Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Економіка Східного регіону

1.1 Місце і роль Східного економічного регіону в економіці країни

1.2 Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

1.3 Територіальна і галузева структура господарства регіону

1.4 Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

2. Економіка Карпатського регіону

2.1 Місце і роль Карпатського економічного регіону в економіки країни

2.2 Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

2.3 Територіальна і галузева структура господарства регіону

2.4 Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

Практична частина

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Перед тим як перейти до розгляду даної теми, слід зауважити, що метою курсової роботи є розкриття економічної характеристики Східного та Карпатського економічних районів.

Завданням курсової роботи є висвітлення наступних питань:

- Місце і роль економічних регіонів в економіці країни

- Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіонів

- Територіальна і галузева структура господарства регіонів

- Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів

Східний та Карпатський економічні райони відіграють провідне місце у економіці нашої держави і є одними з найрозвинутіших територіально-виробничих комплексів на території України.

Площа - 84,0 тис.км2. Населення - 6046,0 тис. осіб. Склад: Полтавська, Сумська і Харківська області.

Східний економічний регіон

-Східний економічний район належить до найбільш індустріальне розвинених районів України, має вигідне економіко-географічне положення, розташований на важливих шляхах сполучення з економічними районами Росії і портами Чорного та Азовського морів, а також країнами Центральної і Західної Європи, поблизу металургійних баз Донбасу, Придніпров'я. На північному сході район межує з Курською і Бєлгородською областями Центрально-Чорноземного району Російської Федерації, на сході - з Донецьким економічним районом, на півдні - з Придніпровським, на південному заході й заході - з Центральним і Поліським економічними районами України.

Зручне економіко-географічне положення району щодо джерел сировини й палива, сприятливі економічні та природні умови створюють високі потенційні можливості для комплексного розвитку його господарства

Карпатський економічний регіон

Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківска, Львівска і Чернівецька області) займають площу в 56,6 тис. км² (або 9,4 % території України), де проживають 6,5 млн. чол. (або 12 % її населення). Значну частину території регіону займають Українські Карпати -- унікальна гірнича екосистема на Заході нашої держави. В силу ряду об'єктивних і суб'єктивных причин намітились (а в останні роки -- поглибились) тенденції до соціально - економічного упадку краю: розбалансовані господарські з'вязки, прогресує безробіття, загострюються диспропорції в життевому рівні населення в його гірній та рівнинній частинах, на0ближаєтся до критичної демографічної ситуації, деградує унікальна природа Карпат, запущені історико-культурні цінності регіону.

Ці та ряд інших негативних явищ і тенденцій (не кажучи вже про чисто виробничі проблеми) являються, безумовно, внаслідок непродуманої, а подеколи -- і авантюрної економічної політики радянської влади в попередні роки. Правда, ряд помилок допущений уже в посткомуністичний період, особливо -- в здійсненні ринкових реформ на рівні макроекономічного регулювання. Треба також признати, що сьогоднішній соціально-економічний стан карпатських областей в значній степені, являється внаслідок відсутності чіткої державної регіональної політики в Україні.



1. Економіка Східного регіону

1.1 Місце і роль Східного економічного регіону в економіці країни

До складу Східного економічного регіону входять Полтавська, Сумська і Харківська області. Площа економічного регіону - 84,0 тис. км2 і становить 13,9 % території України, має вигідне економіко-географічне положення, регіон розташований на важливих шляхах сполучення розвиненими районами Росії, портами Чорного і Азовського морів, а також з країнами Центральної і Західної Європи, поблизу матеріальних баз Донбасу .

Більшість території регіону знаходиться у лісостеповій зоні, шість районів Сумської області - у Поліській, декілька районів Полтавської--у степовій зоні.

Лісовий ландшафт на південь від Глухова змінюється лісостеповим, а далі на південь від Кременчука і Харкова - степовим.

4/5 усієї площі грунтів має природну родючість, Поліська частина регіону - з менш родючими фунтами і вимагає відповідного внесення добрив.

Таблиця 1

Природно-географічні умови в загальному сприятливі для розвитку продуктивних сил. Достатньо висока густота населення, розгалужені транспортні зв'язки сприяють розвитку промисловості, насамперед, машино будування.

Через Східний економічний регіон проходять важливі транспортні магістралі: міжнародний транспортний коридор Європа - Азія (через Сумську обл.), траса міжнародного значення Москва - Сімферополь (через Харківську область).

У регіоні склався індустріально-аграрний господарський комплекс. Важливе місце у структурі економіки займають харчова і легка промисловість, а також аграрно-промисловий комплекс, який розвивається на базі багатогалузевого сільського господарства.

У регіоні на 1 січня 2009 р. проживало 5,639 тис. чол. Порівняно з 1991 р. населення в регіоні скоротилося майже на 300 тис. чол. Густота населення становить 70,5 чол/км2. Найбільша густота населення в Харківській області - 93,6 чол/км2, що пояснюється концентрацією виробництва і наявністю великої кількості міських поселень. У регіоні налічується 46 міст, 104 селища міського типу, 1081 сільська рада. Найбільші міста Східного регіону - Харків - місто-мільйонер, Суми, Полтава, Кременчук. Особливо вирізняється Харківська міська агломерація з ядром у Харкові, навколо якої зосереджено багато міст і селищ міського тилу.

Місто Харків - найбільший багатогалузевий центр регіону, навколо нього сформувався великий промисловий вузол, куди входять міста Дергачі, Буда, Мерефа, Люботин, Пісочин, Чугуїв. У цьому вузлі зосереджено 2/3 міського населення Харківської обл. і виробляється 4/ 5 промислової продукції області.

У Полтавській області найбільш багатогалузевими є Полтава, Кременчук. Тут сконцентровано 2/5 промислових підприємств і випускається 2/3 товарної продукції промисловості області.

У Сумській обл. у м. Сумах сформований Сумський промисловий вузол, в якому виробляється продукція машинобудування та хімічної промисловості. У Шостко-Глухівському вузлі також переважають хімічна промисловість і машинобудування

Міське населення регіону складає 70 %. Найвищий рівень міського населення у Харківській обл. - 78,8 %. В усіх трьох областях здійснюється видобуток нафти і газу. У нафтовидобувній галузі вирізняється Сумська обл., на її частку припадає до 20 % запасу нафти України. Значні балансові запаси нафти є в Полтавській обл. (близько 10 % запасів України). На території регіону є Кременчуцький нафтопереробний завод - один з найбільших в Україні, який і зараз виробляє значну кількість нафтопродуктів.

Зручне економічно-географічне положення Східного економічного регіону щодо джерел сировини і палива, транспортних зв'язків, сприятливі умови створюють високі потенційні можливості для комплексного розвитку його господарства.

1.2 Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

Мінерально-сировинні ресурси

У регіоні вдало поєднуються рівнинна поверхня, сприятливий кліматичний режим, родючі грунти, значні запаси корисних копалин. У Полтавській і Харківській обл. виявлені багаті залізорудні родовища, серед яких вирізняється Кременчуцьке, але важливе значення для регіону і країни мають ресурси паливної галузі.

Особливо важливий нафтогазоносний район знаходиться у Дніпровсько-Донецькій западині. Тут розташована одна з найбагатших на нафту і газ областей України - Полтавська, На базі наявних родовищ створено паливно-енергетичний комплекс і здійснюється забезпечення сировиною ряду галузей органічної хімії. Багаті родовища газу є у Харківській області, а саме: Шебелинське, Єфремівсь-ке, Пролетарське, Західно-Сосновське, Кегичівське.

У регіоні видобувають 83 % природного газу всієї України. З родовищ, що експлуатують, видобувається: нафта з конденсатом - 65,7 % від видобутку в Україні, залізна руда -14%, абразивна сировина -91,1 %, скляна сировина - 44 %.

Наявність потужної промисловості в регіоні супроводжується значним споживанням електроенергії. Серед галузей промисловості найбільш енергомісткими є машинобудування і металообробка, які споживають 28,5 % всієї електроенергії. Велику кількість електроенергії споживає житлово-комунальне господарство регіону - 29,9 %. Найпотужніша серед теплових електростанцій - Зміївська ДРЕС (2,4 млн. квтг).

У регіоні є відкриті родовища фосфоритів у Харківській і Сумській обл., є поклади кам'яної солі (Сумська обл.), каоліну, кварцових та скляних пісків, крейди, мергелю, вапняків, глин для виробництва будівельних матеріалів.

Земельні ресурси

Сільгоспугіддя займають 15,1 % від сільськогосподарських угідь України. У регіоні переважають чорноземи, цінні і родючі грунти. На півночі виділяються мало- і середньому чорноземи, які менш родючі, а також підзолисті і болотні грунти. Високоврожайні чорноземні фунти, сприятливі кліматичні умови дають змогу регіону зайняти в Україні важливе місце у виробництві товарного зерна, зокрема пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику; розвивати овочівництво і садівництво, м'ясо-молочне і м'ясне тваринництво. Розораність грунтів становить 80,4 % від загальної площі сільгоспугідь. Розвиток сільського господарства базується на раціональному використанні великих площ ріллі та природних кормових угідь.

Водні ресурси

Серед річок найбільше народногосподарське значення мають Дніпро з Кременчуцьким водосховищем, Дніпродзержинське і Червоноармійське водосховища. Решта річок невеликі, маловодні: Ворскла, Сіверський Донець (верхня течія), Десна, Сула, Псьол, Хорол.

Відомі джерела мінеральних вод у Полтавській (Миргородське, Гоголівське) і Харківській (Березівське) обл.

На річці Сіверський Донець знаходиться Печенізьке водосховище, а на річці Оскол - Краснооскольське. Ці річки використовуються для водопостачання промислових підприємств, а також для розвитку сільського господарства.

Водні ресурси забезпечують господарську діяльність Полтавської і Сумської областей, у Харківській запаси води недостатні.

Лісові ресурси

Ліси в регіоні займають 10 % території, зокрема в Сумській -15 %, Харківській - 9,4 %, Полтавській - 6,6 %.

Переважають змішані ліси: сосна з дубом та інші листяні породи у поліській частині. Для лісостепу характерні листяні ліси - грабово-дубові та липово-дубові.

Однак з метою захисту фунтів від ерозії та потреб в лісодеревині потрібно заліснювати територію майже удвічі. Це проблема, яка вимагає часу, довготермінова, але від неї не варто відступати, потрібно мати цілеспрямовану програму для стратегічної перспективи.

Рекреаційні ресурси

У регіоні є сприятливі кліматичні умови, мальовничий ландшафт, достатньо густа мережа річок, мінеральні води, ліси, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які визначають достатній рекреаційний потенціал для організації оздоровлення і відпочинку людей.

Як уже зазначалось, у регіоні є 11 розвіданих родовищ мінеральних вод, 10 з них експлуатуються. їх щорічний видобуток - 0,5 млн. м3. Регіон багатий природними рекреаційними ресурсами - це Поліські ландшафти на півночі, долини чисельних річок, музеї Полтави, художня кераміка в Опішні, живописні села Великі Сорочинці, Диканька та ін.

Демографічний потенціал

Як і по Україні в цілому, загальна чисельність населення у регіоні скорочується, в тому числі знижується чисельність і трудових ресурсів. Національний склад населення регіону неоднорідний. Українці становлять 79,1 %, росіяни - 18,4 %. регіон виробничий ресурсний природний

У містах Східного економічного регіону проживає 65,9 % населення, що на 2 % менше, ніж в цілому по Україні. Найбільш урбанізованою є Харківська область - 79,2 %. Тут склалася одна з найбільших міських агломерацій України - Харківська. Найнижча частка міського населення в Полтавській області - 57,4 %.

Відносно висока частка сільського населення в регіоні пояснюється наявністю інтенсивного сільського господарства, в якому переважають трудомісткі галузі рослинництва і тваринництва. В цілому в регіоні, як і в кожній області зокрема, від'ємний природний приріст населення (в Полтавській - 4,9 %, Сумській - 5,3 %, Харківській -4,1 %). Особливо загрозливе становище у сільських поселеннях регіону. В селах Полтавщини від'ємний приріст - 10,7 %, Сумській області - 13,7 %, Харківській - 8,6 %. Високим є відсоток населення старших вікових груп у сільській місцевості. Найбільша частка людей пенсійного віку у Сумській області (25 % від усього населення).

Трудовий потенціал

Трудовими ресурсами регіон, в основному, забезпечений. У регіоні сформувався ринок праці, який можна охарактеризувати як диференційований по областях, за основними тенденціями розвитку. Зокрема для Полтавської та Сумської областей характерними ознаками є трудодепресивність та застійність Для ринків цього типу головним чинником успішного розвитку є стабілізація сільськогосподарського виробництва та пов'язаних з ним переробних виробництв, розвиток соціальної інфраструктури села за допомогою прямих державних інвестицій, забезпечення еквівалентного товарообміну між містом та селом, а також розвиток трудомістких галузей промисловості - легкої і неметаломісткого машинобудування. Покращення ситуації на ринку праці в регіоні є можливим за умови поширення перекваліфікації та підвищення професійнофахових властивостей потенційних учасників виробництва, збільшення мобільності робочої сили.

Науково-технічний потенціал

Особливу роль у розвитку науки і техніки відіграє потенціал наукових закладів Харкова. Наукові дослідження в регіоні ведуться у 265 науково-дослідних та проектно-конструкторських організаціях.

Не дивлячись на значне скорочення кількості науковців (близько 46 % до рівня 1990 р.), у регіоні виконується великий обсяг науково-технічних розробок, які складають близько 17% від усіх обсягів наукових робіт по Україні. Ці дані говорять про високий рівень територіальної концентрації науково-технічної дослідної діяльності регіону. Головними завданнями наукової сфери Східного економічного регіону є забезпечення підприємств високими технологіями для підвищення обсягів, якості асортименту конкурентоспроможності продукції Національного товаровиробництва.

Виробничий потенціал

У структурі Східного економічного регіону основні виробничі фонди становлять 44,6 %, у сільському господарстві - 24,2 %, що дещо менше ніж в середньому по Україні (відповідно 50 % і 26,9 %).

Галузева структура основних невиробничих фондів регіону також вирізняється серед аналогічних по Україні. Так, у житлово-комунальному господарстві в регіоні зосереджено 58,2 % фондів, у галузі охорони здоров'я, фізкультури і соціального забезпечення - 5,8 %, культури і мистецтва - 2,1 %,

Вартість промислово-виробничих основних фондів регіону становить 11,7 % від відповідного показника по Україні. Однак треба зазначити, що в регіоні спостерігається значне старіння основних виробничих фондів. Коефіцієнт їх оновлення дуже низький (0,03 - 0,05) і вимагає значного прискорення оновлення виробничого потенціалу.

1.3 Територіальна і галузева структура господарства регіону

Промисловість

У комплексі Східного економічного регіону провідне місце посідає промисловість, ВВП якої складає 75 %. За показниками обсягів промислового виробництва вартості основних фондів і чисельності промислово-виробничого персоналу Східний регіон посідає третє місце після Донбасу і Придніпров'я. Регіон спеціалізується на машинобудуванні, нафтогазовій, хімічній, харчовій промисловості.

Машинобудування і металообробка є провідними галузями, в них зайнято понад 60 % усього промислово-виробничого персоналу. У Харкові і області зосереджено близько 20 % машинобудування країни.

Східний економічний регіон має високу частку в усіх галузях економіки України. Валова додаткова вартість економічного регіону становить в межах 13 % всієї додаткової вартості України, з неї майже половина виробляється в Харківській обл. Найбільший внесок у валову додаткову вартість України здійснює промисловість регіону - 14,6 % новоствореної промислової вартості. У Полтавській обл. створюється 5,3 % додаткової вартості промисловості, У Харківській -6,8 %, у Сумській - 2,6 %.

Будівельна індустрія регіону створює понад 14 % усієї додаткової вартості цієї галузі, сільське господарство - 12,3 %.

У Східному економічному регіоні історично склався багатогалузевий промисловий комплекс. Територіально-галузева структура його промисловості наведена у табл.2



Таблиця 2

Як видно із таблиці, у структурі промислової продукції переважає обробна промисловість, зокрема в Харківській і Сумській обл. (відповідно 28,9 % і 25,5 %). Основними провідними галузями є машинобудування і приладобудування, енергетичне і електротехнічне, яке представлене турбінним, електротехнічним, електромашинобудівним, кабельним та іншими виробництвами.

У Харкові зосередженні важливі галузі машинобудування: енергетичне та електротехнічне, що випускають парові турбіни для теплових і атомних електростанцій та гідротурбіни великої потужності, турбогенератори, електродвигуни й електроустаткування для тепловозів, прокатних станів, шахтного устаткування.

У Полтаві - заводи електротехнічних виробів, газорозрядних ламп; у Сумах - заводи важкого компресоробудування та електроламп.

Транспортне машинобудування розміщене в Кременчуці (вантажні автомашини, тягачі й автосамоскиди, залізничні вагони). У Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, Ромнах, Шостці розташовані підприємства, на яких виготовляють устаткування для різних галузей промисловості . В економічному регіоні розміщений великий центр авіаційної промисловості (Харків), де виготовляють пасажирські і транспортні літаки.

У регіоні випускається складна побутова техніка: телевізори, пральні побутові машини, ЕОМ, калькулятори, радіоапаратура, електронні мікроскопи.

Значне місце в структурі промисловості регіону посідає легка промисловість, обсяги якої становлять 13,4 % загальноукраїнського, в тому числі Харківської обл. - 5,1 %.

У регіоні є вагомий комплекс паливних галузей: газо- і нафтодобувної, нафтопереробної, а також торф'яної. Обсяг продукції паливної промисловості становить 30 % від загальноукраїнського.

У східному регіоні одним з найбільш потужних в Україні є будівельний комплекс. На базі численних родовищ виробляються різноманітні будівельні матеріали: цемент, залізобетонні вироби, черепиця, кераміка, облицювальна плитка, фаянс. Потужні підприємства будівельної індустрії працюють у Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, тут діють домобудівні комбінати. У більшості містах розташовані заводи будівельних матеріалів та цегельні заводи.

У регіоні розташовані підприємства деревообробної і меблевої промисловості, переважно у великих промислових центрах - Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, які в більшості працюють на привозній сировині.

Сільське господарство

Соціально-економічні природні умови регіону сприяють високоінтенсивному розвитку сільськогосподарського виробництва. На сільгоспугіддя тут припадає понад 70 % земельної площі. їх загальна кількість становить майже 6 млн. га, в тому числі посівна площа - 4244 тис га, тобто 15,6 % від загальної площі посівів в Україні Більшість сільськогосподарських підприємств спеціалізується на вирощуванні зернових, цукрових буряків, соняшнику і на м'ясо-молочному тваринництві, птахівництві.

У регіоні більше половини посівних площ припадає на зернові культури, серед яких найбільше озимої пшениці, ячменю, жита, гречки, кукурудзи. Тут вирощується значна частка технічних культур. Цукрові буряки вирощують майже на всій території регіону, а соняшник - переважно на півдні та південному сході. У західній частині поширені посіви тютюну та ефіроолійних культур. Картоплю, овочі вирощують майже в усіх господарствах, але найбільше - навколо великих міст, в південній та західній частині. Розвинені також садівництво і ягідництво.

Частка тваринництва в структурі сільськогосподарського виробництва становить 52,7 %. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Південь має м'ясо-молочний напрям,у південно-східній частині регіону значного розвитку набуло вівчарство (переважають тонкорунні вівці), свинарство - м'ясного напрямку. Оскільки тваринництво домінує, в регіоні великі площі угідь зайняті під кормовими культури (багаторічні трави, коренеплоди, кукурудза). У регіоні розвинені також рибальство, бджільництво та шовківництво.

Показники, що характеризують виробництво основних видів сільськогосподарської продукції в Східному економічному регіоні, наведено у табл. 11.3.3.2.

Харчова промисловість за обсягом виробництва посідає друге місце після машинобудування. Галуззю спеціалізації є м'ясна і молочна промисловість. Обсяг цієї продукції становить 17,4 від загальноукраїнського показника. Виробництво м'ясної молочної продукції за областями становить: Полтавська - 43,4 %, Сумська - 25,2%, Харківська-30,4%.



Таблиця 3

У регіоні діють підприємства цукрової, м'ясної, молочної, борошномельної-круп'яної, олійної, жирової, спиртогорілчаної, кондитерської та інших галузей харчової промисловості.

Треба зазначитити, що виробництво основних продуктів харчування в Східному регіоні значно скоротилося порівняно з 1990 p., зокрема цукру-піску - близько 26 %, олії - до 90 %, м'яса - на 14,5 %, молока до 51 %.

Певною мірою знизився і рівень споживання основних видів продовольчої продукції надушу населення.

Транспортна система

У Східному економічному регіоні добре розвинуті залізничний, автомобільний, трубопровідний, повітряний і річковий транспорт. Основна частина вантажів перевозиться залізничним і автомобільним транспортом. Загальна довжина залізниць регіону становить 3198 км, а середня густота - 37,5 км на 1000 км2. Найбільші залізничні вузли - Харків (найпотужніший у країні), Лозова, Ворожба, Конотоп, Суми, Кременчук, Полтава, Гребінка.

У регіоні достатньо розвинутий автомобільний транспорт, який використовується як для внутрішніх, так і міжрегіональних та міжнародних перевозок. Загальна довжина автомобільних шляхів регіону становить 24 тис. км, в тому числі понад 7,0 тис км з твердим покриттям. Густота шляхів з твердим покриттям - 256 км на 1000 км2.

Для транспортних зв'язків використовується Дніпро з його притоками Сулою, Пслом, Ворсклою. На Дніпрі розташований великий річковий порт - Кременчук. Через територію регіону проходять магістральні газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород, Шебелинка - Полтава - Київ і нафтопроводи Мічурінськ - Кременчук, Гнідинці - Кременчук та ін.

Авіаційний транспорт представлений в усіх областях регіону. Спеціалізація - перевезення пасажирів та вантажів.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Завдяки особливостям економі-ко-географічного положення і господарської спеціалізації. Східний економічний регіон має чи не найбільш розвинуті економічні зв'язки з зарубіжними країнами серед інших економічних регіонів України. У регіоні зосереджена велика кількість підприємств, діяльність яких спрямована на експорт. У структурі продукції, що експортується, є велика частка високотехнологічних виробів, у тому числі продукція машинобудівного комплексу. Вартість експорту сягає близько 7 % вартості експорту України. Загальна вартість імпорту - 5,4 %. Сальдо експортно-імпортних операцій по регіону позитивне (більше 200 млн. дол. США). Провідними у форму ванні потенціалу зовнішньоекономічної діяльності Східного регіону є харчова ланка АПК, хімічна промисловість, а головним - різнопрофільне машинобудування (особливо у військовій сфері та в галузі авіакосмічного виробництва), продукція яких усе більше користуються попитом на міжнародному ринку.

Східний економічний район має достатньо стабільні зовнішньоекономічні зв'язки з Росією. Одночасно має багатовекторні зв'язки з країнами Сходу, а також Європи і США. Враховуючи, що Сумщина і Харківщина є прикордонними областями з Росією, тут також розвивається транскордонне співробітництво з сусідніми російськими областями.

Соціальна сфера

Східного економічного району характеризується значним розвитком. Регіон має розгалужену систему закладів соціально-побутового комплексу, освіти, охорони здоров'я, культури, спорту.

У галузі освіти навчанням охоплено біля 765 тис. учнів середніх навчальних закладів, понад 35 тис учнів навчаються у професійно-технічних навчально-виховних закладах.

Регіон вирізняється рівнем розвитку вищої освіти, насамперед за рахунок Харкова, який є потужним освітньо-науковим центром. У вищих закладах усіх рівнів акредитації навчається понад 300 тис. студентів, або 15,8 % від загальної кількості в державі.

Достатньо на високому рівні система охорони здоров'я, але за останній період скоротилась кількість ліжок з розрахунку на 10 тис. чол. населення і вона становить близько 70 % до рівня 1990 р.

Скоротилась кількість і клубних закладів, вона становить 81,7 % до рівня 1990 р. Забезпеченість житлом в середньому на одного жителя складає 20,1 м2, що відповідає рівню забезпеченості житлом в середньому по Україні. Особисті потреби населення значною мірою задовольняються за рахунок послуг, що надаються торгівлею, громадським харчуванням, сферою послуг. Однак рівень їх скоротився, особливо сфера послуг в сільській місцевості. Забезпеченість сфери послуг задовольняється у межах 60 %.

Екологічна ситуація

Великої шкоди навколишньому середовищу завдають галузі промисловості, особливо в Харківській обл., територія якої належить до еколого-кризових індустріальних регіонів. Вплив промисловості супроводжується негативними глобальними змінами у повітряному і водному басейнах, надрах і земельних ресурсах. Внаслідок надмірної концентрації забруднюючих виробництв із застарілими технологіями, нагромадження технічних відходів, високого рівня урбанізації відбуваються незворотні процеси деградації природних ресурсів, зростає захворюваність населення тощо. Наприклад, у Харкові, як і в інших містах України, складною проблемою є очищення стічних вод, їх частка коливається в межах 50 %.

Проблеми покращення екологічної ситуації вимагають вдосконалювати виробничі процеси, впроваджувати новітні ресурсозберігаючі технології, здійснювати постійний моніторинг за станом навколишнього середовища.

1.4 Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

У Східному економічному регіоні, як і в усіх інших економічних регіонах України, є ідентичні проблеми, які склалися у кризовому періоді різкого спаду виробництва, що великою мірою склався у зв'язку з розпадом СРСР, оскільки його економіка була спрямована в основному на розвиток воєнного комплексу. В економічному регіоні є достатня економічна і науково-технічна база для його розвитку.

Регіон має усі передумови для налагодження випуску засобів виробництва для різних галузей економіки України та експортних потреб, у першу чергу для реформованих сільськогосподарських структур - селянських спілок, фермерських та індивідуальних господарств

Для регіону важливим напрямом є розвиток паливно-енергетичного комплексу Східний економічний регіон став домінуючим у видобутку нафти й газу в Україні. Від перспективи розвитку цієї галузі залежить нормалізація функціонування паливно-енергетичного комплексу в усій країні. Імпорт в Україну енергоносіїв є сьогодні "критичним імпортом", тому розв'язання цієї проблеми - це головний напрямок розвитку всієї економіки держави.

У галузі агропромислового комплексу Україна забезпечує власні потреби в землеобробній техніці у межах 50-60 %. Тому забезпечення потреб реформованих і реорганізованих сільськогосподарських виробничих підрозділів необхідною технікою, обладнанням, а також посівним матеріалом, мінеральними добривами та фінансовими ресурсами є першочерговими завданнями. Сільське господарство забезпечує не тільки продуктами харчування, але є сировинною базою для багатьох інших галузей і тому є актуальним збереження і підвищення природної родючості землі.

Для соціальної сфери невідкладними заходами мають стати задоволення потреб жителів регіону в життєвоважливих послугах та у створені умов для прискореного і розширеного відтворення робочої сили шляхом докорінного покращання рівня життя населення, особливо у сільській місцевості. Високий ступінь урбанізації території регіону, особливо Харківщини, вимагає досягнення такого рівня розвитку соціальної сфери в промислових центрах регіону, який би відповідав соціально-екологічним вимогам суспільства нової, постіндустріальної формації, головною ознакою якої є гармонійний розвиток як суспільства, так і природного середовища.

Основними пріоритетами регіону в розвитку господарства, які сприятимуть прискореному відродженню економіки та її ефективному функціонуванню, повинні стати такі:

подальша реструктуризація господарського комплексу регіону у напрямі зміщення інвестиційно-інноваційних потоків з матеріаломістких та енергомістких сировинно-добувних у високотехнологічні й науковомісткі обробні й переробні галузі промисловості, агропромислового комплексу в цілому та виробничої, соціальної і ринкової інфраструктури;

прискорення відродження і введення в дію найважливіших конкурентоспроможних високотехнологічних виробничих потужностей: радіоелектронної промисловості, приладобудування та сільськогосподарського обробного машинобудування, розширення їх номенклатури і асортименту;

формування міжгалузевих фінансово-промислових груп з міжнародною участю з метою акумулювання коштів на створення кінцевих видів продукції, яка б була конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Це в першу чергу стосується високотехнологічних виробництв у машинобудівній галузі;

поєднання ефективного ресурсовикористання з відповідними заходами природовідновлювання з метою збереження екологічно чистого навколишнього середовища;

забезпечення добування і комплексної переробки сировини, впроваджуючи найбільш досконалі технології, які сприяють організації безвідходного виробництва;

розроблення і впровадження технологій високоефективної утилізації відходів основного виробництва та житлово-комунального господарства міських агломерацій, залучення у господарський обіг техногенних родовищ;

виробництво сучасних вітчизняних інформаційних технологій, адаптація до регіональних особливостей інформаційного забезпечення регіону за умов пріоритетного розвитку українських телебачення та радіомовлення, Інтернет-простору;

створення прогресивних організаційних форм територіальної інтеграції бізнесу, освіти, науки й виробництва технополісного та агрополісного типу. "Враховуючи чи не найзначніший в Україні потенціал сфери вищої та спеціальної освіти Харківщини, в цьому регіоні може бути створена мережа технопарків на базі закладів освіти, науково-дослідних організацій та комерційних структур".

Важливою передумовою економічного розвитку Східного регіону є високий рівень професійно-кваліфікаційної підготовки фахівців, наявність достатньої кількості різнопрофільних спеціалістів практично в усіх галузях господарства Подальше залучення кількості спеціалістів з вищою освітою в економіку народного господарства сприятиме забезпеченню сталого зростання виробництва.

Наявна власна трудоресурсна база, її високий науково-технічний рівень - основа і запорука прискореного розвитку економіки регіону. Для Східного регіону перспективним є розвиток лізингу, особливо в галузях із нагальною потребою оновлення технічного парку і технологій виробництва.

2. Економіка Карпатського регіону

2.1 Місце і роль Карпатського економічного регіону в розвитку економіки країни

Карпатський економічний регіон розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. До його складу входять чотири області: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька. Прикордонне його положення, специфічні природні умови вплинули на формування народногосподарського комплексу і визначили місце в загальнодержавному територіальному поділі праці.

Загальна площа території економічного регіону складає 56,6 тис. км2, або 9,4 % території України. Карпатський економічний регіон має досить вигідне географічне положення. Він розташований у центрі Європи на перетині шляхів сполучення із Заходу на Схід та з Півночі на Південь.

В економічному регіоні проживає 12,7 % населення України. Станом на 1 січня 2005 р. населення становить 1119,7 тис чол. Тут спостерігається найвищий показник народжуваності та природний приріст серед інших регіонів. Густота населення становить 113,6 чол/км2, що значно вище від середнього загальноукраїнського показника. Але розселення населення досить нерівномірне. У гірській місцевості воно у 2,5 рази нижче ніж у середньому у регіоні. Міське населення становить 48,4 %. Регіон повністю забезпечує себе власними трудовими ресурсами. З регіону, з метою працевлаштування і відповідного заробітку, багато працездатного населення виїжджає за межі регіону і за кордон.

Структура господарства регіону - індустріально-аграрна, загальний рівень розвитку регіону нижчий від середнього показника по Україні. Основою господарського комплексу Карпатського регіону є промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво.

Економічний регіон спеціалізується на видобутку вугілля, природного газу, виробництві електроенергії, лісопереробці і виробництві меблів, будівельних матеріалів, харчових продуктів, фармацевтичній промисловості, нафтохімічній і хімічній, рекреаційній діяльності.

Внутрішньорегіональні відмінності досить помітні, вони зумовлені як економіко-географічними, так історичними передумовами. Львівська обл. економічно розвинута на середньоукраїнському рівні. Тут розвинута вугільна промисловість - енергетична сировина для різних галузей господарства, електроенергетика, машинобудування, агропромисловий і транспортний комплекси, оздоровчо-туристичний.

Івано-Франківська обл. має розвинуту електроенергетику, паливну, хімічну, нафтохімічну, нафтопереробну промисловість, вирізняється розвитком будівельних матеріалів і будіндустрії, агропромисловим комплексом, лісовою та деревообробною промисловістю.

Чернівецька і Закарпатська обл. за рівнем розвитку народного господарства є найменш розвинутими у регіоні та в Україні. Основу їх економіки становлять АПК, деревообробна промисловість, легка і харчова галузі.

2.2 Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

Таблиця 1

Природні умови Карпатського регіону специфічні. На нього впливають гори Карпати. Гірські хребти у формі дуги простягаються у напрямі з північного заходу на південний схід і проходять через усі області регіону. Висота гір коливається від 500 до 1500 м, а окремі шпилі - до 1700-2000 м (г. Говерла - 2061 м). Уся територія передгірських і гірських районів Карпат порізана долинами гірських річок, притоків великих рік Тиси, Дністра і Прута. Територія регіону належить до лісо-лучної природної рослинної смуги, але завдяки особливостям геологічної будови, рельєфу та різниці в висотах над рівнем моря тут спостерігається велика різноманітність фунтових і кліматичних умов.

За цих умов усю територію регіону поділяють на шість вертикальних фунтово-кліматичних поясів: Передкарпатське і Закарпатське передгір'я, Закарпатська низовина, гірські лісолучні райони, Полонин-на (субальпійська) та Надполонинна (альпійська) частина території.

Територія Передкарпаття помірно тепла і надмірно зволожена. Сума опадів -у межах 650-780 мм. Закарпатське передгір'я також надмірно зволожене, атмосферних опадів випадає близько 850 мм на рік. Ґрунти Закарпаття буреземно-підзолисті, малородючі, водопроникні. Гірським лісолучним районам властиві суглинисто-щебнисті бурі лісові фунти, аторфовані на гірські підзолисті фунти. Всі орні фунти кислі. Ґрунто-кліматичні ресурси дозволяють вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, льон, теплолюбові культури - тютюн, виноград, а також картоплю, овочі.

Мінерально-сировинні ресурси

На території регіону залягає понад 25 видів корисних копалин: родовища кам'яного і бурого вугілля, сірчаних руд, калійних солей, нафти і газу державного значення, цементної сировини, вапняків, гіпсу, різновидні глини для виробництва стінових матеріалів (цегли, блоків тощо); у регіоні є поклади дорогоцінних каменів (родоніт, сталактити тощо). Нафтогазові родовища регіону експлуатуються, дослідження підтверджують, що вони ще далеко не вичерпані.

У межах регіону розташовані основні вугленосні площі Львівсько-Волинського басейну у складі Межріченського, Тячівського і Карпатського родовищ. Вугільний басейн характеризується високоякісним енергетичним та коксівним вугіллям, глибина залягання коливається від 330 до 600 м.

Розвідані запаси калійних солей повністю забезпечують потужності Калуського ВАТ "Оріана". Погіршення умов видобутку калійних солей негативно впливає на діяльність і рентабельність виробництва підприємств, що використовують Стебниківські та Солотвинські родовища.

Сировинна база регіону дає змогу значно підвищити видобуток кухонної солі - як кам'яної, так і з природної ропи. Особливо пофібно звернути увагу на перспективу комплексного використання сировини для одержання калійних добрив, кухонної солі і інших компонентів.

На території Карпатського економічного регіону є достатньо розвідані запаси родовищ будівельної мінеральної сировини: вапняки Добрянського, Дубовецького родовищ, глини і суглинки Кагуєвського, Розвадівського і Коломийського родовищ, гіпсу Пісковського, Ольшевського і Пелагічського родовищ, піски як будівельні, так і для виробництва скла у Львівській та Івано-Франкіській обл. У Закарпатті розвідані запаси алунітів, які є сировиною для виробництва глинозему Сокирянське родовище є перспективним для видобутку цеоліту, що використовується для підвищення родючості фунтів, очищення нафтопродуктів, промислових стоків, газових викидів. Берегівське родовище, яке має поклади свинцю, цинку, благородних металів, бариту, розглядається як майбутня сировинна база кольорової металургії. У Закарпатті є поклади ртуті (Вишівське рудне поле), сурм'яно-миш'якові, мідно-молібденрідкометалеві та інші рудовиявлення.

Самородна сірка залягає на території Львівської та Івано-Франківської обл. У Закарпатській та Івано-Франківській обл. є гіпсоангідридні родовища мармуру.

Земельні ресурси

Землезабезпечення населення в регіоні невисоке, але досить освоєні земельні угіддя. Рілля становить 63,1 % у сільгоспугіддях. Значна частина ріллі розташована на природно- та антропогенно погіршених різновидах фунтів, більшість з яких перезволожені, заболочені, з підвищеною кислотністю та еродовані. Значні території зайняті під гірничими відвалами, які утворилися під час розробки корисних копалин.

Структура земельних угідь, їх склад впливають на розвиток і спеціалізацію як сільського господарства, так і інших галузей. Земельний фонд, з погляду агровиробничих властивостей, має невеликий природно-ресурсний потенціал, горбистий і хвилястий передгірський рельєф місцевості призводить до частих змивів посівів і розмиву фунтів, селевих явищ тощо. Землі гірської зони є найбільш придатними для пасовищ і сіножатей.

Завдання місцевих органів самоврядування полягає у забезпечені наукового обґрунтування доцільності залучення тих чи інших земельних ділянок в господарський обіг, враховуючи можливий результаті ефективність понесення витрат на одержання даного продукту.

Водні ресурси

Основними водними артеріями є ріки Тиса, Дністер і Прут. Однак подібно зазначити, що в гірських Карпатах зосереджена майже одна п'ята річкового стоку води України. Карпатський регіон с значно краще забезпечений водними ресурсами, ніж Україна в цілому. Рівень забезпеченості річковим стоком в середньому в рік становить 75% та 95% (зокрема в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій обл. забезпеченість місцевим водним стоком у середньому за рік становить відповідно 618,4; 330,2; 225,7 та 151,8 тис м3 за рік, у той час як по Україні такий показник складає лише 86,8 тис.м3'). Ще більшою є забезпеченість річковим стоком в розрахунку на одного жителя у Закарпатській обл., де кількість води, що припадає на одного жителя, є вищою у 6 раз, Івано-Франківській - у 3 рази, Львівській та Чернівецькій відповідно у 1,8 та 1,3 рази.

Наземні водні ресурси, поряд із водами водосховищ річок, включають штучні водойми та ставки. Найбільша кількість водосховищ та ставків є у Львівській обл. - 22 водосховища та 1183 ставки. Площі, зайняті водними і водогосподарськими об'єктами, значно коливаються у своїх розмірах. Зокрема у Львівській області вони становлять 53,8 тис. га, у Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській - близько 20 тис. га. Питома вага земель водного фонду на січень 2005 р. у регіонах становила: Львівська-2,5%,Чернівецька-2,4%, Івано-Франківська - 2,2 %, Закарпатська -1,6 % території областей.

Лісові ресурси

Карпатський економічний регіон найбільш багатий на лісові ресурси порівняно з іншими регіонами України. їх загальна площа перевищує 40 %. Роль лісів важлива як в економічному, так і соціальному розвитку регіону. Вони мають важливе народногосподарське та рекреаційне значення, відіграють важливу роль як водо-регулюючий і водоохоронний чинник. Зростання ролі лісів пояснюється також зростанням попиту на лісодеревину. За прогнозами учених, у 2010 р. споживання деревини зросте у 2,7 рази у порівняні з 2001р., у 2015-му - у чотири рази2. Загальна площа лісів в регіоні становить 2269,4 тис. га, в тому числі покриті лісом 2079,6 тис. га, запаси деревини - 541,9 млн. м3. Природний склад лісів досить різноманітний - хвойні та твердолистяні поради складають більше половини. Лісоутворюючими є ялина, смерека, сосна, бук, дуб, а також - граб, ясень, клен, береза, осика. За віковою структурою переважають молоді (52 %) і середньовікові ліси (33 %). Не дивлячись на високу залісненість території регіон не забезпечує власні потреби деревообробної та меблевої промисловості.

Рекреаційні ресурси. На відміну від інших економічних регіонів, Карпатський регіон - це зона багатопрофільного, зимового і літнього, гірсько-спортивного та масового пізнавально-оздоровчого відпочинку і бальнеологічного лікування. Особливу рекреаційну цінність мають лікувальні мінеральні води. В регіоні налічуються близько 800 джерел і свердловин мінеральних вод із сумарним добовим дебітом понад 57,5 тис. м3.

Мінеральні води регіону належать практично до всіх різновидностей їх основних груп. Понад 50 % джерел знаходиться у Закарпатській обл., 26 % - у Львівській, 13 % - в Івано-Франківській, 10 % - у Чернівецькій обл. Найбільш інтенсивно використовуються, мінеральна вода "Нафту ся", сірководневого типу "Мацеста", азотні, метанові і вуглекислі типу "Єсентуки-17"; Трускавецьке, Моршинське, Полянське, Шаянське, Соймовське родовища мінеральних вод. Останнім часом експлуатуються родовища мінеральних вод "Роксолана", "Горянка", "Слобода", "Беркут" та інші у Івано-Франківській обл.

Велику роль у лікувальному процесі мають запаси озокериту і торфогрязі. Цей вид ресурсів використовується на курортах Трускавця, Моршина, Великого Любеня, Шкла, Немирова, Черче.

Значне місце відводиться природно-заповідним територіям. Це Карпатський біосферний заповідник "Горгани" в Івано-Франківській обл., "Розточчя" у Львівській (площа 7424,2 га), національні природні парки загальною площею понад 180 тис. га: Синевір, Ужанськийу Закарпатській обл., Карпатський у Яремчанській зоні Івано-Франківської обл., Вижницький у Чернівецькій, Яворівський, Сколівські Бескиди у Львівській обл., які мають також рекреаційне значення. У Яремчанській зоні Івано-Франківської області відкритий і працює цілорічно туристично-оздоровчий комплекс "Буковель" міжнародного значення. Карпатський регіон має стратегічну перспективу стати міжнародним оздоровчим і туристично-відпочинковим комплексом.

Демографічний потенціал

Карпатський регіон належить до великих за чисельністю населення. Станом на 1 січня 2010 р. у регіоні проживало 6119,7 тис. чол постійного населення або 13,5 % від всієї чисельності в Україні1. В останні роки приросту населення не спостерігається, хоч темпи падіння дещо нижчі ніж в цілому по Україні.

У Карпатському регіоні, особливо в сільській місцевості, ще збереглась традиція багатодітних сімей. Однак за останній час посилились міграційні процеси населення, особливо на міжрегіональному і міждержавному рівнях. Міграція, як правило, йде в сусідні європейські країни та Російську Федерацію. Це негативно впливає на розвиток власної економіки, але, водночас, сприяє припливу валютних ресурсів, які в основному спрямовуються на соціальний розвиток (будівництво житлово-комунальних об'єктів).

Трудові ресурси

За останні роки чисельність населення у працездатному віці дещо зменшилась, але при цьому збільшилась кількість працюючих пенсіонерів. Для Карпатського економічного регіону, як трудонадлишкового, така ситуація є небажаною тенденцією, оскільки рівень прихованого безробіття є високим і значно вищим від природного рівня.

У регіоні йде перерозподіл трудових ресурсів до галузей, які зорієнтовані на надання послуг населенню, із галузей матеріального виробництва до сфери нематеріального виробництва. Позитивним у регіоні є те, що йде процес введення нових робочих місць, особливо в сфері будівництва, що сприяє залученню до активної суспільної праці громадян працездатного віку. Це також сприяє створенню нових малих підприємств, розширенню виробництва та зменшенню безробіття працездатного населення.

Розселення населення

Карпатський регіон має свої особливості в розселенні. У складі регіону знаходяться Ужгородська і Хустська міжрайонні системи розселення (Закарпатська обл.), Івано-Франківська, Коломийська і Калуська (Івано-Франківська обл), Львівська і Дрогобицька міжрайонні системи розселення (Львівська обл.) та Чернівецька (Чернівецька обл.).

Області регіону мають дуже вигідне економіко-географічне положення. У Закарпатській обл. сконцентрована досить висока густота населення. Крім обласного центру, тут розташовані міські поселення: Мукачеве, Берегове, Виноградів, Іршава, Чоп. У структурі міської мережі переважають міста з чисельністю до 50 тис. чол., а сільська мережа включає як великі села з чисельністю понад 1000 чол., так і малі та середні села (до 500 і 100 чол.).

Івано-Франківська обл. має свою специфіку розселення. Найбільш у урбанізованою є північ області, де в зоні Івано-Франківськ - Рогатин проживає понад 60 % міського населення Малі міста і селища міського типу формуються біля Коломиї. Для сільського поселення характерні великі сільські населенні пункти (6-12 тис. чол.) поряд з малими, які постійно зменшуються. Гірській місцевості притаманне хутірне і причілкове розселення.

Для Львівської обл. характерне центральне розміщення обласного центру. У м. Львові зосереджено близько половини міського населення області. Великі міста сконцентровані на залізничних та автомагістральних перетинах (Стрий, Дрогобич, Миколаїв, Роздол, Червоноармійськ, Броди), основна частина сільських поселень - з чисельністю близько 500 чол.

Чернівецька обл. відрізняється більш високим рівнем урбанізації. Майже всі міські поселення розташовані в долинах рік (Дністра, Черемоша, Прута) та в міжгірських і передгірських долинах. Гірські райони населені переважно сільськими жителями. Густота населення в області -115 чол/км2 - є однією з найбільш високих по Україні. У структурі міських поселень переважають малі міста з населенням до 20 тис. чол. Більше половини сіл великі - з населенням понад 1000 чол.

У цілому регіональна система розселення в Карпатському регіоні представлена 79 містами, 86 селищами міського типу, 3596 сільськими населеними пунктами.

Науково-технічний потенціал

У регіоні функціонує 95 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, де навчається понад 73 тис. студентів і 18 вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, де здобувають вищу освіту близько 125 тис. студентів. Серед них відомі заклади як в країні, так і за її межами: Львівській державний національний університет імені Івана Франка та Національний університет "Львівська політехніка", Прикарпатський університет імені В. Стефаника, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Ужгородський національний університет, Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, медичні, педагогічні інститути. У Львові знаходиться Західний науковий центр HAH України та багато наукових установ, що входять до його складу: Інститут регіональних досліджень, астрономічна обсерваторія, інститут геології і геохімії, горючих копалин, інститути прикладних проблем механіки і математики тощо У регіоні працюють: відділення інституту філософії HAH України, відділ економічних досліджень Львівського відділення НАНУ інституту регіональних досліджень, філіал інституту лісового господарства і агромеліорації, відділення інституту матеріалознавства, відділ інституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн HAH України, науковий інститут - таксиметрії та ін.

Ці наукові заклади виконують велику науково-дослідну роботу у різних наукових напрямах на світовому науковому рівні. В науці працює більше 13 тис. осіб, серед яких фахівці становлять 7,9 тис, з них мають науковий ступень 1,5 тис. осіб, 216 докторів та 1334 кандидати наук. Серед науковців 259 є академіками і членами-кореспондентами академії наук: НАНУ -15, УААН - 9, АПН -1, АМП - 3, інших галузевих академій - 262.



2.3 Територіальна і галузева структура господарства регіону

Територіальна і галузева структура економічного регіону має свої особливості. Галузями спеціалізації регіону є: деревообробна і целюлозно-паперова, легка та харчова промисловість, електроенергетика, паливна, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів. У регіоні розвинутий агропромисловий комплекс, транспорт, галузі соціально-культурної сфери. Однак частка промислового виробництва у регіоні менша, ніж у середньому по Україні. У регіоні достатньо висока питома вага сільськогосподарського виробництва. Регіон також спеціалізується у галузі культурно-оздоровчого та туристичного напряму, маючи розвинутий рекреаційний комплекс, який перевищує середній по Україні.

Особливий вплив на економічний регіон чинить Львівська обл., де вартість основних виробничих і невиробничих фондів приблизно однакова Це характеризує розвиток в області виробництва товарів та сфери послуг. Серед виробничих фондів за балансовою вартістю в регіоні на першому місці - промисловість. Іншою істотною особливістю Карпатського регіону є переважання в структурі фондів транспорту і зв'язку, де зосереджена третина основних фондів. Це пов'язано з транскордонною торгівлею, міжнародними перевезеннями державного значення.

...