Демографічна ситуація в Україні: регіональний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Вінницький національний аграрний університет

Центр післядипломної освіти та дорадництва

Кафедра адміністративного менеджменту та державного управління

Курсова робота

З дисципліни «Регіональна економіка»

на тему: «Демографічна ситуація в Україні: регіональний аспект»

Виконав: студент групи 11МОО

Кириленко Л.В.

Перевірив:

професор Тодосійчук В.Л.

Вінниця - 2014

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Роль народонаселення у розвитку продуктивних сил та територіальній організації народного господарства

Розділ 2. Динаміка чисельності та склад населення, особливості його розміщення

2.1 Чисельність та розміщення населення

2.2 Міське та сільське населення

2.3 Урбанізація та проблеми довкілля

2.4 Статево-вікова структура населення

Розділ 3. Національний склад населення та його територіальні особливості

Розділ 4. Поняття, форми та види зайнятості

4.1 Трудові ресурси, їх структура. Огляд безробіття та його аналіз в Україні і у Дніпропетровській області

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Населення - важлива складова частина економіки, а також невід'ємна частка будь-якої держави. Адже всі економічні процеси здійснюються, або мають здійснюватися заради населення.

Трудові ресурси - це один з головних елементів продуктивних сил, тому їх вивчення і дослідження вкрай важливе для правильного дотримання економічних законів та принципів розміщення продуктивних сил.

На земній кулі проживає велика кількість різних народів, які перебувають на різних етапах свого розвитку, в тому числі в соціально-економічному, культурному та ін. Етноси являють собою історично складені на певній території сукупності людей, які мають одну мову, деякі загальні ознаки культури і психіки, володіють розвиненим почуттям самосвідомості, зафіксованому в назві. На різних стадіях свого розвитку народи проходять приблизно три стадії : племена та групи племен, народність і нація. Рівень розвитку демографічних процесів віддзеркалюється через систему розвитку показників. З-поміж них освоєними є: динаміка загальної кількості сільського населення, статево-вікова структура, народжуваність, природній приріст і смертність населення.

Географічний аналіз цих показників дає змогу виявити загальні закономірності та характерні особливості їх розвитку в області в цілому та в окремих її частинах.

Упродовж XX століття природні чинники, що визначають кількість населення нашого світу і особливості його розміщення, поступово втрачали своє значення.

Географія населення включає особливості розміщення населення та поселень на земній кулі залежно від природних особливостей та суспільних умов його існування. Кількість населення Землі постійно зростає, і темпи його зростання прискорюються. Зростання населення відбувається за рахунок малорозвинутих країн світу.

Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Понад 2/3 його сконцентровано на 8 % суходолу, близько 85 % проживає в східній півкулі, 60 % ³Л в помірному поясі північної півкулі, більш як 50 % ³А на низовинах і майже 1/3 ³Лв приморській смузі. На розміщення населення впливають природні умови і ступінь розвитку та зосередження виробництва

В даній роботі ставиться за мету дослідити головні особливості розміщення населення Дніпропетровської області, а також трудових ресурсів, як таких. Вивчити всі процеси, які пов'язані з розселенням населення та його трудозабезпеченням.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ НАРОДОНАСЕЛЕННЯ У РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Населення або народонаселення -- це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.).

Народонаселення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Взаємодія людей за допомогою засобів виробництва, з одного боку, та предметів праці -- з іншого, забезпечує матеріальне виробництво. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ у відповідності з наявними природними ресурсами. Розвиток народного господарства (економіки) будь-якої країни можливий лише за певної чисельності населення, яке здійснює виробництво товарів і послуг, необхідних для власного життя суспільства. Виробництво засобів існування та послуг становить суть господарювання людей. Без цього існування суспільства неможливе.

Взаємозв'язок і взаємодія між населенням і розвитком господарства -- процес історичний. Він змінюється і ускладнюється протягом усього історичного розвитку людства. На початку розвитку суспільства населення забезпечувало свою життєдіяльність за рахунок дарів природи, а також за допомогою рибальства та мисливства. На наступних етапах розвитку тип господарства змінився, і замість присвоєння природних засобів існування треба було розвивати відтворювальне господарство. Спочатку це було землеробство і тваринництво. Розвиток цих галузей викликав необхідність виробництва певних засобів праці, що привело до виникнення нового прошарку людей -- ремісників.

Виробництво засобів праці і спеціалізація регіонів на виробництві різних продуктів відповідно до наявних природних умов і ресурсів зумовили розвиток торгівлі як наступного сектора господарювання.

Зазначені вище сектори господарювання характеризують початковий етап розвитку суспільства. В наступні періоди історичного розвитку людство значно ускладнило суспільні відносини. Воно пройшло стадії від доіндустріального суспільства до індустріального та постіндустріального. Сьогодні домінує інформаційна стадія розвитку суспільства, коли наука і розробка нових технологій стають основними сферами діяльності людей.

Таким чином, людина є, з одного боку, активною продуктивною силою, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого, -- вона є. споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Як бачимо, населення і економіка являють собою певну єдність: людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини є фактором, який обумовлює можливості економічного розвитку.

Зайнята в суспільному виробництві частина населення є найбільш активною продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина -- на розвиток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності населення позначаються як на споживчому попиті в цілому, так і на його структурі. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.

При плануванні розвитку і розміщення виробництва та окремих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення. Але для ефективного функціонування народного господарства з постійним зростанням продуктивності праці недостатньо кількісного виміру трудових ресурсів. Не менш важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан та ін. Для функціонування різних галузей народного господарства потрібні трудові ресурси лише певної якості, в тому числі і певної статі. Існує цілий ряд галузей, де більш доцільним є використання праці чоловіків, а в інших -- переважно жінок.

Але тісний зв'язок населення з економікою має місце не лише на стадії виробництва. Не менш тісним є їх зв'язок і на стадії споживання. Тут насамперед слід звернути увагу на те, що демографічна структура населення впливає на масштаби виробництва, структуру і якість товарів, призначених для споживання.

Споживання як важлива форма людської життєдіяльності також має різноманітний вплив на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей народного господарства. Основні характеристики відтворення населення впливають в першу чергу на розміщення і рівень розвитку тих галузей, які виробляють продукцію щоденного попиту, і насамперед продукти харчування. Потреби людей обумовлюють і розвиток галузей соціальної інфраструктури та сфери послуг.

Усі види людської діяльності -- виробництво, споживання матеріальних благ та послуг, відтворення нових поколінь є, з одного боку, явищами соціального життя, що пов'язані з розвитком народного господарства, а з другого, -- це є процеси власне життєдіяльності людей. Тому таким складним, взаємообумовленим і нерозривним є зв'язок між населенням і розвитком територіальної організації народного господарства. Лише на цій основі можлива побудова соціальне спрямованої ринкової економіки в суспільстві, де людина є творцем матеріальних і духовних благ. Метою розвитку економіки має бути забезпечення фізичного, духовного та інтелектуального розвитку нинішніх поколінь та кількісного і якісного відтворення прийдешніх.

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА СКЛАД НАСЕЛЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

2.1 Чисельність та розміщення населення

Чисельність населення області в цілому та окремих її районів є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності процесів суспільного розвитку, і насамперед соціально-економічних та демографічних. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Тенденції демографічного розвитку є неодмінним фактором, який обумовлює економічну і соціальну політику держави. Вивчення процесів відтворення населення, особливо динаміки його чисельності, має практичне значення для встановлення механізму взаємодії економічних і демографічних процесів. Чисельність населення області не є величиною стабільною. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупності різноманітних факторів. Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрями демографічної політики.

Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодержавні переписи (таблиця 1).

Таблиця 1. Населення (на 1 січня)

Рік	Кількість наявного населення	Кількість постійного населення
	всього, тис. осіб	у тому числі	всього, тис. осіб	у тому числі
		міське	сільське		чоловіки	жінки
2009	3398,4	2836,2	562,2	3395,1	1551,2	1843,9
2010	3374,2	2816,2	558,0	3370,9	1538,9	1832,0
2011	3355,5	2801,3	554,2	3352,2	1530,1	1822,1
2012	3336,5	2785,4	551,1	3333,2	1521,4	1811,8

За даними Всеукраїнського перепису населення на 5 грудня 2001 року Особливе значення для України та Дніпропетровської області мають останній перепис населення р. За кожний рік між переписами ведеться поточний облік (розрахункова чисельність) населення за основними параметрами з урахуванням природного руху населення та даних міграції.

Згідно з даними переписів населення по чисельність населення України становила (в сучасних кордонах): у 2009 рік (за даними на 1 грудня) - 46,16 млн. людей, на 1 січня 2010 року в країні проживало трохи більше 46,14 млн. людей, ,а 1 лютого 2011 року 45,93 млн. людей станом на 1 вересня 2012 року чисельність населення України становила 45 млн. 668 тис. мешканців

Як бачимо чисельність населення України та Дніпропетровської області за 2 останніх роки залишалося стабільним.

Розміщення населення Дніпропетровська область належить до областей з високою щільністю населення. На початок 2010 р. середня густота населення становить 105.2 осіб на км2.

2.2 Міське та сільське населення

Зміни в динаміці загальної чисельності населення визначаються змінами у розміщенні міського і сільського населення. Розміщення міського і сільського населення має істотний вплив на раціональне розміщення та оптимальний розвиток продуктивних сил.

Наданий момент у Дніпропетровські області переважає міське населення більш ніж у п'ять разів. Про аналіз статистичних даних свідчить, можна зробити такий висновок що міське населення протягом значного історичного періоду мало стійку тенденцію до зростання,але ця ситуація почала змінюватися з 2008 року це можна побачити на діаграмах (1-3)



Размещено на http://www.allbest.ru/

Лише за період 2009-2011 рр. Кількість міського населення зменшилося на 0,35тис. осіб,а сільське на 0,8 тис. осіб.

У Дніпропетровські області населення проживає у різних типах поселень: малих містах (з населенням до 50 тис. жителів), середніх (50--- 100 тис. жителів), великих (100--250 тис. жителів), крупних (250-- 500 тис. жителів) та найкрупніших (понад 500 тис. жителів, Дніпропетровськ), а також у селищах міського типу.

В Дніпропетровські області нараховувалося Міста: обласного значення 13 районного значення 7, Райони в містах 18, смт 46, села 1 369, селища 69.

В селищах міського типу з людністю понад 20 тис. чол. проживає лише 2% населення, а решта населення проживає у поселеннях до 20 тис. чоловік.

Оскільки основною економічною базою господарського розвитку сільської місцевості є сільськогосподарське виробництво, то в залежності від специфіки цього виробництва в певних природних і соціально-економічних умовах здійснювалося відтворення загальної чисельності населення і особливо його працездатної частини, а також розміщення по території певних населених пунктів.

2.3 Урбанізація та проблеми довкілля

В останні роки особливо гостро постала проблема урбанізації з одночасним збереженням сприятливих природних умов проживання. Залежність фізичного стану людини, як і способу її діяльності, від особливостей природних умов дуже велика. Сучасні зміни в природних умовах пов'язані з територіальною організацією виробництва та розвитком урбанізації. Особливо проблеми збереження належних природних умов загострюються у Дніпропетровській області.

Стан навколишнього природного середовища Дніпропетровська й області Дніпропетровськ - це великий культурний, історичний та торговельно-промисловий центр. Отже можна сміливо говорити, що Дніпропетровську характерні всі екологічні проблеми, що притаманні всім великим містам. Це, в першу чергу, забруднення автотранспортом, зміни в складі атмосферного повітря, шумове забруднення, викиди хімічних речовин у атмосферу, забруднення токсичними відходами, проблема відходів. Майже все це стосується і Дніпропетровської області.

Екологічні проблеми води

Екологічне значення води. На сьогоднішній день проблема забруднення водних об'єктів (рік, озер, морів, ґрунтових вод, інше) є злободенною. Вода є одним з основних джерел життя. Чиста вода - один із факторів здоров'я людини. Без води людина не проживе і трьох днів (тканини живих організмів на 70% складаються з води, тому В.І. Вернадський визначав життя як живу воду), але, навіть розуміючі всю її важність, вода продовжує забруднюватись людиною, яка наносить шкоди собі, своєму майбутньому та навколишньому середовищу та знімає природній режим водних об'єктів. Також у нашому місті багато промислових підприємств, яка забруднюють води хімічними відходами.

Води на Землі багато, але 97% - це солена вода океанів й морів, і лише 3% - прісна. З цих три чверті майже недосяжні живим організмам, тому що ця вода «законсервована» у лідниках гір й полярних шапках (лідники Арктики й Антарктики). Це резерв прісної води. З води, доступної живим організмам, загальна частина знаходиться в їх тканинах.

Потреба у воді величезна. Наприклад, для створення 1 кг біомаси дерева, витрачається до 500 кг води. Тому її треба витрачати економно та не забруднювати.

Забруднення природних вод. Екологічні проблеми. Для оцінки природних вод існують певні показники, головним серед яких є гігієнічні ГДК (граничнодопустимі концентрації). їх дотримання забезпечує добрий стан здоров'я населення. Вони також є критеріями оцінки ефективності заходів з охорони водойм від забруднення. Ці гігієнічні нормативи використовуються також для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з урахуванням запаху, кількості завислих речовин, прозорості , кольору, окислювальності, вмісту розчинного кисню, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів. Аналіз ситуації показав, що малі річки Дніпропетровщини забруднені на порядок більше ніж великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин і практично не вилучають солі важких металів.

У басейні Дніпра, найбільшої водної артерії країни, крім Чорнобильської атомної електростанції діють також Запорізька, Південно-Українська, Хмельницька, Рівненська, Курська і Смоленська АЕС. Через греблі косяки осетрових риб не можуть піднятися на свої природні нерестилища. У Дніпро щорічно скидається 370 млн. кубометрів забруднених стоків, або 14 % від їх обсягу по країні.

36 млн. жителів України, що споживають води Дніпра можуть залишитися без питної води вже в XXI столітті. Наслідки забруднення водного середовища можуть бути дуже різноманітними для здоров'я людини. Шкоди можуть завдати такі поширені забруднювачі як фторо-, хлоро-, фосфорорганічні забруднювачі, нітрати, нітрити, нітросполуки, пестициди, гербіциди тощо.

За даними досліджень 1996 року на території Дніпропетровська та Дніпропетровської області не виявлено жодного водостоку або водойми, які б відповідали вимогам фонового стану, чи характеризувалися як “чисті води”. Найбільшими споживачами води залишаються промисловість, в тому числі енергетика та чорна металургія, сільське господарство та житлово-комунальне господарство.

Способи вирішення проблем. В країні проводиться значна робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництво об'єктів, кожен проект будівництва і реконструкції промислових та інших об'єктів проходить екологічну експертизу.

З метою охорони вод від забруднення потрібно прискорити введення нового порядку лімітування скидів, плати за скиди забруднюючих речовин.

Схема боротьби з екологічними проблемами води:

1.Перш за все - це обмеження промислових скидів у ріки, озера,інші водні об'єкти.

2.Очищення русел та поїм рік і озер від сміття.

3.Удосконалювання технологій виробництва й технологій утилізації відходів.

4.Здійснювати жорсткий контроль за скидом удобрень й ядохімікатів.

5.Контролювати попадання фекальних мас в русла рік.

6.Проведення суспільних заходів по донесенню до населення усієї важливості цієї проблеми.

Охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку.

З цією метою в Україні здійснюється державна екологічна політика, вдосконалюється законодавча та природоохоронна діяльність.

В той же час господарські міністерства та відомства, промислові, сільськогосподарські підприємства домагаються задоволення своїх вузьковідомчих інтересів, нехтуючи законами природи. Це призвело до значних порушень у довкіллі та негативно відбилося на забезпеченні сприятливих умов проживання населення.

Ми маємо порозмислити, невже нам не дороге власне життя, яке ми нехтуємо? Адже об'єм забруднення водоймищ с кожним роком збільшується в декілька раз. Водні ресурси виграють головну роль в життєдіяльності людини, а ця людина, розуміючи усю її важливість, продовжує її забруднювати. Тому починати любити природу потрібно з самого дитинства. Тільки людина може привести до зупинки катастрофічного занепаду природи України, відновленню і врівноваженню екологічного стану й подальшого його поліпшення.

Шумове забруднення є однією з найактуальніших проблем сьогодення. У зв'язку із зростанням кількості автомашин, індустріалізацією, зростанням транспортної рухливості населення, ростом технічного оснащення міського господарства, розширюються контакти між техногенним середовищем міста і природного середовища. Джерелами шумів на нашій вулиці є також бази будівельної індустрії, енергетичні установки, гучномовні пристрої , ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи. Забруднення автотранспортом. Джерелами забруднення атмосфери є також всі засоби сучасного транспорту: автомобільний, залізничний, річковий , повітряний. Атмосферне повітря забруднюється шкідливими компонентами вихлопних газів. Основними шкідливими компонентами вихлопних газів двигунів є оксид вуглецю і азоту, вуглеводню, альдегіди, сірчистий газ. Крім того, бензинові двигуни виділяють речовини в складі яких є свинець, хлор, бром, канцерогенні агенти, а дизельні значну кількість сажі та кіптяви ультрамікроскопічних розмірів.

Забруднення Дніпра. Через забруднення, яке визване стоками, починаються різні біогенні мутації. Із Дніпра пропадає багато видів риби, а ті, що залишаються, - непригодні до їжі. Бідніє флора и фауна Дніпра. Через промислові стоки спостерігається надлишок кисню, тому можна спостерігати так назване «цвітіння» ріки. Кожен, певно, не раз бачив на поверхні води нефтяну плівку, яка викликає зменшення проникнення світла у водну товщу в декілька раз. Змінюється й хімічний склад, підвищується вміст азоту, фосфору та хлоровмісних речовин. Хоча поруч нашого мікрорайону немає заводів, з течією води небезпечні хімікати приходять і до нас.

Радіоактивне забруднення. Після Чорнобильської аварії вся Дніпропетровська область опинилась в зоні підвищеної радіації. Хоча екологічні служби України наполягають на тому, що доза радіаційного впливу є допустимою, а отже знаходиться в межах норми, але трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи спричинили загрозу генетичному здоров'ю нації. Радіоактивні продукти створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Проте катастрофа потягнула за собою не лише тисячі людських життів й нові хвороби, а й зміну метеорологічних умов.

Способи вирішення екологічних проблем. Перш за все ми самі повинні забезпечити собі умови до нормального існування. Ми можемо не забруднювати Дніпро, повітря (перш за все, кинути палити, бо ця шкідлива звичка завдає шкоди не тільки тому, хто палить, а й оточуючим людям, які дихають забрудненим повітрям), будемо викидати мусор у спеціально відведені місця, прибирати вулиці, не будемо занадто шуміти - це в наших силах, це той мінімум, який може виконати кожна людина. Друга ступінь вирішення проблеми - охоронна діяльність господарських міністерств та відомостей. Нажаль, не в нашій компетенції діяльність заводів, які викидають виброси у повітря, фабрик, які забруднюють почву та воду. Коли ми подолаємо ці ступені, вулиця Новорічна стане одним із найгарніших, найчистіших районів міста, а це стане початком до покращення екологічної системи всього Дніпропетровська.

2.4 Статево-вікова структура населення

Статево-вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення. Аналіз статистичних матеріалів свідчить про те, що

На початок 2012р. чисельність постійного населення Дніпропетровської області складала 3333,2 тис. жителів. Як і торік, 83% з них мешкало у містах та селищах міського типу, решта - у селах. Для статевої структури населення Дніпропетровщини лишається характерною стабільна перевага жінок. На початок п.р. їх було на 290 тис. більше, ніж чоловіків. На кожну тисячу жінок області припадало 840 чоловіків (у міських поселеннях - 831, у селах - 884). Найменший цей показник у м. Нікополі (805), а найбільший - у Юр'ївському районі (928). Однак серед жителів у віці “до 32 років” включно переважає населення чоловічої статі. Найвищий цей показник - серед дітей “11 років”, де на кожні 100 дівчаток нараховується 108 хлопчиків. Але, починаючи з віку “33 роки”, співвідношення змінюється з ознакою переваги жінок. Середній вік населення області у минулому році склав 40,7 року. Причому чоловіки “молодше” жінок: їх середній вік - 37,8 року, жінок - 43,2 року. По Україні ці показники становили, відповідно: 40,3; 37,5 та 2,7 року. Наймолодші в області чоловіки мешкають у Новомосковському районі, (середній вік - 36 років), жінки - у м. Першотравенську та Новомосковському районі (41 рік). Кожна четверта людина, котра проживає на Дніпропетровщині, у віці старшому за працездатний. Зміни у віковій структурі населення області на початок 2012р., (головним чином, це зменшення частки населення у працездатному віці та зріст частки населення старше працездатного віку) призвели до збільшення навантаження на працездатне населення. Тобто, на кожну 1000 осіб працездатного віку припадало в середньому 662 особи непрацездатного віку, у т.ч. 242 дитини у віці до 16 років та 420 осіб у віці, старшому за працездатний.

РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ТЕРИТОРІАЛЬНІ

Національний склад населення Дніпропетровської області характеризується значною чисельною перевагою основної нації -- українців це показано на таблиці 2

Таблиця 2. Національний склад населення

Національність	Кількість (тис. осіб)	%	Національність	Кількість (тис.осіб)	%
Українці	2825, 8	79,3	Татари	3,8	0,11
Росіяни	627,5	17,6	Німці	3,8	0,11
Білоруси	29,5	0,8	Грузини	2,8	0,08
Євреї	13,7	0,4	Болгари	2,3	0,06
Вірмени	10,6	0,3	Корейці	1,4	0,04
Азербайджанці	5,6	0,2	Узбеки	1,4	0,04
Молдовани	4,4	0,12	Греки	1,1	0,03
Цигани	4,1	0,11	Інші національності	15,6	0,4

Українську мову вважали рідною 67% населення області Середня густота населення становить 105.2 осіб на км2

Природний рух населення за 2010 рік; народжені: 37309 (11,1 на 1000 осіб), померлі: 54973 (16,3 на 1000 осіб), приріст: -17664 (-5,2 на 1000 осіб). Міграційний рух населення за 2010 рік: У межах України: Число прибулих: 39814 (11,8 на 1000 осіб) Число вибулих: 41248 (12,2 на 1000 осіб) Приріст: -1434 (-0,4 на 1000 осіб).

Зовнішня міграція: Число прибулих: 1580 (0,5 на 1000 осіб) Число вибулих: 1229 (0,4 на 1000 осіб) Приріст: +351 (0,1 на 1000 осіб).

Протягом історичного періоду національний склад населення України

змінювався, і сучасні державні кордони країни суттєво відрізняються від етнічних меж проживання українців. Українці проживають не лише на суміжних з Україною територіях, ай в багатьох віддалених від неї країнах світу. Але найбільша кількість українців проживає в Росії -- понад 4,4 млн. чол. Це друга за чисельністю нація, що проживає в Росії. Значна частина українців постійно проживає в Польщі, Білорусі, Словаччині, Молдові, США, Канаді, Аргентині, Австралії, Німеччині та багатьох інших країнах світу.

Національний склад населення України постійно змінюється і під впливом міграції. За останні роки з України виїжджало більше населення, ніж приїжджало на її територію. Серед національностей, що виїжджають з України, найбільшу чисельність становлять росіяни, євреї, молдавани. Разом з тим населення України зростало за рахунок азербайджанців, білорусів, вірмен, болгар, грузинів.

За межами України нині проживає понад 9 млн. українців, з яких більш як 7 млн. чоловік. демографічний регіональний населення трудозабезпечення

Злагоджена життєдіяльність представників різних національностей неможлива без шанобливого ставлення і поваги кожного народу до іншого. Це стосується як українців, так і національних меншин, які проживають в Дніпропетровські області

РОЗДІЛ 4. ПОНЯТТЯ, ФОРМИ ТА ВИДИ ЗАЙНЯТОСТІ

Використання трудових ресурсів характеризується показником зайнятості.

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення -- найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.Згідно із законом України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

-працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;

-громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

-вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

-громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

-особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

-зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

-працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.

Повна зайнятість -- це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах. Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів.

Часткова зайнятість -- це добровільна неповна зайнятість.

Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи. Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:

-характер діяльності;

-соціальна належність;

-галузева належність;

-територіальна належність;

-рівень урбанізації;

-професійно-кваліфікаційний рівень;

-статева належність;

-віковий рівень;

-вид власності.

Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.

Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.

Зайнятість неповний робочий час -- це робота неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.

Тимчасова зайнятість -- це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк.

Сезонна зайнятість -- це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.

В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена нерегламентована форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.

Нерегламентована зайнятість -- це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.

Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної. В Україні спостерігається скорочення працюючих та зростання обсягів прихованого і відкритого безробіття. За 1997 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, скоротилася майже на 3% порівняно з 1996 р. Протягом 1997 р. з різних причин залишили постійні робочі місця 20,6% робітників і службовців. Дві третини звільнених були прийняті в різні сектори економіки, а одна третина знайшла самостійне заняття або поповнила лави безробітних. Висока мобільність кадрів спостерігається переважно у виробничих галузях.

4.1 Трудові ресурси, їх структура. Огляд безробіття і його аналіз в Україні та в Дніпропетровській області

Трудові ресурси -- це частина населення України, яка має необхідний фізичний розвиток, здоров'я, освіту, професійні знання та кваліфікацію для заняття суспільне корисною працею. Трудові ресурси вважаються головною продуктивною силою суспільства. Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення.

Безробіття відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення. Види безробіття

Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

Сезонне безробіття -- результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

Панельне безробіття (у розумінні монетаристів -- природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури.

Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

Структурне безробіття -- виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції.

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці України в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. - це збільшення рівня економічної активності з 71,6% до 72,4% населення працездатного віку; незначне збільшення рівня зайнятості з 66,5% до 67,5% населення відповідного віку; зниження рівня безробіття економічно активного населення відповідного віку: визначеного за методологією МОП з 7,1% до 6,8%; зареєстрованого з 3,7% до 3,0%; зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 36,8% до 41,0%

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15-70 років у цілому по країні у І півріччі 2010р., порівняно з відповідним періодом 2009р., скоротилася на 66,6 тис. осіб, або на 4,5% та становила 1,4 млн. осіб [7]. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міської місцевості (1,0 млн. осіб), решту - сільські жителі (384,8 тис. осіб). Загальне скорочення безробіття населення віком 15-70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 67,3 тис. осіб, або на 4,6%).

Рівень безробіття населення віком 15-70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні знизився на 0,4 в.п. та становив 6,2% економічно активного населення зазначеного віку і був нижчим, ніж в середньому по країнах Євросоюзу (6,9%).

Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) у І півріччі 2010р. знизився на 0,3 в.п. та становив 6,8%. Більш суттєве зниження цього показника спостерігалося серед чоловіків, на відміну від жінок, та серед сільського населення ніж серед міського населення (діаграма 4)

Діаграма 4. Рівень безробіття населення (за методологією МОП).

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався серед молоді віком 15-24 роки. У порівнянні з відповідним періодом 2010р. спостерігалось зниження цього показника майже по всім віковим групам (таблиця 3).

Таблиця 3. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) в 2,3 рази перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок - у 1,7 раза, чоловіків - у 3 рази, міського населення - у 3,5 раза, сільського населення - у 1,2 раза більше) (діаграма 5).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Діаграма 5. Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання у І півріччі 2009-2009рр.у % до економічно активного населення працездатного віку

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15-70 років знизився в усіх регіонах. Найбільше зниження цього показника відбулося у Черкаській, Чернівецькій (на 0,9 в.п. у кожній), Миколаївській (на 0,8 в.п.), Волинській, Житомирській, Херсонській областях (на 0,6 в.п. у кожній).

Слід зазначити, що максимальне значення цього показника спостерігалось у Тернопільській області (8,9%), а мінімальне - у м. Києві (2,9%) (таблиця 4).

Таблиця 4. Безробітне населення (за методологією МОП) в Україні та Дніпропетровській області, (в середньому за період)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основними причинами незайнятості безробітних в Дніпропетровській області віком 15-70 років (за методологією МОП) у І півріччі 2009р. виступали: звільнення за власним бажанням (37,3%), вивільнення з причин економічного характеру (29,3%), непрацевлаштованість після закінчення навчальних закладів (18,1%), звільнення у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору (11,1%) (діаграма 6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діаграма 6. Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП), у % до загальної кількості безробітних.

Серед населення у віці 15-70 років 12,9 млн. осіб складала категорія економічно неактивного населення, з них кожен другий був пенсіонером за віком, по інвалідності та на пільгових умовах, кожен четвертий - учнем або студентом, кожен сьомий - зайнятий в домогосподарстві. Зазначена група населення також включає незайнятих осіб, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за аналогічний період 2009р. ця категорія осіб працездатного віку скоротилася на 8,6% та у І півріччі 2010р. становила 160,2 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у І півріччі 2010р. складала 110,1 тис. осіб, або 1,4% економічно неактивного населення працездатного віку (І півріччі 2009р. відповідно - 125,1 тис. осіб, або 1,5%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 8,0%, проти 6,8%, розрахованого за методологією МОП (у І півріччі 2007р. - 8,5% та 7,1% відповідно).

При цьому більше зневірених у пошуках роботи, з урахуванням тих, які не знають де і як шукати роботу, серед чоловіків та сільського населення.

За адміністративними даними державної служби зайнятості в Дніпропетровській області послугами цієї установи у І півріччі 2010р. скористалися на 10,8% менше не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що, ніж у І півріччі 2009р. Серед таких осіб кожен другий (49,9%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (25,2%) - посаду службовця, решту складали некваліфіковані працівники та особи без професії. Статус безробітних впродовж І півріччя 2010р. набули 415,1 тис. незайнятих осіб, що на 12,6% менше, ніж у І півріччі 2009р. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з І півріччям 2009р., зменшилась на 16,8%, що складає близько половини (44,6%) кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.

Рівень зареєстрованого безробіття в Україні в середньому за І півріччя 2008р. склав 3,0% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (3,9%), порівняно з чоловіками (2,3%) та у населення сільської місцевості (5,4%), порівняно з міськими жителями (2,0%).

Для зареєстрованого безробіття притаманна суттєва регіональна диференціація. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття у І півріччі 2010р. спостерігався у Тернопільській області, а найнижчий - у м. Києві.

Таблиця 5. Зареєстроване безробіття в Україні та у Дніпропетровській області в 2009-2010 рр

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слід зазначити, що впродовж І півріччя 2010р. в Україні показник середньої тривалості зареєстрованого безробіття у порівнянні з І півріччям 2009р. не змінився та становив 7 місяців, аналогічний показник серед безробітних працездатного віку (за методологією МОП) знизився з 7 місяців до 6 місяців у І півріччі 2010 року. При цьому кількість безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, за цей період зменшилась на 17,1% та на кінець І півріччя 2010р. становила 60,9 тис. осіб, або 11,3% від загальної кількості зареєстрованих безробітних.

За адміністративними даними державної служби зайнятості в Україні кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, в установах, організаціях на кінець І півріччя 2010р. становила 207,2 тис., що на 3,6% менше, ніж на кінець І півріччя 2009р. Динаміку попиту та пропозиції характеризують дані, наведені в таблиці 10.

За сприяння державної служби зайнятості у І півріччі 2010р. було працевлаштовано 578,1 тис. осіб, або близько половини (41,0%) незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у І півріччі 2009р. - 582,3 тис. та 36,8% відповідно). Із зазначеної кількості громадян 21,6 тис. отримали роботу шляхом надання дотацій роботодавцям, а 15,3 тис. осіб організували власну справу за рахунок виплат одноразової допомоги по безробіттю.

Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному періоді через державну службу зайнятості, жінки складали 47,8%, а молодь у віці до 35 років - 48,0%.

У січні-червні 2010р. кожен четвертий незайнятий громадянин отримав роботу у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, кожен п'ятий - у переробній промисловості або у торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку. Незначне зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення порівняно з січнем-червнем 2009р. спостерігалося у торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку (на 1,1 тис. осіб), фінансовій діяльності (на 0,7 тис. осіб), добувній промисловості (на 0,6 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб більше половини зайняли місця робітників, 22,3% - посади службовців, 19,6% - місця, які не потребують спеціальної підготовки.

Зростання рівня працевлаштування населення спостерігалось в усіх регіонах країни (таблиця 6).

Таблиця 6. Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян в Україні та у Дніпропетровській області у І півріччі 2008 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слід відмітити, що кількість незайнятих громадян, які були зняті з обліку без вирішення питання працевлаштування у І півріччі 2010р., порівняно з відповідним періодом 2009р., скоротилася на 66,3 тис. осіб, або на 19,2% та становила 278,1 тис. осіб.

ВИСНОВОК

Фактор наявності трудових ресурсів залежить від чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури. Треба зазначити, що з розвитком науково-технічного прогресу, який супроводжується зростанням наукомісткості та ускладненням виробництва, роль трудового фактора збільшується.

Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на виробництво одиниці продукції. У першому наближенні це робиться шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості продукції. Проте такий метод розрахунку працемісткості не завжди точний. Багато залежить від вартості вихідної сировини: якщо вона дорога, то в кінцевій собівартості готової продукції її питома вага буде велика й понизить через це питому вагу заробітної плати. Сам розмір заробітної плати теж залежить від багатьох обставин, які не завжди відбивають справжні витрати праці (цінова політика уряду, регіональні доплати до зарплати тощо). На питому вагу зарплати у собівартості впливає також рівень механізації праці.

Точнішим - хоча не завжди зручним для розрахунків - є метод натуральних показників, - наприклад, витрати людино-годин на одиницю продукції. Цей метод звичайно використовується у сільському господарстві й дає чітке уявлення про працемісткість окремих видів виробництва.

Працемісткість можна також визначити через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробничника (у тоннах). Наприклад, на одну людину з промислово-виробничого персоналу (ПВП) у вугільній шахті припадає 750 т видобутого вугілля на рік; у виробництві соди це число становить 130 т, синтетичного каучуку - 90 т, сталі - 61 т, але у виробництві холодильного обладнання - лише 6 т, віскозного шовку - 3 т, трикотажної пряжі -2 т, обчислювальної техніки - лише 0,6 т. Зрозуміло, що чим менше продукції за вагою припадає на одну людину, тим вища працемісткість. Здебільшого для визначення працемісткості виробництва використовується комбінований метод, що враховує натуральні й вартісні показники.

Найбільш працемісткими виявляються такі галузі: електроніка (виробництво ЕОМ, телевізорів, радіоприймачів, побутової електроніки), приладобудування, оптико-механічне, інструментальне виробництво, автомобілебудування, верстатобудування, швацька, бавовняна, вовняна, шовкова, взуттєва промисловість. Щодо паливної промисловості, то вона не є працемісткою в економічному розумінні: високу питому вагу зарплати у собівартості продукції наприкінці 80-х років пояснювали невиправдано низькими розцінками на саму паливну сировину. При цьому треба враховувати, що працемісткість вуглевидобутку набагато вища, ніж нафти й газу.

Працемісткі види виробництва у промисловості розміщуються у містах, які мають вільні трудові ресурси. Це не обов'язково найбільші міста: дуже часто у маленьких і середніх містах є певний контингент незайнятого населення. Нерідко місто, що виросло біля шахти, змушене міняти свій профіль через вичерпання мінеральних ресурсів. У такому випадку формується незайняте населення.

Працемісткі види сільськогосподарського виробництва доцільно розмішувати у регіонах з високою щільністю сільського населення. У сучасному світі існує тенденція випереджуючого розвитку працемістких галузей у країнах, що розвиваються. У них є надлишок працездатного населення, котрому ще й платити можна небагато. Ось чому ненаукомісткі види виробництва, які потребують великих витрат праці (більшість галузей легкої промисловості, побутова електроніка), дедалі більше переміщуються з розвинутих країн до таких, що розвиваються.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев А.И. Социально-экономическая география России. -- М.: Варяг, 2009. -- С. 50, 65.

2. Белоконь Н.В. Трудовы ресурсы села (проблемы сезонной занятости). -- К.: Наукова думка, 2011. -- С. 20.

3. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. -- К.: Наукова думка, 2009. -- С. 31.

4. Заставний Ф.Д. Населення України. -- Львів: МП «Край», 2012. --

224 с.

5. Заяць Т.А. Відтворення робочої сили України: регіональні аспекти. -- К.: Ленвіт, 2006. -- 100 с.

6. Заяць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. -- К.: Ленвіт, 2011. -- 152 с.

7. Крисанов Д.Ф. Сельское расселение: социально-экономический аспект. -- К.: Наукова думка, 2009. -- 142 с.

8. Либанова 3.М., Полий Е.М. Демографическое развитие Украинской ССР в 70--80-х годах й его перспектива. -- К.: СОПС УССР АНУССР, 2001.-- 22с.

9. Нові Закони України. Вип. 1. -- К., 2010. -- С. 75.

10. Піпгюренко Ю.І. Розвиток міст і міське розселення в Українській PCP. -- К.: Наукова думка, 2009. --С. 109-118.

11. Расселение: вопросы теории развития (на примере Украинской ССР) / Под. ред. Ф.Д. Заставного. -- К.: Наукова думка, 2011. -- С. 34.

12. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. С.П. Качана. --К.: Вища школа, 2010. -- 375 с.

13. Рассет 3. Процесс старения населення. -- М.: Статистика, 2012. --

...