Регіональний розвиток житлово-комунального господарства України: суспільно-географічне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Петрук Євген Вікторович

Київ, 2011 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В житлово-комунальному комплексі (ЖКК) країни функціонує кілька тисяч підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних фондів держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення країни. Комплекс значною мірою визначає умови життя населення, розвитку регіонів і рівень функціонування господарства України в цілому. Підприємства та організації ЖКК різних форм власності в сучасних умовах надають населенню понад 40 видів послуг на суму понад 6 млрд. гривень щороку.

Житлово-комунальний комплекс - це важлива складова суспільно-географічного комплексу регіону, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. У господарському комплексі ЖКК вирізняється особливим соціальним значенням (ефективність його фінансування обумовлює рівень задоволення потреб конкретної людини першочерговими послугами), високим рівнем комплексності та складністю структури (у т. ч., територіальної). Саме він є важливою складовою розвитку населених пунктів та впливає на формування багатьох інших галузей господарства держави.

Вивчення комплексу важливе у зв'язку із його кризовим станом та необхідністю науково-обґрунтованого реформування та ефективного керування. Для сучасної України та її регіонів характерними є територіальні диспропорції їх соціального розвитку визначені рівнем розвитку житлово-комунального господарства (ЖКГ).

Регіональний розвиток у найближчій перспективі повинен передбачати забезпечення населення житлом та підвищення якості комунальних послуг. Інтенсивний розвиток ЖКГ залежатиме від розробки та впровадження ефективної регіональної політики та оптимізації територіальної системи управління суспільним розвитком.

Однак поки що, низько ефективним залишається становлення організаційного територіального механізму регулювання розвитком ЖКГ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад регіонального розвитку та обґрунтування шляхів удосконалення функціональної структури житлово-комунального господарства України з позицій суспільної географії. Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні задачі:

- з'ясувати сутність регіонального житлово-комунального комплексу;

- визначити чинники, що впливають на розвиток ЖКГ;

- доповнити методику дослідження регіональних ЖКГ;

- здійснити регіональний суспільно-географічний аналіз розвитку ЖКГ України;

- розробити прогноз регіонального розвитку ЖКГ України;

- обґрунтувати стратегічні напрями удосконалення функціональної структури ЖКК регіонів країни.

Об'єктом дослідження є житлово-комунальне господарство України.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні суспільно-географічні аспекти регіонального розвитку ЖКГ України.

Теоретичною основою дисертації стало вивчення і творче переосмислення основних досягнень сучасної суспільно-географічної науки щодо розвитку ЖКК.

Інформаційною базою дослідження є нормативні документи державних органів управління, які регулюють регіональний розвиток ЖКГ, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з регіональних питань функціонування і реформування ЖКГ.

Методи дослідження. Для дослідження використовувався системний підхід та структурний аналіз як основні міждисциплінарні методи наукового дослідження, а також статистичний, абстрактно-логічний, систематизації, історичний, соціологічний та ін.

Для аналізу чинників, виявлення сили їх впливу, виділення репрезентативних показників дослідження регіональних ЖКК застосовано факторний аналіз. Для аналізу та оцінки розвитку ЖКК регіонів використовувались такі методи: історичний, статистичний, порівняльно-географічний, наукової систематизації, нормативний та інші. Застосовано методи регіонального та локального аналізу, картографічний, порівняльно-статистичні, математичні та інші методи. Для розробки прогнозу використовувався кореляційно-регресійний метод. Широке застосування математичних методів (факторний аналіз, екстраполяція, кореляція і регресійний аналіз та ін.) застосовано у процесі обробки первинних статистичних даних, розробці і складанні таблиць, картосхем, виявленні елементів функціонально-компонентної, функціонально-територіальної структури ЖКК. При оцінці регіональних особливостей розвитку ЖКК використано групування та ранжирування регіонів за рівнем розвитку комплексу та ступенем задоволення ним відповідних потреб населення. Розробка стратегічних напрямів удосконалення управління регірнальним розвитком ЖКК пов'язана із застосуванням методу варіативного прогнозу та суспільно-географічного моделювання. Наукова новизна одержаних результатів. У результаті дисертаційного дослідження...

Вперше:

- уточнено понятійно-термінологічний апарат суспільно-географічної науки через поглиблення визначення поняття «регіональний житлово-комунальний комплекс» як складової господарського комплексу регіону, сформованої взаємодією житлового фонду, підприємств та установ комунального обслуговування, відповідної інфраструктури спрямованої на задоволення житлово-комунальних послуг населення;

- розроблено авторську методику суспільно-географічного дослідження регіонального ЖКГ, яка передбачає виявлення й дослідження функціональної структури регіонального ЖКК і розробку системи заходів з метою її удосконалення.

Удосконалено:

- наукові підходи до аналізу регіонального розвитку ЖКГ шляхом визначення особливостей, завдань та напрямів подальшого розвитку виділених автором груп регіонів за рівнем надання житлово-комунальних послуг;

- прогноз розвитку ЖКГ регіонів України з використанням методу множинної регресії та виходячи із результатів групування регіонів України за рівнем розвитку їх ЖКГ.

Дістали подальший розвиток:

- систематизація та оцінка чинників регіонального розвитку ЖКГ України із використанням факторного аналізу що дозволило через підібрані відповідні критерії та показники виявити його просторові особливості, наявні територіальні диспропорції;

- стратегічні напрями удосконалення регіонального розвитку житлово-комунального господарства України.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати є науковим підґрунтям оптимізації регіонального розвитку житлово-комунального комплексу України, регіонального управління комплексом, реалізації державної політики у сфері продукування та надання житлово-комунальних послуг, прогнозування та моніторингу регіонального розвитку ЖКГ. Основні положення і висновки можуть бути використані відповідними комітетами та відділами Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Адміністрації Президента України, управліннями та відділами обласних та районних державних адміністрацій для підвищення ефективності регулювання та управління ЖКГ, розробки та реалізації заходів, спрямованих на його розвиток.

Практичні рекомендації щодо регіонального розвитку житлово-комунального комплексу використовуються в навчальному процесі географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №050/1053-30 від 10 грудня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору. До найбільш важливих досягнень здобувача слід віднести розробку методики визначення кількісно-якісної оцінки житлово-комунального господарства регіону, розробку методичного забезпечення вибору цілей програмних заходів розвитку житлово-комунального господарства регіону, що дозволяє подолати територіальні диспропорції у розвитку житлово-комунального господарства регіону.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені і обговорювались на: X з'їзді Українського географічного товариства «Географія в інформаційному суспільстві» (Київ, 2008), Міжнародній науковій конференції "Молоді науковці - географічній науці" (Київ, 2009), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (м. Луцьк, 2010).

Публікації. Основні результати дисертації знайшли своє відображення в 5 наукових працях загальним обсягом 2,1 д. а, з них 3 - у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації - 174 сторінки, в тому числі 25 рисунків, 15 додатків. Список використаних джерел становить 188 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові засади суспільно-географічного дослідження житлово-комунального господарства” виявлена суспільно-географічна сутність ЖКК, вивчено рівень вивчення особливостей розвитку ЖКГ, розроблено методичні підходи суспільно-географічного вивчення регіонального розвитку ЖКГ.

Необхідність зокрема, суспільно-географічного вивчення ЖКК обумовлена високим рівнем комплексності галузі.

Для нього характерним є різноманіття виробничих та інфраструктурних зв'язків, тісний взаємозв'язок із іншими складовими суспільно-географічних комплексів усіх ієрархічних рівнів.

ЖКГ у найбільш узагальненому вигляді поділяють на житлове та комунальне господарство. Особливість житлового фонду полягає в тому, що він сам є об'єктом споживання, тоді як інші речові елементи єдиного народногосподарського комплексу лише забезпечують задоволення потреб населення. Діяльність комунального господарства підпорядкована створенню оптимальних умов для праці, відпочинку, побуту, дозвілля людей. Провідними підгалузями комунального господарства є газопостачання, водопровідно-каналізаційне господарство, готельне господарство.

Регіональний житлово-комунальний комплекс - це складна, багатогалузева, соціально-економічна структура господарського комплексу регіону, сформована взаємодією житлового фонду, підприємств та установ комунального обслуговування, відповідної інфраструктури та спрямована на задоволення житлово-комунальних потреб населення.

Територіальна взаємодія об'єктів ЖКГ між собою і розселенням населення утворюють елементи територіальної структури: райони, зони, міжрайонні і районні центри та сільські пункти. Функціонування житлово-комунального господарства має яскраво виражену територіальну спрямованість, зумовлену дією ряду регіональних чинників, пов'язаних з обслуговуванням людей, які проживають у поселеннях міського і сільського типу і мають бути забезпеченими сприятливими умовами життєдіяльності. Рівень розвитку ЖКГ території у значній мірі визначає відтворення робочої сили, темпи розвитку та ефективність суспільного виробництва. Доцільне розміщення об'єктів ЖКГ, формування оптимальних взаємозв'язків між ними визначає необхідність забезпечення управлінського супроводу формування різних складових територіальної структури ЖКГ.

Розвиток ЖКГ країни та її регіонів у значній мірі зумовлений рівнем розвитку його територіальних осередків та ролі у структурі територіальних господарських комплексів, демографічного потенціалу території, тенденцій і закономірностей формування доходів населення, структури витрат домогосподарств, господарського розвитку в цілому.

Існують значні територіальні відміни у рівні забезпеченості населення житлом та комунальними послугами. Це визначається особливостями суспільно-географічного положення населених пунктів, забезпеченням необхідними для розвитку ЖКГ природними ресурсами, розвитку систем розселення різних ієрархічних рівнів, ефективністю господарської діяльності та рівнем життя населення, історико-географічними особливостями розвитку території, демографічною ситуацією.

Програма суспільно-географічного дослідження ЖКГ передбачає виявлення його сутності як об'єкта географічного дослідження, аналіз доробку у сфері вивчення комплексу та з'ясуванні питань недостатньо опрацьованих наукою, аналіз та суспільно-географічну оцінку розвитку ЖКГ України, його регіональні відміни та особливості, з'ясування ефективності функціонування, розвитку окремих компонентів комплексу, його просторових особливостей та відповідності потребам розвитку регіонів системи управління ЖКГ на різних ієрархічних рівнях, що передбачає розробку напрямів її удосконалення. Суспільно-географічне дослідження ЖКГ країни передбачає застосування системи методів, які можна поділити на загальнонаукові і спеціальні. Основними загальнонауковими методами, крім виділених вище системного підходу та структурного аналізу, є статистичний, абстрактно-логічний, систематизації, історичний, соціологічний та ін. Серед спеціальних слід виділити: картографічний, порівняльно-географічний, регіонального та локаційного аналізу, математико-географічні: нормативний, прогнозування, та інші.

У другому розділі “Аналіз і оцінка регіонального розвитку житлово-комунального” виділено чинники, які визначають регіональний розвиток ЖКГ, виявлено групи найбільш вагомих з них та сил їх впливу, здійснено аналіз розвитку провідних галузей ЖКГ, дано оцінку регіонального розвитку ЖКГ України. Визначення особливостей сучасного розвитку ЖКГ України та напрямів його оптимізації потребує виявлення впливу відповідних чинників на його формування.

Складність дослідження ЖКГ, зокрема, пов'язана із тим, що на його розвиток впливає значна кількість різнопланових та складно впорядкованих чинників. На нашу думку визначальними чинниками: є суспільно-географічне положення, природні ресурси, трудові ресурси, розвиток системи розселення, урбанізація, ефективність господарської діяльності, виробнича спеціалізація території, особливості історичного розвитку, розвиток ринкової інфраструктури, підприємницька активність, фінансове забезпечення, технологічне та технічне забезпечення, науково-технічний прогрес, рівень життя населення, демографічна ситуація.

Для визначення найбільш суттєвих чинників, які впливають на розвиток ЖКГ застосований метод факторного аналізу. Здійснені обрахунки, свідчать про те, що провідними для розвитку ЖКГ в Україні та її регіонах є чинники фінансового характеру. Особливо вагомими з них є період погашення дебіторської та кредиторської заборгованості місцевих підприємств житлового господарства, комунальної теплоенергетики, водопровідно-каналізаційного господарства та обсяги фінансування цих об'єктів за рахунок коштів державного бюджету, 2004-2008 рр.

Іншим чинником є стан житлового фонду, інфраструктури комунального господарства та ефективність використання спожитих галуззю ресурсів - площа старого та аварійного житлового фонду України та питомих витрат палива, тепла, електроенергії у мережах.

Третій чинник - ефективність виробництва та надання послуг населенню ЖКГ - рентабельність виробництва з урахуванням дотації підприємств житлового господарства, рівень відшкодування собівартості тарифом підприємств житлового господарства.

Підвищення якості надання населенню комунальних послуг та забезпечення його потреб у житлі може бути досягнуто за рахунок розробки та впровадження більш ефективних механізмів залучення фінансових ресурсів, технічної модернізації галузі та переоснащення й залучення передового досвіду управління підприємствами із надання відповідних послуг. На нашу думку, підготовка менеджерів, зорієнтованих на роботу в умовах високо конкурентного ринку та нових технологій управління підприємствами ЖКГ - один із складних, але найбільш ефективних, методів поліпшення роботи галузі.

Виявлення регіональних відмін розвитку ЖКГ здійснено нами у відповідності до результатів проведеного факторного аналізу із застосуванням методу бальної оцінки. Для кожного регіону країни були розраховані рейтингові бали за кожним виділеним чинником та загальний рейтинг регіону щодо розвитку ЖКГ. Для показників, які відображають стимулюючий вплив на розвиток ЖКГ (обсяги фінансування об'єктів ЖКГ за рахунок коштів державного бюджету, рівень відшкодування собівартості тарифом, рентабельність виробництва з урахуванням дотації та інші) ранг рейтингу розраховувався шляхом присвоєння найвищого рангу найбільшому показнику, а для показників, які відображають дестимулюючий вплив (втрати палива, тепла, води, відсоток котлів з терміном експлуатації більше 20 років та інші) навпаки.

Складений рейтинг регіонів України за рівнем розвитку ЖКГ за показникам 2004-2008 рр. показує, що найкращий стан ЖКГ характерний на сьогодні для м. Київ, Чернігівської, Полтавської та Тернопільської областей. Зокрема, м. Київ та Чернігівська область вирізняються найвищими рейтингами щодо фінансового стану підприємств ЖКГ, а Тернопільська - їх технічного стану.

Високий рейтинг мають такі регіони країни - Сумська, Миколаївська, Кіровоградська, Хмельницька, Черкаська, Одеська, Івано-Франківська, Херсонська, Запорізька області та м. Севастополь. Ці регіони характеризує не високий рівень фінансування з державного бюджету, але вони у більшості випадків мають високий рейтинг за технічним станом підприємств ЖКГ та його інфраструктури, зокрема Одеська область отримала найвищий рейтинг у країні за ефективністю продукування та надання послуг у сфері ЖКГ.

Для АР Крим, Харківської, Вінницької, Донецької, Київської, Волинської, Луганської та Рівненської області характерний рейтинг дещо нижчий за середній по країні. Особливістю є те, що деякі з них мають найвищу частку фінансування ЖКГ з державного бюджету. Серед них Харківська область, що має одну з найвищих в країні часток фінансування з державного бюджету, але характеризується найгіршим рейтингом серед регіонів України щодо технічного стану ЖКГ та його інфраструктури.

Значно гірший за середній для регіонів України рейтинг щодо розвитку ЖКГ у 2009 р., мають Дніпропетровська та Чернівецька області. За трьома групами показників, для них характерні нижчі за середні по країні показники. Особливо складним є технічний стан підприємств ЖКГ, його інфраструктури на низька ефективність виробництва та надання відповідних послуг населенню. Регіони, які посіли місця у трьох останніх групах рейтингу потребують розробки та нагального впровадження регіональних програм відновлення та розбудови ЖКГ. Програми, насамперед, мають визначити заходи із залучення фінансових ресурсів на розбудови інфраструктури ЖКГ, технічного переоснащення його підприємств та закладів, підвищення ефективності задоволення потреб споживача. Ігнорування його проблем з боку апарату держуправління тягне за собою глибокі господарські, соціальні та екологічні наслідки, відображає недалекоглядність регіональної політики.

У третьому розділі “Напрями удосконалення управління житлово-комунальним господарством” визначено особливості реалізації реформи житлово-комунального господарства України, здійснено прогноз розвитку ЖКК регіонів України, запропоновано стратегічні напрями удосконалення регіонального розвитку житлово-комунального комплексу України.

Рис. - Регіональний розвиток житлово-комунального господарства України у 2004-2009 рр.:

За період з початку реформи ЖКГ України в житловій сфері відбувся перехід від неефективної державної власності до колективної форми власності у її гіршому вигляді. Засоби на обслуговування ЖКГ виділяються за залишковим принципом, капітальний ремонт практично не фінансується, по засобах, що збирають із населення, існує заборгованість. Хронічне недофінансування підприємств ЖКГ приводить до того, що стан житлового фонду постійно погіршується. Незадовільним є фінансовий стан підприємств, обумовлене заборгованістю за зроблені житлово-комунальні послуги. Для країни характерним є брак житлового фонду (особливо соціального житла), нав'язування необґрунтованих тарифів на послуги у комунальній сфері.

Заходи державного управління у сфері забезпечення населення житлом та надання комунальних послуг в сучасній Україні спрямовані здебільшого на підвищення можливості придбання житла громадянами країни, винятково як придбання квартири у власність.

На наше глибоке переконання, більш важливим та перспективним є інший варіант - надання родині житла в оренду. Орендне житло можна одержати протягом декількох днів, маючи невелику суму. Воно буває двох видів: приватний дохідний будинок і муніципальний орендний будинок. Як доведено численними дослідженнями та практикою життя, комерційна оренда - це ефективний ринковий вид житла.

Особливість даного виду житла - широкий спектр пропозиції. Крім того, приватний дохідний будинок має найвищу ефективність при професійному управлінні ним.

Визначення напрямів удосконалення територіальної структури ЖКГ передбачає здійснення прогнозу розвитку господарства регіонів.

Ефективним є реалізація такого прогнозу з використанням методу множинної регресії. Реалізували його виходячи із результатів групування регіонів України за рівнем розвитку їх ЖКГ.

За основний критерій необхідного рівня розвитку прийнято визначений рейтинг рівня розвитку ЖКГ.

Результати здійсненого обрахунку свідчать, що для розвитку ЖКГ регіонів України, аналізовані нами показники у повній мірі, відображають рівень розвитку галузі.

Прогноз здійснювався із врахуванням можливих варіантів розвитку сфери у контексті загального господарського розвитку регіонів країни - як песимістичний, реалістичний та оптимістичний. Для реалістичного прогнозу використовувались показники, які можуть бути отриманими у майбутньому при збережені загального тренду розвитку галузі за минулі вісім років.

При складані песимістичного варіанту прогнозу виходили з оцінок експертів про те, що в умовах гострої кризи економічного розвитку у найближчі п'ять років країна зможе досягнути рівня розвитку 2005 р. (параметри розвитку галузі в цей час і брались як базові). При оптимістичному прогнозі бралось до уваги те, що за умови налагодження оптимальної системи управління, удосконаленні територіальної структури ЖКГ України, впровадження задекларованих регіональних реформ ЖКГ навіть в умовах кризи господарського розвитку здатні значно поліпшити функціонування ЖКК регіону. Показники такого розвитку, на нашу думку, задекларовані у регіональних програмах реформування ЖКГ як такі, які можуть бути досягненні внаслідок їх проведення.

На нашу думку, виведення підприємств ЖКГ регіонів України із боргів та забезпечення їх здатності обслуговувати на належному рівні у майбутньому та особливо радикальне скорочення площа ветхого та аварійного житлового фонду, часток старих та аварійних теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, витрат та втрат палива, електроенергії та води у найближчі п'ять років, досягнути практично не важливо. Незадовільний стан житлового фонду, інфраструктури ЖКК, боргові зобов'язання формувались десятиріччя і не можуть бути подоланими у короткострокові перспективі. Більш вірогідними є реалістичний, а за умови тривання та загострення кризи господарського розвитку і песимістичний. Аналіз динаміки основних показників, які визначають розвиток ЖКГ на перспективу свідчать, що найкращі перспективи ефективного розвитку галузі має м. Київ, який значно випереджає й випереджатиме інші регіони країни за рівнем фінансування з державного бюджету, за рівнем сплати населенням за житлово-комунальні послуги. Це єдиний регіон країни, де скорочується й скорочуватиметься система показників частки старих та аварійних водопровідних і каналізаційних мереж.

Після столиці першість у нарощуванні позитивної динаміки якісних перетворень у сфері продукування та надання житлово-комунальних послуг належить Полтавській області.

Аутсайдери рейтингу у багаторічній перспективі розгубили потенційні можливості зростання у сфері ЖКГ. Необхідно в найближчий час реалізувати регіональні програми із подолання негативних тенденцій розвитку галузі - насамперед розбудови відповідної інфраструктури та технічної відбудови галузі. Лише Львівська область має гарні перспективи з-поміж інших регіонів країни, з найнижчим рівнем розвитку перейти до регіонів і з середніми для України показниками розвитку ЖКГ до 2015 р. Покращення рейтингу до цього терміну матимуть також Житомирська та Чернівецька області.

Найгіршим, за будь-якими прогнозними варіантами розвитку, буде у найближчій перспективі стан ЖКК Дніпропетровської та Закарпатської областей. Практично усі аналізовані показники спрямовані до найгіршого значення. Особливо незадовільними є рівень сплати населенням послуг ЖКК та технічний стан галузі. Існує висока ймовірність приєднання до аутсайдерів у найближчий час ЖКК Івано-Франківської області.

Основним чинником надзвичайно незадовільного стану ЖКГ в Україні та її регіонах є недоліки системи управління галуззю. У практичній діяльності вищий рівень управління розглядає основним важелем регулювання функціонування системи ЖКГ - тарифну політику. Між тим безперервне підвищення тарифів на послуги ЖКГ вже обумовлює швидке нарощування боргів населення за споживання житлово-комунальних послуг. Вже за результатами січня 2010 року стало зрозуміло підвищення тарифів у найближчій перспективі, не дозволить залучити додаткові кошти для підтримки господарської діяльності підприємств галузі та її реформування. Між тим підвищення тарифів має супроводжуватись технічним переоснащенням галузі.

Нові технології у країнах з високим рівнем розвитку фактично дозволяють нівелювати підвищення, адже вони стимулюють заощадження тепло-, водо- і газопостачання, і, таким чином, населення фактично не відчуває на своїх гаманцях зростання плати за житлово-комунальні послуги. Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2013 рр. визначила зокрема й підходи й заходи удосконалення розвитку ЖКГ України.

Але, на нашу думку, вона не містить системи вагомих, чітко структурованих стратегічних напрямів подолання хронічного відставання розвитку ЖКГ країни. Результати дослідження викладені у попередній підрозділах дозволяють нам в узагальненому вигляді представити їх згрупованими наступним чином:

- нормативно-правові - удосконалення нормативно-правової бази з питань регулювання відносин у сфері ЖКГ, гармонізація національних стандартів та інших нормативних актів у сфері житлово-комунального господарства з директивами та стандартами Європейського Союзу;

- фінансові - забезпечення сталого фінансування та диверсифікація його джерел галузі; суспільний-географічний господарство

- територіально-організаційні - із розвитку просторового розподілу об'єктів ЖКГ, раціональності розміщення інфраструктурних елементів галузі, визначення напрямів розвитку та реформування - ЖКГ виходячи із відповідної типізації місць поселень, поширення нових прогресивних форм розміщення продуктивних сил;

- ринкові - забезпечення розвитку ринкових відносин, поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства на потенційно конкурентних ринках житлово-комунальних послуг;

- техніко-технологічні - технічне переоснащення житлово-комунального господарства та запровадження нових технологій;

- управлінські - створення системи ефективного управління підприємствами житлово-комунального господарства.

ВИСНОВКИ

1. Виявлено, що функціонування ЖКГ виділяється різноманіттям виробничих та інфраструктурних зв'язків, тіснотою взаємозв'язків із іншими складовими суспільно-географічного комплексу. Його ефективність визначається узгодженістю із розвитком окремих галузей господарства, підвищенням рівня та якості обслуговування споживачів, розбудовою оптимальних мереж окремих галузей ЖКГ, визначених, схемами розвитку і розміщенням продуктивних сил, генеральними планами розвитку міст, районною планіровкою та іншими прогнозними документами. Такі детермінанти розвитку ЖКК визначають напрями та значимість його суспільно-географічних досліджень. Територіальна спрямованість розвитку ЖКК зумовлена дією ряду регіональних чинників, пов'язаних з обслуговуванням людей, які проживають у поселеннях міського і сільського типу і мають бути забезпеченими сприятливими умовами життєдіяльності. Рівень розвитку ЖКК території у значній мірі визначає відтворення робочої сили, темпи розвитку та ефективність суспільного виробництва. ЖКГ відіграє важливу роль у розвитку регіонального господарства - раціональна територіальна організація продуктивних сил передбачає, зокрема, налагодження ефективного забезпечення населення житловими та комунальними послугами. Комплексно-пропорційний розвиток території передбачає створення умов для повного задоволення в обсягах і структурі потреб населення, вирівнювання рівнів добробуту населення та соціального розвитку територій;

2. Визначено, що в умовах утвердження ринкових перетворень у сфері функціонування регіональних ЖКГ найбільш значимим принципами забезпечення функціонування комплексу є: - пріоритетність інтересів споживача послуг, - досягнення збалансованості обсягу, структури та якості послуг, - рівного доступу всіх громадян до безкоштовних послуг соціальної сфери належної якості й обсягу. Запропоновано етапи суспільно-географічного дослідження регіонального розвитку ЖКГ: виявлення його сутності як об'єкта географічного дослідження, аналіз доробку у сфері вивчення комплексу та з'ясуванні питань недостатньо опрацьованих наукою, аналіз та суспільно-географічну оцінку розвитку ЖКГ України, його регіональні відміни та особливості, з'ясування ефективності функціонування, розвитку окремих компонентів комплексу, його просторових особливостей та відповідності потребам розвитку регіонів системи управління ЖКГ на різних ієрархічних рівнях, що передбачає розробку напрямів її удосконалення;

3. Відображення особливостей розвитку та динаміки розвитку ЖКГ регіонів України та напрямів його оптимізації потребує виявлення відповідних чинників із виділенням провідних із них та сили їх впливу. На розвиток ЖКГ регіону впливає система чинників: суспільно-географічне положення, природні ресурси, трудові ресурси, розвиток системи розселення, урбанізація, ефективність господарської діяльності, виробнича спеціалізація території, особливості історичного розвитку, розвиток ринкової інфраструктури, підприємницька активність, фінансове забезпечення, технологічне та технічне забезпечення, науково-технічний прогрес, рівень життя населення, демографічна ситуація;

4. Отримані із застосуванням факторного аналізу чинників, які визначають функціональні особливості регіональних ЖКГ визначили найбільш значимі з них: - чинники фінансового характеру (період погашення дебіторської та кредиторської заборгованості місцевих підприємств житлового господарства, комунальної теплоенергетики, водопровідно-каналізаційного господарства та обсяги фінансування цих об'єктів за рахунок коштів державного бюджету), - технічний стан підприємств, закладів та інфраструктури комплексу (стан житлового фонду, інфраструктури комунального господарства та ефективність використання спожитих галуззю ресурсів - питомих витрат палива, тепла у мережах, електроенергії), ефективність виробництва та надання послуг населенню (рентабельність виробництва з урахуванням дотації підприємств житлового господарства, рівень відшкодування собівартості тарифом підприємств житлового господарства);

5. Виявлено відсутність значної залежності між підвищенням фінансового стану, ефективності виробництва та надання послуг населенню ЖКГ та станом житлового фонду, інфраструктури комунального господарства, ефективністю використання спожитих галуззю ресурсів. Механізми регулювання регіонального розвитку ЖКГ задіяні в Україні, не у всіх випадках підпорядковані логіці вирівнювання рівнів розвитку цих сфер у регіонах. Ряд областей при високому рівні відшкодування собівартості тарифом підприємств ЖКГ мають надмірно довгі терміни погашення своїх боргів - Волинська, Житомирська, Київська, Львівська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області. Високий тариф не гарантує в умовах сучасного розвитку господарського комплексу в Україні прийнятного обслуговування боргів підприємств. На обслуговування боргів значний вплив мають також фінансування з державного бюджету та рівень оплати послуг споживачами;6. Визначено прагнення підтримати вищим рівнем бюджетного фінансування ЖКГ регіонів, підприємства галузі яких мають найвищі труднощі із обслуговуванням своїх боргів. У той же час підприємства ЖКГ регіонів країни, які ефективно обслуговують власні борги найгірше фінансуються з держбюджету - м. Київ, Волинська, Сумська, Тернопільська та Чернігівська область. Це не дозволяє їм сформувати фінансовий ресурс для модернізації, розбудови інфраструктури та підвищення рівня обслуговування населення. Регіони з найвищим рівнем фінансування з державного бюджету, як правило характеризують складний технічний стан підприємств ЖКГ, інфраструктури галузі та втрати палива, тепла, води й процесів фінансування - АР Крим, Донецька, Луганська та Харківська області. Аналіз за п'ять років свідчить про те, що високий рівень фінансування підприємств ЖКГ регіонів не веде до поліпшення технічного їх стану. Складність схем обігу фінансових коштів та можливість уникнення обов'язкових платежів за своїми зобов'язаннями веде до формування відчутних регіональних диспропорцій розвитку ЖКГ. Донецька, Хмельницька області та м. Севастополь мають найвищі рейтинг за сплатою населенням за послуги ЖКГ і в той самий час мають найгірші рейтинги щодо їх технічного стану. І, навпаки, Запорізька, Кіровоградська та Тернопільська області мають високі рейтинги щодо технічного стану підприємств ЖКГ і низькі щодо сплати населенням їх послуг. Сплата населенням послуг ЖКГ у регіонах України у більшій мірі залежить від платоспроможності населення, ніж від якості послуг, які надаються. Такі взаємовідносини далекі від оптимальних на ринку послуг ЖКГ. Їх виробники орієнтуються на дисциплінованість населення, слабку схильність та здатність відстоювати свої права, і зовсім мало на конкурентність та якість надання послуг;

7. Складений рейтинг регіонів України за рівнем розвитку ЖКГ за показникам 2004-2008 рр. показує, що найкращий стан ЖКГ характерний на сьогодні для м. Київ, Чернігівської, Полтавської та Тернопільської областей. При чому м. Київ та Чернігівська області вирізняються найвищими рейтингами щодо фінансового стану підприємств ЖКГ, а Тернопільська - їх технічного стану. Львівську, Житомирську та Закарпатську область характеризують найнижчі сумарні рейтинги. Особливе місце абсолютного аутсайдера займає Закарпатська область, стан ЖКГ якої потрібно визнати вкрай незадовільним;

8. Регіонам України властивий брак житлового фонду, необґрунтованість тарифів на послуги у комунальній сфері, перекладення на плечі власників квартир тягаря утримання та підтримання у належному стані житлового фонду без підкріплення надання їм надійних механізмів реалізації цих завдань, нарахування платежів за ненадані послуги. Неохопленим є напрямок забезпечення населення ефективним ринковим видом житла - орендним житлом, яке характеризує широкий спектр пропозиції, висока ефективність забезпечення соціальних функцій житла;

9. Здійснений прогноз рівня розвитку ЖКГ із використанням методу множинної регресії свідчить, що найкращі перспективи ефективного розвитку галузі має м. Київ - єдиний регіон країни, де скорочується й скорочуватиметься показник частки старих та аварійних водопровідних і каналізаційних мереж. Найгіршим за будь-якими прогнозними варіантами розвитку буде у найближчій перспективі стан ЖКГ Дніпропетровської та Закарпатської областей. Практично усі аналізовані показники спрямовані до найгіршого значення. Особливо незадовільними є рівень сплати населенням послуг ЖКГ та технічний стан галузі. Існує висока ймовірність приєднання до аутсайдерів у найближчий час ЖКК Івано-Франківської області;

10. Регіональний розвиток житлово-комунального господарства характеризує недосконалість існуючого механізму сплати за послуги галузі, відсутність належного громадського контролю, прозорості механізмів забезпечення функціонування та реформування галузі формують можливість неефективного використання фінансових ресурсів скерованих на підтримку функціонування галузі та її реформування. Підвищення тарифів у найближчій перспективі не дозволить залучити додаткові кошти для підтримки господарської діяльності підприємств галузі та її реформування. Воно має супроводжуватись технічним переоснащенням галузі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петрук Є.В. Сутність житлово-комунального господарства як об'єкту суспільно-географічного дослідження / Є.В. Петрук // Економічна та соціальна географія: Зб. наук. пр. - К. - 2008. - Вип. 58, С. 211-216.

2. Петрук Є.В.Чинники розвитку житлово-комунального комплексу України / Є.В. Петрук // Економічна та соціальна географія: Зб. наук. пр. - К. - 2009 - Вип. 60, С. 148-158.

3. Петрук Є.В. Регіональні відмінності розвитку житлово-комунального господарства в Україні / Є.В. Петрук // Економічна та соціальна географія: Зб. наук. пр. - К. - 2010. - Вип. 1 (61), С. 188-194.

4. Ковтун А.В., Петрук Є.В. Стан освітньої сфери сільської місцевості Київської області / Географія в інформаційному суспільстві. Том. 4. - К., 2008. - С. 378-380. - Особистий внесок: розкриття територіальних особливостей освітньої сфери сільської місцевості Київської області.

5. Петрук Є.В. Стратегічні напрями удосконалення регіонального розвитку житлово-комунального комплексу // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали V Міжнародної наукової конференції (К., 21-23 жовтня 2010 року). К., 2010, С. 174-176.

Размещено на Allbest.ru