Ретроспективний аналіз лучно-степових ландшафтів Західного Поділля, їх сучасний стан та напрям розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівськиий національний університет

імені Івана Франка

11.00.01 - фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів

УДК 911.52(477.84)+292.485

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

ретроспективний аналіз лучно-степових ландшафтів Західного Поділля, їх сучасний стан та напрям розвитку

Гулик Сергій Володимирович

Львів 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фізичної географії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук , професор Ковалишин Деонізія Іванівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри фізичної географії

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор, Денисик Григорій Іванович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, професор, завідувач кафедри фізичної географії

кандидат географічних наук, доцент Штойко Павло Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи

Захист відбудеться 19 травня 2011 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул.Дорошенка,41, ауд. 26

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 16 квітня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат, географічних наук, доцент Горішний П.М.

загальна характеристика роботи

ландшафт ґрунт раціональний поділля

Актуальність теми. Лучно-степові ландшафти в цілому і Західного Поділля зокрема пройшли тривалий еволюційний розвиток, зазнали істотних природних, а часто й докорінних антропогенних впливів (особливо в період з кінця XVIII ст. до наших днів). Зміни ландшафтів вододільних територій Західного Поділля під впливом антропогенної діяльності відбувалися набагато інтенсивніше, ніж унаслідок їхньої природної еволюції. До господарського використання лучно-степові ландшафти перебували здебільшого у стані відносної рівноваги. Людина змінила взаємовідношення та взаємозв'язки між компонентами ландшафту, пришвидшуючи або сповільнюючи їхній розвиток, і тим самим стала важливим чинником ландшафтогенезу.

Вивчення змін лучно-степових ландшафтів впродовж останніх сторіч дає змогу визначити шляхи оптимізації природокористування на сучасному етапі та в майбутньому. Звідси і актуальність дослідження трансформації лучно-степових ландшафтів Західного Поділля від первинного їх стану до сучасного, сформованого антропогенним впливом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились у межах колективної теми кафедри фізичної географії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка “Комплексні фізико-географічні дослідження природно-господарських систем (на прикладі Поділля)” та Програми (плану дій) з охорони довкілля, раціонального використання ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Тернопільської області на 2000-2005 рр. (затверджена рішенням сесії Тернопільської обласної ради від 21 серпня 2000 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - з'ясувати просторово-часові особливості поширення та історію трансформації лучно-степових ландшафтів Західного Поділля, їх морфологію, напрям сучасного розвитку та шляхи раціонального використання, охорони та можливості відтворення.

Для досягнення мети у дисертації були поставлені такі завдання:

- проаналізувати просторово-часові особливості поширення та фактори формування лучно-степових ландшафтів;

- простежити історію розвитку цих ландшафтів у контексті розвитку лісостепової зони загалом під дією природних чинників;

- виявити лучно-степові ділянки, які існували до поч. ХХ ст. і на підставі аналізу різночасових карт встановити, які зміни в них відбулися протягом останніх двох століть під впливом антропогенних чинників;

- вивчити ґрунти й підґрунтя лучно-степових ландшафтів, їхню будову та властивості зумовлені як природними, так і антропогенними факторами;

- методом ключових ділянок з'ясувати структуру лучно-степових ландшафтів, їхній сучасний стан і напрям розвитку;

- обґрунтувати головні напрямки раціонального використання та охорони лучно-степових ландшафтів Західного Поділля;

- дослідити можливості відтворення лучно-степових ландшафтів.

Об'єкт дослідження - лучно-степові ландшафти вододільних територій Західного Поділля.

Предмет дослідження - генезис та еволюція лучно-степових ландшафтів Західного Поділля під впливом природних і антропогенних чинників, їхній сучасний стан та напрям розвитку в умовах інтенсивного сільськогосподарського використання.

Фактичний матеріал і методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено результати власних польових досліджень, під час яких було описано ґрунтові розрізи та свердловини, відібрано зразки рослинного покриву, а в межах ключових ділянок виділено ландшафтні одиниці.

У дисертації використано матеріали Державного управління екології та природних ресурсів Тернопільської області, Тернопільської філії Інституту землеустрою, Тернопільського обласного управління земельних ресурсів, Тернопільського обласного державного управління водних ресурсів та ін.

Методологічною основою роботи є просторово-часовий аналіз та синтез із застосуванням порівняльно-географічного, картографічного, картометричного, історичного, палеогеографічного методів. Планування досліджень, узагальнення та інтерпретація отриманих результатів базуються на положеннях теоретичного ландшафтознавства та на досягненнях галузевих географічних наук: геоморфології, гідроекології, біогеографії, ґрунтознавства, конструктивної географії тощо.

Для оцінки ступеня трансформації лучно-степових ландшафтів вододільних територій та побудови на цій підставі відповідних картосхем використано бібліотечні та архівні фонди (карти Міґа, Куммерсберґа, кадастрові карти, польські військові карти) та картометричний метод для їх зіставлення в різночасових координатах.

Застосовано також метод мікротопонімічного аналізу, який допоміг глибше пізнати первинний стан лучно-степових ландшафтів і розкрити зміни, які сталися внаслідок їх господарського використання.

Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш суттєві результати дисертаційного дослідження полягають у тому, що:

вперше:

- з'ясовані передумови формування лучно-степових ландшафтів Західного Поділля;

- простежено історію розвитку лучно-степових ландшафтів Західного Поділля у контексті розвитку лісостепової зони загалом упродовж доантропогенного й антропогенного періодів;

- проілюстровано зміни лучно-степових ландшафтів в історичний час під впливом діяльності людини;

- обраховано зміну площ лучно-степових ландшафтів протягом останніх століть і складено відповідні картосхеми;

- методом ключових ділянок вивчено структуру окремих лучно-степових ландшафтів і складено їх картосхеми;

- висвітлено сучасний стан лучно-степових ландшафтів та напрям їхнього розвитку;

- набули подальшого розвитку методи історико-ландшафтознавчих досліджень (обрахування динаміки площ лучно-степових ландшафтів, мікротопонімічний аналіз).

Практичне значення отриманих результатів. Результати проведеного дисертаційного дослідження було використано для підготовки підсумового звіту щодо інвентаризації гідрологічних об'єктів природозаповідного фонду Тернопільської області, відповідно до договору із науковим центром заповідної справи Міністерства екології та охорони навколишнього природного середовища. Вони можуть стати науковою базою для вирішення завдань, пов'язаних з охороною та раціональним використанням земельних ресурсів (зокрема при плануванні та впровадженні агромеліоративних заходів на вододільних слабодренованих територіях, які є специфічними в гідрогеологічному відношенні) та для з'ясування майбутніх перспектив раціоналізації природокористування в межах Західного Поділля. Ці методичні та теоретичні здобутки можна залучати для дослідження антропогенної еволюції подібних ландшафтів у інших регіонах; у просвітницько-виховній роботі геоекологічного спрямування, у викладанні таких дисциплін як географія ґрунтів, ландшафтознавство, та під час польових практик із фізико-географічних дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем і є результатом його самостійних досліджень.

Автор виявив у натурі лучно-степові ділянки на міжріччях Західного Поділля, виділені ще польським дослідником В. Лозинським у 1933 р., провів на них дослідження ґрунтів і підґрунтя (закладено 11 розрізів, пробурено 5 свердловин, за фондовими матеріалами вивчено 6 свердловин), описав рослинність на ділянках, які ще збереглися.

Опрацьовано великий обсяг літератури, джерел і фондових матеріалів, на підставі яких розкрито фактори формування й природної еволюції цих ландшафтів у контексті розвитку лісостепової зони загалом.

На основі зіставлення різночасових карт (1780, 1855, 1925 рр.), побудовано картосхеми поширення лучно-степових ландшафтів у різні періоди, обраховано їхні площі та показано їх скорочення протягом зазначеного часу.

Простежено історію освоєння й осушення лучно-степових ландшафтів, виділено три етапи їхнього освоєння та чотири періоди їх господарського використання.

За кадастровими картами та безпосередньо на місцевості вивчено мікротопоніми степу “Панталиха”, як свідчення стану цих ландшафтів у минулому.

Методом ключових ділянок досліджено структуру й сучасний стан лучно-степових ландшафтів і напрям їхнього подальшого розвитку.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації апробовані на всеукраїнських та міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття” (Гримайлів, 23-25 травня 2002 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Географічна наука і освіта в Україні: погляд у XXI століття ” (Тернопіль, 10-12 жовтня 2002 р.), ІІ Міжнародна конференція “Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 27-29 травня 2004 р.), “Проблеми класифікації та діагностики ґрунтів” (Чернівці, 25-28 вересня 2008 р.), “Українська історична географія та історія географії в Україні” (Чернівці, 7-10 жовтня 2009 р.), а також на засіданнях та звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу кафедри фізичної географії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць, загальним обсягом 3,85 друк. арк., з них 11 у фахових виданнях (8 - одноосібних, 3 - статті у співавторстві) та 4 - у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків та списку використаних джерел (217 найменувань, у т. ч. 57 літературних та картографічних джерел іноземних авторів). Загальний обсяг становить 200 сторінок, робота ілюстрована 9 таблицями, 44 рисунками, 3 додатками.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження лучно-степових ландшафтів Західного Поділля” теоретичною базою для проведення історико-ландшафтознавчих досліджень стали головні засади ландшафтознавства, закладені такими відомими науковцями як Л. Берг, М. Солнцев, К. Геренчук, О. Ісаченко, О. Маринич, Д. Арманд, Ф. Мільков, В. Пащенко, Г. Міллер.

Услід за ними, ми розглядаємо ландшафтні утвори як об'ємні, системно організовані природні тіла, які динамічно розвиваються та функціонують завдяки внутрішній взаємодії між їхніми компонентами і зовнішній взаємодії між ними й іншими природними системами та навколишнім середовищем.

При цьому ми дотримуємося загального трактування терміна “ландшафт”, згідно з яким він є синонімом природного територіального комплексу і може бути застосований для різних за розміром і складністю територій (ландшафт Руської рівнини, ландшафт Карпат, лучно-степовий ландшафт Західного Поділля). Такого ж підходу до трактування “ландшафту” дотримувались Ф. Мільков, Д. Армад та ін..

Польські вчені (О. Завадський, В. Лозинський, В. Шафер), які досліджували ці ландшафти в другій половині XIX та першій половині XX ст., назвали їх лучно-степовими, розуміючи під цим поняттям територіальні комплекси, які сформувалися в умовах надмірного зволоження, але зі значною часткою в їхньому травостої багатьох степових видів рослин (здебільшого кальцефілів) і розвитком специфічних чорноземних ґрунтів.

У роботі розглядаються такі ландшафти як своєрідні реліктові й унікальні для зони широколистяних лісів утвори, котрі протягом історичного часу втратили свої первісні морфологічні ознаки, набули ознак агроландшафтів і за сучасною фізіономією мало від них відрізняються.

Головним концептуальним підходом до вивчення лучно-степових ландшафтів обрано геосистемний, який дозволяє розкрити функціонування цих ландшафтів та їхню зміну разом із зміною навколишнього середовища (під впливом природних та антропогенних чинників). У рамках цього підходу застосовано методи історико-географічного аналізу та синтезу.

Основними методами історико-географічних досліджень виступили палеогеографічні, архівно-історичні, картографічні, польові тощо. Для реконструкції стану компонентів лучно-степових ландшафтів використовувалися методи історико-геоморфологічних, ґрунтово-географічних, геоботанічних, топонімічних і картографічних досліджень.

Часові рамки кожного з етапів, зміни інтенсивності господарського впливу на природні ландшафти та формування антропогенних ландшафтів встановлено за допомогою методів історико-архівного, історико-статистичного, картометричного, історико-географічного.

Просторово-часовий аналіз картографічних матеріалів дав змогу простежити динаміку й розвиток лучно-степових ландшафтів вододільних теренів Західного Поділля впродовж ХVІІІ-ХХ ст., їхню поступову трансформацію в сучасні агроландшафти.

З'ясування природи і походження лучно-степових природних територіальних комплексів Західного Поділля тісно пов'язане з вивченням розвитку лісостепових ландшафтів загалом. Однак питання про генезу та природні особливості лучних степів, їхню класифікацію до цього часу не розкриті. Це спричинено насамперед тим, що не тільки наші сучасники, але й дослідники ХІХ та початку ХХ ст. спостерігали ці степи тоді, коли вони вже були порушені втручанням людини.

Щодо історії дослідження лучно-степових ландшафтів, то з-поміж них найбільш вивченим був степ “Панталиха”, який являв собою унікальний природний комплекс Галичини, із родючими ґрунтами, багатою та своєрідною степовою флорою і фауною. Перші відомості про цей степ містяться в працях О. Завадського (1835), В. Пола (1851), А. Ремана (1862). Різнопланові дослідження природи степу “Панталиха”, зокрема біологічного розмаїття, гідрологічних, геолого-геоморфологічних особливостей та ґрунтового покриву, проводили Е. Турчинський (1877), І. Баковський (1880), Я. Байгер (1892), Й. Галічер (1930), В. Лозинський (1933), В. Шафер (1935), Г. Андрущенко (1981), І. Гоголєв (1963), Д. Ковалишин, Й. Свинко (1996).

У другому розділі “Природні передумови формування лучно-степових ландшафтів Західного Поділля” проаналізовані природні чинники їхнього розвитку, що є необхідним для ретроспективного аналізу ландшафтних змін. Формування цих ландшафтів обумовлено сумісною дією різних факторів: тектоніко-геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, геохімічних, історичних та антропогенних.

Горотворення в Карпатах викликало хвилеподібні тектонічні рухи на Поділлі, які спричинили почергове простягання в напрямі з північного заходу на південний схід (паралельно до Карпат) більш випуклих і вгнутих поверхонь, у межах яких формувалася аналогічного напряму гідромережа.

Врізання Дністра зумовило переорієнтацію поверхневого стоку з напряму Пн.зх.-Пд.сх. на Пн.-Пд., а на вододілах збереглися рештки давніх долин, які втратили дренувальну роль, що сприяло їх обводненню, особливо в післяльодовиковий період, формуванню потужної верховодки, розвитку глейових процесів та утворенню лучно-болотних ландшафтів.

Мікрозападинний рельєф цих територій, з одного боку, успадкований від розмитої поверхні вапняків чи гіпсів, які залягають під товщею лесових порід, а з іншого - має карстово-суфозійний характер. Від підстилаючих карбонатних порід леси перейняли високу насиченість кальцієм.

Наступні після зледеніння епейрогенічні підіймання Поділля зумовлювали посилення дренованості території, а підвищення температур та зростання випаровування спричинили поступове висихання подільських вододілів і формування специфічних лучно-степових ландшафтів, які за зволоженням є лучними, а за складом рослинності (багато кальцефілів) наближаються до степових.

Третій розділ “Розвиток лучно-степових ландшафтів Західного Поділля в антропогені” присвячено історії розвитку рослинного покриву Західного Поділля в плейстоцені та голоцені, особливостям структури ґрунтового покриву Подільської височини загалом та власне, лучно-степових ландшафтів.

До кінця неогену на території Подільської височини існувала низька заболочена рівнина, тектонічне підіймання якої почалося приблизно наприкінці неогенового періоду і триває досі. Підіймання і, відповідно, дренування території відбувалося нерівномірно. Окремі найбільш підвищені ділянки у плейстоцені ставали місцями розвитку лучних степів. Проте на значних просторах процес природного осушення був більш повільним. На вододілах тут і до сьогодні збереглося багато заболочених понижень, порослих кущами верболозу.

Слабке заліснення території Поділля та помітна участь мезофітів у складі подільських степів пов'язані з едафічними факторами. Вони формувалися в умовах надмірної обводненості Поділля під час танення вюрмського льодовика та наступного епейрогенічного підіймання цієї території.

Унаслідок посилення дренованості вододілів, а також підвищення температур та зростання випаровування озерно-болотні масиви поступово висихають, а їхні ґрунти еволюціонують в бік утворення гідрогенних чорноземів. Тому подільські степи в післяльодовиковий час, через надмірне зволоження Поділля в минулому, мають риси лучного характеру.

Загальний огляд історії розвитку рослинного покриву лісостепової зони і, зокрема, подільської її частини в плейстоцені та голоцені показує, що пульсаційний характер цього розвитку і пов'язане з ним поперемінне наступання широколистяних лісів на вододільні плато та їх відступання з поширенням лучно-степової рослинності стало головним чинником формування структури ґрунтового покриву Подільської височини.

Сучасна структура ґрунтового покриву Подільської височини, як і всієї лісостепової зони України, є наслідком складного взаємовідношення лісової та трав'яної рослинності в умовах періодичної зміни клімату і розвитку зледенінь, їхньої пульсації у післяльодовиковий період, а також в умовах різнобічної господарської діяльності людини.

Залежно від інтенсивності тектонічного підіймання і природного осушення в межах Західного Поділля на окремих міжрічних плато ґрунтовий покрив в основному представлений ґрунтами різних стадій розвитку від гігроморфних (лучних) до напівгідроморфних (чорноземно-лучних та лугово-чорноземних) і врешті, до чорноземів на оглеєних материнських породах і чорноземів без ознак оглеєння.

Специфікою ґрунтового покриву лучно-степових ландшафтів є те, що він представлений не якоюсь однією ґрунтовою відміною, а поєднанням ґрунтів із різною глибиною й інтенсивністю оглеєння, що залягають на різних елементах мезо- і мікрорельєфу. Тому ґрунти плакорних лучно-степових ландшафтів потрібно виділити окремо на рівні роду (за особливостями, пов'язаними з місцевими умовами залягання й історією розвитку) під назвами: чорноземи контактно-лугові, контактно-лучні ґрунти та контактно-лучно-болотні ґрунти, підкреслюючи контактний характер їхнього перезволоження, давнього й сучасного.

У четвертому розділі “Головні етапи розвитку лучно-степових ландшафтів Західного Поділля протягом XVIII-ХХ ст.” на підставі опрацьованих літератури та картографічних джерел у межах Західного Поділля виділено такі локалітети поширення лучно-степових ландшафтів: “Панталиха”, Бучацький, Хоростківський, Скалатський, Чернилівський, Підгаєцький, Зборівсько-Козівський, Білецький. Для них, за трьома часовими зрізами (1780, 1855, 1925 рр.) - за Йосифінською картою коронного краю Галичини (більше відома як “карта Міґа”), картою Галичини Куммерсберґа та картою Польщі, виконаною Військовим географічним інститутом Польщі (WGI), відповідно, побудовані картосхеми їхньої динаміки (рис. 1), виявлено скорочення площ усіх лучно-степових ландшафтів під впливом антропогенних чинників і перетворення їх в агроландшафти. Найбільше скорочення відбулося в степу “Панталиха” (із 116,7 км² у 1780 р. до 17,5 км² у 1925 р., тобто на 86 %. На інших масивах площі скоротилися дещо менше, але закономірність їхніх змін простежується така сама (табл. 1).

Таблиця 1. - Динаміка площ лучно-степових ландшафтів протягом XVIII-XX ст.

№	Лучно-степові ландшафти	Площі лучно-степових ландшафтів (км2) станом на
		1780 р.	1855 р.	1925 р.
1	Степ “Панталиха”	116,765	73,81	17,545
2	Бучацький	66,8525	47,0387	13,6881
3	Хоростківський	95,59	43,93	12.1
4.	Скалатський	46,1312	30,1743	2,8
5	Чернилівський	12,17	4,76	1,37
6	Підгаєцький	25,803	11,102	2,80
7	Зборівсько-Козівський	63,82	23,82	1,45
8	Білецький	9,68	6,65	0,6

Аналіз мікротопонімів вододілу Стрипа-Серет на Теребовлянщині підтверджує значну обводненість степу “Панталиха” в минулому і дозволяє простежити тенденції у зміні природних лучно-степових ландшафтів не тільки цього вододілу, а й інших вододільних територій Західного Поділля, з'ясувати масштаби антропогенного впливу та відтворити історію заселення та колонізації цих земель.

В історії освоєння лучно-степових ландшафтів Західного Поділля виділено три етапи: 1) степ з озерами, рівень води в яких постійний протягом року; 2) заболочені луки (поплави), які періодично затоплюються водою, та 3) луки, які вже не заливаються водою й поступово розорюються. Кожен з них відображає ті зміни, що відбувалися під впливом природного осушення заболочених територій, меліорації, розорювання та остаточного перетворення природних ландшафтів у агроландшафти.

Рис. 1. Динаміка території степу “Панталиха” впродовж XVIII-XX ст.

Проведено також дослідження історії осушення лучно-степових ландшафтів. З'ясовано, що осушувальні меліорації мали системний характер та були чітко організовані керівництвом Крайового меліоративного бюро, яке припинило свою діяльність у вересні 1939 р. У зв'язку із реформуванням і подрібненням землеволодінь на початку ХХ ст., потребу в дренуванні визначали місцеві водні спілки, створені сільськими громадами. У дорадянські часи осушувалися здебільшого перезволожені вододільні території Західного Поділля, а в радянський період ? і долини річок, осушення яких сприяло розвитку ерозійних процесів та посиленню дренованості вододільних територій.

П'ятий розділ “Сучасний стан і напрям розвитку лучно-степових ландшафтів Західного Поділля” розкриває сучасну структуру лучно-степових ландшафтів, яка вивчена методом ключових ділянок для найбільш репрезентативних місцевостей на вододілі Стрипа-Серет в околицях с. Заздрість серед степу “Панталиха”, Білецької ключової ділянки на межиріччі річок Серету та Нічлави, Скалатської ключової ділянки на вододільному плато Гнізни-Збруча. У межах ключової ділянки серед степу “Панталиха” виділено місцевість плоских вододілів з карстово-суфозійними западинами, вкритих оглеєними лесами, розораних, осушених, з комплексом контактно-луговатих і контактно-лугових чорноземів, контактно-лучних і болотних ґрунтів. Залежно від особливостей мікрорельєфу, умов зволоження, ґрунтового покриву в цій місцевості виокремлено ряд урочищ: урочище підвищених випуклих міжзападинних вододілів з чорноземами контактно-луговатими та їх слабозмитими відмінами в комплексі із заболоченими ґрунтами западин, розоране; урочище плоских міжзападинних вододілів з чорноземами контактно-луговими і їх карбонатними відмінами, осушене, розоране; урочище плоских знижень, ускладнених безстічними западинами, з контактно-чорноземно-лучними і контактно-лучними в комплексі з лучно-болотними і болотними ґрунтами, осушене, розоране, а також подано їхню ландшафтну характеристику (рис. 2). На рис. 3. представлена сучасна ландшафтна структура Білецької ключової ділянки на межиріччі річок Серету та Нічлави.

У межах кожної з морфологічних одиниць лучно-степових ландшафтів описано морфологічні ознаки ґрунтів, визначено вміст гумусу, поживних речовин, фізико-хімічні властивості. Описано рослинний покрив, а з-поміж рослин, зібраних у Заздрістівській заповідній ділянці, сформовано гербарій лучно-степових видів рослин.

Напрям сучасного розвитку лучно-степових ландшафтів простежено на прикладі степу “Панталиха”. Багаторазове проведення осушення на території цього первісно добре обводненого й заболоченого степу призвело до значних змін окремих компонентів ландшафту і в кінцевому результаті - до трансформації ландшафту загалом. Унаслідок осушення різко змінилася структура ландшафтів. Переважно це вже були типові агроландшафти, де розорювання великою мірою стерло відмінності в мікрорельєфі, ступені зволоженості території та рослинному покриві.

Істотних змін зазнав і ґрунтовий покрив лучних степів. Чорноземи найбільших підвищень через осушення навколишніх знижених територій почали розвиватися в напрямку більшого остеповіння. Вони сильніше прогріваються і стають сухішими, що зумовлює підіймання ближче до поверхні карбонатів кальцію і викристалізацію їх у формі прожилок і псевдоміцелію з глибини 88 см. У складі структурних агрегатів цих чорноземів тепер переважають фракції розміром 5,5…10 мм і більше. Іншими стали й фізико-хімічні властивості цих ґрунтів, зокрема змінилася в бік лужної реакція ґрунтового розчину (рН збільшилося від 6,0 до 7,2, гідролітична кислотність знизилася від 4,2 до 1,05 мекв на 100 г ґрунту). Вміст гумусу в осушуваних чорноземах зменшився майже наполовину (від 6,7 % до 3,2 %), що пояснюється як посиленням мінералізаційних процесів, так і проявом водної та вітрової ерозії.

Осушення в степу “Панталиха” було проведене відкритими канавами і привело до повного зникнення верховодки, в криницях с. Заздрість пропала вода. Щоб запобігти надмірному зниженню рівня підґрунтових вод та переосушенню території, в 1989 р. на каналах було створено систему шлюзів для регулювання стоку, також вода з каналів була спрямована не у річку, а у викопані для цього ставки. Це дало змогу в сухі періоди подавати воду знову в канави і цим регулювати водний режим ґрунтів. Як показали наші дослідження, внаслідок таких заходів, на підвищених ділянках рівень підґрунтових вод піднявся до 3,5 м. Це насамперед вплинуло на поведінку карбонатів кальцію. Видимих форм карбонатів (прожилок і псевдоміцелію) не виявлено, а лінія закипання від соляної кислоти знизилася до 110 см, що свідчить про створення гумідних умов у ґрунті. Вміст гумусу в цих ґрунтах залишився на рівні вмісту його в 1987 р. Характерно, що по канавах та створених ставках почала відновлюватися болотна рослинність, зокрема з'явилися борщівник сибірський, шавлія кільчаста, очерет звичайний, герань болотна, водяний хрін земноводний, комиш лісовий та ін.

Рис. 2. Ландшафтна картосхема ключової ділянки території степу "Панталиха "

Рис. 3. Ландшафтна картосхема ключової ділянки Білецького лучно-степового ландшафту

висновки

Вивчення лучно-степових ландшафтів Західного Поділля з використанням методів польових ландшафтних досліджень, просторово-часового аналізу різночасових карт, комп'ютерних технологій, матеріалів великомасштабного картування ґрунтів та різнопланових галузевих літературних джерел дозволяє зробити такі висновки:

1. Лучно-степові ландшафти мають значне поширення у фізико-географічній області Західного Поділля, зони широколистяних лісів, де залягають на плоскорівнинних слабо дренованих частинах міжріч і є своєрідними утворами.

2. На сьогодні лучно-степові ділянки суттєво видозмінені господарською діяльністю людини. Їх можна виявити лише за літературою та картографічними джерелами, а на місцевості - за плоскорівнинною поверхнею, наявністю на ній безстічних западин чи поздовжніх видолинків, а ще за морфологічними ознаками ґрунтів та підґрунтя.

3. На підставі опрацьованих літератури та картографічних джерел в межах Західного Поділля виділено такі локалітети поширення лучно-степових ландшафтів: “Панталиха”, Бучацький, Хоростківський, Скалатський, Чернилівський, Підгаєцький, Зборівсько-Козівський, Білецький.

4. Формування цих ландшафтів обумовлено сумісною дією різних факторів - тектоніко-геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, геохімічних, історичних та антропогенних.

5. Подальший розвиток лучно-степових ландшафтів пов'язаний із антропогенними чинниками. З XVIII ст. ці території починають інтенсивно освоюватися людиною. В історії їх освоєння можна виокремити три етапи: 1) степ з озерами, рівень води в яких постійний протягом року; 2) заболочені луки (“поплави”), які періодично заливаються водою, та 3) луки, які вже не заливаються водою й поступово розорюються. У господарському використанні лучно-степових ландшафтів також виділяємо окремі періоди:

- період загального випасання худоби на степах (до кінця XVIII ст., а подекуди і до ХІХ ст.);

- період колонізації землевласниками великих масивів та фрагментарної меліорації (ХІХ ст.);

- період малоземельної колонізації та комплексних меліоративних робіт (з кінця ХІХ ст.);

- період великомасштабного (колгоспного) ведення сільського господарства та суцільної меліорації (починаючи із 1947 р.).

Кожен із цих періодів характеризується змінами, котрі відбувалися під впливом природного та штучного осушення заболочених територій, розорювання та господарського використання.

6. За трьома часовими зрізами (1780, 1855, 1925 рр.) виявлено скорочення площ усіх лучно-степових ландшафтів під впливом антропогенних чинників і перетворення їх в агроландшафти. Найбільше скорочення (86 %) відбулося на степу “Панталиха”. На інших масивах площі дещо менші, але закономірність їхньої зміни така сама

7. Досліджувані ландшафти на Західному Поділлі поширені здебільшого в Подільському та Гусятинському природних (ландшафтних) районах, де приурочені до місцевостей плоских та широкохвилястих вододільних плато, ускладнених карстово-суфозійними западинами, вкритих оглеєними лесами та чорноземами контактно-луговими.

8. Лучно-степові ландшафти виділяємо як індивідуальні природні комплекси на рівні урочищ, які вважаємо реліктовими (утворились у післяльодовиковий час у перигляціальній зоні), та унікальними (з огляду на їх обмежене поширення та специфічну історію розвитку).

9. У межах ключової ділянки в околиці с. Заздрість Теребовлянського району виділено місцевість плоских вододілів з карстово-суфозійними западинами, вкритих оглеєними лесами, розораних, осушених, з комплексом контактно-луговатих і контактно-лугових чорноземів, контактно-лучних і болотних ґрунтів. Залежно від особливостей мікрорельєфу, умов зволоження, ґрунтового покриву в цій місцевості виокремлено ряд урочищ: урочище підвищених випуклих міжзападинних вододілів з чорноземами контактно-луговатими та їх слабозмитими відмінами в комплексі із заболоченими ґрунтами западин, розоране; урочище плоских міжзападинних вододілів з чорноземами контактно-луговими і їх карбонатними відмінами, осушене, розоране; урочище плоских знижень, ускладнених безстічними западинами з контактно-чорноземно-лучними і контактно-лучними в комплексі з лучно-болотними і болотними ґрунтами, осушене, розоране. Аналогічні місцевості й урочища виділені в межах інших лучно-степових ділянок.

10. Унаслідок неодноразового осушення та розорювання різко змінилася структура лучно-степових ландшафтів. У ній переважають типові агроландшафти, де розорювання майже повністю знівелювало відмінності в мікрорельєфі, ступені зволоженості території та рослинному покриві.

11. ґрунтовий покрив лучних степів теж зазнав істотних змін. Контактно-луговаті чорноземи найбільших підвищень, через осушення навколишніх знижених територій, почали розвиватися в напрямку остеповіння. Вони сильніше прогріваються і стають сухішими, про що свідчить підіймання ближче до поверхні карбонатів кальцію та викристалізація їх у формі прожилок і псевдоміцелію.

12. Інтенсивне сільськогосподарське використання ґрунтів лучно-степових ландшафтів на фоні осушення зумовлюють розвиток деградаційних процесів, які проявляються в посиленні мінералізації органічної речовини, в ущільненні орного шару й формуванні брилистої структури, у посиленні дефляції та водної ерозії.

13. Раціоналізація використання лучно-степових ландшафтів повинна спрямовуватися на попередження дефляційних процесів шляхом створення куліс із високостеблих рослин та посадки вздовж канав одного ряду дерев (пропонувалося в меліоративних проектах), проведення обробітку ґрунту тільки в стані фізичної стиглості, обмежене застосування важкої техніки.

14. Двостороннє регулювання водного режиму на осушених ділянках степу “Панталиха” зумовило відновлення навколо них вологолюбної та болотної рослинності, яка була поширена до осушення. Отже, ці ландшафти ще не втратили здатності до відтворення.

15. Окрім збереження діючих природно-заповідних територій осередків лучно-степової рослинності (Заздрістівська ботанічна пам'ятка природи місцевого значення (площею 6 га), гідрологічна пам'ятка “Скабор” (1 га), карстові озера Озерянського зоологічного заказника (41 га), доцільно збільшити охоронні території цих ландшафтів, які місцями ще існують поряд із сучасними агроландшафтами.

Основні публікації з теми дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Гулик С. В. Е. Турчинський - дослідник природи Прикарпаття і Поділля / С. В. Гулик // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль, 2002. - № 2 (7): Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Географічна наука і освіта в Україні: погляд у XXI століття ”, 10-12 жовтня 2002 р. - С. 35-39.

2. Гулик С. В. З історії освоєння лучних степів Західного Поділля / С. В. Гулик // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль, 2001. - № 1 (7). - С. 9-12.

3. Гулик С. В. З історії проведення осушувальних меліорацій на території Західного Поділля / С. В. Гулик // Історія української географії. - Тернопіль, 2006. - Вип. 14. - С. 74-78.

4. Гулик С. В. Історія розвитку лучно-степових ландшафтів Західного Поділля / С. В. Гулик // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль, 2000. - № 2 (7). - С. 3-6.

5. Гулик С. В. Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини ХVІІ - поч. ХХ ст. / С. В. Гулик // Історія української географії. - Тернопіль, 2005. - Вип. 11. - С. 85-88.

6. Гулик С. В. Ландшафти степу ““Панталиха” і напрям їх сучасного розвитку / С. В. Гулик // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль, 1998. - № 1 (7). - С. 30-33.

7. Гулик С. В. Мікротопоніми як джерело історико-ландшафтознавчих досліджень лучно-степових ландшафтів вододілу Стрипа-Серет на Теребовлянщині / С. В. Гулик // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль, 2001. - № 2 (7). - С. 8-12.

8. Гулик С. В. Степ “Панталиха” в працях природодослідників ХІХ та першої половини ХХ ст. / С. В. Гулик // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль, 1999. - № 1 (7). - С. 35-39.

9. Ковалишин Д. І. Особливості формування структури ґрунтового покриву Правобережного Лісостепу України / Ковалишин Д. І., Гулик С. В., Дем'янчук П. М. // Агрохімія і ґрунтознавство. - Х., 2004. - Вип. 65. - С. 91-97. (Авторові належить співавторство у постановці завдань та опрацюванні результатів дослідження).

10. Ковалишин Д. І. Структура ґрунтового покриву Подільської височини - як наслідок взаємовідношення лісової і трав'яної рослинності в історичному зрізі / Ковалишин Д. І., Гулик С. В., Дем'янчук П. М. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль, 2003. - № 2 (7). - С. 43-50. (Авторові належить співавторство у зборі даних та їх обробці, формулюванні висновків).

11. Ковалишин Д. І. Контактно-лугові чорноземи Західного Поділля та їх місце в класифікації / Ковалишин Д. І., Гулик С. В. // Агрохімія і ґрунтознавство. - Х., 2008. - № 69: Матеріали Між нар. наук.-практ. конф. “Проблеми класифікації та діагностики ґрунтів”. -С. 42-47. (Авторові належить співавторство у польових дослідженнях та опрацюванні отриманих результатів).

Статті й тези доповідей у наукових виданнях

12. Гулик С. В. До питання про відновлення унікальних ландшафтів степу “Панталиха” / С. В. Гулик // Зб. наук. праць Міжнар. конф. “Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття”. 23-25 травня 2002 р. - Гримайлів, 2002. - С. 46-48.

13. Гулик С. В. Методичні підходи до вивчення історії розвитку ландшафтів на підставі різночасових карт / С. В. Гулик // Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика: Матеріали ІІ Міжнар. конф. 27-29 травня 2004 р. - Тернопіль, 2004. - С. 43-45.

14. Гулик С. В. Степ “Панталиха” - сучасний стан ландшафтів / С. В. Гулик // Краєзнавство. Географія. Туризм. Вип. „Земля Тернопільська”. - № 14-15 (451-452), квітень. - К., 2006. - С. 31-32.

15. Гулик С. В. Використання різночасових карт як метод дослідження змін лучно-степових ландшафтів Західного Поділля у XVIII-XX ст. / С. В. Гулик //Українська історична географія та історія географії в Україні: Матеріали Міжнар. наук. конф. 7-10 жовтня 2009 р. - Чернівці, 2009. - С. 67-68.

АНОТАЦІЯ

Гулик С.В. Ретроспективний аналіз лучно-степових ландшафтів Західного Поділля, їх сучасний стан та напрям розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.01 - фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

З'ясовані передумови формування лучно-степових ландшафтів Західного Поділля - тектоніко-геологічні, геоморфологічні, гідрологічні, історичні та антропогенні. Простежено історію розвитку лучно-степових ландшафтів Західного Поділля у контексті розвитку лісостепової зони загалом упродовж доантропогенного й антропогенного періодів. В історії освоєння лучно-степових ландшафтних комплексів Західного Поділля виокремлено три етапи, та чотири періоди їх господарського використання.

Проілюстровано зміни лучно-степових ландшафтів в історичний час під впливом діяльності людини. Обраховано динаміку площ лучно-степових ландшафтів за 1780, 1855, 1925 рр. і складено відповідні картосхеми. З'ясовано вплив інтенсивного сільськогосподарського використання та осушення цих ландшафтів на морфологічні ознаки ґрунтів та спрямованість сучасних ґрунтотворчих процесів. Методом ключових ділянок вивчено сучасну структуру окремих лучно-степових ландшафтів і складено їх картосхеми. Висвітлено сучасний стан лучно-степових ландшафтів, напрям їхнього розвитку, обґрунтовано головні шляхи раціонального використання та охорони.

Ключові слова: лучно-степові ландшафти, Західне Поділля, просторово-часовий аналіз, вододільні території, ландшафтна структура, освоєння, меліорація, агроландшафти, ерозія, дефляція.

АННОТАЦИЯ

Гулык С.В. Ретроспективный анализ лугово-степных ландшафтов Западной Подолии, их современное состояние и направление развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.01 - физическая география, геофизика и геохимия ландшафтов. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

Выяснены предпосылки формирования лугово-степных ландшафтов Западного Подолья - тектонико-геологические, геоморфологические, гидрологические, исторические и антропогенные. Прослежена эволюция этих ландшафтов в контексте развития лесостепной зоны в целом на протяжении доантропогенного и антропогенного периодов. В истории освоения лугово-степных ландшафтов Западного Подолья выделены три этапа и четыре периода их хозяйственного использования.

На основании пространственно-временного анализа картографического материала (1780, 1855, 1925 гг.) прослежено изменение площадей лугово-степных ландшафтов водораздельных территорий Западного Подолья, их постепенную трансформацию в современные агроландшафты. Исследована специфика почвенного покрова этих ландшафтов, которая представлена не какой-либо одной почвенной разновидностью, а сочетанием почв с различной глубиной и интенсивностью оглеения, залегающих на разных элементах мезо- и микрорельефа. Выяснено влияние интенсивного сельскохозяйственного использования и осушения этих ландшафтов на морфологические признаки почв и направленность современных почвообразовательных процессов. Исследованиями истории осушения на Западном Подолье установлено, что осушительные мелиорации носили системный характер, особенно во второй половине ХХ в. и способствовали усилению дренированости водораздельных территорий, развитию дефляционных и эрозионных процессов.

Анализ микротопонимов водораздела Стрыпа-Серет на Теребовлянщине подтвердил значительную обводненность степи "Панталиха" в прошлом и позволил проследить тенденции в изменении природы лугово-степных ландшафтов и воссоздать историю заселения и колонизации этих земель. Методом ключевых участков изучена современная структура отдельных лугово-степных ландшафтов и составлены их картосхемы, изучено современное их состояние, направление развития, определены пути их рационального использования и охраны. Методы и результаты исследования Западно-Подольских лугово-степных ландшафтов могут быть использованы для изучения других аналогичных территорий.

Ключевые слова: лугово-степные ландшафты, Западное Подолье, пространственно-временной анализ, водораздельные территории, ландшафтная структура, освоение, мелиорация, агроландшафты, эрозия, дефляция.

SUMMARY

Hulyk S. V. The Retrospective Analysis of Meadow-Steppe Landscapes of Western Podillia, their Current State and the Direction of their Development. - Manuscript.

Scientific thesis for the Degree of Candidate of Geography Sciences in speciality 11.00.01 - Physical Geography, Geophysics and Geochemistry of Landscapes. - Lviv Ivan Franko National University. - Lviv, 2011.

The following preconditions of meadow-steppe landscapes of Western Podillia formation are determined, such as tectonic-geological, geomorphological, hydrological, historical and anthropogenic. The evolution of meadow-steppe landscapes of Western Podillia is traced in the context of the forest-steppe zone development in general throughout pre-anthropogenic and anthropogenic periods. In the process of meadow-steppes landscape complexes of Western Podillia development three stages and four periods of their practical use are determined.

The meadow-steppe landscapes changes caused by the influence of human activity in the course of history are illustrated. The dynamics of meadow-steppe landscapes square area in 1780, 1855 and 1925 was calculated and the corresponding maps were compiled. The effect of both the intensive agricultural usage and these landscapes drainage on the soil morphological characteristics and on the orientation of modern soil formation processes is estimated. The modern structure of the particular meadow-steppe landscapes due to the method of key areas was studied and the maps were compiled. The meadow-steppe landscapes actual state and the trends of their development were highlighted as well as the main ways of their rational usage and protection were grounded.

Key words: meadow-steppe landscapes, Western Podillia, spatiotemporal analysis, watershared territories, landscape structure, development, melioration, agro landscapes, erosion, deflation.

Размещено на Allbest.ru

...