Еколого-географічні особливості оптимізації землекористування східної частини Опілля в межах Тернопільської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ОПІЛЛЯ В МЕЖАХ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

ГЕРАСИМІВ ЗОРЯНА МИКОЛАЇВНА

Чернівці - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі геоекології та методики викладання екологічних дисциплін Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат географічних наук, в.о. професора Царик Любомир Петрович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Ковальчук Іван Платонович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри конструктивної географії та картографії

кандидат географічних наук, доцент Чернега Петро Іванович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри фізичної географії і раціонального природокористування

Захист відбудеться 3 жовтня 2007 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.04 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. М. Коцюбинського, 2, географічний факультет).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Л. Українки, 25).

Автореферат розісланий “__” ________ 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Дутчак

АНОТАЦІЯ

Герасимів З.М. Еколого-географічні особливості оптимізації землекористування східної частини Опілля в межах Тернопільської області. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11. - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2007.

Дисертація присвячена еколого-географічній оптимізації території східної частини Опілля. В роботі узагальнено теоретико-методологічні напрацювання проведення еколого-географічного аналізу та оцінки землекористування. Проаналізовано співвідношення земель під природною рослинністю та антропогенізованих в розрізі сільських рад та виділено райони, що потребують оптимізації структури землекористування. Виділено ареали з різним ступенем антропогенної перетвореності ландшафтів. Визначено критерії оптимальності для досліджуваної горбогірної території. Запропоновано напрями ландшафтно-екологічної оптимізації території, розроблено напрями раціонального використання агропотенціалу території та обґрунтовано перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери.

Ключові слова: еколого-географічний аналіз, антропогенна перетвореність, еколого-географічна оптимізація, землекористування, оптимізаційні заходи.

АННОТАЦИЯ

Герасымив З.Н. Эколого-географические особенности оптимизации землепользования восточной части Ополья в границах Тернопольской области. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2007.

Диссертация посвящена еколого-географической оптимизации территории восточной части Ополья. В работе обобщены теоретико-методологические наработки проведения эколого-географического анализа и оценки землепользования. Проанализировано соотношение земель, занятых естественной растительностью и антропогенно измененных в разрезе сельских советов и выделены районы, которые нуждаются в оптимизации структуры землепользования.

Выделены ареалы с разной степенью антропогенной трансформации ландшафтов. Уровень антропогенной трансформации ландшафтов определялся с учетом глубины преобразовательного влияния определенного вида землепользования (по методике П.Г.Шищенка). Коэффициент антропогенной трансформации исследуемой территории колеблется от 2,55 (юго-западнее с. Куряны Бережанского района) до 8,41 (в районе г. Бережаны).

Очень слабо преобразованные ландшафты (Кап < 3,0) занимают 2,2 % площади исследуемого региона; слабо преобразованные ландшафты (Кап 3,01-4) - 2,5 %; средне преобразованные ландшафты (Кап 4,01-5) - 18,8 %; преобразованные ландшафты (Кап 5,01 - 6) - 29,5 %; сильно преобразованные ландшафты (Кап 6,01 - 7) - 36,7 %; очень сильно преобразованные ландшафты (Кап 7,01-8) - 9,1 %; излишне преобразованные ландшафты (Кап > 8) - 1,2 % исследуемой территории. Значительно уменьшить антропогенную трансформацию ландшафтов за счет увеличения частицы естественных угодий в их структуре следует на 10,3% территории (очень сильно и излишне преобразованные ландшафты), определенного снижения антропогенной трансформации требуют 36,7% ландшафтов (сильно преобразованные).

Определены критерии оптимальности для исследуемой территории. Для холмистой территории восточноопольских ландшафтов установлены следующие соотношения между видами используемых земель, которые бы обеспечили их оптимальную организацию и выполнение ими приоритетных функций: пахотные земли - 30-35% (сегодня их частица составляет 39,4%), земли, занятые лесом - 35-40% (сегодня они занимают 31% территории), сенокосы и пастбища - 20-25% (их частица сегодня составляет 19,9%), земли застройки, промышленности и транспорта - до 10% (они занимают 5,1% площади). Соотношение используемых земель, в частности частица распаханных территорий и частица территорий, занятых естественной растительностью не отвечают критериям оптимальности.

После анализа исследуемого региона за степенью оптимальности установлено, что территории с наивысшей степенью оптимальности (коэффициент 4) занимают 25%, со степенью оптимальности выше среднего (коэффициент 3) - 32,4%, со средней степенью оптимальности (коэффициент 2) - 30,1%, с низкой степенью оптимальности (коэффициент 1) - 12,5% исследуемой территории. Предложены направления ландшафтно-экологической оптимизации территории, разработаны направления рационального использования агропотенциала территории и перспективы развития туристическо-рекреационной сферы.

В пределах большей части Бережанского района на границе с Ивано-Франковской областью целесообразно создать РЛП “Бережанское Ополье” с перспективным формированием национального парка “Ополье” на границе Тернопольской, Львовской и Ивано-Франковской областей. Наличие живописных экспозиций и расчлененных склонов с многочисленными реками, оврагами и балками, значительного количества заповедных объектов, историко-культурных достопримечательностей создают перспективы развития туристско-рекреационной сферы.

Для решения проблем охраны и воссоздания земельных ресурсов необходимо провести: оптимизацию площадей сельскохозяйственных угодий и уменьшение степени их распаханности; совершенствование структуры земель сельскохозяйственного назначения и их обогащения естественными компонентами, ограничение разрушительного интенсивного использования экологически уязвимых земель; осуществление консервирования сельскохозяйственных угодий с очень смытыми почвами на склонах крутизной свыше 5-7⁰.

SUMMARY

Herasimiv Z.M. The ecological - geographical features of optimization of land-using of the territory of the east Opol'ya in composition of Ternopil region.- Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Geographical Sciences, speciality 11.00.11. - Constructive geography and rational use of natural resources. Chernivtsi Yuriy Fedkovych National University, Chernivtsi, 2007.

The dissertation is devoted to ecological - geographical optimization of territory of the east Opol'ya. Theoretical-methodological aspects of ecological - geographical analysis and estimation of land- using are generalized in work. Correlation of earths under natural and anthropogenic transformation landscapes in composition of village soviets have been analysis; the districts which need optimization of structure of land- using are selected. The natural habitants with a different degree of anthropogenic transformation of landscapes are selected. The criteria of optimum for the explored hilly territory are determine. The directions of landscape-ecological optimization of territory have been suggested and the directions of the rational use of agro potential of territory are developed. The prospects of development of tourist-recreational sphere have been grounded.

Key words: ecological-geographical analysis, anthropogenic transformation, ecological-geographical optimization, land- using, optimization measures.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна сьогодні переживає еколого-економічну кризу, що виникла через непродуману політику в сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Вона полягала в намаганні одержати максимальну вигоду від використання природних ресурсів при мінімальних затратах на реалізацію заходів зі збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу території. Споживацьке відношення до природного середовища призвело до того, що в більшості регіонів України антропогенне навантаження та антропогенна перетвореність його досягли критичної величини, що негативно впливає на стан природних умов та ресурсів і створює несприятливі умови для життя і праці людини. У зв'язку з такою ситуацією першочергового значення набуває реалізація стратегічних цілей та концептуальних принципів, закладених в концепції сталого розвитку, проголошених у 1992 році на конференції з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро.

Від ефективності землекористування залежить стан природокористування регіону в цілому. Одним із завдань стратегії сталого розвитку є оптимізація ресурсовикористання. Земля в умовах Опілля є одним із найважливіших та найцінніших ресурсів, тому питанням оптимізації землекористування присвячена дана робота. Оптимізація землекористування є першочерговою ланкою оптимізації природокористування в цілому. Необхідне наукове обґрунтування тактики та механізмів запровадження основних положень узгодженого (збалансованого) розвитку в окремих регіонах України.

Дослідженням природи і природних ресурсів Опілля займалось багато науковців, серед яких слід відмітити праці Ш.Вердака (1923), М.П.Чайковського (1977), К.І.Геренчука (1979), Б.В.Заверухи (1988), М.А.Чижова (1957, 1961), Г.С.Куковиці (1976), С.В.Зелінки, М.І.Адамів (1994) М.М.Барни, Л.П.Царика, В.М.Черняка (1997), Й.М.Свинка, П.М.Дем'янчука (1999), Б.Р.Пилявського, С.С.Подубівського (1997), Й.М.Свинка, Д.І.Ковалишин, П.І.Данильчука (2005), які торкаються ландшафтних досліджень території та природоохоронних аспектів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язані з Програмою з охорони довкілля, раціонального використання ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Тернопільської області на 2006-2010 рр. (затверджена рішенням сесії Тернопільської обласної ради від 21 серпня 2006 р. № 176); Програмою формування регіональної екологічної мережі Тернопільської області на період 2002-2015 рр. (затверджена рішенням Тернопільської обласної ради від 5.07.2001р. № 02-1/1092), оскільки одним з аспектів оптимізації є відведення частини земель в структуру екомережі. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідних тематик кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін “Еколого-географічні дослідження Західного регіону України” Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира

Гнатюка та “Розробка теоретичних основ та інформаційного забезпечення проектування і використання ресурсоощадних, екологічно безпечних технологічних систем в умовах західного регіону України” Бережанського агротехнічного інституту НАУ (№ 0103004815).

Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є виявлення особливостей і проведення еколого-географічної оцінки структури землекористування в розрізі сільських рад східної частини Опілля та розробка напрямів її оптимізації і перспективного використання території.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- узагальнити теоретико-методологічні напрацювання проведення еколого-географічного аналізу та оцінки землекористування як чинника впливу на ландшафт;

- проаналізувати співвідношення земель під природною рослинністю та антропогенізованих в розрізі сільських рад з метою проведення подальшої типології і районування;

- провести оцінку і аналіз ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів різними видами землекористування;

- встановити критерії оптимальності структури землекористування території східної частини Опілля та обґрунтувати напрями ландшафтно-екологічної оптимізації;

- розробити рекомендації і обґрунтування щодо раціонального використання агроландшафтного потенціалу території;

- обґрунтувати перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери досліджуваної території.

Об'єктом дослідження виступають природні та антропогенні ландшафти в системі землекористування східної частини Опілля в межах Тернопільської області. Предметом дослідження є інтегральні антропогенні зміни ландшафтів різними видами землекористування.

Методи дослідження. Еколого-географічний аналіз та оцінювання території базувались на методах первинного збору та обробки інформації, статистичному, порівняльно-географічному, математичному, картографічному, систематизації та логічного узагальнення, прогнозування, розрахунково-конструктивному. В роботі використані матеріали Держуправління екології та природних ресурсів у Тернопільській області, районних відділів земельних ресурсів. Загальна методологія дослідження ґрунтується на філософських та еколого-географічних ідеях та концепціях, основною серед яких є концепція збалансованого розвитку території.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше проведено еколого-географічний аналіз та оцінювання землекористування опільських ландшафтів в межах Тернопільської області;

- виділено ареали з різним ступенем антропогенної перетвореності ландшафтів;

- обґрунтувано напрями ландшафтно-екологічної оптимізації землекористування території;

- розроблено рекомендації перспективного використання агроландшафтного потенціалу;

- обґрунтовано перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери досліджуваної території;

- уточнено критерії оптимальності структури землекористування для горбогірних територій східної частини Опілля;

- отримали подальший розвиток географічні пріоритети та принципи сталого розвитку в регіональному аспекті.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання результатів дослідження та рекомендацій з оптимізації землекористування планово-господарськими організаціями, управлінськими структурами при проектуванні схем землекористування, розвитку курортно-рекреаційного господарства; науковими працівниками, викладачами та студентами географічних, екологічних, краєзнавчо-туристичних спеціальностей.

Теоретичні, методичні положення та практичні результати роботи використовуються у навчальному процесі Бережанського агротехнічного інституту НАУ при викладанні курсів “Ландшафтна архітектура”, “Лісознавство і рекреаційне лісівництво”, “Економіка природокористування”.

Особистий внесок здобувача. Робота є результатом самостійних досліджень, проведених у 2002-2006 роках. Здобувачем проведено огляд наукових праць, проаналізовано та систематизовано літературні, фондові матеріали, розроблено картосхеми, проаналізовано теоретико-методологічні засади досліджень регіональних аспектів збалансованого розвитку. Автором досліджена структура землекористування східної частини Опілля в межах Тернопільської області, проведена типологія територій сільських рад за співвідношенням земель під природною рослинністю та антропогенізованих, проведена оцінка ступеня антропогенної перетвореності територій сільських рад, розроблена схема оптимізації землекористування, запропоновано заходи перспективного використання території.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечується використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних об'єкту, предмету і завданням дослідження; застосуванням комплексної методики оцінки та аналізу досліджуваного об'єкту; науковою обґрунтованістю вихідних позицій, розроблених положень і рекомендацій.

Апробація результатів досліджень. Основні положення та результати досліджень обговорювались і були схвалені на Міжнародній науковій конференції “Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (м.Тернопіль, 2004), Міжнародній науковій конференції “Ландшафти та геоекологічні проблеми Дністровсько-Прутського регіону” (м.Чернівці, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Екологічні аспекти охорони родючості ґрунтів і навколишнього природного середовища” (Тернопіль-Бережани-Криворівня, 2006), регіональній науково-практичній конференції “Науковий супровід сталого

розвитку сільських територій” (м.Бережани, 2007), звітних наукових конференціях кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін ТНПУ.

Публікації. Результати досліджень висвітлені у 8 публікаціях. Усі праці одноосібні, з них 6 статей вміщено у фахових виданнях, 2 тез доповідей у збірках матеріалів конференцій.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 136 сторінках. В роботі представлено 2 таблиці, 45 рисунків загальним обсягом 30 сторінок. В роботі міститься 6 додатків на 35 сторінках. Список використаних джерел містить 213 найменувань на 18 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 206 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Еколого-географічні аспекти дослідження особливостей землекористування” визначено основні поняття, принципи і підходи проведення ландшафтно-екологічного аналізу території для потреб оптимізації землекористування на засадах збалансованого розвитку.

Теоретичною основою дослідження стали праці Л.Г.Руденка, І.О.Горленко, В.М.Пащенка, Г.І.Денисика, І.П.Ковальчука, О.Г.Топчієва, В.П.Руденка які зробили вагомий внесок в обґрунтування географічних аспектів збалансованого розвитку. Питаннями ландшафтного аналізу займались В.А.Ніколаєв, А.М.Маринич, М.Д.Гродзинський, М.М.Паламарчук, П.Г.Шищенко та ін. Дослідженням антропогенних ландшафтів займаються Г.І.Денисик, Л.І.Воропай, М.В.Дутчак, П.І.Чернега, М.М.Проскурняк, А.В.Мельник, І.П. Ковальчук, , Г.В.Чернюк. Проблеми оптимізації території є предметом дослідження М.Д.Гродзинського, В.А. Барановського.

Збалансований розвиток вимагає оптимальної організації ландшафтної структури території, при якій вона могла б найбільш ефективно здійснювати пріоритетні функції, зокрема, збереження природи та створення сприятливих природних умов життєдіяльності населення.

Екологічну оптимізацію визначають як: 1) досягнення найбільш раціональної екологічної рівноваги (з точки зору довготермінової перспективи розвитку господарства і збереження умов життя людей) з допомогою сприятливого поєднання екологічних компонентів і територій з різним ступенем перетвореності людиною; 2) досягнення фази екологічної рівноваги, при якій найбільш повно зберігається біотичне різноманіття.

Важливим інструментом пізнання і дослідження організації землекористування як чинника впливу на ландшафт є ландшафтний аналіз території. Метою ландшафтно-екологічного аналізу для потреб оптимізації землекористування є досягнення оптимальної перетвореності ландшафту і використання його природних ресурсів та формування оптимальної структурно-функціональної організації регіону.

Рис.1. Землекористування в системі ландшафтного аналізу

Ландшафтний аналіз опирається на принципи, врахування яких забезпечить найбільш ефективну реалізацію проектованих ландшафтних функцій. Основними принципами є ландщафтно-функціональний, історико-ландшафтний і структурно-ландшафтний та ландшафтно-організаційний.

У другому розділі “Структура землекористування території, її особливості та оцінка” проведено типологію горбогірних ландшафтів, проаналізовано структуру землекористування за співвідношенням природних та антропогенізованих земель, зроблено оцінку антропогенної перетвореності територій східної частини Опілля.

Східна частина Опілля займає найбільш розчленовану ділянку Тернопільської області і включає Бережанський, частину Підгаєцького, Монастириського, Козівського, Бучацького та

Зборівського районів. Східну межу його можна провести умовно по лінії населених пунктів Кальне - Конюхи - Бишки - Куропатники - Криве - Літятин - Підгайці - Голгоча - Ковалівка - Озеряни - Зубрець - Соколів - Золотий Потік.

Досліджувана територія знаходиться в осьовій зоні Галицько-Волинської западини, в рельєфі представлена Подільською горбистою грядою. Абсолютні висоти тут становлять 350 - 400 м, на всій території поширений крупногорбистий рельєф (горбогір`я) ерозійно-тектонічного походження, відносні висоти горбів, які розміщені переважно грядами, досягають 40 - 60 м.

Ґрунтовий покрив представлений темно-сірими ґрунтами і опідзоленими чорноземи, сірими і ясно-сірими сильно опідзоленими лісовими ґрунтами. Основну частину водних ресурсів становлять води річок. Найбільшими ріками є Дністер, Золота Липа з притоками, Коропець, Горожанка, Нараївка, які належать до басейну Дністра. За винятком Дністра, річки є маловодними, мають незначний похил русла і повільну течію, а тому небагаті на гідроресурси.

географічний екологічний землекористування антропогенізований



Рис. 2. Структура землекористування східної частини Опілля

Найпоширенішими ландшафтами досліджуваного регіону є сільськогосподарські ландшафти. Вони включають такі типи використовуваних земель: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища. Сільськогосподарські ландшафти займають 102,6 тис. га (60,3%) території східної частини Опілля. У структурі сільськогосподарських ландшафтів виділяють польовий, лучно-пасовищний, садовий типи.

Горбогірна територія східної частини Опілля в межах Тернопільської області характеризується сільськогосподарською освоєність території (60,3%), досить високою розораністю в середньому по території (39,4%), частка орних земель на значних територіях є вищою за 60%. Значна частина орних земель приурочена до схилових та горбогірних територій, що сприяє процесам яроутворення і змиву верхнього родючого шару ґрунту. Лісистість даного регіону (31%) є досить високою, але значні вирубки лісів призвели до того, що природна лісова рослинність даного регіону збереглась лише на окремих ділянках. Більшість лісових ландшафтів

представлені похідними лісами, що виросли на місці вирубки природних лісів або штучно насадженими лісами та полезахисними лісовими смугами.

Територія східної частини Опілля характеризується значним ступенем розораності земель, який коливається від 15 % в Мечищівській с.р. до 72,7% в Літятинській с.р. Бережанського району.

Лучно-пасовищний тип сільськогосподарського ландшафту представлений такими видами використання земель: сіножаті, які займають 3 % (5 тис. га) досліджуваної території; пасовища, що займають 16,9% (28,8 тис. га). Сконцентровані вони переважно на схилах долин річок, в заплавах, в балках, частина сіножатей створена штучно в результаті розорювання і посіву конюшини, люцерни та ін.

Частка сіножатей і пасовищ в структурі земельних угідь коливається від 5,3% в Підгаєцькій м.р. до 50,6% в Мечищівській с.р. Бережанського району.

Садовий тип сільськогосподарського ландшафту займає лише 1% (1,7 тис. га) східної частини Опілля в межах Тернопільської області. Найбільшою частка багаторічних насаджень (9,4%) є в Жовнівській с.р. Бережанського району, відсутні вони в Бишківській с.р. Козівського району.

Лісовий тип ландшафту займає 31% (52,7 тис. га) території східної частини Опілля в межах Тернопільської області. Найвищою частка лісів в структурі земель є в Рогачинській с.р. (56,1%) Бережанського району, найнижчою - в Августівській с.р. (0,2%) Бучацького району.

Поселенські ландшафти є давніми антропогенними комплексами східної частини Опілля. Вони разом із землями промисловості та транспорту займають 8,7 тис. га (5,1%) досліджуваної території. Найвищою частка забудов, земель промисловості та транспорту в структурі земель досліджуваної території є в Підгаєцькій м.р. (56,3%), найнижчою - в Садівській с.р. (1,9%) Монастириського району.

Водні (аквальні) ландшафти займають площу 2,2 тис. га (1,3% досліджуваної території).

Проблема оптимального землекористування особливо актуальна для Опільського регіону в плані раціонального використання природно-ресурсного потенціалу території, її ландшафтно-екологічної оптимізації, так як горбогірні території, які переважають на Опіллі, характеризуються значним розчленуванням рельєфу, вищою за середню залісненістю території, своєрідністю господарського використання земель, середнім та низьким рівнем антропогенної трансформації.

При аналізі співвідношення між природними та антропогенізованими землями досліджуваної території слід відмітити, що неможливо провести чітку межу між ними, більше того, немає в чистому вигляді природних ландшафтів, які б не були в тій чи іншій мірі змінені людиною. Ми ж дотримуватимемось підходу, згідно якого будемо здійснювати цей поділ за ступенем змін і перетвореності природних процесів і компонентів ландшафту.

Тому до земель із природною рослинністю віднесемо пасовища, сіножаті, ліси, болота, частково водні ландшафти, в яких хоч і змінений видовий склад рослинного та тваринного світу, порушено мікрокліматичні особливості, але майже не порушено літогенну основу. Ступінь змін і перетвореності не настільки значний, щоб змінити структуру ландшафту. Вони займають 55,4 % досліджуваної території (94,3 тис. га).

До антропогенізованих земель віднесемо орні землі, багаторічні насадження, міську та сільську забудову, землі промисловості, транспорту, а також антропогенно-аквальні ландшафти, структура яких значною мірою порушена антропогенним впливом. Такі землі займають 44,6 % території (75,8 тис.га).

Проведемо типологію досліджуваного регіону за співвідношенням земель під природною рослинністю та антропогенізованих в розрізі сільських рад:

І тип - природні ландшафти (частка природних угідь > 75%).

ІІ тип - природно-антропогенні ландшафти, у складі яких виділено 3 підтипи:

1) природно-антропогенні ландшафти з низьким рівнем антропогенної перетвореності (частка природних угідь 67-75%).

2) природно-антропогенні ландшафти з середнім рівнем антропогенної перетвореності (частка природних угідь 59--66,9%).

3) природно-антропогенні ландшафти з високим рівнем антропогенної перетвореності (частка природних угідь 50-58,9%).

ІІІ тип - антропогенно-природні ландшафти (частка природних угідь 25-49,9%).

ІV тип - антропогенні ландшафти (частка природних угідь < 25%).

Можна виділити декілька районів, які відрізняються між собою ступенем антропогенної перетвореності.

1) Північно-Західно-Центральний район (14,5% площі досліджуваної території). Він характеризується низькою антропогенною перетвореністю території, високою часткою природних угідь (більше 67%), включає природні ландшафти та природно-антропогенні ландшафти з низьким рівнем антропогенної перетвореності. Особливістю землекористування цього району є те, що в ньому велика частка площ вкрита лісами (понад 40%), значні ділянки відведені під сіножаті, пасовища і багаторічні насадження (понад 30%), порівняно невелика частка орних земель (близько 20%), низька частка забудованих територій. Види землекористування, які переважають у цьому районі, незначною мірою впливають на структуру ландшафтів, зберігаючи їх в стані, найбільш близькому до природного.

2) Північний, Центральний та Південно-Східний райони (41% площі досліджуваної території), які характеризуються середньою антропогенною перетвореністю ландшафтів (частка природних угідь коливається в межах 50-67%), включають природно-антропогенні ландшафти з середнім та високим рівнем антропогенної перетвореності. Найбільші площі земель цих районів зайняті ріллею (понад 35%) і лісами (близько 40%), дещо менші - під сіножатями та пасовищами (близько 20%), незначні площі земель використовуються під забудову, для потреб промисловості, транспорту. Види землекористування районів значною мірою впливають на структуру ландшафтів.

3) Східний, Центрально-Західний, Південний та Південно-Західний райони (44,5% площі досліджуваної території) характеризуються значною антропогенною перетвореністю (частка природних угідь менша 50%), включають антропогенно-природні та антропогенні ландшафти. Для цих районів, які є найбільш антропогенно перетвореними, характерне значне переважання площ, зайнятих ріллею (близько 60%), над площами, зайнятими лісами (близько 20%), сіножатями, пасовищами та багаторічними насадженнями, порівняно невелика частка земель відводиться під забудову, для потреб промисловості, транспорту.

Залежно від виду природокористування та від його інтенсивності відбувається перетвореність ландшафтів різного ступеня. При значній перетвореності ландшафтів зменшується або навіть втрачається їх здатність до виконання найважливіших функцій, які покладені на них.

Оцінку ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів проведемо за методикою П.Г.Шищенка. Значення коефіцієнів антропогенної перетвореності досліджуваної території коливається від 2,55 на південний захід від с. Куряни Бережанського району до 8,41 в районі м. Бережани.

Дуже слабо перетворені ландшафти (К_ап< 3,0) займають 2,2 % площі досліджуваного регіону; слабо перетворені ландшафти (К_ап 3,01-4) - 2,5 %; середньо перетворені ландшафти (К_ап 4,01-5) - 18,8 %; перетворені ландшафти (К_ап 5,01 - 6) - 29,5 %; сильно перетворені ландшафти (К_ап 6,01 - 7) - 36,7 %; дуже сильно перетворені ландшафти (К_ап 7,01-8) - 9,1 %; надмірно перетворені ландшафти (К_ап > 8) - 1,2 % досліджуваної території.

Значно зменшити антропогенну перетвореність ландшафтів за рахунок збільшення частки природних угідь в їх структурі слід на 10,3% території (дуже сильно та надмірно перетворені ландшафти), певного зниження антропогенної перетвореності вимагають 36,7% ландшафтів (сильно перетворені).

У третьому розділі “Підходи та напрями ландшафтно-екологічної оптимізації території” визначено критерії та основні чинники оптимізації землекористування, запропоновано оптимізаційні заходи, проведення яких забезпечить виконання ландшафтами пріоритетних функцій.

Ландшафтно-екологічна оптимізація дає можливість оптимально співвідносити ландшафти з різною інтенсивністю природокористування з допомогою раціонального співвідношення перетворених і збережених ландшафтів, органічного поєднання виробничих, соціальних та екологічних функцій господарських систем, створення належних просторових умов життєдіяльності населення.

При проведенні оптимізації території ми встановили пріоритетність функцій, виконання яких повинні забезпечувати антропогенно-господарські комплекси. Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території зводиться до обґрунтування такої територіальної диференціації функцій (на практиці - схеми угідь), за якої максимально повно реалізуються природні потенціали геосистем і забезпечується стійкість геосистем.

Для східної частини Опілля в межах Тернопільської області найвищий пріоритет мають функції ландшафту, які забезпечують комфортні та сприятливі природні умови життя і праці населення та природоохоронна, яка забезпечує збереження біорізноманіття; функції другого порядку - агрогосподарська, що забезпечує ефективне використання агропотенціалу території та рекреаційна, що сприяє відпочинку та оздоровленню населення; функції третього порядку - лісо- і водогосподарські.

Головним завданням оптимізації ландшафтної структури території є раціональна територіально-господарська організація регіону, забезпечення оптимальних умов для розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, населення, збереження і покращення природного середовища при умові ефективного і комплексного використання природних ресурсів.

Таблиця 1. Показники оптимальності землекористування східної частини Опілля (в межах Тернопільської області)

Показник	Значення	Шляхи досягнення
	реальний	оптимальний
орні землі	39,4%	30-35%	Вилучення з обробітку схилів, крутизною понад 50 (залуження) та понад 70 (заліснення), а також малопродуктивних та забруднених земель
лісовкриті землі	31%	35-40%	Заліснення малопродуктивних та змитих орних земель, а також схилів з крутизною понад 5-70; насадження полезахисних смуг; виділення ділянок лісів як складових екологічної мережі; заміна суцільних рубок лісу на поступові із подальшим лісонасадженням
сіножаті та пасовища	19,5%	20-25%	Залуження малопродуктивних, деградованих та вилучених з обробітку земель, а також схилів з крутизною понад 50
природоохоронні території	6,6%	10,5%	Створення екомереж, збереження біорізноманіття, розширення площ природоохоронних територій за рахунок створення перспективного РЛП “Бережанське Опілля” та кількох лісових заказників

Для досліджуваної горбогірної території східноопільських ландшафтів доцільно встановити наступні співвідношення між видами використовуваних земель, які б забезпечили їх оптимальну організацію і виконання ними пріоритетних функцій: орні землі - 30-35% (розораність європейських держав 28-32%, за Ю.Одумом, оптимальна розораність повинна становити 30%), заліснені землі - 35-40% (за М.Д.Гродзинським, оптимальною лісистістю є 23-40%, але для горбогірних територій вона повинна бути дещо вищою), сіножаті, пасовища - 20-25% (разом з лісовкритими територіями, за Ю.Одумом, вони повинні займати 60% площ), землі забудови, промисловості та транспорту - до 10%. Природно-заповідні території на 2015 рік в Україні повинні становити 10,5% її площі, для досліджуваного регіону заповідність повинна б бути не меншою. На сьогоднішній день вона становить 6,6%.

В компонентній структурі земельного фонду східної частини Опілля на території Тернопільської області орні землі займають 67,1 тис. га (39,4%), сіножаті - 5 тис. га (3%), пасовища - 28,8 тис. га (16,9%), лісовкриті площі - 52,7 тис. га (31%), землі житлової забудови, промисловості та транспорту - 8,7 тис. га (5,1%), решту - інші землі. Їх співвідношення, зокрема частка розораних територій і частка територій, зайнятих природною рослинністю не відповідають критеріям оптимальності.

Залежно від кількості видів землекористування, частка яких в територіальній структурі сільських рад є оптимальною, відповідно до вищенаведених критеріїв, присвоїмо кожній із сільських рад коефіцієнт оптимальності. Він буде рівним 4, якщо кожен з чотирьох видів землекористування (орні землі; пасовища та сіножаті; лісовкриті площі; землі забудови, промисловості та транспорту) займатиме оптимальну частку в структурі земель певної сільської ради. Якщо частка одного з видів землекористування сільської ради не відповідатиме критеріям оптимальності, їй присвоїмо коефіцієнт 3, якщо невідповідність оптимальному буде у двох видів землекористування - коефіцієнт буде 2, у трьох видів - 1.

Після аналізу досліджуваного регіону за ступенем оптимальності встановлено, що території з найвищим ступенем оптимальності (коефіцієнт 4) займають 25% (48,5 тис. га), зі ступенем оптимальності вищим за середній (коефіцієнт 3) - 32,4% (63,0 тис. га), із середнім ступенем оптимальності (коефіцієнт 2) - 30,1% (58,3 тис. га), з низьким ступенем оптимальності (коефіцієнт 1) - 12,5% (24,2 тис. га).

Території з оптимальною структурою землекористування (коефіцієнти оптимальності 4, 3) займають північну, північно-західну, центральну частини досліджуваної території. Оптимізаційних заходів для вдосконалення своєї структури (коефіцієнти оптимальності 1, 2) вимагають східна, південна, західна, південно-західна частини даного регіону.

В четвертому розділі “Напрями і засади оптимізації господарського використання ландшафтного потенціалу території” розглянуто перспективну екологічну мережу як засіб оптимізації території, а також засади перспективного розвитку туристсько-рекреаційної сфери та використання агроландшафтного потенціалу території.

Формування регіональної екологічної мережі виступає завершальним етапом ландшафтно-екологічної оптимізації території, сприяє збільшенню площ, зайнятих природною чи напівприродною рослинністю, що сприяє виконанню ландшафтами їх пріоритетних функцій.

Досліджувана горбогірна територія завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам, наявності великих площ лісів, мальовничих ставків та долин річок має добрі передумови для забезпечення відпочинку та оздоровлення населення. Велика кількість об'єктів природно-заповідного фонду, багата історична і культурна спадщина становлять пізнавальний інтерес для туристів. Досліджувана територія має умови і для розвитку так званого зеленого сільського туризму, який користується попитом як серед іноземних, так і вітчизняних туристів. Цікаві рекреаційно-туристичні можливості мають села Гутисько, Куряни, Жуків, Урмань, Вільховець та інші.

На сьогоднішній день особливо актуальним є розвиток туристичної сфери в малих історичних містах, які в меншій мірі зачепили техногенні навантаження і де значно більше збереглася мальовничі краєвиди і неповторна культурна спадщина. Серед історико-архітектурних пам'яток досліджуваного регіону, які є привабливими для туристів виділяється місто Бережани, яке отримало статус Державного історико-архітектурного заповідника.

В межах більшої частини Бережанського району на межі з Івано-Франківською областю доцільно створити РЛП “Бережанське Опілля” з перспективним формуванням національного парку “Опілля” на межі Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей. В межах досліджуваної території в перспективі слід створити декілька заказників: Поточансько-Урманський ботанічний, Комарівський ландшафтний, Завалівський лісовий, Тростянецький лісовий, Божиківський ботанічний та ін.

Давно освоєні землі на протязі тривалого часу зазнавали інтенсивного господарського впливу людини, що призвело до виснаження природних ландшафтів, подекуди навіть їхньої деградації. Оскільки землекористування не завжди здійснювалось із дотриманням науково обґрунтованих норм і було орієнтовано на досягнення високого економічного ефекту, це призвело до порушення природних зв'язків між окремими компонентами ландшафту.

Стратегія узгодженого розвитку вимагає принципово нового підходу до перспективного використання агропотенціалу території, який полягає в усуненні дисбалансів між трьома складовими природно-антропогенної системи: природою, населенням та господарством.

В перспективі варто розробити обґрунтований довготерміновий план скорочення площі ріллі і заміни її екостабілізуючими угіддями. Ці заходи доцільно здійснити найближчим часом в господарствах сільських рад, які характеризуються найвищою розораністю земель. Це Літятинська с.р. (72,7%), Надрічнянська с.р. (60,2%) Бережанського району, Гориглядівська с.р. (60,5%), Григорівська с.р. (68,8%), Олешівська с.р. (70,2%) Монастириського району, Галицька с.р. (70,5%) Підгаєцького району, Возилівська с.р. (62,4%), Озерянська с.р. (69,8%) Бучацького району, Августівська с.р. (78,2%), Дибщенська с.р. (65,6%), Кривенська с.р. (62,6%) Козівського району.

ВИСНОВКИ

1.Результатом проведеного дослідження стало відпрацювання теоретико-методологічних особливостей регіонального еколого-географічного аналізу з використанням методів оцінювання, порівняння, аналізу, синтезу.

У процесі проведення дослідження вирішено ряд важливих завдань:

- проведено аналіз регіональних геоекологічних досліджень, публікацій;

- розглянуто теоретико-методологічні особливості узгоджуваного розвитку регіону та структури землекористування зокрема;

- проведено детальний аналіз різних видів землекористування східної частини Опілля в розрізі сільських рад;

- проаналізовано співвідношення земель під природною рослинністю та антропогенізованих із виділенням природно-антропогенних районів, які потребують оптимізації структури землекористування;

- проведено оцінку антропогенної перетвореності ландшафтів;

- визначено і опрацьовано критерії і напрямки оптимізації землекористування як чинника впливу на ландшафт;

- розроблено рекомендації щодо раціонального використання агропотенціалу території, розвитку туристсько-рекреаційної галузі та уточнено перспективну регіональну екологічну мережу.

2. На сьогоднішньому етапі розвитку продуктивних сил у зв'язку з надмірним антропогенним

впливом на навколишнє середовище та нераціональним використанням природно-ресурсного потенціалу погіршились умови життя і діяльності людини, що негативно позначилось на її здоров'ї. Необхідно забезпечити таке функціонування системи “людина - господарство - природа”, яка, поряд з одержанням економічної вигоди від використання природних ресурсів, забезпечувала б збалансований розвиток і збереження всіх компонентів ландшафту в розрізі регіональних господарських систем.

3. Досліджувана горбогірна територія східної частини Опілля в межах Тернопільської області характеризується сільськогосподарською освоєність території (60,3%), досить високою розораністю (39,4%), частка орних земель на значних територіях є вищою за 60%. Значна частина орних земель приурочена до схилових та горбогірних територій, що сприяє процесам яроутворення і змиву верхнього родючого шару ґрунту. Лісистість даного регіону (31%) є досить високою, але значні вирубки лісів призвели до того, що природна лісова рослинність даного регіону збереглась лише на окремих ділянках.

4. Території, вкриті природною рослинністю, займають 55,4% досліджуваної території (94,3 тис. га), антропогенізовані - 44,6 % (75,8 тис.га). За співвідношенням земель під природною рослинністю та антропогенізованих визначено 4 типи земель, що лягло в основу виділення районів природно-антропогенних ландшафтів, зокрема Північно-Західно-Центрального району (частка природних угідь - понад 67%); Північного, Центрального та Південно-Східного районів (частка природних угідь - (50-67%); Східного, Центрально-Західного, Південного та Південно-Західного районів (частка природних угідь - менше 50%). 33,5% досліджуваної території характеризуються низькою часткою земель під природною рослинністю (менше 50%).

5. Визначено коефіцієнт антропогенної перетвореності досліджуваної території, який коливається від 2,55 на південний захід від с. Куряни Бережанського району до 8,41 в районі м. Бережани.

Дуже слабо перетворені ландшафти (К_ап< 3,0) займають 2,2 % площі досліджуваного регіону; слабо перетворені ландшафти (К_ап 3,01-4) - 2,5 %; середньо перетворені ландшафти (К_ап 4,01-5) - 18,8 %; перетворені ландшафти (К_ап 5,01 - 6) - 29,5 %; сильно перетворені ландшафти (К_ап 6,01 - 7) - 36,7 %; дуже сильно перетворені ландшафти (К_ап 7,01-8) - 9,1 %; надмірно перетворені ландшафти (К_ап > 8) - 1,2 % досліджуваної території.

6. Для досліджуваної горбогірної території східноопільських ландшафтів ми встановили наступні співвідношення між видами використовуваних земель, які б забезпечили їх оптимальну організацію і виконання ними пріоритетних функцій: орні землі - 30-35%, заліснені землі - 35-40%, сіножаті, пасовища - 20-25%, землі забудови, промисловості та транспорту - до 10%. Частка територій природно-заповідного фонду повинна становити 10,5%. На сьогоднішній день вона становить 6,6%.

7. Після аналізу досліджуваного регіону за ступенем оптимальності встановлено, що території з найвищим ступенем оптимальності (коефіцієнт 4) займають 25% (48,5 тис. га), зі ступенем оптимальності вищим за середній (коефіцієнт 3) - 32,4% (63,0 тис. га), із середнім ступенем оптимальності (коефіцієнт 2) - 30,1% (58,3 тис. га), з низьким ступенем оптимальності (коефіцієнт 1) - 12,5% (24,2 тис. га). Оптимізаційних заходів для вдосконалення своєї структури (коефіцієнти 1, 2) вимагають східна, південна, західна, південно-західна частини регіону (42,6% досліджуваної території).

8. Основними шляхами досягнення оптимальної структури землекористування є наступні:

- вилучення з обробітку схилів крутизною понад 5⁰ (залуження) та понад 7⁰ (заліснення), малопродуктивних та забруднених земель з подальшим їх залісненням або залуженням;

- формування регіональної екологічної мережі.

9. Досліджувана горбогірна територія завдяки сприятливим природно-кліматичним умови є сприятливою для забезпеченню відпочинку та оздоровлення населення. Досліджувана територія має умови і для розвитку так званого Зеленого сільського туризму, який користується попитом як серед іноземних, так і вітчизняних туристів. Цікаві рекреаційно-туристичні можливості мають села Гутисько, Куряни, Жуків, Урмань, Вільховець та інші.

10. В межах більшої частини Бережанського району на межі з Івано-Франківською областю доцільно створити РЛП “Бережанське Опілля” з перспективним формуванням національного парку “Опілля” на межі Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей, Поточансько-Урманський ботанічний, Комарівський ландшафтний, Завалівський та Тростянецький лісові заказники.

11. На сьогоднішній день в сфері організації та проведення туристсько-рекреаційної діяльності опільського регіону необхідно здійснити наступні заходи, що забезпечать ефективне функціонування її в майбутньому:

- сприяти активізації масового рекреаційно-туристичного руху;

- сприяти туристичній популяризації історично-архітектурних пам'яток;

- сприяти туристичному впорядкуванню території об'єктів природно-заповідного фонду;

- розширити межі об'єктів природно-заповідного фонду та сприяти формуванню регіональної екомережі;

- залучити інвестиційні ресурси для розвитку та розширення галузі;

- забезпечити інфраструктурне облаштування туристичних стежок і маршрутів;

- розробити туристичний путівник опільського регіону.

12. Варто розробити обґрунтований довготерміновий план скорочення площі ріллі і заміни її екостабілізуючими угіддями. Ці заходи доцільно здійснити найближчим часом в господарствах сільських рад, які характеризуються найвищою розораністю земель. Це Літятинська с.р. (72,7%), Надрічнянська с.р. (60,2%) Бережанського району, Гориглядівська с.р. (60,5%), Григорівська с.р. (68,8%), Олешівська с.р. (70,2%) Монастириського району, Галицька с.р. (70,5%) Підгаєцького району, Возилівська с.р. (62,4%), Озерянська с.р. (69,8%) Бучацького району, Августівська с.р. (78,2%), Дибщенська с.р. (65,6%), Кривенська с.р. (62,6%) Козівського району.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті

1. Герасимів З.М. Еколого-географічні особливості землекористування Бережанського адміністративного району // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2004. - №2. -

С. 153-158.

2. Герасимів З.М. Оцінка ступеня інтегральної антропогенної перетвореності ландшафтів східного Опілля в межах Тернопільської області // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Терно-піль, 2005. - №3. - С. 75-80

3. Герасимів З.М. Оптимізація землекористування східної частини Опілля (в межах Тернопільської

області) // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2006. - №1. - С. 176-180.

4. Герасимів З.М. Агропотенціал східної частини Опілля в межах Тернопільської області та перспективи його використання // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2006. - №2. - С. 150-153.

5. Герасимів З.М. Етапи становлення та розвитку об'єктів природно-заповідного фонду в східній частині Опілля // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. - Вип.1(13).- С. 107-109.

6. Герасимів З.М. Перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери на території східної частини Опілля в межах Тернопільської області// Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль, 2007. - № 1. - С.133 - 137.

Тези доповідей

7. Герасимів З.М. Еколого-географічні особливості землекористування Монастириського адміністративного району // Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції “Екологічна географія: Історія, теорія, методи, практика”. - Тернопіль, 2004. - С.89-91.

8. Герасимів З.М. Оптимізація землекористування східної частини Опілля (в межах Тернопільської області) // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю “Екологічні аспекти охорони родючості ґрунтів і навколишнього природного середовища. - Тернопіль - Бережани - Криворівня, 2006. - С. 46-52.

Размещено на Allbest.ru

...