Ресурси що відновлюються та ресурси що не відновлюються

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра кібернетики хіміко-технологічних процесів

Доповідь на тему:

«Ресурси що відновлюються та ресурси що не відновлюються»

з дисципліни: «Основи сталого розвитку суспільства»

Керівник: Виконав:

Бендюг Владислав Іванович студент 6 курсу групи ФЕ-41м

Захищено з оцінкою Григорук Олександр Васильович

Київ - 2015 р.



Зміст

мінеральний ресурс відновлюваний невідтворюваний

Вступ

1. Класифікація природних ресурсів землі

1.1 Природна класифікація ресурсів Землі

1.2 Класифікація за критерієм господарського використання

2. Відновлювані та невідновлювані природні ресурси

2.1 Сутність невідтворюваних земних ресурсів

2.2 Відновлювані природні ресурси

2.2 Невідновлювані природні ресурси

3. Сучасний стан природних ресурсів землі

3.2 Індекс використання мінеральних ресурсів

3.3 Земельні ресурси Землі

Висновки

Перелік посилань



Вступ

Природні ресурси - компоненти природи, які використовуються (актуальні) або можуть бути використані (потенційні) як засоби виробництва і предмети споживання. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія Сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина, води тощо. Природні ресурси дуже різноманітні, як і можливості їх застосування в господарстві і побуті, вони є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільного виробництва.

Природні ресурси - категорія історична, їх використання пов'язане з розвитком технології виробництва. Був час, коли людина не знала, як використати кам'яне вугілля, виплавляти метал з руди, одержувати і використовувати електроенергію. Металургія античності і середніх віків розвивалась на деревному вугіллі. За створення періодичної системи хімічних елементів королівство Великобританії нагородило Д.І.Менделєєва алюмінієвою медаллю, оскільки на той час алюміній був дорожчий за золото. В епоху НТР з 7 млн. відомих хімічних сполук більше половини використовується у виробництві, медицині, побуті. Сучасне виробництво здатне не лише переробляти природні ресурси в знаряддя праці і товари широкого вжитку, а й створювати матеріали з наперед заданими властивостями синтетичним шляхом замість використання запасів деяких традиційних копалин, що скорочуються. Залучення природних ресурсів у суспільне виробництво означає перетворення їх в складову продуктивних сил суспільства, внаслідок чого природні продуктивні сили перетворюються в суспільні продуктивні сили. При цьому одні природні ресурси, які переходять до складу суспільних продуктивних сил, видозмінюються і втрачають зв'язок з природою (природні ресурси, перетворені в знаряддя праці), інші ж -- хоча й залучаються в суспільне виробництво, але продовжують зберігати свої первісні зв'язки з природним середовищем (земельні чи водні ресурси).

1. Класифікація природних ресурсів землі

1.1 Природна класифікація ресурсів Землі

Великий теоретичний інтерес становить класифікація природних ресурсів, яка дає змогу оцінити масштаби їх запасів, можливість використання і комплекс необхідних охоронних заходів.

Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів. В основі природних класифікацій знаходяться відмінності природних ресурсів за генезисом і належністю до тих чи інших компонентів і сил природи. Оскільки природні ресурси - це природні тіла, компоненти географічної оболонки Землі, вони мають природну класифікацію. А тому виходячи з належності, відношення до природних систем, а також розміщення, природні ресурси поділяються на такі групи:

1) за ознакою належності до природних систем: космічні (проміння, метеорити), планетарні (геліоенергія, гравітаційна енер­гія), ресурси Землі (атмосфера, гідросфера, літосфера );

2) за відношенням до природних систем: елементи природних систем (мінерали, ґрунти, види рослин і тварин тощо) та результати їх функціонування (поліпшення родючості ґрунтів, приріст біологіч­ної маси, зростання поголів'я та маси тварин тощо). Проте останні важко віднести до чисто природної класифікації, оскільки вони показують результати взаємодії природи з суспільством;

3) за видом і тривалістю кругообігу: у довготривалому кругообігу (космічний, геологічний) і в короткотривалому (біологічний кругообіг води);

4) за характером розміщення на поверхні землі: відносно рів­номірно розподілені (атмосфера, біосфера) та зосереджені (гідросфера, літосфера та їх елементи);

5) за можливістю переміщення по території: такі природні ресурси, що переміщуються природно (повітряні маси, вода, тварини), та такі, що не переміщуються (рослинні);

6) за видами: мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, рекреаційні тощо.

1.2 Класифікація за критерієм господарського використання

Природна класифікація не показує місця тієї чи іншої групи природних ресурсів в процесі суспільного відтворення. Довгий час природні ресурси вивчалися переважно природничими науками, тому їх класифікація була заснована на таких критеріях, як форма природних речовин, їх розміщення, ступінь вивченості, характер і вміст у них корисного компоненту і т.п. Тільки в силу порушення екологічної рівноваги природні ресурси стали об'єк­том вивчення економіки, у зв'язку з чим з'явилася потреба у класифікації природних ресурсів й за критерієм господарського використання. Тому застосовуються інші ознаки для класифікації. Основним видом їх є господарська. Виходячи з господарського використання, природні ресурси поділяються на такі групи:

1) за територіальною належністю: світові (глобальні) та національні (зв'язані з певною територією);

2) за вичерпністю: вичерпні і невичерпні.

Схема класифікації ресурсів за вичерпністю приведена на рисунку 1.1.



Рисунок 1.1 - Схема класифікації ресурсів за вичерпністю

3) за поновленням: поновлювальні (біологічні), частково поновлювальні або ті, що залучаються у повторне використання (сировинні), непоновлювальні (горючі копалини).

4) за напрямом використання: паливно-енергетичні, мінерально-сировинні, продовольчі та ін.;

5) за рівнем вивченості: прогнозні, виявлені, детально вивчені;

6) за можливістю використання: недоступні, резервні, можливі для використання й ті, що використовуються;

7) за характером використання: одноцільового (сировинні) та багатоцільового використання (лісові, водні, земельні);

8) за якістю: кожний вид природних ресурсів поділяється за класами, групами, типами та іншими класифікаційними одиницями;

9) за впливом виробництва: зазнають шкідливого впливу (біологічні), зазнають невеликого впливу (гідросфера, атмосфера, поверхня літосфери), не зазнають впливу (глибинна частина літосфери).

За можливістю залучення до господарського обігу природні ресурси можна поділити на можливі для експлуатації (дійсні) та потенційні. До можливих для експлуатації належать ресурси верх­ньої оболонки Землі та енергії Сонця, а до потенційних належать ресурси космосу та морських глибин.

Потенційні ресурси хоча й наявні, але не використовуються внаслідок недостатнього рівня розвитку техніки, нерозробленості технології або економічної неефективності. Нерідко існування таких ресурсів має прогнозний і навіть імовірний характер.

До потенційних природних ресурсів належать, по-перше, елементи природи, що знаходяться на стадії вивчення або підготовки до промислової експлуатації (освоєння), що є першим етапом залучення природних ресурсів до господарського обігу, приведення їх у такий стан, при якому стає можливою їх експлуатація (наприклад, розвідані родовища корисних копалин); по-друге, природні ресурси, що не можуть використовуватись у господарст­ві через неможливість вивезення їх з місця видобутку. Отже, для включення потенційних природних ресурсів у суспільне споживання, тобто для перетворення їх на можливі для експлуатації (дійсні), необхідні додаткові знання та затрати праці, що нададуть цим засобам виробництва певну якісну завершеність.

У господарському відношенні можливі для експлуатації природні ресурси поділяються на чотири групи:

зовнішні - енергія Сонця, гравітаційна енергія;

поверхні Землі, що в свою чергу поділяються на ресурси фізичного середовища (поверхні літосфери та гідросфери) та біологічні (наземні, водні, ґрунтові);

земних глибин - мінерально-сировинні та паливно-енер­гетичні.

За цільовим призначенням природні ресурси поділяються на матеріальні, пізнавальні, естетичні, рекреаційні тощо.

За рівнем необхідності для життя людини природні ресурси поділяються на вкрай необхідні (повітря, вода, їжа) і відносно байдужі.



2. Відновлювані та невідновлювані природні ресурси

2.1 Сутність вичерпних земних ресурсів

У зв'язку з інтенсивним використанням природних ресурсів, їх виснаженням і деградацією вони стають предметом все більшого вивчення багатьох галузей науки: економіки, екології, географії, геології тощо. Комплексність використання природних ресурсів визначає можливість і необхідність варіантного підходу до їх використання.

Особливо важливими критеріями класифікації ресурсів в аспекті сталого розвитку суспільства є їх вичерпність, відтворюваність та відновлюваність.

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними. При будь-якому інтенсивному споживанні їх кількість не зменшується, або зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується.

До невичерпних природних ресурсів відносяться кліматичні і гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і морського прибою, потен­ційна енергія рік і морських припливів, вода як речовина і засіб транспортування.

Вичерпні природні ресурси - це ресурси, які при їх видобутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні із швидкістю їх використання.

В свою чергу, вони діляться на відтворювані і невідтворювані.

До відтворюваних ресурсів належать ґрунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в озерах і морських лагунах, тощо. Вони можуть відтворюватися в природних процесах і підтримуватися у деякій постійній кількості, визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання.

До невідтворюваних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ресурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче призводить до виснаження їх запасів. Поповнення цих запасів неможливе, оскільки відсутні умови, в яких вони виникли багато мільйонів років назад, або відбувається дуже повільно. При додержанні принципів сталого розвитку ресурси надр можуть використовуватися людиною нескінченно.

2.2 Відновлювані природні ресурси

До відновлюваних ресурсів відносяться біологічні ресурси, відновлюваність яких в часі залежить від тривалості їх життєвого циклу (злакові культури - 6-12 місяців, ліси - 70-100 років тощо).

Перелік та обсяги виробництва основних сільськогосподарських видів ресурсів наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у світі, в середньому за 2002-2004 рр.

Види продукції	Виміри	Виробництво, збір	Країни - основні виробники продукції
Зернові - всього	млн. т	2300	КНР, США, Індія
Картопля и коренеплоди	млн. т	715	КНР, Росія, Нігерія
Овочі	млн. т	880	КНР, Індія, США
Фрукти	млн. т	510	КНР, Індія , США
Цукор сирець	млн. т	1500	Бразилія, КНР, США
Кава зерно	млн. т	7,7	Бразилія, Колумбія, Мексика, Індонезія, Ефіопія
Какао-боби	млн. т	3,8	Кот-д'Івуар, Гана, Бразилія
Бавовник, волокно	млн. т	65	КНР, США, Індія
М'ясо - всього	млн. т	265	КНР, США , Бразилія
Молоко коров'яче, свіже	млн. т	560	США, Індія , Росія, Німеччина, Франція , КНР
Шерсть очищена - всього	тис. т	1700	КНР, Росія, Казахстан, Австралія, ЮАР
Улов риби - всього	млн. т	100	Китай, Японія, Перу, Росія
Вивіз деревини	млн. куб. м	4000	Росія, США, Бразилія, Канада

До групи частково відновлюваних природних ресурсів належать торф, самосадні солі, ґрунти, ресурси деревини, темпи поновлення яких значно відстають від темпів експлуатації.

2.2 Невідновлювані природні ресурси

Невідновлювані природні ресурси - це природні ресурси, що не самовідновлюються після їх використання або відновлюються протягом дуже тривалого часу. До них належить більшість корисних копалин (рудні, нафта, природні горючі гази, вугілля, горючі сланці, ядерна енергія поділу урану та термоядерна, мінеральні та будівельні матеріали тощо).

Перелік основних видів мінеральної сировини та обсягів їх видобутку наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Видобуток основних видів мінеральної сировини, 2004 р.

Вид сировини	Вимір	Видобуток	Країни-лідери видобутку
Нафта	млн. т	3800	Саудівська Аравія, Росія, США, Іран, Китай, Венесуела
Газ	млрд. куб. м	2700	Росія, Канада, США, Алжир
Вугілля	млн. т	5400	Китай, США, Росія
Уран	тис. т	45	Канада, Китай, США
Залізна руда	млн. т	780	Бразилія, Австралія, Китай, Росія, США
Боксити	млн. т	130	Гвінея, Ямайка, Бразилія
Мідна руда	млн. т	14,5	США , Чилі, Росія, Казахстан
Золото	т	2500	ЮАР, США, Австралія, Канада
Діаманти	млн. карат	70	Конго, Ботсвана, Росія, Австралія, ЮАР
Фосфатні руди	млн. т	140	США, Марокко, Китай



3. Сучасний стан природних ресурсів землі

3.1 Проблема ресурсу прісної води

Одним з найважливіших відновлюваних ресурсів планети є прісна вода.

Проблема нестачі питної води може загостритися на Землі вже в найближчі роки. Відповідні дані були оприлюднені Міжнародним інститутом управління водними ресурсами (International Water Management Institute).

На думку експертів, криза буде спровокована зростанням населення планети. Згідно з прогнозами ООН, до 2030 року воно збільшиться з 6 до 8,5 млрд. осіб. Зараз на забезпечення їжею однієї людини, що має традиційний для індустріально розвинених країн раціон, щодня витрачається 2,5-3 тис. літрів води. Якщо ж кількість землян збільшиться на 2 500 000 000, то на їх прожиток потрібно буде знайти додаткові 2 тис. куб. км води.

«На глобальному рівні споживання води за останні сто років зросла в шість разів і ще подвоїться до 2050 року. У деяких країнах вже скінчилася вода для виробництва власного продовольства. Наслідком буде ще більше поширення дефіциту води і швидко зростаючі ціни на цей ресурс », - заявив директор Міжнародного інституту управління водними ресурсами Франк Рійсберман.

За його словами, з прискоренням процесу урбанізації і підвищенням рівня життя, вимоги до якості води будуть підвищуватися. А оскільки питна вода і вода для сільського господарства береться з одних і тих же джерел, то через деякий час сільськогосподарським виробникам буде все складніше отримувати необхідні об'єми рідини.

Зіткнутися з гострим дефіцитом води людство може вже через 25 років. До того моменту наявних запасів прісної води на Землі може просто не вистачити для того, щоб прогодувати зростаюче населення планети.

Як підкреслюють в Міжнародному інституті управління водними ресурсами, щоб вирішити проблему води, потрібно вжити ряд термінових заходів. Зокрема, будувати водосховища, більш активно використовувати дощову воду для зрошення полів і садів, а також масово переходити на менш вологолюбні сільськогосподарські культури.

Про загрозу водного дефіциту футурологи говорять вже не перший рік. На їхню думку, він може наступити навіть раніше, ніж на Землі закінчаться запаси природного палива. При цьому нестача води може супроводжуватися масштабними військовими конфліктами.

Про це ж говорив і глава ООН Пан Гі Мун у 2007 р. на першому Азіатсько-Тихоокеанському саміті води, який пройшов в японському місті Беппу. За його даними, вже в даний момент третина населення Землі живе в районах, де «джерело життя» в дефіциті, а 1 100 000 000 людей не мають доступу до безпечної для здоров'я води.

«По всьому світу джерела води як і раніше засмічуються, псуються і приходять в непридатність. Наслідки цього для людства украй важкі. Нестача води загрожує економічному і соціальному стану і є потенційним джерелом воєн і конфліктів», - вважає глава ООН.

При цьому, в деяких випадках, причини нестачі води починають носити вже відверто гротескний характер. Так, не останню роль у цій ситуації відіграє компанія Coca-Cola. Чимала частина підприємств концерну розміщена в слаборозвинених країнах, чиє населення і так відчуває проблеми з водними ресурсами.

Найбільш гостро проблема нестачі води коштує для країн Африки та Азії.

У першу чергу, від дефіциту вологи страждають регіони, зазнають посухи, опустелювання, коли верхній родючий шар грунту знищується, і це призводить до того, що на цих ділянках не можуть з'являтися рослини. Флора є обов'язковим учасником кругообігу води в природі. І там, де вона знищена, води буває набагато менше. Саме тому масова вирубка лісів також небезпечна.

3.2 Індекс використання мінеральних ресурсів

Мінеральні ресурси, зокрема, характеризуються рудним резервом, під яким розуміють мінеральний матеріал, придатний для розробки в даний час. Резерви поділяють на визначені, передбачувані і прогнозовані. Визначені - це резерви, обсяг яких обчислено на підставі геологічної розвідки. Передбачувані-резерви, обсяг яких визначено шляхом екстраполяції даних геологічної розвідки. Прогнозовані - резерви, кількісна оцінка яких ґрунтується на геологічному характері родовища.

Показником виснаження ресурсів є видобуток на душу населення, який розраховують шляхом ділення загальної кількості видобутих ресурсів на чисельність населення країни або світу (світові запаси). Світові витрати ресурсів розподілені нерівномірно і їх можна характеризувати індексом використання ресурсів (ІВР) - коефіцієнтом витрати резервів за рік. Використання більшості металів становить 0,4 - -6 %. Якщо ІВР якогось металу становить 5 %, то його запаси будуть виснажені протягом 100 : 5 = 20 років. Найбільшу тривалість «життя» серед металів мають залізо - 177, алюміній - понад 200 і титан понад 300 років, найменше - золото, олово, свинець - близько 20 років, срібло - 14 років.

За ІВР ресурси поділяють на групи:

1) ресурси з великою швидкістю виснаження - ІВР >1,7 % (золото, срібло, ртуть, олово, свинець, цинк, уран, мідь, стибій, вольфрам та ін.);

2) ресурси з малою швидкістю виснаження - ІВР <1,3 % (молібден, нікель, титан, залізо, манган, кобальт, хром, алюміній та ін.).

Запаси руд у багатих родовищах на верхніх горизонтах Землі майже вичерпані. Нині видобувають бідніші руди (з меншим вмістом металів, родовища яких залягають на більшій глибині і в складніших геологічних умовах).

Запаси більшості з корисними копалинами, що у Земний корі, обмежені і з часом можуть повністю відійти зникнути. Слід, передусім, розробити стратегію раціонального надрокористування Землі як однієї з елементів глобальної екологічної політики.

1. Зменшення запасів сировини вже нині змушує людини шукати заміну тому чи іншій корисні копалині. Розробка альтернативних джерел енергії і виробництв, використовують інші мінеральні ресурси - одне із шляхів виходу з кризової ситуації.

2. Видобуток з корисними копалинами розробки родовищ, зазвичай, супроводжується гігантськими втратами через недосконалість технологій видобутку, прагнення до їх зниження витрат тощо. Тому необхідно подальше удосконалення засобів видобутку, зниження чи повне виняток втрат.

3. Розробка родовищ глибших горизонтів земної кори - іще одна шлях виходу з кризи. Досвід буріння щонайглибших свердловин (до глибини 10000 метрів і більш) показує, що глибокі горизонти земної кори щонайменше (а, по ряду копалин - більш) багаті на корисні копалинами, ніж поверхневі.

4. Нарешті, найочевидніший шлях виходу з мінерально-сировинного кризи - так званий рециклінг чи вторинне користування та переробка відходів виробництва. Процес круговороту речовин, у природі - одне із механізмів поновлення і збереження. Наприклад, саме круговороту води маємо практично невичерпні її запаси. Якщо штучно використовувати кругові цикли щодо різноманітних мінеральних речовин, то відпаде потреба у їх видобутку. Достатньо буде тієї кількості, що вже перебуває у сфері промислового й господарського використання.

5. Для охорони поновлюваних природних ресурсів потрібно створювати можливості поновлення: знижувати навантаження на грунт, обмежити полювання на тварин.

3.3 Земельні ресурси Землі

До відновлюваних ресурсів належить і грунт із рослинним і тваринним світом, що безпосередньо залежать від нього.

Земельні ресурси - сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства, основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві. Територія вже стає своєрідним дефіцитом, особливо в невеликих за площею, проте з чисельним населенням, країнах (Японія, Нідерланди, Данія).

Комплексний підхід до планування та раціонального використання земельних ресурсів є предметом розгляду в рамках глави 10 Порядку денного на ХХI століття, присвяченій міжсекторальним питанням прийняття рішень в галузі раціонального використання і розвитку природних ресурсів, включаючи грунту, корисні копалини ібіоту Землі. Цей широкомасштабний комплексний підхід до використання земельних ресурсів, необхідних для збереження цілісності систем підтримки життя і продуктивних можливостей навколишнього середовища, лежить в основі Порядку денного на ХХI століття і підходу Комісії сталого розвитку до розгляду питань землекористування.

Зростання людських потреб і розширення економічної діяльності надають дедалі більше навантаження на земельні ресурси, породжуючи конкуренцію і конфлікти, і ведуть до нераціонального використання ресурсів. Комплексне вивчення всіх видів землекористування дозволяє звести до мінімуму можливість конфліктів, знайти найбільш ефективні компромісні рішення і пов'язати соціально-економічний розвиток з охороною і поліпшенням стану навколишнього середовища, тим самим сприяючи досягненню цілей сталого розвитку (Порядок денний на ХХI століття, пункт 10.1). Продовольча і сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй (ФАО) є координатором діяльності в рамках здійснення положень глави 10 Порядку денного на ХХI століття.

Земельні ресурси включені в якості однієї з тем у третій цикл здійснення рішень КСР-16/17, поряд з питаннями розвитку сільського господарства, сільських районів, боротьби з посухою і опустелюванням, а також діяльності в Африці.

Секторальні блоки питань, що відносяться до землекористування, опустелювання, лісах і біорізноманіттю, а також гірським районам (глави 10-13 і 15 Порядку денного на ХХI століття), були розглянуті в рамках КСР-3 в 1995 році і повторно в рамках п'ятирічного огляду в 1997 році. У відповідності зі своєю багаторічною програмою роботи КСР-8 2000 року провела огляд питань комплексного планування та використання земельних ресурсів в якості своєї секторальної теми. Багато з розглянутих питань також пов'язані з підвищеною увагою, яке КСР-8 приділяє сільському господарству як сектору економіки, а також з підготовкою документації для сесії по сільському господарству, також має відношення до питання використання землі.

У своєму рішенні 8/3 з питань комплексного підходу до планування та використання земельних ресурсів Комісія зі сталого розвитку зазначила велике значення вирішення проблем сталого розвитку на основі цілісної концепції, яка передбачає раціональне використання можливостей екосистем, з метою вирішення пріоритетних завдань у галузі боротьби з опустелюванням і засухою , сталого розвитку гірських районів, запобігання та пом'якшення наслідків деградації земель, розвитку прибережних зон, зникнення лісів, зміни клімату, використання земель для цілей міського і сільського розвитку, зростання масштабів урбанізації та збереження біологічного різноманіття. Такий підхід повинен передбачати аналіз джерел існування малозабезпеченого населення, що проживає в сільських районах.

Комісія визначила шість пріоритетних напрямків подальшої роботи, включаючи:

запобігання та/або пом'якшення наслідків деградації земель;

доступ до землі і гарантії прав на землю;

найважливіші галузі і питання (такі, як біологічне різноманіття, посушливі райони, відновлення районів, де проводилася розробка родовищ, сильно зволожені землі і прибережні зони, коралові рифи, стихійні лиха та взаємозв'язок між питаннями управління міськими і сільськими поселеннями і земельними ресурсами);

доступ до інформації та участь зацікавлених сторін;

міжнародне співробітництво, у тому числі спрямоване на нарощування потенціалу, обмін інформацією та передачу технології;

ресурси мінеральної сировини, металів і відновлення земель, деградованих в результаті видобутку корисних копалин, в контексті сталого розвитку.

Державам було настійно рекомендовано сприяти здійсненню низки важливих міжнародних угод, включаючи Конвенцію ООН по боротьбі з опустелюванням (КБО), Конвенцію ООН про біологічне різноманіття (КБР), Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (РКООНІК) і Кіотський протокол до неї, а також Порядок денний Хабітат, прийняту Конференцією ООН по населених пунктах в 1996 році.



Висновки

Індустріальне суспільство базується на природних ресурсах, потрібних не стільки для підтримання життя людей, скільки для виробництва товарів і послуг, що забезпечують більш розвинуті потреби окремих людей і суспільства. Переважна частина цих ресурсів використовується в процесі розширеного відтворення. Якщо з ресурсами попереднього типу пов'язане виділення людини з царства тварин, то використовувані сьогодні ресурси, насамперед енергетичні, забезпечили людині величезну потужність, ніби поставили її над природою. Діалектика суспільного розвитку, однак, полягає в усе більшому «включенні» суспільства в природу, в зрощенні з природою і послабленні залежності від неї.

В даний час чітко простежується тенденція у зміні земельних ресурсів світу, що виражається в наступі міських і сільських територій та гірничо-промислово-транспортних комплексів на орні землі, які в свою чергу розширюються за рахунок пасовищ, а площі останніх зростають за рахунок лісів і пустель.

Вичерпність природних ресурсів дуже скоро породить проблему нестачі корисних копалин. Корисних копалин в усьому світі добувається величезна кількість. Родовища вугілля, заліза, міді, цинку та інших металів, нагромаджені природою за мільйони років, використовуються за десятиліття. І проте потреба в них постійно зростає. Отже, може настати час, коли виснажаться родовища нафти, вугілля, руд різних металів.

Щоб і на майбутнє мати природні багатства, їх необхідно бережно добувати і економно використовувати.



Перелік посилань

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. - К.: Либідь. 1995 - 368 с.

2. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. - Львів: ЛДУ, 1994. - 160 с.

3. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. - 249.

4. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. - 238 с.

5. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с.

6. FAO Production Yearbook, 2004; Rome, 2004. FAO Yearbook of Fishery Statistics. Rome, 2005; FAO Yearbook of Forest Product. Rome, 2005.

7. Mineral Commodity Summaries 2005.U.S. Geological Survey. Wash., 2005.

8. Жуков И. Пресной воды осталось на 25 лет, - Взгляд, 2008.

9. http://www.un.org/ru/development/sustainable/land.shtml

Размещено на Allbest.ru

...