Природні умови палеоліту Північного Поділля

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

11.00.04 - Геоморфологія і палеогеографія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Природні умови палеоліту Північного Поділля

Теодорович Лариса Віталіївна

Львів-2005

Дисертація є рукопис

Робота виконана на кафедрі геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат геолого-мінералогічних наук,

професор Богуцький Андрій Боніфатійович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, кафедра геоморфології і палеогеографії, професор

Офіційні опоненти: доктор географічних наук

Герасименко Наталія Петрівна,

Інститут географії НАН України,

старший науковий співробітник

кандидат геолого-мінералогічних наук,

доцент Волошин Петро Костянтинович,

Львівський національний університет імені

Івана Франка, кафедра конструктивної географії, доцент

Провідна установа Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 28 жовтня 2005 року о 15 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 26 вересня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Горішний П.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вже давно вчених цікавить вплив палеогеографічних змін природного середовища на еволюцію первісного людського суспільства. Важливо, що значна кількість археологічних знахідок була виявлена на території Центральної і Східної Європи у лесово-ґрунтових серіях, що формувались протягом усього плейстоцену. Їхнє вивчення дає змогу відтворити палеогеографічні умови формування та еволюції первісного людського суспільства. В основу даної роботи покладено наукову концепцію, суть якої полягає у генетичному взаємозв'язку трьох великих палеогеографічних феноменів четвертинного періоду: лесу, перигляціалу і палеоліту. У центрі цієї концепції знаходяться сучасні знання про перигляціал. Згідно з цими уявленнями, на території Північного Поділля під час зледенінь існували широкі природні зони, які прилягали до краю материкового льоду. Під терміном „перигляціал” слід розуміти кліматичні, морфогенетичні і седиментаційні умови, специфічні для перигляціальної зони материкових зледенінь. Тут панував екстраконтинентальний клімат, в якому існувала вічна мерзлота, формувалась специфічна „кріоґенна” рослинність, селилась мамонтова фауна і, найголовніше - мешкала давня людина. Детальне вивчення лесово-ґрунтових серій і слідів давніх перигляціальних утворень на Північному Поділлі дозволить реконструювати давню природно-географічну обстановку, встановити загальну хронологічну послідовність природних процесів, які відбувались у період палеоліту. Робота спрямована на відтворення умов існування давньої людини на Північному Поділлі, встановлення впливу коливань природних ритмів на формування палеолітичних культурних горизонтів, а також геоморфологічні процеси, що відбувалися у час розселення давньої людини і пристосовування її до природних умов. . Акцент зроблений на вияснення особливостей природних умов палеоліту Північного Поділля, визначення часу найдавнішого заселення території первісним населенням, шляхів та етапів його подальшого розселення, встановлення особливостей розвитку господарства. Увага приділяється динаміці природних процесів, природним ритмам, пошуку закономірностей геологічних умов залягання різночасових пам'яток, періодизації найдавнішого житлобудівництва, давнього мистецтва та релігійних вірувань тощо.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація була складовою частиною держбюджетних наукових тем географічного факультету: „Екологія лесів України” (№ держреєстрації 0193 V 0411623), „Плейстоценовий перигляціальний морфо- та літогенез” (№ держреэстрації 0196 V013405), а також держзамовної теми „Волино-Поділля, Передкарпаття і Волинське Полісся в антропогені”, теми за програмою ІNTAS 960072 „Середньопалеолітичні комплекси Західної України”, українсько-польського наукового проекту „Палеоліт Західної України і Південно-Східної Польщі”. Роботи проводились у тісному контакті з науковцями Інститу геологічних наук ПАН (м. Варшава, проф. Т. Мадейська), університету Марїї Кюрі-Склодовської (м. Люблін, проф. Г. Марущак, проф. М. Ланчонт, проф. Ю. Войтанович) та ін.

Мета і завдання дослідження. На підставі результатів комплексних досліджень лесово-ґрунтових серій Північного Поділля, до яких приурочені досліджувані палеолітичні об'єкти, мета дослідження полягала у реконструкції природних умов палеоліту. Відповідно до поставленої мети дослідження визначено такі завдання:

вияснити динаміку природних умов (рельєфу, клімату, рослинності, тваринного світу, тощо);

встановити особливості палеолітичної культури на теренах Північного Поділля;

вияснити палеогеографічні умови залягання основних палеолітичнихпам'яток;

вивчити стратиграфію лесово-грунтових товщ, що вміщують культурні горизонти з метою реконструкцій послідовності та хронології змін у навколишньому середовищі під час проживання у даній місцевості палеолітичних громад;

реконстрюювати геоморфологічні процеси, що відбувались під час розселення на Північному Поділлі палеолітичних людей, а також описати процеси, що призвели до руйнування культурних горизонтів.

Об'єктом дослідження виступають природні умови палеоліту Північного Поділля.

Предмет дослідження - показники, що відображають стан і динаміку природних умов палеоліту Північного Поділля (рельєф, клімат, рослинність, тваринний світ тощо). палеоліт поділля природний

Методи досліджень. У процесі досліджень були застосовані геологічні (літологічний, стратиграфічний і ін.), геоморфологічні (морфометричний, вікових рубежів, корелятних відкладів, аналіз ступеню денудації і ін.), палеогеографічні (палеопедологічний, палеокріогений, палеоонтологічні: спорово-пилковий, фауністичний, малакологічний аналізи тощо), методи абсолютного датування (термолюмінісцентний), археологічний і ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Палеоекологія давньої людини - новий напрям палеогеографії плейстоцену, а комплексне вивчення палеолітичних пам'яток Північного Поділля проведено вперше. Тому отримані результати можна розглядати як нову сторінку вивчення палеоліту Поділля, зокрема:

1. Вперше на основі комплексних досліджень вияснено параметри та динаміку природних умов палеоліту Північного Поділля, зокрема клімату, рельєфу, рослинності, тваринного світу, ландшафтів і ін.

2. Здійснено кореляцію культурних палеолітичних шарів з основними горизонтами лесів та викопних ґрунтів.

3. З'ясовано співвідношення та тривалість періодів палеоліту з періодами плейстоцену та голоцену.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційних досліджень були використані при написанні звітів із зазначених вище наукових тем. Значна кількість матеріалів даної роботи використовується при викладаннi спецкурсів „Палеогеографія плейстоцену”, „Археологічні методи у палеогеографії”. Отримані в процесі дослідження дані мають велике значення для вивчення палеоліту не лише на теренах Поділля, а й всієї України.

Особистий внесок здобувача. Автор з 1995 брала участь у комплексних польових дослідженнях, які проводились на території Північного Поділля, а також у підготовці звітів з наукових тем географічного факультету „Екологія лесів України”, „Середньопалеолітичні комплекси Західної України” та ін. Побудувано кліматограми за рештками різних видів ссавців і крива зміни кліматів у палеоліті на території Північного Поділля, а також складено картосхеми головних осередків розповсюдження палеолітичних пам'яток на Північному Поділлі.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднено на Першій всеукраїнській конференції „Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології” (Львів, 1996), на другій Міжнародній науковій конференції „Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 2004). Головні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на наукових семінарах кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ ім. Івана Франка (1997-2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано шість наукових праць, з яких чотири у рекомендованих ВАК України як фахові видання. Дві статті опубліковано в співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменування). Робота має обсяг 211 сторінок (242 сторінки тексту, 35 рисунків (з них 9 фотографій) і 18 таблиць).

Готуючи дисертацію, я консультувалась у доктора історичних наук, завідувача відділу археології Львівського Інституту українознавста ім. І. Крип'якевича Ситника О.С., за що йому щиро дякую. Вдячна за допомогу в оформлені рукопису та картографічних матеріалів доцентам кафедри геоморфології і палеогеографії Дмитруку Р. Я. та Яцишину А. М., а також мол.наук. співроб. Кричевській Д. А. Особливо вдячна науковому керівнику - професорові Богуцькому А. Б.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ „Методика досліджень”. На сучасному етапі дослідження палеоліту є повноцінним і продуктивним завдяки тісній співпраці археологів з геологами і географами, особливо палеогеографами. У процесі дослідження автор застосувала комплексний природничо-історичний підхід. Вивчення природних умов палеоліту Північного Поділля проведено з урахуванням цілого комплексу показників: літологічних, стратиграфічних, палеонтологічних, археологічних та ін. Відтворення давніх природних умов проведено з урахуванням даних про сучасні природні умови даної території. Проведення аналогії з сучасним станом природних умов дало змогу скласти уяву про характер і динаміку природних умов минулого. Головні закономірності, встановлені для сучасних природних умов, використані для реконструкції природних умов палеоліту. Дослідження розпочинались з аналiзу теоретичного та уже існуючого фактичного матеріалу. Автором опрацьовано значну кількість літературних джерел. У подальшому взято брала участь у комплексних польових дослідженнях, у яких використано цілий спектр геологічних і палеогеографічних методів досліджень четвертинних відкладів. Збір матеріалів проведено шляхом вивчення геологічних розрізів і зачисток, а також стаціонарних археологічних розкопів. Серед вивчених літературних джерел чимало праць, присвячених палеогеографічним реконструкціям природних умов на території України у плейстоцені. Що ж стосується таких палеореконструкцій на території Північного Поділля, то їх не так уже й багато. Особливо важливими для нас були праці А. Богуцького, які стосувались генезису лесів, їхньої стратиграфії та палеокріогених етапів плейстоцену, В. Нечаєва, де описано розвиток палеокріоґенних процесів та утворень. Палеореконструкції рослинного покриву на території західних областей України добре висвітлені у працях О. Артюшенко, Л. Безусько та ін. Значна кількість матеріалів стосувалась вивчення зональних ландшафтів у плейстоцені України та Волино-Поділля, зокрема праці Н. Герасименко, М. Куниці, І. Мельничука, Р. Дмитрука і ін. Плейстоценову фауну території дослідження вивчав К. Татаринов. Еталоном проведення палеогеографічних реконструкцій для нас були роботи І. Іванової, що стосувались палеоекології та палеогеографії палеоліту Придністерського Поділля, де природні умови були дещо іншими, аніж на Північному Поділлі. Серед наукових праць автор не знайшла жодної, присвяченої конкретно вивченню природних умов палеоліту Північного Поділля. Саме тому дана дисертація є актуальною. Вона містить значну кількість матеріалу, який дав змогу відтворити динаміку природних умов різних періодів палеоліту Північного Поділля. . . . Основою періодизації первісної історії є особливості знарядь праці та відмінності у техніці обробки каменю, а точніше у способі виготовлення знарядь.

Переважно науковці дотримуються поділу палеоліту на три періоди: ранній, середній і пізній. На території наших досліджень палеоліт розпочинається з пізньоашельської епохи середнього (за О. Ситником) палеоліту (кайдацький, коршівський викопний ґрунтовий комплекс середнього плейстоцену), продовжується періодом мустьє (верхній горизонт середньоплейстоценових лесів, микулино, прилуки, горохівський викопний ґрунтовий комплекс) середнього палеоліту і пізнім палеолітом (від вітачівського, молого-шекснінського, дубнівського викопного ґрунту верхнього плейстоцену до голоцену). . . . Цілеспрямовні копіткі археологічні дослідження на Північному Поділлі (за винятком Куличівки) розпочались у 1977 р. розкопками, які проводила палеолітична експедиція Тернопільського краєзнавчого музею під керівництвом О. Ситника. Дослідження продовжувались впродовж і в 80-90-их роках ХХ ст., які продовжуються й тепер. З 90-х років пам'ятки кам'яного віку Північного Поділля вивчаються комплексно, до робіт залучаються спеціалісти різних галузей природничих наук. Стратиграфію та геологію пам'яток вивчав А. Богуцький, археологію - О. Ситник, малакофауну - Р. Дмитрук. Отримані ними результати використано при написанні дисертаційної роботи.

Другий розділ „Стратиграфія лесово-ґрунтової серії Північного Поділля”. Серед гіпотез походження подільського лесу найвідоміші еолова, водно-льодовикова і елювіально-делювіальна гіпотези. При цьому час походження лесу Поділля більшістю вчених синхронізується з плейстоценовими зледеніннями.

Автор користується стратиграфічною схемою лесово-ґрунтової серії Волино-Поділля, розробленою А. Богуцьким і зкорельованою із стратиграфічною схемою УРМСК.

Нижньоплейстоценові леси у районі дослідження не виявлені. Середньоплейстоценові відклади розпочинаються луцьким похованим ґрунтом лісового типу з потужним (до 1 м і більше) горизонтом В. Горизонт А луцького ґрунту дуже порушений соліфлюкційними процесами найдавнішого (бояницького) палеокріогенного етапу. Вище за розрізом простежується нижній горизонт середньоплейстоценових лесів (соліфлюкційна пачка і голубувато-сірі суглинки з карбонатними конкреціями), коршівський викопний ґрунтовий комплекс, верхній горизонт середньоплейстоценових лесів.

Верхній горизонт середньоплейстоценових лесів має низку підгоризонтів лесів, розділених соліфлюкційними пачками.

Верхній плейстоцен Північного Поділля представлений відкладами першої надзаплавної тераси р. Горинь, а також горохівським (мезинським, за А. О. Величко); прилуцьким (за М. Ф. Векличем) викопним ґрунтовим комплексом, нижнім горизонтом верхньоплейстоценових лесів, дубнівським викопним ґрунтом, верхнім горизонтом верхньоплейстоценових лесів. Важливою рисою будови викопних ґрунтів цього комплексу є чітко

виявлений кріогенний педометаморфізм.

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів залягає вище дубнівського ґрунту. За морфологічними ознаками горизонт поділяється на декілька підгоризонтів.

До викопних ґрунтів та відкладів, що залягають безпосередньо над ними, приурочені культурні горизонти палеолітичного віку.

Третій розділ „Фізико-географічні умови Північного Поділля”. Подільська височина є підвищеною розчленованою поверхнею, що простягається з північного заходу на південний схід. Вона сформувалася на місці крайового прогину кристалічного фундаменту і розглядається як обернена морфоструктура. Своєрідність геологічної будови Поділля визначається розміщенням на межі двох великих структур земної кори: стійкої Східноєвропейської платформи і рухливого Карпатського регіону. Фундамент складений численними блоковими структурами, які розчленовані тектонічними порушеннями. У геологічній будові височини беруть участь осадові породи верхнього протерозою, палеозою, мезозою і кайнозою, які залягають на докембрійському кристалічному фундаменті. На території Північного Поділля головне рельєфотворне значення мають відклади крейди і неогену, які залягають над базисом ерозії. Четвертинні (антропогенові, плейстоценові) відклади на території Поділля утворюють майже суцільний покрив потужністю 20...25 м і більше. Вони відсутні на крутих денудаційних ділянках схилів у межах Гологоро-Кременецького низькогірного краю Поділля, а також схилах каньйоноподібних долин рік Збруч, Серет, Стрипа та ін.

На території Північного Поділля зосереджена значна кількість водних ресурсів, які представлені як поверхневими, так і підземними водами. Північне Поділля знаходиться у межах Волино-Подільського артезіанського басейну.

Поверхневі води Північного Поділля представлені переважно ріками, які відносяться до басейнів Дністра і Прип'яті.

Термічний режим цього району, як і всього Поділля, характеризується континентальним типом річного ходу температур. Середньорічні температури, у порівнянні з рештою території Поділля, дещо нижчі - 6,6°...6,9°С. Відповідно нижчими є середні температури січня та липня (за винятком долин річок, де помітного зниження температури в літній період не спостерігається). Вони становлять відповідно -4 та +18°С. Виявляється загальне поступове зменшення кількості річних опадів із заходу і північного заходу на схід і південний схід (від 700 до 650 мм). Найменша кількість опадів спостерігається у долинах Вілії та Горині (менше 550...650 мм за рік).

У північній частині Поділля переважають чорноземи різних типів. Найчастіше зустрічаються чорноземи глибокі малогумусні, з грудкувато-порохнистою структурою.

Район досліджень знаходиться в межах лісостепової зони. Для більшої частини району характерні невеликі масиви дубово-грабових лісів на вододільних ділянках та евтрофних боліт у долинах рік. Степи займають невеликі ділянки, які переважно розорані. За флористичним районуванням територію відносять до Подільсько-Середньопридністерської (переважна частина території дослідження) та Західноукраїнської підпровінцій (Товтрове пасмо) широколистяних лісів. У складі флори Північного Поділля, як і усього Поділля, багато реліктових та ендемічних видів, поширені західноєвропейські та східноєвропейські види.

Фауна представлена типовими для лісостепової зони видами. Внаслідок значного окультурення території провідне місце серед хребетних тварин займають синантропні та еврибіонтні види.

Північне Поділля - густозаселена і добре освоєна територія. Головну частину тут займають земельні угіддя, серед яких на орні землі припадає більше половини їхньої площі.

Четвертий розділ „Геоморфологія Північного Поділля”. Територія Північного Поділля розташована у межах Подільської морфоструктури, яка виступає геоморфологічною структурою другого порядку. Характерною особливістю Подільської морфоструктури є її інверсійний характер, тобто у її межах моноклінальний схил плити не знаходить прямого відображення у сучасному рельєфі. Головними орографічними елементами Північного Поділля є Гологоро-Кременецький низькогірний край Поділля, Опілля, Західно-Подільське та Східно-Подільське плато. Окрім згаданих вище геоморфологічних районів, у рельєфі Північного Поділля добре виявлені Товтри (Медобори) - лінійно витягнуте з північного заходу на південний схід горбисте пасмо. Сучасне перетворення поверхні Поділля відбувається під впливом екзогенних процесів, серед яких провідне місце займають процеси ерозії та акумуляції. На крутих схилах річкових долин, у Кременецьких горах і Товтрах зустрічаються обвали, зсуви, осипища тощо.

Виходячи з морфометричних особливостей Буглівського та Тернопільського палеолітичних районів, зроблено висновок, що для проживання палеолітичні громади обирали мисоподібні припідняті ділянки рельєфу (відносна висота - 30-40 м) з крутими схилами. У басейні р. Буглівка ці місця знаходились безпосередньо біля течії річки, на крутому правому березі. У басейні р. Серет палеолітичні поселення знаходились переважно на відстані до 1 км від річки. Очевидно, тут поселенці користувались джерельними водами.

П'ятий розділ „Палеолітична „провінція” Північного Поділля”. Згідно даних комплексних досліджень, перші люди на Північному Поділлі з'явились у пізньоашельську добу палеоліту. Культурні шари із артефактами цього часу зафіксовані у геологічних розрізах коршівського викопного ґрунтового комплексу. За данними ТЛ датування, це відбувалось близько 220-210 тис. р. тому (культурний горизонт ІІІ Великого Глибочка). Спираючись на приуроченість культурних шарів до певних горизонтів лесово-грунтових серій, ми дійшли до висновку, що заселення Північного Поділля відбувалось у кілька етапів: І - пізньоашельський; ІІ - розвинутого мустьє (близько 155 тис. р. тому), ІІІ - фінальномустьєрський період (близько 85 тис. р. тому), ІV - пізньопалеолітичний (близько 35-31 тис. р. тому).

У розміщенні палеолітичних пам'яток на Північному Поділлі можна виділити три ареали їхнього скупчення:

1. Тернопільська група стоянок, яка знаходиться у басейні р. Серет (Великий Глибочок І, Пронятин, Ігровиця, Івачів Долішній та ін.) (рис.);

2. Буглівська група стоянок. Місцезнаходження розташовані в долині р. Буглівка (Авратинська височина Східно-Подільського плато). До них належать такі пам'ятки, як БуглівV, VI, Ванжулів-кар'єр, Ванжулів-Ґолда тощо.

3. Палеолітичні стоянки Північного уступу Подільської височини, до яких належать здебільшого верхньопалеолітичні стоянки Кременця та його околиць (Куличівка, Кременець, Білокриниця, Дунаїв і ін).

Зазначимо, що за чіткістю стратиграфічних умов, кількістю різновікових культурних горизонтів окремі пам'ятки (Великий Глибочок І, Пронятин, Буглів V) вважаються опорними для палеоліту України.

Відносно хронологічного розчленування, проведеного археологами В. Савичем, О. Ситником, вивчені палеолітичні пам'ятки відносяться до чотирьох головних етапів заселення Поділля зокрема і України загалом: 

Пізньоашельська доба. До неї належать пам'ятки Великий Глибочок І (шар ІІІ), Буглів V (шар І);

Розвинуте мустьє. Сюди входять памятки Пронятин, Тернопіль І, Буглів V (шар ІІ), Великий Глибочок І (шар ІІІ-Б);

Фінальномустьєрський період. Сюди належать пам'ятки Ігровиця І (шар ІІ), Великий Глибочок І (шар ІІІ-А);

Період верхнього палеоліту - Куличівка, Ігровиця І, Великий Глибочок І (шар ІІ) тощо.

На основі техніко-типологічного аналізу і систематизації кам'яних індустрій, які розробив О. Ситник для палеоліту Волино-Поділля, враховуючи територіальну, технологічну, культурно-типологічну та соціально-етнічну єдність, пам'ятки Північного Поділля можна розділити на дві групи:

1. Пам'ятки Житомирської пізньоашельської культури (за стратиграфічною схемою А. Богуцького - коршівський викопний ґрунтовий комплекс - нижня частина верхнього горизонту середньоплейстоценових лесів). Це протолеваллуазькі індустрії поселенсько-виробничого типу (Великий Глибочок І - шар ІІІ), або майстерні (Буглів V - шар І із рідкісними рубилами, двобічними наконечниками);

2. Молодовська мустьєрська культура (друга половина еему - вюрм І; за стратиграфічною схемою А. Богуцького - горохівський викопний ґрунтовий комплекс - нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів). Пам'ятки: Пронятин, Тернопіль І.

Аналогів Стінківської фінальномустьєрської культури на Північному Поділлі, яка є дуже характерною для Південного Поділля, не виявлено.

Описані палеолітичні пам'ятки зумовлюють необхідність їхньої охорони, подальшого детального дослідження, що, у свою чергу, допоможе детальніше відтворити палеогеографічні умови кам'яного віку Північного Поділля.

Шостий розділ „Палеогеографічні реконструкції природних умов палеоліту”. Динаміку рослинності у палеоліті відтворено на підставі даних спорово-пилкових досліджень. Загалом зміна рослинних угрупувань поступово змінювалась під впливом наростаючого похолодання від мішаних лісів (коршівський викопний ґрунтовий комплекс) до рослинних угрупувань холодних лісостепів (верхній горизонт середньоплейстоценових лесів). Під час формування ґрунту першої фази горохівського викопного ґрунтового комплексу спостерігалось короткочасне переважання деревних порід, а під час другої фази цього комплексу роль деревних порід помітно зменшилась. У відкладах нижнього горизонту верхньоплейстоценових лесів домінують трав'яні рослини. На початкових і кінцевих етапах формування дубнівського ґрунту також переважають різнотравні ценози. Лише під час кліматичного оптимуму переважали деревні види. Загальний склад спорово-пилкового комплексу з відкладів дубнівського ґрунту відображує гляціальну флору міжстадіального рангу.

Відклади верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів характеризує пилок трав'яних рослин. Помітно зростає частка пилку представників ценозів ксеротичного типу. Помітно зменшується кількість пилку деревних рослин, зростає роль чагарникових видів берези.

На території Північного Поділля у плейстоценових відкладах константуються різноманітні палеокріогенні деформації, що є свідченням мерзлотних явищ. Серед них можна виділити: соліфлюкційні переміщення порід, посткріогенні текстури, структурні кріогенні деформації тощо. На основі даних палеокріоґенного аналізу проведено реконструкції палеокріоґенних етапів, які відбувались в палеоліті.

У середньому плейстоцені А. Богуцьким виділено чотири палеокріоґенні етапи: бояницький, ярмолинецький, тернопільський, лановецький. Найдавніший палеокріогенний етап верхнього плейстоцену на досліджуваній території - торчинський, який мав не менше двох фаз кріогенезу. Наступний - басівкутський палеокріогенний етап, фази „а” і „б” якого залишили свої сліди в дубнівському ґрунті. Після нього відбувався рівненський, і, нарешті, останній палеокріогенний етап - красилівський, з яким пов'язані найкрупніші псевдоморфози по полігонально-жильних льодах з вертикальною потужністю до 7 м і більше (А. Богуцький, В. Нечаєв). За даними А. Величка та В. Нечаєва, під час палеокріогенних етапів температура повітря у січні могла становити -20-30°С, а липня - +12-16°С; індекс відносної суворості міг мати значення -1,25 - -1,56; річна сума опадів -300-400 мм. Період промерзання палеоґрунтів, очевидно, міг тривати 180-240 днів. Звичайно, кожен із палеокріоґенних етапів мав свою тривалість та специфіку прояву кріогенезу.

У геологічних розрізах території дослідження виявлено малочисленні, але досить виразні, остеологічні рештки хребетних тварин.

Кліматичні умови, на які вказують кліматограми, побудовані у процесі дослідження ареалів поширення певних видів тварин, переконливо свідчать про існування на даній території перигляціальної зони - області, яка прилягала до льодовика, встановлювалась під час зледенінь завдяки присутності льодовика. І в цьому плані термін „перигляціальна зона” має кліматоландшафтне значення.

У роботі використано палеомалакологічний матеріал по низці палеолітичних стоянок Північного Поділля. Що дало змогу відтворити природні умови формування відкладів лесово-ґрунтової серії другої половини середнього плейстоцену і практично для всього верхнього плейстоцену. Також використовувались результати робіт по викопній фауні молюсків, які стосуються не лише досліджуваних розрізів і стоянок, але й інших розрізів Північного Поділля та суміжних територій (Західне Поділля, частково Мале Полісся і Волинська височина). На основі проаналізованої фауни молюсків та даних палеомалакофауни з суміжних територій, відтворені природні умови часового проміжку, упродовж якого формувалась лесово-ґрунтова серія й селились первісні люди.

У період палеоліту рельєф Північного Поділля в загальних рисах був подібний до сучасного. Добре виділялись над оточуючою територією Товтрові останці. У цей час вони були ще не настільки зденудовані та зовсім не зруйновані людьми. Абсолютні позначки всієї території на початку плейстоцену, очевидно, були нижчими. Вони збільшилися як за рахунок нашарування лесово-ґрунтових серій, так і за рахунок неотектонічних піднять. Звичайно, свої „корективи” у формування рельєфу вносили різні екзогенні процеси, зокрема ерозійні. Протягом плейстоцену існувала перигляціальна (прильодовикова) зона. У перигляціальній зоні проходили якісно інші, аніж тепер процеси формування земної поверхні. Вони були динамічніші, змінювались зі зміною клімату. Всі відклади, що утворились у перигляціальній зоні, мають спільні риси, які відображують специфіку їхнього формування. Тому виділють відклади перигляціальної зони, або перигляціальної формації. Разом з цим, відклади, що утворились у льодовикові епохи і відклади міжльодовикових періодів між собою суттєво відрізняються. Найхарактернішими з перигляціальних є делювіальні, соліфлюкційні, еолові, специфічні алювіальні та елювіальні утворення. Головною складовою частиною цих відкладів є пилуваті частинки.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота є дослідженням, що містить важливий науковий і практичний аналіз природних умов палеоліту Північного Поділля. При вивченні природних умов палеоліту Північного Поділля застосовано знання та методи з різних наук, зокрема геології плейстоцену, археології, геоморфології, географії тощо. Особливий акцент зроблено на палеогеографічні реконструкції. При реконструкціях природних умов палеоліту використано дані, що характеризують сучасні природні умови даного регіону: рельєф, клімат, поверхневі та підземні води, рослинність, ґрунти, тваринний світ. Головні польові матеріали одержано при описі розкопів палеолітичних пам'яток, а також розрізів і зачисток четвертинних відкладів. Здійснена значна кількість геоморфологічних маршрутів. Оскільки культурні горизонти приурочені до лесово-ґрунтових серій, наголос зроблено на їхню стратиграфію, умови формування і денудацію. Головні висновки дисертаційної роботи зводяться до такого:

1. На території Північного Поділля існує ціла „палеолітична провінція” і чітко виділяється три ареали скупчення палеолітичних об'єктів : І - Тернопільський (у басейні р. Серет, в межах Тернопільського плато, ІІ - Буглівський (у басейні р. Буглівка, Авратинська височина Хмельницького плато), ІІІ - Північного уступу Поділля (Кременецькі гори та прилеглі до них території);

2. Усі палеолітичні пам'ятки розміщені на підвищених мисоподібних ділянках, які добре виділяються у рельєфі оточуючої території, на берегах рік або на невеликій відстані від них.

Досліджувані пам'ятки приурочені до лесово-ґрунтових серій четвертинних відкладів. У залежності від наявності стратиграфічних реперів, стану збереження культурного шару, об'єму польових досліджень та кількості артефактів усі пам'ятки можна поділити на чотири типи: І - стратифіковані пам'ятки з великими колекціями розкопаних матеріалів, ІІ - стратифіковані пам'ятки з поодинокими артефактами, ІІІ - пам'ятки з великою кількістю підйомних матеріалів (більше 100 одиниць), ІУ - пам'ятки з невеликими колекціями підйомних матеріалів.

Серед вивчених палеолітичих об'єктів виділено багатошарові пам'ятки: Великий Глибочок І, Куличівка, Буглів V та двошарові: Івачів Долішній, Ігровиця та ін. На основі техніко-типологічного аналізу і систематизації кам'яних індустрій в середньому палеоліті Північного Поділля виділяються (О. Ситник) дві археологічні культури: Житомирська та Молодовська. .

3. Дисертаційні дослідження базуються на стратиграфічній схемі лессово-ґрунтовій серії Волино-Поділля А. Богуцького, що зкорельована зі стратиграфічною схемою УРМСК. Нижньоплейстоценові леси у районі наших досліджень не виявлені. Середньоплейстоценові відклади розпочинаються луцьким похованим ґрунтом лісового типу. Вище за розрізом простежується нижній горизонт середньоплейстоценових лесів (соліфлюкційна пачка і голубувато-сірі суглинки з карбонатними конкреціями), коршівський викопний ґрунтовий комплекс, верхній горизонт середньоплейстоценових лесів, який дуже поширений на Поділлі.

Верхній горизонт середньоплейстоценових лесів має низку підгоризонтів лесів, розділених соліфлюкційними пачками.

Верхній плейстоцен Поділля представлений відкладами першої надзаплавної тераси Горині, а також горохівським (мезинським за А. О. Величко), прилуцьким (за М. Ф. Векличем) викопним ґрунтовим комплексом, нижнім горизонтом верхньоплейстоценових лесів, дубнівським викопним ґрунтом, верхнім горизонтом верхньоплейстоценових лесів. За морфологічними ознаками цей горизонт поділяється на декілька підгоризонтів.

4. При дослідженні геологічних розрізів пам'яток встановлюються певні закономірності у розміщенні культурних горизонтів: ашельські культурні шари знаходяться в коршівськиму викопному ґрунтовому комплексі; мустьєрські шари тяжіють до надгорохівських соліфлюкційних відкладів; пізньопалеолітичні культурні горизонти виявлено в дубнівському викопному ґрунті і безпосередньо над ним.

Отже, на Північному Поділлі палеоліт розпочинається з пізньоашельської епохи (кайдацький, коршівський викопний ґрунтовий комплекс середнього плейстоцену), продовжується періодом мустьє (рісс-вюрм, микулино, прилуки, горохівський викопний ґрунтовий комплекс верхнього плейстоцену) і пізнім палеолітом (вюрм ІІ, від вітачівського, молого-шекснінського, дубнівського викопного ґрунту верхнього плейстоцену до голоцену). При цьому пізній ашель та мустьє розглядається, за О. Ситником, як середній палеоліт.

5. Враховуючи результати проведених комплексного дослідження і спираючись на результати термолюмінісцентного датування, можна вважати, що перші палеолітичні громади на Північному Поділлі з'явились близько 220-210 тис. р. тому. Саме такий вік має коршівський викопний ґрунтовий комплекс, до якого приурочені культурні горизонти пізньоашельського віку, зокрема культурний горизонт ІІІ Великого Глибочка І. Виходячи із приуроченості культурних шарів до певних горизонтів лесово-ґрунтових серій, можна зробити висновок, що заселення Північного Поділля відбувалось у кілька етапів: І - пізньоашельський (близько 220-210 тис. р. тому), ІІ - розвинутого мустьє (близько 155 тис. р. тому), ІІІ - фінальномустьєрський період (близько 85 тис. р. тому), ІV - пізньопалеолітичний (близько 35-31 тис. р. тому).

6. В історії плейстоцену найяскравішими природними явищами були зледеніння. Отже, головні зміни в природі були пов'язані з розвитком льодовикових покривів. Саме вони впливали на умови життя і розселення палеолітичних громад. Суворість тогочасного клімату перешкоджала нормальному постійному проживанню на території Північного Поділля людей, які періодично залишали обжиті місця, мігруючи у більш сприятливі для проживання каньйоноподібні долини Дністра та його приток.

7. Палеолітичні поселенці вже в епоху мустьє вміли користуватись вогнем, починали будувати житла. Про це свідчать рештки житла типу яранги та вуглинки багать, знайдені при розкопках пам'ятки Великий Глибочок І. Беручи до уваги знайдену при розкопках мустьєрського культурного шару Пронятина променеву кістку зубра з гравіруванням, можна говорити про зародження „прамистецтва”. Про вдосконалення набутого людьми досвіду у житлобудуванні та мистецтві свідчать такі знахідки на пам'ятках пізньопалеолітичного віку, як залишки жител, рештки кострищ, шматки вохри та ін.

Невпинно прогресувала техніка виготовлення знарядь праці, збільшувалась їх різноманітність, зменшувались розміри.

8. На підставі досліджень значної кількості вчених і результатів нашого дослідження, зазначимо, що прямого зв'язку між ступенем похолодання і ступенем розвитку льодовика не спостерігається, швидше навпаки. Найбільше похолодання пов'язане з найменшим за площею валдай-ським зледенінням верхнього плейстоцену. Отже, у системі клімат - зледеніння зв'язок був однобоким, прямим. Клімат створював зледеніння. Похолодання і континенталізація клімату у плейстоцені є лише частиною тривалого процесу, який продовжувався мільйони років. Зауважемо, що на фоні загального похолодання пиродні процеси змінювались ритмічно. Але ці ритми не були регулярними в часі і рівними за інтенсивністю. Про це свідчать перешарування горизонтів лесів і викопних ґрунтів, що є відображенням зміни природних умов.

9. Під час зледенінь територія Північного Поділля опинялась у безпосередній близькості до зони поширення льодовика. Тут існувала перигляціальна зона, яка характеризувалась стійкими низькими температурами і широким розвитком багаторічномерзлих порід. Клімат змінювався у часі від початку зледенінь до їхніх закінчень. Очевидно, специфічною рисою клімату було зниження середньорічних температур (5-6°С нижче нуля), що супроводжувалось зволоженням тільки на початку зледенінь, а пізніше зростала аридизація клімату, зумовлена стійкими антициклонами над поверхнями льодовиків і зміщенням циклонів до півдня .

„Сусідство” з льодовиками позначалось в перигляцальній зоні Північного Поділля діяльністю семи палеокріоґенних етапів. Причому деякі з них відбувались у дві фази, перериваючись фазами відносного потепління. Теплими були лише періоди міжльодовикових епох, тобто під час формування коршівського та горохівського викопних ґрунтових комплексів, коли клімат був навіть теплішим порівняно з сучасним.

У палеоліті на території Північного Поділля на фоні загального похолодання відбувались зміни природних умов, які відбувались ритмічно - фази потеплінь змінювались фазами похолодань. Ці ритми не були регулярними в часі і мали неоднакову тривалість та інтенсивність. Про це свідчать перешарування горизонтів лесів і викопних ґрунтів, адже лесово-ґрунтові серії є відображенням зміни льодовикових умов міжльодовиковими.

Вважаємо, що головні зміни природних процесів упродовж палеоліту Північного Поділля могли бути такими: у пізньоашельську добу палеоліту (коршівський, кайдацький викопний грунтовий комплекс) існувало московсько-дніпровського міжльодовиків'я. Клімат переважно був подібним до сучасного, можливо, навіть теплішим. Середня температура найхолоднішого місяця опускалась лише до -2- -4°С, а найтеплішого - досягала +20 - +21°С. У рослинному покриві переважали широколистяно-соснові ліси. У складі трав'яної рослинності - злаково-різнотравні ценози. Cаме у цей час на території Північного Поділля почали селитись пізньоашельські громади.

Після закінченя формування коршівського викопного ґрунтового комплексу знову почалось похолодання клімату, пов'язане з московським зледенінням. На Північному Поділлі це відзначилось проявом другого палеокріогенного етапу середнього плейстоцену - ярмолинецького, свідченням якогого є соліфлюкційна пачка, розміщена вище гумусового горизону коршівського викопного грунтового комплексу. Похолодання та аридизація клімату викликали зміни у рослинному покриві. Він почав розріджуватись. Домінували ландшафти холодного лісостепу. На початкових стадіях похолодання прогресувала соліфлюкція і, очевидно, з'являлись соліфлюкційні мікроформи рельєфу (натічні соліфлюкційні тераси, опливини тощо). У зв'язку з посиленням похолодання посилюються процеси фізичного вивітрювання, які призводять до руйнування схилових відкладів, утворюється дрібнозем. Поступово нагромаджуються леси.

Після цього, ймовірно, було недовготривале потепління, під час якого формувався тернопільський викопний грунт. Можливо, у цей час на товтрових останцях існували короткочасні мустьєрські поселення.

Похолодання все наростало. Настав тернопільський палеокріогенний етап, який позначився в геологічних розрізах соліфлюкційними порушеннями і морозобійним розтріскуванням, після яких знову відбувалось нагромадження підгоризонту лесів. Саме у цей час територія Північного Поділля знаходилась у безпосередній близькості до межі поширення зледенінь. Це позначилось діяльністю ще одного палеокріогенного етапу - лановецького. Фаза потепління перед ним була дуже короткочасною. Формувався останній підгоризонт верхнього горизонту середньоплейстоценових лесів. Рослинний покрив розріджується ще більше, ділянки холодного лісостепу захоплюють нові території. У фауні хребетних переважають арктичні види мамонтового викопного комплексу. Ці дані переконливо свідчать, що у середньому плейстоцені на Північному Поділлі сформувалась перигляціальна зона, середньорічні температури могли знижуватись на 15°С у порівнянні з сучасними.

У микулинський міжльодовиковий період настало потепління, яке позначилось формуванням ґрунту першої фази горохівського викопного ґрунтового комплексу. Середні температури січня становили -2 - -4° С, а липня - +20 - +21°С. Нижчою була і вологість. Клімат цього часу був достатньо вологим для існування соснових лісів з незначними домішками широколистих порід. Помітні ділянки ксеротичних ценозів. На це також, у свою чергу, вказує відсутність представників неморальної флори, які були властиві попередньому кліматичному оптимуму. Процеc ґрунтотворення був перерваний фазою „а” торчинського кріогенезу. Про це свідчать сліди давніх тріщинних утворень (дрібнополігональні тріщини та крупні псевдоморфози по полігонално-жильних льодах). Клімат ІІ-ої фази ґрунтотворення, зважаючи на результати спорово-пилкового та малакофауністичного аналізів, був уже значно сухішим і, очевидно, поступово ставав суттєво прохолоднішим. Соснові ліси чергувались з степовими ділянками ксеротичного типу. Структура рослинного покриву поєднувала лісові, степові і тундрові елементи. Вона відображувала явище гіперзональності, властиве розвитку природи у плейстоцені.

Фауна була представлена холодолюбивими видами арктичного поясу,

серед них: мамонт, волохатий носоріг, лемінг копитний, песець та інші види.

Очевидно, саме у період горохівського ґрунтотворення на території Північного Поділля почали селитись мустьєрські громади. Можна стверджувати, що починаючи з цього часу, територія Північного Поділля заселена уже постійно.

З настанням валдайського зледеніння на Північне Поділля знову прийшло значне похолодання, яке проявилось діяльністю фази “б” торчинського кріогенного етапу. Його слідами є соліфлюкційні порушення та крупні клиновидні структури типу псевдоморфоз по полігонально-жильних льодах, які епігенетично розтинають горохівський викопний грунтовий комплес та підстелюючі його породи.

Клімат цього періоду був дуже холодним. Рослинний покрив був представлений чергуванням невеликих ділянок сильно розріджених лісів із сосни та берези і відкритих степових просторів.

Початок періоду верхнього палеоліту співпадає з формуванням дубнівського грунту, який пов'язаний з вітачівським потеплінням валдаю. Під час формування початкових і заключних його фаз клімат був не дуже теплим. У рослинному покриві провідну роль займали степові і тундрово-степові ділянки. Короткочасне відновлення лісової рослинності спостерігалось лише під час кліматичного оптимуму, у середній фазі ґрунтотворення. У рослинному спектрі з'являється пилок ялини, що, у свою чергу, вказує на збільшення кількості вологи. У формуванні дубнівського ґрунту виділено два етапи: перший (відповідає нижній частині ґрунту) - більш вологий, другий (верхня частина викопного ґрунту) - більш сухий. Ідентифікована фауна молюсків вказує на домінування у рослинному покриві переважно відкритих фітоценозів типу тундр (можливо, лісотундр).

У фауні хребетних далі домінують холодолюбиві види. До них навіть додались нові, наприклад, вівцебик. Під час формування нижньої частини післядубнівського лесу похолодання посилювалось, насувалась фаза „б” басівкутського палеокріоґенного етапу. Прогресувала соліфлюкція, а пізніше, після формування нижньої частини наддубнівського лесу, процеси кріоґенезу посилювалися, про що свідчать псевдоморфози по полігонально-жильних льодах, які є слідами рівненського палеокріоґенного етапу. Пізніше процеси кріоґенезу послаблюються, знову розвивається соліфлюкція. Клімат стає трохи м'якшим, формується підгоризонт лесу. Після цього клімат стає суворішим і холоднішим - насувається красилівський палеокріоґенний етап, з яким пов'язані найкрупніші псевдоморфози по полігонально-жильних льодах. Середні температури повітря січня знижуються до -30°С, а липня - до 12°С. Саме у цей період клімат досягає найбільшої сухості, річна сума опадів становить лише 300 мм.

У рослинному покриві переважають трав'яні рослини ксеротичного типу (лободові, полини, складноцвіті), деревних рослин стало ще менше, натомість збільшується кількість чагарникових видів (зокрема берези).

Палеолітичні знахідки переконливо свідчать, що у цей час на території Північного Поділя перебували верхньопалеолітичні поселенці.

ПРАЦІ, ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Теодорович Л. В. Морфометричний аналіз рельєфу басейну р. Буглівка (Хмельницьке плато) // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 1998. Вип. 21.- С. 99-102.

2. Теодорович Л. В. Морфометричні особливості рельєфу району опорної палеолітичної пам'ятки Великий Глибочок // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2000. Вип. 28.- С. 90-92.

3. Дмитрук Р. Я., Яцишин А. М., Теодорович Л. В. Екологiя палеолiту Галицького Приднiстров'я // Наук. зап. державн. Природознавчого музею НАН України. - 2002. - Т.17. - С. 203-207.

4. Богуцький А. Б., Ситник О. С., Теодорович Л. В. Деякі проблеми палеосоціоекології. // Матер. першої всеукр. конф.: „Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології”. Т. 2. - Л., 1996. - С. 107-109.

5. Теодорович Л. В Палеолітичні стоянки Північного Поділля як комплексні пам'ятки історії та неживої природи. // Матер. ІІ міжнар. наук. конф.: „Екологічна географія: історія, теорія, практика”. - Тернопіль: ВЦ Терноп. пед. ун-ту імені Володимира Гнатюка, 2004. - С. 148-151.

6. Теодорович Л. В. До палеогеографії Північного Поділля у палеоліті. // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту імені Володимира Гнатюка. Сер. геогр. - 2005. - Вип. 1. - С. 70-74.

АНОТАЦІЯ

Теодорович Л.В. Природні умови палеоліту Північного Поділля. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

У дисертації вперше на основі результатів комплексних досліджень охарактеризовано особливості палеоліту Північного Поділля, його тривалість, періодизацію, встановлено етапи заселення даного регіону тощо. Зважаючи на розміщення культурних горизонтів, зроблено висновок, що палеоліт Північного Поділля слід розглядати як період від коршівського викопного ґрунтового комплексу середнього плейстоцену до дубнівського викопного ґрунту верхнього плейстоцену і далі, аж до голоцену. Базуючись на результатах проведених досліджень (спорово-пилкові дані, палеокріогенний, малакофауністичний аналізи і ін.), охарактеризовано динаміку природних умов палеоліту Північного Поділля (клімату, рослинності, фауни, рельєфу). Встановлено, що на території Пвнічного Поділля у період палеоліту на фоні загального похолодання і аридизації клімату відбувались зміна ритмів природних умов: палеокріоґенні етапи змінювались теплими періодами, а інколи (особливо у другій половині верхнього плейстоцену) просто переривались відносно теплішими фазами.

Ключові слова: палеоліт, плейстоцен, перигляціал, палеокріогенні етапи, Північне Поділля, лесово-ґрунтові серії, викопні ґрунти, культурний горизонт.

АНОТАЦИЯ

Теодорович Л.В. Природные условия палеолита Северной Подолии -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.04 - геоморфология и палеогеография. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2005.

В диссертации изложены результаты комплексных исследований палеолитических памятников Северной Подолии. На основе этих результатов изложено динамику природных условий и процессов, происходивших в палеолите на данной территории (климата, растительности, фауны, рельефа и т.д.). Также, опираясь на данные археологических исследований, охарактеризировано особенности палеолита Северной Подолии, в частности его периодизацию, длительность, возраст, технико-типологические оссобенности метериальных культур, а также уточнены этапы заселения данной территории.

Выходя из размещения культурных горизонтов в лессово-почвенных сериях плейстоцена, можнo утверждать, что палеолит Северной Подолии следует рассматривать как промежуток времени от начала формирования коршевсого ископаемого почвенного комплекса среднего плейстоцена до дубновской ископаемой почвы верхнего плейстоцена и далее, вплоть до голоцена. Опираясь на результаты проведенных исследований (спорово-пыльцевые данные, палеокриогенный, малакофаунистический анализы и др.), охарактеризирована динамика природних условий палеолита Северной Подолии (климата, растительности, фауны, рельєфа). В частности, установлено, что территория Северной Подоли в период палеолита, во время ледниковых периодов оказывалась в непосредственной близости с чертой распространения ледниковых покровов, то есть, здесь существоала перигляциальная зона. Кроме того, на фоне общего похолодания и аридизации климата, происходили чередования ритмов природных условий: на смену палеокриогенным этапам приходили периоды, которые были относительно теплее. Эти природне циклы существенно влияли на развитие рельефа, растительности, животного мира и т.д.

Ключевые слова: палеолит, плейстоцен, перигляциал, палеокрио-генные этапы, Северная Подолия, лессово-почвенные серии, ископаемые почвы, культурный горизонт.

SUMMARY

Teodorovych L.V. Environment of a paleolith Northern Podolia.

Dissertation for getting a scientific degree of a candidate of geographical sciences, specialising index 11.00.04 - geomorphology and paleogeography/ -Lviv Ivan Franko National University, Lviv, 2005.

The dissertation presents the results of complex research of paleolithic monuments in Northern Podolia. It shows the dynamic of changes in natural conditions and processes (relief, climate, vegetation, fauna, etc.) which took place in the area in Paleolith. Given the archeological data, features of the Paleolith period (duration, age, technical-typological features, material cultures) are characterized, as well as stages of settling in the area are specified.

Taking into consideration the layout of cultural layers in loesses-soils series of Pleistocene, we consider the Paleolith period of Northern Podolia as the one that should be viewed from the beginning of formation Korshiv a paleosoil complex (Mid Pleistocene)until the formation of Dubno complex paleosoil (Earli Pleistocene) and, further, up to Holocen. Changes of natural conditions (relief, climate, vegetation, fauna), which took place in the area Paleolith, are described on the basis of spore-pollen data, paleocriogenes, molluscan-fauna analysis. In particular, we found alternations of natural condition rhythms in the general from cold snap and climate aridity background -there came warm periods after paleocriogenic stages and sometimes, there were warmer periods.

...