Еколого-географічні основи комплексного використання лісових ресурсів Верхньодністровських Бескидів

17

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Львівський національний університет

імені Івана Франка

11.00.11 - Конструктивна географія і раціональне використання

природних ресурсів

лісовий ландшафт верхньодністровський бескиди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Еколого-географічні основи комплексного використання лісових ресурсів Верхньодністровських Бескидів

Теліш Павло Степанович

Львів-2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Туниця Юрій Юрійович,

Національний лісотехнічний університет України

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Царик Любомир Петрович,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,

професор кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін

кандидат географічних наук, доцент

Брусак Віталій Пилипович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри геоморфології і палеогеографії

Захист відбудеться “18” березня 2011 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 19, ауд. 205).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий “ 15 ” лютого 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, доцент Телегуз О.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серед відновних природних ресурсів Верхньодністровських Бескидів найбільших змін зазнали ліси, які мають для суспільства не лише вагоме економічне й соціальне значення, але й виконують ґрунтозахисну, водорегулюючу та інші природоохоронні функції. Небажані зміни у лісових екосистемах відбувалися у трьох напрямах: зменшення вкритої лісом площі, заміна мішаних лісів монокультурами смереки, сосни звичайної тощо, спрощення вікової й ценотичної структури, а отже, зниження біологічної продуктивності та захисних властивостей лісів.

У лісових ландшафтах регіону, де ліси є головним регулятором стоку в басейні Дністра, лісистість зменшилася з 90-95% (Голубець, 2007) в доагрокультурний період до 30-45% сьогодні, що негативно вплинуло на гідрологічний режим. Тут є понад 10 тис. га смерекових монокультур та інших похідних деревостанів, які, порівняно з корінними лісами, відзначаються нижчою продуктивністю й біологічною стабільністю. Їх масово пошкоджують шкідники та хвороби, водорегулююча й ґрунтозахисна функція таких лісів знижена. У трансформованих лісових ландшафтах почастішали небезпечні фізико-географічні процеси.

Тому необхідною є реконструкція трансформованих деревостанів з метою наближення їхнього складу до природних лісів та оптимізація їхнього використання. Таких заходів слід вживати одночасно зі збільшенням лісистості та підвищенням захисних властивостей лісів. Це є одним із головних завдань, що входять у комплексну проблему відтворення екологічного балансу гірських територій. Ландшафтною й екологічною основою для розв'язання цього завдання повинно стати наближене до природного лісівництво.

У Карпатській конвенції, прийнятій на V Всеєвропейській конференції міністрів навколишнього середовища „Довкілля для Європи” (Київ, 2003), зазначено, що ліси завдяки їхньому економічному, екологічному та рекреаційному значенню є головним природним багатством карпатських гір. Про важливе екологічне значення лісів свідчить ще й те, що Генеральна Асамблея ООН оголосила 2011 рік роком лісів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження проводилися в рамках наукової тематики кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи (РВПР і ОП) Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема за темами „Природно-антропогенна трансформація ландшафтних систем Західного регіону України та її соціально-екологічні наслідки” (№ державної реєстрації 0108U009540), автор дослідив структуру лісового фонду та поширення несприятливих процесів у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів та „Еколого-географічна оцінка сучасного стану ландшафтів Західного регіону України” (№ державної реєстрації 0105U004927), обґрунтовано систему заходів, спрямованих на реконструкцію трансформованих лісів у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів.

Мета дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в оцінці з еколого-географічних позицій сучасної структури лісів та стану використання лісових ресурсів Верхньодністровських Бескидів, обґрунтуванні системи заходів, спрямованих на реконструкцію трансформованих лісів та оптимізацію їхнього використання на засадах наближеного до природного лісівництва.

Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання:

дослідити історію вивчення лісового покриву, проаналізувати головні наукові підходи до дослідження лісів, з'ясувати теоретико-методологічні засади наближеного до природного лісівництва, апробувати методи еколого-географічного дослідження для трансформованих лісів;

проаналізувати природно-географічні й історичні передумови формування лісового покриву та їх зв'язок із ландшафтною структурою регіону; лісовий ландшафт верхньодністровський бескид

виділити висотні лісові пояси, які сформувалися у пізньому голоцені і служать природною основою ренатуралізації трансформованих деревостанів;

провести аналіз поширення несприятливих фізико-географічних процесів у лісових ландшафтах регіону та запропонувати шляхи зменшення їхнього негативного впливу;

з'ясувати сучасну структуру лісового фонду найбільших лісокористувачів регіону дослідження та запропонувати можливості її оптимізації;

виявити сучасний стан використання лісових ресурсів та оцінити його комплексність;

обґрунтувати систему заходів, спрямовану на реконструкцію похідних деревостанів та оптимізацію їхнього використання.

Об'єктом дослідження є ліси та лісові ресурси ландшафтів Верхньодністровських Бескидів.

Предметом дослідження є закономірності географічного поширення лісів, їхня видова та вікова структура, сучасний стан використання відновних лісових ресурсів.

Методи дослідження. Теоретико-методичною основою досліджень були фундаментальні положення конструктивної, фізичної і суспільної географії в галузі дослідження відновних природних ресурсів.

З огляду на міждисциплінарний підхід, у роботі використано напрацювання лісівників, ботаніків та інших натуралістів, які стосуються вивчення гірських лісів та природних умов їхнього розташування. Для отримання інформації використані загально- та конкретно-наукові методи дослідження, з-поміж яких відзначимо опрацювання наукової літератури, аналіз статистичних та фондових матеріалів, математичні, картографічні, польові (картографування, маршрутні, стаціонарні та напівстаціонарні) методи.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

виділено чотири висотні лісові пояси у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів на основі аналізу ландшафтно-географічних умов формування лісового покриву у пізньому голоцені;

проведено порівняльний аналіз сучасної структури лісового фонду головних лісокористувачів регіону (Державного підприємства „Старосамбірське лісомисливське господарство” та Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства „Галсільліс”), обґрунтовано заходи його оптимізації та проаналізовано стан використання лісосировинних ресурсів;

у межах виділених висотних лісових поясів та відповідних ландшафтних місцевостей обґрунтована система заходів, спрямованих на реконструкцію трансформованих гірських лісів та оптимізацію їхнього використання.

удосконалено і поглиблено:

адаптацію методів еколого-географічного (ландшафтознавчого) дослідження в трансформованих гірських лісах та обґрунтовані еколого-ландшафтні засади оптимізації лісокористування в регіоні;

отримало подальший розвиток:

вивчення небезпечних фізико-географічних процесів у регіоні та з'ясовано причини їхньої активізації впродовж останніх 50-ти років, запропоновано шляхи зменшення негативного впливу на лісові ландшафти.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено рекомендації щодо реконструкції трансформованих лісів та оптимізації лісокористування у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів на еколого-ландшафтознавчих засадах. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності гірських лісгоспів Львівської області для подальшого розвитку лісового господарства, реконструкції похідних лісів та оптимізації їхнього використання.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій висвітлені ідеї та розробки, що належать особисто автору роботи. При написанні дисертації здобувачем особисто зібрано й опрацьовано статистичний, картографічний, літературний матеріал. Використані положення, що запозичені в інших авторів, мають відповідні посилання.

Апробація результатів роботи. Основні результати роботи було обговорено на міжнародній конференції „Гори і люди (у контексті сталого розвитку” (Рахів, 2002), науковій конференції „Лісівницькі дослідження в Україні” (Львів, 2002), міжнародній науковій конференції „Ландшафтознавство: традиції та тенденції” (Львів, 2004), науковій конференції „Декада ландшафтознавчих регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть” (Київ, 2005), науково-практичній конференції „Наукові основи ведення сталого лісового господарства (Івано-Франківськ, 2005), міжнародній науково-технічній конференції „Еколого-економічні проблеми Карпатського єврорегіону” (Івано-Франківськ, 2006), міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток заповідної справи в Україні і формування пан'європейської екологічної мережі” (Рахів, 2008), міжнародному семінарі „Природні ресурси регіону: проблеми використання й охорони” (Львів, 2008), міжнародній науковій конференції „Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття” (Львів-Пожижевська, 2008), на звітних конференціях географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (2001-2010), наукових семінарах кафедри РВПР і ОП.

Публікації. За темою дисертації автор опублікував 10 наукових праць, із них 9 - одноосібних, зокрема 6 - у збірниках наукових праць, які рекомендовані ВАК України, 4 - у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Загальний обсяг роботи становить 182 сторінки, з них 158 сторінок основного тексту. Складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел (173 найменування) і додатків, проілюстрована 16 рисунками, 35 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну роботи, з'ясовано практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи еколого-географічних досліджень лісових ресурсів” проведено історичний аналіз вивчення лісів регіону, виявлено головні наукові підходи до дослідження лісів та пріоритетні засади лісівництва, наближеного до природних лісів, запропоновано алгоритм еколого-географічного (ландшафтознавчого) дослідження трансформованих лісів.

Ліси Верхньодністровських Бескидів ще з XVIII cт. почали вивчати ботаніки, географи, лісівники та інші натуралісти. Аналіз їхніх праць дозволив виділити чотири періоди дослідження лісів у регіоні: австрійський (1772-1918), пов'язаний із іменами Б. Гакета, В. Бессера, Ф. Гербіха, Е. Гюккеля, Й. Кнаппа, Г. Запаловича Е. Волощака; польський (1918-1939), коли дослідження проводили В. Шафер, М. Микита, І. Гарт, В. Свидерський, Б. Шафран; радянський (1939-1991), пов'язаний із іменами М. Попова, М. Горшеніна, П. Пастернака, І. Федця, С. Генсірука, К. Геренчука, М. Голубця, С. Стойка; український (з 1991-го), у який ліси регіону досліджували В. Ткачик, С. Трохимчук, А. Мельник, К. Малиновський, М. Голубець, С. Стойко та ін. Протягом австрійського і польського періодів головним методичним підходом був фітоценологічний, а у радянський та український періоди - лісотипологічний підхід. Для дослідження трансформованих лісів придатним є еколого-географічний (ландшафтознавчий) підхід.

Оптимізацію трансформованих деревостанів слід проводити в напрямку наближення їхнього складу до екологічно стабільних природних лісів. Такий напрямок у науковій літературі отримав назву наближене до природного лісівництво (Чернявський та ін., 2006).

У другому розділі „Передумови формування лісового покриву у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів” вивчено природні та ландшафтно-географічні передумови формування лісів, проаналізовано ландшафтну структуру та виділено висотні рослинні пояси.

Ландшафти Верхньодністровських Бескидів займають північно-західну частину Скибових Карпат із висотами 350-1022 м н.р.м. площею 1311,6 км2. Для них характерний низькогірний рельєф із м'якими обрисами. У регіоні протягом року випадає 700-800 мм опадів, середньорічна температура повітря 6,6-8,3є С. Тут поширені родючі бурі гірсько-лісові ґрунти різної потужності. Б. Мухою (2003) виділено у межах регіону дослідження два індивідуальні ландшафти: Орівський (486 км2) та Верхньодністерський (825,6 км2). У межах виділених ландшафтів налічується п'ять висотних місцевостей, із поміж яких найбільші площі займають низькогірні широкі міжскибові зниження та спадисто- і крутосхилі розчленовані хребти.

Гірсько-лісові ландшафти розміщені у зоні, яка в минулому була повністю вкрита природними грабово-дубовими, ялицево-буковими і буково-ялицевими та частково смереково-ялицево-буковими лісами (Голубець, 2007). Тепер у регіоні лісистість знизились до 30-45%, що негативно впливає на гідрологічний режим верхніх приток Дністра.

Екологічні умови регіону сприятливі для вирощування високопродуктивних листяних та хвойних лісів. На підставі проведених фізико-географічних досліджень та виявлених осередків природних лісів нами виділено тут чотири висотних лісових пояси (ВЛП): пояс дубових лісів з дуба звичайного, пояс ялицево-дубових лісів з дуба звичайного, пояс букових лісів, пояс ялицево-букових та буково-ялицевих лісів (табл. 1).

Таблиця 1

Висотні лісові пояси у Верхньодністровських Бескидах

Назва поясу	Природно-територіальний комплекс (ПТК)	Середні висоти, м н.р.м.
ВЛП дубових лісів з дуба звичайного (Quercetum roboris)	низькогірні міжскибові зниження та долини головних рік Орівського ландшафту	250-350
ВЛП ялицево-дубових лісів з дуба звичайного (Abieto-Quercetum roboris) (диз'юнктивний)	низькогірні міжскибові зниження Орівського та Верхньодністерського ландшафтів	350-450
ВЛП букових лісів (Fagetum sylvaticae)	Низькогірні міжскибові зниження, низькогірні та середньогірні розчленовані хребти Верхньодністерського ландшафту	450-1020
ВЛП ялицево-букових і буково-ялицевих лісів (Abieto-Fagetum et Fageto-Abietum)	Низькогірні міжскибові зниження, низькогірні та середньогірні розчленовані хребти Верхньодністерського ландшафту	500-800

Виділені ВЛП служать екологічною основою для ведення лісового господарства за зразком природних екосистем та цілеспрямованої реконструкції малоцінних похідних деревостанів.

У третьому розділі „Несприятливі фізико-географічні процеси в лісових ландшафтах та шляхи зменшення їхнього негативного впливу” наведено результати досліджень головних небезпечних природних процесів, які значно почастішали протягом останніх 50-ти років, та обґрунтовано заходи боротьби з ними.

Екологічні наслідки природних і антропогенно зумовлених негативних процесів у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів є досить значними, оскільки для досліджуваної території характерним є широке поширення цих явищ.

Серед гідрометеорологічних явищ тут часто трапляються приморозки, які завдають значної шкоди лісовим фітоценозам, оскільки скорочують тривалість вегетаційного періоду. Значної шкоди лісам завдає ожеледиця і намерзні явища. Поширення цих явищ вказує на їхню пряму залежність від властивостей ландшафтних комплексів, зокрема особливостей рельєфу. Значну екологічну небезпеку спричиняють сильні вітри та зливові дощі. Вони викликають селі, паводки, а надмірні снігопади - сніголами. Небезпечні для лісу снігопади часто супроводжуються сильним вітром, який зумовлює заметілі, що призводять до ламання стовбурів дерев.

Характерною особливістю регіону є виникнення паводків у весняно-осінній період. Частота їхнього проходження на ріках Верхньодністровських Бескидів зумовлена взаємодією низки факторів, головними з яких є гідрометеорологічні (кількість опадів, їх інтенсивність, тривалість), характер підстилаючої поверхні (рельєф місцевості, характер рослинного та ґрунтового покриву тощо) та діяльність людини. Паводкові явища в регіоні відзначаються чіткою ландшафтною приуроченістю. Зароджуються вони в середньогірних і частково низькогірних ландшафтних місцевостях. Переміщення з великою швидкістю паводкових вод зумовлює значні негативні наслідки в місцевостях терасованих днищ основних рік у вигляді розмиву трас, руйнування доріг, мостів, будинків тощо. В передгірських ландшафтних комплексах затоплюються значні території, що також призводить до руйнування споруд і об'єктів та інших негативних екологічних наслідків.

Серед несприятливих геолого-геоморфологічних процесів найнебезпечнішими є селі. Встановлено значне поширення селевих потоків на малих водозборах регіону дослідження. Формування селевих потоків відбувається при наявності на схилах у руслах рік і потоків відповідної кількості продуктів вивітрювання гірських порід. Важливу роль у процесі селеутворення відіграє антропогенний фактор - вирубка деревостанів та способи транспортування деревини з лісосік (в літній період) у селенебезпечних лісових масивах.

Переважаючим типом рослинності у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів є ліси, в яких часто трапляються негативні біотичні процеси - вітровали, буреломи, сніголами, а в похідних смеречниках - всихання та лісопатологічні явища. Вітровали у регіоні приурочені до збільшення площ смерекових монокультур. Головною причиною частоти їх прояву є невідповідність деревостану типу лісолісових умов. Лісогосподарська діяльність у регіоні призвела до відчутних змін ентомофауни (особливо в штучних смеречниках) та розвитку лісопатологічних явищ.

Результати досліджень шкідливих процесів свідчать про те, що внаслідок антропогенної трансформації в ландшафтах Верхньодністровських Бескидів не лише зменшена їхня лісистість, спрощений видовий склад і змінена вікова структура лісів, але й різко зросла небезпека зараженості їх кореневою губкою, опеньком й короїдами. Все це позначилося на стабільності гірських лісів й свідчить про необхідність їхньої реконструкції.

У четвертому розділі „Структура лісового фонду, її антропогенна трансформація та стан використання лісових ресурсів у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів” проаналізовано сучасну структуру лісового фонду та стан використання лісових ресурсів.

Завдяки невеликим абсолютним висотам та легкій транспортній доступності ліси регіону зазнали значної трансформації. Головні показники сучасної структури лісового фонду регіону ми проаналізували для лісів двох найбільших лісокористувачів - ДП „Старосамбірське ЛМГ” (25 363 га) та Старосамбірського ДЛГП “Галсільліс” (18 721 га).

Близько 45 % державних лісів і лише 15 % лісів „Галсільлісу” виконує природоохоронні, рекреаційні та захисні функції, 55 % і, відповідно, 85 % - це експлуатаційні ліси. Такий розподіл у державних лісах є близьким до оптимального та дозволяє забезпечувати сировинні й виконувати екологічні функції. У колишніх колгоспних лісах відсоток захисних лісів треба збільшувати, щоб оптимізувати екологічний стан у регіоні.

Сприятливі природні умови ландшафтів регіону зумовили багатий видовий склад лісів, панівними у якому були буково-ялицеві, ялицево-букові та смереково-ялицево-букові деревостани (Голубець, 2007). Протягом агрокультурного періоду він був значно спрощений та змінений внаслідок екологічно необґрунтованого ведення лісового господарства (рис. 1). Це стосується насамперед значної частки в лісах сосни звичайної та смереки. Їхня площа у державних лісах становить 5009 га, а в лісах „Галсільлісу” - 8175 га. Створені поза межами свого природного ареалу культури виявилися біологічно нестійкими, масово пошкоджуються кореневою губкою й опеньком, потерпають від вітровалів та буреломів. Тому вони підлягають реконструкції.

Рис. 1. Породний склад державних лісів (а), та лісів „Галсільлісу” (б) у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів

У минулому в лісах Верхньодністровських Бескидів велося інтенсивне лісове господарство. Більшість деревостанів були по кілька разів пройдені надмірними рубаннями. Наслідком цього стала порушена вікова структура у лісах обох лісокористувачів (рис. 2). Площа молодняків, середньовікових і достигаючих насаджень становить у державних лісах 17165 га (90,4% від площі вкритих лісом земель), а в лісах „Галсільльлісу” - 17597 га (98,7%).

Рис. 2. Вікова структура державних лісів (а), та лісів Мінагрополітики (б) у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів

У регіоні ліси „Галсільлісу” порівняно з лісами держлісфонду відзначаються значно нижчими таксаційними показниками. Аналіз їхнього розподілу за повнотами засвідчує, що лише близько 5% колишніх колгоспних лісів належить до високоповнотних (повнота понад 0,7). Площа хвойних деревостанів із повнотами нижче 0,3 дорівнює 864,8 га (6 %). Це вже рідколісся. Такий відсоток низькоповнотних деревостанів свідчить про масове несанкціоноване рубання у минулому. Низькоповнотні деревостани не здатні виконувати еколого-стабілізуючу та водорегулюючу функцію. Тому необхідно вживати лісогосподарських заходів, спрямованих на покращання їхньої ценотичної структури.

Проаналізувавши розподіл лісів „Галсільлісу” за класами бонітету, як показника ефективності росту деревостану, дійшли висновку, що лише 60 % лісів росте за 1 класом бонітету і вище, що свідчить про сприятливі для вирощування лісів ґрунтово-кліматичні умови. Наявність низькобонітетних насаджень можна пояснити несвоєчасними рубаннями догляду та створенням лісових культур у невідповідних для окремих деревних порід типах лісу. Тому важливим екологічним завданням є відтворення лісів у відповідних типах лісу.

Використання лісових ресурсів у регіоні відбувається у таких напрямках: головне лісокористування, побічне лісокористування, використання лісів для потреб мисливського господарства, користування лісами у культурно-оздоровчих, рекреаційно-туристичних, освітньо-виховних та науково-дослідних цілях.

У державних лісах Верхньодністровських Бескидів у процесі головного користування протягом 2009 р. було заготовлено 15,69 тис. м3 деревини (76,7 га). Близько 18,8 % цього запасу заготовлено під час поступових рубань у лісах, які виконують переважно захисні функції, 81,2% - в експлуатаційних лісах (19% під час суцільних рубань і 81% - під час проведення поступових рубань головного користування). Під час проведення рубань головного користування не завжди забезпечувалося збереження підросту і молодняку, траплялися випадки вирубування та пошкодження цінних і рідкісних видів дерев, насінників і плюсових дерев. Проте загалом рубання головного користування відбувалися залежно від віку стиглості, категорій лісів, видового складу деревостанів та відповідно до „Правил рубань головного користування в лісах Карпат”.

У процесі здійснення рубань формування і оздоровлення лісів у 2009 р. заготовлено 25,24 тис.м3 деревини (606,9 га). Понад 53,3% запасу деревини заготовлено у лісах, які виконують переважно захисні функції, і лише 47,7% - у експлуатаційних лісах. Це свідчить про значне поширення захворювань як в захисних так і в експлуатаційних лісах.

У лісах ДЛГП „Галсільліс” обсяги заготівлі деревини майже у п'ять разів менші від відповідних у державних лісах. Заготівля деревини під час рубань головного користування у 2009 р. становить відповідно 15,69 тис. м3 у державних лісах і лише 1,55 тис. м3 у розладнаних колишніх колгоспних лісах. Обсяги заготівлі деревини під час рубань догляду за лісом у цьому ж році становили 24,78 тис. м3 і 6,45 тис. м3 відповідно.

У лісах регіону є значні можливості щодо заготівлі другорядних лісових продуктів - живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків. На жаль, заготівля цих продуктів майже не проводиться або зводиться до практично не контрольованого збору місцевим населенням. Побічне лісокористування у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів розвинуте недостатньо, хоча воно може бути значним джерелом доходів лісогосподарських підприємств.

У Верхньодністровських Бескидах веденням мисливського господарства займаються три лісокористувачі: ДП „Старосамбірське ЛМГ”, ПП „Екобескид”, ТзОВ „МГ Вепр”. Найбільші площі мисливських угідь (42,2%) належать ДП „Старосамбірське ЛМГ”. Упродовж останніх років відбувається збільшення популяцій головних видів мисливських звірів та птахів.

Використання лісів з пізнавальною метою проводиться лише поблизу Лаврівського та Добромильського монастирів, замків (с. Муроване та м. Добромиль), закинутих соляних шахт в урочищі Саліна поблизу м. Добромиля. Недостатньо використовуються ліси для туристичної діяльності, тому пропонуємо низку маршрутів, які пролягають цікавими в етнографічному плані бойківськими поселеннями та хребтами Верхньодністровських Бескидів: 1) Добромиль-Хирів-Муроване-Стара Сіль-Старий Самбір-Спас-Лаврів (37-40 км); 2) Старий Самбір-с. Бусовисько “Чортів камінь”-Лаврів; 3) Старий Самбір-Розлуч-витік р. Дністер (45 км); 4) маршрут на гору Магура Лімнянська (1 022 м) (59 км); 5) до місць захоронення воїнів УПА (Старий Самбір-Стрілки-Топільниця-Недільна-г. Виділок-Тур'є (36 км); 6) уверх по р. Стривігор (Хирів-Стар'ява-Терло-Смільниця-ст. Стар'ява, (30 км); 7) по давніх соляних промислах (Стара Сіль-Стара Ропа-Солянуватка-Саліна (20 км). Використання лісів для освітньо-виховної діяльності у регіоні здійснюється через організацію шкільних лісництв, які діють досить ефективно. Незважаючи на високий пізнавально-естетичний і туристичний потенціал та вигідне географічне розташування, використання лісів Верхньодністровських Бескидів з рекреаційною і туристичною метою недостатнє, сьогодні вони залишаються передусім джерелом отримання деревини.

У п'ятому розділі „Еколого-географічні засади оптимізації стану лісів та підвищення їхньої продуктивності” обґрунтовано систему заходів, спрямованих на реконструкцію трансформованих лісів регіону та оптимізацію їхнього використання на засадах лісівництва, наближеного до природних лісів. Для переважаючих типів лісу в межах кожного висотного рослинного поясу система заходів включає параметри цільових деревостанів (походження, вікова структура, видовий склад, вертикальна і горизонтальна структура) та заходи наближеного до природного лісівництва (відбір форм екотипів порід, заходи щодо сприяння природному поновленню, заходи стосовно догляду за підростом, захист від шкідників і хвороб та рекомендовані способи рубань).

У ландшафтах Верхньодністровських Бескидів пояс дубових лісів розташований у межах висот 250-350 м н.р.м. Середньорічна температура - 7-8°С, кількість опадів - 550-600 мм. У межах поясу найпоширеніші висотні місцевості низькогірних міжскибових знижень та долин головних рік. Тут переважають свіжа грабова діброва, волога грабова судіброва і волога діброва. Головні показники сучасних та цільових лісів у поясі дубових лісів показані в табл. 2.

Необхідно сприяти природному поновленню шляхом зменшення зімкнутості материнського деревостану. Важливе значення має догляд за підростом, у молодняках слід проводити смугово-вибірковий догляд. Рубаннями догляду потрібно формувати складні різновікові насадження з переважанням дуба у першому ярусі та з добре вираженим другим ярусом із супутніх порід та підліском. Захист від шкідників і хвороб слід здійснювати переважно біологічними методами. Рубання головного користування можуть бути добровільно-вибірковими, нерівномірно-поступовими насіннєво-лісосічними і рубаннями переформування насаджень.

Висотний пояс ялицево-дубових лісів із дуба звичайного розташований смугою у низькогірних місцевостях ландшафтів Верхньодністровських Бескидів. Середні висоти поясу 350-450 м н.р.м. Середньорічна температура - 7-8°С, кількість опадів - 600-700 мм. Переважаючими місцевостями є низькогірні широкі міжскибові зниження. У межах поясу найбільш поширені волога ялицева діброва, сира ялицева судіброва, волога дубова яличина, волога дубова суяличина. Головні показники ялицево-дубових лісів показано в табл. 3.

Природне поновлення ялиці найкраще проходить під наметом лісу, але слід зменшувати зімкнутість материнського деревостану. Підріст у ялицево-дубових лісах доцільно формувати густими концентричними куртинами. Варто зберігати підріст порід-супутників та проводити освітлення. Важливим є захист лісостанів від шкідників і хвороб, який доцільно проводити лісівничими і біологічними методами. У цьому поясі варто використовувати такі способи рубань: групово-вибіркові (нерівномірно групово-вибіркові), добровільно-

Таблиця 2

Головні показники сучасних і цільових деревостанів у ВЛП дубових лісів

Показники	Структура сучасних деревостанів	Структура цільових деревостанів
Місцевості низькогірних міжскибових знижень та долини головних рік Орівського ландшафту
Походження	Природних дубових деревостанів майже нема, насадження пройдені інтенсивними рубаннями. Переважають культури дуба або деревостани мішаного походження (дуб - у культурах, граб, бук і ясен природного порослевого і насіннєвого походження, інші породи - переважно природного походження).	Мішані за складом і складні за структурою насадження переважно природного і природно-штучного походження з перевагою у складі деревостану дуба звичайного, головних (ясен) і супутніх (граб, клени польовий та гостролистий, в'яз, берест, липа серцелиста, черешня, яблуня) порід насіннєвого походження.
Склад	волога грабова судіброва (1379,5 га) - 10Дзв+Г Яс од. Бк Яв Ак Б Вхч Л Т	волога грабова судіброва - (1379,5 га) - 9Дзв1Г од. Кл Вхч Лп
	свіжа грабова діброва (164 га) - 9Дзв1Г+Бк од. С Яс Яв Бк Лп	свіжа грабова діброва (164 га) - 6-7Дзв1-2Яс1Г+Лп Кл Вз Бк.
	волога грабова діброва (1503,3 га) - 9Дзв1Яс+Г од. Дч Бк Яв Ак Б Ос Вхч Лп Т	волога грабова діброва (1503,3 га) - 8-9Дзв1-2Яс+Г Бк Яв од. Лп Чш Вхч
Вікова структура	переважно одновікова і подекуди умовно-різновікова	переважно різновікова й умовно-різновікова
Вертикальна структура	переважно одно- і двоярусна	переважно двоярусна і триярусна
Горизонтальна структура	переважно біогрупове і нерівномірне розміщення порід у природних деревостанах, близьке до рівномірного серед дерев першого ярусу - в культурах	переважно рівномірне розміщення головних порід

вибіркові, нерівномірні поступові насіннєво-лісосічні, лісовідновлювальні рубання та рубання переформування.

Висотний пояс букових лісів у Верхньодністровських Бескидах має найширший діапазон у межах висот 450-1020 м н. р. м. Середньорічна температура - 7-8°С, кількість опадів - 600-1 000 мм. У межах поясу найбільшу площу займають місцевості низькогірних міжскибових знижень, низькогірних та середньогірних розчленованих хребтів. Для цього ВЛП характерна велика різноманітність типів лісу: свіжа грабово-дубова субучина і бучина, волога грабова субучина і бучина, сира бучина, волога грабово-ялицева субучина і бучина, волога чиста субучина і бучина, зрідка свіжий і вологий чистобуковий субір (на скелястих едатопах). Головні показники букових лісів показано в табл. 4.

Таблиця 3

Головні показники сучасних і цільових деревостанів у ВЛП ялицево-дубових лісів

Показники	Структура сучасних деревостанів	Структура цільових деревостанів
місцевості низькогірних міжскибових знижень Орівського та Верхньодністерського ландшафтів
Походження	Природних деревостанів мало, насадження пройдені інтенсивними рубаннями. Переважають культури дуба або деревостани мішаного походження (дуб - культури, ялиця природного походження).	Мішані за складом і складні за структурою ялицево-дубові насадження переважно природного і природно-штучного походження.
Склад	волога ялицева судіброва (631,7 га) - 6Дз4Яц+См	волога ялицева судіброва (631,7 га) - 6-7Дз3-4Яц+См
	волога ялицева діброва - (933,8 га) - 6Дз4Яц+См	волога ялицева діброва (933,8 га) - 7-8Дзв2-3Яс+Яв од. Кл Чш Вхч
	волога дубова яличина - (475,5 га) - 8Яц2Дз+Г од.См	волога дубова яличина (475,5 га) - 6-8Яц2-3См1-2Бк+Г од. Яв Б Яс
	волога дубова суяличина - (782,6 га) - 8Яц2Дз+Бк од. Г, См	волога дубова суяличина (782,6 га) - 6-8Яц1-2Бк од. Яв
Вікова структура	Одновікова й умовно-різновікова	Переважно різновікова й умовно-різновікова.
Вертикальна структура	Перший ярус формує дуб, до якого місцями домішуються супутні породи. Другий ярус утворють ялиця, зрідка бук, липа серцелиста. Ці породи ростуть і в третьому ярусі. Ярус підліску з ліщини, горобини, крушини сформований у лісостанах, де головна едифікаторна роль належить дубові.	Переважно двоярусна і триярусна.
Горизонтальна структура	Переважно біогрупове і нерівномірне розміщення порід у природних деревостанах, близьке до рівномірного серед дерев першого ярусу - у культурах.	Переважно рівномірне розміщення головних порід.

Важливим є сприяння природному поновленню, яке слід здійснювати шляхом спушування підстилки та верхнього гумусового горизонту, здиранням підстилки і рихленням верхнього горизонту, підсіву насіння в лунки.

Під час вирощування деревостанів найважливішим є поєднання доглядових рубань і рубань головного користування. Важливим є захист від шкідників і хвороб, оскільки механічні пошкодження дерев під час рубань спричинюють ураження грибами. Найпридатніші для бучин групово-вибіркові, добровільно-вибіркові, поступові рубання, нерівномірні поступові насіннєво-лісосічні рубання, які формують різновіковий деревостан.

Таблиця 4

Головні показники сучасних і цільових деревостанів у ВЛП букових лісів

Показники	Структура сучасних деревостанів	Структура цільових деревостанів
місцевості низькогірних міжскибових знижень, низькогірних і середньогірних хребтів Верхньодністерського ландшафту
Походження	У складі деревостанів букових лісів беруть участь практично всі аборигенні породи: граб, ялиця, явір, смерека, ясен звичайний, ільм гірський, черешня.	Необхідно зберегти залишки пралісів, як еталони структури природних лісів. На північних схилах перевагу віддавати у домішці хвойним, а на південних - листяним породам.
Склад	волога чиста субучина (42 га) - 8Бк1Дз1См+Г од. С Яц Мд	волога чиста субучина (42 га) - 7-8Бк1-2Дз+Г Яс Яц Яв од. С Вхч
	волога грабово-дубова субучина (10,6 га) - 7Бк3Дзв од. Ак См Г	волога грабово-дубова субучина (10,6 га) - 6-7Бк3Дзв1Г од. Яс Яв Лп Кл
	волога грабова субучина (51,5 га) - 8Бк1Дзв1См+Г од. С Яц Мд Дч Яс Яв	волога грабова субучина (51,5 га) - 6-7Бк1-2Дзв1Яс1Яв од. Вхч Лп Кл Яц
	свіжа грабово-дубова бучина (3,9 га) - 7Бк3Дзв+См од.Яц Мд Дч Г Яс Яв Ак Ос	свіжа грабово-дубова бучина (3,9 га) - 6-7Бк2-3Дзв1Г +Яс Яв од. Яц См
	волога грабово-дубова бучина (391,2 га) - 8Бк1Дз1См од. Яц Мд Г Яс Яв Ак	волога грабово-дубова бучина (391,2 га) - 7-8Бк1-2Дз1Г+Яс Яв Дск од. Яц Вхч
	волога грабова бучина (24,3 га) - 9Бк1См+Г од. С Яц Мд Дч Г Яс Ак	волога грабова бучина (24,3 га) - 7-8Бк1-2Дз1Г+Яс Яв Дзв од. Вхч Лп Кл
Вікова структура	Штучні насадження переважно умовно-одновікові, грабові бучини і субучини - умовно-різновікові.	Переважно різновікова у грабових бучинах і субучинах.
Вертикальна структура	Штучні насадження переважно одно-, двоярусні, грабові бучини - двоярусні.	Переважно двоярусна у грабових бучинах і субучинах
Горизонтальна структура	Переважно біогрупове і нерівномірне розміщення порід у природних деревостанах, близьке до рівномірного у дерев першого ярусу - у культурах.	Переважно рівномірне розміщення порід.

Висотний пояс ялицево-букових і буково-ялицевих лісів сформований у межах висот 500-800 м н.р.м. За площею переважають низькогірні міжскибові зниження, низькогірні та середньогірні розчленовані хребти. У межах поясу переважають свіжі і вологі букові яличини і суяличини. Головні показники буково-ялицевих і ялицево-букових лісів наведені в табл. 5.

Таблиця 5

Головні показники сучасних і цільових деревостанів у ВЛП буково-ялицевих лісів

Показники	Структура сучасних деревостанів	Структура цільових деревостанів
місцевості низькогірних міжскибових знижень, низькогірних та середньогірних розчленованих хребтів Верхньодністерського ландшафту
Походження	Трапляються природні деревостани, більшість із яких пройдені інтенсивними рубаннями. Супутні породи: дуб звичайний, бук, смерека, модрина європейська, клен гостролистий, ясен звичайний, ільм гірський, граб та ін.	Мішані за складом і складні за структурою насадження переважно природного і природно-штучного походження з перевагою у складі деревостану ялиці та бука
Склад	свіжа смереково-букова суяличина (3232,9 га) - 5Яц4См3Бк+Яв	свіжа смереково-букова суяличина (3232,9 га) - 4-5Яц3-4См2-3Бк+Яв од. С Г Дзв
	волога букова суяличина (9287,4 га) - 8Бк1Яц1См од. Б	волога букова суяличина (9287,4 га) - 6-8Яц1-2См1-2Бк од. Яв, Б Чш
	волога ялицева субучина (1333,3 га) - 9Бк1Яц+См од. Дзв Дч Г Яв	волога ялицева субучина (1333,3 га) - 9Бк1Яц+См од. Дзв Дч Г Яв
	волога буково-смерекова суяличина (3232,9 га) - 6См2Бк2Я од. С Г Яс Дзв Яв Мд Б	волога смереково-букова суяличина (3232,9 га) - 5-6Яц1-2Бк1-2См +Яс Яв од. Дзв
	волога грабово-букова яличина (5815 га) - 7Бк2Яц1См од. Яс Яв	волога букова яличина (5815 га) - 6-7Яц2-3Бк1См од. Яв Яс Вз
Вікова структура	Переважно одновікова й умовно-різновікова, подекуди абсолютно різновікова.	Переважно різновікова, абсолютно різновікова й умовно-різновікова.
Вертикальна структура	Переважно двоярусна і подекуди триярусна.	Переважно триярусна і подекуди двоярусна.
Горизонтальна структура	Переважно біогрупове і нерівномірне розміщення у природних деревостанах, близьке до рівномірного - у культурах.	Переважно рівномірне розміщення головних порід.

Необхідно формувати складні насадження з переважанням ялиці в першому ярусі, добре вираженим другим ярусом з бука та підліском. У деревостані повинні бути дерева всіх класів росту і розвитку. Захист від шкідників і хвороб слід здійснювати переважно лісівничими і біологічними методами. У мішаних ялицево-букових і буково-ялицевих лісах доцільно застосовувати лише лісовідновні рубання: групово-вибіркові, рівномірно-поступові, групово-поступові, та рубання переформування. Від проведення суцільно-лісосічних рубань необхідно відмовитися, оскільки вони суперечать головним біологічним властивостям ялиці.

Важливим заходом у збереженні природних лісів, які слугуватимуть еталонами для ведення господарства за зразком природних лісів, є оптимізація мережі природо-заповідного фонду. Станом на 01.01.2010 р. до неї належить 5 об'єктів місцевого значення загальною площею 8 751,3 га. Це регіональний ландшафтний парк „Верхньодністровські Бескиди” (8536 га), ландшафтний заказник „Розлуч” (150,0 га), 2 заповідні урочища (69,0 га), пам'ятка природи „Соколів Камінь”(5,5 га). На досліджуваній території виявлено 7 локалітетів, у яких збереглися вікові дерева різних порід. Відсоток заповідності у регіоні становить 6,6 % і є меншим відповідно не лише для Українських Карпат загалом (12,9 %), але й для Скибових Карпат (21,9 %) (Петрова, 2003). Наявна мережа об'єктів природно-заповідного фонду не в змозі повною мірою забезпечити збереження цінних з науково-природничого погляду лісів у регіоні, тому потребує розширення.

Подаємо перелік природних і близьких до них лісових масивів, які доцільно включити в мережу природно-заповідного фонду. Вони сприятимуть збереженню біологічного й ландшафтного різноманіття та стануть еталонами для реконструкції похідних лісів.

Охороною слід охопити вільхові ліси з вільхи чорної в урочищі Дубень (4,9 га) (Спаське л-во кв. 25, вд. 20-22; кв. 27 вд. 2-3; кв. 28 вд. 2-3); вільхові ліси з вільхи сірої в ур. Гриців Кут (5,4 га) (Стар'явське л-во кв. 9 вд. 4-7); букові ліси в ур. Бучки (52,0 га) (Стар'явське л-во кв. 3. вд. 2); ялицеві ліси в ур. Млинівка (39,0 га) (Стар'явське л-во кв. 62. вд. 12); ялицеві ліси в ур. Кобанське (16 га) (Спаське л-во кв. 21, вд. 16); ялицеві ліси в ур. Ліс Войтовський (10 га) Стрілківське лісництво кв. 42, вд. 29). Ці ліси є важливими ланками при формуванні регіональної екологічної мережі. Непорушені або малопорушені ліси є природними еталонами для реконструкції похідних деревостанів та ведення лісового господарства на природних засадах. Вони мають також важливе екоосвітнє значення для ознайомлення з первинним біогеоценотичним покривом лісових ландшафтів регіону.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі застосовано методи еколого-географічного (ландшафтознавчого) дослідження до трансформованих лісів у Верхньодністровських Бескидах. Проаналізовано природні умови формування лісового покриву та їхній зв'язок із ландшафтною структурою. На цій підставі виділено висотні лісові пояси для обґрунтування реконструкції похідних лісів та оптимізації лісокористування на засадах наближеного до природного лісівництва.

1. Аналіз виконаних у минулому наукових праць свідчить, що протягом австрійського і польського періодів дослідження лісів регіону головним методичним підходом був фітоценологічний, а в радянський і український періоди - лісотипологічний підхід. З огляду на значні масштаби денатуралізації природних ландшафтів, для дослідження трансформованих лісів використано еколого-географічний (ландшафтознавчий) підхід. Переформування трансформованих лісів слід проводити в напрямку наближення їхнього складу до екологічно стабільних природних лісів, який у науковій літературі отримав назву наближене до природного лісівництво.

2. Переважаючим типом природної рослинності в регіоні є ліси, які через легку доступність зазнали значної трансформації, що понизило їхню еколого-стабілізуючу роль. У висотних місцевостях Орівського (486 км2) та Верхньодністерського (825,6 км2) ландшафтів екологічні умови сприятливі для вирощування високопродуктивних листяних та хвойно-листяних лісів.

3. На підставі ландшафтно-географічних досліджень природних умов, картосхеми термічних зон М. Андріанова та польових досліджень осередків корінних лісів у регіоні було виділено чотири висотні лісові пояси: пояс дубових лісів із дуба звичайного (250-350 м н.р.м.), ялицево-дубових і дубово-ялицевих лісів (350-450 м), букових лісів (450-1020 м), ялицево-букових і буково-ялицевих лісів (500-800 м). Вони слугують ландшафтно-географічною основою для реконструкції похідних лісів та оптимізації їхнього використання.

4. З'ясовано, що в лісових ландшафтах Верхньодністровських Бескидів протягом останніх 50-ти років значно почастішали небезпечні фізико-географічні процеси, що зумовлено зниженням екостабілізуючої ролі гірських лісів. Для досліджуваної території характерним є широкий спектр стихійних явищ, найнебезпечніші з яких паводки, які часто мають селевий характер, вітровали і буреломи. В регіоні досить складна ентомологічна і фітопатологічна ситуація. Головною причиною збільшення частоти прояву негативних стихійних явищ є заміна корінних ялицево-букових лісів похідними смеречниками та іншими похідними деревостанами, а також зниження лісистості регіону загалом. Аналіз негативних стихійних явищ засвідчує необхідність розробки диференційованої по висотних лісових поясах системи заходів боротьби з ними, оскільки їхнє поширення має чітку ландшафтну зумовленість.

5. Встановлено, що близько 65% лісового фонду двох найбільших лісокористувачів становлять деревостани з перевагою хвойних порід, культури яких створювалися за межами їхнього природного ареалу. Твердолистяні і м'яколистяні породи займають відповідно 33 та 2%. Таке співвідношення є наслідком екологічно необґрунтованого ведення лісового господарства в минулому. Вторинні насадження з перевагою смереки, створені на місці корінних ялицево-букових лісів, біологічно нестійкі та потребують реконструкції.

Несприятливою в лісах регіону є і їхня вікова структура. 40% лісового фонду становлять молодняки, 40% - середньовікові, 15% - достигаючі і лише 5% - стиглі насадження. Це наслідок того, що більшість деревостанів по кілька разів були пройдені надмірними рубаннями.

У регіоні ліси „Галсільлісу” характеризуються значно нижчими таксаційними показниками, ніж ліси держлісфонду. Лише близько 5% колишніх колгоспних лісів є високоповнотними, що свідчить про масові несанкціоновані рубки у минулому. Низькоповнотні деревостани не здатні виконувати еколого-стабілізуючі функції, тому необхідно вживати лісівничі заходи щодо покращання їхньої ценотичної структури. З'ясовано, що лише 60% лісів „Галсільлісу” росте за 1 класом бонітету. Наявність низькобонітетних насаджень зумовлене несвоєчасними доглядовими рубаннями та створенням лісових культур у невідповідних для окремих деревних порід типах лісу.

6. У процесі головного користування протягом 2009 р. у регіоні заготовлено 17,24 тис.м3 деревини, а від рубань формування й оздоровлення лісів - 31,69 тис.м3 деревини. Це свідчить про небезпеку поширення захворювань як у захисних, так і в експлуатаційних лісах.

Побічне лісокористування може бути значним джерелом доходів лісогосподарських підприємств. У мисливських господарствах, які належать трьом користувачам, протягом останніх років відбувається зростання популяцій основних видів мисливських звірів, птахів.

Використання лісів для культурно-пізнавальних цілей проводиться лише поблизу Лаврівського та Добромильського монастирів, а також замків (с. Муроване та м. Добромиль), закинутих соляних шахт в урочищі Саліна поблизу м. Добромиля. Недостатнім є використання лісових ландшафтів для рекреаційної діяльності, незважаючи на значний ландшафтно-естетичний і туристичний потенціал та вигідне географічне розташування регіону. Використання лісів для освітньо-виховної діяльності здійснюється лише через організацію шкільних лісництв.

Загалом сучасний стан використання лісів у регіоні важко назвати комплексним, адже на сьогодні вони залишаються передусім джерелом отримання деревини з недостатнім використаннях їхніх загальносуспільних благ.

7. Одним із шляхів покращання структури лісів та оптимізації їхнього використання у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів є переформування смерекових монокультур та інших похідних лісів. Його слід проводити в межах виділених лісових поясів із застосуванням еколого-географічного підходу на засадах лісівництва, наближеного до природних екосистем. Це дозволить покращити виконання лісами регіону економічної, екологічної та соціальної функцій.

У межах ландшафтів Верхньодністровських Бескидів обґрунтовано систему заходів щодо проведення реконструкції трансформованих лісів та оптимізації лісокористування. Вона включає для кожного ВЛП та відповідних висотних місцевостей параметри цільових деревостанів (походження, вікова структура, видовий склад, вертикальна і горизонтальна структура), заходи наближеного до природного лісівництва (сприяння природному поновленню, догляд за підростом, захист від шкідників і хвороб) та оптимізацію лісокористування (рекомендовані способи рубань).

Для покращання репрезентативності мережі заповідних об'єктів регіону, збереження біотичного й ландшафтного різноманіття до неї запропоновано додатково включити шість цінних у фітогеографічному плані лісових об'єктів площею 127,3 га. Вони слугуватимуть важливими ланками при подальшому формуванні локальної екологічної мережі, а також будуть природними еталонами для ведення лісового господарства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Теліш П. С. Проблеми використання ландшафтного підходу щодо комплексного використання лісових ресурсів (на прикладі Сколівських Бескидів) / П. С. Теліш // Фізична географія та геоморфологія. - К. : ВГЛ Обрії, 2004. - Вип. 46, Т. 1. - С. 250-256.

2. Теліш П. С. Географічні аспекти комплексного використання лісових ресурсів у Сколівських Бескидах / П. С. Теліш // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2005. - Вип. 238. - С. 97-104.

3. Теліш П. С. Використання ландшафтів Верхньодністровських Бескидів для організації рекреаційної діяльності / П. С. Теліш, І. М. Рожко // Вісник Львівського університету. Сер. географ. Вип. 36. - Львів, 2009. - С. 301-308.

4. Теліш П. С. Географічні аспекти комплексного використання лісових ресурсів у Бескидах / П. С. Теліш// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 318 : Географія. - Чернівці : Рута, 2006. - С. 131-138.

5. Теліш П. С. Антропогенна трансформація в лісах Верхньодністровських Бескидів і шляхи її оптимізації / П. С. Теліш // Вісник Львівського університету. Сер. географ. Вип. 37. - Львів, 2009. - С. 187-199.

6. Теліш П. С. Історико-географічні особливості розвитку та топоніміка сільських поселень у Верхньодністровських Бескидах / П. С. Теліш // Вісник Львівського університету. Сер. географ. Вип. 38. - Львів, 2010. - С. 332-340.

Інші публікації:

1. Теліш П. С. Проблеми використання та оцінки корисних функцій гірських лісів / П. С. Теліш // Гори і люди (у контексті сталого розвитку). Мат. міжн. конф., присв'яченої року гір (м. Рахів, 14-18 жовтня 2002 р.). - Рахів, 2002 . - т. 1. - С. 451-453.

2. Теліш П. С. Роль місцевого населення в екологізації лісокористування в Українських Карпатах / П. С. Теліш // Наукові вісті Інституту менеджменту та економіки „Галицька Академія”. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 178-183.

3. Теліш П. С. Роль об'єктів природо-заповідного фонду Верхньодністровських Бескидів у підтриманні біорізноманіття регіону / П. С. Теліш // Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття. Мат. міжн. наук. конф., присвяченої 50-річчю функціонування високогірного біологічного стаціонару „Пожижевська” (Львів-Пожижевська, 23-27 вересня 2008 р.). - Львів, 2008. - С. 397-399.

...