Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Ранця Ігор Іванович

УДК 911.3:33(477.83)

Територіальна організація агробізнесу регіону (на матеріалах Львівської області)

11.00.02 - економічна і соціальна географія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Львів-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Шаблій Олег Іванович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра економічної і соціальної географії, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Балабанов Геннадій Васильович,

Київський міжнародний університет, кафедра країнознавства, завідувач;

кандидат географічних наук, професор Пушкар Іван Миколайович,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра економічної і соціальної географії, завідувач.

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

кафедра економічної географії та екологічного менеджменту,

Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці.

Захист відбудеться 11 травня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 41, географічний факультет, ауд. 26.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, буд. 5.

Автореферат розісланий 9 квітня 2005 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук, доцент

Дубіс Л. Ф.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Наслідком сучасних перетворень в аграрному секторі національного господарства України є трансформація АПК в агробізнес (далі - АБ) - нову систему господарювання, орієнтовану на приватну власність і прибуток, реалізовану в умовах ринкового цінотворення, конкуренції, активного застосування новітніх технологій виробництва й управління. Ці процеси породжують низку наукових проблем, що потребують глибокого, детального і різнобічного вивчення, зокрема суспільно-географічних досліджень на різних територіальних рівнях - від локального і реґіонального до національного та глобального.

Розроблена в суспільній географії концепція агропромислового комплексування виявилася недостатньо адекватною для відображення процесів становлення нових суспільних відносин в аграрному і промисловому секторах. У сучасних умовах у міжгалузевій комплексності важливе вивчення різноманітних видів прибуткової діяльності, що формуються в аграрній сфері та в пов'язаних із нею дистриб'юторських, логістичних, сервісних та інфраструктурних діяльностях, а також дослідження аграрного ринку як функціонального середовища АБ.

Процеси становлення АБ в Україні поки що перебувають поза сферою інтересів суспільної географії, незважаючи на те, що ця наука має потужний арсенал теоретико-методологічних та прикладних засобів, які можуть успішно використовуватися для розв'язання багатьох проблем, пов'язаних із становленням нової територіальної організації аграрного сектора.

Такі міркування і визначили постановку проблемних питань дисертаційного дослідження, вибір його теми, мети і завдань. Конкретним географічним об'єктом, на матеріалах якого виконана дисертація, є Львівська область - специфічний в аграрному відношенні реґіон України.

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять надбання львівської та київської (університетської та академічної) наукових шкіл суспільної географії.

Теоретичні засади дисертації формувалися на підставі праць вітчизняних учених економіко-географів та економістів, передусім тих, що займаються аграрною проблематикою, а саме: Г. Балабанова, Б. Губського, Й. Маліка, В. Нагірної, М. Паламарчука, М. Пістуна, П. Саблука, Д. Стеченка, Р. Язиніної (Київ); Ю. Губені, М. Влах, Ф. Заставного, М. Книш, М. Мальського, І. Михасюка, С. Писаренко, О. Шаблія (Львів); В. Семенова, О. Топчієва (Одеса); В. Мартьянова, Г. Мостового (Харків); Р. Слав'юка (Луцьк); Я. Жупанського, В. Руденка, П. Сухого (Чернівці), Б. Гладича, О. Заставецької, І. Пушкаря, (Тернопіль); Л. Мармуль (Херсон); деяких закордонних учених, передусім таких, як А. Wіadyka, К. Gorіacz, S. Grykieс, S. Sokoіowska (Польща); С. Малахов, В. Сидоров, Т. Худякова (Роcія); J. Tarrant, W. Seitz (США), M. Porter (Німеччина), J. Pallot (Велика Британія) тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до держбюджетної теми 0103 U 0001081 “Економіко-, соціально- та еколого-географічні проблеми західноукраїнського прикордоння” кафедри економічної і соціальної географії географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний суспільно-географічний аналіз АБ Львівської області в період його зародження і становлення у процесі ринкової трансформації реґіонального АПК. Відповідно до цієї мети поставлено такі завдання:

обґрунтувати доцільність запровадження в українську суспільну географію категорії АБ, що відображає нові явища в агросфері, які почали зароджуватися із розвитком ринкових відносин;

з'ясувати географічну сутність АБ і відповідно до цього розробити методичні основи суспільно-географічного дослідження агробізнесової діяльності;

виявити чинники зародження, розвитку, функціонування та територіальної організації АБ в обласному реґіоні, розкрити їхню дію в умовах ринкової трансформації господарства;

проаналізувати компонентну структуру АБ на прикладі досліджуваної області в період ринкових перетворень в її АПК, дослідити компонентно-структурні процеси в АБ цього реґіону;

простежити особливості становлення територіальної організації АБ у Львівській області, запропонувати картографічну модель перспективної територіальної організації АБ цього реґіону.

Об'єкт дослідження - агробізнес Львівського обласного реґіону як нова система різноманітних прибутково-орієнтованих видів економічної діяльності, що почала формуватися у процесі трансформації аграрного сектора господарства під впливом ринкових умов. Особливістю АБ як об'єкта дослідження є те, що вивчаємо його на етапі зародження і становлення.

Предмет дослідження - територіальна організація АБ як складне, багаторівневе і динамічне взаємопроникнення різних структур АБ (компонентної, територіальної та функціональної), що виявляється у формуванні різноманітних територіальних утворень, передусім таких, як агробізнесові (далі - а-б) реґіони (тобто, райони, зони, ареали), територіальні осередки а-б діяльності (пункти, центри, вузли) тощо. Ці утворення є конкретними об'єктами дослідження. Предметом дослідження є також чинники зародження, розвитку, функціонування і територіальної організації АБ.

Методи дослідження. Методичну основу дисертації склали системний підхід та низка конкретних методів, передусім картографічних, математичних і статистичних. Зокрема застосовано математичну логіку для дослідження змісту та обсягу ключових понять роботи, багатовимірний (кластерний) аналіз для вивчення передумов а-б діяльності та її спеціалізації, просторову реґресію для виявлення територіальних закономірностей в АБ досліджуваного реґіон. В дисертаційному дослідженні використано також деякі методичні аспекти теорії міжгалузевих комплексів (у т. ч. концепції АПК) для вивчення міжкомпонентних зв'язків, теорій реґіоналізації при проведенні с-г зонування та а-б районування, теорій територіально-виробничих комплексів і кластерів для дослідження територіальних поєднань в АБ тощо.

Наукова новизна одержаних результатів:

з суспільно-географічної позиції теоретично обґрунтовано нове для української географії поняття “агробізнес” (АБ), що відображає соціально-економічні явища та процеси, які зародилися і розвиваються в агарній сфері України внаслідок становлення ринкових відносин;

набула дальшого розвитку ключова категорія суспільної географії - категорія геопросторової організації суспільства на прикладі її часткового поняття - поняття територіальної організації АБ;

вперше у вітчизняній суспільній географії виконано а-б районування обласного реґіону та виділено територіальні осередки а-б діяльності - центри, ядра, вузли, що зароджуються;

застосовано нову для української науки теорію кластерів до вивчення територіальної організації АБ;

створено оригінальні картографічні моделі а-б діяльності досліджуваного обласного реґіону.

Практичне значення одержаних результатів:

висновки теоретичного характеру, що стосуються АБ та АПК періоду ринкової трансформації, можуть використовуватися при викладанні навчальних дисциплін “Географія АПК”, “Аграрна економіка”, “Основи агробізнесу” та подібних на географічних та економічних факультетах вузів;

низка нових термінів і понять, які запропоновано в дисертації, може слугувати вдосконаленню аграрної складової української суспільно-географічної термінології;

висновки та рекомендації прикладного і прогностичного характеру, що стосуються територіальної організації АБ Львівщини, можна використовувати у її реґіональній аграрній політиці;

серія аналітичних та синтетичних карт а-б діяльності (як загалом, так і окремих її видів), а також комплексна карта перспективної територіальної організації АБ Львівської області можуть використовуватися у прикладних розробках, пов'язаних з територіальним управлінням і плануванням.

Особистий внесок здобувача. Подані в дисертації висновки та результати досліджень здобувач одержав особисто в процесі чотирирічних наукових пошуків. У роботі використано статистичну та іншу інформацію львівських обласних головних управлінь статистики, сільського господарства і продовольства, земельних ресурсів, Львівської аграрної палати тощо; а також теоретичні надбання вітчизняних та закордонних учених, зазначених вище, на що зроблено відповідні посилання в тексті роботи. У дисертацію частково увійшла стаття “Problemy reformowania rolnictwa w obwodie Lwowskim”, виконана у співавторстві з О. І. Шаблієм та, в С. І. Пенюком якій здобувач дав аналіз процесу становлення підприємництва у сільському господарстві Львівської області, що становить 33% обсягу цієї статті.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Головні положення дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001); “Реґіональні особливості розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (Київ, 2002); “Історія міст і сіл Великої Волині в контексті реґіональних досліджень” (Житомир, 2002); “Гори і люди (у контексті сталого розвитку)” (Рахів, 2002); “Региональные проблемы социально-экономической географии” (Мінськ, 2002); “Реґіон-2003: Стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2003); “Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003), “Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2003); “Молоді вчені - географічній науці (Київ, 2004)”, “Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 2004); “Проблеми безперервної географічної освіти та картографії” (Харків, 2004); а також на звітних конференціях Літньої школи “Modern Approaches to Loсal and Regional Development” при Інституті реґіонального і локального розвитку Варшавського університету (Варшава-Київ, 2002) та кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2001-2004); наукових семінарах “Wspуіczesne problemy spoіeczne polskiej wsi” (Слупськ, 2002), ІІ Всеукраїнському семінарі, присвяченому 125-річчю з дня народження С. Рудницького (Тернопіль, 2002), наукових семінарах кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2001-2004).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження подано у 18 наукових публікаціях (з яких 2 - закордонні, в т. ч. 1 - у співавторстві); а саме, у 9 статтях (з яких 7 - у фахових виданнях із переліку ВАКу України) та 9 матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг опублікованих за темою дисертації наукових праць, що належать здобувачеві особисто - 4,8 друкованого аркуша.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з основної частини та додатків. Основна частина охоплює вступ, чотири розділи, висновки та список використаних джерел. Її викладено на 183 сторінках (з яких 153 сторінки - текстова частина), ілюстровано 29 рисунками та 17 таблицями. Список використаних джерел налічує 219 позицій, з яких 44 - публікації іноземними (крім російської) мовами. Три додатки містять 58 рисунків і 9 таблиць.

основний зміст роботи

У першому розділі дисертації “Науково-методичні засади дослідження територіальної організації агробізнесу реґіону” запропоновано визначення нового для української суспільно-географічної науки поняття агробізнесу (АБ), обґрунтовано доцільність його використання, визначено склад і структуру АБ обласного реґіону, подано методологію та методику досліджень.

Термін АБ перебуває у науковому вжитку в англомовних країнах з кінця 60-х рр. ХХ ст. Його автори - американські вчені J. Davis та R. Goldberg (Гарвардська школа бізнесу в м. Бостоні, США). Поняття АБ посідає на Заході приблизно те ж місце, що у вітчизняній науці категорія апк, і використовується для того, щоб науково відобразити наявність тісних взаємозв'язків між фермерським виробництвом, галузями промисловості, які переробляють його продукцію, і численними складовими сфери агросервісу.

Однак проведене нами дослідження обох понять методами математичної логіки свідчить, що АБ і АПК - це не тотожні сутності. Як відомо, апк - поняття, що функціонує в концепції міжгалузевих комплексів, у якій головним є виробничо-технологічна взаємопов'язаність різних галузей. До того ж галузь, як одне із ключових понять цієї концепції, діє повноцінно на рівні всього національного комплексу. Якщо ж на певній території галузі агропромислового сектора не пов'язані між собою, то там апк не сформувався, хоч і може розвиватися АБ. Бо АБ - це поняття, яке стосується головно ринкової економіки, приватної власності, прибутковості. Його характерною рисою є наявність диверсифікованих видів аграрної діяльності, велика кількість посередників і дистриб'юторів, розширена сфера аграрного сервісу, розгалужена система ринкової інфраструктури. Все це стосується передусім реґіонального та локального рівня.

Тому, вивчаючи апк, дослідник розглядає аграрну сферу із позиції міжгалузевих зв'язків та комплексності на національному і субнаціональному рівнях. А вивчаючи АБ, розглядає її крізь призму різноманітної диверсифікованої та прибутково орієнтованої діяльності на реґіональному та субреґіональному рівнях. Отже, у науці “агробізнесовий” і “агропромислово-комплексний” - це два різні, хоч і взаємопов'язані, підходи, принципи вивчення аграрного сектора економіки.

АБ лаконічно визначаємо як прибуткову економічну діяльність у широко трактованій аграрній сфері в ринкових умовах. Для конкретнішого визначення необхідно окреслити обсяг, охоплюваність поняття “аграрна сфера”. З цією метою досліджено методами теорії множин низку визначень за різними джерелами. За результатами цього дослідження до складу АБ відносимо не лише сільське господарство (далі - с. г.), а й переробку сільськогосподарської (далі - с-г) сировини, виготовлення аграрної техніки, устаткування та інших виробничих засобів, надання різноманітних послуг тощо. Тобто, АБ охоплює всі ті види діяльності, що на ранніх етапах поділу праці належали до тоді ще недиверсифікованого с. г., і в яких тепер можлива прибуткова діяльність.

У дисертації зроблено спробу із понять, що стосуються АБ і його територіальної організації, сформувати єдину поняттєво-термінологічну систему. Вона складається із п'яти блоків понять (див. рис. 1). Кожен із цих блоків у дисертації зображений окремою деталізованою блок-схемою, а визначення ключових категорій подано в тексті роботи.

Елементами компонентного складу АБ слід, відповідно до розуміння АБ як діяльності, а не як сукупності галузей, вважати не галузі, а види економічної діяльності - четвертинну, третинну, вторинну та первинну, представлені конкретними видами бізнесу:

четвертинна діяльність (агроінформаційний, агронауковий, агроосвітній, агроаудиторський, агроконсалтинґовий, агрорекламний бізнес тощо);

третинна діяльність (агрозаготівельний, агротранспортний, агродистриб'юторський, агроторговий, агрохімсервісний, агротехсервісний, ветеринарний та інші види бізнесу);

вторинна діяльність (хлібопродуктовий, цукроварний, м'ясопродуктовий, молокопродуктовий, шкіряний бізнес та інші, що займаються переробкою с-г продукції, а також ті види бізнесу, де виготовляються засоби аграрного виробництва - комбікормовий, агромашинобудівний, агрохіміндустріальний, агробудівельний тощо);

первинна діяльність (зерновий, буряківничий, картоплярський, скотарський, свинарський, насіннєвий, племінний та інші види с-г (рослинницького і тваринницького) бізнесу).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Предметом дисертаційного дослідження є територіальна організація агробізнесу, яку розуміємо в контексті обґрунтованих О. І. Шаблієм особливостей геопросторової організації суспільства. Отже, поняття територіальної організації АБ охоплює: 1) взаєморозміщення суб'єктів АБ на території реґіону; 2) наявність територіальних взаємозв'язків між ними; 3) існування територіальних поєднань цих суб'єктів, 4) їх функціонування в процесі управління та саморегулювання.

У дисертації обґрунтовано такі типи територіальних утворень, як а-б осередки (пункти, центри, вузли, ядра тощо) та а-б реґіони (ареали, райони, зони, пояси). Зокрема, агробізнесовий пункт визначено як зосередження в поселенні (найчастіше - в селі) економічних суб'єктів, що належать до одного сектора АБ, наприклад, первинного. Агробізнесовий центр - це зосередження в поселенні а-б діяльності щонайменше двох видів: первинної та вторинної. Сюди відносимо більші села, селища та містечка, де діють окремі суб'єкти переробного сектора та агросервісу. Агробізнесовий вузол - це територіальне зосередження широкої номенклатури видів а-б діяльності у великому місті та прилеглих до нього поселеннях. Він формується під впливом процесів сировинної, технологічної, інформаційної, фінансової, інфраструктурної гравітації. Категорію агробізнесових районів детально розглянуто у четвертому розділі дисертації (див. с. 12 автореферату).

Вивчення АБ невід'ємне від дослідження аграрного ринку, який розглядаємо на різних територіальних рівнях: від локального до національного. Поняття аграрного ринку охоплює такі компоненти, як продовольчий агроринок, ринок землі та інших засобів аграрного виробництва, а також працересурсний і фінансовий аграрні ринки, ринок агротехнологій та агроінновацій тощо. Відсутність ринку землі (купівля-продаж с-г угідь поки-що під мораторієм) - один із найголовніших стримувачів розвитку повноцінного ринкового середовища в аграрній сфері.

Загалом для аграрного ринку обласного реґіону характерні такі загальні особливості, як стабільність попиту на сировину та готову продукцію і водночас сезонність у формуванні її пропозиції; часове запізнення реакції товаровиробників на зміни в кон'юнктурі ринку з огляду на ускладненість зміни виробничого напрямку; зональність формування пропозиції с-г сировини і обмежений термін зберігання готової продукції, що зумовлює додаткові витрати на перевезення і зберігання; наявність додаткових ризиків, спричинених залежністю значної частини учасників ринку від природних умов та ін.

У другому розділі дисертації “Чинники розвитку і територіальної організації агробізнесової діяльності у Львівській області” розглянуто зовнішні стосовно АБ умови та обставини, які мають суттєвий вплив на процес зародження АБ та становлення його територіальної організації (див. табл. 1).

Таблиця 1

Система чинників зародження та становлення територіальної організації агробізнесу реґіону

Категорія чинників	Зовнішні чинники	Внутрішні чинники
Чинники зародження агробізнесу	Потреби суспільства у продовольстві	Диференціація та інтеґрація аграрної діяльності
	Ринкова трансформація економіки	Підприємницька активність населення
Чинники становлення та функціонування агробізнесу	Закони та механізми функціонування ринкової економіки	“Зелена” революція - хімізація, механізація, індустріалізація на ринкових засадах, генна інженерія тощо
	Науковий і технічний прогрес, інновації та інформація
	Аграрна політика держави та система державного аграрного управління та регулювання	Внутрішньотехнологічні чинники - сезонність, сировино- та працемісткість, обмежені терміни зберігання продукції і т. п.
	Реґіональне управління та місцеве самоврядування
Чинники територіальної організації агробізнесу	Територіальні відмінності в природних умовах і ресурсах, екологічний та земельний чинник	Система аграрного землеволодіння та землекористування
	Система розселення населення (екістичний чинник)	Наявна матеріально-технічна база АПК - чинник аграрного фондового потенціалу та аграрного капіталу
	Пропорції та диспропорції в рівнях соціально-економічного розвитку території реґіону	Відмінності в аграрній освоєності території реґіону
	Інвестиційна привабливість реґіону	Агроінфраструктурний чинник

Загальними чинниками, що спричиняють виникнення АБ та впливають на його подальше формування, є ринкова трансформація економічної системи держави, національна та реґіональна аграрна політика, науково-технічний поступ і загальносвітові тенденції в аграрному розвитку. У масштабі обласного реґіону а-б діяльність розгортається на основі виробничої, працересурсної, матеріально-технічної, інформаційної та інших видів діяльності в реґіональному апк. З огляду на це, територіальна організація АБ великою мірою визначається територіальною організацією апк, сформованою на попередніх етапах його розвитку.

Дослідження виявили, що в сучасних умовах важливу роль починають відігравати такі донедавна нетрадиційні чинники, як місцеве самоврядування, підприємницька активність населення, інвестиційна привабливість реґіону, ринкова інфраструктура тощо. Водночас роль традиційних чинників (природні ресурси, трудові ресурси, матеріально-технічна база) суттєво змінюється. Це можна простежити на прикладі людського чинника, який став найважливішим фактором а-б діяльності. По-перше, людину в АБ розглядаємо як споживача, по-друге, як ресурс праці, по-третє, як організатора бізнесової діяльності (підприємницький ресурс), по-четверте, в контексті її розселення (екістичний чинник). Стосовно екістичного чинника, то форми територіальної організації АБ (а-б центри, вузли, кущі) формуються відповідно до подібних структур в екістичній системі реґіону.

Для Львівської області характерна деяка перенаселеність, звідси - нижча землезабезпеченість (0,42 га угідь / особу проти загальноукраїнських 0,79 га угідь / особу) та потенційно вищий попит на землю. Вважається також, що для Львівщини властива висока підприємницька активність населення. Важливо сформувати міцний прошарок агропідприємців (агробізнесменів). Однак тут на заваді депопуляція сільського населення та міґрація його найбільш мобільної та активної частини за кордон.

Вирішальну роль в територіальній організації первинного сектора, від якого розгортаються усі інші види а-б діяльності, відіграють природно-географічні чинники. В досліджуваному реґіоні чітко простежується зональна структура природного довкілля: почергово змінюють одна одну поліська, лісостепова (височинна і рівнинна передгірська) та гірська зони, які характеризуються якісно відмінними умовами для організації бізнесу, для вибору напрямків і форм господарювання у первинному секторі. Крім того, якість довкілля суттєво впливає на грошову вартість с-г угідь, що характеризується значною територіальною диференціацією. Зокрема, грошова оцінка ріллі (в цінах 2002 р.) змінюється від 1,6 тис. грн / га у гірських Сколівському та Турківському районах до 11,4 тис. грн / га у лісостепових Бродівському і Золочівському (середня в області - 7,8 тис. грн / га).

Однак, при формування цін земельних ділянок важливу роль відіграє також система с-г землеволодіння та землекористування, що суттєво трансформувалися у процесі земельної реформи. Якщо у 1990 р. реально всі угіддя перебували у державному володінні, то на початку 2004 р. 69,5% с-г угідь належали мешканцям області, 4,8% - фермерам, 25,7% - с-г підприємствам, заснованих на колективній (ВАТ, ТзОВ) чи приватній (ПП) власності на базі колишніх колгоспів та совгоспів. Такі структурні зміни є важливим позитивним наслідком земельної реформи.

Станом на 1 квітня 2002 р. розпайовано 619 тис. га с-г угідь (для порівняння: у 1990 р. колгоспи і совгоспи зосереджували 749 тис. га угідь). Кількість громадян, які одержали паї та отримали земельні сертифікати, сягнула 354 тис. осіб. Пересічний розмір виділеного паю становить 1,7 га, що суттєво менше від середнього в Україні. Повільно відбувається видача держактів на землю: їх одержали лише 9,2% претендентів. Значна частина власників земельних паїв, серед яких багато осіб пенсійного віку, здали свої паї в оренду - 62,1%. Крім того, значна частина земельних паїв - 28,7% - виявилася, на жаль, незадіяною. Найбільше незадіяних паїв у південній частині області, тоді як на півночі, де вищий рівень аграрного розвитку, земельна реформа відбувається активніше.

Зміни в землеволодінні та землекористуванні, а також незадовільний на нинішній час стан агроландшафтів, спричинений як нинішньою економічною кризою, так і господарюванням в колгоспно-совгоспний період, зумовили низку екологічних проблем, що потребують негайного розв'язання. В розвинених державах ці проблеми вирішуються шляхом докорінної екологізації с-г виробництва і переходу його на засади так званого органічного землеробства (англ. organic agriculture), що передбачає підвищення та підтримання природними методами стійкої родючості та біологічної активності ґрунтів; прямування до замкненості циклів обігу органічної матерії шляхом підтримання балансу між тим, що вноситься у ґрунт, і тим, що виноситься із нього урожаєм; рішуче запобігання змиву ґрунтів у процесі водної та вітрової ерозії тощо. Такий досвід можна і доцільно використати в умовах Львівщини.

Становлення АБ і формування його територіальної організації у Львівській області відбувається на старій колгоспно-совгоспній матеріально-технічній базі, що значною мірою втрачена в процесі реформ, а її залишки потребують докорінної модернізації. На такій основі й відбувається формування аграрного фондового потенціалу та нагромадження аграрного капіталу. Поліпшити ситуацію у цій сфері можна шляхом налагодження системи земельної іпотеки й агролізинґу.

Важливу роль у процесі територіального розвитку АБ відіграє агробізнесова інфраструктура. У Львівській області її формують такі складові, як логістична (заготівельні організації, складські системи), інженерна (зокрема, меліоративні споруди), транспортна, транскордонна, ринкова інфраструктура тощо. Однак рівень розвитку інфраструктури АБ в реґіоні низький, вона недостатньо виражена географічно. Особливо актуальним є формування повноцінної мережі ринкової інфраструктури агробізнесу з такими її складовими, як система аграрних банків, повноцінні аграрні біржі в кожному райцентрі, мережа закладів аграрної аукціонної торгівлі та виставкової діяльності, система страхування від ризиків, пов'язаних із природними стихіями чи непередбачуваними стрибками цін тощо.

З інфраструктурним чинником пов'язаний рівень соціально-економічного розвитку реґіону та його аграрна освоєність, ринкова та інвестиційна привабливість. Львівська область характеризується низьким рівнем залучення інвестицій в аграрний сектор, хоча за науково обґрунтованої агроінвестиційної політики та з огляду на прикордонне положення могла б бути провідним серед реґіонів України. Крім того, прикордонне положення є сприятливим для розгортання аграрного співробітництва в межах єврореґіонів “Буг” і “Карпатський”, в яких Львівська область бере участь, а також в межах проектованого єврореґіону “Сян”.

З позиції управління АБ актуальною є адміністративна реформа. Сільська територіальна самоврядуюча громада повинна бути такою, щоб за своїми кількісними і якісними параметрами мати достатньо важелів впливу на локальний аграрний ринок, а також можливості підтримки малого підприємництва та конкуренції у сфері АБ.

У третьому розділі “Територіальна організація окремих видів агробізнесової діяльності у Львівській області” наведено результати економіко-географічних досліджень різних складових АБ реґіону. Аналізуються загальні зміни структурного і функціонального характеру, не всі з яких сприяють формуванню АБ, а саме: бартеризація, натуралізація, тінізація, зменшення ефективності. Незважаючи на це, розвитку АБ сприяють приватизація, поділ великих підприємств на малі та розширення конкурентного середовища в такий спосіб, диверсифікація торговельної діяльності, банкрутство тих економічних структур, які нездатні або не бажають переорієнтовуватися до ринкових умов.

Оскільки в умовах зародження АБ важливим є формування передусім сфери обслуговування, то в дисертації розгляд компонентної структури розпочинається не від с-г сектора, як це було традиційним під час дослідження апк, а від “верхніх”, невиробничих секторів АБ.

Головним стимулятором активізації а-б діяльності в реґіоні мають стати четвертинний і третинний сектори АБ (агросервіс). Четвертинний сектор, який формуватимуть інформаційна, інноваційна, консалтинґова, рекламна діяльність тощо, слід створити, використовуючи західний досвід. Третинний сектор у Львівській області розвивається на основі сфери виробничого (агрохімічного, агротехнічного, агробудівельного тощо) та невиробничого (заготівлі, перевезення та інші) обслуговування апк, однак не є достатньо диверсифікованим і охоплює своєю діяльністю незначну частину суб'єктів первинного і вторинного секторів. Винятком є торговельна діяльність в АБ, що останніми роками значно розширилася кількісно і якісно.

Вторинний сектор АБ Львівської області формує головно харчова промисловість. Ринок продукції непродовольчого сектора АБ функціонує здебільшого завдяки зовнішнім поставкам. Харчова промисловість реґіону характеризується відносно значними обсягами виробництва продуктів зернової групи та продовольчих товарів із молока та м'яса. Однак рівень розвитку переробного сектора в області недостатній для повної переробки усієї с-г сировини, що тут виробляється. Крім того, не можна не враховувати того факту, що значним виробником готової продовольчої продукції, переважно для власних потреб, є сільське населення. Тому промислове виробництво продуктів харчування зменшується. Наприклад, за 1990-2003 рр. виробництво хліба зменшилося в 4,3 раза, продукції із незбираного молока - в 6,6 раза, ковбас - в 12,9 раза. Однак зросло виробництво майонезу - в 3,4 раза, пива - в 1,4 раза. У деяких галузях харчової промисловості останніми роками спостерігаємо нестійке зростання.

На Львівщині відбулася приватизація переробного сектора (за винятком суб'єктів спиртового та, частково, зернопереробного бізнесу) з утворенням ВАТ та ТзОВ. Значна частина великих підприємств переробного сектора втратили колишні ринки збуту продукції і, не зумівши переорієнтуватися на прогресивніші способи господарювання, практично припинила діяльність. Малі підприємства харчової індустрії функціонують переважно у формі приватних підприємств.

Здійснюючи реґіональну аграрну політику, слід виходити із того, що харчова промисловість має стати головним стимулятором та інтеґратором у системі АБ, формуючи попит на с-г продукцію на реґіональному та локальних аграрних ринках.

У первинному секторі на тлі загального падіння виробництва (валова продукція с. г. за 1990-2003 рр. зменшилася від 4,0 до 2,8 млрд грн у цінах 2000 року) останніми роками простежується деяка стабілізація, а в деяких видах рослинницького бізнесу - нестійке зростання. У процесі становлення ринкових відносин склалися три групи с-г товаровиробників, що конкурують між собою: с-г підприємства, фермерські господарства та аграрні домогосподарства. Для кожної із них характерна своя спеціалізація, динаміка розвитку й особливості територіальної організації.

Основу діяльності сільськогосподарських підприємств Львівської області становить зерновий та буряківничий бізнес. Частка підприємств у цих двох виробництвах у 2003 р. становила відповідно 35,5 і 27,8%, а в інших видах с-г діяльності не перевищувала 10%.

У територіальній організації діяльності с-г підприємств досліджуваного реґіону простежуються зональні структури - в напрямі з північного сходу на південний захід почергово змінюють одна одну чотири зони: 1) малополіська, де с-г підприємства відіграють значну роль в агровиробництві та місцевих аграрних ринках; 2) середня (переважно лісостепова) смуга, в якій підприємства значно поступаються приватному секторі; 3) лісостепова передкарпатська зона, де с-г підприємства домінують в агровиробництві, але характеризується нижчою продуктивністю порівняно із підприємствами малополіської зони; 4) гірська зона, де с-г підприємств від 2000 р. немає. Про низьку економічну і соціальну ефективність с-г підприємств, їхню ринкову недієздатність свідчить те, що володіючи в 2003 р. 25,7% угідь вони дали лише 7,7% валової с-г продукції Львівської області.

Фермерський сектор відіграє незначну роль у с-г виробництві Львівщини. Зосереджуючи 4,8% угідь, він у 2003 р. виробив 3,9% зерна, 0,8% м'яса, по 0,4% цукрових буряків і молока. Статистика засвідчує зменшення бізнесової активності фермерів у реґіоні: протягом останніх шести років їх було 1,2 тис. Однак значно зросла кількість аграрних домогосподарств, що ведуть на отриманих у процесі паювання угіддях по-суті фермерське господарство, не бажаючи одержати офіційно такий статус. Таке небажання спричинене наявною економічно-правовою ситуацією в державі.

У територіальній організації діяльності фермерів реґіону простежуються т. зв. полярні, а не зональні, структури. Виділяємо чотири територіальні осередки (полюси) підвищеної фермерської активності у с-г бізнесі: 1) Стрийсько-Жидачівський, 2) Самбірський, 3) Сокальський, 4) Бузько-Золочівський. Загалом концентрація фермерських господарств у досліджуваному реґіоні незначна: пересічно на 10 тис. сільських мешканців тут припадає 11 фермерів (для порівняння: в Україні - 26). Крім того, в умовах малоземелля середні розміри фермерського господарства на Львівщині становлять 45 га, тоді як пересічно в Україні - 62 га.

Головним виробником с-г продукції є аграрні домогосподарства, що на Львівщині в 2003 р. виробили 60,7% урожаю зерна, 71,9% цукрових буряків, понад 90% картоплі, овочів, м'яса і молока, володіючи 69,5% с-г угідь. За роки реформ помітне значне розширення с-г діяльності населення, однак воно відбувалося в екстенсивний спосіб: якщо площі угідь у володінні домогосподарств зросли у 5,0 разів, то валова продукція - лише в 1,4 раза. У с-г виробництві населення переважають примітивні технології і ручна праця. Агробізнес тут лише зароджується. Географія с-г діяльності населення корелюється із щільністю сільського населення.

Особливості територіальної організації окремих складових АБ у Львівської області відображено у серії карт, поміщених у текстовій частині дисертації та в додатках до неї.

У четвертому розділі дисертації “Територіальна організація агробізнесових субрайонів Львівського обласного реґіону” зроблено спробу виявити територіальні утворення в АБ Львівської області, що почали формуватися. Запропоновано схему а-б районування реґіону.

Виходячи із принципів спеціалізації, єдності з адміністративно-територіальним поділом, конструктивності, комплексності, економічної ефективності, достатньої різноманітності тощо, ми виділили чотири агробізнесові субрайони (як складові Львівського обласного агробізнесового району): Північно-Східний, Центральний, Центрально-Західний, Південний (див. рис. 2). А-б субрайон розглядаємо як форму територіальної організації АБ (складову обласного а-б району), в якій зосереджені всі види АБ, що становлять певну економічну відмінність від інших таких територіальних зосереджень і є певною територіально-економічною цілісністю на основі географічного поділу та інтеґрації праці, наслідком чого є участь в реґіональному аграрному ринку та спеціалізація. Виділені а-б субрайони можуть бути об'єктами реґіональної та суб'єктами субреґіональної аграрної політики.

Північно-Східний агробізнесовий субрайон формується у краще забезпеченій інфраструктурою та з краще розвиненим аграрним фондовим потенціалом частині обласного реґіону, для угідь якого характерна загалом вища грошова оцінка с-г угідь. Основу спеціалізації вторинного сектора становлять зерно-, цукро-, м'ясо- і молокопродуктовий бізнес. Первинний сектор, де значні позиції зберегли великі с-г підприємства, спеціалізується на зерновому, буряківничому, картоплярському, скотарському та свинарському бізнесі.

Головним чинником розвитку Центрального агробізнесового субрайону є приміське положення, що зумовлює спеціалізацію його АБ передусім на задоволення потреб мешканців майже мільйонного Львова у свіжих продуктах харчування. Сам же Львів характеризується потужним інфраструктурним, споживчим, переробним потенціалом, що поширює свій вплив на терени усього Західного реґіону України і має досить диверсифіковану структуру а-б діяльності. До неї належать зокрема й “верхні” сектори - сервісний, інформаційний. АБ Центрального субрайону спеціалізується на хлібо-, м'ясо-, молокопродуктовому та алкогольному бізнесі, а також на видах с-г бізнесу, спрямованих на безпосереднє задоволення продовольчих потреб міського населення. Останніми роками тут бурхливо розвиваються тепличне господарство, плодівництво та овочівництво приміського типу, а також така пов'язана з АБ діяльність, як квітникарство.

Центрально-Західний агробізнесовий субрайон формується на території із гіршими природно-географічними умовами та нижчим рівнем аграрного розвитку, порівняно з Північно-Східним субрайоном. Характерною рисою є низька землезабезпеченість і наявність Дрогобицької аґломерації із її значним споживчим та переробним потенціалом. Вторинний сектор АБ спеціалізується на зерно-, хлібо- і м'ясопродуктовому бізнесі, додатково - молокопродуктовому та цукроварному бізнесі. Спеціалізацію первинного сектора АБ визначають картоплярський, зерновий, скотарський і свинарський види бізнесу. Великі с-г підприємства у цьому субрайоні займають слабші позиції, ніж у Північно-Східному, і значно поступаються за загальними обсягами виробництва домогосподарствам.

Південний агробізнесовий субрайон формується в гірській частині Львівської області, де головними видами людської діяльності є лісівництво і рекреація, а-б діяльність - побічна. Перспективною спеціалізацією АБ цього субрайону є скотарство і вівчарство, а також спрямованість на задоволення потреб рекреантів у свіжих та якісних продуктах харчування.

Спільною для всіх субрайонів є відсутність розвиненої і структурованої четвертинної і третинної а-б діяльності, а також недостатній рівень розвитку а-б інфраструктури.

У кожному із а-б субрайонів зроблено спробу визначити опорний кістяк територіальної організації АБ, який формують а-б центри, ядра і вузли, що зароджуються на основі відповідних елементів територіальної структури апк. В окремих випадках ці територіальні поєднання локалізовані компактними групами, утворюючи кущові осередки агробізнесової діяльності. Всього у Львівській області ми виділили 12 таких осередків (див. рис. 2). Вони є активізаторами процесу формування АБ на довколишній території. У кожному з них активно розвивається хлібопекарський та молокопродуктовий бізнес, у 8 - м'ясопродуктовий, у 2 (донедавна - у 4) - цукроварний. У складі 12 кущових осередків і поза ними налічуємо 5 потенційних а-б ядер та понад 100 а-б центрів, з яких 10 відносимо до категорії великих (макроцентри), 16 - до категорії середніх (мезоцентри).

Усі форми територіальної організації АБ є динамічними утвореннями, бо постійно змінюють свої якісні та кількісні характеристики в процесі управління, яке визначають два чинники: зовнішній та внутрішній. Зовнішній чинник формують об'єктивні закони ринкової економіки і правове поле, яке їх коригує відповідно до національних умов та обставин часу, а також система державного управління аграрним сектором, що повинна вирішувати різноманітні оперативні завдання, передусім - шляхом інтервенцій на ринок, а також митної та податкової політики.

Однак АБ реґіон є внутрішньо інтеґрованою системою, для якої характерні механізми самоуправління та саморегулювання, в яких важливу роль відіграє конкуренція. Ці процеси мають багато спільних ознак в межах виділених нами а-б субрайонів. Це дає підстави розглядати функціонування окремих а-б субрайонів Львівської області через категорію а-б кластерів (англ. cluster - гроно, пучок), що є територіальними поєднанням компактно розташованих суб'єктів АБ на основі тісних взаємозв'язків і співпраці, зокрема шляхом укладання взаємовигідних контрактів, які забезпечують реалізацію спільних інтересів і, водночас, ґарантують повноцінну ринкову конкуренцію. Поняття кластер М. Портер обґрунтував однією із ключових категорій своєї теорії конкуренції.

У дисертації розглянуто три потенційні а-б кластери: Малополіський, Львівський та Передкарпатський. Вони не є штучним утворенням типу велетенських агропромислових виробничих об'єднань чи комбінатів і, водночас, функціонують в інший спосіб, ніж територіально-виробничі агропромислові комплекси. Кластери спеціально не створюються, а виявляються в процесі наукових досліджень і підтримуються важелями реґіональної аграрної політики, завдяки чому досягається раціональна координація між державним управлінням та внутрішнім саморегулюванням територіальних агрогосподарських систем, якими в нашому випадку є а-б субрайони.

Функціонування підприємницьких структур в межах а-б кластерів матиме такі переваги, як наявність заохочень для вибору спеціалізації в такий спосіб, щоб не створювати критичної конкуренційної загрози для інших фірм, які формують кластер, і водночас ґарантії відсутності таких загроз з боку інших фірм; наявність можливостей ефективно-посиленої співпраці у сфері спільного використання складських приміщень, транспортних засобів чи переробних потужностей; забезпечення можливості спрощеного і безперешкодного обігу ідей, інформації, технологій та кваліфікованих фахівців у межах кластеру; можливість спільно обійти мінімальний поріг ефективності, що підвищить інвестиційну привабливість, зробить доступнішими кредити; також інші додаткові можливості у сфері агромаркетинґу й агроменеджменту.

висновки

У дисертаційній роботі здійснено суспільно-географічні узагальнення стосовно нової системи економічної діяльності в аграрному секторі економіки - агробізнесу (АБ), який почав формуватися в Україні внаслідок ринкових реформ. Проаналізовано процес трансформації апк конкретного реґіону України (Львівської області) в АБ, зокрема, процеси приватизації землі, зміни у структурі виробництва і спеціалізації під впливом ринкових чинників, виникнення нових видів аграрної діяльності та форм їх територіального зосередження. Унаслідок проведених суспільно-географічних досліджень територіальної організації АБ, що зароджується у Львівській області, одержано такі висновки та результати:

Якісні та кількісні перетворення в аграрному секторі національного господарства України потребують нових підходів до їх суспільно-географічного вивчення. Це є важливою науковою проблемою, розв'язання якої запропоновано за допомогою категорії агробізнесу (АБ). Є достатньо арґументів для застосування у вітчизняній суспільно-географічній науці поняття АБ, оскільки досі дослідження агропромислової сфери суспільства велися майже виключно в рамках концепції апк.

Для розв'язання цієї проблеми, що має важливе значення для науки і практики, обґрунтовано суспільно-географічну поняттєво-термінологічну систему “Агробізнес”, що становить теоретичний фундамент дисертаційної роботи і відображає склад і структуру АБ, його територіальну організацію, середовище функціонування АБ і суттєву складову цього середовища - аграрний ринок.

На прикладі Львівської області охарактеризовано традиційні та нетрадиційні чинники, що визначають процес розвитку АБ та впливають на формування його територіальної організації в обласному реґіоні: природо-географічний (зокрема, земельних ресурсів), працересурсний (зокрема, підприємницька активність населення), аграрного капіталу, аграрного фондового потенціалу, екістичний, агро-географічного положення, споживчий, місцевого самоврядування, інфраструктурний, інвестиційної привабливості тощо. Доведено, що вплив на АБ шляхом управління чинниками є дієвим засобом реґіональної аграрної політики.

Здійснено економіко-географічний аналіз усіх видів АБ, що зароджуються у Львівській області; в с-г бізнесі цей аналіз виконано як загалом, так і за трьома категоріями товаровиробників: підприємствами, фермерами і домогосподарствами. Простежено динаміку структурних зрушень за період реформ. Результати цих досліджень свідчать, що в кожній із перелічених груп товаровиробників у Львівській області формуються свої територіальні структури. Звернено увагу на те, що розвиток фермерства та інших форм підприємництва в АБ реґіону є недостатнім, а зростання с-г діяльності населення не є індикатором успіхів економічних реформ.

За допомогою методів багатовимірного аналізу здійснено групування адміністративних районів Львівської області за природними та соціально-економічними передумовами а-б діяльності та за спеціалізацією с-г сектора як загалом, так і за окремими категоріями товаровиробників (підприємства, фермери, населення). Дослідження виявили принципово відмінні пріоритети у різних груп товаровиробників стосовно формування спеціалізації та участі в аграрному ринку.

Обґрунтовано форми територіальної організації АБ. Це а-б реґіони (а-б райони, зони) та територіальні осередки а-б діяльності (а-б пункти, центри, ядра, вузли). Зроблено спробу виявити такі структури на стадії їх становлення у Львівській області. Зокрема, виділено у Львівській області 4 перспективних а-б субрайони та 12 кущових а-б осередків, що формують опорний кістяк цих субрайонів. Охарактеризовано спеціалізацію та структуру виділених територіальних поєднань.

Доведено доцільність розширення мережі суб'єктів аграрного сервісу та бізнесової інфраструктури, дальшого розукрупнення переробних підприємств та географічного їх наближення до виробників с-г сировини для подолання існуючих територіальних диспропорцій, розвитку кооперації та інтеґрації на ринкових засадах. Усе це може бути використано в реґіональній аграрній політиці. Запропоновано використання в наукових дослідженнях та економічній практиці концепції кластерів на прикладі субреґіональних складових АБ Львівської області.

Достовірність результатів дисертаційного дослідження обґрунтована продуманим застосуванням математичних, картографічних та інших методів на основі теоретико-методологічних здобутків львівської та київської наукових шкіл суспільної географії.

список опублікованих праць за темою дисертації

статті у фахових наукових виданнях

Ранця І. Суспільно-географічні проблеми розвитку агробізнесу у Львівській області // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту ім. М. Гнатюка. Сер.: Географія. - 2002. - № 2. - С. 138-142.

Ранця І. І. Зміни в сільськогосподарській спеціалізації реґіонів України в процесі становлення агробізнесу // Географія і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М. Драгоманова. - 2002. - Вип. 8. - С. 118-125.

Ранця І. І. Територіальні зрушення у виробництві продукції харчової промисловості в процесі становлення агробізнесу в Україні // Географія і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М. Драгоманова. - 2003. - Вип. 9. - C. 161-168.

Ранця І. І. Теоретико-методологічні основи дослідження географії агробізнесу // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. Драгоманова. Сер. 4. Географія і сучасність. - 2003. - Вип. 10. - С. 71-77.

Ранця І. Сільськогосподарське використання земельних ресурсів Львівської області: екологічні та суспільно-географічні аспекти // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2003. - Вип. 29. - Ч. 2. - С. 99-102.

Ранця І. Суспільно-географічні аспекти екологізації агробізнесової діяльності (на прикладі Львівської області) // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Сер.: Географія. - 2004. - № 2. - Ч. 1. - С. 222-227.

Ранця І. І. Нові напрямки реґіональних аграрно-географічних досліджень // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Зб. наук. пр. Харк. нац. ун-ту ім. В. Каразіна. - 2004. - Вип. 4. - С. 243-246.

публікації в інших наукових виданнях

Ранця І. І. Присадибний сектор сільського господарства як складова агробізнесу Львівської області // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - К., 2001. - С. 75-76.

Ранця І. І. Аналіз економічної ситуації в агробізнесі Львівської області // Реґіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення: Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - К., 2002. - С. 48-49.

Ранця И. И. Общественно-географические исследования территориальной организации агробизнеса в Украине // Региональные проблемы социально-экономической географии: Тез. докл. Респ. науч. конф. - Минск, 2002. - С. 99-101.

Ранця І. І. Агрогеографічні ідеї у працях академіка Рудницького // Реґіональне географічне краєзнавство: теорія і практика: Матеріали ІІ Всеукр. семінару. - Тернопіль, 2002. - Ч. 1. - С. 42-47.

Ранця І. І. Перспективи агробізнесу в Карпатському реґіоні України в контексті сталого розвитку його території // Гори і люди (у контексті сталого розвитку): Матеріали міжнар. конф.: У 2 т. - Рахів, 2002. - Т.2. - С. 167-171.

Szablij O., Peniuk S., Rancia I. Problemy reformowania rolnictwa w obwodzie Lwowskim // Zrуїnicowanie przestrzenne obszarуw wiejskich w aspekcie spoіeczno-demograficznym. - Sіupsk: Wydawnictwo Pomorskiej Akademii Pedagogicznej, 2002. - S. 63-65. [Дисертанту належить 33% обсягу.]

Ранця І. І. Агробізнес реґіону і міські поселення як основа його територіальної організації (краєзнавче дослідження на матеріалах Волинської області) // Велика Волинь: Наук. зб. Житом. наук.-краєзнавч. товариства дослідників Волині. - 2002. - Т. 25. - Ч. 1. - С. 73-77.

...