Парагенетичні ландшафтні комплекси берегової зони моря (на прикладі чорноморського узбережжя Криму)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет

імені В. І. Вернадського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

11.00.01 - фізична географія, геофізика та геохімія ландшафтів

Парагенетичні ландшафтні комплекси берегової зони моря (на прикладі чорноморського узбережжя Криму)

Агаркова-Лях Ірина Володимирівна

Сімферополь - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Роль берегової зони в житті людства дуже велика. Морський транспорт і торгівля, марикультура і рекреаційне господарство - це неповний перелік сконцентрованих тут видів господарської діяльності. Особливе значення берегова зона має для Кримського півострова, де туризм і рекреація виступають як пріоритетні напрями його економічного розвитку.

Будучи однією з найбільш яскравих контактних зон географічної оболонки, протягом багатьох десятиліть берегова зона вивчається представниками різних галузевих наук в єдності її наземної і водної частин. Незважаючи на це, в ландшафтному відношенні до цього часу берегова зона досліджена слабо і, особливо, як цілісний природний комплекс, що включає в себе і територіальні та аквальні комплекси. У цьому плані найбільш перспективним представляється застосування для її вивчення теорії парагенетичних ландшафтних комплексів (ПГЛК), яка базується на системному підході, що дозволяє розглядати природні комплекси суші і моря, які взаємодіють у береговій зоні, як цілісну парагенетичну ландшафтну систему.

Однак, у теперішній час, фактично, не розроблено теоретичні і методичні основи застосування теорії ПГЛК до берегової зони моря: відсутнє поняття берегової зони як ПГЛК, не визначено її ландшафтні межі і основні особливості, не розроблено методику вивчення ПГЛК берегової зони моря. Відсутні і регіональні дослідження ПГЛК берегової зони України загалом і Кримського півострова, зокрема. Це свідчить про актуальність парагенетичних ландшафтних досліджень берегової зони моря як в теоретико-методичному, так і регіональному відношенні, що обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була складовою частиною наукових досліджень географічного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського з держбюджетної теми “Комплексні географічні дослідження природних і господарських систем Криму, прилеглих територій і акваторій” і держбюджетної теми кафедри фізичної географії і океанології “Ландшафтні, геоекологічні і океанологічні дослідження Кримського регіону і суміжних акваторій” (1997-2001 рр., № 0198И005719). Матеріали дослідження використано при розробці “Програми економічного розвитку Криму до 2015 року”, розділ “Екологічний стан” (Кримська академія наук, 2005-2006 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретико-методичних основ вивчення парагенетичних ландшафтних комплексів берегової зони моря та їх застосування до берегової зони чорноморського узбережжя Криму.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні задачі:

-проаналізувати передумови та історію ландшафтних досліджень берегової зони моря;

-систематизувати і розширити теоретичні уявлення про ПГЛК загалом і берегової зони моря зокрема: сутність ПГЛК і провідні принципи його вивчення; поняття ПГЛК берегової зони; місце берегової зони як ПГЛК в складі морського узбережжя та її ландшафтні межі; речовинно-енергетичний обмін, будова і особливості ПГЛК берегової зони моря;

- розробити методику виділення і опису ПГЛК берегової зони моря: методи вивчення, індикаційні та класифікаційні ознаки виділення, методичну схему опису;

-на основі розробленої методики виділити типи ПГЛК в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму і дати їх фізико-географічну характеристику;

- запропонувати заходи щодо раціонального природокористування в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму з урахуванням особливостей виділених типів ПГЛК.

Об'єктом дослідження є берегова зона чорноморського узбережжя Криму. Предмет дослідження - парагенетичні ландшафтні комплекси берегової зони чорноморського узбережжя Криму.

Методи дослідження. Теоретичною основою в роботі виступає системний підхід. У основу наукового дослідження покладено роботи українських і зарубіжних вчених з ландшафтознавства і берегознавства: Ф.М. Мількова, В.П. Зенковича, Ю.Д. Шуйського, К.М. Петрова, М. Даневої, В.І. Лимарєва, О.В. Дроздова, О.С. Романюк, Г.О. Саф'янова, В.О. Бокова, М.А. Гвоздецького, В.В. Козіна, А.Ю. Ретеюма, Г.І. Швебса та ін.

У роботі використовуються наступні фізико-географічні методи досліджень: польові (експедиційні, маршрутні, стаціонарні, ключових ділянок); геоінформаційного, картометричного, кількісного, якісного, порівняльного аналізу і синтезу; класифікаційний; провідного чинника; сполучуваного аналізу компонентів; порівняльно-географічний; аналогій; інтерполяції і екстраполяції та ін.

При виконанні роботи залучається фактичний матеріал маршрутних і стаціонарних експедиційних досліджень. Автор брав участь у наукових експедиціях географічного факультету ТНУ ім. В.І. Вернадського з дослідження берегової зони Криму (Карадаг, 2000; Лебедячі острови - Бакальська коса, 2000; бухта Ласпі, 2001), загальна протяжність маршрутів яких склала біля 65 км. Крім того, автором велися спостереження на ключових ділянках в період з 1998 по 2005 рр. на Західному узбережжі Криму від Євпаторії до с. Фрунзе і маршрутні берегові дослідження на Західному, Південно-Західному і Південному узбережжі Криму. Також в роботі використовуються матеріали Українського державного інституту мінеральних ресурсів, Кримської гідрогеологічної експедиції, Ялтинської геологічної партії, Українського державного інституту проектування міст, геоінформаційної системи Чорного моря (BSEP), опублікованих видань і картографічних джерел.

Наукова новизна отриманих результатів:

На теоретико-методичному рівні:

1. Систематизовано уявлення про сутність ПГЛК і визначено концептуальні підходи до розв'язання цього питання;

2. Узагальнено відомості про речовинні потоки і зроблено їх типізацію за найважливішими кількісними і якісними характеристиками, які можуть використовуватися для вивчення основних взаємозв'язків в ПГЛК;

3. Розширено поняття ПГЛК стосовно до берегової зони моря, визначено її ландшафтні межі та місце в складі морського узбережжя, виявлено особливості берегової зони моря як ПГЛК;

4. Уперше розроблено методику вивчення ПГЛК берегової зони моря на рівні місцевостей, що включає наступні етапи: вибір індикаційних та класифікаційних ознак виділення ПГЛК, визначення їх меж і типізація, створення методичної схеми опису ПГЛК та їх фізико-географічна характеристика.

На регіональному рівні:

5. Уперше берегова зона чорноморського узбережжя Криму розглядається з позиції теорії ПГЛК;

6. На основі спрямованості і інтенсивності речовинних потоків між сушею і морем вперше в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму виділено типи ПГЛК і подано їх характеристику;

7. Відповідно до типів ПГЛК, запропоновано заходи щодо раціонального природокористування в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть мати наступне практичне застосування в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму:

- при ландшафтно-екологічних дослідженнях: організації мережі ландшафтного моніторингу, виконанні експертних висновків за сучасним станом різних дільниць берегової зони, проведенні більш детальних локальних ландшафтних досліджень і ін.;

- при рішенні народногосподарських задач: комплексній оцінці придатності берегових зон для господарського і рекреаційного освоєння, оптимізації структури і режиму природокористування на приморських територіях і зв'язаних з ними акваторій, організації марикультури та ін.;

Результати дослідження використовуються ДП Сакська гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція (ГГРЕС), а також екологічною інспекцією по Сакському району та м. Саки.

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно здійснено всі етапи наукового дослідження: збір, обробка, аналіз і узагальнення отриманої інформації; розроблено методику виділення і опису ПГЛК берегової зони; складено картосхему типів ПГЛК берегової зони чорноморського узбережжя Криму і подано їх фізико-географічну характеристику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи докладалися і публікувалися в матеріалах міжнародних наукових конференцій: "Глобальна система спостережень Чорного моря: фундаментальні і прикладні аспекти" (Ялта, 1999), "Геологія Чорного моря" (Київ, 1999), "Екологічні і гідрометеорологічні проблеми великих міст і промислових зон" (Санкт-Петербург, 2000), "Oceanography of the Eastern Mediterranean and Black Sea" (Ankara, Turkey, 2002), "US-IALE Symposium: Transdisciplinary Challenges in Landscape Ecology" (Las-Vegas, USA, 2004), "Геополітичні і географічні проблеми Криму в багатовекторному вимірюванні України" (Сімферополь, 2004), "Littoral 2004. 7th International Symposium: Delivering Sustainable Coasts: Connecting Science and Policy" (Aberdeen, United Kingdom, 2004), "Декада ландшафтознавчих, регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть" (Канів, 2005) та ін.; конференцій молодих вчених: "Понт Евксинський - 2000, 2005" (Севастополь, 2000, 2005), "Ломоносов - 2002" (Севастополь, 2002), а також на щорічних студентсько-викладацьких конференціях у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського (1999-2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових робіт (9 статей в наукових журналах і збірниках наукових праць, 6 - у матеріалах і тезах наукових конференцій) загальним об'ємом 2,4 др.арк., в тому числі 7 - статті в рекомендованих ВАК України наукових виданнях. Статті без співавторів, в яких відображено зміст і основні положення дисертаційної роботи, складають об'єм 1,3 др.арк.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, використаних джерел (що містить 221 найменування). Вона викладена на 205 сторінках, 170 з яких складають основний текст, і містить 24 таблиці і 24 рисунки.

Автор виражає особливу вдячність науковому керівнику кандидату географічних наук Григорію Миколайовичу Скребцю за багаторічні підтримку і допомогу при виконанні роботи; кандидату географічних наук А.А. Клюкіну за цінні ради і консультації; кандидату географічних наук О.С. Романюк, кандидату геологічних наук Л.А. Пасинковій і доктору біологічних наук В.В. Корженевському за надану інформацію, а також А.М. Лях за розуміння і технічну підтримку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ландшафтний чорноморський узбережжя крим

У першому розділі “Історія ландшафтного вивчення берегової зони моря” проаналізовані передумови, становлення і розвиток ландшафтних досліджень берегової зони моря.

Взявши за основу сучасну періодизацію берегознавства (Лимарєв, 2000), вивчення берегової зони моря можна представити в наступному вигляді (табл. 1). До 30-х рр. 20 ст. вивчення морських берегів велося за окремими природними компонентами. При цьому, суша і море, як правило, досліджувалися роздільно. З 30-х рр. 20 ст. компонентні дослідження залишилися домінуючими, але виконувалися на основі комплексного підходу, що передбачає спільне вивчення сусідніх суші і моря і виявлення взаємозв'язків природного компонента, що вивчається, з іншими. З 40-х р. 20 ст. почалися ландшафтні дослідження морських узбереж (табл. 2), які згодом відкрили нові можливості для вивчення в береговій зоні територіальних і аквальних комплексів як складових частин цілісних природних систем.

Протягом останніх десятиліть робляться окремі спроби вивчення ландшафтів берегової зони в єдності їх наземної і водної частин, які представлені нечисленними науковими роботами (К.М. Петров, 1999; Петін, 1985; Жаромскіс, 1985; О.В. Дроздов, 1985; Швебс, 1988). Найбільш продуктивним в цьому відношенні можна вважати запропонований О.В. Дроздовим фізико-географічний підхід для виділення, розмежування і аналізу акваторіально-територіальних систем. Використання такого підходу дозволяє виявити ряд найважливіших властивостей берегової зони як цілісної системи, що формується на контакті суші і моря.

Для подальшого розвитку цих ідей, на нашу думку, найбільш перспективним є розгляд берегової зони як ПГЛК. Однак аналіз наукових робіт показує відсутність подібних розробок як в теоретико-методичному, так і в регіональному аспектах, що і визначило структуру цієї роботи

У другому розділі “Теоретичні основи вивчення парагенетичних ландшафтних комплексів” розглядаються питання теорії ПГЛК: зміст поняття ПГЛК, системоформуюча роль речовинних потоків в ПГЛК, типізація речовинних потоків, провідні принципи вивчення ПГЛК.

Таблиця 1. Періоди, предмети вивчення і дослідники берегової зони моря

Періоди	Предмети досліджень	Дослідники
Окреме вивчення наземної та водної частин берегової зони	Перші наукові знання про морські береги (античний час - 70 рр. 18 ст.)	Описи та картографічні зйомки берегів та прибережних вод	Ф.І.Соймонов, А.Г.Нагаєв, М.В.Ломоносов та ін.
	Компонентне вивчення морських берегів (70 рр. 18 ст. - 30 рр. 20 ст.)	Описи берегів та прибережних вод	О.Е.Коцебу,Ф.Ф.Беллінсгаузен, Г.А.Саричев, Ф.П.Літке, А.І.Бутаков, Е.П.Манганарі
		Геологія та рельєф	М.М.Данилевський, М.А.Соколов, Л.С.Берг, W.Davis, D.Johnson, І.В.Мушкетов, В.О.Обручев
		Портобудова, берегозахист та берегоукріплення	М.М.Герсеванов, В.Г.Глушков, В.І.Чарномський, М.Н.Карбасников та ін.
		Рух наносів та відкладень	П.К.Божич, В.Ю.Візе, В.О.Обручев та ін.
		Прибережна біота	С.А.Зернов, М.В.Насонов, К.П.Ягодовський та ін.
Спільне вивчення наземної та водної частин берегової зони	Комплексне берегознавство (30 рр. 20 ст. - початок 21 ст.)	Галузевий (компонентний підхід )	Геологія та рельєф	А.І.Дзенс-Литовський, М.М.Єрмолаєв, В.П.Кальянов, Б.Ф.Добринін, В.П.Зенкович, О.К.Леонтьєв, О.В.Живаго
			Прибережно-морські відкладення	Є.М.Невесський
			Рух наносів	П.К.Божич, В.В.Лонгінов та ін.
			Прибережна біота	В.О.Водяницький, Л.В.Арнольді, Н.В.Морозова-Водяницька та ін.
			Берегозахист та берегоукріплення	А.М.Жданов, Р.Я.Кнапс, В.С.Гамаженко та ін.
		Ландшафтний (комплексний підхід)	Геологія та рельєф у ландшафті	Г.О.Сафьянов, Л.Г.Нікіфоров, О.К.Леонтьєв, П.О.Каплін
			Рух берегових та донних наносів у ландшафті	А.А.Аксьонов, В.В.Лонгінов, Ю.Д.Шуйський, О.С.Романюк, Р.Д.Кос'ян, Ю.С.Долотов та ін.
			Біота	М.І.Кісельова, А.А.Калугіна-Гутник, О.М.Петров та ін.
			Ландшафти	Л.С.Берг, Б.В.Преображенський, Д.Г.Панов, К.М.Петров, В.А.Мануйлов, С.П.Хромов
			Ландшафтна зональність берегів	В.І.Лимарєв, Ю.Л.Доронін, А.С.Іонін та ін.
			Історія розвитку узбереж	П.О.Каплін, А.О.Селіванов, А.А. Рогозін, Е.Берд та ін.
			Берегозахист та берегоукріплення	А.Г.Кікнадзе, В.Л.Болдирєв, Ю.М.Сокольников та ін.
			Екологія берегів	В.І.Лимарєв, Г.О.Саф'янов, Ю.В.Артюхін, М.О. Айбулатов, Ю.Д.Шуйський та ін.

Таблиця 2. Хронологія ландшафтного вивчення морського узбережжя

Рік	Автор	Науковий внесок
1945	Л.С.Берг	Обґрунтування існування морських (на поверхні моря) та підводних (на морському дні) ландшафтів
1949	С.П.Хромов	Визначення поверхневого морського ландшафту
1950	Д.Г.Панов	Визначення підводного ландшафту та фактори його формування
1955	В.І.Лимарєв	Ландшафтно-зональний підхід при вивченні морських берегів
1950-1960	В.В.Шарков	Використання аерометодів у ландшафтних дослідженнях берегової зони
1959	Г.У.Ліндберг, О.Ф.Гур'янова	Розробка теоретичних і практичних основ картографування підводних ландшафтів
1960 1964	К.М.Петров	Галузеве і комплексне фізико-географічне районування берегової зони Тамані та Північно-Західного Кавказу, встановлення єдності границь ландшафтів на суші та морському дні в межах берегової зони
1968	К.К.Марков	Теоретичне обґрунтування єдності природи океанів та материків
1969	К.М.Петров	Методика ландшафтного дослідження берегової зони моря
1969	М.А.Солнцев	Вживання терміна природний аквальний для назв природних комплексів, які формуються в морі
1970	Ф.М.Мільков	Перша єдина типологічна класифікація ландшафтів суші та океану, виділення земноводного варіанту ландшафтної сфери Землі
1970	Г.С.Шилькрот	Розглядання природних комплексів мілководдя як повних природних комплексів
1971, 1973	К.М.Петров	Представлення берегової зони як ландшафтної системи
1974	К.М.Петров О.М.Петін	Використання ландшафтно-екологічного підходу для дослідження морських мілководь і берегових зон
1978 1986 1989	В.І.Лимарєв	Вказав на самостійність прибережних природних комплексів подібно природно-територіальним та природно-аквальним комплексам, застосував ландшафтно-зональний підхід в морському природокористуванні і для вивчення морських берегів
1981	Ф.М.Мільков	Розглядання берегової зони як парадинамічного ландшафтного комплексу
1985	Р.Б. Жаромскіс О.В. Дроздов	Виділення в береговій зоні ландшафтів надводної частини, перехідних ландшафтів та ландшафтів підводної частини Запропонував фізико-географічний підхід для виділення, відмежування та аналізу акваторіально-територіальних систем
1989	К.М.Петров	Теоретичні основи підводного ландшафтознавства: опис факторів морфологічної диференціації ландшафтів; методи вивчення і картування підводних ландшафтів та ін.
2000	Б.В.Преображенський, В.В.Жаріков, Л.В.Дубейковський	Створення морської термінології підводного ландшафтознавства; основи теорії та методології підводного ландшафтознавства, класифікація підводних ландшафтів, проведення екологічної експертизи в береговій зоні та ін.

Аналіз наукових робіт, присвячених цьому питанню, дозволяє виділити три концептуальних підходи до розуміння його сутності. Одні дослідники вважають найважливішою властивістю ПГЛК його генетичну єдність (Мільков, 1970; Швебс та ін., 1982); інші віддають провідну роль його функціональним особливостям (Ретеюм, 1972; Гвоздецький, 1976; Коломиц, 1987; Швебс та ін., 1982; Мільков, 1981); треті пропонують враховувати обидві ці властивості (Козін, 1979; Мільков, 1981; Алібеков, 1988). Автор даної роботи дотримується третьої точки зору, згідно з якою найважливішими властивостями будь-якого ПГЛК є: 1) просторова суміжність створюючих його природних комплексів; 2) спільність або сполучуваність їх історії розвитку; 3) речовинно-енергетичний обмін між ними.

Системоформуюча роль в ПГЛК належить речовинним потокам, в зв'язку з чим їх можна використати як діагностичні ознаки при класифікації і виділенні ПГЛК. Для цих цілей автором виконана систематизація речовинних потоків, що дозволяє їх типізувати за найважливішими кількісними (інтенсивність) і якісними (спрямованість, рід, однорідність, режим дії, та ін.) характеристиками. У свою чергу, характеристики речовинних потоків визначаються формуючими їх процесами, що в сукупності можна використати як відмітні ознаки різних категорій ПГЛК (табл. 3).

Таблиця 3. Відмітні ознаки різних категорій ПГЛК

Варіант ландшафтної сфери Землі та комбінація контрастних середовищ	Тип ПГЛК	Характер системоформуючого процесу	Направленість системоформуючого потоку
Наземний (літосфера та атмосфера)	Схиловий	Схиловий	Однонаправлений
	Яружно-балковий	Ерозійний
	Водороздільний	Плоскинної ерозії
Земноводний (літосфера, атмосфера та гідросфера у рідкому вигляді)	Річкових долин	Русловий	Однонаправлений та двонаправлений
	Лиманно-гирловий	Гідролого-морфологічний процес руслового потоку та водоймища-приймальника
	Берегової зони моря	Гідролого-морфологічний процес прибережної зони	Двонаправлений

Відповідно до перерахованих вище властивостей ПГЛК, провідними принципами при їх вивченні виступають генетичний, територіальної спільності і контрастності. Останній грає особливо важливу роль, оскільки контрастність між суміжними комплексами складає основу всієї парагенетичної ландшафтної організації.

У третьому розділі “Берегова зона моря як ПГЛК” парагенетична теорія застосовується до ландшафтного дослідження берегової зони моря: дається визначення ПГЛК берегової зони і встановлюються її ландшафтні границі; розглядається місце берегової зони як ПГЛК в складі морського узбережжя; характеризуються речовинно-енергетичний обмін і особливості ПГЛК берегової зони.

Формування в береговій зоні особливої системи сполучуваних в просторі і часі територіальних і аквальних природних комплексів, що мають загальну геологічну основу (підводна частина берегової зони - це затоплена морем околиця материка), і тісно пов'язаних гідродинамічними процесами, дозволяє розглядати берегову зону як ПГЛК. Беручи до уваги основні властивості будь-якого ПГЛК, під ПГЛК берегової зони моря автор пропонує розуміти одночасне або послідовне в ході розвитку виникнення просторово-суміжних територіальних і аквальних комплексів при провідній ролі гідродинамічних процесів, між якими (комплексами) здійснюється взаємообмін речовиною і енергією. У складі морського узбережжя берегова зона як ПГЛК виступає зоною сучасної взаємодії суші і моря. Відповідно до цього, її ландшафтні границі можна провести за гідродинамічними критеріями: верхню - за лінією максимального, щорічно повторюваного заплеску прибійного потоку на акумулятивних берегах і висоті найвищого заплеску на кліфах - на абразійних; нижню - на глибині Ѕ довжини хвилі при штормах середньої сили. Нарівні з найважливішою роллю гідродинамічних процесів, її специфічний природний вигляд створюється також діяльністю низки інших процесів. Зокрема, направляючий вплив на розвиток берегової зони надають тектонічні і геолого-геоморфологічні процеси. Завершують формування берегової зони кліматогенні (у водній частині - гідрокліматогенні) і органогенні процеси. До неприродних процесів належить діяльність людини. Комплексний прояв перерахованих процесів визначає характер речовинних потоків у береговій зоні, які, зрештою, формують її парагенетичну ландшафтну структуру, відмінну від ПГЛК інших частин ландшафтної сфери. У зв'язку із цим, берегова зона як ПГЛК має наступні особливості:

1. У системі “суша-море” берегова зона виконує роль фокуса, в якому максимально сконцентрована основна частина речовинних-енергетичних взаємодій і перенесень. З віддаленням від осі берегової зони - берегової лінії - кількість і інтенсивність взаємодій меншають, і, як наслідок, відбувається поступове ослаблення парагенетичних ландшафтних зв'язків;

2. Двонаправленість системоформуючих речовинних потоків в ПГЛК берегової зони в порівнянні з їх однонаправленістю в долинно-річкових, схилових, водороздільних і яружно-балкових ПГЛК;

3. Просторово-часова мінливість станів ландшафтних комплексів берегової зони зумовлена її високою динамічністю. Гідродинамічні процеси в береговій зоні контролюють особливості диференціації уламкового матеріалу на березі і підводному схилі, розселення наземної і водної рослинності, розподіл зооценозів тощо. Це дозволяє розглядати гідродинаміку як провідний чинник ландшафтної диференціації в береговій зоні;

4. Нарівні з взаємообумовленістю в береговій зоні абіотичних компонентів сполучуваних комплексів суші і моря, для її біоти характерні найглибші якісні відмінності і бар'єрні ефекти, викликані різкою контрастністю цих середовищ мешкання. У сукупності з сприятливими умовами, що створюються для біоти у водній частині берегової зони і несприятливими - в наземній (що виражається, передусім, в пригноблюючій дії морської води на рослинність), її морські біоценози відрізняються різноманіттям і високою продуктивністю, наземні - одноманітністю і дефектністю структури. У цьому відношенні берегова зона не має аналогів.

У четвертому розділі “Методика вивчення ПГЛК берегової зони моря” запропоновано методи і основні етапи дослідження ПГЛК берегової зони моря на рівні місцевостей.

Визначальну роль при виділенні і типізації ПГЛК грає метод провідного чинника. Відповідно до суті парагенетичного типу ландшафтної організації, провідним чинником є речовинні потоки між створюючими ПГЛК сполучуваними природними комплексами суші і моря. Застосування інших методів визначається змістом розв'язуваних задач. Так, для відбору показників, що відображають процеси взаємодії створюючих ПГЛК комплексів, використовується метод сполучуваного аналізу компонентів; для виявлення загальних властивостей і подальшої типізації ПГЛК - методи аналогій, інтерполяції і екстраполяцій; для розмежування ПГЛК між собою - метод знаходження границь. Крім них, на всіх етапах дослідження використовуються методи геоінформаційного, картометричного, якісного, кількісного, порівняльного аналізу і синтезу. Методика дослідження включає в себе декілька етапів. На першому етапі проводиться порівняльний аналіз характеристик речовинних потоків, що відображають процеси обміну між сушею і морем. При цьому, якісні і кількісні зміни в речовинному обміні, що спостерігаються протягом берегової зони, використовуються як індикаційні і класифікаційні ознаки виділення ПГЛК. Для виявлення цих змін залучаються прямі і непрямі показники. Прямі показники представлені характеристиками потоків або процесів, що безпосередньо їх обумовлюють (інтенсивність, спрямованість і рід потоків; склад матеріалу обміну; характер і кількісні дані по екзогенних процесах та ін.). Непрямі показники характеризують не самі речовинні потоки, а умови їх формування або результати їх діяльності. До них належать: літологія і морфометричні показники кліфа і бенча, наявність пляжів і їх характеристики, форми рельєфу та ін.

На наступному етапі розробляється типологічна класифікація ПГЛК і встановлюються границі. Як класифікаційні ознаки використовуються переважаюча спрямованість і інтенсивність речовинних взаємодій між сушею і морем. Інтенсивність визначається за кількісними характеристиками речовинних потоків; переважаюча спрямованість - у домінуючому напрямі переміщення речовини: з суші в море, з моря на сушу або ж присутність потоків обох напрямів. Границі між типами ПГЛК проводяться там, де речовинні потоки в береговій зоні змінюють свої характеристики або значно ослаблюються.

На третьому етапі дається фізико-географічна характеристика ПГЛК, для якої автором розроблена методична схема, де, на відміну від традиційних схем, передбачено спільний опис сполучуваних суші і моря і особливостей їх речовинного взаємообміну. Набір компонентів ландшафту, представлених в схемі, визначається їх роллю в ПГЛК, відповідно до чого вони об'єднані в наступні групи:

Загальна характеристика ПГЛК

Фізико-географічне положення і основні особливості речовинного обміну.

1. Тектонічна група

тектонічна морфоструктура і тип берега;

напрям і інтенсивність тектонічних рухів.

2.Геолого-геоморфологічна і літологічна групи

приморська суша: абразійні і акумулятивні форми рельєфу (морфометричні параметри, літологія);

ширина і генезис пляжів;

гранулометричний, петрографічний і мінералогічний склад пляжних відкладень;

прибережна акваторія: глибини, ширина бенча, похили, форми підводного рельєфу;

екзогенні берегові процеси;

характер і розподіл донних відкладень;

донні екзогенні процеси.

3. Метеогідрологічна група

тип клімату;

-наявність рік і тимчасових водотоків: режим, об'єми стоку;

фізичні і хімічні властивості морської води.

4.Гідролітодинамічна група

гідродинамічний режим акваторії: хвилювання, течії;

літодинамічний режим акваторії: вздовжберегові потоки наносив і їх характеристики;

рівневий режим акваторій: припливи-відливи, згони-нагони.

5.Біоценотична група

біота і біоценози наземних і аквальних комплексів.

6.Антропогенна група

зміна рельєфу;

зміна фізичних і хімічних властивостей вод;

зміна властивостей осадкового і пляжного матеріалу;

зміна характеру літодинамічних процесів;

зміна біоценозів.

У п'ятому розділі “Фізико-географічна характеристика типів ПГЛК берегової зони чорноморського узбережжя Криму” проведено виділення, обгрунтування і опис основних типів ПГЛК берегової зони чорноморського побережжя Криму; запропоновано заходи щодо раціонального природокористування в береговій зоні з урахуванням ландшафтної диференціації.

На основі розробленої методики в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму виділяється п'ять типів ПГЛК, що розрізнюються між собою переважаючою спрямованістю та інтенсивністю речовинних потоків між сполучуваними сушею і морем (рис. 1). Найважливіші характеристики цих типів ПГЛК представлені в табл. 4.

ПГЛК з двонаправленими потоками формуються за участю потоків речовини двох напрямів: суша море, що зумовлено сучасним розвитком тут як абразійних, так і акумулятивних процесів, які доповнюються обвальними, зсувними, зсипними, ерозійними і еоловими. Рідше спостерігається надходження теригенного матеріалу з річковим стоком. У генетичному відношенні це абразійні та акумулятивні береги.

Таблиця 4. Основні характеристики, що визначають взаємозв'язки в типах ПГЛК берегової зони чорноморського узбережжя Криму

Типи ПГЛК	Середні лінійні швидкості екзогенних процесів, м·год-1	Середній питомий об'єм продуктів абразії кліфа, м3·м-1·год-1	Середня питома маса продуктів абразії кліфа, т·м-1·год-1	Середній питомий об'єм продуктів абразії бенча, м3·м-1·год-1	Середня питома маса продуктів абразії бенча, т·м-1·год-1	Середня ширина пляжу, м	Cередня ширина бенча, км	Середні похили бенча
ПГЛК з дуже інтенсивними двонаправленими потоками суша море	розмив 3,5; донна абразія 0,017	28,4	54	68,7	130,6	от 10 до 30	1,4 -7,8	0,002-0,014
ПГЛК з інтенсивними двонаправленими потоками суша море	розмив 1,65; донна абразія 0,004	10,6-13,9	21,2-25	13,2-23,3	26,5-42	от 10 до 25	1- 10	0,002-0,02
ПГЛК з переважанням однонаправлених потоків з суші в море середньої інтенсивності	абразія 0,35; донна абразія 0,008;	3,5-4,2	8,4-9	5,6-7,6	11,2-20	от 0 до 5-10	0,15-1	0,02-0,14
ПГЛК зі слабкими двонаправленими потоками суша море	абразія от 0 до 0,015	--	--	--	--	до 15	1-1,4	0,014-0,02
ПГЛК з переважанням дуже слабких однонаправлених потоків з суші в море	абразія от 0 до 0,003	--	--	--	--	от 0 до 5-10	0,15-1	0,02-0,14

Абсолютні відмітки берегових відкосів на абразійних берегах становлять, в середньому, 5-15 м, уступів розмиву на акумулятивних берегах - до 2 м. Береги складені податливими і дуже податливими до абразії породами: глинами, суглинками і рихлими відкладеннями. За генезисом пляжі, що формуються тут, мають комплексне або живлення вздовжбереговими потоками наносів; в формуванні їх речовинного складу значну роль грає біогенний матеріал. Значна частина пляжів акумулятивних берегів в цей час скорочується через дефіцит уламкового матеріалу в береговій зоні. Підводні схили пологі і дуже пологі, з середніми похилами менше за 0,02, які сприяють винесенню донного матеріалу з підводного схилу на берег. Хвильовий режим прибережних акваторій порівняно спокійний. Для біоти акумулятивних берегів характерна розріджена полиново-катранова рослинність піщаних пляжів, на абразійних берегах вона, практично, відсутня. На підводних схилах, складених пухкими відкладеннями, домінує морська трава зостера і біоценози двостулкових молюсків; на скельних субстратах - зелені, бурі і червоні водорості і заростєві біоценози. Серед комплексів з двонаправленими потоками виділяються три типи ПГЛК за інтенсивністю речовинних потоків, яка визначається податливістю берегів до абразії та їх морфометричними параметрами. Тип ПГЛК з дуже інтенсивними потоками формується на Західному і Південно-Західному узбережжі; тип ПГЛК з інтенсивними потоками - на Північно-Західному, Західному і узбережжі Керченського півострова; тип ПГЛК зі слабкими потоками - на Північно-Західному і Південно-Західному узбережжі.

ПГЛК з однонаправленими потоками формуються в умовах переважання потоків речовини, направлених з суші в море і домінування абразійних процесів. Надходження матеріалу з суші в море відбувається, в основному, з зсувними, обвальними, селевими процесами і річковим стоком. У генетичному відношенні це абразійні береги. Абсолютні відмітки кліфів тут значно більше, ніж у попередньому типі ПГЛК, і можуть досягати декількох сотень метрів. Береги складені породами стійкими і середньої стійкості до абразії: базальтами, андезитами, масивними перекристалізованими вапняками, конгломератами і пісковиками, флішовими і флішоїдними відкладенням, шаруватими слабкоперекристалізованими вапняками та ін. Пляжі мають алювіальне і абразійне живлення; в формуванні їх речовинного складу роль біогенного матеріалу дуже незначна. Підводні схили помірно присхилі і круті, з середніми схилами більше за 0,02, що сприяє винесенню теригенного матеріалу на підводний схил. У порівнянні з попередньою групою ПГЛК, хвильовий режим тут значно активніше. Для біоти абразійних берегів характерна рідка солянкова і пирійна рослинність галькових і валунно-галькових пляжів; для біоти підводного схилу - поясна цистозирова і філофорова рослинність на скельних субстратах і біоценози двостулкових молюсків і поліхет на пухких відкладеннях. Серед комплексів з однонаправленими потоками виділяються два типи ПГЛК за інтенсивністю речовинних потоків. Тип ПГЛК з потоками середньої інтенсивності формується на Південному, Південно-Західному і Північно-Західному узбережжі; тип ПГЛК з дуже слабкими потоками - на Південному узбережжі.

Існування цих типів ПГЛК свідчить про необхідність застосування при розробці заходів щодо раціонального природокористування в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму, нарівні із загальним, і диференційованого підходу, що враховує природні особливості її окремих ділянок і характер взаємозв'язків між сполучуваними сушею і морем. Так, в ПГЛК з дуже інтенсивними двонаправленими потоками на Західному березі першочерговим заходом є оптимізація структури і режиму природокористування на таких найбільш значущих в рекреаційному відношенні дільницях, як м. Євпаторійський - м. Карантинний, Сакський пересип, оз. Богайли - м. Лукул. Зокрема, тут необхідні: створення штучних пляжів в Євпаторії і південній частині Сакського пересипу; зрізка нестійких берегових відкосів на абразійних берегах з проведенням дренажних і лісомеліоративних робіт; захист берега між озерами Кизил-Яр і Богайли за допомогою відкосно-ступінчастого кріплення; будівництво берегоукріплювальних споруд між оз. Богайли і п. Піщане. У ПГЛК з інтенсивними двонаправленими потоками актуальною є боротьба із забрудненням прибережних акваторій внаслідок скидання сільськогосподарських вод, найбільш характерним для ділянок концентрації зрошуваного землеробства на Північно-Західному узбережжі. На Південному березі Криму, де формуються ПГЛК з переважанням однонаправлених потоків, до основних заходів потрібно віднести нормативно-правове регулювання забудови приморської зони і боротьбу з техногенними екзогенними процесами (особливо, зсувними).

ВИСНОВКИ

На теоретико-методичному рівні:

1. Ландшафтне вивчення берегової зони в єдності її наземної і водної частин дозволяє виявити ряд найважливіших властивостей берегової зони як цілісної системи, що формується на контакті суші і моря. Для подальшого розвитку цих ідей найбільш перспективним є розгляд берегової зони як парагенетичного ландшафтного комплексу.

2. Виявлено три концептуальних підходи у визначенні суті ПГЛК: генетичний, функціональний і функціонально-генетичний. Для берегової зони моря доцільно використати функціонально-генетичний підхід, відповідно до якого найважливішими властивостями ПГЛК є: 1) просторова суміжність створюючих його природних комплексів суші і моря; 2) спільність або сполученість їх історії розвитку; 3) речовинно-енергетичний обмін між ними.

3. Матеріальним вираженням обміну речовиною і енергією між сушею і морем в береговій зоні є речовинні потоки. Узагальнення відомостей про речовинні потоки дозволяє зробити висновок про їх різноманіття, різну роль в ПГЛК і необхідність типізації. Серед якісно-кількісних характеристик речовинних потоків, які можуть використовуватися для вивчення ПГЛК, найбільш важливими є спрямованість і інтенсивність.

4. Виходячи з теорії ПГЛК, провідними принципами при їх вивченні є генетичний, територіальної спільності і контрастності. Останній грає особливо важливу роль, оскільки контрастність між суміжними комплексами складає основу всієї парагенетичної ландшафтної організації.

5. Беручи до уваги основні властивості будь-якого ПГЛК, під ПГЛК берегової зони моря автор пропонує розуміти одночасне або послідовне в ході розвитку виникнення просторово-суміжних територіальних і аквальних комплексів при провідній ролі гідродинамічних процесів, між якими (комплексами) здійснюється взаємообмін речовиною і енергією. Відповідно до цього, ландшафтні межі берегової зони можна провести за гідродинамічними критеріями: верхню за лінією максимального щорічно повторюваного заплеску прибійного потоку на акумулятивних берегах і висоті найвищого заплеску на кліфах - на абразійних; нижню - на глибині Ѕ довжини хвилі при штормах середньої сили.

6. Своєрідність природних процесів в береговій зоні визначає наступні її особливості як ПГЛК: максимальну концентрацію в береговій зоні основної частини речовинно-енергетичних взаємодій і перенесень, з віддаленням від осі якої - берегової лінії - відбувається поступове ослаблення парагенетичних ландшафтних зв'язків; двонаправленість системоформуючих речовинних потоків; просторово-часову мінливість станів ландшафтних комплексів берегової зони; різноманіття і високу продуктивність біоценозів у водній частині берегової зони, одноманітність і дефектність їх структури - в наземній.

7. Уперше розроблено методику вивчення ПГЛК берегової зони моря на рівні місцевостей. Визначальна роль при виділенні і типізації ПГЛК відведена методу провідного чинника. Відповідно до суті парагенетичного типу ландшафтної організації, провідним чинником є речовинні потоки між створюючими ПГЛК сполучуваними природними комплексами суші і моря. Застосування інших методів (сполучуваного аналізу компонентів; аналогій; інтерполяції; екстраполяції; геоінформаційного, картометричного, якісного, кількісного, порівняльного аналізу і синтезу) визначається змістом розв'язуваних задач. Методика дослідження включає в себе декілька етапів. На першому етапі проводиться порівняльний аналіз характеристик речовинних потоків, що відображають процеси обміну між сушею і морем. При цьому, якісні і кількісні зміни в речовинному обміні, що спостерігаються протягом берегової зони, використовуються як індикаційні і класифікаційні ознаки виділення ПГЛК. Для цього залучаються прямі і непрямі показники. Прямі показники представлені характеристиками потоків або процесів, що безпосередньо їх обумовлюють; непрямі характеризують не самі речовинні потоки, а умови їх формування або результати їх діяльності. На наступному етапі розробляється типологічна класифікація ПГЛК і встановлюються межі. Як класифікаційні ознаки використовуються інтенсивність і переважаюча спрямованість речовинних взаємодій між сушею і морем. Межі між типами ПГЛК проводяться там, де речовинні потоки в береговій зоні змінюють свої характеристики або значно ослабляються. На третьому етапі дається фізико-географічна характеристика ПГЛК за методичною схемою, де, на відміну від традиційних схем, передбачено спільний опис сполучуваних суші і моря і особливостей їх речовинного взаємообміну.

На регіональному рівні:

8. Відповідно до розробленої методики в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму виділено п'ять типів ПГЛК, відмінні переважаючою спрямованістю і інтенсивністю речовинних потоків між сполучуваними сушею і морем: ПГЛК з дуже інтенсивними двонаправленими потоками суша море, ПГЛК з інтенсивними двонаправленими потоками суша море, ПГЛК зі слабкими двонаправленими потоками суша море, ПГЛК з переважанням однонаправлених потоків з суші в море середньої інтенсивності, ПГЛК з переважанням дуже слабких однонаправлених потоків з суші в море. Типи ПГЛК розміщуються вздовж берегової зони Криму нерівномірно. Найбільша мозаїчність у розподілі типів ПГЛК характерна для узбереж Північно-Західного, Південно-Західного і Південного Криму, протягом яких значно змінюються умови формування потоків і характер речовинних взаємозв'язків, найменша - для Керченського півострова і Західного Криму. Кожний з виділених типів ПГЛК має свою характерну компонентну і морфологічну ландшафтну структуру.

9. При розробці заходів щодо раціонального природокористування в береговій зоні чорноморського узбережжя Криму представляється необхідним застосовувати, нарівні із загальним, диференційований підхід, що враховує природні особливості її окремих дільниць і характер взаємозв'язків між сполучуваними сушею і морем. Зокрема, одними з найбільш актуальних в ПГЛК з дуже інтенсивними і інтенсивними двонаправленими потоками можна вважати: в найбільш значущих в рекреаційному відношенні ділянках на Західному узбережжі - створення штучних пляжів в Євпаторії і на Сакському пересипу, зрізку нестійких берегових відкосів на абразійних берегах з проведенням дренажних і лісомеліоративних робіт, захист берега між озерами Кизил-Яр і Богайли за допомогою відкосно-ступінчастого кріплення та ін.; для ділянок концентрації зрошуваного землеробства на Північно-Західному узбережжі - боротьбу із забрудненням прибережних акваторій скидними сільськогосподарськими водами. На Південному березі Криму, де формуються ПГЛК з переважанням однонаправлених потоків, до основних заходів потрібно віднести нормативно-правове регулювання забудови приморської зони і боротьбу з техногенними екзогенними процесами.

10. Проведене дослідження, звичайно ж, не вичерпує всіх аспектів даної проблеми і його потрібно розглядати як піонерне. Тому потрібне подальше вдосконалення методики виділення і вивчення ПГЛК і, передусім, зведення до мінімуму окремих характеристик потоків і перехід до їх інтегральних показників, що дозволяють одним-двома параметрами визначити характер взаємозв'язків між сушею і морем. Це буде сприяти більш повному вивченню ПГЛК берегової зони моря, для чого необхідне проведення польових ландшафтних досліджень за спеціальною програмою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Агаркова И.В. Влияние хозяйственной деятельности на динамику Сакского побережья // Ученые записки Таврического Национального Университета им. В.И. Вернадского. - Симферополь. - 1999. - Т.12 (51). - № 1. - С.15-19.

2. Скребец Г.Н., Агаркова И.В. Вопросы теории и методики изучения парагенетических ландшафтных комплексов // Ученые записки Таврического Национального Университета им. В.И. Вернадского. - Симферополь. - 2000. - № 13. - Т.1. - С.127-132. Здобувачем проаналізовано і систематизовано літературу по теоретичних та методичних питаннях вивчення парагенетичних ландшафтних комплексів.

3. Агаркова-Лях И.В. Вещественно-энергетический обмен между сушей и морем в береговой зоне // Культура народов Причерноморья. - 2002. - № 33. - С.18-20.

4. Агаркова-Лях И.В., Скребец Г.Н. Методические аспекты экологического мониторинга береговой зоны моря // Культура народов Причерноморья. - 2003. - № 43. - С.14-18. Здобувачем розроблено методику опису ПГЛК берегової зони моря.

5. Скребец Г.Н., Агаркова-Лях И.В. Парагенетические ландшафтные комплексы абразионно-бухтовых ингрессионных берегов черноморского побережья Крыма // Ученые записки Таврического Национального Университета им. В.И. Вернадского. Серия География. Т. 17(56). - № 4 (2004). - С.73-83. Здобувачем зібрано та проаналізовано інформацію з характеристики ландшафтних комплексів.

6. Агаркова-Лях И.В. Методика выделения и описания парагенетических ландшафтных комплексов береговой зоны моря // Фiзична географiя та геоморфологiя. - 2005. - Вип. 49. - С.190-196.

7. Скребец Г.Н., Агаркова-Лях И.В. Основные направления рационального природопользования на Азово-Черноморском побережье Крыма // Фiзична географiя та геоморфологiя. - 2005. - Вип. 47. - С.218-222. Здобувачем систематизовано матеріали з природокористування на чорноморському узбережжі Криму.

8. Агаркова И.В. Географические аспекты современного состояния Сакского побережья // Глобальная система наблюдений Черного моря: фундаментальные и прикладные аспекты. Cб. научн. тр. / НАН Украины, МГИ. - Севастополь, 2000. - С. 162-165.

9. Агаркова-Лях И.В. Программа экологического мониторинга береговой зоны моря // Экология моря. - 2005. - № 68. - С.7-12.

10. Агаркова И.В. Комплексные физико-географические исследования береговой зоны моря // Тез. конф. “Понт Эвксинский 2000”, Севастополь, 2000. - С.4-5.

11. Агаркова И.В. Вещественный обмен между сушей и морем в береговой зоне (на примере черноморского побережья Крыма) // Мат-лы междунар. научн. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых “Ломоносов-2002”, Севастополь, 2002. - С.6-7.

12. Агаркова-Лях И.В. Типы парагенетических ландшафтных комплексов береговой зоны Крыма // Мат-лы междунар. научн. конф. “Геополитические и географические проблемы Крыма в многовекторном измерении Украины”, Симферополь, 2004. - С.163-165.

13. Agarkova-Lyakh I.V., Lyakh A.M. Paragenetic Landscape Complexes Theory in Studying Marine Coastal Zone // Littoral 2004. 7th International Symposium: Delivering Sustainable Coasts: Connecting Science and Policy. Proceedings.Volume 2. Aberdeen, Scotland, UK, 2004. - Р.772-773. Здобувачем виділено і охарактеризовано типи ПГЛК у береговій зоні чорноморського узбережжя Криму.

14. Агаркова-Лях И.В. Программа экологического мониторинга береговой зоны моря // Тез. IV Всеукраинской научно-практической конференции молодых ученых по проблемам Черного и Азовского морей “Понт Эвксинский - 2005”, Севастополь, 2005. - С. 6-7

15. Агаркова-Лях И.В. Антропогенные и природные факторы размыва морских берегов (на примере Западного берега Крыма) // Тез. докладов международной научной конференции “Современное состояние экосистем Черного и Азовского морей”, Севастополь, 2005. - С.9.

Размещено на Allbest.ru

...