Геоекологічний аналіз вапнякових масивів Південнобережного Криму (для цілей сейсмоекології та охорони навколишнього середовища)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 911. 9: 551. 4 550. 348

11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

ГЕОЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВАПНЯКОВИХ МАСИВІВ ПІВДЕННОБЕРЕЖНОГО КРИМУ (ДЛЯ ЦІЛЕЙ СЕЙСМОЕКОЛОГІЇ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА)

Вахрушев Ігор Борисович

Сімферополь, 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі геоекології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України, м. Сімферополь

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Боков Володимир Олександрович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри геоекології

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор, Палієнко Валентина Петрівна, заступник директора Інституту географії НАН України, завідувач відділу геоморфології,

кандидат географічних наук, доцент, Єна Олександр Васильович Кримський республіканський інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедрою природничо-математичного навчання

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, географічний факультет

Захист відбудеться 22 вересня 2006 р. 1200 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.03 Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4, ауд. 427, корпус А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4, вченому секретарю спец. вченої ради Позаченюк К.А.

Автореферат розісланий 19.07 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор географічних наук, професор Позаченюк К.А.

Анотації

Вахрушев І.Б. Геоекологічний аналіз вапнякових масивів Південнобережного Криму (для цілей сейсмоекології та охорони навколишнього середовища). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2006.

На основі єдиної методики вивчено геолого-геоморфологічні, сейсмічні та природоохоронні особливості понад сто великих вапнякових масивів Південнобережного Криму, багато з яких описано вперше. Розглянуто теоретичні основи сейсмоморфогенезу, на підставі яких розроблено класифікацію сейсмогенних форм рельєфу Криму. Встановлено тісний зв'язок вапнякових масивів із сейсмоактивними структурам, доведено, що ці масиви можуть виступати їхніми індикаторами. Обґрунтовано поняття сейсмоекологічна ситуація. Розроблено методику оцінки сейсмоекологічної ситуації, що включає інтегральні показники сейсмічної небезпеки, щільності населення і розташування об'єктів соціально-господарських підсистем, що перебувають у суб'єктно-об'єктних відношеннях. На основі розроблених оцінних шкал виконано диференційну оцінку сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму, що змінюється від безпечної (0 оцінних балів) до ситуації високого ступеня небезпеки (7 - 9 оцінних балів). У межах Південнобережного Криму виділено 4 сейсмоекологічні райони, що розрізняються особливостями сейсмоекологічної ситуації. Виконано оцінку природоохоронного значення вапнякових масивів і встановлено природоохоронний статус 29 масивів.

Ключові слова: геоекологічний аналіз, управління ресурсами, сейсмоекологічна ситуація, геоекологічна оцінка, сейсмоморфогенез, сейсмоекологічний район, природоохоронна оцінка вапнякових масивів.

Вахрушев И.Б. Геоэкологический анализ известняковых массивов Южнобережного Крыма (для целей сейсмоэкологии и охраны окружающей среды). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, 2006.

На основе единой методики изучены геолого-геоморфологические, сейсмические и природоохранные особенности более ста крупных известняковых массивов Южнобережного Крыма, многие из которых описаны впервые. Научное изучение известняковых массивов Южнобережного Крыма имеет более, чем 200-летнюю историю. Выяснено, что во взглядах на природу известняковых массивов существуют противоречия по всем основным направлениям их изучения: терминологии, генезису, возрасту и связи с сейсмическими процессами. Рассмотрены теоретические основы сейсмоморфогенеза, что послужило основанием для разработки классификации сейсмогенных форм рельефа Крыма. С использованием геолого-геоморфологических, инженерно-геологических, сейсмогеологических и других методов установлена тесная связь известняковых массивов с сейсмоактивными структурам. На этом основании доказано, что они могут выступать их индикаторами. Это позволило выделить на территории западной части Южнобережного Крыма ряд сейсмоморфоструктур, отличающихся повышенной сейсмической активностью. Обосновано понятие сейсмоэкологическая ситуация, которая понимается как совокупность состояний и рисков сейсмической опасности и элементов геоэкосистем, находящихся в субъектно-объектных отношениях, характерных для данной территории в определенный период времени. Разработана методика оценки сейсмоэкологической ситуации, которая включает интегральные показатели сейсмической опасности, плотности населения и расположение объектов социально-хозяйственной подсистем, находящихся в субъектно-объектных отношениях. Эти три фактора вносят наибольший вклад (80-90 %) в общий ущерб от сейсмического события. На основании разработанных оценочных шкал произведена дифференцированная оценка сейсмоэкологической ситуации Южнобережного Крыма, которая изменяется от безопасной (0 оценочных баллов) до высокой степени опасности (7-9 оценочных баллов). В пределах Южнобережного Крыма выделено 4 сейсмоэкологических района, отличающихся особенностями сейсмоэкологической ситуации. Выполнена оценка природоохранного значения известняковых массивов и установлен природоохранный статус 29 массивов.

Ключевые слова: геоэкологический анализ, управление ресурсами, сейсмоэкологическая ситуация, геоэкологическая оценка, сейсмоморфогенез, сейсмоэкологический район, природоохранная оценка известняковых массивов.

Vakhrushev I. B. The Geoecological Analysis of Calcareous Tracts of the Southern Coast of Crimea (for the Purpose of Seismoecology and Environment Protection). - Manuscript

The thesis for the scientific degree of a candidate of geographical sciences of the speciality 11.00.11 - constructive geography and rational use of natural resources - Tavrida I. V. Vernadski National University, Simferopol, 2006.

On the basis of a uniform method geological-geomorphological, seismic and environment-protection features of more than a hundred calcareous tracts of the Southern Coast of Crimea are studied, many of which are described for the first time. Theoretical basics of seismomorphogenesis are considered on the basis of which a classification of seismogeneous forms of the relief of Crimea is developed. A close connection of calcareous tracts with seismoactive structures is established. On this basis it is proved that they can act as their indicators. The concept seismoecological situation is substantiated. The method of estimation of a seismoecological situation which includes integrated parameters of seismic danger, density of population and the arrangement of objects of the socio-economic subsystem which stand in subjective-objective relations to each other is developed. On the basis of the developed estimation scales the differential estimation of seismoecological situation of the Southern Coast of Crimea is made, which ranges from safe (0 estimation points) up to a high degree of danger (7-9 estimation points). Within the borders of the Southern Coast of Crimea 4 seismoecological areas which differ by the peculiarities of a seismoecological situation are singled out. Estimation of the environment-protection value of calcareous tracts is conducted and the environment-protection status of 29 tracts is defined.

Keywords: geoecological analysis, resource management, seismoecological situation, geoecological estimation, seismomorphogenesis, seismoecological area, environment-protection estimation of calcareous tracts.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У географії та геоекології останніх десятиліть широко обговорюється проблема небезпечних природних явищ, що діють у геоекосистемах. Для Південнобережного Криму з його високим сейсмічним потенціалом, активним розвитком процесів ендо- та екзогеодинаміки, великою щільністю населення, рекреаційною спеціалізацією ця проблема дуже актуальна і не повинна залишатися осторонь від змісту регіонального геоекологічного аналізу. сейсмоморфогенез геоморфологічний вапняковий

Незважаючи на те, що геоекологічному аналізу присвячено багато досліджень, геоекологічні проблеми сейсмоактивних територій, а також теорія і практика оцінки сейсмоекологічної ситуації ще далекі від свого вирішення. У зв'язку з цим для оцінки сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму при розробці конструктивно-географічних програм стійкого розвитку регіону в умовах підвищеної сейсмічної небезпеки актуальним завданням є геоекологічний аналіз вапнякових масивів як індикаторів сейсмоактивних тектонічних структур і пов'язаних з ними сейсмогравітаційних процесів.

Великі вапнякові масиви, виражені в рельєфі у вигляді окремих гір або скелястих хребтів, належать до найважливіших компонентів Південнобережних ландшафтів Криму, багато в чому визначаючи їхню структуру і динаміку. Більшість із них мають велику пейзажну естетичну цінність, що є важливим рекреаційним ресурсом (атрактивні ресурси) в курортному регіоні. Багато масивів можуть бути оголошені геологічними пам'ятниками природи. Завдяки своїй ізольованості і важкодоступності вони часто стають притулком, своєрідним рефугіумом рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, їхніх угруповань, на них знаходяться археологічні пам'ятники різних історичних епох.

На жаль, ці природні об'єкти, за рідкісним винятком, спеціально не досліджувалися. Дотепер немає ні переліку, ні морфометричних характеристик навіть найбільших із них, відсутні детальні геолого-геоморфологічні описи, немає чітких уявлень про їхнє походження.

Виходячи із сказаного, в умовах усе зростаючого антропогенного впливу (інтенсивний розпродаж південнобережних земель, курортне і житлове будівництво, непомірне рекреаційне навантаження, видобуток будівельного каменю тощо) раціональне використання й охорона вапнякових масивів стає актуальним завданням екологічно безпечного управління рекреаційними ресурсами Південнобережного Криму. Актуальність роботи пов'язана також із тим, що пошук шляхів і методів захисту від сейсмічної загрози та її зниження, вирішення завдань стійкого розвитку сейсмоактивних регіонів неминуче приведе до становлення нового наукового напрямку - сейсмоекології. Виконана дисертаційна робота може розглядатися як один з її розділів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану держбюджетних і господарчо-договірних науково-дослідних робіт: кафедри геоекології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (ТНУ) - "Просторово-часова організація екосистем Криму: теоретичні та прикладні аспекти" (№ 0101 U 005763); Лабораторії карсту і спелеології ТНУ - "Карстолого-спелеологічні дослідження для виявлення зон палеосейсмічності й уточнення палеогеографічних реконструкцій" (№ 0079588) за господарчо-договірною темою з Відділом сейсмології Інституту геофізики НАН України; Кримської філії державного підприємства "Науковий центр досліджень з проблем заповідної справи" - "Наукове обґрунтування меж об'єктів заповідного фонду Криму"; Республіканського комітету з екології й охорони природних ресурсів АРК - "Природоохоронна оцінка заповідних об'єктів АРК".

Мета дослідження - вивчення вапнякових масивів Південнобережного Криму для встановлення їхнього місця і ролі в сейсмоекологічній ситуації й охороні природи регіону.

Відповідно до поставленої мети вирішено такі завдання:

- розглянуто методологію та методику геоекологічного аналізу небезпечних геолого-геоморфологічних процесів, що протікають у геоекосистемах Криму;

- проаналізовано розвиток наукових уявлень про походження великих вапнякових масивів Південнобережного Криму;

- виявлено генетичні, морфологічні та морфодинамічні особливості вапнякових масивів, установлено їхній зв'язок із сейсмічними процесами і сейсмогравітаційними явищами;

- складено електронний кадастр вапнякових масивів Південнобережного Криму, який включає їхні просторові, генетичні, морфологічні, гідрологічні, сейсмогеологічні та природоохоронні характеристики;

- обґрунтовано поняття сейсмоморфогенез, сейсмоекологічна ситуація, оцінка сейсмоекологічної ситуації, сейсмоекологічне районування;

- розроблено класифікацію сейсмогенних форм рельєфу Південнобережного Криму, необхідну для оцінки сейсмоекологічної ситуації;

- розроблено методику геоекологічної оцінки сейсмоекологічної ситуації в регіоні;

- на основі вивчення вапнякових масивів та сейсмогравітаційних явищ виконано сейсмоекологічне районування Криму і попередня оцінка сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму;

- поглиблено методику природоохоронної оцінки і виконано таку оцінку вапнякових масивів Південнобережного Криму.

Об'єктом дослідження є вапнякові масиви Південнобережного Криму.

Предмет дослідження - закономірності просторової, геолого-геоморфологічної, морфогенетичної та геоекологічної організації вапнякових масивів Південнобережного Криму, їхня роль в оцінці сейсмоекологічної ситуації і місце в природоохоронній мережі регіону.

Наукова новизна роботи.

1. Поглиблено методичні підходи до геоекологічного аналізу й оцінки небезпечних геолого-геоморфологічних процесів та сейсмоекологічної ситуації.

2. Вперше, за єдиною методикою, вивчено понад сто великих вапнякових масивів Південнобережжя Криму, опис багато з яких виконано вперше.

3. Складено кадастр вапнякових масивів Південнобережного Криму, що включає дані про просторові, геолого-геоморфологічні, морфогенетичні, сейсмогеологічні та інші характеристики масивів.

4. Розроблено концептуальні основи понять "сейсмоморфогенез", "сейсмоекологічна ситуація", "оцінка сейсмоекологічної ситуації", "сейсмоекологічне районування".

5. Виходячи з фактичного матеріалу, який був отриманий при вивченні вапнякових масивів, виконано класифікацію сейсмогенних форм рельєфу Південнобережжя Криму, необхідну для оцінки сейсмоекологічної ситуації.

6. Розроблено методику оцінки сейсмоекологічної ситуації, на основі якої побудовано елементарну ГІС. Це дозволило виконати сейсмоекологічне районування Криму, де на Південному березі виділено Ласпі-Ліменський, Ялтинський, Алуштинський і Судацький сейсмоекологічні райони, які розрізнюються просторовою мінливістю, інтенсивністю і характером суб'єктно-об'єктних відношень у геоекосистемах, що й визначило особливості сейсмоекологічної ситуації в їхніх межах. Дано оцінку сейсмоекологічної ситуації в кожному з виділених районів.

7. Вперше, за єдиною методикою, виконано природоохоронну оцінку вапнякових масивів, що визначило їхній заповідний статус і місце в природоохоронній мережі Південнобережного Криму.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дисертаційних досліджень увійшли складовою частиною в науково-дослідні й виробничі звіти кафедри землезнавства і геоморфології, Лабораторії карсту і спелеології ТНУ ім. В.І. Вернадського, які виконувалися за господарчими договорами з Відділом сейсмології Інституту геофізики НАН України, Республіканським комітетом з екології й охорони природних ресурсів, Кримською філією державного підприємства "Науковий центр досліджень з проблем заповідної справи" Міністерства екології і природних ресурсів України тощо. Це також важливий елемент науково-обґрунтованого управління ресурсами, що забезпечує стійкий розвиток території Південного берега Криму, необхідний при розробці архітектурно-планувальних схем населених пунктів, розвитку рекреаційного, сільськогосподарського, природоохоронного та інших народногосподарських комплексів Південнобережного Криму.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в науково-практичну діяльність Відділу сейсмології Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України (Акт про впровадження № 60 від 29.05.06), Сімферопольської філії Національного інституту стратегічних досліджень Секретаріату Президента України (Акт про впровадження № 33 від 29.05.06), а також використовуються в навчальному процесі при читанні курсів "геоморфологія і палеогеографія", "регіональне карстознавство" "туристичне краєзнавство" на географічному факультеті ТНУ ім. В.І. Вернадського.

Фактичний матеріал і методика досліджень. Дисертаційна робота є результатом десятьолітніх досліджень, які були проведені автором у Гірському та Південнобережному Криму і на Керченському півострові. В основу отримання фактичного матеріалу покладено експедиційні геолого-геоморфологічні, сейсмогеологічні, геоекологічні та природоохоронні дослідження вапнякових масивів. При аналізі сейсмоекологічної ситуації виконувалося великомасштабна (1:500, 1:1000, 1:2000) геоморфологічна і геологічна зйомка, застосовувалися методи ГІС і комп'ютерної картографії, використовувалися матеріали перспективної аерофотозйомки, які були надані Лабораторією аерофотогеології МДУ, а також метод дистанційного позиціонувания з використанням GPS-приймача, що дозволили виявити й описати понад 110 великих вапнякових масивів регіону. Для з'ясування природоохоронної значущості масивів застосовувалися методи флористико-геоботанічних і мікрокліматичних досліджень, польової археології тощо. Комплексну оцінку заповідного статусу масивів виконано на основі методу чисельного аналізу в природоохоронних дослідженнях.

Використано також фондові матеріали Ялтинської комплексної гідрогеологічної та інженерно-геологічної партії, Лабораторії карсту і спелеології ТНУ ім. В.І. Вернадського.

Особистий внесок автора. В основу дисертації покладено фактичний матеріал, який автор отримав під час польових досліджень і в результаті камерального опрацювання картографічних та фондових матеріалів. Автору належить також постановка проблеми і концепція її вирішення, результати проведеного аналізу, висновки, що складають наукову новизну і практичне значення роботи.

Водночас, працюючи в складі експедиційних загонів, під керівництвом професора В.М. Дублянського і доцента Г.М. Амєлічева, автор користувався їхніми цінними рекомендаціями, а також указівками свого наукового керівника професора В.О. Бокова, яким щиро вдячний. У дисертації наведено всі необхідні посилання, зазначено виконавців розрахунково-аналітичних робіт і джерела фактичних матеріалів. У працях, написаних у співавторстві, здобувачеві належать теоретичні і практичні положення щодо висвітлення розглянутих проблем.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися на Міжнародних конференціях: "Тектоника и нефтегазоносность Азово-Черноморского региона в связи с нефтегазоностностью шельфовых окраин континентов (Гурзуф, 2000); "Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки" (Львів, 2003); "Географічна освіта і наука в Україні" (Київ, 2003); IV наукова конференція "Фальцфейновские чтения" (Хєрсон, 2006). Всеукраінських конференціях: "Актуальные вопросы современного естествознания (Сімферополь, 2001); "Конференции молодых ученых Украины" (Сімферополь, 2002), "Декада ландшафтознавчих, регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть" (Канєв, 2005), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В.І. Вернадського.

Публікації. З теми дисертації опубліковано 16 робіт, 12 із них - у наукових спеціалізованих виданнях, затвержених ВАК України, 4 - у збірниках наукових праць (5 - у співавторстві).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаної літератури (257 найменувань). Загальний обсяг роботи 254 сторінок, у тому числі рис. 48, табл. 15

Основний зміст роботи

Розділ 1 "Методологія і методика геоекологічного аналізу вапнякових масивів Південнобережного Криму".

Ускладнення соціально-економічних і природоохоронних завдань, інтенсивне використання природних ресурсів визначило в конструктивно-географічних дослідженнях посилення геоекологічного змісту.

Одним з основних методов вивчення геоекології є геоекологічний аналіз, наукова концепція якого органічно витікає із змісту ландшафтного, геоморфологічного, економ-географічного та інших аналізів. Структура геоекологічного аналізу повинна адекватно відповідати структурі досліджуваної геоекосистеми, у якій виділяють природну, господарську і соціальну підсистеми. Якщо в традиційному геоекологічному аналізі переважають оцінки якості середовища, пов'язані із забрудненням ґрунтів, повітря, природних вод тощо, то в останні роки в геоекологічну оцінку почали включати небезпечні геолого-геоморфологічні (землетруси, цунамі, зсуви, абразії, карст та ін.), гідрологічні (селі, катастрофічні паводки, повені, підтоплення тощо), атмосферні (посухи, суховії, урагани, зміни температурного режиму і под.) явища, обумовлені як природними, так і антропогенними чинниками. В.О. Боков (2006) відносить взаємодії небезпечних природних процесів із соціальними і технічними підсистемами до сфери екогеодинаміки, виділяючи при цьому "екогеодинамічні цикли" паводків, зсувних, сейсмічних та інших явищ, які обумовлені антропогенним впливом на середовище.

Таким чином, геоекологічний підхід до вивчення вапнякових масивів як елементів геоекосистем сейсмічно небезпечних територій Південнобережного Криму передбачає врахування відповідних внутрішніх і зовнішніх властивостей цих об'єктів, на основі яких розглядається їхня роль у сейсмоекологічній ситуації і місце в природоохоронній структурі регіону. Виходячи з цього, методи вивчення масивів можна поділити на дві групи: методи для вивчення окремих елементів масивів і методи, які спрямовані на оцінку масивів у системі суб'єктно-об'єктних відношень. Перша група методів застосовувалася в основному при польових експедиційних дослідженнях, друга - при аналізі отриманого фактичного матеріалу, а також у картоскладальних і розрахунково-аналітичних роботах.

Розділ 2 "Розвиток наукових уявлень про походження вапнякових масивів Південнобережного Криму". Аналіз матеріалів (а це понад 150 публікацій) засвідчує, що проблема вивчення великих вапнякових масивів Південнобережного Криму має більш як 200-річну історію. Перші відомості про зсувну природу вапнякових масивів належать В.Ф. Зуєву (1783 р.), а вже в 1883 р. І.В. Мушкетов уперше відзначив сейсмічну природу багатьох кримських обвалів і блокових зсувів. Однак дотепер існують протиріччя у трьох основних напрямках їхнього вивчення: у термінології, генезисі та у віці масивів. Ці протиріччя можуть бути пояснені полігенетичністю, різним віком об'єктів і значною роллю в їхньому утворенні сучасних і давніх землетрусів. З'ясування генетичної природи вапнякових масивів - важливе питання оцінки екологічної ситуації в регіоні, яка пов'язана із сейсмічними подіями минулого, сучасного і майбутнього.

Розділ 3 "Вапнякові масиви як елемент сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму".

Незважаючи на всебічний аналіз економічних, соціальних і техногенних чинників, що проводиться при створенні соціогосподарських комплексів, збитки або крах створеної системи від раптового стихійного лиха можуть стати неочікуваними. У зв'язку з цим останнім часом під геоекологічну систематику і прогнозування стали потрапляти стихійні лиха природного характеру. Складність їхнього аналізу обумовлена тим, що вони мають нестійкий і граничний характер самоорганізації, пов'язаний з нелінійністю розвитку. Теорія, що аналізує поведінку нелінійних динамічних систем при зміні їхніх параметрів, отримала назву "теорія катастроф". Починаючи з 1955 року, після робіт американського математика Г.Уїтні і досліджень Р.Тома, які дали назву теорії, почався інтенсивний розвиток як самої теорії, так і розробленої в її рамках концепції ризику, що дозволяє підійти до важливого питання геоекології - оцінки екологічної ситуації, пов'язаної з небезпечними геолого-геоморфологічними процесами. "Для людини не менш важливе значення, ніж оцінка екологічного стану, має оцінка ризику виникнення екологічно несприятливих явищ" (Боков 2000, с. 54). У зв'язку з цим в алгоритмі оцінки екологічної ситуації, яка пов'язана з небезпечними геолого-геоморфологічними процесами, простежуються такі основні випадки: перша - ситуація абсолютно безпечна: імовірність події і збитки від неї дорівнюють нулю, ризик відсутній; друга - екологічна ситуація безпечна на даний момент: імовірність події дуже велика, але збитки від неї теж дорівнюють нулю (наприклад, потужний обвал або зсув, у якого в зоні дії відсутні елементи соціальної і господарської підсистем, суб'єктно-об'єктні відношення відсутні); треття - безпечною є ситуація і при нульовій імовірності настання події, хоча збитки від неї могли б бути дуже великі (висока щільність несейсмостійких споруд, але територія асейсмічна); четверта - ситуація з різним ступенем небезпеки і ризику - від мінімальної до надзвичайної або навіть катастрофічної: ймовірність прояву події і збитки від неї коливаються від 0,1 (початковий прояв і мінімальні збитки) до 1,0 (максимум проявів і максимальні збитки).

Кримський півострів розташований у межах сейсмоактивного сегмента Альпійської складчастої області півдня Європи. Південнобережний Крим має високу щільність населення (450 чол/км 2) і рекреаційну спеціалізацію. Стихійність забудови і господарського освоєння, нехтування будівельними нормами і правилами, які регламентовані для сейсмостійкого будівництва - все це створює досить небезпечну сейсмоекологічну ситуацію. Відповідно до карт загального сейсмічного районування Криму (ОСР-98; Пустовітенко, Кульчіцький та ін., 1998), тут можливі сейсмічні події інтенсивністю 7, 8, 9 балів (за шкалою MSK64), які мають повторюваність відповідно 100, 500, 1000 років. Однак тільки сейсмоінструменталього методу для вивчення сейсмічної небезпеки не завжди достатньо (створення сейсмослужби півострова ініційовано після Ялтинського землетрусу 1927 р.).

Використання сейсмогеологічного методу (Солоненко, 1973), при якому прогноз ведеться за максимально можливим землетрусом, що залишив "сліди" у рельєфі, дозволяє розширити часові рамки сейсмоекологічного аналізу. Дані, які отримані за допомогою цього методу, стали однією з причин припинення будівництва Кримської АЕС. У США за вимогою комісії з атомної енергетики сейсмоактивність тектонічних розривів повинна бути визначена за період 500 тис. років. У зв'язку з цим, в умовах Південнобережного Криму встановлення сейсмічного генезису вапнякових масивів повинно вестися у двох напрямках: перший - виявлення сейсмоактивних тектонічних порушень і обмежених ними тектонічних блоків; другий - вивчення сейсмогенного руйнування крутих вапнякових схилів масивів і обумовлений цим сейсмогравітаційний вплив (сейсмогенні обвали, каменепади, зсуви тощо) на прилеглі елементи геоекосистем.

Для з'ясування сейсмічної природи вапнякових масивів, а отже, і їхніх властивостей як індикаторів сейсмоактивних зон, використано такі методи:

1 - розподіл зміщених вапнякових масивів Криму щодо тектонічних розривів різних порядків. Розривні порушення, які зображені на карті лінією, у природі являють собою тривимірні тіла складної будови. Ширину розривної зони (Sз, м) можна визначити за протяжністю розриву (L, м) із співвідношення: LgSз=0,77 lgL -1,20 (Альошин та ін., 1982). Розриви глибокого закладення в межах регіону мають довжину від 40 до 80 км, що відповідає розрахованій ширині зони від 270 до 450 м.; міжблокові розриви - від 1,5 до 40 км, що відповідає ширині зони від 21 до 270 м; внутрішньоблокові розриви - від 1,0 до 14 км, що відповідає ширині зони від 15 до 106 м. Виходячи з цього, зайнята розривними зонами площа для розривів глибокого закладення складає 148 км 2, для міжблокових - 103 км 2, для внутрішньоблокових - 48 км 2. Загальна площа розривних зон сягає 299 км 2, або 6 % площі розрахункового планшета. Таким чином, якщо в межах зон розривних порушень розташовується 6 % масивів (або 17 із них), то це випадковість, якщо більш - це закономірність. Виявилося, що в межах розривних зон розташовується понад 40% зміщених вапнякових масивів (44 із 110). Для масивів, що мають сейсмогравітаційні ознаки, цей відсоток збільшується до 87%. Цим доводиться тісний зв'язок між розміщенням розривних порушень різних порядків і розташуванням аналізованих масивів. Такі порушення й обмежені ними тектонічні блоки можна трактувати як сейсмоактивні, а зміщені вапнякові масиви можуть виступати їхніми індикаторами.

2 - метод розрахунку межі міцності порід залежно від докладених сил (Fкритична) - при розташуванні вапнякового масиву поблизу корінного схилу. У природних умовах вектори сил, докладені до гірських порід, їхня природа і величина дуже різні, але коли їхня сума досягає критичного значення, відбувається порушення суцільності порід.

Цей метод використовується при дослідженні гравітаційних форм у скельних породах, однак ми застосували його для з'ясування можливої сейсмогенної природи досліджуваних масивів. Якщо припустити, що сила, яка створила досліджувані утворення, гравітаційна, то сила Fкритична=mg (при прискоренні сили ваги g=const). Звідси і маса (m) зміщеної структури повинна бути константою: mкр= Fкр/g. Вимірюючи істинну масу (mі) досліджуваних блоків і порівнюючи її з розрахунковою mкр, одержуємо декілька варіантів їхніх співвідношень: а) якщо mі mкр, то можна говорити, що це утворення гравітаційне; б) якщо mі mкр, необхідно шукати тектонічні причини утворення структури; в) якщо mі mкр, то це утворення має сейсмогравітаційний генезис. Fкр - Fі = F. Приріст F, якої бракує до критичної сили зламу порід, характеризують як величину, що має сейсмічну природу. F можна виразити в абсолютних одиницях (E, джоулі). В останньому випадку з використанням формул, відомих у сейсмології, можливий вихід на розрахунки енергетичного класу (E=V· д· g· H, де V - об'єм зміщеного масиву, д - об'ємна щільність порід, для вапняків 2,7 т/м 3, g - прискорення сили ваги, H - висота зсуву або обвалу) і магнітуди (М=2,8+0,57·К, де К=Lg E) землетрусу, що утворив цю сейсмодислокацію. Розрахунок параметрів Fкр, S, mкр, mі, F для дислокацій Тисової ущелини, Марчека, Таракташа, Фороса, Караул-Оба та інших дав такі результати: mкр у 2,5 - 3 рази більша за mі, що дозволяє трактувати ці вапнякові масиви як сейсмодислокації.

3 - порівняльно-морфологічний метод, за допомогою якого встановлено, що сейсмогенні зміщення мають об'єми понад 5· 106 м 3. Для сейсмогенних зсувів характерні більш протяжні і глибокі ніші відриву, причому тільки ці зсуви мають ніші довжиною понад 1000 м і глибину захвату, тобто ширину зміщеного блока, понад 50-55 м (Федоренко, 1988). Великі вапнякові масиви Південнобережного Криму цілком відповідають сформульованим критеріям сейсмогенності. У роботі наведено дані про 29 найбільших брилових зсувів світу. У цьому переліку на першому місці знаходиться гігантський голоценовий зсув Сайдмарех в Ірані (об'єм 30· 106 м 3), а 9, 11, 13, 15, 16 і 17 місця займають зміщені вапнякові масиви Криму.

У дисертації розглянуто концептуальні основи сейсмоморфогенезу земної поверхні, під якими автор розуміє такі зміни земної поверхні, що супроводжують сучасні і давні землетруси. При вивченні сейсмічних утворень ми розрізняємо їхні тектонічні і геоморфологічні компоненти, які генетично пов'язані між собою і знаходяться у відношеннях взаємної підпорядкованості. Деформації земної кори, викликані сейсмічними рухами, у багатьох випадках ведуть до безпосередньої зміни земної поверхні і створюють сейсмодислокації в рельєфі. З ними пов'язані сейсмічні тектоно-геоморфологічні структури 3-го порядку - зональні і лінійні сейсмодислокації. Зональні сеймодислокації, які приурочені до наявних у рельєфі блоків земної кори. Вони виникають при активній реакції блоків на сейсмічні події, що відбуваються в сейсмогенеруючій зоні (наш термін - сейсмоморфоструктура). Оскільки сейсмоморфоструктури розрізнюються геологічною будовою, рельєфом, сейсмічним режимом, типом сейсмодислокацій, то один і той же землетрус у різних сейсмоморфоструктурах має різні геоморфологічні прояви, і це надзвичайно важливо при оцінці конкретної сейсмоекологічної ситуації.

Таким чином, геологічна будова території, сейсмічний режим і геоморфологічні особливості створюють передумови для декількох можливих шляхів реалізації сейсмотектонічних напруг. Однак в остаточному підсумку вони ведуть до утворення певного набору форм рельєфу - сейсмічних геоморфологічних структур 4-го порядку.

Вивчення вапнякових масивів Південнобережного Криму, виявлення серед них форм, обумовлених сейсмічними явищами, дозволяє більш обґрунтовано розглядати сейсмоекологічну ситуацію. Під сейсмоекологічною ситуацією ми розуміємо сукупність станів і ризиків сейсмічної небезпеки та елементів геоекосистем, що знаходяться в суб'єктно-об'єктних відношеннях, характерних для даної території у певний відрізок часу. Оцінка сейсмоекологічної ситуації - це параметризація взаємодіючих явищ і процесів, які ніби очікують на головну подію, зі спробою уявити ефекти цієї події через аналіз можливих екологічних, економічних, соціальних та інших збитків. У цьому полягає основна відмінність оцінки сейсмоекологічної ситуації від екологічної, тому що екологічна ситуація звичайно оцінюється за станом природного середовища, що зазнає впливів, які вже відбулися або відбуваються в даний час (залпові викиди забруднювачів, накопичення забруднювачів за багато років тощо).

Аналіз літератури показує, що до чинників, які утворюють сумарні збитки від землетрусів, відносять від 25 до 40 показників. Однак найбільш значними (до 80-90%) є тільки три чинники: 1 - сейсмічна небезпека, 2 - щільність населення, 3 - особливості структури господарства й уразливість його об'єктів (Balassanian, 2000). У зв'язку з цим для оцінки сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму нами використано наступний алгоритм розрахунків. На підставі отриманого фактичного матеріалу будувалася елементарна ГІС з електронними шарами у вигляді: 1 - сейсмогеологічної карти, що трансформувалася в карту сейсмічної небезпеки; 2 - карти щільності населення, 3 - карти вразливих і небезпечних соціальних та господарських об'єктів Південнобережного Криму. Далі, шляхом суміщення всіх побудованих електронних шарів карт і аналізу виниклих суб'єктно-об'єктних відношень зроблено оцінку сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму.

Оцінка сейсмічної небезпеки здійснювалася на підставі побудованої сейсмогеологічної карти, на якій показано сейсмоактивні тектонічні зони (сейсмоморфоструктури). Вони індикувалися за приуроченістю до них зміщених вапнякових масивів гравітаційного і сейсмогенного походження. Ці зони, де збільшення сейсмічної інтенсивності може досягати 1 - 2 балів за шкалою MSK-64, оконтурювались ізолініями в 2 оцінні бали. Іншим елементом оцінки сейсмічної небезпеки було виявлення зон, уразливих с точки зору виникаючих при землетрусі сейсмогравітаційних явищ. Для розрахунку зони впливу сейсмообвалів використано методи інженерної геології (Гречішин, 1987), на основі яких для кожного конкретного вапнякового ескарпу розраховано дальність відльоту брил. Якщо при звичайних обвалах і вивалюванні уламків їхня початкова швидкість дорівнює нулю, то при сейсмічних обвалах вона відповідає величині приросту прискорення (при 8 - 9 бальному землетрусі понад 1 g) за рахунок сейсмічного удару. Виходячи з цього, отримані дані збільшено в два рази. Зони можливого розвитку сейсмогравітаційних обвалів, зсувів тощо в розрахованих межах перекриття ними схилів одержували 1 оцінний бал. Загальний сейсмічний фон також оцінювався в один бал. У цілому сейсмічна небезпека визначалася по 4 -бальній інтегральній шкалі. З урахуванням цього будувалась електронна карта сейсмічної небезпеки.

Оцінка щільності населення в регіоні. За результатами опрацьованих статистичних даних про чисельність населення Південнобережного Криму в межах міських, селищних і сільських радах (Рескомстат АРК за 2003 р.) аналізувалася щільність населення досліджуваної території. Райони із щільністю населення від 10 до 300 чол./км 2 оцінювалися 1 балом, від 301 до 1000 чол./км 2 - 2 балами, від 1001 до 2000 чол./км 2 - 3 балами, а понад 2000 чол./км 2 - 4 балами. У результаті будувалася електронна карта реальної щільності населення Південнобережжя.

Оцінка господарських і соціальних підсистем є складним фінансово- і працезатратним економіко-географічним дослідженням. Тому аналізувалися лише деякі важливі елементи соціально-господарських підсистем: високовольтні лінії електропередач (ЛЕП), електропідстанції, основна дорожньо-транспортна мережа, склади паливно-мастильних матеріалів, бензозаправки, очисні споруди, водоймища, великі санаторно-курортні комплекси тощо. В одну операційну одиницю включалося не більше чотирьох об'єктів, кожен з них оцінювався 1 балом.

Екологічний ризик і обумовлена ним загрозлива екологічна ситуація виникають тільки там, де існує перекриття в просторі двох і більше оцінних ознак. Це досягається шляхом електронного картографічного суміщення показників усіх використаних елементів оцінки. Кожний з трьох оцінних критеріїв максимально міг одержати в одному електронному виділі (полігоні) 4 бали, що дає максимальну інтегральну оцінку напруженості сейсмоекологічної ситуації - 12 балів за оцінною шкалою.

Отримана при цьому схема сейсмоекологічної ситуації має попередній оцінний характер і може розглядатися як приклад використання розробленого методу. При цьому "…навіть приблизні оцінки сейсмічного ризику мають важливе значення при розробці сценаріїв землетрусів і прийнятті рішень на різних рівнях" (Вольфман, Скляр, Пустовітенко, 2005, с. 65).

Розділ 4 "Геоекологічний аналіз вапнякових масивів для оцінки сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму".

У межах Південнобережного Криму виділено чотири сейсмоекологічні райони розвитку вапнякових масивів, що розрізняються особливостями сейсмоекологічної ситуації: Ласпі-Ліменський, Ялтинський, Алуштинський і Судацький.

Ласпі-Ліменський сейсмоекологічний район. Тут описано 23 великі вапнякові масиви. У районі чітко виділяються дві тектонічні зони з підвищеною сейсмічною активністю. Перша індукується гравітаційними та сейсмогравітаційними дислокаціями вапнякових масивів Ласпінської і Фороської груп. Друга сейсмоактивна структура розташована на сході району і виділяється дислокаціями вапнякових масивів Кучук-Коя, Кікенеїза, Пселя-Кая, Біюк-Ісара тощо.

Господарську і соціальну підсистеми району становлять зрідка розташовані на узбережжі санаторії та пансіонати. Серед населених пунктів переважають курортні селища з кількістю жителів від 300 до 900 чоловік. Щільність населення значно нижча, ніж в інших районах. Однак багато населених пунктів знаходиться в безпосередній близькості від вапнякових масивів, що зумовлює тут сейсмогравітаційну небезпеку. Напруженість сейсмоекологічної ситуації в районі може досягати 5 - 6 оцінних балів.

Ялтинський сейсмоекологічний район. Тут описано 43 великі вапнякові масиви. У районі виділено три зони підвищеної сейсмічної небезпеки, що індукуються ділянками поширення вапнякових гравітаційних і сейсмічних дислокацій. Біля крутих обривів яйл і вапнякових масивів можливі широкі виявлення сейсмогравітаційних ефектів. Найбільш напружена сейсмоекологічна ситуація в межах Ялтинського району спостерігається на ділянках Ліменської і Могабі-Ай-Тодорської сейсмоморфоструктур. Наявність тут великої кількості вапнякових масивів сейсмогенного і гравітаційного походження (у першій - 16 великих вапнякових дислокацій, у другій - 18) свідчить про підвищену сейсмоактивність цих структур. У їхніх межах розташовані житлові квартали Сімеїза (4400 жителів), Гаспри (11000), Курпат (500), Лівадії (1900), Ореанди (900), західної околиці м. Ялти. Щільність населення в приморській частині коливається від 300 до 2000 чол/км 2 і більше. Тут також знаходяться великі санаторно-курортні комплекси, є пам'ятники історії та архітектури світового і загальнодержавного значення. Напруженість сейсмоекологічної ситуації досягає 6 - 7 балів оцінної шкали (Сімеїз, Алупка тощо), а на деяких ділянках і 8 - 9 балів (Кореїз, Гаспра, західна частина Ялти). Така ж ситуація спостерігається і в районі Нікітської сейсмоморфоструктури. Цю зону індукує 11 великих вапнякових дислокацій. Висока щільність населення (понад 2000 чол/км ²) у районі Масандри і в житлових кварталах східної частини Ялти, багатоповерхова несейсмостійка забудова, можливість утворення сейсмогенних обвалів і зсувів, руйнування гребель гірських водоймищ, розташованих над Ялтою та інших небезпечних об'єктів під час землетрусів, - усе це дозволяє трактувати сейсмоекологічну ситуацію в цих районах як надзвичайну (7 - 9 балів розрахункової шкали).

Алуштинський і Судацький сейсмоекологічні райони. В Алуштинському районі описано 36 великих зміщених вапнякових масивів. У Судацькому районі, розташованому далі на східі, вивчено масив Караул-Оба. Найбільш напружена сейсмоекологічна ситуація в Алуштинському районі складається на території Гурзуфа й Артека. Тут проживає біля 10 тис. чоловік, знаходиться міжнародний дитячий центр "Артек" на декілька тисяч відпочиваючих за зміну. Вапнякові масиви Гурзуфського гребеня розташовані в центрі багатоповерхової міської і санаторної забудови, що при землетрусі створює надзвичайну сейсмоекологічну ситуацію (8 - 9 оцінних балів), яка ускладнюється сейсмогравітаційними явищами. Розрахована довжина шляху сейсмогравітаційних обвалів показує, що вони завдадуть шкоди не тільки житловим будинкам, але й санаторним комплексам (пансіонати "Геолог", "Корал" та ін.). Далі на схід сейсмоекологічна ситуація досить мінлива - від безпечної до 5 - 7 оцінних балів (західна околиця Алушти).

Розділа 5 "Природоохоронна оцінка вапнякових масивів Південнобережного Криму". Будь-яка оцінка, у тому числі і природоохоронна - це віднесення якогось показника об'єкта або середовища до певних норм. Для вапнякових масивів Південнобережного Криму такі документи відсутні, виникає, так звана, "дослідницька ситуація". У цьому випадку за норму варто приймати типові, тобто звичайні показники, що не мають якихось оригінальних властивостей. Відхилення від норми оцінного критерію ставить оцінюваний об'єкт у ранг рідкісних або унікальних. У роботі В.Ю. Некоса і Л.М. Снопик (1984) для об'єктів, що мають достатню статистичну базу, з метою кількісного розмежування якісних інтервалів оцінних шкал рекомендується використовувати одно- і двосигмові межі розподілу частотності явищ, що характеризують обрані критерії оцінювання. Такими критеріями, на нашу думку, можуть бути геолого-геоморфологічні, гідрогеологічні, ботанічні та історико-археологічні властивості масивів. Чисельний аналіз розподілу випадкових величин показує: якщо оцінний природоохоронний критерій трапляється менш як у 5 % випадків (двосигмова межа), це явище - унікальне й оцінюється 100 балами; від 5 % до 34 % (односигмова межа) - явище рідкісне, оцінюється 10 балами; понад 34 % - явище типове, або звичайне, оцінюється одним балом. Природоохоронна оцінка масивів спочатку будувалася на комплексному підході, а потім - на галузевому. При визначенні природоохоронного значення вапнякових масивів для кожного з них розраховувався "інтегральний показник цінності" (i) як середньостатистичний з усіх бальних оцінок критеріїв, описаних у його межах. Отримана статистична вибірка з "i" всіх 103 масивів аналізувалася стандартними статистичними методами. Максимальні індекси заповідності, що перевищують 2д межу (при xср =3,0 для аналізованої вибірки), були отримані для г. Кішка, Ласпинського, Ай-Тодорського і Демерджинського масивів (i відповідно 41,9; 40,0; 23,82; 23,73). Після їхнього вилучення (як артефактів) для вибірки, яка складається вже з 99 масивів, знову визначалися статистичні характеристики (хср=1,81; д=3,20). Далі, склавши інтервали значень індексу заповідности і визначивши частотність цього показника в їхніх межах, будуємо графік розподілу природоохоронних оцінок і виносимо на нього лінію тренда, що відповідає найкращій, у нашому випадку - степеневій функції у=3,6х-2.1. На лінії тренда відзначаємо значення xср=1,81; хср+д =5,01; хср+2д =8,21. Масиви, індекс заповідності яких перевищує значення 8,21 (xср +2д), є об'єктами з високими природоохоронними властивостями. Такими виявилися масиви Шан-Кая-1 (і=11,09), Кучук-Кой (і=9,27), Парагельмен-1 (і=21,91), Казу-Кая (і=11,01) і Караул-Оба (і=15,55). Їх, як і раніше виділених, віднесено до природоохоронного рангу комплексних "пам'ятників природи загальнодержавного значення". В інтервалі значень і від 5,01 до 8,21(від хср+д до хср+2д) знаходиться вапняковий масив Ай-Нікола (і=5,73), це вказує на його значний природоохоронний потенціал і дозволяє віднести його до комплексних "пам'ятників природи місцевого значення". Таким чином, із 103 аналізованих вапнякових масивів комплексними пам'ятниками природи є 10, причому 9 можуть мати ранг "пам'ятників державного значення". Подальший аналіз вибірки решти масивів проводився за галузевим принципом. Масивам, для яких оцінні критерії набрали суми балів, що перевищують середньостатистичні галузеві індекси, присвоюється статус галузевих "пам'ятників природи місцевого значення": геологічних, ботанічних, археологічних.

Таким чином, з урахуванням уже оголошених раніше пам'ятниками природи масивів, статус заповідних об'єктів рекомендується надати 29 великим вапняковим масивам, що на 14 масивів більше, ніж було. Це, безсумнівно, дозволить зберегти багато унікальних природних та історико-археологічних об'єктів, що знаходяться в їхніх межах, а також сприятиме оптимізації природоохоронної мережі Південнобережного Криму.

Висновки

1. Геоекологічний підхід до вивчення вапнякових масивів як елементів геоекосистем сейсмічно небезпечних територій Південнобережного Криму передбачає врахування відповідних внутрішніх та зовнішніх властивостей цих об'єктів, на основі яких розглядається їхня роль у сейсмоекологічній ситуації і місце в природоохоронній структурі регіону.

2. Складність аналізу небезпечних природних явищ, у тому числі й землетрусів, обумовлена тим, що вони мають нестійкий і граничний характер самоорганізації, пов'язаний з нелінійністю розвитку. У цьому полягають головні труднощі оцінки екологічної ситуації, пов'язаної з природними процесами.

3. Наукове вивчення великих вапнякових масивів Південнобережного Криму має більш як 200-річну історію. У поглядах на природу вапнякових масивів існують протиріччя в усіх основних напрямках їхнього вивчення: у термінології, генезисі, віці й у зв'язку із сейсмічними процесами. Більшість протиріч пояснюється полігенетичністю вапнякових масивів Південнобережного Криму і впливом на більшість із них сучасних і давніх землетрусів.

4. Встановлено геолого-геоморфологічну позицію, генезис, будову і роль у формуванні сейсмоекологічної ситуації 103 великих вапнякових масивів Південнобережного Криму, багато з яких описано вперше. Створено кадастр вапнякових масивів.

5. Обґрунтовано поняття сейсмоморфогенез земної поверхні як змін рельєфу, обумовлених сейсмічними процесами, на основі якого розроблено морфогенетичну класифікацію сейсмогенних структур Південнобережного Криму. З використанням геолого-геоморфологічних, інженерно-геологічних та інших методів вивчення вапнякових масивів установлено їхній тісний зв'язок із сейсмоактивними структурами. Виходячи з цього доведено, що масиви можуть виступати їхніми індикаторами.

6. Виконано спеціальне сейсмоекологічне районування Криму, де в межах Південного берега виділено 4 сейсмоекологічні райони, які розрізняються сейсмоекологічною ситуацією, що залежить від ступеня сейсмічної небезпеки і характеру взаємодії в геоекосистемах (суб'єктно-об'єктних відношень).

7. Вивчення вапнякових масивів дозволило виділити на території західної частини Південнобережного Криму зони підвищеної сейсмічності. До них належать: Ласпі-Фороська, Кучук-Койска, Лімен-Хостабаська, Могабі-Ай-Тодорська, Нікітська, Гурзуфська, Парагельмен-Кучук-Ламбатська і Чатирдаг-Демерджинська сейсмоморфоструктури. Розроблена методика є подальшим розвитком сейсмогеологічного методу оцінки сейсмічної небезпеки.

8. Обґрунтовано поняття сейсмоекологічна ситуація, під якою розуміється сукупність станів і ризиків сейсмічної небезпеки та елементів геоекосистем, що перебувають у суб'єктно-об'єктних відношеннях, характерних для даної території у певний період часу.

9. Розроблено методику оцінки сейсмоекологічної ситуації. В алгоритм розрахунку включено такі критерії: сейсмічну небезпеку, диференційовану за допомогою сейсмогеологічного методу (вапнякові сейсмодислокації і сейсмогравітаційні явища), щільність населення та розташування об'єктів соціогосподарських підсистем. Ці три чинники є найбільш значними (80 - 90%) у сумарних збитках від землетрусів.

10. Створено елементарну ГІС, де згідно з розробленими оцінними шкалами побудовано електронні карти виділених критеріїв і зроблено диференціальну оцінку сейсмоекологічної ситуації Південнобережного Криму, яка змінюється від безпечної (0 оцінних балів) до високого ступеня небезпеки (7 - 9 оцінних балів).