Територіальна організація релігійної сфери Харківського регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

УДК 911.3:271/279(477.54)

територіальна організація релігійної сфери Харківського регіону

Спеціальність 11.00.02 - економічна та соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Ключко Людмила Василівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Нємець Людмила Миколаївна, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Руденко Валерій Петрович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, декан географічного факультету, завідувач кафедри економічної географії та екологічного менеджменту

доктор географічних наук, професор Бейдик Олександр Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри країнознавства та туризму

Захист відбудеться «10» червня 2010 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.23 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, геолого - географічний факультет, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4)

Автореферат розісланий «07» травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук,

доцент В. І. Редін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На початку третього тисячоліття людство переживає найнебезпечнішу за всю історію духовну кризу, яка проявляється у девальвації загальнолюдських цінностей, зміні морально-духовних орієнтирів соціуму, засиллі низькопробної культури, прагненні людей до споживацького способу життя, зневірі у можливості покращити своє соціально-економічне та духовне життя тощо. Це загрожує людству повною духовною деградацією, втратою багатовікових культурних надбань, накопичених соціальних цінностей, які лежать в основі еволюції ментальних особливостей сучасної цивілізації. Для України загальноцивілізаційна криза посилюється власними проблемами та негараздами перехідного періоду, пов'язаними з розбудовою незалежної демократичної держави та утворенням «ідеологічного вакууму» після відмови від комуністичної ідеології. На тлі суперечностей у розробці нової загальнонаціональної ідеї і політичної нестабільності пересічний українець втратив довіру до держави й шукає нових джерел духовного спокою та впевненості у майбутньому. Все більше українців знаходять відповіді на гострі питання сьогодення і власну невпевненість у релігійних громадах (РГ) різних конфесій. Завдяки цьому роль релігії у суспільному житті України корінним чином змінилася - вона стає одним з системоформуючих факторів розбудови демократичного суспільства, потужним чинником формування свідомості соціуму, створення й закріплення нової системи особистісних і соціальних морально-духовних цінностей, задоволення духовно-моральних потреб населення, що відповідає й загальносвітовим тенденціям. В Україні за роки незалежності релігійна сфера (РС) значно активізувала свою діяльність, відроджуючи історично притаманні їй функції та формуючи нові. У зв'язку з цим важливого значення набуває дослідження просторових особливостей компонентів РС та з'ясування особливостей функціонування її у сучасних умовах.

Узагальнюючого суспільно-географічного аналізу та дослідження територіальних особливостей РС Харківського регіону до теперішнього часу не проводилося. Це зумовлює актуальність даного дослідження, яка визначається соціальною значущістю вибраної теми і важливістю наукового підходу до її розробки. Територіальний аналіз РС, як важливого менталітетоформуючого елементу соціогеосистем, дозволяє виявити особливості та тенденції її розвитку, розкрити проблеми, обґрунтувати рекомендації для подальшої оптимізації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науково-дослідною темою кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства «Соціально-географічні основи стійкого розвитку регіону» № ДР 0108U006694 у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей просторової організації релігійної сфери на рівні регіональної соціогеосистеми для обґрунтування заходів з більш повного задоволення духовних потреб населення Харківського регіону.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

- визначити та обґрунтувати роль релігійної сфери в соціогеосистемі регіонального рівня;

- провести соціально-географічний аналіз особливостей просторового розподілу закладів релігійної сфери регіональної соціогеосистеми;

- вдосконалити методичні основи суспільно-географічного дослідження релігійної сфери соціогеосистеми за рахунок ІФВ-моделювання;

- виконати аналіз факторів формування релігійної сфери регіональної соціогеосистеми;

- провести періодизацію формування релігійної сфери Слобожанщини;

- проаналізувати конфесійний склад та компонентну структуру релігійної сфери регіональної соціогеосистеми;

- виконати аналіз та обґрунтування соціальних функцій релігії та їх розширення в сучасних умовах;

- обґрунтувати та дати визначення індикативної та менталітетоформуючої функцій релігійної сфери;

- провести систематизацію та групування районних соціогеосистем за рівнем розвитку релігійної сфери;

- обґрунтувати розширення ролі культових споруд (КС) регіону для розробки туристичних маршрутів з релігійної тематики;

- визначити тенденції та шляхи розвитку соціально-релігійної ситуації в регіоні.

Об'єкт дослідження - релігійна сфера регіональної соціогеосистеми.

Предметом дослідження виступають просторово-часові особливості розвитку релігійної сфери Харківського регіону як важливого чинника формування соціуму. релігійний соціогеосистема конфесійний регіональний

Теоретико-методологічна основа і методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять основні положення теорії суспільної і соціальної географії, теоретичні та прикладні розробки відомих українських та зарубіжних вчених у галузі географії, соціології, етногенезу, релігієзнавства: Е.Б. Алаєва, О.І. Алексєєва, А.Д. Арманда, М.М. Баранського, О.О. Бейдика, А. Геттнера, А.П. Голікова, Дж. Голда, Л.І. Гумільова, О.Т. Діброви, В.О. Джамана, Ф.Д. Заставного, А.С. Ковальчука, В.А. Колосова, О.О. Любіцевої, В.П. Максаковського, К.В. Мезенцева, Н.І. Мезенцевої, Н.С. Мироненка, Л.М. Нємець, С.Я. Ниммик, Я.Б. Олійника, В.О. Патійчука, Є.М. Перцика, М.Д. Пістуна, В.С. Преображенського, Ф. Ратцеля, І.І. Ровенчака, Б.Б. Родомана, С.Л. Рудницького, В.П. Руденка, Ю.Г. Саушкіна, А.В. Степаненка, А. Дж. Тойнбі, О.Г. Топчієва, П. Хаггета, Дж. Харвея, Р. Хартшоу, О.І. Шаблія, Л.Т. Шевчук та інших вчених.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження на основі географічного, історичного, системного та синергетичного підходів використовувалися різноманітні методи дослідження: загальнонаукові методи (синтез, аналіз, методи індукції, дедукції, літературний, узагальнення) були використані при написанні І розділу дисертації (аналіз понятійно-термінологічного апарату, дослідження різноманітних класифікацій, опис методологічних аспектів дослідження та ін.); міждисциплінарні методи -статистичний - під час збору даних та проведення аналізу різноманітних статистичних показників, даних державних органів статистики; математико-аналітичний - при використанні кількісних показників у розрахунках різних індексів (індекс територіальної концентрації, локалізації, конфесійності, площі ергозони тощо); спеціальні методи -системно-структурний - при дослідженні компонентної структури РС; картографічний - при картографуванні різноманітних показників і явищ за темою дисертації, складанні схем картографічного змісту; історико-географічний - при дослідженні особливостей формування, функціонування та розвитку РС у Харківському регіоні; моделювання - дослідженні об'єктів, процесів за допомогою графічних моделей (таблиць, схем, карт, графіків); порівняльно-географічний - при порівнянні показників розвитку РС Харківської області з іншими регіонами України, групуванні районів за особливостями розвитку РС. У роботі використано комп'ютерні методи обробки й візуалізації результатів дослідження за допомогою програмних пакетів Microsoft Office, Map Info, Corel Draw, Surfer тощо.

Інформаційну базу дослідження склали матеріали Відділу у справах релігій облдержадміністрації в Харківській області, дані Держкомстату України, Головного управління статистики Харківської обласної державної адміністрації, архівні матеріали Харківської області, законодавчі та нормативно-правові документи, статистичні щорічники та інформаційні матеріали Релігійно - інформаційної служби України (РІСУ), офіційні сайти конфесій тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше:

- встановлено особливості просторового розподілу елементів релігійної сфери Харківського регіону для найчисельніших конфесій з точки зору суспільної географії;

- запропоновано і дано соціально-географічне визначення індикативної функції релігії, як засобу відображення ступеню збурення соціуму, та менталітетоформуючої функції, як чинника формування його духовності;

- виконано аналіз формування конфесійного складу релігійної сфери Харківського регіону, зокрема встановлено, що на розвиток РГ суттєвий впив здійснюють історичний та соціально-географічні фактори;

- виконано систематизацію і групування районів Харківського регіону за особливостями розвитку релігійної сфери;

вдосконалено:

- методику просторового аналізу релігійної сфери регіональних соціогеосистем на основі ІФВ-моделювання;

- склад функцій релігії за рахунок визначення індикативної та менталітетоформуючої функцій, що розширює предметно-об'єктну область соціальної географії;

отримало подальший розвиток:

- науково-методичні підходи в дослідженні релігійної сфери, зокрема традиційний історичний підхід доповнено системним та синергетичним, що розширює можливості дослідження;

- термінологічно-понятійний апарат соціальної географії, зокрема дано суспільно-географічне визначення релігійної сфери як складової соціогеосистеми;

- періодизація формування релігійної сфери Слобожанщини, зокрема Харківського регіону;

- уявлення про напрями подальшого розвитку й оптимізації релігійної сфери соціогеосистеми Харківського регіону, зокрема запропоновано туристичні маршрути з релігійної тематики.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Цінність одержаних результатів визначається комплексним, міждисциплінарним підходом до дослідження РС як складової регіональної соціогеосистеми. Дослідження збагачує теоретико-методологічні засади суспільної географії. Практичне значення результатів дослідження полягає в обґрунтуванні просторово-часових особливостей розвитку релігійної сфери регіональної соціогеосистеми як важливого чинника формування соціуму. Результати досліджень можуть бути використані місцевими органами влади для складання і реалізації регіональних програм щодо більш ефективного задоволення духовних потреб населення, вдосконалення координації діяльності державних і релігійних структур та організацій, розширення та вдосконалення виховної роботи у навчальних закладах різних рівнів і типів, вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, які займаються підготовкою фахівців у галузі суспільної географії, соціології тощо.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені при виконанні науково-дослідної роботи за темою «Соціально-географічні основи стійкого розвитку регіону» (№ 01108U006694) у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна для аналізу сучасної соціальної ситуації в регіоні (довідка № 031-0308 від 10.03.2010), а також на кафедрі соціально-економічної географії і регіонознавства при викладанні навчальних курсів «Географія релігій» та «Сакральна географія» (довідка № 0202-457 від 11.03.2010). Теоретичні та практичні положення даного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі ВНЗ при викладанні дисциплін «Основи суспільної географії», «Основи соціальної географії», «Економічна та соціальна географія України», «Географія Харківської області».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, у якій викладено результати власних досліджень щодо розробки теоретичних та методичних основ суспільно-географічного дослідження релігійної сфери (на прикладі Харківського регіону). Автором вперше отримано наукові результати, які розкривають роль релігії і конкретних релігійних організацій та установ у формуванні духовного життя регіональної соціогеосистеми, розвитку духовних потреб і запитів широких верств населення. Запропоновано схему групування районів Харківської області за особливостями розвитку релігійної сфери. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, використані лише ті положення, розробка яких належить особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та отримані результати доповідались на наступних конференціях, симпозіумах та з'їздах національного та міжнародного рівнів: міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Регіон: Суспільно-географічні аспекти» (м. Харків, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Регіон: стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009), всеукраїнській науково-практичній конференції «Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення» (м. Херсон, 2005, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Вклад земляков - орловцев в становление и развитие российской науки и образования» (Росія, м. Орел, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (м. Луцьк, 2005), Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів, присвяченій 155-річчю видатного дослідника Придніпров'я В.О. Домгера «Географія, екологія, геологія: перший досвід наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2006), Науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 15-й річниці незалежності України «Шевченківська весна» (м. Київ, 2006), науковому семінарі, присвяченому 130-річчю з дня народження академіка С. Рудницького (м. Харків, 2007), на Х з'їзді Українського географічного товариства (м. Київ, 2008).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 25 наукових статтях, матеріалах та тезах доповідей загальним обсягом 8,46 д. а., з яких 7,71 д.а. належать особисто автору, у тому числі у фахових виданнях, затверджених ВАК України 10 наукових статей обсягом 4,51 д.а. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, використані лише ті положення, розробка яких належить особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 276 сторінки, з них основного тексту - 167 сторінок, список використаних джерел охоплює 20 сторінок (230 найменувань, у тому числі 7 - зарубіжних). Дисертація містить 22 таблиці, 82 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи суспільно - географічного дослідження релігійної сфери регіону» присвячено розгляду наукових підходів суспільно-географічного дослідження РС. Аналізуються особливості визначення поняття «релігія» з позицій різних наукових напрямів, обґрунтовано роль і значення релігії у соціально-географічному процесі, розглянуто її соціальні функції. Запропоновано і дано соціально-географічне визначення індикативної функції релігії, як засобу відображення ступеню збурення соціуму, менталітетоформуючої функції, як чинника формування його духовності. Визначаються методологічні та методичні аспекти дослідження релігійної сфери регіону.

РС виступає важливим чинником виникнення й формування соціальних відносин, невід'ємною складовою сучасного українського соціуму, функціонування соціально-географічного процесу, в якому відбувається формування етноісторичної та культурної самосвідомості, менталітету українського народу. Релігія, як соціальний інститут суспільства, здійснює значний вплив на формування соціальної поведінки і слугує, з одного боку, однією з необхідних форм примирення та консолідації суспільства, що особливо важливо сьогодні в умовах нестабільної соціально-політичної ситуації в Україні, падіння духовності і самосвідомості громадян, з іншого - здатна вносити у соціум збурення.

Роль релігії в суспільстві визначається реалізацією її функцій. Цілком очевидно, що реалізація функцій релігії в історичному часі визначається конкретною історичною ситуацією і відповідним соціальним запитом. Слід зазначити, що безпосередній влив на розвиток релігії здійснюють різні сторони життєдіяльності суспільства політика, держава, мораль, мистецтво, філософія, наука. У той же час вона не є пасивним продуктом суспільства: релігія функціонує, має здатність до самовідтворення і саморозвитку, продукує ідеї, поняття, норми, духовні цінності, а також різноманітні матеріально-культурні цінності.

Український менталітет сформувався під впливом певних природно - географічних умов, соціальних, релігійних, ідеологічних чинників з урахуванням регіональної специфіки та історичних змін, тобто, менталітет виступає певним індикатором зрілості та розвитку національного соціуму, формується на протязі всієї попередньої його історії. Історично вплив релігії на менталітет, особливості характеру, свідомість, духовність, культуру, традиції та звичаї українського народу завжди був одним з визначальних факторів. Більшість рис українського менталітету сформувалися під впливом православного релігійного світогляду. Можна говорити про історичну пам'ять української нації, яка й проявляється через формування відповідного менталітету, що відбивається в життєвому досвіді народу, а роль релігії при цьому в історичному аспекті слід вважати одним з визначальних факторів. Це дає нам підстави обґрунтувати розширення функцій релігії з точки зору соціальної географії, зокрема визначити менталітетоформуючу функцію.

З точки зору системного підходу релігія, як важливий менталітетоформуючий чинник, дозволяє стабілізувати рівновагу соціогеосистеми, яка може знаходитися у нестійкому стані в результаті дії сукупності факторів екзогенного та ендогенного характеру. Так, у незбуреному (спокійному) соціумі спостерігається стабільність розвитку та функціонування усіх сфер життєдіяльності суспільства. Якщо соціум збурюється, тобто стає нестабільним внаслідок певних трансформаційних процесів в одній чи декількох сферах діяльності суспільства, відмічається зменшення ступеню довіри людей до владних структур і держави. На тлі цього певна частка людей приходить до традиційної Церкви, частина шукає заспокоєння у нових альтернативних релігійних течіях. Отже, релігія може слугувати індикатором ступеню збуреності соціуму та трансформаційних процесів, порушення рівноваги між підсистемами соціогеосистеми на різних ієрархічних рівнях. Таким чином, стан РС може слугувати індикатором стану суспільства, що дає нам підстави визначити індикативну функцію релігії.

У даному дослідженні релігійна сфера розглядається як відкрита, динамічна, складна підсистема регіональної соціогеосистеми, що складається із сукупності релігійних організацій (РО) та закладів, КС, необхідних для задоволення духовних, культурних, естетичних, інтелектуальних потреб населення, які пов'язані потоками речовини, енергії та інформації.

Територіальна організація РС розглядається автором як просторове поєднання релігійних елементів (релігійних об'єднань та їх сукупностей), які формуються на основі територіальних утворень систем розселення населення, взаємозв'язків між цими елементами та діяльністю населення, що виникають на різних ієрархічних рівнях організації суспільства. Для її дослідження відібрано показники, які відображають найважливіші демографічні, соціальні, культурні та релігійні аспекти суспільного буття.

Методика суспільно-географічного дослідження релігійної регіону передбачає кілька етапів:

- підготовчо-методологічний (вибір теми, обґрунтування предметно-об'єктної області, мети та завдань, розробка методики, планування дисертаційного дослідження);

- збір фактичного матеріалу;

- первинна обробка матеріалів;

- аналітичний;

- синтетичний (виявлення тенденцій та особливостей об'єкту);

- прогнозування і розробка практичних рекомендацій;

- оформлення роботи.

Кожний з етапів включає певні стадії, які деталізують дослідження.

Для кількісного визначення взаємозалежності (тісноти зв'язку) між статистичними показниками було застосовано кореляційний аналіз. Слід зазначити, що результати кореляційного аналізу дозволяють встановити тільки кількісну оцінку сили зв'язку між ознаками, що характеризують досліджуваний процес. Для достовірної інтерпретації результатів кореляційного аналізу з позицій наявності причинно-наслідкових зв'язків між ознаками необхідно дослідити механізми і суть взаємозв'язків між ними. Для з'ясування цих питань було розраховано за традиційними методиками низку спеціальних аналітичних та узагальнених статистичних показників: індексу релігійності, як відношення кількості РО у районі до 1000 населення району; середнього радіусу впливу РО; індексу територіальної локалізації РО; площі ергозони КС; індексу конфесійності; показника локалізації конфесій; коефіцієнту територіальної концентрації РО.

На методику просторового аналізу вплинули особливості інформаційної бази дисертаційного дослідження. Вектор вихідних геопросторових даних виявився неповним, оскільки відомі тільки місцезнаходження (координати) і конфесійна приналежність (класифікація) релігійних установ, а їхня потужність (кількість прихожан або відвідувачів храмів) офіційно не фіксується. Тому для просторового аналізу поширення основних конфесій Харківської області була застосована методика ІФВ - моделювання, яка розроблена у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна проф. Нємцем К.А. Вона основана на імовірнісній кількісній оцінці можливості людини задовольнити свою соціальну потребу за допомогою певного об'єкту соціальної інфраструктури, до яких у даному випадку відносяться релігійні установи. Можливість отримання послуги можна представити як функцію відстані від користувача до даного об'єкту, тобто, як функцію впливу Д даного об'єкту. Інтенсивність впливу об'єкту в межах його зони впливу зменшується від центру до периферії, тому Д може бути визначена за формулою:

де L - поточна відстань до центру зони впливу об'єкту;

R - радіус впливу об'єкту;

n - показник ступеня, який визначається довільно.

У зоні впливу одного об'єкту користувач може скористатися тільки його послугами. У зоні впливу кількох об'єктів людина має більш широкий вибір, бо її можливості характеризується сумою функцій впливу цих об'єктів. Отже, в межах досліджуваної території можна застосувати інтегральний кількісний параметр, який об'єктивно буде характеризувати здатність інфраструктури певного класу об'єктів надати послугу користувачам і який визначається як інтегральна функція впливу (ІФВ) цього класу об'єктів. Таким чином, ІФВ об'єктивно відображає особливості просторового розміщення, впливу і взаємодії об'єктів даної інфраструктури. За результатами розрахунків будується модель поверхні ІФВ.

У другому розділі «Особливості формування та сучасний стан релігійної сфери Харківського регіону» проведено аналіз релігійної сфери Харківщини у національному вимірі, розглянуто історико-географічні аспекти формування РС регіону, досліджено функціонально-конфесійну, функціонально-територіальну та функціонально - управлінську структури РС Харківської області.

Хоча східні регіони України завжди вважалися менш активними в релігійному відношенні в силу низки певних причин, зараз і тут спостерігається стійка тенденція зростання кількісних і якісних показників розвитку РС. Слід зазначити, що Харківський регіон є досить типовим у цьому відношенні. За рівнем розвитку РС він посідає останні місця у рейтингу регіонів України. Так, на початок 2008 р. на території Харківської області було зафіксовано 684 офіційно зареєстрованих РО (2,13 % від загальної кількості РО України) та 650 РГ. Проте за кількістю священнослужителів регіон займає десяте місце, а за числом духовних навчальних закладів - восьме. На 10 тис. населення припадає 2,3 РГ.

На процеси становлення, розвитку, функціонування та особливості територіальної організації РС Харківського регіону впливає низка чинників, серед яких найбільш значущими є суспільно-географічні фактори, до яких слід віднести суспільно-географічне положення, історико-географічні, етнічні, геополітичні, економічні, природно - географічні умови та інші чинники. Дослідження особливостей формування релігійної ситуації Харківського регіону підтверджує її тісний зв'язок, в першу чергу, з географічними особливостями території, геостратегічними, історичними, етнічними аспектами заселення території. Економічні та інші чинники є похідними. Демографічна ситуація, як фактор формування РС, є досить складною в регіоні. За роки незалежності неухильно зменшується кількість населення і зростає його строкатість за національним складом, що відбивається в особливостях релігійної ситуації, призводячи до зростання різноманіття релігійних конфесій і течій, кількості віруючих.

В основі сучасної територіальної організації і інфраструктури РС лежать, в першу чергу, історико-географічні аспекти. Слобожанщина, складовою якої є Харківська область, територіально протягом досить довгого історичного часу виконувала певну буферну роль між іншою частиною України, Росією і Кримським ханством, що історично вплинуло на територіальні особливості РС. РС Харківського регіону пройшла складний і тривалий шлях становлення та формування. В її еволюції ми виділяємо шість етапів, які охоплюють проміжок часу від початку заселення «Дикого поля», коли проходили значні переселення людей з Задніпрянщини на Лівобережну Україну, до сучасного, який характеризується відродженням РС. Пропонована періодизація має наступний вигляд:

І. Витоки формування РС регіону (від початку заселення «Дикого поля» до середини XVII століття);

ІІ. Становлення РС регіону (друга половина XVII - початок XVIIІ ст.);

ІІІ. Інституційне оформлення РС регіону (1720-ті рр. - кінець XVIII ст.);

IV. Інтеграція РС з усіма сферами життя суспільства (кінець XVIIІ ст. - 1917 р.);

V. Конфронтація держави і РС (деградація РС - 1917 р. - кінець 80-х років ХХ ст.);

VІ. Еволюція РС (кінець 80-х років ХХ ст. - до цього часу).

Виділені етапи характеризуються неоднозначними історичними подіями, що безпосередньо або опосередковано впливали на розвиток РС Слобожанщини та Харківського регіону, зокрема.

РС Слобожанщини, виступаючи часткою національно-культурної ідентифікації населення, відображена в певних сакральних елементах, зокрема в церковній архітектурі, проведенні богослужінь, культових обрядів тощо. Історико - географічні, соціально-економічні та культурні особливості розвитку Харківського регіону, як складової Слобідської України, визначають значний вплив релігії і церкви, як її провідника на цій території, на духовні, культурно-освітні особливості населення.

Територіальний розвиток РГ у регіоні відрізняється суттєвою неоднорідністю (рис. 1). Враховуючи, що м. Харків є обласним центром з чисельністю населення майже півтора мільйони осіб, можна відмітити диспропорцію в територіальному розподілі РГ, переважна більшість яких знаходиться саме в Харкові та Харківському районі. Далі можна виділити міста Чугуїв, Зміїв, Дергачі та Нову Водолагу, які входять в зону впливу Харківської агломерації. Значними осередками концентрації РГ є міста Лозова, Ізюм, Куп'янськ та Балаклія. Харківський регіон є традиційно православним і межує з такими великими православними єпархіями, як Бєлгородська, Луганська, Донецька, Горлівська, Дніпропетровська і Полтавська, що впливає на розвиток його релігійної ситуації.

Функціонально-компонентна структура релігійної сфери Харківського регіону представлена 53 конфесіями, які включають 1213 структурних підрозділів, зокрема, РГ, управління, навчальні духовні заклади, релігійні місії, недільні школи, періодичні видання. У функціонально-компонентній структурі РС Харківської області переважають християнські конфесії (94,4 %), з яких найбільша частка РГ належить Українській Православній Церкві (УПЦ) 44,2 %, далі йдуть РГ євангельких християн - баптистів (ЄХБ) (16,6 %), християн віри євангельської (ХВЄ) (11,8 %), Свідків Єгових (4,5 %), адвентистів сьомого дня (4,1 %), УПЦ Київського патріархату (УПЦ-КП) (2,6 %), Української автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) (1,7 %) та ін. Такі конфесії як мусульмани (4 організації), Вірменська апостольська церква (2 приходи), буддисти (5 громад) і Товариство свідомості Крішни (2 організації) є нечисленними, розміщені тільки в місті Харкові, не мають регіональних представництв і складають менше 1 % від загального числа РО конфесій, поширених на території регіону.

Функціонально-управлінська структура РС є ступеневою і представлена переважанням функціонально-управлінських структурних підрозділів місцевого, внутрішньообласного та регіонального рівнів.

У третьому розділі «Тенденції і перспективи розвитку релігійної сфери Харківської області» проаналізовано основні тенденції розвитку РС Харківської області, здійснено групування районних соціогеосистем за особливостями функціонування РС, розглянуто співвідношення чинників формування РС, визначено проблеми розвитку і функціонування РС регіону, перспективи розвитку релігійного туризму в регіоні.

Динаміка кількості РО Харківської області в цілому відповідає темпам розвитку національної РС, тобто, спостерігається поступове та невпинне зростання кількості РО протягом усіх років незалежності України (рис. 2). Зростання чисельності РО в області призводить до зміни співвідношення між чисельністю РГ основних релігійних конфесій православними, протестантами, католиками, іудеями, мусульманами та РГ нетрадиційних напрямів. Станом на 1.01.2005 р. зареєстровані православні РО складали від загальної кількості 47,36%, протестантські - 44,18%, інші - 8,59%. Відповідно, станом 1.01.2006 р. православні громади складали - 47,52%, протестантські організації - 42,72%, інші - 9,76%. Протягом наступних двох років тенденція до збільшення частки православних РО збереглася і станом на 1.01.2008 р. вона складала 51,3%, протестантських повільно зменшується і становить 42,22%, на інші припадає 6,48%. Але кількість РО не має прямої кореляції з чисельністю віруючих.

Інтерпретація ІФВ - моделей полів впливу релігійних об'єктів дозволяє виділити на території області певні центри (вузли, ядра тощо) з відносно великими значеннями ІФВ. Їх можна розглядати як агломерації релігійних закладів певної конфесії (рис. 3.).

Рис. 3 ІФВ модель просторового розподілу релігійних організацій в регіоні на 1.01.2008 р., R = 20 км

Найбільші значення ІФВ спостерігаються в районі м. Харкова, що свідчить про високу концентрацію тут релігійних об'єктів, внаслідок чого мешканці цієї території мають найбільші можливості (найбільш широкий вибір) задоволення своїх релігійних потреб. Ця тенденція зберігається для всіх основних конфесій. Суттєво високі значення ІФВ (більше 10 - 15 умовних одиниць) спостерігаються в районах міст Лозова, Ізюм, Куп'янськ, Балаклія, Зміїв, Нова Водолага, Краснокутськ. Дещо слабкіші аномалії спостерігаються в районних центрах Красноград, Первомайський, Богодухів, Золочів, Вовчанськ, Борова, Барвінкове. Характерно, що майже не відрізняються від фону значення ІФВ у Валках, Коломаку, Великому Бурлуку, Дворічній, Шевченковому, Печенігах, Кегичівці, Сахновщині, Близнюках, що свідчить про низьку релігійну активність цих районів.

Групування районів за результатами кластер-аналізу (рис. 4) дозволило виділити групи районів і прослідкувати певні просторові закономірності. Так райони першої групи переважно розташовані у центральній частині області (за виключенням Ізюмського, Куп'янського і Лозівського районів). У макроструктурі РС регіону вони створюють зону субмеридіональної орієнтації, яка розділяє область майже навпіл. Райони другої групи, найбільш численної за складом, утворюють три периферійні зони з вкрапленням районів інших груп: західну (Краснокутський, Золочівський, Коломацький, Валківський Нововодолазький, Кегичівський, Зачепилівський, Сахновщанський райони); східну (Великобурлуцький, Печенізький, Дворічанський, Шевченківський, Борівський райони) і південну (Близнюківський та Барвінковський райони). Райони третьої групи не створюють суцільної зони, але у цілому тяжіють до західної і північної частин Харківської області. Четверта група представлена Харківським районом з м. Харків. За результатами кластеризації ця група суттєво відрізняється від сукупності інших районів, що підтверджує висновок про унікальність розвитку РС Харкова і його околиць (рис. 5).

Рис. 5 Групування районів Харківської області за результатами кластер-аналізу

Групування районів Харківської області за різними критеріями і методиками по показникам розвитку РС створює різні класифікації. Аналіз групування показує, що деякі райони утворюють більш-менш стійкі асоціації, інші - частіше слабо асоціюються з рештою районів. Для узагальнення за даними для всіх конфесій була розрахована матриці зв'язків, яка містить частоти входження районів у групи. Сума частот можна вважати опосередкованою оцінкою ступеня асоційованості (загальності) районів. Райони з меншою сумою частот є більш унікальними чи специфічними, бо мають менше схожих ознак з іншими районами. До числа найбільш асоційованих районів відносяться Барвінківський та Близнюківський райони (частота зв'язків між ними досягає значення 8), які частіше всього входять в одну групу. Крім цього Барвінківський район часто групується з Коломацьким та Сахновщинським районами. За частотами зв'язків більше 6 спостерігаються наступні асоціації районів: Балаклійський - Ізюмський, Валківський - Нововодолазький, Зачепилівський - Печенізький, Коломацькій - Сахновщинський, Куп'янський - Лозівський райони. Вказані асоціації можна вважати більш стійкими порівняно з групуванням з іншими районами. Характерно, що половина виявлених стійких асоціацій утворена районами - сусідами.

Зазначені особливості групування районів Харківської області у цілому підтверджені і результатами кореляційного аналізу чинників розвитку РС. Більшість таких зв'язків мають логічне пояснення і не викликають додаткових запитань. Наприклад, зрозумілі тісні позитивні зв'язки демографічних показників, показників злочинності, зворотні (негативні) зв'язки показників злочинності з деякими демографічними параметрами (наприклад, міським населенням і його щільністю, шлюбністю тощо). Але важко знайти пояснення досить тісного негативного зв'язку між демографічними і більшістю культурологічних показників. За отриманими результатами можна зробити висновок, що заклади культури (клуби, бібліотеки, кінотеатри) мають більше значення для сільського населення і населених пунктів з малою кількістю населення. Для міст із зростанням кількості мешканців значення цих закладів зменшується. Так само важко пояснити, чому між злочинністю і культурологічними показниками (кількість клубів і бібліотек) у деяких випадках існує позитивний досить сильний зв'язок. Очевидно це питання потребує спеціального більш глибокого і детального дослідження.

Взаємозв'язки показників розвитку РС регіону переважно характеризуються дуже низькими значеннями коефіцієнту кореляції, які у деяких випадках навіть не є значимими. Спостерігається тісний позитивний зв'язок між загальною кількість РО і РО УПЦ, а також між загальною кількістю РО і РО протестантського напряму, що пояснюється визначальним переважанням цих двох конфесій у регіоні.

З метою подолання релігійних конфліктів, які мають місце в Харківському регіоні, та сприятливого суспільно-економічного розвитку території та налагодження мирних стосунків між представниками різних конфесій в області необхідно:

- вирішити демократичним шляхом спірні питання про власність на КС і церковне майно серед православних віруючих різного ієрархічного підпорядкування;

- місцевим органам влади взяти під контроль вирішення усіх спірних міжконфесійних ситуацій, спрямувавши їх хід у конституційному руслі, заборонити втручання політичних партій і окремих їх лідерів у внутрішні церковні справи;

- проводити будівництво нових церковних приміщень, а також тимчасових храмів і каплиць, оскільки почергове богослужіння в більшості випадків православними конфесіями не сприймається віруючими і призводить до конфліктів;

- для Харківщини особливо гостро стоїть справа з потребою КС у Барвінківському, Борівському, Дворічанському, Печенізькому, Шевченківському та Первомайському районах, а також у місті Куп`янськ. В цих районах у найближчий час необхідно реставрувати існуючі будівлі, а також будувати нові, залучаючи кошти меценатів;

- державним та приватним структурам необхідно сприяти відновленню церков, прибутковим, в тому числі приватним організаціям надавати матеріальну допомогу в справі будівництва КС;

- церковні структури повинні активізувати роботу щодо підняття рівня духовності і культури серед місцевого населення з метою пропаганди здорового способу життя, вести антиалкогольну, антинаркотичну агітацію серед людей, виховувати молодь на засадах принципів християнської моралі, на основі церковної музики, піснеспіву і живопису, формувати на особистому рівні духовно - естетичні смаки, допомагати мало-захищеним соціальним верствам, організовувати благодійницькі і меценатські акції, не допускати непорозумінь на політичній основі, узгоджуючи між собою програму спільних дій для розбудови демократичної держави.

Проведений аналіз просторової структури РС Харківського регіону та особливостей її функціонування дозволили запропонувати ряд рекомендацій, щодо удосконалення та оптимізації РС регіональної соціогеосистеми, зокрема розширення ролі КС регіону для розвитку релігійного туризму та проведення екскурсій на релігійну тематику. Нами було обґрунтовано та розроблено туристичні маршрути релігійного, релігійно-історичного та релігійно-архітектурного змісту, що входило у завдання дисертаційного дослідження. Маршрути включають сакральні місця та об'єкти, КС різних конфесій, унікальні за своєю архітектурою та історією існування, впливом на духовне життя населення. Один з таких маршрутів наведено на рис. 6.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В даному дисертаційному дослідженні виявлено особливості просторової організації РС регіональної соціогеосистеми Харківської області, проведено аналіз функціонально-конфесійної, функціонально-територіальної та функціонально-управлінської структури, обґрунтовано проблеми та шляхи оптимізації РС для більш повного задоволення духовно-культурних потреб населення.

1. Визначено та обґрунтовано роль та місце РС в регіональній соціогеосистемі, оскільки вона має складну ієрархічну структуру, поєднує різноманітні елементи та об'єкти, які пов'язані та взаємодіють між собою. Населення задовольняє свої культурні та духовні потреби різними шляхами, зокрема відвідуванням Церкви, як одного з найвагоміших соціальних інститутів, що має значний вплив на ментальні, соціальні, психологічні, культурні, релігійні та інші особливості регіонального соціуму.

2. Особливістю просторового розподілу об'єктів РС Харківського регіону є те, що найбільша концентрація РО різних конфесій припадає на обласний центр, до зони його впливу тяжіють Харківський, Дергачівський, Чугуївський, Зміївський та Нововодолазький райони, в яких спостерігається найбільша щільність населення і значна частка мігрантів. Значна концентрація РО спостерігається в Балаклійському, Куп'янському, Ізюмському та Лозівському районах. Більша частка протестантських РО припадає на ті райони області, де значно менший вплив має УПЦ (окрім міста Харкова) - Лозівський, Ізюмський та Куп'янський.

3. Вдосконалено теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження РС, зокрема запропоновано методику просторового аналізу РС регіональних соціогеосистем за рахунок використання ІФВ-моделювання.

4. Внаслідок свого прикордонного положення з Росією, а саме з територією традиційно православних регіонів Росії, Харківська область має особливе і складне історичне минуле, що відображається в сучасному стані соціально-економічного, духовно-культурного розвитку. Протягом десятиліть існування СРСР РС була спрощена за складом та в цілому виключена із суспільного життя, маючи фрагментарний та опосередкований вплив на нього. В радянський період в Україні діяло близько 15 - 20 конфесій, з яких половина була державно зареєстрована, а інші існували нелегально чи напівлегально.

На формування та розвиток РС регіональної соціогеосистеми має вплив сукупність факторів. На початку формування РС регіону відігравали вирішальну роль природно - географічні фактори, на сьогодні їх роль та вплив зменшуються. У ході формування та ускладнення структури РС набувають все більшого значення історико - культурні та історико - географічні чинники розвитку регіональної соціогеосистеми. Не менш суттєвими та вагомими на сучасному етапі розвитку РС регіональної соціогеосистеми є суспільно - географічні чинники.

5. Проведено періодизацію формування РС Харківського регіону, в її історії виділено шість основних періодів з визначенням головних подій, що відбувалися в релігійному житті цієї території. Ці періоди відповідають відносно самостійним фрагментам історії Слобожанщини і відображають основні закономірності розвитку суспільно - географічного процесу на даній території. Зокрема, це формування поліетнічності і полікультурності суспільства, ментальних особливостей Слобожанщини, закріплення релігійних традицій тощо на тлі загального процесу формування українського соціуму з православною релігійною орієнтацією.

6. В конфесійній структурі РС Харківського регіону відмічається строкатість, близько 50 відсотків РГ належить до канонічної православної Церкві, протестантським конфесіям належить 42 відсотки громад, які активізувалися в роки незалежності України. З посиленням міграційних процесів в регіоні (найбільше у м. Харків) значно зросла частка мусульманських, іудейських, буддистських РО.

7. Соціальні функції релігії мають дуальний характер, вони проявляються на різних рівнях - індивідуальному, груповому, на рівні суспільства в цілому, задовольняючи індивідуальні та суспільні потреби. Єдиний підхід у визначенні функцій релігії на сьогодні відсутній. Серед основних функцій можна назвати світоглядну, інтегративну, комунікативну, регулятивну, компенсаторську.

8. В умовах глобалізації, інтеграції, модернізації в сучасній цивілізації на всіх її рівнях розвивається духовна криза. Тому з точки зору соціальної географії є доцільним розширення соціальних функцій релігії. Зокрема, запропоновано та визначено індикативну і менталітетоформуючу функцій релігії. За умов відкритого інформаційного простору, зростання впливу соціокультурних чинників екзогенної природи, що з'являються у формі тих чи інших викликів, спокусливих прикладів (високого життєвого рівня, споживацької психології тощо), необхідно актуалізувати не силові, а моральні, і насамперед релігійні чинники регулювання соціально-економічної поведінки, вміння внутрішньо, ментально, світоглядно протистояти “напливу” цінностей західного суспільства.

9. Проведено групування районних соціогеосистем за різними критеріями розвитку РС. Встановлено, що існує кілька стійких асоціацій районів, які входять до однієї групи при різних варіантах групування, що свідчить про їхню схожість за особливостями розвитку РС. Встановлена група районів, які завдяки своїй унікальності (специфічності) у розвитку РС мало асоціюються з іншими районами. До них в першу чергу належать місто Харків і прилягаючі до нього Харківський, Дергачівський і Зміївський райони.

10. Обґрунтовано підсилення впливу РС на розвиток соціально-географічного процесу в регіоні, розширення впливу КС, зокрема для розвитку релігійного туризму. Розроблено схеми маршрутів за напрямком «релігійний туризм», які можна пропонувати під час проведення Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році.

11. Визначені основні тенденції та можливі шляхи подальшого розвитку соціально-релігійної ситуації в регіоні, зокрема при вирішенні мирним шляхом спірних майнових питань щодо КС, будівництві нових та реставрації й відновленні старих приміщень КС, невтручанні церковних діячів у політичні процеси, відновленні довіри суспільства до церкви, буде спостерігатися покращення стосунків як між представниками церкви різних напрямів, так і між віруючими, що значно покращить культурно-духовний рівень населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Ключко Л.В. Умови і фактори формування релігійно-географічної ситуації Харківського регіону (суспільно-географічний аналіз / Л.В. Ключко, Л.М. Нємець // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Геологія - Географія - Екологія. Вип. № 704. Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2005. С. 68 - 74. 0,49 д.а. (Особистий внесок - характеристика факторів та умов формування релігійної ситуації в регіоні);

2. Ключко Л.В. Історико-географічні аспекти релігійної сфери Харківського регіону / Л.В. Ключко // Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2006. Вип. 1. 168 с. С. 152 160. 0,56 д.а.

3. Ключко Л.В. Деякі теоретико-прикладні аспекти суспільно-географічного дослідження сфери релігії / Л.В. Ключко // Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2007. Вип. 2. С. 188 - 194. 0,53 д.а.

4. Ключко Л.В. Особливості релігійної ситуації в Харківському регіоні / Л.В. Ключко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Геологія - Географія - Екологія. Вип. № 769. - Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2007. С. 65 - 73. 0,54 д.а.

5. Ключко Л.В. Суспільно-географічні аспекти дослідження сфери релігії (на прикладі Харківського регіону) / Л.В. Ключко // Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2007. Вип. 3(2). С. 165 - 168. 0,2 д.а.

6. Ключко Л.В. Особливості розміщення сакральних місць в Харківській області / Л.В. Ключко // Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2007. Вип. 4(1). С. 256 - 261. 0,34 д.а.

7. Ключко Л.В. Суспільно-географічні дослідження релігійної сфери / Л.В. Ключко // Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2008. Вип. 5(2). С. 216 220. 0,36 д.а.

8. Ключко Л.В. Вплив релігійної сфери на становлення релігійної свідомості та морального виміру українського суспільства / Л.В. Ключко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Геологія - Географія - Екологія. Вип. № 824. - Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2008. С. 135 142. 0,67 д.а.

9. Нємець К.А. Просторові аспекти аналізу релігійної сфери (на прикладі Харківської області) / К.А. Нємець, Л.М. Нємець, Л.В. Ключко // Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2009. Вип. 6 (1). С. 151 158. 0,38 д.а. (Особистий внесок - підготовка вихідних даних, інтерпретація розрахунків).

...