Територіальна організація регіонального промислового комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Спеціальність: 11.00.02 - економічна та соціальна географія

Територіальна організація регіонального промислового комплексу

Зеленчук Вікторія Русланівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України Олійник Ярослав Богданович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, декан географічного факультету, завідувач кафедри економічної та соціальної географії.

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук Підгрушний Григорій Петрович, Інститут географії Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу суспільно-географічних досліджень,

кандидат географічних наук Книш Мирослава Михайлівна Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри економічної та соціальної географії.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор географічних наук, професор Іщук С.І.

Анотація

ринкова економіка конкурентоспроможність

Зеленчук В.Р. Територіальна організація регіонального промислового комплексу (на прикладі Вінницької області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади та методику суспільно-географічного дослідження ТО РПК в умовах ринкової економіки. З позицій управлінського підходу розкрито сутність РПК і його ТО, визначено чинники і процеси ТО РПК та їх діагностичні характеристики. Узагальнено методичні підходи та розроблено методику дослідження ТО РПК обласного рангу в ринкових умовах. Виявлено структурно-функціональні особливості обласного промислового комплексу (на прикладі Вінницької області). Оцінено систему факторів ТО ОПК, визначено ступінь впливу основних факторів. З'ясовано особливості процесів ТО ОПК, їх діагностичні характеристики. Обгрунтовано основні напрямки державного регулювання ТО ОПК.

Ключові слова: регіональний промисловий комплекс, територіальна організація, структура (компонентна, функціональна, територіальна), промислова територіальна система, фактор, процес, ефективність, конкурентоспроможність, державне регулювання, стратегія.

Аннотация

Зеленчук В.Р. Территориальная организация регионального промышленного комплекса (на примере Винницкой области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

В диссертации разработаны теоретико-методологические принципы и методика общественно-географического исследования ТО РПК в условиях рыночной экономики. С позиций управленческого подхода раскрыта сущность РПК и его ТО. Логика исследования исходит из понимания РПК как регионального сочетания предприятий разных видов промышленной деятельности (инновационного, кластерного типа) на основе производственно-технологических, управленческих и других связей с целью производства и сбыта конкурентоспособных товаров. ТО РПК в диссертации рассмотрена как управленческий процесс. Соответственно в РПК были выделены входы (факторы ТО), процессы ТО (размещения производства и др.), выходы (эффективность функционирования и ТО РПК) и обратная связь.

В качестве факторов ТО РПК рассмотрены как традиционные факторы, так и новые (рыночная конъюнктура и др.). Дана их оценка по силе влияния на процессы ТО РПК, а именно: размещения производства, формирования территориальной структуры комплекса, промышленных территориальных систем, региональных рынков, территориальной концентрации и специализации производства, циклического, поляризованного и территориально-асимметричного развития комплекса, пространственного распространения инноваций, формирования организационных структур.

Обобщены методические подходы и разработана методика исследования ТО РПК областного ранга в рыночных условиях (на примере Винницкой области). Выявлены структурно-функциональные особенности областного промышленного комплекса. Оценена система факторов ТО ОПК, определена степень и механизмы влияния основных факторов. Выяснены особенности процессов ТО ОПК, даны их диагностические характеристики. Обоснованы основные направления государственного регулирования ТО ОПК, в частности следующие: стратегическое управление комплексом, активизация потенциала факторов ТО комплекса (в контексте ее совершенствования), повышение эффективности функционирования и ТО комплекса (с целью повышения его конкурентоспособности).

Ключевые слова: региональный промышленный комплекс, территориальная организация, структура (компонентная, функциональная, территориальная), промышленная территориальная система, фактор, процесс, эффективность, конкурентоспособность, государственная регуляция, стратегия.

Annotation

Zеlеnchuk V.R. Territorial organization of regional industrial complex (on the example of the Winnitca area). - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of geographical sciences after speciality 11.00.02 is economic and social geography. It is the Kyiv national university of the name of Shevchenko, Kyiv, 2009.

In dissertation theoretical-methodological principles and method of publicly geographical research are developed RIC in the conditions of market economy. From positions of administrative approach essence of RIC is exposed and him, certainly factors and processes РПК and their diagnostic descriptions. Generalized methodical approaches and a research method is developed RIC of regional grade in market conditions. Found out the structurally functional features of regional industrial complex (on the example of the Winnitca area). The system of factors is appraised AIC, certainly degree of influencing of basic factors. The features of processes are found out AIC, their diagnostic descriptions. Grounded basic directions of government control AIC.

Keywords: regional industrial complex, territorial organization, structure (component, functional, territorial), industrial territorial system, factor, process, efficiency, competitiveness, government control, strategy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Поглиблення ринкових перетворень в Україні потребує зміни існуючих стереотипів щодо територіальної організації (ТО) регіональних промислових комплексів (РПК). Це обумовлено необхідністю вирішення нових теоретичних і практичних завдань щодо стабільного зростання та регіонального розвитку економіки України.

З переходом до ринкових відносин директивна система планового формування РПК і регулювання їх ТО відійшла в минуле. На її місце прийшла система державного регулювання ТО РПК на ринкових засадах. Однак ця система ще не повністю сформувалася. А ті її елементи (управління промисловості в адміністративних регіонах різного рангу), які дісталися у спадок від попередньої системи, хоча й певним чином реорганізовані, все ж мають багато недоліків у роботі. Одну з причин цього ми вбачаємо у відсутності належного науково-методичного обґрунтування ринкових засад ТО РПК.

Управлінський аспект ТО РПК в умовах ринкової економіки знайшов відображення у працях таких відомих учених в галузі суспільної географії і регіональної економіки, як: О.М. Алимов, О.І. Амоша, Г.А. Бабенко, Б.М. Бірінберг, Є.І. Бойко, Н.Н. Бурцев, М.П. Бутко, О.В. Валентієва, О.В. Гладкий, А.П. Голіков, І.О. Горленко, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, В.І. Захарченко, Л.О. Збаразька, С.І. Іщук, В.Е. Коломойцев, В.В. Краснова, П.О. Масляк, К.В. Мезенцев, С.А. Мельник, Я.Б. Олійник, М.М. Паламарчук, Г.П. Підгрушний, М.Д. Пістун, В.А. Поповкін, Д.М. Стеченко, Н.В. Тарасова, О.Г. Топчієв, О.І. Шаблій та ін. Разом з тим залишається ряд невирішених питань, що потребують активних наукових пошуків. Так, недостатньо з'ясованими є сутнісні характеристики процесів ТО РПК в ринкових умовах та їх діагностичні характеристики, що важливо насамперед з позицій регіонального управління. Недостатня розробка цих та інших питань, невідповідність існуючих науково-методичних розробок щодо раціональної ТО РПК в ринкових умовах вимогам практики регіонального управління визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідної роботи, що проводиться у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної та соціальної географії і пов'язана з науково-дослідними темами: «Суспільно-географічні основи регіонального природокористування» (№ державної реєстрації 0101U001568) та ”Суспільно-географічні дослідження регіональної екологічної безпеки” (№ державної реєстрації 0106U005754).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад територіальної організації РПК в умовах ринкової економіки та обґрунтування напрямів її державного регулювання.

Виходячи із мети дослідження, в роботі були поставлені такі завдання:

з'ясувати сутність ТО РПК в умовах ринкової економіки;

виявити ключові проблеми ТО РПК (важливі з позицій регіонального управління), які потребують свого вирішення;

представити ТО РПК як управлінський процес;

зробити переоцінку традиційних і виявити нові фактори ТО РПК;

виявити і розкрити зміст ринкової компоненти процесів ТО РПК;

встановити діагностичні параметри ефективності функціонування й ТО РПК, розглянути їх через призму конкурентоспроможності функціональних і територіальних елементів комплексу;

обґрунтувати основні напрями державного регулювання ТО РПК.

Об'єктом дослідження є РПК обласного рівня, який розглядається як цілісне регіональне формування промислових видів діяльності, що є результатом дії закономірності комплексності. Предметом дослідження виступають теоретико-методичні і прикладні (управлінські) аспекти ТО РПК в ринкових умовах.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є класичні праці в галузі суспільної географії, регіональної економіки та регіонального менеджменту.

У процесі дослідження використано загальнонаукові, міждисциплінарні та спеціальні методи, зокрема: монографічний - для з'ясування сутності і проблем ТО РПК в ринкових умовах; системний і структурно-логічного моделювання - для представлення ТО РПК як управлінського процесу та виявлення структурно-функціональних особливостей РПК; кореляційного, регресійного і факторного аналізу та економічних оцінок - для аналізу факторів ТО РПК; економіко-статистичний, територіальних балансів і картографічний - для дослідження територіальної структури РПК і його підсистем; потенціалів - для виявлення полюсів індустріального зростання; кластерного аналізу - для групування територіальних елементів РПК за рівнем їх розвитку; економічного аналізу - для визначення ефективності функціонування й ТО РПК; прогнозних моделей - для прогнозування розвитку РПК і його складових; графічний - для наглядної інтерпретації трендових моделей.

Інформаційну базу дослідження склали офіційні статистичні джерела,зокрема, дані Головного управління статистики у Вінницькій області Держкомстату України, матеріали управлінь економіки та промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації, вінницької асоціації “Поділляцукор”, ряду промислових підприємств (компанії «Nemiroff», ВАТ «Івано-Франківськ - Вінницям'ясо», ВАТ «Вінницький міський молокозавод» та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати дослідження, полягають в тому, що в дисертації:

вперше:

з'ясовано сутність ринкової компоненти в сукупності процесів ТО РПК з розміщення виробництва, формування територіальної структури комплексу, промислових територіальних систем, регіональних ринків, територіальної концентрації і спеціалізації виробництва, циклічного, поляризованого і територіально-асиметричного розвитку комплексу, просторового поширення інновацій, формування організаційних структур;

ТО РПК представлено як управлінський процес. Для цього в РПК виділено входи - фактори ТО (внутрішнього й зовнішнього середовища), трансформаційний процес - процеси ТО (розміщення й територіального зосередження виробництва та ін.), виходи - результати ТО (економічний, соціальний та екологічний ефект тощо), зворотний зв'язок - між результатами та факторами й процесами ТО (регулювання ТО);

удосконалено:

оцінки традиційних і нових факторів ТО РПК, зокрема розкрита роль фактора ринкової кон'юнктури у формуванні регіональних ринків промислових товарів;

систему діагностичних параметрів ефективності функціонування й ТО РПК в контексті конкурентоспроможності функціональних і територіальних елементів комплексу (через прибутковість та рентабельність виробництва, параметри конкурентоспроможності тощо);

отримало подальший розвиток:

теорія ТО РПК в руслі ринкових і постіндустріальних трансформацій (дефініція РПК і його територіальної організації, типізація РПК тощо);

підходи до розв'язання проблем ТО РПК в ринкових умовах на засадах стратегічного управління (прогнозування розвитку комплексу, аналізу сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, визначення стратегічних пріоритетів);

основні напрями державного регулювання ТО РПК (антимонопольне регулювання, бюджетно-податкова політика, об'єднання промислових підприємств у кластерні структури тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі наукові результати слугують підґрунтям для вирішення теоретико-методичних проблем ТО РПК відповідно до умов ринкової економіки. Зокрема, вони дають можливість здійснювати в РПК структурно-територіальні трансформації та формувати систему територіального управління ними ринкового типу. Основні наукові результати дослідження можуть знайти застосування при доопрацюванні Стратегії регіонального розвитку Вінницької області на період до 2015 року, в роботі обласних управлінь економіки і промисловості при розробці програм розвитку і територіальної організації промисловості тощо.

Результати дисертаційного дослідження практичного змісту використані управліннями Вінницької обласної державної адміністрації, зокрема економіки (довідка № 2542-02 від 10.08. 2009 р.).

Окремі положення дисертаційного дослідження використані автором при читанні курсів “Економічна і соціальна географія України”, “Основи менеджменту” у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського (довідка № 01/3 від 01.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею автора. Наукові положення, висновки і рекомендації, які містяться в ній і виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його особистим внеском у суспільно-географічну науку.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на: Х з'їзді Українського географічного товариства (Київ, квітень 2008 р.), 12 наукових конференціях: «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (Київ, 20-21 квітня 2004 р.); «Динаміка наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р. та лютий 2005 р.); «Психолого-педагогічні засади природничо-географічної та економічної освіти» (Вінниця, 29-30 вересня 2005 р.); «Наука і навчальний процес» (Вінниця, 28-29 березня 2007 р.); «Становление современной науки» (София, октябрь 2007 г.); «Теорія та практика ринкових перетворень» (Вінниця, 20-22 березня 2008 р.); «Динамика исследования» (София, октябрь 2008 г.); «Молоді науковці - географічній науці (Київ, лютий 2008 р.); «Проблеми розвитку наук про Землю в баченні молодих науковців (Київ, 29-30 травня 2008 р.); звітні конференції у ВДПУ ім. М. Коцюбинського (у 2007 - 2008 рр.).

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 18 одноосібних наукових праць загальним обсягом 5,6 д. а., у т. ч. 5 статей у наукових фахових виданнях (3,3 д. а.) та 13 публікацій за матеріалами з'їздів і конференцій (2,3 д. а.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 183 сторінки комп'ютерного набору, що містить 42 таблиці (з них - 12 на окремих сторінках) і 17 рисунків (з них - 11 на окремих сторінках); додатків на 66 сторінках; список використаних джерел налічує 207 найменувань на 18 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретичні і методичні основи дослідження територіальної організації регіонального промислового комплексу в умовах ринкової економіки» розглянуто концептуальні підходи до визначення РПК, виявлено проблеми його розвитку і ТО в умовах становлення ринкових відносин, дано управлінську інтерпретацію ТО комплексу та представлено методичні основи її дослідження на рівні регіону обласного рангу.

Для дефініції РПК в умовах ринкової економіки сформовано систему вихідних понять: про регіон і район, промисловість як вид економічної діяльності (ВЕД), промислові регіони і промислові райони, промислове районування, форми ТО промисловості. Крім того, розглянуто основні підходи до дефініції РПК, а саме: М.М. Колосовського, М.І. Шрага, У. Ізарда, А.Т. Хрущова, М.М. Паламарчука, С.І. Іщука, Г.П. Підгрушного, В.І. Захарченка М.П. Бутка, А.С. Новосьолова та В.В. Кистанова. Це дало змогу виокремити авторський підхід до трактування сутності РПК як феномену ринкової і постіндустріальної економіки. РПК, в нашому розумінні, - це регіональне поєднання підприємств різних видів промислової діяльності (інноваційного, кластерного типу) на основі виробничо-технологічних, управлінських та інших зв'язків з метою виробництва та збуту конкурентоспроможних товарів. Економічна поведінка суб'єктів господарювання в РПК в ринкових умовах фокусується на підвищенні їх конкурентоспроможності, а відтак, і конкурентоспроможності самого комплексу. Відповідно до цілей підвищення конкурентоспроможності РПК можна виділити такі основні типи змін у його поведінці: 1) збільшення обсягів та потужностей виробництва; 2) модернізація, або адаптація до змін бізнес-середовища; 3) консервація; 4) реструктуризація. Зміна типу поведінки має кореспондувати з проблемами розвитку РПК.

В умовах переходу до ринкової системи господарювання та кардинальної перебудови системи управління економікою - заміни механізму централізованого (планового) державного управління на механізм ринкової самоорганізації - виникла необхідність представити РПК як об'єкт управління (кібернетичну систему), а процес його ТО - як управлінський процес. РПК як кібернетична система включає декілька взаємопов'язаних функціональних підсистем - ресурсну і виробничо-операційну (керовану) та керуючу. Функціональну взаємодію ресурсної і виробничо-операційної підсистем та взаємодію РПК із зовнішнім середовищем забезпечують ресурсні, виробничі, збутові та виробничо-екологічні зв'язки. А завдяки зворотному зв'язку між керуючою і керованою підсистемами РПК відбувається управління його функціонуванням і розвитком. Для управління РПК і підтримання оптимальних пропорцій у ньому доцільно виділяти такі структури: компонентну (галузеву, видів діяльності, технологічних укладів, інституційну та корпоративну), функціональну та територіальну.

Управління РПК, як системним об'єктом, включає чотири основні функції: планування, організацію, мотивацію та контроль. Із суспільно-географічних позицій найбільше значення має функція організації, зокрема в територіальному аспекті. Територіальну організацію РПК ми розглядаємо як впорядкування у просторі діяльності промислових суб'єктів господарювання, тобто як управлінський процес. Для цього нами у РПК виділяються «входи» (фактори ТО), процеси ТО (розміщення виробництва та ін.), «виходи» (результативність функціонування й ТО РПК), зворотний зв'язок - між виходами і входами (рис. 1). В нових умовах господарювання змінюється значення факторів ТО РПК, переоцінюється роль традиційних факторів та з'являється необхідність враховувати нові (ринкові) фактори, зокрема фактор ринкової кон'юнктури. Разом усі ці фактори визначають перебіг процесів ТО РПК. Первісним процесом ТО РПК виступає процес розміщення виробництва. У ньому фіксуються суспільні відносини щодо можливостей суб'єкта господарювання свідомо варіювати не тільки видом діяльності, а й місцем його розміщення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структурно-логічна модель територіальної організації РПК як управлінського процесу

Просторова свобода розміщення, зокрема в ринкових умовах, призводить до значної концентрації виробництва в окремих місцях. У цьому проявляється дія ще й фактора агломерації, який значною мірою визначає процес формування територіальної структури РПК, його регіональних і точкових (промислових пунктів, центрів, вузлів тощо) елементів. Щоправда, в ринкових умовах у зв'язку з появою великої кількості малих підприємств, виникла необхідність перегляду усталених поглядів щодо критеріїв виділення точкових елементів територіальної структури. Так, ми вважаємо, що на сьогодні до категорії промислових центрів слід відносити тільки ті промислові поселення, які мають хоча б одне велике або два середніх підприємства із сумарним обсягом виробництва понад 70 млн. грн. та з кількістю працівників понад 50 осіб.

Як відомо, територіальна структура РПК має у своїй основі системні утворення або промислові територіальні системи (ПТС) - елементарні, багатостадійні, спеціалізовані, інтегральні. Процес їх формування пов'язаний із встановленням між їх елементами функціональних зв'язків та територіальних відношень. Наслідком конкурентної взаємодії в регіоні промислових об'єктів є процес формування регіональних ринків як специфічної форми прояву регіонального ринкового механізму. Для обґрунтування рішення суб'єктів господарювання про доцільність входження до них і для їх державного регулювання необхідне знання про ступінь їх монополізації.

Із формуванням елементів територіально-галузевої структури РПК (або інтегральних ПТС) пов'язаний процес територіальної концентрації виробництва в РПК. Власне, самі інтегральні ПТС (промислові центри, пункти, вузли тощо) є характерним проявом цього процесу. Але територіальну концентрацію виробництва можна розглядати і в розрізі елементів територіальної інтегративної (внутрішньої регіональної) структури РПК. Зовнішня функція РПК та елементів його територіальної структури породжує процес територіальної спеціалізації виробництва. Він визначається вигідними регіональними та локальними факторами зосередження виробництва. В контексті постіндустріальних тенденцій досить характерним є процес циклічного розвитку РПК. Ми його розглядаємо як регіональний «зріз» відповідного макроекономічного процесу, що проявляється або у «довгих хвилях» економіки М.Д. Кондратьєва, або в зміні індустріальних циклів Й. Шумпетера. А, кожний новий цикл розвитку, як відомо, визначається своїм технологічним укладом - специфічним поєднанням ключових інноваційних факторів та пріоритетних (новітніх) видів економічної діяльності (ВЕД).

Процес циклічного розвитку РПК підтримується процесом просторового поширення інновацій. Цей процес буде інтенсивним лише за умови, якщо потенціал інноваційної діяльності в РПК буде високим. Нерівномірність поширення інновацій, особливо таких, що потребують значних інвестицій, проявляється в процесі поляризованого розвитку РПК. У результаті цього процесу в РПК формуються ядра розвитку у вигляді інноваційних (пропульсивних) ВЕД та полюсів промислового зростання. Поляризований розвиток РПК «індукує» наступний процес - територіально-асиметричного розвитку комплексу. При досліджені цього процесу слід виходити з того, що територіальна збалансованість (симетричність) чи, навпаки, розбалансованість (асиметричність) РПК залежить від розподілу параметрів елементів його територіальної структури.

Досить важливим, особливо з точки зору регулювання ТО РПК, є процес формування організаційних структур в ньому (технопарків, технополісів, кластерів тощо). ТО РПК з позицій регіонального управління має бути ефективною. Тому ефективність є важливою її діагностичною характеристикою. Крім того, ефективність діяльності підприємств РПК є визначальним чинником його конкурентоспроможності та стійкості. Однак, як показує досвід, стійкий розвиток РПК (на основі раціональної ТО) можливий лише за умови поєднання ринкового механізму з державним регулюванням. Основними напрямками державного регулювання ТО РПК є: 1) стратегічне управління розвитком комплексу, яке зазвичай базується на виявленні трендів розвитку, сильних і слабких сторін, можливостей і загроз на траєкторії розвитку РПК; 2) активізація потенціалу факторів ТО РПК, передусім тих, що найбільше впливають на неї та удосконалення її на цій основі; 3) підвищення ефективності функціонування й ТО РПК - на базі технічного переозброєння виробництва, розміщенням його у вигідних пунктах тощо. Підвищення ефективності виробництва в РПК, у свою чергу, підвищує його конкурентоспроможність та стійкість (до негативних зовнішніх впливів).

Дослідження ТО РПК обласного рангу в ринкових умовах, як це слідує із розглянутих вище теоретичних положень, включає п'ять етапів:

- перший: виявлення структурно-функціональних особливостей обласного промислового комплексу (ОПК). Цей етап передбачає: визначення ролі і місця ОПК у структурі господарства економічного району та країни; аналіз його компонентної та функціональної (в аспекті спеціалізації комплексу) структур на основі коефіцієнтів структури, локалізації і територіальної концентрації;

- другий: оцінка факторів ТО ОПК. Вплив людських ресурсів на ТО ОПК можна визначати через динаміку територіальних зрушень у відтворенні населення, його статево-віковій структурі, трудовому і споживчому потенціалі області. При аналізі природних ресурсів як фактора ТО ОПК важливе значення має оцінка природно-ресурсного потенціалу території. Аналізуючи вплив інновацій на ТО ОПК, доцільно встановити роль інноваційно активних підприємств у поширенні інновацій. Оцінюючи фінансові ресурси ОПК, важливо встановити ту частину, яка виступає як інвестиційні ресурси. Для аналізу й оцінки інфраструктури ОПК можна використати існуючі підходи та спеціальні показники;

- третій: аналіз процесів ТО ОПК. Дослідження базового процесу ТО РПК - розміщення виробництва - передбачає визначення місцеположення усіх промислових об'єктів у області і нанесення їх на карту. Його можна поєднати із дослідженням процесу формування територіальної структури ОПК. При дослідженні процесу формування ПТС необхідно послідовно проаналізувати їх ресурсні, виробничі та збутові зв'язки. Продовженням цього дослідження є аналіз процесу формування регіональних ринків. Він, зокрема, передбачає аналіз ринків за ступенем їх концентрованості (на основі індексу Герфіндаля-Гіршмана) та визначення «напруги» (методом потенціалів) конкурентного поля.

Аналіз процесу територіальної концентрації виробництва в РПК зазвичай передбачає розрахунок відповідних коефіцієнтів для кожного елементу його територіальної структури. Дослідження процесу територіальної спеціалізації виробництва в ОПК зводиться до розрахунку коефіцієнтів душового виробництва, локалізації, промислової диверсифікації Роджерса та середньозважених рангів. Вивчення процесу циклічного розвитку РПК можна провести на основі аналізу динаміки технологічних укладів. Для аналізу процесу просторового поширення інновацій необхідно визначити інноваційні ядра в РПК, можливі канали поширення інновацій тощо. У дослідженні процесу поляризованого розвитку РПК велике значення має апарат гравітаційних моделей. Аналіз процесу територіально-асиметричного розвитку РПК передбачає розрахунки показників варіації. При дослідження процесу формування організаційних структур в РПК важливо виявити основні форми організаційного об'єднання підприємств;

- четвертий: аналіз ефективності функціонування й ТО ОПК. На цьому етапі обов'язковим є два напрямки аналізу: 1) аналіз ефективності використання ресурсів комплексу; 2) аналіз загальної ефективності виробництва в комплексі (в т. ч. і в територіальному аспекті), що є основою для оцінки конкурентоспроможності комплексу, можливостей нарощування його експортного потенціалу. Аналіз, проведений на цьому етапі дослідження, дозволяє зробити висновки щодо перспектив стійкого розвитку ОПК, тому його доцільно об'єднувати з п'ятим етапом;

п'ятий: обґрунтування основних напрямків державного регулювання ТО ОПК. Він починається з обґрунтування засад стратегічного управління розвитком комплексу. Для цього необхідно насамперед спрогнозувати розвиток ОПК загалом і його територіальних елементів, зокрема, з використанням апарату прогнозних трендових моделей. Далі можна оцінити стратегічні конкурентні позиції ОПК та його складових на основі SWOT-аналізу, який дозволяє визначити стратегічні пріоритети в розвитку ОПК і конкретні інструменти стратегічного управління ним. Після цього вивчаються можливості активізації потенціалу факторів ТО ОПК (з метою її удосконалення) за допомогою методів множинної регресії та кореляційного аналізу. А стандартизовану програму STATISTIKA можна використати для кластеризації (групування) міст і районів області за рівнем промислового розвитку. Нарешті, необхідно віднайти шляхи підвищення ефективності функціонування й ТО РПК для підвищення його конкурентоспроможності й стійкості.

Наведені методичні підходи дозволяють об'єктивно оцінити перспективи стійкого розвитку ОПК на основі його раціональної ТО.

У другому розділі «Територіальна організація промислового комплексу Вінницької області та її ринкові особливості» виявлено структурно-функціональні особливості ОПК, проаналізовано фактори і процеси його ТО. Як показали дослідження, основними структурно-функціональними особливостями ОПК є такі: невисокий виробничий потенціал (1,4 % реалізованої продукції промисловості України; 16 місце серед 27 комплексів того ж рангу); моноспеціалізація (на виробництві харчових продуктів та напоїв - 59,8 % обсягу виробництва ОПК); зниження питомої ваги прогресивних (машинобудівних) ВЕД, які нині виробляють продукції у 6,7 разів менше, ніж ВЕД харчового профілю; зростання частки підприємств приватної форми власності (до 91,7 %); поява значної кількості малих (економічно нестабільних) та інноваційно неактивних підприємств. Серед факторів ТО ОПК особливе місце займають людські ресурси, зокрема трудовий потенціал. Його оцінка дозволила віднайти «точки» перспективного промислового зростання - це мм. Вінниця і Ладижин, Вінницький, Жмеринський та деякі інші райони. Оцінка споживчого фактора показали, що на ТО ОПК найбільше впливає диференціація рівня заробітної плати. Загальний коефіцієнт кореляції становить 0,65. А рівняння регресії має такий вигляд:

y = -29469,9557 + 49,780848*x, (1)

де х - рівень заробітної плати, грн.; y - обсяг реалізованої промислової продукції на душу населення.

Значний природно-ресурсний потенціал ОПК мало диференціює його виробництво по території, однак у більшості районів дозволяє суттєво наростити агропромислові потужності.

З-поміж матеріальних ресурсів на ТО ОПК найбільше впливають основні виробничі засоби. Найбільший їх потенціал мають міста Вінниця (31,2 % від загальної вартості) та Ладижин (20,3 %), в якому за вартістю основних засобів виділяється електроенергетика.

Важливе значення для раціональної ТО ОПК мають інновації. У 2007 р. їх упроваджували 55 підприємств комплексу. І хоча порівняно з 2006 р. спостерігається позитивна динаміка, проти 2003 р. кількість таких підприємств скоротилася у 1,7 рази. Крім того, залишається нераціональною структура інноваційних витрат: 79,5% їх загальної суми становлять витрати на придбання засобів виробництва і тільки 16,3% - витрати на придбання нових технологій. Майже половина інноваційних витрат припадає на обласний центр, Крижопільський район (цукровий завод) та Немирів (компанія «Nemiroff»). Ці ж центри реалізують і більшу частину інноваційної продукції. Необхідною умовою раціональної ТО ОПК є достатня забезпеченість області фінансовими ресурсами. Як показав аналіз, Вінницька область загалом є регіоном-реципієнтом. Не в останню чергу це пов'язано з тим, що підприємства ОПК у 2007 р. відрахували до бюджету області лише 11,5 млн. грн. (0,3 % доходної частини). «Фінансовий голод» є однією з причин скорочення обсягів оборотних коштів промислових підприємств та зростання їх дебіторської заборгованості, зокрема у м. Вінниці, Гайсинському та Немирівському районах. Щодо фінансування ОПК на перспективу - у вигляді інвестицій в основний капітал (ІОК) - то варто відзначити, що найбільші їх обсяги відмічаються у м. Вінниці, Крижопільському та Немирівському районах.

Для розвитку й ефективної ТО ОПК важливе значення має стабільне функціонування й нарощування «потужностей» об'єктів виробничої, соціальної та ринкової інфраструктури. Так, ми вважаємо, що назріла необхідність у створенні банку регіонального розвитку, який в майбутньому може стати фінансовим центром регіонального індустріального кластера. Базовими процесами ТО ОПК є процеси розміщення виробництва і формування територіальної структури комплексу. У територіальній структурі ОПК нами виділено три внутрішньообласні промислові райони, три промислові вузли тощо.

Дослідження процесу формування промислових територіальних систем (ПТС), зокрема елементарних та спеціалізованих, показало, що більшість із них мають нераціональні підсистеми ресурсозабезпечення, виробництва та збуту, що веде до зростання загальних, і зокрема транспортно-заготівельних, витрат. Так, ресурсна підсистема обласного цукробурякового комплексу, характеризується нераціональною конфігурацією сировинних зон і недосконалою схемою заготівлі сировини (на давальницьких засадах), що не дозволяє сформувати раціональні сировинні зони. Переробна ланка комплексу за роки ринкових перетворень зазнала катастрофічної руйнації. Було порізано на металобрухт 11 цукрових заводів (з 39). Це сталося насамперед тому, що перед цукровими заводами області унеможливився вихід на ринки в Росію та інші країни. Через ресурсні й збутові ланки ПТС підприємства взаємодіють, точніше конкурують між собою за постачальників сировини і споживачів. Конкуренція особливо загострюється на обмеженому полі - в рамках регіону, тому процес формування регіональних ринків у ОПК є досить суперечливим. У дисертації він розглянутий на прикладі регіональних ринків молока і молочних продуктів та цукрової сировини і цукру. Було встановлено, що на всіх ринках найкращі позиції займають великі підприємства. Вони мають можливість (за рахунок ефекту масштабу) створювати т. зв. вхідні бар'єри для менших за розмірами підприємств. Для оцінювання рівня концентрації на ринку молокопродуктів Вінницької області нами було використано індекс Герфіндаля-Гіршмана. Його розрахунки показали, що ринок є неконкурентним (ННІ = 11346,7, що в 6,3 рази перевищує його порогове значення). Ще більш монополізованими є ринки цукрової сировини і цукру, на яких домінують підприємство корпорації «Укрпромінвест» Так, Крижопільський і Соколівський цукрові заводи (Крижопільський район) практично витіснили з цих ринків Моївський завод (Чернівецький район).

Дослідження процесу територіальної концентрації виробництва в ОПК (на основі відповідних коефіцієнтів) дозволило виявити в ньому «згустки» промислового виробництва: у м. Вінниці і Вінницькому районі, Тростянецько му (включно з м. Ладижином), Немирівському та Тульчинському районах. Загалом для ОПК характерна значна нерівномірність у територіальному зосередженні виробництва. Коефіцієнт нерівномірності (за обсягом продукції) складає 0,95; при рівномірному розміщенні - 0.

Процес територіальної спеціалізації виробництва у ОПК ми аналізували на основі індексів локалізації. Їх розрахунки показали, що найбільше зосередження добувної промисловості спостерігається у Вінницькому, Жмеринському, Калинівському та Козятинському районах, переробної, зокрема виробництва харчових продуктів та напоїв - у Немирівському, Вінницькому та Іллінецькому районах, а виробництва та розподілення електроенергії газу та води - у Вінниці та Ладижині. Спеціалізація ВЕД в ОПК (в розрізі адміністративних районів) уточнювалися за допомогою методу середньозважених рангів. Було встановлено, що у 9 районів є лише по одному спеціалізованому ВЕД (на рівні підсекцій промисловості). Звуження і «збіднення» складу ВЕД у ОПК в роботі інтерпретовано на основі дослідження процесу його циклічного розвитку. Таке дослідження ми проводили в контексті динаміки технологічних укладів. Аналіз показав, що найбільш прогресивну структуру технологічних укладів (з високою часткою ВЕД четвертого і наступних укладів) мають міста Могилів-Подільський і Вінниця та деякі райони: Тиврівський, Ямпільський та ін.

Характеристики процесу просторового поширення інновацій у ОПК визначаються загальним невисоким рівнем інноваційної діяльності в ньому. Це пояснюється тим, що на більшості підприємств відсутні значні витрати на технологічні та інформаційні інновації. В основі процесу поляризованого розвитку ОПК лежить нерівномірний територіальний розподіл інвестицій в основний капітал. Виходячи з цього, нами в ОПК було виділено (на основі гравітаційної моделі) промислові інвестиційні «полюси»: Вінницький, Гайсинсько-Ладижинський, Немирівський, Іллінецький, Тульчинський і Бершадський.

У функціональній залежності від процесу поляризованого розвитку ОПК знаходиться процес його територіально-асиметричного розвитку. Дослідження показали, що загалом у ОПК спостерігається тенденція до поглиблення територіальної асиметрії, хоча за окремими показниками (випуску продукції на одну особу, фондовіддачі) простежуються позитивні тенденції. Оскільки інституційні зміни ринкового характеру у ОПК мають недовгу історію, то процес формування організаційних структур в ньому перебуває в зародковому стані. У ньому ще немає кластерних структур, але уже є структури конгломератного типу (корпорація «Прем'єр-фінанс» тощо).

У третьому розділі «Основні напрями державного регулювання територіальної організації промислового комплексу Вінницької області в умовах ринкової економіки» сформовано стратегію управління розвитком ОПК, обґрунтовано необхідність активізації потенціалу факторів його ТО (в контексті її удосконалення), а також намічено шляхи підвищення ефективності функціонування й ТО комплексу та зростання його конкурентоспроможності.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою показує, що державне регулювання процесів ТО ОПК має базуватися на міцному фундаменті стратегічного управління. Воно передусім передбачає прогнозування розвитку ОПК. Для більшості районів прогноз засвідчив позитивну динаміку в майбутньому, за винятком Вінницького, Козятинського, Липовецького, Теплицького та Ямпільського. Причини негативної динаміки певною мірою пояснює SWOT-аналіз ОПК. Згідно з ним, ключова внутрішня проблема розвитку комплексу полягає в невідповідності його структурних параметрів вимогам ринкової економіки. Тому для ОПК слід обрати стратегію структурно-інноваційних перетворень та відповідні пріоритети, які мають підтримуватися за допомогою інструментів стратегічного управління (системи державного управління тощо).

Неодмінною умовою раціональної ТО ОПК є активізації потенціалу її факторів. Щоб оцінити ступінь використання факторів і їх вплив на обсяги реалізованої продукції (РПП) в ОПК (в розрізі міст і районів) нами було проведено спеціальне дослідження з використанням кореляційно-регресійного аналізу. За сумою абсолютних значень коефіцієнтів кореляції було визначено рівняння множинної регресії для усіх районів області і для ОПК загалом (2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Це рівняння показує, що варіації обсягу РПП зумовлюють в основному чотири фактори: х₁ - споживчий; х₂ - забезпеченість основними засобами; х₃ - інвестиційний; х₄ - фінансовий. Оскільки ці фактори виражаються показниками, що мають різні одиниці вимірювання. Щоб привести їх до однієї розмірності були використані відомі зі статистики ?-коефіцієнти. Їх розрахунки показали, що серед зазначених факторів важливими є тільки інвестиційний та матеріальних ресурсів. Хоча в розрізі міст і районів області зустрічаються й інші комбінації провідних факторів.

На основі обробки (кластеризації) результативних показників дії факторів ТО ОПК було виділено (з допомогою стандартизованої програми STATISTIKA) п'ять груп районів і міст Вінницької області за рівнем їх промислового розвитку. Найвищий рівень промислового розвитку має м. Вінниця, а найнижчий - Піщанський та Чечельницький райони. Важливими діагностичними параметрами раціональності функціонування й ТО ОПК є показники ефективності використання ресурсів комплексу і загальної ефективності виробництва. Так, аналіз (в територіальному аспекті) ефективності використання основних засобів промисловості показав, що найбільш ефективно вони використовуються в Погребищенському, Немирівському і Тульчинському районах та у м. Ладижині.

Загальна економічна ефективність виробництва ОПК (рентабельність) у 2007 р. (порівняно з 2004 р.) дещо зросла (на 1,25 %), однак залишилася від'ємною (- 0,02 %). Найбільшою рентабельністю серед ВЕД відзначається хімічне виробництво (6,0 %). Однак один і той же ВЕД має прямо протилежні показники рентабельності у різних районах і містах області, наприклад добування корисних копалин - у м. Ладижині й Чернівецькому районі. Щоб підвищити рентабельність виробництва в ОПК слід насамперед вирішити проблему збитковості промислових підприємств. Підвищення ефективності функціонування й ТО ОПК знаходить свій закономірний прояв у зростанні конкурентоспроможності комплексу та нарощуванні його експортного потенціалу, передусім за рахунок брендів («Nemiroff» та ін.). Зростання конкурентоспроможності та експортного потенціалу ОПК є запорукою його стійкого розвитку.

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження ТО РПК в умовах ринкової економіки (на прикладі Вінницької області) дає підстави зробити такі висновки теоретичного та практичного (управлінського) змісту:

1. Аналіз системи вихідних понять та основних підходів до дефініції РПК як феномену ринкової економіки та постіндустріального суспільства дозволяє розглядати його як регіональне поєднання підприємств різних видів промислової діяльності (інноваційного, кластерного типу) на основі виробничо-технологічних, управлінських та інших зв'язків з метою виробництва та збуту конкурентоспроможних товарів.

2. Економічна поведінка суб'єктів господарювання в РПК в ринкових умовах фокусується на підвищенні їх конкурентоспроможності, а відтак, і конкурентоспроможності самого комплексу. Відповідно до цілей підвищення конкурентоспроможності РПК можна виділити такі основні типи змін у його поведінці: 1) збільшення обсягів та потужностей виробництва; 2) модернізація; 3) консервація; 4) реструктуризація. Зміна типу поведінки має кореспондувати з проблемами розвитку РПК.

3. З управлінських позицій РПК доцільно представляти як управлінську (кібернетичну) систему, яка включає декілька взаємопов'язаних підсистем - ресурсну й виробничо-операційну (керовану) та керуючу. Для управління РПК і підтримання оптимальних пропорцій у ньому доцільно виділяти такі структури: компонентну (галузеву, видів діяльності, технологічних укладів, інституційну, корпоративну), функціональну та територіальну.

4. Територіальну організацію РПК ми розглядаємо як управлінський процес, відповідно в РПК виділяються входи (фактори ТО), процеси ТО (розміщення виробництва та ін.), виходи (ефективність функціонування й ТО РПК) та зворотний зв'язок між виходами і входами. Значення традиційних факторів ТО РПК в ринкових умовах переоцінюється, крім того виникає необхідність враховувати нові (ринкові) фактори. Сукупна дія усіх факторів визначає перебіг процесів ТО, які в роботі досліджено на прикладі промислового комплексу Вінницької області.

5. ТО РПК з позицій регіонального управління має бути ефективною. Тому ефективність є важливою її діагностичною характеристикою. Крім того, ефективність діяльності підприємств РПК є визначальним чинником його конкурентоспроможності та стійкості. Однак, як показує досвід, стійкий розвиток РПК (на основі раціональної ТО) можливий лише за умови поєднання ринкового механізму з державним регулюванням.

6. Основними напрямками державного регулювання ТО РПК є: 1) стратегічне управління розвитком комплексу, яке зазвичай базується на виявленні трендів розвитку, сильних і слабких сторін, можливостей і загроз на траєкторії розвитку РПК; 2) активізація потенціалу факторів ТО РПК, передусім тих, що найбільше впливають на неї та удосконалення її на цій основі; 3) підвищення ефективності функціонування й ТО РПК, що, у свою чергу, підвищує конкурентоспроможність та стійкість комплексу (до негативних зовнішніх впливів).

7. Дослідження ТО РПК обласного рангу в ринкових умовах, як це слідує із розглянутих вище теоретичних положень, включає п'ять етапів: 1) виявлення структурно-функціональних особливостей обласного промислового комплексу (ОПК); 2) оцінку факторів ТО ОПК; 3) аналіз процесів ТО ОПК; 4) аналіз ефективності функціонування й ТО ОПК; 5) обґрунтування основних напрямків державного регулювання ТО ОПК. Розроблені в дисертації методичні підходи дозволили виявити особливості ТО промислового комплексу Вінницької області та об'єктивно оцінити перспективи його стійкого розвитку.

8. Як показали дослідження, основними структурно-функціональними особливостями цього ОПК є такі: невисокий виробничий потенціал; моноспеціалізація (на виробництві харчових продуктів та напоїв); зниження питомої ваги прогресивних (машинобудівних) ВЕД; зростання частки підприємств приватної форми власності; поява значної кількості малих (економічно нестабільних) та інноваційно неактивних підприємств.

9. Серед факторів ТО ОПК особливе місце займають людські ресурси, зокрема трудовий потенціал. Його оцінка дозволила віднайти райони і «точки» перспективного промислового зростання. Оцінки споживчого фактора показали, що на ТО ОПК найбільше впливає диференціація рівня заробітної плати. Значний природно-ресурсний потенціал ОПК мало диференціює його виробництво по території, однак дозволяє нарощувати агропромислові потужності. З-поміж матеріальних ресурсів на ТО ОПК найбільше впливають основні виробничі засоби, а з числа новітніх факторів - інновації. Суттєвою перешкодою для раціональної ТО ОПК є недостатня забезпеченість області фінансовими ресурсами та об'єктами інфраструктури.

10. Базовими процесами ТО ОПК є процеси розміщення виробництва і формування територіальної структури комплексу. У територіальній структурі ОПК нами виділено три внутрішньообласні промислові райони, три промислові вузли тощо. Дослідження процесу формування промислових територіальних систем (ПТС), зокрема елементарних та спеціалізованих, показало, що більшість із них мають нераціональні підсистеми ресурсних і збутових зв'язків. Через ці підсистеми підприємства ПТС взаємодіють і формують відповідні регіональні ринки, які характеризуються тенденцією до монополізації. Дослідження процесу територіальної концентрації виробництва в ОПК дозволило виявити в ньому «згустки» промислового виробництва, а дослідження процесу територіальної спеціалізації - характерну тенденцію до моноспеціалізації багатьох міст і районів. Звуження і «збіднення» складу ВЕД у ОПК і його територіальних елементах в роботі інтерпретовано на основі дослідження процесу циклічного розвитку комплексу (в контексті зміни технологічних укладів та просторового поширення інновацій). Доведено, що нерівномірний розподіл інновацій та інвестицій визначає параметри процесу поляризованого розвитку ОПК, який далі «індукує» процес його територіально-асиметричного розвитку. Аналіз організаційних структур ОПК показав, що в ньому ще не сформувалися структури ринкового інноваційного типу.

11. «Вузькі місця» в ТО ОПК, зокрема зумовлені дією ринкового механізму, потребують державного регулювання. У його основі лежить стратегічне управління розвитком комплексу. Воно передусім передбачає прогнозування розвитку ОПК. Для більшості районів прогноз засвідчив позитивну динаміку в майбутньому. Причини негативної динаміки певною мірою пояснює SWOT-аналіз ОПК. Він вказує на те, що в ОПК слід обрати стратегію структурно-інноваційних перетворень та відповідних пріоритетів, які мають підтримуватися за допомогою інструментів стратегічного управління ОПК (системи державного управління тощо).

12. Неодмінною умовою раціональної ТО ОПК є активізації потенціалу її факторів. Було з'ясовано, що найбільші вигоди при удосконаленні ТО ОПК можна одержати за рахунок активізації потенціалу інвестиційних та матеріальних ресурсів. На основі обробки (кластеризації) результативних показників дії факторів ТО ОПК було виділено п'ять груп районів і міст Вінницької області за рівнем їх промислового розвитку.

13. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів і ефективності виробництва в ОПК показав, що її показники є вищими у тих районах і містах, де розміщуються нові або технічно переозброєні підприємства. Підвищення ефективності функціонування й ТО ОПК знаходить свій закономірний прояв у зростанні конкурентоспроможності комплексу та нарощуванні його експортного потенціалу, передусім за рахунок брендів.

Список праць за темою дисертації

1. Зеленчук В.Р. Регіональна асиметрія промислово-територіальних комплексів (проблеми теорії і практики) / В.Р. Зеленчук // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Географія. - 2006. - Вип. 11. - С. 120-130.

2. Зеленчук В.Р. Концептуальні підходи до визначення регіонального промислового комплексу як феномену ринкової економіки // Економічна та соціальна географія: наук. зб. / ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред) та ін. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2007. - Вип. 57. - С. 55-67.

3. Зеленчук В.Р. Територіальна організація регіонального промислового комплексу як управлінський процес / В.Р. Зеленчук // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Географія. - 2008. - Вип. 16. - С. 172-186.

4. Зеленчук В.Р. Процес регіонально-асиметричного розвитку промислового комплексу Вінницької області (теорія, методика, практика) / В.Р. Зеленчук // Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2009.-Вип. 20.- с. 66-70.