Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтних комплексів (на прикладі півдня Миколаївської області)

11.00.01 - фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів

Кулаков В'ячеслав Володимирович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі земельного кадастру Національного університету біоресурсів і природокористування України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Пащенко Володимир Михайлович,

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

професор кафедри земельного кадастру

Офіційні опоненти: доктор географічних наук

Тютюнник Юліан Геннадійович,

Національна академія керівних кадрів

культури і мистецтва Міністерства культури і туризму України,

професор кафедри ландшафтної архітектури;

кандидат географічних наук, доцент

Романчук Сергій Павлович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри фізичної географії та геоекології

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. До гуманістичних проблемних завдань природничої географії належать проблеми виявлення, вивчення і збереження тих складових природи, з якими пов'язане усвідомлення гуманістичних цінностей ландшафтів, світосприйняття і стосунки людини з природою. Наявність в антропогенно змінених ландшафтах матеріальних решток - носіїв історичної пам'яті - зумовлює формування пам'яті поколінь і має виховний зміст для самоусвідомлення громадянина, утвердження його особистості як представника нації. Гуманістично-ландшафтознавчі дослідження сприяють збереженню історичних цінностей нашого довкілля і збагаченню сфери природничо-географічного наукового знання загалом.

На початку ХХІ ст. триває формування нових методологічних, теоретичних і методичних засад географічних досліджень природи. Постнекласичний підхід розглядає ландшафтогенез як людино-природну цілісність, де людина є суб'єктом-об'єктом одночасно, і в цій суб'єкт-об'єктній динамічній єдності зазнають змін і ландшафт, і людина. Cучасний методологічний «прорив» географії у постнекласику (Ю.Тютюнник, В.Пащенко, М.Гродзинський, О.Ковальов, К.Позаченюк та ін.) відбувся завдяки використанню категорій і підходів, які раніше вважали суто філософськими, а тепер плідно застосовують у конкретних науках. Це міждисциплінарні, багато в чому - гуманістичні пізнавальні засоби.

Гуманістичні цінності території півдня Миколаївщини є гуманістичними ресурсними потенціалами цього регіону. Ландшафтознавча інвентаризація об'єктів природи та систематизація ландшафтних комплексів, яким такі цінності властиві, уможливлює започаткування впливу гуманістично-ландшафтознавчих досліджень на сучасні технології природокористування. Це сприяє також вирішенню актуальних проблемних питань охорони природи і реалізації заходів збереження історико-культурної спадщини.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукових досліджень за темою «Актуальні проблеми історії Півдня України» (№ д. р. 0104U4010975І) Інституту історії та права Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського і в рамках наукової тематики науково-дослідницького Центру «Лукомор'я» Інституту археології НАН України «Археолого-культурні та соціально-економічні аспекти розвитку світових цивілізацій».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення гуманістичного ресурсного потенціалу (ГРП) ландшафтних комплексів (ЛК) об'єктного регіону і вирішення при цьому дослідницьких ландшафтознавчих і прикладних проблем природокористувальницького, природоохоронного і загальнокультурного змісту.

Означена мета дослідження зумовила виконання послідовних завдань:

? дати теоретичне і методологічне обґрунтування гуманістично-ландшафтознавчого підходу у природничо-географічних дослідженнях регіону;

? дослідити геокультурне тло вивчення і зміст ГРП ландшафтів, зокрема ЛК давнього освоєння;

? проаналізувати сутнісні риси сакральних ЛК об'єктної території і з'ясувати чинники їх сакралізації;

? з'ясувати суб'єктивні та об'єктивні гуманістичні складові об'єктних ЛК, виявити і проаналізувати сторони ЛК, пов'язані з історико-культурними, екосередовищними, рекреаційно-ресурсними аспектами ГРП; врахувати заповідні та рекреаційні ландшафтні об'єкти, археологічно-культурологічні та історико-меморіальні об'єктні складові ЛК у регіоні, укласти картосхему цінностей гуманістичного ресурсного потенціалу ЛК регіону досліджень;

? на основі польових досліджень проаналізувати рекреаційний потенціал узбережно-лиманних та приморських ЛК південної частини Миколаївщини;

? визначити основні просторові вузли використання і збереження ГРП ландшафтів півдня Миколаївщини на основі міждисциплінарного дослідницького синтезу знань ландшафтознавчого підходу та методу і ресурсознавчого, рекреалогічного, конструктивно-географічного та гуманістичного підходів.

Об'єктами дослідження є різнорангові ландшафтні комплекси півдня Миколаївської області.

Предметами дослідження є з'ясування гуманістичного ресурсного потенціалу найвизначніших ландшафтних комплексів півдня Миколаївщини, конкретизація можливостей використання ГРП ЛК у загальному контексті природокористування, а також визначення шляхів соціальної реалізації неутилітарних гуманістичних ресурсів об'єктних ландшафтних комплексів.

Методи дослідження. Вирішення поставлених завдань досягнуто з використанням таких методів дослідження і дослідницьких підходів:

? польові дослідження ландшафтних комплексів регіону;

? порівняння природних та антропізованих ЛК - носіїв ГРП, а також реконструювання ландшафтів давнього освоєння на базі геоінформаційних джерел;

? геоекологічно-ландшафтознавчий аналіз геокомпонентних складових і геокомплексних станів ландшафтних утворень і синтез геоекологічних характеристик теперішніх ЛК;

? гуманістично-ландшафтознавчий аналіз складових ГРП ЛК і синтез знань про них;

? феноменологічний підхід - щодо матеріальних та ідеальних гуманістичних сутностей ландшафтних комплексів;

? картографічний метод;

? комп'ютерні методи опрацювання даних.

Наукова новизна. У дисертаційній роботі одержані нові результати, які в сукупності мають сприяти вирішенню важливих наукових завдань - гуманістично-ландшафтознавчому обґрунтуванню оптимізації природокористування, і, на основі виявлених складових гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтів, - збереженню гуманістично значущих природних і антропогенно змінених ландшафтних комплексів, зокрема ландшафтів давнього освоєння включно з урболандшафтами. У ході вирішення дослідницьких завдань отримано результати, яким властива така наукова новизна:

вперше:

? опрацьовано наукові положення про матеріальні та ідеальні сутності гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтів;

? визначено матеріальні та ідеальні гуманістичні цінності ландшафтів півдня Миколаївської області;

? обґрунтовано головні напрями оптимізації утилітарного і неутилітарного використання гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтів південної частини Миколаївщини;

? рефлексивно відображено сутність гуманістично-ландшафтознавчих понять геокультурне ландшафтне тло, геообраз, геосимулякр та ін.;

удосконалено:

? вихідні положення теорії гуманістичного ресурсного потенціалу (ГРП) ландшафтів;

? обґрунтування наявності матеріальних та ідеальних гуманістичних цінностей різнорангових ландшафтних геореалів;

? використання та оптимізацію ГРП ЛК через виявлення і розкриття історико-культурного каркасу ландшафтів;

? практичне застосування геообразно сприйнятих матеріальних та ідеальних складових ГРП ЛК;

? гуманістично-ландшафтознавче відображення матеріальних та ідеальних сутностей ГРП різнорангових ландшафтних комплексів;

отримали подальший розвиток:

? постнекласичні теоретичні положення про об'єкт-суб'єктну збіжність у гуманістично-ландшафтознавчих дослідженнях, зокрема при розгляді ландшафтогенезу як людино-природної цілісності;

? теоретичні уявлення про денотативні і конотативні смисли у сприйнятті ландшафтів як геокультурних явищ;

? гуманістично-ландшафтознавче обґрунтування пріоритетів регіональної політики щодо охорони природи і збереження історико-культурної спадщини території;

? шляхи вирішення проблем, пов'язаних із збереженням об'єктивних матеріальних і суб'єктивних ідеальних цінностей ГРП ландшафтів.

Практичне значення отриманих результатів. Запропонована концепція історико-культурного каркасу ландшафтів дослідженого регіону має сприяти оптимізації використання ГРП ЛК півдня Миколаївської області. Наукове використання теоретико-методологічних і методичних напрацювань щодо ГРП ЛК важливе при вивченні гуманістичних цінностей ландшафтів інших регіонів, при визначенні способів оптимального збереження гуманістично цінних, зокрема історично значущих ЛК тих територій.

Особистий внесок автора. Дисертант особисто зібрав та опрацював використаний у роботі літературний, картографічний і польовий фактичний матеріал ландшафтознавчого, гуманістично-географічного, геоекологічного, рекреалогічного, синергетичного, екоеволюційного, історико-археологічного, культурологічного, філософського, лінгвістичного та економічного змісту; залучив до ландшафтознавчого використання значні обсяги географічних, історичних, культурологічних, економічних та ін. даних і матеріалів про регіон дослідження; обґрунтував поняття гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтних комплексів і складових цього потенціалу; виконав цільовий ландшафтознавчий геопросторовий аналіз вихідних матеріалів дослідження та прикладний синтез залучених знань; виявив, проаналізував і конструктивно-ландшафтознавчо використав історико-культурний каркас території півдня Миколаївської області; створив картосхему гуманістичних складових ландшафтів сухостепової зони дослідженого регіону; сформулював пропозиції прикладного змісту, зокрема щодо альтернативних туристських маршрутів у регіоні.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження викладені автором у кількох статтях, опублікованих у науковому збірнику «Географія та туризм» (вип. 6, 2010 р.), у «Наукових записках Вінницького державного педагогічного університету» (вип. 20, 2010 р.), у «Науковому віснику Чернівецького університету» (вип. 483, 2010 р.), у «Київському географічному щорічнику» (2006 р.), у «Науковому віснику Миколаївського державного університету: Історичні науки» (вип. 2, 2005 р), у збірнику наукових праць «Ландшафти і сучасність» (Київ - Вінниця, 2005 р.), на II-VII обласних краєзнавчих конференціях «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження» (Миколаїв, 2000 - 2008 рр.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми історії та культури України» (Миколаїв, 2000 р.), на Всеукраїнських наукових конференціях «Українська державність: проблеми історії, економіки, філософії та культури» (Миколаїв - Одеса, 2001 р.) і «Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави» (Миколаїв - Одеса, 2002 р.)

Матеріали дисертаційного дослідження були використані у навчальному процесі Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського (навчальні дисципліни «Історична географія», «Ландшафтознавство» та спецкурс «Соціоприроднича історія Північного Причорномор'я»), при викладанні курсу «Ландшафтознавство» в Південнослов'янському інституті.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 15 наукових праць, в тому числі 14 одноосібних, загальним обсягом близько 6 д. а., із них 4 статті у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових наукових видань із географічних спеціальностей.

Структура та обсяг роботи. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 255 сторінках комп'ютерної верстки, в тому числі основний текст - на 177 сторінках. Структура дисертації визначається темою і завданнями дослідження, складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, переліку посилань із 269 найменувань, 8 додатків. Розділи роботи послідовно присвячені теоретико-методологічній основі дослідження, геокультурному тлу вивчення ГРП ландшафтів, основним складовим ГРП ЛК - у конструктивно-ландшафтознавчому аспекті, у регіональному аспекті, основним геопросторовим вузлам використання і збереження ГРП ландшафтів півдня Миколаївщини - у конструктивно-регіональному аспекті; вони ілюстровані 18 рисунками та 8 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Теоретико-методологічна основа дослідження ГРП ландшафтів (підрозділ дисертації 1.3). Специфіка дисертаційного дослідження, його новизна полягає в ландшафтознавчому обґрунтуванні вирішень проблем визначення, вивчення та збереження гуманістично значущих різнорангових ландшафтних комплексів (ЛК). Цьому прислужилися постнекласичні теоретичні засади праць українських ландшафтознавців (Ю.Тютюнник, 1991, 1998, 2002-2007, В.Пащенко, 1994, 1999-2009, М.Гродзинський, 2006).

Різним аспектам гуманізації природничо-географічних наук, зокрема і виявленню ГРП ландшафтів, присвятили свої праці багато українських і зарубіжних науковців (1.1). Філософський зміст такої тенденції опрацьовують В.Кізіма, В.Рижко, Ю.Тютюнник. Фундатори радикального конструктивізму (E.Glasersfeld; P.Vatslawick) наполягають на подвійності когнітивного сприйняття світу.

Питання теорії та методології гуманістичної географії і зокрема ландшафтознавства опрацьовані В.Пащенком, В.Петліним, О.Ковальовим, М.Гродзинським, К.Позаченюк, Г.Швебсом, Г.Денисиком, П.Шищенком. Конкретні змістовні питання гуманістичних складових ландшафтознавства висвітлені у дослідженнях Ж.Бучко, В.Воловика, О.Гродзинської, Д.Гурової, В.Казакова, Ю.Кисельова, О.Ковальова, В.Кулакова, О.Мулік, М.Питуляк, С.Романчука, В.Харченка, С.Фадієнка та інших українських дослідників. Варто згадати також переконливий гуманістичний зміст праць В.В.Докучаєва, В.І.Вернадського, Л.Н.Гумільова, а ще А.Гетнера, А.Гумбольд-та, сучасних нам В.Преображенського, Ю.Ретеюма, інших природознавців минулого та сучасності. Вагомим внеском у гуманістичну географію є дослідження російських науковців Д.Замятіна, В.Каганського, І.Мітіна. ландшафтний комплекс гуманістичний ресурсний

У працях зарубіжних географів проблему гуманізації географії було зазначено набагато раніше, зокрема, через поведінкову географію (Дж.Голд та ін.), перцепційну географію (А.Фремон та ін.), естетику ландшафту (С.Борас та ін.), історію довкілля (Р.Гроув) та інші гуманістично орієнтовані напрями природничо-географічних наук. У дослідженнях цих напрямів відображені образи ландшафтів як цілісні концепції зв'язків людини з природою, розкриті естетичний, духовний та ін. сутнісно-ідеальні змісти ландшафту.

Добра розвиненість теоретико-методологічних складових природничо-географічного знання і пізнання дає багатий матеріал для результативного рефлексивного вияву конкретно-наукового змісту гуманістично-ландшафтознавчих досліджень. Це також дає достатні підстави для виходу на рівень міждисциплінарних узагальнень, вже обґрунтованих і розвинених українськими географами і філософами.

Загальна дослідницька ідея дисертації полягає в ландшафтознавчому аналізі суб'єктивних бачень гуманістичних цінностей об'єктних складових дослідження та в інтегруванні різнобічних конкретно-наукових географічних і міждисциплінарних напрацювань і знань гуманістичного спрямування для вирішення поставлених завдань. Конкретну наукову проблему цього дослідження складає потреба використання гуманістично-географічних знань у вивченні історико-культурних ЛК, особливо історично значущих ландшафтів півдня Миколаївщини, рекреаційних та інших атрактивних, зокрема заповідних територій і акваторій регіону.

Гуманістичний ресурсний потенціал (ГРП) природи (підрозділ 1.2). Гуманістичний ресурсний потенціал природи дисертант визначає як належний ландшафтним комплексам (ЛК). Це сприйняті людиною чи залежні від неї джерела, можливості, властивості, якості, цінності ЛК, які можуть бути науково пізнані та використані для вирішення суспільно значущих завдань, пов'язаних із природокористуванням.

Потенціал може бути невичерпний, необмежений. Гуманістичний - тим більше, тому що, за етимологією, він і «людський», і «людяний», безвідносно людини він не існує. Людяними, власне гуманістичними, є етично витримані дослідницькі (пізнавальні) та знаннєві (зокрема наукові) відображення сутностей, пов'язаних із людиною. Самі ж ці відображувані сутності - об'єктивні реалії; в їхніх межах визначаємо об'єктні реалії, порівняно вужчі, тут - об'єкти дослідження антропогенного походження: вони є людськими, антропічними. Інтерпретація гуманістичності враховує цінності - матеріальні та ідеальні, - що властиві конкретному ЛК, але пізнані й оцінені людьми. Зміст ГРП ЛК ілюструє рис. 1.

Рис. 1. Зміст гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтних комплексів

Відображення сутностей ГРП ландшафтів на геокультурному тлі (2.1). Геокультурне тло відображення земних реалій - геореалів і природничо-географічних та інших гносеореалів є одним із проявів співвідношень реалій і антропічних сутностей. Воно різносмислове, багатогранне і полісеміотичне. Геопросторовим відчуттям гуманістичних цінностей - неутилітарних гуманістичних властивостей ЛК - відповідає створюваний дослідником геообраз (2.3). Геообрази ландшафтів (ландшафтних комплексів, ландшафтних утворень) - це сукупності різних сутностей, понять, значень, смислів і гуманістичних цінностей, а також яскравих зосереджених знаків, символів і ключових уявлень щодо суб'єктивно локалізованого геопростору. Геообразне сприйняття ландшафтів - когнітивне, онтологічне й аксіологічне. Геообрази, створювані суб'єктом сприйняття (зокрема дослідником гуманістичних цінностей ЛК), завдяки гуманістичним властивостям ландшафтів утілюють єдність об'єктивної природної та набутої історичної антропічної спадщини, вони опосередковано забезпечують історичний зв'язок між природою і суспільством - несуть історичну пам'ять. Дослідницьке бачення ідеальних рис гуманістичної сутності ландшафтних реалій дає можливість виособити конкретний геообраз - геосимулякр (2.3; 5.1). Вихідним для цього поняття є симулякр Ж.Бодріяра.

Геосимулякр, за нашим визначенням поняття, є ідеократичною складовою ідеальної цінності реального об'єкта гуманістичної географії. Такі штучно створені (тобто симульовані, антропічно підсилені) образи дійсної чи уявної реальності були здатні регламентувати, направляти людську діяльність, спрямовувати інтелектуальну і духовну енергію у певне річище («Атлантида» Платона, «Сонячне місто» Т.Кампанели, «Острів Утопія» Т.Мора та інші історично реалізовані ідеальні сутності ландшафтних утворень). У нашому випадку це відображення цілком осяжного матеріального геореала минулого - геофантома (В.Пащенко, 2004), відтвореного за індикативними властивостями історичних залишків Кімерійського міста XII-IX ст. до н. е. За недостатніми науково-історичними атрибуціями це місто (із назвою «Акшайна») постає у вигляді геосимулякра.

Конкретний геосимулякр «Акшайна» - це результат спроектованої, сконструйованої (симульованої) ретроспективної людської діяльності (past human activitу), тут - тієї, що могла відбутися і більше того - таки відбулася на терені миколаївського півострова, але залишилась напівтаємничою.

Наявність суб'єктивно привабливих чи неприємних для людини місцевостей узагальнена поняттями топофілії і топофобії - діалектично протилежними категоріями сприйняття ландшафтів. Поняття топофілії, запроваджене Дж.Туаном (J.F.Tuan, 1963) і осмислене багатьма українськими дослідниками, для нас важливе в націєтворчому аспекті для відображення глибокої прив'язаності до рідних місць і місцевого патріотизму. У цьому дисертаційному дослідженні також конкретизовані ще не чітко сформовані, проте стійкі топофобні образи ландшафтів (підрозділ 2.2).

Культурний ландшафт (2.3). До екзистенціальних іраціональних образів ландшафтів-буття (В.Пащенко, 2006) із суб'єктно-антропічними властивостями постнекласичних бачень ландшафтів дисертант пропонує додати раціональні есенціальні. Essentia виражає те, чим є дещо (was etwas ist), тобто змістове визначення певної сутності. Коротко - це сутність речей. Existentia, навпаки, орієнтована на те, що існує (das etwas ist), тобто що справді наявне ось це, створене так або інакше сутнє. Тому сутність існування ландшафтної оболонки не можна з'ясувати виключно через змістовність певного об'єктного «що». Потрібно осягати ще і його ландшафтне існування - через розкриття «як». Ландшафт - онтологічно з'явлений і гносеологічно усвідомлений - є середовищем перебування людини у земних реаліях, у реаліях людського життя. Людина, яка надає середовищу смислів, символів, цінностей, цілокупності й структурованості, створює для себе локалізовану територіальну цілісність - ландшафт.

Модель культурного (антропічного) ландшафту має під собою дві субстанційні основи: людину і ландшафт як такий. Субстанційно ландшафт є пульсуючою живою тканиною, що отримує енергію від людини, але водночас і надсилає її людській особі. Він вбирає в себе людські смисли, цінності, цілі, і дає дослідникові можливість екстраполювати смисли, цінності, цілі на людину, накладаючи, тим самим, на неї певні зобов'язання. Культурний ландшафт - це система природи і людини; отже, він ніщо без людей, але водночас і людина без нього губиться і потрапляє у нескінченність хаосу.

Культурні ландшафти є образогенними різноранговими геореалами - такими, що більшою мірою сприяють активному створенню і формуванню геообразів. Ці геообрази феноменально розсіяні у довкіллі - ми тільки збираємо їх і з'ясовуємо завдяки нашому знанню. У цьому полягає сутність, а не декларованість суб'єкт-об'єктних взаємин людини і довкілля. Вони означені в діалектико-ідеалістичних засадах постнекласики, зокрема в гуманістично-ландшафтознавчих дослідженнях.

Історико-культурні складові ГРП ландшафтів (3.1). Загальновизнаними історико-культурними складовими ГРП території є археологічні пам'ятки, меморіальні, сакральні, белігеративні ЛК. Саме вони є основою історико-культурного каркасу території (2.3). Археологічним пам'яткам - матеріальним залишкам минулих епох - властива ще й ідеальна сутність, яка полягає у ландшафтному вкоріненні пам'яті. Меморіальні ЛК успадковують громадську повагу до видатних осіб і героїв, причетних до цього терену. Різночасові белігеративні ЛК гуманістично значущі в ландшафтознавчому, етноісторичному, краєзнавчому аспектах. В історико-культурному каркасі території півдня Миколаївщини належну увагу приділено сакральним ЛК (3.1) як геообразним уявленням історичної значущості ландшафтів давнього освоєння. Авторське трактування сакральності ландшафтів, суто ландшафтоцентричне, відповідає сучасним вимогам щодо заповідальності природних об'єктів. У дослідженнях сакральних ландшафтів виокремлюємо два аспекти: ідеальний і матеріальний. В ідеальному аспекті істотним є пізнання суб'єктивної залежності внутрішнього духовного стану людини від етноісторічної міфогенетичної спадщини. В матеріальному аспекті істотними є гуманістично-ландшафтознавчі дослідження сакральних ландшафтів, які спрямовані на виявлення чинників сакралізації природних ландшафтів. Основними чинниками сакралізації ландшафту могли бути, найперше, матеріальна унікальність його складових і властивостей, історичні екостани, зокрема типові стани «годуючого» ландшафту, а також ідеальна його топофільна цінність - і топофобна протилежність цінності.

На думку дисертанта, сакралізація ландшафтів (у минулому) - це свідоме зосередження на матеріальній гуманістичній сутності того, що мало стати sacer topos'ом - для запобігання поширенню у межах території активної людської діяльності. Необхідною умовою цього було врахування ідеальної сутності - через збереження топофільної значущості і врахування топофобної неатрактивності території, здійснюване в ідеальній формі (табуїзації, обожнення, обрядовості, ритуальності, міфотворчості тощо).

Історико-культурний каркас території півдня Миколаївщини (4.2). Історико-культурну спадщину треба використовувати і у пізнавально-рекреаційних - неутилітарних, і в науково-пізнавальних, просвітницьких, виховних цілях. На півдні Миколаївщини дисертант визначив історико-культурний ландшафтний каркас у таких межах: на півночі - кімерійське городище в урочищі «Дикий Сад» (м. Миколаїв), на півдні, заході та сході - античні святилища extra-urban і археологічні пам'ятки ольвійської хори по обох берегах Бузького лиману та на північному березі Дніпро-Бузького лиману, а також пам'ятки Кінбурнської коси, о. Березань та ін. Цьому історико-культурному каркасу території належать також меморіальні ЛК і белігеративні ЛК. Стрижнем є умовна вісь: «городище Дикий Сад» - Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» - історичне місто Очаків - Національний природний парк «Білобережжя Святослава» (рис.2).

Рис. 2. Історико-культурний каркас ландшафтів півдня Миколаївської області

Регіональні означення природних складових ГРП ЛК (4.3). За фізико-географічним районуванням України об'єктна територія належить Нижньобузько-Дніпровській низовинній області Причорноморсько-Приазовського сухостепового краю, входить до складу Очаківсько-Парутинського ландшафтного району з прилиманними ерозійно-схиловими та привододільно-подовими місцевостями, частково - до Посад-Покровсько-Білозерського ландшафтного району. Найпівденніша об'єктна складова дослідження (Кінбурнська коса) входить до складу Нижньодніпровської терасово-дельтової низовинної ландшафтної області, до Рибальченсько-Раденського ландшафтного району (2008).

Зональні та інтразональні риси ландшафтів півдня Миколаївщини (4.3). Зональні риси ландшафтних комплексів території дослідження сформувались у позаприморській смузі в умовах міжбалкових плакорів і межирічних, майже безстічних, широких привододільних урочищ лесово-акумулятивних рівнин. Підзональні варіанти ЛК - лесово-низовинні, розчленовані ярами та балками з чорноземами південними малогумусними, перехідними до темнокаштанових ґрунтів, і темнокаштановими ґрунтами, у минулому під типчаково-ковиловою рослинністю, є домінуючими, фоновими в регіоні.

Зонально-інтразональні риси ландшафтів - це властивості ЛК плакорів і широких привододільних рівнин, лесово-низовинні слабохвилясті ЛК з подами, короткими балками та улоговинами, з темнокаштановими малогумусними ґрунтами. Інтразональні риси ландшафтних комплексів Причорноморсько-Приазовського сухостепового краю складають флювіальні, просадкові, псамоморфно-еолові, таласоморфні, унікальні для території України еолово-гідрогенні псамоморфні, а також аквально-територіальні утворення.

Екосередовищні складові ГРП ЛК (4.4). Основні ціннісні складові екосередовища різнорідні: науково цінні, різноманітнісні, атрактивні, заповідні, екомережні, туристично-екскурсійні, самовідновлювальні. Найчастіше вони поєднуються і характеризують різнорангові ландшафтні комплекси: атрактивні - тому що заповідні, а отже й науково цінні; заповідні - природні ядра екомереж; різноманітнісні - вони ж, переважно, й атрактивні, придатні для туристично-екскурсійного використання; самовідновлювані помітніші на тлі заповідних об'єктів, або таких, що потребують охорони природи і т. д. Тому розглядати екосередовищні складові південної частини Миколаївської області треба комплексно, акцентуючи зміст певних їхніх цінностей. Науково цінними (інтегративними, галузевими) для природничо-географічних наук є багато різнорангових ландшафтних утворень, які мають своє цільове дослідницьке призначення, зокрема гуманістично-ландшафтознавче. Основні заповідні об'єкти об'єктного регіону - Регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Кінбурнська коса», Національний природний парк «Білобережжя Святослава» зі ще не визначеними межами і РЛП «Тилігульський лиман». Вони є також вузловими елементами екомереж - субширотними та субмеридіональними коридорами (Ягорлицька затока Кінбурнського півострова - 10 600 га, Тилігульський лиман - площею 9 600 га). Для формування регіонального каркасу екомережі, а також для підтримання репрезентативності ландшафтів доцільним є створення заказника загальнодержавного значення на Березанському лимані зі ставом Солонець Тузли загальною площею 11 600 га.

Рекреаційно-оздоровчі складові ГРП ЛК (4.5). На півдні Миколаївщини рекреаційна діяльність ґрунтується на наявності сприятливих рекреаційних ресурсів: 1) суходільних (наявність пляжів, відкритих ділянок, зокрема сухостепових); 2) водних (морських, лиманних, річкових, озерних, ставкових); 3) кліматичних; 4) фітолікувальних; 5) бальнеогрязевих. Важлива також наявність історико-культурних складових ГРП території. Основна частина баз відпочинку зосереджена на узбережжі Дніпро-Бузького лиману та Чорного моря поблизу м. Очакова, сіл Коблевого, Рибаківки, Чорноморки, Лугового та ін. Розвивається рекреаційна діяльність на Кінбурнській косі.

Альтернативні туристично-екскурсійні складові ГРП ЛК. Створення мережі регіональних туристичних маршрутів дає можливість поєднати різні аспекти рекреаційно-туристської діяльності. Одним із прикладів такого підходу є запропонована дисертантом схема мережі альтернативних екотуристських та екскурсійних маршрутів (рис. 3) із залученням природних, природно-антропічних та антропічних ЛК.

Основні геопросторові вузли використання і збереження ГРП ландшафтів півдня Миколаївщини (розділ 5). В конструктивно-регіональному аспекті щодо використання і збереження ГРП ландшафтів півдня Миколаївщини дисертантом визначені основні геопросторові вузли (рис. 4): 1) урбанізованих ЛК міста Миколаєва; 2-4) три узбережно-лиманні вузли ГРП ЛК; 5) Кінбурнскої коси.

Постнекласичне бачення ГРП урбанізованих ЛК міста Миколаєва (5.1). Матеріальні об'єкти урбанізованих ЛК із найдавнішими сельбищними, белігеративними, тафальними, меморіальними ЛК включно, а також визнані зразки колоритних індустріалізованих ЛК міста відносять до архітектурно-історичної спадщини території

Рис. 3. Схема використання ГРП ЛК в альтернативних туристсько-екскурсійних маршрутах

Рис. 4. Геопросторові вузли використання ГРП ЛК

Вони складають історико-культурний ландшафтний каркас міста. Стрижнем цього каркасу є історико-архітектурний комплекс, що символізує суднобудівну і флотську славу краю, сполучає об'єкти культурної спадщини, промислової та міської архітектури, історії, монументального мистецтва. Вулиці, що примикають до історичного (промислового) центру міста (до колишнього заводу «Руссуд») - Адміральська, Набережна, Садова, Велика Морська та ін., садово-паркові й міські ЛК формують ландшафтно-урбанізаційний комплекс, живлений історичною, зокрема промисловою пам'яттю.

1. Миколаївський

2. Парутинсько-Аджигольський

узбережно-лиманний

3. Очаківсько-Рибаківський

узбережно-лиманний

4. Коблевсько-Тилігульський

узбережно-лиманний

5. Кінбурнська коса

Її підтримує актуальним природним станом і віртуальним минулим саме місто, утворюючи разом з іншими об'єктивними реаліями і суб'єктивними уявленнями екзистенційне тло сприйняття. Це тло складається із множини суб'єктивних бачень міських реалій. Його також складають усвідомлені цінності ідеальної сутності ГРП ЛК.

Праксеологічний зміст геообразу «кімерійське місто». За оцінками провідних археологів України, «кімерійське місто», розкопане в урочищі «Дикий Сад» у межах м. Миколаєва, - унікальна археологічна пам'ятка доби пізньої бронзи (XII-IX ст. до н. е.). Ідеальна цінність цього об'єкта, розкрита дисертантом, дає підстави для гуманістичного збагачення ландшафтознавчого підходу в опрацюванні завдань щодо екоеволюційної стратегії розвитку м. Миколаєва у XXI ст. «Кімерійське місто», завдяки об'єктивним матеріальним цінностям реального історичного урочища і суб'єктивним ідеальним цінностям його геообразу, може стати підґрунтям регіонального етноісторичного проекту «Місць пам'яті» на кшталт європейських Lieux de memoire (П'єр Нора, 1984, 2005, 2010). Це вражатиме не менше, ніж відомі в Україні трипільські протоміста. Гуманістичні цінності давніх урбанізованих ландшафтів невідомого походження можуть бути сприйняті громадськістю через створений уявою дисертанта геосимулякр «Акшайна» - квітучого Кімерійського міста на березі Інгулу, що існувало задовго до сучасного Миколаєва. Цей геосимулякр має сприяти впровадженню у колективну свідомість нових соціокультурних реалій, відмінних від уже притумленого дійсністю образу «міста корабелів». Для громадської спільноти Миколаєва в геообразі «міста-руїни» має втілитись «безсмертне померле» - гомерівський «град кімерійський», а ландшафтне вкорінення пам'яті призволяє кожного теперішнього городянина до небезпідставних гордощів усвідомлення: я - звідси, і ця місцевість - моє минуле, і воно - величне.

Узбережно-лиманні вузли ГРП ЛК (5.2). Парутинсько-Аджигольський вузол. Ці терени включають переважно території давнього освоєння - ольвійську хору. Основним гуманістичним змістом її ГРП ЛК є історико-культурні складові ГРП ЛК: етнокультурні, етноісторичні, меморіальні, сакральні, археологічні, заповідні. Основними рекреаційними екосередовищними складовими цього територіального вузла є акваторіальні ЛК Бузького і Дніпро-Бузького лиманів, узбережно-лиманні ЛК, переважно з наявністю піщано-детритових пляжних смуг. Перспектива розвитку рекреаційно-оздоровчої складової ГРП ЛК тут полягає в розвитку «зеленого туризму» із масовим залученням відвідувачів до сільських осель, близьких до історико-культурних і природно-середовищних цінностей краю (Кінбурнська коса, острів Березань, Тендрівська коса, Ольвія, Очаків). Очаківсько-Рибаківський вузол. Цей узбережно-лиманний вузол ГРП ЛК охоплює історичне місто Очаків, о. Березань, рекреаційні узбережно-лиманні ЛК Дніпро-Бузького та Березанського лиманів. Заклади відпочинку розташовані, головним чином, у курортних зонах Очакова, Чорноморки, Рибаківки, на узбережжі Чорного моря і його лиманів. Коблевсько-Тилігульський вузол. Цей узбережно-лиманний вузол ГРП ЛК охоплює більшу частину Березанського адміністративного району Миколаївщини і характеризується наявністю розвинутого рекреаційно-оздоровчого комплексу на чорноморському узбережжі (Коблеве) та РЛП «Тилігульський» із однойменним лиманом включно. Тилігульський лиман, багатий орнітофауною різних видів, є складовою водно-болотних угідь міжнародного значення.

Кінбурнська коса (5.3). Унікальний природний комплекс, потужний біорезерват (орніто-, іхтіо-, ентомо- та ін.), рекреаційно-ресурсне і збагачене ідеальними гуманістичними цінностями ландшафтне утворення півдня Миколаївщини, з наявністю частини Чорноморського біосферного заповідника, Національного природного парку «Білобережжя Святослава», РЛП «Кінбурнська коса», водно-болотних угідь міжнародного значення. Найвідоміший геообраз Кінбурнською коси - геродотівська Гілея.

Інший геообраз - «Білобережжя Святослава» - підкреслює давнє найменування приморсько-прилиманних піщаних ландшафтів теперішнього півдня Миколаївської області й нагадує про одну з видатних постатей часів формування Київської держави.

ВИСНОВКИ

1. Науково-пізнавальна і дослідницька реалізація міждисциплінарного гуманістичного підходу в ландшафтознавстві здійснюється шляхом інтегрування та синтезування загальнонаукових теоретико-методологічних знань про сутність міждисциплінарних гуманістичних досліджень і конкретно-наукових ландшафтознавчих знань про сутність антропізованих і гуманістично осмислених ландшафтних та геокомпонентних реалій.

Розкриття сутностей гуманістичного потенціалу ландшафтів регіону закономірно здійснюється як поєднане дослідження складових ГРП ЛК - історико-культурних та екосередовищних.

2. Багатогранне геокультурне ландшафтне тло, на якому розгортаються гуманістично-ландшафтознавчі дослідження конкретних носіїв історико-культурних та інших гуманістичних цінностей регіону, відображає кодований зміст ландшафтів давнього освоєння на півдні Миколаївщини - це урболандшафти і сакральні ЛК. Геокультурне тло існування ЛК спонукає до пізнання сутностей антропічних співвідношень і реалій. Поняття геокультури - це, в геореалогічному трактуванні, тривале побутове та господарське використання людьми земних природних реалій - геореалів у людському довкіллі та перцептивно-рефлексивне відображення природничо-географічних та інших гносеореалів у науковому пізнанні.

Первинно-реальна гуманістична цінність ландшафтів, яку дослідник сприймає когнітивно, зокрема історико-культурна цінність, у своїй пізнаваності зумовлює необхідність виходу за реалістичні межі пізнаваного у світ людських трактувань і геообразів. Геообразно сприйнята когнітивна дійсність зазнає певного конструювання дослідницькою уявою і стає ідеалізованою вторинною, інтерпретаційною дійсністю - реальністю другого порядку. Щодо вихідної реальності - геореалів - це пізня надбудовна суб'єктивізована дійсність, одна з багатьох можливих.

3. Ідеальну сутність гуманістично цінних ЛК складають етноестетичні, етнопсихологічні, соціотопофільні, сакральні чинники, а також геоелементні складові ГРП території. Це складові гуманістичних властивостей ландшафтів. У минулому переважала сакралізація ландшафтів - свідоме зосередження духовних провідників етносу на матеріальній сутності того, що несе гуманістичну цінність і є «священним місцем» (sacer topos). У «святих місцях» - сакрально локалізованих місцевостях - відбувалось тяжіння душі до куточка земного світу, який ми називаємо «рідною землею». Сакральні ландшафти сприяли самоідентифікації особистостей і людських спільнот, які тяжіли до тих ландшафтів.

4. Гуманістично-ландшафтознавчі дослідження мають сприяти посиленню заходів охорони тих антропічних ЛК, які мають відношення до культурної спадщини. У геопросторовому ландшафтознавчому підході до виявлення і збереження різноманіття елементів природної і культурної спадщини важливим є використання цілісного історико-культурного каркасу об'єктної території, структурною основою якого є ландшафти регіону. В укладеній картосхемі цінностей гуманістичного ресурсного потенціалу ЛК регіону досліджень такий каркас включає городище Дикий Сад («кімерійське місто») у межах м. Миколаєва, історичні (археологічні) пам'ятки ольвійської хори із Національним історико-археологічним завповідником «Ольвія» включно, сакральні ландшафти античної та скіфської доби, залишки белігеративних комплексів XVII-XVIII ст., історичне місто Очаків, острів Березань із античним містом і Кінбурнську косу з Національним природним парком «Білобережжя Святослава».

Гуманістично-ландшафтознавчим дослідженням екосередовищних складових ГРП території півдня Миколаївської області мають підлягати наявні ландшафти регіону у їхній природній різноманітності та притаманні ландшафтним комплексам гуманістичні властивості утилітарної матеріальної та ідеальної сутності. Такими дослідженнями охоплюють науково цінні ЛК, які вирізняються комплексним і геокомпонентним, зокрема біотичним різноманіттям, атрактивні ЛК, заповідні, екомережні, важливі для туристично-екскурсійної діяльності, самовідновлювальні. Рекреаційно-оздоровчі складові ГРП ЛК окреслюють іншу утилітарно-гуманістичну значущість ландшафтів.

5. На півдні Миколаївщини є всі підстави для подальшого розкриття ресурсно-рекреаційного і ресурсно-туристського потенціалів. Цьому мають прислужитися напрацювання гуманістично-ландшафтознавчого змісту. Створюваний тепер і підтримуваний у майбутньому художній геообраз Кімерійського міста (городище «Дикий Сад») по-новому репрезентує Миколаїв як осередок давніх урболандшафтів - «Степову Трою» Північного Причорномор'я. Археологічні пам'ятки історико-культурного каркасу через створені геообрази вияскравлюють античну спадщину території, посилюючи тим самим її привабливість для туристів. Екосередовищні складові ГРП узбережно-морських і узбережно-лиманних ЛК, а також акваторіальних ЛК - сприяють рекреації різних видів. Для оптимізації рекреаційно-туристичної діяльності потрібний новий підхід до формування туристичних маршрутів із максимальним використанням матеріальних та ідеальних цінностей ГРП ЛК регіону.

6. У конструктивно-регіональному аспекті гуманістично-ландшафтознавчі дослідження регіону результуються виокремленням геопросторових вузлів використання ГРП ЛК території півдня області. Архітектурно-історична спадщина міських ЛК, а також визнані зразки індустріалізованого колориту міста Миколаєва складають історико-культурний ландшафтний каркас. Разом із урбокомпенсаційними зонами - садово-парковими та прирусловими ЛК - він утворює геокультурне ландшафтне тло міста Миколаєва і властивий йому урбаністичний вузол ГРП.

Ціннісні та геопросторові об'єднання ЛК у вузли певних ГРП є основним гуманістичним змістом ландшафтів об'єктної території. Узбережно-лиманні вузли ГРП об'єднують собою антропічні вияви історико-культурної спадщини - етнокультурні, етноісторичні, меморіальні, сакральні, археологічні складові ландшафтів регіону. Важлива наявність природних рекреаційно-оздоровчих складових, характерних для приморсько-прилиманних ЛК сухостепової зони. Там цілющі властивості мають і ЛК морських узбереж, і ЛК степових збагачених фітонцидами урочищ.

Смислові природокористувальницькі контексти матеріальних та ідеальних складових іншого вузла ГРП ЛК - Кінбурнської коси - є проявами рекреаційно цінних природних та антропічних співвідношень і реалій у ландшафтах регіону. Кінбурнська коса, завдяки гуманістично-ландшафтознавчому поняттю «геообраз», на прикладі «Гілеї» і «Білобережжя Святослава» змістовно оконтурює антропічно збагачений ландшафтний геореал і гносеореал. Його рекреаційна корисність і атрактивна пізнаваність невичерпні.

CПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кулаков В. В. Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтів: окреслення проблеми / В. В. Кулаков // Київ. геогр. щорічник: Наук. зб. / Гол. ред. В. М. Пащенко. - К.: КВ УГТ, 2006. - Вип. 6. - С. 151-165.

2. Кулаков В. В. Туристські ресурси півдня Миколаївщини / В. В. Кулаков // Географія та туризм: Наук. зб. / Ред. кол.: Я. Б. Олійник (відп. ред.) та ін. - К.: Альтерпрес, 2010. - Вип. 6. - С. 148-154.

3. Кулаков В. В. Гуманістично-ландшафтознавче бачення півдня Миколаївської області / В. В. Кулаков // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту. Сер. геогр. - 2010. - Вип. 20. - С. 55-64.

4. Кулаков В. В. Ландшафтний геообраз археологічної пам'ятки «Дикий Сад» у Миколаєві / В. В. Кулаков // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Сер. геогр. - 2010. - Вип. 483. - С. 28-33.

Статті в матеріалах наукових конференцій та інших виданнях

5. Кулаков В. В. К вопросу изменения ихтиофауны басейна р. Южный Буг в связи с антропогенным воздействием на водную среду региона / В. В. Кулаков // Екоосвіта - на захист Чорного моря: Матеріали наук.-практ. конф. - Миколаїв: Б. в., 1997. - С. 40-41.

6. Кулаков В. Новий підхід до формування туристичних маршрутів на прикладі Миколаївщини /В. Кулаков, А. Кулаков, О. Новосьолова // Ландшафти і сучасність: Зб. наук. праць. - Київ; Винниця: Гіпаніс, 2000. - С. 274. (Дисертантом розроблено схему альтернативних туристських маршрутів у регіоні).

7. Кулаков В. В. Художнє ландшафтознавство як метод: міфологізація у краєзнавстві / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали III обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2000. - С. 75-79.

8. Кулаков В. В. Націоміфічне прочитання ландшафтного тексту в культурному полі / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали III обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2000. - С. 70-44.

9. Кулаков В. В. Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтів Миколаївської області / В. В. Кулаков // Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури: Зб. наук. праць [у 2-х т.]. - Миколаїв; Одеса: Тетра, 2001. - Т. 2. - С. 262-271.

10. Кулаков В. В. Грани культуры: общее, индивидуальное и автентичное в геокультуре / В. В. Кулаков // Проблеми історії та сучасного стану науки української держави. Зб. наук. праць: у 2-х т. - Миколаїв; Одеса: Тетра, 2002. - Т. 1.- С. 203-210.

11. Кулаков В. В. Маєстатне місто чи сакральна місцевість? / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали IV обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2002. - С. 190-192.

12. Кулаков В. В. Урболандшафти м. Миколаєва та виховне значення гуманістичного ресурсного потенціалу навколишнього середовища / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали V обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Атол. - 2004. - С. 290-293.

13. Кулаков В. В. До проблеми визначення гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтів Миколаївщини / В. В. Кулаков // Наук. вісник Миколаїв. держ. ун-ту. Істор. науки. - 2005. - Вип. 11. - С. 222-231.

14. Кулаков В. В. Створення історико-культурного каркасу території півдня Миколаївської області як засіб ландшафтозбереження / В. В. Кулаков // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Матеріали VII обл. краєзн. конф. - Миколаїв: Можливості Кіммерії. - 2008. - С. 192-195.

15. Кулаков В. В. Геообраз як модель культурного ландшафту / В. В. Кулаков // Культурний ландшафт: теорія і практика. Зб. наук. праць: Ред. Г. І. Денисик. - Вінниця: ПП «Едельвейс і К°», 2010. - С. 110-113.

АНОТАЦІЯ

Кулаков В.В. Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтів півдня Миколаївщини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.01 - фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів. - Київский національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011 р.

В дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади визначення гуманістичного ресурсного потенціалу (ГРП) ландшафтних комплексів (ЛК) півдня Миколаївщини. Досліджено історико-культурні, екосередовищні та рекреаційні складові ГРП ЛК. Запропоновано шляхи збереження гуманістично цінних ЛК регіону. Цьому має сприяти концепція історико-культурного каркасу ландшафтів регіону.

Матеріальна та ідеальна сутності ГРП ландшафтів відображені на геокультурному тлі з використанням ландшафтознавчого, гуманістично-ландшафтознавчого та інших дослідницьких підходів, зокрема постнекласичного - через геообразне бачення. Сутнісно таке сприйняття ландшафтів є когнітивним, онтологічним та аксіологічним. Геообрази втілюють єдність об'єктивної природної та набутої історичної антропічної спадщини, вони опосередковано забезпечують історичний зв'язок між природою і суспільством. У виокреслених геопросторових вузлах використання і збереження ГРП ЛК наголошено на значущості ландшафтів давнього освоєння в історичній спадщині території Північного Причорномор'я, акцентовано на ландшафтній атрактивності «кімерійського міста» в межах м. Миколаєва.

Ключові слова: ландшафтний комплекс, гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтних комплексів, гуманістичні цінності ландшафтів, геообраз, історико-культурний каркас території.

Кулаков В. В. Гуманистический ресурсный потенциал ландшафтов юга Николаевщины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.01 - физическая география, геофизика и геохимия ландшафтов. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011 г.

В диссертации обоснованы теоретико-методические основы определения гуманистического ресурсного потенциала (ГРП) ландшафтних комплексов (ЛК) юга Николаевщины. ГРП территории - это созданные человеком или зависимые от него ценности края, а также возможности, свойства, качества ЛК, которые могут быть использованы в общественно значимой деятельности для разрешения задач, связанных с природопользованием. Составляющие части ГРП ЛК - историко-культурные, природные и рекреационные. Целями исследования ГРП ЛК юга Николаевской области были определение, изучение и пути сохранения гуманистически ценных ландшафтних комплексов региона.

Материальная и идеальная сущности ГРП ландшафтов отображены на геокультурном фоне c использованием методов ландшафтоведения и применением гуманистическо-ландшафтоведческого подхода. Кроме того, для исследования разных сторон ГРП были привлечены междисциплинарные методы и подходы, в частности постнеклассические. Авторская трактовка культурного (антропического) ландшафта позволяет утверждать, что эта природо-человеческая целостность, вбирая в себя смыслы, ценности и цели человека, накладывает на него определенные обязательства. Обосновано понятие геокультуры и дано свое видение культурного ландшафта. В геореалогической трактовке геокультура определяется как перцептивно-рефлексивное отображение земных реалий - геореалов и естесственно-географических и других гносеореалов в культуре как совокупности материальных и духовних ценностей, созданных человечеством на протяжении его истории. Геокультурный фон исследования - это одно из проявлений объект-субъектных сущностей антропических соотношений и реалий. Научное отображение ландшафтных реалий осуществлено, в большинстве своем, геообразно. Геообраз - это совокупность познавательно-чувственных, сущностно-определенных и гуманистически-ценностных представлений о ландшафтних реалиях. В онтологическом аспекте такой геообраз определяется как эссенциальный ландшафт-бытие. Геообразы отображают единство объективного природного и антропического наследия, они опосредованно обеспечивают историческую связь между природой и обществом.

...