Загальна характеристика В'єтнаму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Територія В'єтнаму видовжена в меридіональному напрямі (відстань між крайніми північною і південною точками - бл. 1750 км), а в широтному напрямі її протяжність від 616 км на півночі (від Монгкая до в'єтнамсько-лаоського кордону) до 46,5 км в центральній частині (в області Чунгбо). Довжина берегової лінії, що нагадує букву S, становить 3260 км. Положення В'єтнаму на стику декількох природних зон, а також наявність древньої геологічної структури визначають різноманітність його природних умов. Більше 3/4 тер. країни займають гори, плато і плоскогір'я вис. до 3143 м. На узбережжі - низовини (г.ч. в дельтах р. Хонгха на півн. і Меконг - на півдні). Клімат тропічний мусонний. Восени часті тайфуни і паводки.

1.Рельєф

Від північного кордону країни в південно-східному напрямі простягся хребет Хоангльєншон (в перекладі «Головна гірська гряда»), який є вододілом рік Хонгха (Червона) і Да. У межах цієї гряди протягом всього ок. 200 км є декілька піків з відмітками понад 2500 м, в тому числі найвища гора Індокитаю Фаншіпан (3143 м). Далі на захід, аж до кордону з Лаосом, простежується серія нижчих паралельних хребтів з вершинами від 1600 до 2100 м. Праві притоки р.Хонгха, що перетинають гори Хоангльєншон, мають вузькі каньйоноподібні долини. На півдні від 20-й паралелі вздовж кордону з Лаосом і Камбоджею на 1200 км простяглися гори Чіонгшон («Довгі гори»), що мають круті східні схили і сходинками знижуються на захід, до долини р.Меконг. Найвища точка - гора Сайлайленг (2711 м) знаходиться на північному заході, на кордоні з Лаосом. Структурно чітко розрізнюються Північний і Південний Чіонгшон. Північний Чіонгшон являє собою серію гряд, що протяглися під різними кутами у напрямі до побережжя. Стікаючі з гір ріки несуть свої води в південно-східному і східному напрямах. Південний Чіонгшон утворює систему хребтів, нагір'їв, плато і долин. На півдню від 15-й паралелі зосереджена група вершин з висотами понад 2000 м. Найвища - гранітний пік Нгоклінь (2598 м). Між 11 і 12° п.ш. окремі вершини досягають 2100 м.

Найбільші плато Південного Чіонгшону - Контум, Плейку, Дарлак, Лангбіанг і Зілінь - об'єднують під загальною назвою Тейнгуєн («Західне плато»). Їх середні висоти 500-1000 м. Це плато складене базальтовими лавами, серед яких підносяться живописні конуси погаслих вулканів. Виділяється гора Хамронг («Паща дракона») на плато Плейку. З цього плато беруть початок численні ріки, що належать басейну Меконгу або впадають безпосередньо в океан. Деякі хребти Південного Чіонгшону підходять близько до побережжя Південно-Китайського моря.

Рівнини у В'єтнамі становлять 25% всієї території, але саме там зосереджена основна господарська діяльність. Найбільші рівнини сформовані дельтами рік Хонгха на півночі і Меконг на півдні. Між ними тягнеться ланцюжок вузьких берегових рівнин і дельт відносно невеликих рік.

Загальний об'єм стоку в'єтнамських рік становить 785 кмі, причому понад 76% припадає на басейни рік Меконг (475 куб. км) і Хонгх (121 куб км). Інші великі ріки - Ма, Ка, Тхубон.

В'єтнам - аграрна країна з промисловістю, що розвивається. На початку XXI ст. сільське господарство залишається головною галуззю економіки В'єтнаму, що забезпечує продовольчу безпеку країни. Основні галузі промисловості: харчова, легка, машинобудівна, гірнича, цементна, хімічних добрив, нафтова та ін. Основні промислові центри: Ханой, Хошимін-Бьєнхоа, Хайфон, Дананг, Куангнінь, Вунгтау, Намдінь, Вінь, Вьєтчі, Тхайнгуєн, Хабак, Тханьхоа. Провідну роль в промисловості відіграють Ханой і Хошимін. Тр-т: автомобільний, залізничний, вн. водні шляхи та морський. Гол. порти: Хошимін, Хайфон, Дананг, Хонггай, Камфа, Нячанг, Вунгтау. Швидко розвивається цивільна авіація, яка обслуговує понад 15 внутрішніх ліній. Компанія «В'єтнам ейрлайнз» обслуговує і міжнародні лінії. Міжнародні летовища - Ханой, Хошимін, Дананг.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП - $ 25,3 млрд. Темп зростання ВВП - 5,8%. ВВП на душу населення - $331. Прямі закордонні інвестиції - $ 0,617 млрд. Імпорт - $ 10,4 млрд (г.ч. Сінгапур - 19,0%; Японія - 12,0%; Південна Корея - 12,4%; Тайвань - 12,0%; Швеція - 6,8%). Експорт - $ 9,2 млрд (г.ч. Японія - 15%; Сінгапур - 11,0%; Тайвань - 7,5%; Німеччина - 6,3%; США - 5,9%).

2.Історія

Перед Другою світовою війною, коли економіка В'єтнаму носила виразно колоніальний характер, частка промисловості становила 10% (1939), до кінця війни Опору (1946-1954) вона знизилася до 1,5%. У 1950-1980-і роки були закладені основи ряду галузей важкої індустрії, в тому числі таких, як електроенергетика, машинобудування (з десятками великих і середніх підприємств, сотнями механічних і ремонтних майстерень), металургія, хімія, промисловість будівельних матеріалів. Отримали розвиток різні галузі легкої промисловості.

У 1945 Ліга боротьби за незалежність В'єтнаму (Вьєтмінь) оголосила про утворення незалежної Демократичної Республіки В'єтнам. У війні Опору (1946-1954) змусили французькі війська покинути Індокитай. Країна була розділена по 17-й паралелі. Північна частина країни стала Демократичною Республікою В'єтнам, або Північним В'єтнамом, з територією 158 335 кмІ, на якій проживало біля половини всього населення. Столицею ДРВ стало місто Ханой. Інша частина - Республіка В'єтнам, або Південний В'єтнам, займала площу 173 354 кмІ. Столиця знаходилася в Сайгоні (нині Хошимін). У кінці 1950-х років між Північним і Південним В'єтнамом почалася війна, а в 1960-х роках бойові дії набули широкомасштабного характеру. Війна закінчилася в 1975 перемогою ДРВ. 2 липня 1976 Північний і Південний В'єтнам об'єдналися з утворенням Соціалістичної Республіки В'єтнам, що обумовило соціалістичний характер економіки.

3.Перехід до ринкових відносин

З 1989 В'єтнам отримав можливість покінчити з режимом «військового комунізму». Ще в 1986 VI з'їзд Комуністичної партії В'єтнаму зробив зміну вищого керівництва країни і поклав початок процесу, офіційно названому «оновленням», завдяки якому країна вступила в період модернізації. Намічені реформи виключали пряме державне втручання в ціноутворення, виробництво і сферу зовнішньої торгівлі.

Створені «зони експортного виробництва» і стимулюється діяльність іноземних банків. У країні почалося формування правової бази ринкової економіки. Після 1990 прийнято ряд важливих законів в області цивільного права, розроблені норми ділової діяльності, роботи фірм і т.п. Проводиться реорганізація і поступова приватизація ряду підприємств державного сектора. Кількість державних підприємств поменшала з 12 084 в 1991 до приблизно 6300 у 1995, в основному за рахунок ліквідації слабих підприємств і об'єднання ряду підприємств суміжного профілю. Планомірно реалізовується програма приватизації підприємств державного сектора.

Ринкові реформи дали позитивний результат. За 1991-1996 промисловість подвоїла випуск продукції. Середньорічне збільшення виробництва становило 13,3%. Це бурхливе зростання було зумовлене успішним переходом від системи державного управління і субсидування підприємств до принципів ринкової економіки, встановлення широких зовнішньоекономічних зв'язків. Важливу роль зіграли курс на реструктуризацію і модернізацію промисловості, залучення прямих інвестицій через рубіж, введення нових промислових технологій. З 1991 по 1995 загальний обсяг інвестицій в промисловість з різних джерел і економічних секторів становив приблизно 4,7 млрд дол., причому кошти, отримані від держави, становили 54% від загального обсягу інвестицій, іноземні інвестиції - 31%, кошти, вкладені самими підприємствами - 3,5%. За безпосередньої участі іноземних компаній отримали розвиток найважливіші галузі промисловості: нафтогазова, виробництво цементу, сталі, електроніки, швейно-текстильних виробів, переробка сільськогосподарської продукції. Прямі іноземні інвестиції сприяють формуванню і розвитку таких галузей, як автомобілебудування, виробництво мотоциклів. Створюються «зони експортного виробництва», «зони концентрованого промислового виробництва», що мають податкові і інші пільги, а також інші сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій (в Хайфоні, Дананзі, Кантхо, Тантхуані і інш.). Обсяг валової продукції за 1991-1995 в порівнянні 1986-1990 зріс з 35,6 до 57,1 млрд кВт·год, сирої нафти - з 1,2 до 30,5 млн т, сталі - з 393 до 1241 тис. т, добрив - з 2228 до 3340 тис. т, цементу - з 9,8 до 22,5 млн т, паперу - з 410 до 713 тис. т. З 1990 по 1997 ВВП щорічно зростав в сер. на 8,9%, фактичні капіталовкладення - на 25% щорічно. У 1995-1997 за темпами економічного зростання В'єтнам був лідером серед країн-членів АСЕАН.

Санкціоновані владою прямі іноземні інвестиції, які в 1991 становили бл. 2,3 млрд дол. США, в 1997 досягли 31,2 млрд дол., що становило 30% всіх капіталовкладень. У 1991-1998 відбувалося швидке зростання експорту - з 2042 млн до 9356 млн дол., або на 27% в рік, і імпорту - з 2105 млн до 11 390 млн дол., або на 32% в рік. У 1998 вивіз товарів і послуг оцінювався в 42% ВВП, ввезення - в 47% ВВП. Азіатська фінансова криза 1998-1999 дещо зменшила імпорт (на 3%) при розширенні експорту на 0,9%, а іноземні інвестиції скоротилися. У 1998 у В'єтнамі здійснювалося 2200 інвестиційних проектів із залученням капіталу з 60 країн з сумою інвестицій в 32 млрд дол.

В'єтнам володіє значними можливостями для розвитку електроенергетики, маючи в своєму розпорядженні великі запаси нафти, газу, вугілля і гідроенергетичних ресурсів. Потужність електроенергії, що виробляється зросла з 2161,7 мВт в 1991 до 4360 мВт в 1995. Діє найбільший гідровузол Хоабінь потужністю 2 млн кВт, а також ГЕС Тхакба, Данім, Віньшон і інш., газотурбінні комплекси в Баріа і Тхудіку, ТЕС (Уонгбі, Фалай), а також сотні малих ГЕС. Побудована 500-вольтна лінія електропередач «Північ-Південь», приблизно на 2000 км подовжені лінії електропередач напругою 110-220 В і 350 В.

Разом з тим у 2010-х роках спостерігаються деякі структурні диспропорції у економіці країни. Так в країні анонсовано і знаходиться на різних етапах (від декларації про наміри до будівництва, що реально ведеться) більше двох десятків нових металургійних підприємств, сукупна потужність яких набагато перевищує всі розумні потреби країни.

В'єтнам (вєтн. Vi?t Nam), офіційна назва Соціалістична Республіка В'єтнам -- країна в південно-східній Азії, на узбережжі Південно-Китайського моря, межує на півночі з Китаєм, на півдні та заході з Камбоджею і Лаосом; омивається Південно-китайським морем (затока Тонкін). Площа країни складає 329560 кмІ; населення близько 90.4 млн чоловік (2012). Столиця Ханой.

Назва країни (в'єт. ‰z“м) складається з двох слів: «Vi?t» означає титульну націю -- в'єтів, а «Nam» -- південь, «країна в'єтів на півдні», тобто є калькою з китайського «Юенань», де «юе» -- китайська назва в'єтів, а «нань» -- південь.

Вперше назву В'єтнам вжив поет Нгуєн Бінь Кхієм у своїй книзі «Пророцтва Чанг Чиня» в XVI столітті, написавши «І був утворений В'єтнам». Цю назву було вигравійовано на 12 стелах XVI-XVII століть, зокрема в пагоді Бао Лам в Хайфоні. У 1804-1813 роках імператор Гья Лонг використовував слово В'єтнам в офіційних документах. Однак до 1945 року країна називалася зазвичай Аннам, поки назву не було змінено офіційно імператором Бао Даєм.

4.Географія В'єтнаму

Докладніше: Географія В'єтнаму, Геологія В'єтнаму та Гідрогеологія В'єтнаму

Територія В'єтнаму видовжена в меридіональному напрямі (відстань між крайніми північною і південною точками -- бл. 1750 км), а в широтному напрямі її протяжність від 616 км на півночі (від Монгкая до в'єтнамсько-лаоського кордону) до 46,5 км в центральній частині (в області Чунгбо). Довжина берегової лінії, що нагадує букву S, становить 3260 км. Положення В'єтнаму на стику декількох природних зон, а також наявність древньої геологічної структури визначають різноманітність його природних умов.

5.Клімат країни

В'єтнам розташований в області субекваторіального мусонного клімату, але в силу великої протяжності країни з півночі на південь, кліматичні умови на її території не однакові. Зима на півдні спекотна (26 °C), на півночі прохолодна (15 °C), температура повітря іноді знижується до 1 °C через проникнення холодного повітря з Китаю. У горах на висоті більше 1 500 м трапляються заморозки. Режим випадання опадів також змінюється по території В'єтнаму. Зима суха на півдні і волога на півночі, а влітку мусонні дощі поливають всю територію країни. В кінці літа і початку осені на узбережжі В'єтнаму лютують руйнівної сили тайфуни. На навітряних схилах гір в рік випадає 2 500-3 000 мм опадів, на підвітряних -- 700-900 мм.

6.Флора і фауна країни

Саола -- один з найрідкісніших у світі ссавців, що живуть у В'єтнамі.

Згідно з главою 1 в 2005 році Національного звіту поточного стану екології «Біорізноманіття В'єтнаму»[1], з точки зору видового різноманіття, В'єтнам є однією з двадцяти п'яти країн, що володіють високим рівнем біорізноманіття, і займає 16 місце за рівнем біологічного різноманіття (маючи 16 % відомих видів). Були визначені 15 986 видів флори, з яких 10 % є ендемічними. Статистика показує, що з них 307 видів є нематодами, 200 -- олігохетами, 145 -- кліщами, 113 -- ногохвостками, 7750 -- комахами, 260 -- рептиліями, 120 -- земноводними, 840 -- птахами і 310 -- ссавцями, з яких 100 видів птахів і 78 видів ссавців є ендемічними.

7.Історія В'єтнаму

Докладніше: Історія В'єтнаму

Недавня історія: захоплений Францією в 1858-84, став частиною французьких колоніальних володінь в Індокитаї, японські війська виведені після війни в 1945. В'єтнамська війна за незалежність проти Франції в 1946. Французи зазнали поразки при Діен Б'єн Фу в 1954. За Женевською конвенцією в 1954 країна була розділена по 17-й паралелі на дві окремі держави: Північний і Південний В'єтнам. На початку 1960-х років почалася В'єтнамська війна, що завершилася у 1976 створенням Соціалістичної Республіки В'єтнам. У 1978 війна з Камбоджею, у 1979 прикордонний конфлікт з Китаєм. Економічна криза призвела до появи тисяч в'єтнамських піратів, що грабували на морі. Мирна угода з Камбоджею підписана в 1991. Відносини з Китаєм нормалізувалися. З 1986 країна проводить політику «оновлення», націлену на економічний розвиток, залучення іноземних інвестицій та ринкові реформи. Відносини зі США повністю нормалізувалися, активно діють посольства та торговельні представництва США у В'єтнамі та В'єтнаму у США. У грудні 2006 року СРВ стала членом СОТ (Світової організації торгівлі).

8.Війна у В'єтнамі

Докладніше: Війна у В'єтнамі

Влітку 1954 року були підписані Женевські угоди, що передбачали повну незалежність В'єтнаму, Лаосу та Камбоджі, а також якнайшвидше проведення вільних і загальних виборів. До виборів територія В'єтнаму тимчасово розділялася по річці Бенхай на дві половини. Такий стан справ не влаштовував США, які прагнули перешкодити розповсюдженню комунізму в Південно-Східній Азії. За сприяння Сполучених Штатів проведення виборів було зірвано, на півдні була проголошена Республіка В'єтнам зі столицею в Сайгоні, яку очолив Нго Дінь Зьем. У 1959 керівництво північної Демократичної Республіки В'єтнам (ДРВ) прийшло до висновку про необхідність об'єднання країни силовим шляхом. Був створений Національний фронт визволення Південного В'єтнаму (НФВПВ, також відомий як В'єтконг), який своїми партизанськими операціями намагався підривати вплив «сайгонського режиму» на периферії.

До 1965 НФВПВ контролював не менше 30 % території Південного В'єтнаму. У відповідь США скористалися Тонкінським інцидентом (обстріл в'єтнамськими катерами американського есмінця, який нібито знаходився в нейтральних водах) для того, щоб розпочати систематичні бомбардування ДРВ, і перекинути війська в Південний В'єтнам для боротьби з НФВПВ. Почалася В'єтнамська війна. Однак рішучі дії партизан на півдні і успішне протистояння ДРВ авіанальотам (при значній підтримці СРСР) призвели до значних втрат серед американців і змусили Вашингтон в 1973 підписати Паризькі мирні угоди, згідно з якими американські війська виводилися з В'єтнаму. Без американської підтримки сайгонський режим, який перебував у глибокій кризі, швидко загинув у результаті наступу північнов'єтнамських військ. 30 квітня 1975 південнов'єтнамські війська здали Сайгон, і об'єднання країни було завершено.

У 1976 була прийнята нова конституція Соціалістичної Республіки В'єтнам (СРВ), а Сайгон перейменовано в Хошімін.

9.Недавня історія

У грудні 1978 в'єтнамські війська у відповідь на агресію увійшли до Камбоджі і повалили режим Пола Пота, що викликало різке невдоволення КНР. У результаті навесні 1979 відбулася китайсько-в'єтнамська війна, в ході якої армія СРВ зуміла зупинити наступ китайських військ, що вторглися в країну, завдавши їм великих втрат. Дипломатичне втручання СРСР змусило КНР відмовитися від подальших дій проти В'єтнаму. Після цього на китайсько-в'єтнамському кордоні періодично відбувалися збройні інциденти. Повністю відносини КНР і СРВ були відновлені тільки в 1991 за підсумками переговорів на вищому рівні, які відбулися 5-10 листопада.

У 1974 році Китай анексував Парасельські острови, що розташовані на південний схід від острова Хайнань. В ході короткочасної прикордонної війни в 1979 році Китай відірвав від В'єтнаму спірні території на півночі. Китай також захопив частину островів Спратлі.

Сліпе копіювання радянської моделі народного господарства призвело до серйозної економічної кризи. Під впливом перебудови в СРСР і реформ в КНР, в'єтнамське керівництво в 1986 оголосило про початок проведення «політики оновлення» («дой мій»). У власне політичній області цей курс передбачав поступову і обережну лібералізацію соціально-економічного життя під суворим контролем держави і комуністичної партії, зі збереженням формальних атрибутів соціалістичного ладу.

В даний час у В'єтнамі відбулася часткова лібералізація економічної системи та значне розширення контактів із зарубіжними країнами при деякому ослабленні партійного контролю над усіма сферами суспільного життя.

В'єтнам став повноправним членом Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН). Існують дипломатичні відносини з США.

Має дипломатичні відносини з Російською Федерацією (встановлені з СРСР 30 січня 1950).

10.Державний устрій В'єтнаму

географічний державний валютний ринок

Соціалістична республіка. Чинна Конституція країни прийнята 15 квітня 1992.

Вищі органи влади: Національні збори, президент, прем'єр-міністр.

Місцеві органи влади: в адміністративному відношенні В'єтнам складається з 58 провінцій і п'яти міст центрального підпорядкування: Ханоя, Хошиміну (колишній Сайгон), Хайфону, Дананга і Кантхо. У цих містах і провінціях діють народні ради -- обираються населенням органи державної влади. Термін їх повноважень -- 4 роки. Провінції розділені на округи (повіти), в яких, як повсюдно в містах і селах (общинах), діють обрані населенням народні ради. З 1997 провінціям та іншим адміністративно-територіальним одиницям надано право займатися зовнішньоторговельними операціями.

Законодавча влада: згідно з Конституцією 1992 органом законодавчої влади є Національні збори, що складається з 450 депутатів, які обираються на 5-річний термін прямим загальним голосуванням. З 2002 Національні збори складається з 498 депутатів.

Судова система включає Верховний народний суд у Ханої і нижчестоящі народні суди в провінціях і великих містах. Національні збори може в особливих випадках, наприклад коли зачіпаються інтереси національної безпеки, створювати своїм рішенням спеціальний орган судочинства. Верховний народний суд здійснює контроль за роботою підвідомчих установ. Представники національних меншин наділені правом користуватися в суді рідною мовою. На державному і провінційному рівнях і в армії діють народні інспекції, кожною з яких керують відповідальні співробітники прокуратури, які виконують завдання контролю за виконанням закону в державних установах, приватних організаціях, військовослужбовцями і цивільними особами. Справи на процесах суддя розглядає спільно з радою народних засідателів, що складається з п'яти-дев'яти осіб. У країні налічується понад 10 тисяч таких рад.

Збройні сили: все, що стосується В'єтнамської народної армії та інших силових структур, суворо засекречено. У листопаді 1998 року Національні збори проголосувало за «прозорість» інформації у сфері державного управління, після чого уряд розробив детальну програму ознайомлення громадськості з питаннями фінансування керованих ним служб і відомств (вона не стосується армії, органів внутрішньої безпеки і партійних організацій). Чисельність військовослужбовців в країні оцінюють приблизно 0,5 млн осіб, а співробітників органів безпеки -- 2 млн чоловік.

Докладніше у статті Адміністративно-територіальний устрій В'єтнаму

В'єтнам ділиться на 58 провінцій (в'єт. T?nh, тінь). Поряд з ними існують 5 міст центрального підпорядкування (в'єт. thаnh ph? tr?c thu?c Trung эхng), які мають такий самий статус, як провінції.

До возз'єднання В'єтнаму в 1978 р. в Північному В'єтнамі була політика створення в зоні розселення національних меншин автономних районів. Існували два таких райони: Єт-Бак, переважно населений тайцями, нунгами і яо і Тай-Мео, де переважали тхай і мяо. Після об'єднання країни в 1978 р. автономні райони «в інтересах прискорення побудови соціалізму» були ліквідовані[2].

Докладніше: Економіка В'єтнаму, Корисні копалини В'єтнаму, Історія освоєння мінеральних ресурсів В'єтнаму та Гірнича промисловість В'єтнаму

В. -- аграрна країна з промисловістю, що розвивається. На початку XXI ст. сільське господарство залишається головною галуззю економіки В'єтнаму, що забезпечує продовольчу безпеку країни. Основні галузі промисловості: харчова, легка, машинобудівна, гірнича, цементна, хімічних добрив, нафтова та ін. Основні промислові центри: Ханой, Хошимін-Бьєнхоа, Хайфон, Дананг, Куангнінь, Вунгтау, Намдінь, Вінь, Вьєтчі, Тхайнгуєн, Хабак, Тханьхоа. Провідну роль в промисловості відіграють Ханой і Хошимін. Тр-т: автомобільний, залізничний, вн. водні шляхи та морський. Гол. порти: Хошимін, Хайфон, Дананг, Хонггай, Камфа, Нячанг, Вунгтау. Швидко розвивається цивільна авіація, яка обслуговує понад 15 внутрішніх ліній. Компанія «В'єтнам ейрлайнз» обслуговує і міжнародні лінії. Міжнародні летовища -- Ханой, Хошимін, Дананг.

11.Банківська система й валюта країни

Національною валютою В'єтнаму є донг. Він є за вартістю однією з найменших валют у світі. Донг позначається як VND або D (правильніше -- маленька в'єтнамська буква d, з високою вертикальною межею, пересіченою вверху горизонтальною межею, див. в'єтнамська мова). Донг формально рівний 10 хао і 100 су, але, ці дрібні в'єтнамські гроші не випускаються. Донг є неконвертованою валютою. У жовтні 2007 р. уряд В'єтнаму прийняв план поступового перетворення його в конвертовану валюту і проголосило курс на дедолларизацию економіки В'єтнаму і всієї фінансової сфери. Заходи по втіленню цього плану в короткостроковому плані відбиваються на в'єтнамській валюті по різному. На червень 2008 р. В'єтнам мав держрезерв в іноземній валюті у розмірі $20.7 млрд. Готівка у В'єтнамі випускається в купюрах і в монетах. Купюри використовуються значно частіше, ніж монети, у порівнянні, наприклад, з Росією. Використання банківських карт для розрахунку в торгових точках поширене мало, поки що домінує готівка.

Купюри

В обігу знаходяться банкноти номіналом в 500000, 200000, 100000, 50000, 20000, 10000, 5000, 2000, 1000, 500, 200 і 100 донгів. Гроші в купюрах, випущених після 2003 року, мають вищий ступінь захисту. На лицьовій стороні банкнотів поміщений портрет Хо Ши Міна, на оборотних сторонах малюнки різні: Храм літератури в Ханої, Японський міст до Хой Ан, затока ши Халонг, будиночок, в якому народився Хо Ши Мін, нафтова морська платформа, старовинна столиця р. Хюе.

В'єтнамські монети

В обігу знаходяться монети в 5000, 2000, 1000, 500 і 200 донгів. На монетах в 5000 і 1000 донгів розміщено зображення пагод, на монеті в 2000 донгів -- стародавнє в'єтнамське житло на палях. У зв'язку з тим, що в'єтнамська валюта за вартістю є однією з найменших, використання монет обмеженіше, ніж в інших країнах. Особливо рідко монетами доводиться користуватися іноземним туристам. У першій половині 20-го століття ходили монети дрібних грошей: хао і су, на які ділився донг. В наш час[Коли?] ці в'єтнамські монети знаходяться тільки в колекціях.

Курс в'єтнамської валюти до долара США

Весною 2008 р. довго курс довго був 16 200 донгів за один долар США. На початку липня 2008 р. офіційний курс в'єтнамського донга до долара США складав вже 16519 донгів за один долар. По заявах високих в'єтнамських фінансових чиновників в листопаді, прийнятний для в'єтнамської економіки курс донга до долара США повинен був бути 17 000. Проте в найостанніші дні 2008 р. офіційний курс донга значно знизився -- майже до 17500 донгів за 1 долар США. В середині весни 2009 р. курс донга до долара був трохи скоректований, майже до 18000.

Шляхи залізниці у В'єтнамі мають в основному ширину 1 м, але ближче до китайського кордону зустрічаються також і шляхи стандартної ширини (1435 мм). Локомотиви -- на тепловозній тязі, хоча в 1999 році ще були й паровози.

12.Демографія В'єтнаму

Чисельність населення -- 89,6 млн (оцінка на липень 2010, 13-е місце у світі);

Річний приріст -- 1,1 % (фертильність -- 1,93 народжень на жінку);

Середня тривалість життя -- 69,5 років у чоловіків, 74,7 року у жінок;

Міське населення -- 28 %;

Грамотність -- 94 % чоловіків, 87 % жінок (оцінка 2002 року);

Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) -- 0,5 % (за оцінкою 2007 року);

Етнічний склад країни

Етнічний склад -- в'єтнамці 86,2 %, тайці 1,9 %, тхаї 1,7 %, мионг 1,5 % та інші (за переписом 1999 року).

Мови в країні

Мови -- мандаринська (офіційна), частина населення може говорити англійською, французькою, китайською.

Релігія в країні

Релігії -- буддисти 9,3 %, католики 6,7 %, хоа-хао 1,5 %, као-дай 1,1 %, протестанти 0,5 %, атеїсти і послідовники місцевих анімістичних культів -- 80,8 % (за переписом 1999 року).

Основною релігією в'єтнамців є система народних вірувань, основу якої складають ритуали «Тхо кунг то Тієн» (культу предків), які неухильно виконуються більшістю жителів країни. Цей культ не має оформленого віровчення, ієрархії духовенства та соціальної організації (громади, парафії тощо) і, отже, не володіє статусом релігійної конфесії. Під час перепису 1999 р., всі особи, кому важко вказати свою конфесійну приналежність, були записані в розряд атеїстів. Також потрібно зауважити, що місцем відправлення культу предків часто служать буддійські храми, чим викликана інша популярна омана, згідно з якою, більше 80 % в'єтнамців -- буддисти.

13.Національні свята

Державні свята: Тет -- тиждень вихідних в січні або лютому, День поминання королів Хунг (свято з «плаваючою датою» -- зазвичай, у квітні), 30 квітня -- День визволення Південного В'єтнаму, 1 травня -- День трудящих, 19 травня -- День народження Хо Ши Міна, 2 вересня -- День незалежності (від Франції з 1945 р.). В'єтнамці зустрічають свій Новий рік -- Тет -- за місячним календарем, відповідно у свята немає фіксованої дати.

Размещено на Allbest.ru