Методика географо-топонімічного аналізу території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 911.9 : 81'373.2 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Методика географо-топонімічного аналізу території України (на прикладі ойконімів)

11.00.11 - Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

Купач Тетяна Геннадіївна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі географії України географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник геоінформаційний генезис еволюція

доктор географічних наук, професор Дмитрук Олександр Юрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри географії України

Офіційні опоненти

доктор географічних наук, професор Денисик Григорій Іванович, Вінницький національний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедрою фізичної географії

кандидат географічних наук Байцар Андрій Любомирович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри географії України

Захист відбудеться 17.03.2008 року о _13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, просп. Глушкова 2, географічний факультет, ауд 312

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул.. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий __15.02.2008року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор географічних наук, професор С. І. Іщук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасний розвиток географії відзначається інтенсивним зростанням тих її предметних областей і напрямків, які мають міждисциплінарний характер. До таких міждисциплінарних напрямів географії слід віднести і топонімічні дослідження, в становленні яких значну роль відіграють мовознавство, історія, соціологія, математика, картографія тощо. Актуальність теми дисертаційного дослідження посилюється положеннями Закону України “Про географічні назви”, що визначають мовні пам'ятки України невід'ємними складниками національної суспільно-культурної спадщини, що потребують вивчення, впорядкування та збереження, так само як і пам'ятки природи, архітектури, побуту, етнографічні пам'ятки тощо. Актуальність теми дослідження також обґрунтовується нагальною необхідністю відпрацювання методики проведення комплексних географо-топонімічних досліджень різних рівнів охоплення (національного, регіонального, локального) з метою вивчення та збереження усталених мовних пам'яток, аналізу диференціації території із врахуванням історико-культурних, етнічних, лінгвістичних, географічних чинників.

Аналіз публікацій, присвячених вивченню географічних назв, а також географічній та історичній інтерпретації топонімічної інформації показав, що переважна більшість наукових досліджень при всієї різнорідності охоплення проблемних питань топоніміки відзначається відсутністю уваги до всієї сукупності чинників, які мають вплив на генезис, розвиток, сучасний стан та просторовий розподіл топонімічної складової географічного середовища.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане із науково-дослідною та науково-методичною діяльністю кафедри географії України географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. В тому числі з держбюджетними темами "Регіональні геоекологічні проблеми України" (2001-2005 рр., № д.р.0198U007826) та "Геоекологічний аналіз території м. Києва та приміської зони" (2006-2010 рр., № д.р. 0106U010242)

Окремі положення дисертаційного дослідження, а саме теоретико-методологічні, методичні та питання наукового впровадження вивчення української топонімії вводилися до навчальних програм із курсів “Інформаційні системи та технології в туризмі”, “Історична географія”, “Заповідна справа”, обговорювалися на наукових семінарах кафедри.

Мета і завдання роботи. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування і розробка методики геоінформаційного географо-топонімічного аналізу території України на прикладі назв населених пунктів (ойконімів) із застосуванням концепції системного дослідження географо-топонімічного простору, існування якого зумовлено рядом факторів генезису та еволюції назв природних та природно-антропогенних об'єктів.

Для досягнення поставленої мети було розроблено та вирішено ряд наукових завдань: 1) проаналізувати та узагальнити теоретичні та методологічні положення аналізу географо-топонімічного простору (топонімічних систем, територіальних топонімічних систем, топонімічних ландшафтів), враховуючі концепцію про територіальні системи сформовані власними назвами географічних об'єктів;

2) окреслити концепцію та алгоритмічну модель географо-топонімічного аналізу території України на матеріалі географічних назв населених пунктів із використанням ГІС-технологій;

3) розробити та апробувати методику географо-топонімічного аналізу території України з використанням елементів математико-статистичного, математико-картографічного аналізу та процедур просторового ГІС-аналізу;

4) дослідити та систематизувати інформацію про регіональні особливості географо-топонімічного простору України, як об'єкту конструктивно-географічних досліджень, через вивчення характеристик мовної культури, назвотворчих процесів, факторів та закономірностей генезису, еволюції та просторової організації територіальних систем сформованих, в тому числі, назвами поселень України;

5) застосувати теоретичні та методологічні положення аналізу та регіональні відміни в територіальній диференціації назв природних та природно-антропогенних об'єктів для побудови схеми географо-топонімічного районування;

6) провести систематику результатів географо-топонімічного аналізу назв населених пунктів України.

Об'єкт, предмет досліджень. Об'єктом дослідження виступають сучасні географічні назви населених пунктів України, що формують елементарні територіальні географо-топонімічні системи, взаємовідносини, внутрішні і зовнішні зв'язки, що характеризують такі системи. Предметом дослідження є умови та фактори виникнення, розвитку, функціонування та просторової організації географічних назв населених пунктів України.

Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові теоретичні та методологічні положення системних досліджень конструктивної географії, ландшафтознавства та історичного аналізу і мовознавчі концепції про топонімічні системи територій, що викладені в працях Сочави В.Б., Шищенка П.Г., Преображенського В.С., Потебні О.О., Трубачева О.Н., Топорова В.Н., Гумецької Л.Л., Мурзаєва Е.М, Попова О.І, Бучка Д.Г., Карпенка Ю.О., Суперанської О.В., Цілуйка К.К., Стрижака О.С., Жучкевича В.О. та ін.

Методи досліджень. У роботі знайшли застосування класичні та новітні методи конструктивно-географічного, лінгвістичного та загальнонаукового історичного аналізу територій. Інтегруючого значення у дисертаційному дослідженні набувають методи просторового аналізу та картографічного моделювання об'єктів географо-топонімічного простору на засадах ГІС-технологій, які полягали у використовуванні стандартних процедур просторового аналізу (GIS-based analysis), а саме: формування та редагування просторових даних, робота із атрибутами, геостатистичний аналіз та інтерполяційне моделювання, із використанням процедур просторової інтерполяції, процедур картографічного аналізу, оверлейний аналіз тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

1) обґрунтовано та розроблено концептуальну модель геоінформаційного географо-топонімічного аналізу території України в якій визначено послідовність методичних кроків аналізу та створено спеціальні програмні продукти для покращення процедур запитів до електронної бази даних та візуалізації результатів по запитам;

2) створено та систематизовано інформаційну основу географо-топонімічного аналізу території України (база даних населених пунктів України);

3) на основі геоінформаційного географо-топонімічного аналізу побудовано серії картографічних моделей просторової дистрибуції формуючих назви поселень елементів, ряд аналітичних картосхем, що відбивають характер сучасної географо-топонімічної ситуації;

4) на основі вивчення просторової організації географо-топонімічних систем обґрунтовано та розроблено схему географо-топонімічного районування України;

5) систематизовано результати таксономічної класифікації: проведено опис та порівняння виділених регіональних географо-топонімічних структур на території України;

удосконалено: 1) аналіз особливостей та територіальних відмін в назвотвірних процесах на території України вцілому, зокрема, узагальнені основні позиції в утворенні назв населених пунктів України: процеси номінації, процеси формування словотвірних моделей (словотвір та морфобудова), характерні топонімічні типи;

2) аналіз факторів та закономірностей утворення, функціонування та диференційованого розташування географічних назв населених пунктів України;

4) аналіз структурно-морфологічної та лексико-семантичної строкатості географо-топонімічних систем України, що відбито у реєстрі широковживаних та раритетних прикінцевих структурних елементів назв та реєстрі основних груп термінів, які беруть участь у словотворенні українських назв населених пунктів;

отримали подальший розвиток: 1) теоретико-методологічні основи аналізу географо-топонімічних систем із застосуванням інтеграції підходів та методів суміжних наук та методів і процедур геоінформаційного аналізу;

2) принципи, підходи та методи топонімічної класифікації географічних назв населених пунктів України, що знайшло місце в узагальненні типологічної класифікації назв.

3) принципи, підходи та методи виділення таксонів при побудові схеми географо-топонімічного районування території України.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає у створенні повнофункціональної Бази даних населених пунктів України (БДНП), що нараховує 30 199 записів. БДНП була сформована в процесі обробки друкованих реєстрів назв населених пунктів України за різні часові періоди, картографічних матеріалів, топонімічних словників та переписів населення України. БДНП України містить інформацію про назви населених пунктів за ряд років, просторову локалізацію населених пунктів (географічні координати) та іншу атрибутивну інформацію і є придатною для ГІС-аналізу тестової ділянки. Крім того отриманих в ході геоінформаційного географо-топонімічного аналізу результати дозволяють поповнити та збагатити галузеві географічні дослідження (краєзнавчі, ландшафтознавчі, рекреаційно-туристські, соціально-географічні, економіко-географічні) географо-топонімічною інформацією. Отримані дані можуть бути використані при вивченні рівня анторопізації природних ландшафтів, при проведенні історико-ландшафтознавчих реконструкцій в різних напрямках використання ландшафтів за історичні часи, в рамках досліджень гуманістичної географії, при вивченні змін етнічного складу населення регіонів та географії населення взагалі. Доповнення існуючої теоретико-методологічної бази топонімічних досліджень дало можливість здійснити географо-топонімічне районування України із врахуванням основних закономірностей розвитку та функціонування сукупності назв природних та природно-антропогенних об'єктів.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці та апробації методики географо-топонімічного аналізу території України на прикладі назв населених пунктів. Теоретико-методологічні узагальнення, створення понятійно-термінологічного апарату дослідження, організація та впорядкування бази даних населених пунктів України, а також аналіз географо-топонімічної інформації сучасного стану виконано автором самостійно. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій реалізовані авторська концепція та підхід до теоретичних, методичних та технологічних положень геоінформаційного географо-топонімічного аналізу територіальних одиниць різних таксономічних рангів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження було апробовано на: міжнародній науково-методологічній конференції “Феномен ландшафту: частини - ціле - все. Філософія і географія. Проблеми постнекласичних методологій” (Київ, 2003); міжнародній науковій конференції “Ландшафтознавство: традиції та тенденції” (Львів, 2004); науковій конференції “Декада ландшафтознавчих, регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть” (Київ - Канів, 2005); міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Географія, екологія, геологія: першій досвід наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Історична географія: початок ХХІ сторіччя” (Вінниця, 2007), а також на науково-практичних семінарах кафедри географії України КНУ імені Тараса Шевченка.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 праць, загальним обсягом 2,4 друк. арк. Із загальної кількості праць - 7 (2,2 друк. арк.) опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 198 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 35 рисунків (схеми - 6, карти - 29), 24 таблиці, 12 додатків. Список використаних джерел налічує 145 найменувань.

Основний зміст роботи

Розділ 1 “Теоретико-методологічні основи географо-топонімічного аналізу географічних назв населених пунктів України” присвячений аналізу сучасного стану топонімічних досліджень території України. В розділі розглянуто та узагальнено теоретичні та методологічні положення досліджень географо-топонімічного простору, враховуючі понятійно-термінологічний та методологічний апарат географічного, лінгвістичного та історичного аналізу територій, на предмет вивчення географічних назв, розробка яких започаткована в дослідженнях Берга Л.С., Рудницького С., Тутковського П.О., Потебні О.О., Толстого Н.І., Ніконова В. А., Гумецької Л.Л., Мурзаєва Е.М., Поспєлова Є.М., Карпенка Ю.О., Суперанської О.В., Горпинича В.О., Жучкевича В., Геренчука.К., та інших. Впорядкувати послідовність вивчення географічних назв території України з метою виявлення основних закономірностей їхньої просторової організації та внутрішньої структури покликаний територіальний аналіз, як аналіз основних типів географо-топонімічних структур, що знаходить відображення у схемі географо-топонімічного районування.

Теоретико-методологічною основою даного виду аналізу виступає сукупність географічного, лінгвістичного, історичного та ГІС-аналізу в рамках наукового системно-структурного підходу до розкриття всієї сукупності взаємозв'язків та відносин в територіальних системах географо-топонімічного простору “географічний об'єкт - власна назва” різних рангів.

Елементарні географо-топонімічні системи (ЕГТС) розглядаються як динамічні системи, що мають чітку територіальну локалізацію і характеризується єдністю формуючих її компонентів. Кожен з компонентів ЕГТС має власну структуру, властивості та характеристики, які формуються під впливом факторів та процесів притаманних тільки певному компоненту та підпорядковуються характерним закономірностям власного розвитку та еволюції. Єдність компонентів ЕГТС є результатом взаємодії та взаємозв'язків між компонентами внутрі кожної системи та поза неї (між різними рангами географо-топонімічних систем).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Алгоритмічна схема географо-топонімічного аналізу території України

Результатом такої взаємодії та взаємозв'язків компонентів утворюється неоднакова структура (типологічна, хорологічна тощо) географо-топонімічних систем. Географо-топонімічні системи незалежно від їхньої складності та рангу мають низку характерних властивостей: континуальності та дискретності; індивідуальності та схожості. Кожна ЕГТС це відкрита динамічна система. Динамічність ЕГТС зумовлена ходом закономірного розвитку та еволюції компонентів таких систем.

В основі реалізації концепції географо-топонімічного аналізу території України засобами ГІС знаходиться вивчення закономірностей топонімічної диференціації території шляхом вияснення специфіки взаємодії факторів та компонентів визначених систем. Алгоритмічна схема географо-топонімічного аналізу представлена на рисунку 1.

Практичними результатами аналізу є вироблення: серії картографічних моделей території України, що відбивають особливості просторової організації окремих топонімічних явищ та процесів, схеми географо-топонімічного районування України та порівняльний аналіз результатів районування.

Розділ 2 “Методика географо-топонімічного аналізу географічних назв населених пунктів України засобами ГІС-технологій” присвячений задачі вироблення методики даного виду територіального аналізу, як сукупності підходів та методів щодо проведення аналізу об'єктів, явищ та процесів географо-топонімічного простору. Ефективним підходом до побудови і послідовного аналізу ЕГТС стало використання апарату геоінформаційних технологій.

Початком в дисертаційному дослідженні є створення повнофункціональної бази даних населених пунктів України сучасного стану (БДНП) пристосованої під використання у більшості відомих ГІС-середовищах (формат .dbf). БДНП містить інформацію: про власні назви населених пунктів на відповідний час (30199 записів); про просторову локалізацію кожної назви - географічні координати X та Y; про адміністративне відношення конкретної назви (назва області, назва району); власний номер чи код, за яким відбувається пошук на запити при подальшому аналізі; набір проміжних таблиць (QUERY - SQL-запитів) отриманих в ході роботи із БДНП.

Засобами ГІС-технологій було проведено ряд досліджень лінгвістичної складової географо-топонімічних систем, з метою виявлення їхніх основних характеристик (параметрів), властивостей, закономірностей їхньої просторової організації, різного характеру зв'язків, із використанням просторового ГІС-аналізу. Результатами проведення геоінформаційного структурно-морфологічного аналізу назв населених пунктів, який полягав в розчленуванні лексичної моделі на складові елементи (топонімічні форманти та основи) та їхнє всебічне вивчення, є зведений реєстр вживаних топоформантів і основ українських назв поселень та їхня систематика і географічна дистрибуція. Результатами геоінформаційного лексико-семантичного аналізу ЕГТС стала визначеність у співвідношеннях різних категорій географічних назв по регіонах України.

Застосування аналітичного апарату ГІС-технологій, дозволило формалізувати лінгвістичну інформацію, що відбилося на об'єктивності та повноті результатів аналізу. Методами математичної статистики, теорії інформації та математико-картографічного аналізу виявлено ряд властивостей лінгвістичної складової, закономірностей її формування і просторового розподілу ЕГТС.

До базових віднесено методи математико-статистичного аналізу, що дозволяють вивчення кількісних співвідношень і подальший аналіз показників розподілення явищ, знаходження зв'язків між явищами та моделювання картини розподілу ЕГТС на їхній основі. В нашому дослідженні ми звернулися до прийомів аналізу статистичних полів. В основу всіх розрахунків нами покладено систематичну вибірку величин (характеристики або параметри: довжина назви об'єкту та кількість складів в назві, структурні елементи та семантичні категорії), що мають виражений не рівномірний розподіл по території України.

Візуальний аналіз топонімічної інформації та обраховані показники рівномірності розподілу дозволили зробити припущення, що територіальний розподіл назв із різними параметрами та характеристиками підпорядкований ряду закономірностей. Так GRID-моделювання параметрів структури назв (довжина назви та довжина складу назви) вказало на відповідність розподілу таких параметрів різним топонімічним типам: простим та лаконічним назвам (із меншою довжиною) відповідають топонімічні типи територій із архаїчним заселенням і традиціями назвотворення; складні та найдовші назви притаманні територіям із новоукраїнськими та сучасними традиціями в назвотворенні. Застосовуючи методи GRID-моделювання ГІС-аналізу були створені аналітичні картосхеми просторового розподілу за осередненими значеннями параметрів по сітці елементарних ділянок (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Картосхема розподілу назв населених пунктів за кількістю знаків у назві населеного пункту

Територія України поділялася на квадрати рівної площі. Оптимальними розмірами квадратів експериментально визначено - 50км * 50км. Для кожного квадрата визначалася: кількість об'єктів, довжина назви (кількість літер) населеного пункту, і, відповідно, середня характеристика, кількість складів їх довжина. У структурі цифрової моделі параметрів присутні такі компоненти: Х, У - це координати центру квадрату та Z - кількісний показник параметру.

Для отримання найбільш повної картини просторового розподілу топонімічних явищ та підтвердження і розширення результатів візуального аналізу нами розглядалися формальні припущення, що назви географічних об'єктів - населених пунктів - це символьні рядки (STRING), що мають у собі, як входження, певні комбінації літер, або знаків (SUBSTRING) і можуть розташовуватися нерівномірно (або рівномірно) по території та утворювати скупчення (або не утворювати).

Аналіз результатів обрахунку показника рівномірності просторового розташування топонімічних явищ показав, що найчастіше утворюють скупчення (мають високі показники і, відповідно, нерівномірний розподіл) SUBSTRING прикінцевої формації (топонімічні суфікси). Це дозволило додавши інформацію по семантиці, походженню виділити ці знакові входження в географо-лінгвістичні критерії при визначенні індивідуальних географо-топонімічних систем відповідних рангів. Результатами обрахунків показника рівномірності виявилася вибірка з 256 елементів, що мають найбільші показники і, відповідно, мають не рівномірність в розподілі.

Показником рівномірності виступає відстань (або радіус) між об'єктами. Якщо об'єкти розташовані дійсно рівномірно, то і відстань між ними буде приблизно однакова. В ідеальному випадку це буде система рівновіддалених точок, відстань між якими буде дорівнювати подвоєному радіусу описаного кола. Іншими словами, вважаємо, що у разі, якби об'єкти (у нашому випадку - населені пункти із відповідними назвами) рівномірно розміщувалися по території, то навколо кожного об'єкта можна було б побудувати дотичні одне до одного кола одного радіусу.

Для визначення ступеню зв'язку між двома рядами (послідовностями) даних методика передбачає використання кореляційного аналізу.

В ході аналізу робилося припущення про можливе застосування кореляційного аналізу для послідовностей А та В, де А та В - суміжні території; Аі та Ві є кількістю STRING, що мають у собі тотожні SUBSTRING. При обробці БДНП зроблено повну вибірку всіх існуючих SUBSTRING, які мають не рівномірний розподіл - це наші критерії класифікації (всього - 256). Залишені тільки ті критерії, яких нараховується в виборці 50 та більше. Відкинуто SUBSTRING “%ка” (біля 10 тис., третина від всіх). Було проведено значну кількість (кілька 100) експериментів з перевіркою цього припущення. Суть експериментів полягала у виборі довільних територій. Для кожної території визначалася кількість назв поселень, що включають у себе певний критерій (SUBSTRING). Для двох суміжних територій (послідовностей А і В) визначався коефіцієнт парної кореляції (r).

Після проведеної перевірки наших припущень та їхнього експериментального підтвердження на території України визначалися рівнозначні квадрати 50км * 50 км. Проводилося визначення коефіцієнтів парної кореляції (r) між центральним та всіма сусідніми квадратами. Квадрати з найбільшими показниками коефіцієнту парної кореляції (r) об'єднувалися попарно. Потім процедура повторювалася кілька сот разів. Результатом використання цього методу було визначено 19 індивідуальних регіональних одиниць на території України, які мали власну, відмінну від інших, морфологічну та лексико-семантичну структуру назв поселень (рис. 3). Даний поділ було покладено в основу подальшого таксонування території.

Розділ 3 “Аналіз регіональних особливостей географо-топонімічного простору утвореного назвами населених пунктів України” присвячено вивченню мовної складової географо-топонімічних систем тестової території. Це надало можливість апробації методики географо-топонімічного аналізу із використанням геоінформаційного методу, що розроблялася.

Особливості географо-топонімічного простору України обумовлюються розбіжностями і подекуди унікальністю рис типологічної та регіональної структури ЕГТС. В ході дослідження вивчено традиційні мовні уподобання населення України в процесах виникнення ойконімів, які полягають у наступних лініях номінації і обумовлюються реалійними мотивами:

– назви відапелятивного походження - в морфологічну основу яких закладено терміни фізико-географічного, соціального, економічного змісту тощо;

– назви особовоіменного (відантропонімного в т.ч.) походження - в словотворі яких беруть участь імена, призвіща, призвіська засновників та видатних особистостей епохи виникнення (перейменування) назви тощо.

За допомогою математико-картографічного апарату геоінформаційних технологій побудовано аналітичні картосхеми розподілу визначених ліній номінації поселень, які вказують на залежність процесів назвотворення від фізико-географічних, соціально-географічних умов (рис. 4).

Засобами ГІС-технологій проаналізовано структурно-морфологічну строкатість території України. В ході дослідження визначено всі можливі варіанти топонімічних формантів, які використовуються при утворенні ойконімів. Серед них виділено найбільш використовувані, що визначають специфіку і унікальність української топонімії:

— архаїчні та найдавніші прикінцеві форманти (топонімічні суфікси) - -ичі, -ики, -иця, -ець, -ани, -івці, -инці, -ів, -ин, -ськ, -цьк, -че, -ище, -щина;

— новоукраїнські суфікси, суто українські варіанти: -івка, -инка, -цьке, -ське, та загальні русифіковані варіанти -ве ,- не, -те;

— мовну строкатість підкреслюють суфікси іншомовного походження: -ква, - иж, -лик, -лія, -ува-т- -ова-т-, -шори-, -шари-, -цари-.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Картосхема розподілу назв населених пунктів відапелятивного походження

Результати лексико-семантичного аналізу географо-топонімічного простору України та узагальнена в ході дослідження типологічна класифікація назв ойконімів дозволили побачити картину розподілу різних семантичних груп ойконімів по різним регіонам України, що відбито в табл. 1.

В розділі також приділено увагу вивченню факторів, що зумовлюють диференціацію певних типів географо-топонімічних систем по території України. До таких факторів віднесено: прояви часової диференціації в назвотворчих процесах та прояви різномовності генеруючого назви населення.

Таблиця 1 Cемантичні категорії назв населених пунктів за результатами геоінформаційного географо-топонімічного аналізу території України

№ п/п	Назва географо-топонімічної області	Семантичні категорії (%)
		відапелятивні	особовоіменні	відгідронімні	Закрита семантика
1	Волинсько-Поліська	75.84	20.16	2.97	0.26
2	Південноволинська	67.67	30.17	1.32	0.00
3	Галицька	65.58	30.64	0.83	2.57
4	Опільсько-Покутська	65.52	36.42	0.06	0.40
5	Закарпатська	63.31	23.38	1.95	10.55
6	Житомирсько-Поліська	65.12	30.91	1.36	0.05
7	Подільсько-Буковинська	47.40	45.93	1.82	3.30
8	Середньодніпровська	47.97	47.67	1.67	1.60
9	Південноподільська	45.57	44.65	3.87	3.51
10	Придніпровсько-Слобожанська	46.20	48.69	0.97	1.56
11	Центральностепова	44.92	46.43	1.91	0.66
12	Сіверськодонська	46.71	42.78	1.88	0.44
13	Буго-Дністровське межиріччя	37.48	56.22	0.63	1.10
14	Північно-Причорноморська	47.29	40.47	0.00	1.88
15	Буджак	57.05	25.96	0.00	9.29
16	Південноукраїнська	45.20	39.50	2.40	1.80
17	Кримськостепова	51.44	37.07	0.99	1.68
18	Південнокримська	70.73	15.85	0.00	10.98
19	Приазовсько-Донецька	41.60	39.70	2.50	3.40
Всього по Україні	51,11	40,50	1,54	1,65

Вивчення часової структури сучасних ойконімів, яка відбита в відповідних топонімічних типах, топонімічних формантах та основах, дозволило виділити наступні хронологічні класи назв поселень:

I. Назви дослов'янської епохи (приблизно до 5 - 7 ст. н.е.).

II. Назви епохи раннього середньовіччя (7 - 13 ст. н.е.).

III. Назви епохи середньовіччя (13 - 15 ст.).

IV. Назви епохи козацтва (16 - 17 ст.).

V. Назви імперської епохи ( 17 - поч. 20 ст.).

VI. Назви радянської епохи (20 ст.).

Сучасний географо-топонімічний простір України відбиває процес формування єдиної системи з чисельних неоднорідних компонентів. В ході дослідження окреслюється вплив тої чи іншої мови на генезис та еволюцію географічних назв населених пунктів, як складової ЕГТС України, і наскільки суттєвим він виявився. На рис. 5 виділяються ареали панування іншомовних топонімічних елементів на території України, як складової усталених словотвірних моделей географічних назв.

Рис. 5. Дистрибуція основних мовних пластів на території України

Визначені фактори мають посилений вплив на закономірний розподіл характерних структурно-морфологічних, лексико-семантичних типів ЕГТС по території, що безпосередньо відбивається на диференціації території України за географо-лінгвістичними критеріями. Врахування такого факторного простору та назвотворчих особливостей формування географо-топонімічних систем синтезується у вигляді географо-топонімічного районування території України.

Підсумками вивчення регіональних особливостей географо-топонімічного простору стали: а) таблиці із вживаними в українському назвотворенні структурними елементами та серія карт просторового розміщення цих топонімічних явищ із подальшим описом; б) узагальнення типологічної класифікації географічних назв населених пунктів та таблиці із кількісними співвідношеннями класифікаційних категорій назв поселень регіональних структур території України; в) картографічні моделі розподілу по території України назв поселень відповідних категорій.

Розділ 3 “Географо-топонімічне районування території України” зосереджує увагу на вирішенні проблеми поділу території України за рядом лінгво-географічних критеріїв. Метою географо-топонімічного районування території України є пошук та виділення об'єктивно існуючих ЕГТС за визначними унікальними географо-лінгвістичними ознаками - критеріями, а також дослідження їхньої внутрішньої організації, яке полягало би в описі ЕГТС регіональних структур. При географо-топонімічному дослідженні ЕГТС, а також при обґрунтуванні доцільності проведення географо-топонімічного районування нами були визначені та вивчені закономірності розвитку та функціонування систем “назва - географічний об'єкт”. ЕГТС складають на тестовій території системно організовану сукупність. Вони мають неоднорідний в просторовому відношенні розподіл географо-топонімічних явищ (самих назв, структурно-морфологічних частин назв, семантичних моделей, типів тощо), що визначається географо-топонімічними закономірностями: формуванням ЕГТС України в умовах різномовності населення; різновіковою структурою ЕГТС України. В процесі розробки географо-топонімічного районування визначено і обґрунтовано принципи, методику, систему таксонів та схему поділу території України на регіональні структури різного рангу.

В основу географо-топонімічного районування нами було покладено принцип врахування закономірностей географо-топонімічної диференціації, принцип однорідності із застосуванням генетичного підходу при виявленні регіональних структур. Реалізація принципу врахування географо-топонімічної диференціації полягає у врахуванні загальних та регіональних закономірностей розподілу назв, що має прояв на всій території, яка підлягає діленню та по окремих її регіонах. Сутність принципу однорідності полягає у виявленні елементарних географо-топонімічних систем, визначеності їхніх меж та характеристик базуючись на аналізі взаємодії топонімотвірних факторів та компонентів систем. Генетичний підхід при виділенні регіональних структур дозволяє прояснити причини формування, розвитку та обособлення елементарних географо-топонімічних систем.

Основною вимогою до проведення роботи над районуванням є максимально об'єктивний пошук таксонів. В основі виділення таксономічних одиниць географо-топонімічного районування лежить аналіз лінгвогенетичної структури ЕГТС, а також аналіз основних назвотворчих типів та моделей, історичного розвитку процесів заселення та топонімічного освоєння території України. При відбитті просторової диференціації географо-топонімічного простору на схемі географо-топонімічного районування нами було прийнято наступну систему таксономічних одиниць: зона, провінція, область.

Згідно розробленої схеми нами було виділено:

— три (3) зони: Староукраїнська (I), Новоукраїнська (II), Кримська (III).

— десять (10) провінцій: Волинська (1), Західноукраїнська (2), Київська (3), Подільсько-Буковинська (4), Закарпатська (5), Полтавсько-Слобідська (6), Українськостепова (7), Буджак (8), Донська (9), Кримська (10).

— дев'ятнадцять (19) географо-топонімічних областей: Волинсько-Поліська (1.1), Південноволинська (1.2), Галицька (2.1), Опільсько-Покутська (2.2), Житомирсько-Поліська (3.1), Середньодніпровська (3.2), Подільсько-Буковинська (4.1), Південноподільська (4.2), Закарпатська (5.1), Придніпровсько-Слобожанська (6.1), Центральностепова (7.1), Південноукраїнська (7.2), Буго-Дністровське межиріччя (7.3), Північно-Причорноморська (7.4), Приазовсько-Донецька (7.5), Буджак (8.1), Сіверськодонська (9.1), Кримськостепова (10.1), Південнокримська (10.2).

Існує можливість того, що виділені за обраними критеріями області підлягають подальшому аналізу типологічної структури ЕГТС, а саме аналізу лексико-семантичних характеристик географічних назв та їхньої антропогенної і ландшафтної зумовленості, в наслідок чого можливим стає поділ на регіональні структури нижчого рангу - район, підрайон, що є задачею регіональних та локальних географо-топонімічних досліджень.

Систематика результатів районування проводилася за наступними кроками: узагальнююча і порівняльна характеристика умов формування, а саме динаміка назв поселень, мовне походження, основні типи; опис морфологічної та лексико-семантичної структури географо-топонімічних систем.

Висновки

На основі детального опрацювання і аналізу наукових джерел, узагальнення результатів регіональних та локальних мовознавчих, історико-лінгвістичних та географічних досліджень топонімії України, розробок ГІС-аналізу географічної інформації, а також практичної апробації методики геоінформаційного географо-топонімічного аналізу території України зроблені наступні висновки:

1. Розглянуто і впроваджено теоретико-методологічні засади географо-топонімічних досліджень та прикладні аспекти їхньої реалізації засобами ГІС-технологій. Визначено основні завдання і об'єкт геоінформаційного географо-топонімічного аналізу території України - ойконіми України сучасного стану, що формують елементарні територіальні географо-топонімічні системи (ЕГТС). ЕГТС - розглядаються як динамічні системи, що мають чітку територіальну локалізацію і характеризується єдністю формуючих її компонентів. Єдність компонентів ЕГТС є результатом взаємодії та взаємозв'язків між компонентами внутрі кожної системи та поза неї (між різними рангами географо-топонімічних систем). Результатом такої взаємодії та взаємозв'язків компонентів утворюється неоднакова структура (типологічна, хорологічна тощо) ЕГТС. Географо-топонімічні системи незалежно від їхньої складності та рангу мають низку характерних властивостей: континуальності та дискретності; індивідуальності та схожості.

2. Розроблена концептуальна схема геоінформаційного географо-топонімічного аналізу ЕГТС території на матеріалі сучасних назв населених пунктів містить наступні послідовні частини: 1)створення інформаційної основи для аналізу; 2)лінгвістичний та історичний аналіз (структурно-морфологічний, лексико-семантичний, частковий етимологічний, порівняльний історичний, синхронічний) мовної складової об'єкту дослідження; 3)математичний та просторовий аналіз формалізованої лінгвістичної складової; 4)синтез отриманих аналітичних результатів у географо-топонімічному районуванні; 5)систематика виділених на території України регіональних структур.

3. Розроблено і апробовано методику геоінформаційного географо-топонімічного аналізу на матеріалі назв населених пунктів України із включенням класичних та новітніх методів географічного, лінгвістичного, історичного та геоінформаційного аналізу. Впровадження ГІС-технологій в географо-топонімічні територіальні дослідження зумовлене опрацюванням великих за об'ємом, структурованих масивів просторово організованої інформації, формалізацією лінгвістичної інформації для процедур просторового аналізу.

4. Обґрунтована методика забезпечується геореляційною базою даних. Аналізу підлягало 30 199 одиниць, співвідношення якісних характеристик та структури яких описувалося за допомогою регулярної 50 км мережі. Побудована БДНП дозволяє будувати аналітичні моделі, вивчати об'єкти за будь-яким набором лінгвістичних, історико-лінгвістичних параметрів або властивостей. Застосування математико-картографічного, математико-статистичного та інформаційного опрацювання БДНП дозволило провести ретельний аналіз внутрішньої структури (топонімічні форманти та основи, семантичні категорії) та визначитися із співвідношенням різних типів географо-топонімічних систем по регіонам України.

5. Аналіз регіональних особливостей назвотворчого процесу, вивчення номінаційних традицій, структурно-морфологічної строкатості, семантичних характеристик лінгвістичної складової, а також факторів та закономірностей утворення, функціонування та розподілу виявив надзвичайну різноманітність і строкатість географо-топонімічних систем на теренах України, мінливість їх в часі, зумовленість їхньої просторової диференціації від іншомовних впливів та часових вподобань і мовних традицій населення.

6. Застосування візуального та інформаційного аналізу дозволило визначити повний спектр вживаних топонімічних елементів кількістю в 256 варіацій (топонімічних формантів та більшість основ), що приймають участь в будові українських назв населених пунктів та картографувати їхню географічну дистрибуцію. Лінгвістичний та просторовий аналіз виділених топонімічних елементів є достатньо інформативним щодо особливостей топонімічного освоєння регіонів та хронологічних періодів утворення назв. Архаїчні та староукраїнські форманти в більшості притаманні моделям назв Правобережної України (Волинь, Полісся, Галичина, Поділля, Карпати, Буковина, Наддніпрянщина). Новоукраїнські та сучасні форманти переважно мають вживаність на південь від природної межі між лісостепом та степом (Центральна, Східна та Південна Україна). Територія Лівобережного Полісся, Слобожанщини, Полтавщини та Південного Поділля характеризуються також значною кількістю вживаних староукраїнських формантів і основ, але відчутними на цих ділянках є процеси омолодження топонімічного простору (вжиток новоукраїнських формантів) за рахунок інтенсивних, в останні 200 років, процесів освоєння і відновлення поселень.

7. Використанням процедур математико-статистичного аналізу, зокрема, обрахування показників рівномірності для всіх існуючих структурних елементів назв поселень, визначено ряди назв (із такими елементами в будові) із нерівномірним просторовим розподілом. За допомогою обрахунків коефіцієнтів парної кореляції для послідовностей критеріїв (виділені структурні елементи назв - 256), що притаманні територіальним одиницям об'єктивно виділено 19 регіональних географо-топонімічних структур (областей). Кожна з цих областей характеризується переважанням певних топонімічних формантів та основ, які відбивають специфіку та традиції у назвотворенні регіонів і утворюють строкатість географо-топонімічних систем України.

8. В ході лінгвістичного аналізу існуючого масиву даних визначено основні лінії номінації населених пунктів, що відбивається на їхньому типологічному різноманітті: назви, які походять від іменної категорії слів - відантропонімічний тип (40,50%); назви, що зумовлені реаліями оточуючими носіїв мови - відапелятивний тип (51,11%).

9. Просторовий аналіз назв відапелятивного типу (4 семантичних групи) визначив наступну закономірність в диференціації таких назв: найбільша щільність цих назв спостерігається в регіонах із достатньо давнім заселенням, що відповідає високій збереженості архаїчних традицій в назвотворчих процесах і природною та мовнодіалектною розмаїтістю територій. Найбільшою щільністю відапелятивних назв характеризуються області все тієї ж Правобережної України, Карпат та Криму. В розподілі назв відантропонімічного типу спостерігається дещо інша картина, яка відбиває процеси територіального освоєння регіонів України в різні часові періоди. Це відбито в особових іменах, що є топонімотвірними основами географічних назв.

10. У підсумках реалізації методики аналізу складено схему географо-топонімічного районування території України з обґрунтуванням основних принципів, методів та системи таксонів. Районування стало можливим із врахуванням закономірності генезису, розвитку та функціонування назв природно-антропогенних об'єктів, що відбиваються на просторовій диференціації ЕГТС в межах України виділено: три географо-топонімічні зони, десять географо-топонімічних провінцій, дев'ятнадцять географо-топонімічних областей. Кожен з виділів відзначається специфікою та силою умов генезису та існування, індивідуальними структурно-морфологічними та лексико-семантичними типами географо-топонімічних систем.

Публікації за темою дисертації

1. Купач Т.Г. Використання інформаційних технологій при топонімічних дослідженнях // Фізична географія та геоморфологія. - К.: Обрії, 2003. - Вип.44. - с.87-91.

2. Дмитрук О.Ю., Купач Т.Г. Ойконім у ландшафті і ландшафт в ойконімі // Феномен ландшафту: частини - ціле - все. Філософія і географія. Проблеми постнекласичних методологій. - К.: Б.в., 2004. - с. 68 - 71.

3. Купач Т.Г. Географічні дослідження топонімії із застосуванням геоінформаційних технологій // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія географія. - К.: 2004. - Вип.50. - с.12 - 14.

4. Купач Т.Г. Організація Бази даних для географо-топонімічних досліджень території України (на прикладі ойконімікону) // Фізична географія та геоморфологія. - К.: Обрії, 2004. - Вип. 46. - Т. 2. - с. 132-136.

5. Купач Т.Г. Теоретико-методологічні основи географо-топонімічних досліджень України. // Соціальна та економічна географія - К.: Обрії, 2004. - Вип. 55. - с. 66 - 70.

6. Купач Т.Г. Хронологічний та лексико-семантичний принципи утворення семантичної класифікації географічних назв для географічних досліджень // Фізична географія та геоморфологія. - К.: Обрії, 2005. - Вип. 47. - с. 200-205.

7. Купач Т.Г. Географічні терміни в географічних назвах населених пунктів України: семантична класифікація. - Дніпропетровськ.: Вид-во ДНУ, 2006. - с.164 - 167.

8. Купач Т.Г. Географо-топонімічне районування території України // Наукові записки Вінницького національного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія географія. - Вінниця: 2007. - Вип. 49. - с.121-125.

Анотація

Купач Т.Г. Методика географо-топонімічного аналізу території України (на прикладі ойконімів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, географічний факультет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена географо-топонімічним дослідженням сучасного стану та організації українських назв населених пунктів. В роботі викладено теоретико-методологічні аспекти географо-топонімічного аналізу (базові поняття, наукові підходи), розроблено відповідну методику із впровадженням методів та засобів ГІС-технологій, що були апробовані на прикладі території України. Проаналізовано регіональні особливості та територіальні відміни українського назвотвірного процесу, що полягають у вивченні специфіки іменування географічних об'єктів (процеси номінації), вивченні основних способів творення географічних назв; вивченні структурно-морфологічних та лексико-семантичних типів географо-топонімічних систем. Крім того вивчено та проаналізовано фактори та закономірності, які визначають особливості просторової топонімічної організації території України. На основі даного виду аналізу виконано географо-топонімічне районування України та проведено порівняльний аналіз і систематику виділених таксонів.

Ключові слова: географічна назва, географо-топонімічний простір, елементарні географо-топонімічні системи, географо-топонімічний аналіз, ГІС-технології, номінація, структурно-морфологічні типи, лексико-семантичні типи, географо-топонімічне районування.

Аннотация

Купач Т.Г. Методика географо-топонимического анализа территории Украины (на примере ойконимов). - Рукопись.

Дисертация на соискание научной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, географический факультет, Киев, 2007.

Диссертация посвящена географо-топонимическому исследованию современного состояния и организации украинских географических названий населенных пунктов. В работе изложены теоретико-методологические аспекты географо-топонимического анализа (базовые понятия, научные подходы). Методологические основы исследования базируются на географическом, лингвистическом, историческом и геоинформационном подходах, которые и определили спектр методов исследования. Наряду с методами традиционного лингвистического и географического анализа топонимической компоненты территориальных систем широко применялись методы и процедуры геоинформационного моделирования и пространственного анализа, включающего методы математико-статистического и математико-картографического анализа.

В целом географо-топонимический анализ территории заключается в познании структурных, семантических и историко-лингвистических свойств топонимической компоненты территориальных систем созданных географическими объектами и их названиями, а также изучению связей характеризующих данные системы. В работе сформулированы понятия о географо-топонимическом пространстве как о континуальном распределении географо-топонимических систем, сформированных географическими объектами и их названиями, обладающих рядом свойств и характеристик.

Впервые разработанная алгоритмическая схема анализа включает последовательные составляющие, в том числе методику анализа. Основой для анализа географо-топонимических систем Украины является реляционная база геоданных населенных пунктов. Результатами апробации методики: изучены и обобщены региональные особенности украинского словообразовательного процесса, выделены основные линии номинации географических объектов, которые отражены в разнообразии структурно-морфологических и лексико-семантических типов ойконимов. Кроме всего прочего изучены факторы и закономерности, определяющие пространственную топонимическую организацию территории Украины.

Анализ и оценка структурно-морфологических и лексико-семантических типов, а также факторов закономерного развития и организации позволили обосновать и разработать схему географо-топонимического районирования Украины.

Ключевые слова: географическое название, географо-топонимическое пространство, элементарные географо-топонимические системы, географо-топонимический анализ, ГИС-технологии, номинация, структурно-морфологические типы, лексико-семантические типы, географо-топонимическое районирование.

Summary

Kupach T. Methods geotoponymic of the analysis of the territory of the Ukraine (for example place-names) - The Manuscript.

The thesis for the scientific degree of candidate of geographical sciences on speciality 11.00.11 - constructive geography and rational use of natural resources. Kyiv National Taras Shevchenko University. Kyiv, 2007.

This thesis is devoted to geotoponymic to researches of the modern condition and organization of the Ukrainian place-names. At job are stated theoretical and methodological aspects geotoponymic of the analysis, is designed corresponding to principles with use the methods and procedures GIS-analysis which is worked off on an example of Ukraine.

Subject to an analysis regional features and spatial particularities processes of place-name building, which reveal through study of specifics of the name of geographical objects (processes of denomination), studying of main manners of formation of place-names; study structural-morphological types and semantic types geotoponymic systems. Besides was investigated the factors and regularities, which determine features space toponymical of organization territory of Ukraine.

Study has allowed to form the geotoponymic zoning of Ukraine's and are conducted the comparative analysis and systematization the taxonomic units.

Key words: place-name, geotoponymic space, elementary geotoponymic systems, geotoponymic analysis, GIS-technologies, processes of denomination, structural-morphological types, semantic types, geotoponymic zoning.

Размещено на Allbest.ru

...