Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Спеціальність 11. 00. 11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ СИСТЕМ (НА ПРИКЛАДІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

УЛІГАНЕЦЬ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

Київ - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне туристсько-рекреаційне обслуговування характеризується безперервним зростанням якості та асортименту послуг з відновлення здоров'я людей, підвищення їх працездатності, збагачення світогляду й зростання культурного рівня. Потреби функціонування індустрії туризму стимулюють розгортання різних наукових напрямів, серед яких чільне місце належить рекреаційній географії, що досліджує властивості територіально-рекреаційних систем усіх типів і рангів. Як один з інноваційних напрямів сучасної рекреаційної географії пропонується дослідження ландшафтно-рекреаційних систем (ЛРС) різного розміру і рангу від локальних та регіональних до глобальних.

Дослідження ЛРС та їх підсистем має виразне конструктивно-географічне спрямування і здійснюється з метою раціонального використання та охорони природних ресурсів, ефективної організації рекреаційного господарства та обґрунтування критеріїв і принципів його ефективного функціонування та збалансованого розвитку. ЛРС Закарпатської області розглядаються з позиції загальної стратегії їх збалансованого розвитку, спрямованої на раціональне використання ландшафтно-рекреаційних ресурсів, охорону природи, поліпшення життєвого рівня населення, надання високоякісних туристсько-рекреаційних послуг. Отже, запропоноване автором дослідження ЛРС різного розміру і рангу може стати одним з інноваційних напрямів сучасної географії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з основними напрямками наукової роботи кафедри географії України і з проблематикою науково-дослідної роботи географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка - зокрема, з держбюджетною темою “Регіональні геоекологічні проблеми України” (номер держреєстрації 01БФ050-01).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є конструктивно-географічний аналіз ЛРС Закарпатської області для потреб оптимізації рекреаційної діяльності, раціонального використання та охорони рекреаційних ресурсів області.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися наступні наукові завдання:

аналіз основних напрямів конструктивно-географічних досліджень рекреації і туризму;

теоретичне обґрунтування концепції ЛРС, визначення базових понять і термінів;

виявлення умов і закономірностей формування і розвитку ЛРС;

обґрунтування методики конструктивно-географічного дослідження ЛРС ;

аналіз ЛРС Закарпатської області;

обґрунтування та здійснення ландшафтно-рекреаційного районування Закарпатської області;

розробка рекомендацій щодо функціонування та розвитку ландшафтно-рекреаційних районів Закарпатської області.

Об'єктом дослідження є ландшафтно-рекреаційні системи Закарпатської області.

Предметом дослідження є геопросторова організація ЛРС, особливості їх формування й конструктивно-географічні чинники оптимізації їх функціонування та розвитку.

Методологія та методи дослідження. Методологічну основу досліджень складають роботи географів, економіко-географів, науковців - експертів з маркетингу та менеджменту туризму. Насамперед це теоретичні та методологічні розробки фахівців з рекреаційної географії В. Преображенського, Ю. Веденіна, М. Мироненка, І. Твердохлєбова, М. Крачила, І. Яковенка, Я. Олійника, П. Шищенка, О.Любіцевої, В.Руденка, Д. Ніколаєнка, О.Бейдика, L. Mitchell, P. Murphy, S. Smith та інших. Поставлені дослідницькі завдання вирішувались на основі системного підходу. Базовими методами дослідження є: історико-географічний; ландшафтознавчий; соціо-економіко-географічний; картографічного моделювання та системного аналізу. Обробка та візуалізація аналітичної інформації здійснені за допомогою комп'ютерних методів.

Наукова новизна отриманих результатів. В дисертаційному дослідженні

вперше:

обґрунтовано суть формування ЛРС, що дозволило здійснити системне конструктивно-географічне дослідження регіону для потреб рекреаційної діяльності, раціонального використання та охорони рекреаційних ресурсів;

розроблено алгоритм конструктивно-географічних досліджень ЛРС, який розглядається як органічне поєднання ряду частково-географічних підходів, використання яких базується на принципах системності, регіоналізації, різноманітності, послідовності, взаємозв'язку і взаємозумовленості, ієрархії стратегічних і тактичних завдань;

розкрито суть процесу формування та розвитку ЛРС, що дало можливість здійснити аналіз природних соціально-економічних умов, які безпосередньо впливають на ЛРС і здатні забезпечувати їх потенціал, прискорювати або уповільнювати їх розвиток та формування;

обґрунтовано методику ландшафтно-рекреаційного районування, мета якого полягає в забезпечені ефективного функціонування ЛРС, а також визначенні цільової рекреаційної функції території для більш повного задоволення потреб рекреантів;

удосконалено:

методику рекреаційного районування на основі комплексного підходу і врахування особливостей просторово-територіальної диференційованості, інтегрованої ефективності, перспективності, потенціалу розвитку, системності та ландшафтно-рекреаційної структури території;

понятійно-термінологічний апарат рекреаційної географії термінами ландшафтно-рекреаційна система, ландшафтно-бальнеологічна система, ландшафтно-рекреаційне районування, ландшафтно-рекреаційний район (макро - і мікрорайон), екотеренкур;

отримало подальший розвиток:

актуальні та перспективні напрямки розвитку рекреації і туризму в межах ландшафтно-рекреаційних районів Закарпатської області.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що воно може бути використане державними, регіональними і місцевими органами управління туризмом, туристськими підприємствами і організаціями. Теоретичні та прикладні аспекти дослідження ЛРС Закарпатської області використані Карпатським біосферним заповідником при підготовці національних та міжнародних проектів щодо комплексного розвитку Карпатського регіону.

Основні положення роботи також використовуються в навчальному процесі географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін “Рекреаційна географія”, “Основи туризму”.

Особистий внесок. Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою роботою, в якій реалізовано ідеї автора стосовно теоретичного і методологічного обґрунтуванню ЛРС як інтегрального конструктивно-географічного направлення в сучасній рекреаційній географії. Усі відображені в дисертації висновки і положення наукової новизни одержані особисто автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї й положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, а також висновки та рекомендації, отримані в результаті наукових досліджень, були представлені на: науковій конференції молодих учених географічного факультету, присвяченій 168-річчю заснування Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2002); міжнародній науковій конференції “Екологічні проблеми басейнів транскордонних річок” (м. Луцьк, 2002); Міжнародній конференції, присвяченій Міжнародному року гір “Гори і люди” (у контексті сталого розвитку)” (м.Рахів, 2002); міжнародній науковій конференції “Регіональні екологічні проблеми” (м. Київ, 2002); міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми слов'янознавства” (м. Київ, 2003); Всеукраїнській науковій конференції “Географічна наука і освіта: екологічні та соціальні ризики” (м. Київ, 2005)

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 4,3 друкованих аркуша, з них 6 - у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів з підрозділами, висновків (загальним обсягом 150 сторінки машинного тексту), списку використаних джерел (178 найменувань) та додатків (7). У роботі вміщено 15 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

ландшафтний рекреаційний географічний закарпатський

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження ландшафтно-рекреаційних систем” розкривається специфіка ландшафтно-рекреаційних систем як об'єкта конструктивно-географічних досліджень.

Для з'ясування об'єктивної картини актуальності наукових досліджень в галузі рекреаційної географії та туризму було здійснено інтерактивний комп'ютерний аналіз електронних каталогів провідних наукових бібліотек України. Анотаційний аналіз основних напрямків наукових досліджень в галузі рекреаційної географії та туризму, виконаний на основі 1024 наукових джерел за період з 1960 по 2007 р., показав що останні 5 років спостерігається інтенсивне зростання кількості наукових публікацій щодо соціально-економічних аспектів розвитку туристської галузі - 77,9 % всіх публікацій. Розгорнутий аналіз публікацій дозволив виділити три напрями досліджень: туризмологічний, рекреаційно-географічний, природно-географічний.

Туризмологічний напрям формують роботи М. Крачила, Я. Олійника, А.Степаненка, Т. Сокол. Рекреаційно-географічний напрям формують праці В.Преображенського, І. Твердохлебова, І. Зоріна, М. Мироненка, О. Топчієва, М.Багрова, Л. Багрової, І. Яковенка, М Долішнього, О. Бейдика, О. Любіцевої. Природно-географічний - О. Маринича, М. Нудельмана, М. Реймерса., А. Ісаченка, П.Шищенко, М. Гродзинського, О. Дмитрука.

На основі інтерпретації даних напрямів запропонована концепція ландшафтно-рекреаційної системи (ЛРС) як специфічної соціально-географічної природно-господарської системи, що складається з взаємопов'язаних підсистем (блоків): ландшафти, населення, рекреаційне господарство та управління, і характеризується просторовою ієрархічністю будови (топічні - локальні - місцеві - субрегіональні - регіональні системи).

Підсистему “Ландшафти” утворюють природно-територіальні системи, що складаються із природних та природно-антропогенних ландшафтів, які взаємодіють між собою, а також систем більш низького таксономічного рангу.

Підсистема “Рекреаційне господарство” є складовою господарського комплексу країни, в межах якої реалізується основний технологічний процес планування рекреаційно-туристської діяльності та обслуговування рекреантів.

Підсистема “Населення” - найважливіша організаційна складова системи, роль якої визначається етнічними, національними, релігійними, демографічними, професійними особливостями.

Підсистема “Управління” - її призначення полягає у цілеспрямованій дії на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку із цільовим призначенням та зміною обставин. Особливості її функціонування визначаються державними, регіональними, місцевими структурами, фінансово-банківською системою, правовим, науково-технічним та інформаційним забезпеченням тощо.

Другий розділ “Методика конструктивно-географічного аналізу ландшафтно-рекреаційних систем” присвячено обґрунтуванню методики конструктивно-географічного дослідження ЛРС, що здійснюються у відповідності до алгоритмічної моделі. Алгоритмізація забезпечується логічною послідовністю етапів дослідження, кожен з яких ґрунтується на методичних та практичних розробках, адаптованих відповідно до завдань дослідження. Результати проміжних етапів є вихідними для наступних. Окремі напрями дослідження змикаються на етапах синтезу проміжних результатів і можуть мати самостійне практичне значення.

Блок І - теоретичне обґрунтування дослідження ЛРС базується на аналізі методологічних основ рекреаційної географії та конструктивної географії з виявленням основних типів системо-утворюючих відношень і зв'язків, їх сутності і принципів взаємодії у процесі дослідження територіальних систем.

Блок ІІ - аналітичний. включає три підблоки. Перший - аналіз умов формування ЛРС (історико-ландшафтний аналіз). Передбачає дослідження природних та соціально-економічних умов, які безпосередньо впливають на формування ЛРС і здатні забезпечувати їх потенціал, прискорювати або уповільнювати їх формування та розвиток. Другий підблок - аналіз геопросторової структури ЛРС (структурно-ландшафтний аналіз). Передбачає дослідження просторової структури ЛРС різного таксономічного рівня і створення відповідної картографічної моделі. Така карта, доповнена специфічною рекреаційною інформацією (ландшафтні домінанти високого ступеня аттрактивності, мінеральні джерела тощо) дозволяє провести просторовий аналіз рекреаційних ресурсів і рекреаційних підприємств, завдяки чому формується функціональне районування рекреаційного обслуговування.

Третій підблок - аналіз функціонування ЛРС. Передбачає функціональний ландшафтний аналіз рекреаційно-планувальної структури території. Ландшафтно-функціональний аналіз дозволяє встановити взаємообумовлене поєднання підприємств рекреаційного обслуговування в межах конкретної території. На базі даних досліджень вивчається вплив рекреаційної діяльності на ландшафтний комплекс через рекреаційне навантаження, що складає зміст оціночного блоку.

Блок ІІІ - оціночний. У ньому здійснюється оцінка умов і функцій ЛРС та визначаються норми рекреаційного навантаження (залежно від типу ландшафтних комплексів; окремих видів рекреаційної діяльності; функціонально-ландшафтних систем) тощо.

Блок ІV - організаційний. На основі оцінки умов і функцій ЛРС встановлюють базові принципи, за якими реалізується ландшафтно-рекреаційне районування: просторово-територіальної диференційованості, інтегрованої ефективності, перспективності, потенціалу розвитку системності тощо.

Теоретико-методологічні основи районування ландшафтно-рекреаційної системи інтегрують доробки з фізико-географічного, економічного, суспільно-географічного та туристсько-етнографічного районування. Практично-конструктивні обумовлені місцевими умовами, що впливають на ефективність функціонування ландшафтно-рекреаційних районів. Перелік критеріїв районування може бути розширений, виходячи із специфічних особливостей - регіональних, локальних. На їх основі можливе визначення територій, найбільш перспективних для розвитку рекреаційної діяльності.

У третьому розділі “Ландшафтно-рекреаційні системи Закарпатської області” представлено аналіз геопросторової структури регіональної ЛРС. Аналіз ландшафтно-рекреаційної структури території базується на результатах ландшафтно-типологічних досліджень К.І. Геренчука та С.В.Трохимчука. Аналіз даних ландшафтних карт дозволив виділити в межах Закарпатської області 11 локальних ландшафтно-рекреаційних систем, об'єднаних в 5 ЛРС місцевого рівня (рис. 3). Ядрами формування ландшафтно-рекреаційних систем нижчого рівня (топічних, локальних) є бальнеологічні установи (санаторії, санаторії-профілакторії, реабілітаційні центри та водолікарні), виникнення і функціонування яких невіддільно пов'язано із певними ландшафтними структурами. Всього в межах Закарпатської регіональної ЛРС виділено 30 ландшафтно-бальнеологічних систем.

Заплавні ландшафтно-рекреаційні системи включать одну ЛРС локального рівня (див. рис. 3, контур № 1). Сформувались в межах заплав й частково на низкотерасових низовинах, плоских, місцями заболочених з дерновими опідзоленими і лучними ґрунтами під дібровами і луками. Ландшафтно-бальнеологічні умови цих ЛРС визначаються наявністю джерел термальних, слабомінералізованих мінеральних вод. Тут виділяється 3 ландшафтно-бальнеологічні системи (номери 1-3 на рис. 3).

Мальовничість гірських долин та швидкість гірських річок в межах заплавних ЛРС можуть стати основою для розвитку водного туризму, зокрема водного слалому, веслярського спорту, сплаву на традиційних закарпатських плотах у супроводі місцевих “бокарашів”. На річках, у форелевих господарствах та на штучних ставках можна розвивати рибальство. Водний туризм бажано розвивати на рівнинних ділянках Латориці та Тиси, а також на окремих ділянках у верхів'ях Тиси, Шопурки, Тур'ї, Боржави та інших. У місцях масових сучасних рубок лісу та підняття рівнів води в річках можна створювати тури з елементами екстремальних видів водного туризму. Отже, ці ЛРС найбільш придатні для розвитку водного та пішохідного спортивно-оздоровчого туризму. Локального та контрольованого розвитку в цих ЛРС може мати спортивне мисливство, рибальство, збирання грибів, ягід, лікарських рослин. Також тут є ресурси для розвитку історичного, архітектурного та етнічного туризму.

Терасові ландшафтно-рекреаційні системи об'єднують дві ЛРС локального рівня, в межах яких виділяється 8 бальнеологічних систем. Сформовані на середньо- та високо-терасових ярусах, що простягаються вузькими, іноді переривчастими, смугами вздовж підніжжя вулканічного хребта і значної частини солотвинської улоговини, включаючи поперечні долини річок Ужа, Латориці, Боржави, Ріки, Тереблі, Тересви і Тиси. Ландшафтно-бальнеологічні умови цих ЛРС визначають родовища вуглекислих слабо сульфатних та хлоридно-натрієвих вод, а також наявність унікальних за властивостями соляних озер солотвинського родовища.

В межах цих ЛРС розвинені пішохідний, кінний, водний, велосипедний, автомобільний види туризму. Їх особливістю є те, що місцеві маршрути є складовими регіональних та міжнародних транскарпатських. Тут знаходиться велика кількість монастирів, що створює підстави для розвитку пізнавального туризму. Серед місцевих промислів розвинуто виготовлення речей домашнього вжитку в національних традиціях, що є ресурсом для розвитку пізнавального етнічного туризму.

Отже, в межах цих ЛРС найбільш перспективним є розвиток культурно-пізнавального, гірсько-пішохідного, екстремального, сільського (етнографічного) та екологічного туризму. Зокрема вже є розроблені й діючі, оснащені інформаційними пунктами та стендами екологічно-пізнавальні маршрути (екостежки) та історико-етнографічні маршрути (етностежки) з відвідуванням музеїв, пам'яток архітектури та культури, ознайомленням з народними традиціями та побутом.

Долинно-улоговинні ландшафтно-рекреаційні системи включають одну ЛРС локального рівня. Вони представлені котловино-подібними долинами з терасами низького й середнього рівня, де сформувались п'ять ландшафтно-бальнеологічних систем. Основою для їх формування стали унікальні за насиченістю та водопроявами родовища вуглекислих гідрокарбонатних вод Боржовського - Поляно-Квасівського типу. ЛРС цього типу розташовуються в межах порівняно вузької смуги між Полонинським і Вигорлат-Гутинським хребтами на 150 км. Її ширина коливається в межах від 1,5 - 2,0 км до 6 - 8 км у місцях, де зливаються ріки й утворюються улоговини (Перечинська, Свалявська та Довжанська). По цій території проходять головні регіональні транспортні магістралі - залізнична та автомобільна. Основні залізничні магістралі: Львів - Лавочне - Мукачеве - Чоп. Автомобільні Чоп - Ужгород - Мукачеве - Львів, що з'єднує Закарпаття з територією України та зарубіжними країнами.

Враховуючи унікальні ландшафтно-бальнеологічні умови та транспортне положення найбільш перспективним для цих ЛРС є розвиток лікувально-оздоровчої рекреації, яку доцільно комбінувати зі спортивно-оздоровчим (гірськолижним, пішохідним, кінним) туризмом та автобусно-пішохідним культурно-пізнавальним туризмом.

Низькогірні ландшафтно-рекреаційні системи об'єднують три ЛРС локального рівня, в межах яких виділяється 6 ландшафтно-бальнеологічних ядер. Ці ЛРС сформувалися переважно на вулканічних породах: андезитових і базальтових туфах, базальтових й андезитових, дацитових і ліпаритових лавах тощо, що створює мальовничі краєвиди з екзотичними урочищами мармароських та пінінських стрімчаків. Загалом середньовисотні гірські хребти з пологими вершинами та лісистими схилами, мальовничі краєвиди, висока ступінь ландшафтної різноманітності, цілюще повітря, сприятливий клімат, унікальні джерела мінеральних вод роблять ці ЛРС надзвичайно привабливими для туристів. Отже, найбільш перспективним є розвиток зимового гірського туризму на базі оздоровчих місцевих спортивних баз (Пікуй, Біласовиця, Форель), що обладнані комплексними канатно-буксирними дорогами бугельного типу, а також екологічного туризму.

Середньогірні ландшафтно-рекреаційні системи об'єднують три ЛРС локального рівня, де сформувалися 5 ландшафтно-бальнеологічних систем. ЛРС цього типу сформувалися в межах складчастих середньо та складчасто-покрівних середньогір'їв з полонинами та давньольодовиковими формами у верхніх ярусах, зайнятих ялиновими та буково-ялиновими лісами на крутосхилах на бурих лісних та дерново-буроземних щебеневих ґрунтах. Тут наявне унікальне поєднання неповторних ландшафтів, історичних, етнографічних об'єктів, пам'яток природи, культури, побуту населення, в яких відображені історичні особливості різних епох, етнічних груп. Зокрема, тут розвинуті кустарні промисли: різьблення по дереву, вишивка, ткацтво. Наявність цих культурно-історичних і етнографічних пам'яток, а також багата архітектурна спадщина створюють всі умови для розвитку культурно-пізнавального туризму.

Отже, вивчення ландшафтно-рекреаційних систем дає можливість більш повно врахувати природні та соціально-економічні чинники розвитку рекреації та туризму в регіоні та обґрунтувати базові напрямки оптимізації їх розвитку.

У четвертому розділі “Ландшафтно-рекреаційне районування Закарпаття” обґрунтовується схема районування ландшафтно-рекреаційних систем Закарпаття. Ландшафтно-рекреаційне районування Закарпатської області базується на аналізі можливостей використання вигідного геополітичного положення, структури природних ландшафтів, сприятливих кліматичних умов, наявності багатих бальнеологічних ресурсів, значних водних артерій та мальовничих краєвидів, а також значних культурно-історичних та етнографічних ресурсів.

Практично-конструктивні геопросторово-організаційні проблеми ландшафтно-рекреаційного районування Закарпаття полягають у співвідношенні між схемою адміністративно-територіального поділу області та межами їх поєднань з ландшафтно-рекреаційними районами (ЛРР). Ідеальний випадок коли ЛРР збігаються з відповідними адміністративно-територіальними одиницями рівня адміністративних районів області.

Відповідно до основної спеціалізації у Закарпатській області можуть бути виділені 7 ландшафтно-рекреаційних районів. В основу їх типізації покладено можливість використання для туристсько-рекреаційних потреб особливих природних умов (наявність лікувальних джерел, лісів, об'єктів для мисливства та рибальства тощо), культурно-етнографічної різноманітності Закарпаття, культурних пам'яток різних епох, наявність інфраструктурного забезпечення тощо, що дозволяє для кожного ландшафтно-рекреаційного району виділити характерні види туризму. Така спеціалізація відбиває сучасний стан речей, але лише аналіз можливостей розширення цієї спеціалізації на основі комбінування та кооперування туристсько-рекреаційної діяльності може забезпечити комплексне ландшафтно-рекреаційне районування Закарпатської області.

Рахівський ЛРР практично співпадає з межами Рахівського адміністративного району. Він характеризується найбільш сприятливими природними умовами для розміщення гірськолижних туристських комплексів і утворення комплексної спортивно-оздоровчої рекреаційної системи. Висота снігу тут перевищує 70 - 80 см і спостерігається найбільша тривалість залягання снігового покриву (наприклад, на г. Драгобрат - до червня). Схили гір мають досить круті спуски, що дозволяє розробити слаломні доріжки. На цих схилах частково вже побудовано підйомники, облаштовані туристські бази. Центрами розвитку гірськолижного туризму є смт Ясіня, с. Чорна Тиса. Отже, доцільно гірськолижний спорт визначити як загальну спеціалізацію Рахівського ЛРР. У подальшому розвиткові цього району особливе місце може мати кооперування з подібними об'єктами Ворохтянського рекреаційного вузла та Верховинської рекреаційної зони (Івано-Франківська область).

Разом з тим доцільно посилити концентрацію об'єктів зимового спорту у найбільш пристосованих до цього місцевостях. Зайва розпорошеність таких об'єктів може посилити негативне навантаження на екологічний стан цієї місцевості. Необхідно врахувати також те, що тут знаходяться масиви Карпатського біосферного заповідника, що обмежує можливості розгортання нових баз зимового спорту в зазначеному районі.

Задля подолання сезонного зимового характеру туристсько-рекреаційної діяльності, варто звернути увагу на комбінування різних видів туризму. Зокрема, високі пейзажно-естетитичні характеристики даного ЛРР сприяють розвиткові пішохідного туризму. Насамперед, це маршрути до г. Близниця, Петрос, Говерла та екологічні маршрути в межах Карпатського біосферного заповідника, наприклад “Мала Уголька”, “Велика Уголька”, “Кервелів” та “Кузій”. Крім того, цією місцевістю проходять категорійні спортивні пішохідні маршрути.

Враховуючи особливий етнічний склад населення (гуцулів) варто також сприяти розвиткові туризму етнографічно-пізнавального характеру, використовуючи можливості розміщення туристів у готелях та інших об'єктах, розрахованих на використання взимку.

Для даного району характерне також зосередження вуглекислих та гідрокарбонатно-хлоридно-натрієво-кальцієвих джерел мінеральної води в с. Кваси (Квасівський санаторно-курортний комплекс), що дозволяє розвивати лікувальний туризм упродовж всього року. Базами його можуть стати санаторій ”Гірська Тиса” і санаторій - профілакторій “Усть-Чорна”. Це теж дозволить дещо знівелювати сезонність туристської діяльності у цьому районі.

Розвиткові даного району сприяє забезпечення транспортною інфраструктурою. Залізнична гілка Ділове - Рахів - Лазещина забезпечує зв'язки району з Івано-Франківською областю та Румунією. Автомобільна магістраль Лазещина - Рахів - Ділове - Солотвино - Тячів - Хуст - Мукачеве - Ужгород - Чоп, перетинаючи всю область, забезпечує як міжрайонні, міжобласні, так і міждержавні зв'язки і, у разі розвитку відповідної інфраструктури, сприятиме міжнародному туризму.

Особливістю Ужгородсько-Мукачівського ЛРР є його південно-західне розташування в межах Закарпатської рівнини (Ужгородський та Мукачівський адміністративні райони). Тут зосереджена основна кількість архітектурних, історичних, культурно-історичних пам'яток області, є зручні шляхи сполучення, багато туристсько-екскурсійних комплексів, готелів. Це визначає пізнавальний туризм як основну спеціалізацію району.

Для даного району характерним є також зосередження однієї із найбільших груп мінеральних вод - кременистих слабо мінералізованих. Вони представлені водами двох типів - Кульдурського-Піренейського і Ужгородського, що використовуються як в санаторно-курортних, так і амбулаторних умовах. Базами лікувального туризму можуть стати санаторій “Кооператор” та обласний дитячий санаторій “Малятко”.

Розвиткові комбінування та кооперування різних видів рекреаційної діяльності в межах даного району сприяє розвинута транспортна інфраструктура. Залізнична гілка Свалява - Воловець - Мукачеве - Вузлове - Чоп забезпечує зв'язки даного району із Свалявським ЛРР, Львівською областю та міждержавні зв'язки зі Словаччиною та Угорщиною. Залізниця місцевого значення Чоп - Ужгород - Перечин - Великий Березний забезпечує зв'язки даного району з Велико-Березнянсько - Воловецьким та Чопсько - Тячівським ЛРР. Район перетинає міжнародна автомагістраль Нижні Ворота - Свалява - Мукачеве - Ужгород - Чоп. В містах Ужгород та Мукачеве є аеропорти.

Така ситуація, а також безпосередня близькість Чопсько -Тячівського ЛРР, де зконцентровані прикордонні переходи зі Словаччиною і Угорщиною за умови розвитку відповідної інфраструктури сприятиме зростанню в Ужгородсько-Мукачівському районі міжнародного туризму.

Чопсько-Тячівський ЛРР простягається вузькою смугою вздовж південного і західного кордонів Закарпатської області від с. Малий Березний до с. Ділове. Основою розвитку району є мережа обладнаних міждержавних переходів (автомобільних, залізничних та пішохідних), що визначає його спеціалізацію як району транскордонних та транспортних послуг.

Фактично спеціалізація цього району зводиться до функції обслуговування туристського руху як для самого Закарпаття, так і для України в цілому. Певному зростанню ефективності може сприяти, особливо після вступу Словаччини та Угорщини до Шенгенської угоди з її жорстким візовим режимом, посилення орієнтації на родинно-туристські зв'язки із введенням спрощеної форми переходу кордону для мешканців прикордонної зони. Крім того, із урахуванням можливості комбінування туристсько-рекреаційної діяльності, доцільно організувати для транзитних туристів ознайомлення з історико-культурними та іншими пам'ятками Закарпаття (особливо це може стосуватися індивідуальних та групових автотуристів).

Розвиткові даного району сприяє добре транспортне забезпечення. Місцеві шляхи забезпечують зв'язки переходів з регіональною автомагістраллю Ужгород - Мукачеве - Хуст - Тячів - Ділове - Рахів - Лазещина та магістраллю державного значення Чоп - Львів. Залізнична гілка Ділове - Тячів - Хуст - Виноградів - Берегове - Вузлове - Чоп забезпечує зв'язки даного району з Румунією, Угорщиною та Словаччиною. Це дає можливість розвивати міжнародний туризм як на регіональному, так і на державному рівні.

Свалявський ЛРР займає центральне положення та охоплює Свалявський та північно-східну частину Мукачівського адміністративного районів. Характерною ознакою цього ЛРР є зосередження санаторіїв різного медичного профілю: лікування захворювань органів травлення і обміну речовин (санаторії “Квітка Полонини”, “Поляна”, “Кришталеве джерело”, “Сонячне Закарпаття” та інші); лікування органів кровообігу, опорно-рухового апарату, нервової системи і шкірних захворювань (санаторій “Синяк”); лікування захворювань органів кровообігу і нервової системи (санаторії “Карпати”, “Перлина Карпат”). Крім того, на базі бальнеологічних родовищ здійснюється розливання мінеральних вод “Плосківська”, “Поляна Квасова”, “Лужанська”, “Свалява”. Це визначає оздоровчо-лікувальну спеціалізацію даного району.

При збереженні даної спеціалізації для подальшого його розвитку може бути рекомендовано відновити мережу традиційних туристсько-екскурсійних маршрутів до історико-культурних пам'яток, зокрема Ужгородсько-Мукачівського ЛРР та створення нових етнографічних та дегустаційних маршрутів (наприклад до Іршавського ЛРР в м. Берегово, м. Іршава, винні підвали м. Виноградова) тощо. Центральне положення району дозволяє, за принципом комбінування розширити мережу туристсько-екскурсійних маршрутів, яка б зв'язувала бальнеологічні центри з культурно-історичними (м. Ужгород, Мукачеве, Ченадієве, Виноградове, Берегове) та етнографічними (Іршава, Берегове, Рахів) центрами.

Розвиткові цих напрямків туристсько-рекреаційної діяльності в межах даного району сприяє вигідне транспортне забезпечення. Центральне положення Свалявського ЛРР визначає те, що його перетинають практично всі більш-менш значущі магістралі області як державного, так і місцевого значення. Зокрема, автомагістраль Чоп - Ужгород - Мукачеве - Свалява - Львів, залізниця Чоп - Мукачеве - Львів. За розбудови рекреаційної інфраструктури це може сприяти зростанню ролі Свалявського ЛРР в системі національних та міждержавних туристичних потоків.

Іршавський ЛРР займає центральне положення в межах Закарпатської області і охоплює Іршавський, Виноградівський, Тячівський, Хустський адміністративні райони. Тут найкраще збереглися народні звичаї, обряди, національне вбрання та місцеві художні промисли (вишивання, килимарство, різьблення, писанкарство, гончарство). Отже, такі населені пункти як Іршава, Берегово, Виноградово, Хуст, Вишково, Тячів можуть стати центрами етнографічного та сільського туризму. Туристичні маршрути слід приурочити в даному районі до народних свят (Івана Купала, Різдва Христового, Великодня, Зелених свят), коли народний побут найбільш виступає у своїй яскравості та повноцінності. На сьогоднішній день етнотуризм використовується недостатньо, основні його можливості відомі вузькому колу спеціалістів, не ведеться активна реклама з боку туроператорів.

Додатково можна комбінувати основну спеціалізацію даного ЛРР із ознайомленням туристів з культурними надбаннями інших районів Закарпаття. Особливе значення може мати розвиток екологічного туризму і ознайомлення з природним світом Закарпаття в межах пішохідних маршрутів, прокладених територією Карпатського біосферного заповідника.

Розвиткові туризму Іршавського ЛРР сприятиме добре розвинута мережа автошляхів місцевого значення, але її незадовільний стан вимагає значних капіталовкладень.

Міжгірський ЛРС охоплює територію Міжгірського адміністративного району та північну частину Тячівського. Він має значний туристично-рекреаційний потенціал для розвитку спортивно-оздоровчого і екологічного туризму: середньовисотні гірські хребти з пологими вершинами та лісистими схилами, висока ступінь ландшафтної різноманітності, сприятливий клімат, унікальні джерела мінеральних вод. Близько половини території відноситься до природно-заповідного фонду України, це зокрема НПП “Сине ир”, 3 заказники і 25 пам'яток природи.

Тут є умови для розвитку пішохідного, кінного, водного, велосипедного, автомобільного туризму. На кожний з цих видів розроблено спортивні маршрути середньої складності, прив'язані до транскарпатських, які охоплюють найбільш визначні місця Міжгірщини. Сприятливі умови тут і для розвитку гірсько-лижного спорту. Відповідна інфраструктура представлена витягами бугельного типу в смт Міжгір'ї, біля селищ Синя Поляна, Синевир, Подобовець, Верхній Студений. Є пункти прокату гірських лиж. Але незадовільне транспортне забезпечення району та недостатньо розвинута мережа закладів розміщення значною мірою стримують розвиток Міжгірського ЛРР.

Також в межах району розроблені екологічно-пізнавальні маршрути, на яких оформлено екологічні стежки, та історико-етнографічні маршрути з відвідуванням музеїв, пам'яток архітектури та культури, ознайомленням з народними традиціями та побутом. Інформаційні пункти та стенди на туристичних маршрутах розповідають про природу, історію та культуру краю. Розвиткові екологічного туризму сприяє зростання рекламно-інформаційного забезпечення. Свої проспекти випустили НПП “Синевир”, туристичні бази “Карпати”, “Едельвейс”, санаторій “Верховина”.

Розвинений і санаторно-курортний комплекс Міжгірського ЛРР. Тут досліджено близько 40 джерел мінеральних вод, серед яких найбільш відомі: Соймівське, Вучківське, Келечинське, Колочавське, Верхньобистрянське. Запас води та її мінералізація дозволяють на базі цих джерел створювати бальнеологічні комплекси з лікуванням захворювань травної, нервової, серцево-судинної систем та опорно-рухового апарату. Цей великий потенціал використовується мало. Зараз працює лише санаторій "Верховина" на базі Соймівського родовища та водолікарня на базі Верхньобистрянського джерела. Перспективний розвиток Міжгірського ЛРР вимагає розбудови крупного бальнеологічного центру, забезпеченого санаторно-курортною та транспортною інфраструктурою.

Велико-Березнянсько-Воловецький ЛРР розташований на північному заході області і практично співпадає з межами Велико-Березнянського і Воловецького адміністративних районів. В даний час розвиток туризму в цьому районі носить стихійний характер, тому існуючу спеціалізацію району визначити неможливо. В той же час природний потенціал даного району дуже багатий. Тут зосереджена найбільша кількість мисливських господарств, штучних форельних господарств та гірських річок із значними природними запасами риби, що створює умови для розвитку мисливського туризму.

Великою популярністю серед туристів користуються також пішохідні переходи через вершинні ділянки полонинських хребтів, що виділяються своєю аттрактивністю. Це, зокрема, привертає увагу туристів з Польщі, Чехії, Словаччини, Німеччини та інших держав. Тут доцільно розробити та відкрити пішохідні, велосипедні та кінні міжнародні туристичні маршрути в рамках біосферного заповідника “Східні Карпати” на стику українсько-словацько-польського кордонів, впровадити в дію міжнародний туристичний маршрут полонинами карпатських хребтів: Попрад (Словаччина) - Ужок - Пікуй - Торунь - Говерла - Чорногора (Україна) - Сігетул - Фармацій (Румунія).

Центрами туризму в межах ЛРР мають стати смт Великий Березний та смт Воловець. Але для цього насамперед необхідна розбудова транспортних зв'язків району. Залізничні лінії і автомагістралі забезпечують лише міжрайонні і міжобласні зв'язки районних центрів. Мережа місцевих автошляхів знаходиться у вкрай незадовільному стані і не забезпечує зв'язків туристичних центрів з іншими населеними пунктами ЛРР.

Отже, якщо розвиткові туризму буде приділятись належна увага, створена відповідна інфраструктура (медичне забезпечення, транспорт, зв'язок, проживання), застосована відповідна реклама, набрано функціональний невеликий штат працівників, які надаватимуть туристські послуги, розроблено механізм оплати, саме мисливський та спортивно-оздоровчий туризм стануть спеціалізацією Березнянсько-Воловецького ЛРР.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз основних напрямків наукових досліджень в галузі рекреаційної географії та туризму, виконаний на основі анотаційного аналізу 1024 наукових джерел за період з 1960 по 2007, показав що за останні 5 років в наукових дослідженнях значна увага приділяється соціально-економічним аспектам розвитку туристської галузі. В той же час, значна кількість досліджень базується на теоретико-методологічній основі рекреаційної географії як самостійної галузі географічної науки, базовою концепцією якої є вчення про територіальні рекреаційні системи. Також з розвитком туристсько-рекреаційної діяльності і зміною соціокультурних запитів зростає значення конструктивно-географічного напряму в рекреаційних дослідженнях.

2. В основу рекреаційних досліджень регіонального рівня пропонується покласти концепцію ландшафтно-рекреаційних систем.

Ландшафтно-рекреаційна система (ЛРС) - специфічна соціально-географічна природно-господарська система, що складається з взаємопов'язаних підсистем (блоків): ландшафти, населення, рекреаційне господарство та управління, і характеризується просторовою ієрархічністю будови (топічні - локальні - місцеві - субрегіональні - регіональні системи).

3. Конструктивно-географічний аналіз ЛРС різного таксономічного рівня пропонується здійснювати відповідно до алгоритмічної моделі. Алгоритмізація дослідження забезпечується логічною послідовністю його етапів (блоків): теоретико-методологічного, аналітичного, оціночного, організаційного, кожен з яких ґрунтується на методичних та практичних розробках. Відповідно до завдань дослідження в межах деяких блоків передбачається виділення підблоків. Так, в аналітичних дослідженнях виокремлюються аналіз умов формування ЛРС (історико-ландшафтний аналіз), аналіз геопросторової структури ЛРС (структурно-ландшафтний аналіз) та аналіз функціонування ЛРС (ландшафтно-функціональний). Результати проміжних етапів є вихідними для наступних. Окремі напрямки дослідження змикаються на етапах синтезу проміжних результатів і можуть мати самостійне практичне значення.

4. Методика конструктивно-географічного аналізу ЛРС представляє собою логічно впорядковану відповідно до визначених наукових підходів та принципів послідовність (алгоритм) аналізу і оцінки ландшафтно-рекреаційної систем за методичними розробками, адаптованими відповідно до мети і завдань дослідження. Дослідження власне ЛРС включає 4 етапи: історико-ландшафтний аналіз, структурно-ландшафтний, ландшафтно-функціональний та ландшафтно-організаційний аналіз, для кожного з яких застосовуються і розробляються спеціальні групи методів. Співвідношення між ними залежить від етапу дослідження та рангу досліджуваних одиниць.

Історико-ландшафтний аналіз базується на засадах історичного ландшафтознавства та екології і передбачає дослідження історичної складової підсистеми населення за даними щодо характеру природокористування, демографічного та соціально-політичного стану, етнічних спільностей території, поширення господарсько-культурних типів тощо.

Базою досліджень на етапі структурно-ландшафтного аналізу території є ландшафтні карти, що дають уявлення про ландшафтну структуру території. Доповнена інформацією, необхідною для рекреаційної характеристики території, ландшафтна карта разом з картою сучасного використання території є основою комплексних рекреаційних досліджень, спрямованих на оцінку актуального стану і створення проектів розвитку туристсько-рекреаційної діяльності.

На етапі ландшафтно-функціонального аналізу здійснюються комплексні дослідження рекреаційного потенціалу території з позиції функціональної відповідності ЛРС тим чи іншим видам туристсько-рекреаційної діяльності та формування пропозицій, спрямованих на більш раціональне рекреаційне використання природних ресурсів.

5. Аналіз геопросторової структури регіональної ЛРС Закарпатської області показав, що тут сформувалося 11 локальних ландшафтно-рекреаційних систем об'єднаних в 5 ЛРС місцевого рівня. Ядрами їх формування є бальнеологічні установи (санаторії, санаторії-профілакторії, реабілітаційні центри та водолікарні), виникнення і функціонування яких невіддільно пов'язано із певними ландшафтними структурами. Всього в межах ЛРС області виділено 30 ландшафтно-бальнеологічних систем. Аналіз ландшафтних, ландшафтно-бальнеологічних та ландшафтно-етнографічних умов дозволив визначити для ЛРС області базові напрямки туристської діяльності.

За сукупністю умов заплавні ЛРС найбільш придатні для розвитку водного та пішохідного спортивно-оздоровчого туризму. Також тут є певні ресурси для розвитку історичного, архітектурного та етнічного туризму. Локального та контрольованого розвитку може мати спортивне мисливство, збирання грибів, ягід і лікарських рослин.

Умови терасових ЛРС сприятливі для розвитку пішохідного, кінного, водного, велосипедного, автомобільного туризму, причому місцеві маршрути є складовими регіональних та міжнародних транскарпатських. Велика кількість монастирів створює підстави для розвитку пізнавального релігійного туризму, а розвиток місцевих промислів є ресурсом етнічного туризму.

ЛРС котловино-подібних долини вирізняються особливими ландшафтно-бальнеологічними умовами. Основою їх є унікальні за насиченістю та водопроявами родовища вуглекислих гідрокарбонатних вод Боржовського - Поляно-Квасівського типу. Враховуючи сприятливе транспортне положення території, найбільш перспективним тут є розвиток саме лікувально-оздоровчої рекреації.

Низькогірні ЛРС вирізняються високим ступенем ландшафтної різноманітності, середньовисотними гірськими хребтами з пологими вершинами та лісистими схилами, сприятливим кліматом і унікальними джерелами мінеральних вод, що створює значний туристсько-рекреаційний потенціал. Найбільш перспективним тут є розвиток спортивно-оздоровчого туризму, зокрема зимового гірського.

Середньогірні ЛРС вирізняються унікальними поєднаннями неповторних ландшафтів та пам'яток природи, історичних, етнографічних об'єктів, пам'яток культури і побуту, в яких відображені історичні особливості різних епох та етнічних груп краю. Це є основою для розвитку культурно-пізнавального туризму.

6. Результатом конструктивно-географічних досліджень ЛРС регіонального рівня є ландшафтно-рекреаційне районування - поділ території на певні таксономічні одиниці (ландшафтно-рекреаційні макрорайони, райони і мікрорайони), які відрізняються ландшафтною структурою, комплексом ресурсів та напрямком рекреаційної діяльності.

Метою районування Закарпатської області є визначення актуальних і перспективних напрямів розвитку рекреації і туризму, що відповідають природно-ресурсному потенціалу території, не суперечать питанням його охорони і розвиваються згідно з концепцією стійкого розвитку Карпатського регіону.

Процес районування передбачає поділ території на ландшафтно-рекреаційні райони (ЛРР) - цілісні території, які характеризується специфічною сукупністю ландшафтних, історико-культурних та історико-етнографічних комплексів, що дозволяє визначити їх рекреаційну спеціалізацію, забезпечену взаємопов'язаними рекреаційними підприємствами і сумісними галузями господарствами.

7. В результаті ландшафтно-рекреаційного районування Закарпатської області в її межах виділено 7 ландшафтно-рекреаційних районів, для кожного з яких характерні певні види туристсько-рекреаційної діяльності.

Рахівський ЛРР характеризується найбільш сприятливими умовами для розвитку гірськолижного туризму (з центрами в смт Ясіня та с. Чорна Тиса), що є основною спеціалізацією даного району яку доцільно зберегти. Для розширення оздоровчої функції цієї території перспективним є відновлення діяльності санаторно-курортних закладів бальнеологічного спрямування (санаторії в с. Кваси та Усть-Чорна) та туристичних баз, орієнтованих на пішохідний туризм (смт Ясіня).

Особливістю Ужгородсько-Мукачівського ЛРР є зосередження значної кількості архітектурних, історичних, культурно-історичних пам'яток, пов'язаних зручними шляхами сполучення та забезпечених туристсько-екскурсійною інфраструктурою. Це визначає культурно-пізнавальний туризм як основну спеціалізацію даного ЛРР з центрами у м. Ужгород та м. Мукачеве. Перспективними є також розвиток етнографічного туризму (на базі осередків сільського туризму в угорських та словацьких селах) та релігійного туризму (м. Мукачево).

Основою розвитку Чопсько-Тячівського ЛРР є мережа обладнаних міждержавних переходів (автомобільних, залізничних та пішохідних), що визначає його спеціалізацію як району транскордонних послуг. Збереження цієї спеціалізації є принциповими для розвитку міжнародного туризму на Закарпатті, для чого слід розбудовувати відповідну інфраструктуру. Крім того, для транзитних туристів (особливо індивідуальних та групових автотуристів) доцільно організувати ознайомлення з історико-культурними та іншими пам'ятками Закарпаття, чому сприяє розгалужена система місцевих автодоріг.

Свалявський ЛРР характеризується значною концентрацією джерел мінеральних вод, що визначає спеціалізацію даного району з центрами в селах. Поляна, Голубине та Синяк, де зосереджені основні бальнеологічні заклади курортної мережі Закарпаття. Перспективним напрямком може стати відновлення мережі туристсько-екскурсійних маршрутів до історико-культурних пам'яток сусідніх ЛРР, зокрема Ужгородсько-Мукачівського, та створення нових етнографічних та дегустаційних (винних) маршрутів, наприклад до Іршавського ЛРР (м. Берегово, м. Іршава, винні підвали м. Виноградова).

Особливістю Іршавського ЛРР є збереження культурної спадщини народностей Закарпаття, зокрема мадяр, росіян, німців, чехів, русинів. Тут представлені народні звичаї, обряди, національне вбрання та місцеві художні промисли. Центрами етнографічного та сільського туризму можуть стати м. Іршава,м. Берегово, м. Виноградово, м. Хуст, м. Вишково, м. Тячів. Перспективним є розвиток молодіжного туризму з базами в м.Іршава, с. Довге, м. Берегове, смт Вишково інших. Використовуючи розгалужену систему місцевих автодоріг, можна комбінувати основну спеціалізацію даного району із ознайомленням туристів з історико-культурними об'єктами інших районів Закарпаття.

Міжгірський ЛРР має значний потенціал для розвитку спортивно-оздоровчого і екологічного туризму з центрами в смт Міжгір'я і с. Сойми. Високі показники пейзажно-естетичної різноманітності та значне розчленування рельєфу сприяють розвиткові пішохідного, кінного, водного, велосипедного та автомобільного туризму, для яких існують розроблені маршрути прив'язані до транскарпатських. Перспективним є створєння санаторно-курортних комплексів на базі багатих ресурсів мінеральних вод, зокрема найбільш відомих джерел - Соймівського, Вучківського, Келечинського, Колочавського, Верхньобистрянського.

Розвиток туризму в Велико-Березнянсько-Воловецькому ЛРР в даний час носить стихійний характер,отже, існуючу спеціалізацію району визначити неможливо. В той же час природно-рекреаційний потенціал даного району дуже багатий. Великою популярністю серед туристів користуються пішохідні переходи через вершинні ділянки полонинських хребтів, що виділяються своєю аттрактивністю. За умов створення відповідної інфраструктури спеціалізацією даного району має стати саме спортивно-оздоровчий туризм з центрами в смт Великий Березний та Воловець.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

Уліганець С.І. Геополітичні аспекти та історична ретроспектива туризму в Закарпатті. Фізична географія і геоморфологія. Зб. наук. праць. - К., - 2002. - Вип. 42. - С.135 -140.

Уліганець С.І. Критерії та принципи виділення таксономічних одиниць ТРК // Економічна та соціальна географія. Наук. зб. - К., 2002. - Вип. 52. - С. 63-71.

Дмитрук О.Ю., Уліганець С.І. Гідрологічні аспекти туризму в Закарпатті // Гідрологія, гідрохімія і гідро екологія. Наук. зб. Т. 4. - Київ - Луцьк.: РВВ Луцького ДТУ, 2002. -. С. 79 - 83. (Особистий внесок автора 60%: розкрито застосування екологічного підходу до аналізу туристської діяльності на прикладі Закарпатської області).