Систематика, класифікація, морфолого-галогеохімічні особливості та закономірності поширення галогенних ґрунтів України (на прикладі межиріччя Дніпро-Молочна)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

СИСТЕМАТИКА, КЛАСИФІКАЦІЯ, МОРФОЛОГО-ГАЛОГЕОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ГАЛОГЕННИХ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ МЕЖИРІЧЧЯ ДНІПРО-МОЛОЧНА)

11.00.05 - біогеографія і географія ґрунтів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

ОНОЙКО ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Кривульченко Анатолій Іванович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри географії та геоекології.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Михайлюк Віктор Іванович, Одеський державний аграрний університет, професор кафедри меліорації і ґрунтознавства;

кандидат географічних наук, доцент Єргіна Олена Іванівна, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, доцент кафедри фізичної географії та океанології.

Захист відбудеться “19” листопада 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41, ауд. 26).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий “19” жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук Телегуз О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Класифікаційна проблема в ґрунтознавстві займає надзвичайно важливе місце і є об'єктом серйозних наукових пошуків. Виходячи з ландшафтоформуючої та практично значимої для сільського господарства ролі галогенних ґрунтів, питання розробки нової систематики та класифікації даних ґрунтів набуває особливо важливого значення. Велике різноманіття умов, в яких формуються галогенні ґрунти, обумовлюють застосування складної системи діагностичних показників і використання різних підходів у процесі їх класифікації та систематики. На сьогодні сучасної загальновизнаної класифікації галогенних ґрунтів у вітчизняному ґрунтознавстві не існує. Створення ландшафтного, земельного кадастру, проведення природоохоронних заходів, екологічного моніторингу, картографічних робіт на території сухих степів України потребує існування сучасної, вдосконаленої класифікаційної схеми та повного систематичного переліку галогенних ґрунтів країни, які б базувалися на новітніх тенденціях класифікації і систематики ґрунтового різноманіття в світовій практиці та органічно ввійшли б у загальну систему ґрунтів нашої держави.

Вирішення даного питання неможливе без існування впорядкованої системи відповідних понять і термінів. На сучасному етапі розвитку вітчизняного ґрунтознавства існує необхідність в систематизації та конкретизації педогалогеохімічного понятійно-термінологічного апарату з питань класифікації та систематики галогенних ґрунтів. Реалії сьогодення вимагають його модернізації, введення більш досконалих термінів і понять.

Удосконалення систематичного переліку галогенних ґрунтів першочергово слід проводити на основі вивчення морфогенетичних та галогеохімічних особливостей ґрунтів території дослідження. Проте морфологічна будова і галогеохімічні властивості галогенних ґрунтів України на сьогодні вивчені недостатньо, зокрема в межах межиріччя Дніпро-Молочна.

Важливою науковою проблемою також є дослідження специфічних галогенних ґрунтів України, які формуються при домінуючому впливові таласогенних факторів ґрунтоутворення. Питання всебічного вивчення ґрунтового покриву галогенних рівнин морських узбереж України має надзвичайно важливе природоохоронне, економічне та суто наукове значення. Раціональне господарське освоєння земельних ресурсів приморських низинних сухостепових ландшафтів неможливе без дослідження та наукової оцінки структури ґрунтового покриву обширних галогенних рівнин сухого степу України. Проте в українському ґрунтознавстві специфічні слаборозвинені галогенні ґрунти морських узбережних зон практично не описані, не розробленими залишаються їх систематика та номенклатура.

Розглянуті актуальні проблеми вітчизняної ґрунтознавчої науки вплинули на визначення автором головної мети та основних завдань дисертаційного дослідження.

Об'єкт і предмет досліджень. Матеріальні об'єкти дослідження - галогенні ґрунти загалом та зокрема сухостепових ландшафтів межиріччя Дніпро-Молочна. Ідеальні об'єкти - знання про галогенні ґрунти, понятійно-термінологічний апарат педогалогеохімії. Матеріальні предмети - галогеохімічні властивості, особливості морфологічної будови галогенних ґрунтів сухостепових ландшафтів межиріччя Дніпро-Молочна. Ідеальні предмети - систематика та класифікація галогенних ґрунтів, закономірності формування та поширення галогенних ґрунтів, особливості становлення понятійно-термінологічного апарату з питань систематики та класифікації галогенних ґрунтів.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження пов'язане з “Національною програмою охорони земель” на 1996-2010 роки, державною науково-технічною програмою “Родючість і охорона ґрунтів” на 2001-2010 роки, держбюджетною темою “Тренд функціонування ландшафтних комплексів Причорноморського сухого степу в контексті глобально-топічних геоекологічних змін” (номер державної реєстрації науково-дослідної роботи - 0103V000399), а також проблематикою кафедри географії та геоекології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка „Систематика і функціонування ландшафтних комплексів Центральної та Південної України в умовах інтенсивного антропогенного пресингу, геоекологічні та соціально-географічні аспекти проблеми переходу регіону до сталого розвитку”.

Мета і завдання досліджень. Мета дисертаційної роботи полягає в удосконаленні систематики та класифікації галогенних ґрунтів України на основі дослідження їх галогеохімічних, морфологічних особливостей, закономірностей формування і поширення та відповідно до сучасних тенденцій розвитку систематики і класифікації ґрунтового різноманіття світу.

Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:

- критично проаналізувати, удосконалити та систематизувати понятійно-термінологічний апарат з питань номенклатури і класифікації галогенних ґрунтів;

- встановити періодичність та з'ясувати суть і особливості кожного із етапів розвитку систематики і класифікації галогенних ґрунтів в історії україномовного та російськомовного ґрунтознавства; з'ясувати місце галогенних ґрунтів в зарубіжних систематичних переліках і класифікаційних схемах ґрунтового різноманіття;

- дослідити галогеохімічні та морфологічні особливості будови галогенних ґрунтів сухостепових ландшафтів України на прикладі території межиріччя Дніпро-Молочна;

- вивчити особливості формування та закономірності поширення галогенних ґрунтів сухостепових ландшафтів межиріччя Дніпро-Молочна, дати кількісну і якісну оцінку структурі ґрунтового покриву (СҐП) галогенних рівнин морських узбереж території дослідження в межах репрезентативних ділянок;

- удосконалити схему систематики та класифікації галогенних ґрунтів України (на прикладі межиріччя Дніпро-Молочна) на основі субстантивно-генетичних принципів класифікації із використанням сучасних даних про особливості їх будови, властивості, закономірності формування і поширення.

Методологія і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в ході дисертаційного дослідження автором були застосовані різноманітні наукові методи: зокрема методи польових експедиційних та стаціонарних досліджень, порівняльно-географічний, порівняльно-профільно-генетичний, картографічний, фітоіндикаційний, методи аналізу літературних, фондових і картографічних матеріалів, якісно-генетичні, статистично-картометричні, традиційні лабораторно-аналітичні методи та інші. Створення оригінальних картографічних матеріалів здійснювалось із використанням ГІС-технологій. Польові та лабораторно-аналітичні дослідження ґрунтів виконані на основі загальноприйнятих та стандартизованих методик. Застосування комплексу зазначених методів наукового дослідження базувалось на системному, порівняльному, генетичному, історичному, субстантивному та інших методологічних підходах.

Наукова новизна отриманих результатів. Автором висловлені аргументовані пропозиції щодо удосконалення систематики та класифікації галогенних ґрунтів сухостепових ландшафтів України, в першу чергу, на основі субстантивно-генетичних принципів, що відповідає сучасним тенденціям розвитку класифікації ґрунтового різноманіття в міжнародній практиці. Критично проаналізовано та вдосконалено понятійно-термінологічний апарат із питань систематики та класифікації галогенних ґрунтів. Виділені та охарактеризовані основні етапи розвитку класифікації і систематики галогенних ґрунтів в україномовному та російськомовному ґрунтознавстві. Досліджені галогеохімічні, морфологічні особливості, елементарні ґрунтові процеси та закономірності формування і поширення слаборозвинених галогенних ґрунтів морських узбереж межиріччя. Запропоновано слаборозвинені галогенні ґрунти низинних морських узбереж в сучасній класифікації ґрунтів України виділяти в окрему самостійну групу на найвищому таксономічному рівні. Застосована нова схема класифікації і систематики специфічних приморських галогенних ґрунтів морських узбереж. Складені детальні карти ґрунтового покриву репрезентативних ділянок морського узбережжя межиріччя Дніпро-Молочна. Розраховані найважливіші кількісні та якісні параметри СҐП ключ-ділянок морських узбереж сухого степу України в межах досліджуваної території.

Практичне значення отриманих результатів. Авторські пропозиції і напрацювання, які стосуються удосконалення систематики та класифікації галогенних ґрунтів сухостепових ландшафтів межиріччя Дніпро-Молочна, можуть бути використані при створені сучасної систематики та класифікації ґрунтового покриву України. Зібраний фактичний матеріал з проблематики дослідження може бути застосованим при проведенні подальших педогалогеохімічних досліджень в регіоні, здійсненні картографічних, кадастрових робіт, в природоохоронній, сільськогосподарській та меліоративній діяльності, при будівельних роботах тощо. Кількісна та якісна оцінка структури ґрунтового покриву еталонних ділянок приморських галогенних рівнин межиріччя Дніпро-Молочна становить наукову основу для економічного обґрунтування доцільності та перспективності господарського освоєння земельних ресурсів досліджуваних приморських низовин країни.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведені польові дослідження щодо вивчення морфологічних, галогеохімічних особливостей та закономірностей поширення і формування галогенних ґрунтів сухостепових ландшафтів України в межах ключових ділянок. На основі зібраного в ході польових досліджень фактичного матеріалу обґрунтовано виділення нових систематичних груп галогенних ґрунтів межиріччя Дніпро-Молочна. Подана кількісна і якісна оцінка структури ґрунтового покриву репрезентативних ділянок галогенних рівнин низинного морського узбережжя півдня України. Створені оригінальні карти СҐП ключ-ділянок в межах приморських берегових зон межиріччя Дніпро-Молочна.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на щорічній Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Географія, екологія, геологія: перший досвід наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2005); Республіканській науково-методичній конференції „Актуальні екологічні проблеми півдня України” (Херсон, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан ґрунтового покриву України та шляхи забезпечення його сталого розвитку на початку 21-го століття” (Харків, 2006); VII з'їзді Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків (Київ, 2006); IV Міжнародному симпозіумі „Степи Евразии” (Оренбург, 2006); Міжнародній науковій конференції “Заповідні степи України. Стан та перспективи їх збереження” (Асканія-Нова, 2007); звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу природничо-географічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 12 наукових статтях, з них 6 - у рекомендованих ВАК України виданнях. Статті повністю відображають основні положення дисертації.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків (всього 14). Загальний обсяг дисертації - 244 сторінки. В дисертації подано 11 рисунків та 31 таблиця. Список використаних джерел налічує 195 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ присвячений аналізу педогалогеохімічного понятійно-термінологічного апарату, дослідженню особливостей розвитку систематики та класифікації галогенних ґрунтів у вітчизняній та зарубіжній науці, вивченню сучасних тенденцій удосконалення систематики і класифікації даних ґрунтів в зарубіжних країнах.

Понятійно-термінологічний апарат. Педогалогеохімічний понятійно-термінологічний апарат з питань систематики та класифікації галогенних ґрунтів в українському ґрунтознавстві знаходиться на стадії становлення, а тому потребує критичного переосмислення та модернізації.

В даній частині роботи проаналізовано ряд ключових педогалогеохімічних понять. Основним є поняття „галогенні ґрунти”. Під цим поняттям було вирішено розуміти ґрунти, походження і специфіка яких обумовлені сучасними або раніше існуючими процесами динаміки водорозчинних солей в ґрунто-підґрунті (Кривульченко, 2003). Згідно фундаментальних наукових праць цілого ряду дослідників (Г.М. Висоцький, О.Н. Соколовський, В.А. Ковда, Н.І. Базилевич, Є.І. Панкова, М.І. Полупан), а також поданого визначення до терміну „галогенні ґрунти” доцільно включати власне засолені ґрунти (солончаки), засолено-солонцюваті ґрунти (солонці), солоді солонцюваті, такири та слаборозвинені галогенні ґрунти приморських ландшафтів.

Майже не розробленим у вітчизняній науці залишається понятійно-термінологічний апарат для позначення специфічних слаборозвинених галогенних ґрунтів приморських ландшафтів. Для характеристики даних ґрунтів автором використано, вслід за А.І. Кривульченко (2005), терміни запропоновані російськими вченими (С.О.Шляхов, 1996), - “таласосолі” та “марітимні ґрунти”. Ці поняття найбільш повно розкривають особливості походження даних педогенних утворень та відповідають сучасним тенденціям формування міжнародного номенклатурного апарату ґрунтознавства. Поняття „таласосолі” і „марітимні ґрунти” співвідносяться між собою як загальне та частина. Під терміном „таласосолі” (похідний від грец. „thalassa” - море, та лат. „sols” - ґрунт) слід розуміти групу інтразональних слаборозвинених галогенних ґрунтів порівняно вузької рівнинної приморської смуги під трав'янистою рослинністю, які зазнають сучасного різностороннього, домінуючого впливу моря, в результаті чого в них формуються специфічні особливості морфології та властивості. Марітимні ґрунти (від лат. „maritimus” - приморський) - це постлітогенні таласосолі, які не зазнають сучасного впливу припливно-відпливних явищ.

Головні риси історії розвитку систематики та класифікації галогенних ґрунтів в україномовному та російськомовному ґрунтознавстві. Аналіз історії розвитку систематики та класифікації галогенних ґрунтів в україномовному та російськомовному ґрунтознавстві дозволяє виділити три взаємопов'язаних етапи: перший етап (до сер. ХХ ст.) - накопичення інформації про походження, еволюцію, будову і властивості галогенних ґрунтів та поява перших авторських схем класифікації і систематики даних ґрунтів; другий етап (сер. ХХ ст. - 1991 р.) - пов'язаний із розвитком систематики і класифікації галогенних ґрунтів в колективних роботах по створенню загальних і повних класифікаційних схем та систематичних переліків ґрунтового різноманіття Радянського Союзу та Української РСР; третій етап (з 1991) - вдосконалення класифікації і систематики галогенних ґрунтів в сучасному українському ґрунтознавстві та в ґрунтознавстві інших пострадянських країн.

Важливе значення для розвитку систематики та класифікації галогенних ґрунтів в україномовному і російськомовному ґрунтознавстві мали праці В.В. Докучаєва (1883; 1892), М.М. Сибірцева (1899-1900), К.К. Гедройца (1917), О.М. Іванової та О.М. Розанова (1939), В.А. Ковди (1937; 1946-1947; 1973; 1988), О.М. Іванової (1956; 1976), М.М. Розова (1956; 1967), Н.І. Базилевич та Є.І. Панкової (1968), М.І. Полупана (1968; 1981; 1986; 2005), Б.О. Зимовця (1995), Л.О. Воробйової та Є.І. Панкової (1995), Є.І. Панкової та О.Ф. Новікової (1995; 2002; 2005), В.І. Кірюшина (1998), В.І. Михайлюка (2001), Д.Г. Тихоненка (20050, А.І. Кривульченка (2006) та інших вчених. Проведений аналіз літературних та картографічних матеріалів доводить, що на сьогодні у вітчизняному ґрунтознавстві так і не розроблена повна та загальноприйнята класифікація і систематика галогенних ґрунтів, яка б органічно ввійшла до нової класифікації ґрунтового покриву країни.

Місце галогенних ґрунтів в зарубіжних та міжнародних класифікаціях і систематиках ґрунтів. З метою з'ясування місця галогенних ґрунтів, особливостей їх класифікації та систематики в зарубіжних і міжнародних класифікаційних схемах і систематичних переліках ґрунтового різноманіття в роботі проаналізовані відповідні схеми М. Болдуїна, Ч. Келлога і Д. Торпа (США, 1938), С.В. Зонна, Л.Р. Васкеза та П.П. Местре (СРСР - Куба, 1966), П. Блашковича (Югославія, 1971), Д.К. Скіна (Австралія, 1971), Ж.Г. Дюрана (Франція, 1971), Г. Хаца (Перу, 1971), Дюшофура (Франція, 1978), І. Сабольча (1989) та ін., а також класифікації і систематики ґрунтів США (Soil Survey Staff, 1960; U.S.Soil Taxonomy, Departament of Agriculture, 1975), Канади (систематика ґрунтів Канади, 1968; The Canadian System of Soil Classification, 1994), Куби (1971, 1975, 1995), Франції (2000), ФАО-ЮНЕСКО (1968-1970), секції педології ORSTOM (Франція, 1964), проаналізована Світова довідкова база з ґрунтових ресурсів (WRB, 1998) та легенда до Світової карти ґрунтів ФАО (1974, 1998).

З'ясовано, що на міжнародному рівні та в багатьох зарубіжних ґрунтознавчих школах на сучасному етапі все більше домінує субстантивний підхід при класифікації галогенних ґрунтів. При створенні нової класифікації і систематики галогенних ґрунтів України доцільно було б, на нашу думку, поєднати як субстантивний (параметричний) підхід, дотримуючись таким чином провідних сучасних тенденцій в світовому ґрунтознавстві, так і еколого-генетичний підхід, який би враховував специфіку формування даних педогенних утворень.

Систематика та класифікація таласогенних ґрунтів рівнинних морських узбереж. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури свідчить про те, що таласогенні ґрунти морських і океанічних узбереж та акумулятивних островів переважно виділяються в ранзі самостійних таксономічних одиниць на типовому і надтиповому рівнях та чітко розмежовані з алювіальними ґрунтами. Найчастіше виділяються три основні групи даних ґрунтів - маршові, мангрові та марітимні. Незважаючи на досить вагому наукову спадщину російських та інших зарубіжних вчених в питаннях вивчення особливостей формування, будови та властивостей таласогенних ґрунтів морських узбережних зон, в Україні дані ґрунти практично не описані, недостатньо розробленою залишається їх систематика, класифікація та номенклатура.

У другому розділі подано загальну фізико-географічну характеристику регіону дослідження, в якості якого була обрана територія межиріччя Дніпро-Молочна (рис. 1).

Рис. 1. Карта-схема території дослідження

- ключ-ділянки польових наукових досліджень

При вивченні тектонічних та геолого-геоморфологічних особливостей межиріччя Дніпро-Молочна були використані матеріали В.П. Зенковича (1960, 1962), П.К. Заморія (1961), Г.І. Горецького (1970), І.І. Молодих (1980), В.П. Палієнко (1992), В.П. Палієнко та Р.О. Спиці (2001), кліматичні умови проаналізовані за даними місцевих гідрометеостанцій, гідрологічні та гідрогеологічні особливості описані переважно за С.І. Харченком (1975), А.Е. Бабинцем (1980), Ю.Д. Шуйським, С.С. Черкашиним (1998), А.І. Кривульченком, М.П. Рябцевим та Т.В. Хеміч (2002), за матеріалами Каховської гідрогеолого-меліоративної експедиції, ґрунтовий покрив охарактеризований за працями Н.Б. Вернандер, М.М. Годліна та Г.М. Самбура (1951), Н.Б. Вернандер (1957), Г.С. Гриня (1969), М.І. Полупана (1968, 1981, 1986), Ю.Н. Зборищука (1991), М.І. Полупана, В.Б. Солов'я та В.А. Величка (2005), картографічними матеріалами „Укрземпроекта” (1966-1973), а також за спостереженнями автора дисертації в межах ключових ділянок, аналіз рослинного покриву здійснено за матеріалами Г.І. Білика (1956, 1963), В.П. Коломійчука (1999), Б.Ю. Войтюка (2005), О.В. Тищенка (2006) і на основі власних досліджень, ландшафтна структура та фіизико-географічне районування регіону подане згідно робіт О.М. Маринича, В.М. Пащенка та П.Г. Шищенка (1985), А.І. Кривульченка (2005), відповідно до „Удосконаленої схеми фізико-географічного районування України” (2003) і за картографічними джерелами.

Третій розділ роботи присвячений дослідженню морфогенетичних та галогеохімічних особливостей галогенних ґрунтів межиріччя Дніпро-Молочна. Виявлені специфічні особливості в умовах формування, будові і галогеохімічних властивостях досліджуваних ґрунтів дали змогу виділити ряд генетичних груп (форм) галогенних ґрунтів межиріччя, що представлено в оригінальній систематиці галогенних ґрунтів межиріччя Дніпро-Молочна (табл. 1).

Результати власних польових досліджень та аналіз літературних даних дали змогу виділити на території дослідження кілька генетичних форм солончаків, серед яких найбільш поширеними є приморські, подові, заплавні та шорові (сорові) солончаки. Приморські солончаки утворюються в умовах морських узбереж регіону на морських і лиманно-морських піщано-черепашкових відкладах при різному поєднанні теригенних та таласогенних факторів педогенезу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 1. Систематика галогенних ґрунтів межиріччя Дніпра-Молочної

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приморські солончаки характеризуються переважно легким, механічним складом (здебільшого піщаним та супіщаним, рідше - легкосуглинистим), незначною потужністю і слабкою диференціацією ґрунтового профілю, невисоким вмістом органічної речовини (вміст гумусу переважно 1-3%). Основними діагностичними горизонтами солончаків приморських є сольовий кірковий, солончаковий, ясногумусовий та глейовий горизонти. Для приморських солончаків характерні невисокі показники ємності катіонного обміну (ЄКО) - 12-25 мг-екв/100 гр. ґрунту при значній їх варіабельності, різке домінування катіонів натрію (50-70%) та магнію (20-40%) у ґрунтовому вбирному комплексі (ҐВК), поступове зростання лужності ґрунтового розчину з глибиною, високі та дуже високі ступені засоленості майже всіх горизонтів з максимумом легкорозчинних солей в поверхневих горизонтах та в нижній частині профілю, переважно хлоридний (значно рідше сульфатно-хлоридний) хімічний тип засоленості, та зубчастий, тумбовидний, клиновидний, зрідка висячий морфологічні типи сольового профілю.

Діагностичні горизонти шорових солончаків представлені доволі потужною сольовою кіркою, приповерхневим солончаковим мулистим горизонтом чорного кольору та глейовим горизонтом із сильним ступенем оглеєння. Характерними галогеохімічними особливостями шорових солончаків є висока ємність вбирання, домінування катіонів натрію у вбирному комплексі, дуже сильні ступені засоленості всіх горизонтів з максимумом солей в сольовій кірці та в поверхневому солончаковому горизонті, хлоридний тип засоленості, грибовидний (інколи - тумбовидний) типи сольового профілю.

Діагностичними горизонтами заплавних солончаків є солончаковий (сольова кірка утворюється зрідка), ясно- чи темногумусовий та глейові горизонти з різним ступенем оглеєності. Солончаки заплавні характеризуються високою варіабельністю ЄКО, різким домінуванням у вбирному комплексі іонів натрію, максимумом легкорозчинних солей в приповерхневих горизонтах, домінуючим хлоридним та субдомінантним сульфатно-хлоридним засоленням, переважно грибовидним сольовим профілем.

Малопотужна сольова кірка, приповерхневий солончаковий, ясногумусовий та глейовий чи глеюватий горизонти є основними діагностичними горизонтами подових солончаків. Галогеохімічні властивості солончаків подів відрізняються великим вмістом карбонатів, значною ємністю вбирання, здебільшого домінуванням катіонів натрію в ҐВК, слабколужною і лужною реакцією ґрунтового розчину, наявністю двох сольових максимумів (в поверхневій і нижній частині профілю), різноманітним хімічним типом засоленості (переважно сульфатним та хлоридним, рідше - змішаним), грибовидним сольовим профілем.

Польові дослідження солонців межиріччя Дніпро-Молочна підтверджують обґрунтованість виділення каштаново-лучних, лучно-каштанових та каштанових солонців. На основі раніше проведених та авторських досліджень додатково обґрунтовано виділення в самостійні групи подових солонців та псевдосолонців як таких педогенних утворень, що за своїми морфологічними та гало геохімічними особливостями і походженням якісно відрізняються від інших груп солонців.

Каштаново-лучні солонці межиріччя характеризуються профілем диференційованим за елювіально-ілювіальним типом з доволі різноманітною структурою солонцевого горизонту (стовбчасто-призматичною, грудкуватою чи горіхуватою), який відзначається значними ступенями засоленості, з формуванням потужного ілювіально-карбонатного горизонту та оглеєністю горизонтів нижньої частини профілю. Галогеохімічні параметри даних ґрунтів відзначаються домінуванням кальцію та магнію в ҐВК надсолонцевих горизонтів, і натрію - в підсолонцевих і солонцевих горизонтах, значною засоленістю ґрунтового профілю, формуванням першого від поверхні сольового максимуму в межах солонцевого чи елювіального горизонтів, перевагою хлоридного, сульфатно-хлоридного та хлоридно-гідрокарбонатного типів засоленості, і здебільшого тумбовидним, пікоподібним чи зубчастим типом сольового профілю.

Солонці лучно-каштанові формуються при пульсуючому водному режимі і вирізняються малопотужним гумусово-елювіальним горизонтом, незасоленим чи слабозасоленим солонцевим горизонтом та підсолонцевими горизонтами зі значними запасами легкорозчинних солей і можливою незначною оглеєністю в нижній частині профілю. Для досліджуваних ґрунтів характерним є поступове зростання частки катіонів натрію у вбирному комплексі з глибиною, збільшення запасів солей в нижніх горизонтах, формування ілювіально-карбонатного горизонту на значній глибині, а також сульфатно-хлоридний, хлоридний чи гідрокарбонатно-хлоридний типи засоленості, інколи з содопроявом, та цокольний морфогенетичний тип сольового профілю.

Каштанові солонці формуються в умовах непромивного водного режиму. Від інших груп солонців каштанові солонці вирізняються найглибшим рівнем залягання карбонатів, гіпсу та легкорозчинних солей, незначною ємністю вбирання, доволі високим вмістом кальцію і магнію в ҐВК, домінуванням з глибиною сульфатного типу засоленості та переважно стовбовидним типом сольового профілю.

Подові солонці мають доволі різноманітні морфологічні та галогеохімічні характеристики. Осолоділі види подових солонців вирізняються значною вилугованістю ґрунтового профілю від легкорозчинних солей і карбонатів. Діагностичними горизонтами даних ґрунтів є осолоділий елювіальний, стовбчасто-призматичний солонцевий ілювіальний та засолений підсолонцевий горизонти. В їх вбирному комплексі різко домінує кальцій, часто проявляється магнієва солонцюватість, хімічний тип засоленості представлений переважно сульфатно-хлоридним типом, а сольові профілі цокольного чи пікоподібного типу. Солончакові види подових солонців характеризуються засоленим елювіальним, горіхуватим або грудкуватим солонцевим та глеюватим чи глейовим підсолонцевим діагностичними горизонтами. В ґрунтовому профілі даних ґрунтів солі в значних кількостях накопичуються, як правило, починаючи з поверхневих елювіальних горизонтів, у ҐВК переважають кальцій та натрій, хімізм засоленості здебільшого хлоридний та сульфатно-хлоридний, тип сольового профілю грибовидний, рідше - тумбовидний.

Основними діагностичними горизонтами псевдосолонців є надсолонцевий алювіальний, класичний солонцевий та підсолонцеві оглеєні горизонти. Псевдосолонці відзначаються контрастним механічним складом, незначним вмістом органіки в профілі, основна маса якої акумулюється переважно в солонцевих горизонтах, „деградацією” солонцевого горизонту по мірі зростання гідроморфності умов педогенезу, домінуванням натрію у вбирному комплексі, дуже сильними ступенями засоленості всіх горизонтів ґрунтового профілю, хлоридним типом засоленості надсолонцевих і сульфатно-хлоридним - солонцевих горизонтів, максимумом акумуляції легкорозчинних солей в поверхневих і солонцевих горизонтах, появою карбонатних новоутворень в нижній, рідше в середній частині профілю.

Специфічними галогенними ґрунтами приморської зони є таласосолі, які формуються внаслідок сучасного різнобічного впливу таласогенних факторів ґрунтоутворення. В приморській береговій зоні межиріччя Дніпро-Молочна в умовах неприпливних морів сформувалися марітимні ґрунти, які належать до групи таласосолей (табл. 2). Марітимні ґрунти регіону характеризуються різноманітними морфологічними і галогеохімічними особливостями, малопотужним примітивним і слабодиференційованим профілем, чітко вираженими органоакумулятивним та глейовими горизонтами між шарами слабоперетворених піщано-черепашкових відкладів, переважно піщаним і супіщаним механічним складом та надзвичайно великою варіабельністю процесів перетворення і акумуляції органічної маси в профілі. У вбирному комплексі даних ґрунтів домінують натрій та магній переважно таласогенного походження, ємність вбирання дуже змінюється по горизонтах, досягаючи максимуму в органогоризонтах, реакція середовища здебільшого слабколужна та лужна. Марітимні ґрунти межиріччя характеризуються всіма можливими ступенями засоленості, хлоридним, значно рідше сульфатно-хлоридним типами засоленості, стовбовидним, пікоподібним та іншими морфологічними типами сольового профілю.

В четвертому розділі досліджені найважливіші закономірності формування та поширення галогенних ґрунтів межиріччя Дніпро-Молочна. Утворення галогенних ґрунтів на території межиріччя Дніпро-Молочна пов'язане з існуванням в регіоні джерел легкорозчинних солей та наявністю сприятливих умов для їх накопичення у ґрунтово-підґрунтовій товщі. До основних джерел легкорозчинних солей на території дослідження слід віднести солевмісні гірські породи, мінералізовані ґрунтові води та морські водно-сольові розчини. Найважливішими факторами, які сприяють накопиченню даних солей у ґрунто-підґрунті, є геоморфологічний, гідрогеологічний, кліматогенний та таласогенний.

Галогенні ґрунти межиріччя Дніпро-Молочна здебільшого тяжіють до інтразональних ландшафтних комплексів з особливо яскравим проявом педогалогеохімічного різноманіття в межах Лівобережжя Нижнього Дніпра, що обумовлено більш низинним гіпсометричним положенням, ніж в умовах ландшафтів Присивасько-Приазовської лесово-акумулятивної низовинної фізико-географічної області. Домінуючими галогенними ґрунтами на території дослідження є солонці та солончаки, проте важливу ландшафтоформуючу роль тут також відіграють таласосолі. Різноманіття ландшафтних умов досліджуваної території сприяє формуванню значного різноманіття галогенних ґрунтів.

Солончаки приморські найчастіше формуються в межах найбільш знижених і найменш дренованих ділянок низинного та супернизинного узбережжя досліджуваного регіону. У своєму поширенні дані ґрунти не так суворо лімітовані таласогенними факторами педогенезу, як таласосолі. Основне джерело легкорозчинних солей для приморських солончаків - морські водно-сольові розчини. Шляхи потрапляння цих солей у ґрунто-підґрунтя - через ґрунтові води, які генетично пов'язані з морським басейном, та завдяки процесам імпульверизації.

Шорові солончаки чітко приурочені до замкнених падинних форм рельєфу (шороподібних падин, саг, дефляційних котловин, степових блюдець тощо) з неглибоким заляганням сильномінералізованих ґрунтових вод, а подекуди з періодичним чи епізодичним затопленням водами моря. Найбільші площі шорові солончаки займають в межах лівобережжя Нижнього Дніпра.

Заплавні солончаки утворюються в умовах заплавних геокомплексів річкових долин і внаслідок недостатньо розвиненої гідрографічної мережі регіону дослідження займають незначні площі. Формуються заплавні солончаки в межах низинних слабодренованих ділянок центральної чи прируслової заплави, здебільшого в гирловій та пригирловій частинах річкових долин. Визначальними педогалогенними факторами утворення заплавних солончаків є мінералізовані ґрунтові води, рельєф і гранулометричний склад ґрунтоутворюючих порід.

Подові солончаки формуються в межах днищ та нижніх частин схилів крупнопадинних форм рельєфу - подолиманів та деяких подів, які характеризуються неглибоким рівнем залягання мінералізованих ґрунтових вод. Найбільші площі такі ґрунти займають в приморській зоні межиріччя.

Формування солонців межиріччя Дніпро-Молочна пов'язане передусім із процесами трансформації солончаків засолених натрієвими солями, із засоленням ґрунтово-підґрунтової товщі мінералізованими ґрунтовими водами з підвищеним вмістом натрію та процесами сульфатредукції. На відміну від солончаків, солонці регіону в своєму поширенні не так суворо обмежені геоморфологічним фактором, тому й займають значно більші площі і приурочені не лише до депресійних форм рельєфу, а й до плоских субгоризонтальних чи слабопохилих територій.

В структурі ґрунтового покриву солонці не утворюють суцільних смуг, а входять до складу ґрунтових комплексів із іншими ґрунтами регіону як підпорядкований чи домінантний елемент.

Солонці каштанові формуються в автоморфних умовах з найбільш глибоким рівнем залягання ґрунтових вод та приурочені переважно до слаборозчленованих, порівняно добре дренованих рівнин з невисокими гіпсометричними відмітками. Часто формуються в межах верхніх частин схилів, мікропідвищень і на терасах річкових долин. Як правило, частка каштанових солонців в складі ґрунтових комплексів становить не більше 10%.

галогенний ґрун таласогенний морський

Таблиця 2. Схема класифікації таласосолей межиріччя Дніпро-Молочна

Солонці лучно-каштанові утворюються в напівгідроморфних умовах в межах слабодренованих плоских рівнин, давніх річкових терас, у верхній і середніх частинах схилів, в різноманітних зниженнях рельєфу з доволі глибоким рівнем ґрунтових вод та поверхневим перезволоженням. В ґрунтових комплексах дані ґрунти, найчастіше, займають близько 10-30% площ.

Солонці каштаново-лучні переважно формуються в гідроморфних умовах і приурочені до плоских субгоризонтальних чи слабопохилих приморських рівнин, знижених ділянок терас річкових долин, заплав, формуються в межах схилів і днищ різноманітних від'ємних форм рельєфу. В ґрунтових комплексах площа даних ґрунтів складає, як правило, 30-50%, інколи понад 50%.

Псевдосолонці межиріччя формуються в межах схилів падинних форм рельєфу приморської зони, які періодично чи епізодично зазнають впливу моря, внаслідок чого і відбувається розмив елювіального та накопичення алювіального матеріалу. Найбільші площі даних ґрунтів виявлені в приморській зоні Нижньодніпровської терасово-дельтової фізико-географічної області. Вздовж схилу шороподібних падин спостерігаються значні морфологічні та галогеохімічні зміни в будові і властивостях псевдосолонців, що передусім пов'язано зі зростанням гідроморфності умов педогенезу.

Подові солонці характерні як для умовно незасолених, так і для засолених подів та подоподібних депресій. В межах незасолених подів домінують осолоділі солонці, які формуються на схилах та в днищі, а в засолених подах і подолиманах - солончакові різновиди подових солонців, які здебільшого утворюються на схилах.

Таласосолі межиріччя Дніпро-Молочна є результатом домінуючої дії таласогенних факторів педогенезу, серед яких головну роль відіграють рельєфоформуюча діяльність моря, гідроморфізм території, вплив хімічних агентів морської води, мікрокліматичний вплив та особливості аквабіоти.

У своєму поширенні таласосолі приурочені переважно до низинних і супернизинних ділянок морського узбережжя із домінуванням акумулятивних процесів та відсутністю інтенсивної хвильової діяльності моря. Від берегової лінії вглиб суходолу таласосолі формують секвентності - своєрідні просторові ряди, утворені регулярно і закономірно змінюючими одна одну елементарними ґрунтовими асоціаціями та комбінаціями, які генетично взаємопов'язані між собою.

ВИСНОВКИ

1. Існуючі систематичні переліки та класифікаційні схеми галогенних ґрунтів, як загалом на світовому рівні, так і для території межиріччя Дніпро-Молочна, не досить повно охоплюють усе генетичне різноманіття даних ґрунтів, а тому потребують удосконалення. Найбільш проблемні питання систематики та класифікації галогенних ґрунтів регіону дослідження стосуються розробки систематичного переліку солончаків, удосконалення класифікації солонців, створення систематики та класифікації специфічних слаборозвинених галогенних ґрунтів рівнинних морських узбереж, сформованих в результаті домінуючої дії таласогенних факторів педогенезу.

2. В історії розвитку систематики та класифікації галогенних ґрунтів в україномовному та російськомовному ґрунтознавстві можна виділити три взаємопов'язаних етапи: етап накопичення наукової інформації про походження, еволюцію, будову і властивості галогенних ґрунтів та поява перших авторських схем класифікації і систематики даних ґрунтів (до сер. ХХ ст.), етап розвитку систематики і класифікації галогенних ґрунтів в колективних роботах по створенню загальних і повних класифікаційних схем та систематичних переліків ґрунтового різноманіття Радянського Союзу та зокрема Української РСР (сер. ХХ ст. - 1991 р.) та етап удосконалення класифікації і систематики галогенних ґрунтів в сучасному українському ґрунтознавстві та в ґрунтознавстві інших пострадянських країн (з 1991 р.).

3. Сучасну систематику та класифікацію галогенних ґрунтів України найбільш доцільно проводити на основі субстантивно-генетичного підходу, який передбачає врахування не лише умов формування, а й морфологічних та галогеохімічних особливостей даних ґрунтів як таких, що найповніше відображають складні процеси їх утворення. При цьому ключове місце займає створення системи діагностичних горизонтів, які б розкривали еколого-генетичний статус окремих груп галогенних ґрунтів.

4. В сучасних систематичних переліках та класифікаційних схемах ґрунтового різноманіття багатьох зарубіжних країн (зокрема США, Російської Федерації) спостерігається тенденція до виділення слаборозвинених галогенних ґрунтів рівнинних морських узбереж, утворених внаслідок превалюючого впливу таласогенних факторів, в окрему самостійну групу на найвищому таксономічному рівні.

5. Враховуючи результати досліджень морфогенетичих та галогеохімічних особливостей солончаків межиріччя Дніпро-Молочна, в якості самостійних таксономічних одиниць запропоновано до класифікаційного списку грунтів України включати наступні групи солончаків - приморські, шорові, заплавні та подові. Таксономічний ранг даних груп ґрунтів має бути не нижчим підтипового рівня.

6. В систематиці та класифікації солонців як України, так і території дослідження доцільно зберегти класичний підхід, згідно якого поділ даних ґрунтів на групи здійснюється на основі ступеня гідроморфності та фаціально-зональних умов педогенезу. Разом з тим специфічні умови формування, морфологічні та галогеохімічні особливості солонців падинних форм рельєфу дають підстави виділяти на одному рівні з каштановими, лучно-каштановими, каштаново-лучними солонцями також і групи подових солонців та псевдосолонців.

7. Аналіз закономірностей формування, поширення, морфології та галогеохімічних особливостей слаборозвинених галогенних ґрунтів межиріччя Дніпро-Молочна, які утворилися внаслідок домінуючої дії таласогенних факторів педогенезу, є вагомим аргументом для виділення даної групи ґрунтів на найвищому таксономічному рівні в сучасній систематиці та класифікації ґрунтового різноманіття України. Велика варіабельність умов ґрунтоутворення в морській узбережній зоні регіону обумовлює утворення значного морфогенетичного та галогеохімічного різноманіття даних ґрунтів. Досліджувані ґрунти виділяються автором під узагальнюючою номенклатурною назвою “таласосолі” з поділом на групи марітимних ґрунтів, які формуються в умовах неприпливних морів, та маршевих ґрунтів для узбереж з інтенсивним проявом припливно-відпливних явищ. Групу марітимних ґрунтів відповідно до ступеня гідроморфності умов їх формування доцільно розділити на підгрупи марітимних лучно-болотних та марітимних лучних ґрунтів.

Рельєф - найважливіший теригенний фактор, який обумовлює виникнення значного генетичного різноманіття таласосолей межиріччя. Саме тому низинні ділянки морського узбережжя регіону дослідження зі складним рельєфом відзначаються найбільш неоднорідною СҐП, яка представлена закономірно змінюючими в напрямку від берегової лінії елементарними ґрунтовими асоціаціями (ЕҐА) таласосолей, що генетично пов'язані між собою та з елементами рельєфу.

8. До визначальних чинників формування галогенних ґрунтів на території межиріччя Дніпра-Молочної слід віднести геоморфологічний, гідрогеологічний, кліматичний та таласогенний фактори, також певний вплив мають неотектонічний та евстатичний чинники. Основними джерелами надходження солей в ґрунти регіону є солевмісні геологічні відклади, мінералізовані ґрунтові води та морські водно-сольові розчини. До головних природних факторів, які обумовлюють характер міграційних процесів легкорозчинних солей в ґрунто-підґрунті території дослідження належать гіпсометричний рівень місцевості, характер рельєфу, глибина залягання, ступінь та хімізм мінералізації ґрунтових вод, вплив морських акваторій.

9. Отримані результати дисертаційного дослідження мають важливе теоретичне і практичне значення та можуть бути використані при удосконаленні сучасної класифікації і систематики ґрунтового різноманіття території України, подальших досліджень будови та властивостей галогенних ґрунтів сухостепових ландшафтів, формуванні земельного і ландшафтного кадастру, картографуванні ґрунтового покриву, господарському освоєнні земельних ресурсів морських узбереж регіону дослідження, в природоохоронній діяльності.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Онойко Ю.Ю. Галоморфні ґрунти: проблеми понятійно-термінологічного апарату / Географія, екологія, геологія: перший досвід наукових досліджень. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. - С. 15-18.

2. Кривульченко А.І., Онойко Ю.Ю. Таласосолі України / Агрохімія і ґрунтознавство. Спец. випуск до VII з'їзду УТҐА. - Харків: ННЦ „ Інститут ґрунтознавства та агрохімії” ім. О.Н. Соколовського, 2006. - С. 88-90 (внесок автора в підготовку статті складає близько 50%).

3. Онойко Ю.Ю. Галогеохімічні особливості марітимних ґрунтів України Географія і сучасність. Серія 4. Вип. 18 - Київ: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - С. 225-233.

4. Онойко Ю.Ю. Галоморфні ґрунти: стан та проблеми понятійно-термінологічного апарату / Вісник Львівського університету. Серія: географічна. Випуск 33. - Львів: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2006. - С. 290-294.

5. Онойко Ю.Ю. Ґрунтовий покрив приморських берегових зон природоохоронних територій Північного Причорномор'я / Актуальні екологічні проблеми Півдня України. - Херсон: ХДУ, 2006. - С. 108-113.

6. Онойко Ю.Ю. Деякі особливості марітимних ґрунтів Північного Причорномор'я України / Сучасний стан ґрунтового покриву України та шляхи його сталого розвитку на поч. 21-го століття. - Харків: ННЦ „Інститут ґрунтознавства та агрохімії” ім. О.Н. Соколовського, 2006. - С. 74-75.

7. Онойко Ю.Ю. До питання систематики таласогенних ґрунтів рівнинних морських узбереж / Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ, 2006. - № 1. - С. 27-32.

8. Онойко Ю.Ю. Особливості морфологічної будови та загальні закономірності поширення таласогенних ґрунтів Північного Причорномор'я / Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Географія. Вип. 11. - Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2006. - С. 16-23.

9. Онойко Ю.Ю. Проблемы систематики и классификации галогенных почв сухостепных ландшафтов Украины / Степи Северной Евразии. Материалы IV международного симпозиума. - Оренбург: “Институт степи”, 2006. - С. 535 - 538.

10. Онойко Ю.Ю. Структура ґрунтового покриву низинних морських узбереж України / Географія і сучасність. Серія 4. Вип. 16. - Київ: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - С. 74-85.

11. Онойко Ю.Ю. Особливості формування ґрунтів в межах приморських сухостепових ландшафтів заповідних територій межиріччя Дніпра-Молочної Заповідні степи України. Стан та перспективи їх збереження. - Асканія-Нова, 2007. - С. 77-80.

12. Онойко Ю.Ю. Порівняльна морфогенетична та галогеохімічна характеристика марітимних ґрунтів та приморських солончаків України / Вісник Львівського університету. Серія: географічна. Вип. 35 - Львів: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2008. - С. 267-274.

АНОТАЦІЇ

Онойко Ю.Ю. Систематика, класифікація, морфолого-галогеохімічні особливості та закономірності поширення галогенних ґрунтів України (на прикладі межиріччя Дніпро-Молочна). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.05 - біогеографія географія ґрунтів. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2008.

Існуючі систематики та класифікації галогенних ґрунтів України не охоплюють усього генетичного різноманіття даних педогенних утворень. В дисертації критично проаналізовано педогалогеохімічний понятійно-термінологічний апарат з питань систематики та класифікації галогенних ґрунтів, досліджена історія розвитку систематики та класифікації даних ґрунтів в україномовному та російськомовному ґрунтознавстві. На основі субстантивно-генетичного підходу, використовуючи результати досліджень морфолого-галогеохімічних особливостей, закономірностей формування і поширення галогенних ґрунтів межиріччя Дніпро-Молочна, висловлені пропозиції щодо удосконалення систематики та класифікації галогенних ґрунтів України. Обґрунтовано виділення нових класифікаційних груп досліджуваних ґрунтів, зокрема в самостійну групу найвищого таксономічного рівня виокремлено специфічні галогенні ґрунти, сформовані внаслідок домінуючого впливу таласогенних факторів педогенезу.

Ключові слова: галогенні ґрунти, систематика, класифікація, субстантивно-генетичний підхід, морфолого-галогеохімічні особливості.

Онойко Ю.Ю. Систематика, классификация, морфолого-галогеохимические особенности и закономерности распространения галогенных почв Украины (на примере междуречья Днепр-Молочная). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.05 - биогеография и география почв. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка, Львов, 2008.

Существующие систематики и классификации галогенных почв Украины не охватывают всего генетического разнообразия этих педогенных образований. В диссертации критически рассмотрен педогалогеохимический понятийно-терминологический аппарат по вопросам систематики и классификации галогенных почв. Выделены и охарактеризованы основные этапы развития классификации и систематики галогенных почв в украиноязычном та русскоязычном почвоведении. Проанализировано место галогенных почв у зарубежных та международных классификациях и систематиках почв.

На основе субстантивно-генетического подхода, используя результаты исследований морфолого-галогеохимических особенностей, закономерностей формирования и распространения галогенных почв междуречья Днепр-Молочная, высказаны предложения относительно усовершенствования систематики и классификации галогенных почв Украины. Обосновано выделение новых классификационных групп исследованных почв, в том числе в самостоятельную группу наивысшего таксономического уровня выделены специфические галогенные почвы, сформированные в результате доминирующего влияния талассогенных факторов педогенеза. Использована новая схема систематики и классификации галогенных почв морских побережий междуречья Днепр-Молочная.