Територіальна організація ринку туристичних послуг у регіоні (на матеріалах Тернопільської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 911.3:796.5+477.84

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Територіальна організація ринку туристичних послуг у регіоні (на матеріалах Тернопільської області)

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Рунців Оксана Іванівна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі географії України та туризму Тернопільського національного університету ім. Володимира Гнатюка

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Заставецька Ольга Володимирівна, завідувач кафедри географії України та туризму Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор Руденко Валерій Петрович завідувач кафедри економічної географії та екологічного менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича;

кандидат економічних наук, доцент Мальська Марта Пилипівна, завідувач кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка,

Захист відбудеться 27 лютого 2009 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.051.08 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Січових стрільців, 19, ауд. 205.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий 24 січня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук О.Г. Телегуз

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з галузей пріоритетного розвитку в Україні загалом та у більшості її регіонів визнано туризм. Указом Президента України 2008 рік проголошено Роком туризму і курортів. Ці події на фоні підготовки до проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 та поглиблення пан'європейської орієнтації українського суспільства повинні стати важливим чинником розвитку туристичної сфери у нашій державі. Водночас актуальними залишаються питання створення сприятливих умов для розбудови туристичних ринків у регіонах, підвищення рівня виробництва і якості туристичних послуг, їх урізноманітнення.

Розвиток ринкових відносин в туристичній сфері України вимагає від виробників детального вивчення ринків збуту своєї продукції та послуг, потреб і запитів покупців з метою повного їх задоволення. Регіональні ринки туристичних послуг, їх внутрішні та зовнішні зв'язки, механізми функціонування можливо детально дослідити лише з урахуванням географічного підходу, передусім принципів територіальності та комплексності. Це й зумовлює актуальність суспільно-географічних досліджень стану ринків послуг як на загальноукраїнському, так і на регіональному рівнях.

Теоретико-методологічні основи таких досліджень містяться у працях О. Бейдика, М. Біржакова, Ф. Заставного, С. Кузика, О. Любіцевої, М. Мальської, Н. Недашківської, Я. Олійника, В. Преображенського, А. Степаненка, О. Топчієва, О. Шаблія.

Дослідженню конкретних питань формування і функціонування територіальних ринків туристичних послуг в Україні присвячені наукові розробки Ж. Бучко, С. Дутчак, В. Євдокименка, О. Заставецької, С. Іщука, М. Крачила, О. Лесика, В. Мацоли, М. Мироненка, О. Пащука, В. Руденка, М. Рутинського, І. Смаля, В. Стафійчука, І. Твердохлєбова, В. Явкіна, І. Яковенка.

Проте ще недостатньо вивченими є стан функціонування, структура та сегментація ринків туристичних послуг у різних регіонах України, чинники, які зумовлюють потребу в послугах і рівень їх задоволення, виробництво і споживання різноманітних послуг. Водночас необхідні наукові розробки методичних основ дослідження регіональних ринків туристичних послуг, виявлення стану їх сучасного функціонування та обґрунтування перспективного розвитку. Це зумовило вибір теми, визначило мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у рамках наукової теми кафедри географії України та туризму Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка “Проблеми комплексного економічного і соціального розвитку регіону”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення сучасного стану функціонування регіонального ринку туристичних послуг та специфіки його територіальної організації, обґрунтування напрямків його оптимізації.

Для досягнення цієї мети були поставлені та розв'язані такі наукові завдання:

· проаналізувати сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення ринку туристичних послуг з позиції суспільної географії;

· визначити сутність туристичних послуг та здійснити їх класифікацію;

· розробити методичні підходи суспільно-географічного дослідження регіонального ринку туристичних послуг;

· виявити головні чинники, що формують туристичний попит та пропозицію у регіоні, оцінити стан туристичних ресурсів, демографічну та соціально-економічну ситуацію у Тернопільській області, встановити їх вплив на виробництво і споживання туристичних послуг;

· визначити сучасний стан туристичного споживання в Тернопільській області, його територіальні відмінності, виявити можливості зростання показників;

· обґрунтувати головні напрямки оптимізації ринку турпослуг у Тернопільській області.

Об'єктом дослідження є регіональний ринок туристичних послуг як сфера обміну туристичними продуктами. Для дослідження обрано Тернопільську область, що має значні природні та історико-культурні туристичні ресурси, в якій туризм визнано пріоритетною галуззю розвитку господарства та інвестування.

Предметом дослідження є географічні особливості формування і сучасна територіальна організація ринку туристичних послуг у Тернопільській області.

Методологія та методи дослідження. Основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної суспільної географії в галузі регіоналістики, географії сфери послуг, географії населення, географії туризму, маркетингової географії, концептуальні підходи вітчизняних та зарубіжних вчених, що вивчали проблеми розвитку туризму.

Базуючись на міждисциплінарному підході, у дисертаційному дослідженні застосовувались різноманітні методи, з-поміж яких: діалектичний, абстрактно-логічний, системний, соціологічний, статистичний, картографічний, а також порівняльно-географічний, кластерного і багатовимірного математичного аналізу тощо.

Нормативною базою дослідження є Закони України та нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, інформаційною базою - матеріали Головного управління статистики Тернопільської області, Управління з питань туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, Управління культури та туризму Тернопільської міської ради.

Наукова новизна одержаних результатів:

ѕ поглиблено теоретико-методологічні основи дослідження регіональних ринків туристичних послуг, визначено поняття “територіальна туристична система”, уточнено визначення понять “туристична послуга”, “ринок туристичних послуг”, здійснено класифікацію туристичних послуг;

ѕ досліджено вплив загальнодержавних та регіональних чинників на формування туристичного попиту і пропозиції в Україні та на функціонування та просторову структуру ринку туристичних послуг Тернопільської області;

ѕ здійснено кількісну та якісну оцінку природно-рекреаційних, історико-культурних та інфраструктурних туристичних ресурсів Тернопільської області, встановлено сучасний стан їх використання;

ѕ оцінено масштаби туристичного споживання в регіоні;

ѕ здійснено територіальну сегментацію ринку туристичних послуг на основі багатовимірного математичного аналізу, виділено головні туристично-рекреаційні райони і центри в Тернопільській області;

ѕ виявлено внутрішньообласні диспропорції розвитку ринку туристичних послуг, встановлено особливості співвідношення виробництва і споживання туристичних послуг на території Тернопільської області;

ѕ обґрунтовано заходи із регулювання ринку туристичних послуг в Тернопільській області, визначено головні напрямки із збільшення обсягів виробництва і розширення асортименту послуг для повнішого задоволення потреб споживачів;

ѕ створено серію картосхем, які відображають сучасний туристично-ресурсний потенціал і стан розвитку ринку туристичних послуг у Тернопільській області.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні результати дисертації спрямовані на оптимізацію функціонування регіонального ринку туристичних послуг в умовах реструктуризації господарства України. Вони можуть бути використані при обґрунтуванні регіональної економічної політики, у розробці турпродуктів для внутрішнього та зовнішнього споживання, визначенні напрямків підвищення конкурентоспроможності регіону на національному ринку туристичних послуг.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у процесі підготовки студентів спеціальностей “Географія” і “Туризм” у курсах “Туристичне краєзнавство”, “Туристичні ресурси України”, “Організація екскурсійних послуг”, “Організація транспортних послуг”, “Організація сфери туристичних послуг”, “Організація туризму”.

Методичні основи дослідження ринку туристичних послуг можна використовувати для вивчення аналогічних питань в інших областях України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Автором зібрано і опрацьовано матеріали про стан функціонування ринку туристичних послуг у Тернопільській області, визначено вплив регіональних чинників на формування попиту і пропозиції турпослуг у регіоні, вивчено компонентну і територіальну структуру туризму та обґрунтовано напрямки розвитку ринку турпослуг у Тернопільській області. Усі наукові результати дисертації, що виносяться на захист, отримані здобувачем особисто. Співавторські ідеї та розробки не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Головні результати дисертаційного дослідження доповідались на наукових конференціях: Міжнародних - “Інноваційні моделі розвитку туристичної інфраструктури України. Буковинське та світове старообрядництво: історія, культура, туризм” (Чернівці, 2006), “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2007), “Історія української географії та картографії (присвячена 130-літньому ювілею академіка Степана Рудницького)” (Тернопіль, 2007); Всеукраїнській - “Актуальні проблеми та напрямки розвитку туристичної сфери в Україні та світі” (Тернопіль, 2006), обговорювались на щорічних звітних наукових конференціях викладачів у Галицькому інституті імені В'ячеслава Чорновола, м. Тернопіль (2005-2008).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 одноосібних наукових праць, з них 6 у фахових виданнях, 6 - у матеріалах наукових конференцій, 4 наукових статті у збірниках наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з трьох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел (218 найменувань) та додатків (109 сторінок), загальним обсягом 288 сторінок, з яких 131 с. основного тексту. Дисертація ілюстрована 31 рисунком (з яких 11 картосхем), 9 таблицями.

Основний зміст роботи

У першому розділі дисертації “Теоретичні засади суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг” з методологічних позицій суспільної географії розкрито головні поняття, категорії ринку туристичних послуг.

Опираючись на дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, удосконалено класифікацію туристичних послуг для потреб регіонального ринку. Доведено, що туристичні послуги є більш чи менш матеріальні (або більш чи менш відчутні), що дозволяє значно розширити спектр офіційно визначених турпослуг, їх важливість для задоволення потреб туриста. Виділено базові (основні та супутні) і допоміжні турпослуги. Базові туристичні послуги складають значну частку в туристичному споживанні, обсяги їх продажу значною мірою залежать від наявності туристів. З них основні туристичні послуги є попередньо замовленими та оплаченими (послуги розміщення, харчування, транспорту, турагентів, туроператорів, рекреації та дозвілля), а супутні - додатково сприяють задоволенню мети подорожі (фінансові, банківські, прокату, охорони, страхування, імміграційні, інформаційні тощо). Допоміжні ж турпослуги, не маючи безпосереднього відношення до туризму, можуть використовуватись туристом в дестинації (наприклад, продаж продовольчих, побутових і промислових товарів тощо).

Роль даних послуг у формуванні турпродукту неоднакова, як і прибуток, який вони приносять та грошові затрати, які здійснює турист на їх придбання. В свою чергу, як базові, так і допоміжні послуги спрямовані на тіло людини, її свідомість чи певні об'єкти, формуючи турпакети різної епізодичності та порядку споживання.

Діяльність із виробництва туристичних послуг збігається у просторі з туристичною галуззю, тобто одним із результатів людської соціоприродної та відтворювальної життєдіяльності є створення ринку туристичних послуг, що розглядається у дисертації як географічна та соціально-економічна система, перехрещення ареалів виробничої активності туристичних підприємств, які виробляють базові та основні туристичні послуги; нетуристичних підприємств, які виробляють допоміжні та супутні туристичні послуги; соціальної активності споживачів туристичних товарів і послуг та довкілля, на основі врівноваження туристичного попиту і пропозиції. Визначено основну закономірність функціонування ринку туристичних послуг: чим обмеженіший набір турпослуг передбачений у турпакеті на стадії його придбання, тим частіше будуть задіюватись послуги допоміжних туристичних підприємств, тим більші прибутки від туристичного споживання будуть отримувати підприємства, розміщені поза місцем формування турпакету (нерідко нетуристичні).

Компонентна структура ринку туристичних послуг визначена за групами турпослуг (основні, допоміжні та супутні), територіальна - за ієрархією різномасштабних територіальних туристичних систем (ТТС - сукупності туристичних центрів та підприємств на певній території, які об'єднані спільною туристичною інфраструктурою і турпотоками). Регіональний ринок туристичних послуг складається з сукупності районів (запропоновано виділяти за особливостями наявних туристичних ресурсів, інфраструктури та сучасними і перспективними видами розвитку туризму в них) які, в свою чергу, складаються з підрайонів (запропоновано виділяти за особливостями туристичного попиту та пропозиції).

Функціональними елементами ТТС є споживачі, трудові ресурси, природно-рекреаційний потенціал території, інформація, елементи інфраструктури, в т.ч. інституційні, грошові засоби, фінансові структури, які взаємодіють між собою, зумовлюючи туристичний попит і пропозицію.

Вивчення ринку турпослуг як системи на певній конкретній території запропоновано за методикою, що складається з таких етапів: 1 - кількісне та якісне вивчення туристичної пропозиції; 2 - вивчення туристичного попиту за методикою дослідження туристичного споживання в конкретному регіоні; 3 - оцінка реальних прибутків від реалізації туристичних послуг; 4 - виявлення територій, які мають найбільший потенціал розвитку туризму, перевищення обсягів туристичної пропозиції над споживанням, встановлення головних причин подібної територіальної диспропорції (методом кластеризації та багатовимірного аналізу); 5 - виявлення туристичних районів і центрів в регіоні за їх спеціалізацією; 6 - створення перспективної схеми територіальної організації ринку туристичних послуг регіону.

Другий розділ “Чинники, які впливають на територіальну організацію ринку туристичних послуг Тернопільської області” присвячено аналізу демографічних, соціально-економічних та ресурсних чинників розвитку туризму. Зроблено висновок про наявність в області умов для розвитку практично всіх видів туризму, тобто туристична пропозиція оцінена як досить багата.

Попит населення на туристичні послуги є досить еластичним, він значною мірою залежить від доходів населення. Зважаючи на те, що соціально-економічна ситуація в Тернопільській області є кризовою, найбільш перспективними для розвитку туризму є, в першу чергу, такі його види, які не потребують великих економічних затрат на організацію, вироблені ними послуги мають низьку собівартість й ціну з-поміж інших видів та є вигідними в організації для місцевого населення за рахунок наявності відповідних ресурсів, наприклад, сільський зелений, екологічний, паломницький тощо.

Сільський зелений туризм є дуже перспективним з огляду на незадіяні трудові ресурси у сільській місцевості та сприятливу екологічну ситуацію в поєднанні з кліматом, придатним для організації як літньої, так і зимової рекреації, великою кількістю водних об'єктів. Саме сільський зелений туризм має стати візитною карткою Тернопільської області на туристичному ринку України. В умовах нестачі готелів та інших закладів розміщення туристів, в т.ч. санаторно-лікувальних, та підрозділів сервісу у них, закладів громадського харчування, культури та дозвілля у сільській місцевості, поширення мережі сільських садиб доповнить перелік послуг розміщення в області. До того ж господарі можуть пропонувати дуже широкий спектр послуг: від знайомства з історико-культурними об'єктами до полювання і виготовлення виробів з лози тощо.

У Тернопільській області невелике рекреаційне навантаження на природні ландшафти, тому мінеральні води, лікувальні грязі, ліси, пам'ятки садово-паркового мистецтва, природні заказники та пам'ятки природи державного та місцевого значення, ботанічні сади, заповідні урочища, дендропарки та інші природно-заповідні об'єкти можуть використовуватись як для рекреації, в т.ч. щотижневої, так і для організації екологічних турів.

Наявність у регіоні унікальних природних об'єктів (гіпсові печери, Товтровий кряж, Кременецьке та Опільське горбогір'я, долина р. Дністер тощо) робить його привабливим у плані спортивного (спелеотуризму, водних видів), пізнавального туризму для населення не тільки Тернопільської області, але й всієї України та інших країн світу.

Особливості формування території Тернопільської області зумовили наявність надзвичайно багатих історико-культурних ресурсів, які можуть використовуватись як об'єкти для різноманітних видів туризму: дитячого, молодіжного, сімейного, для осіб похилого віку, для інвалідів, культурно-пізнавального, релігійного, пригодницького тощо. Об'єктами історичного туризму є давні стоянки, городища, місця історичних битв, фортифікаційні споруди або їх залишки (ті, що використовуються під музеї чи історико-архітектурні заповідники (3 об'єкти), ті, що придатні або використовуються під заклади відпочинку та туризму (5), ті, що придатні для часткового туристично-краєзнавчого використання (21) й такі, що мають господарське призначення (4)). Незадіяність більшості з них у екскурсіях пов'язана з їх занедбаністю і, як наслідок, невеликою атрактивністю. Перелічені об'єкти, відновлені та відреставровані, в поєднанні з об'єктами етнографічного туризму (народними промислами, пам'ятками дерев'яного зодчества) можуть стати базою подієвого туризму - для проведення інсценізацій, фестивалів, ярмарків.

У регіоні є ряд духовних осередків (місця здійснення паломництва православними, греко-католиками, католиками і прихильниками РУН-віри), що приваблюють паломників. Потенціал релігійних осередків ще не використовується у повній мірі через нерозвинену інфраструктуру. За умови нової регіональної політики обласний бюджет міг би поповнитись внаслідок реалізації послуг розміщення, спеціалізованого харчування та транспортування (в т.ч. й людей з обмеженими можливостями) осіб, що здійснюють всеукраїнські та місцеві прощі до Зарваниці, Заздрості, Почаєва та ін.

Майже забуті та покинуті давні кладовища, поховання, єврейські кіркути та польські цвинтарі є унікальним туристичним ресурсом для організації сентиментальних турів. Поховальні традиції ХVІ-поч. ХХ ст., зокрема цвинтарна польська скульптура, можуть зацікавити конкретну аудиторію туристів (науковців, студентів, дослідників, краєзнавців тощо). Проте всі згадані місця поховань необхідно впорядкувати. Сентиментальні тури можуть доповнити численні об'єкти літературно-мистецького та меморіального туризму - місця народження та діяльності видатних людей, місця, де відбувалися історичні події.

Для організації пізнавального туризму в області є замки, фортеці, палаци, музеї, визначні місця, історичні пам'ятки, цікаві геологічні відслонення, травертинові скелі, карстові печери і озерця тощо.

Для організації якісного лікувально-оздоровчого туризму та відпочинку в області є водосховища та ставки для купання та риболовлі (якщо не враховувати їх чистоту, яка може регулюватись), 42 ділянки джерел мінеральних вод різного складу (“Подільська”, “Збручанська”, “Новозбручанська”, “Моршинська”), торфові та сапропелеві лікувальні грязі, водоспади (в т.ч. найбільші в Україні водоспадистий струмок - Русилівський та водоспад на рівнині - Червоногородський), мальовничі краєвиди тощо.

Зважаючи на зростання популярності мисливства та фіштурів, особливим рекреаційним ресурсом є заповідно-мисливські угіддя. Кількість мисливських тварин достатня, а у північній (найбільше залісненій) частині області навіть перевищує офіційний туристичний попит.

Із всіх видів спортивного туризму найбільш перспективними для розвитку в Тернопільській області є водний та спелеологічний. У межах Придністров'я, розташовано понад сто печерних храмів, екскурсійних та неекскурсійних печер, через які прокладено 10 спортивних спелеологічних маршрутів І категорії складності, а печера Оптимістична є унікальним туристичним ресурсом державного значення, бо є найдовшою гіпсовою печерою-лабіринтом світу. Близько п'яти водосховищ області - переважно в центральній її частині - придатні для моторного та вітрильного спорту. Долини нижніх течій рік басейну Дністра каньйоноподібні, що робить їх об'єктами пізнавальної рекреації та проведення сплавів. Рікою Збруч можна сплавлятись від м. Підволочиська до гирла, маршрут доволі нескладний (ІІ категорії) і може використовуватись для більшості туристів. Сплав на річці Дністер можливий на всій довжині. Велика кількість водних об'єктів (1401 річка, 26 водосховищ, 886 ставків, 3358 артсвердловин) значно підвищує рекреаційний потенціал місцевості, адже більшість закладів відпочинку та оздоровлення знаходяться близько до цих об'єктів.

Найменш розвиненим сегментом туристичної діяльності в області є розважальний туризм, при цьому атракціони, парки розваг, заклади ігрового бізнесу майже всі розміщені у м. Тернополі. В околицях міста можна створити єдиний розважальний курортополіс.

Організація комерційно-ділового туризму передбачає проведення з'їздів, конференцій, семінарів, виставок-ярмарків та подібних заходів. Використовувати для цього можна палаци, санаторії, готелі, кемпінги, що розміщені в різних частинах області.

Стан автомобільного туризму залежить від стану автомобільних шляхів, на нього впливає погана забезпеченість території закладами громадського харчування, культури та дозвілля, зв'язку, особливо сільської місцевості. Розвитку цього виду туризму в області сприяє вигідне транспортне розташування, забезпеченість усіма видами зв'язку. Додатковим стимулом для здійснення самоорганізованих туристичних подорожей в межах Тернопільської області є низький рівень злочинності та чистота довкілля.

У межах Тернопільської області особливим чином територіально поєднуються ресурси для розвитку різних видів туризму. Кожен із туристичних центрів може включатись до різних програм обслуговування туристів. Зокрема, центри літературно-мистецького, меморіального, екскурсійного, етнографічного та історичного туризму можуть формувати маршрути краєзнавчих турів; центри рекреаційного, водного, екологічного та сільського туризму - лікувально-оздоровчого; центри релігійного та паломницького туризму - сакральних програм; центри автомобільного, рекреаційного, екскурсійного та екологічного туризму - самодіяльних турів тощо.

У третьому розділі “Геопросторова організація ринку туристичних послуг Тернопільської області та головні напрямки її удосконалення” подано сегментацію ринку туристичних послуг та визначено перспективи його розвитку.

У структурі туристичних потоків Тернопільської області переважають внутрішні туристи та екскурсанти (3,2 і 2,8 тис. осіб на рік відповідно). Така ситуація зумовлена не стільки популярністю туристичних об'єктів Тернопільської області серед населення України, скільки мізерною часткою іноземних туристів на території регіону. Усі споживачі туристичних послуг у Тернопільській області склали лише 1 % туристів України (0,1 % в'їзних, 0,4 % виїзних та 1,6 % внутрішніх), що ставить регіон на 20-ті місця туристичного рейтингу в Україні. Це свідчить про низьку туристичну привабливість області, особливо для іноземців (їх з метою туризму відвідало область у 2006 р. 356 осіб).

Внутрішні туристи подорожують найчастіше з метою дозвілля та відпочинку, вони переважають і серед відвідувачів музеїв, бо для більшості таких туристів подорож повинна бути засобом духовного зростання, зміцнення сім'ї, втечі від буденності, розслаблення та соціальної взаємодії, частково освіти (рис. 1). У 2006 р. 20 музеїв області відвідало 418,6 тис. осіб. Ця цифра значно перевищує офіційні показники чисельності екскурсантів, що можна пояснити включенням більшістю туристичних підприємств у одну екскурсійну програму багатьох музеїв, меморіальних музеїв-садиб чи історико-культурних заповідників. Спостерігається пожвавлення туристичних потоків за межами обласного центру і поступове зацікавлення екскурсантів туристичними об'єктами регіону.

Із діловою метою туристи відвідують область рідше (близько в 14 випадків зі ста). Найменшу частку в структурі туристичних потоків становлять поїздки з лікувальною метою та для занять спеціалізованими видами туризму. Однією із причин такої ситуації є охоплення туристичною діяльністю незначної частини населення та ігнорування туристичними агентствами інтересів та потреб осіб старшого віку та дітей. Послугами туристичних підприємств найчастіше користуються люди у віці 15-44 роки, досить рідко клієнтами фірм є діти до 14 років (рис. 2), які рідко відправляються в подорожі самостійно, а послуги фірм, як правило, не спрямовані на клієнтів такого віку. З'ясовано, що частка дітей шкільного віку від усіх подорожуючих становить близько 5 % (рис. 3), і пов'язано це, в першу чергу, з відсутністю спеціалізованих дитячих турів в місцевому туристичному продукті. Зазвичай дитячий відпочинок зводиться до оздоровлення в дитячих таборах. Як правило, найбільша кількість дітей приїжджає з Рівненської та Київської областей, де проживає багато осіб, що постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС (такі діти оздоровлюються переважно у Зборівському та Тернопільському районах). Значну частку також становлять внутрішні туристи-школярі, які разом із студентами переважають серед відвідувачів музеїв (близько 80 %), а отже, й серед екскурсантів. туристичний попит споживання тернопільський

В області ще не існує спеціалізованих програм для людей старшого віку, тому такі мешканці користуються пропозиціями туристичних підприємств регіону дуже обмежено. Хоча саме такі туристи є споживачами ностальгійних турів, організація яких є перспективною для Тернопільської області, зважаючи на безліч придатних для цього туристичних об'єктів. Вже тепер відвідувачі пенсійного віку, частка яких не перевищує 5 %, зареєстровані, як правило, в меморіальних музеях та історико-культурних заповідниках. Серед відвідувачів старшого віку значно переважають іноземці (зазвичай українського походження), які обирають т.з. меморіальні, біографічні або релігійно-сентиментальні тури, що організовуються, як правило, без участі туристичних підприємств області.

Із метою престижу подорожують лише 14 % користувачів туристичних агентств Тернопільщини, що пов'язано з складною соціально-економічною ситуацією в області, низькими заробітними платами, з яких витрачається 1-3 % коштів на відпочинок (тому серед туристів тільки 1 % безробітних), а престиж в свідомості українських туристів поки що асоціюється з подорожами за кордон, що доступні обмеженій групі споживачів, передусім підприємцям, які подорожують в Туреччину та Єгипет. Клієнтами ж туристичних агентств області є, переважно, працівники сфери послуг, сільського господарства та студенти, тобто тих сфер діяльності, які найрозвиненіші у регіоні. Саме представники даних соціальних груп, виїжджаючи за кордон, зазначають метою поїздки відпочинок, приховуючи таким чином справжню мету - трудову міграцію. Це підтверджується й країнами призначення, які є найпопулярнішими у виїзних туристів Тернопільської області - Польща, Чеська Республіка, Угорщина, Болгарія, вони є пунктами призначення більшості заробітчан.

Аналіз структури споживачів туристичних послуг свідчить, що замовляють подорожі та екскурсії у 83 % випадків фізичні особи, тобто в області майже відсутній інсентів та діловий туризм.

Внутрішня пропозиція туристичних підприємств області досить обмежена можливостями інфраструктури, тому туристичні потоки спрямовуються в загальновідомі туристичні центри - Почаїв, Збараж, Зарваницю, карстові печери, Джуринський водоспад, Теребовлю, Микулинці, Тернопіль тощо.

У туроператорській і турагентській діяльності Тернопільської області працювало у 2006 р. 41 юридична особа та 26 фізичних осіб, з них: 48 турагентів, 10 туроператорів, 9 туроператорів внутрішнього в'їзного туризму, що свідчить про концентрування доходів від туризму не в області, а нерідко за її межами, наприклад, у Києві. Більшість центральних офісів туристичних агентств знаходиться у Кременецькому районі та м. Тернополі, у десяти районах вони взагалі відсутні. За підсумками туроператорської і турагентської діяльності у 2006 р. Тернопільська область займала 23 місце в Україні, надаючи туристичних послуг (без супутніх та додаткових) на суму 10396 тис. грн., що на 129809 тис. грн. менше, ніж в середньому в Україні.

Із асортименту послуг, що споживаються туристами в області (31 послуга), найбільші прибутки приносить споживання туристами послуг санаторіїв та інших оздоровчих закладів, готелів, ресторанів, барів, їдалень тощо, інфраструктури залізничного і автомобільного транспорту, кемпінгів та місць короткотермінового проживання, з організації подорожувань, послуг зв'язку, послуг з роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (найчастіше туристичною атрибутикою, спорядженням та сувенірами). Щорічний прибуток від реалізації послуг туристам у Тернопільській області становить 71035,2 тис. грн., що на 60639,2 тис. грн. більше, ніж зареєстровано офіційно. Це свідчить про велике значення додаткових та супутніх послуг при обслуговуванні туристів. У Тернопільській області існує значний резерв невикористаних можливостей отримання прибутку від надання туристичних послуг через “недовантаженість” регіону туристами - понад 118 млн. грн. Найбільший потенціал мають послуги підприємств харчування, автомобільних та авіаційних перевезень, оренди нерухомого майна, фотографії, секретарських послуг, перекладу, азартних ігор та ін. Додатковий розвиток інфраструктури та покращання наявної можуть подвоїти прогнозовані прибутки за рахунок послуг готелів, місць тимчасового проживання, екскурсійних автобусів, санаторно-курортних закладів, туристичних агентств та туроператорів.

Особливості споживання та надання туристичних послуг, а, отже, опосередковано й якість туристичних ресурсів, наочно відображає граф-модель обсягів спожитих туристичних послуг у районах Тернопільської області в розрахунку на 1000 осіб постійного населення, складена за допомогою багатовимірного математичного аналізу (рис. 4).

На території області виділено чотири туристичні райони за рівнем забезпеченості закладами туристичного інтересу та місцями в них, за рівнем щільності об'єктів туристичного інтересу, за вартістю різних видів спожитих туристичних послуг в розрахунку на одного постійного жителя. За допомогою кластерного аналізу особливостей туристичного попиту та пропозиції, в межах туристичних районів виявлено туристичні підрайони. Створено картосхему перспективної територіальної організації ринку туристичних послуг в області (рис. 5), враховуючи сучасний стан розвитку туризму. Спеціалізація туристичних центрів області розроблена, враховуючи 17 видів туризму.

Північний туристичний район охоплює Кременецький та Шумський адміністративні райони. Має частково виражену паломницьку та екскурсійну спеціалізацію, передусім за рахунок духовного центру православної віри та визначних історико-культурних, природних пам'яток (центри - Почаїв, Кременець). Зважаючи на те, що розвитку інших видів туризму перешкоджає недостатньо розвинена та неякісна інфраструктура (обмаль готелів й санаторно-курортних закладів, мала їх місткість (400-450 місць / 1000 осіб населення), відсутність структурних підрозділів сфери сервісу при установах розміщення туристів (автостоянок, хімчисток, перукарень тощо), мала кількість закладів відпочинку та дозвілля, туристами споживаються в районі переважно послуги музеїв, частково готелів, їдалень та купуються непродовольчі товари (як правило сувенірна продукція у Почаєві та Кременці) на загальну суму близько 2 млн. грн. на рік. Дослідження ресурсної бази дозволило зробити висновок про перспективність району як території поширення, окрім згаданих, багатьох інших видів туризму, розвиток яких поки що стримується запізнілою туристичною інфраструктурою: сільського зеленого - в сс. Підлісці, Стіжок та Білокриниця тощо, в яких розташовані поодинокі сільські садиби для розміщення туристів, мальовничі краєвиди, природні заказники; лікувально-оздоровчого та рекреаційного - сс. Андруга, Кутянка тощо, в яких є певна оздоровчо-туристична інфраструктура та цікаві природні об'єкти; сентиментального - м. Кременець, сс. Кушлин, Лопушне тощо, де сконцентровані козацькі поховання, старі дерев'яні храми; релігійного - сс. Комарівка, Обич, Кути, м. Почаїв, де розташовані цікаві релігійні об'єкти; екологічного - сс. Града, Сураж, Руська Гута тощо, що мають привабити поціновувачів живої природи, збереженої у заповідних урочищах, пам'ятках садово-паркового мистецтва та заказниках Кременецького горбогір'я, особливо із створенням національного природного парку “Данилів Град”.

Західний туристичний район охоплює Бережанський, Підгаєцький та Монастириський адміністративні райони, формується із Бережанського та Підгаєцько-Монастириського туристичних підрайонів, виділення яких зумовлено, передусім, різницею у насиченні закладами інфраструктури. Район не має чітко вираженої спеціалізації внаслідок недостатнього забезпечення об'єктами туристичної інфраструктури. Досить вираженим є екскурсійний туризм. Сучасним центром туризму є старовинне містечко Бережани. У селах Коропець, Вістря, Горигляди зароджується сільський зелений туризм. Через стан забезпечення закладами розміщення туристів, санаторного лікування та відпочинку, ресторанного господарства та дозвілля район поки що не може привабити велику кількість туристів. Туристичне споживання, що не перевищує 1 млн. грн. на рік у кожному з адміністративних районів, є неадекватним до природно-рекреаційної та історико-культурної туристичної пропозиції. Окрім переважаючих в сучасній структурі туристичного споживання послуг ресторанів, барів, їдалень та автомобільного регулярного транспорту, у районі можуть надаватись послуги із створення та демонстрування творів образотворчого народного мистецтва, у сфері відпочинку та розваг, з організації подорожей та екскурсій тощо. Базою для цього є численні давні дерев'яні та кам'яні культові споруди (у смт. Монастириська, сс. Григорів, Новосілка, Шумляни тощо), осередки народних промислів - різьби і виробництва керамічних та скляних виробів (сс. Гончарівка, Нова Гута, Гутисько, м. Бережани тощо), місця, пов'язані з видатними особами краю (сс. Коржова, Велеснів, Поручин, Завалів тощо). Туристичні ресурси, за умови покращання наявної інфраструктури, дають підстави прогнозувати у районі розвиток релігійного та етнографічного туризму. Сприяння місцевих органів влади у мікрокредитуванні сільських садиб для розміщення туристів в поєднанні з розконсервацією свердловин мінеральних вод, мальовничими краєвидами Бережанського горбогір'я сприятиме розвитку сільського зеленого туризму (центри - Потутори, Котів, Слов'ятин, Жуків, Мужилів), поряд з яким може розвиватись й сентиментальний туризм (сс. Біще, Лядське, м. Підгайці).

Ядром Західного туристичного району є м. Бережани, як найбільше забезпечений закладами розміщення туристів населений пункт. У межах Підгаєцько-Монастириського туристичного підрайону ядрами можуть стати містечка Коропець і Устя-Зелене, які починають формуватись як багатопрофільні центри, а в перспективі, із реалізацією програми зі створення національного природного парку “Дністровський каньйон”, можуть стати центрами водного туризму та рекреації.

Південний туристичний район розташований в межах Гусятинського, Чортківського, Бучацького, Борщівського та Заліщицького адміністративних районів/туристичних підрайонів. Він має чітко виражену спеціалізацію на лікувально-оздоровчому, спелеологічному та водному туризмі та частково виражену - на сільському зеленому та рекреаційному (рис. 5). Така різноманітність напрямків розвитку туризму пояснюється різноплановістю туристичних ресурсів району, щільність яких досягає 55 одиниць/100 км², наявністю майже у всіх підрайонах переліку необхідних закладів туристичної інфраструктури та дозвілля, в т.ч. клубів, бібліотек, музеїв, історико-культурних об'єктів національного значення, найбільшою щільністю об'єктів ПЗФ різного значення, категорії та типів, найбільшим профіцитом площі земельних ділянок установ для відпочинку. Туристичне споживання у районі перевищує 1,5 млн. грн. на рік, а в Гусятинському адміністративному районі становить близько 4 млн. грн. на рік (за рахунок надання послуг санаторного лікування, якими користуються всі іноземці, що відвідують область з метою оздоровлення). У туристичному районі працює 5 туристичних агентств, велику частку в структурі туристичного споживання становлять послуги з організації подорожувань, готелів та інших закладів розміщення туристів, автомобільного регулярного транспорту та його інфраструктури, закладів харчування, якими найчастіше користуються туристи, що самостійно або організовано відвідують численні екскурсійні та неекскурсійні печери, печерні храми, фортифікаційні споруди, інші рекреаційні об'єкти. Найбільше сформованими центрами туризму можна назвати Гусятин, Бучач, Заліщики, Більче-Золоте, Королівку, Монастирок, Сновидів, Кривче, Золотий Потік, Нирків.

Туристичний потенціал району має використовуватися у таких напрямках туризму як: екологічний, подієвий, науковий, історичний, автомобільний та екскурсійний. Для перетворення району в територію активного туристичного використання необхідно ширше розповсюджувати інформацію про унікальні туристичні об'єкти (наприклад, музеї трипільської культури в печері "Вертеба", історії релігії в с. Бичківці Чортківського району, конярства в с. Нагірянка Чортківського району, осередок РУН-віри в с. Личківці Гусятинського району тощо), збільшити місткість закладів розміщення. Потрібно використати наявні ресурси районів - присутність, як правило, всіх основних об'єктів інфраструктури та їх територіальну доступність. Головні перспективні напрямки розвитку туризму: пізнавальний, подієвий (на базі фортифікаційних споруд, які для додаткового залучення туристів необхідно піддати процесу реставрації та музеєфікації з подальшою організацією фестивалів, рольових історичних ігор у замках та палацах, змагань, дитячо-юнацьких оздоровчих програм) можуть розвиватись у Заліщицькому, Чортківському підрайонах, екологічний - у Заліщицькому та Гусятинському підрайонах (використовуючи мікроклімат та ландшафтні особливості Медоборів та долини Дністра), автомобільний, в т.ч. самоорганізований - на всій території району.

Дві найбільші водні артерії Південного туристичного району - Дністер та Збруч - концентрують на своїх берегах сучасні та майбутні центри водного туризму (Дзвенигород, Касперівці, Скала-Подільська, Устечко, Заліщики, Мельниця-Подільська тощо), які мають стати повноцінними пунктами в системі лінійних водних маршрутів. Особлива цінність Збруча та Дністра полягає в тому, що на їх базі можна організовувати тури як для екстремалів, так і для дітей, використовуючи прилеглі пізнавальні об'єкти.

Унікальність Південного туристичного району полягає також в можливості розвитку на його території історичного (Устечко, Біла, Скородинці, Колиндяни, Городниця, Крутилів тощо) та наукового туризму (Зелений Гай, Іване Золоте, Беремяни, Стінка, Вікна тощо) за рахунок великої кількості історичних населених пунктів, городищ, давніх стоянок, місць історичних битв та цікавих природних об'єктів (відслонення порід, травертинові скелі, карстові озерця тощо).

На базі усіх природно-рекреаційних та історико-культурних ресурсів у Південному районі активно може розвиватись також сільський туризм, який віднесений нами до напрямків сучасної спеціалізації.

Центральний туристичний район є найбільшим за площею та рівнем сучасного розвитку туристичної галузі, він охоплює Лановецько-Збаразький, Зборівсько-Тернопільський, Козівський, Підволочиський, Теребовлянський туристичні підрайони. Туристичний район має сучасну доволі виражену спеціалізацію на паломницькому, сільському зеленому, лікувально-оздоровчому, відпочинковому, екскурсійному туризмі, які виявляються з різною інтенсивністю у туристичних підрайонах, що зумовлено значною територіальною диференціацією туристичних ресурсів (рис. 5).

Обсяги туристичного споживання у Центральному туристичному районі коливаються від 1 млн. грн. на рік у Лановецько-Збаразькому, Козівському, Підволочиському до 3-6 млн. грн. у Зборівсько-Тернопільському, понад 11 млн. - у Теребовлянському підрайоні та у м. Тернополі.

У Зборівсько-Тернопільському підрайоні в структурі туристичного споживання найбільшу частку (90-95 %) становлять послуги санаторіїв та інших оздоровчих закладів, які працюють на базі місцевих мальовничих краєвидів. Робота оздоровчих закладів підрайону зорієнтована, передусім, на дітей, тому їх найбільше серед туристів.

Вивчення туристичної пропозиції свідчить про те, що переважання послуг оздоровлення у підрайоні пояснюється близькістю до обласного центру та значно меншою щільністю інших закладів туристичної інфраструктури. Загалом густота всіх об'єктів туристичного інтересу у Зборівсько-Тернопільському підрайоні не перевищує 30 одиниць/100 км². Заклади відпочинку мають найбільший серед інших підрайонів дефіцит персоналу, ще невисоку якість пропонованих послуг. Придатні для відпочинку, купання, риболовлі та занять веслуванням на байдарках і каное, водними лижами, моторним і вітрильним спортом водосховища (Заложцівське, Верхньоівачівське та Плотицькі), історичні (багатошарові стоянки у Великому Глибочку та могильник черняхівської культури у Чернелові-Руському) й меморіально-пізнавальні об'єкти (музей С. Крушельницької в с. Біла) мають велике атракційне значення.

Найбільшим ядром розвитку туризму, як Центрального туристичного району, так і області загалом, є м. Тернопіль. Через нього проходять усі головні транспортні шляхи, в т.ч. й державного значення, що у поєднанні з чистотою довкілля, наявністю історико-культурних об'єктів та закладів дозвілля приваблює значну кількість туристів. У Тернополі працює понад 60 туристичних агентств та туроператорів внутрішнього та в'їзного туризму, унікальні розважальні центри (“Алігатор”, “Подоляни”), тому в структурі туристичного споживання переважають послуги готелів, з організації подорожувань, нерегулярного та регулярного пасажирського транспорту, ресторанів, барів тощо. Відновлення Тернопільського ставу як осередку змагань з моторного та вітрильного спорту сприятиме поширенню водного туризму в області.

Туристичне споживання є значним також у Теребовлянському підрайоні. Окрім унікальних туристичних ресурсів воно спричинене наявністю старовинного історичного міста Теребовлі, профіцитом місць у готелях і закладах санаторного лікування та відпочинку, найбільшими за площею магазинами роздрібної торгівлі, великою кількістю музеїв та історико-культурних об'єктів, в т.ч. національного значення.

Найбільшими туристичними центрами Теребовлянського підрайону є села Зарваниця - духовний центр греко-католицької віри, місце паломництва християн - , та Заздрість, де розташована меморіальна кімната-музей Йосипа Сліпого. У структурі туристичного споживання підрайону переважають послуги готелів, кемпінгів, місць короткотермінового проживання та харчування, що є базою для розвитку паломницького та релігійного туризму, який має визначальне значення, оскільки є основним засобом згладження явища сезонності в зимовий період та популяризації туристичного руху.

На базі мінеральних вод у смт. Микулинці працюють оздоровчі установи, у зв'язку з чим у вартості спожитих туристами послуг підрайону близько 75 % складають послуги санаторіїв та закладів відпочинку. Географічна близькість підрайону до обласного центру дозволяє частіше використовувати дану територію для екскурсійних програм, як для вітчизняних, так і для іноземних громадян.

Особливістю Лановецько-Збаразького та Козівського підрайонів є поєднання недостатньої туристичної пропозиції та такого ж споживання, позаяк тут відсутні заклади готельного господарства, санаторного лікування та відпочинку, а місткість закладів харчування є незначною. У структурі туристичного споживання переважають послуги автомобільного транспорту, зв'язку, барів та їдалень. Забезпеченість ж мережею доріг та магазинів є досить високою, що свідчить про придатність підрайонів для організації автомобільного туризму в поєднанні з пізнавально-екскурсійним, розвиток якого тепер підтримується, передусім, туристичними об'єктами, які популярні серед населення (Збаразький, Вишнівецький замки, які використовують в межах історико-культурного заповідника як музеї).

Розвитку ринку туристичних послуг у регіоні перешкоджають недостатньо розвинена інфраструктура, низька якість туристичних послуг.

Туристична індустрія в області потребує додаткового рекламування. Особливу увагу слід звернути на формування позитивного іміджу регіону на туристичному ринку держави і Європи, в тому числі і за рахунок PR- технологій. Розвиток інфраструктури і створення сприятливих умов для бізнес-туризму дасть синергетичний ефект: робочі місця, наповненість регіонального бюджету, стимулювання ділової активності та залучення інвестицій.

Висновки

Узагальнення результатів теоретичних та практичних досліджень територіальної організації ринку туристичних послуг в регіоні дозволило автору зробити такі висновки:

1. Функціонування ринку туристичних послуг відбувається в умовах різноманітних територіальних спільностей, що накладає відбиток на структуру цього ринку, його внутрішні та зовнішні зв'язки. Територіальна сегментація виробництва і споживання туристичних послуг є основою формування регіональних ринків цих послуг. Такі ринки являють собою географічні та економічні системи, перехрещення ареалів виробничої активності туристичних підприємств та нетуристичних підприємств, соціальної активності туристів та довкілля, на основі врівноваження туристичного попиту і пропозиції.

Основним товаром на ринку туристичних послуг є турпродукт. За рівнем залучення послуг у формування турпродукту їх поділяють на основні, допоміжні і супутні. Основні туристичні послуги є попередньо замовленими та оплаченими, а супутні - додатково сприяють задоволенню мети подорожі.

2. Установлено, що формування регіональних ринків турпослуг ї їх функціонування відбувається під впливом загальних і регіональних чинників. Загальні чинники визначають особливості державної політики у галузі туристичної діяльності, а регіональні - специфіку формування попиту і пропозиції турпослуг у регіоні. Доведено, що найвигіднішими для організації видами туризму у регіоні є сільський зелений, екологічний, паломницький, водний, спелеологічний, лікувально-оздоровчий та екскурсійний. Такі види здатні задовольняти потреби населення в оздоровленні та відпочинку, формуванні ринку конкурентоспроможних на міжнародному рівні туристичних послуг на основі ефективного використання наявних природних та культурно-історичних ресурсів із збереженням чистоти довкілля та забезпечення комплексного розвитку території.

3. Вивчення регіонального ринку турпослуг, як системи, запропоновано за методикою, що включає в себе: вивчення туристичної пропозиції; вивчення туристичного попиту; оцінку реальних прибутків від реалізації туристичних послуг, за рахунок врахування усіх секторів ринку турпослуг; встановлення максимально можливих обсягів доходів від туризму в конкретному регіоні внаслідок збільшення кількості туристів та визначення тих турпослуг, які відіграють у цьому процесі найбільшу роль; виявлення туристичних районів і центрів в регіоні за їх спеціалізацією; створення перспективної схеми територіальної організації ринку туристичних послуг регіону.

4. Виявлено, що регіональний ринок турпослуг складається з сукупності територіальних туристичних систем, які об'єднують виробників та споживачів спільною інфраструктурою і турпотоками. У Тернопільській області спостерігається значна територіальна диференціація ринку туристичних послуг, що зумовило виділення чотирьох туристичних районів (Північного, Центрального, Західного та Південного). Встановлено, що Північний туристичний район має частково виражену паломницьку та екскурсійну спеціалізацію, перспективними є сільський зелений туризм, лікувально-оздоровчий, сентиментальний, релігійний та екологічний. Західний туристичний район має слабо виражену спеціалізацію на екскурсійному туризмі внаслідок недостатнього забезпечення об'єктами туристичної інфраструктури. Перспективними є релігійний, сільський зелений, етнографічний та сентиментальний туризм. Південний туристичний район має чітко виражену спеціалізацію на спелеологічному та водному туризмі та частково виражену - на сільському зеленому, лікувально-оздоровчому та рекреаційному, перспективні напрямки розвитку туризму в районі: пізнавальний, подієвий, екологічний, автомобільний, історичний та науковий. Центральний туристичний район має доволі виражену спеціалізацію на паломницькому, сільському зеленому, лікувально-оздоровчому та рекреаційному, екскурсійному туризмі, перспективними для району є водний, релігійний, сентиментальний, екологічний, автомобільний види туризму.