Природно-ресурсний потенціал Харківської області. Оцінка, управління, прогноз на основі геоінформаційних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. ОЦІНКА, УПРАВЛІННЯ, ПРОГНОЗ НА ОСНОВІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

11.00.11. - конструктивна географія і раціональне використання

природних ресурсів

СОЛОХА МАКСИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі геоекології та конструктивної географії Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Некос Володимир Юхимович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідуючий кафедрою геоекології та конструктивної географії

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Рудько Георгій Ілліч, головний науковий співробітник інституту геологічних наук НАН України, м. Київ

кандидат географічних наук, доцент Личак Олександр Іванович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, доцент кафедри геоекології, м. Сімферополь

Провідна установа: Український науково-дослідний інститут екологічних проблем (УкрНДІЕП), Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, м. Харків, вул. Бакуліна, 4.

Захист відбудеться “15” грудня 2006 р. о 15³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.04 у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. II-49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи,4, ЦНБ)

Автореферат розісланий “14” листопада 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, доцент Жемеров О.О.

АНОТАЦІЯ

Солоха М.О. Природно-ресурсний потенціал Харківської області. Оцінка, управління, прогноз на основі геоінформаційних систем - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, 2006.

У дисертації викладено результати дослідження складових природно-ресурного потенціалу території Харківської області. Розглянуто стан досліджень атмосферного потенціалу, водно-, лісо- потенціалу, мінерально-ресурсного потенціалу та рекреаційного потенціалу на протязі останнього часу. Визначено в грошовому еквіваленті кожну складову потенціалу.

Встановлено, що найбільший геліопотенціал на території Ізюмського району (368 570 грн.) та Харківського району (304 377 грн.). Вітровий потенціал найбільший на території Харківського (39 658 грн.) та Дергачівського району (20 988 грн.).Найбільшу економічну вигоду щодо водного потенціалу можна отримати на території Ізюмського (899 412 млн.грн.), Балаклійського районів (721 045) млн.грн. Мінерально-сировинний потенціал має максимальний економічний ефект на території Первомайського району (613 977 млн.грн). Ґрунтовий потенціал має економічну перевагу на території Харківського району (37 559 млн.грн). Лісовий потенціал максимальний на території Ізюмського району (80 885 млн.грн.). Максимальний економічний ефект від використання рекреаційного потенціалу спостерігається в Краснокутському (51,9 млн грн.), Вовчанському (51,9 млн. грн.) районах.

Ключові слова: природно-ресурсний потенціал, гіс модель, картографічна модель, управління, прогноз.

АННОТАЦИЯ

Солоха М.А. Природно-ресурсный потенциал Харьковской области. Оценка, управление, прогноз на основе геоинформационных систем - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, г. Харьков, 2006.

В диссертации изложены результаты исследования составных природно-ресурного потенциала Харьковской области. Рассмотрено состояние исследований атмосферного потенциала, водно-, лесо- потенциала, минерально-ресурсного потенциала и рекреационнго потенциала в течение последнего времени. Определен в денежном эквиваленте каждая составная часть потенциала.

Было подтверждено фактическими данными, что факторы, которые формируют природно-ресурсный потенциал имеют как естественное и антропогенное происхождения. Нашло подтверждение тот факт, что нет даже нескольких основных подходов, которые бы предоставляли возможность оценить потенциал. В результате исследование было обнаружено, что гелиопотенциал наибольший на территории Изюмского района (368 570 грн.) и Харьковского районов (304 377 грн.). Размещение гелиоустановок в этих районах предоставит максимальный экономический эффект. В ближайшие годы существенного изменения гелиопотенциала не будет. Ветровой потенциал наибольший на территории Харьковского района (39 658 грн.). Изменений в ближайшие годы ветропотенциала не будет. Наибольшую экономическую выгоду водного потенциала можно получить на территории Изюмского (899 412 млн. грн.), Балаклійського районов (721 045) млн. грн. Минерально-сырьевой потенциал имеет максимальный экономический эффект на территории Первомайского района (613 977 млн. грн). Вкладывания средств в разведку требует вся сырьевая база области. Изменения будут зависят от антропогенного фактора. Почвенный потенциал имеет экономическое преимущество на территории Харьковского района (37 559 млн. грн). Изменения могут наблюдаться в том случае, когда существенно будет меняться гумусный баланс. Лесной потенциал максимальный на территории Изюмского района (80 885 млн. грн.). Поведение потенциала зависит от спелости породного состава и количества ценных пород деревьев.

Максимальный экономический эффект от использования рекреационного потенциала наблюдается в Краснокутскому (51,9 млн грн.), Волчанского (51,9 млн. грн.) районах. Вкладывание средств целесообразно проводить в инфраструктуру именно этих районов. Прогнозная ситуация этого потенциала зависит в первую очередь от солнечной радиации.

Ключевые слова: природно-ресурсный потенциал, ГИС модель, картографическая модель, управление, прогноз.

SUMMARY

Solokha M.A. Naturally-resources potential of Kharkov region. Estimation, management, prognosis on base GIS of systems. - Manuscript.

The thesis for the degree of candidate of geographical sciences on speciality 11.00.11. - constructive geography and rational use of natural recourses. - Kharkiv National University named after V.N. Karazin, Kharkiv, 2006.

In dissertation laid out the part of research results naturally- resource of potential of Kharkov region. Considered a researches state air-, water-, forest- potential, mineral- resource potential and potential recreation on extent of last time. Defined in money equivalent each from potential part. Was also estimated unwoodsy potential and potential absorption of forest solvency.

Set, that most gelio- potential on Izumskuy territory of region (368 570 gr.) but Kharkov region (304 377 gr.). Wind potential 39 658 most on territory of Kharkov region (gr.) but region (Dergachevskiy 20 988 gr.). Most economic benefit of water potential can be got on Izumskuy (899 412 territory mln. gr.), Balakleyskiy regions (721 045) mln. gr. Mineral-raw material potential has a maximum economic effect on Pervomajskiy territory of region (613 977 mln. gr). Soil potential takes the economic pas on territory of Kharkov region (37 559 mln. gr). Woodsy potential 80 885 maximum on Izumskuy territory of region (mln. gr.). A Maximum economic effect from use recreation of potential is observed into Krasnujkut (51,9 mln. gr.), Volchansk (51,9 mln. gr.) regions.

Key words: naturally-resources potential, GIS model, cartographic model, management, prognosis.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Необхідність вивчення природно-ресурсного потенціалу (ПРП) на базі геоінформаційних технологій (гіс) назріла давно (Руденко В.П., 1999). Потреба в отриманні сучасного стану ПРП та характеристик окремих регіонів, областей та, навіть, адміністративних районів, оцінювання реального стану ПРП, врахування поточних чи перспективних економічних, господарських, екологічних чи інших чинників створює базис потреб для розвитку та становленню нових тенденцій у промисловості, господарстві, будівництві, транспорті, в тому числі і на базі надбань геоекології та конструктивної географії.

Поглиблення масштабів природокористування це наслідок поступових ускладнень процесів взаємодії природи та суспільства, що приводить, в свою чергу до збільшення інформаційних потоків, які їх характеризують. Ця ситуація передбачає більш широке використання комп'ютерів та створення на їх базі банків даних конструктивного дослідження ПРП. Такі банки дають змогу накопичувати в себе навіть на рівні одного колективного господарства, міста чи лісництва сотні тисяч кількісних та якісних параметрів природно-ресурсного потенціалу.

Відносна „молодість” (Руденко В.П.,1993) цього напрямку не дає змогу в повної мірі втілити його в життя. Державна статистична служба, на думку згаданого автора, також не в змозі в повній мірі оцінити сучасний стан й можливості розвитку природних ресурсів, а, вірне рішення існує в переході до автоматизованих банків даних ПРП, які створені на базі гіс.

Виходячи з викладеного вище, актуальним є визначення реального стану ПРП Харківської області за допомогою інструментарію гіс. Вирішенню цієї наукової задачі і присвячена дисертаційна робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на вирішення завдань, які окреслені у „Концепції загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005 - 2025 роки” схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №675-р від 22 вересня 2004 року, національної концепції „Державна програма проведення моніторингу навколишнього природного середовища” схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №992-р від 31 грудня 2004 року, у „Деякі питання Міністерства охорони навколишнього природного середовища” схваленої постановою Кабінету Міністрів України №192 від 20 лютого 2004 року, закон України про внесення змін до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” №186/98-ВР від 5.03.1998 року. Результати досліджень знайшли відображення у науково-дослідних темах „Продовження розробки програми раціонального використання та відтворення природних ресурсів Харківської області на період 2001-2010 роки” та „Наукова діяльність на природних об'єктах Національного природного парку “Гомільшанські ліси”, які виконувалась з участю автора на кафедрі геоекології та конструктивної географії Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна відповідно на протязі 2002-2003 рр. та 2006 року.

Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування оцінювання компонентів природно-ресурсного потенціалу, визначення шляхів управління та прогноз подальшого функціонування ПРП на основі гіс-технології, для розробки перспектив його розвитку та оптимального використання в межах регіону.

Реалізація мети вимагала розв'язання низки завдань, які поділено на дві основні групи: теоретико-методичні та прикладні (конструктивні).

Група теоретико-методичних завдань включала до себе:

а) визначення структурності ПРП території, яка виступає одним з найважливіших елементів його організації, як цілісної системи;

б) удосконалення методології та методики кількісного визначення величини та структури природно-ресурсного потенціалу регіону;

До другої групи завдань віднесено:

а) розробку методики кількісного визначення об'єму і структури ПРП регіону, системи основних видів його оцінки;

б) створення автоматизованого банку даних географічних, економічних, екологічних досліджень ПРП регіону, системи основних видів його оцінки;

в) обґрунтування і подальший розвиток системи методів географії ПРП області та їх практична реалізація на прикладі Харківської області;

г) оцінка територіальної диференціації ПРП і ефективності природокористування, дослідження проблем територіальної організації природокористування і впорядкування використання, охорони і відтворення;

д) розробка шляхів раціоналізації і впорядкування використання ПРП, його прогнозування.

На захист виносяться: Удосконалення сучасної вартісної оцінки ПРП, оптимізація шляхів управління функціонування ПРП й прогноз його розвитку в регіону.

Об'єктом дисертаційного дослідження є природно-ресурсний потенціал Харківської області.

Предмет дослідження Оцінка, управління та прогноз функціонуванням ПРП регіону за допомогою гіс технології.

Методологія та методи дослідження. Методологічними підвалинами дисертаційного дослідження слугували положення і підходи сучасної географічної науки, і перш за все, конструктивно-географічний підхід.

Дослідження базується на принципі детермінізму. Основні методи дослідження: картографічний, камерально-аналітичні та ретроспективний методи.

Для обробки та аналізу даних експериментальних досліджень як допоміжні застосовувалися методи математико-статистичної обробки результатів (Statistica v.6.0, Microsoft Exel), комп`ютерного картографування (MapInfo), а також з використанням програм Coral Drаw 11.0.

Вихідними матеріалами для проведення дослідження слугували власні дослідження, фондові матеріали інституту „Харківдіпроагроліс”, фондові матеріали Харківської геологорозвідувальної експедиції, фондові матеріали національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського”, кафедри геоекології та конструктивної географії, а також існуючі опубліковані матеріали за тематикою, що досліджується.

Наукова цінність і новизна одержаних результатів полягає:

В наданні грошового еквіваленту компонентам потенціалу;

В отриманні сучасної абсолютної вартісної оцінки потенціалу на базі нового критерію;

В реалізації визначення потенціалу на базі адміністративних районів області за допомогою гіс-моделі.

Практична цінність роботи полягає у використанні методичних підходів у оцінюванні природно-ресурсних потенціалів інших областей, держав. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використанні, як складова частина у „Програмі раціонального використання та відтворення природних ресурсів Харківської області на період 2001-2010 роки”, та як базова складова при удосконаленні інфраструктури природно-ресурного комплексу Харківської та інших областей з метою будівництва.

Отримані у дисертації результати також можуть бути використані науково-дослідними інститутами та центрами при оцінці, моделюванні таких компонентів ПРП як: земельний, лісовий, водний потенціал. А також обласними структурами управління економіки та ринкових відносин.

Результати дослідження передавались зацікавленим установам та організаціям у вигляді рекомендацій. Вони також апробувалися у наукових публікаціях (статтях), виступах на наукових конференціях тощо

Особистий внесок автора. Всі доробки, одержані висновки належать виключно авторові, включаючи створення картографічної гіс-моделі природно-ресурсного потенціалу Харківської області, з картографічними шарами з десяти показників ПРП та відповідних баз даних. Авторові належить оцінювання природно-ресурсного потенціалу за допомогою картографічної моделі та удосконалених методик оцінки потенціалу. Збір фактичного матеріалу здійснено також особисто здобувачем.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідались на Міжнародній ювілейній науковій конференції “Ліс, наука, суспільство” 2005р. „Еколого-економічна оцінка лісового потенціалу Харківської області”, Х ювілейної міжнародної науково-практичної конференції з екологічної освіти „Екологічна освіта і наука: здобутки і перспективи”, міжнародному симпозіумі „Міжрегіональні проблеми екологічної безпеки”, І міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан і проблеми діагностики якості географічних знань в педагогічний вузах України” 2002р., VII Міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми управління якістю підготовки фахівців-екологів у світлі інтеграції освіти України в Європейський простір”, 2002р., наукових семінарах кафедри геоекології та конструктивної географії.

Публікації. Автором опубліковано 7 робіт. Основний зміст дисертаційної роботи висвітлено у 5 публікаціях, із них 3 є статтями у фахових виданнях ( в.т. 2 - у співавторстві), 2 - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатка. Робота викладена на 160 сторінках, містить 18 рисунків, серію карт (складає 14 рисунків), 43 таблиці (6 у додатку). Список використаних джерел містить 169 найменувань (в тому числі 3 - зарубіжних авторів, 4 - посилання на Інтернет ресурси).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Стан вивчення питання: Аналіз значної кількості визначень поняття: „Природно-ресурсний потенціал (ПРП)” (Мінц А.А.,1968, Хачатуров Т., 1969, Камар Н.В., 1975, Комар И.В.,1975, Федоренко Н.Л., 1977, Гаркуша Н.А., 1985, Іванух Р.А., 1985, Ігнатенко Н.Г., 1986, Міщенко В.С., 1987, Хрущов А.Т.,1987, Шевчук В.Я., 1996, Міско К.М.,1991, Черезов С.К., 1991, Руденко В.П., 1992, Коритний Л.М., 1992, Мельник А., 1993, Новоторов А.С., 1993, Дорогунцов С.І., 1996, Плипчук Н., Колмакова В., 1998, Руденко Л.Г., 2001, Багров Н.В., 2002) показав, що однозначного тлумачення цьому визначенню немає. Наукові здобутки щодо дослідження класифікації потенціалу (Руденко В.П., 1999, Данілішин Б.М., 1999, Е.П.Романова, 1993) також свідчать про різні погляди на це питання.

Виходячи з цього використавши та доповнивши існуючу методику (Руденко В.П., 1999) автор в своїх дослідженнях використав наступну класифікацію природного потенціалу: атмосферний потенціал, гідрологічний потенціал, лісовий потенціал, мінерально-сировинний потенціал, ґрунтовий та рекреаційний потенціал.

Оцінка природно ресурсного потенціалу: Існує значна кількість критеріїв кількісної оцінки ПРП - це рентне оцінювання ресурсів, визначення абсолютної економічної оцінки, приведення ресурсів через перевідні коефіцієнти, оцінка ресурсів через натуральні показники тощо. Аналіз кожного з них показує наявність як позитивних досягнень, так і суттєвих недоліків. На основі наукового аналізу доказана необхідність введення нового критерію здатного акумулювати найбільш вагомі позитивні доробки та ліквідувати суттєві недоліки критеріїв, що використовувалися раніше. Таким критерієм є ступінь забезпеченості ресурсом. Під ступенем забезпеченості ресурсом слід розуміти наявність певного ресурсу необхідного об'єму та з іншими відповідними параметрами, що забезпечує щонайменше потребу регіону за умови економічної доцільності його експлуатації та екологічної безпечності, в т.ч. можливої ресурсовідтворенності (відновлюваності), та забезпеченість відшкодування витрат на оздоровлення оточуючого середовища. За ступенем забезпеченості автором виділено, певним чином уніфіковані, такі класи: висока забезпеченість ресурсом (100%), середня забезпеченість (50%), низька забезпеченість (менш 30%). Розмежування класів проводилося на базі статистичних методів (Парето метод, за Багровим Н.В.,2002, класифікації геосистем, за Некосом В.Ю., Снопік Л.М.,1984). Введення уніфікованих класів обумовлено тим, що забезпеченість кожного окремо взятого ресурсу визначається за своїм окремо взятим специфічним показником. Наприклад: забезпеченість ресурсами оцінювалося ступенем лісистості, водні ресурси кількістю м³, які приходяться на одного мешканця і т.і.

Атмосферний потенціал. Його забезпеченістю визначається багатьма характеристиками (показниками). В роботі акцентується увага лише на наступних характеристиках: оцінка швидкостей вітру, оцінка опадів та сонячного режиму. Саме ці характеристики забезпечують, перш за все, врожайність сільськогосподарських культур, погодні умови для рекреаційних потреб, вибір потенційних місць розміщення вітряних, сонячно-вітряних електростанцій та вирішенню багатьох інших господарських потреб. Оцінка повітряного потенціалу щодо потенційних територій для розміщення вітряків базувалася на фондових матеріалах Гідрометцентру області (за критерій було взято середню багаторічну швидкість вітру). Після відповідних розрахунків автором були отримані середні значення швидкості вітру (за період з 1997-2004 рр.). Виявлено три райони області, що мають найвищі швидкості вітру (більш за 3,2м/с): Богодухівський, Харківський, Великобурлуцький. Також виявлено, що з південного сходу на північний захід швидкість вітру збільшується. Це пояснюється не тільки фізико-географічними особливостями цих районів, але і розміщенням лісових угідь на території цих районів та в цілому по області.

Підтверджено, на фактичному матеріалі, що зі збільшенням висоти над земною поверхнею поступово нівелюється вплив рельєфу на оптимальність розміщення вітряних агрегатів на тій чи іншій території. Таким чином виявлено, що найвищу забезпеченість мають 17 районів, середню (до 50% мають 10 районів).

З метою оцінки потенціалу опадів для розрахунків були також використані фонди Гідрометцентру за 8 років. В результаті аналізу було виявлено, що розподіл опадів виглядає досить строкато. За критерій забезпеченості було взято кількість опадів 6 л на м² згідно (СНіП 2.04.01.85). Виявлені максимуми приходяться на Харківський, Богодухівський та Вовчанський райони. Найбільш вірогідно, що це пов'язано з транспірацію вологи в лісах цих районах.

Таким чином, найбільша забезпеченість опадами приходиться на Богодухівський, Харківський, Вовчанський райони, а максимальна забезпеченість вітровою енергією приходиться на Харківський, Богодухівський та Великобурлуцький райони. Виявлено, що 100% забезпеченості не має жоден з районів, середню забезпеченість мають 11 районів, а 16 районів мають найнижчу забезпеченість.

Нормою забезпеченості сонячною радіацією обґрунтована величина 4 350 мДж/м² (Сніп 23-01-99 на 30^о). Згідно встановлених класів найвищу забезпеченість сонячного випромінення не має жоден з районів області. Середню забезпеченість мають: Красноградський (43%), Зачепилівський (43%), Кегичівський (44%), Первомайський (43%), Балаклійський (43%), Борівський (43%), Ізюмський (43%), Лозівський (44%), Барвінківський (44%), Близнюківський (45%), Сахновщинський (43%). Дергачівський (42%), Харківський (42%), Новодолазьский (43%), Зміївський (43%), Дворічанський (43%), Шевченківський (43%), Чугуївський (42%), Печенізький (42%), Великобурлуцький (42%), Куп'янский (43%), Вовчанський (41%), Золочівський (40%), Богодухівський (40%), Валківський (41%), Краснокутський (40%), Коломацькій (41%). Відповідно низьку забезпеченість теж не має жоден з районів.

В цілому атмосферний потенціал Харківська область має середній ступінь забезпеченості.

Гідрологічний потенціал. Проаналізувавши існуючи дослідження (Зайцев А.А., Ильясов А.К., Савельев Р.А.,2003, Knigton D., 1987., Vanoni V.A. 1975, Vanoni V.A. 1944) встановлено, що водні ресурси визначаються як запаси поверхневих й підземних вод, які знаходяться в водних об'єктах, і використовуються чи можуть бути використані. Під водним об'єктом розуміється зосередження вод на поверхні суші в формах її рельєфу, або в надрах, які мають межі, об'єм водного режиму (Беличенко Ю.П., 1980, Блінов П.В., 2004, Вендров, 1962, Водний кодекс України, 1995, Водогосподарський словник, 1970, Голиков А.П., 1971).

Стан розробки цих методів вказує на те, що значна кількість підходів розроблялися суто для специфічних завдань, мають обмежену кількість показників оцінки, і, як наслідок, не є спроможними оцінити водний потенціал території. В дисертаційному дослідженні прийнята точка зору Дмитрієва В.В. (2005), який пропонує оцінювати водний потенціал використавши модель синтезуючої функції. В результаті аналізу встановлено, що водний потенціал області розподілено нерівномірно. Максимальна кількість водоймищ приходиться на Лозівський (6314 шт.), Вовчанський (6205 шт.), Борівський (5310 шт.) райони, але вони не відіграють значної ролі у забезпеченості населення водою. Так встановлено, що максимальну забезпеченість водою має Ізюмський район (3975,6 м³/рік, 233,9%), Дворічанський (3568,2 м³/рік, 209,9%), Великобурлуцький (3280,6 м³/рік, 193%). За критерій забезпеченості було прийнято величину 1 700 м3/мешканця (загальноприйнятий в України). Згідно встановлених класів забезпеченості найменшу забезпеченість має: Харківський район (3,8%). Середню забезпеченість мають райони: Лозівський (39,6%), висока забезпеченість (100%) мають: Краснокутський (105,7%), Коломацькій (91%), Валковський (104,5%), Нововодолазьский (100,4%), Кегичівський (103,6%), Сахновщинський (110,7%), Вовчанський (170,7%), Великобурлуцький (1935), Дворічанський (209,9%), Шевченківський (165,9%), Борівський (144,3%), Ізюмський (233,9%), Барвінківський (120,1%), Близнюківський (136,1%), Зачепилівський (94,1%), Чугуївський (81,2%), Печенізький (81%), Балайклейский (79,4%) , Первомайський (70,7%), Зміївський (67,4%), Богодухівський (94,2%), Золочівський (90%), Дергачівський (53,4%), Куп'янський (53,1%), Красноградський (52,4%).

В цілому гідрологічний потенціал Харківської області має середній ступінь забезпеченості.

Мінерально-сировинний потенціал. Так як й для інших видів ресурсів існує декілька, досить різних засобів оцінки мінерально-сировинного потенціалу території (Адамов А.Н.,Адаменко О.М.,1998, 1987, Арбатов, 1978, Бондарчук В.Г., 1966, Биховер Н.А., 1971).

Згідно Григор'єву М.Н.(2005), існує також метод приведення ресурсів (і запасів) до запасів промислових категорій шляхом застосування перевідних коефіцієнтів, але на думку автора це не допомагає вирішити питання їх локалізації і, як наслідок, коректної оцінки (Фейтельман Н.П., 1973). Методи вартісної оцінки при складанні техніко-економічних обґрунтувань, дозволяють отримати пропозицію щодо економічної ефективності розробки родовищ, тобто видобутку корисних копалин, але не містять вартості самої корисної копалини, як товарного продукту (Цветков Н.И., 1982,Томашевич А.В., 1981).

Встановлено, що Харківська область забезпечена цегельно-черепичною сировиною. Родовища цього типу сировини є в кожному з адміністративних районів області. Родовищ кам'яної солі по області всього два: Єфремівське і Олексіївське. По кількості запасів Єфремівське родовище відноситься до середніх, а Олексіївське до великих родовищ. По області три детально розвіданих родовища формувальних пісків, два з них (Вишнівське і Гусарівське) розробляються. У цілому область забезпечена сировинною базою для цементної промисловості. Перспективи розвитку сировинної бази полягають у дорозвідці двох великих (із запасами більш 100 млн.т) попередньо розвіданих Савинського-2 і Шебелинського-2, а також вивчення їх на більшу глибину, окрім того, за рахунок розвідки нових родовищ на виділених прогнозних площах. Промислові родовища скляних пісків області розташовані на межиріччі Сіверського Дінця і Мжи. На цій площі знаходяться всі розвідані родовища високосортних скляних пісків. Запаси крейди в області не обмежені і можуть задовольняти не тільки потреби області, але і вивозитися в інші регіони.

Критерієм забезпеченості мінерально-сировинними ресурсами слугувало забезпечення необхідною кількістю сировини на протязі часу при даному об'єму видобутку. Тобто скільки часу можна здійснювати добування сировини до її повного виснаження. Було виявлено, що чим більше запасів знаходиться на території району, тим більш високий клас забезпеченості він має. Згідно цього висока забезпеченість існує у 9 районів. Серед них: Краснокутський (70,2%), Харківський (68,5%), Дергачівський (67,5%), Зміївський (67,4%), Нововодолазьский (66%), Красноградський (65,9%), Первомайський (65,4%), Балаклійський (64%), Чугуївський (63,8%). Середній клас забезпеченості мають 6 районів: Ізюмський (48,4%), Борівський (48,2%), Кегичівський (45%), Коломацькій (45%), Валківський (44,8%), Богодухівський (47%). Всі інші райони мають низький клас забезпеченості.

Таким чином в цілому мінерально-сировинний потенціал має низький рівень забезпеченості.

Лісовий потенціал. В результаті аналізу підтверджено, що лісові ресурси характеризуються багатьма показниками (Бендерський Ю.Г., 2001), але найбільш характерні з них це: безпосередньо лісові ресурси, ресурси деревини та недеревинні лісові ресурси.

Визначення кадастрової вартості ділянок земель лісового фонду в межах лісгоспів проводився на основі базової кадастрової оцінки земель за зонами й лісгоспами з урахуванням типів лісових земель. Необхідною інформацією для визначення кадастрової вартості земель лісового фонду слугували дані щодо вартісної продуктивності в натуральному вираженні, середньозважена ціна за 1 м³ деревини, оціночні витрати, що складаються з фактичних витрат на відновлення, вирощення, охорону, та захист лісів, управлінські витрати, кількість років в середньозваженому обігу рубки. Лісовий потенціал, як ресурс, привертає увагу широкого кола науковців, завдяки цьому створено потужну наукову базу щодо оцінки цього ресурсу.

Аналіз підходів щодо оцінки лісового потенціалу показав, що, як правило, кожна методика має як позитивні сторони, так і недоліки. Це, на думку автору, обумовлено специфікою застосування цих методик. В повній мірі жодна методика окремо не здатна оцінити потенціал в цілому. Встановлено, що досвід усіх виділених головних підходів до оцінки лісового потенціалу має бути використаним, у вигляді синтетичної оцінки. Доказано, що синтетична оцінка лісових ресурсів повинна включати наступні характеристики: породу дерев, віковий стан, економічну цінність порід. Також оцінювався недеревинний лісовий потенціал. Для оцінки обрано найбільш вагомий показник - грибний потенціал. В ході дослідження виявлено, що найбільш вагомі запаси грибів є в районах з переважаючою породою - дуб. В процесі дисертаційного дослідження оброблено понад 80 лісівництв з метою виявлення кількості гектар лісу, що припадає на кожен район. Так виявлено, що найбільш багатими, щодо лісових угідь є райони: Ізюмський - 43 619 га (27%) , Зміївський - 38 696 га (29,2%), Краснокутський - 18 865 га (19,3%) та Дергачівський - 16 056 га (18,9%). За критерій забезпеченості було обрано встановлений норматив лісистості 15 % (встановлений УКРНІІЛХА). В результаті аналізу забезпеченості виявлено, що високу забезпеченість на має жоден з районів, які досліджувалися. Середню забезпеченість мають тільки 6 районів: Краснокутський (19,3%), Харківський (14,3%), Печенізький (16,5%), Зміївський (29,2%), Балаклійський (16,5%), Ізюмський (27,7%). Всі інші райони мають найменшу забезпеченість лісовими ресурсами.

Таким чином лісовий потенціал має низький рівень забезпеченості.

Земельний потенціал. Оцінка земельного потенціалу досить широко розвинута (Багров В.Н., 2002, Горшков С.П.,1995, Данилишин Б.М. 1989-1996, Дорогунцов С.І., 1997, Замков О.И.,1990, Новаковский Л.Я., 1985, Позивайло Ю.М., 1991, Радгауз М.Г., 1991, Чтобы не убывало …,1989, Эколого-экономические аспекты…,1980). В Україні Держкомземом створено власну методику визначення вартості земельних ресурсів. Методика базується на капіталізації чистого операційного або рентного доходу (фактичного чи очікуваного) передбачає визначення розміру вартості земельної ділянки від найбільш ефективного використання земельної ділянки з урахуванням встановлених обмежень. Для оцінки земельного потенціалу було актуалізовано ґрунтову карту Харківської області, з урахуванням усіх типів ґрунту, показників гумусу, родючості. Врахована також класифікація Держкомзема.

В результаті аналізу встановлено, що Балаклійський (21 105 га, 77,53%), Лозівський (144 004 га, 89,83%), Барвінківський (132 244 га, 85,54%) райони мають найбільшу кількість високо родючої ріллі. Згідно картографічній моделі структура ґрунтового покриву у цих районах має найбільшу кількість типів ґрунтів (переважно чорнозему), які мають найбільшу вартість (9 541 грн./га). Відповідно найменша абсолютна вартість ґрунтів у Дергачівському (21 105га, 24,86%, Коломацькому (20 514га, 64,19%) та Печенізькому (29 616 га, 60,59%) районах.

Виявлено, що окремі види ґрунту, які використовуються за різним сільськогосподарським призначенням (рілля, багаторічні насадження, пасовища, залеж), постійно відводяться чи під забудову, чи для якихось інших призначень, що змінює загальну вартість ґрунтів з року в рік в кожному районі.

Дисертаційним дослідженням встановлено, що гумусний баланс ґрунтового покриву позитивний лише у ґрунтах, які знаходяться під овочевими та цукровими буряками (0,4 та 0,41 відповідно), для ґрунтів, які засіяні зерновими баланс гумусу від'ємний і складає: -1,1, для картоплі: -1,34, для соняшника: -1,1

Враховуючи, що різні типи чорноземів серед земельних ресурсів Харківської області займають за різними оцінками від 55% до 60%, за критерій забезпеченості цими ресурсами було обрано найбільш яскравий показник - відношення площі під чорноземом в районі до загальної площі ґрунтів району. Але кожний тип чорнозему характеризується своєю кількістю гумусу і відповідною врожайністю, у зв'язку з цим за критерій доцільно прийняти чорнозем, що характеризується найбільшою кількістю гумусу - таким є чорнозем звичайний. Відповідно за цим критерієм забезпечення земельними ресурсами наступне: низька забезпеченість чорноземом характерна для Дергачівського (24,86%), Харківського (33,54%), Зміївського (33,54%), Валківського (33,95%) Куп'янського (49,08%), Богодухівського (49,15%) районів. Середній клас забезпеченості має Нововодолазьский (56,09%), Печенізький (60,59%), Коломацькій (64,19%), Вовчанський (65,42%), Великобурлуцький (67,84%), Краснокутський (68,29%), Золочівський (68,55%), Чугуївський(69%), Ізюмський (70,21%), Дворічанський (72,66%), Зачепилівський (72,89%), Шевченківський (77,41%), Балаклійський (77,53%) райони. Висока забезпеченість притаманна районам: Красноградському (82,25%), Борівському (82,80%), Близнюківському (83,21%), Барвінківському (85,54%), Сахновщанському (86,96%), Первомайському (87,23%), Лозівському (89,83%) , Кегичівському (91,54%).

Таким чином ґрунтовий потенціал має високу забезпеченість цим ресурсом.

Рекреаційний потенціал. Згідно Генсируку С.А.,1982, Герасимовичу В.Н.,1988, Гофману К.Г.,1977, Грофу Д.,1982, Данилишину Б.М.,1999, Нудельману М.С.,1987 та інш., потреба у визначенні рекреаційного потенціалу є досить гострою.

Безпосередньо у Харківський області, в адміністративних районах навколо міста, постійно збільшується кількість населення, тоді коли у віддалених районах із року в рік чисельність населення зменшується. Для отримання оцінки рекреаційних ресурсів було обрано модель відвідування лісів біля рекреаційних центрів (Вихарьов Г.В., 1990), яка оптимізована під реалії часу. Для встановлення рекреаційного потенціалу було використано наступні показники: кількість рекреантів, що відвідують стаціонарні об'єкти рекреації, кількість нетрадиційних рекреантів по районам області, кількість аттрактивних об'єктів рекреації області, кількість вільного часу рекреантів. Таким чином було визначено рекреаційний потенціал Харківської області. Однак в результаті аналізу було виявлено рекреаційне перевантаження потенціалу, яке мають чотири райони: Зміївський (понад

2 млн.чол./рік), Дергачівський (понад 1 млн.чол./рік), Балаклійський (331 634 чол./рік), Краснокутський (64 898 чол./рік). За критерій забезпеченості приймалося відношення кількості рекреаційних об'єктів до площі району. Виявлено, що високу забезпеченість мають: Балаклійський (100%), Вовчанський (92%), Харківський (90%), Ізюмський (78,5%), Близнюківський (70,5%), Лозівський (70,15), Барвінківський (69,4%), Зміївський (66,1%), Первомайський (64,2%), Куп'янський (63,6%), Великобурлуцький (62,4%), Сахновщинський (58%), Чугуївський (57,1%) райони. Середню забезпеченість мають: Красноградський (50,2%), Дворічанський (54,9%), Богодухівський (56,3%), Нововодолазький (56,5%). Низьку забезпеченість мають: Коломацькій (15,9%), Печенізький (24,4%), Кегичівський (39,2%), Зачепилівський (39,5%), Борівськой (42,4%), Дергачівський (42,4%), Золочівський (47,1%), Краснокутський (48,7%), Валківський (48,9%), Шевченківський (49,6%).

Таким чином рекреаційний потенціал має середній ступінь забезпеченості.

Управління й прогноз ПРП по компонентам.

Для забезпечення вирішення задач управління та прогнозу використано метод побудови картографічних зображень на базі гіс-пакету. Базою даних, для цього слугувала отримана в даному дисертаційному дослідженні оцінка ступеню забезпеченості потенціалу області. Алгоритм побудови наступний: побудова карти гіпотези побудова карти з використанням бази даних двовимірного картозображення одного з компонентів потенціалу побудова, за методом В.П.Руденко (1999 р.), картографічного зображення розподілу потенціалу з використанням методу ізоліній. На наступному етапі зображення аналізувалось з метою визначення особливості просторового розміщення компонентів потенціалу.

На думку автора, „управляти” геліопотенціалом необхідно опосередковано через розміщення відповідного устаткування. Звичайно, що місця для розміщення цього устаткування доцільно обирати там, де може бути досягнуто максимальний економічний ефект. В результаті проведеного дисертаційного дослідження виявлено, що максимальний економічний ефект за даним сценарієм управління може бути досягнутий на півдні області (Ізюмський, Лозівський, Близнюківський райони). Відповідно мінімальний - на північному заході, та північному сході області.

В цілому встановлено, що геліопотенціал має точкове-площадне розповсюдження. Згідно прогнозу виявлено, що найбільш посушливими районами можуть бути Лозівський, Барвінківський, Близнюківський.

Виявлена основна тенденція управління вітровим потенціалом. Вона визначається поділом області на дві широтні зони. Максимальний економічний ефект від розміщення вітроагрегатів може бути отриманий в північних районах області, а мінімальний в південних, що не підтвердило робочу гіпотезу про просторове розміщенні вітрового потенціалу з максимальним ефектом в південних районах.

На фактичних даних підтверджено робочу гіпотезу щодо особливостей просторового розміщення гідрологічного потенціалу. Локальні максимуми спостерігаються в західній та східній частинах області. В адміністративному аспекті локальні максимуми розміщення гідрологічного потенціалу притаманні Вовчанському, Чугуївському та Зачепилівському районах, що обумовлюється закономірностями розміщення річкової мережі в цих районах.

Щодо прогнозу, то згідно багаторічним гідрологічним спостереженням суттєвих змін гідропотенціалу у найближчі роки спостерігатися не буде.

В результаті дослідження особливостей просторового розташування мінерально-сировинної бази встановлено локальний максимум, який розташовано на південному заході від центру області (Первомайський район). Звідси витікає висновок про розвиток відповідної інфраструктури необхідної для розширення мінерально-сировинної бази саме в цих районах.

На думку автора прогноз стану мінерально-сировинного потенціалу в значній мірі визначається антропогенним фактором. Необхідно вкладання коштів в геологічну розвідку родовищ. На території області не достатньо використовуються родовища саме завдяки неповної їх розвіданності.

Відносно лісових ресурсів, то виявлена наступна закономірність: максимальний економічний ефект від їх використання спостерігається в тих районах, де ростуть найбільш вартісні породи дерев.

Таким чином щоб зберегти лісовий потенціал необхідно на тих територіях, для яких характерний найбільш цінний порідний склад насаджати нові дерева, а в інших поступово змінювати порідний склад.

В результаті дисертаційного дослідження було виявлено лінійну залежність просторового розповсюдження геліо- й лісового потенціалу. Якщо ця залежність буде зберігатися і надалі, то площа лісового потенціалу суттєво зміниться тільки в тому випадку, якщо зміниться просторове розповсюдження геліопотенціалу. Крім того, згідно проведеного аналізу таблиць ходу росту дерев, регресія потенціалу буде спостерігатися через 20 років. У випадку несвоєчасної заміни спілого складу, лісовий потенціалу буде зменшуватись в геометричній прогресії.

В процесі дослідження було виявлено, що максимальний грошовий ефект від використання земельних ресурсів спостерігається на півночі області, а не в тих районах де розташовані основні площі чорнозему (за роки використання чорноземів найбільше виснаження було завдано саме їм). Отже, підвищувати рівень ґрунтового потенціалу необхідно за рахунок опідзолених ґрунтів, які переважають на півночі області.

Стан ґрунтового потенціалу і відповідно прогноз визначається багатьма факторами. Використовуючи один з найбільш важливих показників, а саме родючість грунту є підстави прогнозувати, що суттєвих змін спостерігатися не буде. Але на думку автора це суто суб'єктивна оцінка, тому що слід брати до уваги ще і той факт, що ґрунт (менш родючий), який ближче до міста, має відповідно більшу вартість, ніж більш родючий, але далеко розташований.

Дослідження рекреаційного потенціалу показали, що найбільш доцільно й ефективно розміщувати рекреаційні об'єкти у виявлених перспективних зонах на території області - на сході та заході. В результаті цього дослідження виявлено, що згадані рекреаційні зони відрізняються від загальноприйнятих. Максимальний потенціал мають Чугуївський, Вовчанський, Зміївський райони. Саме в цих районах потенціал високий, але не достатньо використаний.

природний ресурсний потенціал геоінформаційний

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення та здійснено нове розв'язання задачі оцінки, управління та прогнозу природно-ресурсного потенціалу.

Основні висновки наступні:

Атмосферний потенціал характеризується багатьма показниками. В дисертаційному дослідженні оцінювалися лише: вітровий потенціал, опади та геліопотенціал. В результаті оцінки вітрового потенціалу встановлено, що найбільш привабливими є райони: Харківський (з середньою швидкістю 5,5 м/с), Богодухівський (4,8-5,1 м/с) та Великобурлуцький (4,4 м/с). Розміщувати вітроагрегати необхідно на висотах від 25 до 50 м. Економічно доцільно розміщувати це устаткування в локальних максимумах вітрового потенціалу, абсолютна економічна оцінка якого розраховано в грн.: Харківського району

(39 658 грн.), Дергачівський (20 988 грн.), Богодухівський (24 722 грн.), Великобурлуцький (28 456 грн.). Забезпеченість вологою по районам досить нерівномірна. Встановлено, що саме ті райони, які потребують найбільшої кількості вологи для вирощування врожаю - Кегичівський, Зечепилівський, Сахновщинський, її не отримують. Максимальне забезпечення вологою мають Вовчанський (42,52%), Печенізький (42,94%) та Чугуївський (42,94%) райони. Найбільша кількість сонячного випромінення приходиться на Ізюмський район (368 570 грн.) та Харківський (304 377 грн.). Територія області, як довело дисертаційне дослідження, має три локальні максимуми вартісного забезпечення геліопотенціалом: Харківсько-Дергачівський, Ізюмсько-Балаклійський та Вовчансько-Чугуївський. Аналіз багаторічних кліматичних спостережень свідчить, що показники щодо напрямку, потужністі вітру, сонячної активності та кількості вологи суттєво не змінюється, тобто стан атмосферного потенціалу стійкий та з року в рік практично не змінний.

Територія області відноситься до середне забезпечених водою тому гідрологічний потенціал в цілому середній. Встановлено, що найбільшу забезпеченість водою має Ізюмський район (3975,6 м³/рік), Дворічанський (3568,2 м³/рік), Великобурлуцький (3280,6 м³/рік), при цьому слід підкреслити, що кількість водоймищ не відіграє значної ролі в забезпеченості водою. В результаті оцінки розробленої картографічної моделі за ознакою забезпеченості, область було поділено на три категорії: низька (до 30%), середня (від 50-100%), висока (більше 100%). Низьку категорію забезпеченості отримав: Харківський (3,8%) район. Середню забезпеченість мають: Лозівський (39,6%), Зачепилівський (94,1%), Чугуївський (81,2%), Печенізький (81,2%), Балайлейский (79,4%), Первомайський (70,4%), Зміївський (67,4%), Богодухівський (64,2%), Золочівський (57,55), Дергачівський (53,4%), Куп'янський (53,1%), Красноградський (52,4%). Високу забезпеченість (100 % й вище) мають: Краснокутський, Коломацькій, Валковський, Нововодолазьский, Кегичівський, Сахновщинський, Вовчанський, Великобурлуцький, Дворічанський, Шевченківський, Борівський, Ізюмський, Барвінківський, Близнюківський. У вартісному відношенні чітко прослідкується тяжіння до двох ядер водопостачання - басейни Дніпра та Дону. В результаті дослідження виділено три центри максимумів водозабезпеченості: Ізюмсько-Балаклійський, Великобурлуцько-Дворічанський, Красноградсько-Зачепилівський. Відомо, що спостерігається поступове обміління річок області, особливо це торкається малих річок та водотоків, в основному в результаті забруднення чи інших антропогенних факторів. Тому існує тенденція щодо подальшого зменшення гідрологічного потенціалу області.

Територія області має досить потужну мінерально-сировинну базу. Тут розвідано понад 224 родовища, але область бідна на родовища горючої сировини (нафти та газу). За рівнями забезпеченості чільне місце займає кам'яна сіль (Єфремівське і Олексіївське родовища). Навіть при повному завантаженні промисловості області цією сировиною, її вистачить більш ніж на 100 років (при врахуванні тільки балансових запасів), отже ця сировина може експортуватися. Теж саме можна сказати й про фосфоритову сировину (зустрічається в Ізюмському та Лозівскому районах). Територія області дуже багата на будівельні матеріали, які можуть задовольнити усі потреби цієї галузі. Так, запасів формувальних пісків Барвінківського та Шевченківського районів вистачить більш ніж на 1000 років. Сумарні запаси цементної сировини Балаклійского, Великобурлуцького, Ізюмського та Куп'янського районів вистачає більш ніж на 3000 років. Така сировина, як скляна, в основному, зосереджена на межиріччі Сіверського Дінця і Мжи (це територія Валківського, Красноградського, Нововодолазьского районів). Її запаси оцінено на 1000 років. Встановлено, що добування пісковиків та вапняків, вони є Барвінківському, Ізюмському, Лозівському районах, на цей час не здійснюється, але згідно прогнозу їх вистачить на 100 років. Запаси крейди є на території всієї області (більш за все її в: Балаклійському, Великобурлуцькому, Вовчанському, Ізюмському та Красноградському районах). Цю сировину доцільно навіть експортувати (прогнозні запаси - на 10 000 років). Промислового добування керамзитової та аглопоритової сировини на цей час не ведеться, а за прогнозами її запасів вистачить на 500 років (найбільш багаті території Богодухівського, Дергачівського, Ізюмського, Лозівського та Первомайського районів). На території Барвінківського, Близнюківського, Валківського, Дергачівського, Ізюмського та Нововодолазьского районів зосереджені родовища керамічної глини. За прогнозами запаси цієї сировини можуть задовольнити потреби області ще на 500 років. Запасами горючих корисних копалин область задовольняють лише на 30% Таким чином територія області є бідною за запасами нафти та газу. З метою поліпшення цієї ситуації в паливній галузі необхідно провести дорозвідку на території районів Краснокутського, Коломацького, Валківського, Красноградського, Зміївського, Первомайського, Балаклійського, Шевченківського, Ізюмського та Борівського.

В результаті проведеного оцінювання встановлено, що в цілому по області площа лісів становить біля 319 681 га. Серед поширених порід найбільш цінною є дуб (загальна сума кварталів 4436). За допомогою гіс-моделі встановлено рівні забезпеченості по районам та проведено ранжирування за цією ознакою. За критерій забезпеченості було обрано встановлений норматив лісистості 15 % (встановлений УКРНІІЛХА). В результаті аналізу забезпеченості виявлено, що високу забезпеченість (100%) не має жоден з районів. Середню забезпеченість мають тільки 6 районів: Краснокутський (19,3%), Харківський (14,3%, 25 838 га), Печенізький (16,5%), Зміївський (29,2%, 38 696 га), Балаклейський (16,5%,33 355 га), Ізюмський (27,7%, 43 619 га). Всі інші райони мають низьку забезпеченість лісовими ресурсами. Це наступні райони: Вовчанський, Краснокутський, Дергачівський, Богодухівський, Чугуївський, Куп'янський, Дворічанський, Нововодолазській, Красноградський, Печенізький, Валківський, Золочівський, Великобурлуцький, Борівський, Первомайський, Коломацькій, Барвінківський, Зачепилівський, Шевченківський, Сахновщинський, Близнюківський. А практично лісового потенціалу не мають (<1% ) Кегичівський та Лозівський.

Серед лісових недеревинних ресурсів найбільш вагомі запаси для промислового добування мають гриби. Їх запаси найбільш вагомі у Харківському, Ізюмському, Краснокутському, Вовчанському, Зачепилівському, Валківському, Шевченківському (загалом до 4 тис.т). На території інших районів промислове добування грибів вести нерентабельно.

Встановлено, що існує тенденція, щодо поступового збільшення лісових масивів області завдяки постійному насадженню молодняку. Однак 669 га лісів області перестиглі й вони потребують заміни на більш цінні породи з метою підвищення їх потенціалу.

Картографічна модель ґрунтів області свідчить, що найбільш цінним типом ґрунту є чорнозем (загалом по області понад 2,1 млн. га). За рівнями забезпеченості цього типу ґрунту область поділено на низько забезпечені (30%), середнє забезпечені (50-100%), високо забезпечені (100% й вище). В результаті проведеного дослідження виявлено, що низько забезпечені наступні райони: Дергачівський (24,8%), Харківський (33,54%), Зміївський (33,54%), Валківський (33,95%) Куп'янський (49,08%), Богодухівський (49,15%). Середне забезпечений Нововодолазьский район, він має 56,09% забезпеченості, а також забезпечені території Печенізького (60,59%), Коломацького (64,19%), Вовчанського (65,42%), Великобурлуцького 67,84%), Краснокутського (68,29%), Золочівського (68,55%), Чугуївського (69%) та Ізюмського (70,21%), Дворічанського (72,6%), Зачепилівського (72,8%), Шевченківського (77,4%), Балаклійського (77,5%) районів. Високу забезпеченість (100%) мають території: Краснокутського, Борівського, Близнюківського, Барвінківського, Сахновщанського, Первомайського, Лозівського, Кегичівського районів. Підтверджено, що усі типи ґрунту області поступово деградують, вміст гумусу в них незначно коливаючись з року в рік поступово зменшується.

...