Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

11.00.11 - Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

Антропогенна трансформація компонентної структури ландшафтів Прибескидського Передкарпаття

Монастирський Володимир Романович

Львів 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конструктивної географії і картографії, Львівського національного університету імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Петлін Валерій Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри конструктивної географії і картографії

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор, Царик Любомир Петрович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри геоекології і методики викладання екологічних дисциплін;

кандидат географічних наук, професор Кравчук Ярослав Софронович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії.

Захист відбудеться 22 жовтня 2010 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. П. Дорошенка, 41, ауд. 26.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 20 вересня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук Телегуз О.Г.

1. Загальна характеристика роботи

ландшафт антропогенний передкарпаття

З урахуванням екологічної ситуації, що складається в Україні, діяльність у сфері раціонального природокористування та охорони компонентів природно-територіальних комплексів перш за все спрямовується на створення і розвиток регіональних систем регулювання антропогенного навантаження на природне середовище. Відповідно з природними умовами та сформованими ландшафтами в сучасному природокористуванні виникає низка проблем, які окремі регіони змушені вирішувати самостійно. Тобто аналіз антропогенної трансформації компонентної структури ландшафтів набуває сьогодні все більшого значення для науково-обґрунтованого та екологічно безпечного використання природних ресурсів.

Актуальність дослідження. Прибескидське Передкарпаття - один із найбільш господарсько освоєних регіонів України. Це зумовлено високою щільністю населення, і як наслідок, інтенсивним розвитком сільського господарства, промисловості та інших галузей інфраструктур. У таких умовах особливо важливими є наукові дослідження, спрямовані на пізнання закономірностей фізико-географічних процесів, виявлення причин їхнього виникнення та розвитку, а також на пошук оптимальних методів для гармонійного функціонування геосистеми.

Для вирішення поставлених завдань, необхідно визначити параметри компонентів, що репрезентують антропогенне навантаження на природно-територіальні комплекси. Важливим елементом у вивченні компонентної структури ландшафтів є дослідження антропогенної трансформації шляхом визначення змінених людиною компонентів, насамперед тих, що перебувають у сільськогосподарському та промисловому використанні. Закономірності трансформації виявляються шляхом просторово-часового аналізу та порівняння компонентів у різнотипових ландшафтах.

Оцінка масштабів та глибини антропогенної трансформації компонентів дає змогу обґрунтувати заходи з оптимізації, відтворення та розвитку окремих компонентів ландшафту. Актуальність теми дослідження компонентної структури ландшафтів Прибескидського Передкарпаття, її теоретичне та практичне значення визначили об'єкт, предмет, мету, завдання, методику дослідження.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є ландшафти Прибескидського Передкарпаття: Стрийський, Дрогобицький, Самбірський та Добромильський. Предметом дослідження є процеси антропізації, кількісні і якісні показники антропогенної трансформації компонентної структури ландшафтів, що характеризують їх просторово-часові зміни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям досліджень за темою дисертаційної роботи тісно пов'язаний з “Державною цільовою екологічною програмою проведення моніторингу навколишнього природного середовища” на 2008-2012 роки, “Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України“ на 2000-2015 роки, “Національною програмою охорони земель“ на 1996-2010 роки.

Мета дослідження - інтегрально оцінити антропогенну трансформацію компонентної структури ландшафтів для обґрунтування рекомендацій щодо оптимізації природного середовища, раціонального використання, збереження і відтворення природних ресурсів, всебічної охорони навколишнього природного середовища як найголовніших передумов забезпечення ресурсно-екологічної безпеки, підтримання у біосфері екологічної рівноваги.

Для досягнення мети були вирішені такі завдання: проаналізовано компоненти ландшафту, вибрано наукові підходи і методи для вивчення антропогенної трансформації; визначено природно-ландшафтну диференціацію території і проведено оцінювання компонентів ландшафтів; за допомогою різночасових картографічних матеріалів, фондових, літературних матеріалів і польових досліджень проаналізовано динаміку природних і видозмінених компонентів ландшафтних систем; визначено інтегральний показник антропогенної трансформації компонентів; розроблено і запропоновано заходи щодо оптимізації компонентів ландшафтних систем.

Наукова новизна роботи: Проведене дослідження антропогенної трансформації компонентів ландшафту під впливом господарського освоєння та використання природних ресурсів дало змогу отримати низку наукових результатів: дістали подальший розвиток теорія і методологія фізико-географічних та історико-ландшафтознавчих досліджень трансформації компонентів ландшафту; уточнено, доповнено та розкрито історичні, природні та соціально-економічні чинники антропогенного впливу на ландшафти Прибескидського Передкарпаття; досліджено характер та особливості функціонування сучасних природно-територіальних комплексів; уперше зроблено комплексний аналіз компонентної структури ландшафтів станом на 30-ті роки ХХ століття та 2009 рік на основі визначення антропогенного видозмінення і модифікації та отримано результати антропогенної трансформації ландшафтних систем Прибескидського Передкарпаття; запропоновано комплексне обґрунтування раціональних підходів з метою оптимізації використання ландшафтних комплексів у сучасних умовах.

Методи дослідження. У роботі реалізовано два різні підходи, поєднані в ландшафтознавстві - фізико-географічний та історичний, що ґрунтуються на використанні картографічного методу, порівняльно-географічного, аналітичного. Камеральне картографування історичних змін ландшафтів застосовано шляхом використання різночасових картографічних та фондових матеріалів. У роботі використано діахронічний підхід, що дав можливість визначати загальні тенденції трансформації компонентів за історичний час.

Практичне значення одержаних результатів. Наукове використання теоретико-методологічних здобутків і методичних напрацювань проведеного історико-ландшафтознавчого дослідження антропогенної трансформації, з урахуванням складових компонентної структури ландшафтів, сприяє вивченню інших територій, з метою визначення масштабу антропізації та обґрунтування шляхів оптимізації ландшафтних комплексів за певний історичний час. Безпосереднім практичним результатом такого дослідження є можливість сформувати обґрунтовані висновки щодо існуючих тенденцій антропогенної трансформації компонентів ландшафту з подальшим прогнозуванням їх наслідків і адаптації до індивідуальних особливостей природного та господарського розвитку ландшафтних систем.

Особистий внесок здобувача. Виявлено закономірності впливу орографії місцевості на стійкість природно-територіальних систем до антропогенної трансформації. Обґрунтовано головні стабілізаційні та дестабілізаційні процеси в природних комплексах, що призводять до трансформації компонентів ландшафту. На основі аналізу, зроблено інтегральне оцінювання антропогенної трансформації компонентів Прибескидського Передкарпаття як головного показника деструкції території.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та прикладні результати наукових досліджень доповідались та обговорювались на: Першій всеукраїнській конференції “Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології“ (Львів, 1996), Міжнародній науковій конференції “Географія і туризм: європейський досвід“ (Львів, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Природничо-географічна наука і освіта: стан, перспективи та шляхи розвитку“, (Київ, 2009), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Географія та екологія: наука та освіта“ (Умань, 2010), ІІІ Міжнародній науковій конференції “Стале природокористування: підходи, проблеми, перспективи“ (Тернопіль, 2010).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 робіт. Серед них: 5 статей згідно з вимогами ВАКу, 4 матеріали конференцій, з яких 2 роботи опубліковано у співавторстві. Загальна кількість 17.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (162 найменування), 10 додатків. Дисертація викладена на 161 сторінках машинописного тексту, проілюстрована 42 рисунками та 15 таблицями. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У вступі викладено обґрунтування теми дисертаційної роботи, її актуальність, наукову і практичну значимість.

У першому розділі “Теоретичні засади та методика досліджень антропогенних змін ландшафтних систем“ розглянуто теоретичні положення з класичного та антропогенного ландшафтознавства. Теоретичним підґрунтям вивчення антропогенних змін ландшафтів є наукові основи сучасної ландшафтної науки розроблені в працях М. Д. Гродзинського (1993-1995), геоекології - О. Г. Топчієва (1996), геосистемного моніторингу - А. В. Мель- ника, Г. П. Міллера, В. М. Петліна (2002), ландшафтно-геохімічній екології - В. М. Гуцуляка (1995), антропогенного ландшафтознавства - Ф. М. Мількова (1973-1990), Г. І. Денисика (1998), В. М. Петліна (2006). Загальною теоретико-методологічною базою дослідження антропогенно модифікованих і антропогенних геосистем є ландшафтний підхід і пов'язані з ним принципи оптимізації природного середовища, обґрунтовані в працях А. Г. Ісаченка (1980), І. Г. Шищенка (1988), Г. І. Швебса (1989) та ін. Ландшафтно-екологічний аналіз території проведено на основі праць В. С. Преобра-женського, Т. Д. Александрової (1988), Л. І. Мухіної (1973), Л. Г. Руденко, І. О. Горленко, Л. М. Шевченко та ін. (1990), І. І. Мамай (1992), В. М. Пащенка (1993-1999). У роботі використано досвід досліджень антропогенних змін на регіональному рівні таких учених, як С. В. Трохимчук (1968), П. І. Штойко (1986), О. Ю. Дмитрук (2004), Є. А. Іванов (2001), І. Б. Койнова (1999).

Сучасні наукові дослідження щодо фізичних навантажень, впорядкованості та збалансованості природних систем ще не повною мірою дають змогу визначати конкретну гранично доступну межу в природокористуванні й господарюванні. З шести основних компонентів природно-господарських територіальних систем: сільськогосподарські землі; забудовані землі; лісові; відкриті заболочені землі; відкриті землі без рослинного покриву та землі під водами достовірно обчислити площі станом на 30-ті роки ХХ століття існувала можливість тільки для чітко виражених таких територіальних утворень, як ліси та заліснені землі, відкриті заболочені землі та з внутрішніх вод - стави, озера, штучні водосховища. Для всіх інших складових природно-територіальних комплексів методом ключових ділянок виокремлювали десять однорідних компонентів на різночасових картах та виводили середній коефіцієнт збільшення чи зменшення того чи іншого компоненту ландшафту:

Кзмін = ?2009(S1 + S2 + Sn + S10) : ?1926-1938 (S1 + S2 + Sn + S10)

де Кзмін - коефіцієнт зміни площ, Sn - однорідні площі компонентів.

Для забудованих земель у ландшафтах з розвиненою промисловістю і великою міською агломерацією цей коефіцієнт дорівнював 1.5, та 1.3 для ландшафтів з переважанням сільського типу поселень і сільськогосподарського виробництва. Коефіцієнт збільшення відкритих земель без рослинного покриву, протягом 1926-1938 років і 2009 року становить 1.4-1.5 для різних ландшафтів, та для водних об'єктів коефіцієнт дорівнює 1.6-1.8 залежно від густоти річкових русел.

Сільськогосподарські землі, на початку ХХ століття набули пікових показників, і станом на 2009 рік проявляють тенденцію як до зменшення, так і до збільшення своїх площ, що перешкоджало встановити для них окремий коефіцієнт. Тому сільськогосподарські землі ми пропонуємо вираховувати за формулою:

Sc/г = 100 - (Sліси + Sзабол.тер + Sзабуд.тер + Sбез росл.покриву + Sводи )

На основі запропонованого підходу та методики реально відтворено стан природо-господарських територіальних систем Прибескидського Передкарпаття 1926-1938 років, що створює можливість визначити антропогенну трансформацію за такими показниками: стабілізуюча трансформація (видозмінення антропогенних систем до природних); дестабілізуюча трансформація (перетворення природних комплексів у природно-антропогенні); трансформація в межах окремого компонента (регресуючий чи прогресуючий показник зміни компонента); баланс трансформації (різниця стабілізуючої та дестабілізуючої трансформації у межах досліджуваної природно-господарської територіальної системи); загальна трансформація (сума стабілізуючої та дестабілізуючої трансформації в межах досліджуваної природно-господарської територіальної системи).

В другому розділі “Ландшафтні та природо-господарські територіальні системи Прибескидського Передкарпаття“ розкрито регіональні та локальні фізико-економіко-географічні особливості території дослідження. За фізико-географічним районуванням територія Передкарпаття належить до Передкарпатської височинної фізико-географічної області Карпатської гірської країни. У межах України область Передкарпаття за особливостями рельєфу поділяють на дві підобласті: Західно-Передкарпатську моренно-зандрову та терасову рівнину і Центрально-Передкарпатську терасову рівнину. Як зазначає Я. C. Кравчук, за основними відмінностями у рельєфі в межах Передкарпаття доцільно виділити три підобласті: Прибескидське, Пригорганське і Покутсько-Буковинське Передкарпаття. На основі такого поділу Прибескидське Передкарпаття адміністративно розташоване у межах Львівської області і простягається вздовж Зовнішніх Карпат з північного заходу на південний схід смугою завширшки понад 40 км та завдовжки до 130 км.

Прибескидське Передкарпаття - це височина з висотами від 200 до 350 м, і геоструктурно воно пов'язане з Передкарпатським передовим прогином. Для нього характерний розчленований ерозійний рельєф, помірно теплий та вологий клімат. Видовжені межиріччя чергуються з широкими терасованими долинами та улоговинами. Передгірний рельєф ускладнений густою сіткою ярів, балок та річкових долин.

Відповідно до ландшафтної карти Львівської області М 1:200 000 (Уклав Б. П. Муха 2003 р.) до передкарпатських ландшафтів належать - передкарпатські передгірно-рівнинні з переважанням делювіальних суглинків, на яких сформувалися поверхнево-оглеєні буроземно-підзолисті ґрунти під дубовими лісами, та алювіальних відкладів з дерновими алювіальними ґрунтами під пасовищами та луками. Своєю чергою вони складаються з таких індивідуальних ландшафтів: Добромильського; Самбірського; Дрогобицького; Стрийського.

Сучасне Прибескидське Передкарпаття - це центр південно-західного промислового регіону Львівщини, де розташовані такі міста як Дрогобич, Стебник, Борислав, і поруч - відомий курорт Трускавець, а також Стрий, Жидачів і Самбір. Господарство регіону багатогалузеве: видобувна промисловість - нафта, озокерит, калійна сіль, природний газ, глина, гравій, торф, мінеральні води, прісні підземні води, харчова сіль; машинобудування; легка промисловість; переробна промисловість, у тім числі нафтохімічна; харчопереробна; деревообробна промисловість; лакофарбова промисловість; виробництво будівельних матеріалів; транспорт та зберігання газу, нафти і нафтопродуктів; сільське господарство; індустрія відпочинку та лікування.

Таке розміщення мінерально-сировинних ресурсів Прибескидського Передкарпаття зумовили швидкий розвиток поселень та густої поселенської мережі, які відповідно стали екстенсивно та інтенсивно використовувати природні ресурси, порушуючи структуру ландшафтів.

У третьому розділі “Сучасна структура компонентів ландшафтів Прибескидського Передкарпаття“ досліджено компонентну структуру ландшафтів станом на 2009 рік. Господарське втручання в природні ландшафти зумовило появу нових антропогенних ландшафтів, що в свою чергу привело до утворення нових господарських систем, які на сьогодні сформовані і представлені певними компонентами, що складають цілісну структуру. Прибескидське Передкарпаття є достатньо репрезентативним ландшафтом для дослідження компонентної структури і їх часових змін. Передкарпаття - це єдиний регіон в Україні, який характеризується найвищим показником заселеності території, найбільш розчленований річками і річковими долинами з високими відносними висотами, з достатньо розвиненим сільським господарством і промисловістю.

Антропогенні компоненти природо-територіальних комплексів (ПТК) - взаємопов'язані складові природного комплексу, що беруть участь у його формуванні, еволюції і розвитку. З класичного ландшафтознавства до ландшафтоформувальних компонентів належать: гірські породи (літогенна основа), нижні шари атмосфери, поверхневі і підземні води, рослинний та тваринний світ. На противагу класичному ландшафтознавству, антропогенне дає підстави класифікувати ландшафти не тільки за генезисом, але й за змістом на такі як: селитебні; сільськогосподарські; лісові та водні; дорожні; рекреаційні, промислові та інші, які ми і беремо за підґрунтя у нашому дослідженні.

На основі ландшафтної карти і даних Обласного управління земельними ресурсами Львівської області, територія ландшафту Прибескидського Передкарпаття становить 369 364 га. До неї належать чотири індивідуальні ландшафти: Стрийський - 135 397 га; Дрогобицький - 121 985 га; Самбірський - 86 208 га та Добромильський - 25 774 га. Для детальнішого ознайомлення, ми пропонуємо проаналізувати компонентну структуру ландшафтів, їх площинний та кількісний розподіл за досліджуваною територією.

Компонентна структура Прибескидського Передкарпаття має своєрідний характер, адже територія розміщена в передгірській частині Українських Карпат і з західного боку межує з Польщею. Щодо України Прибескидське Передкарпаття становить лише 0.61%, до Львівської області 17% із загальної площі 369 364 га, де більшу частку - 241 233 га (65.31%) займають сільськогосподарські землі (табл.1. рис.1).

Таблиця 1 Основні показники компонентної структури ландшафтів Прибескидського Передкарпаття *

Рис. 1 Складові Прибескидського Передкарпаття: І - Дрогобицький ландшафт; ІІ - Стрийський ландшафт; ІІІ - Самбірський ландшафт; IY - Добромильський ландшафт

Найбільше сільськогосподарських земель розміщено в Самбірському ландшафті - 76.8% від території ландшафту, та в Добромильському ландшафті - 72.1%, а найменший відсоток у Дрогобицькому ландшафті - 58.5%. За освоєністю ландшафтів Прибескидське Прикарпаття, займає провідне місце в порівнянні з Пригорганським і Буковинським Передкарпаттям. Раціональність і доцільність такого співвідношення сільськогосподарських земель з іншими в Передкарпатті на сьогодні є необґрунтованим і потребує окремого дослідження.

Дещо поступаються сільськогосподарськими землями, землі під лісами та заліснені території, площа яких становить 85 035 га, (23%) від загальної площі Прибескидського Передкарпаття. Дрогобицький ландшафт найбільш заліснений, площа земель під лісами якого становить 31.4%. Враховуючи те, що загалом по Україні землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 10,5 млн га, або 17.4% і найбільше таких земель у Карпатах - 40%, можна вважати, що для Дрогобицького ландшафту, це позитивний показник. Проте у сусідньому Самбірському ландшафті землі під лісами та заліснені території займають лише 12.1% території ландшафту. Враховуючи те, що територія ландшафту переважно належить до долин річок Дністра, Стрв'яжу, Болозівки та нижньої частини Бистриці і Тисмениці і є достатньо осушена, показник земель під лісами на цій території досить низький, його можна прирівнювати до середнього між степовою (5%) і лісостеповою - 14% зонами. У Стрийському і Добромильському ландшафтах показники площ лісів та заліснених територій середні, відповідно 23.1% та 19.2%. Хоча для Передкарпатських територій вони також повинні бути значно вищими.

Забудовані землі досліджуваних ландшафтів становлять 23.9 тис. га (6.47%). До таких земель належать території під житловою забудовою, землі промисловості, землі під відкритими розробками, кар'єрами, шахтами, а також землі, які використовуються для транспорту та зв'язку. Найбільше таких земель у Стрийському ландшафті - 9.2 тис. га (6.77%), а найменше в Добромильському - 4.64 %.

Відкриті заболочені землі Прибескидського Передкарпаття суттєво зменшилися внаслідок меліорації і сьогодні становлять лише 1072.62 га (0.29%). На досліджуваній території найбільш заболоченим є Добромильський ландшафт (0.42%), а найменша заболоченість відповідно на території Дрогобицької височини, тобто в Дрогобицькому ландшафті - 0.16%.

У Прибескидському Передкарпатті є значна частка відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом. До цієї категорії земель належать кам'янисті території, піски (у тім числі пляжі), яри та ін. Таких земель на досліджуваному ландшафті нараховується 7 853 га, що становить 2.13% від загальної площі ландшафту. Варто зазначити, що це достатньо високий показник, коли середні значення за цією категорією у Львівській області дорівнюють лише 1.4%, (38.9 тис. га).

Значну частину території Прибескидського Передкарпаття займають поверхневі води - 10.3 тис. га, що становить 2.78% від усієї території ландшафту. До цієї категорії належать: природні водотоки, тобто річки та струмки; штучні водотоки (канали, колектори та канави); озера та прибережно замкнуті водойми; ставки і штучні водосховища. Відповідно до загального показника по Україні, де землі водного фонду займають 3,4 млн га, або 5,6% території країни, для Передкарпаття цей показник може вважатися як посередній для такого регіону.

Показник територій покритих поверхневими водами найбільший у Стрийському ландшафті - 3.72%, завдяки рікам Стрий, Дністер, Колодниця. З усіх поверхневих вод ландшафту, річки займають - 44%. На території Стрийського ландшафту наявна велика кількість ставків 23% і штучних водойм - 22.2%. Другим за величиною є Самбірський ландшафт, на території якого знаходиться 2.7 тис. га внутрішніх вод. Найменш забезпечений водними ресурсами - 1.58 % від усієї території Дрогобицький ландшафт.

У межах Прибескидського Передкарпаття 1.96% займають землі природоохоронного призначення, які зосереджені в основному у Стрийському і Дрогобицькому ландшафтах. Невеликий відсоток - 0.05 % - землі оздоровчого призначення і стільки ж рекреаційного призначення. Найменший показник 0.01% числяться за землями історико-культурного призначення.

Аналізуючи сучасний стан компонентної складової ландшафтів Прибескидського Передкарпаття, ми охопили 100% всієї досліджуваної території, науково проаналізували за категоріями їх поширення в межах ландшафту та господарського використання. У компонентній структурі ландшафтів а безпосередньо в природних та антропогенних компонентах ландшафту, на нашу думку, існують значні відхилення щодо таких територій України загалом, так і порівняно із середньозведеними даними Львівської області. Особливо це стосується лісів та заліснених площ, відкритих заболочених земель і сільськогосподарських земель. У четвертому розділі “Аналіз антропогенної трансформації ландшафтів Прибескидського Передкарпаття“ проаналізовано часово-просторові зміни компонентів ландшафтів, зокрема їх площинну трансформацію.

Одними з найважливіших чинників, що визначають можливість забезпечення оптимального використання природно-територіальних комплексів є соціально-економічні та демографічні. Антропогенний вплив проявляється в епоху науково-технічного прогресу та стрімкого зростання чисельності населення. Процеси трансформації модифікують і видозмінюють природні комплекси, тобто відбувається часткова або повна зміна флористичного і фауністичного складу, створення нових нехарактерних для природи формувань. Антропогенна трансформація - це результат антропогенних процесів, змін, модифікації природно-територіальних комплексів і систем. Цей процес характеризує кількісні та якісні зміни у ландшафтах. У Прибескидському Передкарпатті серед усіх найбільш трансформовані водно-болотні комплекси, у чому провідну роль відіграла меліорація. Станом на 1926-1938 рік, на основі топографічних карт (Mapy Skala 1: 100 000, Wojskowy instytut Geograficzny, Warszawa. 1926-1938 р.) ми виділили й оцифрували 199 заболочених територій Прибескидського Передкарпаття. Найбільше за кількістю і розмірами на той час їх було на території Самбірського ландшафту - 81 ділянка, Стрийського - 65, Дрогобицького - 43 і 10 в Добромильському ландшафті.

Таблиця 2 Заболочені території Прибескидського Передкарпаття 1926-1938 і 2009 року

В окремих ландшафтах Прибескидського Передкарпаття, а саме в Самбірському ландшафті, площі заболочених територій за 80 років зменшилися на 56 разів, і станом на 2009 рік становлять лише 0.27% від площі ландшафту, тоді як в 1934 році їх було 15 % (табл. 2).

У ландшафтному аспекті водно-болотні комплекси, особливо за антропогенного втручання, є дуже вразливі і майже не підлягають як природному, так і штучному відновленню. У ХХ столітті деякі країни світу втратили 50% своїх водно-болотних угідь, а у Прибескидському Передкарпатті протягом 1934-2009 років 95.53 % перезволожених земель, перетворилися на осушені переважно шляхом меліорації. На сучасному етапі ці угіддя використовують найбільше для потреб сільського господарства, а також для видобування торфу, будівництва доріг та промислових об'єктів і інше.

Дослідження лісової рослинності території є однією з основ, на якій ґрунтуються знання про стан ландшафтів території. Вивчення змін лісового покриву, що відбувалися впродовж тривалого періоду, на території Прибескидського Передкарпаття, дає змогу проаналізувати динаміку змін та антропогенну трансформацію загалом. Як наслідок комплексних досліджень, на основі топографічних карт і статистичних відомостей, ми також отримали науково обґрунтовані результати мінливості цього компоненту. Виділено 301 лісову ділянку і обчислено їх площу в межах Прибескидського Передкарпаття. Найбільша кількість таких ділянок зосереджена в Стрийському ландшафті - 113, загальною площею 25228,15 га, Дрогобицькому - 93 ділянки, площею 24934 га, Самбірському - 72 (8797 га) і Добромильському - 24 ділянки, площа яких становить 2573 га. Протягом 80-ти років, в усіх ландшафтах Прибескидського Передкарпаття збільшилися площі заліснених земель (табл. 3).

Таблиця 3 Лісові території Прибескидського Передкарпаття 1926-1938 і 2009 роки

Однією з найважливіших характеристик фізичного стану ландшафтів і господарського розвитку території є їх забезпеченість водними ресурсами. Дослідження водних ресурсів Прибескидського Передкарпаття проводилося камеральним методом, на основі картографічного матеріалу 1926-1938 років, а також методом польових досліджень з використанням статистичних відомостей. Отримані результати свідчать про суттєві зміни природно-територіальних комплексів за досліджуваний проміжок часу:

1. Річкова мережа Прибескидського Передкарпаття за досліджуваний період частково видозмінена як природними, так і антропогенними чинниками. Станом на першу половину ХХ століття майже всі русла великих рік були більш звивистими і мали численні заплави, які підвищувалися над руслом і заливалися водою повністю або частково під час повеней;

2. На відміну від природних водотоків, які тільки частково зазнали трансформації і модифікації, на території Прибескидського Передкарпаття за досліджуваний проміжок часу антропогенно створена велика кількість штучних водотоків, каналів, колекторів та канав. Варто зазначити, що площа штучних водотоків на сьогодні становить 2 683 га, тобто більше половини всіх природних водотоків Прибескидського Передкарпаття - 4 772 га;

3. До складових внутрішніх вод належать також ставки і штучні водосховища. Територія Прибескидського Передкарпаття має найбільш сприятливі умови для їх утворення. Вивчаючи матеріали картографічних карт 1926-1938 років, ми виділили і оцифрували 74 штучні водосховища і стави окремо в кожному ландшафті Прибескидського Передкарпаття, площа яких була більшою за 0.5 га.

Таблиця 4 Стави, озера та штучні водосховища в ландшафтах Прибескидського Передкарпаття (станом на 1926-1938 та 2009 роки)*

Водні ресурси Прибескидського Передкарпаття загалом зазнали значних змін (табл. 4). Великі площі натуральних водно-болотних комплексів трансформувалися в антропогенні, змінивши при цьому свої властивості і функції. Найбільш трансформувались за досліджуваний період територіальні комплекси Дрогобицького ландшафту.

У досліджуваних природно-територіальних комплексах Прибескидського Передкарпаття з 1926-го по 2009-й рік відбулися значні просторово-часові, кількісно-якісні та функціональні зміни, що зумовили виникнення антропогенно трансформованого стану компонентів ландшафтів.

У п'ятому розділі “Інтегральна оцінка антропогенної трансформації ландшафтів та шляхи їх оптимізації“ оцінено масштаби антропогенної трансформації компонентної структури ландшафтів та подано рекомендації щодо оптимізації території.

Аналіз отриманих результатів свідчить, що за останні 80 років як в індивідуальних ландшафтах, так і безпосередньо в кожній окремо взятій природно-господарській територіальній системі відбувалися радикальні антропогенні зміни. Вони передусім були приурочені до конкретного природного компоненту залежно від господарського використання території.

Найбільший відсоток регресуючої трансформації прослідковується на відкритих заболочених землях. За досліджуваний проміжок часу в Прибескидському Передкарпатті цільовими господарськими впливами меліоровані всі перезволожені і заболочені території. Ці площі, які існували в 30-х роках ХХ століття зменшилися на: 98.25% у Самбірському ландшафті, 96.23% - Дрогобицькому, 89,64% Стрийському та на 60.71% в Добромильському природно-територіальному комплексах. Загалом прибескидський ландшафт втратив 92.47% унікальних верхових та низинних водно-болотних комплексів.

Причинно-наслідковий зв'язок прогресуючої та регресуючої трансформації одного з компонентів структури ландшафту закономірно впливає на структуру, об'єм, площу, функціональні властивості інших компонентів. Одним із перших, на якому відобразилися наслідки меліорації, тобто зменшення заболочених земель, були внутрішні води Прибескидського Передкарпаття. Найсуттєвіше збільшилися площі під водами в Самбірському та Стрийському ландшафтах, приблизно на - 44.5% кожен щодо 1926-1938 років. Показники прогресуючої трансформації земель під водами несуттєво менші і в Добромильському ландшафті - 42.6%, та в Дрогобицькому - 37.36%. За досліджуваний період під водами в Прибескидському Передкарпатті збільшилося земель на 43.1% від початкових значень.

Господарсько й природоохоронно значним компонентом ландшафту є лісові та заліснені землі. Перш за все в усіх без винятку ландшафтах Прибескидського Передкарпаття площі лісових земель протягом досліджуваного періоду збільшилися відносно оцифрованих нами площ на топографічних картах 1926-1938 років на 34.9% у Дрогобицькому ландшафті, 48.1% у Добромильському, 19.39 % Стрийському та 16.29 % у Самбірському ландшафтах. Станом на 2009 рік площі лісових та заліснених земель Прибескидського Передкарпаття зросли на 27.7% відносно до лісових земель 30-х років ХХ століття.

Площа всіх сільськогосподарських земель 30-х років ХХ століття Прибескидського Передкарпаття зменшилася до 2009 року на 5.7%. Найсуттєвіше спостерігається зменшення площ в Дрогобицькому ландшафті на 14.81%, у Добромильському - на 12.02% та в Стрийському - на 8.72%. Збільшення сільськогосподарських земель притаманне тільки Самбірському ландшафту, яке на сьогодні становить 13.29% щодо сільськогосподарських площ 30-х років минулого століття.

Землі під забудовою радикально змінюють та трансформують корінні, чи вже антропогенно модифіковані природні комплекси. Оскільки вони життєво необхідні та відповідають вимогам сучасного розвитку сільського господарства і промисловості, то важко заперечувати щодо їх доцільності. Звичайно, за такий проміжок часу у всіх без винятку ландшафтах площа забудованих земель збільшилася від показників 1926-1938 років на 33.4% у Стрийському ландшафті, 33.3% - Дрогобицькому, 23.3% - в Добромильському та 16.29% у Самбірському ландшафтах. Отже, загальна трансформація в межах забудовних земель Прибескидського Передкарпаття становить 30.63%.

Незначну частку з усіх компонентів досліджуваного ландшафту становили і становлять відкриті землі без рослинного покриву. Сюди належать річкові кам'янисті пляжі, кам'янисті місця, піски та інше. У Прибескидському Передкарпатті таких земель стало більше відносно 30-х років ХХ століття на 31.92%. Тенденція до збільшення відкритих земель без рослинного покриву однакова у всіх ландшафтах і коливається в межах 28-29% у Дрогобицькому і Добромильському ландшафтах та по 33% у Самбірському і Стрийському.

Вивчення геосистем та особливостей їх трансформації під дією природних і антропогенних чинників викликано сучасним станом природо-господарських територіальних систем і необхідністю розробки науково-обґрунтованих підходів для вирішення локальних і регіональних екологічних проблем. Враховуючи те, що в останні десятиріччя Передкарпатські ландшафти зазнали значного антропогенного навантаження, необхідного для вирішення соціально-економічних проблем, природно-територіальні комплекси, за визначенням Ф. М. Мількова, переходять до розряду природно-антропогенних (природних угідь не більше 50-75 %). Це свідчить про великомасштабну трансформацію компонентів ландшафтів, і потребує негайного пошуку шляхів, щодо їх оптимізації. По-перше, природно-антропогенні ландшафти Прибескидського Передкарпаття, судячи за масштабами трансформації, модифікації та видозмінення, потребують негайної обґрунтованої оптимізації. Завдання полягає в комплексному дослідженні об'єктів, визначенні часово-просторового поширення, вивченні закономірностей функціонування компонентів, динаміки, їх взаємозв'язків та тенденцій розвитку. Оскільки в ландшафтознавстві позитивного досвіду з практичних питань оптимізації ландшафтів ще не достатньо, ми пропонуємо на основі власних досліджень і використання літературних джерел розробити окремі рекомендації щодо оптимізації досліджуваної території.

Найбільш екологічно стабілізуючим чинником природо-територіальних комплексів безумовно виступають ліси, оскільки відіграють важливу кліматорегуляційну роль, яка поширюється далеко на рівнинні райони України. Доцільно зауважити, що подальше зменшення лісистості карпатського лісового комплексу є неприпустимим. Аналізуючи історичні відомості можемо стверджувати, що трансформація впродовж тисячі років лісових біоценозів Західної України загалом та Прибескидського Передкарпаття зокрема відбулася на активному рівні. Щодо оптимізації, то не можна ставити завдання стовідсоткового “максимального збереження та відтворення первісного природного стану“ але максимальне заліснення придатних територій необхідне. По-друге, вкрай необхідне наукове обґрунтування оптимального співвідношення угідь (компонентів ландшафту), це здійснюється на основі неоднорідності ландшафтних місцевостей та виявлення міри стійкості ландшафтів до антропогенних навантажень з визначенням раціонального набору угідь різного користування, правильного співвідношення їх площ, допустимих розмірів і форм, взаємного розташування для забезпечення нормального функціонування ландшафтів. З цією метою використовується модель природно-антропогенного ландшафту для типів місцевостей у межах адміністративно-господарського ділення та складання прогнозу зміни ландшафту на основі оптимального співвідношення природних компонентів.

Серед завдань з оптимізації ландшафтів особлива увага звернена на сільськогосподарські землі. Пропонується розроблення протиерозійної системи, як б охоплювала протиерозійні сівозміни та повернення до інтенсивного землекористування. Це звільнить малопродуктивні сільськогосподарські землі, які можна ефективніше використовувати в лісовому господарстві, що збалансує і оптимізує ландшафти Прибескидського Передкарпаття. Існуючі водні ресурси в досліджуваному районі на сьогодні становлять загрозу, яка проявляється майже у щорічних утвореннях повеней у басейні річки Дністер, що є основною водною артерією Прибескидського Передкарпаття. Загальноприйняті в такій ситуації дії, це виконання протиповіневих та природоохоронних заходів, роботи з регулювання і розчищення русел, проведення берегоукріплення, будування захисних дамб, ремонт гідротехнічних споруд. На підставі власних досліджень рекомендуємо проведення екологічного моніторингу та оцінювання найбільш кризових ділянок русла Дністра та приток з високим рівнем екологічного ризику; виявлення сучасних локальних особливостей природних і антропогенних чинників формування складу води в пікові пори року і встановлення порядку пріоритетності впливу для їх стабілізації; розробку науково-обґрунтованого підходу, за якого вплив джерел антропогенної складової внутрішніх вод може бути мінімізований, що своєю чергою призведе до оптимізації водних ресурсів Прибескидського Передкарпаття.

Рис. 2 Ромби трансформації компонентів Прибескидського Передкарпаття у % (30-ті роки ХХ століття та 2009 рік): А - трансформація заболочених земель; Б - трансформація лісів та заліснених земель; В - трансформація земель під водами; Г - трансформація забудованих земель; Д - трансформація сільськогосподарських земель; Е - трансформація земель без рослинного покриву

Висновки

1. Для прикладного, конструктивного та природничо-геогафічного вивчення стану ландшафтів з виходом на сучасне використання отриманих результатів, існує потреба в наукових дослідженнях збалансованого нормування антропогенних навантажень на природні системи, шляхом ретроспективного, зокрема історико-ландшафтознавчого аналізу.

2. Доведено, що методичні підходи, які ґрунтуються на аналізі різночасових топографічних карт (Wojskowy instytut Geograficzny) в поєднанні з сучасними космічними знімками (Landsat) та зі статистичними відомостями за формою 6 зем (Державний комітет статистики України) - “Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності“ та 6б-зем - “Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями“) достатні для досліджень антропогенної трансформації компонентів природно-територіальних господарських систем.

3. Дослідження природо-ландшафтної та компонентної диференціації території підтвердили, що антропогенні видозмінення та модифікації компонентів спричинюють глибокі трансформації природних комплексів, які перетворюють їх у природно-господарські територіальні системи, масштаби яких залежать від сукупності видів, характеру, тривалості та глибини антропогенного втручання.

4. Обґрунтовано, що взаємодії суспільства і природи прямопропорційно пов'язані з екстенсивним та інтенсивним освоєнням і розвитком господарської діяльності. Оскільки, природно-територіальним комплексам Прибескидського Передкарпаття притаманні родючі землі та великі запаси мінеральних корисних копалин таких як: природній газ, нафта, торф, озокерит, кухонна та калійна сіль, вапняки, будівельні та вогнетривкі глини, початок ХХ століття став поштовхом до активного розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва. Унаслідок цього з'ясовано, що трансформація компонентів ландшафтів Прибескидського Передкарпаття здебільшого відбувалася під впливом антропогенної діяльності.

5. Досліджено, що корінні ПТК Прибескидського Передкарпаття трансформувалися на 77%, і на сьогоднішній час розподілені в такій пропорції: лісових земель - 23.02%, 85.03 тис. га; сільськогосподарських земель - 65%, 241.2 тис. га; земель під забудовою - 6.47%, 23.9 тис. га; земель під водою - 2.77%, 10.3 тис. га; відкритих земель без рослинного покриву - 2.13%, 7.85 тис. га, та відкритих заболочених земель - 0.29%, 1.07 тис. га. Дослідження природно-територіальних систем станом на 1926-1938 роки, показали значні відмінності в компонентній структурі ландшафтів від сучасних.

На основі остаточних результатів аналізу (за 80 років) встановлено зменшення площ таких компонентів як: сільськогосподарські землі на 3.9%; відкриті заболочені землі на 6.18%, та збільшення площ: земель під лісами на 6.37%; земель під водами на 1.19%; відкритих земель без рослинного покриву на 0.67% і забудованих земель - 1.99%.

Особливе занепокоєння становить зменшення площ заболочених ділянок до 0.29% (у 52 рази по окремих ландшафтах), що привело до суттєвої перебудови структури ландшафтних систем та їх функціональних (зокрема водорегулювальних) властивостей.

6. Унаслідок такої динаміки відбулася трансформація компонентів ландшафтів Прибескидського Передкарпаття, що становить:

- стабілізуюча трансформація - 10.37(+)%, 38.14(+) тис. га (антропогенні системи трансформувались у природні);

- дестабілізуюча трансформація - 10.03(-)%, 37.07(-) тис. га (природні перетворилися в антропогенні;

- баланс трансформації - 0.34(+)%, 1.07(+) тис. га;

- загальна трансформація - 20.36%, 75.21 тис. га

Показники трансформації компонентів, дають підстави зробити висновок, що найстійкішими до трансформації є височинні природно-територіальні комплекси, такі як Дрогобицький та Добромильський ландшафт. З відносним і абсолютним пониженням стійкість ПТК зменшується, трансформація компонентів збільшується, що і прослідковується в Стрийському та Самбірському ландшафтах.

Основні публікації з теми дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Петлін В. М. Стійкість і інформативність гірсько-карпатських природних територіальних комплексів / Петлін В. М., Монастирський В. Р. // Теоретичні і прикладні проблеми географії. Вісник Львів. ун-ту.- 1992. - № 18. - C. 55-57. Серія географічна. (Автору дисертації належить: аналіз інформативності ПТК. Доробок автора - 50 %).

2. Монастирський В. Р. Методичні підходи до вивчення антропогенної деструкції ландшафтів / Монастирський В. Р. // Фізична географія та геоморфологія. - К : ВГЛ “Обрій“, 2009. - Вип. 55. - С. 81-87.

3. Монастирський В. Р. Антропогенна трансформація водно-болотних комплексів Прибескидського Передкарпаття / Монастирський В. Р. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль: СМП “Тайп“. - № 2 (Вип. 26). - 2009.- С. 34-39. Серія: географія.

4. Монастирський В. Р. Глобальна системна збалансованість як прояв стійкого розвитку / Монастирський В. Р. // Вісник Львівського університету. - 2009. - Вип. 37 (спеціальний випуск). - С. 49 - 55. Серія географічна.

5. Монастирський В. Р. Аналіз компонентної структури ландшафтів Прибескидського Передкарпаття / Монастирський В. Р. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Спеціальний випуск: стале природокористування підходи, проблеми, перспектива. - Тернопіль: СМП “Тайп“. - № 1 (Вип. 27). - 2010. - С. 112-118. Серія: географія.

Тези і матеріали наукових конференцій:

6. Монастирський В. Р. Соціоекологічна роль лісів Карпатського регіону / Монастирський В. Р. // Питання соціоекології: Матеріали Першої всеукраїнської конференції “Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології“ За ред. Г.О. Ба-чинського і ін. - Львів: ВНТЛ, 1996 Т. 2.- С. 136-137.

7. Монастирський В. Р. Еколого-економічні аспекти екологізації суспільного розвитку / Монастирський В. Р. // Географія і туризм: європейський досвід: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007.- С. 26-28. Частина друга.

8. Монастирський В. Проблеми землекористування в аспекті загального потепління / Монастирський В., Паньків З. // Генеза, географія та екологія грунтів: Збірник наукових праць. = Genesis,geography and ecology of soil. Collektion of the scientific works. - 2008. - С. 369-372. (Автору дисертації належить: аналіз зміни клімату. Доробок автора - 70 %).

9. Монастирський В. Р. Антропізація ландшафтів Прибескидського Передкарпаття / Монастирський В. Р. // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Географія та екологія: наука і освіта“, 15-16 квітня 2010 р. - Умань : Видавець “Сочінський“, 2010.- С. 185-187.

Анотація

Монастирський В. Р. Антропогенна трансформація компонентної структури ландшафтів Прибескидського Передкарпаття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна, 2010.

Дисертаційна робота присвячена еколого-географічним проблемам сучасного стану ландшафтів Прибескидського Передкарпаття. Висвітлено наукові методи і підходи з класичного і антропогенного ландшафтознавства, на основі яких розкрито особливості функціонування природно-господарських територіальних систем та закономірності антропогенної трансформації компонентів ландшафтів. Визначено стабілізуючу трансформацію, дестабілізуючу трансформацію, трансформацію в межах окремого компонента, загальну трансформацію. Аналіз проведених досліджень природо-ландшафтної та компонентної диференціації території характеризує антропогенні видозмінення та модифікації, що викликають масштабні трансформації природних комплексів, обсяги яких залежать від сукупності видів, характеру, тривалості та глибини антропогенного втручання. Досліджено компонентну структуру ландшафтів Прибескидського Передкарпаття в аспекті антропогенного ландшафтознавства на предмет їх просторової трансформації, закономірностей взаємофункціонування та розвитку. Запропоновано аналіз трансформації компонентів з метою визначення рівня їх освоєння і антропізації та шляхів щодо оптимізації території дослідження.

Ключові слова: ландшафт, компоненти, комплекси, геосистеми, антропізація, оптимізація, Прибескидське Передкарпаття, лісові землі, сільськогосподарські землі, землі під водами, забудовані землі.

Аннотация

Монастырский В. Р. Антропогенная трансформация компонентной структуры ландшафтов Прибескидского Прикарпатья. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, Украина, 2010.

Диссертационная работа посвящена эколого-географическим проблемам современного состояния ландшафтов Прибескидского Прикарпатья. Отражены научные методы и подходы из классического и антропогенного ландшафтоведения, на основе которых раскрываются особенности функционирования естественно хозяйственных территориальных систем и закономерности антропогенной трансформации компонентов ландшафтов. Определенно стабилизирующую трансформацию, дестабилизирующую трансформацию, трансформацию в пределах отдельного компонента, общую трансформацию.

Анализ проведенных исследований природно-ландшафтной и компонентной дифференциации территории характеризует антропогенные видоизменения и модификации, которые вызывают масштабные трансформации естественных комплексов, объемы которых зависят от совокупности видов, характера, длительности и глубины антропогенного вмешательства.

Исследовано компонентную структуру ландшафтов Прибескидского Прикарпатья в аспекте антропогенного ландшафтоведения на предмет их пространственной трансформации, закономерностей взаимофункционирования и развития. Предлагается анализ трансформации компонентов, с целью определения уровня их антропизации и путей относительно оптимизации территории исследования.

Ключевые слова: ландшафт, компоненты, комплексы, геосистемы, антропизация, оптимизация, Прибескидское Прикарпатье, лесные земли, сельскохозяйственные земли, земли под водами, застроенные земли.

Summary

Monastyrskyy V. R. Anthropogenic transformation of component structure of landscapes of Prybeskydsky Peredkarpattya. Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of geographical sciences after speciality 11.00.11 is structural geography and rational use of natural resources.- Ivan Franko Lviv National University of Lviv, Lviv, Ukraine, 2010.