 228-238.

20. Лісовський С.А. Інтеграція України до світової економіки як фактор сталого розвитку // Український географічний журнал. - 2003. - №2. - С. 26-32.

21. Лісовський С.А. Суспільно-географічний аналіз проблем сталого розвитку // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Сер.: Географія. - Тернопіль. - 2003. - №1. - С.52-59.

22. Лісовський С.А. Зовнішньоекономічна інтеграція як фактор сталого розвитку України // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Сер.: Географія. - Вінниця. - 2003. - Вип. 5. - С.111-118.

23. Лісовський С.А. Аналіз проблем забезпечення практичного переходу до моделі сталого розвитку // Економічна та соціальна географія: Наук. Зб. - К.: КНУ. - 2002. - Вип. 53. - С. 28-36.

24. Руденко Л.Г., Палієнко В.П., Шевченко Л.М., Байтала В.Д., Барщевський М.Є., Гукалова І.В., Горленко І.О., Дубін В.Г., Козаченко Т.І., Лісовський С.А., Матвіїшина Ж.М., Нагірний В.М., Панібрацька О.В., Передерій В.І., Яснюк Т.Є. Конструктивно-географічні напрями регіонального природокористування у зв'язку з розвитком мінерально-сировинної бази України (концептуальний аспект) // Український географічний журнал. - 2003. - №4. - С. 11-18. (Особистий внесок автора: викладені окремі економіко-географічні аспекти впливу розвитку гірничодобувної промисловості на процес землекористування в регіоні, 0, 05 друк. арк.).

25. Лісовський С.А. Дослідження відмінностей регіонів України за економіко-географічними характеристиками стану екологічної безпеки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Сер.: Географія. - Тернопіль. - 2003. - №2. - С. 150-156.

26. Лісовський С.А. Економіко-географічні дослідження регіональних особливостей збалансованості розвитку України // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. Сер.: 4. Географія і сучасність. - К.: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - 2003. - Вип. 1 (10). - С. 304-316.

27. Лісовський С.А. Економіко-географічні підходи до визначення суті поняття “збалансований розвиток” // Економічна та соціальна географія. - К.: Київський Національний університет імені Тараса Шевченка. - 2003. - Вип. 54. - С. 39-47.

28. Лисовский С.А. Приоритетные географические аспекты исследования глобальных и региональных проблем устойчивого развития // География и природные ресурсы. - 2004. - №2 . - С. 135-140.

Матеріали наукових конференцій:

1. Voloshin V.V., Lisovsky S.A., Mischenko N.V. Economic-geographical investigations of industry and settlement system impact on land use processes in Ukraine // Матеріали конф. “Урбанізація як фактор змін біогеоценотичного покриву” (Львів - Яремча, 1994 р.). - Львів: Академічний експрес, 1994. - С. 68-69. (Особистий внесок автора: досліджено вплив промисловості на процеси землекористування в Україні, 0,1 друк. арк.).

2. Лісовський С.А., Лісовська О.Л. Роль туризму в підвищенні рівня еколого-економічної безпеки України в умовах ринкової трансформації // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. “Туризм на порозі ХХІ століття освіта, культура, екологія” (Київ, 1999 р.). - К.: Вид-во КІТЕП. - 1999. - С. 188-189. (Особистий внесок автора: досліджена роль туризму в підвищенні рівня екологічної безпеки України в умовах ринкової трансформації, 0,1 друк. арк.).

3. Лісовський С.А. Економіко-географічні проблеми та перспективи досягнення сталого розвитку України // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. “Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки” (Дніпропетровськ, 2001 р.) - Дніпропетровськ. - 2001. - С.15-17.

4. Лісовський С.А. Економіко-географічні дослідження проблем сталого розвитку // Тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Географічна наука і освіта в Україні” (Київ, 2003 р.).- К.: ВГЛ “Обрії”. - 2003. - С. 74-75.

5. Лисовский С.А. Экономико-географические исследования проблем устойчивого развития // Сборник трудов Международной науч.-практ. конф. “Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию” (Киев - Капитановка, 2003 г.). - К.: Академпериодика. - 2003. - С. 94-97.

АНОТАЦІЇ

Лісовський С.А. Економіко-географічні засади збалансованого розвитку України.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Інститут географії НАН України, Київ, 2004.

В дисертації опрацьовано теоретико-методологічні засади збалансованого розвитку (ЗР) регіонів різних ієрархічних рівнів, розроблено методику багаторівневих економіко-географічного досліджень питань ЗР окремої країни в умовах глобалізації. Розроблено систему показників, які характеризують економіко-географічні аспекти екологічної безпеки, проведено порівняльний аналіз регіонів України за станом екологічної безпеки. Вивчено зовнішні і внутрішні фактори, що визначають передумови ЗР України та її регіонів, розроблено систему індикаторів та інтегральний економіко-географічний показник збалансованості розвитку. Досліджено рівні збалансованості розвитку країн і територій світу та України, збалансованість розвитку регіонів України. Розроблено рекомендації щодо переходу України до ЗР.

Ключові слова: Збалансований розвиток; комплексний економічний, екологічний і соціальний розвиток, життєдіяльність суспільства в природі; стале природокористування; глобалізація, міжнародна інтеграція, регіоналізація; екологічна безпека; система регіональних рівнів забезпечення збалансованого розвитку.

Лисовский С.А. Экономико-географические основы сбалансированного развития Украины.

Диссертация на соискание ученой степени доктора географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Институт географии НАН Украины, Киев, 2004.

В диссертационном исследовании обобщены современные теоретико-методологические разработки по проблематике сбалансированного развития. На основании этого разработаны теоретико-методические основы изучения территориальных аспектов сбалансированного развития на разных уровнях, разработана методика многоуровневого экономико-географического изучения проблем перехода к устойчивому развитию отдельной страны в условиях глобализации. Обоснован авторский подход к пониманию сущности сбалансированного развития и авторское определение данного термина. Предложен интегральный экономико-географический показатель сбалансированности развития.

Исследованы внешние факторы обеспечения сбалансированного развития Украины в условиях интеграции страны в систему мирового хозяйства. Рассмотрено влияние глобализации на возможности достижения сбалансированного развития на планете. Проанализирована связь трансформационных процессов в национальной экономике и проблем обеспечения сбалансированного развития Украины. Рассмотрены факторы, определяющие внутренние проблемы сбалансированного развития Украины, проанализировано значение региональных аспектов сбалансированного развития страны. Исследованы внутренние экономические, экологические и социальные проблемы, которые определяют предпосылки и возможности сбалансированного развития Украины и ее регионов.

Разработана система индикаторов и интегральный показатель, которые характеризируют экономико-географические аспекты состояния экологической безопасности, как важной составляющей перехода к устойчивому развитию, в пределах отдельных регионов Украины. Произведен сравнительный анализ регионов Украины в соответствии с экономико-географическими характеристиками состояния экологической безопасности в пределах их территорий. Разработаны рекомендации по повышению уровня экологической безопасности в Украине и ее регионах. Исследованы современные уровни сбалансированности развития стран и территорий мира и Украины как составляющей мирового сообщества. Произведен экономико-географический анализ экономических, социальных и экологических параметров Украины и ее регионов с позиций обеспечения сбалансированного развития. Определены ресурсы обеспечения сбалансированного развития Украины.

Исследованы региональные отличия уровней сбалансированности развития в пределах территории Украины. Разработаны рекомендации по обеспечению перехода страны к сбалансированному развитию. Сформулированы выводы относительно обеспечения эффективности механизма реализации стратегии сбалансированного развития Украины.

Ключевые слова: Сбалансированное развитие; комплексное экономическое, экологическое и социальное развитие; жизнедеятельность общества в природе; устойчивое природопользование; глобализация, международная интеграция, регионализация; экологическая безопасность; система региональных уровней обеспечения сбалансированного развития.

Lisovsky S.A. Economical-and-Geographical Foundations of Sustainable Development of Ukraine.

Dissertation for competition for awarding the scientific degree of Geography Doctor in specialty of 11.00.02 - Economic-and-Social Geography. - Institute of Geography National Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv, 2004.

In the dissertation, the theoretical-and-methodical foundations of study of the territorial aspects of sustainable development (SD) at different levels have been developed; a method of economic-and-geographical study on issues of a separate country's transition towards SD under the conditions of globalization has been also developed. A system of indicators which characterize economical-and-geographical aspects of the state of environmental safety within separate regions of Ukraine as an important component for the country's and its regions' transition towards SD has been developed. A comparative analysis of Ukraine's regions have been completed in accordance with the economical-and-geographical characteristics of the state of environmental safety within their territory. The external and internal factors, which determine preconditions for the SD of Ukraine and its regions have been investigated. A system of indicators and an integral economical-and-geographical indicator of balance in development have been proposed. The levels of balance in development of world's countries and territories and of Ukraine, some regional distinctions in the levels of balance in development within Ukraine's territory have been investigated. Recommendations for ensuring the country's transition towards the sustainable development have been developed.

Key words: sustainable development; integrated economic, environmental and social development; society's vital functions within nature; sustainable use of natural resources; globalization, international integration, regionalization; environmental safety; system of regional levels for ensuring sustainable development.

Размещено на Allbest.ru