Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

кандидата географічних наук

Спеціальність 11.00.02 - економічна та соціальна географія

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

(на прикладі Вінницької області)

ЛУЦЬ Владислав Миколайович

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

стратегічний планування конкурентоспроможність економічний

Актуальність теми. Сучасний стан економіки України характеризується необхідністю набуття конкурентних переваг на внутрішньому та міжнародному рівнях. У цьому процесі значною є роль кожного регіону України. Для успішного розвитку країни необхідним є визначення та узгодження ролі регіонів у реалізації національної стратегії економічного та соціального розвитку, шляхів реалізації національних пріоритетів кожним з регіонів. Рівень конкурентоспроможності кожного регіону робить внесок у конкурентоспроможність усієї країни. Отже, великого значення для регіону, при цьому, набуває шлях досягнення успіху та високих конкурентних переваг, ключову роль цьому процесі відіграє інструмент стратегічного планування розвитку регіону. Використання зазначеного інструменту дозволяє визначити оптимальний шлях для досягнення стратегічних цілей розвитку регіону, до яких належать успішність економіки та соціальної сфери, досягнення конкурентних переваг, що в комплексі сприятиме досягненню стратегічної мети - високого рівня якості життя населення регіону.

Застосування інструменту стратегічного планування розвитку регіону в Україні поєднується з процесами його адаптації та вдосконалення, відповідно до особливостей розвитку господарства та соціальної сфери регіонів, територіальної організації продуктивних сил регіону, інституційної спроможності державної та місцевої влади, органів місцевого самоврядування, рівня розвитку інститутів громадянського суспільства в регіоні, розвитком приватного сектору. Отже, актуальною є проблема вдосконалення існуючої системи стратегічного планування розвитку регіону, її адаптація до актуальних суспільно-географічних аспектів розвитку регіону та поглиблення теоретико-методичних засад стратегічного планування розвитку регіону в географічному вимірі. Ґрунтовно стратегічне планування розвитку регіону у своїх працях дослідили такі українські вчені та практики: О. Бойко-Бойчук, Р. Брусак, В. Вакуленко, В. Галанець, З. Герасимчук, Б. Данилишин, Г. Дробенко, Я. Жаліло, О. Карий, М. Лесечко, П. Макаренко, В. Мамонова, Л. Нємець, С. Романюк, В. Рубан, Д. Рудніцька, Ю. Свірський, І. Смолін, А. Чемерис, О. Чубукова, Ю. Шаров С. Шульц та інші. Досліджено праці зарубіжних фахівців з стратегічного управління, зокрема І. Ансоффа, О. Барбакова, Е. Блейклі, О. Виханського, М. Кернаценського, Б. Коупа, М. Портера.

Водночас, малодослідженими залишаються питання адаптації інструменту стратегічного планування розвитку регіону до актуальних аспектів суспільно-географічного розвитку регіону, підвищення ефективності використання цього інструменту в усіх сферах діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, ролі зазначеного інструменту у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності регіонів. Здійснений у процесі роботи аналіз наукового доробку українських та зарубіжних вчених з проблем управління розвитком регіону, зокрема, З. Герасимчука, М. Дацишина, Б. Данилишина, А. Єпіфанова, С. Максименка, В. Нудельмана, І. Санджаровського, А.Степаненка, Д. Стеченка, І. Смоліна, О. Топчієва та інших, свідчить про доцільність розвитку теоретичних і прикладних положень щодо використання апарату стратегічного планування у суспільно-географічному вимірі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно з наукової тематики досліджень кафедри економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема, теми №06БФ050-02 «Суспільно-географічні основи досліджень регіональної екологічної безпеки» (реєстраційний номер 0106U005754) та наукової тематики досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України» (реєстраційний номер 0106U005191(39)).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних засад здійснення стратегічного планування розвитку регіону в географічному вимірі та обґрунтування способів досягнення стратегічної мети та цілей розвитку регіону.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

- дослідити методичні підходи до розробки стратегічного плану розвитку регіону та визначити роль суспільно-географічних аспектів розміщення продуктивних сил у процесі стратегічного планування розвитку регіону;

- уточнити поняття "стратегічне планування розвитку регіону" з позиції суспільної географії;

- розробити алгоритм дослідження суспільно-географічного потенціалу регіону у процесі стратегічного планування;

- проаналізувати стан стратегічного планування розвитку регіонів України;

- виділити полюси росту продуктивних сил регіону на основі аналізу демографічного, соціального, природно-ресурсного, екологічного та економічного розвитку регіону (на прикладі Вінницької області);

- розробити стратегічні орієнтири демографічної, природно-ресурсної та економічної сфер регіону та сценарії розвитку продуктивних сил регіону, сценарії розвитку стратегічних галузей господарства регіону;

- провести оцінку рівнів конкурентоспроможності регіонів України;

- використати, визначені на прикладі Вінницької області, актуальні суспільно-географічні аспекти розвитку регіону для адаптації та вдосконалення стратегічного планування у процесі управління розвитком регіону;

- запропонувати суспільно-географічний механізм реалізації стратегічного плану розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є суспільно-географічний регіон.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти стратегічного планування суспільно-географічного розвитку регіону.

Методологія та методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення сучасної суспільної географії, регіональної економіки, державного управління та теорій місцевого самоврядування, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань стратегічного планування розвитку регіону.

У процесі здійснення дисертаційного дослідження використовувались такі методи досліджень:

- системний - для поєднання наукових концепцій та методичних підходів щодо розв'язання завдань дослідження;

- компаративний - для здійснення аналізу стану стратегічного планування розвитку регіонів України;

- регіонального аналізу - для оцінки рівня конкурентоспроможності та стану впровадження інструменту стратегічного планування у регіонах;

- математико-статистичний - для визначення тенденцій та діагностики демографічного, соціального, природно-ресурсного, екологічного та економічного розвитку регіону;

- картографічний - для виділення полюсів росту продуктивних сил регіону, територій, що тяжіють до полюсів росту та периферійних територій регіону;

- факторного та кластерного аналізу - визначення полюсів росту продуктивних сил регіону;

- СВОТ-аналізу - для визначення сильних, слабких сторін, можливостей та загроз розвитку регіону, сценаріїв розвитку продуктивних сил регіону.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові документи, аналітичні та статистичні матеріали, нормативні документи органів державного та регіонального рівнів управління, офіційні матеріали Держкомстату України та Головного управління статистики у Вінницькій області, видання Ради по вивченню продуктивних сил НАН України, матеріали періодичних видань, науково-практичних конференцій, особисті спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- розроблено та апробовано алгоритм дослідження суспільно-географічного потенціалу регіону у процесі стратегічного планування, проведено дослідження згідно алгоритму;

- визначено полюси розвитку регіону при переході на модель інноваційного розвитку;

удосконалено:

- методичний підхід до розробки стратегії розвитку регіону на основі рейтингової та індексної оцінок, а також на основі аналітичних досліджень просторової диференціації продуктивних сил регіону;

- способи розробки сценаріїв розвитку продуктивних сил регіону шляхом розкриття суспільно-географічних аспектів стратегічного планування розвитку регіону;

отримали подальший розвиток:

- концептуальні положення стратегічного планування розвитку регіону в розрізі суспільно-географічних механізмів реалізації стратегічного плану розвитку регіону;

- система оцінки рівня конкурентоспроможності регіонів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дослідження суспільно-географічних аспектів стратегічного планування розвитку регіону використовувалися у практичній діяльності Вінницькою обласною радою в процесі покращення "Стратегії регіонального розвитку Вінницької області на період до 2015 року" (довідка про провадження від 11.09.09 №207-10-830).

Отримані в науковій роботі результати збагачують знаннями наукову галузь управління розвитком регіону, методологічний апарат стратегічного планування розвитку регіону. Проведений в роботі аналіз дозволив обґрунтувати суспільно-географічні механізми реалізації стратегії розвитку регіону з метою покращення системи стратегічного планування розвитку регіону.

Особистий внесок здобувача. Виконане дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій здійснено систематизацію наукових поглядів щодо стратегічного планування розвитку регіону. Автор пропонує власне бачення поняття стратегічного планування розвитку регіону. Головними характеристиками якого визначено встановлення цілей, пріоритетів з урахуванням актуальних суспільно-географічних аспектів розвитку регіону та їх досягнення з урахуванням суспільно-географічних механізмів. В роботі узагальнено підходи до вивчення регіону як об'єкту стратегічного планування та запропоновано власний алгоритм дослідження суспільно-географічного потенціалу регіону в контексті здійснення стратегічного планування розвитку регіону.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та пропозиції дисертаційної роботи були розглянуті та отримали позитивний відгук на: науково-практичній конференції "Менеджмент розвитку громад" (м. Чернівці, 2006р.); науковій конференції "Географічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил України" (м. Київ, 2007р.), наукових конференціях "Молоді науковці - географічній науці" (м. Київ, 2006, 2007рр.), науковій конференції "Географія, геоекологія, екологія: досвід наукових досліджень" (м. Дніпропетровськ, 2007р.), науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 90-річчю з дня заснування Українського Студентського Наукового Товариства Київського Університету Святого Володимира (м. Київ, 2008р.); Х з'їзді Українського географічного товариства "Географія в інформаційному суспільстві" (м. Київ, 2008р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 робіт, у тому числі 3 статті у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, підготовлених особисто автором, складає 2,1 др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки машинописного тексту, у тому числі 162 сторінки основного тексту, у якому міститься 5 таблиць та 8 рисунків. Дисертаційна робота містить список використаних джерел із 199 найменувань на 19 сторінках, 23 додатки на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи стратегічного планування розвитку регіону" розкрито сутність стратегічного планування розвитку регіону, розглянуто моделі стратегій розвитку регіону, досліджено регіон як об'єкт стратегічного планування, представлені методичні підходи до розробки стратегічного плану розвитку регіону, розроблено алгоритм дослідження суспільно-географічного потенціалу регіону у процесі стратегічного планування розвитку регіону.

Проаналізовано теоретико-методичні підходи до понять "стратегія", "стратегічне планування", "стратегічне планування розвитку регіону", проаналізовані відмінності між стратегічним та довгостроковим плануванням, поглиблено суспільно-географічний зміст понять "стратегічне планування розвитку регіону", "регіон", систематизовано моделі стратегій розвитку регіону, проаналізовано методичні підходи до розробки стратегічних планів розвитку регіонів.

Стратегічне планування розвитку регіону з позиції суспільної географії - це процес встановлення та досягнення стратегічної мети, цілей, пріоритетів та завдань розвитку регіону на основі використання суспільно-географічних механізмів та врахуванні суспільно-географічних аспектів розвитку регіону. Суспільно-географічні механізми розробляються за результатами аналізу внутрішніх і зовнішніх просторових зв'язків регіону, аналізу його сильних та слабких сторін, сценаріїв розвитку регіону. Стратегічне планування розвитку регіону є безперервним у часі, це означає, що протягом його здійснення можуть вноситись зміни в існуючий стратегічний план розвитку регіону.

Основними моделями, що використовуються у стратегічних планах розвитку регіонів є: інвестиційно-інноваційна, зростання, стабілізації (обмеженого росту), фокусування, глобалізації регіонального співробітництва, сталого розвитку, національна. Вибір та використання однієї або кількох моделей стратегії забезпечує достатньо засобів для досягнення цілей розвитку регіону. Обґрунтуванням для прийняття рішення про вибір моделі стратегії є проведення СВОТ-аналізу. Модель, яку передбачається використовувати, повинна підсилювати наявні позитивні та послаблювати дію негативних факторів розвитку регіону. Виходячи з результатів СВОТ-аналізу та обраних моделей розвитку, остаточно визначається стратегічні мета, цілі, пріоритети та завдання розвитку регіону, розробляється набір сценаріїв розвитку.

Регіон, як об'єкт стратегічного планування мезорівня, має ряд характерних ознак. По-перше, регіон є підсистемою національної економіки і не може розглядатись як ізольована її частина. Стратегія розвитку регіону відображає та реалізує загальнодержавні пріоритети розвитку. По-друге, регіон має певний рівень розвитку та власну спеціалізацію виробництва на національному рівні, тому стратегія розвитку регіону відображає державні регіональні пріоритети. По-третє, регіон представляє собою центральний елемент ланцюга, в якому проходять основні соціально-економічні процеси, які визначають провідні тенденції регіонального розвитку держави. Стратегічний план розвитку регіону відображає, таким чином, головні елементи територіальної організації продуктивних сил регіону та їх зв'язки. По-четверте, регіон об'єднує у собі самоврядні поселення та території, а також території загальнодержавного значення, тому стратегічне планування розвитку регіону використовує принцип субсидіарності та рекомендує розподіляти відповідальність за розвиток регіону між регіональними суб'єктами. По-п'яте, в регіоні взаємодіють різні системи управління: місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства та громадські організації. Стратегічне планування розвитку регіону дозволяє їх об'єднати для досягнення мети розвитку регіону. По-шосте, стратегічне планування сприяє створенню позитивного іміджу регіону та визначає засоби для покращення умов для здійснення господарської діяльності та проживання населення регіону.

Суспільно-географічний регіон є нелінійною системою, що має наступні якості: неможливість застосування принципу суперпозиції для прогнозування подальшого розвитку, наявність ізольованих точок рівноваги системи, властивості біфуркації та хаосу. Нелінійна система при вході в неї синусоїдального сигналу, на виході, як правило, дає сигнал із широким спектром, який містить багато коливань з різною амплітудою та фазовим зміщенням, на відміну від лінійних систем, де вихід буде складати одну синусоїду тієї ж самої частоти, що і вхідна. Таким чином, довготермінове планування базується, в основному, на аналізі стану регіону як лінійної системи: результатах ретроспективного аналізу та тенденціях розвитку. У той же час, стратегічне планування орієнтується на якісні та нелінійні характеристики, до яких належать встановлення мети та цілей розвитку, розробка різносторонніх інноваційних механізмів їх досягнення. Під час стратегічного планування здійснюється діагностика стану регіону та визначаються лінійні тенденції розвитку регіону.

Мета, відповідні їй цілі, проблеми розвитку, регіональні пропорції, соціально-економічні орієнтири, пріоритети відображаються у стратегічному плані розвитку регіону. Для здійснення цього необхідне залучення органів влади, представників громадськості та підприємницьких структур до розробки стратегічного плану. Створений на основі трьохсекторного діалогу стратегічний документ об'єднує, узгоджує та скеровує діяльність суб'єктів розвитку регіону. Відповідно до міри залучення кожного із трьох секторів, визначать методи здійснення стратегічного планування розвитку регіону, до яких належать управлінський, експертний та партнерський. Управлінський метод використовується при незначній громадській активності населення території, означає розробку документу органами влади. Під час використання експертного методу залучаються спеціалісти з галузі стратегічного планування, а також різнопрофільні аналітики, експерти та місцеві мешканці. Таким чином, розроблений стратегічний план носить високу аналітичну складову, тому дає логічну та обґрунтовану діагностику проблем регіону та відповідні способи їх розв'язання, що не обмежуються адміністративними важелями. Партнерський спосіб базується на залученні до розробки стратегічного плану трьох секторів: влади, представників бізнесу та громадськості. Цей спосіб вважається найрезультативнішим, оскільки отриманий стратегічний план стає узгодженим між регіональними суб'єктами та збалансовує територіальні інтереси.

Ключовим елементом стратегічного плану є СВОТ-аналіз, під час здійснення якого на базі узагальнений індексів та якісних критеріїв регіонального розвитку, виявляються проблеми розвитку, регіональні ресурси, можливості та загрози розвитку. Це дозволяє узагальнено розглядати базові фактори розвитку регіону, розробляти та реалізовувати сценарії розвитку регіону.

Алгоритм дослідження суспільно-географічного потенціалу регіону у процесі стратегічного планування розвитку регіону базується на дослідженні суспільно-географічних зв'язків регіону, розробці комплексної стратегії розвитку регіону та сценаріїв розвитку регіону, розробці суспільно-географічних механізмів реалізації стратегічного плану розвитку регіону (рис.1).

У другому розділі "Стратегічне планування розвитку регіону як інструмент ефективного використання його суспільно-географічного потенціалу" здійснено аналіз стратегічних планів розвитку адміністративних областей України, розроблено стратегію демографічного і соціального розвитку регіону, проаналізовано використання природних ресурсів та екологічної безпеки сталого розвитку регіону, здійснено аналіз економічного розвитку регіону у контексті переходу на інвестиційно-інноваційну модель розвитку регіону, досліджено можливості підвищення конкурентоспроможності регіону на рівні національної та світової економіки, запропоновано підхід до комплексного стратегічного планування розвитку регіону (на прикладі Вінницької області).

Дослідження двадцяти стратегій економічного та соціального розвитку адміністративних областей України показало, що проблемним питанням залишається дієвість механізмів реалізації стратегій. Це означає, що стратегічне планування розвитку регіону в Україні знаходиться на стадії впровадження. Разом із тим, це ускладнює концентрацію ресурсів регіону для досягнення національний пріоритетів розвитку країни на рівні регіону.

Розрахунки індексу конкурентоспроможності, проведені у рамках дисертаційного дослідження регіонів України за показниками соціально-економічного та інфраструктурного розвитку розмістили Вінницьку область на 12 місці серед 27 регіонів України, головними критеріями, котрі вплинули на рейтинг області, стали частка сільськогосподарської продукції (5,7% від загальноукраїнського, 2 місце серед регіонів України), щільність автомобільних доріг (5 місце), кількість працівників приватних підприємств (2,8%, 12 місце). За результатами дослідження визначено, що Вінницька область має середній рівень конкурентоспроможності серед регіонів України.

Стратегічна мета розвитку Вінницької області полягає у досягненні високого рівня якості життя населення. Вінницька область, загалом, займає лідируючі позиції соціально-економічного розвитку серед областей Подільського економічного району. Головний пріоритет - розвиток конкурентоспроможного господарства та забезпечення розвитку людських ресурсів Вінницької області. Це реалізовуватиметься при створенні сприятливих умов для ведення господарської діяльності, переходу на інвестиційно-інноваційну модель розвитку, покращенні інженерної, ринкової та соціальної інфраструктур регіону, формуванні позитивного іміджу області.

Галузями господарства області, які найсильніше впливають на досягнення стратегічних пріоритетів області є галузі міжрайонної спеціалізації: агропромисловий комплекс, машинобудування. Додатковою сферою, яка впливає на досяжність пріоритетів розвитку регіону є інженерна інфраструктура у контексті розбудови транспортно-логістичного потенціалу регіону.

Проведена індексація економічного розвитку області показала, що найвищий рівень економічного розвитку мають Вінницький (індекс економічного розвитку найвищий в регіоні), Тростянецький (індекс економічного розвитку 3,9 із 10,0), Хмільницький (2,7), Козятинський (2,0) та Крижопільський (1,9) райони.

Факторний аналіз Вінницької області показав, що основним чинником суспільно-географічного розвитку області є трудоресурсний. Також важливими чинниками є соціальний та економічний (рис. 2). Враховуючи значимість трудоресурсного фактору у загальному розвитку регіону, його роль у досягненні стратегічних пріоритетів розвитку регіону також є найбільшою. Саме тому розвиток трудових відносин, якість та рівень конкурентоспроможності трудових ресурсів прямо впливає на розвиток господарської діяльності, наявність потенціалу для розвитку інноваційних напрямків діяльності у регіоні.

Рис. 2. Характеристика значимості факторів за величиною частки їх внеску у формування суспільно-географічного розвитку області.

Сильними сторонами економіки області є потужний розвиток агропромислового комплексу (АПК), наявність трудових ресурсів. Слабкими сторонами - тенденція зменшення промислового та аграрного потенціалу області, висока зношеність виробничих фондів, недостатність капіталовкладень, особливо у периферійних територіях, нерівномірність та невідповідність суспільним потребам розвитку продуктивних сил по різних територіях регіону.

Рис. 3. Полюси росту продуктивних сил Вінницької області.

Можливостями для області є інноваційний розвиток АПК, покращення інвестиційного іміджу області та залучення інвестицій у АПК, машинобудування та інфраструктуру регіону, експортна орієнтація АПК області. Загрозами для обласної економіки є імовірність надмірної концентрації продуктивних сил у м. Вінниці та її приміській зоні, відтік робочої сили за межі області, техногенні катастрофи. Кластерний аналіз регіональної структури суспільно-географічного комплексу здійснено на основі аналізу 46 показників соціально-економічного розвитку районів області. За цією методикою кожен із 27 адміністративних районів Вінниччини послідовно об'єднується у групи на основі мір подібності. За результатами кластерного аналізу виявлено 8 груп районів, які мають територіальне сусідство та/або близьку міру подібності за критерієм евклідової відстані (рис. 3). При співставленні індексів економічного розвитку регіону, груп районів, отриманих за результатами кластерного аналізу та розподілу факторних навантажень на суспільно-географічний розвиток районів області, виділено полюси росту та територіальні групи адміністративних районів. Вісім міст є полюсами росту регіону: Вінницький - поліфункціональний інвестиційно-інноваційний полюс росту, Ладижинський - електроенергетичний полюс росту, Хмільницький - інвестиційно-рекреаційний полюс росту, Козятинський, Гайсинський, Немирівський, Крижопільський - промислово-виробничі полюси росту, Могилів-Подільський - виробничо-транскордонно-логістичний полюс росту. Міста Бар, Бершадь, Жмеринка, Калинівка, Тиврів, Тульчин та полюси росту є основними містами та центрами провідних районів області. Полюси росту є точками тяжіння для 5 супутникових адміністративних районів - Літинського, Мурованокуриловецького, Шаргородського, Томашпільського, Чернівецького. Інші 8 районів та їх центри - Липовецький, Погребищенський, Оратівський, Іллінецький, а також Ямпільський, Піщанський, Чечельницький, Теплицький віднесено до периферійних районів.

Отже, суспільно-географічні аспекти розміщення продуктивних сил характеризується наявністю територіально пов'язаних у Вінницькій області та близьких за подібністю показників соціально-економічного розвитку територій полюсів росту, основних міст, провідних районів, супутникових районів, що тяжіють до полюсів росту та периферійних районів.

Відповідно до СВОТ-аналізу (табл. 1) сформовано три сценарних варіанти розвитку регіону: інерційний, оптимістичний та песимістичний сценарії.

Інерційний сценарій базується на використанні сильних сторін та можливостей при одночасній дії слабких сторін та загроз розвитку регіону. Досягнення стратегічної мети здійснюватиметься шляхом поступового розвитку господарства регіону, стимулювання попиту на продукцію області. Інвестиційно-інноваційна модель розвитку впроваджуватиметься поступово, у зв'язку із чим високі конкурентні позиції лише частково будуть досягнуті в період стратегічної перспективи, обсяг промислового виробництва у 2015 році прогнозується на рівні 2 млрд. грн.

Песимістичний сценарій ґрунтується на максимальному впливі слабких сторін та загроз на розвиток регіону, за його реалізації сильні сторони та можливості не матимуть вирішального значення. Цей сценарій призведе до зосередженні низькотехнологічних виробництв у кількох промислових містах, у той час, як розвиток інших полюсів росту області та територій буде сповільнено. Оптимальне використання внутрішніх ресурсів регіону та впровадження інвестиційно-інноваційної моделі не буде досягнуто. Регіон матиме лише кілька конкурентних переваг, які буде важко використати, обсяг промислового виробництва у 2015 році прогнозується на рівні 1,5 млрд. грн.

Таблиця 1. Вихідна матриця СВОТ-аналізу соціально-економічного розвитку Вінницької області

Оптимістичний сценарій ґрунтується на максимальному використанні сильних сторін та можливостей регіону та мінімізації слабких сторін і загроз. Для його реалізації необхідна активізація діяльності органів управління, їх співробітництво з громадським та приватним секторами. У такому сценарії стане можливим досягнення бюджетної самодостатності, формування соціально відповідального підприємництва, ефективне функціонування механізму взаємодії громадськості, підприємництва та місцевої влади. Під час реалізації оптимістичного сценарію відбуватиметься збільшення рівня оплати праці, ріст зайнятості шляхом працевлаштування на новостворених та існуючих підприємствах. Міграційні потоки спрямовуватимуться, головним чином, в місця найвищого рівня оплати праці та, відповідно, високої якості проживання (це, головним чином, полюси росту). Інвестиційно-інноваційний розвиток господарства буде забезпечувати потребу у нових робочих місцях та високу конкурентоспроможність області. Розвиток регіону буде спрямовано на чітко сфокусовану, узгоджену між заінтересованими суб'єктами, відповідну меті та цілям розвитку регіону, діяльність. Пріоритетними стануть залучення інвестицій у промисловість та сільське господарство, транспортну та соціальну інфраструктуру, переробну промисловість полюсів росту. Під час реалізації сценарію створюватимуться належні умови для функціонування сільськогосподарського ринку, проживання населення регіону, розвитку бізнесу та громадської активності. Досягнення цілей розвитку регіону можливе впродовж стратегічної перспективи, обсяг промислового виробництва у 2015 році прогнозується на рівні 2,4 млрд. грн.

У третьому розділі "Шляхи удосконалення стратегічного планування розвитку регіону" викладено концептуальні основи стратегічного планування розвитку регіону, здійснено обґрунтування стратегії його суспільно-географічного розвитку, проаналізовано засоби державного регулювання стратегічного планування розвитку регіону, висвітлено шляхи подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи та розроблено суспільно-географічні механізми реалізації стратегічного плану розвитку регіону.

Стратегічне планування розвиток регіону є інструментом реалізації людських, природних, виробничих ресурсів та просторового положення регіону. Цей інструмент, із однієї сторони, створює підґрунтя для рівноправного діалогу між управлінським, корпоративним та громадським секторами, із іншого, є засобом презентації регіону та формування іміджу для зовнішнього середовища.

Головними елементами стратегічного плану (стратегії) розвитку регіону є майбутнє бачення регіону, що включає мету, місію, пріоритети розвитку регіону; виклад перешкод на шляху втілення бачення, що представляє собою діагностику стану регіону та тенденцій розвитку господарства, природного потенціалу та соціальної сфери регіону. Визначення проблем розвитку регіону стає основою для розробки майбутньої стратегії. Така діяльність передбачає застосування філософії розвитку від майбутнього до сьогодення. Сильні сторони регіону виступають як базис та елементи, що сприяють досягненню визначеної мети, а слабкі сторони потребують мінімізації їх впливу. Зовнішнє середовище регіону надає сприятливі можливості та містить загрози розвитку. Отже, регіон, із однією сторони, має потенціал розвитку, який недостатньо проявляється через існування слабких сторін, із іншої, потенціал регіону може бути ефективно використаний за умови використання можливостей та мінімізації загроз. Можливостями є, передусім, доступ до нових ринків, залучення додаткових внутрішніх та зовнішніх інвестицій, підвищення купівельної спроможності споживачів, розвиток людських ресурсів. Загрозами є низька конкурентоспроможність продукції та послуг регіону на рівні національної та світової економіки, що може нівелювати сприятливі можливості доступу до нових ринків.

Обґрунтування стратегії суспільно-географічного розвитку здійснено на основі розробки сценаріїв розвитку чотирьох пріоритетних галузей розвитку регіону. Сценарії розвитку сільського господарства мають три варіанти розвитку: експортно-орієнтований, виробництва екологічно чистої продукції, розвиток селекційної та племінної діяльності. Сценарії розвитку промисловості зорієнтовані на розвиток харчової промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Сценарії розвитку туристичної сфери включають розвиток зеленого туризму, екологічного туризму, закладів курортного оздоровлення. Сценарії розвитку інженерної інфраструктури включають розвиток міжнародних автотранспортних коридорів №№3 та 5, будівництво автодороги із м. Вінниці до м. Києва, розвиток авіасполучення та телекомунікаційних мереж.

Державне регулювання стратегічного планування розвитку регіону в Україні здійснюється за участю органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Законодавча влада здійснює формування правової основи для організації процесів планування та прогнозування територіального розвитку. Виконавча влада здійснює формування Державної стратегії соціально-економічного розвитку, галузевих стратегій розвитку, прогнозів та програм соціально-економічного розвитку держави та регіонів. До компетенції місцевих органів влади входить участь у розробці та затвердженні регіональних (обласних) та місцевих (районних, міських, сільських та селищних) стратегій розвитку.

Суспільно-географічні аспекти розміщення продуктивних сил регіону (на прикладі Вінницької області), полягають у об'єднанні територій області у пов'язані між собою територіальні групи: полюси росту, території, що тяжіють до полюсів росту (супутникові території), периферійні території (периферія). Суспільно-географічний механізм передбачає використання зазначених груп у процесі стратегічного планування розвитку регіону.

Отримання даних про наявність та характеристики територіальних груп може бути реалізовано за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Поданий у даній роботі алгоритм дослідження суспільно-географічного потенціалу регіону для здійснення стратегічного планування розвитку регіону, під час практичного застосування у процесі управління регіоном, може бути перенесений на комп'ютерну техніку. Це дозволить у реальному часі визначати рівень розвитку та взаємозв'язки територій регіону, ступінь досягнення стратегічних пріоритетів, наявність та склад територіальних груп. Доцільне використання інформації про територіальну спеціалізацію виробництва кожної територіальної групи, стан економіки та соціальної сфери, тенденції та їх відповідність цілям стратегічного плану, інформації про поточні тенденції розвитку регіону. Далі, відповідно до результатів СВОТ-аналізу та моделей стратегій розвитку формуються сценарії розвитку полюсів росту - на основі активної відкритої інвестиційно-інноваційної стратегії зростання, супутникових територій - на основі відкритої активної стратегії зростання, базованій на концепції сталого розвитку, периферії - на основі активної відкритої національної пасивної стратегії зростання.

Концептуально, взаємодію між територіальними групами можна представити наступним чином. Полюси росту виконують функцію виробника матеріальних благ для внутрішнього ринку та на експорт, формують міжрегіональну виробничу спеціалізацію. Супутникові території, через свою близькість до полюсів росту, виконують роль буфера між ними та периферійними територіями, переймаючи інновації виробництва, забезпечуючи полюси росту необхідними ресурсами (природними ресурсами, людськими ресурсами), керуючись у своїй діяльності концепцією сталого розвитку, яка сприяє стабілізації та покращенню виробничої діяльності та екологічної ситуації полюсів росту. Роль периферійних територій полягає у їх розвитку, як головних осередків поширення духовних та культурних благ регіону, осередків формування фізично та духовно здорових людей, таким чином, забезпечуючи історично-цілісну інтеграцію населення регіону, розвиток національної свідомості населення. Матеріальні блага та регіональний прибуток, які забезпечують, головним чином, полюси росту, розподіляються відповідно до оцінки вкладу кожного елементу територіальної групи у сталий та культурний розвиток регіону. Можливості подальшого використання природного середовища пропонується надавати відповідно до результатів оцінки вкладу кожного елементу територіальної групи у сталий розвиток регіону. Можливості використання набутих культурних благ регіону не обмежуються штучно, проте, рівень їх розвитку залежить від отриманого регіоном прибутку.

Реалізація стратегії, таким чином, для полюсів росту включає прискорений розвиток шляхом реалізації інвестиційно-інноваційної моделі: налагодження виробництва конкурентоспроможної продукції за новітніми технологіями, з одночасним стимулюванням ефективного використання ресурсів усіх територій регіону; ефективне залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій; збільшення і використання людського потенціалу регіону; створення сприятливих умов для ведення бізнесу; розвиток ринкової інфраструктури та фінансового ринку; використання транспортно-логістичного потенціалу регіону та створення міжнародних автотранспортних коридорів, розвиток авіасполучення; поліпшення соціального обслуговування населення.

Для забезпечення дієвості зазначених механізмів необхідно здійснювати маркетингові заходи для формування позитивного іміджу регіону. Створення привабливого іміджу регіону необхідно для усіх територіальних груп, зокрема, щодо формування привабливості для людини-гостя, для ведення бізнесу, праці у регіоні. Зазначені заходи стимулюватимуть підвищення економічного розвитку регіону, посилення його конкурентних позицій, покращення якості життя населення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені суспільно-географічні аспекти стратегічного планування розвитку регіону, розроблено методику дослідження регіонального розвитку для визначення суспільно-географічних механізмів досягнення цілей розвитку регіону (на прикладі Вінницької області). Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків та узагальнень, які мають практичний характер і можуть використовуватися у процесі стратегічного планування розвитку регіону:

1. Стратегічне планування розвитку регіону є об'єктивно необхідним інструментом розвитку регіону, який дозволяє відповідати на сучасні економічні та управлінські виклики. Цей інструмент дозволяє ефективно розробити план заходів щодо інтенсивного розвитку регіону: досягнення високого рівня конкурентоспроможності регіону, запровадження інновацій у господарській діяльності в регіоні, залучення інвестицій у регіон, відновлення економічного зростання регіону, стабілізація екологічної ситуації та комплексне покращення якості життя населення регіону.

2. Суспільно-географічний регіон, як система, характеризується нелінійністю розвитку. Цю систему об'єднує стратегічна мета розвитку, що дозволяє скерувати розвиток регіону у вибраному напрямку. Це здійснюється шляхом відбору кількох пріоритетних напрямків розвитку регіону. Елементи стратегічного плану розвитку регіону, що є організуючими у процесі управління розвитком регіону, а також представляють регіон за його межами, це мета, місія розвитку регіону, цілі, пріоритети та завдання його розвитку.

3. Встановлено, що використання трьохсекторної моделі влада-громадськість-підприємництво забезпечує проведення конструктивного діалогу між основними суб'єктами розвитку регіону, що дозволяє розробити узгоджений план досягнення пріоритетів розвитку регіону із ефективним залученням управлінського, господарського, природно-ресурсного, громадського та підприємницького потенціалу. Застосування партнерського підходу забезпечує розробку дієвого та інноваційного стратегічного плану розвитку регіону.

4. Алгоритм дослідження суспільно-географічного потенціалу регіону у процесі стратегічного планування розвитку регіону,складається із аналітичної та прикладної частини. У аналітичній частині досліджуються суспільно-географічні взаємозв'язки територій регіону, розробляються шляхи досягнення стратегічних цілей розвитку регіону. Основним способом оптимізації здійснення стратегічного управління є використання суспільно-географічних зв'язків у процесі розробки та реалізації стратегічного плану розвитку регіону.

5. Результати аналізу стану розробки стратегій розвитку регіонів України свідчать про те, що інструмент стратегічного планування розвитку регіону використовується недостатньо. Регіональні стратегії розвитку відображають мету, цілі, місії, регіональні проблеми та перспективи, пріоритети розвитку регіону, часто мають визначені заходи щодо реалізації стратегій. Проте, більшості стратегій розвитку областей України бракує дієвих механізмів їх реалізації.

6. У роботі запропоновано власну методику та визначено рівень конкурентоспроможності регіонів України. В онові методики - підрахунок індексів конкурентоспроможності кожного регіону на основі показників розвитку господарства, інфраструктури та соціальної сфери розвитку регіонів. Визначено, що Вінницька області, займає середню позицію - 12 місце із 27. Конкурентні позиції Вінницької області високі за рахунок значної частки продукції АПК та достатнього розвитку транспортної інфраструктури.

7. У дослідженні визначено тенденції, рівні та стратегічні напрямки розвитку демографічної, соціальної сфер розвитку Вінницької області, рівень екологічної безпеки, проведена індексація економічного розвитку, СВОТ-, факторний та кластерний аналіз регіону, визначено полюси росту, визначено ролі та співвідношення у розвитку області її адміністративних районів, які було об'єднано у територіальні групи. У результаті дослідження виявлено провідну роль у економічному та соціальному розвитку регіону 14 основних міст, 8 з яких є полюсами росту продуктивних сил регіону, виявлено 5 супутникових адміністративних районів, які тяжіють до полюсів росту та 8 периферійних районів. Для досягнення стратегічно мети доцільно посилювати господарську діяльність м. Вінниці та полюсів росту, створювати підприємства інноваційної спрямованості, поглиблювати агропромислову спеціалізацію області та визначити пріоритетним розвиток інфраструктури супутникових районів.

8. Завданням розвитку регіону є забезпечення економічної успішності та досягнення високого рівня якості життя населення. Головний ресурс у цьому процесі - трудовий потенціал регіону, тому його розвиток є пріоритетним. Для досягнення мети необхідно підвищувати конкурентоспроможність регіону шляхом впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Головними напрямом покращення економіки регіону є оптимізація інженерної та соціальної інфраструктури відповідно до європейських стандартів, підвищення інвестиційної активності регіону, розподілу відповідальності за розвиток регіону між громадськістю, підприємницькими структурами та владою.

9. Пріоритетними сферами розвитку регіону є агропромисловий комплекс (сільське господарство, харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування), транспорт (автомобільний, залізничний та авіаційний), туризм. Реалізація пріоритетів передбачає формування інвестиційних проектів районів, міст та сіл з пропозиціями ведення господарської діяльності, створення та відновлення об'єктів інфраструктури, стимулювання інноваційної діяльності через розвиток інноваційно-орієнтованих підприємств та дослідних установ.

10. Розроблено сценарії розвитку регіону: інерційний, песимістичний та оптимістичний. Інерційний сценарій реалізовуватиметься за відсутності активної інвестиційної політики та інтенсивного використання ресурсів регіону. У такому разі стратегічну мету буде досягнуто лише частково протягом стратегічної перспективи, обсяг промислового виробництва, у 2015 році, за прогнозом, складатиме 2 млрд. грн. Песимістичний сценарій передбачає стагнацію розвитку регіону і поглиблення територіальних диспропорцій розвитку, зниження людського потенціалу та зниження промислового виробництва до рівня 1,5 млрд. грн. у 2015 році. Оптимістичний сценарій передбачає досягнення стратегічних цілей розвитку регіону та значний ріст промислового виробництва до рівня 2,4 млрд. грн., у 2015 році, що вимагає посиленого розвитку економіки, та ефективного використання інвестиційного потенціалу, впровадження інновацій.

11. Галузеві сценарії розвитку регіону (на прикладі Вінницької області) передбачають пріоритетність розвитку експортно-орієнтованого, високотехнологічного та органічного агропромислового виробництва, розвиток інноваційних напрямків у машинобудуванні, розвиток транспортної інфраструктури та туризму. Суспільно-географічний механізм реалізації стратегії полягає у комплексі дій регіональної влади щодо використання для розвитку регіону у межах полюсів росту області - інвестиційно-інноваційної стратегії, на супутникових територіях - стратегії сталого розвитку та на периферійних територіях - національної стратегії, що створить умови для реалізації стратегічного плану розвитку регіону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Луць В. М. Структура дослідження суспільно-географічних аспектів стратегічного планування розвитку регіону / В.М. Луць // Економічна та соціальна географія. Наук. зб. / Ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред.) та ін. - К., 2007. - № 57. - С. 52-53.

2. Луць В. М. Сутність стратегічного планування суспільно-географічного розвитку регіону / В.М. Луць // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія географія. - К., 2007. - Вип. 54. - С. 50.

3. Луць В.М. Комплексне стратегічне планування розвитку Вінницької області / В.М. Луць // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія "Географія". - Вінниця, 2008. - С. 186-191.

Матеріали наукових конференцій:

4. Луць В.М. Стратегічне планування як спосіб реалізації суспільно-географічного потенціалу регіону: суть процесу // Менеджмент розвитку громад. Збірник матеріалів ІІ Національної конференції (Чернівці, 21-22 жовтня 2006 року) / Гол. ред. проф. В. Фісанов / Буковинська Партнерська Агенція. - Чернівці, 2006. - С. 81-88.

5. Луць В.М. Сутність стратегічного планування суспільно-географічного розвитку регіону // ["Молоді науковці - географічній науці"] (Київ, 27-28 жовтня 2006 року). - К.: ВГЛ "Обрії", 2006. - С. 128.

6. Луць В.М. Стан розробки стратегій соціально-економічного розвитку регіонів України // Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матеріали IV Всеукраїнської наукової конференції (Київ, 16-17 травня 2007 року) / За ред. проф. Я.Б. Олійника. - К.: ВГЛ "Обрії", 2007. - С. 42-43.

7. Луць В.М. Використання суспільно-географічних досліджень у стратегічному плануванні розвитку регіону // Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів, присвяченої 175-річчю від дня народження видатного дослідника Придніпров'я Олександра Поля ["Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень"] / За ред. проф. Л. І. Зеленської. - Д.: Вид-во ДНУ. - Дніпропетровськ, 2007. - Вип. 4. - С. 284-287.

8. Луць В.М. Стратегічне планування трудового потенціалу Вінницької області. Регіональні аспекти // ["Молоді науковці - географічній науці"] (Київ, 24-25 жовтня 2007 року). - К.: ВГЛ "Обрії", 2007. - С. 93-96.

9. Луць В.М. Суспільно-географічні аспекти стратегічного планування економічного розвитку Вінницької області // Географія в інформаційному просторі. Зб. наук. праць. У 4-х тт. - К.: ВГЛ "Обрії", 2008. - Т 2. - С. 304-307.

10. Луць В.М. Стратегічне планування соціальної сфери розвитку Вінницької області // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 90-річчю з дня заснування Українського Студентського Наукового Товариства Київського Університету Святого Володимира. Вип. VI: У 4-х част. / За заг. ред. проф. О.К. Закусила. - К.: ВГЛ "Обрії", 2008. - Ч.1.- С. 76-78.