Чорноземні ґрунти опілля правобережжя Десни: генетичні особливості, класифікація, родючість

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний науковий центр

“Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського”

06.01.03 - Агроґрунтознавство і агрофізика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Чорноземні ґрунти опілля правобережжя Десни: генетичні особливості, класифікація, родючість

Канівець Сергій Вікторович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України та в Харківському проектно-технологічному центрі “Облдержродючість”

Науковий керівник доктор сільськогосподарських наук, професор

Тихоненко Дмитро Григорович, Харківський національний аграрний

університет імені В.В. Докучаєва, завідувач кафедри ґрунтознавства

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Медведєв Віталій Володимирович, Національний науковий центр “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського”, головний науковий співробітник лабораторії геоекофізики ґрунтів

кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник

Канаш Олександр Павлович, ДП “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, завідувач науково-дослідним відділом проблем землеустрою і кадастру, доцент кафедри земельного кадастру Національного університету біоресурсів і природокористування

Захист відбудеться “18” грудня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.354.01 у Національному науковому центрі “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського” за адресою:

61024, м. Харків, вул. Чайковського, 4

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського” за адресою: 61024, м. Харків, вул. Чайковського, 4

Автореферат розісланий “17” листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Шимель

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні на зміну зональним системам землеробства приходять адаптивні, які детальніше враховують якість ґрунту та в цілому природне середовище територій. При цьому потрібно знання ґрунтів конкретних місцевостей. Адже в різних регіонах (підзонах, провінціях тощо) один і той же вид ґрунту, яким оперували під час минулих територіальних обстежень ґрунтів, має індивідуальні риси, що потрібно враховувати при використанні їх у землеробстві. Наприклад, чорнозем вилужений значиться як у степових регіонах, так і в північній смузі Лісостепу, що протиприродно. У зв'язку з цим науковими роботами останніх десятиліть вноситься все більше уточнень і нових поглядів щодо генези і класифікації ґрунтів окремих регіонів. Проблемною в цьому відношенні є широка перехідна смуга між Поліссям і Лісостепом, в якій ґрунтовий покрив ускладнений строкатістю геологічних порід і природної рослинності. Трактовка генетичних основ місцевих ґрунтів ніколи не була однозначною. Особливо це стосується темнозабарвлених ґрунтів лесових островів - Опілля (Н.Б. Вернандер, 1958; С.О. Скорина і В.І. Дмитрієва, 1969; Н.М. Бреус, 1981 та ін.). Не існувало єдиної думки щодо генетичного визначення ґрунтів численних масивів Опілля і в Росії, де історія їх вивчення складає вже більше 140 років (Ф.Й. Рупрехт, 1866; В.В. Докучаєв, 1883; С.Н. Нікітін, 1885; Г.І. Танфільєв, 1896; В.Г. Касаткін, 1938 (цит. за Д.Г. Віленським, 1954); А.Н. Тюрюканов і Т.Л. Бистрицька, 1971; Т.А. Трифонова і В.В. Романова, 2000 та ін.). Нові сучасні принципи класифікації ґрунтів, нова інформація щодо історії ґрунтотворення в голоцені вимагають вивчення ґрунтів Опілля на новій основі.

Для дослідження нами обрано частину згаданої вище перехідної смуги - Правобережжя долини р. Десни, на якому від Чернігова до Н.- Сіверського (понад 170 км) протягнулася низка великих за площею лесових островів з утвореними на них темнозабарвленими ґрунтами. Ці території здавен називають Опіллями - хліборобськими землями. Загальна площа темнозабарвлених ґрунтів тут сягає понад 100 тис. га. На сучасних картах вони значаться в основному як темно-сірі опідзолені ґрунти, зрідка - чорноземи опідзолені, а на Менському острові - і чорноземи типові.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Тема дисертаційної роботи пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Виконувалася протягом 2004-2009 рр. згідно з НТП «Грунтотворення, підвищення родючості та охорона ґрунтів» (№ДР 0109U002504), а також завдання 01.01.04-034 «Встановити закономірності функціонування буферних механізмів кислих і гідроморфних ґрунтів, розробити технології їх окультурювання та формування стійкої родючості» (№ДР 0106U004794) НТП УААН «Родючість, охорона і екологія ґрунтів» 2006 - 2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - вивчити загальні закономірності розвитку ґрунтотворного процесу при формуванні темнозабарвлених ґрунтів Правобережжя Десни (чорноземів опільських), провести їх класифікацію та рекомендувати необхідні заходи щодо підвищення їх родючості.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання :

- вивчення матеріалів попереднього обстеження і картографування ґрунтів Правобережжя р. Десни;

- експедиційне ґрунтове обстеження лесових островів та оточуючих їх зандрових полів;

- вивчити і проаналізувати природні умови, зокрема, ґрунтотворні породи, клімат, природний трав'яний покрив та їх ідентифікаційне значення в генезі ґрунтів;

- провести макроморфологічний аналіз профілю темнозабарвлених ґрунтів Опілля; ґрунт опілля родючість

- провести хіміко-лабораторний аналіз індивідуальних зразків профілів ґрунтів (агрохімічний, фізико-хімічний, гранулометричний, валовий хімічний);

- дослідити фізичні, хімічні, фізико-хімічні показники ґрунтів, що характеризуються;

- вивчити родючість ґрунтів за даними врожайності районованих сільськогосподарських культур Чернігівського Полісся;

- розробити класифікацію темнозабарвлених (чорноземних) ґрунтів Опілля Чернігівщини та визначити їх систематичне положення в номенклатурному списку ґрунтів України.

Об'єкт дослідження - закономірності формування і генетична сутність темнозабарвлених ґрунтів Опілля Правобережжя Десни.

Предмет дослідження - особливості будови, складу, властивостей і таксономії темнозабарвлених ґрунтів Опілля, зв'язок з родючістю.

Методи дослідження - морфолого-генетичний (профільний), порівняльно-аналітичний, порівняльно-географічний, монографічний, агро-аналітичний, варіаційної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Доведено, що Правобережжя р. Десни на відтинку Чернігів - Сосниця не є типовою підзоною змішаних лісів, а є частиною перехідної смуги між Поліссям і Лісостепом, в якій поліські зандрові поля перемежовуються з лісостеповими ландшафтами лесових островів.

Доведено, що в Опіллях залягають головним чином чорноземи вилужені, чорноземи опідзолені, а також уперше описані нами в Україні - чорноземи з деградованим орним шаром. Показано їх своєрідність та доведено їх полігенетичність.

Обґрунтовано необхідність виділяти чорноземи вилужені опільські в ранзі підтипового таксону. Окрім того, чорноземи опідзолені опільські також мають виділятись окремим підтипом. Доведена необхідність введення нової агровиробничої групи для цих ґрунтів. Адже вони потребують особливих заходів щодо поліпшення. Необхідно провести і відповідне визначення їх бонітету.

Практичне значення результатів досліджень. Проведені дослідження надають основу для трактування розвитку ґрунтотворного процесу при формуванні темнозабарвлених ґрунтів Чернігівського і Н.-Сіверського Полісся. Ці результати досліджень мають бути використані з метою вдосконалення діагностики і класифікації ґрунтів, при корегуванні ґрунтових карт раніше проведених великомасштабних обстежень ґрунтів України, при розробці заходів щодо раціонального використання ґрунтів і підвищення їх родючості, у ході агровиробничого групування ґрунтів Полісся та проведення земельно-оцінних робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертант - автор основних ідей, які складають наукову новизну дисертації. Дисертантом проведено польові експедиційні обстеження, обрано місця закладки перетинів профілів ґрунтів, описано їх морфологію, проведено відбір зразків і підготовку їх до аналізів, узагальнено відомості з літературних джерел, проведено науковий аналіз показників властивостей ґрунтів, обґрунтовано їх таксономію і класифікацію, проведено вивчення родючості ґрунтів, зроблено відповідні висновки і рекомендації

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на Міжнародній науковій конференції «Фосфор і калій в землеробстві», Чернігів, 12-14 липня 2004 р.; Міжнародній науковій конференції «Сучасні проблеми і тенденції розвитку ґрунтознавства», м. Чернівці, 27-28 травня 2005 р.; Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва «Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери…», Харків, 4-7 жовтня 2005 р.; Міжнародній науково-практичній конференції «Ґрунтогенез і сталий розвиток біосфери», Харків, червень 2006 р.; Міжнародній науковій конференції, присвяченій 80-річчю професора С.Т. Вознюка, м. Рівне, вересень 2007 р.; Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія досліджень ґрунтів у дзеркалі земельних реформ», Харків, 12-13 червня 2008р.; Міжнародній конференції «Проблеми класифікації та діагностики ґрунтів», м. Чернівці, 25-28 вересня 2008 р.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в десяти публікаціях. Серед них п'ять статей опубліковано у фахових наукових виданнях, визначених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, дев'яти розділів, загальних висновків, рекомендацій виробництву, одного додатку і списку використаних джерел. Зміст роботи викладено на 174 сторінках, таблиць 28, рисунків 3, фото 12. Список основних літературних джерел налічує 225 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Огляд проблеми за літературними джерелами» висвітлюється, по-перше, історія вивчення ґрунтів лесових островів Правобережжя Десни, від ранніх робіт XIX століття, зокрема, з відомої роботи Ф.Й. Рупрехта (Геоботаническое исследование чернозема, 1866). Автор перетнув ці лесові острови й описав тут чорноземні ґрунти. Розглядаються роботи Б.Б. Полинова (1913) і Я.Н. Афанасьєва (1912, 1914) з картографування ґрунтів низки повітів Чернігівської губернії, робота М.І. Глібко (1937) з розробки заходів щодо поліпшення ґрунтів і, безумовно, роботи із суцільного обстеження і великомасштабного картографування 1958-1961 рр., та узагальнення результатів цих робіт по Чернігівській області В.І. Дмитрієвою (1969).

По-друге, детально описуються дискусії щодо генези темнозабарвлених ґрунтів Опілля, зокрема, в Росії, з нашою оцінкою великого числа публікацій на цю тему. Автор підтримує думку відносно полігенетичності місцевих чорноземних ґрунтів, як результату реліктового степового, та сучасного ґрунтотворення.

По-третє, проведено огляд літератури щодо генези чорноземів у цілому та їх класифікації. Знову-таки - від першої фундаментальної роботи про чорнозем Н.Д. Борисяка (1852), поглядів В.В. Докучаєва, П.А. Костичева, до сучасних робіт із класифікації чорноземів у Росії, Україні та у світі. Здійснено висновок про необхідність удосконалення класифікації чорноземів північної смуги в Україні.

У другому розділі «Об'єкти і методи дослідження» окреслено масиви лесових островів з темнозабарвленими ґрунтами - Опіллями на Правобережжі Десни, в яких проводилися дослідження. Повідомляється, що дослідження вели з використанням порівняльно-географічного, факторно (ландшафтно)-генетичного, субстантивно-генетичного, лабораторно-аналітичного, експедиційного методів, методів агрономічного оцінювання ґрунтів та використання історичних даних у ґрунтознавстві.

Всього описано 31 розріз чорноземів, з них проаналізовано в лабораторіях - 16. Отримані результати порівнювалися з літературними даними по інших регіонах Лісостепу. Для повного відтворення ґрунтового покриву Правобережжя Десни описано і проаналізовано в лабораторіях також три розрізи темно-сірих опідзолених ґрунтів, п'ять сірих та світло-сірих лісових ґрунтів, два розрізи дерново-підзолистих ґрунтів. Всього ж в польових умовах оглянуто в кілька разів більше перетинів ґрунтів. Аналізи ґрунтів проведено за стандартними методами в сертифікованих лабораторіях. Дослідження виконувалися протягом 2004-2009 рр.

У третьому розділі «Природні умови ґрунтотворення» розглядається генеза і будова четвертинних відкладів і орографія (головним чином за літературними джерелами), клімат і природна рослинність (власні дослідження), фізико-географічне районування (за літературними джерелами).

Погоджуємося з висновками видатних геологів П.Я. Армашевського (1881, 1883) і А.Д. Архангельського (1913), що основні масиви лесових порід у Поліссі, на яких утворилися досліджувані ґрунти, є відкладами тихоплинних льодовикових вод. Пізніше вони пройшли облесування (за Л.С. Бергом, 1916). Ці відклади певною мірою опісковані і шаруваті. На корінних берегах долин четвертинні відклади мають класичний вигляд еолового, навіяного лесу, зокрема, великий Новгород-Сіверський масив.

Знайшли, що клімат на відтинку низовинного, Чернігів-Сосницького Правобережжя, не відповідає лісовій зоні. Він характерний для лісостепових умов. Наприклад, ГТК за Селяниновим складає 1,2. Лише на Придеснянській височині, де проявляється і висотна зональність (Н.-Сіверське Опілля), клімат відображає лісову зону, зону мішаних лісів. Підтверджено потепління в останні десятиліття. Воно відбулося в зимовий період.

Детальне обстеження природної трав'яної рослинності (у балках, на уступах корінних берегів долин рік, на високих рівнях заплав, на старих цвинтарях, на курганах) засвідчило наявність великого числа видів лісостепової і степової рослинності. Зокрема, називаємо: Пирій середній (Elytrigia intermedia, Host., Nevski), Типчина - Костриця овеча (Festuca ovina L.), Келерія струнка (Koelleria gracilis Pers), Ковила волосиста (Stipa capillata L.), Вероніка сива (Veronica incana L.), Волошка скабіозовидна (Centaurea scabiosa L.), Конюшина гірська (Trifolium montanum L.), Конюшина заяча багатолиста (Authylis palyphylla Kit.), Конюшина польова (Trifolium arvense L.), Скабіоза блідо-жовта (Scabiosa ochroleuca L.), Цибуля кругла (Allium rotandum L.), Чебрець Маршалів (Thymus marschallianus Willd., L.), Шавлія поникла (Salvia nutans L.) та ін.

Це відмічають і інші ботаніки, Ф.Й. Рупрехт (1866), С. Іллічевський (1931), Д.І. Сакало (1950), Ю.Д. Клеопов (1934), С.О, Мулярчук (1965). До речі, за слідами С. Іллічевського знайшли ділянку Тирси (Stipa capillata L.) під Черніговом, а в місцях, відмічених Рупрехтом, - низку інших лісостепових трав.

Перелічені трави зосереджені головним чином на більш ксероморфних ділянках, та ґрунтах, «освіжених» лесами. Вважаємо, що всі вони залишилися в цих місцях від доісторичного степу. До речі, масив чорноземів Мена-Сосниця ще з часів Київської Русі відомий як «степок».

У цілому природний бобово-злаково-різнотравний покрив масивів Опілля має лісостеповий характер, здатний підтримувати тут чорноземний процес ґрунтотворення. Включення Правобережжя Десни до лісової зони (зони мішаних лісів), як розуміємо, основане на характері природної рослинності, що зростає на зандрових полях, з пануванням тут у минулому Сосни звичайної, та зі сформованими на цих полях дерново-підзолистими ґрунтами.

У четвертому розділі «Дерново-підзолисті ґрунти у смузі масивів Опілля на Правобережжі долини р. Десни» розглядається питання щодо відповідності властивостей цих ґрунтів класичним еквівалентам.

Отримані дані засвідчили, що на поліській зандровій рівнині в межах Правобережжя Десни залягають типові дерново-підзолисті зв'язнопіскові та супіскові ґрунти з чіткою елювіально-ілювіальною диференціацією профілю, з ортзандрами і псевдофібрами під ілювіальним горизонтом. За потужністю елювіального горизонту відносяться переважно до дерново-середньопідзолистих різновидів. Установлено, що ступінь підзолистості зростає зі зменшенням вмісту фракції фізичної глини та мулу. Насиченість на основи в гумусово-елювіальному горизонті складає лише 51-62 %, вміст гумусу - в межах 1 % і менше. До речі, товща ґрунтів містить набагато більше мулистої фракції, ніж порода. Думаємо, що зростання кількості пилу і мулу в приповерхневих шарах має еолове походження.

Поряд на облесованих супісках і суглинках - по облямівці лесових островів, часом охоплюючи весь невеликий лесовий острів, залягають сірі і ясно-сірі лісові ґрунти. Отже, якість ґрунтотворної породи в підзоні, що розглядається, має вирішальне значення у формуванні генетичної основи ґрунту.

Про ґрунти Опілля. На пануючій центральній частині лесових островів, в окреслених вище Опіллях, залягають чорноземи вилужені, чорноземи опідзолені, чорноземи вилужені і опідзолені з деградованим орним шаром, частково - темно-сірі лісові (опідзолені) ґрунти. Нижче, послідовно, у розділах 5-9, наводимо коротку інформацію про їх властивості, генезу, класифікацію, родючість.

У п'ятому розділі «Чорноземи вилужені опільські» описано морфологію профілів ґрунтів, їх гранулометричний склад, деякі фізичні властивості, фізико-хімічні і агрохімічні показники, валовий хімічний склад, вміст поживних речовин.

Морфологія ґрунтів свідчить, що маємо типові ознаки чорноземів: глибокий темно-сірий гумусований профіль (60-90 см), поступові, характерні для чорноземів переходи між горизонтами, рихла будова профілю, наявність кротовин та ін. Особливістю є глибока вилуженість ґрунтів (до 120-150 см), наявність блискіток по всьому профілю або ледве помітної борошнистої присипки. Останнє - результат сильного вилуговування, відмивання зерен мінералів. Це не новоутворена крем'янка.

Колоїдна ілювійованість відсутня. Об'ємна маса по профілю практично не змінюється, складає 1,40 г/см3, у горизонті Нр - 1,34 г/см3.

Гранулометричний склад відображає характер ґрунтотворних легкосуглинкових лесових порід, які, як відзначалося вище, здебільшого водного походження, тому помітно шаруваті. Чорноземи на типових лесах за вмістом фізичної глини і мулу мають монотонний профіль.

Аналогічні щодо розподілу по профілю мінеральних елементів показники валового хімічного складу (табл. 1). У даному розрізі помітно збіднений полуторними оксидами орний шар, що ми пояснюємо суфозією пилових і мулистих часток в умовах сильного вилуговування. Хоча не виключена і дефляційна втрата дрібних, більш багатих залізом і алюмінієм мінеральних часток у сухий післяпотопний доґрунтотворний період.

Вміст оксидів кальцію і магнію підтверджує дуже сильну їх втрату з товщі ґрунту в процесі її промивання.

В табл. 2 представлено основні фізико-хімічні і агрохімічні показники чорноземів вилужених опільських по двох розрізах, в порівнянні з чорноземом типовим (за Н.М. Бреус, 1988), що знаходиться на 90 км південніше - в північній смузі Лісостепу.

Таблиця 1

Валовий хімічний склад чорнозему вилуженого опільського легкосуглинкового (№ 1)

Глибина, см	SiO2	Fe2O3	Al2O3+TiO2	SiO2 Fe2O3	SiO2 Al2O3+ TiO2	SiO2 R2O3
	Вміст в % на висушену речовину при 1000 С
0-20	84,84	2,01	7,97	108,77	18,13	15,54
35-45	83,23	2,31	9,18	99,07	15,41	13,34
52-64	83,23	2,16	8,80	99,71	16,23	13,96
135-145	77,72	1,93	8,31	107,92	15,79	13,78
Глибина, см	СаО	MgO	Na2O	K2O	MnO	P2O5	SO3	в.п.п.	У
	Вміст в %% на висушену речовину при 1000 С
0-20	1,43	0,70	0,71	2,07	0,05	0,10	0,07	6,20	99,95
35-45	1,42	0,80	0,77	2,32	0,04	0,10	0,08	4,03	100,24
52-64	1,19	0,77	0,80	2,27	0,04	0,08	0,07	2,54	99,91
135-145	7,70	1,38	0,81	2,01	0,03	0,09	0,09	7,01	100,07

Таблиця 2

Фізико-хімічні і агрохімічні показники чорноземів вилужених

Генетичний горизонт	Глибина, см	Гумус, %	рН	Поглинуті	Гідро-літич. к-сть	Насиченість основами, %	Рухомі
			вод.	сол.	Са2+	Мg2+			Р2О5	К2О
					мг-екв / 100 г ґрунту		мг/1 кг ґрунту

1. Чорнозем вилужений легкосуглинковий

На	0-20	3,8	6,7	5,5	21,5	1,3	3,8	86	145	72
Нр	35-45	2,1	7,2	6,0	19,6	2,1	1,4	94	-	-
Рh	52-64	0,9	7,5	7,0	17,4	3,7	0,6	97	-	-
Pk	135-145	0,3	8,4	-	-	-	-	-	-	-

16. Чорнозем вилужений окультурений легкосуглинковий

На	0-25	4,24	7,1	6,2	10,5	2,7	1,67	89	589	124
Н	35-45	4,48	7,3	6,9	10,6	4,1	1,50	91	233	103
Нр	50-60	2,37	7,3	6,0	9,5	2,7	1,53	90	150	77
Рh(рf)	64-74	1,19	7,7	6,6	9,8	1,6	0,64	95	189	72
P	90-100	0,56	7,8	6,4	9,5	2,2	0,80	94	260	70

Чорнозем типовий глибокий легкосуглинковий, с. Носівка, Н.М. Бреус, 1988

На	0-20	2.9	6.0	4.9	12.8	3.0	2.3	88	-	-
Нр	40-50	2.4	6.4	5.5	13.0	3.0	1.5	91	-	-
НР	60-70	1.9	7.0	6.0	13.2	2.8	1.1	94	-	-
НРk	75-85	1.7	7.0	6.0	-	-	-	-	-	-

Наведені дані свідчать, що, по-перше, чорноземи вилужені в Опіллі містять досить високу кількість гумусу, як для легкосуглинкових різновидів. Коефіцієнт відносної акумуляції гумусу - КВАГ (за методом Полупана та ін., 2005) коливається в межах 1,4 - 1,7, що відповідає таксону високогумусованих чорноземів. Відношення Сгк/Сфк перевищує значення 2, тобто маємо гуматний склад гумусу. Ґрунти недостатньо насичені основами - 86-89%. За цим показником їх не можна відносити до чорноземів типових вилужених (з роду за карбонатністю). В останніх насиченість сягає 98-99 %. Аналогічно маємо вирішити і щодо Носівського чорнозему. При такій високій ненасиченості він також має відноситися до чорноземів вилужених. Хоча всі ґрунти мають величину рН, близьку до нейтральної, або слабокислу.

Висока ненасиченість основами ґрунтів, що характеризуємо, вимагає виділити їх на більш високому рівні, ніж у роді чорноземів за карбонатністю - лінією закипання з HCl. Висока ненасиченість спричиняє сильне кіркоутворення, негативно впливає на щільність. Ці ґрунти потребують обов'язкового вапнування. Як свідчать результати польових дослідів, проведених співробітниками Інституту сільськогосподарської мікробіології, вапнування цих ґрунтів, а також носівських, підвищує врожайність цукрових буряків на 10 - 25%. Отже, пропонується виділити їх в окремий підтип чорноземів вилужених опільських і об'єднати в одній агрогрупі з чорноземами опідзоленими.

Зважаючи на те, що чорноземи вилужені характерні не лише для Опілля, а й для всієї північної смуги Лісостепу, включаючи Носівку, доречно згадати пропозицію Д.Г. Віленського (1954), який чорноземи північної смуги поділяв на два підтипи - власне північні (на нашу думку, зокрема, опільські) і вилужені, що залягають дещо південніше, перед смугою типових чорноземів.

Усі описані чорноземи добре забезпечені в орному шарі фосфором, добре і задовільно - калієм. Але більш глибокі горизонти збіднені на калій. Вміст легкодоступного резерву азоту у ґрунтах - дуже низький - 74-100 мг/кг ґрунту, визначеним за методом Корнфільда.

У шостому розділі «Чорноземи опідзолені опільські» наведено характеристику цих ґрунтів за аналогічною попередньому розділу схемі.

Чорноземи опідзолені приурочені до ґрунтотворних порід більш легкого гранулометричного складу, мають або чітко виражений елювіально-ілювіальний профіль, характерний для даного підтипу чорноземів, або мають розвинені псевдофібри в супісковому підґрунті. Особливістю першого підвиду цих ґрунтів (з чітким ілювійованим горизонтом) є усипаність великих агрегатів цього горизонту борошнистою присипкою.

На відміну від чорноземів, місцеві темно-сірі опідзолені ґрунти мають укорочений гумусований профіль (у межах 50 см), помітну освітленість нижньої частини гумусово-елювіального горизонту, мають розвинений ілювіальний горизонт.

Чорноземи опідзолені містять помітно меншу, ніж чорноземи вилужені, кількість гумусу (2,7-2,1%, табл.3), та у складі гумусу також домінують гумінові кислоти, як і в чорноземах вилужених. Мають більш кислу реакцію і меншу насиченість основами (81-68%) (табл.3).

Таблиця 3

Фізико-хімічні і агрохімічні показники чорноземів опідзолених

Глибина, см	Гумус, %	рН	Поглинуті	Гідро-літич. к-сть	Насиченість основами, %	Рухомі
		вод.	сол.	Са2+	Мg2+			Р2О5	К2О
				мг-екв / 100 г ґрунту		мг/кг ґрунту

24. Чорнозем опідзолений супісковий на облесованих породах

0-24	2,54	6,4	5,2	5,9	0,76	3,19	68	71	84
30-40	2,58	6,4	5,2	6,1	0,77	3,40	67	69	77
50-60	2,39	6,4	5,1	6,3	0,87	3,56	67
65-75	1,77	6,5	5,1	5,3	0,74	2,12	67
93-103		6,5	4,9	5,0	0,77	2,02	74
150-160		6,7	4,7	6,4	1,09	1,67	82

18. Темно-сірий опідзолений супісковий ґрунт на давньоалювіальних відкладах

0-25	2,84	5,6	4,6	4,6	0,74	4,92	52	39	42
27-35	1,18	6,2	5,0	2,9	0,59	2,57	58	55	36
40-50	0,95	6,3	4,9	2,8	0,91	2,21	63
57-67		6,1	4,4	5,3	1,32	3,13	68
115-125		5,7	5,2	4,3	0,74	2,21	70
125-135		6,0	4,4	2,7	0,45	1,34	70

Валовий хімічний склад (табл. 4) підкреслює чітку диференціацію профілю за елювіально-ілювіальним типом і сильну вилуженість ґрунту.

Таблиця 4

Валовий хімічний склад (за скороченим аналізом) чорнозему опідзоленого на облесованих породах (№ 8)

Генетичний горизонт	Глибина, см	SiO2	Al2O	Fe2O3	CaO	MgO	SiO2 Al2O3	SiO2 Fe2O3	SiO2 R2O3
		Вміст у %% на висушений ґрунт при 1000 С
Hea	0-24	86.98	4.19	1.91	0.99	0.48	36.2	120.8	27.8
Hp(i)	35-45	86.38	4.72	2.77	0.99	0.48	28.8	84.7	21.5
Phi	48-58	84.04	6.29	3.18	0.88	0.64	23.3	70.0	17.5
P(i)	65-75	86.02	5.76	2.63	1.11	0.64	23.8	89.4	18.8
P	95-105	90.96	3.66	2.45	0.78	0.40	38.0	101.3	27.6
Pk	135-140	78.70	4.19	1.67	6.54	0.88	32.8	131.0	26.2

Порода і псевдофібра

P	80-90	91,64	3,66	1,71	0,66	0,40	38,3	153	30,6
Pf	80-90	89,30	4,19	3,04	0,78	0,40	37,5	50	21,4

Псевдофібри - ґрунтово-ілювіального походження.

Чорноземи опідзолені містять низьку кількість калію - 34-42 мг/кг ґрунту. Це пояснюється сильним промиванням супіскової, чи легко-легкосуглинкової породи. Забезпеченість рухомим фосфором - краща (71-133 мг/кг). Бідні вони на азот. У ближньому резерві (лужно-гідролізованому) міститься всього 70-90 мг азоту в 1кг ґрунту.

Розділ 7 «Чорноземи з деградованим орним шаром» присвячений маловідомим в Україні ґрунтам, в яких орний шар деградував, втративши частину гумусу в процесі підвищеної мінералізації, що викликалася посиленою аерацією під впливом механічного обробітку. Ці ґрунти розповсюджені по лощинках, улоговинах, ледве помітних безстічних зниженнях, тобто в місцях з посиленим промиванням ґрунту і як наслідок -інтенсивним вилуговуванням і формуванням більш лабільного гумусу. У більш зволожуваному Н.-Сіверському Опіллі вони залягають і на плоских плато, де опади не втрачаються на поверхневий стік. Ці чорноземи морфологічно відрізняються від описаних у попередніх розділах освітленням орного шару.

До останнього десятиліття такі ґрунти в російських опіллях називали ґрунтами з другим гумусовим горизонтом (реліктовим підорним). Під час першого знайомства з такими ґрунтами ми переконалися, що освітлений горизонт є орним шаром єдиного гумусового горизонту. У публікації за 2000 р. Є.А. Дмитрієв зі співробітниками також висловився за аграрне походження освітленої частини гумусового горизонту.

Чернігівським чорноземам з деградованим орним шаром характерний глибокий гумусований профіль (100-120 см), підвищена польова зволоженість, часом глеюватість породи, наскрізна її вилугованість, іноді наявність чорно-бурих псевдофібр. Профіль за гранулометричним і за валовим хімічним складом монотонний. Та в деяких ґрунтах відмічається певна втрата деградованим орним шаром і фізичної глини.

У табл. 5 представлено деякі фізико-хімічні і агрохімічні показники цих ґрунтів, які свідчать - орний шар містить значно менше гумусу, ніж підорний. У цілому ж профіль містить високу кількість гумусу. Склад гумусу - гуматний. Отже, не може бути сумнівів, що основою формування таких ґрунтів був класичний чорнозем, тим більше, що ці ґрунти утворилися на лесових плато, містять залишки темних кротовин з розмитим краєм. Потужний профіль свідчить про те, що ґрунти сформувалися у свій час в оптимальних умовах.

Ґрунти містять мало рухомих азоту і калію. Забезпеченість фосфором - середня і низька. Але маємо аномально високий вміст фосфору в підґрунті. Думаємо, що це пов'язане з посиленими відновними процесами, в яких звільняється фосфорний залишок з фосфату заліза в ланцюжку 3FePO4>Fe3(PO4)2 + PO4іЇ.

У розділі 8 «Генеза чорноземів опільських та їх класифікація» підсумовуються отримані результати досліджень і на їх основі, а також на основі наукової літератури з палеоґрунтознавства обґрунтовуються авторські погляди на генезу характеризованих ґрунтів, викладаються пропозиції щодо їх класифікації. Доводиться палеогенетичність ґрунтів. Автор, як і Танфільєв, вважає Опілля реліктом степу атлантичної (за Бергом, 1947) фази голоцену, коли північна межа Степу була просунута в північному напрямку на кілька сотень кілометрів і на Правобережжі Десни сформувалися відповідні зоні чорноземи . В останні тисячоліття клімат став більш вологим і відбулося глибоке вилуговування ґрунтів. Хоча і тепер біокліматичні умови низинної частини Правобережжя забезпечують на лесах і їх еквівалентах дерновий, чорноземний тип ґрунтотворення.

Таблиця 5

Фізико-хімічні і агрохімічні показники чорноземів

з деградованим орним шаром

Глибина, см	Гумус, %	pH	Поглинуті	Гідроліт. к-сть	Насиченість основами, %	Рухомі
		вод.	сол.	Са2+	Mg2+			Р2О5	К2О
				мг-екв/100 г ґрунту		мг/ 1кг ґрунту
Розріз 23. Чорнозем опідзолений деградований
0-25	3,23	6,6	5,6	8,6	0,95	2,11	82	44	60
40-50	4,74	6,5	5,2	11,1	0,65	5,03	70	62	40
60-70	2,71	6,3	5,0	7,2	0,64	4,92	61	180	45
90-100	1,78	6,2	4,8	5,2	0,57	4,23	58	256	53
115-125	-	6,3	4,6	3,8	0,60	3,56	55	352	58
145-155	-	6,2	4,9	4,8	1,07	2,41	71	309	83

Особливі ж властивості цих ґрунтів - як сильна вилуженість і ненасиченість основами та пов'язані з ними явища зумовлюють необхідність виділити чорноземи вилужені опільські, як і чорноземи опідзолені опільські, на рівні підтипів ґрунтів. До цих же підтипів відносяться чорноземи з деградованим орним шаром, які слід виокремлювати на рівні роду в цих підтипах.

Зважаючи на згадані вище властивості ґрунтів, які потребують додаткових, більш інтенсивних агрозаходів щодо окультурення ґрунтів (обов'язкового вапнування, підвищених доз азотних і калійних добрив, більшої уваги до травосіяння) порівняно з рядовими відомими чорноземами опідзоленими та й темно-сірими опідзоленими ґрунтами, пропонуємо ввести додаткову агровиробничу групу для ґрунтів Опілля.

В останньому розділі 9 «Родючість опільських чорноземів» наводяться дані врожайності сільськогосподарських культур на чорноземах Опілля.

З давніх часів відомо, що землі з ґрунтами, що характеризуємо, є достатньо родючими, хліборобськими, були і є основним ресурсом для виробництва зерна та іншої сільськогосподарської продукції в Поліссі, точніше - в перехідній смузі від Полісся до Лісостепу. У розділі наводяться дані Чернігівського і Городняського районних управлінь АПК з врожайності сільськогосподарських культур у господарствах, розміщених на чорноземних, сірих лісових ґрунтах та дерново-підзолистих ґрунтах, а також дані по окремих господарствах, землекористування яких включає чорноземні, дерново-підзолисті і сірі лісові ґрунти - врожайності на кожному з цих ґрунтів. Зокрема, наводяться дані науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля», КСП «Авангард» Менського р-ну, дослідного господарства «Яцеве» Інституту с.-г. мікробіології УААН. Названі ґрунти цих господарств охарактеризовані розрізами 1, 5, 6, 10, 11, 14, 16, 31.

Дані врожайності стосуються періоду 2001-2004 рр., коли перед цим протягом багатьох років практично не вносилися добрива і врожай забезпечувався досягнутим на той час рівнем родючості, головним же чином - природної родючості. Урожайність на чорноземних ґрунтах перевищувала врожайність на дерново-підзолистих ґрунтах по рядових господарствах на 40-50 %, у дослідних - в 2-2,3 рази. Урожайність на чорноземах вилужених під Черніговом перевищувала врожайність на сірих лісових ґрунтах на 25-30 %. На одному із полів з чорноземом вилуженим окультуреним, охарактеризованим розрізами 16 і 31 у 2004 р. без внесення добрив отримано по 40 ц/га зерна жита.

За високого рівня удобрення опільських чорноземів у кінці 80-х років минулого століття в дослідному господарстві «Яцеве» отримували по 50-60 ц/га озимої пшениці, а в польових дослідах - по 450-500 ц/га цукрових буряків.

Траплялося спостерігати і факти іншого порядку. На великому пасовищі під Меною (біля с. Степанівка), де протягом десятків років не вносилися добрива, травостій на чорноземі вилуженому був флористично збідненим і розрідженим. Отже, достатньо високу потенційну родючість опільських ґрунтів необхідно систематично підтримувати.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення дослідження генези темнозабарвлених ґрунтів лесових островів (Опілля) Правобережжя р. Десни та природних умов ґрунтотворення вирішено питання генези цих ґрунтів, проведено їх класифікацію і накреслено шляхи їх поліпшення, підвищення родючості.

При цьому доведено необхідність виділення в Україні чорноземів вилужених північної смуги залягання, як окремого підтипу чорноземів та введення нової, додаткової агровиробничої групи для опільських ґрунтів.

1. Опілля Правобережжя Десни характеризуються лісостеповим ландшафтом, основу якого складають лесові геологічні породи, що широко розповсюджені тут серед зандрової лісової рівнини. Правобережжя Десни не є типовою широтною лісовою зоною. Це перехідна смуга, в якій зандрові поля, заселені в минулому і частково - тепер сосновими лісами, утворили дерново-підзолисті ґрунти, а лесові породи визначили формування сірих лісових ґрунтів та чорноземів. На низинній частині Правобережжя (відтинок Чернігів - Сосниця) клімат і цілинна трав'яна рослинність є характерними для Лісостепу (ГТК за Селяниновим дорівнює 1,2).

Леси і високоякісний трав'яний покрив підтримують дерновий тип ґрунтотворення також на Придеснянській височині з ГТК 1,4 (Н.-Сіверське і Авдіївське Опілля).

2. Серед темнозабарвлених ґрунтів Опілля розповсюджені чорноземи вилужені, чорноземи опідзолені та їх різновиди з деградованим орним шаром. Перші панують в Опіллях низинної території Правобережжя на відтинку понад 100 км.

3. Чорноземи вилужені Опілля мають усі характерні ознаки, притаманні чорноземам: глибокий гумусований профіль (60 - 100см), поступові, характерні для чорноземів переходи із горизонту в горизонт, пронизаність кротовинами, достатньо великий, як для легкосуглинкових різновидів вміст гумусу (2,9 - 4,2 %), гуматний його склад (Сг.к. : Сф.к. більше 2), рихлу, монотонну будову профілю, творожисту або грудочкувато-зернисту структуру тощо.

Але за великою, як для чорноземів ненасиченістю на кальцій і магній (11 - 25%) корінним чином відрізняються від чорноземів вилужених, що входять на рівні роду до чорноземів типових (глибоких) і чорноземів звичайних. Висока ненасиченість характерна і для перехідних горизонтів, хоча в останніх рНвод. набуває значень нейтрального характеру, як внаслідок ці ґрунти мають підвищену гідролітичну кислотність і потребують систематичного вапнування. У зв'язку з цим пропонуємо їх класифікувати на рівні окремого підтипу.

4. Чорноземи опідзолені сформувалися на лесовидних породах більш легкого гранулометричного складу - легко-легкосуглинкового опіскованого та супіскового. У них помітно диференційований за гранулометричним складом профіль, або є в підґрунті псевдофібри, борошниста присипка видна по всій глибині профілю. Мають більшу, ніж чорноземи вилужені, ненасиченість основами (20-35 %), кислу реакцію в усіх гумусованих горизонтах. Містять невисоку кількість гумусу (2.1-2.7 %), але достатню за показниками КВАГ'у для визначення їх як чорноземи.

5. Чорноземи з деградованим орним шаром характеризуються виснаженістю цього горизонту за вмістом гумусу (зменшеним на 20-30 %, порівняно з підорним). Цей шар чітко виділяється освітленістю на фоні більш глибокої частини гумусово-акумулятивного горизонту. Ґрунти вилугувані на глибину не менше кількох метрів, мають наскрізно кислу реакцію.

Ці ґрунти сформувалися в місцях максимального промивання - у лощинках, на плоских територіях (за відсутності стоку). Особливо інтенсивне промивання зумовило утворення нестійкого, лабільного гумусу, що більш активно мінералізується в умовах посиленої аерації.

6. Усі зазначені чорноземи несуть ознаки первинного їх формування в палеостепу. В останні тисячоліття у зв'язку зі збільшенням кількості опадів і певним похолоданням вони інтенсивно промиваються, втрачаючи ознаки степного чорнозему.

7. З огляду на своєрідність властивостей чорноземів лесових островів необхідно їх ідентифікувати як опільські ґрунти, тобто додаючи ландшафтну складову до їх найменувань: чорноземи вилужені опільські, чорноземи опідзолені опільські. Для чорноземів вилужених і чорноземів опідзолених з деградованим орним шаром достатньою ознакою буде деградованість, тому термін «опільські» є необов'язковим.

Усі ці ґрунти мають бути об'єднані в додаткову окрему агровиробничу групу темнозабарвлених опільських ґрунтів. Адже на відміну від традиційної агрогрупи опідзолених ґрунтів Лісостепу (темно-сірих і чорноземів опідзолених та реградованих) потребують особливих заходів щодо підтримання і поліпшення родючості.

8. Чорноземи Опілля характеризуються досить високою природною родючістю. Але у процесі їх аграрного використання без відповідного відтворення родючості швидко її втрачають. При цьому родючість лімітується перш за все вмістом доступних азоту і калію, станом фізичних властивостей.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Під час складання нового номенклатурного списку ґрунтів України ввести нові таксономічні одиниці: чорноземи вилужені опільські, чорноземи опідзолені опільські (на рівні підтипу) та чорноземи опільські з деградованим орним шаром (на рівні роду). Ввести нову агровиробничу групу темнозабарвлених опільських ґрунтів.

Запровадити в навчальний процес агрономічних, екологічних, географічних та біологічних спеціальностей розділ “Ґрунти Опілля” (на прикладі Опілля Правобережжя Десни).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Канівець С.В. Чорноземи Чернігівського Опілля / С.В. Канівець // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва: сер. “Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство”. - 2005. - №2. - С. 22-28.

Канівець С.В. Досвід вивчення гранулометричного складу чорноземів вилужених і опідзолених за пірофосфатним методом / С.В. Канівець // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва: сер. “Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство”. - 2006. - №6. - С. 63-65.

Канівець С.В. Чорноземи північні (опільські) з деградованим аграрним горизонтом / С.В. Канівець // Вісник Нац. ун-ту водного господарства та природокористування. - 2007. - Вип. 3 (39). - Ч. 1. - С.276-281.

Канівець С.В. Генетичні особливості дерново-підзолистих ґрунтів у перехідній смузі між Поліссям і Лісостепом на Чернігівщині / С.В. Канівець, А.І. Мельник // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва: сер. “Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство”. - 2008.

- №1. - С. 130-135 (ідея, польові обстеження ґрунтів і відбір зразків для лабораторних аналізів, написання статті).

Канівець В.І. З історії ґрунтових обстежень і картографування Чернігівщини (Слідами класиків - Ф. Рупрехта, В. Докучаєва, Б. Полинова, Я. Афанасьєва, Л. Берга, М. Дімо і ін.) / В.І.Канівець, С.В. Канівець // Агрохімія і ґрунтознавство. - 2003. - Вип. 65. - С. 112-120 (вивчення літературних і архівних джерел, написання статті).

Канівець С.В. Чорноземи вилужені (опільські) як підтип чорноземів в Україні / С.В. Канівець // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: зб. наук. пр. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 403-404: Біологія. - С. 108-114.

Канівець В.І. Геоботанічне дослідження чорноземів Опілля Правобережжя Десни (по 140 роках після Ф.Й. Рупрехта) / В.І. Канівець, С.В. Канівець // Ґрунтознавство. - 2008. - Т.9. - С.48-53 (визначення видового складу природної рослинності, участь в написанні статті).

Мельник А.І. Аномалії вмісту рухомих фосфатів в чорноземі вилугованому Правобережжя Десни / А.І. Мельник, Л.М. Токмакова, Н.В. Луценко, С.В. Канівець // Фосфор і калій в землеробстві. Проблеми мікробіологічної мобілізації: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Чернігів, 12-14 липня 2004 р.). - Чернігів - Харків, 2004. - С. 66-71 (ідея та участь у написанні статті).

Канівець С.В. До питання про походження чорноземовидних ґрунтів Опілля / С.В. Канівець // Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель: матер. Міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів, (Харків, 4-7 жовтня 2005 р.). - Х., 2005. - С. 126-127.

Канівець С.В. Про деградовані чорноземи в опіллях Чернігівщини / С.В. Канівець // Агрохімія і ґрунтознавство: спец. вип. до VII з'їзду УТГА (липень 2006 р., м. Київ): Ґрунти - основа добробуту держави, турбота кожного, книга друга. - Х., 2006. - С. 77-78.

АНОТАЦІЯ

Канівець С.В. Чорноземні ґрунти Опілля Правобережжя Десни: генетичні особливості, класифікація, родючість. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 - агроґрунтознавство і агрофізика. - Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського». - Харків, 2009.

Вивчено головні властивості темнозабарвлених ґрунтів лесових островів у Поліссі на Правобережжі Десни (в Опіллях), проведено їх класифікацію.

Установлено, що природні умови Опілля в основних рисах відповідають північній смузі Лісостепу, в тому числі - умовам чорноземоутворення. Тут розповсюджені чорноземи вилужені, чорноземи опідзолені та їх різновиди з деградованим орним шаром. Для них характерна висока вилугованість і ненасиченість основами всього профілю. Ненасиченість чорноземів вилужених складає 11-25 %, чорноземів опідзолених - 20-35 %.

Зроблено висновок, що опільські чорноземи сформувалися в попередню більш теплу і сухішу епоху голоцену під степовою рослинністю. В останні тисячоліття відбулося їх сильне вилуговування.

Обґрунтована необхідність класифікувати чорноземи вилужені опільські на рівні підтипу, на відміну від чорноземів типових вилужених, що виділяються на рівні роду за карбонатністю, та ввести нову агрогрупу ґрунтів, включивши до неї всі опільські чорноземи. Ці ґрунти потребують обов'язкового вапнування містять понижену кількість рухомих азоту і калію.

Ключові слова: лесові острови, Опілля, чорноземи вилужені, чорноземи опідзолені, класифікація, родючість, деградація, Полісся, Лісостеп.

АНОТАЦИЯ

Канивец С.В. Чернозёмные почвы Ополья Правобережья Десны: генетические особенности, классификация, плодородие. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.03 - агропочвоведение и агрофизика. - Национальный научный центр «Институт почвоведения и агрохимии имени О. Н. Соколовского».- Харьков, 2009.

В диссертации на новой научной основе изучены и решены вопросы генезиса и классификации почв Ополий Правобережья Десны.

Рассматривается история развития учения о почвах Ополий, которые цепью протянулись в переходной полосе между зоной смешанных лесов (Полесья) и Лесостепью, от Польши через Украину и Россию, рассматриваются природные условия формирования в них почв. Основываясь на ландшафтно-генетической и субстантивно-генетической методологии, изучены основные свойства темноцветных почв лессовых массивов на Правобережье Десны (характеризуемых Ополий), а также, частично, - окружающих их серых лесных и дерново-подзолистых связнопесчаных почв.

Установлено, что природные условия характеризуемых Ополий в основных чертах эквивалентны северной полосе Лесостепи, в том числе отвечают условиям чорнозёмообразования. Так, ГТК по Селянинову здесь равен 1,2, на Придеснянской возвышености - 1,4 , травяной покров - лугово-степного характера.

В почвенном покрове преобладают черноземы выщелоченные, черноземы оподзоленные и их разновидности с деградированным пахотным горизонтом. Все они отличаются сильной ненасыщенностью основаниями (черноземы выщелоченные - 11 - 25 %, черноземы оподзоленные - 20 - 35 %), повышенной гидролитической кислотностью, повышенной плотностью (1,4 г/смі), сильным коркообразованием, невысоким содержанием подвижных форм калия и азота. Однако в них достаточно высокое содержание гумуса, как для легкосуглинистого гранулометрического состава (2,8-4,5%). Гумус - гуматного типа.

Описаны условия залегания каждой из названных почв, определившие их формирование. Определены причины деградации пахотного горизонта (уменьшения количества гумуса и, частично, ила).

Сделан вывод о полигенетичности чернозёмов Ополья. Они сформировались в предшествующую эпоху голоцена (по Г.И. Танфильеву) в степных условиях и сильно выщелочелись в последние тысячелетия.

Обоснована необходимость классифицировать черноземы выщелоченные опольские на уровне подтипа черноземов (впервые в Украине), в отличие от черноземов типичных выщелоченных, которые выделяются на уровне рода по карбонатности (на основе глубины вскипания с НCI).

Учитывая характерные особенности черноземов опольских, необходимость обязательного их известкования, применения своеобразной системы их удобрения и других приёмов земледелия, предлагается ввести для них новую агропроизводственную группу почв.

Ключевые слова: лёссовые острова, Ополье, черноземы выщелоченные, черноземы оподзоленные, классификация, плодородие, деградация, Полесье, Лесостепь.

SUMMARY

Kanivets S.V. Opolya chernozem soils of the right bank area of the Desna river: genetic properties, classification and fertility. - Manuscript.

The dissertation for the degree of agricultural sciences on a speciality 06.01.03 - agricultural soil science and agrophysics. - National Scientific Center “Institute for Soil Science and Agrochemistry Research named after A.N. Sokolovsky”, - Kharkiv, 2009.

The dissertation provides profound scientific research into the main properties of dark colored soils of loess areas in Polesye on the right bank of the Desna river (in Opolya) and gives their classification.

It is established that the natural Opolya conditions in their main features are similar to the northern zone of the Wood...