Висотна диференціація та різноманіття антропогенних ландшафтів (на прикладі Вінницької області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

висотнА диференціаціЯ ТА різноманіття антропогенних ландшафтів (на прикладі Вінницької області)

Спеціальність 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

ВОЙНА ІННА МИКОЛАЇВНА

УДК 911.3 (477.44): 551.438

Чернівці _ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Денисик Григорій Іванович,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського,

завідувач кафедри фізичної географії

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Сивий Мирослав Якович

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка,

завідувач кафедри фізичної географії

кандидат географічних наук,

старший науковий співробітник

Чехній Віктор Михайлович,

Інститут географії НАН України,

завідувач відділом ландшафтознавства

Захист відбудеться 17 травня 2010 р. о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.04 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. М. Коцюбинського, 2; географічний факультет, ауд. 24

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий « 14 » квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор географічних наук, профессор В.О. Джаман

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Горизонтальна і вертикальна диференціація антропогенних ландшафтів рівнин досліджується недавно, але вже частково пізнані. Висотній диференціації антропогенних ландшафтів не приділяється належної уваги, а відповідно, нею нехтують як при характеристиці власне антропогенних ландшафтних комплексів, так і ландшафтів окремих регіонів, а також при їх господарському освоєнні, розробці схем раціонального природокористування, охорони природи тощо.

Явище висотної диференціації антропогенних ландшафтів тісно пов'язане з їхнім різноманіттям, дослідження якого є відносно новим у ландшафтознавстві. Пізнання різноманіття антропогенних ландшафтів передбачає виявлення ландшафтних комплексів різних ієрархічних рівнів на будь-якій території з науковою, навчальною та господарською метою, а також є необхідним для рекомендацій щодо їхнього використання для різних господарських потреб, туризму і рекреації, створення об'єктів заповідного фонду.

Територія Вінницької області (26,5 тис. кв. км.) достатньо репрезентативна для дослідження як висотної диференціації, так і різноманіття антропогенних ландшафтів. Їх пізнанню сприяє розташування Вінницької області в межах двох височин - Подільської і Придніпровської, почленованих численними й глибокими річковими долинами. Неоднорідність рельєфу дає можливість детально дослідити висотно-ландшафтні структури та зробити достовірні висновки щодо формування у їх межах різноманіття антропогенних ландшафтних комплексів, а також реально використати напрацювання для цілей поліпшення структури сучасних ландшафтів з метою їх раціонального використання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано як складова науково-дослідної теми кафедри фізичної географії природничо-географічного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського “Регіональне антропогенне ландшафтознавство: теорія і практика” (2005-2015 рр.) та є частиною загальноуніверситетської наукової теми “Збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток” (протокол № 3 від 09.11.99). Матеріали дисертаційного дослідження - частина держбюджетної теми “Виготовлення наукового обґрунтування на створення регіонального ландшафтного парку “Середнє Побужжя” (2005 рік, державний реєстраційний № 0105U006377).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення взаємозалежності та взаємозв'язків між ландшафтним різноманіттям і висотною диференціацією антропогенних ландшафтів Вінницької області для цілей їхнього раціонального використання.

Для досягнення мети потрібно було реалізувати такі завдання:

- удосконалити науково-методичні засади дослідження висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів;

- обґрунтувати сутність понять “висотна диференціація” і “різноманіття” антропогенних ландшафтів, дослідити взаємозв'язки та взаємозалежність між ними;

- виявити особливості розподілу висотно-ландшафтних рівнів і типів місцевостей на території Вінницької області;

- дослідити особливості висотної диференціації сучасних антропогенних ландшафтів;

- проаналізувати ландшафтне різноманіття на різних висотно-ландшафтних рівнях, обчислити показники ландшафтного різноманіття на типових натурних ділянках;

- систематизувати наявне різноманіття антропогенних ландшафтних комплексів;

- розробити комплекс заходів раціонального природокористування з урахуванням висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів у межах Вінницької області.

Об'єктом дослідження є сучасні антропогенні ландшафти Вінницької області, їх висотна диференціація та різноманіття.

Предметом дослідження є аналіз чинників формування та прояву висотної диференціації антропогенних ландшафтів Вінницької області, їх різноманіття на різних висотно-ландшафтних рівнях та врахування цих факторів у сучасному природокористуванні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові розробки загальнотеоретичних і прикладних питань фізичної і конструктивної географії та ландшафтознавства Е.О. Еверсмана, А.М. Краснова, Г.І. Танфільєва, Г.М. Висоцького, Ф.М. Мількова, Б.А. Бєлосєльської, Н.І. Ахтирцевої, О.В. Бережного, Л.І. Воропай, К.І. Геренчука, М.Д. Гродзинського, М.В. Гуцуляка, Г.І. Денисика, О.М. Маринича, В.М. Пащенка, П.Г. Шищенка, П.І. Чернеги, В.Т. Гриневецького.

Для вирішення поставлених завдань використано низку взаємопов'язаних принципів і методів дослідження. Принцип історизму та належні йому методи дали змогу проаналізувати формування і розвиток процесів та явищ у хронологічній послідовності. У процесі проведення польових досліджень застосовані методи спостереження, діагностування, ландшафтно-геоморфологічного аналізу. Для виявлення взаємозв'язку висотної диференціації та ландшафтного різноманіття Вінницької області, обчислення показників ландшафтного різноманіття на натурних ділянках застосовано картографічний та математичний методи. Метод антропогенно-ландшафтознавчого прогнозу дозволив спрогнозувати майбутні зміни у висотній диференціації та різноманітті антропогенних ландшафтів Вінницької області.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві результати дисертаційного дослідження полягають у тому, що:

вперше:

- обґрунтовано сутність понять “висотна диференціація” та “різноманіття” антропогенних ландшафтів;

- досліджені чинники впливу висотної диференціації на ландшафтне різноманіття;

- обраховані показники ландшафтного різноманіття на типових натурних ділянках у межах Вінницької області, порівняно результати показників сучасного і відновленого (доагрикультурного) ландшафтного різноманіття та проаналізовано причини відмінності між ними;

- виділено висотні мікросмуги, які найбільш повно характеризують явище висотної диференціації антропогенних ландшафтних комплексів на локальному рівні;

удосконалено:

- наукові засади регіональних досліджень висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів;

- оптимізаційні господарські заходи та можливі шляхи збільшення і покращення якісних характеристик ландшафтного різноманіття через раціональне розміщення антропогенних ландшафтів на різних висотно-ландшафтних рівнях;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи дослідження висотної диференціації та різноманіття ландшафтів;

- способи обрахування ландшафтного різноманіття.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування опрацьованих теоретичних підходів дослідження висотної диференціації і методики кількісного оцінювання ландшафтного різноманіття в інших регіонах України.

Розроблені карти, картосхеми, таблиці, шляхи оптимізації висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів використовуються Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області, Вінницьким обласним головним управлінням земельних ресурсів, Вінницькою державною регіональною екологічною інспекцією.

Результати дисертаційного дослідження в подальшому можна використовувати при розробці регіональних проектів, раціональному розміщенні антропогенних об'єктів у межах різних висотно-ландшафтних рівнів, що сприятиме збільшенню їх ландшафтного різноманіття.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес на природничо-географічному факультеті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського при викладанні курсів “Фізична географія України”, “Природнича географія Поділля”, “Заповідна справа”, “Ландшафтознавство”, “Географія Вінницької області”, “Нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом власних польових досліджень здобувача. Автором проаналізовані літературні, статистичні, картографічні, електронні джерела інформації з теми дослідження, самостійно зібрані дані про стан сучасних ландшафтних комплексів Вінницької області. На основі польових досліджень створено низку карт натурних ділянок і картосхем території дослідження та обраховано показники ландшафтного різноманіття на різних висотно-ландшафтних рівнях.

Апробація результатів дослідження. Отримані результати дослідження та основні положення роботи доповідались на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького державного педагогічного університету (2003-2009 рр.). Зібрані матеріали були представлені також на ІІІ-й міжнародній конференції “Антропогенні географія і ландшафтознавство у ХХ і ХХІ сторіччях“ (Вінниця-Воронеж, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції “Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 2004 р.), “Ландшафти та геоекологічні проблеми Дністровсько-Прутського регіону” (Чернівці, 2005 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Географія та екологія: наука і освіта” (Умань - Вінниця _ Одеса, 2006 р.); Другій Могилів-Подільській краєзнавчій конференції (Могилів-Подільський, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Історична географія: початок ХХІ сторіччя” (Умань - Кривий Ріг - Вінниця, 2007 р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Географія та екологія: наука і освіта” (Умань, 2008), “Українська історична географія та історія географії в Україні” (Чернівці, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,2 д.а., з них один розділ у колективній монографії. Опубліковано 7 статей, рекомендованих ВАК України як фахові, та 3 тез.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 228 сторінках, з яких основного тексту ? 145. Наукова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел (275 найменувань), містить 12 таблиць, 36 рисунків, 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі _ “Теоретико-методологічні основи дослідження висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів” _ з'ясовано, що поряд з поняттям “вертикальна диференціація” наявне поняття “висотна диференціація”, які не є адекватними. Термін “висотна диференціація” за Г.І.Денисиком (2004), “…об'єднує в собі як властивості вертикальної, так і горизонтальної диференціації природних компонентів і ландшафтних комплексів” (рис. 1).

Висотна диференціація ландшафтних комплексів будь-якої території проявляється в наявності висотно-ландшафтних комплексів. Їх формування пов'язане з перепадами висот на земній поверхні, які зумовлюють виникнення денудаційно-акумулятивних процесів. Ці процеси сприяють концентрації, розподілу та диференціації речовини на різних висотно-ландшафтних рівнях, а також міграції речовини з вищого висотно-ландшафтного рівня на нижчий. Денудаційно-акумулятивні процеси, з одного боку, самі формують усю різноманітність структур висотно-ландшафтних комплексів, а з другого ? здійснюють локальні внутрішньорівневі переміщення речовини та енергії.

Кожен висотно-ландшафтний комплекс утворювався впродовж значного часу під впливом ендо- та екзогенних чинників: літолого-геоморфологічних, кліматичних, гідрологічних, біогенних та антропогенних. Ці ж чинники впливають і на сучасну висотну диференціацію ландшафтних комплексів.

Уявлення про висотну диференціацію природи формувалось ще з античних часів. Так, Феофраст (370-285 рр. до н.е.) вперше на прикладі гірських місцевостей виявив залежність рослинного покриву, ґрунтів та зволоження від висоти. М.В. Ломоносов розвивав вчення про вертикальні зміни температури на земній кулі.

Зміну рослинного покриву залежно від висоти місцевостей вивчали К. Гезнер, К. Менцель, Ж. Турнефор, А. Галлер. Пізніше А. Гумбольдт узагальнив відомі знання про висотну диференціацію природних компонентів, але вони охоплювали лише клімат та біоту. Численні відомості про зв'язок ландшафтних комплексів з висотою місцевості є у працях Г. Скау, Е.О. Еверсмана, В.В. Докучаєва, Г. Фон-Кледена, А.М. Краснова, Г.І. Танфільєва, А. Зупаня, Г.М. Висоцького.

Після обґрунтування у 1947 р. явища висотної диференціації на Руській рівнині Ф.М. Мільковим, розпочались ландшафтознавчі дослідження висотно-ландшафтних комплексів низовин та височин. Висотно-ландшафтні рівні розглянуті у працях А.А. Чібільова, Г.А. Бєлосельської, Н.І. Ахтирцевої, А.Г. Ісаченка, О.М. Маринича і П.Г. Шищенка; типи місцевостей та їх структурні геокомпоненти ? у працях К.І. Геренчука, К.О. Дроздова, О.В. Бережного, Г.І. Денисика. Висотну диференціацію природних компонентів та ландшафтних комплексів рівнин загалом та рівнинної частини України зокрема вивчали М.І. Щербань, Г.І. Денисик, А.Ю. Корнус, Л.М. Кирилюк, О.П. Чиж. Було також встановлено, що висотна диференціація зумовлює збільшення ландшафтного різноманіття.

У наших дослідженнях при обрахуванні ландшафтного різноманіття в межах різних типів місцевостей застосовувались формули М.Д. Гродзинського (1993 р.):

ТD = m / S, CD1 = S / N, CD2 = N / S,

де m - число видів ландшафтів; N - число контурів ландшафтів, S - площа території, що досліджується; ТD - показники типологічної різноманітності ландшафтів; CD1, CD2 - показники хорологічної різноманітності; CD1 - середня площа одного контуру ЛК; CD2 - число контурів ЛК на одиницю площі.

У другому розділі _ “Висотно-ландшафтні комплекси Вінницької області” _ показано, що в ієрархічному ряді найбільшою структурою у висотній диференціації будь-якої території є висотно-ландшафтна ступінь, що складається із окремих рівнів, які виокремлюються за абсолютними висотами, геолого-геоморфологічною будовою, глибиною залягання підземних вод, однорідністю ґрунтового покриву, мікроклімату та направленістю ландшафтоутворюючих процесів.

Висотно-ландшафтні рівні включають в себе певні типи місцевостей, які складаються з висотно-ландшафтних мікросмуг - ділянок, що відрізняються швидкістю перебігу денудаційно-акумулятивних процесів на локальному рівні. Висотно-ландшафтні рівні в межах Вінницької області просторово поширені неоднаково (рис. 2).

Нижній акумулятивний висотно-ландшафтний рівень Вінницької області має абсолютні висоти від 70 м у Придністер'ї до 250 м на Побужжі і включає в себе заплавні та надзаплавно-терасові типи місцевостей. У геолого-геоморфологічному відношенні нижній рівень являє собою область акумуляції пухких новітніх відкладів. Річкова мережа врізана слабко, балок і нових ярів мало. Глибина місцевих базисів ерозії на нижньому рівні не перевищує 25-50 м.

Середній, або типовий висотно-ландшафтний рівень, займає найбільшу площу території області і має абсолютні висоти 250-300 м. Він охоплює високі тераси Придністер'я та Середнього Побужжя, а також плакорний та міжрічково-недренований типи місцевостей. Рельєф цього рівня хвилястий, неглибоко розчленований. Глибина місцевих базисів ерозії коливається у межах 50-80 м. Середній рівень займає найбільш припідняті ділянки межиріч Подільської і Придніпровської височин. Плакорні місцевості Подільської височини ? це ерозійно-акумулятивні сильнохвилясті рівнини. На Придніпровській височині плакори представлені височинними, хвилястими, без чітких ознак ерозії (у північній частині) та підвищеними, сильно розчленованими (у східній частині височини, у межиріччі Південного Бугу та Собу) рівнинами.

Верхній денудаційний висотно-ландшафтний рівень займає висоти понад 300 м. Це область зносу та глибокого ерозійного розчленовування. Глибина місцевих базисів ерозії зростає до 100-150 м. Денудаційний висотно-ландшафтний рівень у Вінницькій області представлений товтровим типом місцевостей, що охоплює рифові гряди Мурафських товтр. Типовими тут є урочища товтрових горбів висотою 5-12 м, з вершинами-останцями, що утворились у процесі тривалої денудаційної та ерозійної діяльності.

Заміна натуральних ландшафтів антропогенними призводить до формування нових антропогенних типів місцевостей з характерним набором урочищ та яскраво вираженою їх висотною диференціацією. Антропогенні типи місцевостей накладені на натуральні або формуються шляхом їх техногенної трансформації (табл. 1).

У третьому розділі _ “Висотна диференціація антропогенних ландшафтів Вінницької області та їх різноманіття” _ розглянуто особливості висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів на локальному рівні.

Таблиця 1.

Співвідношення натуральних та гірничо-промислових типів місцевостей

Натуральні типи місцевостей	Антропогенні типи місцевостей
Заплавний	траншейно -болотних пустирів
	котлованно-торфових пустирів
	монокотлованний
Надзаплавно-терасовий	котлованно-горбисто-озерний
	кам'янистий бедленд (рідко)
	монокотлованні місцевості
Схиловий	монокотлованний
	кам'янистий бедленд
Плакорний	котлованно-горбисто-озерний
	кам'янистий бедленд
Товтровий	просадковий терасово-відвальний
	кам'янистий бедленд

Для міських селитебних ландшафтів у межах заплавного типу місцевостей характерні водно-рекреаційний, садово-парковий, дорожній, селитебний малоповерховий, для надзаплавно-терасового - малоповерховий і багатоповерховий типи ландшафту. На схиловому типі місцевостей переважають малоповерховий, садово-парковий, дорожній, на плакорах - багатоповерховий типи міських ландшафтів (Вінниця, Жмеринка, Козятин, Немирів, Шаргород, Тульчин, Погребище).

Висотна диференціація урочищ міських ландшафтів виявляється не лише у належності до висотно-ландшафтних рівнів та типів місцевостей, а й у їх вертикальній структурі. Висотні забудови і підземні комунікації створюють тут своєрідний “міський рельєф”, в результаті чого підвищується температура повітря, збільшується кількість атмосферних опадів та поверхневий стік, забруднюються водойми і ґрунти.

У сільських селитебних ландшафтах належність до типу місцевостей значною мірою визначає структуру поселення: співвідношення і просторове розміщення дворів та інших забудов, городів, садів, вулиць, доріг.

Сільськогосподарські ландшафти в межах Вінницької області є фоновими. У заплавах річок Вінницької області характерними урочищами є лучно-пасовищні, рідше польові сільськогосподарські. В надзаплавно-терасових місцевостях Побужжя панує польовий тип ландшафтів з посівами озимої пшениці, цукрового буряка, картоплі, гречки, кукурудзи. У Вінницькому Придністер'ї нижні тераси з теплим кліматом і чорноземними ґрунтами сприяють формуванню садових ландшафтів з вимогливими до тепла культурами, такими, як виноград, абрикоси, персики, баштанних культур: баклажанів, кавунів, динь, а також ряду ефірно-олійних рослин, тютюну. На схилах і плакорах розташовані, переважно, польові ландшафти; виняток становлять круті схили, які зайняті лучно-пасовищними ландшафтами. На схилах з польовими ландшафтами інтенсивно розвиваються ерозійні процеси, особливо там, де поширені сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На верхньому висотно-ландшафтному рівні переважають лучно-пасовищні ландшафти. Однак, часто круті схили розорюються, що значно активізує ерозійні процеси.

Висотна диференціація лісових антропогених ландшафтів дещо спрощена. У їх структурі переважають похідні грабові або дубово-грабові ліси. Типовими ландшафтними комплексами заплавних місцевостей великих і середніх річок є антропогенні лісові урочища чорновільшняків та верб на зволожених або заболочених ґрунтах. Крім вологолюбних порід дерев у заплавних місцевостях Вінницької області поширені урочища заплавних лісів з дуба звичайного (Q. robur L.), ясена звичайного (F. excelsior L.), осокора (Populus nigra L.). Для надзаплавно-терасового типу місцевостей (нижні тераси долин річок Вінницької області), особливо Побужжя, найбільш характерними є дубово-соснові ліси на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах. Хвойні породи дерев - сосна (Ріnus) і ялина (Picea Dietr) - трапляються виключно в насадженнях. Переважаючим типом лісових антропогенних урочищ схилового і плакорного типів місцевостей є діброви на лесових поверхнях з сірими лісовими ґрунтами, які зазвичай приурочені до високих нагірних правих берегів річок. Лісистість товтрового типу місцевостей незначна і становить 8-10% території. Тут домінують урочища дубових і дубово-грабових лісів на сірих лісових ґрунтах.

Внаслідок видобутку корисних копалин утворюються антропогенні типи місцевостей (табл. 1), характерні лише для гірничопромислових ландшафтів. Загалом, у межах гірничо-промислових розробок виділяються висотно-ландшафтні мікросмуги, аналогічні натуральним: верхня - денудаційна, середня - акумулятивно-денудаційна, нижня - акумулятивна. Верхня мікросмуга гірничопромислових типів місцевостей представлена урочищами верхніх схилів териконів, урочищами відвалів та насипів розкривних порід, де активно відбуваються процеси денудації. Середня мікросмуга представлена урочищами схилів кар'єрів та відвалів, на яких відбувається переміщення речовини вниз схилом. Нижні мікросмуги - це ділянки, де нагромаджується речовина: днища кар'єрів, озера, що виникають у кар'єрах тощо.

За належністю водних антропогенних ландшафтів до певного типу місцевостей визначаються їхні розміри і морфологія, інтенсивність замулення, характер заростання водойм. На нижньому висотно-ландшафтному рівні, в межах заплавного типу місцевостей, найбільшими водними антропогенними ландшафтними комплексами є водосховища, внутрішньоаквальна структура яких певною мірою залежить від особливостей попередніх ландшафтних комплексів _ затоплених урочищ і фацій суходолу. У ландшафтній структурі більшості водосховищ області основним є мілководний (глибина до 5 м) тип ландшафту (Сабарівське, Сутиське, Тиврівське, Брацлавське, Глибочівське, Чернятинське, Микулинецьке). Глибоководний тип ландшафту (глибина понад 5 м) характерний для Дністерського і Ладижинського водосховищ. Крім водосховищ, для нижнього рівня характерними є також руслові та заплавні ставки.

На середньому висотно-ландшафтному рівні, у межах схилового типу місцевостей наявні так звані “каскади” ставків. Висотна диференціація урочищ у таких “каскадах” виявляється чітко, оскільки верхні ставки “каскаду” є своєрідними денудаційними ділянками, тоді як у нижніх ставках спостерігається накопичення акумулятивних відкладів.

Дорожні ландшафти на нижньому висотно-ландшафтному рівні у межах заплавного типу місцевостей представлені дорогами місцевого значення. На над-заплавно-терасовому типі місцевостей проходять автомобільні та залізничні шляхи, переважно, місцевого та регіонального значення, і лише на невеликих відрізках (Калинівка-Вінниця) це магістральні автошляхи. На середньому, типовому рівні, дорожні ландшафти схилового типу піддаються впливу ерозійних процесів, внаслідок чого руйнується дорожнє покриття, виникають тріщини, ями, просадки. У Придністер'ї з метою зручнішого розташування доріг на схилах створюються штучні тераси. Поверхні плакорів відрізняються високою стійкістю і є сприятливими для функціонування дорожніх ландшафтів. Саме до цього типу місцевостей приурочені дороги республіканського значення, автомагістралі та залізничні шляхи. Дорожні ландшафти верхнього, денудаційного рівня представлені автошляхами місцевого та регіонального значення. Дороги звивисті, характерні часті підйоми і спуски. Тут активно розвиваються ерозійні процеси, оскільки основа, на якій формуються дорожні ландшафтні комплекси, складена карбонатними породами.

На нижньому, акумулятивному висотно-ландшафтному рівні вдало поєднуються усі типи рекреаційних ландшафтів. Насамперед це пов'язано з розташуванням на цьому рівні значної кількості водних об'єктів. Схили представлені “стiнками”, часто розчленовані глибокими долинами приток Дністра, сприятливі для розвитку альпiнiзму. Лікувально-оздоровчий тип рекреаційних ландшафтів формується тут на базі лікувальних мінеральних джерел “Серебрiя” і “Регiна” (с. Житники Муровано-Куриловецького району). У межах “Мурафських товтр” сприятливими для організації відпочинку є група урочищ пологих схилiв, покритих лiсовими масивами (поблизу сіл Попiвцi, Iвашкiвцi). З природно-еталонних рекреаційних ландшафтів є комплексна пам'ятка природи загальнодержавного занчення “Княгиня” та ботанічний заказник загальнодержавного значення “Гарячкiвська дача”.

Белігеративні ландшафтні комплекси наявні на всіх висотно-ландшафтних рівнях області і у межах кожного типу місцевостей. У ході дослідження виявлено, що ці ландшафтні комплекси найчастіше приурочені до надзаплавно-терасового і плакорного типу місцевостей.

Шляхом картування ландшафтних комплексів типових натурних ділянок виявлено їх доагрикультурний (рис. 3) та сучасний стан (рис. 4). Порівняння сучасних та відновлених карт дало змогу проаналізувати зміни висотної диференціації та різноманіття ландшафтних комплексів під впливом селитебного освоєння (табл. 2).

У результаті підрахування кількості ландшафтних комплексів різних ієрархічних рангів та обрахування показників топологічного і хорологічного ландшафтного різноманіття на натурних ділянках виявлено, що показники сучасного ландшафтного різноманіття суттєво переважають показники відновлених натуральних ландшафтів. Це пов'язано, насамперед з тим, що кількість класів антропогенних ландшафтів домінує над кількістю класів натуральних ландшафтів. Поєднання антропогенних і натуральних типів місцевостей призводить до формування значного числа їх варіантів (часто недоцільних) та ландшафтних урочищ.

У четвертому розділі _ “Шляхи поліпшення висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів Вінницької області” _ розроблено заходи, які допоможуть впорядкувати структуру антропогенних ландшафтів з метою їх раціонального використання.

антропогенний ландшафт висотний промисловий

Таблиця 2

Показники сучасного та відновленого (доагрикультурного) хорологічного і типологічного ландшафтного різноманіття на натурній ділянці с. Комсомольське

	Висотно-ландшафтні рівні
	Акумулятивний	Денудаційно-акумулятивний
	Типи місцевостей
	Русловий	Заплавний	Схиловий	Плакорний	Разом по натурній ділянці
	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2
S га	39,06	0,06	39,9	78,9	146,6	146,6	59,9	59,9	312,8	312,8
N	11	1	19	1	39	3	9	2	77	7
m	2	1	5	2	10	7	5	2	28	12
CD1	3,55	0,06	2,1	78,9	3,75	48,6	6,65	29,95	4,06	44,6
CD2	0,28	16,6	0,47	0,01	0,26	0,02	0,15	0,03	0,24	0,02
ТD	0,05	16,6	0,125	0,025	0,07	0,047	0,08	0,03	0,09	0,03

1 ? показники сучасної структури ландшафтів; 2 ? показники відновленої, доагрикультурної структури ландшафтів; S - площа досліджуваної території; N - кількість контурів ландшафтів; m - число видів ландшафтів; CD1 - середня площа одного виду контуру на одиницю площі; CD2 - число контурів видів ландшафтів на одиницю площі; TD _ число видів ландшафтів на одиницю площі.

Оптимізація ландшафтних комплексів на нижньому висотно-ландшафтному рівні полягає у відновленні типових ландшафтних комплексів - створенні та підвищенні продуктивності лук і пасовищ, відновленні заплавних лісів. Значну увагу варто приділяти водорегулюючій функції лісу. Для заліснення берегів необхідно підібрати вологолюбні породи дерев: вільху, вербу. Завдяки залісненню берегів водоймищ не лише будуть попереджені негативні процеси, а й поліпшиться естетичний вигляд водоймищ. На надзаплавно-терасовому типі місцевостей можливе відновлення соснових та сосново-дубових лісів, які в натуральному стані тут були характерними.

Середній і верхній висотно-ландшафтні рівні характеризуються поширенням й інтенсивністю ерозійних процесів. Тут необхідно практикувати сівозміни з полями багаторічних трав, посіви просапних культур впоперек схилів, а на плакорах доцільно реконструювати лісосмуги, що дозволить краще регулювати швидкість вітру, температурний режим та запобігати лінійній ерозії. Площі розораних території бажано зменшити на 28-30%.

Для оптимізації ландшафтних комплексів техногенного походження доцільно проводити такі заходи:

- на нижньому висотно-ландшафтному рівні проектувати селитебні та дорожні ландшафти в межах надзаплавно-терасового типу місцевостей (не нижче 2-ї тераси), що дасть змогу уникнути затоплення під час повеней; відпрацьовані торфокар'єри використовувати під риборозведення; укріплювати береги водосховищ та ставків для попередження несприятливих процесів (абразії, зсувів, обвалювання, просідання і карстових процесів);

- на середньому висотно-ландшафтному рівні можливе збільшення частки селитебних ландшафтів, прокладання доріг регіонального значення та автомагістралей (плакорний тип місцевостей); на місці гірничопромислових доцільно створювати рекреаційні ландшафти в затоплених кар'єрах; необхідно рекультивувати відвали під лісогосподарське використання;

- на верхньому висотно-ландшафтному рівні рекомендується зменшити частку гірничопромислових ландшафтів з метою збереження товтрового типу місцевостей.

Основний шлях збільшення ПЗФ (природно-заповідного фонду) Вінницької області _ це вилучення оригінальних антропогенних об'єктів з народного господарства і переведення їх у ранг заповідних. Доцільно включати до єдиної системи природоохоронних об'єктів як натуральні, так і антропогенні ландшафтні комплекси враховуючи їх належність до відповідних висотних рівнів.

На нижньому акумулятивному висотно-ландшафтному рівні розміщені, переважно, гідрологічні та зоологічні природоохоронні об'єкти, які створені безпосередньо на водоймах, біля водосховищ і ставків, річок та в їх заплавах. Суттєве розширення ПЗФ тут можливе завдяки створенню регіонального ландшафтного парку “Подільське Полісся” на північний схід від Вінниці.

На типовому висотно-ландшафтному рівні збільшення ПЗФ можливе за рахунок заповідних об'єктів літолого-геоморфологічної групи. Вони формуються в процесі видобутку корисних копалин, внаслідок чого на денну поверхню виходять гірські породи, що можуть бути еталонами геологічних розрізів відповідних територій. Іншими об'єктами для розширення ПЗФ цієї ж групи є белігеративні ландшафтні комплекси. Серед них _ оборонні споруди стародавніх городищ (Немирівське, Сабарівське), замки, кургани. Як оригінальні форми рельєфу відібрані окремі відвали розкривних порід, кар'єри, вапнякові та фосфоритові копальні у Вінницькому Придністер'ї.

Заповідні об'єкти дорожніх ландшафтів можуть бути представлені ділянками автодоріг (покинута автодорога біля м. Вороновиця Вінницького р-ну) та залізничних шляхів (покинута залізниця в сосновому бору на південно-західній околиці м. Турбів Липовецького р-ну), залишками злітних смуг поблизу с. Крижанівка Хмільницького та іншими.

На верхньому денудаційному висотно-ландшафтному рівні до заповідних віднесено окремі товтри, що поступово знищуються в результаті видобутку вапняків, та еталонні розрізи розробок вапняків, на прикладі яких можна детальніше вивчати геологічну будову товтрового масиву.

ВИСНОВКИ

На основі вдосконалених теоретико-методологічних засад дослідження висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів Вінницької області можна зробити такі висновки:

1. Явище висотної диференціації об'єднує в собі властивості вертикальної та горизонтальної структури природних компонентів і ландшафтних комплексів та проявляється через висотно-ландшафтні рівні. Це явище характерне як для натуральних, так і для антропогенних ландшафтних комплексів, а тому дослідження висотної диференціації антропогенних ландшафтів можна проводити методами класичного і антропогенного ландшафтознавства.

2. Висотна диференціація ландшафтів підсилює інтенсивність енерго- і масообміну, стимулює розвиток ландшафтних комплексів і, як наслідок, сприяє збільшенню ландшафтного різноманіття. У поняття “ландшафтне різноманіття” входить наявна на земній поверхні множинність природних та антропогенних ландшафтних комплексів будь-якого ієрархічного рангу. Обчислюється різноманіття антропогенних ландшафтів методом просторової щільності ландшафтних комплексів, суть якого полягає у співвідношенні кількості видів ландшафтів на натурній ділянці до площі самої натурної ділянки.

3. У межах Вінницької області виділено 3 висотно-ландшафтні рівні: акумулятивний (нижній - молодий), до складу якого входять заплавний та надзаплавно-терасовий (нижні 1-3 тераси) типи місцевостей; денудаційно-акумулятивний (середній, або типовий), що охоплює верхні 4-8 тераси, схиловий, плакорний та міжрічково-недренований типи місцевостей; денудаційний (верхній, або старий), представлений товтровим типом місцевостей. На локальному рівні, у межах кожного з типів місцевостей виокремлюються мікросмуги - ділянки з різною швидкістю переобігу денудаційно-акумулятивних процесів. У межах заплавного типу місцевостей виділено верхню, середню і нижню, в надзаплавно-терасовому - нижню і верхню, на схиловому - верхньо-, середньо- та нижньосхилову мікросмуги.

4. У структурі сучасних ландшафтів Вінницької області тісно взаємодіють між собою натуральні та антропогенні типи місцевостей. Антропогенні типи місцевостей накладені на натуральні або формуються шляхом їх техногенної трансформації. Висотна диференціація та ландшафтне різноманіття новостворених ландшафтних комплексів зумовлені їх розміщенням у межах натуральних типів місцевостей та залежить від характеру антропогенного впливу. В антропогенних типах місцевостей, аналогічно до натуральних, виділено висотні мікросмуги.

5. У Вінницькій області техногенні ландшафтні комплекси розміщуються, переважно, на середньому (типовому) та верхньому (денудаційному) висотно-ландшафтних рівнях. Фонові, сільськогосподарські та лісові антропогенні ландшафтні комплекси займають на нижньому рівні надзаплавно-терасові місцевості та плакорні _ на середньому висотно-ландшафтному рівні. За минулі 20 років спостерігались певні зміни у висотній диференціації фонових антропогенних ландшафтів. Зокрема: зменшення польових сільськогосподарських ландшафтів на нижньому та верхньому рівнях та збільшення частки лучно-пасовищних і лісових антропогенних ландшафтів на всіх висотно-ландшафтних рівнях.

6. Після систематизації ландшафтних комплексів за ієрархічними підрозділами на натурних ділянках та обчислення показників топологічного і хорологічного ландшафтного різноманіття виявлено, що сучасне ландшафтне різноманіття суттєво (у середньому в 4 рази) переважає показники відновлених натуральних ландшафтних комплексів. Території з більш розчленованим рельєфом (за наявності на натурній ділянці 3-4 типів місцевостей) мають вищі показники ландшафтного різноманіття, ніж території, що мають значну площу, але представлені одним типом місцевостей.

7. Антропогенні ландшафтні комплекси не завжди раціонально розміщені на висотно-ландшафтних рівнях. Запропоновані шляхи оптимізації дозволять раціонально моделювати і проектувати новостворені ландшафти та гармонійно їх поєднувати з наявними. Обґрунтовано необхідність першочергового покращення висотно-ландшафтної структури сільськогосподарських, лісових та гірничо-промислових ландшафтів. З метою удосконалення заходів щодо формування регіональної екологічної мережі рекомендовано створення нових екологічних ядер та меж екокоридорів, відповідно до висотної диференціації антропогенних ландшафтів області та їх різноманіття.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ у колективній монографії

1. Война І.М. Висотна диференціація та різноманіття антропогенних ландшафтів Середнього Придністров'я / І.М. Война // Середнє Придністров'я [За ред. Г.І. Денисика]. - Вінниця: Теза, 2007. - С. 348-352.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Война І.М. Аналіз досліджень висотної диференціації і пов'язаного з нею різноманіття ландшафтів / І.М. Война //Наукові записки ВДПУ ім. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: 2004.- Вип.8.- С. 90-95.

3. Война І.М. Висотна диференціація типів місцевостей Вінницької області / І.М. Война // Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 305. - С. 181-188.

4. Денисик Г.І. Висотна диференціація рівнинних ландшафтів України / Г.І. Денисик, Л.М. Кирилюк, О.П. Чиж, І.М. Война // Наукові записки ВДПУ ім. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: 2006.- Вип. 11.- С. 5-11 (особистий внесок здобувача - проведення дослідження і аналіз результатів (40%)).

5. Война І.М. Висотна диференціація та різноманіття сільськогосподарських ландшафтів Вінницької області / І.М. Война // Наукові записки ВДПУ ім. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: 2006.- Вип. 12- С. 56-62.

6. Война І.М. Висотна диференціація лісових ландшафтів Вінницької області / І.М. Война // Наукові записки ВДПУ ім. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: 2007.- Вип. 13 - С. 22-28.

7. Война І.М. Методи дослідження висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів на прикладі Вінницької області / І.М. Война // Наукові записки ВДПУ ім. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: 2008 .- Вип.15 - С. 72-78.

8. Война І.М. Висотна диференціація та різноманіття сільських селитебних ландшафтів Вінницького Придністер'я / І.М. Война // Наукові записки ВДПУ ім. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: 2009.- Вип. 17. - С. 68-74.

Матеріали наукових конференцій, збірки наукових праць і тези доповідей

9. Война І.М. Висотно-ландшафтні рівні Вінницької області // І.М. Война // Тези І Всеукраїнської науково-практичної конференції. Умань, 20 - 21 квітня. - Київ 2006. - С. 34-35.

10. Война І.М. Висотна диференціація сільських селитебних ландшафтів Вінницької області / І.М. Война // Історична географія: початок ХХІ сторіччя. Збірник наукових праць. - Вінниця: ПП Видавництво “Теза”, 2007. - С. 202-205

11. Мудрак Г.В. Висотна диференціація дорожніх ландшафтів Вінницької області / Г.В. Мудрак, І.М. Война “Українська історична географія та історія географії в Україні”. Чернівці 7-10 жовтня, 2009 р. - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2009. - С. 148-149 (особистий внесок здобувача - дослідження, створення і систематизація інформаційного базису стосовно висотної диференціації дорожніх ландшафтів).

АНОТАЦІЯ

Война І.М. Висотна диференціація та різноманіття антропогенних ландшафтів (на прикладі Вінницької області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2010.

У дисертації доповнено й удосконалено теоретико-методологічні основи дослідження висотної диференціації та різноманіття антропогенних ландшафтів Вінницької області. Виявлено закономірність розподілу антропогенних ландшафтів за висотно-ландшафтними рівнями та типами місцевостей, зв'язок ландшафтного різноманіття з явищем висотної диференціації. Порівняння сучасних та відновлених карт натурних ділянок дало змогу проаналізувати зміни висотної диференціації та різноманіття натуральних ландшафтів на локальному рівні в зв'язку з формуванням антропогенних ландшафтних комплексів.

Встановлено кількість ландшафтних комплексів різних ієрархічних рангів та обраховано показники топологічного і хорологічного ландшафтного різноманіття на натурних ділянках. Виявлено, що показники сучасного ландшафтного різноманіття суттєво переважають показники відновлених натуральних ландшафтних комплексів.

Розроблено заходи щодо оптимізації та раціонального використання антропогенних ландшафтів з врахуванням їх висотної диференціації та різноманіття на прикладі Вінницької області.

Ключові слова: антропогенні ландшафти, висотна диференціація, висотно-ландшафтні рівні, типи місцевостей, мікросмуги, ландшафтне різноманіття.

АННОТАЦИЯ

Война И.Н. Высотная дифференциация и разнообразие антропогенных ландшафтов (на примере Винницкой области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2009.

В диссертации дополнены и усовершенствованы теоретико-методологические основы исследования высотной дифференциации и разнообразия антропогенных ландшафтов Винницкой области. Обоснована и разработана методика комплексного анализа ключевых участков. При этом использованы такие методы: исторический, наблюдения, описания, ландшафтно-геоморфологического анализа, сравнительно-географический, качественных и количественных характеристик, антропогенно-ландшафтного прогноза и другие.

Установлено, что явление высотной дифференциации проявляется через наличие высотно-ландшафтных комплексов: ступеней, уровней, типов местностей, а на локальном уровне _ высотно-ландшафтных микрополос. Показано, что в результате хозяйственной деятельности происходит трансформация натуральных типов местностей в антропогенные, в структуре которых выделяются антропогенные микрополосы и урочища.

Выделены основные факторы формирования современной высотной дифференциации ландшафтов Винницкой области: геолого-геоморфологические, климатические, гидрологические, биогенные и антропогенные. Эти же факторы влияют на современное развитие высотной дифференциации ландшафтных комплексов.

Выявлена закономерность распределения антропогенных ландшафтов по высотно-ландшафтным уровням и типам местностей, связь ландшафтного разнообразия с явлением высотной дифференциации. Сопоставление современных и восстановленных карт ключевых участков дало возможность проанализировать изменения высотной дифференциации и разнообразия на локальном уровне.

Подсчитано количество ландшафтных комплексов разных иерархических рангов и показатели топологического и хорологического ландшафтного разнообразия на ключевых участках. Подсчеты осуществлялись путем соотношения пространственной плотности ландшафтных комплексов на единицу площади. Установлено, что показатели современного ландшафтного разнообразия существенно преобладают над показателями восстановленных натуральных ландшафтных комплексов.

Определены основные проблемы в различных системах природопользования, разработаны мероприятия по оптимизации и рациональному использованию антропогенных ландшафтов с учётом их высотной дифференциации и ландшафтного разнообразия.

Ключевые слова: антропогенные ландшафты, высотная дифференциация, высотно-ландшафтные уровни, типы местностей, микрополосы, ландшафтное разнообразие.

ANNOTATION

Voyna I.N. High-rise differentiation and a variety of anthropogenous landscapes (on an example of Vinnitsya region). - Тhe manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of the candidate of geographical sciences on a speciality 11.00.11 - constructive geography and rational utilization of natural resources. - Chernivzi National University named after Jurij Fedkovich, Chernivzi, 2009.

Іn the dissertation teoretiko-methodological bases of research of high-rise differentiation and a variety of anthropogenous landscape complexes of Vinnitsa region are added and improved. The regularity of distribution of anthropogenous landscapes on high-rise -landscape levels and types of districts, communication of landscape variety with the phenomenon of high-rise differentiation are displayed. Comparison of the modern and restored maps of natural plots sites has given the chance to analyse, the high-rise differentiation and variety at local level with occurrence of anthropogenous landscape complexes has how much changed.

The quantity of landscape complexes of different hierarchical ranks is counted up and indicators topological and chorological landscape variety on natural plots sites are calculated. It is revealed that indicators of modern landscape variety essentially prevail over indicators of the restored natural landscape complexes.

There are some recommendations concerning struggle against negative consequences of irrational high-rise distribution of anthropogenous landscapes, possibilities of rational use and protection.

Keywords: anthropogenous landscapes, high-rise differentiation, high-rise -landscape levels, types of districts, microstrips, landscape variety.

Підписано до друку 08. 04. 2010 р. Формат 60х90/16.

Папір друкарський. Друк лазерний.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9

Тираж 100 прим. Зам. № 32

Редакційно-видавничий відділ

Вінницького державного педагогічного університету

імені Михайла Коцюбинського.

21000, м.Вінниця, вул. Острозького 32.

Размещено на Allbest.ru

...