Просторова організація системи освіти регіону (на прикладі Харківської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

УДК 911.3: 37 (477.54)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Просторова організація системи освіти регіону (на прикладі Харківської області)

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Вірченко Павло Анатолійович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор географічних наук, доцент Нємець Костянтин Аркадійович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, декан геолого-географічного факультету, професор кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України Шищенко Петро Григорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри географії України

доктор економічних наук, кандидат географічних наук, професор Дейнека Олександр Георгійович, Українська державна академія залізничного транспорту (м. Харків), завідувач кафедри менеджменту на транспорті

Захист відбудеться 23 квітня 2010 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.23 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, геолого-географічний факультет, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4)

Автореферат розісланий «18» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, доцент В.І. Редін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На початку ХХІ століття людство реально вступило в історично новий етап свого розвитку, який значна частина дослідників іменує інформаційним суспільством. Прискорення процесів інтеграції та глобалізації сприяє швидкому руху частини високорозвинених країн до побудови такого суспільства, де головними пріоритетами й чинниками розвитку соціуму є інформація та знання. У реаліях сьогодення головна ставка робиться не на сировинні ресурси, а на створення та продукування знань. У цих глобальних процесах вирішальну роль відіграє система освіти, проблеми якої з часом набувають усе більшої актуальності, адже саме вона є фундаментом майбутнього інформаційного суспільства, у якому головним джерелом розвитку, основною рушійною силою прогресивних перетворень стають нові знання.

Україна не може залишатись осторонь цих глобальних процесів. Особливо це стосується змін, які відбуваються у європейському та світовому освітньому просторі, а розбудова ефективної системи освіти є одним з головних пріоритетів будь-якої держави, у тому числі й України.

Цінність освіти для суспільства і його розвитку виявляється у найрізноманітніших формах, зумовлених складністю й багатовимірністю її функцій. Системою освіти здійснюється підготовка фахівців для різних сфер суспільного виробництва. Вона допомагає вирішувати проблеми зростання інтелектуального та культурного рівня населення, що, в свою чергу, веде до підвищення загального добробуту як окремої людини, так і країни в цілому. Зростаючу значимість освіти підкреслює й той факт, що з започаткуванням ООН розрахунків індексу людського розвитку, враховуються два інтегральні індекси, які формуються саме системою освіти. Система освіти виступає важливим чинником національної безпеки держави, бо саме вона формує морально-психологічні та духовні риси громадянина, розвиває його особисті здібності, уміння та навички, виховує громадянську культуру тощо і, врешті-решт, формує науково-технічний та інноваційний потенціал суспільства. Актуальність обраної теми дослідження підтверджує й той факт, що ще жодна країна світу не змогла побудувати дієву соціально-економічну модель розвитку суспільства без ефективної системи освіти.

Світові та європейські інтеграційні процеси охоплюють сьогодні практично всі сфери суспільства. Їх вплив виявляється й у формуванні єдиного Європейського освітнього простору до якого інтегрується й Україна. Приєднання до Болонського процесу передбачає структурну перебудову національних систем освіти, здійснити яку можливо на основі реформування регіональних систем освіти, які виступають важливою складовою національної освітньої інфраструктури. Від їх ефективної й злагодженої діяльності, у підсумку, залежить загальна результативність національної системи освіти та подальший прогрес суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з напрямами науково-дослідної роботи, що виконується у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, зокрема, за темою «Соціально-географічні основи стійкого розвитку регіону» (№ 0108U006694), а також з науковою тематикою кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства стосовно досліджень суспільно-географічних, науково-теоретичних та прикладних проблем розвитку Харківського регіону.

Мета і завдання роботи. Метою даної роботи є суспільно-географічний аналіз особливостей просторово-часової і функціональної структури системи освіти Харківської області.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

· поглибити теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження системи освіти на регіональному рівні;

· розкрити територіальні особливості функціонування регіональної системи освіти та визначити її просторову ієрархію, як однієї з підсистем національного рівня;

· визначити та обґрунтувати дію чинників, що впливають на формування та функціонування системи освіти Харківського регіону;

· виявити етапи формування системи освіти Харківщини;

· провести аналіз сучасного стану системи освіти Харківської області та особливостей її функціонування в сучасних умовах;

· виявити головні проблеми розвитку системи освіти Харківщини;

· провести групування районів Харківської області за основними показниками, що впливають на рівень розвитку системи освіти регіону;

· дати суспільно-географічне обґрунтування шляхів вдосконалення та оптимізації регіональної системи освіти Харківщини.

Об'єктом дослідження виступає система освіти Харківської області, як складова регіональної соціогеосистеми.

Предмет дослідження - суспільно-географічні чинники, просторово-часові особливості та функціональна структура системи освіти Харківської області.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є географічний геосистемний підхід та концептуальні положення, що використовуються в суспільній географії при дослідженні системи освіти. У роботі застосовувалися: системний підхід, загальнонаукові методи, а саме діалектичний, аналогії, порівняння, абстрагування, узагальнення, аналіз і синтез, спостереження, індукції й дедукції, ретроспективного аналізу, класифікація, систематизація, моделювання; та конкретно-наукові методи: картографічний, контент-аналіз, математико-статистичний, рейтингової оцінки, ранжування, групування, районування. У роботі використано комп'ютерні методи обробки й візуалізації результатів дослідження за допомогою програмних пакетів Microsoft Office, MapInfo, CorelDraw, Surfer тощо.

Теоретичною базою для дисертаційного дослідження слугували праці вітчизняних та зарубіжних науковців: Е. Б. Алаєва, В. І. Астахової, К. В. Астахової, Д. І. Багалія, М. М. Баранського, Г. Беккера, Г. С. Гершунського, О. А. Грішнової, А. П. Голікова, Н. А. Казакової, І. С. Каленюка, А. П. Катровського, С. О. Ковальова, В. Г. Кременя, Ф. Г. Кумбса, Л. М. Нємець, К. А. Нємця, Я. Б. Олійника, А. М. Паламарчука, М. М. Паламарчука, М. Д. Пістуна, М. Портера, А. В. Степанен-ка, О. Г. Топчієва, Є. Тоффлера, О. І. Шаблія, О. А. Шуби, В. М. Юрківського та інших авторів.

Інформаційна база дослідження була сформована на матеріалах Державного комітету статистики, Головного управління статистики Харківської обласної державної адміністрації, районних відділів статистики, Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації, численних літературних джерелах та матеріалах особистих досліджень автора.

У науковій літературі накопичено значний досвід досліджень системи освіти. Однак, більшість суспільно-географічних досліджень проводились у 80-90-х роках ХХ ст. В умовах переходу від командної до ринкової економіки необхідно продовжити дослідження системи освіти, оскільки виявлені на той час закономірності системи освіти не відповідають сучасному етапу розвитку суспільства. Крім того, перехід суспільства від індустріальної стадії розвитку до постіндустріальної зумовлює зростання ролі та розширення функцій системи освіти, як в цілому для всього суспільства, так і для окремої особистості. Ці процеси вимагають не тільки структурних змін у системі освіти, які відповідають інформаційній стадії розвитку суспільства, а й оптимізації існуючої мережі навчальних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні

вперше:

· виконано детальний аналіз територіальної організації системи освіти Харківської області, проаналізовано динаміку її розвитку за період з 1991 по 2008 роки, що дозволило встановити просторові особливості розвитку системи освіти на регіональному рівні;

· проведено періодизацію розвитку регіональної системи освіти Харківщини з виділенням шести етапів та виявлено її історико-географічні особливості, які пов'язані із заснуванням різних типів навчальних закладів, що сприяло розвитку відповідних освітніх підсистем;

· проведено групування адміністративних районів Харківської області за рівнем розвитку системи освіти з виділенням семи освітніх округів - субкластерів;

удосконалено:

· підходи до аналізу системи освіти Харківської області за рахунок використання інтегральної функції впливу суспільно-географічного об'єкту, що дозволило поглибити суспільно-географічні аспекти дослідження системи освіти з використанням системного підходу;

· поняття «система освіти», «регіональна система освіти», «підсистема органів управління системою освіти», «освітній субкластер» з точки зору суспільної географії;

· обґрунтовано й уточнено, з погляду суспільної географії, поняття «освітній простір» за рахунок диференціації його просторової складової, запропоновано ієрархічні рівні освітнього простору - глобальний, континентальний, національний, регіональний та локальний;

отримали подальший розвиток:

· сутність поняття «інфраструктура» та обґрунтовано її компонентну структуру у

відповідності до сучасного етапу розвитку господарства й перспектив формування інформаційного суспільства;

· визначення функцій системи освіти на сучасному етапі її розвитку, зокрема виділено її інституціональну функцію, яка пов'язана із забезпеченням національної безпеки держави та стійким розвитком суспільства;

· уточнення компонентної структури системи освіти з точки зору суспільної географії, де виділено п'ять взаємопов'язаних підсистем: допрофесійна та професійна освіта, самоосвіта, органи управління та підсистема допоміжних установ і закладів.

Практичне значення одержаних результатів. Цінність одержаних результатів полягає в поглибленні теоретичних основ соціальної географії, розширені її об'єктно-предметної області та розвитку понятійно-термінологічного апарату науки. Результати дослідження можуть бути використані при розробці стратегії соціально-економічного розвитку регіону, зокрема з метою оптимізації територіальної структури системи освіти, а також при плануванні регіональної політики у сфері управління освітою.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені при виконанні науково-дослідної роботи за темою «Соціально-географічні основи стійкого розвитку регіону» (№ 0108U006694) у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна для аналізу сучасної соціально-економічної ситуації в регіоні (довідка № 031-0308 від 30.11.2009), а також на кафедрі соціально-економічної географії і регіонознавства при викладанні навчальних курсів «Суспільна географія», «Основи стійкого розвитку» та «Регіональна політика» (довідка № 0202-448 від 01.12.2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, у якій викладено результати власних досліджень щодо розробки теоретичних та методичних основ суспільно-географічного дослідження системи освіти (на прикладі Харківського регіону). З наукових публікацій, які видані у співавторстві, використані лише ті положення, розробка яких належить особисто автору.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати досліджень, отримані у дисертації, були апробовані на: Міжнародних науково-практичних конференціях «Регіон: стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 2007, 2008, 2009 рр.); Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих науковців «Регіон: суспільно-географічні аспекти» (м. Харків, 2008, 2009 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення» (м. Херсон, 2007 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції «Наукова парадигма географічної освіти України в ХХІ столітті» (м. Донецьк, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю від часу утворення Луганської області «Природно-територіальні та суспільно-географічні комплекси регіонів: історія формування, стан, проблеми, перспективи» (м. Луганськ, 2008 р.); Науково-практичному семінарі, присвяченому пам'яті академіка С. Рудницького (Харків, 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 23 наукові праці загальним обсягом 5,8 д.а., з яких 4,0 д.а. належать особисто автору, у тому числі 9 публікацій загальним обсягом 2,8 д.а. опубліковано в фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 3 розділів, висновків, 8 додатків на 50 сторінках, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 297 сторінок друкованого тексту. Основна частина викладена на 179 сторінках. Робота містить 40 таблиць (з яких 21 у додатках), ілюстрована 129 рисунками. Список використаних джерел включає 182 позиції (на 18 сторінках).

Основний зміст роботи

У першому розділі роботи «Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження системи освіти» розглянуто розвиток теоретичних основ географії освіти, розкрито функції освіти в сучасному суспільстві, розкрито сутність та структуру системи освіти, обґрунтовано понятійно-термінологічний апарат дослідження просторово-часової та функціональної структури, поглиблено методичні основи суспільно-географічного дослідження системи освіти.

У сучасному суспільстві відбувається зростання ролі системи освіти та розширення її соціально значущих функцій, які можна об'єднати в наступні групи:

· соціально-економічні (пов'язані з формуванням та розвитком науково-технічного, інтелектуального та кадрового потенціалу суспільства);

· інституціональні (пов'язані з забезпеченням національної безпеки суспільства та його стійким розвитком);

· духовно-культурні (пов'язані з формуванням культури та духовності окремої особистості та всього суспільства);

· освітні (пов'язані з ретрансляцією знань та суспільно-корисних компетентностей);

· географічні (пов'язані з розповсюдженням знань у межах певної території та з формуванням певного освітнього простору).

З точки зору суспільної географії система освіти представляє сукупність навчальних закладів різних ступенів, рівнів, типів і форм власності всіх освітніх підсистем, які надають освітні послуги населенню в межах певного освітнього простору та, взаємодіючи з установами їх обслуговування, утворюють єдину систему освіти, цілісність якої забезпечується ефективною системою управління та взаємозв'язками і відносинами зі спорідненими установами, підприємствами й організаціями (методичними, науково-методичними, науково-виробничими, науковими), які сприяють модернізації навчально-виховного процесу та підвищенню ефективності її функціонування.

Система освіти функціонує у межах певного освітнього простору, під яким пропонується розуміти сукупність усіх закладів освіти, а також інших установ та організацій, що надають освітні послуги населенню в межах певної території. За своєю ієрархією освітній простір поділяється на глобальний, континентальний, національний, регіональний та локальний (рис. 1).

регіональний освіта харківщина



Рис. 1. Ієрархія глобального освітнього простору

Формування єдиного освітнього простору в межах європейського континенту вимагає реформування національних систем освіти. Здійснити його можливо за умови оптимізації регіональних систем освіти, які є головними підсистемами національної системи освіти.

Аналіз системи освіти з позицій системного підходу дозволяє визначити її, як відкриту, ієрархічну, багаторівневу, універсальну систему, що динамічно розвивається, яка є важливою підсистемою соціогеосистеми, цілісність якої забезпечується прямими та зворотними інформаційними зв'язками, потоками речовин та енергії.

Система освіти має складну компонентну структуру й складається з п'яти взаємопов'язаних підсистем: допрофесійної та професійної освіти, самоосвіти, органів управління та системи допоміжних установ і закладів. Кожна з цих підсистем, за винятком самоосвіти, складається з певних елементів і може розглядатися як окрема система нижчого ієрархічного рівня.

Регіональна системи освіти є складовою частиною суспільного комплексу регіону. Її просторову структуру утворюють освітні пункти, освітні кущі, освітні центри локального та регіонального рангів і освітні вузли (рис. 2), які забезпечують надання якісних і доступних освітніх послуг фізичним та юридичним особам у межах адміністративної області.

Функціонування системи освіти характеризується багатоплановими внутрішніми та зовнішніми зв'язками, які вирізняються надзвичайною складністю й різноманітністю виявів. Внутрішні зв'язки виявляються між всіма її підсистемами, що забезпечує цілісність системи освіти й наступність у здобутті освіти. Зовнішні зв'язки система освіти має з господарством, системою розселення, наукою та іншими соціальними системами. З подальшим розвитком суспільного прогресу функціонування системи освіти ускладнюється виникненням нових зв'язків та взаємовідносин.

Рис. 2. Територіальна структура системи освіти

Функціонування системи освіти, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні визначає ряд внутрішніх та зовнішніх чинників (рис. 3), які зумовлюють прямий або опосередкований вплив на її функціонування.



Рис. 3. Чинники впливу на діяльність системи освіти

Серед внутрішніх чинників визначальними є історичні, демографічні, економічні, інституціональні, соціальні, природні. Головними зовнішніми чинниками виступають процеси інтернаціоналізації та глобалізації, які впливають на формування європейського та світового освітнього простору.

Методика суспільно-географічного дослідження системи освіти регіону передбачає кілька етапів, які можна об'єднати у наступні блоки:

· концептуально-методичний (включає визначення теоретико-методичних засад дослідження та аналіз понятійно-термінологічного апарату);

· оціночний (включає аналіз чинників впливу на функціонування регіональної системи освіти, підбір та обґрунтування методів дослідження, виділення історичних етапів її формування);

· аналітичний (включає аналіз просторово-часової та функціональної структури регіональної системи освіти);

· інтерпретаційно-підсумковий (включає інтерпретацію результатів дослідження регіональної системи освіти, визначення тенденцій її розвитку, розробку рекомендацій та формулювання висновків).

Дана методика досліджень системи освіти регіону об'єднує ряд загальнонаукових та конкретнонаукових методів.

У другому розділі «Сучасний стан системи освіти Харківської області» розглянуто історію формування системи освіти Харківського регіону, проведено ґрунтовний аналіз просторово-часової та функціональної структури головних освітніх підсистем (дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти) за період з 1990/91 по 2007/08 навчальні роки (н. рр.).

Система освіти Харківського регіону пройшла складний і тривалий шлях свого становлення та формування. В її еволюції виділено шість значних етапів, які охоплюють проміжок часу від ХVІІ ст., коли відбувалось зародження освітніх процесів, до сучасного, який характеризується переходом до інформаційного суспільства, зокрема:

I. Зародження освітніх процесів на Харківщині та становлення початкової освіти (початок ХVІІ ст. - кінець ХVІІІ ст.);

II. Формування та розвиток професійної освіти у Харківському регіоні (кінець ХVІІІ ст. - початок ХІХ ст.);

III. Заснування вищих навчальних закладів (ВНЗ) та посилення впливу на розвиток суспільства вищої освіти (початок ХІХ ст. - початок ХХ ст.);

IV. Етап стагнації регіональної системи освіти (1905 р. - 1945 р.) перерваний періодом (1925 р. - 1940 р.) відносного розвитку ;

V. Формування багатоступеневої системи освіти регіону індустріального типу (1945 р. - 1991 р.);

VI. Сучасний етап розвитку регіональної системи освіти в умовах розбудови інформаційного суспільства (кінець ХХ ст. - дотепер).

Виділені етапи характеризуються неоднозначними історичними подіями, що безпосередньо або опосередковано впливали на розвиток системи освіти Харківщини й спричиняли певні кількісні та якісні трансформації.

Відчутні зміни відбулися в системі освіти Харківської області на сучасному етапі її розвитку. За період з 1990/91 по 2007/08 н. рр. у системі освіти на національному рівні було здійснено низку якісних трансформацій, які вплинули на компонентну та функціональну структуру регіональних систем освіти. До головних з них належать наступні:

· створено об'єднане Міністерство освіти і науки України замість двох, які існували до отримання державної незалежності;

· законодавчо була закріплена обов'язковість дошкільної освіти;

· трирічна початкова освіта була замінена чотирирічною;

· тривалість навчання у старшій школі збільшилась на один рік (до 3-х років), а загальний термін навчання, який передбачає здобуття повної середньої освіти, зріс з 11 до 12 років;

· загальноосвітні навчальні заклади отримали ступеневу градацію;

· у вищій школі були запроваджені чотири освітньо-кваліфікаційних рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр, а ВНЗ отримали рівні акредитації (р. а.), від І до ІV;

· в освітньому просторі України почали функціонувати навчальні заклади з приватною формою власності тощо.

Непроста демографічна ситуація та соціально-економічні негаразди, які періодично виникають в українському суспільстві, суттєво вплинули на кількісні показники системи освіти Харківського регіону (рис. 4) та її просторову структуру.

Рис. 4. Динаміка кількості навчальних закладів Харківської області

До головних змін, які відбулися у системі освіти Харківщини за роки незалежності, можна віднести наступні:

· істотного скорочення зазнала мережа закладів дошкільної освіти та контингент осіб, що навчаються у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та ВНЗ І-ІІ р. а., але при цьому кількість загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) зменшилась не суттєво, у порівнянні з дошкільними навчальними закладами (ДНЗ), а кількість професійно-технічних навчальних закладів - навіть дещо зросла;

· у той же час, збільшилась мережа ВНЗ ІІІ-ІV р. а., кількість аспірантур і докторантур та загальна чисельність студентів, аспірантів і докторантів, що свідчить

про зростання попиту серед населення на вищу освіту;

· невисоким залишається охоплення дітей відповідного віку дошкільною освітою, особливо у сільській місцевості;

· у значній частині сільських населених пунктів Харківщини ДНЗ та ЗНЗ взагалі відсутні, що знижує рівень доступу до освіти сільського населення;

· скорочення мережі ДНЗ та зростання народжуваності призвели до дефіциту місць у навчальних закладах дошкільної освіти Харківського регіону;

· зменшення чисельності випускників ЗНЗ та збільшення попиту на повну вищу освіту призвели до зменшення чисельності учнів професійно-технічної освіти та студентів ВНЗ І-ІІ р. а., що вплинуло на формування дефіциту працівників робітничих професій на ринку праці.

В умовах переходу до інформаційного суспільства система освіти мусить відповідати нинішнім викликам сучасної цивілізації. Стрімке старіння знань, бурхливий розвиток науково-технічного прогресу, зростання інтелектуалізації праці сприяли виникненню нової концепції розвитку освіти, яка відома як «освіта протягом усього життя». Реалізація цієї концепції передбачає створення сучасної та ефективної системи безперервної освіти, на основі впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій та сучасних засобів навчання, головним завданням якої є створення сприятливих умов для розкриття творчого потенціалу окремої особистості.

У третьому розділі «Шляхи підвищення ефективності функціонування системи освіти Харківської області» розглянуто особливості системи освіти Харківщини, запропоновано структурні зміни у формальному секторі освіти відповідно до реалій сьогодення, обґрунтовано шляхи удосконалення та оптимізації існуючої мережі навчальних закладів.

Важливим засобом удосконалення регіональної системи освіти виступає її реформування на національному рівні, у відповідності до реалій сучасного розвитку суспільства. Для оптимізації функціональних параметрів регіональної системи освіти, пропонується внести окремі структурні зміни до існуючої моделі національної системи освіти, які зводяться до наступного:

· запровадження обов'язкового однорічного навчання у стаціонарних ДНЗ, що дозволить підвищити рівень підготовки дітей до початкової школи;

· пропонується підняти рівень обов'язкової освіти з повної середньої до початкової вищої, що пов'язано з постійним ускладненням техніки та технологій, продукуванням нових знань і, відповідно, зростанням фахових вимог до спеціалістів, яких готує система освіти;

· провести реорганізацію професійно-технічної освіти;

· скасувати освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, який відсутній у межах європейського освітнього простору;

· запровадити одноступеневий рівень підготовки наукових кадрів у відповідності

· до Болонської угоди тощо.

Просторова оптимізація системи освіти, яка є одним із інструментів удосконалення регіональної системи освіти, потребує проведення районування регіональної системи освіти з урахуванням її просторових та функціональних особливостей, рівня розвитку освітніх підсистем, визначення зон впливу локальних систем освіти у межах регіону.

Проведена типізація районів за функціональним типом освітніх підсистем дозволила у межах Харківщини виділити чотири типи наступних локальних систем освіти:

І тип - з базовою середньою освітою;

ІІ тип - з базовою середньою та професійно-технічною освітою;

ІІІ тип - з базовою середньою, професійно-технічною та неповною вищою освітою;

ІV тип - з базовою середньою, професійно-технічною та повною вищою освітою.

Проведене рейтингове оцінювання рівня розвитку головних освітніх підсистем (дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти) дозволило провести групування локальних (районних) систем освіти у межах Харківської області і виділити наступні групи районів:

· з низьким рівнем розвитку системи освіти (10 районів);

· з середнім рівнем розвитку системи освіти (9 районів);

· з достатнім рівнем розвитку системи освіти (8 районів);

· з високим рівнем розвитку системи освіти (місто Харків).

Для визначення зони впливу локальних систем освіти було використано аналіз просторової взаємодії суспільно-географічних об'єктів на основі побудови поля інтегральної функції впливу, який засвідчив, що найбільшу зону впливу має обласний центр - місто Харків, яка поширюється за межі області. Помітною, на субрегіональному рівні, виявилась зона впливу великих міст Харківської області - Лозової, Куп'янська, Ізюма, Краснограда (рис. 5).



Рис. 5. Модель поверхні інтегральної функції впливу системи освіти Харківської області

На основі проведеного групування районів за рівнем розвитку системи освіти та, враховуючи функціональні типи, територіальну близькість, транспортну доступність і зони впливу локальних систем освіти, було проведено районування регіональної системи освіти Харківської області, у межах якої виділено сім освітніх округів (рис. 6). Щоб не плутати їх з освітніми округами, які вже функціонують на локальному рівні, у межах окремих сільських та селищних рад, ми пропонуємо називати їх освітніми субкластерами.



Рис. 6. Освітні субкластери Харківської області

Для кожного з них запропонована певна освітня спеціалізація, яка ґрунтується на потребах суспільного виробництва регіону, що дозволить знайти власну ринкову нішу регіональній системі освіти у межах національного та європейського освітнього простору.

Проведений аналіз просторової структури системи освіти Харківщини та особливостей її функціонування дозволили запропонувати ряд рекомендацій, щодо удосконалення та оптимізації регіональної системи освіти, суть яких зводиться до розробки комплексної регіональної програми підвищення ефективності системи освіти на основі створення у найближчій перспективі спеціалізованих освітніх субкластерів.

Висновки

Сучасне українське суспільство переживає достатньо суттєві зміни під впливом світових глобалізаційних процесів, формуючи основи інформаційного суспільства. Важливою умовою його розбудови є перехід до стійкого розвитку, основою якого є формування інтелектуального потенціалу соціуму. Досягнення цієї мети неможливе без розбудови якісно нового рівня системи освіти у відповідності до вимог єдиного світового освітнього простору. Ця обставина спонукає до активізації проведення комплексних наукових досліджень системи освіти, як на національному, так і на регіональному рівнях.

Проведене суспільно-географічне дослідження системи освіти Харківського регіону дозволяє зробити ряд висновків.

1. Удосконалено алгоритм аналізу регіональної системи освіти за рахунок використання системного підходу, завдяки чому відбулось поглиблення теоретико-методичних основ дослідження регіональної системи освіти.

Виділення нових функцій освіти в сучасному суспільстві та аналіз її просторових особливостей дозволили розширити поняття «система освіти», «регіональна система освіти», «освітній субкластер» з позицій суспільної географії, що збагатило понятійно-термінологічний апарат суспільної географії.

Уточнення змісту освітнього простору дозволило обґрунтувати та виділити п'ять його ієрархічних рівнів - глобальний, континентальний, національний, регіональний та локальний.

У межах загальнодержавного освітнього простору виділено чотири рівні просторової організації системи освіти - локальний, регіональний, макрорегіональний та загальнодержавний. Незалежно від того на якому щаблі просторової організації національної системи освіти функціонують освітні заклади, усі вони надають населенню певні освітні послуги, які носять універсальний характер, тому що задовольняють потреби і окремої особистості, і всього суспільства.

2. Територіальні особливості функціонування регіональної системи освіти визначаються її компонентною, просторовою та функціональною структурою.

Уточнено компонентну структуру системи освіти з точки зору суспільної географії, що дозволило виділити п'ять великих підсистем: допрофесійну та професійну освіту, органи управління, самоосвіту та підсистему допоміжних установ і закладів.

Регіональна система освіти має складну просторову структуру, яка представлена освітніми пунктами, освітніми кущами, освітніми центрами регіонального й субрегіонального рангів та освітнім вузлом, де функціонують навчальні заклади різних типів, ступенів та рівнів акредитації. Освітніми центрами регіонального рангу у межах Харківської області є міста Красноград, Лозова, Ізюм, Куп'янськ, Чугуїв, Вовчанськ, Богодухів, освітнім вузлом - місто Харків.

3. Розвиток та ефективне функціонування регіональної системи освіти та формування мережі навчальних закладів залежать від ряду зовнішніх та внутрішніх чинників. У реаліях сьогодення головними зовнішніми чинниками впливу на функціонування регіональної системи освіти виступають глобалізація та інтернаціоналізація, які проявляються не тільки у посиленні взаємозв'язків і взаємозалежностей господарств окремих країн, а й у формуванні глобального освітнього простору, структурним елементом якого виступає і система освіти Харківської області. Серед внутрішніх чинників суттєвий вплив на розвиток, організацію і функціонування регіональної системи освіти здійснюють історичні, демографічні, економічні, інституціональні, соціальні та природні чинники, які прямо або опосередковано позначаються на функціонуванні регіональної системи освіти та характеризуються конкретними ознаками свого впливу.

4. Система освіти Харківщини пройшла складний і тривалий шлях становлення та розвитку. У її формуванні виділено шість етапів, які охоплюють значний історичний проміжок часу, від зародження освітніх процесів у ХVІІ ст. до теперішнього часу. Переломні моменти у розвитку регіональної системи освіти пов'язані з формуванням професійної освіти та виникненням перших ВНЗ у Харківській області.

Сучасний етап розвитку регіональної системи освіти характеризується зростанням ролі освіти в суспільстві та збільшенням попиту серед населення на освіту, особливо вищу.

5. Проведений аналіз сучасного стану системи освіти Харківської області виявив її регіональні особливості та кількісні і якісні зміни, які відбулися за останні десятиріччя у просторовій структурі регіональної системи освіти. Головні з них зводяться до наступного: в області відбулось суттєве скорочення мережі ДНЗ та чисельності дітей в них, що пов'язано перш за все з демографічною ситуацією; мережа ЗНЗ Харківщини зазнала не суттєвих змін, однак, чисельність учнів у цій підсистемі скоротилась істотно, що також пов'язано з демографічною ситуацією та віковою структурою населення; відбулось невелике зростання мережі професійно-технічних навчальних закладів з одночасним зменшенням контингенту учнів цих навчальних закладів, що пов'язано зі зниженням престижу робітничих професій у суспільстві; зросла мережа ВНЗ і чисельність студентів у них, що можна пояснити зростанням інформаційного ресурсу в суспільстві та процесами загальної інтелектуалізації соціуму, що, в свою чергу, зумовило підвищення попиту на вищу освіту.

У результаті дослідження системи освіти Харківського регіону (станом на кінець 2007 р.) виявлено ряд особливостей її розвитку. Зокрема, більша частина ДНЗ розміщувалась у міських населених пунктах. Середній показник охоплення дітей відповідного віку дошкільною освітою складав по Харківській області дещо більше половини - 53,3 %. Більшість ЗНЗ функціонували у сільській місцевості, однак, в той же час, у значній частині сільських населених пунктів Харківщини навчальні заклади загальної середньої освіти були відсутні. Професійно-технічні навчальні заклади функціонували у межах 18 адміністративних одиниць Харківщини, проте, більшість з них були розташовані у місті Харкові. Переважна більшість ВНЗ (63 з 74) також розташовувались у місті Харкові.

6. Проведений аналіз просторової та функціональної структури системи освіти Харківської області дозволив виявити ряд проблем у її розвитку, зокрема: недостатнє державне фінансування освітньої сфери регіону; недосконала просторова структура мережі навчальних закладів; надмірно централізована система органів управління регіональної системи освіти; низький рівень доступу сільського населення до якісної освіти; непропорційність мережі ДНЗ та ЗНЗ у містах, селищах та сільській місцевості; невідповідність обсягів підготовки спеціалістів робітничих професій попиту регіонального ринку праці; застаріла матеріально-технічна база у більшості навчальних закладів; неефективне використання державних коштів на підготовку спеціалістів з вищою освітою за окремими напрямками та спеціальностями; недостатньо адаптована до сучасних потреб економіки мережа ВНЗ; необґрунтоване зростання чисельності приватних ВНЗ, які недостатньо забезпечені відповідною матеріальною базою та науково-педагогічними кадрами; дублювання напрямків підготовки спеціалістів кількома ВНЗ тощо.

Зазначені вище проблеми суттєво впливають на рівень розвитку регіональної системи освіти Харківської області й мають різний ступінь прояву у межах локальних (районних) систем освіти.

7. Проведене групування адміністративних районів Харківської області за рівнем розвитку системи освіти дозволило провести її освітнє районування та виділити в межах області сім освітніх субкластерів. До складу більшості з них входить переважно 3-4 адміністративні райони. Виняток складає Харківський освітній кластер, який включає безпосередньо місто Харків та шість районних систем освіти.

Для кожного з освітніх субкластерів визначена їх освітня спеціалізація, що дозволить оптимізувати мережу навчальних закладів та реорганізувати систему освіти регіону у відповідності до сучасного соціального замовлення та суспільного розвитку, зайняти власну ринкову нішу у межах національного та європейського освітнього простору.

8. Реформування та оптимізація системи освіти Харківської області потребують не тільки вирішення існуючих проблем просторового розміщення, а й інституціональних змін у структурі формальної освіти на загальнодержавному рівні. Окремі зміни, запропоновані до компонентної та функціональної структури системи освіти, враховують вимоги сучасного суспільства і передбачають наступні трансформації: запровадження обов'язкової дошкільної освіти у стаціонарних ДНЗ (не менше ніж 1 рік); підвищення рівня обов'язкової освіти із загальної середньої до початкової вищої; реорганізація підсистеми професійно-технічної освіти; зміна системи підготовки наукових кадрів у відповідності до Болонської угоди.

Реформування та удосконалення системи освіти передбачає не тільки зміни на національному рівні, а й оптимізацію мережі на регіональному рівні. Суспільно-географічне районування регіональної системи освіти допомагає визначити напрями та шляхи її реформування. Виділення спеціалізованих освітніх субкластерів та створення інтеграційних освітніх комплексів є одним з важливих заходів формування ефективної системи освіти на регіональному рівні, який дозволяє диференціювати підходи до планування, розвитку та функціонування локальних (районних) систем освіти, більш повно врахувати територіальні особливості системи освіти Харківщини.

Проведене дослідження системи освіти Харківської області може слугувати основою для розробки пріоритетних напрямків та програм розвитку й удосконалення регіональної системи освіти та бути використано при розробленні стратегії соціально-економічного розвитку Харківщини й плануванні регіональної освітньої політики.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Вірченко П. А. Вплив демографічних чинників на функціонування науково - освітнього комплексу Харківської області / П. А. Вірченко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна : серія Геологія-Географія-Екологія. - 2006. - № 753. - С. 63-68.

2. Нємець К. А. Деякі аспекти функціонування науково-освітнього комплексу Харківської області / К. А. Нємець, П. А. Вірченко // Часопис соціально-економічної географії. - 2007. - № 2 (1). - С.104-108. (Особистий внесок автора : проаналізовано основні показники діяльності ВНЗ І-ІV рівнів акредитації).

3. Вірченко П. А. Освітній потенціал Харківщини на сучасному етапі розвитку суспільства / П. А. Вірченко // Часопис соціально-економічної географії. - 2007. - № 3 (2). - С. 149-154.

4. Вірченко П. А. Деякі проблеми просторової організації дошкільної освіти Харківської області / П. А. Вірченко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н Каразіна. - 2008. - № 804. - С. 148-156.

5. Вірченко П. А. Суспільно-географічна характеристика системи професійно-технічної освіти Харківської області на сучасному етапі розвитку суспільства / П. А. Вірченко // Часопис соціально-економічної географії. - 2008. - № 4 (1). - С. 211-218.

6. Вірченко П. А. Підготовка майбутніх учителів географії засобами підприємливої освіти / П. А. Вірченко, Л. М. Нємець // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії : Збірник наукових праць. - К. : Інститут передових технологій. - 2008. - Випуск 8. - С. 205- 210. (Особистий внесок автора : проаналізована роль підприємливої освіти у підготовки майбутніх фахівців-географів).

7. Вірченко П. А. Система освіти як об'єкт наукового та суспільно_географічного дослідження / П. А. Вірченко, К. А. Нємець // Часопис соціально-економічної географії. - 2008. - № 5 (2). - С. 129-134. (Особистий внесок автора : проаналізовано фонд авторефератів дисертацій, поданих до Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського у період з 2000 по 2007 рр., тематика яких пов'язана з проблемами функціонування системи освіти).

8. Вірченко П. А. Роль і місце системи освіти у загальнонаціональній інфраструктурі / П. А. Вірченко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. - 2008. - № 824. - С. 80-85.

9. Вірченко П. А. Сучасні трансформації національної системи освіти та їх вплив на освітню сферу Харківської області / П. А. Вірченко // Часопис соціально-економічної географії. - 2009. - № 6 (1). - С. 170-177.

Статті в наукових виданнях:

10. Вірченко П. А. Вплив науково-освітнього комплексу на розвиток «постіндустріального суспільства / П. А. Вірченко // «Регіон - 2007: стратегія оптимального розвитку» : міжнародна науково-практична конференція, 17-18 квітня 2007 р. - Харків : РВВ ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. - С. 56 -58.

11. Вірченко П. А. Вплив вищої освіти на формування «людського капіталу» / П. А. Вірченко // Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення : зб. наук. праць / відповідальний за вип. І. О. Пилипенко. - Херсон : ПП Вишемирський, 2007. - С. 49-53.

12. Вірченко П. А. Інформатизація та комп'ютеризація освіти як необхідна умова переходу до інформаційного суспільства / П. А. Вірченко, М. М. Новицький // Наукова парадигма географічної освіти України в ХХІ столітті : збірник наукових статей ІІІ міжвузівської науково-практичної конференції 19 грудня 2007 року. - Донецьк : ДІСО, 2007. - С. 297-304. (Особистий внесок автора : проаналізовано проблеми інформатизації та комп'ютеризації освітнього комплексу України).

13. Вірченко П. А. Якісні та кількісні характеристики професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації Харківської області / П. А. Вірченко // «Регіон - 2008: суспільно-географічні аспекти» : міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих науковців, 17-18 квітня 2008 р. - Харків : РВВ ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. - С. 14-17.

14. Вірченко П. А. Роль дошкільної освіти у розбудові майбутнього інформаційного суспільства / П. А. Вірченко // Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень : міжнародна наукова конференція студентів і аспірантів, 24-25 квітня 2008 р. / За ред. проф. Л. І. Зеленської. - К. : ДНВП «Картографія», 2008. - Вип. 5. - С. 494-497.

15. Нємець Л. М. Суспільно-географічний аналіз підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів у Харківській області за роки незалежності / Л. М. Нємець, П. А. Вірченко // Природно-територіальні та суспільно-географічні комплекси регіонів: історія формування, стан, проблеми, перспективи : Всеукраїнська науково-практична конференція, 27-29 травня 2008 р. / Відповідальний редактор Ю. О. Кисельов. - Луганськ : Альма-матер, 2008. - С. 23-26. (Особистий внесок автора : проаналізовано динаміку підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів у Харківському регіоні).

16. Вірченко П. А. Система освіти в загальнонаціональній інфраструктурі суспільства / П. А. Вірченко // «Регіон - 2008: стратегія оптимального розвитку» : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 16-17 жовтня 2008 р. / Гол. ред. Колегії В. С. Бакіров. - Харків : РВВ Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2008. - С. 74-77.

17. Вірченко П. А. Сучасний стан досліджень системи освіти / П. А. Вірченко // Молоді науковці - географічній науці : збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Я. Б. Олійника. - К. : Обрії, 2008. - Вип. ІV. - С. 190 - 192.

18. Вірченко П. А. Ретроспективний аналіз розвитку системи освіти Харківського регіону / П. А. Вірченко // «Регіон - 2009: суспільно-географічні аспекти» : міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих науковців, 23-24 квітня 2009 р. - Харків : РВВ ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. - С. 37-41.

19. Вірченко П. А. Нова модель системи освіти як один із напрямків її реформування на регіональному рівні / П. А. Вірченко, Л. О. Ковтун // Регіон-2009: стратегія оптимального розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 5-6 листопада 2009 р. / Гол. ред. Колегії В. С. Бакіров. - Харків : РВВ Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2009. - С. 82-87. (Особистий внесок автора : проаналізовано зміни у компонентній та функціональній структурі регіональної системи освіти та побудована експериментальна модель системи освіти).

20. Вірченко П. А. Просторова і функціональна структура позашкільної освіти Харківського регіону / П. А. Вірченко // Регіон-2009: стратегія оптимального розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 5-6 листопада 2009 р. / Гол. ред. Колегії В. С. Бакіров. - Харків : РВВ Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2009. - С. 256-260.

Тези наукових доповідей:

21. Вірченко П. А. Потенціал науково-освітнього комплексу Харківської області в умовах побудови інформаційного суспільства / П. А. Вірченко // Проблеми розвитку наук про Землю в баченні молодих науковців : міжнародна наукова конференція, 29-30 травня 2008 р. / Ін-т географії НАНУ. - К. : Реферат, 2008. - С. 56-57.

22. Кременчуцький А. М. Компонентна структура системи освіти / А. М. Кременчуцький, П. А. Вірченко // Наукові пошуки географічної громадськості: учора, сьогодні, завтра : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 26-28 жовтня 2009 р. / відповідальний редактор Ю. О. Кисельов. - Луганськ : видавництво ДЗ «ЛНУ ім. Т. Шевченка», 2009. - С. 198-200. (Особистий внесок автора :досліджено компонентну структуру системи освіти з точки зору суспільної географії).

23. Вірченко П. А. Просторова взаємодія суспільно-географічних об'єктів через визначення зони їхнього впливу на прикладі системи освіти Харківського регіону / П. А. Вірченко // Регіон-2009: стратегія оптимального розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 5-6 листопада 2009 р. / Гол. ред. Колегії В. С. Бакіров. - Харків : РВВ Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2009. - С. 236-238.

Анотація

Вірченко П. А. Просторова організація системи освіти регіону (на прикладі Харківської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.02 - економічна та соціальна географія, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2010.

У роботі поглиблено теоретико-методичні основи дослідження системи освіти та її територіальної організації. Розкрито сутність поняття «система освіти» з точки зору суспільної географії. Виявлено компонентну структуру системи освіти на сучасному етапі розвитку суспільства, її функціональні зв'язки, обґрунтовано чинники впливу на діяльність системи освіти, виділено ієрархічні рівні освітнього простору.

Здійснено ґрунтовний аналіз діяльності підсистем дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти Харківської області, виявлено їх просторові особливості, кількісні та якісні зміни, які відбулись у регіональній системі освіти за період з 1991 по 2008 роки.

Запропоновано структурні зміни формального сектору системи освіти, проведено типізацію локальних (районних) освітніх систем Харківської області за їх функціональним типом, визначено зони їхнього впливу. На основі рейтингового оцінювання рівня розвитку локальних систем освіти проведено освітнє районування Харківщини з виділенням великих освітніх округів - субкластерів, визначена їх освітня спеціалізація. Запропоновано шляхи удосконалення та оптимізації системи освіти Харківського регіону.

Ключові слова: система освіти, регіональна система освіти, освітній простір, освітньо-кваліфікаційний рівень, навчальний заклад, освітній субкластер.

Аннотация

Вирченко П. А. Пространственная организация системы образования региона (на примере Харьковской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география, Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, 2010.

В работе расширены теоретико-методические основы исследования системы образования и ее территориальной организации. Раскрыта сущность понятия «система образования» с точки зрения общественной географии. Выделены ее функции с учетом современного этапа развития общества. Выявлена компонентная и территориальная структура системы образования, ее функциональные связи, обоснованы факторы влияния на функционирование системы образования, выделены иерархические уровни образовательного пространства. Расширены понятия «региональная система образования», «подсистема органов управления системой образования», «образовательный субкластер» с точки зрения общественной географии

Проведена периодизация развития региональной системы образования Харьковской области, выделено шесть этапов в ее эволюции, выявлены историко-географические особенности ее развития.

...