Сезонні спостереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сезонні спостереження

Панченко В.

ПН-117

Зима у природі

Найхарактерніша ознака зими - випадання снігу. Сніжинки - шестикутні кристали льоду з променями, які утворилися з водяної пари. Величина й форма сніжинок залежить від вологості й температури повітря, через яке вони проходять. Якщо в нижніх шарах атмосфери повітря тепле, вони підтають, злипаються й утворюють пластівці. Рослини взимку перебувають у стані глибокого спокою. Сніговий покрив має для них важливе значення. Сніг - поганий провідник тепла. Вкриваючи землю мов килимом, він захищає рослини від переохолодження. Досить часто можна спостерігати з дітьми взимку іній і рідше паморозь. Чим вони відрізняються? Іній - це твердий білий шар, що утворюється з водяної пари при температурі нижче 0 °С. Паморозь -- це льодяні кристали, що наростають з навітряного боку предметів: на гілках дерев, проводах. Паморозь осідає з повітря, насиченого вологою, при температурі нижче --15 °С.

Кристалічна паморозь надзвичайно гарна, але легко осипається. Дивовижні візерунки на склі -- це також льодяні кристали, які утворюються з водяної пари. Часто в сильний мороз ми чуємо, як під ногами рипить сніг. Це ламаються сніжинки. Взимку небо найчастіше вкрите низькими шаруватими хмарами. Ніколи не можна побачити легких купчастих хмарок. Сильні вітри спричиняють завірюхи, утворюють намети. Тимчасові зниження температури, які спостерігаються в другій половині лютого -- на початку березня, призводять до утво­рення ожеледі, снігової кори, або насту.

Зимові явища в тваринному світі. Більшість безхребетних тварин зимують у стані анабіозу, тобто перебувають на межі між життям і смертю. Часом між віконними рамами можна показати дітям заціпенілих мух, комарів, золотоочок. Більшість метеликів зимує у стадії гусені, бо гусінь найбільш пристосована до перенесення несприятливих умов. Під час прогулянок у зимовому саду можна побачити на гілках зимові кубла білана жилкуватого, золотогузки. Під час відлиги в лісі можна побачити багато цікавого. Біля дерев і пеньків на снігу інколи трапляються маленькі чорні личинки невеличкого жука з родини м'якотілих. Це так звані снігові черви. Вони проводять зиму під корінням дерев і камінням. Коли вода починає затоплювати їх схованки, вони вилазять наверх. У відлигу на снігу часто з'являються маленькі безкрилі комахи, які не повзають, а стрибають. їх називають сніговими блохами. Живуть вони під снігом і живляться перегнилими частинами рослин. У підводному царстві взимку тихо. Риби живуть біля дна, де завжди зберігається стала температура -- не нижча від +4 °С.

Маса води найбільша при цій же температурі. Більш холодна або тепла вода має меншу масу і спливає над шаром, температура якого +4 °С. У такій воді риби звичайно зимують, але при цьому часом виникає загроза їх життю від нестачі кисню. Крига, що вкриває товстим шаром поверхню ставків і річок, заважає припливу й розчиненню вільного кисню у воді, внаслідок чого трапляється замор риби. Рятуючи риб від замору, у льоду прорубують ополонки, вставляють у них снопи з очерету, соломи, щоб сприяти поповненню кисню. В Україні є риби, що у люті морози почувають себе чудово. Так, минь взимку відкладає ікру. Земноводні і плазуни взимку перебувають у стані заціпеніння.

У земляних нірках, де вони ховаються, температура не зазнає різких коливань і не буває набагато нижча від 0°С. Зимівля птахів пов'язана з труднощами добування необхідної і більшої проти літа кількості поживи. Це зумовлюється як зменшенням кількості їжі (зникнення багатьох комах, обсипання насіння, ягід), так і меншою можливістю добути її у зв'язку із зменшенням світлової частини доби, наявністю снігового покриву, замерзанням більшості водойм. Деякі з наших зимуючих птахів (горобці, галки, ворони, граки) тримаються поблизу житла людей і живляться різними відходами. У холодні дні вони сидять, настовбурчивши пір'я, а у відлигу купаються, влаштовують бійки. Зерноїдні лісові птахи (снігурі, омелюхи) взимку блукають у пошуках корму. Омелюхи взимку живляться виключно ягодами, які ковтають цілими. М'якуш ягід перетравлюється в шлунку, а кісточки птах викидає. Заносячи на значну відстань насіння, омелюхи сприяють поширенню багатьох порід ягідних дерев і кущів. Зовсім інакше їдять ягоди горобини снігурі. Вони викидають м'якуш, а споживають кісточки. За залишками ягід можна впізна­ти, хто гостював на горобині. Озброєні міцним дзьобом дятли добувають комах з-під кори або довбають ялинові чи соснові шишки. На пеньку або в розга­луженні гілок дятел влаштовує «кузню», в якій закріплює шишки. Роздовбуючи їх, він виймає насіння, яким живиться. Часто біля «кузні» дятла підгодовуються дрібні пташки -- синиці, чечітки. Осілі птахи -- тетеруки, глухарі, куріпки -- взимку переміщуються по угіддях. Шишкарі взимку виводять пташенят. Така особливість пов'язана з тим, що у зимовий час вони не мають нестачі в кормі -- насінні хвойних дерев. А навесні, коли вилітають молоді пташенята, насіння легко добувати з шишок, які розкриваються. Взимку під час ожеледі маленьким пташкам важко добути корм і вони часто гинуть від голоду і холоду. Великі птахи -- тетеруки, куріпки інколи стають жертвами сніжного полону. Ховаючись від холоду, вони зариваються на ніч у сніг. Якщо утворюється міцний наст, вони не можуть вибратися з-під нього й знесилені гинуть. Багато звірів узимку ведуть діяльний спосіб життя. У сніговій товщі роблять численні галереї миші. Тут вони ховаються від морозу й пернатих хижаків. До молодих сходів озимини добираються полівки. Ці гризуни так добре почувають себе взимку, що у товщі снігу споруджують теплі гнізда. Хоч як затишно у снігових нірках, однак і тут гризунам загрожують вороги. У сніжних галереях переслідує мишей, полівок хижа ласка. Вздовж річок і річечок полює на гризунів горностай. Маленькі землерийки забираються у підсніжні кубла полівок, у стіжки сіна й нападають на мишей, які часом у 2--3 рази більші за них. Гризуни, що мешкають у товщі снігу, дуже бояться холоду. Коли їм доводиться, рятуючись від переслідування, морозного дня вибігти на відкрите повітря, вони швидко гинуть. Білки у великий мороз майже не залишають своїх гнізд, коли ж морози невеликі -- вони активно рухаються, відшукують свої запаси -- горіхи, жолуді, насіння хвойних. Лисиця, вбравшись узимку в пухнасте руде хутро, виходить ввечері на полювання, добуваючи найчастіше дрібних гризунів мишей і полівок, але при нагоді не обминає птахів і зайців. Своїми досконалими органами чуття лисиця добре відчуває під снігом мишу і, миттю зарившись у сніг, добуває собі поживу. Голодні вовчі зграї блукають полями, заходять у села, щоб поживитися худобою або свійською птицею. Наприкінці січня у вовків починаються шлюбні ігри. У ведмедиці у барлозі народжуються малята. У листяних лісах взимку трапляються лосі, козулі, дикі кабани. Від морозів їх захищає густе хутро і запас жиру. Живляться вони здебільшого гілками дерев -- осик, травою. Дикі кабани добувають з-під снігу бульби, кореневища, жолуді. Зимовий сезон можна розділити на три періоди. Перший період (безсніжний) -- початок зими-- настає від моменту остаточного замерзання водойм до встановлення постійного снігового покриву. Другий період ("справжня зима) триває до початку танення снігу на сонці. Третій період (передвесняний) триває до появи перших проталин.

Зимові явища в житті рослин. Рослини взимку перебувають у стані глибокого спокою. Сніговий покрив має для них важливе значення. Сніг -- поганий провідник тепла. Вкриваючи землю, мов килимом, він захищає рослини від переохолодження. Насіння однорічних рослин, яке залишилося зимувати, має чудову здатність не замерзати навіть під час найбільшого морозу. Досліди, проведені із сухим насінням гарбузів, пшениці та інши­ми рослинами, показали, що вони переносять температуру рідкого кисню і навіть гелію (--263 °С). У багаторічних рослин гинуть надземні частини, а живими лишаються кореневища, бульби, цибулини -- підземні. Коріння деяких рослин (кульбаби, цикорію) перед зимівлею скорочується, втягуючи під землю на 1--3 см кореневу шийку з бруньками відновлення. Інакше можуть боротися з холодом соковиті рослини, які не можуть сховатися від морозу, наприклад озимі культури. Готуючись до зими, вони проходять так зване загартування. Насамперед у них відбувається складна фізіологічна перебудова клітини, нагромаджується багато цукру. Соки клітин густішають і не замерзають при досить низьких температурах. Рослина припиняє ріст, ніби впадаючи у глибокий сон. Озимі культури добре загартовуються, якщо восени вдень стоять погожі сонячні дні, а вночі -- невеликий морозець. Загартовані рослини нормально переносять найлютіші морози. У наших лісах взимку можна побачити багато зелених рослин. Це--численні трав'янисті і напівкущові рослини: брусниця, грушанка, копитняк, верес та інші, які зеленіють під снігом. В одних з них листя живе протягом року, в інших змінюється через кілька місяців, як у суниці, але всі вони зеленіють як влітку, так і взимку. Стовбури й гілки дерев і кущів укриті корою. Протягом життя дерева відкладається особлива коркова тканина, клітини якої досить швидко відмирають і наповнюються повітрям, а їх стінки просочуються речовиною -- суберином. Коркова тканина майже в 20 разів гірше проводить тепло, ніж інші тканини рослин. Ось чому старі дерева з товстою корою, як у доброму кожусі, витримують без усякої шкоди для себе найлютіші морози. Найстійкішими органами, які формує рослина для перенесення морозу, є бруньки. Всі зимуючі бруньки з осені перебувають у стані спокою. Від холоду вони захищені товстими, водонепроникними лусками, восковим нальотом, кількість вологи в них зменшується. В бруньках нагромаджується багато інгібіторів -- спеціальних консервуючих речовин, які гальмують проростання, частина крохмалю перетворюється на цукор. З настанням морозів стан глибокого внутрішнього спокою зникає, і бруньки можуть проростати, якщо їх перенести у сприятливі умови. Відповідаючи на питання допитливих дошкільників, чому не замерзають рослини взимку, вихователь, крім доступної розповіді, може використати і деякі досліди. Розчинивши цукор у склянці з водою, можна поставити його на мороз поруч з склянкою чистої води і спостерігати, де вода швидше замерзне. Щоб довести значення снігового покриву для зимуючих рослин, склянки з водою ставлять під снігом і на поверхні. У другій половині зими збільшується сонячне опромінювання і у багатьох дерев з'являється передвесняний «загар». Буруватий колір їх кори набуває червонуватого відтінку (верба, липа). Закінчується період спокою у багатьох рослин. Уже в січні біля верб можна побачити коричневі лусочки, а на гілках -- сірі «котики». Поява їх у середині зими -- одне з найцікавіших явищ у житті нашої природи. Період спокою у верби триває до середини січня, після чого квіткові бруньки починають виявляти всі ознаки росту. Ковпачки їх тріскаються, розсуваються, а потім і зовсім опадають. Цей процес відбувається повільно й завершується повністю лише в березні. «Котики» верби складені з квіток, щільно стиснутих одна з одною. їх лусочки одягнені волохатими білими війками, які роблять «котики» пухнастими. Ці війки, неначе шуба, вкривають пуп'янки, даючи їм можливість без усякої шкоди переносити низькі температури. Якщо гілки з котиками верби взимку занести в кімнату і поставити у воду, котики набухнуть і з-під лусочки витягнуться жовті тичинки -- верба зацвіла. Взимку на полях, у лісах і на луках життя рослин завмирає до весни. Проте рослини добре підготувалися до зими: під корою дерев і чагарників є міцний корковий шар, який уберігає їх від випаровуваннями коливання температури, маленькі бруньки сховані під товстими лусочками, опало листя. За способами перезимівлі можна виділити кілька груп рослин: дерева й чагарники, у яких бруньки знаходяться зверху і надійно захищені, чагарники й напівчагарники, в яких бруньки знаходяться на приземних частинах, які захищає сніг; багаторічні травині рослини, в яких бруньки,, зимують під сніговим покривом; трав'яні рослини, в яких бруньки знаходиться на кореневищах коренях, бульках; однорічні рослини, в яких перезимовує тільки, насіння. У водних рослин зберігаються або тільки підземні органи (кореневища, цибулини, бульби), або зимуючі бруньки, які відокремлюються від рослини і занурюються на дно, а навесні спливають. Вічнозелені рослини перезимовують разом із стеблом, листками й плодами (журавлина, брусниця). Усі зимуючі бруньки -- надземні або підземні -- восени пори­нають у глибокий спокій, з якого вивести їх дуже важко. З настанням справжньої зими осінній спокій змінюється змушеним;зимовим. Здатність насіння і бруньок впадати в передзимовий глибокий спокій допомагає їм нормально перенести зимові холоди. Зимові гілки тільки на перший погляд здаються однаковими. Якщо придивитись уважніше, вони всі різні. У бруслини гілки зеленого кольору, черемухи -- блискучо-коричневого, горобини -- білувато-сірого, калини -- жовтуватого. Багато гілок мають специфічні ознаки: колючки,шипшини й глоду, вузлуваті тільки дуба з дрібними бруньками, кострубаті гілки яблунь з бруньками-плодушками на зморщених ніжках. Можна навчитися розрізняти дерева взимку за силуетами. Розглянуті сезонні зміни рослинності середньої смуги можуть (бути орієнтиром для проведення спостережень у природі. Тривалість періодів у різні роки різна, тому можна лише гадати про те, наскільки одні явища запізнюються, а інші йдуть швидше. Взимку явища природи одноманітні, тому періоди більш тривалі, зате навесні і влітку природа швидко змінює свій зовнішній вигляд, на зміну одним явищам приходять інші, тому періоди коротші.

Осінь у природі

Восени дні стають коротшими, а ночі - довшими. 23 вересня - день осіннього рівнодення. Ден і ніч однакові, вони тривають по 12 годин, тому 23 вересня називають днем осіннього рівнодення. Після цього дня ніч стає все довшою і довшою, а день помітно скорочується. Надходять короткі дні осені: ледве заховалося сонце - і вже насувається ніч. Сонце піднімається вже не так високо, як літом, тому його промені вже слабше прогрівають землю. Температура повітря знижується. Основні зміни у неживій природі - похолодання несе за собою зміни у живій природі. Рослини змінюють своє зелене вбрання, готуються до зимового холоду. На золотому фоні зжовклого листя виділяються яскраві плями розфарбованих кленів та осик. Червоніє листя черемхи, вишні, горобини. Чисте і прозоре осіннє повітря, прозора вода у лісових струмочках. Ще цвітуть пізні квіти, жовтіє і в'яне трава. Поступово починається час листопаду. Раніше за інші дерева скидає листя липа і старі тополі. Посилений листопад починається за першими приморозками. Буває дві осені. Одна - золота, радісна. Друга - сіра,сумна, похмура. Кущі і дерева скидають листя. Сохнуть трави. Хоча життя їхнє не припиняється, вони перебувають у стані спокою.

Осінні явища в житті рослин. Ранньої осені цвіте багато рослин. У соснових лісах земля вкривається суцільним килимом з квітучого вересу. Цвіте пижмо, продовжується цвітіння деяких видів дзвоників, цмину піскового тощо. У вологій лісовій підстилці можна знайти різноманітні гриби -- сироїжки, білі, маслюки, лисички, польські. Біля пеньків -- сімейства опеньок. На луках можна побачити квітучими різні види конюшини -- лучну, повзучу, польову (котики), волошки лучні, деревій, куколицю білу, оман британський. На водоймах продовжується цвітіння стрілолисту, сусака. Інколи вдруге зацвітає калюжниця. Серед квітучих рослин пустирів найчастіше можна побачити цикорій, глуху кропиву пурпурову, гикавку тощо. На полях багато квітучих грициків, суріпиці. Восени вдається часом спостерігати повторне цвітіння дерев -- каштана та плодових. Друге цвітіння найчастіше спостерігається у посушливі роки,особливо після жаркої і сухої весни, у зв'язку з тим, що частина поживних речовин лишається невикористаною. Інколи причиною другого цвітіння можуть бути сильні і тривалі дощі.

Осінні зміни у житті тварин. Ранньої осені ще можна спостерігати на ділянці дитячого садка купки землі (капрофаги), що свідчить про активну життєдіяльність дощових червів. Зі зниженням температури черви заповзають у глибші шари землі. Дуже цікаві спостереження восени пов'язані з павуками, оскільки восени спостерігається розселення маленьких павуків-бокоходів, вовків. Траплялось, що павуків ловили у відкритому морі за десятки кілометрів від берега. На літаючих павутинках не зустрічаються павуки-хрестовнкн. Молоді хрестовики з'являться лише навесні. Восени самка хрестовика відкладе багато яєць в одному спільному павутинному коконі, який вона влаштовує у якій-не-будь щілині, під корою. На початку осені з дітьми можна спостерігати ще багато літаючих комах. На квітучих у цей час рослинах можна милуватися кропив'янками, жалібницями, адміралами, лимонницями, барвистим павичевим оком. Усі ці метелики вийшли з лялечок ще наприкінці липня. Вони літали весь серпень, вересень, будуть літати і навесні і тільки тоді відкладуть яйця. Десять місяців живуть ці метелики і з них близько семи місяців перебувають у заціпенінні. У теплі вересневі дні і на початку жовтня досить часто можна зустріти джмелів, бджіл і розповісти дітям про їхню підготовку до зимівлі. Значна кількість комах зимує у стадії яйця, личинки, лялечки. У пору листопаду цікаво знайти під дубом гал дубової горіхотворки, розповісти, як зимує личинка. Тут же під дубом можна знайти жолуді з маленькими отворами. їх пошкодив жолудевий довгоносик. Личинка розвивається в жолуді, виїдаючи його. Коли він падає, вона вилізає з нього і ховається в ґрунт. На опалому листі часом можна знайти зимуючі яйця комах. У риб восени спостерігаються зимувальні міграції. Вони збираються у великій кількості в глибоких місцях, так званих ямах, де й зимують. Старанно заготовлюють їжу білочки, полівки. А ведмеді, борсуки нагулюють жир, щоб вистачило його на зимовий сон. Пізньої осені, коли зникають комахи, їжаки зариваються в опале листя і впадають у зимову сплячку. Вона триває до березня.

Весна у природі

Сонце в полудень піднімається все вище, дужче пригріває. День стає довшим. Земля звільняється від снігу. Течуть по вибалках струмки. На річках почала скресати крига. Після зими тобі хочеться легше вдягнутися. Не поспішай цього робити. Повітря ще холодне. Можна застудитися. Вибирай сухі місця для рухливих ігор. Намагайся не промочити ноги. Якщо це сталося, негайно йди додому і зміни взуття. З кожним весняним днем стає тепліше. Рослини пробуджуються від зимового сну. Крізь торішнє листя пробиваються проліски, ряст, сон-трава, фіалки. До появи листя зацвітають верба і ліщина. Це -- кущі. А з дерев -- вільха. Після вільхи зацвітає осика, потім -- тополя. Інші дерева й кущі вкриваються ніжним зеленим листям, а потім зацвітають.

Весняні явища в житті тварин. Потепління, розвиток рослинності сприяє пробудженню тварин, які перебували взимку у заціпенінні. Як свято весни сприймаються в березні польоти кропив'янок, денного павичевого ока, лимонниць, які живляться на перших весняних квітках. У квітні прокидаються у своїх гніздах мурашки. Проте ще до їх появи з мурашників починають виповзати туруни, жуки стафіліни, які зимували у гніздах мурашника. У другій половині квітня бджолярі виставляють на пасіку вулики і бджоли вилітають на перші збори нектару. Разом з бджолами на перших медоносних рослинах можна побачити самок джмелів. Із настанням тепла і появою молодої рослинності виповзає із своїх зимових сховищ гусінь багатьох метеликів. Гусінь білана жилкуватого й золотогузки спочатку об'їдає бруньки, а потім молоді листочки. У травні збільшується кількість метеликів. Тепер літають не тільки ті метелики, що перезимували, а й ті, що встигли вийти з лялечок. Найчастіше можна побачити білана капустяного, рійницю, вилітає білан жилкуватий. У всіх мілких водоймах, що добре прогріваються сонцем, у кінці квітня вирує життя. Можна побачити вертлявих личинок комарів. Вони вилупилися з яєць, які самки комарів відклали по краях берегів ставків і канав. Личинки швидко ростуть і в середині травня перетворюються на лялечок, з яких виходять крилаті комарі. Разом з личинками комарів у калюжах можна побачити багатьох інших водяних комах -- жуків-плавунців, личинок бабок тощо. Ще до початку льодоходу припиняється зимове заціпеніння риб. Бурхливі весняні струмки, впадаючи в річку з берегових відкосів, приносять під лід не тільки скаламучену глину, а й кисень. Сила течії зростає, у риб пробуджується інстинкт рухатися проти течії. Весняний хід риби пов'язаний з наближенням нересту і має глибокий біологічний сенс. Риба викидає ікру якнайближче до верхів'я річки, адже слабкі мальки зноситимуться вниз швидкою весняною течією. Якби не було цього попереднього підйому, їх усіх винесло б у море. Під час нересту в деяких риб виявляється інстинкт піклування про потомство. Цікава в цьому відношенні риба колючка, яка трапляється в деяких наших річках і ставках. Самець будує з тра­ви й водоростей справжнє гніздо, склеюючи його за допомогою слизу, а потім заганяє в нього готову до викидання ікри самку. Кожна самка відкладає в гніздо лише по кілька ікринок. Дбайливий батько не тільки стереже гніздо з ікринками, але й освіжає у ньому воду, проганяючи її в гніздо швидкими рухами плавців, а потім кілька днів захищає мальків, поки вони не почнуть самостійно плавати. Прокидаються земноводні, і у першій половині травня розпочинаються «концерти» ставкових жаб. Мовчазні тритони відкладають ікру. В цю пору можна легко пізнати самця за високим гребнем, який прикрашає всю його спину. Наприкінці квітня виповзають із зимових сховищ черепахи, через якийсь час вони починають паруватися. У середині квітня прокидаються гадюки, вужі, ящірки. Всі вони люблять лежати на теплому весняному сонці. Через якийсь час після пробудження самки ящірок запліднюються самцями і починають виношувати яйця, які відкладають уже влітку. Строки прильоту птахів пов'язані з умовами їхнього існування. Раніше за всіх повертаються птахи, які можуть живитися на таловинах. Водоплавні птахи прилітають тоді, коли водойми очищаються від криги, комахоїдні -- коли з'являються саме ті комахи, якими вони живляться. Першими з'являються шпаки. Майже одночасно з ними прилітають жайворонки. Через кілька днів після них повертаються самці зябликів. Співати вони починають після прильоту самок. Приліт ластівок і серпокрильців збігається з появою літаючих двокрилих -- мух і комарів, що є основною їх поживою. Весняний переліт дуже відрізняється від осіннього. Навесні птахи поспішають, вони летять часто з великою швидкістю, щоб зайняти гніздову ділянку. У деяких горобиних ділянки для гніздування займають спочатку самці, до яких потім приєднуються самки. У гусеподібних і хижих птахів гніздову ділянку займають самець і самка разом. Пари у них, як правило, формуються ще під час зимівлі. Одне з цікавих явищ у житті птахів навесні -- шлюбні ігри, які особливо цікаво відбуваються у курс, журавлеподібних та інших птахів. Після парування птахи починають будувати гнізда. Різноманітність гнізд залежить від способу життя птахів. Більшість горобиних будують досить досконалі гнізда з глибоким лотком. Як будівельний матеріал використовують суху траву, лишайники, мох, волосся, пір'я. Гніздо розміщують у розвилці гілок і майстерно маскують. Щоб захистити свій дім від небезпеки, деякі птахи, бу­дують закриті гнізда-будиночки (довгохвоста синиця, ремез). Є птахи, що полюбляють гніздитися в дуплах (дятли, шпаки, синиці, крутиголовки, деякі сови). Деякі птахи риють у землі нори, в кінці яких і роблять гнізда. Нора споруджується за допомогою дзьоба і лап. У норах гніздяться берегові ластівки, шурки, рибалочки. Жайворонки, дрімлюги розміщують гнізда на землі. Кількість яєць у яйцекладці у вивідкових птахів, як правило, більша, ніж у гніздових. Наприклад, у куріпки буває 12--26 яєць. Яйця насиджує або один з батьків, або поперемінно самка і самець. Самі тільки самки насиджують у більшості куриних, горобиних, соз. Для вигодовування пташенят потрібно багато корму. В цей час птахи винищують багато шкідливих комах. У звірів навесні починається линяння. Лисиці, зайці, лосі, олені й інші тварини міняють густий і теплий покрив на легкий, літній. Весна у житті тварин -- період розмноження. В березні у молодих ведмедиць ще народжуються ведмежата. З барлогу ведмедиці виходять у середині квітня. Тала вода підмочує ведмедю бік, і звір залишає своє зимове сховище. Насамперед він вирушає шукати мурашники. Цілі дні ходить від однієї купи до іншої, розворушує їх своїми пазурами. Ведмедиці розламують гнилі пні і відшукують в них личинок жуків, викопують цибулини й бульби рослин, ловлять жаб тощо. Наприкінці березня або на початку квітня народжуються зайченята. Вони відразу зазнають чимало труднощів і, якщо виживають, швидко ростуть. Зайці здатні до розмноження вже на першому році життя. Майже в цей же час з'являється потомство у білки. Чотири тижні очі білченят закриті, але у півторамісячному віці вони вже швидко бігають, добре тримаються на гілках. Вовки влаштовують нори найчастіше у глухих, зарослих ярах, обов'язково недалеко від води. В березні у старих вовчиць з'являються ранні виводки: 8--10 сліпих вовченят. Мати годує їх молоком, піклується про них, хоробро захищає. У вихованні дитинчат допомагає і батько-вовк, який приносить здобич, навчає вовченят. На початку травня щеняться лисиці. Малята живуть у глибокій норі, виритій у глухих місцях. Навесні у лосів, козуль замість скинутих рогів з'являються нові. Потомство у них народжується в травні. Лосиха енергійно захищає своє дитинча, б'ючи ворога гострими копитами.

Весняні явища в житті рослин. Збільшення сонячної радіації викликає весняне пробудження в природі. У дерев починається рух соків, що легко виявити на пораненому стовбурі: з рани капає прозора солодка рідина. Помічено, що найраніше рух соків починається у клена гостролистого і берези. Аналіз весняного соку показує, що головною його частиною є фруктовий цукор. Звідки він береться? Навесні у зв'язку з відновленням життєдіяльності дерев усі тканини наповнюються водою: коріння починає подавати воду. Вода, що надходить у рослину, випаровується дуже повільно. У рослині, що прокинулася, починають розчинятися зимові запаси по­живних речовин. Розчини, що утворюються, разом з водою пересуваються вгору, до бруньок. Через 10--12 днів після початку руху соків починають бубнявіти бруньки. Дерева й кущі, що запилюються вітром, зацвітають раніше, ніж з'являється листя. Першою в нас зацвітає вільха, це зумовлено тим, що суцвіття вільхи утворюються у самий розпал літа, хоч серед листя його не видно. Протягом літа сережки ростуть і до жовтня досягають нормального розміру. В такому вигляді вони всю зиму висять на оголених гілках з тим, щоб у перші теплі весняні дні зразу почати свій розвиток. Досить одного тижня, щоб вони помітно збільшилися і розкрили свої пильники. Майже одночасно з вільхою, коли ще в глибині лісу лежать замети снігу, зацвітає ліщина. Раннє зацвітання ліщини, як і вільхи, можливе завдяки попередній підготовці її суцвіття. Протягом усієї зими на гілках можна побачити чоловічі сережки, в яких є цілком сформовані квітки. Вони стійко переносять тридцятиградусні морози. Вільха і ліщина -- вітрозапильні рослини. В період цвітіння вони не мають листя, їхні листові бруньки починають розгортатися тоді, коли рослини відцвітають. Це важливе пристосування до вітрового запилення, бо якби дерева в момент цвітіння були у своєму літньому вбранні, пилок, осідаючи на листі, не виконував би свого призначення. Ранньою весною привертає увагу цвітіння верби -- однієї з перших медоносів, що запилюються бджолами. Наприкінці квітня починає розгортатися листя в більшості дерев і кущів. Молоде листя одних дерев вкрите клейкою пахучою речовиною, інших -- пушком; це пристосування до перенесення приморозків. У травні, одночасно з розгортанням листя, цвіте більшість дерев і кущів. Надзвичайно яскравим явищем є цвітіння трав'янистих рослин,особливо рослин-ефемероїдів. Ще взимку, розчистивши в лісі невелику ділянку від снігу, можна побачити великі дугоподібні паростки з пуп'янками багаторічних пролісків, молоді стебла медунки, анемони. Зачатки суцвіть і квіток в їх бруньках закладаються значно раніше -- влітку або восени. Протягом літа закладаються квітки майбутнього року в пшінки весняної, анемони, рясту та інших рослин. У лісі під час танення снігу молоді рослини нерідко пробиваються через сніг. У широколистяних лісах, де грунт не промерзає, ці рослини розвиваються за рахунок підземних органів -- кореневищ, цибулин або бульб, в яких відкладаються поживні речовини. За умов перебування рослин під снігом можлива мінімальна асиміляція, оскільки через сніг до зелених рослин проникає певний процент світла. Ранньовесняні рослини мають цілий ряд пристосувань до не­сприятливих умов життя, з якими цікаво познайомити дітей під час спостережень. Так, густе запушення у сон-трави запобігає пере­охолодженню. Пшінка весняна, мати-й-мачуха закривають на ніч квітки, що також захищає їх від пошкодження приморозками. Ранньовесняні рослини пристосовані до запилення комахами, вони порівняно великі, яскраві, що робить їх помітними для небагатьох у цей час комах. У травні ріст більшості ранньовесняних рослин припиняється, надземна частина в багатьох з них пропадає, залишається лише підземна. Травень -- час цвітіння більшості дерев і кущів, а у тих, що відцвіли раніше, визріває і починає розповсюджуватися насіння. Серед них тополі, осики, верби. У лісі в цей час цвітуть конвалії, купина, зірочник. На луках в кінці травня починається цвітіння злаків. На подвір'ях пишно розцвітають кульбаби. Вдень, коли світить сонце, кульбаба широко розкриває свої кошики, а ввечері закриває їх. Це запобігає намоканню пилку. Парки і сквери в травні чарують ароматом квітучих дерев, кущів, декоративних квітникових рослин.

Літо у природі

сезонний тваринний рослина зима

Сонце в полудень стоїть високо. Його ласкаве, тепле проміння проникає всюди. Літній день довгий, сонячний, гарячий. Ніч коротка. Тільки згасне вечірня зоря, як починає світати. Повітря наповнене запахами трав, квіток. Луки вкрилися килимом квітів. Дозріли суниці. Легким рум'янцем укрились ягоди горобини. З гаїв, лісів лине спів соловейка, зозулине ку-ку. У полі чути веселу пісню жайворонка. Улітку загартовуй свій організм. Бери участь в іграх на повітрі. У міру купайся, загоряй. Не їж немитих овочів і фруктів. Додержуйся режиму дня. Астрономічним початком літа вважають 21 або 22 червня -- день літнього сонцестояння. У цей день у північній півкулі нашої планети встановлюється найдовший день і найкоротша ніч. Кінцем літа астрономи вважають 22 вересня -- день осіннього рівнодення. Фенологи вважають початком літа цвітіння рослин на луках (початок червня), а кінцем -- відліт перших зграй журавлів (кінець серпня). Влітку на нашу півкулю надходить інтенсивне сонячне проміння, у зв'язку з чим пишно розквітає рослинність, цікаві зміни відбуваються в неживій природі. Найтеплішим літнім місяцем вважається липень. Протягом дня під дією сонячної радіації поверхня землі й навколишні предмети нагріваються настільки, що за ніч не встигають віддати тепло. Тому в липні бувають найтепліші ночі. В другій половині серпня ночі вже часто холодні. Коли вдень земля добре прогрівається, а вночі охолоджується, на рослинах, навколишніх предметах з'являється роса -- продукт конденсації водяної пари, що утворилася як результат охолодження. Влітку досить часто бувають зливи. Літні дощі, на відміну від осінніх, починаються бурхливо і тривають недовго. В жаркі дні дощові краплини особливо великі. Це пояснюється тим, що під впливом сильних висхідних течій повітря дощові краплини в хма­рах збільшуються, аж поки не подолають опору. Інколи влітку випадає град. Він утворюється у хмарах вертика­льного розвитку. Основу градини становить сніжна крупа. Під впливом сильних висхідних течій повітря градина кілька разів пе­реміщується в хмарі вгору, вниз, щоразу обростаючи новим льодяним чи сніжним шаром. Вона збільшується доти, поки не подолає висхідних течій повітря. Влітку можна спостерігати багато цікавих світлових явищ в атмосфері. Чи не найцікавішими з них є зорі, веселка. З'являються зорі вранці і ввечері перед сходом і заходом сонця. Зорі бувають червоні і жовті. Явище зорі пояснюється тим, що косе сонячне проміння, проходячи через товстий шар атмосфери, заломлюється в краплинах вологи. В жарку погоду, коли в по­вітрі буває багато водяної пари, зорі особливо яскраві, червоні. Жовто-золотистими зорі стають з надходженням холодного повітря. Інколи під час дощу можна побачити веселку. Вона утворюється також внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах води. В теплі літні дні на небі можна побачити різноманітні гарні хмари -- від високих, прозорих перистих до химерних і мінливих -- купчастих. У дощові дні небо застилають низькі шаруваті хмари.

Літні явища в рослинному світі. Наявність достатньої кількості тепла, вологи, світла сприяє пишному розвиткові рослин. На більшості дерев улітку достигає, а у деяких і розповсюджується насіння. Особливо багато ми бачимо завжди легких тополиних пушинок з маленьким насінням. Одне дерево тополі дає 20--30 млн. насінинок. Вітер підхоплює легеньке насіння з чубчиком і відносить за тисячі кілометрів від материнської рослини. Нарешті насіння десь падає і, якщо умови сприятливі, проростає. Проте це відбувається дуже рідко, майже все насіння гине. В крихітного насіння паросток невеликий. Він не може протидіяти спеці, вітру. Тільки за винятково сприятливих умов він дасть початок новій повноцінній рослині. Ось чому ці дерева змушені давати мільйони насінин. Хай десятки мільйонів загинуть, але якась одна рослинка виживе, і рід тополиний буде продовжений. Невелика кількість дерев улітку цвіте. На початку червня доцвітає робінія. В середині червня починає цвісти липа, катальпа. Продовжують цвісти деякі лісові кущі і кущики -- шипшина, малина, чорниці. На кущах, що відцвіли, починає утворюватися насіння. Друга половина червня і липень -- пора визрівання багатьох лісових ягід. Надзвичайно гарно виглядають улітку лісові галявини, узлісся, на яких можна кожного разу знайти нові квітучі трав'янисті рослини. Саме в цей час виділяється серед трав:світло-пурпуровим суцвіттям буквиця лікарська, сама назва якої свідчить про її використання. У червні в лісах починається збір їстівних грибів -- лисичок, сироїжок. Поруч з ними можна знайти і отруйні -- бліду поганку, несправжні опеньки, мухомор червоний. Червень -- період масового цвітіння лучних рослин. Саме в цей час луки перетворюються у багатокольорові килими. Трави в цей період найбільш поживні, тому їх і скошують, запасаючи на зиму сіно. У другій половині червня -- в липні цвіте більшість рослин водойм. Особливо вражає цвітіння латаття білого. Вдень на блакитному дзеркалі води розкриваються чудові білосніжні квітки. З 17 год і до 10 ранку квітки їхні закриті. Відкриваються вони лише в ясну, сонячну погоду. Це пристосування для збере­ження пилку, яким може зашкодити роса або дощ. Рослинність степів улітку не така вже багата, і все ж у червні степи уквітчані шавліями, залізняком, місцями квітучим катраном, волошками степовими. Пізніше степ вигорає, залишаються рослини, добре пристосовані до недостатньої кількості вологи. На болотах у червні закінчується цвітіння журавлини. Висти­гають ягоди в кінці літа на початку осені. Літо -- пора масового цвітіння декоративних однорічних, дворічних і багаторічних рослин у наших парках і скверах, їх кра­са -- вишуканість форм, кольорова гама не залишають нікого байдужим.

Літні явища у житті тварин. У житті тварин літо -- період розмноження, вигодовування і виховання потомства. Цікаві спостереження за дощовими червами, багатьма видами комах можна провести на ділянці дитячого садка: в квітнику, саду, на городі. Різні види джмелів, бджіл, метеликів (адмірали, біла­ни, бражники тощо) кружляють над квітами, ласуючи нектаром. На листках дерев, кущів можна побачити гусінь метеликів, личинок жуків-листоїдів, попелиць та інших комах. Бурхливе життя спостерігається влітку на водоймах. Повільно пересуваються по дну перлівниці, на поверхні води зависають ставковики, котушки, на дні неглибоких прозорих ручаїв повзають личинки ручайників, поверхнею води швидко мчать водомірки. Під час прогулянок у ліс цікаво показати дітям жука-оленя, великого дубового вусача, жуків-короїдів, поспостерігати за мурашниками, за пурхаючими на узліссях та лісових галявинах метеликами. У риб влітку майже закінчується нерест. Мальки риб виводяться у мілких місцях, що утворюються під час розливу річок. Часом трапляється так, що рівень води в річці швидко знижується і риб'яча молодь залишається у відрізаних від річки мілких місцях, які швидко пересихають. У таких випадках треба прокопати до річки рівчачок або виловити мальків з невеликих калюж і перенести в річку або ставок. Плазуни влітку відкладають яйця. У житті птахів літо -- напружена пора виведення й вигодовування пташенят. У червні у багатьох горобиних пташенята вже залишають гнізда й розпочинається друга яйцекладка. Горобці, синиці за літо виводять потомство 2--3 рази. Вигодовуючи пташенят комахами, вони їх знищують у величезній кількості. Гніздові птахи дуже самовіддано захищають пташенят. Є багато таких, які переключають увагу переслідувачів на себе, прикидаючись пораненими, щоб відвести небезпеку від пташенят. У більшості ссавців літом підростають малята, переходять до самостійного способу життя. В середині літа народжуються малята у їжаків, їжачиха влаш­товує гніздо серед густих заростей кущів, піклується про дитинчат. Народжують 1--2 дитинчати кажани. За літо двічі виводять потомство зайці і білки. У ведмедів влітку відбувається парування. Ведмедиця на цей час залишає своїх підрослих ведмежат, а потім знову повертається до них.

Размещено на Allbest.ru