Внесок професора В.В. Садовського в українську суспільну географію

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Спеціальність 11.00.13 - історія географії

УДК 911.3 + 913 (477): 929 (043)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

ВНЕСОК ПРОФЕСОРА В. В. САДОВСЬКОГО В УКРАЇНСЬКУ СУСПІЛЬНУ ГЕОГРАФІЮ

ШЕВЧИШЕН

МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Шаблій Олег Іванович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра економічної і соціальної географії, завідувач

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор,

Костриця Микола Юхимович, Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра методики викладання навчальних дисциплін, завідувач кандидат географічних наук, доцент Кандиба Юрій Іванович, Харківський національний університет імені

Василя Каразіна, кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства, доцент кафедри

Захист відбудеться 28 жовтня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 28 вересня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, доцент Горішний П.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю вивчення та використання результатів наукової діяльності учених попередніх поколінь з метою збагачення сучасної української географічної науки. Це насамперед стосується наукової спадщини українських географів, праці яких тривалий час залишалися закритими у архівах а, отже, недоступними для дослідників та невідомими для широкого загалу.

Дослідження та відкриття невідомих сторінок української географії є важливою умовою розвитку усіх напрямків науково-географічного процесу. Звернення до даної теми спричинене також необхідністю встановлення історичної справедливості щодо тих визначних учених, наукова спадщина яких нині є незаслужено забутою.

Серед малодосліджених сторінок історії української географії - наукова спадщина ученого економіко-географа, економіста, соціолога, демографа, політолога, професора Валентина Васильовича Садовського (1886-1947рр.), життя і наукова діяльність якого нерозривно пов'язані з розвитком української науки у 20-30-х роках ХХ ст. Украй необхідним і важливим є вивчення не тільки результатів досліджень В.Садовського з соціально-економічної географії, економіки, демографії, політології та зроблених ним висновків щодо тих чи інших історичних подій і фактів, а й сама постать та діяльність науковця, що стала важливою частиною української історії першої половини ХХ століття.

Наукова спадщина ученого упродовж останніх років викликала значний інтерес і вже стала об'єктом дослідження вітчизняних географів. Зокрема, завдяки дослідженням науковців географічного факультету Львівського національного університету імені І.Франка, Географічної комісії Наукового товариства імені Т.Шевченка і Львівського відділу Українського географічного товариства, які започаткували серію книг “Постаті українського землезнання”, біографія вченого, його життя і діяльність, наукова спадщина стали відомими в науковому світі. Роботу у зазначеному напрямку очолив професор О.Шаблій, якому належить створення першої найбільш повної біографії В.Садовського. Науковець здійснив аналіз ряду праць В.Садовського, показавши внесок ученого у розвиток української соціально-економічної географії, економіки демографії, політології.

Окремі аспекти наукової діяльності В.Садовського розглянули О.Вісьтак, Я.Жупанський, А.Заводовський, О.Лисенко, В.Потульницький. Однак, системного вивчення життя і наукової спадщини В.Садовського із залученням всього комплексу документальних джерел до теперішнього часу не здійснювалося. Потреба у збагаченні сучасної української географії науковими здобутками ученого та відсутність комплексного дослідження його життєвого шляху і наукової діяльності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Внесок професора В.В.Садовського в українську суспільну географію".

Зв'язок із науковими планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідницької програми кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка „Суспільно-географічні дослідження західно-українського прикордоння у контексті Євроінтеграції і геостратегії сусідства”. Номер державної реєстрації 01081U009538. Актуальність теми та рівень її розробленості визначили мету і завдання дисертаційного дослідження.

Метою дисертаційної роботи є найповніше наукове відтворення життя та оцінка наукової спадщини професора В.Садовського, а також у розкритті його внеску у розвиток української суспільної географії у першій половині ХХ століття.

Досягнення означеної мети зумовило постановку і виконання наступних завдань:

- актуалізувати роль персоналій в історії національних суспільно-географічних досліджень;

- проаналізувати внесок українських вчених у суспільну географію першої половини ХХ століття;

- розкрити внесок В.Садовського у дослідження окремих аспектів і напрямків суспільної географії: теорію науки, географічне українознавство і світознавство, у демогеографію, економічну, соціальну і політичну географію;

- дослідити участь ученого у громадсько-політичному та науковому житті України і Європи;

- розкрити актуальність наукових праць В.Садовського на сучасному етапі розвитку української суспільної географії.

Об'єктом дослідження є науково-географічна спадщина В.Садовського у контексті розвитку економіко-географічного напрямку суспільної географії першої половини ХХ століття.

Предмет дослідження - науковий внесок професора В.Садовського у конкретні напрямки української суспільної географії на етапі її активного становлення.

Для вирішення поставленої в науковій роботі мети були застосовані такі методи дослідження: загальнонаукові, власне географічні і конкретно-історичні. Передусім до загальнонаукових методів дослідження, які використовувалися у роботі, належать аналіз і синтез. Важливе місце було відведено також методам теоретичного дослідження: історичному, логічному та методу індуктивного аналізу. Серед головних конкретно-історичних методів у дослідженні були використані такі: історико-генетичний, історико-системний, та історико-біографічний. У роботі широко застосовувався статистичний метод при опрацюванні та аналізі даних щодо кількості, розміщення та густоти, статево-вікового, етнічного, релігійного складу населення та економічних показників. Для характеристики процесів і подій минулого та сучасності використовувався порівняльний метод.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому що:

- вперше здійснено комплексний аналіз біографії та наукової і громадської діяльності українського ученого професора В.Садовського, з'ясовані дотепер невідомі або маловідомі наукові досягнення і факти з життя родини Садовських;

- узагальнено і систематизовано праці професора В.Садовського у сфері економічної географії, демогеографії, соціальної географії, політичної географії та доведено багатогранність наукових досліджень ученого;

- встановлено нові аспекти наукової діяльності ученого як розробника правових засад адміністративно-територіального управління Україною на етапі її новітнього державного зародження (1917-1921рр.), програм реорганізації української промисловості та економіко-географічного вивчення чорноморського простору;

- одержало подальший розвиток дослідження наукової спадщини В.Садовського, щодо соціально-економічного становища та національної політики в Україні на початку ХХ ст.;

- дано оцінку ситуації, яка склалася в українській географічній науці у 20-30-х рр. ХХ ст. в її історіографічному та економіко-соціально-політичному аспектах.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшій розробці основних напрямків історії вітчизняної суспільної географії, при дослідженні життя та діяльності інших науковців, з якими співпрацював В.Садовський, для популяризації української географічної науки та її визначних представників, в цілому - у національній біографістиці.

Отримані результати можна враховувати при створенні навчальних програм, розробленні підручників та навчальних посібників з суспільної географії для географічних факультетів вищих навчальних закладів і загальноосвітніх шкіл. Дослідження наукової спадщини ученого дає змогу глибше розуміти сучасну геополітичну ситуацію в Україні. Матеріали роботи використовуються автором при викладанні дисциплін: “Економічна та соціальна географія світу”, “Загальне землезнавство”, “Краєзнавча і туристична робота” у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному зборі та опрацюванні літературних джерел і архівних матеріалів. Всі основні результати та висновки дисертаційної роботи отримані її автором самостійно.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом публікацій, доповідей на засіданнях кафедри суспільних дисциплін Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії та кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету ім. І.Франка.

Основні положення і висновки дослідження доповідались на п'яти міжнародних та регіональних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “85 років освітнього шляху. Сторінки історії Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії” (м.Хмельницький, жовтень, 2006р.), Третій Міжнародній науковій конференції “Історія української географії та картографії” (до 130-річчя з дня народження академіка С.Рудницького, м. Тернопіль, грудень, 2007р.), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Україна наукова” (м.Київ, грудень 2007р.), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Українська наука в мережі Інтернет” (м. Київ, лютий, 2008р.), міжнародній науковій конференції “Українство у світі: Україна є там, де живуть українці” (м.Чернігів, травень, 2009р.).

Публікації. Результати дослідження відображено у десяти наукових статтях, з яких шість опубліковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура роботи. Мета і завдання дослідження зумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок тексту, із них 165 сторінок основного тексту, 1 рисунок, 7 таблиць. Список використаних джерел нараховує 278 найменувань

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання. Розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи. Подано загальні відомості про дисертацію, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження персоналій в науці” розкрито роль персоналій в історико-географічному дослідженні. Розглянуто витоки і основні етапи розвитку наукової біографістики в Україні.

Головним підходом, що дозволив з'ясувати місце ученого у структурі дослідницького співтовариства і наукового процесу, став комплексний аналіз біографії та соціально-політичної ситуації, за якої відбувалася його практична діяльність. Це дозволило встановити місце ученого в структурі наукового середовища, яке сформувалося на початку ХХ ст.

Аналіз біографій персоналій допомагає повніше охарактеризувати місце ученого в історії науки і дати загальний прогноз розвитку географічної науки в майбутньому, чіткіше окреслити проблеми науки, виокремити вплив суспільних потреб на теорію, запропонувавши альтернативу звичним підходам, які основані на архівних даних.

Вважаємо, що науковою основою історичної біографістики в Україні стала ґрунтовна праця М.Костомарова “Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей”, перевидана в українському перекладі у 1918р. у Львові під назвою “Історія України в життєписах головніших її діячів”.

Соціально-політичні умови розвитку України у складі Російської імперії визначили й те, що теоретичних праць з питань біографії, як наукового жанру в Україні того часу, ні тим більше, після утвердження радянської влади, не з'явилося. Це було цілком закономірно в умовах диктату денаціоналізованого суспільства. Найбільш яскраво все це проявилося у другому напрямку біографістики - словниковій діяльності.

Ідея створення біографічного словника свідчить про національну самовизначеність народу. Видатні українські вчені ХІХ - початку ХХ століття це добре усвідомлювали. Конкретну програму словника запропонував історик П.Єфименко, опублікувавши на сторінках часопису “Киевская старина” статтю “Потребность в биографическом словаре южнорусских деятелей и его программе”. Створення словника мало велике значення в тих умовах не лише для вивчення національної історії, а й для усвідомлення людьми історичного значення своєї діяльності. До біографічного словника згідно з програмою П.Єфименка, повинні були увійти біографії сучасників і померлих осіб, які діяли наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Значний внесок у розвиток української біографістики зробив В.Антонович. На початку 90-х років з ініціативи В.Антоновича та під його керівництвом сформувалася група істориків, літераторів, археологів, краєзнавців (Г.Берло, І.Каманін, В.Щербина, О.Кониський, С.Єфремов, М.Василенко, М.Грушевський, К.Мельник, О.Лотоцький), яка розпочала працю із складання біографічного словника. Робота була відновлена Постійною комісією для складання Біографічного словника у 1918р. Однак, підготовлені до друку і здані до видавництва два перших томи словника, за умов утвердження тоталітаризму не були видані.

Головними джерелами для комплексного дослідження життєвого шляху та наукової діяльності професора В.Садовського стали не лише праці ученого, але й численні публікації у періодичних виданнях того часу, архіви, довідково-бібліографіча література, збірники документів, рецензії. Серед сучасних досліджень біографії В.Садовського значний інтерес викликають передусім праці О.Шаблія, а також - О.Вісьтак, Я.Жупанського, А.Заводовського, О.Лисенко, В.Потульницького.

Для вирішення поставленої в науковій роботі мети були застосовані загальнонаукові, власне географічні і спеціально-історичні методи дослідження.

Загальнонаукові методи дослідження - це аналіз і синтез, які застосовувались у їх діалектичній єдності. Завдяки аналізу було вивчено вплив зовнішніх чинників - наукового середовища, історичних і суспільно-політичних процесів - на формування та еволюцію поглядів В.Садовського, проаналізовано його наукові праці та численні публікації в українських і зарубіжних періодичних виданнях, визначено роль ученого і його внесок у розвиток суспільної географії та історію географії України на початку і у20-30-х роках ХХ століття. Синтез дозволив узагальнити емпіричну інформацію, яка була отримана під час вивчення першоджерел, та допоміг здійснити аналіз і зробити відповідні висновки.

Історичний та логічний методи наукового дослідження були використані у взаємодії. Історичний метод дав можливість розглянути об'єкт дослідження - науково-географічну спадщину професора В.Садовського у контексті розвитку економіко-географічного напрямку суспільної географії першої половини ХХ століття та предмет дослідження - науковий внесок професора В.Садовського у конкретні напрямки української суспільної географії на етапі її активного становлення.

Для того, щоб розкрити взаємодію окремої особи і суспільного середовища, визначити внесок цієї особи у розвиток даного суспільства, використовувався історико-біографічний метод. Він дав можливість провести логічну реконструкцію життєвого шляху, громадської та наукової діяльності В.Садовського, а також умов, за яких ця діяльність відбувалася.

Враховуючи важливість досліджень біографічного характеру, а також недостатню поінформованість науковців та всього суспільства про постать В.Садовського, було здійснено об'єктивне вивчення і аналіз наукової спадщини вченого та визначено його місце у національній географічній науці, внесок у історію географії на початку і у 20-30-х роках ХХ ст.

У другому розділі “Наукова творчість В.Садовського у контексті суспільно-географічних досліджень першої половини ХХ століття” охарактеризовано геополітичну ситуацію в Україні у першій половині ХХ ст. і на цьому фоні розглянуто біографію професора В.Садовського, основні етапи життєвого шляху, головні напрямки наукової діяльності ученого.

Науково-географічна ситуація в Наддніпрянській Україні на початку ХХ століття розглядається на тлі суспільно-політичних процесів та змін геополітичного становища. Звернуто увагу на створення революцією 1905р. відносно сприятливих умов для легальної громадсько-політичної та культурної діяльності. Вперше почали виходити україномовні газети і журнали у Наддніпрянщині (“Хлібороб”, “Дзвін”, “Рада”, всього 24 видання). Розпочалося навчання українською мовою у деяких школах, створено кафедри українознавства у Харківському та Одеському університетах. У цей час також зароджується новітня українська національна географія: починаються дослідження П.Тутковського уздовж маршруту Київ-Ковель (1904р.), виходять праці С.Рудницького “Сучасна географія” (1905р.), В.Кошового ”Національно-територіальні межі України” (1907р.), здійснюється видання “Карти розселення українського народу” (1907р.), у Києві засновано Українське наукове товариство (1907р.). Зростає вплив географічних досліджень Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Особливо важливе значення мало заснування у Львові (1882р.) кафедри географії і здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі географії Г.Величком (1896р.), С.Рудницьким (1901р.) та В.Ґериновичем (1911р.).

У дослідженні біографії В.Садовського відображено його навчання у Острозькій гімназії, Київському університеті, Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті і початок громадської діяльності. На основі архівних джерел з'ясовані дотепер не відомі окремі факти щодо складу родини Садовських, у якій панували релігійно-священицькі традиції, що їх подібно до С.Рудницького, порушив В.Садовський, ставши світською людиною - ученим і державним діячем.

Особливе місце у розділі займає висвітлення суспільно-політичної діяльності ученого. Уже у рік вступу до університету він стає активним діячем Української студентської громади м. Києва, яка поділяла соціал-демократичні погляди. Перед революцією 1905р. В.Садовський працює у різних організаціях РУП і УСДРП, поширюючи їхню ідеологію поміж освітянською молоддю. Його обирають делегатом II з'їзду УСДРП.

У березні - квітні 1917р. В.Садовський як представник УСДРП бере участь у підготовчій комісії Центральної ради. У липні - серпні 1917р. стає генеральним секретарем виконавчого органу Центральної ради - Генерального секретаріату.

Тривалий час знаходився у еміграції (1920-1945рр.), де працював спочатку у Львові (1922-1925рр.), а далі у ряді українських наукових установ Чехо-Словаччини та Польщі. Саме тут найповніше розгорнулася його наукова і педагогічна діяльність. Учений пов'язує свою долю з Українською господарською академією (УГА), Українським технічно-господарським інститутом (УТГІ, м. Подєбради) та Українським вільним університетом (УВУ, м. Прага).

У цей період вийшли важливі наукові роботи із економічної географії, регіональної та світової економіки, проблем соціології праці, трудового права. З'являється низка статей у Празі, Парижі, Лондоні, Варшаві, Львові, Луцьку та інших містах.

Весь творчий період ученого та інтенсивність виходу його публікацій можна умовно розділити на чотири періоди.

І період 1907-1914рр. - це початок журналістської діяльності В.Садовського, його студентські роки у Київському університеті і Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті. За цей час виходить з друку 86 публікацій, що складає в середньому 10,5 публікацій за рік.

Публікації І періоду - це статті у газетах і журналах: “Слово”, “Рада”, “Економіст”, “Украинская жизнь”, “Дзвін”, рецензії на праці інших авторів. Тематика публікацій різноманітна: події суспільно-політичного життя країни, діяльність політичних партій, робітничих депутатів у державній думі, про український пролетаріат, роботу кооператорів, національну політику, український студентський рух, професійні спілки, життя українців за межами України і ін.

ІІ період 1915-1925рр. - період революцій і війн, у цей час В.Садовський активно займається громадсько-політичною діяльністю. У ці роки вийшло загалом 22 публікації, що складає трохи більше 2 на рік.

У цей період основна тематика - події в Україні періоду революцій і війн, перспективи існування більшовицької влади в Україні, економічні проблеми, відбудова господарства України, проблеми північно-західних кордонів і ін.

ІІІ період 1926-1939рр. - найбільш продуктивний період у творчій і науковій діяльності та інтенсивності виходу наукових праць, публікацій ученого. За цей час вийшло 278 публікацій, або це майже 20 публікацій щорічно. Серед них важливі роботи, як за тематикою так і за обсягом. Особливо активно співпрацював Валентин Садовський з газетою “Тризуб”, що виходила у Парижі. Тематика публікацій надзвичайно багатогранна, вона стосується усіх найважливіших проблем життя країни: прав національностей в радянських республіках, поняття економічного району та районізації України, питання індустріалізації, демогеографії, соціальної політики та ін.

ІV період 1940-1947рр. заключний у діяльності В.Садовського. Це був час другої світової війни, складних життєвих обставин, затримання і арешту ученого. Виходять останні 5 публікацій ученого, тобто менше однієї публікації за рік.

Інтенсивність виходу публікацій ученого протягом 4 визначених нами періодів, з 1907 по 1942 рр. проілюстровано за допомогою діаграми (рис.1).

Досліджено головні напрямки наукових розвідок ученого (табл. 1). Його роботи присвячені актуальним проблемам демогеографії, геосоціології, геоекономіки, національної геополітики, економічної географії України і світу, що свідчить про різносторонність інтересів професора В.Садовського.



Рис.1.Інтенсивність виходу публікацій В.Садовського у 1907-1942рр.

Особливо активним був В.Садовський у науково-організаційній і громадській діяльності. Разом з В.Тимошенком він організував в УГА науковий семінар з прикладної економіки, вступає у “Товариство українських економістів”, “Український республіканський демократичний клуб”, а також у Товариство професорів УГА, виголошує наукові доповіді. Одночасно очолював економічний семінар в Українському науковому інституті, організованому у 1930р. у м. Варшаві, брав участь у наукових конференціях, II з'їзді українських учених у м. Празі (1932р.).

Таблиця 1 Внесок В.Садовського у розвиток галузей суспільної географії

№ з/п	Галузі суспільної географії	Учені
		В.Садовський	К.Воблий	А.Синявський	Ф.Матвієнко-Гарнага	І.Шимонович
1	Методологія економічної географії	+	-	+	+	-
2	Теорія економічного районування	+	-	+	+	-
3	Поняття об'єкта і предмета економічної географії	+	+	+	+	-
4	Економічна географія України	+	+	-	+	+
5	Економічна географія світу і країнознавство	+	-	+	-	-
6	Політична географія і геополітика	+	-	+	-	-
7	Економіко-географічна регіоналістика	+	+	-	-	+
8	Географічне краєзнавство	-	-	-	+	-
	Всього	7	3	5	5	2

Отже, найбільший внесок у теорію і методологію економічної географії у 20 - 30-х роках ХХ ст. зробили незалежно один від одного два учених: Садовський В. і Синявський А. Один - в еміграції, інший у радянській Україні. Садовський В. як економіст, а Синявський А. - як історик. Головні наукові теми і сюжети: проблема об'єкта і предмета економічної географії, її зв'язки з іншими науками (природничими і суспільними), проблема сутності економічного району (як відмежованої території, господарськи пов'язаної певною закономірністю - В.Садовський) чи економічного ландшафту (А.Синявський). На фоні головних дослідників В.Садовський виділяється внеском у суспільну географію та економіко-географічну регіоналістику.

У третьому розділі “Внесок В.Садовського в теорію та історію суспільної географії” розглянуто досягнення ученого у розробці теоретичних положень суспільно-економічної географії, становлення історії української географії.

У першій половині ХХ ст. відбувається прискорений процес становлення новітньої української національної географії. На провідні позиції виходить фахова географія, уособлена іменами С.Рудницького, П.Тутковського, А.Синявського, В.Кубійовича, В.Тимошенка, В.Садовського та ін. Своїми дослідженнями і теоретичними розробками вони спрямували суспільно-географічну науку у європейське і світове русло.

В.Садовський вперше в національній географії пов'язав її з теорією економічної науки, започаткував процеси економізації. Це він здійснив через використання категорій: світове господарство, світовий ринок, міжнародний поділ праці. Він вважав, що в основі світового господарства лежить тісний, щодалі зростаючий зв'язок між окремими країнами, внаслідок якого вони стають складовими частинами єдиного господарського організму. В межах усього світу відбувається обмін людей, товарів і фінансових капіталів, в результаті обміну формується міжнародний поділ праці, який веде до того, що окремі країни спеціалізуються на виробництві тієї продукції, яка знаходить найбільш вигідний збут на світовому ринку.

Учений розкриває зв'язок між світовим і національним господарством як діалектичне відношення цілого і частини. Відправним пунктом відліку тут є національне господарство. Отже, світове господарство є функцією, результатом розвитку національних господарських організмів. Ця кардинальна істина не втратила актуальності і у наш час, навіть незважаючи на появу різного роду інтеграційних економічних об'єднань типу Європейського Союзу (ЄС), транснаціональних корпорацій. Національне господарство при цьому не розчиняється у світовому, а набирає нових рис і функцій.

Займаючись теоретичними питаннями економічної географії В.Садовський досліджував важливе і остаточно ще не розроблене на той час, поняття економічного району. Під економічним районом він розумів певну відмежовану територію, на якій господарське життя в цілому, чи певна група господарських явищ зв'язана певною закономірністю. Класифікація економічних районів запропонована В.Садовським не втратила свого науково-пізнавального значення і у наш час. Він виділяв райони природно-історичні, економічні і природно-господарські. У свою чергу, економічні райони поділяв на інтегральні та спеціальні.

Дослідник наблизився до розуміння економічного району як територіального господарського комплексу. Економічний район він трактував як підсистему національного комплексу, а через нього і як елемент світового господарства. Він вперше висловив думку про можливе безпосереднє входження економічного регіону у світове господарство.

В.Садовський був серед науковців, які зробили вагомий внесок в історію української суспільної географії. Значною мірою цьому посприяли такі його праці, як “Нарис економічної географії України”, “Нарис економіки українських земель”, “Огляд літератури про українську демографію” тощо.

У четвертому розділі “Дослідження В.Садовським окремих галузей суспільної географії” розглянуто проблеми, якими займався учений у різних сферах суспільної географії. Учений досліджував процеси використання робочої сили у промисловості та сільському господарстві України, працю як економічну категорію і зміни її характеру в радянських умовах, питання охорони праці, зміни у сфері трудового законодавства, соціальній, економічній і національній політиці радянської влади в Україні. У своїх роботах В.Садовський не лише аналізував і пояснював економічні процеси в Україні та виступав проти більшовицьких експериментів на українській землі, а й пропонував шляхи вирішення існуючих проблем на основі норм західноєвропейського законодавства та західноєвропейської практики.

Він вивчав питання економічного районування, світового господарства, економіко-географічного використання чорноморського простору, розробив програму реорганізації української промисловості, як правознавець був одним з перших розробників “Статуту вищого управління Україною”.

В.Садовський був відомий своїми демографічними і демогеографічними дослідженнями. Особливе місце у цих дослідженнях займало питання західноукраїнського пограниччя. Дану проблему у 20-30-х роках ХХ ст. вивчали усі відомі науковці: С.Рудницький, М.Кордуба, М.Грушевський, В.Ґеринович, С.Томашівський, В.Кубійович, Т.Олесевич, І.Шимонович та ін.

Актуальність даного питання була зумовлена тим, що йшлося про збільшення чи зменшення української національно-етнографічної території. Проаналізувавши дані польського перепису 1921 року, В.Садовський проводить власний підрахунок чисельності українців, які проживали на північно-західних землях, аналізує етнічний склад, віросповідання населення і приходить до висновку, про приналежність цих територій до українських земель. В.Садовський вивчав також розміщення українців поза Україною, зокрема в СРСР поза межами тодішньої УССР. Цій проблемі він присвятив статтю „Українці поза межами УССР на основі перепису 1926р”. У роботі вчений досліджує кількість і розселення українців на території колишнього Радянського Союзу поза межами УССР, з'ясовує національно-культурний рівень українців та визначає перспективи і подальшу еволюцію української колонізації. географічний дослідження садовський громадський

Важливу роль у цих дослідженнях відігравала діяльність наукових установ, які вивчали питання демографії, передусім Демографічний Інститут при Всеукраїнській Академії Наук. Значну роль відіграло заснування кафедр статистики і демографії в українських вищих школах у Чехо-Словаччині: Українській господарській академії у Подєбрадах і Українському вільному університеті у Празі.

Професор В.Садовський займався дослідженням питань теорії, методології та прикладних аспектів економічної географії. Зокрема, щодо трактування суті науки, її завдань і структури, об'єкта і предмета дослідження, поняття економічного району та чинників територіальної організації господарства країни чи світу в цілому.

В.Садовський займався дослідженням питань економічного районування України. У праці “Спроби районування України” (1931р.) В.Садовський здійснив всебічний критичний аналіз схем такого районування у дореволюційний і післяреволюційний час. Зокрема, серед дореволюційних спроб охарактеризовано праці К.Арсеньєва, А.Єрмолова, П.Семенова - Тян-Шанського, Д.Менделєєва, О.Скворцова, Д.Ріхтера, О.Челінцева та ін., а серед післяреволюційних - П.Фоміна, І.Александрова, М.Гуревича, Г.Гринька, Л.Міхельса. Це були в більшості випадків російські вчені, які розглядали райони України з всеросійських чи всесоюзних (посуті теж всеросійських) позицій. Вчений писав, що поділ України на райони в загальнодержавних російських схемах характеризує не стільки відносини в українському народному господарстві, скільки відносини, характерні для України, як складової частини загальноросійського господарського цілого. Під час спроб районування України в загальнодержавному російському масштабі й теперішніми зберігався і зберігається певний методологічний зв'язок і спадкоємство. Цей зв'язок полягає передусім в тому, що за старими і новими схемами Україна не розглядалася як самостійна держава з її національним комплексом і своїми економічними та культурними інтересами, а трактувалась як складова частина всеросійського або всесоюзного народногосподарському організму. Особливо небезпечним такий підхід став у радянський час, коли район почав трактуватись як спеціалізована ланка єдиного народногосподарського комплексу СРСР.

В.Садовський розглянув і розкритикував спроби районізації України, здійснені держпланом РСФСР у 1921р. Відповідно до якого УРСР було розділено на два великі райони: Південно-західний (хліборобський) і Південний (гірничопромисловий) на основі виробничого принципу “спеціалізації” у “всеросійському” потім - всесоюзному масштабі. У своїх працях з районування В.Садовський враховував приналежність українських земель до різних держав. На той час українські землі були розділені між чотирма державами: Польщею, Чехо-Словаччиною, Румунією і СРСР.

Підрумунську частину В.Садовський розділяв на Українську Буковину, Українську Бессарабію. У західноукраїнській частині учений виділяв Волино - Поліський район, Галицький (колишній австрійський) район з підрозділами на Карпатсько-гірський і Передгірний, Галицько-Подільський, Центральний.

Найбільш диференційована територія підрадянської України, де В.Садовський виділяв чотири райони:Поліський, Правобережний лісостеповий, Лівобережний лісостеповий, Степовий. У Степовому виділено ще два промислових підрайони - Дніпровський (“Дніпрянський”) та Донбаський.

Це по суті природно-господарська регіоналізація України. Тут природний поділ на зони відображається у диференціації головної тоді сфери суспільного виробництва - сільського господарства та пов'язаними з ним галузями легкої і харчової промисловості. Там, де важка індустрія відігравала суттєву роль (нижнє Подніпров'я, Донбас) було виділено окремі промислові підрайони.

Наукові праці В.Садовського присвячені також проблемам соціальної географії. Проведений ним детальний аналіз актуальних питань соціальної політики в Україні, дав ученому підстави стверджувати, що радянська господарська система буде ліквідована, і запропонувати власні напрямки, які б забезпечили та полегшили перехід від радянської господарської системи і радянської робітничої політики до відносин європейсько-американського типу. Зокрема, у галузі робітничої політики, на думку В.Садовського, необхідно перейти від системи планування до системи регулювання. Всі системи примусу, які існували дотепер, підлягають ліквідації. Замість системи планування має запанувати самоплив, а завдання держави - регулювати цю стихійність відповідно до інтересів робітників і потреб народного господарства. В.Садовський був одним з відомих політологів того часу, який переймався важливими у 20-30-х роках ХХ ст. проблемами національної політики в Україні. В його роботах висвітлювались актуальні проблеми національних відносин в Україні в період її входження до складу Російської імперії та СРСР. Аналіз праць ученого з цієї проблематики (“Національна політика совітів на Україні”, “Права національностей в совітських державах”, “Єдіная Росія”, “Русское учительство и украинская школа”, “Законопроект о печати и украинская пресса”, “Анкета по національному вопросу”, “Украинскій вопрос в третьей Думе”) свідчить, що питання національних взаємин у Російській та радянській імперіях стояло дуже гостро. В.Садовський здійснив науковий аналіз великодержавництва і російського шовінізму, всебічно розкрив декларативність рівності прав і обов'язків республік, однакового представництва республік у союзних органах, широких бюджетних прав республік, права союзних республік на вихід з СССР.

ВИСНОВКИ

Дослідження життєвого шляху і наукової діяльності визначного українського ученого першої половині XX ст. дає підставу зробити наступні висновки:

1. Вивчення наукової спадщини українських географів є одним із сучасних напрямків у розвитку історії національної науки. Дослідження у галузі біографістики допомагає не лише вивчити минуле науки, але й зробити прогноз її розвитку в майбутньому, виявити проблемні питання, показати вплив суспільних процесів на теорію, запропонувавши тим самим альтернативу звичним підходам, які основані на архівних даних.

Головним підходом, що дозволяє з'ясувати місце науковця у структурі дослідницького співтовариства, є комплексний аналіз біографії та соціально-політичної ситуації, за якої відбувалася його практична діяльність. Вирішення зазначених завдань дозволяє встановити місце конкретного ученого в структурі наукового середовища, яке склалося в межах відповідної історичної епохи.

2. Життєвий шлях і наукова діяльність В.Садовського проходили у надзвичайно складних соціально-політичних умовах. Наукова спадщина вченого є важливою й актуальною для дослідників української географічної науки її історії. Завдяки їй існує можливість глибшого вивчення суспільно-політичних та соціально-економічних процесів в Україні за умов геополітичної ситуації першої половини ХХ ст. Досліджуючи наукову спадщину вченого, отримуємо значний обсяг об'єктивної і науково вивіреної інформації, що дозволяє відкрити і по-новому оцінити окремі етапи розвитку вітчизняної географічної науки та історії української географії.

Аналіз біографії та наукових досліджень В.Садовського дає змогу встановити його роль і місце у вітчизняному історіографічному процесі, як визначного українського вченого першої половини XХ століття, що займався дослідженням актуальних проблем соціально-економічного розвитку українських земель, був одним з авторитетних учених, який залишив помітний слід у вивченні важливих проблем суспільної географії України

3. Українська географія, в тому числі суспільна, розвивалася на фоні європейської і світової науки. Процес формування української національної географії на початку ХХ ст. відбувався досить складно. Стимули, характер і шляхи розвитку суспільної географії в Україні були зумовлені великою мірою потребою формування національної державності, становлення нації, черговим розподілом українських земель між сусідніми державами.

4. Розроблені у першій половині ХХ ст. теоретичні основи українського географічного знання піднесли українську географію на рівень європейської і світової науки. Зокрема: здійснено вагомий внесок у теорію економічного районування (В.Садовський, А.Синявський), закладені основи української географічної термінології, краєзнавства і шкільної географії, української політичної та військової географії (С.Рудницький), національної демогеографії (В.Садовський, Ф.Щербина, Л.Шрамченко), видана “Українська Загальна Енциклопедія” (за редакцією І.Раковського), перший національний атлас соборної України (В.Кубійович), здійснено внутрішню класифікацію географії (С.Рудницький, П.Тутковський).

5. Учений розглядав економічну географію у двох аспектах: загальному і спеціальному. Як загальна наукова дисципліна економічна географія, на думку В.Садовського, не лише констатує, упорядковує і систематизує факти економічного життя в їх просторовому вираженні, але й обґрунтовує взаємний просторовий зв'язок між ними, закономірності їх територіального поєднання. З приводу регіональної економічної географії, то її завданням є дослідження господарства держав і окремих територій.

Дослідивши важливе і остаточно ще не розроблене на той час поняття економічного району, учений обґрунтував власне бачення економічного району. В ньому була закладена ідея, що район повинен розвиватися як закономірний феномен територіальної організації господарства. Учений розробив класифікацію економічних районів, яка не втратила свого науково-пізнавального значення і у наш час.

6. В.Садовський приходить до висновку, що формування світового ринку і відповідно світового господарства здійснюється не лише через обмін товарів, але й через обмін людьми (великі міждержавні і міжконтинентальні міграційні потоки) і капіталами. Створення міждержавних і глобального ринків товарів, праці, капіталів - все це суттєві риси і структурні підрозділи світового господарства, яке, на думку ученого є категорією історичною і результатом розвитку національних господарських організмів. Воно поступово сформувалося протягом XIX і XX століть.

7. У демогеографічній проблематиці 20-30-х років ХХ ст. особливе місце посідали проблеми українців поза межами УСРР в Російській Федерації , а також уточнення національної української території через визначення етнічної північно-західної межі Західної України, тобто межі з Польщею і Білоруссю. Проаналізувавши дані польського перепису 1921 року, В.Садовський здійснює власний розрахунок чисельності українців, які проживали на північно-західних землях і приходить до висновку, про їх приналежність до української національної території.

8. Праці професора В.Садовського потребують подальшого наукового вивчення на сучасному етапі. Особливо аналіз наукових прогнозів ученого стосовно розвитку економічних і політичних процесів у колишньому СРСР і Україні. Вивчення наукової спадщини В.Садовського дає можливість адекватно усвідомити сучасні тенденції розвитку України і на цій основі прогнозувати соціально-економічні процеси у майбутньому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шевчишен М. Ю. Професор В.Садовський: головні напрямки наукової діяльності вченого / Микола Шевчишен // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна - 2006. - №753. - С.143 - 148.

2. Шевчишен М. Ю. Демографічні дослідження у науковій спадщині В.Садовського / Микола Шевчишен // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - Випуск 15. - С. 95 - 98.

3. Шевчишен М. Ю. Внесок В.Садовського у розвиток української економічної географії на початку ХХ століття / Микола Шевчишен // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна - 2007.- №769. - С.133 - 137.

4. Шевчишен М. Ю. Внесок В. Садовського у теорію економічного районування / Микола Шевчишен // Історія української географії та картографії. Частина І: Збірник матеріалів Третьої Міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-літньому ювілею академіка Степана Рудницького. Тернопіль, 6 - 7 грудня 2007р. - С.45 - 47.

5. Шевчишен М. Ю. Дослідження проблем соціальної політики в Україні у роботах В.Садовського / Микола Шевчишен // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна - 2008. - № 824. - С.197 - 205.

6. Шевчишен М. Ю. Національна політика в Україні у дослідженнях Валентина Садовського / Микола Шевчишен // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна - 2008.- №804.- С.209 - 216.

7. Шевчишен М. Ю. Професор В.Садовський - визначний український економіст, демограф, економіко-географ / Микола Шевчишен // Географія та основи економіки в школі. - 2006. - №7. С. 55 - 56.

8. Шевчишен М. Ю. Внесок професора В.Садовського у політичну географію /Микола Шевчишен // Україна наукова. Матеріали третьої всеукраїнської науково-практичної інтернет - конференціїї. Частина І. Київ, 20 - 22 грудня 2007р. - С. 4 - 6.

9. Шевчишен М. Ю. Діяльність В.Садовського в українському науковому інституті у Варшаві (1930 - 1939рр.) / Микола Шевчишен // Українська наука в мережі Інтернет. Матеріали третьої всеукраїнської науково-практичної інтернет - конференції. Частина ІІ. Київ, 26 - 28 лютого 2008 р. - С. 2 - 4.

10. Шевчишен М. Ю. Професор В.Садовський - визначний український учений-патріот першої половини ХХ століття / Микола Шевчишен // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. У 3 т. - Т.1.- Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2009. - Число 8. - С.171 - 174.

АНОТАЦІЯ

Шевчишен М.Ю. Внесок професора В.В.Садовського в українську суспільну географію. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.13 - історія географії. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2010.

У дисертації на основі аналізу архівних матеріалів, наукових праць ученого, публікацій у періодичних вітчизняних та зарубіжних виданнях досліджується внесок В.Садовського в українську суспільну географію у першій половині ХХ століття.

Наукова спадщина ученого - економіста, соціолога, демографа, політолога і економіко - географа професора В.Садовського (1886 - 1947рр.) одна з малодосліджених сторінок історії української географії. Тому вивчення наукових досягнень ученого в суспільній географії сприятиме збагаченню її новими матеріалами та достовірними фактами.

У роботі досліджено місце та роль персоналій в науці, біографію ученого, головні напрямки наукової діяльності, внесок в теорію та історію суспільної географії України. Проаналізовано ряд наукових праць, виділено і охарактеризовано напрямки наукової діяльності. Встановлено нові аспекти наукових досліджень ученого, як розробника програм реорганізації української промисловості, та економіко-географічного вивчення чорноморського простору тощо. Дослідження повертає нам ще одне славне ім'я ученого, в радянський період несправедливо викреслене з історії української науки, дає додаткову інформацію про складний і суперечливий етап розвитку географічної науки та історії нашої держави на початку ХХ ст.

Ключові слова: суспільна географія, персоналії, наукова спадщина, демогеографія, економічна географія, політична географія, геополітика, геоекономіка, історія географії.

Шевчишен Н. Ю. Вклад профессора В.В.Садовского в украинскую общественную географию. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.13 - история географии. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2010.

В диссертации на основании анализа архивных материалов, научных работ ученого, публикаций в периодических отечественных и зарубежных изданиях исследуется вклад В.Садовского в украинскую общественную географию в первой половине ХХ века. Творческое наследие ученого - экономико - географа, социолога, демографа, политолога и экономиста профессора В.Садовского (1886 - 1947гг.) одна з малоизученных страниц истории украинской географии. Изучение научных достижений ученого в общественной географии обогатит ее новыми материалами и достоверными фактами. В работе исследуется роль и место персоналий в науке, биография ученого, основные направления научной деятельности, вклад в теорию и историю общественной географии Украины.

Изучение научного наследия украинских географов есть одним из современных направлений в развитии истории украинской географии. Эта работа возвращает нам еще одно славное имя украинского ученого, в советский период несправедливо вычеркнутое из истории науки и практически неизвестное для современников. Работа обогащает наши знания новыми фактами о сложном и противоречивом этапе развития географической науки и истории Украины в начале ХХ века.

Теоретические положения, разработанные в начале ХХ века подняли украинскую географию на уровень европейской и мировой науки. В частности, были разработаны основы украинской географической терминологии, краеведения и школьной географии, украинской политической и военной географии (С.Рудницкий), достижения в разработке теории экономического районирования (В.Садовский, А.Синявский), национальной демогеографии (В.Садовский, Ф.Щербина, Л.Шрамченко), издана “Украинская общая энциклопедия” (под редакцией И.Раковского), первый национальный атлас соборной Украины (В.Кубийович), разработана внутренняя классификация географии (С.Рудницкий, П.Тутковский).

Занимаясь исследованиями мирового рынка В.Садовский приходит к убеждению, что формирование мирового рынка и мирового хозяйства осуществляется не только путем обмена товарами, но и через обмен людьми (большие межгосударственные и межконтинентальные миграционные потоки) и капиталами. Формирование межгосударственных и глобального рынка товаров, труда, капиталов - все это характерные особенности и структурные подразделения мирового хозяйства, которое есть категорией исторической и результатом развития национальных хозяйств. Оно постепенно сформировалось на протяжении ХІХ и ХХ столетий.

Исследования В.Садовского шли в русле решения актуальних национально-политичческих и научных проблем того времени. Но и сейчас они остаются, познавательными, важными для нас и требуют научного осмысления на современном этапе. Вызывают уважение основательные, логические научные прогнозы ученого, касающиеся развития экономических и политических процессов в бывшем СССР и Украине, которые полностью подтвердились. Поэтому изучение научного наследия В.Садовского дает возможность более глубокого изучения прошлого, адекватного осмысления современных событий и на этом основании прогнозирование развития социально-экономических явлений будущего.

Научные исследования В.Садовского были направлены на изучение вопросов социальной географии. Проведенный ученым анализ злободневных вопросов социальной политики в Украине, дал основания утверждать, что советская хозяйственная система будет ликвидирована и предложить свои собственные направления для облегчения перехода от советской рабочей политики к отношениям европейско-американского типа. Например, в сфере рабочей политики необходимо перейти от системы планирования к системе регулирования. Все системы принуждения подлежат ликвидации. Вместо системы планирования должна действовать стихийность, а задание государства регулировать эту стихийность в своих интересах.

Ключевые слова: общественная география, персоналии, научное наследие, демогеография, геополитика, экономическая география, политическая география, геоэкономика, история географии.

Shevchyshen N. Yu. Contribution of Professor V.Sadovs'kіy into the Ukrainian Human Geography. - Manuscript

Thesis for a Candidate degree in geography, speciality 11.00.13 - the history of geography. - L'viv Ivan Franko National University, Lviv, 2010.

On the basis of the analyses of archival materials, scientific works of the scientist, publications in home and foreign periodicals the contribution of V. Sadovs'kyi into the Ukrainian social geography in the first half of the XX century are analysed in the dissertation. Creative heritage of the scientist-economist, sociologist, demographer, political scientist and economic geographer professor Valentyn Vasyliovych Sadovs'kіy (1886-1947) is one of the insufficiently studied pages of the history of Ukrainian geography. The study of the scientific achievements of the scientist in social geography will enrich it with new material and trustworthy facts. The role and place of personalities in science, biography of the scientist, basic directions of scientific activity, contribution into the theory and history of the social geography of Ukraine are studied in the dissertation.

...