Конструктивно-географічний аналіз та оцінка природного агроресурсного потенціалу Волинської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конструктивно-географічний аналіз та оцінка природного агроресурсного потенціалу Волинської області

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Для формування нового механізму природокористування у сфері агропромислового комплексу необхідний розвиток та збалансоване функціонування агропромислового комплексу в Україні.

Україна - одна з найбільш освоєних у сільськогосподарському відношенні держав де зайнято анторопогенними сільськогосподарськими ландшафтами і розорано понад 70% її території. Екстенсивний розвиток сільського господарства призводить до збільшення техногенного навантаження на природні аграрні ресурси, до зменшення їх продуктивності, руйнування та деградації. Обґрунтування інтенсивних систем ведення сільського господарства тільки з адміністративної точки зору не дає можливості враховувати всі природно-техногенні процеси. На сучасному етапі використовуються нераціональні шляхи природокористування у тому числі і в сільському господарстві. Тому-то і залишаються актуальними питання вивчення агроресурсного потенціалу, так як його компоненти визначають комплексний розвиток регіону. Природний агроресурсний потенціал є фундаментом існування і розбудови сільського господарства ? галузі, яка потребує значної реконструкції в усіх регіонах України. Природний агроресурсний потенціал повинен забезпечувати потреби населення і господарства у сировині і товарах народного споживання, знижувати залежність від імпорту продуктів харчування. Раціональне природокористування передбачає сталий розвиток, посилює необхідність конструктивно-географічних досліджень агроресурсного потенціалу регіонів. Для досягнення рівноваги у регіональних геосистемах та навколишньому середовищі, важливого значення набувають питання обґрунтування наукових основ природокористування.

Ряд питань цієї проблеми розглядалися у наукових працях українських і зарубіжних вчених. Але конструктивно-географічні підходи до оцінки природного агроресурсного потенціалу, визначення еколого-економічної ефективності його використання ще недостатньо розроблені. Саме це і зумовило вибір теми та об'єкта дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Робота виконувалася згідно із науковою темою кафедри екології Луцького національного технічного університету «Охорона та раціональне використання природних ресурсів Волинської областї».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення, географічний аналіз та оцінка природного агроресурсного потенціалу Волинської області, визначення його структури і територіальних особливостей для пошуку оптимальних методів використання у сільському господарстві та встановлення взаємозв'язків між природно-географічними показниками території і еколого-економічними наслідками аграрної діяльності.

До зазначеної мети були поставлені такі завдання:

? вивчити теоретичні питання природокористування для сільського господарства;

? виявити основні компоненти природного агроресурсного потенціалу, визначити його величину, структуру і територіальну диференціацію в межах Волинської області;

? з'ясувати географічні особливості сучасного природокористування в сільському господарстві Волинської області;

? визначити продуктивність природного агроресурсного потенціалу в агроресурсних районах області;

? оцінити екологічну ситуацію, яка пов'язана з використанням природного агроресурсного потенціалу та розробити комплекс заходів щодо її покращання;

? обґрунтувати конструктивно-географічні шляхи оптимізації сільськогосподарського природокористування для створення регіональних екологічно стійких агросистем.

Об'єкт дослідження - природний агроресурсний потенціал Волинської області.

Предмет дослідження - конструктивно-географічний аналіз та оцінка структури, площ, територіальної диференціації природного і анторопогенно модифікованого природного агроресурсного потенціалу (ПАРП) Волинської області, з метою забезпечення підвищення рівня продуктивності, екологічної безпеки та оптимізації його використання.

Методи дослідження, використані матеріали.

Методологічною основою дослідження є положення конструктивної географії, концепція сталого розвитку регіону, вчення про природно-ресурсний потенціал, а також законодавчі та нормативні акти України про використання землі і розвиток сільського господарства в період становлення економіки.

При дослідженні використано наукові праці В.А. Анучіна (1978), П.Ф. Ведєнічева (1966, 1972, 1978, 1988, 1989), М.Д. Гродзинського (1993, 1995), Ю.А. Дмітрієвського (1962, 1971, 1974, 1982), Ф.Д. Заставного (1990), Р.А. Івануха (1985), А.Г. Ісаченка (1980), Я.О. Мольчака (1998), О.О. Мінца (1968, 1972), М.М. Паламарчука (1993, 2006), В.М. Петліна (2006), М.Д. Пістуна (1997), М.В. Питуляка (2003), В.П. Руденка (1986, 1999), О. І. Шаблія (2000), П.Г. Шищенко (1988, 1993) та інших, а також методи: загальнонауковий, системний, ландшафтознавчий, статистико-математичний, районування, порівняльно-географічний, картографічний та інші.

При написанні роботи використовувалися матеріали Волинського обласного управління статистики, Волинського регіонального відділу водних ресурсів, Волинського обласного управління земельних ресурсів, Волинського обласного управління гідрометеоцентру та інших установ, а також матеріали регіональних, всеукраїнських науково-практичних і наукових конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

? поглиблено теоретико-методологічні засади сільськогосподарського природокористування;

? узагальнено й уточнено поняття «природний агроресурсний потенціал» Волинської області;

? вперше за допомогою конструктивно-географічного підходу обґрунтовано, розроблено і протестовано оцінку природного агроресурсного потенціалу;

? проведено покомпонентний аналіз природного агроресурсного потенціалу Волинської області;

? розраховано вплив величини і структури природного агроресурсного потенціалу на ефективність і продуктивність сільськогосподарського виробництва області;

? вперше на основі природно-географічних показників території і еколого-економічних наслідків аграрної діяльності проведено природно-агроресурсне районування Волинської області;

? встановлено рівень продуктивності природного агроресурсного потенціалу в природно-агроресурсних районах;

? узагальнено головні напрями оптимізації раціонального використання природного агроресурсного потенціалу області.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційній роботі результати можна використати: у сільськогосподарських, водогосподарських та інших проектних організаціях і установах під час розробки і планування природоохоронних заходів, та зменшення впливу антропогенних факторів на природний агроресурсний потенціал; при розробці програм із землекористування, природокористування з метою відновлення сільськогосподарських угідь і формування оптимальних співвідношень між елементами агроландшафтів; для виділення зон вирощування продуктів дієтичного і дитячого харчування та лікарської сировини.

Теоретичні та методичні положення дисертації, крім того, можна використовувати при аналогічних дослідженнях в інших регіонах.

Окремі результати дисертації були впровадженні в навчальний процес Луцького національного технічного університету при викладанні дисциплін «Загальне землезнавство», «Ґрунтознавство», «Основи екології», «Загальна гідрологія», географічного факультету Волинського національного університету ім. Лесі Українки, відповідно, «Географічне краєзнавство», «Фізична географія Україна» та інші.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем і є результатом самостійних досліджень. На основі зібраних і опрацьованих статистичних, літературних, картографічних матеріалів та інформаційних джерел підприємств і відомств здобувачем розширено та поглиблено науково-теоретичну базу дослідження природного агроресурсного потенціалу Волинської області. На основі власних польових досліджень укладено цілий ряд прикладних оцінювальних карт, розроблено основні напрями оптимізації природного агроресурсного потенціалу Волинської області.

Апробація результатів дослідження. Результати наукових досліджень доповідалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й студентів Луцького національного технічного університету (Луцьк, 2003-2008), III Всеукраїнській конференції «Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія» (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми збалансованості природокористування» (Кам'янець-Подільський, 2008), II Науково-практичній конференції «Природа Західного Полісся та прилеглих територій» (Луцьк, 2005), Науковій конференції «Проблеми моніторингу ґрунтів і сучасні технології відновлення їх родючості» (Кам'янець-Подільський, 2007), Міжнародній конференції «Індустріальна спадщина в культурі ландшафтів» (Кривий Ріг, 2008), XII Міжнародній науково-практичній конференції «Екологія, охорона навколишнього середовища та забалансоване природокористування» (Харків, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих учених «Сучасний напрям розвитку і перспективні орієнтири у географічній науці та освіті» (Рівне, 2009), Міжнародній науковій конференції «Українська історична географія та історія географії в Україні» (Чернівці, 2009).

Публікації. За результатими дисертаційної роботи опубліковано дев'ять наукових статей, з них шість ? у виданнях, рекомендованих ВАК України. Статті повністю відображають зміст дисертації.

Структура, обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, містить список використаних джерел з 231 позиції. Дисертація нараховує 218 сторінок, з них 142 основного тексту, 20 рисунків, 25 таблиць, 31 додаток.

Основний зміст роботи

агроресурсний географічний природокористування природний

У розділі «Теорія та методика конструктивно-географічного дослідження сільськогосподарського природокористування» розглянуто основні теоретичні положення вивчення природного агроресурсного потенціалу регіону. Визначена сутність природного агроресурсного потенціалу, особливості його використання, обсяги і структура як в області, так і в окремих районах. Структура та рівень використання природного агроресурсного потенціалу прослідковується у взаємозв'язку між природними та суспільними елементами.

Зміна сутності поняття «Природний агроресурсний потенціал» (ПАРП) відбувається під дією соціально-економічних чинників і разом з тим визначається процесом сільськогосподарського виробництва. Однією із складових частин аграрно-ресурсного потенціалу (АРП) є ПАРП, який тісно взаємодіє з іншими його частинами: аграрним матеріально-технічним та аграрним трудовим потенціалом. Займаючи провідне положення, ПАРП формує умови праці, визначає рівень продуктивності, сукупний господарський результат, ефективність сільськогосподарського виробництва.

Структура, величина, особливості використання ПАРП залежать від фізико-географічних умов території, а також і від суспільного розвитку. ПАРП - це система природних умов і ресурсів, яка не тільки використовується, а й здійснює значний вплив на різні сторони суспільного виробництва, насамперед сільськогосподарського. Співвідношення між природними ресурсами, придатними для сільськогосподарського використання, визначає компонентна структура ПАРП, яка формується як результат розвитку природних процесів та дії соціально-економічних чинників. Головне місце в структурі ПАРП займають земельні ресурси (сільськогосподарські землі), які невід'ємно взаємодіють з водними та агрокліматичними ресурсами.

Реформування сільськогосподарського виробництва і змін земельних відносин в Україні призвело до створення різних форм господарювання. На превеликий жаль, основною метою більшості землевласників є отримання найбільшого прибутку за найменших затрат. Це спричинило виснаження землі, зниження її продуктивності. Нераціональністю сільськогосподарського використання є низька врожайність сільськогосподарських культур і невисока продуктивність тваринництва не тільки на Волині, але й у більшості регіонів України.

Розкрити потенційні можливості у сільськогосподарському природокористуванні можливо за рахунок сприяння розвитку господарств з різними формами власності. Землекористування в якому повинно визначати як економічні інтереси, так і екологічні чинники. Відповідно до природно-економічних умов, специфіки ландшафтів необхідно вибирати напрями сільськогосподарського розвитку території.

Наукові основи сільськогосподарського природокористування, рівновага у регіональних геосистемах, поліпшення якості довкілля - основні шляхи виходу суспільства із кризи, особливо для сільськогосподарських регіонів, прикладом якого і є територія Волинської області.

У розділі «Складові природного агроресурсного потенціалу Волинської області та їх використання у сільськогосподарському виробництві» представлено результати конструктивно-географічного аналізу компонентів Волинської області: земельних, гідрологічних та агрокліматичних ресурсів.

Інтенсивному розвитку сільськогосподарського виробництва допомагають регіональні особливості території області, а саме: рельєф, клімат, гідрологічні умови, ґрунтовий покрив. Структура земельного фонду залежить від якісного використання ґрунтів.

Оцінивши особливості рельєфу, бонітет орних земель та еродованість земель, область можна умовно поділити на 4 групи районів: з найсприятливішими природно-ресурсними умовами для розвитку сільськогосподарського виробництва, зі сприятливими, обмежено сприятливими та малосприятливими.

Територію області поділено на два ерозійні райони. Поліський ? ерозійно небезпечний район, де проявляється вітрова ерозія, та Нововолинсько-Рівненький, де розвинута водна ерозія.

Вітрова ерозія ґрунтів найінтенсивніше проявляється в поліських ерозійно небезпечних районах області - Камінь-Каширському, Ківерцівському, Ковельському, Любешівському, Любомльському, Маневицькому, Ратнівському, Рожищенському, Старовижівському, Турійському та Шацькому, а водна ерозія ґрунтів найбільше спостерігається в лісостепових районах - у південній частині Володимир-Волинського, Горохівському, Іваничівському, у південно-східній частині Ківерцівського, Локачинському та Луцькому районах.

Характеристика еродованості території області показує, що із загальної площі сільськогосподарських угідь 1054,1 тис. га піддано водній і вітровій ерозії 258,09 тис. га, або 25,8%. Найбільше змитих ґрунтів припадає на ріллю ? 93% від загальної площі еродованих земель. Розвиток водної ерозії ґрунтів залежить від рельєфу місцевості та науково необгрунтованого ведення сільськогосподарського виробництва.

Використовуючи низку показників, було встановлено рівень забезпечення даної території теплом, вологою, підземними і поверхневими водами. За допомогою крутизни схилів, вертикального і горизонтального розчленування території визначено еродованість і денудацію ґрунтового покрову.

Використовуючи бальну оцінку бонітування ґрунтів, розрізняють регіони з різним рівнем придатності природних умов і ресурсів для сільськогосподарського використання. Найсприятливіші умови для формування і використання агроландшафтів склалися на території Володимир-Волинського, Ковельського, Маневицького, Турійського, Іваничівського, Камінь-Каширського, Ківерцівського, Любешівського, Любомльського, Ратнівського та Рожищенського адміністративних районів (більше 10 балів). До групи районів із сприятливими умовами для сільськогосподарського природокористування належать Локачинський, Луцький, Старовижівський та Шацький (8-10 балів) адміністративні райони. Обмежено сприятливі умови склалися на території Горохівського району (6 балів).

Аналізуючи головний компонент ПАРП - земельні ресурси, були зроблені такі висновки:

? на земельні ресурси припадає 55,2% вартості ПАРП; максимальні величини потенціалу земельних ресурсів характерні для Горохівського, Локачинського та Луцького районів (75,2-75,5%);

? загальна вартість земельних ресурсів області становить 8758,2 млн. грн., 1 га сільськогосподарських угідь - 8,31 тис. грн., 1 га ріллі - 8,03 тис. грн., 1 га багаторічних насаджень - 11,71 тис. грн., пасовищ - 5,76 тис. грн., сіножатей - 7,51 тис. грн.;

? високий рівень освоєння земельних ресурсів: 52,7% земельного фонду становлять сільськогосподарські землі (рис. 1);

? найвищий рівень сільськогосподарської освоєності у південній частині області (72,0-79%), а найнижчий - у поліській частині області (31,1%);

? найвища частка земель перебуває у користуванні громадян, яким надані у власність сільськогосподарські угіддя (30,8%), тільки 0,4% ? у користування колективних сільськогосподарських підприємств і 7% ? особистих підсобних господарств;

? висока розораність території: орні землі становлять 33,1% території області і 62,8% від площі сільськогосподарських угідь. Найвищі показники розораності - у південній частині області (66-80%), а найнижчий показник - в північній і північно-східній (14,5-23,0%); сіножаті і пасовища становлять 33,9%, а багаторічні насадження 1,1% від площі сільськогосподарських угідь області (рис. 1). Все це залежить від типу ґрунтового покриву області, його генетичних ознак, фізико-хімічних та водно-фізичних властивостей і умов поширення. Ґрунти Волині за родючістю поступаються іншим ґрунтам багатьох лісостепових і степових областей України. Основними їх типами є дерново-підзолисті, опідзолені, чорноземи, дернові та болотні. Найбільш цінними і продуктивними є чорноземи опідзолені, але вони займають 16,8% площі під усіма сільськогосподарськими угіддями. Найбільш поширені на території Волинської області дерново-підзолисті ґрунти (32,4%). В північній частині найбільш поширеними є дерново-підзолисті, піщані, суглинисті і глинисто-піщані ґрунти. Опідзолені ґрунти є панівними в лісостеповій частині області, а темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи ? в південних областях лісостепової частини області;

? важливим показником є рівень землезабезпеченості. Цей показник високий: в розрахунку на 1 особу області припадає 1,01 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 0,65 га орної землі. Найвищі показники землезабезпеченості сільськогосподарськими угіддями в Турійському, Володимир-Волинському, Ковельському та Локачинському районах (2,13-2,89 га), найнижчі - в Камінь-Каширському та Ківерцівському (0,98-1,02 га). Збільшення цього показника пов'язане із зменшенням чисельності населення області.

? висока еродованість земель (25,8%) вимагає при веденні сільськогосподарського виробництва пристосовуватися до природних особливостей ландшафтів.

У розділі «Конструктивно-географічна оцінка природного агроресурсного потенціалу Волинської області для сільськогосподарського виробництва» приділена увага вивченню територіальної структури ПАРП в межах області, що необхідно для визначення ролі і місця окремих складових ПАРП у процесі сільськогосподарського природокористування, а також для аналізу забезпеченості різними видами природних ресурсів та їх оптимального використання.

Різні природно-економічні умови області характеризують сільськогосподарське виробництво, яке має певні територіальні відмінності. За допомогою вартісної оцінки видів земельних ресурсів, їх якісної характеристики та оцінки інших складових ПАРП було виділено два природно-агроресурсні райони (ПАРР): Поліський (північно-поліський та південно-поліський) і Лісостеповий.

Кожен з виділених ПАРР характеризується певним ґрунтовим покривом, кліматичними умовами, рельєфом, поверхневими і підземними водами і визначає особливості сільськогосподарського природокористування. Як певна територія, ПАРР мають не тільки єдині природні умови і ресурси, але й специфіку їх використання у сільськогосподарському виробництві. Кожний ПАРР має свій природний агроресурсний потенціал, який залежить від забезпеченості відповідними природними ресурсами, їх якості та збалансованості. Кожен з ПАРР відрізняється один від одного рівнем використання природних ресурсів і продуктивністю сільськогосподарського виробництва. Отже, природно-агроресурсний район - це територія, яка має свої природні особливості та певний потенціал природних ресурсів.

Основу природно-ресурсного потенціалу Волинської області складають земельні ресурси (більше 1/2 інтегрального ПРП). Особливо велике значення земельних ресурсів у Горохівському (75,5% інтегрального ПРП), Луцькому (75,2%), Іваничівському (73,6%), Рожищенському (72,3%) районах. Отже, сільськогосподарська спеціалізація господарств використовує місцеві природні ресурси більшості районів Волинської області.

Міжвидові співвідношення природних ресурсів, які є результатом розвитку природного процесу і соціально-економічних факторів, вивчає компонентна структура земельно-ресурсного потенціалу області, аналіз якої свідчить, що її складовими є потенціали різних видів сільськогосподарських угідь: орних земель, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень.

Основне місце у компонентній структурі потенціалу земельних ресурсів Волинської області займає потенціал орних земель, вартість якого складає 6121,3 млн. грн., або 69,9% від загального земельно-ресурсного потенціалу.

Потенціал сіножатей і пасовищ становить 2468,2 млн. грн., що складає 28,2% від загального земельно-ресурсного потенціалу області.

Найменшим є потенціал багаторічних насаджень, який становить 168,7 млн. грн., або 1,9% від загального земельно-ресурсного потенціалу області. Звертаючи увагу на територіальні особливості компонентної структури земельно-ресурсного потенціалу бачимо, що найбільший потенціал орних земель у Горохівському, Луцькому, Володимир-Волинському, Локачинському районах (більше 500 млн. грн.), сіножатей і пасовищ ? у Ковельському, Ратнівському, Любомльському, Маневицькому, Турійському, Рожищенському адміністративних районах (більше 190 млн. грн.), багаторічних насаджень ? у Луцькому районі (38,8 млн. грн.).

Усі ці компонентні складові земельно-ресурсного потенціалу області мають певну диференціацію в розрізі природно-агроресурсних районів.

Найбільший за площею (715,6 тис. га) є Поліський ПАРР, який має значний земельно-ресурсний потенціал - 4742,3 млн. грн., розораність якого складає 55,8%, що на 8,2% менше ніж в середньому по області. Такий показник розораності в цьому ПАРР зумовлений соціальними та історичними особливостями заселення і освоєння цієї території. Щодо розподілу сільськогосподарських угідь, то найбільша площа (620,2 тис. га) перебуває у власності громадян.

Поліський ПАРР багато науковців поділяють на дві агропромислові зони (АПЗ): північно-поліську та південно-поліську.

Північно-поліська АПЗ займає територію Любомльського, Ратнівського, Шацького, Старовижівського, Камінь-Каширського, Любешівського та Маневицького районів (51% території області). Сільське господарство цієї зони спеціалізується на тваринництві (молочно-м'ясному скотарстві), льонарстві і картоплярстві.

Південно-поліська АПЗ охоплює Турійський, Ковельський, Рожищенський, Ківерцівський райони (28% площі території). Сільське господарство характеризується не набагато вищим рівнем розвитку порівняно з північним поліссям. Спеціалізація сільського господарства суттєво не відрізняється від північно-поліської зони, але більшого значення набувають зернове господарство та свинарство. Відповідно до даних природно-економічних умов сільське господарство цієї зони повинно спеціалізуватися на тваринництві (молочно-м'ясному скотарстві), льонарстві і буряківництві. Між цими АПЗ не існує значних відмінностей щодо інших показників: особливостей рельєфу, клімату, ґрунтів, площі та структури сільськогосподарських угідь, що дає підстави виділити лише один окремий природно-агроресурсний район - Поліський.

Основне місце у компонентній структурі земельно-ресурсного потенціалу Поліського ПАРР займає потенціал орних земель - 54,9%. Найбільш високий цей показник у Рожищенському районі - 66%. Дещо меншу частку у компонентній структурі земельно-ресурсного потенціалу цього ПАРР займають кормові угіддя - 44,2% та багаторічні насадження - 0,9%.

Сільськогосподарські угіддя Поліського ПАРР займають 35,5% площі земельного фонду, розораності яких становить - 55,8%, що на 8,2% менше, ніж в середньому по області.

Така розораність цього ПАРР зумовлена природними особливостями (понижений рівнинний рельєф, дерново-підзолисті ґрунти та ін.) та соціальними, а також історичними особливостями заселення і освоєння цієї території.

Сільськогосподарські угіддя розподілені між окремими землекористувачами і найбільша площа (620,2 тис. га) перебуває у власності громадян.

У Лісостеповому ПАРР потенціал орних земель в компонентній структурі земельно-ресурсного потенціалу більший і становить 89,0%. В цьому ПАРР значно нижчий потенціал кормових угідь - 8,8% і вищий потенціал багаторічних насаджень - 2,3%. Лісостеповий ПАРР характеризується наявністю значних площ сільськогосподарських угідь (335,03 тис. га), а також сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами, що забезпечують інтенсивний розвиток землеробства. Про це свідчить структура сільськогосподарських угідь, в якій 89% займають орні землі, а розораність території становить 61,1%.

До Лісостепового ПАРР належать райони південної частини області: Володимир-Волинський, Горохівський, Іваничівський, Локачинський та Луцький. Особливості розміщення сільськогосподарських угідь наклали відбиток на ведення сільського господарства (розміщення сільськогосподарських культур, характер тваринництва). Відповідно до природно-економічних умов сільське господарство цього ПАРР повинно спеціалізуватися на вирощуванні зерна, тваринництві (м'ясо-молочному скотарстві, свинарстві) і буряківництві.

Ці райони мають нижчий потенціал земельних ресурсів, який становить, відповідно, 3813,3 млн. грн. Але особливості рельєфу, клімату, ґрунтів, площі та структури сільськогосподарських угідь дають підстави для виділення окремого природно-агроресурсного району - Лісостепового, який займає всього 21% площі області.

Для повного аналізу структури ПАРР необхідно з'ясувати функціональну значимість природних ресурсів та їхньої ролі в процесі комплексоутворення. Для цього була використана методика М.Г. Ігнатенка та В.П. Руденка (1993). Суть її у кількісному діленні однотипного явища за значеннями і представленні міждержавними, внутрішньообласними, районними і місцевими ресурсами. Основою визначення функціональної структури є вартісна оцінка земельно-ресурсного потенціалу Волинської області.

У функціональній структурі земельно-ресурсного потенціалу Волинської області переважають ресурси міжобласного значення.

Найвищі показники міжобласного значення земельних ресурсів мають: Володимир-Волинський, Горохівський, Локачинський, Луцький, Турійський адміністративні райони (92-99%). Найменші показники земельних ресурсів міжобласного функціонального значення у Ківерцівському (2,3%) адміністративному районі. Внутрішньообласного значення потенціал земельних ресурсів значення коливається від 1,5% в Локачинському до 97,66% у Ківерцівському районі. Районні функціональні значення для земельних ресурсів області становлять 0-49,2%. В Ківерцівському районі всі земельні ресурси мають міжобласне і внутрішньообласне значення. У Володимир-Волинському і Турійському районах - міжобласного і районного значення. Земельні ресурси місцевого функціонального значення представлені орними землями, пасовищами і багаторічними насадженнями в Шацькому районі і становлять 67,99%.

Значне функціональне значення міжобласного і внутрішньообласного рангу мають сіножаті (88,5%), пасовища (84,3%), орні землі (81,8%) та багаторічні насадження (74,7%). Аналіз функціональної структури ПАРР показує, що найвищий показник орних земель (100%) і багаторічних насаджень (80,5%) міжобласного значення у Лісостеповому ПАРР, а сіножатей (82,4%) і пасовищ (78,8%) - у Поліському ПАРР. Тому земельні ресурси і надалі будуть визначати розвиток природокористування в області.

Для всіх ПАРР характерна певна територіальна диференціація земельно-ресурсного потенціалу (таблиця) на 01.01.2008 р.

Територіальна диференціація земельно-ресурсного потенціалу в ПАРР (грн/га)

Найвища густота земельно-ресурсного потенціалу характерна для Лісостепового ПАРР. Середня густота потенціалу орних земель у цьому ПАРР становить 12,2 тис. грн./га, що на 4,15 тис. грн. вище від середньообласного, а 1 га земельних ресурсів - 10,5 тис. грн./га. Потенціал 1 га земельних ресурсів у Поліському ПАРР значно нижчий і становить, відповідно, 7,4 тис. грн/га., потенціал 1 га орних земель ? 6,1 тис. грн./га.

За величиною густоти земельно-ресурсного потенціалу в області можна виділити три групи районів: з високим рівнем (більше 8 тис. грн./га), середнім (6-8 тис. грн/га), низьким (до 6 тис. грн/га) рівнями. Максимальні показники густоти потенціалу характерні для багаторічних насаджень (11,0-20,2 тис. грн/га) та орних земель (10,3-12,4 тис. грн/га) області. Густота потенціалу кормових угідь області значно нижча і становить у середньому 5,7-7,5 тис. грн/га. Середня густота земельно-ресурсного потенціалу - 8,31 тис. грн. га, найвища - в Лісостеповому ПАРР.

На підставі даних аналізу густоти потенціалу різних видів земельних ресурсів у розрізі ПАРР можна зробити висновок, що в Лісостеповому ПАРР спостерігаються максимальні показники густоти потенціалу ріллі та багаторічних насаджень, а в Поліському ПАРР - сіножатей та пасовищ.

Вивчаючи природний агроресурсний потенціал (ПАРП) в територіальному аспекті, маємо можливість виділення просторових відмінностей у величині та структурі всього потенціалу.

Для визначення продуктивності ПАРП у виділених природно-агроресурсних районах були використані слідуючі показники:

? виробництво валової продукції сільського господарства на одиницю площі сільськогосподарських угідь;

? виробництво валової продукції рослинництва і тваринництва на одиницю площі сільськогосподарських угідь;

? урожайність окремих сільськогосподарських культур з одиниці посівної площі сільськогосподарських угідь;

? виробництво валової продукції сільського господарства та рослинництва на одну особу.

На основі проведеного аналізу можна зазначити, що найвища продуктивність земель характерна для Лісостепового природно-агроресурсного району.

За останні роки продуктивність земель знизилася у 1,2 раза. Це свідчить про недостатнє використання природного потенціалу земельних ресурсів, зменшення обсягів виробництва. Основна частка валових зборів сільськогосподарських культур припадає на приватні підсобні господарства населення.

Екологічна неузгодженість структури сільськогосподарського виробництва із грунтово-кліматичними умовами, висока сільськогосподарська освоєність та розораність агроландшафтів, деградація ґрунтового покриву призвели до невідповідності між величиною природного потенціалу земель та його рівнем використання. На жаль, сьогодні в більшості господарств відсутні впровадження сівозмін та ефективне відтворення земельних ресурсів.

Раціональна спеціалізація сільськогосподарського виробництва, особливості розміщення сільськогосподарських культур залежно від природно-економічних умов сприяють підвищенню продуктивності природно-агроресурсного потенціалу сільського господарства та зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Так, проведений аналіз структури посівних площ свідчить про те, що найсприятливіші умови для вирощування зернових та цукрових буряків є в Лісостеповому ПАРР, а для картоплі і кормових - у Поліському ПАРР. Ці дані свідчать про те, що є можливості зменшення затрат на їх вирощування і сприяти підвищенню продуктивності рослинництва. У Поліському ПАРР доцільно також розвивати ягідництво, а в Лісостеповому ПАРР - розширити площі під садами. В усіх районах необхідно подбати про родючість ґрунтів, про раціональне використання водних і агрокліматичних ресурсів, які також сприяють підвищенню продуктивності сільськогосподарського виробництва, зниженню собівартості продукції.

Для захисту ґрунтів від ерозії, відтворення їх родючості необхідно впроваджувати ґрунтовозахисні технології обробітку та науково обґрунтовані сівозміни. Для підвищення продуктивності рослинництва необхідно замінити та вивести нові сорта насіння, гібридів сільськогосподарських культур.

Сумарна екологічна оцінка (СЕО) стану земельних ресурсів дозволила виділити три групи районів з різними станами агроекологічної ситуації: передкризовим, задовільним і сприятливим. До першої групи належить Горохівський, Іваничівський і Луцький, до другої - Володимир-Волинський, Локачинський, Ковельський, Рожищенський, Турійський райони. В усіх інших районах області - сприятливий агроекологічний стан земелельних ресурсів (рис. 2).

За методикою К.Г. Гофмана (1982) і П.Г. Шишенка (1988) проводилася загальна оцінка антропогенної перетвореності території області. Цей показник дає підстави говорити про те, що область має високий рівень перетвореності - 5,1 бала. Найвищий рівень анторпогенної перетвореності характерний для Лісостепового ПАРР - 5,7-6,8 бала. За рівнем антропогенної перетвореності в області можна виділити 3 групи районів - слабо перетворені (3,4-5,3), середньо перетворені (5,31-6,50) та сильно перетворені (6,51-7,40). Частка аграрного навантаження становить 72% від сумарного показника антропогенного навантаження.

Для створення екологічно стійких агросистем Волинської області потрібно: збільшити площі природних ландшафтів за рахунок зменшення сільськогосподарських площ; запобігати втраті гумусу в ґрунті шляхом внесення органіки та вирощування сидеральних культур; деградовані ґрунти вилучити із сільськогосподарського освоєння для консервації і регенерації; проводити екологічну організацію агроландшафтів.

Остання сприяє відновленню рівноваги в природі, дозволяє нейтралізувати негативні наслідки сільськогосподарського природокористування в регіоні. Для раціонального використання ПАРП важливим є впровадження агроекологічного моніторингу.

Висновки

З метою розробки шляхів оптимізації зв'язків у системі «людина-природа» в роботі представлені результати дослідження, які розкривають актуальність вивчення природного агроресурсного потенціалу (ПАРП). За даними результатів можна зробити такі висновки:

1. Доцільність проведення дослідження природного агроресурсного потенціалу передбачає, що ПАРП властива територіальна організація, використання якої підпорядковане суспільним умовам. ПАРП ? система природних умов і ресурсів, яка визначає процес сільськогосподарського виробництва під впливом соціально-економічних чинників. На сьогодні сільськогосподарське природокористування характеризується нераціональністю. Причиною цього є несформованість структури типів господарств, бажання власників землі отримувати максимальні прибутки за мінімальних затрат, відсутність ґрунтововідтворювальних заходів на невеликих ділянках, несприятлива цінова політика держави та багато іншого.

2. Комплексний характер конструктивно-географічного дослідження ПАРП включає в себе не тільки оцінку його на конкретній території, а й особливості використання. З метою досягнення сталого розвитку методика дослідження включає вивчення компонентної, функціональної і територіальної структури ПАРП, рівня ефективності використання ПАРП регіону, розробку шляхів оптимізації сільськогосподарського природокористування.

3. Аналізуючи компонентну структуру ПАРП Волинської області бачимо, що основне місце в ній займають земельні ресурси, які характеризуються високим рівнем освоєності, значною деградацією ґрунтів та низькою продуктивністю використання. Основною частиною природно-агроресурсного потенціалу, його інтегральним ресурсом є земельні ресурси. До компонентної структури земельно-ресурсного потенціалу Волинської області належать орні землі ? 69,9%, сіножаті і пасовища - 28,1% та багаторічні насадження - 1,9%. Потенціал орних земель найбільший, економічна оцінка якого становить 6121,3 млн. грн.

Недооцінювання екологічного фактора, при розвитку сільського господарства, призвело до деградації агроландшафтів. Як наслідок цього - розораність (33,1%) і сільськогосподарська освоєність території (52,7%), розораність сільськогосподарських угідь (62,8%), еродованість сільськогосподарських угідь: водна (34,1%) і вітрова (12,1%), порушення структурних посівних площ, зниження стійкості ґрунтів та багато іншого.

Для підвищення продуктивності ПАРП та сільськогосподарських угідь необхідно впроваджувати агроекологічний моніторинг.

4. Аналіз якісної і еконономічної оцінки земельних ресурсів, агрокліматичні, геоморфологічні та ґрунтові особливості сільськогосподарських угідь дають можливість виділити в межах області два природно-агроресурсних райони: Поліський і Лісостеповий. Кожен з цих районів є своєрідною функціонально-територіальною системою, в якій можливо проаналізувати стан та перспективи використання природно-агроресурстного потенціалу.

5. Функціональна структура відображає склад і співвідношення складових земельно-ресурсного потенціалу. Тому перспективному розвитку сільськогосподарського виробництва сприятиме саме високе функціональне значення земельних ресурсів міжобласного і внутрішньообласного значення.

6. Підвищення ефективності природно-агроресурсного потенціалу Волинської області, освоєння природних агроресурсів залежить від раціонального його використання. Застосування наукових методів ведення сільськогосподарського виробництва, використання ґрунтозахисних та біологічних систем землеробства, відновлення екологічної рівноваги між ландшафтними комплексами - основні задачі для покращення сільськогосподарського природокористування.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Потапова А. Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення в умовах Волинської області / Алла Потапова // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль: Видавництво ТНПУ. - 2008. - №1 (випуск 23). - С. 237-240.

2. Потапова А.Г. Конструктивно-географічні та соціально-економічні фактори функціонування Волинського регіонального агропродовольчого ринку / Алла Потапова // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Географія. - Вінниця, 2008. - Випуск 17. - С. 177-182.

3. Потапова А. Агрокліматичні ресурси Волинської області та їх вплив на вирощування сільськогосподарських культур / А. Потапова // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис: підручники і посібники. - Тернопіль, 2008. - Випуск 18. - С. 74-77.

4. Потапова А.Г. Структура та територіальні особливості агроресурсного потенціалу Волинської області / А.Г. Потапова // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Географічні науки. ? 2009. ? №8. ? С. 31?34.

5. Мольчак Я. Регіональні особливості продовольчого комплексу Волинської області / Ярослав Мольчак, Алла Потапова // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 391: Географія. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 173-180. (Особистий внесок: проаналізовано продовольчий комплекс Волинської області).

6. Мольчак Я.О. Аналіз екологічного стану ґрунтового покриву Волинської області / Я.О. Мольчак, А.Г. Потапова // Людина і довкілля. Проблеми неоекології. - Харків, 2008. - №1-2 - С. 28-33. (Особистий внесок: проаналізовано екологічний стан ґрунтового покриву Волинської області).

7. Потапова А. Використання природного агроресурсного потенціалу в сільськогосподарському виробництві Волинської області / Алла Потапова, Сергій Панькевич // Ґенеза, географія та екологія ґрунтів. Збірник наукових праць. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - С. 424-428. (Особистий внесок: проаналізовано природний агроресурсний потенціал Волинської області).

8. Потапова А.Г. Агропромисловий комплекс Волинської області / А.Г. Потапова // Проблеми Полісся. - Луцьк: РВВ ЛНТУ. - 2009. - Випуск 2. - С. 176-181.

9. Мольчак Я.О. Оцінка агроресурсного потенціалу Волинської області для розвитку сільськогосподарського виробництва / Я.О. Мольчак, А.Г. Потапова, В.О. Фесюк // Сучасні напрями розвитку і перспективні орієнтири у географічній науці та освіті (Рівне, 23-25 квітня 2009 р.): матеріали Першої Всеукр. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів, молодих учених: зб. наук. праць. - Вип. 1 (2009). Вісник інституту педагогічної освіти. Серія географічна. / М-во освіти і науки України. - Рівне: Міжнародний економіко-гуманітаний університет ім. С. Дем'янчука, 2009 - С. 91-96. (Особистий внесок: проведена оцінка агроресурсного потенціалу Волинської області).

Размещено на Allbest.ru