Картографічне забезпечення ведення державного земельного кадастру

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 528.9:332.3

Картографічне забезпечення ведення державного земельного кадастру

11.00.12 - географічна картографія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

ПЕТРОВ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі геодезії та картографії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Шевченко Віктор Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, провідний науковий співробітник НДС картографії та геоінформатики

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Ковальчук Іван Платонович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри геодезії та картографії

кандидат географічних наук, доцент Білокриницький Сергій Миколайович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри геодезії, картографії та управління територіями

Захист відбудеться «_24_» січня 2011 р. о _13_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: МСП - 680, м. Київ, просп. акад. Глушкова, 2А, географічний факультет, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01038, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал №12).

Автореферат розісланий “__14__” грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор географічних наук, професор С.І. Іщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах тривалої земельної реформи відбуваються кардинальні зміни в земельних відносинах стосовно практики окремих аспектів землекористування (юридично-правового, виробничого, природоохоронного тощо).

У таких умовах першочерговим кроком у впорядкуванні земельних відносин, удосконаленні системи управління у галузі використання і охорони земель згідно з нормами законодавства, є інвентаризація земель. Це передбачає, зокрема, встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, планування щодо використання угідь, здійснення землеустрою, моніторингу якості земель.

Особливого значення інвентаризація набуває у справі належного ведення державного земельного кадастру, одним із основних завдань якого є забезпечення об'єктивного обліку земельних ресурсів і землекористування.

При проведенні земельно-кадастрових землевпорядкувальних робіт одну із найважливіших ролей відіграють планово-картографічні матеріали, які є: основним джерелом просторової інформації про земельний фонд; основою державного обліку земель і одним з видів земельно-кадастрових документів; методичною базою для усіх видів землевпорядного проектування; одним із найбільш дієвих засобів дослідження об'єктів землевпорядкування.

З іншого боку, відсутність картографічних матеріалів і невизначеність на місцевості меж особливо цінних земель призводять до грубих порушень земельного законодавства при їх використанні. Насамперед це стосується незаконного відчуження земельних ділянок особливо цінних земель, заповідників, курортів, цінних лісових масивів під будівництво тощо. Однією із причин, що стримує здійснення заходів щодо виконання основних напрямів проведення земельної реформи є недостатність належних планово-картографічних матеріалів.

Тому актуальним є узагальнення позитивного вітчизняного і зарубіжного досвіду земельно-кадастрового картографування з метою створення теоретико-методологічних засад картографічного забезпечення земельного кадастру в Україні та розробки чіткої усталеної понятійно-термінологічної системи. Воно може стати методичною основою забезпечення створення автоматизованої інформаційної системи ведення земельного кадастру на засадах економічної доцільності і екологічної обґрунтованості, що і визначило актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана із тематикою Інституту проблем національної безпеки РНБО України, зокрема з темами, в яких автор брав безпосередню участь: 1) «Стан земельних ресурсів і землекористування в контексті соціальної, економічної та продовольчої безпеки держави», 2006 р. (№ держреєстрації 0106U011857); 2) «Розроблення сучасних інформаційно-аналітичних засобів підтримки управління екологічною безпекою та раціональним природокористуванням на державному та регіональному рівнях», 2006 р. (№ держреєстрації 0106U011858); 3) «Розробка методичних підходів до підвищення ефективності використання земельних ресурсів України, вдосконалення державної системи моніторингу довкілля», 2008 р. (№ держреєстрації 0108U004391).

Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення окремих завдань, поставлених у наступних державних документах: «Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» (Постанова КМ України № 1355 від 2 грудня 1997 р.), «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року» (Розпорядження КМ України № 743-р від 17 червня 2009 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - обґрунтувати теоретико-методичні засади формування системи картографічного забезпечення земельного кадастру та розробити інформаційну базу, зміст та структуру автоматизованої системи ведення земельного кадастру. Для реалізації поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

проаналізувати історичні передумови та роль картографування у веденні земельного кадастру;

дослідити можливості використання досвіду українських і зарубіжних фахівців із забезпечення органів державного управління кадастровими даними;

обґрунтувати понятійний апарат для забезпечення земельно-кадастрової діяльності;

розробити вихідні положення картографічного забезпечення території для потреб ведення державної системи інвентаризації земель;

сформулювати теоретико-методичні засади створення, оновлення та використання індексних кадастрових карт;

обґрунтувати структуру і зміст автоматизованої системи ведення земельного кадастру. кадастр картографування земельний управління

Об'єктом дослідження є система картографічного забезпечення ведення державного земельного кадастру України.

Предметом дослідження є теоретико-методичні положення підготовки та створення карт для потреб земельного кадастру, зокрема, створення та використання автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

Методологія й методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові положення щодо загального взаємозв`язку i взаємозалежності предметів i явищ в природі i суспiльствi; положення концепцій раціонального природокористування, екологiзацiї суспільного виробництва, екологічної безпеки i стійкого соціально-економічного розвитку.

При виконанні дисертаційної роботи автором використані теоретичні положення та прикладні розробки вітчизняних та зарубіжних учених у галузі географічної картографії та суміжних галузей: О. В. Донцова, Й. М. Дороша, Ю. Кауфмана, Т. І. Козаченко, І. Ю. Левицького, М. Г. Лихогруда, Л. Я. Новаковського, В. П. Разова, Г. О. Пархоменко, В. А. Пересадько, В. П. Руденка, Л. Г. Руденка, Д. Стедлера, А. М. Третяка та інших.

У роботі використано наступні методи дослідження: описовий (при дослідженні історичних передумов формування сучасних понять земельного кадастру, вітчизняного і зарубіжного досвіду його ведення); системного підходу (при дослідженні системи понять картографування земельного кадастру, визначенні змісту картографічних творів, які забезпечуватимуть потреби земельного кадастру); експерименту (при дослідженні супутникових сенсорних систем стосовно можливостей складання й оновлення топографічних, оглядово-топографічних і оглядових карт у відповідному масштабі за космічними знімками); експертних оцінок (при дослідженні вибору знімків для створення земельно-кадастрових карт); геоінформаційного моделювання (при дослідженні інформаційної бази державної системи картографічного забезпечення інвентаризації земель).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України стосовно впорядкування земельних відносин, а також нормативні акти відомчих установ та організацій, зокрема Державного комітету із земельних ресурсів. У роботі використано статистичні матеріали Державного комітету статистики України, фондові матеріали Держкомзему, Інституту проблем національної безпеки, Інституту землеустрою.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті дисертаційного дослідження

вперше:

систематизовано основні терміни та поняття, які використовуються при земельно-кадастровому картографуванні;

визначено основні блоки картографічного забезпечення земельних кадастрових систем в умовах України;

запропоновано вихідні положення картографічного забезпечення території для потреб ведення державної системи інвентаризації земель;

обґрунтовано теоретико-методичні засади створення автоматизованої системи ведення земельного кадастру;

удосконалено:

принципи класифікації тематичних карт на прикладі карт земельного кадастру;

методичні підходи до використання космічних знімків для потреб земельного кадастру;

набули подальшого розвитку:

теорія та практика створення тематичних карт стану та умов формування земельних ресурсів України;

положення з використання баз даних при ГІС картографуванні;

принципи використання фондових картографічних матеріалів для побудови автоматизованої системи ведення земельного кадастру.

Практичне значення одержаних результатів. Методичні положення і практичні розробки дисертаційної роботи включені до звітів Інституту проблем національної безпеки РНБО України: 1) «Стан земельних ресурсів і землекористування в контексті соціальної, економічної та продовольчої безпеки держави», 2006 р. (№ держреєстрації 0106U011857); 2) «Розроблення сучасних інформаційно-аналітичних засобів підтримки управління екологічною безпекою та раціональним природокористуванням на державному та регіональному рівнях», 2006 р. (№ держреєстрації 0106U011858); 3) «Розробка методичних підходів до підвищення ефективності використання земельних ресурсів України, вдосконалення державної системи моніторингу довкілля», 2008 р. (№ держреєстрації 0108U004391) - довідка № 05/16-2010 від 17.03.2010.

Отримані результати можуть бути використані при створенні карт і атласів окремих регіонів для потреб земельного кадастру; проектуванні картографічних блоків автоматизованих систем управління даними; економічному обґрунтуванні вибору методик створення і оновлення планово-картографічних матеріалів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, у якій відображене вирішення низки проблем, пов'язаних із картографічним забезпеченням ведення земельного кадастру в Україні. Здобувач особисто опрацював статистичні, бібліографічні і фондові матеріали, інтерпретував і узагальнив їх. Основні положення дисертації опубліковані в одноосібних статтях, а також опублікованих у співавторстві.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорені на: Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, 2007, 2008); Міжнародних наукових конференціях студентів і аспірантів «Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2007, 2009); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Моніторинг навколишнього середовища: науково-методичне, нормативне, технічне, програмне забезпечення» (м. Коктебель, 2007); Наукових конференціях «Молоді науковці - географічній науці» (м. Київ, 2007, 2008); Науково-практичній конференції «Сучасні проблеми створення і ефективного використання єдиного геоінформаційного простору України при підготовці і прийнятті управлінських рішень» (м. Київ, 2007); Міжнародному науково-методичному семінарі «Актуальні проблеми географічної освіти і картографії» (м. Харків, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, у т. ч. 4 статті у фахових виданнях, 9 - у матеріалах і тезах доповідей наукових конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи - 173 сторінки, з них 146 сторінок основного тексту, 2 таблиці, 10 ілюстрацій, 18 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Досвід картографічного забезпечення ведення земельних кадастрів» розглянуто історичні передумови формування сучасних понять земельного кадастру від доби Стародавнього Єгипту до сучасності. Так, найстаріша кадастрова карта, яка дійшла до нас, зберігається в Туреччині у Стамбульському музеї. Це глиняна табличка із зображенням ділянок, які підлягали оподаткуванню. Цей документ належить приблизно до 2200 року до н. е.

Земельно-кадастрові роботи на території сучасної України також мають давню історію і пов'язані з обліковими системами тих держав, яким належали окремі землі: так кадастри на території Західної України велися за нормами і правилами австрійської, польської, румунської систем, що відбилось на різноманітності масштабів, умовних позначень, змісті використаних зображувальних засобів.

На східних територіях України кадастр здійснювався за методом Докучаєва-Сибірцева, який практикувався наприкінці XIX і на початку XX століть на землях Російської імперії. Карти виконувалися в масштабі 1:2500, 1:5000, 1:8400. На цих картах, крім ситуаційних деталей (кордонів власності), вказувався також вимірювальний реєстр (експлікації за номерами будинків), список геодезичних мір, магнітний меридіан і опис ділянки.

На кінець 80-х років XX ст. земельний кадастр в Україні сформувався у цілісну систему даних, які містять відомості про реєстрацію земель і прав на них, облік кількості та якості земель, бонітування ґрунтів і економічну оцінку земель, при цьому виготовлялись карти з відображенням контурів земельної ділянки.

Історичні зміни щодо призначення, змісту та порядку ведення державного земельного кадастру відбулися в процесі здійснення земельної реформи в Україні. З 1995 року активно вивчається досвід функціонування зарубіжних земельно-реєстраційних систем: американської, канадської, австрійської, англійської, шведської, російської та ін. Це дало змогу Держкомзему України разом із зарубіжними колегами розробити і впровадити пілотні проекти: «Створення земельної реєстраційної системи в Україні» за сприяння Канадського агентства з міжнародного розвитку (CIDA) (1996 р.), «Створення прототипу земельної реєстраційної системи» Шведського агентства з міжнародного розвитку (SIDA) (1996 р.), демонстраційний проект USAID «Видача державних актів та реєстрація прав на землю» (1997 р.), проект TACIS «Розвиток реєстрації землі в Україні» (1996-1998 рр.), проект Світового банку «Система державної реєстрації прав на нерухоме майно» (1998 р.), проект підтримки приватизації землі в Україні (ULTI) та проект створення умов для впровадження національної інфраструктури геопросторових даних в Україні (NSDI) (2001-2006 рр.).

Зарубіжний досвід показує, що у деяких країнах відбувається поєднання реєстраційної системи і кадастру в єдину систему, в інших такі системи існують паралельно і підпорядковуються різним органам держави. У Грузії, Італії, на Кіпрі, у Нідерландах, Фінляндії, Чехії, Швеції, кадастр і реєстр прав утворюють єдину (об'єднану) систему, в той час як у Австрії, Греції, Данії, Ірландії, Німеччині, Франції, Хорватії ведення кадастру і реєстру доручено різним установам (двокомпонентна система). Ісландія, Норвегія та Румунія наразі здійснюють об'єднання кадастру і реєстру прав під керівництвом однієї установи.

На сучасному етапі у світовій практиці існує стійка тенденція поєднання у земельно-кадастрових планах різноманітної інформації та використання її для вирішення широкого кола завдань. Така інформація використовується для обліку земель, їх використання, оподаткування, оцінки, консолідації, відновлення, планування території, моніторингу довкілля тощо. Відповідно, кадастр збагачується новими показниками об'єктів і дозволяє вирішувати більш широке коло завдань. До того ж поступове накопичення різноманітних даних в межах однієї системи, одиницею обліку якої є земельна ділянка (як територіальна основа будь-яких видів діяльності), значно поліпшує адміністрування цих даних та здешевлює функціонування та підтримання робочого стану системи. Створюються нові можливості для підвищення значення та вартості пов'язаних із землею даних за рахунок їх обробки, а також розвиваються можливості для їх широкого застосування як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. Велика увага приділяється картографічним матеріалам. Так у Німеччині, матеріали оцінки земель для узагальнення зведені в аграрний атлас, в якому характеризується рілля і кормові угіддя кожної громади. Це спеціальний настільний атлас розміром 53x63 см, що складається з 68 карт.

Атлас з матеріалами оцінки земель дозволяє визначити придатність ріллі для вирощування певних сільськогосподарських культур і дає уявлення про якість природних кормових угідь. Ці матеріали широко застосовуються при сільськогосподарському районуванні території, встановленні та розміщенні сільськогосподарського виробництва, складанні перспективних планів використання земель, підготовці рекомендацій щодо диференціювання земельних податків в округах, районах, общинах.

Зважаючи на те, що за радянських часів Україна була складовою частиною великої держави, проблеми картографічного забезпечення різноманітних галузей господарства вирішувалися централізовано. Зазвичай уся науково-методична база картографування земельно-кадастрових робіт готувалася у Державному науково-дослідницькому інституті земельних ресурсів у м. Москва.

Тим не менш, значний внесок у розвиток теорії та практики картографування земельно-кадастрових даних належить українським вченим, зокрема, І. Ю. Левицькому, В. П. Разову, Л. Г. Руденку, В. П. Руденку.

Не можна оминути увагою розробки таких відомих українських вчених у галузі землеустрою і кадастру, як Л. Я. Новаковського, Ю. М. Палехи, М. Г. Лихогруда, Й. М. Дороша, А. М. Третяка.

З російських авторів, які приділяли увагу земельно-кадастровому картографуванню необхідно відзначити О. В. Донцова (Головний університет із землеустрою, м. Москва).

Значна увага земельним ресурсам приділяється в Національному Атласі України (2007 р.).

У другому розділі «Теоретико-методичні основи ведення земельного кадастру на основі картографування» розглянуто теоретико-методичні основи створення і ведення земельного кадастру з використанням картографічного методу, зокрема, визначено, що: 1) картографування земельних ресурсів характеризується посиленням комплексності при їх відображенні шляхом створення окремих карт, їх серій і карт в атласах різноманітного призначення; 2) у практиці сучасного картографування земельних ресурсів зростає тенденція більш широкого відображення показників використання земель; 3) тематика карт із земельних ресурсів не охоплює всієї проблеми використання земель, зокрема, в недостатній мірі представлені карти економічної оцінки земель, їх охорони тощо; 4) спостерігаються значні відмінності у відборі, узагальнені і застосуванні показників картографування однієї і тієї ж теми на картах однакових масштабів і призначення; 5) недостатньо розроблені питання комплексування показників на картах; 6) не розроблені програми і методики створення окремих карт земельних ресурсів, серії карт і карт у атласах різноманітного призначення.

Відповідно, картографічні твори, які призначені для забезпечення потреб земельного кадастру, повинні: а) розкривати сучасне розміщення і стан земельних ресурсів; б) давати характеристику ґрунтового покриву, його агрохімічних і агрофізичних властивостей; в) відбивати масштаби розвитку водної і вітрової ерозії, еродованості сільськогосподарських угідь; г) давати характеристику якості ґрунтового покриву.

Значну увагу на картах пропонується відвести відображенню особливостей розподілення земельного фонду між землевласниками, землезабезпеченості земельними угіддями населення (рис. 1). Зважаючи на виняткову важливість земельного ресурсу, а також на розвиток ринкового середовища, дуже нагальною є карта економічної оцінки земель, яка повинна бути доповнена картами економічної ефективності вирощування основних культур, інтенсивності використання земель.

Нагальною і такою, що повинна бути досліджена, є проблема охорони земель. Засобом візуалізації природоохоронних заходів і поточного стану землі повинні бути карти охорони земельних ресурсів. Вони можуть бути створені на основі: а) ландшафтної карти чи карти фізико-географічного районування; б) карти агропромислового групування ґрунтів чи агроґрунтового районування. Ці карти повинні відображати види прояву деградаційних процесів, їх інтенсивності, основні необхідні заходи по відтворенню і підвищенню родючості ґрунтів.

Систематизовано основні терміни та поняття, які використовуються при земельно-кадастровому картографуванні, зокрема зазначено, що згідно Земельного кодексу державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Проте це твердження є дискусійним, оскільки в усьому світі кадастр не розглядається як система робіт, а як державна система відомостей і документів, що містить дані про земельні ділянки та інше майно, речові права на них, їх обмеження та інше.

Рис. 1 Динаміка кількості недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні

План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів, тобто права власника або землекористувача однієї земельної ділянки на обмежене платне (або безоплатне) користування земельною ділянкою іншого власника), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Відповідно кадастровий план земельної ділянки - складова частина Поземельної книги, тобто графічний документ, що відображає межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, лінійні проміри між точками по межі земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки, розміщення об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, та складається з використанням даних державного земельного кадастру.

Індексна кадастрова карта - електронне чи паперове, зменшене, побудоване в картографічній проекції, узагальнене і виконане в певній системі позначень зображення меж земельних ділянок та їх кадастрових номерів в розрізі кадастрового кварталу, кадастрової зони, адміністративно-територіальної одиниці в масштабі, який забезпечує точність його відображення.

Автором визначено, що картографічне забезпечення ведення земельного кадастру у науково-організаційному розумінні - це науково-методична, організаційна, виробничо-практична діяльність з проектування, розробки, створення картографічних творів на паперових та електронних носіях (карт, планів, схем, цифрових моделей місцевості), які використовуються при обліку, встановлені та зміні меж землекористувань, проектуванні землевідводів, грошовій оцінці земель, визначенні права власності та права користування землею.

У практичній діяльності під картографічним забезпеченням ведення земельного кадастру слід розуміти сукупність усіх картографічних творів на паперових та електронних носіях (карт, планів, схем, цифрових моделей місцевості), які використовуються при обліку, встановлені та зміні меж землекористувань, проектуванні землевідводів, грошовій оцінці земель, визначенні права власності та права користування землею.

Аналіз свідчить, що існує декілька підходів щодо створення електронної кадастрової системи.

Перший підхід пропонує створювати дві взаємопов'язані системи: систему земельного реєстру, тобто перелік записів про права на землю, що є результатом процесу земельної реєстрації, у якому записана, а в багатьох країнах гарантується, приналежність прав на володіння землею. Функція земельної реєстрації - забезпечити безпечне та визначене підґрунтя для оподаткування, володіння та використання прав на землю. Систему кадастру, тобто перелік записів про землю, який складається з двох частин: серії карт чи планів, які показують розмір та місце розташування всіх земельних ділянок (парцелів) та текстових записів, що описують характеристики землі.

Другий підхід пропонує створювати одну систему, яка має ознаки як системи земельного реєстру, так і системи земельного кадастру. Автором обґрунтовано доцільність поєднання систем земельного реєстру і кадастру, тому що важливо у довгостроковій перспективі інтегрувати ці окремі системи через злиття або через розробку формалізованого механізму обміну даними між різними реєстрами. В останньому випадку це буде віртуально централізований перелік реєстрів з тим, щоб у перспективі користувач оперував однією системою.

Адже світовий досвід створення інформаційних кадастрових систем свідчить, що поточні системи земельного управління потребують перебудови, вони повинні стало еволюціонувати, щоб відповідати сучасним новаціям. Для того щоб управлінські рішення та земельне управління були послідовними і кореспондували з принципами сталого розвитку, системи земельного управління повинні інтегрувати в себе широке коло даних, інформації та знань. Багатоцільові кадастрові записи можуть містити у собі чи бути пов'язані з даними, що стосуються навколишнього природного середовища. На сьогодні рідко багато даних про навколишнє природне середовище зберігаються в середині кадастру і складно передбачити приблизний обсяг даних, який повинен зберігатись для ефективного та достатнього захисту навколишнього природного середовища.

У третьому розділі «Картографування для забезпечення земельного кадастру» обґрунтовано теоретико-методичні засади картографічного забезпечення земельного кадастру в Україні та сформульовано принципи формування інформаційної бази оптимальної державної системи картографічного забезпечення інвентаризації земель.

Традиційна картографія орієнтувалася на те, що кадастрові системи мають тільки інвентаризаційне призначення. Але їх створення на основі цифрової картографії та ГІС-технологій дозволяє сьогодні використовувати їх як основу моніторингу та інформаційне підґрунтя для прийняття тих або інших управлінських рішень. Тому доцільно вказати на основні можливі напрями практичного використання сучасних кадастрових систем для України. Це такі комплексні напрями:

базовий;

кадастрово-інвентаризаційний;

управлінсько-територіальний.

Стосовно функціональності, то картографічне забезпечення кадастрових систем характеризується наступними можливостями (рис. 2).

Відповідно на кожному рівні повинна використовуються своя однойменна тематична серія карт.

Базове картографічне забезпечення усіх функціональних рівнів кадастрових систем складається головним чином з топографічних цифрових карт масштабного ряду 1: 200 000; 1: 100 000; 1: 50 000; 1: 25 000; 1: 10 000; 1: 5 000 та топопланів (1: 2000; 1: 1000; 1: 500). При цьому картографічне забезпечення кожного рівня має свої особливості.

Рис. 2 Функціональні можливості (рівні) при використанні кадастрових систем

На рівні аналізу та моделювання стану об'єктів до роботи можуть залучатися будь-які необхідні картографічні матеріали.

Картографічне забезпечення інвентарізаційно-оціночного рівня залежить від сфери того чи іншого кадастру. Так, для земельного кадастру визначені масштаби 1: 500 ; 1: 2000; 1: 10 000, для лісового кадастру - 1: 10 000. Основні картографічні матеріали в даному випадку, це кадастрові плани земельної ділянки, кварталу, зони, населеного пункту; чергові кадастрові плани, які створюються в межах кадастрового кварталу; кадастрової зони або населеного пункту в цілому; індексні кадастрові карти (плани). В цих одиницях картографування якісні та кількісні показники (атрибути у базах даних) мають оціночний характер.

На рівнях інвентаризації, прогнозування та прийняття рішень картографічне забезпечення визначається, головним чином, спеціалізованими тематичними картами, зміст яких визначається детальністю вивчення об'єкту та можливостями конкретної ГІС-технології.

Можливості картографічного методу у вирішенні проблем ведення земельного кадастру дають змогу визначити вихідні положення картографічного забезпечення території для потреб ведення державної системи стосовно інвентаризації земель, а саме:

відповідні картографічні основи створюються з використанням засобів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ);

технологічна схема функціонування передбачає постійну актуалізацію (оновлення) картографічних матеріалів;

геопросторові дані державної кадастрової системи зберігаються в реляційних базах даних у відповідності зі стандартами глобальних геоінформаційних систем;

у процесі ведення земельного кадастру варто використовувати on-line технології, що забезпечить швидкість проведення операцій, несуперечливість даних, надійність та автоматичне оновлення програмного забезпечення;

оболонка системи має орієнтуватися на ГІС другого покоління (ArcGIS, GeoMedia Professional) з використанням мережевої технології в ГІС, ГІС-Інтернет та Web-картографування (ArcIMS, GeoMedia WebMap).

ітеративний аналіз інформації з одночасною інтеграцією графічних та атрибутивних даних забезпечить динамічність системи при роботі з геоданими;

цифрування та редагуванні графічних елементів та атрибутивних даних картографічного забезпечення має передбачати самокорекцію топологічних та аномальних даних засобами автоматичного виявлення помилок;

технологія обробки даних має бути спрямована на незалежність від їх вхідних форматів, тобто виключати можливість використання додаткової конвертації.

Важливою передумовою запровадження дієвого земельного кадастру є система ідентифікації земельних ділянок, тобто представлення розташування кожної з них серед інших подібних (за певною системою) з усіма якісними та кількісними характеристиками. З цієї точки зору найбільш ефективним способом запровадження системи кадастрової нумерації є створення кадастрової індексної карти. Послідовна та точна кадастрова індексна карта є принциповим елементом у розробці та запровадженні ефективної системи адміністрування кадастрових даних та даних про земельні ділянки.

Сучасні умови ведення земельного кадастру висувають додаткову умову до кадастрової індексної карти - бути постійно актуальною, тобто оновлюватися, якщо потрібно, за лічені години. Таким вимогам відповідають сучасні електронні фотокарти, які отримують фотограмметричними засобами з актуальних аеро- чи космознімків. На основі пропозицій Світового банку та Держкомзему згідно «Проекту видачі державних земельних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру» в Україні рекомендовано повну базову карту створювати на основі картографічної генералізації, а карти в масштабах 1:2 000, 1:5 000, 1:10 000 винятково на основі аерофотознімання. Для карт в масштабі 1:10 000 можливе використання космічних знімків. Останнє положення має рекомендаційний, а не інструктивний характер. Проте, розвиток супутникових систем уже в найближчому майбутньому дасть змогу виконувати створення і оновлення карт масштабів 1:2 000, 1:5 000 за космічними знімками (рис. 3).

Рис. 3 Фрагмент індексної кадастрової карти масштабу 1:50000 Овідіопольського району із растровою підкладинкою із космічних знімків

Але крім спеціальної інформації про контури і номери земельних ділянок доцільно, як показав експеримент, наносити також загальногеографічну інформацію (соціально-економічні об'єкти: населені пункти, дорожня мережа, будівлі і споруди; фізико-географічні об'єкти: гідрографія, рельєф, рослинність і ґрунти) (рис. 4; рис. 5).

Рис. 4 Фрагмент індексної кадастрової карти масштабу 1:10000 Сухолиманської селищної ради Овідіопольського району із зображенням лісового масиву

Рис. 5 Фрагмент індексної кадастрової карти масштабу 1:10000 Сухолиманської селищної ради Овідіопольського району із зображенням ґрунтового покриву

Важливим елементом земельно-кадастрових матеріалів є нормативна грошова оцінка земель, яка проводиться у масштабах всієї країни по кожній земельній ділянці, що дає змогу реально оцінити вартість землі, а також можливості отримання економічного прибутку від експлуатації цієї земельної ділянки чи від її продажу, що є одним із елементів змісту індексної карти (рис. 6).

Рис. 6 Фрагмент індексної кадастрової карти масштабу 1:5000 с. Нова Долина Сухолиманської селищної ради із зображенням нормативної грошової оцінки

Очевидно, що для ведення державного земельного кадастру необхідні систематичний збір значної кількості вихідних даних і різноманітні процедури їх обробки, працемісткі операції для створення і оформлення підсумкової планово-картографічної і текстово-табличної документації. Тому для забезпечення своєчасного і якісного виконання робіт по веденню державного земельного кадастру необхідно широко використовувати сучасні інформаційні технології. Це в свою чергу, є підставою для визначення структури автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Автором визначено, що основна частина відомостей в інформаційній системі повинна бути представлена у вигляді інтегрованих баз даних (БД), які поділяються на бібліографічні і фактографічні. Бібліографічні БД містять назви і специфікації документів, адреси їх зберігання, реферати (анотації), а в деяких випадках - і тексти самих документів. Фактографічні бази даних включають конкретні відомості про об'єкти, явища, процеси предметної галузі, представлені в структурованому вигляді.

Фактографічні БД поділяються на об'єктно-графічні (атрибутивні, описові), картографічні і бази матеріалів дистанційного зондування землі. Об'єктно-графічні БД включають набори атрибутів (характеристик, показників) об'єктів, явищ і процесів, а також опис взаємозв'язків між ними. Картографічні БД (рис. 7) містять атрибутивні і координатні описи об'єктів топографічної основи, границь землекористувань, контурів земельних угідь тощо. Бази даних матеріалів дистанційного зондування Землі включають оброблені аеро- і космічні знімки, ортофотоплани, інші матеріали дистанційного зондування.

Рис. 7 Тематичне наповнення картографічної бази даних

Основними цілями створення інформаційної системи є: значне підвищення техніко-економічних показників процесів ведення земельного кадастру і інформаційного обслуговування абонентів системи; вагоме покращення кількісних і якісних характеристик даних, що надаються кінцевим споживачам; скорочення строків, зменшення затрат праці на складання, оформлення і підвищення якості земельно-кадастрових, статистичних, проектних і інших вихідних документів системи; ув'язка на єдиній організаційній, технічній, інформаційній і програмній основі автономно функціонуючих процесів прикладних наукових досліджень, проектування, управління, обліку і звітності; надання користувачам можливостей вирішення нових завдань і використання сучасного математичного апарату.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення проблем картографічного забезпечення ведення державного земельного кадастру в умовах України, виходячи із потреб практики та з урахуванням можливостей сучасних інформаційних систем. Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки.

1. Сучасному земельному кадастру в Україні певною мірою властивий такий зміст і порядок його ведення, який сформувався за доби соціалістичних відносин (1917-1991 рр.). У цей період земельно-кадастрові дії зводились лише до реєстрації землекористувачів та обліку закріплених за ними земель. При цьому реєстрація землекористувань не мала суттєвого юридичного, правового значення, оскільки була цілком відсутня приватна власність на землю громадян, яким наділи у вигляді присадибних земель надавалися лише у вторинне користування, залежно від їх участі в господарській діяльності колгоспів, радгоспів. Лише у 1968 році законодавчо було започатковано введення державного земельного кадастру, до складу якого включалися дані про реєстрацію землекористувань, облік кількості та якості земель, бонітування ґрунтів і економічну оцінку земель.

2. У світовій практиці існує стійка тенденція до поєднання у земельно-кадастрових планах різноманітної інформації та використання їх для вирішення широкого кола завдань. Така інформація залучається для обліку земель, їх використання, оподаткування, оцінки, консолідації, відновлення, планування території, моніторингу довкілля тощо. Відповідно, кадастр збагачується новими показниками об'єктів і дозволяє вирішувати більш широке коло завдань. До того ж поступове накопичення різноманітних даних в межах однієї системи, одиницею обліку якої є земельна ділянка (як територіальна основа будь-яких видів діяльності), значно поліпшує адміністрування цих даних та здешевлює функціонування та підтримання кадастрової системи. Створюються нові можливості для підвищення значення та вартості пов'язаних із землею даних за рахунок їх обробки, а також розвиваються можливості для їх широкого застосування як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках.

3. З огляду на вдосконалення земельно-кадастрової діяльності доцільним є введення в ужиток відповідних термінів. Картографічне забезпечення ведення земельного кадастру у науково-організаційному розумінні - це науково-методична, теоретична, організаційна, виробничо-практична діяльність з проектування, розробки, створення картографічних творів на паперових та електронних носіях (карт, планів, схем, цифрових моделей місцевості), які використовуються при обліку, встановлені, зміні меж землекористувань, проектуванні землевідводів, грошовій оцінці земель, визначенні права власності та права користування землею.

У практичній діяльності під картографічним забезпеченням ведення земельного кадастру слід розуміти науково-методичне обґрунтування, цілеспрямоване створення та використання відповідних картографічних творів.

Важливими складовими картографічного забезпечення ведення державного земельного кадастру виступають кадастровий план земельної ділянки - складова частина Поземельної книги, графічний документ, що відображає межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, лінійні проміри між точками по межі земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки, розміщення об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, та складається з використанням даних державного земельного кадастру. Важливим поняттям є індексна кадастрова карта - електронне чи паперове, зменшене, побудоване в картографічній проекції, узагальнене і виконане в певній системі позначень зображення меж земельних ділянок та їх кадастрових номерів в розрізі кадастрового кварталу, кадастрової зони, адміністративно-територіальної одиниці в масштабі, який забезпечує точність його відображення.

4. Картографічне забезпечення території для потреб ведення державної системи інвентаризації земель враховує як принципи функціонування державного земельного кадастру, так і можливості сучасної картографії та геоінформаційних технологій.

Картографічна основа для побудови, функціонування, актуалізації та її оновлення створюється з використанням засобів ДЗЗ. Геопросторові дані державної кадастрової системи зберігаються в реляційних базах даних у відповідності зі стандартами глобальних геоінформаційних систем. Мають використовуватися on-line технології, що забезпечить швидкість проведення операцій, несуперечливість даних, надійність та автоматичне оновлення програмного забезпечення. Оболонка системи має орієнтуватися на сучасні ГІС (ArcGIS, GeoMedia Professional) з використанням мережевої технології в ГІС, ГІС-Інтернет та Web-картографування (ArcIMS, GeoMedia WebMap). Ітеративний аналіз даних з одночасною інтеграцією графічних та атрибутивних даних забезпечить динамічність системи при роботі з геоданими. Цифрування та редагуванні графічних елементів та атрибутивних даних картографічного забезпечення має передбачати самокорекцію топологічних та аномальних даних засобами автоматичного виявлення помилок. Технологія обробки даних має передбачати незалежність від їх вхідних форматів, тобто не використовувати додаткової конвертації.

5. Найбільш ефективним засобом запровадження системи кадастрової нумерації є індексна карта, як базовий елемент у справі розробки та запровадженні ефективної системи адміністрування кадастрових даних та даних про земельні ділянки.

Призначення таких карт - забезпечення чіткої кадастрової ідентифікації земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості. Розробка кадастрових індексних карт для територій одиниць адміністративно-територіального поділу полягає в поділі відповідних територій на кадастрові зони, кадастрові квартали, земельні ділянки з наступним присвоєнням відповідних номерів земельним ділянкам.

Оскільки нормативно-правові та нормативно-технічні документи у сфері землеустрою з кадастрового картографування не конкретизують вимоги до картографічного забезпечення ведення Державного земельного кадастру, то потрібна розробка детального Положення щодо створення і ведення індексної кадастрової карти, включаючи стандартизацію умовних позначень та форматів даних.

6. Ефективне ведення державного земельного кадастру вимагає систематичного збору значної кількості вихідних даних і використання різноманітних процедур їх обробки, значні зусилля на створення і оформлення підсумкової планово-картографічної і текстово-табличної документації. Тому для забезпечення своєчасного і якісного виконання відповідних робіт необхідно широко використовувати сучасні інформаційні технології, зокрема систему картографічного забезпечення, запропоновану автором. Основна частина відомостей в інформаційній системі представлена у вигляді інтегрованих баз даних, які поділяються на бібліографічні і фактографічні. Одним із ключових питань створення інформаційної системи є вибір масштабів вихідних планово-картографічних матеріалів, які безпосередньо впливають на детальність і геометричну точність даних, що вводяться у систему, і особливо рівнів генералізації даних, що зберігаються.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Петров О. А. Система понять картографування земельного кадастру / О. А. Петров // Картографія та вища школа: зб. наук. праць. К.: Інститут передових технологій, 2007. Вип. 12. С. 114-119.

2. Петров О. А. Вибір оптимальної технології створення і оновлення земельно-кадастрових картографічних матеріалів / О. А. Петров // Картографія та вища школа: зб. наук. праць. К.: Інститут передових технологій, 2008. Вип. 13. С. 79-85.

3. Петров О. А. Доцільність використання космічних знімків при створенні та оновленні картографічних матеріалів державного земельного кадастру / О. А. Петров // Картографія та вища школа: зб. наук. праць. К.: Інститут передових технологій, 2009. Вип. 14. С. 96-100.

4. Петров О. А. Підходи до картографічного забезпечення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру / О. А. Петров // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: зб. наук. праць. К.: Інститут передових технологій, 2009. Вип. 9. С. 196-201.

Публікації в інших виданнях, тези наукових доповідей

5. Петров О. А. Картографічне забезпечення державного земельного кадастру / О. А. Петров // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», К.: Обрії, 2007. С. 124-126.

6. Петров О. А. Кадастри земельних ресурсів як передумова раціонального природокористування / О. А. Петров // Матеріали IV Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів «Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень», Д.:, Вид-во ДНУ, 2007. Вип.4. С. 184-186.

7. Петров О. А. Організаційно-правові проблеми запровадження моніторингу земель і землекористування / А. Д Юрченко, О. А. Петров, Т. Ю. Колотій // Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції «Моніторинг навколишнього середовища: науково-методичне, нормативне, технічне, програмне забезпечення», К.: НПЦ «Экология, наука, техника», 2007. С. 65-68. (Особистий внесок автора - опис позитивних наслідків запровадження моніторингу земель).

8. Петров О. А. Застосування геоінформаційних систем для потреб державного земельного кадастру/ О. А. Петров // Матеріали наукової конференції «Молоді науковці - географічній науці». К.: ВГЛ Обрії, 2007. С. 114-115.

9. Петров О. А. Підходи до побудови комплексної моделі картографічного забезпечення різнотипних кадастрів / Л. Д Греков, О. Б Курченко, С. К. Дрич, О. А. Петров // Матеріали науково-практичної конференції «Сучасні проблеми створення і ефективного використання єдиного геоінформаційного простору України при підготовці і прийнятті управлінських рішень»., К.: Вид-во ІПНБ, 2007. С. 67-70. (Особистий внесок автора - опис структури моделі картографічного забезпечення земельного кадастру).

10. Петров О. А. Земельно-кадастрові картографічні матеріали як чинник соціально-економічного і технічного розвитку / О. А. Петров // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», К.: Обрії, 2008. Вип. VI: у 4 част. Ч.1. С. 108-110.

11. Петров О. А. Використання ГІС та ДЗЗ при картографуванні об'єктів у складі державного земельного кадастру / О. А. Петров // Географія в інформаційному суспільстві: зб. наук. праць. у 4 тт. К.: ВГЛ Обрії, 2008. Т.ІV. С. 110-111.

12. Петров О. А. Зарубіжний досвід проведення земельно-кадастрових робіт / О. А. Петров // Молоді науковці - географічній науці: зб. наук. праць. К.: Обрії, 2008. вип. ІV. С. 131-133.

13. Петров О. А. Індексна кадастрова карта - важливий інструмент адміністрування кадастрових даних / О. А. Петров // Матеріали VІ Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів «Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень». К.: ДНВП «Картографія», 2009. Вип.6. С. 472-473.

АНОТАЦІЯ

Петров О. А. Картографічне забезпечення ведення державного земельного кадастру. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.12 - географічна картографія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2010.

Дисертація присвячена питанням картографічного забезпечення ведення державного земельного кадастру України. Проаналізовано сучасний стан картографування земельних ресурсів території України, історичні передумови та роль картографування у веденні земельного кадастру; досліджено доцільність використання досвіду українських і зарубіжних фахівців із забезпечення територій і держав кадастровими даними; систематизовано основні терміни та поняття, які використовуються при земельно-кадастровому картографуванні, зокрема надано визначення терміну «картографічне забезпечення ведення земельного кадастру»; визначено основні блоки картографічного забезпечення земельних кадастрових систем в умовах України; запропоновано вихідні положення картографічного забезпечення території для потреб ведення державної системи інвентаризації земель; обґрунтовано теоретико-методичні засади створення автоматизованої системи ведення земельного кадастру; удосконалено: принципи класифікації тематичних карт на прикладі карт земельного кадастру; набули подальшого розвитку: методика використання баз даних при ГІС-картографуванні; методика використання фондових карт матеріалів для побудови автоматизованої системи ведення земельного кадастру.

Ключові слова: земельний кадастр, картографічне забезпечення, індексна кадастрова карта, автоматизована система.

АННОТАЦИЯ

Петров А. А. Картографическое обеспечение ведения государственного земельного кадастра. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.12 - географическая картография. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2010.

Диссертация посвящена вопросам картографического обеспечения ведения государственного земельного кадастра Украины. В диссертации проанализировано современное состояние картографирования земельных ресурсов территории Украины, исторические предпосылки и роль картографирования при ведении земельного кадастра; систематизированы основные термины и понятия, которые используются при земельно-кадастровом картографировании, в частности, дано определение термину «картографическое обеспечение ведения земельного кадастра»; определены основные блоки картографического обеспечения земельных кадастровых систем в условиях Украины; предложены исходные положения картографического обеспечения территорий для потребностей ведения государственной системы инвентаризации земель; обоснованы теоретико-методические условия создания автоматизированной системы ведения земельного кадастра; обоснована целесообразность объединения систем земельного реестра и кадастра, для создания единой системы управления земельными ресурсами, так как на современном этапе существует стойкая тенденция объединения в земельно-кадастровых планах разнообразной информации об использовании, налогообложении, оценке, консолидации, планировании территории; усовершенствованы: принципы классификации тематических карт на примере карт земельного кадастра; предлагается базовые карты и индексные кадастровые карты на всю территорию Украины создавать на областном уровне в масштабе 1:10000, сельских населенных пунктов - в масштабе 1:5000, городов с населением до 200 тыс. человек и поселков городского типа - в масштабе 1:2000, широко используя возможности космических снимков по созданию и обновлению карт, указанных масштабов. Кроме специальной информации про контуры и номера земельных участков предлагается наносить также общегеографическую информацию (социально-экономические объекты: населенные пункты, дорожная сеть; физико-географические объекты: гидрография, рельеф, растительность и почвы). Именно эти карты и предлагаются как основа информационной системы, которая проектируется, на основе структуры, которая обоснована автором; получили дальнейшее развитие: методика использования баз данных при ГИС-картографировании; методика использования фондовых картматериалов для построения автоматизированной системы ведения земельного кадастра.

...