Регіональні аспекти використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦЕРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

11.00.02 - економічна та соціальна географія

МАРХОНОС СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор географічних наук, доцент Мезенцев Коcтянтин Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної та соціальної географії

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Степаненко Анатолій Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідувач відділу регіональних проблем національної безпеки України

кандидат географічних наук, доцент Філоненко Ірина Миколаївна, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, доцент кафедри географії

Захист відбудеться „25” жовтня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: МСП-680, м. Київ, просп. акад. Глушкова, 2, географічний факультет, ауд. 312.

Відгуки на автореферат надсилати на адресу: МСП 01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 64, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, географічний факультет, проф. Іщуку С.І.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58

Автореферат розісланий „15” вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор географічних наук, професор С.І. Іщук

АНОТАЦІЯ

Мархонос С.М. Регіональні аспекти використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2010.

У дисертації розкрито теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери. Дано визначення працересурсного потенціалу туристичної сфери та виявлено його особливості. Визначено чинники та обґрунтовано принципи використання працересурсного потенціалу туристичної сфери. Проаналізовано управлінські аспекти використання працересурсного потенціалу туристичної сфери.

Здійснено поелементну та комплексну оцінку чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України, проведено групування регіонів України за сприятливістю їх впливу.

Виявлено регіональні особливості підготовки і перепідготовки трудових ресурсів туристичної сфери України. Проведено регіональний аналіз використання працересурсного потенціалу туристичної сфери та здійснено інтегральну типізацію регіонів України за особливостями його формування і використання. Обґрунтовано заходи з оптимізації використання працересурсного потенціалу туристичної сфери на державному та регіональних рівнях.

Ключові слова: працересурсний потенціал, туристична сфера, туристичні ресурси, туристична інфраструктура, соціально-економічне середовище, інтегральна типізація, оптимізація.

АННОТАЦИЯ

Мархонос С. М. Региональные аспекты использования трудоресурсного потенциала туристической сферы Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2010.

В диссертации раскрыты теоретико-методические основы общественно-географического исследования процессов формирования и использования трудоресурсного потенциала туристической сферы Украины. Дано определение трудоресурсного потенциала туристической сферы. Выявлены особенности трудоресурсного потенциала туристической сферы. Определены факторы использования трудоресурсного потенциала туристической сферы - туристический потенциал регионов (туристические ресурсы и туристическая инфраструктура) и социально-экономическая среда (уровни социально-экономического развития регионов, доходы населения, транспортная доступность, научно-технический прогресс, социально-психологическое мотивирование). Обоснованы принципы рационального использования трудоресурсного потенциала туристической сферы. Проанализированы управленческие аспекты использования трудоресурсного потенциала туристической сферы.

В работе сформулирована методика исследования региональных аспектов использования трудоресурсного потенциала туристической сферы. Выделены четыре этапа исследования - концептуальный, информационно-оценочный, аналитический и синтетико-программный. Обоснована система использования методов исследования на каждом этапе.

Проведена поэлементная оценка факторов использования трудоресурсного потенциала туристической сферы регионов Украины. С применением методов рангов, бальной оценки и кластерного анализа регионы Украины сгруппированы в зависимости от благоприятности влияния туристических ресурсов, туристической инфраструктуры и социально-экономической среды использования трудоресурсного потенциала туристической сферы. С помощью корреляционного анализа проведена оценка тесноты связи результирующих показателей использования трудоресурсного потенциала туристической сферы регионов Украины и показателей, характеризующих влияние факторов. В результате комплексной оценки факторов использования трудоресурсного потенциала туристической сферы регионов Украины с помощью факторного анализа определены основные факторы: уровень доходов населения, развитие санаторно-курортного хозяйства и развитие гостинично-ресторанного хозяйства.

Сформулированы региональные особенности подготовки и переподготовки трудовых ресурсов туристической сферы Украины. Определены региональные ядра образовательной деятельности в туристической сфере.

Проведен региональный анализ использования трудоресурсного потенциала туристической сферы. Выявлены территориальные отличия удельного веса занятых в туристической сфере в общей численности занятых. Проведен структурно-динамический анализ занятости в туристической сфере регионов Украины. Осуществлена интегральная типизация регионов Украины в зависимости от особенностей формирования и использования трудоресурсного потенциала туристической сферы.

Обоснована необходимость мероприятий по оптимизации использования трудоресурсного потенциала туристической сферы на государственном и региональном уровнях. Приоритетными мероприятиями на региональном уровне определены административно-правовые, социально-экономические, инновационно-инвестиционные и пространственные. Обоснованы особенности их использования для разных типов регионов Украины.

Ключевые слова: трудоресурсный потенциал, туристическая сфера, туристические ресурсы, туристическая инфраструктура, социально-экономическая среда, интегральная типизация, оптимизация.

географічний туристичний працересурсний потенціал

SUMMARY

Markhonos S. M. Regional aspects of the usage of labour resources potential of tourist sphere of Ukraine. - Manuscript.

The candidate's thesis in the field of geographical sciences in speciality 11.00.02 - Economic and social geography. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2010.

Theoretical and methodical bases of the human-geographical research of the processes of forming and using of labour resources potential of tourist sphere have been exposed in the dissertation. The definition of labour resources potential of tourist sphere is given and its features are found out. The main factors are determined and the principles of the usage of labour resources potential of tourist sphere are grounded. Administrative aspects of the usage of labour resources potential of tourist sphere are analyzed.

The element and complex estimation of the factors of the usage of labour resources potential of tourist sphere of Ukrainian regions is carried out, the grouping of the regions of Ukraine is realized on the basis of the favourableness of their influence.

Regional features of the training and retraining of labour resources of tourist sphere of Ukraine are defined. Regional analysis of the usage of labour resources potential of tourist sphere is conducted and integral typification of the regions of Ukraine is carried out according to the features of its forming and using. The measures on optimization of the usage of labour resources potential of tourist sphere on the state and regional levels are grounded.

Keywords: labour resources potential, tourist sphere, tourist resources, tourist infrastructure, socio-economic environment, integral typification, optimization.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Туристична сфера є одним з найперспективніших та найважливіших видів господарської діяльності. Для країн з високим рівнем розвитку туризму характерні зростання рівня соціально-економічного розвитку в цілому та позитивні його зрушення на регіональному і локальному рівнях. Розвиток туристичної сфери безпосередньо впливає на зростання валютних надходжень до країни, залучення в національну економіку іноземного капіталу, підвищення рівня зайнятості населення та поліпшення атрактивності країни з точки зору міжнародної ділової співпраці. Ефективність функціонування туристичної сфери значною мірою залежить від стану та перспектив використання її працересурсного потенціалу.

Вивчення сучасних тенденцій формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України та обґрунтування шляхів удосконалення його територіальної організації є важливою передумовою не лише досягнення економічного ефекту, але й вирішення соціальних проблем України. Додаткові вимоги, але водночас і можливості в цьому контексті створює проведення в Україні чемпіонату з футболу „Євро-2012”, що серед першочергових завдань передбачає удосконалення туристичної інфраструктури та залучення кваліфікованих фахівців.

Регіони України суттєво диференціюються за рівнем забезпеченості туристичними ресурсами, об'єктами туристичної інфраструктури та освітніми закладами, які готують працівників для туристичної сфери. Існуючі регіональні диспропорції в кадровому забезпеченні гальмують розвиток туризму. Саме тому для подальшого розвитку туристичної сфери особливої актуальності набувають дослідження формування та використання працересурсного потенціалу на регіональному рівні.

Вагомий внесок у дослідження територіальної організації суспільства та працересурсного потенціалу зробили українські вчені Г. Балабанов, С. Іщук, Е. Лібанова, П. Масляк, К. Мезенцев, Л. Нємець, Я. Олійник, В. Петюх, М. Пістун, А. Степаненко, О. Топчієв, О. Хомра, О. Шаблій, М. Шаленко. Просторові аспекти туристичної сфери висвітлено у працях О. Бейдика, О. Любіцевої, І. Смирнова, Т. Ткаченко, Ю. Забалдіної, В. Кіптенко, М. Мальскої, М. Рутинського, І. Смаля, І. Філоненко та ін. Однак регіональні аспекти використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України є недостатньо вивченими. Зокрема, потребують удосконалення теоретико-методичні засади географічного дослідження працересурсного потенціалу туристичної сфери, існує необхідність оцінки впливу чинників та аналізу забезпеченості регіонів України працересурсним потенціалом туристичної сфери, обґрунтування шляхів удосконалення його використання. Вищезазначені аспекти визначили актуальність дослідження та зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науково-дослідними роботами кафедри економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Наукового центру розвитку туризму Міністерства культури і туризму України, зокрема, темами „Розроблення методології створення та ведення державного реєстру туристичних ресурсів” (довідка №10 від 21.01.2010 року), „Суспільно-географічні основи дослідження регіональної екологічної безпеки” (№ державної реєстрації 0106U005754).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження регіональних аспектів формування та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України.

Для досягнення поставленої мети виконувалися такі завдання:

розкрити суспільно-географічну сутність працересурсного потенціалу туристичної сфери;

виявити чинники та принципи використання працересурсного потенціалу туристичної сфери;

проаналізувати управлінські аспекти використання працересурсного потенціалу туристичної сфери;

розробити методику регіонального дослідження працересурсного потенціалу туристичної сфери;

дати оцінку чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України;

виявити регіональні особливості підготовки та перепідготовки трудових ресурсів туристичної сфери України;

провести регіональний аналіз використання працересурсного потенціалу туристичної сфери та здійснити інтегральну типізацію регіонів України за особливостями його формування і використання;

обґрунтувати заходи з оптимізації використання працересурсного потенціалу туристичної сфери на державному та регіональних рівнях.

Об'єктом дослідження є працересурсний потенціал туристичної сфери України.

Предметом дослідження є регіональні аспекти використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України.

Методи дослідження. Для дослідження регіональних аспектів використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України використовувались як спеціальні, так і загальнонаукові методи. Для дослідження міжрегіональних відмінностей впливу чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України застосовано методи рангів, бальної оцінки, кластерного аналізу, групування. Для дослідження зв'язку результуючих показників формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України та показників, що характеризують вплив чинників, застосовано метод кореляційного аналізу; для виявлення визначальних факторів формування і використання працересурсного потенціалу регіонів України - метод факторного аналізу. Методи порівняльно-географічний та типізації використовувались для регіонального аналізу зайнятості, підготовки та перепідготовки кадрів для туристичної сфери. Математико-картографічні методи використовувались для побудови статистичної поверхні з метою виявлення територіальних диспропорцій підготовки кадрів для туристичної сфери.

Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять звітні матеріали Державного комітету статистики України, Державної служби туризму і курортів, дані Міністерства освіти і науки України, Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

визначено чинники формування та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України з використанням кореляційного та факторного аналізів, зокрема, виявлено, що найвпливовішими щодо формування працересурсного потенціалу туристичної сфери України є три чинники: рівень доходів населення, рівень розвитку санаторно-курортного господарства та рівень розвитку готельно-ресторанного господарства;

на основі методів рангів, бальної оцінки та кластерного аналізу проведено типізацію регіонів України за показниками забезпеченості туристичними ресурсами, туристичною інфраструктурою, підготовки кадрів та використання трудових ресурсів в туристичній сфері регіонів, а також запропоновано шляхи удосконалення формування та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України для регіонів різного типу;

обґрунтовано заходи державних та регіональних програм щодо оптимізації використання працересурсного потенціалу туристичної сфери, зокрема, адміністративно-правові, соціально-економічні, інноваційно-інвестиційні, просторові та визначено ступінь їх важливості для кожного типу регіонів;

удосконалено:

сутність поняття „працересурсний потенціал” з позиції суспільної географії, що розглядається як регіональний розподіл наявних ресурсів праці, які використовуються у туристичній сфері та охоплюють підготовку і перепідготовку кадрів, а також потенційних ресурсів праці, які можуть бути залучені з урахуванням впливу територіального поєднання відповідних чинників;

методику регіонального дослідження використання працересурсного потенціалу туристичної сфери, що включає концептуальний, інформаційно-оціночний, аналітичний та синтетично-програмний етапи;

набуло подальшого розвитку:

дослідження диференціації регіонів за рівнями забезпеченості туристичними ресурсами, туристичною інфраструктурою, впливом соціально-економічного середовища на територіальну організацію працересурсного потенціалу туристичної сфери України;

дослідження процесів формування працересурсного потенціалу, зокрема розроблено математико-картографічну модель просторової диференціації підготовки кадрів для туристичної сфери, виявлено ядра освітньої діяльності в сфері туризму.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані державними та регіональними органами управління і місцевого самоврядування при розробці програм розвитку туризму, програм зайнятості населення та комплексних програм соціально-економічного розвитку регіонів з метою удосконалення процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери. Результати дослідження щодо оцінки чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України були використані при розробці „Стратегії сталого розвитку туризму і курортів України” та „Концепції розвитку туризму в Україні до 2015 року” Державною службою туризму і курортів (довідка № 1.1/08-155 від 02.03.2010). Висновки щодо оптимізації використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України були використані у процесі підготовки „Програми розвитку соціального туризму до 2020 року”, зокрема кадрового забезпечення діяльності обласних закритих акціонерних товариств і дочірніх підприємств системи Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” (довідка № 57 від 23.02.2010). Теоретико-методичні та аналітико-синтетичні результати дослідження впроваджено у навчальний процес при викладанні курсів „Географія туризму” та „Управління персоналом” на факультеті туристичного менеджменту Інституту туризму Федерації Профспілок України (довідка № 01-08-252 від 15.12.2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, у якій викладено результати власних досліджень регіональних аспектів використання працересурсного потенціалу туристичної сфери. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та розробки, які належать здобувачеві особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції „Молоді науковці - географічній науці” (Київ, 2007); Х З'їзді Українського географічного товариства „Географія в інформаційному суспільстві” (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Шевченківська весна” (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку наук про Землю в баченні молодих науковців” (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Молоді науковці - географічній науці” (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Географія і туризм: європейський досвід” (Львів, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Туристичний бізнес: світові тенденції та національні пріоритети” (Харків, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення” (Херсон, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіон - 2009: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2009).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження опубліковано у 15-ти наукових працях, загальним обсягом 3,6 д.а. (у тому числі особистих 3,3 д.а.), з яких у фахових виданнях 6 праць загальним обсягом 2,1 д.а.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, з них основного тексту 163 сторінки. Список використаних джерел включає 133 найменування на 12-ти сторінках. У роботі вміщено 57 рисунків та 13 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методичні засади дослідження працересурсного потенціалу туристичної сфери” розкрито суспільно-географічні основи дослідження працерересурсного потенціалу туристичної сфери, виявлено особливості, чинники та принципи, охарактеризовано управлінські аспекти використання працересурсного потенціалу туристичної сфери, сформульовано методику регіонального дослідження формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери.

Розвиток туристичної сфери значною мірою залежить від стану та перспектив використання працересурсного потенціалу. Працересурсний потенціал - це сукупність можливих і наявних трудових ресурсів, які використовуються чи можуть бути використані у господарській діяльності. З точки зору суспільної географії, працересурсний потенціал туристичної сфери - це регіональний розподіл наявних ресурсів праці, що використовуються у туристичній сфері, а також потенційних ресурсів праці, що можуть бути залучені з урахуванням впливу територіального поєднання відповідних чинників.

Головними особливостями використання працересурсного потенціалу в туристичній сфері є сезонність використання, різногалузевість освітньо-кваліфікаційної підготовки працівників, багаторівневість кадрового забезпечення туристичної сфери, залежність концентрації ресурсів праці від концентрації туристичних ресурсів або попиту на туристичні послуги.

Чинники використання працересурсного потенціалу доцільно об'єднати у дві групи: туристичний потенціал регіонів (туристичні ресурси та туристична інфраструктура регіонів) та соціально-економічне середовище (рівні соціально-економічного розвитку регіонів, доходи населення, транспортна доступність, науково-технічний прогрес, соціально-психологічна мотивація та ін.) (рис. 1).

Рис. 1. Чинники використання працересурсного потенціалу туристичної сфери

Раціональне використання працересурсного потенціалу туристичної сфери повинне здійснюватися на основі таких принципів: раціонального розподілу працівників туристичної сфери; узгодженості розподілу працересурсного потенціалу; збалансованості і пропорційності працересурсного потенціалу туристичної сфери; відповідності кількості зайнятих у туристичні сфері та якості послуг; поетапності; перспективності.

Вирішення проблем використання працересурсного потенціалу туристичної сфери має ґрунтуватися на створенні відповідної системи управління. Головними рівнями управління використанням працересурсного потенціалу туристичної сфери є державний та регіональний. Проте як державні, так і регіональні програми зайнятості у туристичній сфері не розробляються. Ефективне управління працересурсним потенціалом туристичної сфери передбачає: запровадження міжнародних професійних стандартів для працівників туристичної сфери; розробку державних та регіональних програм зайнятості в туристичній сфері; забезпечення належних умов для підготовки і перепідготовки працівників туристичної сфери; забезпечення відповідного рівня якості освітніх послуг; оптимізацію системи управління туристичною сферою на рівні держави та регіонів.

Процес суспільно-географічного дослідження працересурсного потенціалу туристичної сфери передбачає певну послідовність дій і включає чотири етапи: концептуальний (передбачає розробку концепції дослідження процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери), інформаційно-оціночний (передбачає збір, обробку даних та інформації, оцінку чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери), аналітичний (передбачає регіональний аналіз процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери), синтетично-програмувальний (передбачає виявлення проблем та обґрунтування шляхів оптимізації функціонування і розміщення працересурсного потенціалу туристичної сфери). Основними методологічними підходами до вивчення використання працересурсного потенціалу туристичної сфери є територіальний і системно-структурний.

У другому розділі „Чинники використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України” проведено поелементну та комплексну оцінку чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери, здійснено групування та типізацію регіонів України за забезпеченістю туристичними ресурсами, туристичною інфраструктурою та особливостями соціально-економічного середовища використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України.

Україна в цілому має порівняно значний ресурсний потенціал для розвитку туристичної сфери, але рівні забезпеченості регіонів туристичними ресурсами істотно різняться. Оцінка регіональної диференціації за рівнем забезпеченості туристичними ресурсами передбачає їх розгляд за двома складовими - історико-культурні та природно-рекреаційні ресурси. Найсприятливіший вплив цих факторів на процес формування та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери характерний для АР Крим, Вінницької, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Херсонської та Чернігівської областей.

Важливим фактором розвитку туристичної сфери та її працересурсного потенціалу є забезпеченість регіонів закладами туристичної інфраструктури - готелями, санаторно-курортними закладами, дитячими оздоровчими таборами, ресторанами, закладами дозвілля тощо.

В Україні у 2008 році кількість готелів збільшилась на 16% порівняно з 2004 роком. Майже втричі цей показник зріс у Миколаївській та Луганській областях. Водночас негативні тенденції до скорочення їх кількості спостерігаються в Кіровоградській, Вінницькій, Київській, Сумській та Полтавській областях. При цьому, якщо у 2004 році витрати на капітальне будівництво (нове будівництво, реконструкцію готелів, їх технічне переоснащення та розширення) становили 416,2 млн. грн., у 2005 році - 750,5, то у 2008 році - 1232,4 млн. грн., що майже втричі більше, ніж у 2004 році.

Щодо забезпеченості курортними і лікувальними ресурсами, то Україна посідає одне з провідних місць у Європі. Водночас інфраструктурна складова санаторно-курортного господарства виступає лімітуючим чинником. У 2008 році функціонувало на 5% менше санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку у порівнянні з 2004 роком. Водночас у ряді регіонів спостерігалось зростання кількості санаторно-курортних закладів, зокрема, у Херсонській, Кіровоградській, Одеській, Харківській областях, АР Крим та м. Києві.

В цілому найвищий рівень забезпеченості туристичною інфраструктурою характерний для регіонів, що мають сприятливі природні умови, вищий рівень життя населення і є туристично та інвестиційно привабливими. Найсприятливіший вплив цих факторів на процеси формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери характерний для АР Крим, м. Київ, Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Одеської та Харківської областей.

Для формування працересурсного потенціалу туристичної сфери важливе значення має соціально-економічне середовище регіонів, оскільки від рівня соціально-економічного розвитку, доходів населення, транспортної доступності, науково-технічного прогресу та соціально-психологічної мотивації населення залежить рівень попиту на туристичні послуги, а отже й ресурси праці туристичної сфери. Найсприятливіший вплив цих факторів на процеси формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери характерний для АР Крим, м. Київ, Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Київської, Одеської та Харківської областей.

На основі поелементної оцінки чинників здійснено типізацію регіонів за рівнем забезпеченості туристичними ресурсами, туристичною інфраструктурою та особливостями соціально-економічного середовища формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України. З використанням методів рангів, бальної оцінки та кластерного аналізу виділено чотири типи регіонів України: з найвищим, вище середнього, середнім та низьким рівнем сприятливості чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери.

Для оцінки зв'язку результуючих показників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України та показників, що характеризують вплив чинників, застосовано кореляційний аналіз (рис. 2). Виявлено, що найтісніший зв'язок спостерігається між середньообліковою чисельністю працівників туристичної сфери та одноразовою місткістю готелів (коефіцієнт кореляції становить 0,77), кількістю ліжко-місць у санаторно-курортних закладах (0,77), кількістю пам'яток історії, історико-культурних заповідників (0,74), площею рекреаційних акваторій морів (0,71). Найслабший зв'язок спостерігається між середньообліковою чисельністю працівників туристичної сфери та кількістю заказників і регіональних та ландшафтних парків, протяжністю по території річок.

Для комплексної оцінки чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України використано факторний аналіз, в основу якого покладено 25 базових показників. Виявлено, що найбільший вплив мають три фактори: рівень доходів населення, розвиток санаторно-курортного господарства та розвиток готельно-ресторанного господарства (тобто туристична інфраструктура). Вплив природно-ресурсних чинників є лише опосередкованим.

Рис. 2. Коефіцієнти кореляції між середньообліковою чисельністю працівників туристичної сфери та показниками, що характеризують вплив чинників її формування (побудовано автором)

На основі обрахунку факторних ваг визначено, що найвпливовішим перший фактор є в м. Київ, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській та Полтавській областях; другий фактор - у АР Крим, Одеській та Херсонській областях; третій - у решті областей.

У третьому розділі „Регіональний аналіз формування та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України” виявлено регіональні особливості підготовки та перепідготовки трудових ресурсів туристичної сфери України, проведено регіональний аналіз використання працересурсного потенціалу туристичної сфери та здійснено інтегральну типізацію регіонів України за особливостями його формування і використання, обґрунтовано заходи з оптимізації використання працересурсного потенціалу туристичної сфери на державному та регіональному рівнях.

В Україні у 2008 році діяло 1189 вищих навчальних закладів І-ІV рівня акредитації, з них, за даними Міністерства освіти і науки України, 80 (6,7% від загальної кількості) готували фахівців для туристичної сфери, у тому числі 28 вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації (4% від всіх закладів цього рівня) та 52 ІІІ-ІV рівня акредитації (10,8%). Найбільшу кількість вищих навчальних закладів, що готують фахівців для туристичної сфери, зосереджено в м. Київ - 18, вісім закладів діють у Львівській області, 7 - у Івано-Франківській, 6 - у Запорізькій. В інших регіонах кількість коливається від 1 до 4, а в таких областях, як Вінницька, Київська, Кіровоградська, Полтавська та Херсонська такі заклади взагалі відсутні. Згідно до ліцензійних обсягів, найбільше працівників для туристичної сфери України мають право готувати вищі навчальні заклади міста Києва - 4425 студентів, що складає 39,8% від загальної суми ліцензійних обсягів. Подальші місця відповідно посідають Львів (9,4%), Івано-Франківськ (7,5%), Запоріжжя, які виступають регіональними ядрами освітньої діяльності у сфері туризму. Розподіл підготовки фахівців для туристичної сфери за освітньо-кваліфікаційними рівнями є таким: „бакалавр” - 63%, „спеціаліст” - 12%, „магістр” - 6%, „молодший спеціаліст” - 19%.

Чисельність зайнятих у туристичній сфері України у 2008 році зросла порівняно з 2004 роком на 9,7%. За питомою вагою зайнятих у туристичній сфері у загальній чисельності зайнятих в країні у 2008 році всі регіони України можна поділити на чотири групи: з найвищою часткою (понад 0,71%) - АР Крим, Львівська область та м. Київ; з високою часткою (0,31-0,70%) - Закарпатська, Херсонська, Одеська, Полтавська, Миколаївська та Вінницька області; із середньою часткою (0,21-0,30%) - Волинська, Запорізька, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька, Харківська, Житомирська, Черкаська та Тернопільська; з низькою часткою (менше 0,20%) - Чернігівська, Дніпропетровська, Донецька, Рівненська, Луганська, Київська, Сумська та Кіровоградська області (рис. 3).

Найбільший приріст питомої ваги зайнятих у туристичній сфері у загальній зайнятості у регіонах України у 2008 році порівняно з 2004 роком спостерігався у м. Київ, Херсонській, Миколаївській, Чернігівській та Закарпатській областях; найменший - у Рівненській, Одеській, Тернопільській та Волинській областях.

Найвища частка зайнятих у готельному господарстві у загальній чисельності зайнятих у регіоні характерна для Миколаївської, Чернівецької, Закарпатської та Одеської областей (понад 0,15%), у санаторно-курортному господарстві - для АР Крим, Львівської, Закарпатської та Полтавської областей (понад 0,30%), на підприємствах, що надають послуги з організації подорожувань, - для АР Крим, м. Київ, Львівської та Закарпатської областей (понад 0,60%).



Рис. 3. Питома вага зайнятих у туристичній сфері у загальній чисельності зайнятих у регіоні у 2008 році (побудовано автором)

Для аналізу міжрегіональної диференціації показників зайнятості на підприємствах туристичної сфери України обраховано коефіцієнти розриву та варіації (табл. 1).

Таблиця 1. Коефіцієнти розриву та варіації показників частки зайнятих в окремих секторах туристичної сфери регіонів України у загальній чисельності зайнятих у туристичній сфері (розраховано автором)

Показники	Роки
	2004	2005	2006	2007	2008
Частка зайнятих у готелях та інших місцях для короткотермінового проживання у загальній чисельності зайнятих у туристичній сфері
Коефіцієнт розриву	26,33	35,44	23,94	27,12	27,49
Коефіцієнт варіації	0,96	0,95	0,95	0,95	0,95
Частка зайнятих у санаторно-курортних закладах у загальній чисельності зайнятих у туристичній сфері
Коефіцієнт розриву	243,07	212,06	218,71	274,29	249,27
Коефіцієнт варіації	0,59	0,59	0,59	0,60	0,60
Частка зайнятих на підприємствах, що надають послуги з організації подорожувань, у загальній чисельності зайнятих у туристичній сфері
Коефіцієнт розриву	30,62	29,65	186,12	120,83	98,20
Коефіцієнт варіації	0,56	0,56	0,56	0,56	0,56

За динамікою середньооблікової чисельності працюючих на підприємствах туристичної сфери України за 2004-2008 роки всі регіони України можна об'єднати в чотири групи: дві основних - постійного збільшення чисельності зайнятих і постійного зменшення чисельності зайнятих та дві перехідних - від збільшення чисельності зайнятих до зменшення, від зменшення чисельності зайнятих до збільшення. Постійне збільшення чисельності зайнятих характерне для Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Луганської, Сумської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Чернівецької, Чернігівської областей та м. Київ, постійне зменшення - для Волинської, Кіровоградської, Одеської та Рівненської областей.

Структура зайнятості у туристичній сфері має такі особливості. Частка зайнятих у санаторно-курортних закладах переважає у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Львівській, Полтавській, Хмельницькій областях та АР Крим; у готелях та інших місцях для короткотермінового проживання - у Донецькій, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Миколаївській, Луганській, Рівненській, Сумській, Херсонській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Київ. Приблизно однакові значення частки зайнятих у цих секторах туристичної сфери характерні для Київської, Харківської та Черкаської областей. В усіх регіонах України частка зайнятих на підприємствах, що надають послуги з організації подорожувань, є меншою, порівняно з іншими секторами, за виключенням Одеської та Тернопільської областей, де всі три сектори мають приблизно однакову частку.

Як показав проведений аналіз, регіони України істотно різняться за забезпеченістю туристичними ресурсами, підприємствами туристичної інфраструктури, кількістю вищих навчальних закладів, що готують фахівців для даної сфери, та чисельністю зайнятих в туристичній сфері. Тому з метою обґрунтування стратегічних заходів оптимізації процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери здійснено інтегральну типізацію регіонів України з виділенням п'яти типів (рис. 4).

Перший тип - регіони з високим рівнем забезпеченості туристичними ресурсами та відповідно високим рівнем підготовки та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери (АР Крим, м. Київ, Львівська та Одеська області).

Другий тип - регіони із середнім рівнем забезпеченості туристичними ресурсами, підготовки кадрів та використання працересурсного потенціалу у туристичній сфері, але нижчим рівнем розвитку туристичної інфраструктури (Волинська, Хмельницька, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Миколаївська, Херсонська, Полтавська та Закарпатська області).

Третій тип - регіони із середнім та вище середнього рівнем забезпеченості туристичною інфраструктурою, підготовки кадрів, але нижчим рівнем використання працересурсного потенціалу у туристичній сфері (Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька та Харківська області).



Рис. 4. Інтегральна типізація регіонів України за показниками формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери (побудовано автором)

Четвертий тип - регіони із низьким рівнем забезпеченості туристичною інфраструктурою, використання працересурсного потенціалу у туристичній сфері, але середнім рівнем підготовки кадрів (Житомирська, Рівненська, Сумська, Черкаська та Чернігівська області).

П'ятий тип - регіони з дуже низьким рівнем підготовки кадрів, низьким рівнем використання працересурсного потенціалу в туристичній сфері, але середнім рівнем забезпеченості туристичними ресурсами та інфраструктурою (Вінницька, Київська та Кіровоградська області).

Головним засобом оптимізації процесів формування і використання працересурсного потенціалу є розробка державної та регіональних програм зайнятості. Всі заходи з удосконалення процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери на регіональному рівні доцільно об'єднати в чотири групи: адміністративно-правові, соціально-економічні, інноваційно-інвестиційні, просторові.

Адміністративно-правові заходи включать: запобігання оплаті праці працівників туристичної сфери нижче законодавчо встановленого мінімального розміру (а); забезпечення міжкваліфікаційних співвідношень у розмірах тарифних ставок (б); сприяння забезпеченню повного погашення заборгованості із виплати заробітної плати на туристичних підприємствах регіону та запобігання виникненню нових боргів (в); забезпечення виконання у повному обсязі заходів щодо легалізації робочих місць та доходів (г); проведення на підприємствах туристичної сфери моніторингу щодо стану використання робочої сили та обґрунтування впровадження режиму неповної зайнятості, гнучких форм зайнятості (д).

Соціально-економічні заходи передбачають: створення умов щодо розвитку туристичної сфери у регіоні з метою забезпечення ефективної зайнятості трудових ресурсів (а); сприяння створенню нових робочих місць у туристичній сфері регіону (б); сприяння самоосвіті та професійному навчанню працівників туристичних підприємств регіону (в); сприяння створенню сприятливих умов для стабільної та ефективної діяльності суб'єктів малого і середнього бізнесу туристичної сфери, забезпечення фінансової, кредитної та матеріально-технічної підтримки суб'єктів малого і середнього бізнесу туристичної сфери (г); стимулювання підприємницької ініціативи у офіційно незайнятого населення з метою зростання чисельності осіб, зайнятих у туристичній сфері (д); надання фінансової підтримки з обласного і державного бюджетів на реалізацію програм розвитку туризму у регіоні (е).

Інноваційно-інвестиційні заходи включають: створення умов для інноваційних шляхів розвитку туристичної сфери регіону (а); впровадження сучасних технологій прийому та обслуговування туристів (б); модернізація існуючих робочих місць для працівників туристичної сфери з метою підвищення продуктивності праці (в); створення сприятливих умов щодо залучення інвестицій у розвиток туризму в регіоні для збільшення у подальшому кількості робочих місць (г); реалізація інвестиційних проектів щодо створення нових підприємств туристичної сфери у регіоні (д).

Просторові заходи передбачають: оптимізацію міжрегіонального співробітництва щодо підготовки та підвищення кваліфікації кадрів у туристичній сфері (а); стимулювання міжрегіонального обміну висококваліфікованими кадрами туристичної сфери (б); забезпечення міжрегіонального обміну інформацією щодо ефективності використання працересурсного потенціалу туристичної сфери (в); оптимізація використання специфічних туристичних ресурсів з метою підвищення рівня зайнятості в регіоні, у тому числі за рахунок розвитку зеленого туризму (г); розробка та реалізація міжрегіональних та регіональних програм розвитку туризму, спрямованих на оптимізацію використання працересурсного потенціалу (д).

Для кожного типу регіонів України визначено пріоритетні заходи оптимізації процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України (табл. 2).

Таблиця 2. Пріоритетність заходів оптимізації процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери різних типів регіонів України

Тип регіонів Заходи	І тип	ІІ тип	ІІІ тип	ІV тип	V тип
Адміністративно-правові	а	**	***	**	**	**
	б	**	**	**	**	**
	в	*	**	**	**	**
	г	***	***	***	**	**
	д	**	***	***	***	***
Соціально-економічні	а	**	***	**	***	***
	б	*	**	**	***	***
	в	**	***	**	***	***
	д	**	***	***	***	***
	е	**	***	***	***	***
Інноваційно-інвестиційні	а	***	***	***	***	***
	б	**	**	**	**	**
	в	**	**	***	**	**
	г	**	***	***	***	***
	д	**	**	**	***	***
Просторові	а	**	**	**	***	***
	б	*	**	**	***	***
	в	*	**	**	***	***
	г	*	***	*	***	***
	д	**	***	**	***	***

*** - пріоритетний захід; ** - важливий захід; * - допоміжний захід.

ВИСНОВКИ

1. Працересурсний потенціал - це сукупність можливих і наявних трудових ресурсів, які використовуються чи можуть бути використані у господарській діяльності. З точки зору суспільної географії, працересурсний потенціал туристичної сфери - це регіональний розподіл наявних ресурсів праці, що використовуються у туристичній сфері, а також потенційних ресурсів праці, що можуть бути залучені з урахуванням впливу територіального поєднання відповідних чинників. Головними особливостями використання працересурсного потенціалу в туристичній сфері є сезонність використання, різногалузевість освітньо-кваліфікаційної підготовки працівників, багаторівневість кадрового забезпечення туристичної сфери, залежність концентрації ресурсів праці від концентрації туристичних ресурсів або попиту на туристичні послуги.

2. На використання працересурсного потенціалу туристичної сфери впливає значна кількість чинників, які доцільно об'єднати у дві групи: туристичний потенціал регіонів (туристичні ресурси і туристична інфраструктура регіонів) та соціально-економічне середовище (рівні соціально-економічного розвитку регіонів, доходи населення, транспортна доступність, науково-технічний прогрес, соціально-психологічна мотивація). Раціональне використання працересурсного потенціалу туристичної сфери має ґрунтуватися на основі таких принципів: збалансованості і пропорційності працересурсного потенціалу туристичної сфери; раціонального регіонального розподілу працівників туристичної сфери; відповідності кількості зайнятих у туристичні сфері та якості послуг; поетапності та варіантності; історичності; перспективності.

3. Процес суспільно-географічного дослідження працересурсного потенціалу туристичної сфери включає чотири етапи: концептуальний (передбачає розробку концепції використання працересурсного потенціалу туристичної сфери), інформаційно-оціночний (передбачає збір і обробку даних та інформації, оцінку чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери), аналітичний (передбачає регіональний аналіз процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери), синтетично-програмувальний (передбачає виявлення проблем та обґрунтування шляхів оптимізації функціонування і розміщення працересурсного потенціалу туристичної сфери). Основними методологічними підходами до вивчення використання працересурсного потенціалу туристичної сфери є територіальний і системно-структурний.

4. Поелементна оцінка чинників є основою для типізації регіонів за рівнем забезпеченості туристичними ресурсами, туристичною інфраструктурою та особливостями соціально-економічного середовища формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери України. З використанням методів рангів, бальної оцінки та кластерного аналізу виділено чотири типи регіонів України з найвищим, вище середнього, середнім, низьким рівнем сприятливості чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери. Найсприятливіший вплив туристичних ресурсів на процес формування та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери характерний для АР Крим, Вінницької, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Херсонської та Чернігівської областей, туристичної інфраструктури - для АР Крим, м. Київ, Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Одеської та Харківської областей, соціально-економічного середовища - для АР Крим, м. Київ, Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Київської, Одеської та Харківської областей.

5. У результаті комплексної оцінки чинників використання працересурсного потенціалу туристичної сфери регіонів України з використанням факторного аналізу виявлено, що найбільший вплив мають три фактори: рівень доходів населення, розвиток санаторно-курортного господарства та розвиток готельно-ресторанного господарства (тобто туристична інфраструктура). Вплив природно-ресурсних чинників є лише опосередкованим.

6. Найбільшу кількість вищих навчальних закладів, що готують фахівців для туристичної сфери зосереджено в Києві, Львівській, Івано-Франківській та Запорізькій, водночас у Вінницькій, Київській, Кіровоградській, Полтавській та Херсонській областях такі заклади відсутні. Побудова статистичної поверхні розподілу ліцензійного обсягу підготовки фахівців дозволила виявити регіональні ядра освітньої діяльності у сфері туризму - міста Київ, Львів, Івано-Франківськ та Запоріжжя.

7. Чисельність зайнятих у туристичній сфері України у 2008 році зросла порівняно з 2004 роком на 9,7%. Найбільша частка зайнятих у туристичній сфері у загальній чисельності зайнятих в країні характерна для АР Крим, Львівської області та м. Київ. Найбільший приріст питомої ваги зайнятих у туристичній сфері у загальній зайнятості у регіонах України у 2008 році порівняно з 2004 роком спостерігався у м. Київ, Херсонській, Миколаївській, Чернігівській та Закарпатській областях; найменший - у Рівненській, Одеській, Тернопільській та Волинській областях. Найвища частка зайнятих у готельному господарстві у загальній чисельності зайнятих у регіоні характерна для Миколаївської, Чернівецької, Закарпатської та Одеської областей, у санаторно-курортному господарстві - для АР Крим, Львівської, Закарпатської, Полтавської областей, на підприємствах, що надають послуги з організації подорожувань, - для АР Крим, м. Київ, Львівської та Закарпатської областей.

8. У результаті інтегральної типізації регіонів України за показниками забезпеченості туристичними ресурсами та туристичною інфраструктурою, освітнім та кадровим потенціалом туристичної сфери виділено п'ять типів: регіони з високим рівнем забезпеченості туристичними ресурсами та відповідно високим рівнем підготовки та використання працересурсного потенціалу туристичної сфери; регіони із середнім рівнем забезпеченості туристичними ресурсами, підготовки кадрів та використання працересурсного потенціалу у туристичній сфері, але нижчим рівнем розвитку туристичної інфраструктури; регіони із середнім та вище середнього рівнем забезпеченості туристичною інфраструктурою, підготовки кадрів, але нижчим рівнем використання працересурсного потенціалу у туристичній сфері; регіони із низьким рівнем забезпеченості туристичною інфраструктурою, використання працересурсного потенціалу у туристичній сфері, але середнім рівнем підготовки кадрів; регіони з дуже низьким рівнем підготовки кадрів, низьким рівнем використання працересурсного потенціалу в туристичній сфері, але середнім рівнем забезпеченості туристичними ресурсами та інфраструктурою.

9. Головним засобом оптимізації формування та використання працересурсного потенціалу є розробка державної та регіональних програм зайнятості. Всі заходи з оптимізації процесів формування і використання працересурсного потенціалу туристичної сфери на регіональному рівні доцільно об'єднати в чотири групи: адміністративно-правові, соціально-економічні, інноваційно-інвестиційні та просторові. Істотними, з точки зору суспільної географії, є просторові заходи, що спрямовані на стимулювання міжрегіонального співробітництва, обміну кадрами та інформацією щодо використання працересурсного потенціалу туристичної сфери, оптимізацію використання специфічних туристичних ресурсів з метою підвищення рівня зайнятості в регіоні, реалізацію міжрегіональних та регіональних програм розвитку туризму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Мархонос С. М. Суспільно-географічні аспекти вивчення працересурсного потенціалу туристичної сфери України / С. М. Мархонос // Вісник Київського університету. Географія. - К. : ВПЦ „Київський університет”, 2008. - Вип. 55. - С. 53-54.

2. Мархонос С. М. Фактори територіальної організації працересурсного потенціалу туристичної сфери / С. М. Мархонос // Економічна та соціальна географія: наук. зб. / Ред. кол. : С. І. Іщук та ін. - 2008. - Вип. 58. - С. 134-138.

...